Резкое падение цен на нефть из-за второй волны пандемии коронавируса нового типа в мире не исключено.

Такое заявление сделал министр энергетики Алжира, президент конференции ОПЕК Абдельмаджид Аттар, пишет АНГИ.

«Ситуация на мировых нефтяных рынках остается очень рискованной. Не исключено дальнейшее резкое падение цен на нефть под влиянием второй волны пандемии коронавируса», — сказал Аттар на заседании комиссии по финансам и бюджету алжирского парламента.

По его словам, несмотря на видимую стабильность цен на нефть в последние месяцы, достигнутую благодаря усилиям стран-производителей, входящих в группу ОПЕК+, производители не скрывают своих опасений по поводу второй сильной волны коронавируса, которая может привести к замедлению роста и, следовательно, к более значительному, чем ожидалось, снижению спроса на нефть.

Он добавил, «на следующем заседании межведомственного мониторингового комитета ОПЕК+, намеченном на 17 ноября, должны быть приняты решения, способные стимулировать рынок и не допустить падения цен ниже $40 за баррель», сообщает ТАСС.

«Терминал» ранее писал, Организация стран-экспортеров нефти снова снизила прогноз мирового спроса на нефть в 2020 году и теперь ждет его сокращения на 9,46 миллиона баррелей в сутки к прошлогоднему уровню до 90,23 миллиона баррелей в сутки, говорится в сентябрьском докладе ОПЕК.

Halyna Karp, Ukraine’s First Deputy Minister of Energy and Coal Industry (until April 25, 2018), shares with TerminaL her vision of the current stage of reform in the industry.

– The Ukrainian energy sector is being reformed. Last year, the Energy Strategy until 2035 was adopted. What other events from 2017 do you view positively, and which negatively?

– Undoubtedly, the adoption of the Energy Strategy of Ukraine until 2035 is the key news of the past year. At the same time, equally important was one of the most important steps in reforming and liberalizing the electricity market – the adoption of Law of Ukraine “On Electricity Market.” As a result, the process has begun of the introduction of a new model of the Ukrainian electricity market and integration of Ukraine and EU energy grids. The implementation of these processes will create conditions for competition in the electricity market, attract investment in the industry, and realize the rights of consumers to get the most attractive terms of electricity supplies.

Among the achievements of 2017 is the continued reform of the natural gas market through the implementation of Law of Ukraine “On Natural Gas Market,” in particular, in relation to the unbundling – separation of functions of the operator from those of natural gas producers and suppliers; the launch of the Ukraine-EU Energy Bridge project; the construction of a centralized spent fuel storage facility; and pilot projects to replace scarce anthracite coal.

– What do you consider your main achievement while working in the ministry?

– Our joint achievement is the formation of the regulatory base in accordance with the requirements of the EU Third Energy Package and taking steps toward the formation of market relations in the energy sector. Basic legislation has been adopted, that is, the law on the natural gas market, electricity market law, and law on the national energy and utilities regulation commission.

A number of concepts and programs have been adopted for the industry. An important achievement is also strengthening the resource base of and balancing Ukraine’s energy grid. We managed to accumulate the necessary amount of gas and coal for the heating season and ensure unhindered supplies of electricity and heat to consumers. Another important step I’ve already mentioned is the start of the construction of a centralized spent nuclear fuel storage facility, which will not only allow us to stop buying Russian services for the storage of spent nuclear fuel coming from Ukrainian nuclear power plants, but also substantially strengthen energy security and save about $200 million annually on storage. Also, throughout the year, many measures have been taken to diversify energy supplies, which contributed to the boost in energy security and overall national security of Ukraine.

Statistics for 2017 year-over-year testify to the achievements mentioned:

• Electricity output increased by almost 700 million kWh, or by 0.5%;
• Production of natural gas grew by more than 800 million cubic meters, or by 4%;
• Gas transit shipments increased by more than 11 billion cubic meters, or by 13%;
• Electricity exports grew by more than 1.2 billion kWh, or by 34%; and
• The amount of gas pumped into our underground storage facilities rose by almost 2.8 billion cubic meters.

The main thing is to keep up the pace and continue moving forward.

– What are the main problems the Ukrainian energy industry is facing, in your opinion?

– The first one is the dependence of the Ukrainian economy on import of energy resources. The key task is to achieve energy independence, which in turn is a guarantee of national security. The importance of the task is perfectly illustrated by the latest gas crisis we faced in early March as a result of Gazprom’s moves. It is realistic to achieve such energy independence by 2020 due to the growth of own natural gas extraction. In 2017, natural gas production in Ukraine increased significantly.

Another important issue is energy efficiency. The Ukrainian economy remains very energy intensive. We consume 2.5 – 3 times more energy than in most countries to produce a conditional commodity unit. Energy losses in the municipal sector remain very high due to the low energy efficiency of households. Energy costs of production are also significant, in particular, in generation and transmission of electric and thermal energy. A lot is being done in the direction of boosting energy efficiency. And this yields certain results. But the problem remains ambitious and complex. Its solution requires time and investment.

– What indicators should be applied to evaluate the effectiveness and efficiency of the ministry’s operations?

– There may be plenty of performance indicators: it’s drafting and implementing new legislation, ensuring the stability of the Ukrainian fuel and energy sector, creating a favorable investment climate, introducing modern standards of public administration, ensuring transparency and openness in the work of the Ministry of Energy and Coal, and preventing corruption risks. In all directions, the Ministry of Energy and Coal has been working systemically.

– Has the ministry changed after the new Directorates were introduced? What is missing?

– Today, it is somewhat premature to talk about changes in the ministry’s work as a result of the emergence of new Directorates. The Directorates have not yet formed their full-time staff. Staffing competitions are underway. Probably the process will last for another month or two. But a number of specialists are already working on the tasks assigned to them.

. . . 

Read the complete version of the interview in the magazine TerminaL.

Tel.:(+38 044) 263-68-39, email: terminal.psychea@gmail.com

Interview  STC “Psychea”

Те, що найближче транспортне майбутнє – за електротягою, не викликає сумніву. Питання лише у швидкості перетворення ринку, який завжди йде за економічною вигодою, якістю та зручністю. Наскільки ми готові пересісти на електромобілі і що для цього потрібно, говоримо з Володимиром Омеляном, міністром інфраструктури України.

– У світі швидко зростає кількість електромобілів. В Україні їх теж більшає. Що потрібно зробити, аби інфраструктура відповідала потребі? Стимулювання, преференції або обмеження для традиційного палива? Чи Ви очікуєте, що ці питання ринок вирішить сам?

– Уже в січні 2018 р. кількість зареєстрованих електрокарів перейшла рубіж у 5 тис. Ми за динамікою зростання займаємо передові місця в Європі та світі. Відповідними темпами розвивається інфраструктура зарядних станцій, і цю ношу поки що тягне на собі бізнес.

Мінінфраструктури має план здійснити інтервенцію на ринок інфраструктури зарядних станцій для тестування декількох пілотних бізнес-моделей. Я глибоко переконаний, що держава самостійно не може ефективно керувати бізнесом, тому всі пілотні проекти будуть реалізовуватися з провідними міжнародними компаніями.

Разом з тим, ми здійснюємо конкретні кроки для обмеження використання традиційного палива на транспорті. Завдяки Мінінфраструктури наша країна приєдналась до Глобальної ініціативи з економії палива, в рамках якої здійснюється аналіз викидів з автомобільного транспорту та напрацювання відповідної політики заощадження палива.

– Більше електромобілів – менше реалізація палива, менше акцизних надходжень. Та й на ввезення авто є пільги. Як буде перекриватися дефіцит від зменшення податкових надходжень? Зараз це копійки, але за п’ять років електромобілів стане значно більше.

– Ми свідомо йдемо назустріч зменшенню оподаткування електричного транспорту, щоб зробити його доступнішим для населення та запустити абсолютно новий ринок. Більш того, це стимулюватиме оновлення автомобільного парку країни, який наразі за антирейтингом зношеності є другим у світі після Куби.

Щодо наповнення Дорожнього фонду, який ми створили минулого року, – це живий механізм фінансування дорожнього господарства, який буде оновлюватися відповідно до потреб країни та бюджетних викликів.

– Було б доцільно ширше використовувати електротранспорт у комунальному господарстві. Які кроки планується здійснити в цьому напрямку? Чи може стати закупівля електромобілів для потреб комунальних підприємств трендом? Екологічна доцільність тут очевидна. А чи проводився розрахунок економічної складової?

– Робоча група при Міністерстві інфраструктури України підготувала законопроекти про стимулювання ринку електричного транспорту, які ми передали на подальше опрацювання до Комітету податкової та митної політики Верховної Ради України. Для стимулювання попиту запропоновано розповсюдження механізму податкової знижки на придбання, в тому числі у кредит, електромобілів, що поверне покупцям до 18% вартості авто, а також обнулить реєстраційний збір на електромобілі, який зараз становить 3-5%.

Прийняття цих законопроектів дозволить нам «проторити стежинку», якою ми скористаємося для розвитку електричного комунального транспорту. Відповідні напрацювання вже розроблені робочою групою при Мінінфраструктури України. Ми переконані, що перехід на електричний комунальний транспорт має бути поетапним, і до 2030 р. ми маємо вийти на оновлення парку лише за рахунок електричного транспорту.

– Що потрібно зробити для підвищення інвестиційної привабливості України в напрямі виробництва електромобілів («Мерседес» оголосив про плани будівниц­тва шести заводів найближчим часом. України як місця розгортання потужностей немає навіть у довгострокових планах концерну). Наскільки зараз реально говорити про виробництво електротранспорту в нашій країні?

