Новий звіт IRENA показує: сонячна й вітрова генерація у поєднанні з акумуляторним зберіганням уже здатні забезпечувати надійну електроенергію 24/7 за ціною, нижчою або співставною з вугіллям і газом. Для нафтового й паливного ринку це сигнал про посилення довгострокового тиску на викопні енергоносії, особливо в умовах геополітичних шоків і цінової волатильності.

Ціновий перелом на енергоринку

• Сонце плюс акумулятори у регіонах із якісним ресурсом дають стабільну електроенергію за 54–82 долари за МВт-год.
• Для порівняння, нова вугільна генерація в Китаї оцінюється у 70–85 доларів за МВт-год, а нова газова генерація у світі — понад 100 доларів за МВт-год.
• Це означає, що аргумент про «дешевизну» викопного палива слабшає там, де сонячний і вітровий ресурс достатньо сильний.

Геополітика проти викопного палива

• У матеріалі прямо зазначено, що ринки нафти й газу залишаються вразливими до геополітичних шоків.
• Серед прикладів названо триваючі перебої в районі Ормузької протоки.
• Для споживачів пального це важливо: нестабільність викопних ринків означає ризик цінових коливань, тоді як локальна відновлювана генерація з накопиченням зменшує залежність від зовнішніх маршрутів і політичних криз.

Що змінило акумуляторне зберігання

• IRENA вказує, що з 2010 року встановлена вартість сонячної фотоелектричної генерації знизилася на 87%.
• Наземна вітрова генерація подешевшала на 55%.
• Вартість акумуляторного зберігання впала ще різкіше — на 93%.
• Саме це робить гібридні системи сонця, вітру й батарей не лише екологічною, а й економічною альтернативою викопному паливу.

Висновок для нафтового й паливного ринку

• Нафта й нафтопродукти не зникають із балансу негайно, але їхня стратегічна перевага слабшає там, де електроенергія може вироблятися локально, стабільно й дешевше.
• Цілодобова відновлювана генерація зменшує залежність економік від імпортованих енергоносіїв і цінових шоків.
• Для великих споживачів електроенергії, зокрема штучного інтелекту й дата-центрів, безперервність постачання стає комерційним критерієм, а гібридні відновлювані системи вже позиціонуються як рішення для таких потреб.

Прогноз вартості

• IRENA оцінює, що у 2020 році стабільна сонячна генерація з акумуляторами коштувала понад 100 доларів за МВт-год.
• До 2025 року в регіонах із високою інсоляцією та сильними вітровими коридорами вартість знизилася до 54–82 доларів за МВт-год.
• Очікується подальше зниження приблизно на 30% до 2030 року і приблизно на 40% до 2035 року.
• На найкращих майданчиках до 2035 року стабільна вартість може опуститися нижче 50 доларів за МВт-год.

Приклади ринкової конкурентності

• Комплекс Al Dhafra в Об’єднаних Арабських Еміратах, що поєднує сонячну генерацію з акумуляторним зберіганням, уже забезпечує 1 ГВт стабільної чистої електроенергії приблизно за 70 доларів за МВт-год.
• Для вітру з акумуляторами оцінки IRENA на 2025 рік становлять від 59 доларів за МВт-год у Внутрішній Монголії до 88–94 доларів за МВт-год у Бразилії, Німеччині та Австралії.
• До 2030 року ці витрати можуть знизитися до 49–75 доларів за МВт-год на цих ринках.

Позиції авторів матеріалу

Найгірша енергетична криза за десятиліття показала справжню ціну залежності від викопного палива. Але тепер можливий інший шлях. Відновлювана енергетика дедалі більше стає найдоступнішим, надійним і безпечним варіантом. — Антоніу Гутерреш, Генеральний секретар ООН

Цілодобова відновлювана енергетика тепер конкурентна за вартістю з викопним паливом. Давній аргумент, що відновлюваним джерелам бракує надійності, більше не працює. — Франческо Ла Камера, генеральний директор IRENA

Підсумок

• Головний висновок: гібридні системи сонця, вітру й акумуляторів переходять із категорії перспективної технології в категорію практичного конкурента викопного палива.
• Для паливного ринку: це означає посилення довгострокового тиску на нафту, газ і вугілля в сегментах, де електроенергія може замінювати енергетичну залежність від імпортованого палива.
• Для споживачів: ключовою перевагою стає не лише ціна, а й захист від геополітичних ризиків, нестабільності маршрутів і волатильності викопних ринків.

Джерело: Terminal

За матеріалами: International Renewable Energy Agency

::contentReference[oaicite:0]{index=0}

7,2 трлн юанів інвестицій у чисту енергію за рік, понад 11% ВВП і темпи зростання утричі вищі за економіку загалом — Китай демонструє світове лідерство у ВДЕ. Водночас понад 80% первинної енергії та більш як 60% електрогенерації країни досі забезпечують викопні ресурси. Вугілля, нафта і газ залишаються фундаментом енергетичної безпеки та промисловості.

Дві реальності однієї енергосистеми

Інвестиційний вибух у «новій трійці»

За останнє десятиліття сектор відновлюваної енергетики та чистих технологій став найдинамічнішим в економіці Китаю:

• 7,2 трлн юанів (близько $1 трлн) інвестицій у 2025 році;
• понад 11% ВВП країни;
• зростання утричі швидше за економіку загалом;
• понад 90% приросту інвестицій забезпечили сонячна енергетика, акумулятори та електромобілі — так звана «нова трійця».

Лише за рік встановлено 315 ГВт сонячних і 119 ГВт вітрових потужностей — більше, ніж у решті світу разом.

80% балансу — за викопним паливом

Попри «зелений» ривок, викопні ресурси формують основу енергетики:

• >80% первинного енергоспоживання;
• >60% виробництва електроенергії.

