План «Прискорення ЄС» має пом’якшити новий енергетичний шок для домогосподарств, промисловості та транспортного сектору. Однак наведені у матеріалі дані показують: короткострокові механізми координації можуть знизити ризики дефіциту, але не усувають головної проблеми — глибокої залежності Європи від імпортної нафти, газу, авіаційного пального і зовнішніх ланцюгів постачання.

ЄС прискорює енергетичну автономію, але залежність від імпорту пального залишається системною

Європейський Союз знову опинився в ситуації, коли геополітичний ризик напряму переходить у рахунки за енергію. Після енергетичної кризи 2022 року, спричиненої війною рф проти України, новий удар по європейському ринку завдала ескалація на Близькому Сході навесні 2026 року. Високі й нестабільні ціни на нафту та природний газ знову підняли питання не лише вартості пального, а й самої архітектури енергетичної безпеки ЄС.

«Менше ніж за п’ять років європейці вдруге платять ціну за залежність від імпортного викопного палива», — зазначила Європейська комісія у повідомленні про план «Прискорення ЄС».

За даними Європейської комісії, від березня держави-члени ЄС додатково витратили понад 24 млрд євро на імпорт енергоносіїв. Принципова проблема полягає в тому, що збільшення рахунків не дало Європі додаткових фізичних обсягів енергії. Це означає, що ринок платить не за більшу пропозицію, а за ризик, дефіцит гнучкості та вразливість логістичних маршрутів.

Що передбачає план «Прискорення ЄС»

У квітні Європейська комісія офіційно представила план дій «Прискорення ЄС». Його логіка полягає у поєднанні короткострокових антикризових заходів із довгостроковою перебудовою енергетичної системи.

• Координація газових резервів: посилення взаємодії держав-членів щодо заповнення сховищ природного газу.
• Нафтові резерви: координація можливого використання запасів нафти для реагування на ринкові шоки.
• Аварійне втручання на ринку: створення механізмів швидкого реагування на різкі цінові та фізичні перебої.
• Захист авіаційного пального і дизельного пального: посилення координації для гарантування постачання критичних видів нафтопродуктів.
• Підтримка споживачів: допомога державам-членам у розробці цільових, тимчасових і своєчасних заходів, зокрема зниження податку на споживання електроенергії для вразливих домогосподарств.
• Перехід до власної чистої енергетики: скорочення імпорту нафти й газу, збільшення інвестицій у відновлювану енергетику, виробничі потужності та професійні навички.
• Електромережі: прискорення розвитку міждержавної енергетичної інфраструктури та завершення переговорів щодо європейського пакета з електромереж.

«Стратегія “Прискорення ЄС” принесе європейським громадянам і бізнесу негайні та більш структурні заходи полегшення. Ми повинні прискорити перехід до власної чистої енергетики», — заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

Єврокомісар з питань кліматичних дій Вопке Гукстра також наголосив, що ціни на енергію в Європі зросли «приголомшливо», а єдиним виходом він назвав ширше використання атомної, сонячної та вітрової енергетики, будівництво більшої кількості взаємопов’язаних електромереж у ЄС і прискорення всіх цих процесів.

Авіаційне пальне стало одним із найуразливіших сегментів

Окремий ризик для Європи — авіаційне пальне. Йдеться про реактивне пальне для авіації, без якого неможлива стабільна робота авіакомпаній, а отже — пасажирських і вантажних перевезень. Після початку бойових дій на Близькому Сході глобальні ціни на авіаційне пальне різко зросли, а європейська авіаційна галузь зіткнулася з «паливною пасткою».

Професор Інституту світової економіки Школи економіки Фуданського університету і директор Центру європейських досліджень Фуданського університету Дін Чунь звернув увагу, що близько 75% чистого імпорту авіаційного пального Європи припадає на Близький Схід. Значна частина цього постачання проходить через Ормузьку протоку — один із ключових морських маршрутів світової нафтової торгівлі.

«План “Прискорення ЄС” вимагає від нафтопереробних заводів підвищити завантаження і координувати механізм розподілу пального між державами-членами. Це певною мірою може пом’якшити тиск від перебоїв імпорту. Такі екстрені заходи в короткостроковій перспективі можуть спрацювати», — зазначив Дін Чунь.

Водночас проблема ширша, ніж прямий імпорт із Близького Сходу. Частина нафтопродуктів надходить до Європи після переробки у третіх країнах, зокрема в Індії, але первинне походження сировини все одно може бути близькосхідним. Тому реальна залежність Європи від енергоресурсів Близького Сходу може бути вищою, ніж це видно зі статистики прямого імпорту.

СПГ знизив залежність від рф, але створив нові вразливості

Після скорочення залежності від російського трубопровідного газу ЄС переорієнтувався на скраплений природний газ — СПГ. Це природний газ, охолоджений до рідкого стану для морського транспортування танкерами. Основними новими джерелами стали США і Катар.

Однак ця заміна не прибрала залежність від зовнішнього постачання, а лише змінила її географію і технологічну структуру. Після блокування Ормузької протоки експорт катарського СПГ майже зупинився, що відрізало ЄС приблизно від 9% джерел СПГ.

Ризик полягає в тому, що ланцюг СПГ є довгим і технічно складним. Він включає видобуток газу, зрідження, морське транспортування, приймальні термінали та регазифікацію — повернення СПГ у газоподібний стан для подальшого використання. Якщо будь-яка з цих ланок потрапляє під вплив війни або логістичної кризи, постачання може знову опинитися під загрозою.

