Маврикій та Індія підписали міжурядові домовленості про довгострокове постачання нафтопродуктів. Контракт з Indian Oil охоплює бензин, дизельне й авіаційне пальне. Обсяги, ціни та інші комерційні умови сторони не розкрили.

Імпортозалежна острівна держава закріплює альтернативний канал постачання готового пального

Угоди було підписано під час візиту міністра нафти Індії Хардіпа Пурі до Маврикію. До пакета документів увійшли міжурядовий меморандум про співпрацю у сфері нафти й газу та договір купівлі-продажу з державною компанією Indian Oil.

Контракт передбачає постачання бензину, дизельного пального й авіаційного пального. Уряд Маврикію назвав домовленість довгостроковою, але не оприлюднив обсяги, строки окремих партій, формулу ціни та фінансові умови.

Економіка Маврикію значною мірою залежить від імпортованих енергоресурсів і зазнала негативного впливу війни з Іраном. Порушення близькосхідних потоків та обмеження руху через Ормузьку протоку посилили потребу імпортерів у довгострокових контрактах із постачальниками з інших регіонів.

Хардіп Пурі заявив, що Маврикій став першою країною за межами Південної Азії, яка уклала угоду такого типу з індійською державною нафтовою компанією. Домовленість розширює географію експорту Indian Oil і формує для Маврикію окремий гарантований канал закупівлі моторного пального.

Reuters не наводить даних про те, чи замінить індійський ресурс чинних постачальників повністю або частково. Відсутність оприлюднених обсягів також не дає змоги визначити частку контракту в загальному паливному балансі країни.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Індекс цін на матеріали S&P Global Market Intelligence у четвертому кварталі 2026 року прогнозується на 20% вище за середній рівень 2025 року, а наприкінці 2027-го — на 14% вище. Головні ризики зосереджені в енергетиці та нафтопродуктах через конфлікт навколо Ормузької протоки й пошкодження виробничої інфраструктури.

Ціни можуть відступити від піку, але не повернуться до рівня 2025 року в найближчій перспективі

S&P Global Market Intelligence очікує поступового зниження свого Materials Price Index після піку другого кварталу 2026 року. Водночас індекс залишатиметься істотно вищим за торішній рівень: на 20% у четвертому кварталі 2026 року та на 14% у четвертому кварталі 2027 року.

Оновлений прогноз змінив попередні очікування обережного цінового полегшення. У липневому сценарії передбачалося послаблення напруженості між США та Іраном і поліпшення руху через Ормузьку протоку. Після завершення 17 серпня меморандуму між країнами, продовження атак на судноплавство й відсутності запланованих переговорів ризики для енергетичних ринків зросли.

S&P Global відносить енергоресурси та готові нафтопродукти до сегментів із найбільш концентрованими ризиками пропозиції. Потенційні дефіцити, пошкодження інфраструктури та нестабільна робота транспортних маршрутів створюють ризик підвищення цін на нафту, газ та іншу промислову сировину.

Додатковим логістичним чинником названо низький рівень води у європейських річках і Панамському каналі. Такі обмеження здатні скорочувати пропускну спроможність маршрутів, ускладнювати перевезення та впливати на виробництво електроенергії.

Базовий сценарій S&P Global передбачає нерівномірне відновлення судноплавства через Ормузьку протоку та значне поліпшення лише на початку 2027 року. Слабкий попит може стримувати частину цінового зростання, але не компенсує ризиків, пов’язаних із постачанням енергії та нафтопродуктів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: S&P Global Market Intelligence.

Таджикистан звернувся до Ірану із запитом на 2,55 млн тонн нафти й нафтопродуктів, зокрема 300 тис. тонн дизельного пального. Країна шукає альтернативні джерела після перебоїв у росії, яка традиційно забезпечувала до 80% таджицького імпорту нафтопродуктів.

