Антимонопольний комітет України оприлюднив проєкт нової Методики визначення монопольного або домінуючого становища суб’єктів господарювання. Для паливного ринку, який четвертий рік працює в умовах повномасштабної війни, ключовим ризиком стає не сам факт оновлення правил, а можливість формального застосування критеріїв домінування без урахування руйнування інфраструктури, втрати АЗС, скорочення ліцензій, зміни логістики та безпекових обмежень.

Нова Методика АМКУ: антимонопольне регулювання не повинно перетворитися на додатковий тиск на паливний МСБ

Проєкт нової Методики АМКУ має наблизити українське конкурентне законодавство до європейських стандартів. Однак для паливно-енергетичного сектору, який залишається критично важливим для економіки, логістики, обороноздатності та життєдіяльності громад, цей документ потребує доопрацювання з урахуванням воєнної реальності.

Ринок змінився не через концентрацію, а через війну

Паливний ринок України за останні роки зазнав структурних змін, які не можна пояснювати лише класичними економічними чинниками. На умови конкуренції вплинули руйнування нафтобаз, обстріли автозаправних станцій, перебудова імпорту, зміна логістичних маршрутів, дефіцит персоналу та постійні безпекові ризики.

• Кількість діючих ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним скоротилася з 6 574 на початок 2025 року до близько 5 084 станом на вересень 2025 року.
• Лише протягом 2024 року було анульовано понад 2 000 ліцензій.
• У 2025 році було анульовано ще понад 900 ліцензій.
• За оцінками ринку, загальна кількість АЗС в Україні скоротилася приблизно з 7 700 до близько 6 000 об’єктів.

Ці показники свідчать: частина концентрації на окремих локальних ринках може бути не результатом ринкової сили компаній, а наслідком фізичного зникнення конкурентів через бойові дії, окупацію, руйнування інфраструктури або вимушене припинення діяльності.

Сьогодні головним викликом для багатьох операторів є не конкуренція як така, а фізичне виживання бізнесу. Частина станцій втрачена через бойові дії, частина працює під постійною загрозою обстрілів, а значна кількість підприємств змушена інвестувати у безпеку, резервне живлення та нові логістичні маршрути. Саме тому оцінка ринкової влади повинна враховувати не лише формальні показники частки ринку, а й реальні умови функціонування бізнесу, — зазначає Тетяна Думенкова, заступниця Голови Асоціації «Паливно-енергетичного бізнесу».

Поріг 35%: головне питання — межі ринку

Одним із найбільш дискусійних положень проєкту Методики є підхід, за яким компанія з часткою понад 35% може вважатися такою, що займає монопольне або домінуюче становище, якщо не доведе наявність суттєвої конкуренції.

Сам по собі такий підхід не є новим для антимонопольного права. Однак для паливного сектору вирішальним стає питання географічних меж ринку.

• На рівні всієї країни компанія може не мати істотної ринкової влади.
• На рівні області, району, громади або окремого транспортного коридору її частка може тимчасово перевищити 35%.
• Причиною такого перевищення може бути не економічна експансія, а припинення роботи інших операторів через бойові дії, окупацію або руйнування інфраструктури.

Саме тому без чітких критеріїв визначення географічних меж ринку виникає ризик штучного формування ознак домінування. Найбільш вразливими у такій ситуації можуть стати малі та середні регіональні оператори.

Частка ринку не завжди є показником ринкової влади. У воєнних умовах вона часто є наслідком руйнування інфраструктури, зміни логістики або фізичної відсутності конкурентів у конкретному регіоні. Саме тому підхід до визначення географічних меж ринку має бути максимально прозорим та прогнозованим, — наголошують експерти Асоціації «Паливно-енергетичного бізнесу».

Колективне домінування: ризик формального підходу

Проєкт Методики також передбачає можливість визнання декількох суб’єктів господарювання такими, що займають колективне домінуюче становище, якщо їхня сукупна частка перевищує встановлені пороги.

Для паливного ринку такий підхід може мати неоднозначні наслідки, оскільки галузь залежить від факторів, які не завжди контролюються операторами:

• залежності ринку нафтопродуктів від імпортних постачань бензину А-95, дизельного палива й скрапленого газу (LPG) ;
• сезонних коливань попиту;
• державного регулювання;
• логістичних обмежень;
• безпекових ризиків;
• скорочення кількості працюючих операторів у певних регіонах.

У таких умовах незалежні оператори, які не координують свої дії та не мають спільної ринкової стратегії, можуть формально потрапити під критерії колективного домінування лише через тимчасову структуру ринку.

HHI та концентрація: математично правильно не завжди означає економічно точно

Проєкт Методики передбачає використання складніших економічних інструментів аналізу, зокрема індексу Герфіндаля-Гіршмана, оцінки концентрації ринку, динаміки ринкових часток та рівня конкуренції. Такі підходи є стандартними для країн Європейського Союзу та США.

Однак в українських умовах вони мають бути адаптовані до факторів воєнної економіки. Висока концентрація на окремому ринку може бути наслідком не антиконкурентної поведінки, а об’єктивних обставин:

• руйнування інфраструктури;
• скорочення кількості працюючих операторів;
• нестабільності імпортного постачання;
• зміни логістичних маршрутів;
• тимчасового припинення роботи частини АЗС.

Воєнна економіка змінює класичні правила конкурентного аналізу. Якщо не враховувати фактор війни, існує ризик отримати математично правильний, але економічно хибний результат. Регуляторні рішення повинні базуватися не лише на цифрах, а й на розумінні реальних причин змін, які відбуваються на ринку, — зазначають в Асоціації.