Податкова політика ЄС залишається слабким місцем

План «Прискорення ЄС» також передбачає захист споживачів і промисловості від цінових шоків, зокрема через можливі зміни у податках на електроенергію. Але саме податкова частина може стати одним із найважчих елементів для реалізації.

За аналізом Reuters, зміна податкових правил ЄС потребує одностайної згоди держав-членів. У попередні роки подібні спроби не давали результату. Європейська комісія ще у 2021 році пропонувала переглянути правила оподаткування електроенергії й заохотити перехід від викопного палива до нової енергетики, але ця пропозиція досі залишається заблокованою.

Дін Чунь пояснив, що податкова політика в ЄС є надзвичайно чутливою сферою, оскільки стосується бюджетних доходів, соціального розподілу та національного суверенітету держав-членів. Тому ЄС часто діє не через жорстке уніфіковане регулювання, а через м’яке просування — рамкові орієнтири, обмін досвідом і політичну координацію.

«Такий підхід допомагає підвищити прийнятність політики і простір для її виконання, але також означає, що реформи просуваються поступово, а їхній ефект у короткостроковій перспективі не обов’язково швидко проявиться. План “Прискорення ЄС” певною мірою також відображає цю особливість “м’якого управління”», — зазначив Дін Чунь.

Головна проблема — імпортна залежність Європи

Структурна слабкість ЄС полягає в тому, що європейська економіка й надалі суттєво залежить від імпортного викопного палива. За даними Європейської комісії, близько 57% викопної енергії, яку споживає Європа, забезпечується імпортом.

План REPowerEU, запущений у 2022 році, мав диверсифікувати джерела газу і скоротити залежність від рф. Однак диверсифікація не означала реального зменшення зовнішньої залежності. Значну частину російського трубопровідного газу замінив американський СПГ, а Близький Схід став одним із важливих напрямів енергетичного співробітництва для ЄС.

На тлі затяжної близькосхідної кризи видобуток і транспортування нафти й газу в країнах Перської затоки постраждали від воєнних ризиків. Це ускладнило зусилля ЄС із залучення близькосхідного постачання. На цьому тлі в Європі навіть фіксувалося зростання імпорту російського СПГ.

За даними енергетичної дослідницької групи Kpler, у першому кварталі імпорт СПГ із сибірського проєкту «Ямал СПГ» збільшився на 17% порівняно з аналогічним періодом 2025 року і досяг 5 млн тонн.

Чиста енергетика не вирішує проблему миттєво

ЄС робить ставку на перехід до чистої енергетики, але масштабне впровадження відновлюваних джерел і електрифікації стикається з інфраструктурними обмеженнями. Ключове вузьке місце — електромережі та можливість підключати нові потужності.

• Міждержавні електромережі потребують складних процедур погодження, судових рішень, стабільних ланцюгів постачання і достатньої кількості робочої сили.
• Вітрова енергетика, сонячна енергетика, накопичувачі та мережі потребують значних інвестицій.
• Фінансова модель залишається проблемною, оскільки ресурси ЄС розпорошені, а багато проєктів залежать від приватного капіталу.
• Приватні інвестори ухвалюють рішення залежно від ринкової дохідності, що може стримувати швидкість енергетичного переходу.

Окрема проблема — промислова база чистої енергетики. ЄС дедалі більше усвідомлює залежність від зовнішніх ланцюгів у виробництві батарей, сонячних панелей, систем зберігання енергії та критичної сировини. У березні Європейська комісія представила законодавчу пропозицію щодо «Закону про промисловий прискорювач», але відповідні галузі все ще залежать від співпраці поза межами ЄС у питаннях потужностей, технологій і ланцюгів постачання.

Чому енергетичний перехід ЄС буде довгим

План «Прискорення ЄС» дає Європі новий інструмент для реагування на кризу, але не скасовує політичних, технологічних і ринкових обмежень. Різні держави-члени мають різну структуру енергоспоживання, різні промислові інтереси і різні політичні пріоритети. Під тиском енергетичної безпеки частина країн змушена переглядати попередні енергетичні рішення.

Ситуацію ускладнює і внутрішня політика Європи. Зростання популізму та правих політичних сил може посилити спротив швидким або дорогим енергетичним реформам. Тому енергетична автономія ЄС не може бути досягнута лише ухваленням одного плану — вона потребує довгого періоду інвестицій, узгодження інтересів і перебудови інфраструктури.

Головний висновок: «Прискорення ЄС» здатне дати короткостроковий захист від дефіциту, різких цінових стрибків і перебоїв із пальним. Але справжня трансформація європейської енергетичної системи вимагатиме значно більше часу. За оцінкою Дін Чуня, глибока перебудова енергетичної структури Європи може тривати 10 років або навіть довше і надалі залежатиме від міжнародного енергетичного ринку та геополітичних змін.

Джерело: Terminal. За матеріалами: People’s Daily Overseas Edition.

Європейська комісія готова розглянути дозвіл на використання бензину E20 — суміші з 20% етанолу, що вдвічі перевищує нинішній максимальний рівень E10 у ЄС. Рішення може підтримати декарбонізацію автопарку, але водночас створює нові ризики для цін, сумісності двигунів, попиту на бензин і балансу на ринку етанолу.