– Законопроекти, підготовлені робочою групою при Мінінфраструктури, передбачають низку стимулів для розгортання у нас виробництва електротранспорту.

Так, строком на 15 років передбачено нульову ставку оподаткування на прибуток підприємств, що займатимуться виробництвом електромобілів, електробусів та електровантажівок. Також строком на 10 років планується встановлення нульового мита та звільнення від податку на додану вартість першої поставки (імпорту) комплектуючих для виробництва електромобілів, електробусів та електровантажівок.

– В Україні є багаті родовища літію. Було б логічно планувати виробництво акумуляторних батарей у нас, аби створювати додану вартість тут. Що для цього потрібно?

– Серед запропонованих новацій у законопроектах, про які ми говоримо, строком на 15 років передбачено нульову ставку оподаткування на прибуток підприємств, що займатимуться виробництвом літій-іонних та літій-полімерних батарей для автомобільної галузі, а також від реалізації літію власного виробництва.

Як відомо, в нашій країні налічується  декілька родовищ літію та рідкоземельних металів (найбільші три – це Полохівське, Шевченківське родовища та Станкуватська ділянка), але нам бракує власних технологій обробки літієвих руд. Саме тому надважливим завданням для нас є залучення до українського літієвого ринку стратегічного інвестора зі світовим ім’ям, який має власні технології.

– Одним із невирішених питань лишається утилізація накопичувачів електроенергії. Яке Ваше бачення вирішення цієї проблеми в Україні? Чи розглядається виділення фінансування на розробки в цьому напрямі?

– Утилізація накопичувачів енергії – потенційно величезний ринок, на якому можуть розквітнути як компанії, що займатимуться ресайклінгом батарей, а ще краще – повторним використанням у пристроях на кшталт Tesla Powerwall. Не бачу необхідності на даному етапі урегульовувати ринок, який лише зароджується. Те саме стосується фінансування – це рентабельний бізнес, якому не потрібне втручання держави.

. . . 

Повну версію інтерв’ю читайте у часописі TerminaL.

З питань передплати або придбання номеру (електронна, друкована форма) звертайтесь за телефоном (+38 044) 263-68-39 або по email: terminal.psychea@gmail.com

Only the practical application of certain documents whose drafts are currently being worked out by the Project Office could unequivocally answer how efficient certain legal acts, rules, and codes are. This would lead to harmonization of documents, take into account the views of experts and consultants, coordination of efforts of state agencies and precisely the regulator, while the Office assesses step-by-step whether this is the right direction and determines further steps…

The adviser to the Deputy Prime Minister, Volodymyr Yevdokimov, sat down with TerminaL to tell us about the work of the Energy Market Reform Project Office.

A hundred days have passed since you took up office as head of the Project Office for the implementation of the Law of Ukraine on the Electricity Market. What are your first results? What have you already accomplished?

We have solved all the organizational issues as regards the launch of the Project Office. The very launch was a real challenge as some of the participants did not support the idea of the Office being set up. Anyway, the decision has been taken, supported by the coordination center responsible for the introduction of the new electricity market. So we’ve started our work.

Together with the [National Energy and Utilities Regulation] Commission (NEURC), we’ve worked out a detailed integrated schedule for the Introduction of the new market in line with Law «On the Electricity Market.» Conditions were created for transparent debates on drafts of secondary legal acts. The PsycheaExpertus multiservice system gave the opportunity to launch an open, professional discussion of regulatory acts.

We have selected consultants in the relevant areas including wholesale and retail markets, finance, and introduction of software of the market operator [SE Energorynok] and transmission system operator [SE NEC Ukrenergo]. Of five consultants we planned to attract, we’ve selected four, in the areas I’ve mentioned. The selection procedure for the fifth consultant continues. The already selected consultants come from the Czech Republic and Slovakia. They are experts in the energy sector who directly participated in market reform in European countries.

We have come up with a philosophy of discussions and decision-making on draft regulatory acts of secondary-level legislation and other measures envisaged by the law on the electricity market. Due to the large number of regulations against shortage of time, we have gone along the path of identifying conceptual issues which we will be returning to once we’ve worked out test assessments of the new electricity market. Further improvements will be made to the rules and codes – all other regulatory acts to be implemented in the process of transition to the new market model. The process is expected to start on July 1, 2019.

Basic regulations, namely the rules and codes the Commission has approved are not perfect as of today, but we will actually feel their quality only once we move on to test assessment, that is, closer to the end of this year. Once we start doing that test assessment, we will see problems that may arise in the process, and accordingly, we will see where to move further and what changes are required to the regulations.

As an example, our Polish neighbors drastically changed the rules of the market three times within a year. Therefore, those rules of ours that have been approved do make sense, and it is necessary that market participants already start doing their work and making decisions in line with these rules.

What do you expect from foreign consultants attracted?

I now expect them to start working more actively. The thing is that since the start of their work (February 1, 2018) they really struggled to understand our realities; some consultants are in command of our language, while some need an interpreter. Now I am expecting them to work more productively on the implementation of their plan and development of relevant proposals for secondary legislation drafts.

What stands in the way of the introduction of the new energy market model?

Time is our major enemy. We have a clear action plan, we know where we are moving, we are aware of all measures needed to be taken, and we also realize that there is very little time to implement them. We seek to find the best way to take all these measures and make corresponding decisions. If some measures can be implemented in parallel lines, that’s how we’ll be doing it; while we are still trying to prioritize measures that can be taken only after relevant decisions have been taken and implemented. This is done in order to start our work in all areas of the introduction of the new electricity market law. As an example, the Commission [NEURC] has already approved the regulations (rules, codes) which were subject of debate on the part of the market participants, who had been asking for more time for finalization. At the same time, I believe that this was the right decision as it will allow the launch of other processes and measures to ensure effective reform of the industry.

Another obstacle is the rotation of Commission members, which in turn may result in a no-quorum situation ahead of an open meeting. Also, as new people will be coming there, they will need some time to see what’s happening and review the already worked-out projects.

What are the next steps toward the implementation of the law on the electricity market?

Now we have passed the first stage of development and approval of secondary legislation regulations. Next, we will have to work on other stages. The first of these is the purchase and introduction by the market operator and the transmission system operator of software and hardware required to start the necessary test assessment of the new model of the electricity market, meeting the deadlines set by the law.

The second one is infrastructural change. It’s about the unbundling of energy supply companies, corporatization of SE NEC Ukrenergo, setting up an independent transmission system operator, restructuring SE Energorynok and establishing on its base a guaranteed green energy buyer and market operator.

These are the infrastructural changes that both the government and market participants have plenty of work to be done on. The efforts will take about two to three months.

How much money has been planned for software purchases and how will the purchase take place?

Most of the budget will be spent on the transmission system operator’s software. The funding will come from the World Bank.

The software for SE Energorynok is planned to be purchased at the company’s expense. Outsourcing services are planned to be used for the purchase of finished software products already applied in European countries. The coordination center decided not to develop a software product but to buy an already working one, adapting it for the specifics of our energy industry.

The Project Office was created to coordinate joint efforts of the NEURC, the Ministry of Energy and Coal, and other specialized bodies responsible for the implementation of the law on the electricity market. How efficient are those joint efforts, in your opinion?

The main objective of creating the Coordination Center is to ensure coordination of efforts by all central executive agencies and the NEURC. The Project Office drafts the Coordination Center’s proposals for the documents required by the integrated schedule of implementation of the electricity market law provisions. I must admit that not all deadlines are being met, but the situation is not critical. I think that in two or three months we will catch up on the schedule.

Are expert opinions being duly taken into account? Are the drafts worked out being harmonized with each other?

We have foreign consultants whose main task is to process documents, harmonize them, and put forward proposals. Not all the proposals provided by consultants after they had been worked out with market participants during one month were taken by the Commission into account.

At the same time, the Project Office together with the consultants identified and discussed with market players a list of conceptual questions to the regulations approved by the NEURC, which should be further worked out together with the Commission as appropriate solutions must be found thereon. The list was voiced at the Coordination Center meeting on March 16 and published on its website. The list was supported by the meeting participants and now it will be formally forwarded to the Commission. The important issues identified relate to rules and codes, as well as other measures envisaged by the integrated schedule.

First of all, it’s about the procedure for providing support to vulnerable groups of the population, organizing the work of universal service providers who will supply electricity to households, the work of «last hope» suppliers, and other key issues of the new model of the Ukrainian electricity market, on which we will be working with the Commission. Hopefully, we will find the best solutions and continue to develop specific proposals to the regulations.

Since the Soviet times, a system has been developed of experts working in groups. As head of the project, what have you changed in this regard?

I’d like to thank STC Psychea for their great help. The PsycheaExpertus analytical system they’ve provided has turned out to be one of the active elements and tools of transparency and openness. Organizing our work, the process of review and provision of proposals via the Psychea system allowed market participants to draft their proposals quickly. Amid shortage of time, this is something extremely important. Besides, we only have a few experts: just a couple of them sift through all paperwork, submitting proposals. The system allowed these experts to do much of their work remotely, thus saving time. Therefore, as Project Office manager, I believe that PsycheaExpertus is an interesting and effective system of expert interaction, and I hope that we will be strengthening it, attracting more experts to the process. In general, our experience of employing the Psychea system has been very successful, and it is necessary to distribute it further. Moreover, I will ask STC Psychea to be involved in the process of our work on the next package of documents, so that we could apply it to work out a new list of secondary legislation with experts.

How does PsycheaExpertus influence the speed and quality of experts’ work on documents?