Вугілля: опора системи й джерело викидів

Вугілля — наріжний камінь китайської енергетики та важкої промисловості:

• понад 50% електрогенерації;
• 60–70% первинного енергоспоживання;
• більш як 4 млрд тонн споживання на рік — це понад 50% світового попиту;
• 474 млн тонн імпорту у 2023 році — історичний рекорд.

У 2024 році розпочато будівництво 94,5 ГВт нових вугільних ТЕС та відновлено проєкти ще на 3,3 ГВт — максимум за 10 років. Це підкріплює енергобезпеку та металургію, але посилює викиди і забруднення повітря.

«Суворо контролювати» розширення вугілля та «поетапно скорочувати» його споживання — позиція керівництва Китаю

Нафта: імпортна залежність і нарощування власного видобутку

Нафта забезпечує близько 20% енергобалансу та є критичною для транспорту і нафтохімії:

• 16,3–16,4 млн барелів на добу споживання (друге місце у світі);
• 11,1 млн бар./добу імпорту у 2024 році — близько 74% попиту;
• прогноз на 2025 рік — 16,74 млн бар./добу середнього попиту.

Ключові постачальники — росія, Саудівська Аравія та Ірак. Імпорт із росії перевищує 2 млн бар./добу (понад 20% імпорту). Близько 900 тис. бар./добу надходить трубопроводами, решта — морем, зокрема із застосуванням «тіньового флоту».

Водночас Китай нарощує власний видобуток: з 3,8 млн бар./добу у 2020 році до рекордних 4,3 млн бар./добу у 2025-му. Понад 60% приросту п’ять років поспіль забезпечує шельф — завдяки інвестиціям державних компаній.

Програма «Семирічний план дій» (2019–2025) спрямована на збільшення внутрішнього видобутку. Проте висока собівартість на зрілих родовищах означає, що імпорт і надалі закриватиме значний дефіцит.

Газ: «місток» до декарбонізації

Природний газ виконує роль перехідного палива:

• ~428 млрд куб. м споживання у 2024 році (проти 330 млрд куб. м у 2020-му);
• Китай — третій у світі споживач газу;
• імпорт СПГ може зрости майже до 76 млн тонн (+10% р/р) після падіння приблизно на 10% у 2025 році.

Постачання СПГ забезпечують Австралія, Катар і росія. Значні обсяги надходять трубопроводами з росії та Туркменістану.

Рідкісноземельна перевага

Домінування у чистій енергетиці підкріплює контроль над рідкісноземельними елементами:

• 60–70% світового видобутку;
• понад 90% переробки та рафінації.

Неодим і диспрозій критично важливі для постійних магнітів в електродвигунах та вітротурбінах (особливо офшорних безредукторних). Ітрій, лантан і церій застосовують у спеціалізованих інверторах та компонентах сонячних систем.

Висновок

Китай демонструє парадоксальну модель: світове лідерство у ВДЕ базується на потужному фундаменті викопної генерації та імпортної сировини. Масштабні інвестиції у «зелену» економіку не скасовують стратегічної ролі вугілля, нафти й газу, які забезпечують промисловість, стабільність мережі та енергетичну безпеку.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com

Світова енергетика переживає системний зсув: зростання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), зокрема сонячної та вітрової, вийшло на безповоротну траєкторію. У 2025 році ці джерела не лише обігнали вугільну генерацію за встановленою потужністю, а й повністю покрили приріст глобального попиту на електроенергію. У цих умовах ринки нафти й нафтопродуктів стикаються з новими викликами, де дешевизна, масштаб і незалежність ВДЕ змінюють саму логіку енергетичної безпеки.

Трансформація глобальної енергетики

• ВДЕ вперше перевищили вугілля за потужністю виробництва електроенергії у світі в 2025 році.
• Сонячна та вітрова енергетика забезпечили весь приріст світового споживання електроенергії з січня по червень.

Зміна геоенергетичних центрів сили

• Китай виготовляє 80% сонячних панелей, 70% вітротурбін і 70% літієвих батарей у світі.
• ВДЕ становлять понад 10% економіки Китаю, створюючи ефект масштабу, недосяжний для конкурентів.
• Сонячна генерація Китаю зросла більш ніж у 20 разів за десятиліття — цього достатньо, щоб забезпечити США електроенергією.

Нові енергетичні реальності для глобального Півдня

• У Південній Азії та Африці різко зросли імпорт та встановлення китайських сонячних панелей.
• У Пакистані імпорт китайських панелей зріс у 5 разів з 2022 по 2024 рік через зростання цін на газ і електроенергію.
• У Південній Африці старі вугільні станції спричинили масовий перехід на сонячну енергію.

Загроза для нафти й викопного пального

• Аналітики заявляють, що споживання викопного пального перебуває на межі піку.

• «Китай перебуває… на межі витіснення вугілля», — Ганна Рітчі, Оксфордський університет

• ВДЕ вже уповільнили зростання викидів парникових газів у Китаї.

Промислова логіка дешевої енергії

• ВДЕ більше не «етичний вибір», а економічна доцільність і прагматизм.
• Ціни впали завдяки масштабному виробництву, що створило замкнене коло попиту й здешевлення.
• ВДЕ забезпечують енергетичну незалежність без геополітичних ризиків постачання.

Системні бар’єри та обмеження

• Китай продовжує будівництво нових вугільних електростанцій як резерв на пікові навантаження.
• У США адміністрація Трампа гальмує розвиток ВДЕ та обмежує імпорт китайських панелей.
• Інфраструктура зберігання й передачі енергії поки не встигає за темпами розвитку генерації.