ЄС розгляне бензин E20 на тлі цінового тиску та дефіциту етанолу

Європейська комісія розгляне можливість дозволити підвищену частку етанолу в бензині — до 20%. Про це президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн повідомила у відповіді трьом німецьким депутатам Європейського парламенту — Норберту Лінсу, Петеру Лізе та Єнсу Гізеке.

Йдеться про паливо E20, тобто бензинову суміш, у якій до 20% становить етанол. Нині в Європейському Союзі максимальна дозволена частка етанолу в бензині становить 10% — це стандарт E10. Отже, потенційний дозвіл E20 фактично означав би подвоєння обсягу етанолу, який можна додавати до бензину.

«Комісія підтверджує роль, яку вищі суміші біопального можуть відігравати у декарбонізації наявного автопарку», — зазначила Урсула фон дер Ляєн.

Чому E20 важливий для ринку нафтопродуктів

Для ринку бензину рішення щодо E20 є не лише кліматичним, а й структурним. Етанол у бензині частково заміщує викопне пальне, тому збільшення його частки може зменшити потребу в традиційному бензиновому компоненті. Це особливо важливо для Європи, яка вже має надлишок бензину: регіон виробляє більше, ніж споживає.

• E20 — бензин із часткою етанолу до 20%.
• E10 — чинний у ЄС максимальний стандарт із часткою етанолу до 10%.
• RED III — оновлена Директива ЄС про відновлювану енергію, яка підвищує вимоги до використання відновлюваних компонентів у паливі.

Німецькі депутати Європарламенту ще у червні минулого року запропонували прискорити стандартизацію та запуск E20 на ринок. Вони аргументували це тим, що вища частка етанолу може суттєво допомогти досягненню кліматичних цілей без надмірного навантаження на громадян.

Ризики: сумісність двигунів і потреба в інвестиціях

Попри підтримку ідеї вищих біопаливних сумішей, Єврокомісія не дала строків ухвалення рішення. Фон дер Ляєн окремо вказала на два обмеження, які можуть стримувати швидкий перехід до E20.

• Сумісність двигунів: Єврокомісія має врахувати можливі проблеми придатності двигунів наявних автомобілів до такого пального.
• Інвестиції у біопальне: дозвіл E20 має супроводжуватися стимулами для виробництва сучасніших видів біопального.

Це означає, що формальний дозвіл E20 не дорівнює автоматичному масовому переходу ринку. Для запуску такого стандарту потрібні технічна оцінка автопарку, регуляторні рішення, інвестиції та готовність паливної інфраструктури.

Етанол уже стає дефіцитним ресурсом

Європейський ринок етанолу входив у рік уже структурно дефіцитним. У 2025 році країни ЄС-27 імпортували понад 1 млн т неденатурованого етанолу, за даними Eurostat. Це важливий сигнал: навіть чинні вимоги до біокомпонентів уже потребують значного імпорту.

Додатковий тиск створюють нові цілі держав-членів ЄС у межах RED III. Якщо вимоги до біокомпонентів у дорожньому паливі зростатимуть, попит на етанол також посилюватиметься.

Водночас із 1 травня має розпочатися тимчасове застосування проміжної торговельної угоди між ЄС і Mercosur. Вона передбачає поступове протягом п’яти років запровадження знижених імпортних тарифів на загальний обсяг 200 тис. т на рік. Це може частково полегшити імпортне забезпечення, але не знімає питання структурного дефіциту європейського ринку.

Війна навколо Ірану підштовхнула ціни на етанол

Непрямі наслідки війни США та Ізраїлю проти Ірану вже вплинули на європейський ринок етанолу. Середня ціна етанолу з рослинної сировини з 75% скороченням викидів парникових газів 13 квітня досягла найвищого рівня з вересня 2022 року.

Єврокомісар з енергетики Дан Йоргенсен минулого місяця заявив, що збільшення використання біопального може заміщувати викопне пальне та послаблювати тиск на ринки в умовах потенційно тривалого порушення постачання нафтопродуктів через війну та закриття Ормузької протоки. Проте у листі фон дер Ляєн цей аргумент прямо не згадувався.

Світовий тренд: країни підвищують частку біокомпонентів

Європейська дискусія щодо E20 розгортається не ізольовано. Інші ринки також використовують підвищені частки етанолу як інструмент впливу на ціни та забезпечення паливом.

• США з травня дозволять нафтопереробникам і ритейлерам постачати бензин E15 у деяких штатах та тимчасово послаблять інші паливні правила, щоб стримати ціни на АЗС.
• Аргентина ухвалила подібне рішення.
• Деякі країни Азійсько-Тихоокеанського регіону також розглядають підвищення рівнів змішування.

Це означає, що біопальне дедалі частіше використовується не лише як кліматичний інструмент, а й як елемент антикризової політики на ринку нафтопродуктів.

Надлишок бензину в Європі може посилитися

Підвищення біомандатів для дорожнього пального може додатково тиснути на попит на європейський бензин, який і без того слабшає. Основні експортні напрями Європи — атлантичне узбережжя США та Західна Африка — зменшили залежність від європейського бензину й стають більш самодостатніми.

Оскільки Європа структурно має надлишок бензину, скорочення експортного попиту вже призвело до підвищених запасів порівняно з історичними середніми рівнями останніх років. Учасники ринку вказують на значні запаси в Європі цього року, а частина трейдерів припускає, що слабкий попит може привести до надлишкового ринку.

Нафтопереробні компанії вже почали уповільнювати змішування бензину, щоб обмежити виробництво. Причини дві:

• беквордація, спричинена війною США та Ірану, яка зробила найближчі постачання енергоносіїв дорожчими за майбутні;
• обмежені канали збуту для європейського бензину через слабший експортний попит.

Беквордація — це ситуація на товарному ринку, коли ціни на найближчі постачання вищі за ціни на дальші контракти. Для нафтопродуктів це зазвичай сигналізує про напруженість із доступним ресурсом у короткостроковому періоді.

Головний висновок для ринку

Дозвіл E20 може стати для ЄС інструментом декарбонізації та часткового заміщення викопного бензину, але він не є безризиковим рішенням. Вища частка етанолу здатна зменшити споживання бензинових компонентів, проте водночас посилить конкуренцію за етанол, ринок якого вже є дефіцитним.

Для європейських нафтопереробників це означає ще один виклик: попит на традиційний бензин може знижуватися швидше, ніж експортні канали зможуть поглинути надлишки. Для споживачів головне питання полягає в тому, чи зможе ЄС поєднати кліматичну політику з контролем цін і технічною сумісністю пального з наявним автопарком.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Argus Media.

У 2026 році споживання електроенергії у США може сягнути майже 4 250 млрд кВт·год, а у 2027 році зрости ще на 3,1%. Головний драйвер — комерційний сектор, до якого входять дата-центри. Це важливий сигнал для всього енергетичного ринку: зростання попиту на електроенергію посилює навантаження на генерацію, мережі, паливний баланс і вартість енергоресурсів.

Електроенергія стає ключовим індикатором попиту на енергію у США

Прогноз Управління енергетичної інформації США показує, що американський енергетичний ринок переходить до нового етапу. Якщо раніше найбільшим споживачем електроенергії традиційно був житловий сектор, то тепер центр зростання зміщується до комерційного сегмента.

У 2026 році загальне споживання електроенергії у США очікується на рівні майже 4 250 млрд кВт·год. Це на 1,3% більше, ніж у 2025 році. У 2027 році прогнозується подальше зростання ще на 3,1%.

• BkWh — це мільярд кіловат-годин, одиниця виміру великих обсягів електроспоживання.
• Комерційний сектор включає бізнес, офісну інфраструктуру, торговельні об’єкти та дата-центри.
• Дата-центри стають одним із головних джерел нового попиту, оскільки потребують великих обсягів електроенергії для обробки й зберігання даних.

Комерційний сектор наближається до історичного перелому

Найважливіша зміна полягає у тому, що комерційне споживання електроенергії у США вже у 2026 році майже зрівняється з житловим сектором. Обидва сегменти, за прогнозом, споживатимуть приблизно по 1 530 млрд кВт·год.

У 2027 році комерційний сектор, імовірно, вперше за всю історію спостережень перевищить житлове споживання. Це означає не просто статистичну зміну, а глибшу перебудову структури енергетичного попиту.

• продаж електроенергії комерційному сектору зросте на 2,2% у 2026 році;
• у 2027 році очікується прискорення зростання до 5,3%;
• житловий сектор у 2026 і 2027 роках зростатиме лише приблизно на 0,5% щороку.

Для енергетичного ринку це означає, що новий попит формується не стільки домогосподарствами, скільки цифровою інфраструктурою, сервісною економікою та бізнесом.

Промисловість також збільшує попит

Промисловий сектор США також демонструє зростання електроспоживання. У 2026 році воно має збільшитися на 1,0%, а у 2027 році — на 4,0%, досягнувши 1 095 млрд кВт·год.

Найсильніше зростання попиту в комерційному та промисловому секторах очікується у регіоні West South Central. Ключовий чинник — розвиток дата-центрів і виробництва у Техасі.

Це важливо й для ринків палива, оскільки розширення промислової активності та електричного навантаження впливає на структуру попиту на енергоресурси, включно з паливом для генерації та логістикою енергопостачання.

Ціни для населення продовжують зростати

Середня ціна електроенергії для побутових споживачів у США у 2026 році прогнозується на рівні 18,2 цента за кВт·год. Це майже на 5% більше, ніж у 2025 році. Подібне зростання вже відбулося між 2024 і 2025 роками.

У 2027 році темп подорожчання має сповільнитися до приблизно 2%. Водночас зростання цін очікується в усіх регіонах США.

• найбільше подорожчання прогнозується у регіонах уздовж Східного узбережжя;
• у Mid-Atlantic, East North Central і South Atlantic середньорічне зростання цін у 2024–2027 роках оцінюється у 5–7%;
• серед причин названо вищі ціни палива для генерації та витрати на посилення електромереж.

Окреме значення має модернізація мереж. Енергокомпанії закладають у тарифи витрати на захист інфраструктури від екстремальної погоди та адаптацію до вищого попиту на електроенергію. Це пояснює, чому навіть за наявності різних джерел генерації кінцева ціна для споживача продовжує зростати.

Вугільний ринок: запаси тиснуть на ціни

На вугільному ринку США ситуація відрізняється від ринку електроенергії. Попри зростання регіональних спотових цін за останній рік, середня вартість вугілля, доставленого до електроенергетичного сектору, у 2026 році має знизитися до 2,36 долара за млн британських теплових одиниць. Наприкінці 2025 року цей показник становив 2,42 долара за млн британських теплових одиниць.

