Початок 2026 року для країн Центральної та Східної Європи означає одночасний тиск кількох чинників: необхідність зміцнення енергетичної безпеки, стримування цін для домогосподарств і промисловості та рух до кліматичних цілей Європейського Союзу. Нафта й газ залишаються критично важливими у короткостроковій перспективі, Водночас ключовим вузьким місцем стають електромережі, а регуляторні рішення ЄС можуть істотно змінити ринки вже у першій половині року.

Ключові виклики та напрями

• Суперечливі пріоритети: енергетична безпека, доступність цін і декарбонізація потребують обережного регулювання, оскільки як надто швидкий, так і надто повільний перехід може мати довгострокові негативні наслідки.
• Зростання ролі електроенергії: розширення транскордонної торгівлі та зміна енергобалансу вимагають значних інвестицій у національні електромережі.

Ринок нафти: стабільність цін на тлі профіциту

Нафта й газ залишаються основою короткострокової енергетичної безпеки. За опитуванням 34 галузевих аналітиків, проведеним Reuters, глобальне постачання нафти у 2026 році перевищуватиме попит. Середня ціна Brent прогнозується на рівні 61,27 долара за барель.

Утримання видобутку на стабільному рівні у першому кварталі 2026 року обмежує короткострокову волатильність і певною мірою підтримує ціни, але не змінює фундаментального профіциту постачання, – Бріджит Пейн, керівниця з енергетичного прогнозування Oxford Economics.

Міжнародне енергетичне агентство (IEA) зазначає, що попит на нафту в Європі досяг піку у 2022 році й надалі знижуватиметься через падіння споживання бензину та дизпалива.

• Дизпаливо: скорочення з 6,5 млн барелів на добу у 2024 році до 6,0 у 2028 році (середній темп падіння –2,0).
• Бензин: стагнація на рівні 2,6 млн барелів на добу з 2025 року.
• Загальний попит: зниження з 14,9 до 14,5 млн барелів на добу у 2024–2028 роках.

IEA також прогнозує, що до 2030 року частина європейських НПЗ буде закрита або трансформована, а збереження роботи вимагатиме переходу до біопереробки та низьковуглецевих палив.

Газ: волатильність із тенденцією до зниження

Попит на природний газ у Європі загалом скорочується, хоча окремі країни демонструють відхилення. Наприклад, в Угорщині внутрішнє споживання газу у 2025 році зросло майже на 9 відсотків у річному вимірі.

• Прогноз середньої ціни у 2026 році – 9,81 долара за MMBtu.
• Ціни залишатимуться волатильними, але нижчими за попередні піки завдяки потужним LNG-можливостям Європи.

Електромережі як вузьке місце трансформації

IEA наголошує, що декарбонізація ЄС залежить від стабільності електроенергетичної системи. Ключовими чинниками є:

• Модернізація електромереж як головний інфраструктурний виклик.
• Розвиток систем зберігання енергії та реформування ринку.
• Координація механізмів потужності на регіональному рівні для збереження доступних цін.

Зменшення залежності від викопного палива знижує вплив цінових шоків, Водночас зростання частки погодозалежних ВДЕ створює нову мінливість. Проте аналіз IEA за 30 років показує, що погодні фактори мають менший вплив на ціни, ніж коливання вартості викопного палива.

Відновлювана енергетика: прискорення у регіоні

Сонячна та вітрова генерація стрімко зростає. Балтійські країни активніше інтегрують ВДЕ для заміщення дорогого імпорту викопного палива. Ember зазначає, що Центральна Європа у 2025 році розвивала сонячну генерацію швидше, ніж багато традиційних лідерів ЄС.

• Угорщина: понад 40 відсотків електроенергії з сонця у червні 2025 року.
• Польща та Чехія: рекордні місячні обсяги сонячної генерації.

Атомна енергетика та водень

Атомна енергетика зберігає вплив на енергобаланс. Країни регіону проявляють інтерес до малих модульних реакторів, а Польща підтвердила намір будувати велику АЕС. Водень у 2026 році залишатиметься нішевим через економічні та технічні бар’єри.

Регуляторні рішення ЄС у 2026 році

• 1 березня: подання національних планів диверсифікації від російських джерел.
• 15 березня: фінальний перегляд стратегій виходу з російського газу.
• 15 квітня: завершення аукціону Європейського водневого банку.
• Кінець квітня: запуск фінансування REPowerEU для транскордонних мереж.
• Червень: перегляд системи ETS2, що безпосередньо впливає на витрати домогосподарств на опалення.

Висновки

• Ринок нафти й нафтопродуктів: очікуваний профіцит на глобальному ринку та відносна стабільність цін створюють можливості для диверсифікації джерел постачання, Водночас логістична стійкість і сценарії на випадок блокади залишаються критичними.
• Критична інфраструктура: досвід ЄС із модернізації електромереж і регіональної координації підкреслює необхідність інвестицій, страхування ризиків і розосередження об’єктів енергетики.
• Ціноутворення: зниження ролі викопного палива в Європі та волатильність газових цін можуть впливати на структуру цін, маржу й податкову політику в Україні через інтеграцію з європейськими ринками.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters, International Energy Agency, Bruegel, Ember

Хвиля скасованих мегапроєктів у сфері водню не є провалом, а свідчить про перехід до зрілої фази розвитку. На зміну гучним планам приходять реалістичні, економічно обґрунтовані й масштабовані рішення для «важких» секторів, де декарбонізація є найскладнішою.

Галузь водню стає меншою за обсягами, але якіснішою за структурою. Справжній успіх — не в кількості мегапроєктів, а у створенні десятків ефективних рішень для важкої промисловості. Це сигнал прогресу, а не поразки: хай погані ідеї зникнуть, а реальні рішення формують майбутнє.

Перехід від гіпербол до реальності

• Світовий попит на водень у 2023 році склав 97 млн тонн, з яких лише менше 1 млн тонн припало на низьковуглецевий водень.
• За чотири роки світова потужність електролізерів, що отримали остаточне інвестиційне рішення (FID), зросла у сім разів, до 20 ГВт.
• В Європі FID пройшло 3 ГВт електролізерів, що мають виробляти близько 415 тис. тонн відновлюваного водню щороку.
• У сегменті блакитного водню з 1,8 млн тонн на рік планів FID отримали лише 400 тис. тонн, а решта 1,4 млн тонн було скасовано через відсутність економічної доцільності.

Приклади робочих проєктів

• Engie Yuri у Пілбарі, Австралія: 10 МВт електролізер, 18 МВт сонячних панелей і 8 МВт акумулятор. Виробництво — 640 тонн зеленого водню щороку для аміачного виробництва Yara.
• mosaHYc у Європі: інвестиції €110 млн, транскордонний трубопровід між Францією та Німеччиною, введення в експлуатацію заплановано на 2025 рік, у складі мережі протяжністю 700 км до 2030 року.
• H2Med/Barmar (Барселона — Марсель): ціль — транспортування 2 млн тонн водню щороку до 2030 року, що становитиме близько 10% попиту ЄС. FID очікується у 2028 році.
• Lubmin, Німеччина: термінал Hoegh Evi для імпорту аміаку з подальшою конверсією у водень. Ціль — ціна $3–3,5/кг у 2027 році, проти нинішніх $8–10/кг у Європі.

Чому це важливо

• Скасовані мегапроєкти були економічно необґрунтовані: відсутність технологій, масштабів або зрозумілого споживача.
• Нові проєкти орієнтуються на існуючі промислові процеси (аміак, метанол, нафтопереробка, металургія).
• Вартість блакитного водню у Європі — €3,76–4,41/кг, що значно нижче за зелений водень (€6–8/кг).

Сектор стає більш прагматичним

• Європейський Hydrogen Bank фінансує проєкти з реальним внеском у скорочення викидів.
• ЄС підтримує інфраструктуру, зокрема трубопровід Barmar.
• Німеччина через KfW фінансує термінал Lubmin, роблячи ставку на імпорт дешевшого аміаку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Згідно з прогнозом Управління енергетичної інформації США (AEO2025), виробництво водню в країні до 2050 року зросте на близько 80% у порівнянні з 2024 роком, досягнувши 14,3 млн метричних тонн. Основним джерелом залишиться парова конверсія метану (SMR), тоді як електроліз, попри підтримку податкових кредитів, матиме мінімальну роль. Водночас залежність від викопного палива в процесі виробництва водню зберігається, що має ключові наслідки для нафтової та хімічної галузей.

Водневе майбутнє США: домінування парової конверсії метану до 2050 року

1. Базовий сценарій зростання

• У референтному сценарії загальне виробництво водню у США зросте з 10 млн метричних тонн у 2018 році до 14,3 млн тонн у 2050 році.
• Це відповідає зростанню з 1,340 трлн британських теплових одиниць (TBtu) до 1,900 TBtu, або з 1,8% до 2,5% від загального обсягу кінцевого споживання енергії у США.
• Понад 80% водню буде отримано шляхом парової конверсії метану (SMR).

2. Обмежена роль новітніх технологій

• Електроліз води, попри податкову підтримку через закон Inflation Reduction Act (секція 45V), забезпечуватиме менше ніж 1% загального виробництва водню до 2050 року.
• SMR з уловлюванням вуглецю (CCS) досягне 1,5–2 млн тонн у 2030-х роках, але майже зникне після 2045 року через завершення дії податкових субсидій.

3. Виробництво як побічний продукт

• Значна частка водню надходитиме як побічний продукт промислових процесів, таких як крекінг етану або дегідрування пропану.
• Цей водень потраплятиме на ринок, якщо його не споживають внутрішньо у самих процесах.

4. Вплив політик та альтернативних сценаріїв

• У разі низької пропозиції нафти й газу, висока ціна природного газу робить SMR менш економічно привабливим.
• Сценарій високого економічного зростання передбачає найбільший попит на водень — 15,5 млн тонн у 2050 році.
• Сценарій Alternative Transportation показує найнижчий рівень зростання через відсутність політичної підтримки — виробництво водню майже не зростає.

5. Застосування у промисловості

• Усі обсяги ринку водню споживаються майже виключно нафтопереробною та хімічною промисловістю.
• Зокрема, в 2018 році 8 млн тонн водню визначено як ринковий водень — тобто такий, що доставляється споживачеві.

6. Висновки

• Парова конверсія метану залишатиметься основним джерелом водню до 2050 року.
• Податкові стимули не змінюють структури виробництва суттєво — електроліз не набуває масового поширення.
• Промислове застосування водню залишатиметься основною сферою, без прориву в транспортному секторі у відсутність підтримуючої політики.

Джерело: Terminal

За матеріалами: U.S. Energy Information Administration – AEO2025

Замовити звіт по ринку

У межах національної стратегії розвитку водневої інфраструктури Велика Британія реалізує перший проєкт із виробництва водню з відходів у зоні Thames Freeport. Потужність установки — до 12 тонн на добу. Проєкт профінансовано на £200 млн з боку країн середнього сходу та передбачає запуск у 2028 році.

Складові проєкту

1. Інвестиційна база

• Проєкт London Thames Hydrogen залучив £200 млн інвестицій з країн середнього сходу.
• Ці кошти спрямують на будівництво водневої установки у зоні Tilbury Tax Site у межах Thames Freeport.

2. Потужність і технологія

• Очікувана продуктивність — до 12 тонн водню на добу.
• Сировина — 300 000 тонн невідновлюваних відходів на рік, які зазвичай спалюються або відправляються на полігони.
• Вироблений водень призначений для дорожнього транспорту та промислових споживачів.

3. Екологічна ефективність

• Очікуване скорочення викидів CO₂ — понад 50 000 тонн на рік.
• Зниження метанових викидів завдяки утилізації органічних відходів без розкладу.

4. Стратегічне значення

• Це — перший об’єкт у межах проєкту національного «водневого шосе» вартістю £1 млрд.
• Установа стане флагманським виробничим хабом для майбутньої водневої інфраструктури країни.

5. Соціально-економічний ефект

• Планується створення понад 150 робочих місць у галузях інженерії, логістики, експлуатації та чистих технологій.

6. Перспективи розвитку

• Запуск виробництва запланований на 2028 рік.
• У наступних етапах передбачено спорудження ще одного об’єкта у Донкастері потужністю 5 тонн на добу.
• Також планується встановлення зовнішніх ультра-швидких зарядних станцій для електромобілів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: qcintel.com

Замовити звіт по ринку

Канцлер Фрідріх Мерц пообіцяв повну державну підтримку сталеливарній промисловості Німеччини в переході до виробництва «зеленої» сталі. Попри складні енергетичні умови, Thyssenkrupp і Salzgitter продовжують реалізацію hydrogen‑проєктів. Водночас компанія ArcelorMittal відмовилася від своїх планів через високі витрати. Галузь очікує рішучих дій держави щодо зниження вартості електроенергії та розвитку водневої інфраструктури.

Складові зеленої трансформації

1. Політична підтримка

• Канцлер Фрідріх Мерц пообіцяв зробити все необхідне, щоб зберегти виробництво сталі в Німеччині.
• Підкреслено, що збереження металургії — це стратегічний інтерес країни.

2. Енергетичні та економічні виклики

• ArcelorMittal відмовився від трансформації двох заводів на водневі технології, відмовившись від субсидій у розмірі 1,3 млрд євро.
• Причини: високі витрати на електроенергію та невизначеність щодо енергетичного балансу в майбутньому.
• Німеччина має одні з найвищих тарифів на електроенергію в Європі, що суттєво ускладнює реалізацію водневих ініціатив.
• Сталеливарна галузь виробила 37,2 млн тонн сталі у 2024 році проти 40 млн тонн у 2018 році.

3. Реакція галузі та альтернативні проєкти

• Thyssenkrupp реалізує проєкт водневої сталеливарної фабрики вартістю 3 млрд євро в Дуйсбурзі.
• Компанія наголошує на потребі у нових умовах: доступна електроенергія та hydrogen‑мережі.
• Salzgitter також продовжує трансформацію та закликає уряд до активнішої підтримки.
• Федерація WV Stahl вимагає зниження електротарифів і перегляду регуляторного механізму CBAM до 2025 року.

4. Логічні висновки

• Без державного втручання реалізація зелених проєктів залишається економічно невигідною — навіть із субсидіями.
• Зниження вартості електроенергії та створення hydrogen‑інфраструктури — ключові умови для збереження виробництва в Німеччині.
• Ринок «зеленої» сталі формується нерівномірно — без стратегічного координування виникає ризик втрати промислового потенціалу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: qcintel.com

Замовити звіт по ринку

Очікування регулювання

Бразильська юристка Марія Жуана Ролім, одна з авторок законодавства про низьковуглецевий водень у країні, зазначила в інтерв’ю для агентства Eixos, що галузь фактично «завмерла» у передчутті ухвалення детального регламенту для законів №14.948 та №14.990.

• Закон 14.948 визначає юридичну основу та класифікації для низьковуглецевого водню.
• Закон 14.990 створює Національну програму розвитку низьковуглецевого водню (PHBC), що передбачає фінансові стимули та податкові кредити для його виробництва та комерціалізації.

Водночас попри ухвалення законів ще у 2024 році, необхідного указу для їхньої реалізації досі не оприлюднили. Саме він має прояснити доступ компаній до податкових пільг і субсидій.

«Ми вважаємо, що регулювання запізнюється… Чим швидше цей указ буде опубліковано і всі зможуть зрозуміти його зміст, тим швидше ми зможемо почати розвивати цю галузь», — сказала Ролім.

Ключові виклики та міжнародна сертифікація

Очікується, що документ врегулює питання управління проєктами, мінімальної частки місцевого виробництва та заохочення НДДКР як частини капітальних витрат. Важливим аспектом стане й сертифікація продукції:

«Дуже важливо, як сертифікація комунікуватиме та узгоджуватиметься з іншими схемами», — наголосила Ролім, підкреслюючи необхідність сумісності з європейською моделлю зони торгів для підтвердження додатковості та відновлюваності енергетичних ресурсів.

Ролім також попередила про ризики політичної нестабільності:

«Мене трохи турбують зміни в уряді. Закон має залишити спадщину для наступної адміністрації. Безперервність, безпека та послідовність у розвитку регулювання формують довіру інвесторів», — підсумувала вона.

Джерело: Terminal

За матеріалами: qcintel.com

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Британська компанія Centrica завершила оновлення на майданчику Brigg Energy Park та готується до випробувань зі змішування водню у газовій генерації вже цього року. Ініціатива демонструє поступову інтеграцію водневих рішень і систем акумулювання енергії для балансування попиту у періоди високого споживання.

Деталі проєкту

Centrica повідомила про завершення будівництва модернізованої інфраструктури на майданчику колишньої електростанції Brigg, яка була виведена з експлуатації у 2020 році після майже 30 років роботи. Тепер на цьому місці розташовано пікову газову установку потужністю 50 МВт, яка працюватиме у зв’язці з наявними потужностями на 50 МВт.

• Випробування змішування водню заплановані на кінець року.
• Нові двигуни розроблені і виготовлені компанією Wärtsilä та відзначаються високою ефективністю.
• Крім пікової потужності у 100 МВт, на майданчику завершено будівництво батарейної системи на 50 МВт.

Centrica підкреслила значення акумулювання енергії для згладжування коливань виробництва відновлюваних джерел:

«Зберігання відновлюваної енергії таким чином дає змогу краще контролювати піки і спади, заряджаючи батареї, коли попит на електроенергію низький, і розряджаючи їх у години пікового споживання».

Джерело: Terminal
За матеріалами: qcintel.com

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Італійська компанія Sapio розпочала зведення першого в країні заводу з виробництва відновлюваного водню під тиском 500 бар у Порто-Маргера біля Венеції. Проєкт спрямований на розвиток стратегічного енергетичного хабу для сталого промислового та логістичного розвитку.

Інвестиції та підтримка проєкту

• Проєкт отримав близько €17 млн фінансування у межах ініціативи Hydrogen Valley в Brownfield Industrial Areas за Національним планом відновлення та стійкості (PNRR).
• €14 млн призначено на електролізер і систему компресії Sapio потужністю 500 бар, ще €3 млн — на будівництво окремої фотоелектричної установки на 2 МВт від компанії ECO+ECO.

Мета та плани розвитку

Sapio, що виробляє водень з 1922 року, планує інвестувати близько €40 млн у 2024–2026 роках для переоснащення промислового комплексу промислових газів у Порто-Маргера.

«Ці інвестиції є першим кроком до створення стратегічного енергетичного хабу в цьому районі, здатного відновити Порто-Маргера та зробити його привабливішим для сталого промислового, логістичного й дослідницько-розробного розвитку», — зазначив Альберто Доссі, президент групи Sapio.

Технічні характеристики та терміни

• У межах проєкту встановлять електролізер потужністю 5 МВт для виробництва близько 500 тонн на рік відновлюваного водню.
• Передбачено створення логістичного хабу для транспортування водню високого тиску у 500-барових трейлерах.
• Завершення будівництва заплановане до 30 червня 2026 року відповідно до вимог PNRR.

Джерело: Terminal

За матеріалами: qcintel.com

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Бельгійська інжинірингова група John Cockerill завершила придбання ключових активів французької компанії McPhy, що спеціалізується на водневих технологіях. Це дозволить зміцнити промислову присутність у Франції та підтримати розвиток виробництва зеленого водню в Європі.

Індустріальна консолідація у водневій енергетиці

John Cockerill Hydrogen отримала схвалення Торговельного суду Бельфора на придбання головних активів McPhy після того, як французька компанія подала заяву про захист від банкрутства у червні. Угода охоплює:

• «Гігафабрику» в Бельфорі (Франція)
• Технології та інтелектуальну власність
• 51 робоче місце у Франції

«Це рішення гарантує продовження роботи гігафабрики в Бельфорі, підтримує розвиток електролізерів нового покоління та забезпечує безперервність стратегічного технологічного сектору, важливого для енергетичного переходу,» – повідомили в John Cockerill.

Компанія відзначила, що водневий сектор нині входить у фазу зрілості, подібну до тієї, що вже відбулася у сонячній енергетиці та електромобільності. На цьому етапі успіх матимуть лише ті виробники, які зможуть промислово масштабувати, інтегрувати та постачати технології.

CEO John Cockerill Hydrogen Нікола де Куіньяк зазначив, що компанія планує поєднати власні електролізні комірки з інноваційними компонентами McPhy для досягнення 10-15% конкурентної переваги над поточними моделями.

Завдяки угоді бельгійська компанія зміцнює свою індустріальну присутність у Франції, водночас підкреслюючи центральну роль Бельгії у водневому секторі. Побудована за підтримки уряду Франції та ЄС, гігафабрика в Бельфорі розрахована на виробництво до 1 ГВт лужних електролізерів на рік і є стратегічною опорою для масштабування виробництва зеленого водню в Європі.

Джерело: Terminal

За матеріалами: qcintel.com

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Європейська Комісія офіційно схвалила нову методологію для визначення низьковуглецевого водню та пального, яка має забезпечувати мінімум 70% скорочення викидів парникових газів порівняно з використанням викопного пального без уловлювання викидів. Попри покращення порівняно з попереднім проєктом, галузева асоціація Hydrogen Europe розкритикувала фінальну версію за надмірну бюрократію та ризики для інвестицій.

Деталі нового регулювання

• 70% обов’язкове скорочення викидів для класифікації як низьковуглецевого пального.
• Зниження стандартного значення upstream CO2 для природного газу з 8.4 до 4.9 гCO2/MJH2.
• Врахування біомаси та біопального для зменшення вуглецевої інтенсивності.
• Поліпшений підхід до побічного продукту у вигляді твердого вуглецю.

«Текст усе ще значно не відповідає потребам для розвитку низьковуглецевого водневого ринку, хоча фінальна версія містить кілька поліпшень. Ми вітаємо зусилля Єврокомісії врахувати результати консультацій», – йдеться в пресрелізі Hydrogen Europe.

Критика галузі

Hydrogen Europe застерігає, що нова методологія створює надмірні вимоги до звітності та адміністративні перепони для компаній-піонерів водневої галузі.

«Замість створення умов для залучення інвестицій у чисті технології до Європи, це ризикує їх відштовхнути. Справжня декарбонізація вимагає чіткості та гнучкості, а не додаткової складності та бюрократії», – заявив CEO асоціації Йорго Хадзімаркакіс.

Джерело: Terminal

За матеріалами: qcintel.com European Commission

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального