У березні 2026 року продажі електромобілів у континентальній Європі різко прискорилися: у 15 країнах ЄС та EFTA зареєстрували 224 тис. нових EV, що на 51% більше, ніж роком раніше. За підсумками першого кварталу показник досяг 500 тис. авто, або плюс 33,5% у річному вимірі. Ключовим каталізатором такого стрибка є війна навколо Ірану, яка підштовхнула вгору ціни на бензин і дизель. Це зробило різницю між витратами на традиційне пальне та електроенергію ще помітнішою, а сам перехід на електротранспорт — не лише кліматичним, а й енергетичним рішенням. Для нафтового ринку це означає посилення тиску на попит на нафтопродукти, оскільки заміщення двигунів внутрішнього згоряння прямо скорочує споживання моторного пального.

Що показали березневі продажі

• 224 тис. нових електромобілів зареєстровано в березні 2026 року в 15 країнах ЄС та EFTA.
• За перші три місяці року зареєстровано 500 тис. EV.
• Продажі в першому кварталі зросли на 33,5% порівняно з аналогічним періодом роком раніше.
• Березневий показник показав річне зростання на 51%.

Подорожчання бензину й дизелю не залишилося лише ціновим шоком для споживачів, а вже трансформувалося у зміну поведінки покупців. Для ринку нафти це важливий сигнал: коли зростання цін на нафтопродукти прискорює перехід на електротранспорт, дорожче пальне починає працювати проти майбутнього попиту на нього.

Чому це важливо для ринку нафти й нафтопродуктів

• Сплеск інтересу до EV з війною навколо Ірану, яка почалася наприкінці лютого.
• З початку цього конфлікту в Європі зросла вартість бензину і дизелю.
• Дорожче моторне пальне підсвітило для покупців дешевшу альтернативу у вигляді заряджання від мережі.
• Організація E-Mobility Europe підрахувала, що перехід на EV цього року вже скоротив річний попит на АЗС на обсяг, еквівалентний 2 млн барелів нафти на рік.

Висновок: Війна навколо Ірану виступає не лише геополітичним чинником, а й тригером структурної зміни попиту. Зростання цін на бензин і дизель підштовхнуло споживачів до електромобілів, а це вже дало вимірюваний ефект у вигляді зменшення попиту на нафту на 2 млн барелів на рік у перерахунку на річний еквівалент.

Хто рухається найшвидше

• Норвегія стала беззаперечним лідером: у березні 98% усіх нових проданих авто були електромобілями.
• Данія посіла друге місце з показником 76%.
• Фінляндія наблизилася до позначки 50%.

Північна Європа рухається найшвидше завдяки поєднанню трьох чинників:

• вищі зарплати;
• щедрі субсидії;
• розвинена зарядна інфраструктура, створена урядом.

Висновок: сам по собі стрибок цін на пальне прискорює попит на EV, але найсильніше цей ефект проявляється там, де вже існує державна й інфраструктурна база для переходу. Саме країни з розвиненою системою стимулів і зарядною мережею показали найвищі частки EV у нових продажах.

Як реагують великі ринки Європи

• Німеччина, Франція, Іспанія, Італія та Польща зафіксували 40% зростання продажів EV у першому кварталі.
• Німеччина у березні показала 42% зростання продажів електромобілів.
• Італія, одна з найповільніших країн ЄС у переході на EV, у березні продемонструвала 65% річного зростання.
• Попри це, частка EV в Італії залишається низькою — лише 8,6% продажів, тоді як у Франції вона становить 28%.
• У Франції річне зростання продажів EV сягнуло 50%.

Ці цифри показують, що прискорення вже не обмежується лише найбільш електрифікованими країнами Півночі. Воно поширюється на великі автомобільні ринки та на країни, які раніше відставали. Для нафтового ринку це означає ризик ширшого, географічно розподіленого зниження попиту на бензин і дизель, а не лише локальний ефект окремих країн-лідерів.

Що підтримує попит у Франції

• Франція надає домогосподарствам із низькими доходами до 5 700 євро на купівлю електромобіля.
• Для покупців із середніми доходами грант становить до 4 700 євро.
• Для інших категорій покупців передбачено до 3 500 євро.
• Також діє схема соціального лізингу для домогосподарств із доходом менше 16 300 євро на особу, які змушені долати щонайменше 15 км до роботи.

Висновок: високі ціни на бензин і дизель прискорюють попит, але стале зростання продажів EV забезпечують саме фінансові механізми підтримки. У Франції одночасно спостерігаються 50% зростання продажів і конкретний набір грошових стимулів для різних категорій населення.

Що відбувається у виробників

• Шведська компанія Polestar, яка є єдиним у Європі автовиробником, що випускає лише електромобілі, повідомила про рекордні продажі на рівні 60 тис. авто за минулий рік.
• Німецьке автомобільне торгове об’єднання заявило, що реструктуризація галузі та нові інвестиції дають результат.
• За його оцінкою, кожен другий електромобіль, проданий у Європі, тепер виготовлено в Німеччині.

На цьому тлі особливо показовим виглядає те, що західні автовиробники раніше відступали від EV через ознаки слабшого попиту та скорочення податкових пільг. Але тепер зростання цін на пальне за останні сім тижнів змінило настрої споживачів і, схоже, повернуло ринку імпульс.

Що це означає в ширшому геополітичному вимірі

• Війна США та Ізраїлю проти Ірану прискорює відмову від двигунів внутрішнього згоряння.
• Це відбувається попри критику Дональда Трампа на адресу європейського курсу на відновлювану енергетику.
• Європейський перехід на EV у такій логіці постає як відповідь не лише на кліматичні, а й на безпекові та нафтові ризики.

Березневий сплеск продажів електромобілів є одним із найбільших нещодавніх здобутків Європи в енергетичній безпеці в місяць, коли залежність від нафти стала реальною вразливістю. — Кріс Герон, генеральний секретар E-Mobility Europe

Висновок

Пряма залежність між геополітичною напругою на Близькому Сході, подорожчанням бензину й дизелю, прискоренням продажів електромобілів та скороченням попиту на нафту. У березні продажі EV у континентальній Європі зросли на 51%, у першому кварталі — на 33,5%, а ефект заміщення вже еквівалентний 2 млн барелів нафти на рік. Це означає, що для Європи електрифікація транспорту дедалі більше перетворюється з технологічного вибору на інструмент зниження нафтової залежності.

Джерело: Terminal

За матеріалами: The Guardian

Ринок пального дедалі менше залежить лише від поточної ціни на нафту і дедалі більше — від того, наскільки швидко держави здатні знижувати сам попит на нафтові продукти. Саме такий підхід зафіксований у 10-пунктовому плані Міжнародного енергетичного агентства, IEA. Логіка документа жорстка: скорочення споживання нафти не має бути тимчасовою антикризовою реакцією, воно має стати сталою політикою, яка одночасно посилює енергетичну безпеку, зменшує викиди й послаблює тиск забруднення повітря.

Стійкість ринку пального тепер визначатиметься не лише постачанням, а й тим, наскільки швидко скорочується нафтовий попит

У документі IEA ключовий акцент зміщено з короткострокового реагування на структурну перебудову попиту. Ідеться не про разовий ефект у піковий сезон споживання, а про рішення, які мають працювати роками. Для ринку пального це означає зміну самої моделі розвитку: виграє той сегмент, який швидше адаптується до нижчої нафтової інтенсивності економіки, а не лише той, хто краще переживає поточну волатильність цін.

Що саме вважає пріоритетом IEA

• Скорочення споживання нафти має бути сталим, а не тимчасовим заходом реагування.
• Головна мета такої політики — одночасно посилити енергетичну безпеку, боротися зі зміною клімату і зменшувати забруднення повітря.
• Уряди, за оцінкою IEA, вже мають усі необхідні інструменти, щоб у найближчі роки перевести нафтовий попит у траєкторію зниження.
• Щоб досягти нульових чистих викидів до 2050 року, попит на нафту в розвинених економіках у 2030 році має бути більш як на 15 млн барелів на добу нижчим, ніж у 2021 році.

Ця цифра — більш як 15 млн барелів на добу — фактично показує масштаб трансформації. Для ринку пального це вже не косметичне коригування, а структурний розворот. Водночас IEA прямо вказує: рішення треба ухвалювати зараз, навіть якщо максимальний ефект від них буде сильніше відчутний трохи пізніше.

Електромобілі вже не додаток до ринку, а один із головних інструментів зміни попиту

• IEA закликає пріоритезувати підтримку електромобілів і розблоковувати ланцюги постачання.
• У сценарії Net Zero by 2050 продажі електромобілів у розвинених економіках мають зрости до 28 млн одиниць у 2030 році проти 3,2 млн у 2021 році.
• Окремо наголошено на великому невикористаному потенціалі електробусів і електричних вантажівок для коротких маршрутів.
• Критично важливим названо довгострокове інвестування у стійкість постачання, щоб послабити обмеження у ланцюгах постачання компонентів для електромобілів.

Для паливного ринку це означає просту річ: електрифікація вже працює не як іміджевий напрям, а як механізм прямого витіснення нафтового попиту. Причому IEA акцентує не лише на продажах машин, а й на інфраструктурі та стійкості постачання, тобто на тих елементах, без яких масштабування електротранспорту не відбудеться.

Паливна економічність стає не менш важливою, ніж сама ціна пального

• IEA вимагає суттєво підвищити амбіцію стандартів паливної економічності для дорожнього транспорту.
• Окремо підкреслено, що продажі SUV продовжують зростати, а ці автомобілі вже забезпечують майже 10% споживання нафти у розвинених економіках.
• Серед інструментів реагування названо спеціальні реєстраційні та дорожні податки для автомобілів із вищими викидами.
• IEA також вважає критично важливим подальше підвищення паливної ефективності вантажівок, навіть там, де окремі технічні рішення вже є економічно доцільними за поточних нафтових цін.

Це означає, що ціноутворення на ринку пального дедалі сильніше залежатиме не лише від котирувань нафти, а й від регуляторної політики щодо споживання. Інакше кажучи, маржа й обсяги продажів у майбутньому визначатимуться не тільки вартістю ресурсу, а й тим, наскільки держава стимулює економніше використання кожного літра.

Альтернативні палива розширюють ринок, але швидкого повного заміщення не буде

• IEA виступає за нарощування постачання альтернативних палив.
• Найближчим обмеженням для біопалив названо доступність стійкої сировини, щоб розширення не шкодило продовольчим ринкам.
• Натомість агентство бачить потенціал у збільшенні використання відпрацьованої кулінарної олії та тваринних жирів для виробництва біодизеля.
• Синтетичні палива, зокрема водень і аміак, у найближчій перспективі не дадуть помітного скорочення нафтового попиту, однак програми досліджень, розробок і демонстрацій слід пришвидшувати.
• У сценарії, сумісному з дорожньою картою IEA до нульових викидів, чистіші палива забезпечують близько однієї шостої використання в дорожньому транспорті в розвинених економіках до 2030 року.

Для ринку пального це означає, що диверсифікація джерел енергії відбуватиметься поетапно. Біопаливний компонент може посилюватися швидше, тоді як синтетичні палива поки що радше формують майбутню архітектуру ринку, ніж змінюють його негайно.

Найбільш недооцінений резерв зниження нафтового попиту — тепло і будівлі

• IEA закликає прискорити заміну нафтових котлів тепловими насосами і заборонити встановлення нових нафтових котлів.
• Лише в розвинених економіках сьогодні на опалення житла, магазинів і офісів, а також на частину теплового попиту й роботу двигунів у легкій промисловості використовується більш як 3,5 млн барелів на добу нафти.
• Ще додатково 5,5 млн барелів на добу таких використань припадає на країни з економіками, що формуються, і країни, що розвиваються.
• IEA прямо вказує, що більшість цих використань може бути заміщена тепловими насосами і відновлюваними джерелами енергії.

Цей фрагмент особливо важливий для розуміння майбутнього паливного ринку. Частина нафтового попиту зникає не на заправці, а в будівлях і тепловому господарстві. Відповідно, зниження залежності від нафти дедалі більше переходить у площину модернізації фонду будівель, а не лише транспорту.

Пластики й переробка також стають елементом паливної політики

• IEA пропонує збільшувати збір пластикових відходів, їх повторне використання і переробку.
• У короткостроковому періоді вплив таких заходів на нафтовий попит названо помірним.
• Водночас саме ці рішення створюють основу для більших скорочень у майбутньому.
• Агентство оцінює, що у розвинених економіках у найближчі роки рівень збору відходів може збільшуватися приблизно на 1 відсотковий пункт на рік.

Це важливе уточнення для ринку нафтопродуктів: частина попиту на нафту пов’язана не з моторним паливом, а з нафтохімічною сировиною. Саме тому переробка пластику стає не лише екологічною, а й енергетичною політикою.

Що це означає для паливного ринку в практичному вимірі

• Пік попиту вже не сприймається як віддалений сценарій — IEA пропонує набір дій, які можуть дати помітний ефект уже в найближчі два-три роки.
• Головний акцент зміщується з реакції на кризу до структурного скорочення попиту.
• Стійкість ринку дедалі більше визначатиметься поєднанням електрифікації, паливної економічності, альтернативних палив, теплових насосів і циркулярної економіки.
• Для урядів це означає потребу не в одному рішенні, а в комбінації податкових, регуляторних, інвестиційних і технологічних інструментів.
• Для споживача це означає, що сталі зміни щоденних звичок, до яких суспільство здатне адаптуватися, стають частиною довгострокового зниження нафтової залежності.

У підсумку IEA пропонує дивитися на ринок пального значно ширше, ніж через призму короткострокового балансу між попитом і пропозицією. Нафта втрачатиме частку не одним ударом, а через паралельний тиск з різних боків: електромобілі, жорсткіші стандарти ефективності, альтернативні палива, відмова від нафтового опалення і розвиток переробки. Саме в цій логіці й формується новий порядок денний для паливного ринку — менше залежності від нафти, більше енергетичної стійкості та менша вразливість до зовнішніх шоків.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA

Світовий нафтовий ринок після вторгнення росії в Україну увійшов у фазу гострої нестабільності, і це вже стало системним фактором ризику для всіх країн-імпортерів пального. Міжнародне енергетичне агентство вважає, що лише негайні дії в розвинених економіках можуть скоротити попит на нафту на 2,7 млн барелів на добу протягом наступних чотирьох місяців. Ідеться не лише про спробу знизити ціни, а про відповідь на загрозу для глобальної енергетичної безпеки, яка безпосередньо формує зовнішнє середовище і для українського ринку пального.

Ринок входить у період, коли вирішальним стає не лише обсяг постачання, а й швидкість зниження попиту

Ключовий висновок із матеріалу Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) полягає в тому, що нинішня криза на нафтовому ринку має подвійний характер. З одного боку, ринок втрачає частину фізичних обсягів постачання. З іншого — він отримує ціновий шок, який б’є по домогосподарствах, бізнесу, логістиці й транспорті. Саме тому МЕА говорить уже не просто про волатильність, а про ризик надзвичайної ситуації для глобальної енергетичної безпеки.

Чому ринок опинився під таким тиском

• росія є третім найбільшим виробником нафти у світі і найбільшим експортером нафти.
• Понад 50% російського нафтового експорту спрямовувалося до Європи, ще близько 20% — до Китаю.
• МЕА у своєму звіті від 16 березня вказало на ризик випадіння з ринку 2,5 млн барелів на добу російського нафтового експорту, починаючи з квітня.
• Агентство прямо зазначає, що втрати можуть бути ще більшими, якщо обмеження посиляться або публічний тиск на покупців російської нафти зростатиме.
• Світовий нафтовий еталон у певні моменти наближався до історичного піку 150 доларів за барель.
• США і Канада заборонили імпорт російської нафти, а Велика Британія оголосила про намір зробити це до кінця року.

Для ринку пального це означає дуже просту річ: навіть якщо фізичний дефіцит ще не став тотальним, ринок уже починає закладати його в ціну. Саме тому МЕА наголошує, що тривалий період нестабільності виглядає не винятком, а базовим сценарієм.

Чому це важливо для України

Український ринок пального працює не ізольовано, а всередині глобального нафтового ринку. Якщо на міжнародному ринку зростає вартість бареля, погіршується доступність ресурсу й посилюється конкуренція за альтернативні обсяги постачання, це автоматично формує жорсткіші умови для всіх імпортерів. Саме в цьому полягає головне значення наведеного матеріалу для України: він показує зовнішню рамку, у якій формується ціна пального і доступність ресурсу.

• МЕА прямо вказує, що ризики є найбільш гострими в тих сегментах, де росія була великим постачальником, зокрема в дизельному пальному.
• Дизель є критично важливим для вантажної логістики, аграрного сектору, спецтехніки та значної частини економіки.
• Отже, будь-яке скорочення пропозиції або стрибок цін на дизель матиме непропорційно сильний ефект для ринку пального загалом.

Саме тому в оцінці МЕА важливий не лише факт загального подорожчання нафти, а й акцент на дизельному сегменті як на одному з найвразливіших.

Наскільки сильно зросло навантаження на споживача

• У січні-лютому середні щомісячні витрати домогосподарств на нафтопродукти для транспорту й опалення в розвинених економіках зросли більш ніж на 40 доларів США на домогосподарство, або майже на 35% порівняно з минулим роком.
• У країнах, що розвиваються, і в економіках, що формуються, ці витрати збільшилися майже на 20 доларів США на домогосподарство, або більш ніж на 55%.
• МЕА наголошує, що навіть якщо ціна на нафту на міжнародному ринку ще не перевищила рекорд 2008 року, через валютні курси в деяких країнах ціна на АЗС уже стала найвищою в історії.

Це важливе уточнення. Ринок пального — це не лише котирування нафти як такі. Для кінцевого споживача критичними є ще й валютний курс, податки та націнка по ланцюгу. Тому навіть без формального оновлення глобального рекорду за барелем споживач на колонці може бачити рекордну ціну.

Чому одне лише збільшення постачання не розв’язує проблему

• МЕА визнає, що певні резервні потужності у світі існують і поза росією.
• Водночас агентство підкреслює, що підсумки нещодавніх дискусій OPEC+ свідчать про обмежену готовність швидко дати ринку додаткове полегшення.
• OPEC+ — це формат співпраці країн-членів Організації країн-експортерів нафти та держав-партнерів, які координують політику видобутку.
• Нові нафтові проєкти можуть підвищити ліквідність ринку в середньостроковій перспективі, але не здатні швидко зняти нинішню напругу.
• Ще до вторгнення росії комерційні запаси нафти у розвинених економіках стрімко скорочувалися.
• Наприкінці січня такі запаси були на 335 млн барелів нижчими за свій середній рівень за п’ять років і перебували на найнижчому рівні за вісім років.