Адміністративні бар’єри можуть стати пасткою для МСБ

Паливно-енергетичний сектор уже належить до найбільш зарегульованих галузей української економіки. На бізнес впливають ліцензування, сертифікація, митні процедури, контроль обігу підакцизної продукції, екологічні вимоги та численні перевірки.

Найбільш вразливими залишаються малі та середні оператори, які не мають фінансових і кадрових ресурсів великих вертикально інтегрованих компаній. У цьому контексті виникає окремий ризик: надмірна зарегульованість, створена самою державою, може надалі використовуватися як один із критеріїв оцінки ринкової влади окремих учасників ринку.

Вертикальна інтеграція: не завжди перевага, інколи умова виживання

Для українського паливного сектору наявність власної логістики, резервних потужностей зі зберігання або стабільних каналів імпорту сьогодні часто є не конкурентною перевагою, а умовою безперебійного постачання пального.

Особливо це стосується регіонів, які регулярно зазнають атак на енергетичну та паливну інфраструктуру. Тому інвестиції в логістичну стійкість, резервне живлення, безпеку об’єктів та стабільність постачання не повинні автоматично сприйматися як ознака потенційного домінування.

Що пропонує АПЕБ

Асоціація «Паливно-енергетичного бізнесу» виступає за доопрацювання проєкту Методики з урахуванням специфіки функціонування паливно-енергетичного сектору в умовах воєнного стану.

• Чітко визначити географічні межі ринку, щоб уникнути штучного формування ознак домінування на локальних територіях.
• Враховувати вплив воєнних факторів на структуру конкуренції, кількість операторів та доступність інфраструктури.
• Окремо оцінювати логістичні обмеження, які можуть тимчасово змінювати ринкові частки.
• Не розглядати автоматично тимчасову концентрацію, спричинену війною, руйнуванням інфраструктури або припиненням діяльності окремих операторів, як доказ монопольного чи домінуючого становища.
• Захистити добросовісний малий і середній бізнес від додаткового регуляторного тиску.

Завдання конкурентної політики сьогодні полягає не лише у виявленні потенційних зловживань, а й у збереженні стійкості ринків, які забезпечують критичні потреби держави. Паливний ринок є одним із таких секторів. Нові правила повинні одночасно захищати конкуренцію та не створювати додаткових ризиків для добросовісних учасників ринку, особливо для малого та середнього бізнесу, — підкреслюють в Асоціації «Паливно-енергетичного бізнесу».

Висновок

Нова Методика АМКУ може стати важливим кроком до модернізації конкурентного аналізу в Україні. Але для паливного ринку її застосування має бути не механічним, а економічно обґрунтованим. У воєнних умовах частка ринку, концентрація, логістична стійкість або вертикальна інтеграція не завжди свідчать про ринкову владу. Часто вони є наслідком втрат, руйнувань, безпекових ризиків і вимушеної адаптації бізнесу.

Ефективне антимонопольне регулювання має одночасно захищати конкуренцію та підтримувати життєздатність критично важливих ринків. Для паливного сектору це означає одне: нові правила повинні враховувати не лише формальні цифри, а й реальні умови, в яких працюють оператори під час війни.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Асоціації «Паливно-енергетичного бізнесу»

Після останнього звіту Competition and Markets Authority щодо цін на пальне RAC заявила, що роздрібні мережі не змінили цінову політику через війну в Ірані, однак конкуренція на ринку дорожнього пального залишається слабкою. Попри зниження гуртової ціни дизельного пального, ціни на АЗС скоротилися лише приблизно на 8 пенсів за літр від пікового рівня.

Паливний ринок проходить перевірку нижчими гуртовими цінами

Останній звіт Competition and Markets Authority, британського органу з питань конкуренції та ринків, підтвердив: роздрібні оператори не змінили свої стратегії ціноутворення через війну в Ірані. Водночас головний висновок для водіїв залишається проблемним — конкуренція на ринку дорожнього пального все ще недостатня, а маржа роздрібних продавців перебуває на історично високих рівнях.

«Позитивно, що є підтвердження: ритейлери не змінили свої цінові стратегії внаслідок війни в Ірані. Але викликає занепокоєння, що регулятор дійшов висновку про нестачу конкуренції на ринку дорожнього пального, а маржа залишається на історично високих рівнях», — заявив керівник політики RAC Саймон Вільямс.

За оцінкою RAC, новий урядовий сервіс Fuel Finder, запроваджений на початку лютого, має посилити цінову прозорість для водіїв, однак для оцінки його реального впливу ще зарано.

Дизель дешевшає повільніше, ніж гуртовий ринок

• Середня ціна дизельного пального знизилася майже на 8 пенсів за літр — на 7,79 пенса.
• Піковий рівень дизельного пального був зафіксований 15 квітня — 191,54 пенса за літр.
• Поточна середня ціна дизельного пального становить 183,75 пенса за літр.
• Попри суттєве зниження гуртової ціни дизельного пального, ціни на АЗС впали лише приблизно на 8 пенсів.

RAC очікує, що серпневий звіт CMA буде особливо важливим, оскільки охопить період нижчих гуртових цін. Це стане практичною перевіркою того, наскільки швидко роздрібні оператори передають зниження гуртового ринку кінцевим споживачам.

Бензин залишається значно дорожчим, ніж до початку конфлікту

• Пікова ціна бензину була зафіксована 28 травня — 159,53 пенса за літр.
• Поточна ціна становить 159,37 пенса за літр.
• Це на 26,5 пенса за літр більше, ніж на початку конфлікту в Ірані.

Окремим чинником для ринку є ціна нафти. За даними RAC, нафта вже майже тиждень перебуває нижче рівня 100 доларів за барель. Це має створити передумови для зниження цін на АЗС і стане тестом для роздрібних продавців.