Дефіцит пального в росії змушує залежних імпортерів перебудовувати маршрути постачання

Міністерство транспорту Таджикистану повідомило про запит на 2 млн тонн сирої нафти, 150 тис. тонн бензину, 300 тис. тонн дизельного пального та 100 тис. тонн авіаційного пального з Ірану. Сукупний обсяг запитаного ресурсу становить 2,55 млн тонн.

Строків можливого постачання міністерство не назвало. Таджикистан традиційно отримував до 80% імпортованих нафтопродуктів із росії, але російський ринок упродовж останніх місяців зіткнувся з дефіцитом пального після серії ударів по НПЗ.

У липні влада Таджикистану повідомляла про переговори щодо додаткового постачання з Казахстаном, Туркменістаном, Іраном, Іраком і Білоруссю. Новий запит демонструє перехід від обговорення диверсифікації до визначення конкретної потреби за видами пального.

росія запровадила заборони на експорт дизельного пального, бензину й авіаційного гасу, пояснюючи рішення необхідністю стабілізувати внутрішній ринок. Міжурядові угоди про постачання звільнені від обмежень, однак дефіцит і скорочення переробки зменшують надійність російського ресурсу для традиційних покупців.

Запит Таджикистану важливий для міжнародного балансу тим, що створює додатковий попит на іранські нафтопродукти в умовах обмежених експортних потоків із Близького Сходу. Reuters не повідомляє, чи погодив Іран запитані обсяги та за якими маршрутами їх можуть доставляти.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Indian Oil Corp завершує угоду із Sonatrach про постачання алжирського LPG у 2027 році: щомісяця компанія планує отримувати один VLGC із 45–55 тис. тонн суміші пропану й бутану. За рік такий контракт відповідає приблизно 540–660 тис. тонн ресурсу. Індія розширює географію закупівель після перебоїв із постачанням через Ормузьку протоку, одночасно збільшуючи закупівлі у США.

Алжир повертається до довгострокового портфеля Indian Oil

Indian Oil Corp, найбільша нафтопереробна компанія Індії, завершує домовленість із алжирською Sonatrach про імпорт скрапленого нафтового газу у 2027 році. За інформацією трьох торговельних джерел Reuters, IOC планує щомісяця забирати один великий газовоз VLGC із 45–55 тис. тонн LPG — суміші пропану й бутану.

Постачання здійснюватиметься на умовах FOB, тобто Indian Oil братиме на себе організацію та вартість морського транспортування від порту завантаження. Якщо щомісячний графік збережеться протягом усього року, контракт забезпечуватиме приблизно 540–660 тис. тонн LPG на рік.

Indian Oil раніше вже мала довгострокову угоду із Sonatrach, однак згодом переорієнтувала закупівлі на Близький Схід. Після порушення традиційних потоків через Ормузьку протоку компанія повертається до алжирського напрямку. Індія відновила імпорт LPG з Алжиру у червні 2026 року, а в серпні, за попередніми даними LSEG, очікує отримати близько 110 тис. тонн алжирського ресурсу.

Ціна Sonatrach конкурує із Saudi Aramco

Один зі співрозмовників Reuters зазначив, що ціна алжирського LPG нижча за Saudi Aramco Contract Price — контрактний індикатор Saudi Aramco, який є одним із ключових орієнтирів для ціноутворення пропану та бутану в міжнародній торгівлі.

Для Indian Oil це створює ще один канал постачання, не прив’язаний до експорту через Ормузьку протоку. Після воєнних перебоїв саме географічна концентрація імпорту стала для Індії головним ризиком: у 2025 році країна отримувала приблизно 90% своїх 21,85 млн тонн імпортного LPG із Близького Сходу.

«Термінал» раніше повідомляв, що Індія встановила для НПЗ добовий орієнтир виробництва LPG після перебоїв через Ормуз. Одночасно країна суттєво змінила структуру зовнішніх закупівель: у липні США забезпечили 73% індійського імпорту LPG.

Індія будує триконтурну модель постачання LPG

Алжирська угода є частиною ширшої диверсифікації. Indian Oil, Hindustan Petroleum і Bharat Petroleum готуються закуповувати більше американського LPG, а Індія планує отримувати зі США до чверті свого імпорту у 2027 році. Державні компанії мають провести спільний тендер на американський ресурс.

