Європейська комісія фактично запропонувала базову антикризову рамку для ринку нафтопродуктів на випадок тривалих збоїв у міжнародній торгівлі енергоносіями. Головна логіка цих рекомендацій полягає не в точковому гасінні цінових сплесків, а в утриманні системної стійкості ринку: не розганяти споживання пального, не створювати бар’єрів для руху нафтопродуктів, не послаблювати роботу нафтопереробки, посилювати координацію дій і заздалегідь готуватися до довгого періоду логістичної та цінової напруги.

Загальні напрями діяльності для подолання затяжної кризи із забезпечення нафтопродуктами

Якщо оцінювати сигнал Європейської комісії по суті, то йдеться про перехід від короткострокового реагування до моделі довгого кризового управління. Причина проста: Брюссель прямо попереджає про ризик потенційно тривалого порушення міжнародної торгівлі енергоносіями. На цьому тлі головним завданням стає не лише ціна ресурсу, а фізична доступність пального, безперервність його постачання і керованість ринку в цілому.

«Безпека постачання в Європейському Союзі зберігається. Але ми повинні бути готовими до потенційно тривалого порушення міжнародної торгівлі енергоносіями», — Дан Йоргенсен, єврокомісар з енергетики та житла

Базова антикризова рамка

• Стримування зайвого споживання пального. Європейська комісія прямо застерігає держави від кроків, які можуть підштовхнути попит угору. У затяжній кризі це принципово, бо будь-яке додаткове споживання швидше виснажує доступний ресурс.
• Збереження вільного руху нафтопродуктів. Ринок має працювати без рішень, які обмежують внутрішній обіг пального. Інакше навіть за наявності ресурсу в системі окремі регіони можуть зіткнутися з локальним дефіцитом.
• Підтримка стабільної роботи нафтопереробки. ЄС наголошує, що не можна підривати випуск нафтопереробних заводів, бо саме переробка є одним із ключових елементів фізичної стійкості ринку.
• Відтермінування неаварійних ремонтів на НПЗ. Це практичний крок для збереження максимально можливого виробництва нафтопродуктів у період зовнішнього шоку.
• Ширше використання біопалива. Просування біопаливних компонентів розглядається як спосіб зменшити тиск на викопне паливо і дати ринку додатковий запас стійкості.
• Посилений моніторинг і швидкий обмін інформацією. Єврокомісія наголошує на потребі оперативного спостереження за ринком, своєчасного інформування і координації через профільні механізми ЄС.
• Попереднє узгодження рішень між державами. Країнам рекомендовано консультуватися між собою і з Європейською комісією до запровадження заходів, які можуть вплинути на спільний ринок.

По суті, це план збереження ринкової керованості в умовах довгого зовнішнього шоку. Його логіка полягає в тому, щоб одночасно працювати у трьох площинах: стримувати непродуктивний попит, не ламати логістику і не скорочувати фізичну пропозицію пального. Саме так можна пройти тривалий кризовий період без різкого руйнування балансу між споживанням, переробкою і постачанням.

Окремо важливо, що ці рекомендації з’явилися на тлі реального погіршення глобальної ситуації. Напруженість навколо Ормузької протоки вже порушує енергетичні потоки, а через цей маршрут щодня проходить близько 20 млн барелів нафти. Отже, ЄС виходить із того, що ринок має готуватися не до короткого цінового сплеску, а до затяжної фази високих ризиків для постачання, логістики, страхування і кінцевої вартості нафтопродуктів.

Для енергетичного ринку це означає одну базову річ: у тривалій кризі перемагає не той, хто намагається реагувати ситуативно, а той, хто заздалегідь вибудовує дисципліну споживання, стабільність переробки, прозорий обмін інформацією і координацію всіх рішень, здатних вплинути на наявність пального на ринку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Anadolu Agency

Європейські трейдери та імпортери пального відмовляються від дизелю з найбільшого африканського нафтопереробного заводу Dangote в Нігерії через перевищення вмісту сірки та інших компонентів відносно європейських зимових стандартів, що поглиблює ризики дефіциту на тлі зростання маржі переробки та наближення заборони ЄС на імпорт продуктів з російської нафти.

Вплив дизелю Dangote на європейський ринок пального

1. Дизель Dangote поза європейськими зимовими стандартами

Зимові паливні стандарти в Європі вимагають суворого контролю за вмістом сірки та низкою інших показників якості. Поточні зразки дизельного пального з нігерійського НПЗ Dangote, за даними трейдерів і ринкових джерел, не відповідають цим вимогам, що робить пальне непридатним для зимового сезону в європейських умовах.

• Європейські трейдери та імпортери зараз уникають дизелю з НПЗ Dangote, оскільки виявлено перевищення вмісту сірки та інших компонентів порівняно зі стандартами зимового дизельного пального в Європі.
• Джерела вказують на підвищений вміст сірки і завищені цетанові числа, що не вписуються у чинні європейські специфікації.
• Дизель Dangote у нинішній якості не лише не відповідає стандартам зимового дизелю, а й не підходить для змішування з іншими компонентами для отримання відповідних продуктів.
• Географічне обмеження: за словами джерела з Нігерії, НПЗ Dangote «наразі не може постачати зимовий дизель у холодні регіони Європи».

«Наразі завод [Dangote] не може постачати зимовий дизель до холодніших регіонів Європи», — зазначило нігерійське джерело, знайоме із ситуацією.

Європейський трейдер дистилятів повідомив, що у зразку дизелю Dangote за середину листопада виявлено сполуки, які «далеко перевищують німецькі зимові специфікації».

2. Чому дизель з Нігерії не доходить до Європи

Поточна пауза в експорті дизелю з Нігерії до Європи пов’язана не з економікою арбітражу, а саме з технічною невідповідністю продукту чинним стандартам зимового пального. Тобто проблема полягає в якості, а не в ціні чи логістиці.

• Джерела наголошують, що справа не в маржі чи фрахті, а в тому, що дизель Dangote є «off-spec» — поза специфікацією для європейських зимових стандартів.
• Пальне не підходить для блендингу з іншими компонентами, а отже, його неможливо технічно «довести» до потрібних параметрів у межах європейських норм.
• Імпортери не готові брати на себе ризики збуту продукту, який не відповідає вимогам безпеки та якості зимового пального на ключових ринках.

3. Потенційне посилення дефіциту дизелю в Європі

Попри вже й так напружений стан ринку дизельного пального в Європі, учасники ринку свідомо відмовляються від додаткового ресурсу з Нігерії. Це створює ризик додаткового скорочення пропозиції на фоні зростаючого попиту в зимовий період та структурних змін у світових потоках нафтопродуктів.

• Поточна відсутність імпорту дизелю з Нігерії до Європи може ще більше посилити дефіцит на регіональному ринку.
• Менша пропозиція в умовах зимового сезону загрожує подальшим ціновим стресом для споживачів і бізнесу.
• Звуження пулу постачальників дизелю на тлі геополітичних і санкційних чинників підсилює вразливість європейського ринку.

4. Потужності та внутрішні проблеми НПЗ Dangote

НПЗ Dangote позиціонується як флагманський проєкт африканської нафтопереробки, проте одночасно стикається з технічними та організаційними викликами, які впливають на стабільність його роботи та якість продукції.

• Dangote є найбільшим і найновішим НПЗ Африки із проєктною потужністю близько 650 000 барелів на добу.
• Завод уже зіштовхується з експлуатаційними збоями, незапланованими зупинками, страйком та підозрами на саботаж з боку працівників на фоні процесів реструктуризації.
• Сукупність технічних і кадрових проблем може бути одним із чинників, що заважають заводу стабільно випускати продукт, який відповідає вимогам найжорсткіших зовнішніх ринків, зокрема європейського.

5. Стрибок маржі переробки

Ситуація з дизелем Dangote розгортається на тлі зростання маржі нафтопереробки у ключових регіонах світу. Це свідчить про загальне напруження на ринку продуктів переробки нафти та обмеженість вільних потужностей або доступних обсягів.