• MMBtu — мільйон британських теплових одиниць, стандартна одиниця виміру енергетичної цінності палива.
• Спотовий ринок — ринок короткострокових угод, де ціна формується швидше, ніж у довгострокових контрактах.
• MMst — мільйон коротких тонн; одна коротка тонна дорівнює приблизно 907 кг.

Вартість вугілля для електрогенерації значною мірою визначається витратами на видобуток і транспортування. Водночас на неї впливають регіональний баланс попиту та пропозиції, а також конкуренція з природним газом.

Вугільний ринок менш ліквідний і менш активний, ніж ринок природного газу. Це пов’язано з різними марками вугілля та специфічними вимогами електростанцій до палива. Тому зміни попиту й пропозиції частіше проявляються із затримкою через строкові контракти, а не миттєво через спотові ціни.

Накопичення запасів створює понижувальний тиск

Запаси вугілля в електроенергетичному секторі США до кінця 2026 року, за прогнозом, зростуть на 12% і досягнуть 123 млн коротких тонн. Це створює тиск на ціни.

Причина — розширення дисбалансу між пропозицією та внутрішнім попитом:

• споживання вугілля у 2026 році скоротиться на 36 млн коротких тонн, або на 8%;
• видобуток зменшиться лише на 10 млн коротких тонн, або на 2%;
• експорт, навпаки, має зрости на 4 млн коротких тонн, або на 5%.

Це означає, що внутрішній ринок вугілля у США входить у фазу надлишкової пропозиції. Для електроенергетики це може стримувати паливну складову витрат, але для виробників вугілля така динаміка створює ризик слабшого цінового середовища.

Що це означає для ширшого енергетичного ринку

Наведені дані показують дві протилежні тенденції. З одного боку, електроспоживання у США зростає через дата-центри, промисловість і виробництво. З іншого боку, вугільний сегмент стикається зі зниженням внутрішнього попиту та накопиченням запасів.

Для ринку нафти й нафтопродуктів це важливо як індикатор ширшої зміни енергетичної структури. Електроенергія дедалі більше стає базовим ресурсом для економічного зростання, а паливна складова тарифів і витрати на мережі дедалі сильніше впливають на кінцеву ціну для споживача.

У практичному вимірі це означає, що аналіз цін на енергоресурси вже не може обмежуватися лише нафтою, газом чи нафтопродуктами. Попит на електроенергію, стан генерації, запаси палива для електростанцій і витрати на мережі стають частиною єдиної цінової картини.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: U.S. Energy Information Administration, Short-Term Energy Outlook, May 2026.

Норвегія з 1 квітня до 1 вересня 2026 року тимчасово скасувала дорожній акциз на всі види моторного пального. Рішення ухвалене парламентом країни — Стортингом — для зниження фінансового навантаження на домогосподарства та бізнес на тлі високих цін на пальне. Очікується, що бензин подешевшає на 4,41 норвезької крони за літр, а дизель — на 2,85 крони за літр із урахуванням ПДВ. Водночас бюджет Норвегії втратить близько 3,3 млрд норвезьких крон доходів лише за п’ять місяців дії пільги.

Норвегія тимчасово обнулила акцизи на пальне та частково скасувала CO₂-податок

Уряд Норвегії оголосив про запуск пакета тимчасових податкових змін у паливному секторі після рішення парламенту країни. Ідеться про масштабне, але обмежене у часі зниження податкового навантаження на моторне пальне та окремі види діяльності, пов’язані з використанням мінерального пального.

Податкові зміни

Із 1 квітня 2026 року в Норвегії до нуля знижені всі ставки дорожнього акцизу — veibruksavgift — на моторне пальне. Рішення діятиме до 1 вересня 2026 року.

• Скасування акцизу поширюється на:
  • бензин;
  • дизельне пальне;
  • біодизель;
  • біоетанол;
  • природний газ;
  • скраплений нафтовий газ (LPG).
• Термін дії пільги: 5 місяців — із 1 квітня до 1 вересня 2026 року.
• Після завершення періоду уряд планує повернути попередні ставки акцизу.

Уряд підкреслює, що рішення має тимчасовий характер і не означає довгострокової зміни кліматичної чи податкової політики країни.

Наскільки можуть знизитися ціни на АЗС

За оцінкою Міністерства фінансів Норвегії, якщо податкове зниження повністю буде перенесене у роздрібні ціни:

• бензин подешевшає на 4,41 норвезької крони за літр;
• дизельне пальне — на 2,85 крони за літр.

Обидва показники наведені з урахуванням податку на додану вартість.

Водночас уряд зазначає, що фактичний рівень здешевлення може відрізнятися залежно від співвідношення викопного та біопального у суміші, особливо у випадку бензину, для якого застосовуються різні ставки акцизів залежно від типу компонентів.

Втрати бюджету

Тимчасове скасування дорожнього акцизу на пальне призведе до значних втрат державного бюджету.

• Орієнтовне недоотримання доходів: 3,3 млрд норвезьких крон.
• Період розрахунку: п’ять місяців дії податкової пільги.

Таким чином, Норвегія фактично використовує податковий механізм як інструмент короткострокової підтримки економіки та споживачів.

Часткове обнулення CO₂-податку

Паралельно уряд запровадив часткове скасування податку на викиди CO₂ для окремих секторів економіки.