Вартість повного бака для водіїв залишається високою

• Бак бензину для сімейного автомобіля на 55 літрів коштує 87,65 фунта стерлінгів.
• Це на 14,60 фунта більше, ніж 28 лютого.
• Бак дизельного пального коштує 101,06 фунта стерлінгів.
• Це на 22,75 фунта більше, ніж на початку війни в Ірані.

Для споживача ключовий висновок простий: навіть за нижчих гуртових цін та падіння вартості нафти роздрібний ринок не демонструє достатньо швидкого зниження цін. Саме тому RAC закликає водіїв активніше користуватися інструментами порівняння, зокрема безкоштовним застосунком myRAC, щоб знаходити найнижчі ціни під час кожної заправки.

Джерело: Terminal. За матеріалами: RAC.

Управління з питань конкуренції та ринків Великої Британії CMA не виявило доказів того, що паливні ритейлери цілеспрямовано змінили цінові стратегії, щоб скористатися кризою на Близькому Сході. Водночас регулятор зберігає занепокоєння через слабку конкуренцію, історично високі маржі та ризик того, що покращення умов постачання не буде швидко відображене у нижчих цінах на АЗС.

Британський регулятор перевіряє, чи дійдуть нижчі гуртові ціни до водіїв

Управління з питань конкуренції та ринків Великої Британії Competition and Markets Authority, CMA опублікувало черговий моніторинговий звіт щодо ринку дорожнього пального. Документ оцінює, як конфлікт на Близькому Сході вплинув на ціни на АЗС та маржі ритейлерів до кінця квітня 2026 року.

Маржа пального у звіті CMA означає різницю між ціною, за якою АЗС купує пальне, та ціною, за якою продає його водіям. Саме цей показник регулятор використовує для оцінки того, чи працює конкуренція на користь споживача.

Гуртові ціни пояснюють більшу частину зростання цін на АЗС

За оцінкою CMA, підвищені гуртові ціни залишалися головним чинником зростання цін на пальне у березні та квітні 2026 року. Регулятор не побачив доказів того, що ритейлери активно змінювали цінову політику, щоб отримати вигоду з кризи.

• Основна причина зростання цін — підвищення гуртової вартості пального.
• Додаткові чинники — волатильність гуртових цін, обмеження постачання та зростання попиту.
• Окремі ритейлери у березні збільшили маржі частково через наслідування цін конкурентів, тиск на запаси та різницю у закупівельних витратах.

Маржі залишаються історично високими

Попри часткову стабілізацію запасів і гуртових витрат у квітні, середні маржі супермаркетів і несупермаркетних ритейлерів залишалися на історично високому рівні. В окремих випадках маржі ритейлерів у квітні навіть дещо зросли, довівши середній показник до 11,3 пенса за літр.

Для CMA це є ознакою не разового цінового шоку, а продовження слабкої конкуренції, яку регулятор уже фіксував у ринковому дослідженні 2023 року. Йдеться про переважно пасивну цінову поведінку, коли ритейлери орієнтуються на ціни конкурентів на місцевому ринку, а не активно знижують ціни для залучення покупців.

Супермаркети дешевші, автомагістральні АЗС — найдорожчі

CMA підтвердило попередній висновок: супермаркети в середньому залишаються найдешевшими місцями для купівлі пального та задають ціновий орієнтир на ринку. Натомість сервісні станції на автомагістралях залишаються найдорожчими та стягують суттєву премію.

• Супермаркети — у середньому найдешевший канал продажу пального.
• АЗС на автомагістралях — найдорожчий сегмент ринку.
• Потенційна економія для водіїв може сягати до 9 фунтів стерлінгів на бак, якщо вони порівнюють ціни та обирають вигідніші пропозиції.

Fuel Finder має посилити цінову конкуренцію

Окрему роль CMA відводить сервісам, підтриманим схемою Fuel Finder. Їхнє завдання — зробити ціни на пальне прозорішими для водіїв через навігаційні застосунки та сайти порівняння цін.

Логіка регулятора проста: що більше водіїв порівнюють ціни перед заправкою, то сильнішим стає тиск на ритейлерів. Це має працювати не лише як короткострокова економія для споживача, а й як довгостроковий механізм зниження цін.

«Ми знаємо, що ціни на АЗС створюють реальний тиск на гаманці водіїв. Хоча наш аналіз показує, що зростання гуртових цін є головною причиною вищих цін на пальне, ми й надалі занепокоєні слабкою конкуренцією у секторі, через яку водії платять більше», — заявила Сара Карделл, виконавча директорка CMA.

«Ритейлери не повинні сумніватися, що ми продовжуємо уважно моніторити ціни та маржі й очікуємо, що будь-яке зниження гуртових цін буде швидко та повністю передане водіям», — наголосила Сара Карделл.

Наступні перевірки CMA

CMA планує опублікувати наступне оновлення у серпні 2026 року. Воно охопить довший період — до кінця червня — і має показати, чи передаються споживачам вигоди від покращення ринкових умов.

Оскільки минуло вже три роки після первинного ринкового дослідження CMA, а занепокоєння щодо слабкої цінової конкуренції зберігається, регулятор також напряму взаємодіятиме з ритейлерами. Мета — детальніше оцінити їхні цінові стратегії на всьому ринку. Результати цієї оцінки CMA очікує опублікувати восени 2026 року, з урахуванням впливу запуску схеми Fuel Finder.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Competition and Markets Authority

TotalEnergies зберегла граничні ціни на пальне у своїй мережі з 3 300 АЗС у Франції. У червні бензин залишиться обмеженим рівнем 1,99 євро/л, а дизельне пальне — 2,25 євро/л. Для окремих святкових вихідних компанія встановить фіксовану ціну на дизель нижче основного ліміту — 2,09 євро/л.