I have to admit that the system is new to experts and somewhat constrains them psychologically, but at the same time it gives them an opportunity to see the opinions of various participants. This is a very important aspect as there is an ongoing exchange of opinions, analytical data, reports, which allows them to prepare proposals more efficiently and in a quality manner without spending too much time on them. Efficiency and quality make sense.

Besides, we can see which experts give their proposals, who is directly involved in the discussion, so we can work directly with the experts who are actively involved in the discussion via the said system.

. . .

Read the complete version of the interview in the magazine TerminaL.

Tel.:(+38 044) 263-68-39, email: terminal.psychea@gmail.com

Interview OLESIA NATKHA

Лише застосування на практиці певних документів з тих, над якими зараз працює Проектний офіс, може дати однозначну відповідь, наскільки спроможними є ті чи інші нормативно-правові акти, правила, кодекси. Є потреба гармонізувати документи, врахувати думки експертів і консультантів, координувати роботу органів влади і регулятора, поетапно вивіряючи, чи у правильному напрямку рухаємось, і визначати напрямок подальших кроків… Про роботу Проектного офісу реформ енергоринку нам розповів керівник, радник віце-прем’єр-міністра Володимир Євдокімов.

– Минуло 100 днів від початку Вашої роботи як голови Проектного офісу з імплементації Закону України про ринок електричної енергії. Що Ви можете сказати про перші підсумки Вашої роботи, що встигли зробити?

– Нами були вирішені всі організаційні питання з упровадження Проектного офісу. Сама організація проводилась досить важко, тому що деякі учасники не підтримували його створення. Але рішення все-таки було прийняте і підтримане Координаційним центром із забезпечення запровадження нового ринку електричної енергії, і ми розпочали свою роботу.

Ми разом із Комісією [НКРЕКП – ред.] відпрацювали детальний Зведений план-графік упровадження нового ринку у відповідності до вимог, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії». Були створені умови для прозорого обговорення проектів вторинних правових актів. Мультисервісна система PsycheaEXPERTUS дала можливість започаткувати відкрите фахове обговорення нормативно-правових актів.

Ми обрали консультантів за відповідними напрямами роботи з питань оптового та роздрібного ринку; з питань фінансів; запровадження програмного забезпечення оператора ринку [ДП «Енергоринок» – ред.] та оператора системи передачі [ДП НЕК «Укренерго» – ред.]. Планували п’ять консультантів, обрали чотирьох. Триває процедура відбору п’ятого консультанта з юридичних питань. Вже обрані консультанти – це наші колеги з Чехії та Словаччини, експерти енергетичної галузі, які брали безпосередню участь у реформуванні ринку в європейських державах.

Започаткували філософію роботи над обговоренням і прийняттям рішень по проектах нормативно-правових актів вторинного законодавства та інших заходах, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії». У зв’язку з тим, що кількість нормативно-правових актів дуже велика, а часу обмаль, ми пішли шляхом визначення концептуально важливих питань, до яких ми будемо повертатися після опрацювання тестових розрахунків нового ринку електричної енергії. Далі удосконалюватимуться правила, кодекси і всі інші нормативно-правові акти, які мають бути імплементовані у процес переходу до нової моделі ринку. А початок цього процесу повинен відбутися 1 липня 2019 р.

Основні документи, а саме правила та кодекси, які були затверджені Комісією, сьогодні не є ідеальними. Хоча треба сказати, що якість цих документів ми відчуємо не миттєво, а лише тоді, коли перейдемо до тестових розрахунків, тобто наприкінці поточного року. Під час реалізації тестових роз­рахунків ми будемо відслідковувати ті проблеми, які можуть виникнути в роботі всієї системи взаємодії та розрахунків, і, відповідно, побачимо, куди рухатись далі. Визначимося з тим, які зміни до нормативно-правових актів треба буде внести.

До прикладу, наші сусіди з Польщі тричі на рік кардинально міняли правила ринку. Тому наші затверджені правила мають сенс, і з боку учасників ринку треба вживати у стосунку до них відповідні заходи та приймати рішення.

– Чого Ви очікуєте від залучених іноземних консультантів?

– Я наразі очікую, що вони почнуть працювати більш активно, оскільки з початку роботи (з 01.02.2018 р.) їм було дуже важко сприйняти наші реалії; деякі консультанти володіють нашою мовою, а деяким потрібен перекладач. Тепер я чекаю від них більш продуктивної роботи з виконання плану їх робіт та пропозицій до проектів нормативно-правових актів вторинного законодавства.

– Що заважає впровадженню нової моделі енергоринку?

– Нам заважає – «час». Ми маємо чіткий план дій, розуміємо, куди ми рухаємось, розуміємо всі заходи і також усвідомлюємо, що часу для їх реалізації дуже мало. Ми хочемо розробити оптимальніший варіант того, яким чином встигати виконувати всі необхідні заходи та ухвалювати відповідні рішення. Ті заходи, які можливо запаралелити – запаралелимо, а що можливо виконати лише після прийняття та виконання рішень – ми прагнемо вирішувати в першу чергу. Це робиться для того, щоб запустити роботу по всіх напрямах запровадження нового ринку електричної енергії України. Комісія [НКРЕКП – ред.] затвердила нормативно-правові акти (правила, кодекси), з приводу яких учасники ринку просили дати їм більше часу на доопрацювання, але прийняте рішення Комісією, на мій погляд, є правильним: воно дозволить запустити інші процеси та заходи із забезпечення ефективного реформування галузі.

Ще однією з перешкод є проведення ротації членів Комісії, що зі свого боку може призвести до відсутності кворуму на проведення відкритого засідання. Також прийдуть нові люди [члени Комісії – ред.], і їм знадобиться додатковий час, аби увійти в курс справи, розглянути ті напрацювання, які вже були зроблені.

– Якими будуть подальші кроки з імплементації Закону України «Про ринок електроенергії»?

– Зараз ми пройшли перший етап розробки і затвердження нормативно-правових актів вторинного законодавства. Далі ми повинні працювати в рамках інших етапів. Перший – це закупівля і впровадження програмно-технічного забезпечення оператором ринку та оператором системи передачі, що потрібно для започаткування необхідних тестових розрахунків нової моделі ринку електричної енергії у встановлені законодавством терміни. Другий – це питання, пов’язані з інфраструктурними змінами. Маю на увазі розділення енергопостачальних компаній, так званий анбандлінг; це питання корпоратизації ДП НЕК «Укренерго» та створення оператора системи передачі з відповідним відокремленням його незалежності; це питання реструктуризації ДП «Енергоринок» та створення на його базі гарантованого покупця «зеленої енергії» та оператора ринку.

Це ті інфраструктурні зміни, де ще багато роботи і з боку уряду, і з боку самих учасників ринку. Ця робота триватиме близько двох-трьох місяців.

– Скільки коштів планують витратити на закупівлю програмного забезпечення, як буде відбуватися закупівля?

– На програмне забезпечення оператора системи передачі буде витрачено найбільші кошти. Фінансування здійснюватиметься за рахунок Світового банку.

Програмне забезпечення для ДП «Енергоринок» планується закуповувати коштом «Енергоринку». Ми маємо наміри використовувати послуги аутсорсінгу стосовно придбання готового програмного забезпечення, яке діє в європейських державах. На координаційному центрі було прийнято рішення не розробляти власний програмний продукт, а придбати готовий і адаптувати його з урахуванням специфіки нашої енергетичної галузі.

– Проектний офіс був створений для організації спільної роботи НКРЕКУ, Мін­енерговугілля та інших профільних органів з імплементації Закону України «Про ринок електричної енергії». Наскільки вдало, за Вашою оцінкою, реалізується цей напрям спільної роботи?

– Основна мета створення Координаційного центру – забезпечити узгодження дій всіх центральних органів виконавчої влади і Комісії [НКРЕКП – ред.]. Проектний офіс готує проекти пропозицій Координаційного центру до документів, які визначені Зведеним планом-графіком впровадження положень Закону України «Про ринок електричної енергії». Мушу сказати, що не всі заходи відбуваються у встановлені Зведеним планом-графіком терміни, але вони не є критичними. Вважаю, що за два-три місяці ми надолужимо час.

– Як просувається робота з документами з точки зору врахування пропозицій експертів до них та гармонізації документів між собою?

– У нас є іноземні консультанти, основне завдання яких – відпрацьовування документів, їх гармонізація і надання пропозицій. З напрацьованих потягом місяця спільно з учасниками ринку пропозицій Комісія врахувала не всі, які вносили консультанти.

Разом з тим, Проектний офіс та консультанти визначили та обговорили з учасниками ринку перелік концептуальних питань до затверджених Комісією нормативно-правових актів, які необхідно додатково відпрацювати з Комісією та знайти відповідні рішення по них. Цей перелік був озвучений на засіданні Координаційного центру 16 березня поточного року. До речі, з ними можна ознайомитися на сайті Координаційного центру. Цей перелік був підтриманий учасниками засідання і буде направлений офіційно до Комісії. Були визначені важливі питання щодо правил та кодексів, а також інших заходів, передбачених Зведеним планом-графіком. У першу чергу це стосується: порядку надання підтримки вразливим верствам населення; започаткування організації роботи постачальників універсальних послуг, які надаватимуть електричну енергію побутовим споживачам; роботи постачальників «останньої надії» та інших важливих моментів роботи нової моделі ринку електричної енергії України, за якими ми працюватимемо з Комісією. Сподіваюся, ми знайдемо оптимальні рішення. Ми будемо і далі напрацьовувати конкретні пропозиції до нормативно-правових актів.

– В Україні ще з радянських часів склалася система роботи експертів в робочих групах. Як керівник Проектного офісу, що Ви змінили?

– Хочу дуже подякувати НТЦ «Псіхєя» за велику допомогу. Надана аналітична система PsycheaEXPERTUS виявилась одним з діючих елементів та інструментів прозорості й відкритості. Організація роботи, процес розгляду і надання пропозицій через систему Psychea дозволила учасникам ринку оперативно готувати пропозиції. В умовах браку часу це вкрай важливо. До того ж, у нас мало експертів: один-два експерти проводять майже всі документи, надають пропозиції. А система дозволила цим фахівцям надавати пропозиції в оперативному, «домашньому» режимі. Тому я як керівник Проектного офісу вважаю, що PsycheaEXPERTUS – цікава і ефективна система роботи експертів, і я сподіваюсь, що ми будемо посилювати цю систему і залучати більше експертів.

В цілому, досвід використання системи Psychea дуже вдалий, і треба й надалі її розповсюджувати. Більш того, я проситиму НТЦ «Псіхєя» залучатися до процесу роботи над наступним пакетом документів, аби ми за її допомогою могли опрацьовувати з експертами новий перелік нормативно-правових актів вторинного законодавства.

– Як система PsycheaEXPERTUS вплинула на швидкість та якість роботи над документами?

– Маю визнати, що система – нова для експертів, вона трохи стримує їх психологічно, але разом з тим це дає можливість враховувати думки різних учасників. Це дуже важливо, оскільки йде активний обмін думками, аналітичними даними, звітами, що дозволяє більш ефективно і якісно, не марнуючи час, готувати пропозиції. Ефективність і якість завжди мають сенс.

До того ж ми бачимо, які експерти надають пропозиції, хто безпосередньо є учасником обговорення, і тому можемо напряму працювати з тими, хто бере активну участь в обговоренні через цю систему.

 . . .

Повну версію інтерв’ю читайте у часописі TerminaL.

З питань передплати або придбання номеру (електронна, друкована форма) звертайтесь за телефоном (+38 044) 263-68-39 або по email: terminal.psychea@gmail.com

Інтерв’ю  Олеся Натха

Head of the Anti-Monopoly Committee (AMC) of Ukraine Yuriy Terentyev speaks about the main role of the antitrust agency, drafting of the National Strategy for the Development of Competition, and other issues of protection of competition in the domestic market.

– The AMC is assigned the role of a powerful tool to protect economic competition. How much does this role correspond to reality? What are the main difficulties in this regard, in particular in the energy sector?

– The Anti-Monopoly Committee of Ukraine (Committee) was created according to the Constitution of Ukraine. The Law of Ukraine “On Protection of Economic Competition” states that among the Committee’s main tasks is the protection of economic competition. We don’t replace the state authorities tasked with preparing economic development programs, developing a competitive environment, expanding the competitive environment in relevant fields, and constant monitoring of issues in the relevant industries. We must deal mainly with law enforcement. But we regret to see that, compared to the antitrust agencies of other countries, the ones with a well-developed and stable information environment, where proper market data is available and reliable, where markets are mature and less susceptible to sharp fluctuations, it is much harder for us to operate. After all, we have to independently develop the entire information base on the state of the markets and competition, in order to understand and prioritize the most important issues and respond in the most effective way. If we talk about different markets and corresponding issues, we see that among them there are those with the largest weight and significance. For quite a while, the energy market has traditionally been a priority for the Anti-Monopoly Committee.

If we analyze the Committee’s activities over a long period, we will see that in our law enforcement efforts, we sometimes get onto the territory of other agencies (consumer rights protection, regulations). We annually receive almost 6,500 complaints and hand down nearly 2,500 decisions. However, such stats are not representative, because on the one hand, this testifies to public trust in the Anti-Monopoly Committee, as to the agency able to resolve certain problems of specific economic entities or individuals; while on the other hand, when comparing the AMC with foreign agencies, the latter hand down no more than a hundred decisions per year. Such a large number of decisions we issue in fact testifies to the fact that in its work, the Committee, as an instrument of competition law enforcement, is often called upon to resolve issues that lay within the scope of competence of other public authorities. When we see in the complaints we receive violations by monopolies (especially in the regions), we launch relevant cases. To better respond to such violations, we work out tools for a clearer separation of powers with the relevant state authorities (the National Energy and Utility Regulations Commission (NEURC), the State Service of Labor), by signing memorandums.

Another direction is public communication and communication with businesses, to make clear to people, which problems should be addressed to the Anti-Monopoly Committee and which should be solved with the involvement of other government agencies.

– Is there any problem with the clear distribution of authority?

– Well, such distribution exists. But it has become a long-time tradition for individuals or businesses to apply to the AMC when they consider a violation certain actions by a monopoly. In accordance with the law and the general principles of handling citizens’ claims, if our territorial offices or headquarters see in the said actions abuse of monopoly, the case is opened, an investigation is conducted, and a decision is handed down. This takes time, but if we analyze stats on such decisions, we see that their significant share is on the border of other government agencies’ authority.

It would be incorrect to claim that the AMC shouldn’t have to deal with cases in regulated markets. We also look into operations of oblenergos [regional energy distribution companies] and gas distribution companies, but we do so from a systemic perspective rather than from the point of view of some problems of a particular consumer.

It can be assumed that if complaints are submitted to the Anti-Monopoly Committee instead of the NEURC or the State Service of Labor, this is due to public trust in the AMC. But public authorities should work within their competence, and they must work effectively as a system. And it would be even more efficient and expedient if cases that are within the competence of the NEURC or the State Service of Labor be dealt with by said agencies. After all, any AMC probe takes at least six months. During this period, the violated rights of any entity could be restored in a more effective way.

– Does this great number of cases affect the quality of investigation?

– The most significant part of violations is the abuse of monopoly position (795 decisions last year) and anti-competitive actions by authorities (610 decisions). Very often, anti-competitive actions on the part of authorities are accompanied by other violations where a particular entity abuses a monopoly position through certain moves of state authorities creating preconditions for such violations.

– Sometimes, the process of challenging AMC decisions in courts drags on for years, while the company fined manages to transfer ownership to other legal entities, declaring itself bankrupt. How can this be prevented?

– This is a big problem related to the ineffectiveness of the process of collecting fines, as it is now laid down in the current legislation. At the moment, businesses have two months to appeal a decision of the Anti-Monopoly Committee in the courts of three instances. If they lose their case, the Committee is to once again turn to the court to ensure that the fine is paid, getting into litigation to recover the fine. The system is extremely ineffective, and the bill (No. 6723), which is currently under consideration in parliament, contains a provision making AMC decisions binding. That is, if businesses appeal against a decision by the Anti-Monopoly Committee, they do have the right to do so, but if the Committee’s decision has not been canceled in court, we would not have to get into litigation again, so that businesses could not abuse their procedural rights, preventing the Committee from recovering fines. An AMC decision, which will gain the status of the executive document, will go straight to bailiffs. This should reduce at least by half the deadline for the execution of Committee decisions.

Also, in the long run, additional liability will be introduced for founders and executives in case of them bringing to bankruptcy (insolvency) companies they control on which the AMC has imposed fines, in order to avoid their payment. A classic example of such move is the change of a single letter in the name of a legal entity behind one of the well-known gas station networks, which is a violation of the legislation on the protection of economic competition, that is, resorting to anti-competitive concerted actions.

Another interesting novelty of draft Law No. 6723 is the norm, which provides for the following: if a decision has been made and a fine imposed, the defendant has the opportunity to pay a fine within two months and in this case, to have the right for a 50% fine reduction. For us, the main thing is not to fill the budget with money from these fines, but to make every effort to make sure that businesses cease their illegal economic activity and restore order in the relevant markets that has been violated.

Now we are paying much attention to creating a high-quality base of test cases for the Anti-Monopoly Committee as a collegial body and a base of court rulings challenging our decisions.

I hope that this work will result in legal practice becoming stable, understandable and predictable, and businesses becoming more motivated once they see the position of courts in recognizing lawfulness of AMC decisions in appropriate cases. This is about convincing businesses to pay a certain, limited amount of their fine, restore the affected order on the market and just keep working in their regular mode rather than try playing with the Committee through appeals that may last years.

– Could the reason for the reluctance of businesses to pay fines lay in the excessive amount of such fines?

– If we compare the size of the fines imposed by our law with that in the European Union member states, we will see that we have the same norm applied. The fine may amount to 10% of the defendant’s turnover over the past year. If we look at the practice of enforcement, decisions on violations like abusing a monopoly position, impose fines varying from 0.2% to 1.5% of annual turnover. In our legal practice, we try to clearly follow the European practice in the first place, as it is not only about us willing to hand down quality decisions, it is also about the requirement within the Ukraine-EU Association Agreement, which contains a section on competition, providing in particular that the parties (the EU and Ukraine) recognize the need to protect competition, while Ukraine guarantees it will have an independent body responsible for the protection of competition, and that in our law enforcement, we will approach practices of the European Union. Therefore, in our actions and in our secondary regulatory framework, we certainly take into account both the precedents of the European Union and secondary legislation developed in the EU.

– Does the secondary regulatory framework on antitrust legislation need to be substantially refined in Ukraine or is it already optimal?

– We are now introducing a number of regulations to provide more clarity to businesses about warranted and unwarranted behavior. Most of all, the secondary regulatory framework is being developed in relation to concentration control. This is a classical function of the Anti-Monopoly Committee, the one explaining the creation of antitrust agencies worldwide. In different countries, there are different regimes for concentration permissions. There are cases where such permission is not required, and there are cases, as in Ukraine, where such permits are a must. Therefore, it is in this area that the main array of regulations is being developed. But these regulations actually apply not only to concentration issues – they also concern the definition of markets, definition of a dominant position, as well as definition of fines, vertical and horizontal relations… That is, it can then be applied to investigations into specific violations.