• Із 1 квітня 2026 року ставка CO₂-податку на мінеральне пальне встановлена на нуль для:
  • рибальства;
  • морського промислу;
  • діяльності у прибережних та далеких морських водах.
• Термін дії: також до 1 вересня 2026 року.

Водночас уряд поки не реалізував інші рішення парламенту щодо скорочення CO₂-податків для:

• автомобільного транспорту;
• будівельної техніки;
• окремих секторів дорожнього будівництва.

Міністерство фінансів пояснює це необхідністю додаткового аналізу з погляду правил державної допомоги та юридичних вимог ЄС/Європейської економічної зони.

«Уряд повернеться до розгляду цих елементів якнайшвидше» — Міністерство фінансів Норвегії.

Чому Норвегія пішла на такий крок

Рішення демонструє суперечність між двома стратегічними завданнями:

• необхідністю швидко знизити витрати населення та бізнесу;
• довгостроковими кліматичними цілями Норвегії.

Уряд визнає, що зменшення паливних податків тимчасово підтримує споживачів і паливоємні галузі, однак очікує, що вплив на загальний рівень викидів буде обмеженим і короткостроковим.

Окремо наголошується на складності швидкого впровадження податкових змін у межах європейських правил державної допомоги, особливо коли йдеться про пільги для окремих секторів економіки.

Можливі наслідки для паливного ринку

На основі оприлюднених даних рішення Норвегії може мати кілька короткострокових наслідків для ринку нафти та нафтопродуктів:

• тимчасове збільшення попиту на пальне через зниження роздрібних цін;
• посилення конкуренції між мережами АЗС за швидкість перенесення податкового зниження у кінцеву ціну;
• зміна структури ціни пального через суттєве скорочення податкової складової;
• зростання ролі державної податкової політики як механізму оперативного стримування цін.

Водночас уряд прямо наголошує, що рішення не розглядається як структурна зміна енергетичної політики, а бізнесу рекомендується орієнтуватися саме на короткострокове планування.

Джерело: Terminal

За матеріалами: vatupdate.com

Новий звіт IRENA показує: сонячна й вітрова генерація у поєднанні з акумуляторним зберіганням уже здатні забезпечувати надійну електроенергію 24/7 за ціною, нижчою або співставною з вугіллям і газом. Для нафтового й паливного ринку це сигнал про посилення довгострокового тиску на викопні енергоносії, особливо в умовах геополітичних шоків і цінової волатильності.

Ціновий перелом на енергоринку

• Сонце плюс акумулятори у регіонах із якісним ресурсом дають стабільну електроенергію за 54–82 долари за МВт-год.
• Для порівняння, нова вугільна генерація в Китаї оцінюється у 70–85 доларів за МВт-год, а нова газова генерація у світі — понад 100 доларів за МВт-год.
• Це означає, що аргумент про «дешевизну» викопного палива слабшає там, де сонячний і вітровий ресурс достатньо сильний.

Геополітика проти викопного палива

• У матеріалі прямо зазначено, що ринки нафти й газу залишаються вразливими до геополітичних шоків.
• Серед прикладів названо триваючі перебої в районі Ормузької протоки.
• Для споживачів пального це важливо: нестабільність викопних ринків означає ризик цінових коливань, тоді як локальна відновлювана генерація з накопиченням зменшує залежність від зовнішніх маршрутів і політичних криз.

Що змінило акумуляторне зберігання

• IRENA вказує, що з 2010 року встановлена вартість сонячної фотоелектричної генерації знизилася на 87%.
• Наземна вітрова генерація подешевшала на 55%.
• Вартість акумуляторного зберігання впала ще різкіше — на 93%.
• Саме це робить гібридні системи сонця, вітру й батарей не лише екологічною, а й економічною альтернативою викопному паливу.

Висновок для нафтового й паливного ринку

• Нафта й нафтопродукти не зникають із балансу негайно, але їхня стратегічна перевага слабшає там, де електроенергія може вироблятися локально, стабільно й дешевше.
• Цілодобова відновлювана генерація зменшує залежність економік від імпортованих енергоносіїв і цінових шоків.
• Для великих споживачів електроенергії, зокрема штучного інтелекту й дата-центрів, безперервність постачання стає комерційним критерієм, а гібридні відновлювані системи вже позиціонуються як рішення для таких потреб.

Прогноз вартості

• IRENA оцінює, що у 2020 році стабільна сонячна генерація з акумуляторами коштувала понад 100 доларів за МВт-год.
• До 2025 року в регіонах із високою інсоляцією та сильними вітровими коридорами вартість знизилася до 54–82 доларів за МВт-год.
• Очікується подальше зниження приблизно на 30% до 2030 року і приблизно на 40% до 2035 року.
• На найкращих майданчиках до 2035 року стабільна вартість може опуститися нижче 50 доларів за МВт-год.

Приклади ринкової конкурентності

• Комплекс Al Dhafra в Об’єднаних Арабських Еміратах, що поєднує сонячну генерацію з акумуляторним зберіганням, уже забезпечує 1 ГВт стабільної чистої електроенергії приблизно за 70 доларів за МВт-год.
• Для вітру з акумуляторами оцінки IRENA на 2025 рік становлять від 59 доларів за МВт-год у Внутрішній Монголії до 88–94 доларів за МВт-год у Бразилії, Німеччині та Австралії.
• До 2030 року ці витрати можуть знизитися до 49–75 доларів за МВт-год на цих ринках.