• Північна Америка та Азія: маржа переробки в цих регіонах досягла найвищого рівня з кінця 2023 року та початку 2024 року.
• Європа попереду: європейські маржі зараз ще вищі, ніж у Північній Америці та Азії, що відображає особливо гострий дефіцит і ризики для регіону.
• Високі маржі є індикатором того, що ринок готовий платити більше за кожен додатковий барель продукту, але технічні обмеження, як у випадку з дизелем Dangote, не дозволяють швидко збільшити пропозицію потрібної якості.

6. Санкційний тиск ЄС та «російська нафтова шпарина»

Європейський ринок готується до нового етапу санкційного тиску у нафтогазовій сфері. Наступного року ЄС запроваджує заборону на імпорт продуктів, виготовлених із російської нафти, що радикально змінює конфігурацію постачань для європейських НПЗ та трейдерів.

• Наближення ембарго: з 21 січня наступного року ЄС забороняє імпорт продуктів, вироблених із російської сирої нафти, відповідно до липневого санкційного пакета проти росії.
• Закриття шпарини: цей пакет нарешті ліквідовує «лазівку», яка дозволяла ЄС купувати паливо, перероблене з російської нафти в третіх країнах, зокрема в Індії, що була одним із ключових покупців російської нафти.
• Переналаштування потоків: закриття цієї схеми означає, що Європа втратить частину непрямих поставок продуктів з російської нафти, а отже, потребуватиме нових надійних джерел пального.

7. Залежність ЄС від зовнішніх поставок дизелю

У сукупності технічні проблеми продукції з НПЗ Dangote та санкційний тиск ЄС на російську нафту формують складну конфігурацію ризиків для європейського ринку дизелю. Втрата навіть потенційних обсягів із Нігерії при цьому стає додатковим фактором напруження.

• Синергія чинників: невідповідність дизелю Dangote зимовим стандартам та майбутня заборона на імпорт продуктів з російської нафти одночасно посилюють залежність Європи від вузького кола постачальників.
• Відмова від нігерійського дизелю через якість означає, що ЄС не може компенсувати вибуття російських потоків за рахунок цього джерела, навіть за високих цінових стимулів.
• У середньостроковій перспективі це може загострити конкуренцію між регіонами за якісні партії дизелю, зокрема між Європою, Північною Америкою та Азією.

Висновки

На основі наявних фактів, наведеної статистики та оцінок учасників ринку вимальовується кілька ключових висновків щодо нинішнього та майбутнього стану європейського ринку дизельного пального.

• Dangote як нереалізований шанс для Європи: попри масштаб і статус найбільшого в Африці НПЗ із потужністю 650 000 барелів на добу, на даному етапі він не може виступити повноцінним альтернативним джерелом зимового дизелю для ЄС через якісні обмеження продукту.
• Поглиблення структурного дефіциту: поточна відмова від імпорту дизелю з Нігерії накладається на історично високі маржі переробки та майбутню заборону імпорту продуктів з російської нафти, що вказує на тенденцію до подальшого посилення дефіциту на ринку Європи.
• Підвищені вимоги до якості як бар’єр входу: європейські стандарти зимового пального, зокрема щодо вмісту сірки та низки інших параметрів, залишаються непорушним фільтром, через який не можуть пройти навіть великі нові гравці, якщо вони не забезпечують відповідний рівень якості.
• Напруження в глобальній логістиці: в умовах, коли маржі в Європі вищі, ніж у Північній Америці та Азії, але не всі потенційні постачальники можуть забезпечити потрібну специфікацію, логістика постачань дизелю набуває критичного стратегічного значення.
• Необхідність внутрішньої адаптації ЄС: на фоні закриття «російської нафтової шпарини» та проблем із залученням нових зовнішніх постачальників, Європа неминуче зіткнеться з потребою посилення енергоефективності та диверсифікації джерел пального, навіть якщо це прямо не виписано в поточних ринкових оцінках.