– Is it possible to accelerate the development of economic competition in Ukraine and how could this be done?

– Classical economists have said that there are efficient markets and there is a natural balance present in certain markets. There are many markets in Ukraine where we don’t lag behind, at least when it comes to consumer goods – both in terms of prices and supply. But there is another side of the coin. Usually, competition can be limited by several factors. In competition law, we’re talking about barriers to access relevant markets. When the market is closed, competition is usually limited. Speaking about advocating competition, it is primarily about reducing and eliminating barriers to market access.

For example, the law may provide that it is only state-owned enterprises that may engage in certain activities. An example of a legislative restriction is Ukrzaliznytsia [Ukrainian Railways]: the law stipulates that the rolling stock (rail cars) can be privately owned, while locomotives can only be owned by Ukrzaliznytsia. At the same time, the Ukraine-EU Association Agreement stipulates that locomotives may also be privately owned. These legislative restrictions must be lifted to allow new entities entering the market.

Another access barrier may be the need to get some license, which could cost a million, or 10 million hryvnias. Also, an access barrier may be the need to invest in infrastructure. That is, it is possible to develop competition by removing such barriers. It is impossible to force a speed-up of competition.

The issue of the growth of economic competition should be solved systemically, and not only by the Anti-Monopoly Committee, because we have rather limited possibilities. We can identify the existing barriers; if they are created artificially, for example, as a result of anti-competitive actions or abuse of a monopoly position, we can force violators to destroy these barriers. But when such barriers exist due to certain legislative requirements or as a result of the regulatory regime, we can only provide recommendations to state authorities and proposals to the Cabinet of Ministers. And we are doing so, too.

On the other hand, another well-known precedent of our competition advocacy is a comprehensive study of the energy sector. Having systemically analyzed the issues on energy markets, the Committee provided recommendations to key players – the regulator, the Ministry of Energy and Coal Industry, and SE Energorynok, to systemically fix the situation.

There are great prospects for the development of fair competition. At present, we are drafting, together with the World Bank, a document conventionally called the National Competition Development Strategy aimed at optimizing the work involving all public authorities and systemically examining access barriers in our markets and the problems that are out there in these markets, to make sure that fair competition expands both in the national and regional markets.

. . .

Read the complete version of the article in the magazine TerminaL.

Tel.:(+38 044) 263-68-39, email: terminal.psychea@gmail.com

Interview  OLESIA NATKHA

Про головне в роботі антимонопольного відомства, розробку «Національної стратегії розвитку конкуренції» та інші питання захисту конкуренції на внутрішньому ринку розповів голова Антимонопольного комітету України Юрій Терентьєв.

– АМКУ відведена роль потужного інструменту захисту економічної конкуренції. Наскільки ця роль відповідає реаліям? Які основні складнощі маємо на цьому напрямі, зокрема в енергетиці?

– Існування Антимонопольного комітету України (далі – Комітет) передбачено Конституцією України. Є Закон «Про захист економічної конкуренції», в якому йдеться саме про це. Ми не замінюємо органів державної влади, завданням яких є розробка програм економічного розвитку, зростання конкурентного середовища у відповідних галузях, постійний моніторинг цієї проблематики. Ми повинні займатися переважно правозастосуванням. На превеликий жаль, у порівнянні з конкурентними відомствами інших країн, які існують у сталому розвиненому інформаційному середовищі, де належна статистична інформація з діяльності ринку є наявною i достовірною, де ринки зрілі і менш схильні до різких коливань, наша діяльність є складнішою. Адже ми змушені самостійно напрацьовувати всю інформаційну базу щодо стану ринків і конкуренції на них. Все для того, щоб розуміти і робити пріоритетними найважливіші проблеми та найефективніше реагувати на них. Якщо говорити про різні ринки та їх проблематику, то серед них є такі, які мають найбільшу питому вагу і значення. Досить давно в діяльності Антимонопольного комітету пріоритетне місце вже традиційно займають енергетичні ринки.

Якщо проаналізувати діяльність Комітету протягом тривалого періоду, то можна визнати, що ми у своєму правозастосуванні іноді заходили на територію інших відомств (захист прав споживачів, регулятор). Статистика надходження заяв про порушення щорічно складає майже 6,5 тисяч, кількість прийнятих нами рішень – близько 2,5 тисяч. Утім, така статистика не є оптимальною, оскільки, з одного боку, вона свідчить про довіру до Антимонопольного комітету як до відомства, здатного вирішувати певні проблеми конкретних суб’єктів господарювання чи фізичних осіб, а з іншого, якщо порівнювати АМКУ з іноземними відомствами, то вони приймають щороку не більше ста рішень. Така велика кількість прийнятих нами рішень фактично свідчить про те, що у своїй роботі Комітет, як інструмент конкурентного правозастосування, дуже часто покликаний вирішувати проблеми, які знаходяться в компетенції інших державних органів. Якщо у скаргах людей, що звертаються до АМКУ, ми бачимо порушення в діяльності підприємств-монополістів (особливо в регіонах), то розпочинаємо відповідні справи. Для більш ефективного реагування на подібні порушення ми відпрацьовуємо інструменти чіткішого розмежування повноважень з відповідними державними органами (НКРЕКП, ДСПП) через підписання меморандумів.

Інший напрям – це комунікація з населенням, суб’єктами господарювання щодо того, з якими саме проблемами необхідно звертатися до Антимонопольного комітету, а які вирішувати з залученням інших державних органів.

– Тобто проблема – у відсутності чіткого розмежування компетенцій?

– Розмежування є. Але історично склалося так, що коли, наприклад, підприємство-монополіст вчинило певні дії, які фізична особа або суб’єкт господарювання вважає порушенням, вони скаржаться до Антимонопольного комітету. Відповідно до закону і загальних принципів реагування на звернення громадян, коли територіальне управління або центральний апарат вбачає у зазначених діях зловживання монопольним становищем, то порушують справу, проводять розслідування, виносять рішення. На це йде час. Але аналізуючи статистику по таких рішеннях, ми бачимо, що суттєва частина з них знаходиться на межі з повноваженнями інших державних органів.

Некоректно говорити, що АМКУ не повинен займатися справами на регульованих ринках. Ми дивимося на діяльність і обл­енерго, і газорозподільчих компаній, але розглядаємо їх не з точки зору проблем конкретного споживача, а більш системно.

Можна вважати, що якщо скарги направляють до АМКУ, а не до НКРЕКП, ДСПП – то це завдяки тому, що Антимонопольному комітету довіряють. Але органи державної влади мають працювати в межах своєї компетенції, і вони повинні діяти ефективно як система. І ще ефективніше та оперативніше було б, щоб питання, які знаходяться на межі компетенції з ДСПП чи НКРЕКП, вирішували саме вони. Адже розслідування Комітету триває щонайменше шість місяців. За цей період порушені права суб’єкта господарювання можна було б відновити дієвішим способом.

– Чи не позначається негативно така кількість справ на якості результатів розгляду?

– Серед порушень найбільш питому вагу мають зловживання монопольним становищем (795 рішень минулого року), антиконкурентні дії органів влади (610 рішень). Дуже часто антиконкурентні дії органів влади пов’язані з іншими порушеннями, коли суб’єкт зловживає монопольним становищем через певні дії органів державної влади, які створюють передумови такого порушення.

– Іноді рішення АМКУ роками оскаржують у судах, і оштрафована компанія встигає передати власність іншим юридичним особам, оголосивши себе банкрутом. Як уникнути такої практики?

– Це велика проблема, пов’язана з неефективним процесом стягнення штрафів, у тому вигляді, в якому це зараз передбачено чинним законодавством. Наразі суб’єкт має два місяці на оскарження рішення Антимонопольного комітету в судах трьох інстанцій. Якщо суб’єкт програє, то Комітет повинен звертатися до суду щодо стягнення штрафу і судитися знову, аби стягнути штраф. Ця система є надзвичайно неефективною, і в Законопроекті №6723, який зараз розглядається в парламенті, передбачено надання рішенню Антимонопольного комітету статусу виконавчого документу. Тобто якщо суб’єкт оскаржив рішення АМКУ, він має на це право, але якщо рішення Комітету судом не скасовано, то ми не повинні знову судитися, аби суб’єкт не зловживав своїми процесуальними правами, перешкоджаючи Комітету стягнути штраф. Рішення АМКУ, якому нададуть статус виконавчого документу, буде прямувати до виконавчої служби. Це має скоротити терміни виконання рішення Комітету принаймні вдвічі.

Також у перспективі є запровадження додаткової відповідальності для засновників та керівників у разі доведення підконтрольних компаній-відповідачів, на яких органами АМКУ було накладено штрафи, до банкрутства (неплатоспроможності) з метою уникнення сплати накладених штрафів. Класичним прикладом такої ситуації є зміна однієї літери в назві юридичної особи однієї з відомих мереж АЗС, що вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вдавшись до антиконкурентних узгоджених дій.

Ще однією цікавою новацією Законопроекту №6723 є норма, яка передбачає таке: якщо винесено рішення і визначено штраф, то суб’єкт має можливість протягом двох місяців самостійно його сплатити і при цьому матиме право на зменшення його розміру на 50%. Для нас головне – не насичувати бюджет штрафами, а робити так, аби суб’єкти припиняли протиправну економічну діяльність і відновлювали порушену ситуацію на відповідних ринках.

Зараз ми приділяємо велику увагу тому, аби формувалась якісна прецедентна база рішень Антимонопольного комітету як колегіального органу та база судових ухвал з оскарження наших рішень.