Позиції авторів матеріалу

Найгірша енергетична криза за десятиліття показала справжню ціну залежності від викопного палива. Але тепер можливий інший шлях. Відновлювана енергетика дедалі більше стає найдоступнішим, надійним і безпечним варіантом. — Антоніу Гутерреш, Генеральний секретар ООН

Цілодобова відновлювана енергетика тепер конкурентна за вартістю з викопним паливом. Давній аргумент, що відновлюваним джерелам бракує надійності, більше не працює. — Франческо Ла Камера, генеральний директор IRENA

Підсумок

• Головний висновок: гібридні системи сонця, вітру й акумуляторів переходять із категорії перспективної технології в категорію практичного конкурента викопного палива.
• Для паливного ринку: це означає посилення довгострокового тиску на нафту, газ і вугілля в сегментах, де електроенергія може замінювати енергетичну залежність від імпортованого палива.
• Для споживачів: ключовою перевагою стає не лише ціна, а й захист від геополітичних ризиків, нестабільності маршрутів і волатильності викопних ринків.

Джерело: Terminal

За матеріалами: International Renewable Energy Agency

::contentReference[oaicite:0]{index=0}

Європейська комісія запропонувала новий пакет заходів для стримування енергетичної кризи, спричиненої війною навколо Ірану. Ключовий акцент зроблено на зміні податкової політики та управлінні газовими запасами, водночас радикальні інструменти — такі як обмеження цін або надприбуткові податки — поки відкладено.

Податковий маневр як основний інструмент стабілізації

Зміна підходу до оподаткування енергії

• Єврокомісія планує знизити податкове навантаження на електроенергію порівняно з газом
• Це дозволить урядам:
  • зменшувати або навіть обнуляти податки на електроенергію
  • підтримувати промисловість та вразливі домогосподарства
• Формальні пропозиції очікуються у травні 2026 року
• Водночас рішення потребує одностайної підтримки всіх країн ЄС, що ускладнює його реалізацію

Обґрунтування рішення

• Переорієнтація податкової політики має стимулювати:
  • перехід від газу до електроенергії
  • розвиток чистої енергетики
• Це частина стратегії зменшення залежності від газу

Газовий ринок: стабільність під тиском

Цінова ситуація

• Ціни на газ у Європі зросли приблизно на 33% після початку конфлікту
• Причина — фактичне закриття Ормузької протоки, ключового маршруту постачання
• Попри це:
  • ціни залишаються нижчими, ніж у кризовому 2022 році
  • дефіциту постачання наразі не зафіксовано

Джерела постачання

• Основними постачальниками залишаються:
  • США
  • Норвегія
• Це забезпечує базову стабільність ринку

Газові сховища та координація закупівель

Нова стратегія управління запасами

• Єврокомісія планує:
  • координувати заповнення газових сховищ між країнами-членами
  • уникнути цінових стрибків через несинхронні закупівлі

Додаткові заходи

• Розглядаються такі інструменти:
  • максимізація роботи нафтопереробних заводів
  • введення обов’язкових запасів авіаційного пального
• Мета — запобігти перебоям у постачанні

Обережна політика замість жорстких рішень

Відкладені інструменти

• Поки що не застосовуються:
  • обмеження цін на газ
  • податки на надприбутки енергокомпаній
• Причина — відсутність гострої необхідності на поточному етапі

Роль національних урядів

• Більшість антикризових інструментів залишаються на рівні держав
• Уряди вже витратили значні ресурси на:
  • субсидії
  • податкові пільги
  • захист споживачів

Структурні зміни енергобалансу ЄС

Зростання частки чистої енергії

• У 2025 році:
  • 71% електроенергії у ЄС вироблено з відновлюваних і ядерних джерел
• У 2022 році цей показник становив близько 60%
• Це суттєво зменшило вплив газових цін на електроенергію

Довгострокова стратегія

• ЄС планує:
  • прискорити відмову від викопного палива
  • розвивати власну генерацію — відновлювану та ядерну

Висновки щодо ринку та безпеки

Можливі зміни на ринку нафти й нафтопродуктів

• Тривалий тиск на ціни через пошкодження інфраструктури на Близькому Сході
• Посилення ролі альтернативних постачальників (США, Норвегія)
• Зростання значення координації запасів як інструменту стабілізації
• Ринок залишатиметься напруженим навіть після завершення конфлікту

Захист критичної інфраструктури

• Акцент на:
  • координації дій між країнами
  • створенні стратегічних запасів
• Економічна складова включає:
  • інвестиції у переробку
  • підвищення стійкості логістики

Зміни у ціноутворенні

• Перерозподіл податкового навантаження:
  • зменшення податків на електроенергію
  • відносне здорожчання газу
• Зниження впливу газу на електроенергію завдяки:
  • зростанню частки ВДЕ та атомної генерації
• Конкуренція зміщується у бік чистих джерел енергії

Джерело: Terminal

За матеріалами: Euractiv

Європа стикається з різким зростанням цін на електроенергію через перебої у глобальних постачаннях нафти й газу, спричинені геополітичним конфліктом навколо Ірану. Найбільш вразливими виявилися країни з високою залежністю від викопного палива, тоді як держави з розвиненою відновлюваною енергетикою демонструють більшу стабільність. Ситуація посилює роль «зеленої» енергетики як фактору цінової стійкості та енергетичної безпеки.

Енергетична криза в Європі: ціновий шок і нова роль відновлюваних джерел

Причини зростання цін: вплив газу як ключового цінового індикатора

• Європейський ринок електроенергії зазнає різкого підвищення цін через перебої у глобальних постачаннях нафти й газу.
• Основний фактор — геополітична напруженість навколо Ірану, яка обмежує доступність енергоресурсів.
• Газ визначає ціну електроенергії у багатьох країнах Європи, тому будь-яке подорожчання газу автоматично підвищує вартість електрики.
• Це пояснюється тим, що газові електростанції часто є «граничними» — тобто саме вони визначають кінцеву ринкову ціну.

Різниця між країнами: залежність від викопного палива проти ВДЕ

• Країни з високою часткою викопного палива стикаються з найбільш різким зростанням оптових цін.
• Натомість держави з розвиненою відновлюваною енергетикою демонструють вищу цінову стабільність.
• Зокрема, регіони з потужною гідроенергетикою змогли утримати відносно стабільні оптові ціни.
• Гідро-, вітрова та сонячна генерація не залежать від імпортованого палива, що знижує ризики цінових коливань.

Структурні проблеми енергосистеми Європи

• Попри розвиток ВДЕ, багато країн все ще використовують газ як балансуюче джерело енергії.
• Це означає, що навіть при значній частці «зеленої» генерації ціни залишаються залежними від газу.
• Країни з диверсифікованим енергобалансом (ВДЕ + атомна енергетика) демонструють більш помірне зростання цін.

Вплив на споживачів і бізнес

• Зростання тарифів на електроенергію поступово відчувають як домогосподарства, так і підприємства.
• Рівень впливу суттєво різниться залежно від:
  • структури енергобалансу країни;
  • державної політики;
  • ступеня залежності від імпортного палива.

Висновки: стратегічні зміни на ринку енергії

• Прискорення переходу до ВДЕ стає ключовим напрямом енергетичної політики Європи.
• Диверсифікація джерел енергії доводить свою ефективність у зниженні цінових ризиків.
• Зменшення залежності від імпортних викопних ресурсів розглядається як фактор економічної стабільності.
• Криза стимулює розвиток:
  • систем зберігання енергії;
  • локальних джерел генерації;
  • стійкої енергетичної інфраструктури.
• Ціноутворення дедалі більше залежить від структури генерації: чим більша частка ВДЕ, тим нижча волатильність цін.

Джерело: Terminal

За матеріалами: The Economic Times Energy

Індія прискорює перехід від бензину й дизельного пального до альтернативних видів пального. Ключовий сигнал — досягнення 20% домішки етанолу в бензині у 2025 році та підготовка до використання E85 і E100. Для нафтового ринку це означає поступове зменшення ролі традиційних нафтопродуктів у транспорті, але для споживачів перехід не буде простим через можливе зниження паливної ефективності та потребу в сумісних автомобілях.

Поворот від бензину й дизелю

• Міністр транспорту Індії Нітін Гадкарі заявив, що бензинові й дизельні транспортні засоби не мають майбутнього.
• Індія вже досягла 20% змішування етанолу з бензином у 2025 році.
• Наступний етап — підготовка до E85 та E100, тобто пального з високою або повною часткою етанолу.

«Немає майбутнього для дизельних і бензинових транспортних засобів. Якщо ви не змінюватиметеся, будьте обережні. Хорошого майбутнього для бензину й дизелю немає», — Нітін Гадкарі, міністр транспорту Індії

Чому це важливо

• Індія імпортує основну частину сирої нафти.
• Залежність від імпорту нафти робить економіку вразливою до коливань світових цін і геополітичних потрясінь.
• Перехід до етанолу розглядається не лише як екологічний крок, а як макроекономічна стратегія зменшення нафтової залежності.

Етанол як головна альтернатива

• Етанол виробляють із цукрової тростини, зерна та аграрних залишків.
• Він може підтримати сільські доходи та зменшити потребу в імпорті сирої нафти.
• Перехід від E20 до E85 і E100 є продовженням уже сформованої політики, а не раптовим технологічним стрибком.

Ризики для споживачів

• Етанол має нижчу енергетичну щільність, ніж бензин.
• Це може означати нижчу паливну ефективність і впливати на витрати водіїв у чутливому до цін ринку.
• Старі автомобілі можуть бути несумісними з високими частками етанолу, що створює ризик фрагментації паливного ринку.

Що зміниться для АЗС і автовиробників

• Пальне на АЗС може стати різноманітнішим: поруч можуть співіснувати бензин, дизель і етанольні суміші.
• Автовиробникам потрібні flex-fuel двигуни, здатні працювати з різними концентраціями етанолу.
• Без синхронних дій держави, автовиробників і паливних компаній масштабування E85 та E100 буде складним.

Висновки

• Домінування бензину й дизелю в Індії зменшується, бо держава вже формує регуляторну базу для високих етанольних сумішей.
• Нафтовий ринок отримає довгостроковий сигнал про зниження ролі традиційних нафтопродуктів у транспорті, оскільки Індія прагне зменшити імпортну залежність.
• Для споживачів перехід буде поступовим, але відчутним: вибір автомобіля дедалі більше залежатиме від сумісності з новими видами пального та довгострокових експлуатаційних витрат.

Джерело: Terminal

За матеріалами: The Economic Times