Технологічний горизонт

• Нові матеріали — перовськіти, довші лопаті турбін, плавучі вітряки — формують наступну хвилю змін.
• Очікується перехід від літієвих до натрієвих, цинк-повітряних і ванадієвих батарей.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Science

Попри масовані удари росії по енергосистемі, Україна менш ніж за місяць забезпечила імпорт американського СПГ через Грецію, наростила розподілену генерацію та прискорила інтеграцію з європейськими ринками. Цей досвід демонструє, як війна змушує країну одночасно будувати гнучку енергетику, посилювати національну безпеку й ставати партнером енергетичної безпеки Європи. Для азійських держав, чия енергетика критично залежить від імпорту й вразлива до блокад, досвід України — це карта ризиків і можливостей енергетичної трансформації.

Україна як лабораторія енергетичної стійкості у воєнний час

1. Війна як каталізатор енергетичної трансформації

Росія послідовно атакує енергетичну інфраструктуру України з 2022 року, концентруючи удари взимку, коли попит на електроенергію та газ зростає. В жовтні 2025 року атаки:

• вивели з ладу 60% газовидобутку України;
• спричинили регіональні відключення електроенергії;
• вимагали термінового залучення аварійного імпорту газу й електроенергії.

Менш ніж за місяць Україна забезпечила постачання американського СПГ через Грецію на опалювальний сезон, продемонструвавши:

• високу оперативну спроможність в умовах війни;
• готовність диверсифікувати джерела енергоносіїв та маршрути постачання;
• поступове вбудовування в трансатлантичну газову архітектуру.

Ці кроки одночасно знижують залежність від російських енергоносіїв та посилюють роль України як енергетичного партнера Європи.

2. Розподілена генерація як відповідь на ракетний терор

Один із ключових висновків України: централізовані теплові станції стають очевидними цілями для ракетних і дронових ударів. Відповідь — масштабна ставка на розподілену чисту енергетику.

• Станом на початок 2024 року українські споживачі встановили майже 1,5 ГВт сонячних станцій на дахах та об’єктах розподіленої генерації.
• Національний план з енергії та клімату на 2025–2030 роки (NECP) передбачає:
  • збільшення частки відновлюваних джерел у кінцевому споживанні енергії до 27% у 2030 році;
  • зростання з рівня лише 11% у 2020 році.

Розподілена генерація створює ефект «енергетичної мозаїки», де:

• десятки тисяч малих джерел складніше паралізувати масованим ударом;
• сонячна та вітрова генерація підтримують мінімально необхідне енергоживлення критичної інфраструктури навіть за пошкоджених магістральних ліній;
• локальні мікромережі можуть функціонувати автономно під час відключень.

3. Батареї, мережі та приватний капітал

Приватний сектор відіграє ключову роль у посиленні стійкості енергосистеми.

• Компанія DTEK, що розподіляє близько 40% електроенергії України, ввела в експлуатацію найбільшу в країні систему накопичення енергії потужністю 200 МВт.
• Батареї дозволяють:
  • згладжувати пікові навантаження та коливання генерації з ВДЕ;
  • підтримувати живлення критичних об’єктів під час аварій;
  • швидко синхронізуватися з відновлюваною генерацією.
• DTEK презентувала 10-річний план модернізації мереж на 7 млрд євро, який має:
  • оновити й цифровізувати розподільчі мережі;
  • підвищити їх стійкість до фізичних і кіберзагроз;
  • стати магнітом для додаткових інвестицій у критичну інфраструктуру.

Масштабні інвестиції приватного сектору в мережі й накопичувачі перетворюють енергетику з «вузького місця» безпеки на елемент стримування агресії.

4. Міжнародні партнерства та фінансові механізми

Україна поступово вбудовується в енергетичну архітектуру ЄС та США через фінансові й інфраструктурні рішення.

• Європейський банк реконструкції та розвитку надав 500 млн євро кредиту на закупівлю аварійного газу після останніх атак:
  • гарантії ЄС за цим кредитом у перспективі мають бути перенаправлені на довгострокові інвестиції у ВДЕ.
• Греція стала логістичним вузлом для постачання американського СПГ в Україну.
• Американські та європейські компанії входять у партнерства з українськими девелоперами для:
  • швидкого розгортання розподіленої генерації;
  • будівництва нових систем накопичення енергії.

Окремо уваги заслуговує Економічна партнерська угода США–Україна, яка може стати моделлю для:

• мобілізації приватних інвестицій у критичну інфраструктуру;
• зменшення ризиків для інвесторів за рахунок державних і багатосторонніх гарантій;
• поєднання енергетичної безпеки з кліматичними цілями.

Водночас такі угоди мають уникати надмірної концентрації залежності від окремих партнерів, щоб не створювати нові вразливості.

5. Інтеграція з ЄС та регуляторні реформи

Прискорені ринкові реформи наближають Україну до європейських стандартів.

• Україна готується до повної інтеграції з ринком електроенергії ЄС до 2027 року.
• Відбувається поглиблення інтеграції з газовим сектором ЄС.
• Суттєво скорочено регуляторні затримки:
  • дозвільні процедури спрощено до 6–10 місяців;
  • для порівняння, в середньому в ЄС аналогічні процеси тривають 7–12 років.

Це створює для України парадоксальну, але вигідну позицію: країна у стані війни демонструє швидшу регуляторну адаптацію, ніж значна частина мирної Європи.

«Чиста енергія — це енергетична безпека, а енергетична безпека — це національна безпека», — наголошує аналітикиня Анжелі Жуані.

Азія під тиском геополітики: вразливість енергосистем

1. Тайвань: 95% імпорту як системний ризик

Тайвань імпортує 95% енергоресурсів, що робить його енергетику вкрай вразливою до зовнішніх потрясінь:

• будь-яка морська блокада з боку Китаю здатна:
  • швидко паралізувати енергосистему острова;
  • спричинити ланцюгові збої у глобально критичній напівпровідниковій індустрії;
  • поставити під загрозу світові ланцюги постачання високотехнологічної продукції.