Таким чином, історія з дизелем Dangote виходить далеко за рамки окремого контракту. Вона демонструє, що в епоху санкцій, високих марж і геополітичних розломів якість продукту та відповідність стандартам стають не менш важливими, ніж обсяги та ціна, а європейський ринок у найближчій перспективі залишатиметься одним із найвразливіших сегментів глобальної системи постачання дизельного пального.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Нафтові ціни отримали короткострокову підтримку після досягнення тарифної угоди між США та ЄС. Проте фундаментальні ризики, пов’язані з рішеннями ОПЕК+, монетарною політикою ФРС США та глобальними геополітичними загрозами, можуть істотно змінити динаміку ринку вже найближчими днями.

У Німеччині намітився розкол у керівництві через несподіваний розворот у бік атомної енергії. Попри багаторічну опозицію до ядерної генерації, країна демонструє відкритість до її ролі у досягненні кліматичних цілей та зміцненні енергетичної безпеки.

Від історичної опозиції до нової стратегії

Німеччина все виразніше сигналізує про відкритість до атомної енергії – це кардинальний зсув від традиційно негативного ставлення до цього виду генерації. Такий підхід формується на тлі ширшого глобального тренду повернення інтересу до атомної енергії як частини безпечного та низьковуглецевого енергетичного ландшафту.

• Міністерка економіки Катаріна Райхе приєдналася до зустрічі прихильників атомної енергії в ЄС, проігнорувавши захід, присвячений відновлюваній енергетиці, що підкреслило розбіжності у німецькому уряді.
• Водночас міністр довкілля Карстен Шнайдер залишається різко проти атомної енергії. За його словами:
  

  «Ми вирішили відмовитися від атомної енергії. Це також прийнято суспільством. Жодних подальших зобов’язань перед атомною промисловістю не буде»

• У 2023 році Німеччина вивела з експлуатації свої останні три атомні електростанції.

Причини зміни політики

Історична опозиція до атомної енергії сформувалася під впливом політичних подій повоєнної доби – з недовіри до технократії, екологічних та безпекових побоювань, страхів щодо поширення ядерної зброї та загального спротиву концентрованій владі після досвіду нацистської диктатури.

Проте тепер країна змушена переосмислювати підходи через наслідки війни рф проти України, яка оголила залежність німецької економіки від енергоресурсів кремля. До вторгнення росії Німеччина покривала близько 50% своїх потреб у природному газі з російського напрямку.

Європейський і глобальний контекст

Ця зміна в Німеччині вписується у ширший тренд повернення до атомної енергії в Європі:

• Італія та Данія розпочали процес скасування 40-річної заборони на ядерну генерацію.
• Іспанія сигналізує про готовність продовжити роботу АЕС, запланованих до виведення з експлуатації.

Глобально атомна енергія визнається одним із найсильніших рішень для поєднання потреб енергетичної безпеки з кліматичними зобов’язаннями. Атомна генерація має нульові викиди вуглецю й може впроваджуватися практично будь-де, особливо завдяки розвитку малих модульних реакторів.

У червні Світовий банк скасував власну заборону на фінансування атомних проєктів, що сприятиме поширенню таких технологій у країнах, що розвиваються, і, ймовірно, підштовхне інші банки розвитку наслідувати цей приклад.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

 У 2024 році воднева галузь Європи стикнулася із затримками у впровадженні проєктів, що підкреслює ключові виклики, зокрема забезпечення фінансування капіталомістких ініціатив та отримання довгострокових зобов’язань від офтейкерів. Для стабільного розвитку галузі необхідно забезпечити довгострокову видимість фінансової підтримки, сприяти укладанню довгострокових контрактів на постачання електроенергії та розширювати можливості публічно-приватного фінансування через співпрацю між ЄС та інвесторами.

У 2024 році воднева галузь Європи зіткнулася із затримками у впровадженні проєктів, що відображає загальні виклики в індустрії. Серед ключових перешкод – забезпечення фінансування для капіталомістких проєктів та отримання довгострокових зобов’язань від офтейкерів.

Для створення стабільного інвестиційного середовища необхідно встановити довгострокову видимість щодо обсягів фінансової підтримки, принаймні на найближчі роки до 2030 року. Ця видимість має включати очікувані рівні фінансування та стратегічні пріоритети для розподілу субсидій. Інвестори та розробники проєктів потребують чіткого розуміння як обсягів фінансування, так і частоти конкурсних процедур для забезпечення сталого розвитку водневої галузі.