Іншими словами, ринок увійшов у кризу вже ослабленим. Це робить будь-який новий збій постачання набагато болючішим, ніж за умов високих запасів і стабільного видобутку.

Що роблять уряди і чому цього недостатньо

• Частина урядів уже почала захищати споживачів через зниження цін на АЗС.
• МЕА вважає, що такі заходи треба застосовувати обережно, спрямовуючи підтримку передусім на найбідніші верстви населення та тих, для кого автомобіль є невід’ємною частиною економічної діяльності.
• Серед можливих інструментів названо тимчасове зниження податків або ПДВ, якщо вони становлять значну частину кінцевої ціни, а також прямі виплати найбіднішим групам населення.

Але принципова позиція МЕА полягає в іншому: такі рішення лише пом’якшують удар по споживачу, проте не усувають структурної напруги на самому ринку. Саме тому агентство паралельно говорить і про використання запасів, і про обмеження попиту.

Який антикризовий ресурс уже задіяно

• Країни-члени МЕА цього місяця одностайно погодилися вивільнити зі стратегічних запасів 62,7 млн барелів нафти.
• У матеріалі це визначено як найбільше вивільнення запасів в історії МЕА.

Стратегічні запаси — це страховий механізм на випадок серйозних перебоїв постачання. Їх вивільнення не вирішує проблему назавжди, але дає ринку час і частково згладжує ціновий шок.

Чому МЕА робить ставку саме на зниження попиту

• Після вторгнення росії в Україну МЕА вже знизило прогноз глобального попиту на нафту у 2022 році на 950 тис. барелів на добу.
• Але навіть після цього, за оцінкою агентства, ринок усе одно залишатиметься дуже напруженим, а тиск на ціни — високим.
• Розвинені економіки забезпечують близько 45% світового попиту на нафту.
• Саме тому МЕА вважає, що координовані дії в цих країнах можуть дати швидкий ефект ще до пікового сезону попиту в липні-серпні.

Це один із найважливіших висновків усього матеріалу. Якщо швидко не можна суттєво збільшити постачання, тоді найреалістичніший спосіб стабілізації — тимчасово й організовано зменшити споживання.

Що саме пропонує 10-пунктовий план МЕА

Агентство пропонує 10 негайних кроків, які можна реалізувати в розвинених економіках до початку пікового літнього сезону. За повного впровадження лише в цих країнах вони дадуть змогу знизити попит на нафту на 2,7 млн барелів на добу впродовж наступних чотирьох місяців.

• зниження швидкісних лімітів на автомагістралях;
• віддалена робота до трьох днів на тиждень;
• безавтомобільні неділі в містах;
• активніше використання громадського транспорту;
• почерговий доступ автомобілів до міських доріг;
• розвиток спільного користування автомобілями та зменшення витрат пального;
• поширення економного стилю керування для вантажівок;
• активніше використання наявних швидкісних і нічних поїздів;
• скорочення ділових авіаперельотів;
• прискорення використання електромобілів і економічніших транспортних засобів.

Фактично це план швидкої адаптації транспортної поведінки. І його логіка дуже чітка: більша частина попиту на нафту припадає саме на транспорт, тому найшвидший результат дають не бурові вежі, а зміни в тому, як суспільство пересувається щодня.

Що МЕА бачить у середньостроковій перспективі

• Агентство пропонує не обмежуватися короткостроковими антикризовими діями, а закладати структурне зниження попиту на нафту.
• Такі кроки мають спиратися на заходи, уже включені до пакетів економічного відновлення після пандемії Covid-19.
• За оцінкою МЕА, поєднання негайних і довших рішень виводить країни на траєкторію, сумісну з досягненням нульових чистих викидів до 2050 року.

Тобто для МЕА ця криза — не тільки шок, а й точка прискорення енергетичного переходу. На практиці це означає, що короткострокова боротьба з дефіцитом і високими цінами розглядається паралельно з довгостроковим зниженням залежності від нафти.

Підсумок

Головне повідомлення МЕА звучить жорстко, але дуже практично: глобальний нафтовий ринок увійшов у період, коли швидко наростити постачання складно, а отже ключ до стабілізації — це одночасне використання стратегічних запасів, точкова підтримка споживача і швидке скорочення попиту. Для України цей висновок важливий тому, що він описує зовнішню реальність, у якій працює весь внутрішній ринок пального. Якщо випадіння російських обсягів сягне 2,5 млн барелів на добу, якщо запаси вже на 335 млн барелів нижчі за норму, а попит входить у піковий сезон, то ціна й доступність ресурсу залишатимуться під тиском. Саме тому нинішня ситуація — це вже не епізод ринкової волатильності, а повноцінний тест на стійкість енергетичних систем, транспортної політики й механізмів кризового реагування.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA

Європейська комісія 31 березня закликала країни ЄС координувати дії для гарантування безпеки «постачання» нафти й нафтопродуктів на тлі волатильності ринку через конфлікт на Близькому Сході та закриття Ормузької протоки. Для українського ринку це важливий сигнал: Європа вже переходить від спостереження до режиму превентивного реагування, де поряд із запасами, роботою НПЗ і контролем попиту окремо названо розширення використання біопалива як інструмент прямого зниження тиску на викопне паливо.

Європейська відповідь на нафтовий ризик уже формується як практична модель для ринку пального України

Ключовий зміст рішення Єврокомісії полягає в тому, що ризик для ринку вже не розглядають як короткий епізод. У Брюсселі прямо говорять про потребу готуватися до потенційно тривалого порушення міжнародної енергетичної торгівлі. Саме тому країнам ЄС запропоновано діяти завчасно й синхронно: координувати рішення, відстежувати зміни в комерційних запасах, оперативно обмінюватися інформацією, не створювати штучних бар’єрів для вільного руху нафтопродуктів і не демотивувати роботу європейських НПЗ.

«Безпека постачання в Європейському Союзі залишається гарантованою. Але ми маємо бути готовими до потенційно тривалого порушення міжнародної енергетичної торгівлі. Саме тому діяти потрібно вже зараз. І діяти разом, як справжній Союз». — Дан Йоргенсен, єврокомісар з питань енергетики та житла.