Французький ринок пального отримає черговий ціновий запобіжник

Найбільший паливний ритейлер Франції TotalEnergies підтвердив продовження дії обмеження цін на пальне протягом червня у своїй національній мережі з 3 300 автозаправних станцій.

• Бензин залишиться обмеженим на рівні 1,99 євро за літр.
• Дизельне пальне залишиться обмеженим на рівні 2,25 євро за літр.
• Компанія заявила, що у разі зниження міжнародних цін на нафту скорочення вартості буде передано споживачам без затримки.

Фіксована ціна на святкові вихідні

TotalEnergies також поновила операцію з фіксованою ціною на період вихідних до Дня матері та Дня батька — 30–31 травня та 20–21 червня.

• У ці дні водії по всій Франції платитимуть 1,99 євро/л за бензин.
• Дизельне пальне коштуватиме 2,09 євро/л.
• Фіксована ціна діятиме попри коливання гуртових цін на пальне.

TotalEnergies заявила, що цей захід має на меті «підтримати традиційні сімейні зібрання, які важливі для французів».

Окрема програма для клієнтів Electricity & Gas

Компанія також підтвердила, що близько 825 000 французьких клієнтів, підключених до сервісів Electricity & Gas та зареєстрованих у програмі fuel benefit, зможуть користуватися лімітом 1,99 євро/л протягом усього 2026 року.

• Пільговий тариф поширюється як на бензин, так і на дизельне пальне.
• Він також діє на АЗС уздовж автомагістралей.

Реакція уряду Франції

Міністр економіки Франції Ролан Лескюр позитивно оцінив рішення TotalEnergies у коментарі французькому медіа BFMTV. За його словами, компанія робить свій внесок у підтримку водіїв у нинішніх умовах.

Водночас міністр зазначив, що не виступатиме проти можливого податку на TotalEnergies, якщо парламент проголосує за таке рішення. Однак він підкреслив, що підвищення податків не є найкращим способом скорочення державного дефіциту Франції.

Джерело: Terminal За матеріалами: The Local France.

Німеччина тимчасово знизила енергетичний податок на бензин і дизель приблизно на 0,17 євро за літр, намагаючись пом’якшити наслідки різкого стрибка світових цін на нафту після війни з Іраном. Федеральний уряд оцінює обсяг підтримки у 1,6 млрд євро, однак у Берліні вже відкрито заявляють: нафтові компанії повинні повністю передати цей ефект споживачам, а не перетворювати податкове послаблення на додатковий прибуток. Ситуація показує, що енергетична криза поступово переходить із глобального нафтового ринку безпосередньо у внутрішню політику, систему ціноутворення й конкуренцію між операторами АЗС.

Податкове зниження на пальне в Німеччині стало реакцією на новий глобальний нафтовий шок

Рішення уряду Німеччини стало прямою відповіддю на різке подорожчання енергоносіїв після війни з Іраном. Федеральний міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль заявив Reuters, що нафтові компанії повинні взяти на себе відповідальність і передати споживачам ефект від податкового послаблення.

«Ми в політиці будемо дуже уважно за цим стежити, але це зниження повинно бути передане споживачам», — заявив міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль.

Йдеться про тимчасове зниження енергетичного податку на бензин і дизель приблизно на 0,17 євро за літр. Захід почав діяти з 1 травня і залишатиметься чинним протягом травня та червня.

• Загальний обсяг підтримки оцінюється приблизно у 1,6 млрд євро.
• Мета програми — пом’якшити наслідки різкого подорожчання енергоносіїв для населення та економіки.
• Німецький уряд фактично визнав, що енергетичний шок уже напряму впливає на внутрішній ринок пального та економічну активність.

У цьому випадку важливим є сам механізм реагування. Берлін не намагається адміністративно заморозити ціни, а використовує податковий інструмент, щоб частково компенсувати зовнішній ціновий удар. Водночас уряд прямо сигналізує нафтовим компаніям, що не дозволить їм залишити ефект податкового послаблення всередині корпоративної маржі.

Чому ситуація стала критичною для Європи

У матеріалі Reuters прямо зазначено, що війна з Іраном стала фактором нового енергетичного потрясіння для глобальної економіки. Особливо чутливо це вдарило по Німеччині як найбільшій економіці Європи, яка ще до цього мала проблеми із відновленням після пандемії.

• Високі енергетичні витрати вже тиснули на німецьку економіку.
• Додатковим фактором залишалася конкуренція з боку Китаю.
• Експортно-орієнтована модель економіки Німеччини виявилася особливо чутливою до зростання цін на енергоносії.
• Уряд прямо визнає, що економічне зростання знову почало сповільнюватися.

«Так, економічне зростання знову знижується; ми щойно сподівалися, що ситуація почне покращуватися», — заявив Ларс Клінгбайль.

Для нафтового ринку це означає дуже важливу річ: енергетичний шок уже перестав бути лише проблемою трейдерів або імпортерів. Він переходить у площину макроекономіки, внутрішньої політики та соціальної стабільності.

Ормузька протока стала одним із головних ризиків для світового ринку

Німецький уряд окремо наголосив на необхідності відновлення роботи Ормузької протоки — одного з найважливіших маршрутів світового енергетичного постачання.

«Наша головна позиція зараз — звернення до уряду США: припинити цю війну, зосередитися на переговорах і забезпечити відкриття Ормузької протоки», — заявив Ларс Клінгбайль.

Що відбувається з цінами на пальне в Німеччині

Попри зниження податку, влада Німеччини вже зафіксувала нерівномірну реакцію ринку. Федеральне картельне відомство повідомило, що більшість АЗС передали споживачам ефект податкового послаблення, однак окремі оператори одночасно навіть підвищили ціни.