Для забезпечення стабільності постачання електроенергії для виробництва водню необхідно розвивати та сприяти укладанню довгострокових контрактних структур, таких як угоди про купівлю електроенергії (Power Purchase Agreements, PPA) та механізми Contracts for Difference (CfD). Ці контракти забезпечують стабільність цін, передбачуваність та надійність джерел енергії, що є критичним для планування та інвестування у водневі проєкти. Подібно до ініціатив BPI France щодо окремих проєктів, надання гарантій для PPA через європейські структури може стати ключовим фактором у зниженні ризиків для розробників проєктів та інвесторів.

Співпраця між ЄС та інвесторами має вирішальне значення для розширення можливостей фінансування водневих проєктів. Завдяки зміцненню партнерства між публічним та приватним секторами можна залучити ширший спектр фінансових ресурсів та експертизи. Необхідно сприяти спільним фінансовим ініціативам, схемам спільного інвестування та публічно-приватним партнерствам (PPP), щоб залучити більше довгострокового капіталу до водневої галузі.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: European Nidrogen Index 2025, Januarius 2025

Європейський Союз активно розвиває водневу енергетику, впроваджуючи стратегії та підтримуючи проєкти, проте для досягнення амбітних цілей необхідні додаткові зусилля. До 2030 року ЄС планує виробляти 10 мільйонів тонн відновлюваного водню та імпортувати ще 10 мільйонів тонн. Однак реалізація цих планів потребує покращення фінансових механізмів, розвитку інфраструктури та узгодження національних цілей із загальноєвропейськими. Водночас невизначеність щодо підтримки та складність регуляторних процедур уповільнюють розвиток галузі.

На рівні політики Європейський Союз запустив масштабні стратегії та механізми підтримки водневої галузі, проте для повноцінного впровадження необхідні додаткові кроки. Європейська воднева стратегія та ініціатива RePowerEU встановили цілі щодо виробництва 10 мільйонів тонн відновлюваного водню та імпорту ще 10 мільйонів тонн до 2030 року. Регуляторна рамка включає цілі та визначення, пов’язані з відновлюваним воднем, зокрема Делегований акт щодо методології для відновлюваного палива небіологічного походження (RFNBO). Суворі умови щодо часової та географічної кореляції можуть призвести до необхідності додаткових потужностей для зберігання та, як наслідок, до збільшення витрат на розвиток.

Для досягнення цих цілей необхідні надійні фінансові інструменти для підтримки розробників проєктів та учасників галузі, прискорення розвитку транспортної та розподільної інфраструктури, а також нарощування необхідних компетенцій.

ЄС структурував широкий спектр субсидій, стимулів та фінансових інструментів. Однак процес затвердження для отримання цих коштів є тривалим (від 12 до 24 місяців) і складним, що уповільнює реалізацію проєктів і ставить під загрозу досягнення цілей ЄС.

Станом на грудень 2024 року 60% європейських амбіцій щодо виробництва відновлюваного водню покриваються національними цілями. Країни-члени ЄС мають узгодити свої політичні цілі та зробити їх відповідним із загальноєвропейськими, зокрема щодо темпів нарощування виробництва до 2030 року.

Складність європейських та національних механізмів фінансування вимагає покращення доступності та прозорості чинних інструментів. Довгострокова видимість для інвесторів також має вирішальне значення, зокрема шляхом забезпечення стабільності схем підтримки.

Попри те, що воднева галузь ЄС розвивається, вона ще не має ланцюга постачання, здатного задовольнити її амбітні цілі. Технологічні рішення вже доступні, а промислове масштабування триває: до 1,2 ГВт додаткових потужностей з виробництва електролізерів почнуть роботу до кінця 2025 року. Виробникам необхідна підтримка для подолання «долини смерті», пов’язаної з потенційними затримками у розвитку ринку.

Метою Європейського водневого індексу є аналіз стану водневої галузі в Європі. Він пропонує комплексну рамку для оцінки зрілості європейської водневої промисловості та визначає пріоритетні дії для впровадження у 2025 році. Аналіз зосереджується на низьковуглецевому водні, хоча кількісні дослідження стосуються відновлюваного водню. Відновлюваний водень визначається Європейською комісією у Делегованому акті щодо методології для відновлюваного палива небіологічного походження (RFNBO). Цей аналіз охоплює 1) політичні рамки та схеми стимулювання, 2) промисловий розвиток та 3) перспективи попиту та інвестицій.

Для досягнення цілей RePowerEU до 2030 року в Європі необхідно встановити щонайменше 100 ГВт потужностей електролізерів, що еквівалентно щорічному темпу зростання (CAGR) нових потужностей на рівні 150% між 2025 і 2030 роками, що значно перевищує CAGR у 45% у період з 2020 по 2024 рік.

Розробники проєктів та інвестори залишаються обережними щодо галузі. 98% зі 142 ГВт проєктів перебувають на стадії концепції або дослідження можливості, що вимагає швидкої операціоналізації та фінансування для переходу до остаточного інвестиційного рішення.

Ефективна реалізація водневих проєктів вимагає сильної впевненості в довгострокових перспективах попиту та покращеної координації між технологічними постачальниками, енергетичними компаніями, операторами та кінцевими споживачами для подолання викликів транспортування та складності масштабного промислового розвитку. Укладання довгострокових контрактів на постачання може бути прикладом такого типу співпраці між учасниками верхнього та нижнього ланцюгів.

Необхідно надавати чіткі та послідовні сигнали учасникам ринку, щоб зменшити непередбачуваність програм субсидування та знизити ризик переривчастої підтримки цього ринку, який ще розвивається.

Воднева галузь ЄС демонструє перспективні розробки, проте для досягнення амбітних цілей, особливо з урахуванням невизначеності енергетичного ринку, потрібні значні зусилля. Покращена співпраця, чіткі регуляторні рамки та стабільні механізми підтримки є необхідними для прискорення прогресу та забезпечення довгострокової життєздатності галузі.

Цікаві цифри від ENI:

• Загальний обсяг виробництва біопалива (тис. барелів/день): 3,126 (2023)
• Виробництво біобензину (тис. барелів/день): 1,963 (2023)
• Виробництво біодизелю (тис. барелів/день): 1,145 (2023)
• Виробництво біобензину за країнами: США – 43,6%, Бразилія – 23,7%, решта світу – 11,6%
• Споживання нафти у світі у 2023 році: 100 млн барелів/день, тобто біопаливо замінює 3,126% нафти.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: European Nidrogen Index 2025, Januarius 2025

ОПЕК+ продовжує збільшувати видобуток нафти, попри ризики для фінансової стабільності своїх членів. Це рішення пов’язане з бажанням утримати ринкову частку, уникнути війни цін із США та врахувати зміни у світовому балансі попиту та пропозиції. Водночас історичний досвід показує, що подібні дії можуть мати серйозні економічні наслідки для країн-учасниць.

Ціни на нафту різко впали після оголошення ОПЕК+ 3 березня про продовження запланованого збільшення видобутку. Це рішення посилило песимістичні настрої на ринку, враховуючи зростання пропозиції від інших виробників та невизначеність щодо попиту з боку Китаю. Нижчі ціни на нафту та газ відповідають інтересам Дональда Трампа, який прагне підтримувати стабільні ціни на енергоносії під час свого другого президентського терміну. Проте багато хто ставить під сумнів доцільність такого кроку для членів ОПЕК+, оскільки беззбиткові ціни на нафту для них значно вищі за поточні рівні.

Для більшості країн ОПЕК+ економічно важливо підтримувати ціни на нафту на високому рівні. З 2022 року організація уникала збільшення видобутку, натомість ініціювала скорочення на 5,85 мільйона барелів на добу (бл. 5,7% світової пропозиції). У грудні картель продовжив скорочення видобутку на 2,2 мільйони барелів на добу до кінця першого кварталу 2023 року. Очікується, що перший етап відновлення видобутку становитиме близько 138 тисяч барелів на добу в квітні.