Досвід України з розподіленою генерацією й інтеграцією з сусідніми ринками є дзеркалом того, як Тайвань міг би знижувати ризики блокади.

2. Філіппіни: зовнішній контроль над мережами

Філіппіни мають подвійний ризик — залежність і від палива, і від інфраструктури:

• країна суттєво залежить від зовнішніх постачань палива;
• Китай володіє 40% акцій Національної мережевої корпорації Філіппін (NGCP), що:
  • створює геополітичні ризики у разі ескалації напруженості;
  • підвищує вразливість критичної інфраструктури до політичного тиску.

Український досвід демонструє важливість:

• диверсифікації власників і партнерів у критичних інфраструктурних активах;
• розвитку локального приватного капіталу та прозорих правил гри;
• використання міжнародних фінансових угод для зменшення частки геополітично ризикованих інвесторів.

3. Японія: диверсифікація, стратегічні запаси та все ще висока залежність

Японія імпортує близько 90% свого загального енергопостачання. Країна визнає цю вразливість і вже реалізує комплексну стратегію:

• диверсифікує джерела імпорту та маршрути постачання;
• нарощує запаси нафти як стратегічний буфер;
• обережно перезапускає ядерні реактори під посиленим контролем безпеки;
• послідовно розширює використання відновлюваної енергії.

Водночас збереження залежності від морських постачань палива продовжує створювати:

• стратегічні ризики у разі військових конфліктів чи блокад морських шляхів;
• кліматичні ризики через значну роль викопного палива в енергобалансі.

У цьому контексті демонстративний перехід України до децентралізованих ВДЕ й накопичувачів показує для Японії напрямок зменшення залежності від імпортованих морем енергоресурсів.

4. Кіберзагрози як прихована фронтова лінія

Окрім фізичних загроз, для Азії критично зростає роль кіберризиків:

• на тлі зростання напруженості хакерські групи отримують стимули атакувати енергетичні системи конкурентів;
• у 2023 році невстановлена група хакерів, за повідомленнями, зламала енергосистему неназваної азійської країни, фактично:
  • тестуючи захист критичної інфраструктури;
  • створюючи плацдарм для можливих майбутніх атак.

Український досвід поєднання фізичного захисту об’єктів, децентралізації генерації та цифровізації мереж є практичним орієнтиром для азійських держав, які опиняються у все більш напруженому геополітичному середовищі.

Уроки для Азії: що запозичити з українського досвіду

• Зменшення «єдиних точок відмови»
  • Російські атаки по великих енергооб’єктах показали: централізовані хаби — найочевидніші цілі.
  • Ставка України на:
    • сонячну та вітрову генерацію;
    • системи накопичення енергії;
    • розподілені мережі

    зменшує ефект від виведення з ладу одного великого об’єкта.

  • Азійські країни з високою централізацією (Тайвань, Філіппіни, частково Японія) можуть:
    • переносити частину навантаження на розподілену генерацію у містах і промзонах;
    • формувати локальні мікромережі для живлення критичних об’єктів (лікарень, дата-центрів, військових баз).
• Прискорені реформи та гнучке регулювання
  • Україна змогла скороти дозвільні процедури до 6–10 місяців проти 7–12 років у середньому в ЄС.
  • Це відкриває вікно можливостей для:
    • швидкого розгортання ВДЕ навіть у воєнний час;
    • залучення інвесторів, для яких час погодження — один із ключових ризиків.
  • Азійські держави, які побоюються енергетичних атак, можуть:
    • впровадити прискорені процедури для проєктів критичної інфраструктури;
    • поєднувати спрощення регулювання з антикорупційними інструментами, зокрема цифровими реєстрами й прозорим відбором проєктів.
• Мобілізація приватних інвестицій
  • Україна демонструє, що:
    • великі енергетичні компанії (як DTEK) можуть стати локальними драйверами модернізації мереж;
    • міжнародні фінансові інституції (як ЄБРР) здатні швидко надавати цільове фінансування на закупівлю газу й інфраструктурні рішення.
  • Економічні партнерства на кшталт угоди США–Україна можуть:
    • розподілити ризики між державами й приватним сектором;
    • забезпечити довгострокові фінансові рамки для інвестицій у стійкість.
  • Азійські країни, зокрема Філіппіни й Тайвань, можуть брати цей підхід за основу:
    • створювати мультисторонні інструменти гарантування ризиків для енергетичних проєктів;
    • формувати портфель партнерів, щоб уникати домінування одного геополітично чутливого інвестора.
• Прозорість і антикорупційні запобіжники
  • Недавні корупційні випадки в Україні підкреслюють необхідність:
    • максимальної прозорості транзакцій у сфері енергетики;
    • ширшого застосування цифрових технологій для контролю платежів і контрактів.
  • Для азійських держав, які готуються до серйозних інвестицій у стійкість:
    • антикорупційна інфраструктура — не менш важлива, ніж фізичний захист мереж;
    • довіра інвесторів напряму залежить від якості інститутів і прозорості угод.
• Чиста енергія як стратегічний «хедж»
  • Український досвід показує:
    • децентралізовані ВДЕ, сучасні мережі й накопичувачі — не лише про клімат, а й про здатність продовжувати опір під ударами;
    • чиста енергія стає критичним елементом обороноздатності.
  • Для Азії у дедалі більш напруженому світі:
    • чиста енергія — це стратегічний захист від шантажу традиційними енергоносіями;
    • відкладати реформи означає ризикувати тим, що криза сама визначить формат енергосистеми.

«Чиста енергія — це стратегічний захист у геополітично зарядженому світі. Азія має діяти зараз, до того як її енергосистеми будуть зруйновані конфліктом чи природною катастрофою», — підсумовує Анжелі Жуані.

Висновки: вікно можливостей до наступної кризи

• Україна за лічені роки війни:
  • збільшує частку ВДЕ із 11% до цільових 27% у 2030 році;
  • інвестує мільярди євро в модернізацію мереж та накопичувачі;
  • скорочує регуляторні бар’єри до 6–10 місяців для критичних проєктів.
• Азійські країни вже сьогодні стикаються з:
  • екстремальною імпортозалежністю (95% у Тайвані, ~90% в Японії);
  • геополітичними ризиками власності (40% частка Китаю в NGCP);
  • зростанням кіберзагроз для енергетичної інфраструктури.
• Український досвід пропонує їм  карту дій:
  • розбудова розподіленої генерації й накопичувачів;
  • прискорення реформ і спрощення процедур для критичної інфраструктури;
  • мобілізація приватних інвестицій із державними гарантіями;
  • посилення прозорості й антикорупційних механізмів;
  • розгляд чистої енергії як елемента національної безпеки, а не лише «зеленого» тренду.

Ключовий урок України для Азії простий: чекати «ідеального моменту» небезпечно. Країни, які почнуть діяти до виникнення кризи, отримають стратегічну перевагу в епоху геополітичної турбулентності.

Авторка матеріалу, Анжелі «Гелі» Жуані, є старшою аналітикинею з політики та кількісного аналізу в FP Analytics — дослідницько-консультаційному підрозділі Foreign Policy. Вона досліджує технологічну політику, міжнародну торгівлю та розвиток, глобальну енергетику й геополітичні тренди. Усі висловлені в статті погляди є виключно її особистою позицією й не відображають офіційну позицію FP Analytics чи Foreign Policy.

Джерело: Terminal

За матеріалами: What Asia Can Learn from Ukraine’s Quest for Energy Security

Латинська Америка вже сьогодні отримує близько 70% електроенергії з відновлюваних джерел, володіє критично важливими мінералами та має відносно низьку залежність від викопного палива. Водночас регіон застряг у стагнації енергетичного переходу: за даними Світового економічного форуму, за останнє десятиліття готовність до переходу майже не зросла через недофінансовану інфраструктуру, розриви в інноваціях та інвестиціях, слабкі політики й зростаючу зовнішню залежність, насамперед від Китаю, а також через вибухове зростання ринку дата-центрів, що додатково тисне на старі мережі.

Енергетичний перехід Латинської Америки між потенціалом та ризиками до 2030 року

1. Стартові умови: чому Латинська Америка — природний кандидат на роль «чистого енергетичного хабу»

За оцінками Світового економічного форуму у «Energy Transition Readiness: Latin America and the Caribbean», регіон має одні з найсприятливіших структурних умов у світі для чистого енергетичного переходу:

• Відновлювані ресурси (гідроенергетика, сонце, вітер) — результатом є те, що близько 70% електроенергії вже генерується з відновлюваних джерел.
• Критичні мінерали, необхідні для енергетичного переходу (зокрема для виробництва обладнання ВДЕ та електрифікації).
• Відносно низька залежність від викопного палива у структурі енергосистем.

Попри такий набір переваг, готовність до переходу за останні 10 років фактично застигла на місці. Інші регіони, що розвиваються, демонструють значно швидший прогрес, тоді як Латинська Америка та Карибський регіон, за висновками доповіді, «стагнують» за ключовими показниками готовності.

«Хоча регіон має одні з найсприятливіших структурних умов у світі – абундантні відновлювані ресурси, багатство критичними мінералами та відносно низьку залежність від викопного палива – прогрес у готовності до переходу не встигає за цими можливостями», — зазначається у білому папері Світового економічного форуму.

2. Інфраструктурні «вузькі місця»: старі мережі, високі втрати і обмежена інтеграція ВДЕ

Ключовий гальмівний фактор — хронічне недоінвестування в інфраструктуру, насамперед в електромережі.

• Електромережі регіону «недостатні та не відповідають» зростаючим і швидко змінюваним потребам у енергії.
• Втрати енергії при передачі та розподілі перевищують світовий середній рівень:
  • Латинська Америка: 13,5%;
  • глобальний середній показник: 10,2%.
• Старіння мереж та обмежені міждержавні інтерконектори стримують інтеграцію додаткових обсягів відновлюваної генерації.

Висновок: навіть за наявності потужного портфеля ВДЕ, без модернізації мереж регіон не зможе ані збільшити частку відновлюваної енергії, ані забезпечити надійність постачання в умовах зростаючого попиту.

«Старіючі мережі та обмежені міжз’єднання обмежують інтеграцію відновлюваних джерел», — констатує Світовий економічний форум.

3. Фінансово-інноваційний вакуум

Ще одна ланка у ланцюгу проблем — недостатні інвестиції в інновації й людський капітал.

• Усі 33 країни регіону разом забезпечили лише 4% світового капіталу енергетичного переходу у 2025 році.
• У грошовому вимірі це становить 70 млрд доларів США.
• За оцінками, до 2030 року регіону потрібно інвестувати щонайменше 150 млрд доларів США щороку, щоб досягти належного рівня готовності до переходу.

Таким чином, щорічний інвестиційний розрив сягає приблизно 80 млрд доларів США (150–70 млрд). Цей дефіцит капіталу безпосередньо

• гальмує розвиток досліджень і розробок у сфері чистої енергетики;
• обмежує формування кваліфікованої робочої сили для енергетичного переходу;
• знижує конкурентоздатність регіону на глобальному ринку технологій ВДЕ.

«Структурні виклики – від інфраструктурних вузьких місць до фрагментованих політик, обмежених інновацій та слабкого фінансування – окреслюють критичні напрямки, де цілеспрямовані реформи й інвестиції здатні розкрити повний потенціал регіону», — підкреслюється у доповіді Світового економічного форуму.