Сподіваюся, що ця наша робота призведе до того, що судова практика буде сталою, зрозумілою і передбачуваною, а суб’єкти матимуть більше мотивації, якщо знатимуть позицію судів з визнання правомірності рішень АМКУ у відповідних випадках. Не треба гратися з Комітетом у кількарічні оскарження, а краще сплатити певний обмежений розмір штрафу, відновити порушену ситуацію на ринках і працювати далі у нормальному режимі.

– Причина небажання суб’єктів господарювання сплачувати штраф не може полягати у завеликому розмірі штрафу?

– Якщо порівнювати розмір штрафів, передбачених нашим законом з країнами Європейського Союзу, то можна дійти висновку, що в нас діє одна й та сама норма. Розмір штрафу може складати до 10% товарообігу за минулий рік. Якщо ознайомитись з практикою правозастосування, то по таких рішеннях, як зловживання монопольним становищем, середній розмір штрафу коливається в діапазоні від 0,2 до 1,5% річного товарообігу. У своєму правозастосуванні ми прагнемо в першу чергу чітко наслідувати європейську практику, оскільки це є не лише нашим бажанням щодо якості рішень, а також і вимогою до Угоди про асоціацію, в якій є розділ, присвячений конкуренції. Там зокрема передбачено, що сторони (ЄС і Україна) визнають необхідність захисту конкуренції. Україна гарантує існування незалежного органу, який відповідає за захист конкуренції. У своєму правозастосуванні ми будемо наближатися до практики Європейського Союзу, тому в діях і у своїй вторинній нормативній базі ми безумовно беремо до уваги і прецеденти, і вторинне законодавство, розроблене в ЄС.

– Вторинне антимонопольне законодавство України потребує суттєвого доопрацювання, чи воно вже є оптимальним?

– Зараз ми впроваджуємо низку нормативних актів, аби дати більшу ясність суб’єктам щодо дозволеної і недозволеної поведінки. Найбільшу увагу ми приділяємо розробці вторинної нормативної бази стосовно контролю за концентраціями. Ця функція АМКУ є класичною, заради якої конкурентні відомства в усьому світі і створювались. У різних країнах діють різні режими щодо дозволу на концентрацію – коли дозвіл не потрібен, або як в Україні, коли отримання дозволу на концентрацію необхідне. Тому саме в цій сфері йде розробка основного масиву нормативної бази. Але ця нормативна база реально стосується не лише питань контролю за концентраціями – вона стосується визначення ринків, домінуючого становища, штрафів, вертикальних та горизонтальних відносин, тобто вона може потім застосовуватись і до розслідувань конкретних порушень.

– Чи можна прискорити розвиток економічної конкуренції в Україні і як?

– Класичні економісти казали про те, що є ефективні ринки, є природна рівновага, яка складається на певних ринках. В Україні є багато ринків, де ми не відстаємо, принаймні коли мова йде про споживчі товари – і за ціновими ознаками, і за наявністю товару. Але є й інший стан речей. Конкуренція може бути обмежена кількома факторами. У конкурентному праві ми говоримо про бар’єри доступу до відповідних ринків, коли ринок є закритим – конкуренція зазвичай є обмеженою. Говорячи про адвокатування конкуренції, треба враховувати, що мова йде передусім про зниження й ліквідацію бар’єрів доступу на ринок.

Наприклад, закон може передбачати, що лише державні підприємства можуть займатися певною діяльністю. Приклад законодавчого обмеження – «Укрзалізниця»: у законі йдеться про те, що рухомий склад (вагони) можуть бути приватними, а тягловий склад (локомотиви) – лише від «Укрзалізниці». Угодою про асоціацію передбачено, що локомотиви також можуть бути приватними. Ці законодавчі обмеження повинні бути скасовані, щоб дозволити новим суб’єктам увійти на цей ринок.

Бар’єром для доступу може бути необхідність придбати ліцензію, яка може коштувати 1 млн або 10 млн грн. Таким бар’єром є також необхідність інвестувати в інфраструктуру. Тобто розвивати конкуренцію можна через зняття бар’єрів. Примусово пришвидшити конкуренцію неможливо.

Питання зростання економічної конкуренції має вирішуватися системно не тільки Антимонопольним комітетом, оскільки ми маємо досить обмежені можливості. Ми можемо ідентифікувати, які бар’єри існують; у разі, якщо вони створені штучно, наприклад, через антиконкурентні дії або зловживання монопольним становищем, ми можемо змусити знищити ці бар’єри. Але якщо вони існують внаслідок певних законодавчих вимог чи регуляторного режиму, то ми маємо право лише надавати рекомендації органам державної влади, робити пропозиції Кабінету Міністрів. Таку роботу ми здійснюємо.

З іншого боку, відомий прецедент нашої діяльності з адвокатування конкуренції – це комплексне дослідження енергетики. Системно проаналізувавши проблематику, яка була на енергоринках, Комітет надав рекомендації основним гравцям – це регулятор, Міністерство енергетики і вугільної промисловості України, ДП «Енергоринок» – для системного виправлення ситуації.

Перспективи розвитку добросовісної конкуренції є великими. Наразі ми розробляємо разом із Світовим банком документ, який умовно називається «Національною стратегією розвитку конкуренції», направлений на те, щоб оптимізувати роботу з залученням всіх органів державної влади та системно відпрацьовувати бар’єри доступу на ринки і проблеми, які існують на них. Наша мета полягає в тому, аби добросовісна конкуренція – як на загальнонаціональних, так і на регіональних ринках – пришвидшувалась.

. . . 

Повну версію інтерв’ю читайте у часописі TerminaL.

З питань передплати або придбання номеру (електронна, друкована форма) звертайтесь за телефоном (+38 044) 263-68-39 або по email: terminal.psychea@gmail.com

Інтерв’ю  Олеся Натха

Про енергетичну незалежність, ринкові та правові підстави, перешкоди говоримо із заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-нергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Ольгою Бєльковою

 – «Позитивні санкції» Конгресу США щодо України передбачають створення нами Плану досягнення енергетичної незалежності України. Кому доручено його розробку?

– Унікальність цієї cитуації в історії американської дипломатії полягає в тому, що зазвичай санкції носять виключно негативний характер. У нашому випадку вони несуть позитив, отже, це не лише санкції проти ворога, але й бажання допомогти самій Україні стати сильнішою. Є бажання американського політикуму, наших колег з Сенату і Конгресу, які схвалили цей документ, виділити певні кошти – $30 млн – на підготовку плану енергетичної незалежності України.

Якщо уважно прочитати всі пункти цього плану, то можна дійти висновку, що такий план повинна скласти кожна країна сама для себе. Виникає питання, чому він з’явився саме в цьому законі. Гадаю, це тому, що наші колеги зі Сполучених Штатів розуміють: такий план вимагає величезних зусиль з боку кількох держав і цілих регіонів (а саме – Європейського Союзу) з метою формування реалістичного плану і потім усіляких змін, які будуть підтримуватися цими сторонами.
Так, наприклад, аби Україні імпортувати газ не з Росії, не досить бажання лише самої України. Для цього потрібно, щоб діяли інтерконнектори, щоб ми мали можливість
купувати газ на європейських хабах, щоб були ті, хто готовий продавати його Україні за ринковою ціною і без жодних політичних вимог – тобто потрібна відповідна підтримка широкого кола учасників.
Це вже вдалося зробити щодо газу. Ми купуємо його в Європі, а не в Росії, уникнувши таким чином шантажу в стосунку до нас як до країни.

  – Ми купуємо той самий російський газ, але вже за участі посередників?

– Не має значення, де він був видобутий. Звичайно, нам з вами як споживачам вигідніше за все купувати український. Навіть незалежно від того, за якою ціною він продається. Тому що українська компанія, яка видобуває газ тут (і державна, і приватна), залишає величезну частину податків в Україні. Сьогодні безпосередньо від діяльності видобувних компаній у бюджет закладено приблизно 35 млрд грн. Загалом ця індустрія є одним з найбільших платників податків. Тому ми зацікавлені в тому, щоб мати власний газ. Але зараз його не вистачає, і ми мусимо купувати назовні.

Нагадаю, що угоди з Росією завжди мали політичний компонент. Знижка на газ за можливість залишити в Севастополі Чорноморський флот – приклад політизації питання енергетики. Сьогодні, коли ми купуємо газ в Європі, ніхто від «Нафтогазу України» не вимагає розміщення в Україні баз НАТО. Газ має бути звичайним товаром, а не політичною зброєю. У плані про енергетичну незалежність України передбачено опрацювання всіх можливих напрямів для покращення ситуації самої України.

  – Покращення на яких напрямах?

– У нас складна ситуація з електроенергією. Сьогодні ринок електроенергії залежний від Росії. Технологічно він був побудований як частина колишнього Радянського
Союзу. Бувають ситуації, коли в нас є надлишок згенерованої енергії, а ми не можемо її продати; не вистачає електроенергії в пікові години – могли би взяти з Європи, але нема технічної можливості.

Часто кажуть, що не можна порівнювати ціну в Європі і в Україні. Але ціну в межах Європи теж не можна порівнювати – єдиної середньої не існує. Вона різна залежно від сезону, часу постачання і т.ін. Ми могли б дуже багато виграти, якби сьогодні були приєднані до ЕNTSO-E. Тому я б дуже хотіла, аби ця частина плану стала можливістю для України використати потужний геополітичний інтерес до нашої ситуації, щоб перезапустити ті процеси, про які ми багато і довго говорили. Наприклад, розмови про приєднання України до ринку електроенергії Європи велись упродовж 10-15 років: планували імпортувати, експортувати електроенергію, проводили великі презентації…
а віз і нині там. Багато чого не зроблено з того, що можна було б зробити. Багато опонентів, включаючи наших місцевих виробників, можуть зловживати своїм монопольним становищем.