Зростання ролі США вже змінює логістику. Через значно довший маршрут порівняно з Перською затокою фрахт стає суттєвою частиною вартості американського LPG для азійського покупця. Indian Oil тому окремо шукає можливість придбати 50% частки у VLGC місткістю 80–93,5 тис. куб. м, щоб частково контролювати транспортні витрати.

Фактично формується триконтурна модель забезпечення: частина ресурсу надходитиме з традиційних близькосхідних джерел, частина — зі США, ще один регулярний напрямок створює Алжир. Це зменшує залежність Індії від одного морського коридору, але одночасно збільшує її присутність на Атлантичному ринку LPG.

Для Європи цей процес має прямий ринковий канал. Алжир є традиційним постачальником LPG до Середземномор’я, а США стали одним із ключових джерел пропану для Північно-Західної Європи. Збільшення індійського попиту на обох напрямках означає додаткову конкуренцію за вантажі, які можуть бути спрямовані на європейський ринок. Раніше «Термінал» зазначав, що обмеження Ормузької протоки вже посилило глобальну залежність від американського пропану.

Джерела: Reuters: угода Indian Oil і Sonatrach, Reuters: плани Індії щодо імпорту LPG зі США, Reuters: плани Indian Oil щодо VLGC.

Обмеження експорту й імпорт пального не усунули внутрішнього дефіциту в росії

Свідки Reuters 20 серпня зафіксували черги до АЗС завдовжки до одного кілометра. Водії повідомляли, що були змушені перевіряти кілька станцій та чекати на заправлення по дві-три години.

Дефіцит почав посилюватися у травні, а до липня поширився на більшість російських регіонів. У червні московські АЗС послабили попередню хвилю обмежень, однак у серпні ліміти довелося запровадити повторно.

російська влада раніше заборонила експорт бензину й дизельного пального, послабила окремі вимоги до якості та розпочала імпорт нафтопродуктів. Віцепрем’єр Олександр Новак підтвердив початок імпортного постачання для компенсації внутрішнього дефіциту.

Reuters називає серед причин кризи високий сезонний попит і скорочення виробництва після ударів по НПЗ. Брак бензину змінює структуру роздрібного постачання: на окремих станціях доступним залишається тільки дизель, а інші тимчасово не працюють.

Поточна ситуація показує, що адміністративне обмеження експорту не забезпечило швидкого відновлення доступності пального. Водночас агентство не повідомляє про загальні обсяги дефіциту, рівень запасів у московському регіоні чи строки повного відновлення постачання.

«Щоб знайти пальне, треба, мабуть, об’їхати половину москви. І навіть тоді ви його не знайдете. Доведеться чекати у черзі дві або три години», — розповів Reuters таксист Марат.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Ф’ючерси на американське ультранизькосірчисте дизельне пальне з 27 лютого до 19 серпня зросли з $2,596 до $4,4523 за галон. За той самий період Brent подорожчала з $72,48 до $91,62 за барель. Розрив відображає окрему кризу на ринку переробки, яку сама ціна нафти вже не пояснює.

Готове дизельне пальне дорожчає майже утричі швидше за нафтову сировину

За підрахунками FreightWaves, від останнього торговельного дня перед початком воєнних дій проти Ірану Brent додала 26,4%, тоді як ф’ючерси на ULSD — 71,5%. На торгах 20 серпня контракт на дизель піднявся ще вище — до $4,4803 за галон.

Ф’ючерси RBOB, які використовують як індикатор вартості бензину, за той самий період зросли на 56,5%. Отже, дизель випередив не лише сиру нафту, а й бензиновий сегмент.

Головним індикатором дисбалансу став крек-спред — умовна різниця між вартістю готових нафтопродуктів і нафти, необхідної для їх виробництва. Його зростання показує, що додаткове навантаження на покупця виникає не тільки на етапі видобутку сировини, а й у переробці та постачанні готового пального.