Що саме Єврокомісія вважає базовими антикризовими заходами

• Збереження обов’язкових нафтових запасів і готовність до дій за заздалегідь підготовленими планами реагування.
• Моніторинг комерційних запасів, швидкий обмін інформацією та постійна координація з Єврокомісією.
• Відтермінування неаварійного ремонту НПЗ, щоб не послаблювати доступність нафтопродуктів на ринку ЄС.
• Відмова від рішень, які підвищують споживання пального, обмежують вільний рух нафтопродуктів або послаблюють випуск європейської переробки.
• Добровільні заходи економії пального, передусім у транспорті, відповідно до плану IEA щодо скорочення споживання нафти.
• Розширення використання біопалива для заміщення викопних нафтопродуктів і зниження тиску на ринок.

У цьому переліку особливо важливо, що біопаливо згадане не як довгострокова кліматична опція, а як інструмент кризової стабілізації ринку. Це принципово змінює акцент: у заходах йдеться не лише про декарбонізацію, а про практичне заміщення частини попиту на викопне паливо там, де це технічно можливо.

Чому ЄС діє настільки жорстко

IEA, тобто Міжнародне енергетичне агентство, оцінює поточну ситуацію як найбільший збій у постачанні в історії глобального нафтового ринку. Через порушення руху через Ормузьку протоку, якою зазвичай проходить близько 20 млн барелів нафти й нафтопродуктів на добу, або приблизно 20% світового споживання нафти, ринок уже отримав потужний ціновий шок. Агентство прямо вказує, що ціни на нафту піднялися вище 100 дол./бар., а по нафтопродуктах, зокрема по дизелю, реакція була ще жорсткішою.

У відповідь 11 березня 2026 року 32 країни-члени IEA одностайно погодили найбільше в історії агентства вивільнення запасів — 400 млн барелів нафти з аварійних резервів. Це вже шосте колективне втручання IEA з 1974 року, коли агентство було створене після нафтової кризи, а самі країни-члени мають зобов’язання тримати запаси, еквівалентні щонайменше 90 дням чистого імпорту нафти.

«Проблеми нафтового ринку, з якими ми стикаємося, є безпрецедентними за масштабом, тому я дуже радий, що країни-члени IEA відповіли надзвичайними колективними діями безпрецедентного розміру». — Фатіх Біроль, виконавчий директор IEA.

Що означає для України сама логіка рішень ЄС та IEA

Для українського ринку пального тут важливі не лише цифри запасів, а сама архітектура відповіді на кризу. ЄС і IEA одночасно працюють по трьох напрямах: підтримують пропозицію через резерви, не допускають зайвого скорочення переробки через відкладення неаварійних ремонтів і тиснуть на попит через економію пального та пошук замінників. Саме в цій третій площині біопаливо переходить із допоміжної теми у практичний інструмент ринкової стійкості.

Для України це означає насамперед одне: якщо Єврокомісія вже прямо називає збільшення частки біопалива способом заміщення викопних нафтопродуктів і зниження ринкового тиску, то український ринок також отримує зрозумілий орієнтир. Біопаливо в такій логіці — це не абстрактний «зелений» напрям, а один із небагатьох інструментів, який здатен хоча б частково розвантажити попит на традиційні бензин і дизель у період зовнішнього шоку. Водночас наданий матеріал не містить кількісної оцінки українських потужностей, тому мова йде саме про ринковий вектор, а не про конкретні обсяги заміщення.

Чому акцент на біопаливі зараз особливо показовий

IEA у своєму плані скорочення споживання нафти пояснює, що швидкі дії з боку урядів, бізнесу та домогосподарств можуть зменшити попит на нафту в розвинених економіках на 2,7 млн барелів на добу вже впродовж наступних чотирьох місяців. Базова ідея агентства полягає в тому, що під час гострої кризи ринок треба стабілізувати не тільки додатковими барелями із запасів, а й швидким зниженням попиту. Єврокомісія фактично інтегрує цю логіку у власну антикризову політику і додає до неї ще один ринковий запобіжник — ширше використання біопалива.

• Попитове реагування знижує тиск на ціни тоді, коли сама фізична пропозиція не може швидко відновитися.
• Біопаливо в цій схемі працює як інструмент часткового заміщення нафтопродуктів, а не лише як елемент кліматичної політики.
• Транспортний сектор є критичним, тому що саме на нього, за оцінкою IEA, припадає близько 45% глобального попиту на нафту.

Для України це особливо актуально ще й тому, що транспорт є головним споживачем моторного пального. Отже, будь-який інструмент, який знижує тиск на викопне паливо саме в транспорті, автоматично набуває макроекономічного значення: для цін, для логістики, для стійкості «постачання» і для внутрішньої ринкової рівноваги. Ця логіка прямо випливає з матеріалів Єврокомісії та IEA, навіть якщо вони не подають окремого українського балансу.

Підсумок для ринку пального України

Європейський сигнал зараз гранично чіткий: криза на нафтовому ринку може бути довшою, ніж очікувалося, тому класичної відповіді лише запасами вже недостатньо. Потрібні одночасно координація держав, контроль за ринком, дисципліна в роботі переробки, стримування зайвого споживання і розширення частки біопалива. Саме тому тема біопалива перестає бути периферійною: вона входить у центр антикризової політики. Для України це означає, що заміщення частини викопного палива біокомпонентами та біопаливом слід розглядати вже не як відкладену реформу, а як елемент ринкової безпеки в умовах зовнішнього нафтового шоку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: European Commission — Commission calls on EU countries to coordinate measures to ensure oil security of supply amid Middle East energy disruption; IEA — largest ever oil stock release; IEA — options to ease oil price pressures on consumers; IEA — A 10-Point Plan to Cut Oil Use

Європейська комісія фактично запропонувала базову антикризову рамку для ринку нафтопродуктів на випадок тривалих збоїв у міжнародній торгівлі енергоносіями. Головна логіка цих рекомендацій полягає не в точковому гасінні цінових сплесків, а в утриманні системної стійкості ринку: не розганяти споживання пального, не створювати бар’єрів для руху нафтопродуктів, не послаблювати роботу нафтопереробки, посилювати координацію дій і заздалегідь готуватися до довгого періоду логістичної та цінової напруги.

Загальні напрями діяльності для подолання затяжної кризи із забезпечення нафтопродуктами

Якщо оцінювати сигнал Європейської комісії по суті, то йдеться про перехід від короткострокового реагування до моделі довгого кризового управління. Причина проста: Брюссель прямо попереджає про ризик потенційно тривалого порушення міжнародної торгівлі енергоносіями. На цьому тлі головним завданням стає не лише ціна ресурсу, а фізична доступність пального, безперервність його постачання і керованість ринку в цілому.