Але з поняттям монополії треба теж розібратися. В енергетиці не буває багато маленьких компаній – вірніше, вони є, але за принципом Парето: 80% компаній будуть виробляти 20% енергії. За що я люблю альтернативну генерацію? Бо там є можливості для виробників різного масштабу. Не обов’язково мати мільярдні інвестиції – можна починати на базі менших можливостей. У Німеччині, наприклад, дуже успішний досвід кооперативів, які виробляють сонячну енергію в якомусь маленькому селищі. І це дуже важливо. На рівні атомної енергетики, безумовно, будуть фактичні монополісті. Сьогодні ДП «Енергоатом» виробляє всю атомну енергію країни. І, напевне, так воно і залишиться. Разом з цим навколо «Енергоатому» вже діють приватні компанії, які перебирають на себе певну частину процесу з доставки електроенергії до споживача (постачальники, трансмісія і т.п.).

Тому на ринку енергетичних продуктів монополії є даністю, але важливо, щоб вони не зловживали таким становищем.

– Як цього досягти?

– Для цього потрібно, щоб український споживач був приєднаний до всіх можливих варіантів. Найбільше гарних пропозицій сьогодні – саме на європейських ринках. А в Росії для українського споживача є лише політичні обтяження. І найближчим часом це не зміниться. Тому мені б хотілося, щоб уряд взявся до активної роботи на цьому

напрямі, визначив відповідальних – це має бути міністр або віце-прем’єр.

  – Що найголовніше в цьому плані?

– Декілька основних компонентів. Перший – наша синхронізація з Європою по всіх видах генерації, всіх видах ресурсів. І в частині електроенергії, і в частині газу. Так
само і у виробництві атомної генерації. Цикл виробництва палива і всього, що пов’язано з атомною енергією, є настільки складним, що нам треба якомога більше півпрацювати, диверсифікувати постачальників джерел і послуг на всіх етапах, як це робиться в тих країнах, які підтримують атомну енергетику.

Сьогодні ми є залежними від РФ щодо постачання палива. Ситуація зміниться в 2019 р. Нам потрібно активізувати роботу з пошуку альтернатив.

  – Можливо, варто було б поєднати зусилля з розробки цього плану та Дорожньої карти з Національною енергостратегією до 2035 року? Як скоординувати роботу над двома документами?

– Енергостратегія – це ніби як політична мрія. Визначилися з тим, куди рухаємося. Вітаю з тим, що вона з’явилася. Але до Енергостратегії включені речі найвищого
порядку. Наприклад, хочемо видобувати газу стільки, скільки потрібно Україні, навіть з можливістю експорту в Європу. А далі? Як це зробити? З одного боку, важливо, щоб частина про санкції і Дорожня карта не суперечили одне одному. Але з іншого – в частині міжнародної роботи – має бути фахове підтвердження, як кожен пункт зробити реальністю. Дорожня карта і конкретні плани з реалізації тих чи інших заходів.

  – Фахове підтвердження – це технічні рекомендації?

Саме так, але не лише це. І технічні, і фіскальні. До прикладу, в частині видобутку газу сьогодні існує три основні проблеми. Перша – з комплексом заходів щодо видачі
ліцензій і відслідковування їх використання в Україні. Де взяти ліцензії компаніям, які прийдуть в Україну видобувати газ? З чого фактично вони можуть почати свою
роботу? Друга – фіскальні умові видобутку. Верховна Рада працює над ідеями, як їх змінити, щоб зробити Україну інвестиційно привабливою. Моя ідея – так звана стимулююча рента 12% для нових свердловин. Їх мета – залучити інвесторів саме до нового буріння, а вже згодом перейти до єдиної ставки ренти або до спеціального податку на прибуток від видобувної діяльності замість ренти. Третя – це впорядкування питань надання різних дозволів та доступу до земельних ресурсів. І тут я подала законопроект, який поки що дуже складно просувається – 3096-д.

  – Можете коротко перерахувати основні підстави або узагальнити причини того, що до нас не йде інвестор?

Одна із найбільших проблем – це нестабільність умов ведення бізнесу та втручання органів влади у діяльність компаній. Безумовно, у кожній сфері є своя проблематика,
але енергетичний бізнес – це дуже довгострокові горизонти планування. Інвестори у будь-який сегмент просять саме стабільності правил, бо вони складають бізнес-пла-
ни на 5-15 років наперед.

Яким чином регуляторно виправити ситуацію? У компаній, які отримали ліцензії, піде від 24 до 36 місяців, щоб почати повний цикл видобутку. Деякі країни витрачають близько місяця, середній показник по світу – півроку, а в нас на це йде три роки.

Як ми можемо мріяти про енергетичну незалежність, якщо сьогодні Україна – третя країна Європи за розміром підтверджених запасів, і при цьому ми купуємо газ назовні? Це не вкладється в жодну логіку. Ми не вміємо розпоряджатися внутрішніми ресурсами. Ми ж могли б видобувати більше.

 – Як сприяти збільшенню видобутку газу в Україні?

Видобувати більше – реально, але для цього треба відкрити можливість більшому числу компаній заходити на ринок і швидко видобувати газ. Бо якщо за рік-два вони не зможуть почати операційну діяльність – інвестору стає нецікаво, бо це дуже дорогий бізнес.

Повернімося до альтернативної енергетики в Енергостратегії. По кожному з пунктів Енергостратегії має бути більше конкретики. Якщо це альтернативна енергія – буде це підтримка шляхом «зелених» тарифів чи аукціонів, про що я особисто весь час адвокатую: це створює більш ринкові умови. Український споживач хоче бачити дешевшу енергію, яка генерується з альтернативних джерел. А не

зафіксувати умови, які надають переваги компаніям, що прийшли раніше, пояснюючи, буцімто нема інтересу до цього ринку. А український споживач буде змушений платити доволі високу ціну. В Європі є країни, де ціни на альтернативну енергію нижчі, ніж на традиційну. Україна поки що не може підійти до цього.

 – Не може через лобіювання інтересів певних осіб?

– У тому числі. Але не тільки, а й тому, що в Україні є ризик війни; у нас низька привабливість для інвесторів по всіх напрямах; у нас державна політика з підтримки не є
зваженою і продуманою до кінця.

Альтернативні джерела є новим видом вироблення енергії не лише для нас, а й для всієї Європи. Вони також робили багато помилок. Але ми маємо привілей: можемо вивчити і врахувати їх помилки та вже сьогодні рухатись вперед.

Багато є не тільки технологічних, але й соціальних питань. Наприклад, у питанні шахтарів. Я сподіваюся, що комплекс заходів з вирішення подібних моментів з’явиться завдячуючи співпраці з колегами зі Сполучених Штатів, з Європи, де ми спільно повинні виробити єдину Дорожню карту. Бо якщо ми сплануємо щось, чого взагалі нема
у світовій практиці, це знову стане черговим предметом для дорікань.

  – Які основні складові енергетичної безпеки України, на Вашу думку, потребують особливої уваги та законодавчих змін?

– Найголовніше – це входження України в ринки Європи. На цьому напрямі ми вже виконали свої зобов’язання, прийняли три основні закони: про ринок газу, ринок електроенергії та енергорегулятор. Це складає базу. Решта – додаткове, але не менш важливе – енергозбереження, енергоефективність, фонд та інші заходи. Верховна Рада виконала основну частину, тепер потрібна імплементація. А з цим є проблеми по всіх трьох законах.

Збільшення видобутку газу – це окремий напрям, де мені б хотілося бачити більше ініціатив саме від уряду. Майже всі закони є депутатські, що не зовсім правильно.
Потрібна відкритість на всіх ринках. Це і публікація про бенефіціарів, і публікація основних моментів угод. Тому що коли немає прозорості, виникають претензії з боку

споживача. Чи формула «Роттердам +» правильна, чи не правильна – класичній кейс незгоди суспільства з рішенням регулятора. Важливо відкривати інформацію, аби споживач і експерти могли зрозуміти, наскільки те чи інше питання обґрунтоване.

Усе решта в певній мірі сьогодні врегульовано. Безумовно, будуть якісь технічні зміни. Але законодавча основа вже є – треба її виконувати.

 … 

Повну версію інтерв’ю читайте в TerminaL #3 (849)

З приводу оформлення передплати або придбання примірника Часопису TerminaL звертайтесь:

Тел./Tel.: (+38 044) 234-68-39, (+38 067) 401-31-51, email: dsv@ukroil.com.ua

Про питання електроенергетики в Енергетичній стратегії до 2035 року ми говоримо з Ольгою Буславець, директором Департаменту електроенергетичного комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Повний текст читайте в часописі «Термінал» №2 (848)

Які інструменти необхідні для підготовки плану реалізації Енергетичної стратегії?

В Енергетичній стратегії окреслено стратегічні орієнтири розвитку енергетичного комплексу до 2035 року. Для визначення конкретних механізмів реалізації цих орієнтирів необхідно розробити якісну модель довгострокового прогнозування енергетичного балансу України. Такий інструмент дозволить визначити оптимальні заходи, необхідні для досягнення поставлених цілей.

Що можна сказати про сьогоднішній стан справ із моделюванням в Україні?

На жаль, роботі з моделювання для отримання прогнозних показників енергетики в останні роки не приділялося достатньої уваги. Цю ситуацію треба докорінним образом і в короткі терміни виправити.