4. Зовнішні впливи: домінування Китаю в технологіях та торгівлі

Паралельно з внутрішніми структурними проблемами, регіон стикається зі зростаючою зовнішньою залежністю, насамперед від Китаю.

• Близько 90% усіх встановлених у Латинській Америці вітрових і сонячних технологій виробляються китайськими компаніями.
• Китай уклав двосторонні торговельні угоди з:
  • Чилі,
  • Коста-Рикою,
  • Еквадором,
  • Нікарагуа,
  • Перу.
• Ініціатива Belt and Road (Один пояс, один шлях) профінансувала інфраструктурні проєкти в 21 країні Латинської Америки починаючи з 2013 року.

Такі тенденції мають подвійний ефект:

• Позитив: прискорення розвитку інфраструктурних проєктів та розгортання ВДЕ завдяки доступу до капіталу й технологій.
• Ризики:
  • економічна вразливість через концентрацію постачання обладнання й фінансів у руках одного зовнішнього партнера;
  • геополітичні ризики, оскільки зростає залежність від політики і пріоритетів однієї країни.

Додатковий системний виклик — «подвійна енергетична залежність» багатьох країн регіону: вони одночасно експортують і імпортують викопне паливо, що

• підсилює їхню чутливість до цінової волатильності як на стороні експорту, так і імпорту;
• ускладнює планування довгострокової політики енергетичної безпеки.

5. Бум дата-центрів: цифрова економіка як новий споживач енергії та джерело ризиків

На тлі глобального буму штучного інтелекту Латинська Америка швидко перетворюється на вузловий регіон для будівництва дата-центрів іноземними компаніями.

• Ринок дата-центрів у Латинській Америці, за прогнозами, подвоїть свою вартість до кінця десятиліття.
• Лідери зростання:
  • Бразилія,
  • Мексика,
  • Чилі.
• Нові центри тяжіння для інвестицій:
  • Колумбія,
  • Перу,
  • Коста-Рика,
  • Панама.

Цей тренд створює асиметричну вигоду для США та їхніх союзників:

• вони можуть створювати власні ланцюги постачання, наближаючи цифрову інфраструктуру до своїх ринків;
• водночас переносять найбільш ресурсомісткі, енерговитратні чи екологічно чутливі процеси за межі своєї території, а з ними й навантаження на мережі та суспільне невдоволення, пов’язані з будівництвом і експлуатацією дата-центрів.

Для Латинської Америки це означає, що:

• навантаження на й без того ослаблені електромережі зростатиме,
• ризики аварійних відключень та масштабних перебоїв у постачанні електроенергії посилюються,
• з’являється новий вимір енергетичної безпеки, пов’язаний із безперервною роботою критичної цифрової інфраструктури.

Таким чином, цифрова трансформація без паралельного зміцнення мереж і прискорення енергетичного переходу може стати джерелом системних криз — від віялових відключень до посилення залежності від імпортованих енергоносіїв.

6. Чотири напрямки дій за версією Світового економічного форуму

Щоб уникнути сценарію «високий потенціал — низька готовність — зростаючі ризики», Світовий економічний форум пропонує комплексний підхід, заснований на чотирьох ключових стовпах дій:

• Посилення політичних рамок
  • узгодження й стабілізація політик у сфері енергетики та клімату,
  • створення передбачуваного середовища для довгострокових інвестицій.
• Поглиблення регіональної інтеграції
  • розвиток міждержавних інтерконекторів,
  • посилення координації між країнами у питаннях торгівлі енергією та інфраструктурних проєктів.
• Масштабування фінансових партнерств
  • залучення додаткових джерел капіталу для скорочення інвестиційного розриву між нинішніми 70 млрд доларів США і необхідними 150 млрд доларів США на рік до 2030 року,
  • диверсифікація фінансування, щоб зменшити надмірну залежність від одного зовнішнього партнера.
• Інвестиції в інновації та навички
  • розвиток локальних НДДКР-центрів у сфері чистої енергетики,
  • формування кваліфікованої робочої сили для проєктів ВДЕ, модернізації мереж та цифрової енергетичної інфраструктури.

Саме поєднання цих чотирьох стовпів із наявним природним і ресурсним потенціалом, за логікою Світового економічного форуму, може перетворити Латинську Америку з «регіону можливостей» на реальний глобальний центр чистої енергетики, здатний забезпечити стійку, справедливу й безпечну енергетичну систему.

У підсумку, Латинська Америка опинилася в точці, де поєднання високих можливостей і високих ризиків вимагає від урядів, бізнесу та міжнародних інституцій прискореного та скоординованого посилення чотирьох стовпів дій, окреслених Світовим економічним форумом. Без цього регіон ризикує залишитися «фактично зеленим за генерацією, але вразливим за інфраструктурою, фінансами й геополітикою» в умовах глобального зсуву до чистої енергетики та цифрової економіки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

Спроби відновити буріння у Північному морі чи на родовищі Гронінген дадуть лише незначний, повільний та дорогий ефект, водночас закріпивши залежність від викопного палива та створивши ризики «застряглих активів». Єдиним стійким шляхом для Європи залишаються відновлювані джерела енергії, інтегровані мережі та накопичувачі.

Мапа майбутньої енергетики Європи

Уроки енергетичної кризи 2022 року

• Залежність від газу з росії стала стратегічною вразливістю.
• Різке зростання цін на газ вдарило по промисловості та домогосподарствах.
• Висновок: орієнтація на одного постачальника створює ризики шантажу, цінових шоків і політичного тиску.

Чому буріння не вирішить проблему

• Родовища Північного моря перебувають у стадії занепаду; нові відкриття є невеликими, дорогими і повільними у розробці.
• Гронінген технічно можливий, але його видобуток суттєво впаде протягом десятиріччя.
• Майбутні проєкти буріння додадуть лише “краплю” у баланс попиту (за даними МЕА, затверджені у 2024 році проєкти дадуть мізерний внесок).
• Висновок: буріння — це не стратегія, а тимчасова відстрочка з високою ціною.

Ризики продовження залежності від викопного палива

• Інвестиції у нові викопні активи закріплюють високі викиди на десятиліття.
• Існує ризик утворення “застряглих активів”, які не матимуть попиту через 10–15 років.
• Висновок: фінансування буріння поглиблює проблему, замість її вирішення.

Відновлювані джерела як реальний вихід

• Вітрова та сонячна енергія — найдешевші нові джерела електроенергії у Європі навіть без субсидій.
• Ціни на акумулятори стрімко падають.
• Розвиток “розумних” мереж, теплових насосів, електромобілів, біометану й водню вже триває.
• Висновок: лише відновлювані джерела здатні масштабуватися, бути стійкими й економічно ефективними.

Необхідні кроки для Європи

• Інвестиції у лінії передачі та накопичувачі.
• Міждержавна інтеграція енергосистем.
• Розбудова офшорних вітрових платформ.
• Висновок: без цих кроків Європа залишатиметься вразливою до зовнішніх факторів.

Політичний аспект

• Заклики “бурити більше” виходять від лобістів викопного палива та окремих політичних сил.
• Енергетична безпека — чутливе питання для суспільства: люди хочуть тепла, доступної енергії та робочих місць.
• Висновок: стійка енергосистема, що базується на відновлюваних джерелах, забезпечить стабільність, незалежність та інноваційний розвиток.

Фінальне узагальнення

• Європі потрібні інвестиції у майбутнє, а не у минуле.
• Буріння у Північному морі чи на Гронінгені не забезпечить стратегічної безпеки.
• Єдиний шлях — масштабна ставка на відновлювану енергетику.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com

29 липня 2025 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор), ухвалила постанови №1144 та №1145, які внесли зміни до Кодексу системи передачі (КСП) та Кодексу систем розподілу (КСР) для реалізації механізмів первинного законодавства щодо підключення об’єктів відновлюваної енергетики. Більшість положень набули чинності 2 серпня 2025 року, після офіційної публікації 1 серпня 2025 року.

Нові механізми підключення та використання мереж

1. Бронювання пропускної спроможності для вітрових проєктів

• Для ВЕС потужністю понад 20 МВт, що підключаються до системи передачі.
• Подача заявки до ОСП із графічними матеріалами, копіями реєстраційних документів та, за наявності, ТЕО.
• Підготовка технічного рішення ОСП та підписання стандартного договору бронювання у строк до 10 робочих днів.
• Внесення застави €5/кВт на ескроу-рахунок протягом 20 днів після підписання.
• Видача остаточного технічного рішення упродовж 10 робочих днів після затвердження проєктної документації.

2. Cable pooling — спільне використання точок приєднання

• Дозволяє підключати «субвиробників» понад 1 МВт до внутрішніх мереж головного виробника за тристороннім договором з оператором мережі.
• Оператор має 10 робочих днів для надання договору та техумов після отримання заявки.
• Встановлюються лічильники, обладнання контролю, техвимоги до реконструкції мереж.
• Передоплата €10/кВт не застосовується.
• Договір визначає алгоритм розподілу потужності, баланс, відповідальність і порядок відключень.

3. Передоплата за підключення до системи передачі

• Обов’язковий платіж €10/кВт — 50% упродовж 30 днів після отримання техумов, решта — до 12 місяців.
• Передбачено часткове повернення у разі невикористання та додаткові платежі у разі перевищення потреб.

4. Підключення систем накопичення енергії (BESS)

• Дозволено підключення до внутрішніх мереж виробника з дотриманням обмежень потужності та автоматики.
• У разі відбору електроенергії з мережі застосовуються стандартні процедури підключення.

5. Строки дії договорів про приєднання

• Максимум 3 роки з можливістю одноразового продовження ще на 3 роки.
• Продовження можливе за умови затвердження проєкту, оплати та наявності дозволів на будівництво.
• Дозволено електронні підписи.

Висновки: зміни створюють єдині стандарти підключення, стимулюють розвиток вітрових та накопичувальних проєктів, запроваджують cable pooling як ефективний інструмент спільного використання мереж, а також посилюють фінансову дисципліну через передоплати та чіткі строки реалізації.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Dentons

Британія обмежує видобуток у Північному морі попри тиск Трампа: жорсткіші правила та зростання імпортозалежності

Лейбористський уряд Великої Британії посилив екологічні правила для проєктів викопного палива, зобов’язавши враховувати «downstream» викиди. На тлі підвищення податку на прибутки від видобутку до 78% інвестклімат на британському континентальному шельфі (UKCS) погіршився; видобуток нафти торік у середньому становив 564 тис. барелів на добу після падіння на 11% у 2023–2024 рр.. Залежність від імпорту газу, за прогнозом, зросте з 55% зараз до 68% у 2030, 85% у 2040 та 94% у 2050, навіть за умови схвалення нових родовищ. Попри критику Дональда Трампа, уряд підтверджує курс на чисту енергію.

Північне море: регулювання, податки, видобуток, імпорт

1. Нові правила та їхній вплив

• У червні уряд запровадив вимогу, щоб будь-який новий проєкт враховував викиди від споживання палива (downstream) у процесі погодження.
• Мета: «щоб повні наслідки видобутку викопного палива для довкілля були враховані в рішеннях про погодження» (Департамент з енергетичної безпеки та Net Zero).
• Під впливом: щонайменше два родовища у Північному морі, що їх розробляють Shell та Equinor.
• Терміни рішень: очікуються восени або пізніше після подання оновлених оцінок.

2. Судові рішення та ліцензійна політика

• Січень: шотландський суд визнав незаконним схвалення Jackdaw (Shell) та Rosebank (Equinor та Ithaca Energy); проєкти мають бути переоцінені.
• Уряд ще у 2024 році заявив, що не надаватиме нових ліцензій, але не відкличе вже видані попередниками.

3. Податкова й інвестиційна рамка

• Після приходу до влади прем’єр-міністра Кіра Стармера ставка оподаткування прибутків від видобутку підвищена до 78%.
• Offshore Energies U.K. фіксує, що оператори переважно вважають британський шельф неконкурентним порівняно з іншими країнами та з офшорною вітровою енергетикою і CCS (технологіями уловлювання та зберігання вуглецю).
• Попри це, видобуток нафти може зрости у 2025–2026 рр. завдяки введенню в дію Penguins (Shell) та Murlach (BP).

4. Газова імпортозалежність

• 55% — нинішня залежність Британії від імпорту газу.
• 68% у 2030, 85% у 2040, 94% у 2050 — прогнозна траєкторія зростання імпортозалежності, навіть якщо будуть схвалені нові нафтогазові родовища.
• Причина: виснаження запасів у спадному басейні Північного моря.

5. Позиції ключових сторін

• Equinor про Rosebank:
  

  Ми зараз переглядаємо сьогоднішнє оголошення. Ми залишаємося відданими тісній співпраці з усіма зацікавленими сторонами для просування проєкту Rosebank… Ми вітаємо ясність і підтверджуємо, що подамо повну оцінку викидів від спалювання палива кінцевим користувачем відповідно до нових урядових настанов — Equinor.

• Дональд Трамп (візит до Шотландії та допис у Truth Social):
  

  Північне море — це «скриня скарбів», якою Британія не користується через високі податки; стимулюйте буровиків швидко. Величезне багатство для Британії та нижчі енерговитрати для людей! — Дональд Трамп.

• Ед Мілібенд (квітень):
  

  Покладання на викопне паливо означало, що після вторгнення росії в Україну ринки «зірвалися», а ціни злетіли; наслідки для вартості життя досі відчувають сім’ї. Перехід до чистої енергії — це не лише клімат, а й соціальна справедливість; анти-net-zero порядок денний ризикує втратити робочі місця майбутнього, тоді як зелена енергетика посилює національну безпеку — Ед Мілібенд.

6. Стратегічні наслідки для ринку

• Регуляторна визначеність через вимогу обліку downstream-викидів може розблокувати оцінки для Shell і Equinor.
• Податковий тиск 78% та судові ризики підвищують вартість капіталу для UKCS.
• Короткостроково: можливе зростання видобутку завдяки Penguins і Murlach.
• Довгостроково: тренд на зниження видобутку і зростання імпортозалежності газу до 94% у 2050.

7. Баланс аргументів

• Аргументи за посилення регулювання: повний облік викидів, соціальна справедливість, енергетична безпека через диверсифікацію.
• Аргументи критиків: високі податки, регуляторна невизначеність, втрата конкурентності UKCS.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом, відомий своєю політикою заборони бензинових та дизельних авто, несподівано втрутився, щоб запобігти закриттю нафтопереробного заводу Valero Benicia. Адміністрація штату шукає покупця для підприємства, розуміючи критичне зменшення переробних потужностей у штаті, де транспортна залежність від пального залишається надзвичайно високою.

Чому губернатор змінив погляди?

Енергетичний парадокс Каліфорнії

• Тривала політика «декарбонізації» створила сигнал для нафтових компаній, що інвестиції у штат — марна трата коштів акціонерів.
• Зменшення кількості діючих НПЗ загрожує стабільності постачання пального, особливо для приватного та комерційного транспорту.
• Ньюсом визнав ризики та змінив риторику, щоб не допустити втрати ще одного заводу.

Обмеження та відступи від планів

• Відкладено заборону на дизельні вантажівки та локомотиви, що свідчить про визнання інфраструктурних обмежень.
• Перехід на електромобілі передбачає наявність достатньої генерації, накопичувачів енергії та надійної мережі, але нині цих ресурсів бракує.

Вартість енергії для каліфорнійців

• Через унікальні паливні суміші та високі податки мешканці платять щонайменше на $1/галон більше за бензин, ніж середній показник у США.
• За рік для водія з пробігом 15 000 миль (≈ 24000 км) це означає додаткові витрати близько $200–250.
• Тарифи на електроенергію — одні з найвищих у країні, що частково пов’язано з пріоритетом відновлюваної енергетики навіть за рахунок надійності.

Суперечливі досягнення «зеленого» курсу

• У 2023 році 67% електроенергії у штаті вироблено з відновлюваних джерел, що активно висвітлюється у ЗМІ.
• Втім, критики наголошують: надмірна ставка на «зелену» енергію без резервних потужностей може створити ризики відключень у пікові періоди.

Попередження про відключення електроенергії

• PG&E попередила клієнтів про можливі планові відключення світла.
• Компанія повідомила про багатомільярдні інвестиції у підземні високовольтні лінії та інші заходи підвищення надійності.
• Витрати на ці роботи перекладаються на споживачів: рахунки багатьох домогосподарств уже у третьому тарифному рівні.

«Надійне та доступне енергопостачання має бути головною метою, а не символічною боротьбою з кліматичними «вітряками», коли дії окремого штату не здатні вплинути на глобальний клімат». — Тим Гант

Висновки

• Каліфорнія зіткнулася з енергетичним парадоксом: курс на декарбонізацію суперечить нагальній потребі зберегти діючі нафтопереробні потужності.
• Закриття Valero Benicia загрожує подальшим стрибком цін і зниженням енергетичної безпеки штату.
• Влада змушена балансувати між кліматичними цілями та реальними потребами економіки й транспорту.

Джерело: Terminal

За матеріалами: pleasantonweekly.com