Австралійська енергосистема швидко зміщується від вугілля до відновлюваних джерел та накопичувачів. Станом на лютий 2026 року в країні працюють 18 вугільних електростанцій із сумарною встановленою потужністю 22 812 МВт (47 енергоблоків). Найбільша з них — Eraring (2 880 МВт) у Новому Південному Уельсі — має оголошену дату виведення 2027 року, хоча її можуть переглядати через дискусії про стійкість мережі та «системну міцність».

Як Австралія рахує «кінець вугілля» — цифри, терміни та строки

У матеріалі наведено актуальний на лютий 2026 року перелік чинних вугільних електростанцій Австралії та ключові висновки про стан їхнього парку.

Контекст: чому Австралія історично «сиділа» на викопному паливі

• Австралія заборонила атомні електростанції у 1990-х роках; заборону, за даними автора матеріалу, підтвердили на виборах у травні 2025 року.
• Понад століття країна покладалася на централізовані синхронні електростанції, під’єднані до магістральних мереж: переважно вугілля (кам’яне у Квінсленді, Новому Південному Уельсі та Західній Австралії; буре у Вікторії), а також газ і дизель.
• Гідроенергетика стала значущою для Вікторії та Нового Південного Уельсу після завершення Snowy Hydro Scheme у 1974 році; у Тасманії гідроенергетика є основою генерації з 1916 року.

Поворот 2025 року: відновлювана генерація випередила вугільну в НРЕ

• У вересні 2025 року сукупна генерація з відновлюваних джерел у Національному ринку електроенергії Австралії (NEM — National Electricity Market) досягла 48,4% та вперше перевищила частку вугільної генерації 46%.
• У країні не будують нових вугільних електростанцій, а у світі їхня кількість зменшується.

Глобальна рамка (як наведено в матеріалі): хто вже відмовився від вугілля

• Понад 14 країн ОЕСР (переважно Європа) вже повністю закрили вугільну генерацію.
• Велика Британія — перша країна G7, що повністю відмовилася від вугілля у жовтні 2024 року; також згадані Бельгія (2016), Швеція (2020), Австрія (2020), Португалія (2021), Норвегія (2023), Словаччина (2024), Ірландія (2025).
• Китай: у 2025 році вугільна генерація могла знизитися на 1,6% (90 ТВт·год) — перше падіння з 2015 року.
• Індії: у 2025 році вугільна генерація знизилася на 3,4% р/р, а обсяг вказано як 1 247 ТВт·год.

Парк вугільних електростанцій Австралії у лютому 2026 року: скільки їх і що означають цифри

• 18 чинних вугільних електростанцій (в NEM та WEM) і 47 енергоблоків.
• Сумарна встановлена потужність на момент побудови: 22 812 МВт.
• Середній вік вугільного парку: 37,7 року.
• Коефіцієнт використання встановленої потужності (Capacity Factor, CF) для старого вугільного парку, «у кращому разі» 50%.
• За фактичними обмеженнями старіння та доступності станцій сукупний парк може давати «у кращому разі» близько 11,406 ГВт потужності в середньому режимі роботи (половина від 22,812 ГВт).

Регіони та строки виведення: де найбільше вугілля й хто йде першим

Квінсленд (Qld): 8 станцій, сумарно 8,165 ГВт, середній вік 31,75 року.

• Gladstone — 1 680 МВт, 50 років у 2026-му, оголошене виведення 2029; найбільша вугільна станція штату.
• Kogan Creek — 744 МВт, 19 років, виведення 2042; наймолодша вугільна станція Квінсленду.
• Інші (потужність; оголошене виведення): Millmerran (852 МВт; 2051), Stanwell (1 460 МВт; 2046), Tarong (1 400 МВт; 2037), Tarong North (443 МВт; 2037), Callide B (700 МВт; 2031), Callide C (886 МВт; 2028).

Новий Південний Уельс (NSW): 4 станції, сумарно 8,24 ГВт, середній вік 41,25 року.

• Eraring — 2 880 МВт, 42 роки, оголошене виведення 2027 (найбільша в Австралії вугільна станція серед чинних у переліку).
• Ризик зсуву строків Eraring через дискусію, чи потрібні SynCons (синхронні компенсатори) для «системної міцності», чи її забезпечать великі мережеві акумулятори з керуванням інверторами.
• Інші: Mount Piper (1 400 МВт; 2040), Vales Point B (1 320 МВт; 2033), Bayswater (2 640 МВт; 2033).

Вікторія: 3 станції, сумарно 4,69 ГВт, середній вік 42,67 року.

• Yallourn W — 1 480 МВт, 53 роки у 2026-му, оголошене виведення 2028; найстаріша вугільна станція Австралії за переліком.
• Інші: Loy Yang A (2 210 МВт; 2035), Loy Yang B (1 000 МВт; 2035).
• Ключова проблема регіону: використання низькоякісного бурого вугілля.

Західна Австралія (WA, WEM): 3 станції, сумарно 1,371 ГВт, середній вік 35 років.

• Muja CD — 619 МВт, 61 рік, оголошене виведення 2029; найстаріша серед станцій штату.
• Інші: Bluewaters (434 МВт; 2030), Collie (318 МВт; 2027).