«Безпека постачання в Європейському Союзі зберігається. Але ми повинні бути готовими до потенційно тривалого порушення міжнародної торгівлі енергоносіями», — Дан Йоргенсен, єврокомісар з енергетики та житла

Базова антикризова рамка

• Стримування зайвого споживання пального. Європейська комісія прямо застерігає держави від кроків, які можуть підштовхнути попит угору. У затяжній кризі це принципово, бо будь-яке додаткове споживання швидше виснажує доступний ресурс.
• Збереження вільного руху нафтопродуктів. Ринок має працювати без рішень, які обмежують внутрішній обіг пального. Інакше навіть за наявності ресурсу в системі окремі регіони можуть зіткнутися з локальним дефіцитом.
• Підтримка стабільної роботи нафтопереробки. ЄС наголошує, що не можна підривати випуск нафтопереробних заводів, бо саме переробка є одним із ключових елементів фізичної стійкості ринку.
• Відтермінування неаварійних ремонтів на НПЗ. Це практичний крок для збереження максимально можливого виробництва нафтопродуктів у період зовнішнього шоку.
• Ширше використання біопалива. Просування біопаливних компонентів розглядається як спосіб зменшити тиск на викопне паливо і дати ринку додатковий запас стійкості.
• Посилений моніторинг і швидкий обмін інформацією. Єврокомісія наголошує на потребі оперативного спостереження за ринком, своєчасного інформування і координації через профільні механізми ЄС.
• Попереднє узгодження рішень між державами. Країнам рекомендовано консультуватися між собою і з Європейською комісією до запровадження заходів, які можуть вплинути на спільний ринок.

По суті, це план збереження ринкової керованості в умовах довгого зовнішнього шоку. Його логіка полягає в тому, щоб одночасно працювати у трьох площинах: стримувати непродуктивний попит, не ламати логістику і не скорочувати фізичну пропозицію пального. Саме так можна пройти тривалий кризовий період без різкого руйнування балансу між споживанням, переробкою і постачанням.

Окремо важливо, що ці рекомендації з’явилися на тлі реального погіршення глобальної ситуації. Напруженість навколо Ормузької протоки вже порушує енергетичні потоки, а через цей маршрут щодня проходить близько 20 млн барелів нафти. Отже, ЄС виходить із того, що ринок має готуватися не до короткого цінового сплеску, а до затяжної фази високих ризиків для постачання, логістики, страхування і кінцевої вартості нафтопродуктів.

Для енергетичного ринку це означає одну базову річ: у тривалій кризі перемагає не той, хто намагається реагувати ситуативно, а той, хто заздалегідь вибудовує дисципліну споживання, стабільність переробки, прозорий обмін інформацією і координацію всіх рішень, здатних вплинути на наявність пального на ринку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Anadolu Agency

Африка стикається з критичною необхідністю швидкого нарощування енергетичних потужностей: близько 600 млн людей не мають доступу до електроенергії, а попит стрімко зростає. Попри значний потенціал відновлюваної енергетики, ключовою перепоною залишається нестача фінансування, що блокує реалізацію навіть економічно доцільних проєктів.

Енергетичний дефіцит Африки: масштаби проблеми та ризики

Африка залишається найбільш енергетично недорозвиненим регіоном світу, що створює системні ризики для економічного розвитку та соціальної стабільності.

Ключові параметри енергетичного розриву

• Близько 600 млн осіб не мають доступу до електроенергії
• Подвоєння населення до 2050 року, з концентрацією у країнах Африки на південь від Сахари
• Очікується, що це буде 25% світового населення
• Потреба у 10-кратному збільшенні генерації електроенергії до 2065 року

Ці фактори формують структурний тиск на енергосистему, який без швидких рішень може призвести до поглиблення енергетичної бідності.

Інфраструктурний дефіцит як системна проблема

• Недостатній розвиток енергомереж і логістичної інфраструктури
• Відсутність достатніх інвестицій у ланцюги постачання енергії
• Затримки реалізації проєктів через брак фінансування

«Африка повинна трансформувати інвестиційний інтерес у фінансово життєздатні проєкти, інакше ризикує поглибити енергетичну бідність та втратити економічний потенціал» — S&P Global

Нереалізований потенціал чистої енергетики

• Африка має 60% світового потенціалу сонячної енергетики
• Водночас забезпечує лише 1% встановлених сонячних потужностей
• Міжнародні зобов’язання щодо фінансування у $100 млрд на рік для декарбонізації не були повністю виконані

Це свідчить про розрив між потенціалом і фактичною реалізацією, що напряму пов’язано з фінансовими та інституційними обмеженнями.

Фінансування як ключовий бар’єр розвитку

• Більшість проєктів зупиняється на стадії техніко-економічного обґрунтування
• Обмежений доступ до капіталу дозволяє реалізовувати лише найбільш прибуткові проєкти
• Соціально важливі, але менш рентабельні ініціативи залишаються поза фінансуванням

Це створює дисбаланс між економічною доцільністю та соціальними потребами.

Геополітичний фактор: роль Китаю

• У 2020–2024 роках китайські компанії брали участь у 84 енергетичних проєктах
• Сукупна потужність — понад 32 ГВт
• Це еквівалентно забезпеченню електроенергією 135 млн міських домогосподарств або понад 500 млн сільських

Водночас така співпраця створює ризики втрати енергетичного суверенітету, оскільки інфраструктура може працювати в інтересах зовнішніх гравців.