FreightWaves наголошує, що звична залежність між ціною нафти й дизпалива порушилася. Це пояснює ситуацію, коли Brent зростає помірно або тимчасово дешевшає, а витрати вантажних перевізників на пальне продовжують швидко збільшуватися.

Матеріал також вказує на зміну ринкового фокуса: дизель, який традиційно отримував менше суспільної уваги, ніж бензин, перетворився на головний індикатор дефіциту готових нафтопродуктів. Для вантажних автопарків стрімке подорожчання безпосередньо збільшує операційні витрати.

«Сира нафта коштує майже вдвічі менше, ніж нафтопродукти. Тому всі економетричні моделі, які виходили з припущення про відносно стабільний розрив між нафтою та продуктами, не врахували нинішньої ситуації», — сказав Джефф Каррі.

Джерело: Terminal. За матеріалами: FreightWaves.

Поточний дефіцит готового пального та високі маржі не скасовують довгострокового скорочення нафтопереробки в Європі. За оцінками, наведеними Financial Times 20 серпня, до 2035 року європейські потужності можуть зменшитися на 20%, що посилюватиме залежність регіону від імпорту бензину, дизпалива й авіаційного пального.

Воєнний стрибок попиту може відтермінувати окремі закриття НПЗ, але не змінює структурного тренду

Європейські НПЗ на початку 2000-х років переробляли близько 14 млн барелів нафти на добу. До 2035 року цей показник може опуститися трохи вище 9 млн барелів на добу. Для Північної Америки очікується скорочення потужностей приблизно на 7% за той самий період.

Financial Times пов’язує перспективу подальших закриттів із небажанням інвесторів вкладати кошти у довгострокові нафтопереробні проєкти, високою вартістю обслуговування старих заводів та очікуваним скороченням попиту на моторне пальне через поширення електромобілів, передусім у Європі.

Водночас Близький Схід, Азія та Африка продовжують будувати нові переробні потужності. Новіші й масштабніші підприємства цих регіонів отримують конкурентні переваги над старими заводами у Європі та США.

Війна з Іраном і перебої постачання готового пального знову привернули увагу урядів до нафтопереробки як складової енергетичної безпеки. Високі ціни та маржа можуть відтермінувати закриття частини заводів, однак для інвестування у нові НПЗ потрібна впевненість у тривалому попиті. Саме її, за оцінками учасників ринку, бракує через політику декарбонізації та зміну структури автомобільного парку.

Скорочення власної переробки означає, що європейський баланс дизпалива дедалі більше залежатиме від доступності зовнішніх ресурсів, морської логістики та стану НПЗ у регіонах-експортерах. Поточна криза може сповільнити цей процес, але не усуває економічних причин закриття заводів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Financial Times.

20 серпня ціни на нафту зросли більш ніж на 2% і досягли найвищого рівня від 24 липня. Ринок відреагував на погрозу США застосувати економічні заходи проти держав, які допомагають Ірану, тоді як рух танкерів через Ормузьку протоку залишався значно нижчим за довоєнний рівень.

Геополітична премія повернула Brent майже до $94 за барель

Жовтневі ф’ючерси на Brent завершили торги 20 серпня зростанням на $2,16, або 2,4%, — до $93,78 за барель. Вересневий контракт на американську WTI подорожчав на $2, або 2,3%, — до $87,83 за барель. Обидва еталонні сорти досягли найвищих цін від 24 липня та зростали п’яту торговельну сесію поспіль.

Президент США Дональд Трамп заявив про можливість «економічної війни та ізоляції безпрецедентного масштабу» проти Тегерана і попередив про наслідки для країн, які нададуть Ірану підтримку. Міністр фінансів США Скотт Бессент повідомив, що деталі запланованих заходів буде представлено на пресконференції в понеділок.

Блокада Ормузької протоки Іраном та атаки на енергетичну інфраструктуру Близького Сходу різко скоротили потоки нафти й газу. Рух суден через протоку в середу не змінився проти попереднього дня та залишався значно нижчим за рівень до початку війни. До конфлікту через цей маршрут проходили обсяги, еквівалентні приблизно п’ятій частині світового споживання нафти.