«Дивовижний розвиток подій сьогодні опівдні: деякі АЗС значно підвищили ціни, тоді як інші цього майже не зробили», — заявив президент Федерального картельного відомства Андреас Мундт.

• Регулятор визнав, що більшість знижок усе ж дійшла до споживача.
• Водночас частина АЗС використала ситуацію для підвищення власної маржі.
• Уряд Німеччини фактично перейшов до публічного контролю за поведінкою нафтових компаній.

Це дуже показовий сигнал для всього європейського ринку. Під час різкого зовнішнього цінового шоку конкуренція між мережами АЗС починає працювати нерівномірно: одні оператори швидше передають зниження податків у роздрібну ціну, інші намагаються компенсувати власні ризики через збільшення торговельної маржі.

Що змінюється у структурі ціноутворення

• Податкова політика стає одним із ключових інструментів стабілізації ринку пального.
• Тимчасове зниження енергетичного податку на 0,17 євро/л показує, наскільки значну частку в структурі ціни займають податки.
• Уряд Німеччини прямо пов’язує поведінку нафтових компаній із соціальною стабільністю та економічною ситуацією.
• Конкуренція між АЗС переходить у фазу боротьби за те, хто швидше та повніше передасть споживачу ефект податкового послаблення.
• Одночасно зростає ризик розширення державного контролю над ринком пального в умовах енергетичної кризи.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Паливний шок підтримує попит на електротранспорт

За даними Міжнародного енергетичного агентства, оприлюдненими в щорічному звіті Global EV Outlook 2026, після сильного зростання у 2025 році продажі електромобілів у 2026 році мають досягти 23 млн одиниць у світі. Це означає майже 30% усіх автомобілів, проданих глобально.

Динаміка продажів у 2025–2026 роках

• У 2025 році глобальні продажі електромобілів зросли на 20%.
• Торік електромобілі становили чверть усіх нових автомобілів, проданих у світі.
• У 2026 році ця частка наближається до 30%.
• У першому кварталі 2026 року глобальні продажі електромобілів знизилися на 8% порівняно з аналогічним періодом попереднього року.

МЕА пояснило падіння в першому кварталі змінами політики, особливо в Китаї та США: у Китаї стимули було скорочено, а у США — поступово скасовано. Водночас агентство зазначило, що загальне зниження приховало сильне зростання продажів у багатьох інших країнах і регіонах.

Європа, Азійсько-Тихоокеанський регіон і Латинська Америка

• У Європі продажі електромобілів у січні–березні зросли майже на 30% у річному вимірі.
• В Азійсько-Тихоокеанському регіоні без урахування Китаю продажі підскочили на 80%.
• У Латинській Америці продажі електромобілів зросли на 75% порівняно з тим самим періодом минулого року.
• У Європі попит на електромобілі у квітні збільшився на 34%.

Після стрибка цін на нафту й пальне в березні через близькосхідний конфлікт майже 90 країн зафіксували річне зростання продажів електромобілів. У 30 країнах продажі електромобілів досягли рекордних місячних показників.

«Дивлячись уперед, падіння цін на батареї, яке ми спостерігали, та потенційні політичні відповіді на нинішню глобальну енергетичну кризу мають надати додатковий імпульс ринкам електромобілів», — заявив виконавчий директор МЕА Фатіх Біроль.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Oilprice

Зростання цін на нафту через конфлікт на Близькому Сході перетворило енергетичну кризу на джерело надприбутків для частини світових нафтових корпорацій. За даними Oxfam, провідні нафтові компанії можуть отримати до 234 млрд доларів додаткового прибутку за рік, або приблизно 30 млн доларів щогодини. Водночас виграють не всі: європейські компанії заробляють на торговельних операціях і хеджуванні, тоді як американські гіганти частково заблоковані старими контрактами з нижчими цінами.

Нафта понад 100 доларів: геополітична криза перерозподіляє прибутки між нафтовими гігантами

Ціновий шок: Ормузька протока стала центром ринкового ризику

Світовий нафтовий ринок увійшов у фазу різкої турбулентності після того, як конфлікт між США, Ізраїлем та Іраном затягнувся на два місяці. Ключовим чинником стала ситуація навколо Ормузької протоки — одного з найважливіших морських маршрутів для транспортування нафти з Перської затоки.

Фактичне блокування Ормузької протоки спричинило стрибок міжнародних цін на нафту вище 100 доларів за барель. Нафта марки Brent — базовий світовий індикатор для оцінки вартості сирої нафти — тимчасово сягала 122 доларів за барель, що стало одним із найвищих рівнів за останні роки.

Саме цей ціновий шок став головним джерелом додаткових прибутків для нафтових компаній. За оцінкою міжнародної організації Oxfam, великі нафтові корпорації можуть додатково заробити до 234 млрд доларів протягом року. У перерахунку це близько 30 млн доларів щогодини.

Європейські компанії заробляють на волатильності

Найкраще до кризи виявилися пристосованими європейські енергетичні компанії з потужними торговельними підрозділами. Їхня перевага полягає не лише у видобутку нафти, а й у здатності заробляти на різких коливаннях цін.

• BP повідомила про зростання скоригованого прибутку у першому кварталі на 459% — до 3,84 млрд доларів.
• Shell і TotalEnergies також отримали торговельні доходи, які суттєво перевищили очікування ринку.
• Навіть після вимушеного призупинення частини видобутку TotalEnergies у Перській затоці її торговельний підрозділ зміг заробити на операціях купівлі дешевше, продажу дорожче та хеджуванні цінових ризиків.

За оцінками аналітиків, лише три компанії — Shell, BP і TotalEnergies — могли отримати від ринкової нестабільності від 3,3 млрд до 4,75 млрд доларів додаткового доходу.

Тут ключовим є механізм торговельного прибутку. Коли ціни швидко змінюються, компанія з розвиненим трейдинговим підрозділом може заробляти не тільки на самому товарі, а й на різниці між цінами у різних регіонах, строках постачання та фінансових інструментах захисту від ризиків. Для енергетичного ринку це означає, що в період кризи прибутковість залежить не лише від обсягів видобутку, а й від якості управління ціновими ризиками.

Saudi Aramco та російські компанії отримують вигоду від високої ціни

Серед бенефіціарів високих цін названо також Saudi Aramco та російські нафтові компанії. Їхня перевага описується як антициклічна: коли ринок переживає дефіцит або загрозу перебоїв постачання, виробники з великими обсягами видобутку отримують прямий виграш від підвищення ціни.

• За даними AlJazira Capital, чистий прибуток Saudi Aramco у першому кварталі 2026 року після вирахування частки міноритарних акціонерів може зрости на 13,8% у річному вимірі.
• У квартальному вимірі очікуване зростання прибутку Saudi Aramco становить 56,7%.
• Очікуваний показник — 108,8 млрд саудівських ріалів, або приблизно 29,01 млрд доларів.
• російські нафтові компанії, за наведеними оцінками, можуть додатково заробити щонайменше 23,9 млрд доларів.

Американські гіганти потрапили у пастку хеджування

На відміну від європейських конкурентів, американські нафтові корпорації опинилися у менш вигідному становищі. У матеріалі зазначено, що ExxonMobil і Chevron раніше уклали контракти хеджування, які зафіксували нижчі ціни на нафту.

Хеджування — це фінансовий механізм захисту від різких змін ціни. Він може допомогти компанії уникнути втрат під час падіння ринку, але у разі стрімкого зростання цін здатний обмежити прибуток. Саме це і стало проблемою: коли спотова ціна нафти перевищила 100 доларів за барель, частина американських компаній не змогла повною мірою скористатися цим зростанням через раніше зафіксовані умови контрактів.

Додатковим негативним чинником стала слабкість downstream-сегмента — тобто бізнесу з переробки нафти, виробництва й реалізації нафтопродуктів. За наведеними оцінками, це може коштувати американським компаніям кількох мільярдів доларів прибутку.

Головний висновок для ринку

Криза показала різницю між бізнес-моделями нафтових гігантів. Європейські компанії, які мають сильні торговельні підрозділи, змогли перетворити ринкову волатильність на джерело додаткового доходу. Американські компанії, навпаки, частково втратили вигоду через заздалегідь укладені контракти, що обмежили їхній доступ до високої спотової ціни.

• Для видобувних компаній головним чинником прибутку стала сама висока ціна нафти.
• Для трейдингових підрозділів ключовою перевагою стала здатність швидко працювати з різницею цін, строків і напрямів постачання.
• Для компаній із жорстко зафіксованими контрактами високі ціни не гарантували повного фінансового виграшу.

Це означає, що нинішній нафтовий шок є не лише кризою постачання, а й масштабним перерозподілом прибутків усередині самої нафтової галузі. Виграють ті, хто має доступ до ресурсів, гнучку торговельну інфраструктуру та здатність управляти ризиками в режимі швидкої зміни ринку.

Джерело: Terminal За матеріалами: hkcna.hk

Європейський Союз розглядає можливість запровадження податку на надприбутки енергетичних компаній, які виникли на тлі зростання цін після початку війни в Ірані. Для ринку нафти й нафтопродуктів це означає, що політична реакція на цінові шоки може перейти від моніторингу до прямого перерозподілу частини прибутків енергетичного сектору.

ЄС обговорює податок на воєнні надприбутки енергетичних компаній

Міністри енергетики країн Європейського Союзу обговорюють створення податку на надприбутки енергетичних компаній, отримані внаслідок підвищення цін після початку війни в Ірані. Про це 13 травня 2026 року заявив міністр енергетики Греції Ставрос Папаставру.

Надприбутки у цьому контексті означають додатковий прибуток, який компанії отримують не через зростання ефективності чи інвестиції, а через різке подорожчання енергоресурсів під впливом воєнного чинника. Саме такий прибуток і став предметом політичного обговорення в ЄС.

Що саме обговорюють у ЄС

• Європейські міністри енергетики розглядають можливість створення податку на надприбутки енергетичних компаній.
• Підставою для дискусії стали цінові стрибки, що відбулися після початку війни в Ірані.
• За словами міністра енергетики Іспанії Сари Аагесен, п’ять країн ЄС, включно з Іспанією, підтримують ідею такого податку.
• Міністри енергетики ЄС мають зустрітися у Нікосії у четвер, 14 травня 2026 року.

Чому це важливо для ринку нафти й нафтопродуктів

Обговорення податку показує, що в ЄС воєнне зростання цін на енергоносії розглядають не лише як ринковий процес, а й як проблему розподілу фінансового навантаження між споживачами, державами та компаніями. Якщо енергетичні компанії отримують додатковий прибуток через зовнішній шок, уряди можуть вимагати, щоб частина цього прибутку була спрямована на пом’якшення наслідків високих цін.

Для ринку нафтопродуктів це має практичне значення: політичний тиск на маржу енергетичних компаній може посилитися саме в періоди, коли геополітика провокує різке подорожчання нафти, пального або інших енергоресурсів. Водночас, йдеться саме про обговорення, а не про вже ухвалене рішення.

Політичний сигнал для енергетичних компаній

Заява про підтримку з боку п’яти країн ЄС, включно з Іспанією, свідчить про формування групи держав, які вважають податковий інструмент прийнятною відповіддю на воєнне зростання цін. Для енергетичних компаній це означає ризик того, що надприбутки, пов’язані з кризовою кон’юнктурою, можуть стати окремим об’єктом регулювання.

Ключовий висновок для паливного ринку полягає в тому, що геополітичний шок уже впливає не лише на ціни, а й на податкову політику. ЄС фактично обговорює механізм, за якого частина фінансового ефекту від воєнного подорожчання енергоносіїв може бути вилучена у компаній через спеціальний податок.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

Рекордний квартальний прибуток TotalEnergies у 4,96 млрд євро на тлі стрибка нафтових цін загострив у Франції політичну суперечку: чи має держава додатково оподатковувати енергетичні компанії, які отримують надприбутки під час воєнних і логістичних шоків, чи ефективніше примушувати їх стримувати ціни для споживачів.

Рекордний прибуток TotalEnergies знову відкрив у Франції дискусію про податок на надприбутки

Прибуток майже 5 млрд євро став політичним подразником

TotalEnergies оголосила про рекордний прибуток у 4,96 млрд євро за перший квартал 2026 року. Це на 51% більше, ніж роком раніше. Такий результат одразу повернув у французький політичний порядок денний питання про windfall tax — податок на надприбутки, тобто додаткове вилучення частини доходів, які компанія отримує не лише завдяки власній ефективності, а й через зовнішній ціновий шок.

Фінансовий комітет Національної асамблеї Франції повідомив, що генеральний директор TotalEnergies Патрік Пуянне має відповісти на запитання депутатів 17 червня. Це означає, що дискусія виходить за межі звичайної критики нафтового бізнесу й переходить у площину парламентського контролю.

Нафтовий шок і Ормузька протока

Ключовий фон для цієї дискусії — різке зростання світових цін на нафту після початку війни США з Іраном. У матеріалі зазначено, що конфлікт фактично заблокував Ормузьку протоку — один із найважливіших морських маршрутів для світової енергетики.

• Через Ормузьку протоку проходить майже п’ята частина світової нафти, тому будь-яке обмеження руху в цьому коридорі швидко впливає на котирування.
• Зростання нафтових цін напряму підсилює вартість бензину й дизельного пального, оскільки сировина залишається базовою складовою собівартості нафтопродуктів.
• Для споживачів це означає ризик швидкого перенесення зовнішнього шоку в роздрібні ціни на АЗС.

Цінові обмеження TotalEnergies: жест для споживачів чи захист від податку

Після стрибка нафтових цін TotalEnergies оголосила, що обмежить ціни на своїх автозаправних станціях, а також запровадить знижки на травневі святкові вихідні. Дизельне пальне, яке вже було обмежене на рівні 2,25 євро за літр, у ці періоди подешевшало до 2,09 євро за літр.

Для водіїв це практичний результат: компанія фактично бере на себе частину цінового тиску. Але для опозиційних політиків цього недостатньо. Вони вважають, що енергетичні компанії, які заробляють на воєнному ціновому шоку, мають сплачувати додатковий податок із надзвичайних прибутків.

«Вони є воєнними наживниками, які мають сплатити податок зі своїх надзвичайних прибутків», — позиція опозиційних політиків, наведена в матеріалі.

Уряд Франції обережний: енергетична незалежність проти фіскального тиску

Французький уряд не поспішає підтримувати жорстке додаткове оподаткування TotalEnergies. Міністр торгівлі Серж Папен заявив, що Франції пощастило мати велику компанію, яка видобуває й переробляє нафту та стримує ціни під час травневих свят.

«Нам пощастило мати велику компанію, як Total, яка видобуває й переробляє нафту та стримує ціни під час травневих свят», — Серж Папен, міністр торгівлі Франції.

Речниця уряду Мод Брежон також стала на захист компанії, пов’язавши її значення не лише з прибутками, а й з енергетичною безпекою держави.

«Легко критикувати Total. Це французька компанія, яку всі люблять ненавидіти. Але наявність великої нафтової компанії є ключовою частиною нашого енергетичного суверенітету й незалежності», — Мод Брежон, речниця уряду Франції.

Проблема оподаткування: прибутки є, але не обов’язково у Франції

Аргумент TotalEnergies полягає в тому, що основна частина прибутків компанії формується за межами Франції. Компанія нагадує, що торік сплатила 19 млрд євро податків у світі. Водночас її французькі нафтопереробні заводи, за матеріалом, частіше працюють зі збитками, ніж із прибутком.

Саме це робить податок на надприбутки складним інструментом. Якщо прибуток створюється переважно за кордоном, внутрішнє французьке оподаткування може мати обмежений фіскальний ефект і водночас створити ризик для цінових обмежень на АЗС.

«Оподаткування цих прибутків не працює. Допомагає інше — заохочувати Total зберігати обмеження цін на пальне. Це реальна вигода для французьких водіїв», — Елізабет Борн, колишня прем’єр-міністерка Франції.

TotalEnergies уже попередила, що може припинити дію цінових обмежень, якщо Франція запровадить додаткові податки на її внутрішні операції. Це перетворює податкову дискусію на практичний вибір: отримати більше бюджетних надходжень або зберегти прямий механізм стримування цін для споживачів.

Повторення сценарію 2022 року

Ситуація нагадує політичний тиск на TotalEnergies у 2022 році, коли компанія також отримала рекордні прибутки на тлі різкого зростання енергетичних цін після вторгнення росії в Україну. Тоді Патріка Пуянне 11 разів допитували депутати, але парламент не зміг ухвалити податок на надприбутки енергетичних компаній.

Нинішня суперечка показує, що для паливного ринку Франції ключовим стає не лише рівень світових цін на нафту, а й те, як держава обирає між трьома цілями:

• захистити споживачів від різкого подорожчання бензину й дизельного пального;
• отримати частину надприбутків енергетичних компаній до бюджету;
• не послабити власну енергетичну незалежність, зберігши в країні потужну інтегровану нафтову компанію.

Висновки

Для ринку нафти й нафтопродуктів цей кейс важливий ширше, ніж лише французька політика. Він демонструє, що в умовах геополітичного шоку ціна пального формується не тільки котируваннями нафти, логістикою й переробкою, а й політичними рішеннями щодо оподаткування, цінових обмежень та ролі великих енергетичних компаній у системі енергетичної безпеки.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: ModernGhana

У Франції високі ціни на пальне вже перетворюються на соціальний конфлікт. Близько 50 фермерів у регіоні Ліона протестували проти зростання витрат на агродизель, попри заборону демонстрацій поблизу важливих об’єктів паливної інфраструктури.

Французькі фермери першими виходять на протести через дороге пальне

Перший сигнал напруги на паливному ринку Франції надійшов від аграріїв. У понеділок близько 50 фермерів мобілізувалися в районі Ліона на заклик профспілки Coordination Rurale. Причина протесту — різке зростання витрат на пальне, пов’язане з кризою на Близькому Сході.

• фермери організували блокування біля пункту завантаження на НПЗ TotalEnergies у Фейзені;
• у протесті брали участь близько 20 тракторів;
• колона рушила трасою A7 у напрямку префектури Рони під супроводом поліції;
• близько 10:00 колона досягла Ла-Мюлатьєра й рухалася до району Confluence у Ліоні;
• у місті зафіксували значні транспортні ускладнення.

Акція відбулася попри розпорядження префектури, видане в неділю, яким на понеділок було заборонено будь-які ходи, марші чи демонстрації в районі Фейзена та порту Едуар-Ерріо. Влада пояснила заборону промисловими ризиками через зберігання й транспортування легкозаймистих та небезпечних матеріалів біля ключових об’єктів ланцюга розподілу вуглеводнів.

Чому саме аграрії стали першими

Для фермерів пальне є не побічною витратою, а базовою умовою роботи. У періоди збирання врожаю та сівби споживання дизельного пального і робота тракторів досягають пікових рівнів. Тому стрибок цін напряму б’є по собівартості виробництва.

«Виробництво дорожче, ніж будь-коли, а ціни не встигають за витратами», — заявила Coordination Rurale.

Профспілка вимагає сильнішої підтримки з боку уряду, вказуючи на «вибухове зростання виробничих витрат» і «неприйнятні ціни на пальне та агродизель GNR». GNR — це пільгове недорожнє дизельне пальне, яке використовується, зокрема, в аграрній техніці.

«Ми не хочемо помирати з відкритими ротами», — заявив Седрік Арше, співпрезидент Coordination Rurale Haute-Loire.

Фермерка Меган із Côtes-d’Arey, яку цитує AFP, повідомила, що ціна аграрного дизелю «майже подвоїлася» від початку кризи на Близькому Сході.

«Ми думали, що уряд підтримає нас більше під час жнив і сівби, коли використання дизелю та активність тракторів перебувають на піку», — сказала Меган, фермерка з Côtes-d’Arey.

Державна допомога: чому її вважають недостатньою

21 квітня уряд Франції оголосив про 20 млн євро надзвичайної підтримки для фермерів, які опинилися у складному становищі. Пакет включає тимчасове підвищення компенсації за GNR до 15 євроцентів за літр протягом травня.

• відтермінування соціальних і податкових платежів;
• «швидкий паливний кредит» для малих і середніх фермерських господарств;
• призупинення акцизів на тракторне пальне у квітні;
• тимчасове збільшення компенсації за GNR до 15 євроцентів за літр.

Аграрний дизель уже має пільгове оподаткування, яке коштує французькій державі майже 1 млрд євро на рік. Проте фермерські профспілки вважають нові заходи недостатніми.

Найбільша фермерська профспілка Франції FNSEA вимагає паливної допомоги на рівні 30 євроцентів за літр, тобто вдвічі більше, ніж передбачено урядовим пакетом.

«Схема залишається значною мірою недостатньою. Ціни на GNR зросли на 60–80% для всіх фермерів, тоді як урядове таргетування допоможе лише меншості», — заявив президент FNSEA Арно Руссо.

Що показує цей протест для паливного ринку Європи

Французький випадок демонструє, як зростання цін на пальне швидко переходить із площини біржових котирувань у площину соціального тиску. Для аграрного сектору навіть тимчасове подорожчання дизелю означає зростання виробничих витрат саме в ті місяці, коли техніка працює найінтенсивніше.

• Паливний шок переходить у виробничий шок: фермери не можуть швидко скоротити використання техніки під час сезонних робіт.
• Державна підтримка не закриває розрив: уряд пропонує 15 євроцентів за літр, тоді як FNSEA вимагає 30 євроцентів.
• Ризик поширення протестів зберігається: якщо ціни на GNR справді зросли на 60–80%, невдоволення може вийти за межі окремого регіону.
• Паливна інфраструктура стає точкою політичної напруги: протест біля НПЗ TotalEnergies у Фейзені показав, що демонстрації можуть зачіпати об’єкти розподілу вуглеводнів.

Високі ціни на пальне можуть впливати не лише на вартість заправки автомобіля, а й на собівартість продовольства. Якщо дизель для аграріїв дорожчає в період жнив і сівби, частина цього тиску може згодом перейти в ціни на продукцію.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Euronews.