Політичні рішення та їх наслідки

• Окремі країни, як-от Зімбабве, намагаються обмежити експорт ресурсів (наприклад, літію)
• Різкі зміни політики призводять до хаотичного видобутку та нелегальної діяльності
• Висока залежність від зовнішніх інвесторів обмежує ефективність таких заходів

Висновки та системні наслідки

Можливі зміни на ринку нафти й нафтопродуктів

• Диверсифікація джерел енергії є критично необхідною через залежність від зовнішнього фінансування
• Низький рівень розвитку інфраструктури підвищує ризики логістичної нестабільності
• Відсутність достатніх інвестицій ускладнює формування стратегічних резервів

Захист критичної інфраструктури

• Слабка інституційна спроможність обмежує ефективність управління енергосистемами
• Потреба у інвестиціях в інфраструктуру залишається ключовою умовою стабільності
• Недостатній розвиток фінансових ринків ускладнює страхування ризиків

Зміни у ціноутворенні

• Обмежений доступ до капіталу формує високу вартість енергетичних проєктів
• Нерівномірний розвиток сектору знижує рівень конкуренції
• Ці фактори можуть призвести до зростання кінцевих цін на енергію для споживачів

Джерело: Terminal

За матеріалами: OilPrice

Китайські виробники електромобілів виходять на новий рівень технологій зарядки, наближаючи час поповнення батареї до звичного заправлення бензином. Нові рішення обіцяють сотні кілометрів пробігу за кілька хвилин, що може суттєво змінити структуру попиту на нафтопродукти та вимоги до енергетичної інфраструктури.

Прорив у швидкості зарядки: від хвилин до ринкових змін

Глобальна конкуренція на ринку електромобілів (EV, electric vehicles — електромобілі) виходить на новий рівень — виробники зосередились на скороченні часу зарядки, який довгий час залишався головною перевагою двигунів внутрішнього згоряння (ICE, internal combustion engine).

Технологічний прорив Китаю

• BYD представила зарядні станції потужністю до 1,5 МВт, що у 4 рази більше за типові «гіпер-швидкі» зарядки у США (350 кВт).
• Акумулятори заряджаються з 10% до 70% за 5 хвилин, а до 97% — за 9 хвилин.
• Очікуваний запас ходу — до 600 миль (~965 км) за час, співставний із заправленням бензином.
• До кінця року планується встановлення понад 16 000 зарядних станцій у Китаї та близько 2 000 — у Європі.

Досягнення стало можливим завдяки переходу на літій-марганець-залізо-фосфатні акумулятори, які забезпечують на ~5% більшу енергетичну щільність без втрати стабільності.

Інші гравці ринку

• XPeng ще у 2022 році заявив про зарядку на 210 км за 5 хвилин.
• Zeekr тестує зарядки потужністю 1,2 МВт із рідинним охолодженням.
• CATL розробила батарею Shenxing другого покоління з піковою потужністю 1,3 МВт і швидкістю зарядки 2,5 км пробігу за секунду.
• Huawei представила систему 1,5 МВт, здатну заряджати батарею 300 кВт·год за 15 хвилин.

Обмеження та виклики

• Технології поки що потребують тестування в реальних умовах.
• Існують обмеження електромереж, які можуть не витримувати пікові навантаження.
• Не всі електромобілі сумісні з новими зарядками.

Інфраструктурні рішення

• Зарядні станції оснащуються стаціонарними накопичувачами енергії, щоб:
  • зменшувати пікове навантаження на мережу;
  • підвищувати стабільність енергосистеми;

Наслідки для ринку нафти та нафтопродуктів

Диверсифікація та попит

• Скорочення часу зарядки ліквідує ключову перевагу бензинових авто.
• Це може прискорити перехід споживачів на електромобілі.
• У середньостроковій перспективі — зниження попиту на бензин і дизель.

Логістична стійкість

• Електромобілі зменшують залежність від ланцюгів постачання нафтопродуктів.
• Зростає роль електроенергетичної інфраструктури замість нафтобаз і АЗС.

Сценарії криз

• У разі блокад або атак на нафтову інфраструктуру електромобілі можуть стати більш стійким транспортом, якщо забезпечено стабільне електропостачання.

Захист критичної інфраструктури

• Потрібні інвестиції у розподілену мережу зарядних станцій.
• Важливо впроваджувати накопичувачі енергії для балансування навантажень.
• Зростає потреба у страхуванні інфраструктурних ризиків.
• Регулятори можуть стимулювати децентралізацію енергосистем.

Вплив на ціноутворення

• Зменшення витрат на батареї (наприклад, технологія LMR від GM) веде до зниження вартості електромобілів.
• Це підвищує конкуренцію з традиційними авто.
• Структура витрат зміщується:
  • від пального — до електроенергії;
  • від логістики — до інфраструктури зарядки.

Додаткові тренди

• Розвиток бездротової зарядки, яка може стати масовою за підтримки держав.
• Зниження цін на батареї без втрати ресурсу та ефективності.

Висновок

Технології ультрашвидкої зарядки можуть стати переломним моментом для глобального енергетичного ринку. Зрівняння часу зарядки з заправленням усуває головний бар’єр для масового переходу на електромобілі, що створює довгостроковий тиск на ринок нафти та стимулює масштабні зміни в енергетичній інфраструктурі.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Через три тижні після початку конфлікту між США, Ізраїлем та Іраном ключовий енергетичний вузол світу — Ормузька протока — фактично заблокований. Попри це, глобальні фінансові ринки демонструють відносний спокій. Однак реальні наслідки вже проявляються: стрімке зростання цін на пальне, дефіцит критичних ресурсів і загроза масштабної економічної кризи.

Як війна в Перській затоці змінює енергетичний баланс світу

Ормузька протока: вузьке місце глобальної енергетики

Ормузька протока — стратегічний маршрут, через який проходить близько 20% світового експорту нафти та скрапленого природного газу (LNG). Іран, реагуючи на військові дії, фактично обмежив судноплавство:

• Протока закрита для більшості міжнародних суден
• Рух танкерів скоротився до мінімального рівня
• Доступ дозволено лише «дружнім» країнам

Це створило миттєвий дефіцит на глобальних ринках енергоносіїв.

Реакція ринку: спокій, який може бути оманливим

Попри масштаб загрози, фінансові ринки поки не демонструють паніки:

• Індекс S&P 500 знизився з 6900 до 6500 пунктів
• Ціни на продукти харчування лише починають реагувати на зростання витрат
• Бензин і дизель дорожчають швидко, але це подається як тимчасове явище

Водночас, така поведінка ринку є небезпечною недооцінкою ризиків.

Пошук альтернатив: обмежені можливості

Країни, залежні від постачання з Перської затоки, намагаються знайти альтернативи:

• Активізовано пошук нових джерел нафти та LNG
• Частково знято обмеження на російські енергоресурси
• Однак додаткові обсяги постачання залишаються мінімальними

Причина — більшість світових постачань вже законтрактовані.