Саме тому мною, як головою Українсько-Данського енергетичного центру (УДЕЦ),  намічені плани на другу фазу його роботи. Ця фаза здійснюється в рамках проекту міжнародної технічної допомоги, відповідно до Угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Міністерством закордонних справ Королівства Данія про співробітництво у сфері розвитку та діяльності Українсько-Данського енергетичного центру. Увагу сфокусовано на розробленні дієвих інструментів, що дозволить обирати оптимальні шляхи реалізації Енергетичної стратегії, а також здійснювати моніторинг її виконання.

За якими саме напрямами буде працювати очолюваний Вами центр?

До реалізації Проекту УДЕЦ залучено Держенергоефективності, Мінприроди, Держстат, Мінекономрозвитку (головним бенефіціаром є Міненерговугілля). Згідно з проведеними мною перемовинами із представниками Данського енергетичного агентства та МЗС Данії щодо підготовки другого етапу (2018-2021 рр.) реалізації Проекту УДЕЦ, було досягнуто домовленостей щодо включення в Угоду шести компонентів:

-  моделювання довгострокового та короткострокового прогнозного національного енергетичного балансу;

- розроблення системи моніторингу виконання  нової Енергетичної стратегії та підтримка її реалізації;

- розроблення інструментів інтеграції ВДЕ, розрахунок необхідної частки смарт-генерації для України та визначення оптимальної потужності для встановлення акумуляторних батарей, розроблення системи короткострокового прогнозування вироблення електроенергії з  альтернативних джерел;

- розроблення інструменту «єдине вікно» для надання підтримки інвесторам із реалізації проектів з енергоефективності та ВДЕ;

- підтримка імплементації Національного плану дій з енергоефективності до 2020 р. та розробка нового плану дій з енергоефективності до 2035 р.

Це плани на найближче майбутнє. А за якими напрямами працював і працює очолюваний Вами УДЕЦ сьогодні? Коли саме було підписано Угоду про співробітництво?

Угоду між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Міністерством закордонних справ Королівства Данія про співробітництво у сфері розвитку та діяльності Українсько-Данського енергетичного центру було підписано в грудні 2014 р. Спільна робота України та Данії в рамках проекту розпочалась з весни 2015-го.

Який саме досвід Данії важливий для України в рамках співпраці?

Вважаю, що Україні важливо залучати досвід Данії, яка успішно пройшла шлях зменшення залежності від традиційних видів палива та стала однією з провідних країн ЄС у використанні «зеленої» енергії.

Декілька десятиліть тому Урядом Данії було прийнято амбітне рішення про зменшення залежності від викопних енергоресурсів та стимулювання розвитку відновлювальних джерел енергії.  Наразі Україна йде тим же шляхом, скорочуючи імпорт та загальне споживання викопних енергоресурсів без руйнівного впливу на її економіку. Якщо в Данії виклики для економіки були пов’язані з різким збільшенням світових цін на нафту, то Україна повинна зменшити ризики від гібридної агресії, в першу чергу пов’язану з залежністю від імпорту енергоносіїв.

Які питання в себе включає двостороння співпраця між країнами?

Двостороння співпраця та діяльність Українсько-Данського енергетичного центру передусім включає питання прогнозування енергетичного балансу, розробку сценаріїв розвитку енергетичної системи, проведення моніторингу у сфері енергоефективності, розвитку ВДЕ в секторі опалення, розробки інструментів для збалансування  джерел відновлюваної енергії в регіональних мережах та моніторинг викидів парникових газів.

Крім того, досвід Данії щодо енергоефективності, диверсифікації енергоресурсів та використання відновлюваних джерел енергії як стратегічних  заходів в енергетичному секторі є цінним та важливим для України, особливо в контексті виконання Україною поставлених  в Енергетичній стратегії цілей.

Які основні труднощі Ви вбачаєте в Енергетичній стратегії в сегменті теплової енергії?

Варто сказати, що відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачається затвердження окремого Порядку для підтримки теплоелектроцентралей, який зараз опрацьовується Департаментом. Суть підтримки: держава надає теплоелектоцентралям компенсацію на проведення реконструкції, а теплоелектоцентралі після цього підвищують ефективність та конкурентоспроможність своєї діяльності в умовах нового ринку електричної енергії. Разом з цим, реалізація такої підтримки повинна супроводжуватися створенням локальних ринків теплової енергії для забезпечення конкуренції на цих ринках між виробниками теплової енергії.

Чи існує сьогодні ринок теплової енергії?

В Україні ринку теплової енергії як такого немає. Існує модель централізованого теплопостачання, де весь цикл «виробництво — транспортування — постачання» теплової енергії здійснюють підприємства комунальної форми власності. Централізоване теплопостачання є повністю регульованим видом діяльності, а підприємства в цьому секторі — монополісти. Така ситуація призвела до того, що більшість підприємств в галузі теплової енергії, включаючи теплоелектроцентралі, через відсутність необхідних інвестиційних коштів мають застарілі та зношені основні фонди, які потребують суттєвої модернізації. Через це я переконана, що назріла необхідність проведення кардинальних реформ у системі теплозабезпечення в частині не тільки технологічного оновлення, а й створення ринкових умов у теплопостачанні. Йдеться про те, що створення ринку теплової енергії в першу чергу стимулюватиме конкуренцію між виробниками теплової енергії, що дасть позитивний ефект у вигляді підвищення ефективності виробництва, зниження собівартості теплової енергії, оновлення обладнання та підвищення якості послуг.

На Вашу думку, чи пов’язана така ситуація в системі теплопостачання з відсутністю перспективних планів розвитку того чи іншого регіону?

Дуже доречне запитання, адже ситуація у теплоенергетичній галузі залишається критичною ще й тому, що схеми перспективного розвитку  теплопостачання населених пунктів розробляються часто за відсутності генеральних планів розвитку населених пунктів, що не дозволяє забезпечити в майбутньому оптимальне функціонування системи теплопостачання. Важко визначити, що буде, наприклад, з тією чи іншою ТЕЦ у перспективі наступних 10 років, якщо населений пункт не має чіткого генерального плану. У нашій країні взагалі проблема полягає в тому, що на місцях роботу ведуть залежно від особистої активності губернатора. Роботу потрібно виводити на новий рівень, максимально залучати місцеві органи до  підготовки державних програм та нормативних актів щодо енергетичної та теплової інфраструктури. Ми говоримо про такий глобальний документ, як енергетична стратегія держави, а вона насправді має складатися з маленьких стратегій регіонів. Всі мають йти за загальним вектором. Процеси повинні йти з самого низу.

Які кроки ми маємо здійснити, щоб зрушити з місця цю глобальну тему?

Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» найближчим часом буде створено Координаційний центр як тимчасовий консультативно-дорадчий орган при Кабінеті Міністрів України, метою якого буде узгодження дій органів виконавчої влади, установ, організацій та суб’єктів господарювання діяльності з питань запровадження нового ринку електричної енергії.

Хочу відзначити, що до складу Координаційного центру буде входити представник Мінрегіону, який у свою чергу може залучати до роботи місцеві органи влади, аби паралельно з питаннями реформування ринку електричної енергії робити напрацювання з реформування ринку теплової енергії та створення в подальшому необхідного законодавчого підґрунтя для створення локальних ринків теплової енергії.

Враховуючи, що державна політика у сфері теплопостачання є одним із важливих елементів загальної економічної політики держави та тісно пов’язана з паливно-енергетичним комплексом, завдання реформування галузі повинно вирішуватися комплексно, скоординовано з реформуванням енергетичного ринку.

Я братиму активну участь у роботі Координаційного центру і ставитиму питання не лише реформування енергетичного сектору, але й теплоенергетичної галузі. Першочерговим завданням Координаційного центру я бачу узгодження з Мінрегіонбудом подальшого алгоритму роботи над створенням локальних ринків теплової енергії. Ми маємо скласти чітку Дорожню карту проведення реформи сектору теплопостачання як перший крок — та розпочати цю реформу.

Переконана, що нам буде в нагоді буде також досвід подібного реформування сектору теплопостачання наших сусідів з ЄС, де вже існують конкурентні ринки теплової енергії, прозорі механізми ціноутворення та приєднання виробників до теплових мереж. У цьому процесі для нас звичайно дуже важливим буде також діалог з місцевою владою, щоб розуміти реальні потреби регіонів і ухвалити на основі цього стратегічні рішення для розвитку теплопостачання на місцях.

Загалом реформи як в енергетичній, так і в теплоенергетичній галузі мають створити умови для їх модернізації та готовності працювати в конкурентному ринковому середовищі.

Підсумовуючи, хочеться зазначити, що нова Енергетична стратегія України є дуже очікуваним документом не лише для енергетиків, але й для всієї економіки держави. Формуючи вектор розвитку енергетичного сектору України, ми даємо чіткі та правильні сигнали для залучення нових інвестицій та сучасних технологій в об’єкти енергетичної інфраструктури нашої держави.

Ми очікуємо на затвердження Енергетичної стратегії Урядом найближчим часом та готові до напрацювань щодо Дорожньої карти і заходів, необхідних для ефективного впровадження цієї стратегії в Україні.

Довідка «Термінал»: Буславець Ольга Анатоліївна, народилась в місті Макіївка Донецької області. У 1997 році закінчила енергетичний факультет Донецького державного технічного університету м. Донецьк. Розпочала свою діяльність з 2000 року в енергопостачальній компанії. В Міністерстві почала працювати  з 2005 року з головного спеціаліста. З 2015 року очолює Департамент електроенергетичного комплексу Міненерговугілля. Одружена, має сина. Хобі: подорожування та прогулянки на велосипеді.