Чому до старих вугільних станцій «прикручують» батареї: пояснення термінів і логіки

• Встановлена потужність (nameplate capacity) — номінальна потужність обладнання на момент введення в експлуатацію. З віком вона знижується через зношення, падіння ККД та зростання ремонтів.
• Коефіцієнт CF показує, яку частку часу/потужності станція реально працює від номіналу: CF 50% означає, що в середньому станція дає половину своєї «табличної» потужності.
• GFM-інвертори (Grid Forming) та синтетична інерція — алгоритми керування інверторами акумуляторів, які імітують поведінку «важкого» синхронного генератора й допомагають мережі тримати частоту та напругу під час коливань.
• На Eraring у 2026 році додають акумулятор 700 МВт / 3 160 МВт·год (EBESS) з керуванням GFM/синтетичною інерцією.
• Навіщо це власникам вугільних станцій:
  • зменшення потреби у «обертовому резерві» (spinning reserve — коли турбіни змушені працювати «вхолосту» або з запасом, щоб швидко наростити потужність);
  • скорочення споживання вугілля;
  • зниження потреби в обслуговуванні й витрат на експлуатацію;
  • потенційне продовження строку служби станції;
  • використання наявних мережевих приєднань для підтримки стійкості енергосистеми;
  • можливість перетворити майданчик після зупинки станції на відновлюваний енергетичний хаб із накопичувачами.

Підсумок: чому затягування виходу з вугілля названо ризиком

• Відкладати виведення вугільних станцій — ризик, який Австралія не може собі дозволити.
• Приклад «раннього виходу» — Південна Австралія, де вуглевидобуток і вугільні електростанції були виведені у 2016 році; згадується кейс Port Augusta як приклад позитивного ефекту переходу для економіки й здоров’я громади.

Джерело: Terminal

Першоджерело: noonanj.substack.com

Китай продовжує масштабне фінансування відновлюваних джерел енергії, досягнувши цілей на 2030 рік уже у 2024-му, однак паралельно активізує інвестиції у вугільну генерацію через виклики енергетичної безпеки.

Пріоритет — надійність: інвестиційна дуальність Китаю

• Інвестиції у чисту енергію Китаю у 2024 році перевищили 625 млрд доларів США, що майже вдвічі більше, ніж у 2015-му. Це дозволило країні досягти цілі з розвитку потужностей сонячної та вітрової енергетики на 2030 рік — на шість років раніше від плану.
• Проте у 2025 році темпи зростання інвестицій у відновлювану енергетику сповільняться, а в сегменті сонячної енергетики очікується навіть часткове скорочення вкладень.
• Нове цінове регулювання та перегляд макроекономічних пріоритетів вплинуть на обсяги інвестицій. Китай стикається з проблемами: слабке внутрішнє споживання, ризики дефляції, глибока криза у сфері нерухомості.

Два головні напрями: мережі та вугілля

• Перший вектор — розвиток електромереж, систем зберігання та «розумної» інфраструктури. Швидке впровадження ВДЕ створило дисбаланс між потужностями та здатністю мереж їх приймати, що спричинило зростання показників обмеження генерації.
• Державна корпорація State Grid — яка обслуговує до 90% споживання електроенергії в країні — оголосила про рекордні інвестиції: 600 млрд юанів (83 млрд доларів) у 2024 році і ще 650 млрд юанів (89 млрд доларів) у 2025-му.
• Загалом Китай вже витрачає понад 88 млрд доларів щороку на розвиток електромереж, а до 2035 року ця цифра може зрости до 262 млрд доларів США.

• Другий вектор — активізація інвестицій у вугільну генерацію. У 2025 році очікується, що вкладення у цей сектор перевищать 54 млрд доларів.
• Попри декларовану підтримку «зеленого» курсу, Китай розглядає вугільну генерацію як опору енергосистеми у перехідний період та резерв для покриття пікового попиту.

Швидке зростання ВДЕ потребує синхронізації з розвитком мережевої інфраструктури, а гарантування енергетичної безпеки вимагає збереження вугільних потужностей для балансування енергосистеми, — зазначив директор НТЦ «Псіхєя» Сергій Сапєгін.

Джерело: Terminal
За матеріалами: IEA, Reuters
Додаткові джерела інформації:

* S\&P Global
* Bloomberg Energy
* China Dialogue

Китай та Індія у 2024 році схвалили спорудження понад 110 ГВт нових вугільних потужностей, що стало найвищим глобальним показником з 2015 року. Водночас розвинені економіки вперше не замовили жодної нової парової турбіни для вугільної генерації.

Зростаюче споживання електроенергії та страхи щодо її безпеки – рушійна сила вугільного ренесансу

У 2024 році Китай схвалив будівництво майже **100 ГВт нових вугільних електростанцій**, а Індія — ще **15 ГВт**, демонструючи курс на забезпечення *електроенергетичної стабільності* попри глобальні кліматичні цілі. Це підняло **глобальні обсяги схвалень до найвищого рівня з 2015 року**.

• Китай продовжує будівництво вугільних станцій як частину своєї стратегії стабілізації енергосистеми — попри значні інвестиції у відновлювану енергетику.
• Індія додає 15 ГВт нових потужностей для покриття стрімкого зростання попиту на електроенергію у промисловості та житловому секторі.
• Ці схвалення зумовлені побоюваннями перебоїв із постачанням електроенергії, особливо під час пікових навантажень та нестабільності відновлюваних джерел.
• Уперше з початку спостережень у 2024 році розвинені країни не замовили жодної нової парової турбіни для вугільної генерації.

У 2024 році Китай схвалив майже 100 ГВт нових вугільних потужностей — це найвищий темп за останнє десятиліття

Джерело: Terminal
За матеріалами: IEA, Carbon Brief
Додаткові джерела інформації: Global Energy Monitor, Energy China Forum