Військові ризики: ескалація без швидкого рішення

Очікування швидкого завершення конфлікту не виправдалися:

• Іран реалізував свої погрози — атакує військові бази та інфраструктуру
• США не мали готового плану утримання протоки відкритою
• Розглядається сценарій захоплення нафтового терміналу на острові Харг

Однак:

• Цей об’єкт географічно не впливає на контроль протоки
• Його знищення може спровокувати масовані удари по інфраструктурі регіону

Інфраструктура під ударом: ризик багаторічних втрат

Іран уже продемонстрував готовність атакувати енергетичні об’єкти:

• Уражено газову інфраструктуру в регіоні
• Є ризик атак на:
  • нафтопереробні заводи
  • порти
  • трубопроводи
• Відновлення може тривати роками

Додаткові фактори нестабільності

Ситуацію ускладнюють інші геополітичні ризики:

• Єменські хусити вже блокували Червоне море у 2023 році
• Саудівська нафта частково перенаправляється через Червоне море
• Існує ризик відкриття нового фронту

Іран також здатний атакувати цілі на великій відстані:

• дрони
• ракети

Це означає, що навіть контроль узбережжя не гарантує безпеки судноплавства.

Невидимі наслідки: дефіцити за межами нафти

Закриття протоки вже спричинило нестачу критичних ресурсів:

• азотні добрива — ключові для сільського господарства
• гелій — необхідний для виробництва напівпровідників

Ці дефіцити можуть:

• підвищити ціни на продукти
• сповільнити технологічне виробництво

Ризик глобальної рецесії або депресії

Економічні наслідки можуть бути масштабними:

• зростання цін на енергоносії
• порушення ланцюгів постачання
• тиск на перевантажену боргами фінансову систему

Якщо блокада триватиме кілька місяців, це може спричинити:

• глобальну рецесію
• або навіть світову економічну депресію

Сценарій ескалації: катастрофічні наслідки

У разі ударів по енергетичній інфраструктурі Ірану можливі наслідки:

• масштабні атаки у відповідь по регіону
• руйнування водоочисних систем
• гуманітарна катастрофа з мільйонами біженців

Це може стати найбільшою кризою в сучасній історії.

Висновок

Навіть у разі швидкого відкриття Ормузької протоки:

• відновлення постачання триватиме місяці
• економічні втрати вже стали незворотними

Ринки недооцінюють масштаб загрози, тоді як енергетична система світу вже входить у фазу глибокої трансформації.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Resilience.org

Європа не здатна убезпечити себе від глобальних шоків на нафтовому й газовому ринках через нарощування власного видобутку. Реальне рішення — структурна трансформація: прискорення електрифікації, розвиток відновлюваних джерел енергії, накопичувачів і інтегрованих електромереж. Водночас чинна податкова політика ЄС фактично гальмує цей процес, створюючи переваги для викопного газу над електроенергією.

Чому Європа не може «вибурити» енергетичну безпеку

Глобальні ціни нівелюють локальний видобуток

Попри зростання напруженості у стратегічно важливих регіонах, таких як Ормузька протока, Європа продовжує покладатися на традиційні підходи — очікування зростання цін і дискусії про розширення видобутку в Північному морі.

• Нафта має глобальне ціноутворення — навіть видобута в Європі сировина залежить від світових ринків
• Газ прив’язаний до інфраструктури та міжнародної конкуренції
• Геополітичні ризики поза Європою визначають ціни всередині континенту

Це означає, що навіть збільшення видобутку не здатне захистити домогосподарства та промисловість від цінових шоків.

Ключова проблема — залежність від викопного палива

• Транспорт, опалення та промисловість залишаються залежними від нафти й газу
• Європа імпортує не лише енергоносії, а й цінову волатильність

Структурний вихід: електрифікація економіки

Зменшення ролі викопного палива

Рішення полягає не у зміні джерел постачання, а у скороченні споживання викопного палива через електрифікацію.

• Транспорт — перехід на електромобілі зменшує залежність від нафти
• Опалення — теплові насоси знижують вплив газових криз
• Промисловість — електрифікація відкриває шлях до використання ВДЕ
• Накопичувачі енергії — підвищують стійкість системи

Електрифікація не усуває ризики повністю, але значно зменшує їхній вплив.

Електроенергія як основа стійкості

• ВДЕ (сонце, вітер, гідро) — формують внутрішні джерела енергії
• Гнучке споживання — адаптація попиту до пропозиції
• Інтегровані мережі — дозволяють балансувати систему між країнами

Податкова політика як бар’єр

Електроенергія дорожча за газ через податки

У першій половині 2025 року податки на електроенергію в ЄС були в середньому у 2 рази вищими, ніж на газ.

• Німеччина та Угорщина — приблизно у 3 рази вище
• Бельгія — у 6 разів
• Хорватія — близько у 14 разів

Це створює викривлені стимули:

• Домогосподарства рідше встановлюють теплові насоси
• Водії повільніше переходять на електротранспорт
• Промисловість відкладає електрифікацію

Фактично Європа декларує електрифікацію, але фінансово її стримує.

Електромережі як питання безпеки

Інтеграція ринку електроенергії

Ефективність електрифікації залежить від здатності швидко й дешево передавати електроенергію між країнами.

• Міждержавні з’єднання — підвищують гнучкість
• Накопичувачі — поглинають коливання
• Передача електроенергії — зменшує локальні дефіцити

Єдина система має об’єднати:

• сонячну генерацію Іспанії
• гідроенергію Північної Європи
• атомну енергетику Франції
• офшорну вітроенергетику

Опір реформам

Деякі країни, що виграють від чинної системи, чинять опір реформам ринку.

• Побоювання зростання цін часто перебільшені
• Вигоди інтеграції перевищують локальні втрати
• Опір часто пов’язаний із захистом національних інтересів, а не стратегічною логікою

Висновки: стратегічний вибір Європи

• Європа не контролює глобальні ціни на нафту
• Не може усунути геополітичні ризики
• Але може змінити власну енергетичну архітектуру

Ключові кроки:

• зниження податкового навантаження на електроенергію
• прискорення електрифікації
• розвиток ВДЕ та накопичувачів
• інтеграція електромереж

Найефективніший інструмент енергетичної безпеки Європи — це не новий видобуток, а електроенергія як основа системи

Чим швидше Європа реалізує цей підхід, тим меншим буде вплив майбутніх криз, зокрема у стратегічних вузлах на кшталт Ормузької протоки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice