Агентство з охорони довкілля США (EPA) скасувало посилені норми щодо викидів ртуті та інших токсичних речовин із вугільних електростанцій. Регулятор повертає галузь до стандартів 2012 року, що раніше забезпечили скорочення викидів ртуті майже на 90%.

Що означає рішення EPA для енергетики США

Федеральне Агентство з охорони довкілля США (Environmental Protection Agency, EPA) оголосило про скасування посиленого правила Mercury and Air Toxics Standards (MATS) — стандартів щодо ртуті та токсичних викидів у повітря.

Що саме змінено

• Скасовано правило 2024 року, яке посилювало контроль за викидами ртуті.
• Повернення до стандартів 2012 року.
• Майже 90% скорочення викидів ртуті уже було досягнуто завдяки нормам 2012 року.
• Очікувана економія — сотні мільйонів доларів для галузі.

Ртуть — токсичний метал, який потрапляє в атмосферу з викидів електростанцій, осідає з опадами та накопичується у харчовому ланцюгу через рибу. Вона шкодить розвитку мозку дітей і підвищує ризики серцевих нападів у дорослих.

Позиція уряду

«Сьогоднішні дії EPA виправляють помилки попередньої адміністрації та повертають галузь до ефективних стандартів MATS, які проклали шлях до енергетичного домінування США», — заявив заступник адміністратора EPA Девід Фотоуї.

У 2012 році запроваджені стандарти дозволили скоротити викиди ртуті майже на 90%. Адміністрація Джо Байдена намагалася ще більше посилити ці вимоги.

Позиція галузі

Представники вугільної індустрії стверджують, що надмірне регулювання робило роботу електростанцій занадто дорогою та стимулювало їх закриття.

«Скасування правила MATS 2024 року є важливим кроком для підтримки надійного та доступного електропостачання», — заявила генеральна директорка America’s Power Мішель Бладворт.

Ширша стратегія дерегуляції

• Оголошено про «найбільшу дерегуляцію в історії США».
• Продовжено строки виконання екологічних норм для десятків станцій.
• Скасовано висновок про загрозу кліматичних змін для здоров’я.
• Підкреслюється роль вугілля в умовах зростання попиту через центри обробки даних.

Адміністрація наголошує, що вугільні станції забезпечують стабільну генерацію під час пікових навантажень та штормів, особливо на тлі зростання попиту з боку центрів обробки даних.

Водночас екологічні організації вважають рішення кроком назад у боротьбі зі зміною клімату.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Associated Press

Світові ціни на нафту та газ знизилися більш ніж на 1%, однак під поверхнею ринку назрівають глибокі структурні зміни. Переговори США–Іран, блокування Україною російських трубопроводів, рекордні імпортні показники Китаю та штучний дефіцит супертанкерів формують нову архітектуру глобальної торгівлі енергоносіями. Водночас ринок морських перевезень переживає безпрецедентну концентрацію — 10% світового флоту VLCC опинилося під контролем одного гравця.

Геополітика, танкери та рекорди імпорту: що визначає тренд

Станом на ранок вівторка еталонні сорти WTI та Brent знизилися більш ніж на 1%. Brent втратила понад 1 долар за барель, опустившись нижче 68 доларів/барель після заяв Тегерана про досягнення розуміння з США.

• Позитивні сигнали з переговорів США–Іран стримують зростання цін.
• Водночас жорстка риторика щодо війни рф проти України підтримує «бичачі» настрої.
• Іран паралельно провів військові навчання, а сили КВІР тимчасово перекривали частини Ормузької протоки, що посилило невизначеність.

Спроба «захоплення» ринку VLCC: 120 супертанкерів під контролем

Світовий сегмент перевезень сирої нафти зазнав потужного шоку. Південнокорейська група Sinokor, очолювана Га-Хюн Чунгом, придбала або зафрахтувала понад 120 VLCC — це близько 10% світового флоту, який налічує 1 032 судна.

• Нещодавно придбано 8 VLCC у компанії Frontline за 831,5 млн доларів.
• Ціна 10-річного VLCC зросла на 20 млн доларів за шість тижнів — до приблизно 105 млн доларів за судно.
• Ставки фрахту стрімко зростають через дефіцит тоннажу.

VLCC (Very Large Crude Carrier) — це супертанкери місткістю близько 2 млн барелів нафти, ключовий інструмент глобальної морської торгівлі.

Китай б’є рекорди імпорту російської нафти

Морський імпорт російської нафти до Китаю вперше в історії перевищить 2 млн барелів на добу, що на 300 тис. барелів/добу більше попереднього рекорду, встановленого в січні.

• Зростання пов’язане зі зменшенням закупівель Індією сорту Urals.
• Китай посилює роль головного морського покупця російської сировини.

Світовий нафтовий ринок входить у фазу підвищеної турбулентності, де ціна бареля дедалі більше залежить не лише від балансу попиту й пропозиції, а й від контролю над логістикою та геополітичними рішеннями.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OilPrice

7,2 трлн юанів інвестицій у чисту енергію за рік, понад 11% ВВП і темпи зростання утричі вищі за економіку загалом — Китай демонструє світове лідерство у ВДЕ. Водночас понад 80% первинної енергії та більш як 60% електрогенерації країни досі забезпечують викопні ресурси. Вугілля, нафта і газ залишаються фундаментом енергетичної безпеки та промисловості.

Дві реальності однієї енергосистеми

Інвестиційний вибух у «новій трійці»

За останнє десятиліття сектор відновлюваної енергетики та чистих технологій став найдинамічнішим в економіці Китаю:

• 7,2 трлн юанів (близько $1 трлн) інвестицій у 2025 році;
• понад 11% ВВП країни;
• зростання утричі швидше за економіку загалом;
• понад 90% приросту інвестицій забезпечили сонячна енергетика, акумулятори та електромобілі — так звана «нова трійця».

Лише за рік встановлено 315 ГВт сонячних і 119 ГВт вітрових потужностей — більше, ніж у решті світу разом.

80% балансу — за викопним паливом

Попри «зелений» ривок, викопні ресурси формують основу енергетики:

• >80% первинного енергоспоживання;
• >60% виробництва електроенергії.

Вугілля: опора системи й джерело викидів

Вугілля — наріжний камінь китайської енергетики та важкої промисловості:

• понад 50% електрогенерації;
• 60–70% первинного енергоспоживання;
• більш як 4 млрд тонн споживання на рік — це понад 50% світового попиту;
• 474 млн тонн імпорту у 2023 році — історичний рекорд.

У 2024 році розпочато будівництво 94,5 ГВт нових вугільних ТЕС та відновлено проєкти ще на 3,3 ГВт — максимум за 10 років. Це підкріплює енергобезпеку та металургію, але посилює викиди і забруднення повітря.

«Суворо контролювати» розширення вугілля та «поетапно скорочувати» його споживання — позиція керівництва Китаю

Нафта: імпортна залежність і нарощування власного видобутку

Нафта забезпечує близько 20% енергобалансу та є критичною для транспорту і нафтохімії:

• 16,3–16,4 млн барелів на добу споживання (друге місце у світі);
• 11,1 млн бар./добу імпорту у 2024 році — близько 74% попиту;
• прогноз на 2025 рік — 16,74 млн бар./добу середнього попиту.

Ключові постачальники — росія, Саудівська Аравія та Ірак. Імпорт із росії перевищує 2 млн бар./добу (понад 20% імпорту). Близько 900 тис. бар./добу надходить трубопроводами, решта — морем, зокрема із застосуванням «тіньового флоту».

Водночас Китай нарощує власний видобуток: з 3,8 млн бар./добу у 2020 році до рекордних 4,3 млн бар./добу у 2025-му. Понад 60% приросту п’ять років поспіль забезпечує шельф — завдяки інвестиціям державних компаній.

Програма «Семирічний план дій» (2019–2025) спрямована на збільшення внутрішнього видобутку. Проте висока собівартість на зрілих родовищах означає, що імпорт і надалі закриватиме значний дефіцит.

Газ: «місток» до декарбонізації

Природний газ виконує роль перехідного палива:

• ~428 млрд куб. м споживання у 2024 році (проти 330 млрд куб. м у 2020-му);
• Китай — третій у світі споживач газу;
• імпорт СПГ може зрости майже до 76 млн тонн (+10% р/р) після падіння приблизно на 10% у 2025 році.

Постачання СПГ забезпечують Австралія, Катар і росія. Значні обсяги надходять трубопроводами з росії та Туркменістану.

Рідкісноземельна перевага

Домінування у чистій енергетиці підкріплює контроль над рідкісноземельними елементами:

• 60–70% світового видобутку;
• понад 90% переробки та рафінації.

Неодим і диспрозій критично важливі для постійних магнітів в електродвигунах та вітротурбінах (особливо офшорних безредукторних). Ітрій, лантан і церій застосовують у спеціалізованих інверторах та компонентах сонячних систем.

Висновок

Китай демонструє парадоксальну модель: світове лідерство у ВДЕ базується на потужному фундаменті викопної генерації та імпортної сировини. Масштабні інвестиції у «зелену» економіку не скасовують стратегічної ролі вугілля, нафти й газу, які забезпечують промисловість, стабільність мережі та енергетичну безпеку.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com

Попри рекордні інвестиції в енергетичний перехід і гучні обіцянки скорочення викидів, західні економіки фактично переклали значну частину вуглецевого навантаження на країни Азії та Африки. Це допомагає Європі та іншим розвиненим державам демонструвати «зелені» успіхи, але водночас підтримує зростання споживання вугілля та залежність від викопного палива у країнах, де зосереджене важке виробництво.

Аутсорсинг викидів як основа «зеленого» прогресу

Країни Заходу вже понад десять років є рушіями політики net zero – досягнення балансу між викидами та їх поглинанням. Водночас ключові галузі з високими викидами були винесені за межі Європи та інших розвинених економік.

• Цементна промисловість майже повністю зосереджена в Азії: Китай виробив близько 2 млрд тонн цементу у 2023 році, Індія – друге місце, Вʼєтнам – третє.
• У топ-10 світових виробників цементу немає жодної європейської країни.
• Єдиною західною державою у списку є США – 90 млн тонн на рік, що у понад 20 разів менше, ніж у Китаю.

Такий підхід дозволив Європі формально знизити власні викиди, але глобально вони не зменшилися – виробництво просто перемістилося туди, де енергія дешевша й екологічні обмеження слабші.

Інвестиції в перехід і рекорди вугілля

У 2024 році світові інвестиції в енергетичний перехід – електромережі, електромобілі, вітрову та сонячну енергетику, акумулятори та енергоефективність – сягнули 2,4 трлн доларів.

• 49% цих коштів припало на Китай.
• Більшість решти інвестицій забезпечили західні країни, які можуть фінансово дозволити собі відхід від нафти, газу та вугілля.

Водночас Китай та інші економіки, залежні від важкої промисловості, не відмовляються від викопного палива. Саме це пояснює парадоксальну тенденцію:

• Світовий попит на вугілля у 2024 році досяг рекордних 8,77 млрд тонн, згодом оцінку підвищили до понад 8,8 млрд тонн.
• У 2025 році, за даними Міжнародного енергетичного агентства, попит зріс ще більше – до 8,85 млрд тонн.

Енергетичний перехід, який живиться вугіллям

Ще одна ключова суперечність полягає в тому, що сам «зелений» перехід потребує продукції з високими викидами.

• Фундаменти вітрових турбін вимагають великих обсягів цементу.
• Конструкції турбін та інфраструктура – значних обсягів сталі.
• Ці матеріали переважно виробляються з використанням дешевої енергії вугілля.

Таким чином, енергетичний перехід у буквальному сенсі частково підживлює економіки, залежні від викопного палива, в Азії, Африці та Південній Америці.