За словами джерела OilPrice.com, збільшення видобутку частково пов’язане з перевиробництвом у Казахстані, Іраку та Росії. Остання використовувала «темну інвентаризацію», щоб уникнути санкцій. Крім того, ОПЕК+ прагне захистити свою ринкову частку, враховуючи зміни у балансі попиту та пропозиції. Організація також усвідомлює, що не зможе виграти війну цін із США, особливо під час другого президентського терміну Трампа.

Історичний досвід показує, що подібні стратегії можуть мати катастрофічні наслідки. Під час війни цін 2014-2016 років Саудівська Аравія витратила понад 34% своїх валютних резервів (737 мільярдів доларів) і зіткнулася з рекордним дефіцитом бюджету. Водночас країни ОПЕК загалом втратили щонайменше 450 мільярдів доларів.

Дональд Трамп використовував слабкість ОПЕК+ для підтримки стабільних цін на нафту під час свого першого терміну. Його «діапазон цін на нафту» становив 40-45 доларів за барель Brent для нижньої межі та 75-80 доларів – для верхньої. Ці рівні забезпечували прибутковість американських виробників сланцевої нафти та сприятливі умови для економічного зростання США.

Саудівська Аравія усвідомлює, що Трамп має більше впливу на другому терміні, зокрема через республіканську більшість у Конгресі. Водночас відносини між США та Саудівською Аравією зазнали значних змін після війни цін 2014-2016 років. Якщо раніше угода між країнами передбачала гарантії безпеки в обмін на стабільні постачання нафти за розумними цінами, то після 2016 року США поставили умову: Саудівська Аравія не повинна підривати економічний добробут США.

Ці зміни вплинули на стратегію ОПЕК+. Попри спроби підтримувати ціни на нафту, організація змушена враховувати інтереси США та уникати різких кроків, які могли б призвести до нової війни цін.

Джерело: НТЦ Псіхєя

У повному обсязі стаття за посиланням.

Світова торгівля викопним паливом досягла піка у 2017 році та поступово скорочується через зростання інвестицій у відновлювану енергетику та атомну енергію. Світова енергетика переживає глибокі зміни. Викопне паливо втрачає свої позиції, а відновлювана енергетика стає основним джерелом енергії для багатьох країн. Європа демонструє, що зелений перехід можливий навіть у складних умовах, і це може стати прикладом для інших регіонів світу.

Європа, найбільший споживач природного газу, демонструє значний прогрес у зеленому переході: у 2024 році частка відновлюваної енергії в енергобалансі ЄС склала 48%, тоді як викопне паливо впало до рекордних 28%. Війна росії проти України прискорила цей процес, змусивши ЄС шукати альтернативні джерела енергії та спрощувати процедури для зелених проєктів.

Європа як приклад зеленого переходу

Європа, найбільший споживач природного газу, демонструє значний прогрес у відмові від викопного палива. У 2024 році частка відновлюваної енергії в енергобалансі ЄС склала 48%, тоді як атомна енергія забезпечила 24%, а викопне паливо – лише 28%. Це найнижчий показник за всю історію. Крім того, викиди парникових газів від енергетичного сектору ЄС скоротилися на 13% порівняно з 2023 роком.

• Вітрова енергія обігнала природний газ за обсягами виробництва.
• Сонячна енергія вперше перевищила вугілля.

Ці зміни стали можливими завдяки Європейському зеленому курсу, який був прийнятий у 2019 році. Війна Росії проти України лише прискорила цей процес, змусивши ЄС шукати альтернативні джерела енергії та зменшити залежність від російського газу.

Заходи ЄС для прискорення зеленого переходу

Європейський Союз впровадив низку заходів для прискорення розвитку відновлюваної енергетики. Зокрема, створені спеціальні зони – Renewable Energy Acceleration Areas, де процедури отримання дозволів для зелених проєктів значно спрощені. Це дозволяє швидше розвивати сонячну та вітрову енергетику по всій Європі.

Перспективи для США

На відміну від Європи, США, ймовірно, залишатимуться залежними від викопного палива через великі внутрішні запаси. Однак і тут відновлювана енергетика поступово набирає обертів, хоча й повільніше, ніж у ЄС.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: oilprice.com

Фінляндія: нові кроки в енергетичній трансформації. Фінляндія продовжує лідирувати в інноваційних енергетичних рішеннях, реалізуючи масштабні проєкти у сфері зберігання енергії, ядерних технологій, зеленого водню та відновлюваних джерел енергії. Ось головні події, які варто відзначити:

1. Найбільша акумуляторна система зберігання енергії у Фінляндії

Компанія Ingrid Capacity у співпраці з Locus Energy розпочала будівництво найбільшої акумуляторної системи зберігання енергії в Нівалі, Фінляндія. Проєкт потужністю 70 МВт/140 МВт·год стане одним із найбільших у Скандинавії, забезпечуючи стабільність енергосистеми.

2. Фінансування ядерного стартапу Steady Energy

Ядерний стартап Steady Energy з Еспоо залучив 22 мільйони євро інвестицій під керівництвом 92 Ventures, інвестиційної компанії з Копенгагена. Це дозволить просувати інноваційні ядерні технології та розширювати їх застосування.

3. Перший завод зеленого водню в Фінляндії

Компанія P2X Solutions Oy запустила перший у країні завод з виробництва зеленого водню промислового масштабу в Харджавалті. Цей проєкт є важливим кроком у декарбонізації промисловості та транспорту.

4. Фінансування сонячного парку в Еврайокі

Alight отримала 46 мільйонів євро від ABN AMRO Bank N.V. та SEB для будівництва сонячного парку потужністю 100 МВт у Еврайокі. Цей проєкт значно збільшить частку відновлюваної енергії в енергобалансі країни.

5. Ядерні технології для централізованого теплопостачання

Фінляндія планує перебудовувати систему централізованого теплопостачання за допомогою малих модульних реакторів (SMR). Перший реактор потужністю 50 МВт може бути введений в експлуатацію до 2029 року, забезпечуючи тепло для міст та промисловості при температурі близько 150°C. Планується впровадження до 15 таких реакторів по всій країні, що значно знизить викиди вуглецю.

6. Накопичення енергії від Merus Power

Merus Power отримала замовлення на акумуляторну систему зберігання енергії потужністю 30 МВт/30 МВт·год від eNordic/Ardian. Система, яка буде розміщена в Рійхімякі, призначена для балансування енергосистеми на ринку Fingrid.

7. Фінансування водневих проєктів від ЄС

Проєкти з водневого транспорту, які реалізують Gasgrid та її міжнародні партнери, отримали 51,4 мільйона євро підтримки від Європейського Союзу в рамках програми Connecting Europe Facility (CEF). Серед них:

• Північно-Балтійський водневий коридор (NBHC),
• Скандинавський водневий маршрут (NHR),
• Колектор водню в Балтійському морі (BHC).

8. Біогаз у транспортуванні хлібобулочних виробів

Gasum та харчово-кондитерська група Fazer уклали угоду про використання біогазу для транспортування хлібобулочних виробів. Це ще один крок до зменшення вуглецевого сліду в логістиці.

Фінляндія демонструє, як інновації та державна підтримка можуть сприяти енергетичній трансформації, зменшуючи залежність від викопного палива та знижуючи викиди CO₂.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: vladyslavonufrei

Міністри енергетики ЄС в понеділок проведуть позачергове засідання Ради, щоб обговорити енергетичну ситуацію в Європі після початку війни в Україні.

Передає Економічна правда з посиланням на сайт Ради ЄС.

«Після вторгнення російських військ в Україну міністри енергетики ЄС зберуться в Брюсселі, щоб обговорити поточну ситуацію на енергетичному ринку в Європі», — йдеться у повідомленні.

Як наголошується, вторгнення Росії в Україну спричинило зростання цін на газ в ЄС та світових цін на нафту. Це зростання відбувається в контексті вже існуючого сплеску цін на енергоносії в ЄС.

У зв’язку з цим міністри енергетики збираються на зустріч, щоб обговорити наслідки кризи в Україні, зокрема щодо безпеки, постачання та цін на енергоносії, а також можливі напрямки дій», — повідомляє прес-служба Ради ЄС.

Раніше Термінал писав, що енергосистема України продовжить працювати в ізольованому режимі — Міненерго.