Порушення постачання сировини вплинуло й на випуск готового пального. За даними Управління енергетичної інформації США, американські запаси дистилятів, до яких належать дизельне пальне та пічне паливо, скоротилися третій тиждень поспіль. Водночас комерційні запаси сирої нафти несподівано збільшилися на 4,4 млн барелів.

Аналітик StoneX Алекс Ходес звернув увагу, що посилення американського тиску може вплинути на відносини США з Китаєм, який є найбільшим імпортером іранської нафти.

«Наразі ці нові погрози навряд чи змусять Іран відмовитися від свого головного важеля — контролю над протокою — без значних поступок із боку США», — зазначила консалтингова компанія Ritterbusch and Associates.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Європейська економіка виробництва бензину залишається сприятливою, однак високі маржинальні показники поки не перетворилися на сильний попит на нафту та високооктанові компоненти. Водночас рекордно низький рівень Рейну ускладнює внутрішню логістику.

Сильні бензинові спреди поєднуються зі слабким попитом на сировину та надлишком нафти

Argus повідомив 19 серпня 2026 року, що спред між бензином і нафтою протягом попереднього тижня знову перевищив $300 за тонну. Спред між вересневим і жовтневим свопами Eurobob oxy 17 серпня закрився на рівні $93,75 за тонну — це найсильніша backwardation із жовтня 2022 року. Backwardation означає, що ближній контракт коштує дорожче за пізніший.

Попри сприятливу економіку змішування бензину, закупівельний інтерес до нафти та високооктанових компонентів, зокрема реформату, сповільнився. Незалежні запаси нафти в хабі Амстердам–Роттердам–Антверпен 13 серпня досягли 598 тис. тонн, що на 74% більше, ніж місяцем раніше.

Додатковий тиск створила логістика Рейном. Рівень води біля критичної ділянки Кауб у серпні впав до рекордних 17 см, через що верхня частина Рейну стала переважно недоступною для барж. Це обмежило доставку сировини на внутрішні нафтохімічні підприємства та вивезення продукції.

Середній дисконт європейського crack spread нафти до ф’ючерсів Ice Brent за попередній тиждень становив близько $4 за барель, а до оперативних котирувань North Sea Dated — приблизно $7 за барель.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Argus Media.

У першій половині серпня відвантаження нафти із західних портів росії скоротилися приблизно до 2,3 млн барелів на добу, що на 15% нижче початкового плану. Reuters 19 серпня повідомило, що головним чинником стали перебої в роботі чорноморського порту Новоросійськ, де відвантаження відстають від графіка більш ніж на два тижні.

Проблеми Новоросійська скоротили один із великих потоків сирої нафти й змусили росію перерозподіляти експорт між Чорним та Балтійським морями

Початковий план передбачав сукупний серпневий експорт через балтійські порти Приморськ і Усть-Луга та чорноморський Новоросійськ на рівні близько 2,7 млн барелів на добу.

Фактичні відвантаження через Новоросійськ, включно з російською нафтою Urals та казахстанською KEBCO, скоротилися приблизно до 0,4 млн барелів на добу. У червні та липні цей показник становив 0,8–1 млн барелів на добу. За словами трейдерів, на які посилається Reuters, партії, заплановані до експорту ще наприкінці липня, почали виходити з порту лише останніми днями.

На тлі зростання ризику атак на російські вантажі в Чорному морі росія перенаправила частину казахстанського експорту сирої нафти з балтійської Усть-Луги до Новоросійська. За інформацією Reuters, мета такого рішення — звільнити балтійські потужності для більшого обсягу російського експорту.

Казахстанські транзитні вантажі при цьому очікують залишити в чорноморському напрямку, оскільки Україна заявляла, що не атакуватиме неросійські вантажі. Таким чином, поточні порушення змінюють не лише обсяг, а й географію експортних потоків із портів регіону.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.