ШІ, дата-центри та новий попит на енергію

Додатковим драйвером попиту на вуглеводні стала стрімка розбудова дата-центрів для штучного інтелекту.

• Економіки Заходу дедалі більше орієнтуються на ШІ та цифрові сервіси.
• Водночас саме цемент, сталь і вугілля забезпечують фізичну основу цієї інфраструктури.
• Оператори дата-центрів відкрито використовують будь-які джерела енергії, здатні забезпечити цілодобове постачання.

У результаті формується глибокий розрив між країнами, що роблять ставку на високі технології, та тими, чия економіка тримається на базових матеріалах. Проте саме другі фактично енергетично підтримують перших.

Висновок

Європа та інші західні економіки змогли скоротити власні викиди значною мірою завдяки деіндустріалізації та жорстким вуглецевим квотам, які зробили важке виробництво неконкурентним. Проте глобально це не вирішило проблему – викиди були просто переміщені.

Досвід Китаю наочно демонструє: енергетичний перехід так само залежить від дешевої й доступної енергії, як і традиційна промисловість. І поки ця залежність зберігається, світовий попит на вугілля та інші вуглеводні залишатиметься високим, попри всі декларації про «нульові викиди».

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

2026 рік стає переломним для глобальних сировинних ринків. Геополітика, кліматична політика та технологічні зрушення одночасно змінюють ціни, логістику й ризики. Європа посилює вуглецеві обмеження, ринок біопалива зростає, нафта входить у фазу профіциту, а газ і СПГ стають ключовими для енергетичної стійкості взимку. Водночас дефіцити окремих ресурсів і надлишки інших формують нову, більш волатильну реальність.

Ключові сигнали для енергетичних і сировинних ринків у 2026 році

Вуглецеві викиди і CBAM: нова ціна для імпорту

• ЄС посилює боротьбу з вуглецевими викидами через механізм CBAM – вуглецевий прикордонний коригувальний механізм.
• Імпорт сталі, добрив та інших товарів може подорожчати через включення вуглецевої складової у ціну.
• Невизначеність щодо практичної імплементації CBAM може суттєво вплинути на обсяги імпорту у першій половині 2026 року.
• Очікується зниження маржі для неєвропейських виробників, які конкурують з товарами ЄС, уже обкладеними вуглецевим податком.

Біопаливо: прискорення енергетичного переходу в Європі

• Директива RED III щодо відновлюваної енергії формально мала запрацювати з 1 січня, однак низка країн ЄС, зокрема Німеччина та Нідерланди, завершували законодавчі процедури наприкінці 2025 року.
• Попри нерівномірне впровадження, очікується зростання попиту на біопаливо в дорожньому транспорті на 8% у 2026 році.
• Основний драйвер – гідрооброблена рослинна олія (HVO), що поступово витісняє традиційні види пального.

Нафта: профіцит і дилема OPEC+

• Очікуваний профіцит нафти у 2026 році – близько 1,5 млн барелів на добу.
• OPEC+ має вирішити, чи відновлювати видобуток після скорочень на 1,65 млн барелів на добу.
• Група вже призупинила щомісячне нарощування видобутку в першому кварталі.
• Якщо ціни не впадуть до середини діапазону 50 дол за барель, можливе відновлення зростання видобутку з другого кварталу 2026 року.

Газ і СПГ: вразлива зимова рівновага Європи

• Закриття двох підземних газосховищ у Німеччині може скоротити європейський буфер постачання майже на 60 СПГ-вантажів на рік.
• Після 2022 року імпорт СПГ до Європи зріс майже на дві третини – до близько 120 млн тонн на рік.
• Зменшення різниці між літніми та зимовими цінами робить зберігання газу менш рентабельним.
• Це підвищує ризик цінових сплесків наприкінці зими та конкуренції з Азією за обсяги СПГ.

Вугілля: між декарбонізацією та попитом AI

• Можливе послаблення санкцій проти росії здатне вивести на ринок дешеве російське вугілля.
• Це створює тиск на експортерів з Австралії та Індонезії.
• Попит з боку дата-центрів штучного інтелекту підтримує виробництво.
• У 2024 році світова торгівля вугіллям досягла 1,1 млрд тонн, а видобуток – 7,8 млрд тонн, і ці рівні можуть зберегтися.

LPG: надлишок пропозиції та погодний фактор

• Світове постачання LPG зростає швидше за попит, зокрема через нові експортні потужності США.
• Пропан і бутан торгуватимуться зі значними знижками до нафти, що вигідно для нафтохімії.
• Обмеження попиту пов’язані з:
  • надлишком пропілену;
  • низьким завантаженням крекінг-установок;
  • структурною перебудовою галузі.
• Холодніша зима у Північній півкулі може спричинити короткострокові цінові шоки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Argus Media

Російська вугільна індустрія опинилася у системній кризі через поєднання західних санкцій, зниження попиту Китаю на імпортне вугілля та посилення конкуренції з Індонезією на азійських ринках. За даними Kpler, виробники стоять перед вибором між низькими цінами з негативною маржею та скороченням видобутку, що однаково болісно для галузі.

Екзистенційна криза вугільної галузі росії

Контекст і ключові драйвери

• Санкції Заходу після заборони в ЄС та інших країнах у 2022 році змістили фокус експорту на Китай, Індію та Туреччину.
• Китай: очікується спад імпорту вугілля у 2025 році (порівняно з попередніми роками) через рекордний внутрішній видобуток.
• Конкуренція з Індонезією: логістична перевага Індонезії до китайського ринку тисне на ціну російського вугілля через дорожче постачання з Далекого Сходу рф.
• Коливання імпорту Китаю: тимчасове відновлення у вересні (спекотні хвилі + падіння внутрішнього видобутку), але загальний тренд — нижче рівня 2024 року, коли Пекін нарощував закупівлі на тлі падіння світових цін.

Вузли ризику

• Прибутковість експорту рф → залежність від імпортного попиту Китаю, який обмежено зростає.
• Логістика (відстань/тарифи портів Далекого Сходу рф) ↔ цінова конкурентоспроможність щодо Індонезії.
• Насиченість ринку → надлишок пропозиції у Китаї → скорочення імпорту та зростання експорту Китаю в окремі місяці.

Сценарії для виробників рф

• Сценарій А: зберігати високий видобуток — приймати низькі або негативні маржі для утримання обсягів і частки на азійських ринках.
• Сценарій Б: скоротити обсяги — підтримати ціни, але ризикувати втратою ринка та валютної виручки.

«Російські виробники стикаються зі структурним викликом незалежно від санкцій» — Фират Ергене, Senior Insight Analyst — Dry Bulk, Kpler

«Вони можуть або підтримувати високий випуск на низькій чи негативній маржі, або скоротити обсяги, щоб підтримати ціни. Жоден із варіантів не є привабливим», — Фират Ергене, Kpler

Ринки Китаю та Індії: що обмежує «порятунок» для рф

• Китай — головний покупець російського вугілля, але не демонструє стійкого зростання імпортного попиту.
• Індія — разом із Китаєм може зменшувати залежність від імпорту, коли ціни стають невигідними, що посилює ризики для довгострокового експорту рф.

Хронологія та кількісні орієнтири

• 2022: заборона імпорту вугілля з рф у ЄС та низці західних країн після повномасштабного вторгнення в Україну.
• 2023–2024: бум постачання вугілля до Китаю на тлі падіння міжнародних цін.
• 2025: очікуване зниження імпорту Китаю порівняно з попередніми роками; у вересні — короткочасний відскок закупівель через погодний та виробничий фактор.

Складові проблеми

• Структурна проблема: навіть без урахування санкцій, високі логістичні витрати і змінний попит у Китаї/Індії роблять модель експорту рф малорентабельною.
• Обмежена «подушка» попиту: повернення до буму 2023–2024 років малоймовірне — тому стійкого підвищення імпорту Китаю очікувати не варто.
• Пастка вибору: між обсягом і ціною — обидва варіанти загрожують доходам галузі у найближчій перспективі.

Висновок

Ймовірність тривалої стагнації експорту російського вугілля висока: ані Китай, ані Індія не забезпечують стабільного приросту імпортного попиту, тоді як логістична перевага Індонезії і надлишок пропозиції в Азії зберігаються. За таких умов конкурентна стратегія рф у вугіллі зводиться до вибору «меншого зла» між збитковими обсягами та скороченням видобутку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

Індія достроково досягла 50% у структурі електрогенерації з невикопних джерел, але продовжує залежати від вугілля, яке забезпечує близько 70% її енергосистеми. Попри амбіційні цілі — 500 ГВт безвуглецевої потужності до 2030 року та досягнення нульових викидів до 2050 року, країна потребує колосальних міжнародних інвестицій — близько 13 трильйонів доларів. Цей баланс між екологічними прагненнями та економічною реальністю має безпосередній вплив на світові ринки нафти й нафтопродуктів.

Енергетичний вибір Індії — зелений курс чи залежність від вугілля?

1. Енергетичний баланс і виклики

• 50% електрогенерації Індії — з відновлюваних джерел, що на 5 років раніше за офіційну ціль.
• 70% електроенергії все ще виробляється з вугілля — найвуглецевішого енергоносія.
• Близько дві третини домогосподарств живуть у стані енергетичної бідності.
• Ненадійна система розподілу призводить до частих відключень та використання дизельних генераторів, що підвищує попит на нафту.

2. Стратегічні цілі та міжнародна залежність

• Індія прагне 500 ГВт невикопної потужності до 2030 року.
• Для досягнення нульових викидів до 2050 року необхідні інвестиції обсягом 13 трильйонів доларів США.
• На COP28 у 2023 році індійський міністр наголосив, що країни, які зараз критикують Індію, самі колись покладалися на вугілля і перенесли свої виробничі потужності до Азії.

«Індія має право на розвиток, як колись мали розвинені країни, які також користувалися вугіллям» — представник індійського уряду на COP28.

3. Промисловість і важка енергетика

• Важка промисловість Індії — сталь, цемент, хімія — складна для декарбонізації.
• Дослідження вказують: впровадження сонячних панелей і систем утилізації тепла може суттєво скоротити викиди.
• Розвиток зеленої енергетики зменшує потребу у нафті та дизельному пальному, однак короткостроково зростання дизельного споживання можливе через енергетичну нестабільність.

4. Інвестиції в майбутнє

• Індія активно розвиває ядерну енергетику, зелений водень та гідроенергію.
• За словами експерта Ашвіні Свейна: «Індія рухається шляхом “усеохопного підходу” — збільшуючи як викопні, так і невикопні потужності відповідно до зростання попиту».
• У 2024 році дослідження Wood Mackenzie оцінило потенціал Індії як «низьковуглецевої економічної наддержави», здатної досягти нульових викидів на два десятиліття раніше — до 2050 року.

5. Висновки

• Збільшення частки відновлюваної енергії в Індії може зменшити попит на нафту у середньостроковій перспективі.
• Проте поточна енергетична нестабільність і використання дизельних генераторів тимчасово підвищують попит на нафтопродукти.
• У разі успішного залучення інвестицій Індія може стати орієнтиром для країн, що розвиваються, формуючи нову модель зеленої економіки без втрати темпів зростання.

6. Обгрунтування

• Енергетичний перехід Індії має подвійний ефект: короткостроково підтримує нафтовий попит через нестабільність електропостачання, але довгостроково — скорочує його.
• Вартість переходу — $13 трлн — визначає потребу у глобальному фінансуванні та формує нову геоенергетичну взаємозалежність.
• Для ринків нафти це означає можливу структурну зміну попиту: зростання в короткій перспективі й поступове скорочення після 2030 року.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Індія у серпні зафіксувала найшвидше зростання генерації електроенергії за останні п’ять місяців, що напряму пов’язано з рекордним відновленням промисловості. Водночас ризики зовнішньої торгівлі та тарифних бар’єрів можуть вплинути на подальшу динаміку.

Індія балансує між короткостроковим посиленням залежності від викопних джерел і довгостроковим курсом на енергетичну трансформацію.

Промисловий драйвер

• Генерація електроенергії у серпні зросла на 4% (аналіз Reuters даних Grid India).
• Виробнича активність досягла максимуму з 2008 року.
• PMI у промисловості (HSBC, S&P Global) зафіксував найшвидше поліпшення за 17,5 років.

S&P Global зазначає: «Стійкий попит продовжує підтримувати значне зростання замовлень на фабриках та виробництва».

Оскільки виробництво споживає близько половини всієї електроенергії, зростання PMI стало каталізатором для рекордного підйому генерації. Аналітики прогнозують продовження тренду у найближчі два квартали після завершення сезону мусонів.

Зовнішні бар’єри

• США підвищили тарифи на індійські товари на 50%.
• Чверть цього підвищення пов’язана з закупівлею Індією російської нафти.

Reuters відзначає: «Залишаються сумніви, як індійська промисловість впорається з новими тарифами».

Цей фактор створює додаткові ризики для експорту, але внутрішній попит на електроенергію поки демонструє стійке зростання.

Вугільна енергетика та відновлювані джерела

• У серпні вугільна генерація вперше за п’ять місяців показала річне зростання.
• У травні вугілля впало до мінімуму з часів локдаунів 2020 року через зростання «зеленої» генерації та відсутність спеки.
• Індія достроково на 5 років виконала план — 50% встановлених потужностей з невикопних джерел.

Втім, наявність потужностей не дорівнює їхньому використанню. Обмеження у мережах, затримки з батареями та інфраструктурні проблеми не дозволяють відновлюваним джерелам швидко витіснити вугілля.

Висновки

• Зростання промисловості й попиту на енергію підтримує попит на нафту.
• Торговельні бар’єри з боку США можуть посилити залежність Індії від дешевшої російської нафти.
• У середньостроковій перспективі розширення «зеленої» генерації може знизити структурний попит на нафту, хоча швидкого ефекту очікувати не варто.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

У липні 2025 року індекс цін на енергоносії знизився на 0,6% м/м, головно через падіння цін на природний газ у ЄС, попри зростання цін на газ у США, австралійське вугілля та середню ціну нафти. У річному вимірі індекс скоротився на 13,5% через зниження вартості австралійського вугілля та нафти, хоча подорожчання газу в США та ЄС частково компенсувало ці втрати. На ф’ючерсному ринку зберігався переважно «бичачий» настрій, що проявилось у зростанні чистих довгих позицій і відкритого інтересу.

Світовий енергетичний ринок зберігає високу чутливість до політичних і логістичних чинників; попри окремі сегменти зростання, загальна динаміка вказує на структурний тиск і потребу в стратегічних запасах для зниження ризиків.

Динаміка цін на основні енергетичні товари

Динаміка цін на основні енергетичні товари – Липень 2025 року ознаменувався змішаними тенденціями: австралійське вугілля та газ у США зростали в ціні, тоді як європейський газ та нафта залишалися під тиском, демонструючи залежність ринків від геополітики та сезонних факторів.

• Вугілля (Австралія) — зростання на 3,5% м/м, третій місяць поспіль. Підтримку цінам забезпечили підвищений імпорт з Китаю та Індії перед зимовим попитом, а також стратегічне накопичення запасів великими енергокомпаніями на тлі тарифної невизначеності. У річному вимірі ціна впала на 17,9%.
• Вугілля (США) — стабільна ціна місяць до місяця через сталий попит на електроенергію та обмежений експорт. У річному вимірі ціна зросла на 4,0%.
• Середня ціна нафти — незначне зростання на 0,1% м/м при зниженні на 16,9% р/р. Ринок отримував суперечливі сигнали з фундаментальних факторів, що утримувало ціни в діапазоні.
• Природний газ (США) — зростання на 5,6% м/м після чотирьох місяців падіння завдяки збільшенню експорту LNG та нижчим рівням запасів. Середні щотижневі запаси газу підвищилися на 7,9% м/м, але знизилися на 4,9% р/р, що свідчить про вищий рівень споживання. У річному вимірі ціна зросла на 53,8%.
• Природний газ (Європа, TTF) — падіння на 6,0% м/м після двох місяців зростання через геополітичну напруженість і ремонтні зупинки в Норвегії. Водночас збільшення імпорту LNG зі США знизило премію за геополітичний ризик. Запаси в ЄС на кінець липня досягли 68,6% (проти 58,9% у червні), що є зростанням на 9,8 в.п.. У річному вимірі ціна підвищилася на 12,3%.

Вплив тарифної політики США

Липневі оголошення про нові тарифи США створили додаткову невизначеність на товарних ринках. Ціни на більшість неенергетичних товарів виграли від «авансового» імпорту перед введенням тарифів. Проте на енергетичні ринки ці новини тиснули через побоювання зниження попиту.

Висновки

• Світовий енергетичний індекс у липні опустився до 91,7 пунктів, що відображає тиск з боку газового сегменту ЄС.
• Австралійське вугілля демонструє стабільне зростання м/м, але річні показники залишаються значно нижчими.
• Різке подорожчання газу в США (понад 50% р/р) свідчить про структурні зміни в балансі попиту і пропозиції.
• Європейський газовий ринок зберігає чутливість до геополітичних подій, але високі запаси знижують ризики дефіциту в найближчій перспективі.

Джерело: Terminal

За матеріалами: World Bank, OPEC

Президент США Дональд Трамп готується презентувати пакет інвестицій на суму $70 мільярдів для зміцнення енергетичної та дата-інфраструктури країни. Анонс очікується під час саміту Pennsylvania Energy & Innovation Summit у Піттсбурзі.

Масштабна ініціатива для стратегічних регіонів

За інформацією Reuters, проєкт передбачає створення федерально-приватних партнерств і можливі реформи процедур погодження від Міністерства енергетики США. Хоча точний розподіл коштів поки не розкривається, пріоритет надаватимуть регіонам із проблемами перевантаження електромереж через зростання навантаження від ШІ — зокрема Пенсильванії, Техасу та Джорджії.

• Близько 60 керівників енергетичних та технологічних компаній візьмуть участь у саміті, серед них представники ExxonMobil, Amazon Web Services, Chevron, Palantir і BlackRock.

Енергетична інфраструктура під тиском зростання попиту

На тлі стрімкого зростання попиту на електроенергію від дата-центрів, аналітики Reuters зазначають, що ШІ-навантаження вже випереджають темпи генерації у ключових штатах. Наприклад, Meta нещодавно уклала 20-річну угоду з Constellation на постачання 1.1 ГВт ядерної енергії з Clinton Clean Energy Center в Іллінойсі.

Критика можливого повернення до традиційної генерації

Аналітики вважають, що пропозиція Трампа може стимулювати повернення інвестицій у викопне паливо та ядерну енергетику, зменшуючи федеральну підтримку для вітрової та сонячної генерації. Bloomberg повідомляє, що план потенційно скоротить податкові кредити, запроваджені Інфляційним актом, що може поставити під загрозу понад 300 ГВт майбутніх відновлюваних потужностей.

Критики стверджують, що такий енергетичний зсув може підтримати застарілу інфраструктуру ціною досягнення цілей декарбонізації.

Індустріальні об’єкти як частина AI-Energy Corridors

Як зазначає CBS News, до програми також увійде перепрофілювання колишнього сталеливарного заводу в Аліквіппі під великий дата-центр. Цей об’єкт стане ядром одного з кількох нових AI-Energy коридорів, які планується створити в межах проєкту.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters, Bloomberg, CBS News, Axios

Замовити звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального