Антимонопольний комітет України оприлюднив проєкт нової Методики визначення монопольного або домінуючого становища суб’єктів господарювання. Для паливного ринку, який четвертий рік працює в умовах повномасштабної війни, ключовим ризиком стає не сам факт оновлення правил, а можливість формального застосування критеріїв домінування без урахування руйнування інфраструктури, втрати АЗС, скорочення ліцензій, зміни логістики та безпекових обмежень.

Нова Методика АМКУ: антимонопольне регулювання не повинно перетворитися на додатковий тиск на паливний МСБ

Проєкт нової Методики АМКУ має наблизити українське конкурентне законодавство до європейських стандартів. Однак для паливно-енергетичного сектору, який залишається критично важливим для економіки, логістики, обороноздатності та життєдіяльності громад, цей документ потребує доопрацювання з урахуванням воєнної реальності.

Ринок змінився не через концентрацію, а через війну

Паливний ринок України за останні роки зазнав структурних змін, які не можна пояснювати лише класичними економічними чинниками. На умови конкуренції вплинули руйнування нафтобаз, обстріли автозаправних станцій, перебудова імпорту, зміна логістичних маршрутів, дефіцит персоналу та постійні безпекові ризики.

• Кількість діючих ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним скоротилася з 6 574 на початок 2025 року до близько 5 084 станом на вересень 2025 року.
• Лише протягом 2024 року було анульовано понад 2 000 ліцензій.
• У 2025 році було анульовано ще понад 900 ліцензій.
• За оцінками ринку, загальна кількість АЗС в Україні скоротилася приблизно з 7 700 до близько 6 000 об’єктів.

Ці показники свідчать: частина концентрації на окремих локальних ринках може бути не результатом ринкової сили компаній, а наслідком фізичного зникнення конкурентів через бойові дії, окупацію, руйнування інфраструктури або вимушене припинення діяльності.

Сьогодні головним викликом для багатьох операторів є не конкуренція як така, а фізичне виживання бізнесу. Частина станцій втрачена через бойові дії, частина працює під постійною загрозою обстрілів, а значна кількість підприємств змушена інвестувати у безпеку, резервне живлення та нові логістичні маршрути. Саме тому оцінка ринкової влади повинна враховувати не лише формальні показники частки ринку, а й реальні умови функціонування бізнесу, — зазначає Тетяна Думенкова, заступниця Голови Асоціації «Паливно-енергетичного бізнесу».

Поріг 35%: головне питання — межі ринку

Одним із найбільш дискусійних положень проєкту Методики є підхід, за яким компанія з часткою понад 35% може вважатися такою, що займає монопольне або домінуюче становище, якщо не доведе наявність суттєвої конкуренції.

Сам по собі такий підхід не є новим для антимонопольного права. Однак для паливного сектору вирішальним стає питання географічних меж ринку.

• На рівні всієї країни компанія може не мати істотної ринкової влади.
• На рівні області, району, громади або окремого транспортного коридору її частка може тимчасово перевищити 35%.
• Причиною такого перевищення може бути не економічна експансія, а припинення роботи інших операторів через бойові дії, окупацію або руйнування інфраструктури.

Саме тому без чітких критеріїв визначення географічних меж ринку виникає ризик штучного формування ознак домінування. Найбільш вразливими у такій ситуації можуть стати малі та середні регіональні оператори.

Частка ринку не завжди є показником ринкової влади. У воєнних умовах вона часто є наслідком руйнування інфраструктури, зміни логістики або фізичної відсутності конкурентів у конкретному регіоні. Саме тому підхід до визначення географічних меж ринку має бути максимально прозорим та прогнозованим, — наголошують експерти Асоціації «Паливно-енергетичного бізнесу».

Колективне домінування: ризик формального підходу

Проєкт Методики також передбачає можливість визнання декількох суб’єктів господарювання такими, що займають колективне домінуюче становище, якщо їхня сукупна частка перевищує встановлені пороги.

Для паливного ринку такий підхід може мати неоднозначні наслідки, оскільки галузь залежить від факторів, які не завжди контролюються операторами:

• залежності ринку нафтопродуктів від імпортних постачань бензину А-95, дизельного палива й скрапленого газу (LPG) ;
• сезонних коливань попиту;
• державного регулювання;
• логістичних обмежень;
• безпекових ризиків;
• скорочення кількості працюючих операторів у певних регіонах.

У таких умовах незалежні оператори, які не координують свої дії та не мають спільної ринкової стратегії, можуть формально потрапити під критерії колективного домінування лише через тимчасову структуру ринку.

HHI та концентрація: математично правильно не завжди означає економічно точно

Проєкт Методики передбачає використання складніших економічних інструментів аналізу, зокрема індексу Герфіндаля-Гіршмана, оцінки концентрації ринку, динаміки ринкових часток та рівня конкуренції. Такі підходи є стандартними для країн Європейського Союзу та США.

Однак в українських умовах вони мають бути адаптовані до факторів воєнної економіки. Висока концентрація на окремому ринку може бути наслідком не антиконкурентної поведінки, а об’єктивних обставин:

• руйнування інфраструктури;
• скорочення кількості працюючих операторів;
• нестабільності імпортного постачання;
• зміни логістичних маршрутів;
• тимчасового припинення роботи частини АЗС.

Воєнна економіка змінює класичні правила конкурентного аналізу. Якщо не враховувати фактор війни, існує ризик отримати математично правильний, але економічно хибний результат. Регуляторні рішення повинні базуватися не лише на цифрах, а й на розумінні реальних причин змін, які відбуваються на ринку, — зазначають в Асоціації.

Адміністративні бар’єри можуть стати пасткою для МСБ

Паливно-енергетичний сектор уже належить до найбільш зарегульованих галузей української економіки. На бізнес впливають ліцензування, сертифікація, митні процедури, контроль обігу підакцизної продукції, екологічні вимоги та численні перевірки.

Найбільш вразливими залишаються малі та середні оператори, які не мають фінансових і кадрових ресурсів великих вертикально інтегрованих компаній. У цьому контексті виникає окремий ризик: надмірна зарегульованість, створена самою державою, може надалі використовуватися як один із критеріїв оцінки ринкової влади окремих учасників ринку.

Вертикальна інтеграція: не завжди перевага, інколи умова виживання

Для українського паливного сектору наявність власної логістики, резервних потужностей зі зберігання або стабільних каналів імпорту сьогодні часто є не конкурентною перевагою, а умовою безперебійного постачання пального.

Особливо це стосується регіонів, які регулярно зазнають атак на енергетичну та паливну інфраструктуру. Тому інвестиції в логістичну стійкість, резервне живлення, безпеку об’єктів та стабільність постачання не повинні автоматично сприйматися як ознака потенційного домінування.

Що пропонує АПЕБ

Асоціація «Паливно-енергетичного бізнесу» виступає за доопрацювання проєкту Методики з урахуванням специфіки функціонування паливно-енергетичного сектору в умовах воєнного стану.

• Чітко визначити географічні межі ринку, щоб уникнути штучного формування ознак домінування на локальних територіях.
• Враховувати вплив воєнних факторів на структуру конкуренції, кількість операторів та доступність інфраструктури.
• Окремо оцінювати логістичні обмеження, які можуть тимчасово змінювати ринкові частки.
• Не розглядати автоматично тимчасову концентрацію, спричинену війною, руйнуванням інфраструктури або припиненням діяльності окремих операторів, як доказ монопольного чи домінуючого становища.
• Захистити добросовісний малий і середній бізнес від додаткового регуляторного тиску.

Завдання конкурентної політики сьогодні полягає не лише у виявленні потенційних зловживань, а й у збереженні стійкості ринків, які забезпечують критичні потреби держави. Паливний ринок є одним із таких секторів. Нові правила повинні одночасно захищати конкуренцію та не створювати додаткових ризиків для добросовісних учасників ринку, особливо для малого та середнього бізнесу, — підкреслюють в Асоціації «Паливно-енергетичного бізнесу».

Висновок

Нова Методика АМКУ може стати важливим кроком до модернізації конкурентного аналізу в Україні. Але для паливного ринку її застосування має бути не механічним, а економічно обґрунтованим. У воєнних умовах частка ринку, концентрація, логістична стійкість або вертикальна інтеграція не завжди свідчать про ринкову владу. Часто вони є наслідком втрат, руйнувань, безпекових ризиків і вимушеної адаптації бізнесу.

Ефективне антимонопольне регулювання має одночасно захищати конкуренцію та підтримувати життєздатність критично важливих ринків. Для паливного сектору це означає одне: нові правила повинні враховувати не лише формальні цифри, а й реальні умови, в яких працюють оператори під час війни.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Асоціації «Паливно-енергетичного бізнесу»

Світовий ринок енергоносіїв увійшов у фазу, де запас міцності швидко зменшується: Brent у зведенні Dow Jones знизився на 2,9% до $95,05 за барель, європейський еталонний газ зріс на 0,2% до 48,84 євро за МВт·год, але Trafigura попереджає, що відносно стримана реакція цін може бути тимчасовою.

Trafigura попереджає про переломний момент на енергетичних ринках

Сингапурський сировинний трейдер Trafigura заявив, що конфлікт на Близькому Сході спричинив турбулентність на глобальних товарних ринках. Компанія вказує: ціни на енергоносії поки залишаються відносно контрольованими, однак ринок перебуває в точці перелому, після якої подальше скорочення постачання може швидко підштовхнути ціни вгору.

• Brent у ринковому зведенні знизився на 2,9% до $95,05 за барель.
• Європейський еталонний газ зріс на 0,2% до 48,84 євро за МВт·год.
• У блоці Market Talk ф’ючерси на WTI знижувалися на 3,1% до $93,01 за барель, а Brent втрачав 2,6% до $95,26 за барель.

Ключове пояснення Trafigura полягає в тому, що на початку року світовий ринок увійшов у кризу з підвищеними запасами. Саме вони створили буфер після скорочення видобутку та зупинення судноплавних обсягів через Ормузьку протоку. Додатково ситуацію пом’якшило зниження попиту в Азії, Австралії та Африці, що частково полегшило забезпечення Заходу.

Однак цей буфер починає вичерпуватися. За оцінкою Trafigura, запаси вже швидко скорочуються, а мирна угода досі не підписана. Це означає, що ринок переходить від фази очікування до фази фізичного дефіциту, де ціна дедалі більше залежатиме не від настроїв трейдерів, а від фактичної доступності сировини, маршрутів і резервів.

«Попри те, що мирна угода все ще можлива протягом найближчих тижнів, фізичні ринки вже стикаються із серйозними викликами. І якщо конфлікт триватиме разом з обмеженнями судноплавних потоків, ці виклики стануть справді історичними», — Саад Рахім, головний економіст Trafigura.

Окремий сигнал для нафтового ринку — перегляд логістичної карти Перської затоки. Протягом десятиліть енергетична система регіону була зосереджена навколо одного вузького місця — Ормузької протоки. Тепер, на тлі війни з Іраном, нафтові держави регіону прискорюють будівництво альтернативних маршрутів.

• Уряди країн Перської затоки інвестують мільярди у нові нафтові трубопроводи.
• Розвиваються залізничні коридори та хаби зберігання енергоносіїв.
• Торгівля поступово зміщується у бік автомобільних перевезень, залізниці та нових портів.

Для європейських ринків пального цей процес має довгострокове значення. Якщо альтернативні маршрути стануть стабільною частиною нафтової логістики, ціноутворення дедалі більше враховуватиме не лише вартість бареля, а й нову премію за безпеку маршрутів, доступність резервних каналів і швидкість відновлення постачання після збоїв.

Поточне зниження Brent і WTI на очікуваннях можливої деескалації не скасовує головного висновку: ринок залишається залежним від підписаної, письмової та обов’язкової угоди. Без неї закриття або обмеження Ормузької протоки зберігатиме ризик нового стрибка нафтових цін.

«Якщо ми не отримаємо підписану, письмову та обов’язкову угоду, слід очікувати подальшої ескалації, яка підтримуватиме закриття протоки та підштовхуватиме ціни на нафту вгору», — Самер Хасн, XS.com.

Джерело: Terminal

За матеріалами: The Wall Street Journal

Світовий нафтовий ринок входить у період підвищених ризиків. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) попереджає, що за збереження нинішніх темпів скорочення запасів комерційні та стратегічні резерви можуть досягти історично низьких рівнів ще до початку максимального літнього попиту на паливо у Північній півкулі. Ситуацію ускладнюють втрати близько 14 млн барелів на добу постачання з країн Перської затоки та тривала невизначеність щодо відновлення судноплавства через Ормузьку протоку.

Запаси нафти наближаються до критичних рівнів

Керівниця підрозділу нафтової промисловості та ринків МЕА Торіл Босоні під час конференції S&P Global Energy Middle East Petroleum and Gas Conference у Лондоні заявила, що світові нафтові запаси продовжують скорочуватися навіть напередодні сезону максимального споживання пального.

• Запаси нафти продовжують зменшуватися перед літнім піком попиту на моторне паливо та авіаційне пальне.
• Існує висока ймовірність досягнення критичних або історично низьких рівнів запасів безпосередньо перед періодом найвищого сезонного споживання.
• Пік попиту традиційно припадає на літні місяці, коли у Північній півкулі суттєво зростають автомобільні перевезення та авіаподорожі.

Ормузька протока залишається ключовим фактором ризику

За оцінкою МЕА, навіть у разі досягнення домовленостей найближчим часом повноцінне відновлення роботи Ормузької протоки може зайняти від шести до восьми місяців.

• Ормузька протока є одним із найважливіших маршрутів транспортування нафти у світі.
• Термін відновлення судноплавства оцінюється у 6–8 місяців навіть за найсприятливішого сценарію.
• Тривале обмеження транспортного коридору продовжує створювати ризики для глобального балансу попиту та пропозиції.

Стратегічні резерви не можуть замінити втрачений видобуток

МЕА не виключає можливості нової координованої програми вивільнення аварійних запасів нафти, хоча наразі таке рішення не обговорюється. При цьому близько половини узгодженого у березні вивільнення 400 млн барелів ще не надійшло на ринок.

Водночас агентство наголошує, що використання стратегічних резервів не є довгостроковим вирішенням проблеми.

У будь-якому разі аварійне вивільнення запасів є лише тимчасовим заходом і не здатне вирішити проблему такого масштабу. Скорочення дисбалансу має відбуватися також через зменшення попиту — Торіл Босоні, МЕА.

Високі ціни вже впливають на споживання

МЕА фіксує ознаки руйнування попиту — ситуації, коли високі ціни змушують споживачів скорочувати споживання пального.

• Погіршення економічних перспектив та зростання цін вже знижують попит на транспортне паливо.
• Найбільші коригування ринку наразі відбуваються саме через скорочення попиту, а не через збільшення пропозиції.
• Слабший попит частково стримує подальше зростання нафтових котирувань.

Китай став одним із факторів стабілізації ринку

Одним із ключових чинників відносної стабільності цін стало зниження імпорту нафти Китаєм.

• У травні імпорт сирої нафти до Китаю був на 6 млн барелів на добу нижчим, ніж у березні.
• Скорочення закупівель допомогло компенсувати частину втрат світового ринку та пояснює стриману реакцію цін навіть після проблем із проходженням Ормузької протоки.

Зростання видобутку в Америці не перекриває втрати Перської затоки

За даними МЕА, з кінця лютого країни Перської затоки втратили близько 14 млн барелів на добу нафтового постачання.

Водночас Сполучені Штати, Аргентина, Бразилія та Венесуела наростили видобуток швидше, ніж очікувалося.

• Приріст видобутку в країнах Америки у 2026 році прогнозується на рівні 1,5 млн барелів на добу.
• Порівняно з прогнозом на початку року оцінка була підвищена на 600 тис. барелів на добу.
• Однак навіть це збільшення забезпечує лише незначну компенсацію втрат глобального ринку.

Ціни залишаються значно вищими за довоєнний рівень

Станом на 2 червня ф’ючерси на нафту Brent торгувалися трохи нижче 94 дол./бар.

• До початку конфлікту ціна Brent становила близько 70 дол./бар.
• Максимум 2026 року перевищував 126 дол./бар.
• Поточний рівень котирувань залишається суттєво вищим за довоєнні показники, але значно нижчим від річних максимумів.

Сукупність факторів — скорочення запасів, втрати постачання з регіону Перської затоки, невизначеність навколо Ормузької протоки та обмежені можливості компенсації через додатковий видобуток — свідчить про збереження високої напруги на світовому нафтовому ринку впродовж літнього сезону.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Країни OPEC+ готуються погодити нове підвищення цільового рівня видобутку нафти на липень. Очікуване збільшення становить близько 188 тис. барелів на добу і може стати сигналом повернення групи до більш звичного режиму роботи попри закриття Ормузької протоки, наслідки війни з Іраном та вихід ОАЕ з OPEC.

OPEC+ нарощує ціль видобутку

Сім ключових країн OPEC+ мають розглянути подальше підвищення квот на видобуток під час онлайн-зустрічі в неділю. Йдеться про Саудівську Аравію, Ірак, Кувейт, Алжир, Казахстан, росію та Оман.

Що означає нове підвищення квот

Очікуване рішення передбачає збільшення цільового рівня видобутку на липень приблизно на 188 тис. барелів на добу. Це відповідає приросту, погодженому на червень, який було скориговано з 206 тис. барелів на добу після виходу ОАЕ з OPEC.

• З квітня по червень сім основних учасників OPEC+ уже підвищили свої квоти майже на 600 тис. барелів на добу.
• Підвищення відбувається в межах поступового згортання скорочення видобутку на 1,65 млн барелів на добу, погодженого у 2023 році.
• З урахуванням виходу ОАЕ з 1 травня, з липня на ринок ще може бути повернуто близько 567 тис. барелів на добу з початкового скорочення.
• Якщо темп підвищення близько 188 тис. барелів на добу збережеться в серпні та вересні, залишок скорочення може бути повністю знятий до кінця вересня.

Чому це важливо для ринку

Формальне підвищення цільового видобутку не означає автоматичного зростання фактичного постачання нафти на ринок. За даними OPEC, видобуток групи у квітні становив у середньому 33,19 млн барелів на добу проти 42,77 млн барелів на добу у лютому. Причина — різке скорочення експорту з боку країн Перської затоки.

Це створює для ринку подвійний сигнал. З одного боку, OPEC+ демонструє готовність поступово повертати обсяги. З іншого боку, фізичне постачання залишається обмеженим через перебої, пов’язані із закриттям Ормузької протоки та воєнним фактором навколо Ірану.

Вихід ОАЕ з OPEC змінює баланс усередині групи

ОАЕ залишили OPEC у травні після майже 60 років участі в організації. Це вплинуло на розрахунок квот і змусило групу коригувати параметри червневого підвищення. Вихід такого учасника послаблює попередню структуру домовленостей, але не зупиняє процес повернення частини скороченого видобутку.

Остаточне рішення щодо липневого рівня ще не ухвалене. Джерела Reuters повідомили про очікуване підвищення на умовах анонімності. Представники OPEC, Саудівської Аравії та росії на запити Reuters про коментар одразу не відповіли.

Джерело: Terminal. За матеріалами: oilandgasmiddleeast.com

Світові запаси нафти можуть наблизитися до критично низьких рівнів ще до піку літнього попиту, якщо поточне скорочення запасів триватиме. Ситуацію ускладнює часткове відновлення руху через Ормузьку протоку, обмеження постачання авіапального, LPG, хімічної продукції, добрив і сірки, а також втрата близько 14 млн барелів на добу з боку виробників Перської затоки з кінця лютого.

Нафтовий ринок входить у літо з ризиком дефіциту запасів

Міжнародне енергетичне агентство, МЕА International Energy Agency, IEA, попередило, що глобальні нафтові запаси можуть досягти критичних або історично низьких рівнів перед піком літнього попиту.

«Ми бачимо, що скорочення запасів триває влітку, і є можливість або ймовірність того, що ми досягнемо критичних рівнів або історично низьких рівнів саме перед піком літнього попиту», — заявила Торіл Босоні, керівниця напряму нафтової промисловості та ринків МЕА.

Літній період традиційно є фазою підвищеного споживання пального у Північній півкулі, оскільки зростають автомобільні та авіаційні перевезення. Саме тому скорочення запасів перед цим періодом створює додатковий ризик для цін і фізичної доступності окремих видів нафтопродуктів.

Ормузька протока залишається ключовим обмеженням

За оцінкою МЕА, навіть у найкращому сценарії, якщо угоду буде досягнуто негайно, повторне відкриття Ормузької протоки потребуватиме 6–8 місяців.

ADNOC також попередила, що повне повернення потоків через Ормузьку протоку може зайняти роки. Виконавчий віцепрезидент ADNOC з продажів і трейдингу Філіп Хурі заявив, що транзит через протоку залишатиметься частковим і нижчим за довоєнний рівень, поки зберігається невизначеність щодо миру.

«Це не відновиться одним натисканням перемикача», — заявив Філіп Хурі.

• Окремі елементи ланцюгів постачання можуть бути відновлені за кілька тижнів.
• Інші елементи можуть потребувати кількох місяців.
• Повне повернення до довоєнних умов може розтягнутися до середини 2027 року.
• Генеральний директор ADNOC Султан Аль-Джабер раніше заявляв, що перший або другий квартал 2027 року є найранішим реалістичним строком повного відновлення потоків.

Серпень може стати точкою тиску на ціни

Філіп Хурі зазначив, що серпень може стати переломним моментом для зростання нафтових цін, якщо попит відновиться, а криза триватиме.

За його оцінкою, економіки вже скорочували споживання. Якщо ця тенденція збережеться, ціни можуть залишатися близько 100 доларів за барель. Водночас відновлення попиту на тлі тривалих перебоїв із постачанням може підштовхнути ціни вище.

Під тиском не лише нафта, а й нафтопродукти

ADNOC вказує, що перебої зачепили не тільки нафту, а й суміжні товарні ринки:

• авіапальне;
• скраплений нафтовий газ, LPG;
• хімічну продукцію;
• добрива;
• сірку.

Особливо чутливим є ринок авіапального. Близький Схід зазвичай забезпечує 40–45% європейського постачання авіапального, але нині ці потоки обмежені.

Хурі зазначив, що авіакомпанії, які захеджували вартість авіапального, можуть зіткнутися з проблемами не через ціновий ризик, а через обмежену фізичну наявність ресурсу.

ADNOC нарощує альтернативні маршрути експорту

ADNOC повернула значні обсяги видобутку в роботу та має трубопровідний маршрут, який дозволяє транспортувати нафту поза Ормузькою протокою.

Абу-Дабі також повідомив про будівництво другого трубопроводу, який має подвоїти експортну потужність сирої нафти поза Ормузькою протокою до 2027 року. Наявний трубопровід здатний транспортувати до 1,8 млн барелів на добу.

Рідкісні проходи танкерів свідчать про частковий рух, але не про нормалізацію

Через Ормузьку протоку зафіксовано поодинокі рухи танкерів. За минулий тиждень два танкери з нафтопродуктами вийшли з протоки, а газовоз LNG завантажив вантаж в ОАЕ. Це свідчить про обмежені переміщення через вузьке місце, яке фактично було закрите від початку американо-ізраїльської війни проти Ірану 28 лютого.

• Танкер Aframax Cy Victorious із щонайменше 80 тис. метричних тонн, або понад 508 тис. барелів, високосірчистого прямогонного мазуту вийшов із протоки 30 травня.
• Судно завантажувалося в іракському порту Khor Al-Zubair на початку квітня та має прибути до Малайзії у другій половині червня.
• Танкер Long-Range 2 Sti Elysees, завантажений світлими нафтопродуктами з Кувейту наприкінці лютого, пройшов протоку 29 травня. Його пункт призначення був невідомий.
• Газовоз LNG Marigold, яким керує ADNOC, завантажив вантаж на острові Das в ОАЕ 24–25 травня.

Британська платформа відстеження вантажів Vortexa повідомила, що Marigold припинив передачу сигналів автоматичної ідентифікаційної системи AIS 3 травня перед темним входом у протоку. AIS відстежує місцезнаходження суден, але частина суден вимикає систему під час спроб проходу через Ормузьку протоку.

«Це останнє з групи чотирьох парових газовозів під контролем ADNOC, які вимкнули AIS, щоб пройти Ормуз на захід для повторного завантаження. Інші три — Mraweh, Al Hamra та Umm Al Ashtan — уже здійснили подальші темні вихідні проходи через це вузьке місце», — повідомила Vortexa, за даними Reuters.

Висновок

Поєднання скорочення запасів, обмеженого транзиту через Ормузьку протоку та ризику відновлення попиту створює для нафтового ринку асиметричний ризик: ціни можуть залишатися високими навіть за слабшого споживання, а за повернення попиту — отримати додатковий імпульс до зростання.

Для Європи найбільш чутливими залишаються не лише котирування сирої нафти, а й фізична доступність окремих нафтопродуктів, передусім авіапального, LPG та світлих продуктів. Обмеження близькосхідних потоків, які традиційно відіграють важливу роль у європейському балансі, можуть посилити волатильність ринку в літній сезон.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Todd Riggs, «IEA warns oil stocks could hit critical levels», 3 червня 2026 року.

Рух нафти й газу через Ормузьку протоку може стабілізуватися лише на рівні 60–70% від довоєнних обсягів. Якщо Іран збереже фактичний контроль над ключовим морським маршрутом, світовий ринок отримає не короткострокову кризу, а нову модель постачання, де доступ до протоки залежатиме від політичної орієнтації судновласників і держав.

Ормузька протока переходить у режим політичного контролю

Ормузька протока залишається одним із найважливіших вузлів світової торгівлі нафтою та газом. Через неї проходить значна частина енергетичних потоків із Перської затоки, тому будь-яке обмеження руху танкерів безпосередньо впливає на ціни Brent, WTI та фізичні партії нафти.

Аналітики і політики попереджають: навіть за умов продовження перемир’я між США та Іраном трафік через протоку може не повернутися до рівнів, які існували до 28 лютого.

«Що б не сталося, іранці контролюватимуть Ормузьку протоку в осяжному майбутньому. Навіть не має значення, що буде написано в угоді. Усі в регіоні в це вірять», — заявив Амос Хохштейн, старший радник президента Байдена з питань національної безпеки та енергетики.

Переговори між США та Іраном наразі зосереджені не на завершенні бойових дій, а на продовженні режиму припинення вогню. Водночас між сторонами залишаються розбіжності щодо тексту угоди.

Новий ризик для судноплавства

За оцінкою RBC Capital Markets, якщо Іран збереже оперативний контроль і вплив на Ормузьку протоку, це призведе до суттєво нижчих потоків через водний шлях.

• Трафік танкерів відновився лише частково і залишається значно нижчим за довоєнні рівні.
• США координують окремі проходи суден через Ормузьку протоку, однак ці переходи не відновлюють повноцінний довоєнний режим.
• Очікуваний рівень стабілізації може становити лише 60–70% від попередніх обсягів.

«Це не спричиняє рецесію так, як могли б припускати деякі апокаліптичні сценарії, але це не дозволяє повернутися до довоєнного відновлення», — зазначив Річард Мід, головний редактор Lloyd’s List.

За його оцінкою, формується більш небезпечна модель: постійно розділена протока, де доступ визначається не принципом свободи навігації, а політичною належністю. Китайські судна можуть отримувати преференційний режим, тоді як західним суднам, імовірно, доведеться платити за право проходу.

Нафтовий ринок наближається до дефіциту запасів

Паралельно керівники великих нафтових компаній попереджають про швидке вичерпання запасів. За оцінкою Exxon, ринок може зіткнутися з критично низькими запасами вже протягом двох-трьох тижнів.

«Ми наближаємося до нечуваних рівнів запасів. Справді дуже, дуже низьких рівнів», — заявив Ніл Чепмен, старший віцепрезидент Exxon.

Поточна динаміка цін поки що залишається нижчою за кризові очікування:

• Brent знизився з нещодавніх максимумів понад $100 за барель до трохи більше ніж $93 за барель.
• WTI торгувався нижче $90 за барель.
• У разі продовження перебоїв у Перській затоці аналітики допускають рівень $120–150 за барель.

Chevron також вказує на зменшення ринкових буферів. Стратегічний нафтовий резерв США скоротився до 365,1 млн барелів проти 415,4 млн барелів до початку ударів США та Ізраїлю по Ірану наприкінці лютого.

«Буфери та амортизатори поступово вичерпуються, а здатність ринку поглинати цей дисбаланс сьогодні різко зменшилася порівняно з тим, що було на початку», — заявив Майк Вірт, головний виконавчий директор Chevron.

Червень і липень можуть стати періодом цінової корекції

Аналітики раніше вказували, що повний масштаб кризи світовий ринок може відчути наприкінці червня або на початку липня. Керівництво Big Oil фактично підтверджує цей часовий горизонт.

«Протягом наступних кількох тижнів ми, ймовірно, побачимо, як цей тиск більш прямо перейде у фізичні ціни, і я очікував би більшого висхідного тиску в червні та, безумовно, у липні», — заявив Майк Вірт.

Це означає, що ринок нафти входить у фазу, де цінові рішення дедалі більше визначатимуться не політичними заявами, а фізичною доступністю ресурсу, станом запасів і реальними обмеженнями судноплавства в Перській затоці.

Джерело: Terminal За матеріалами: Oilprice.com

Управління з питань конкуренції та ринків Великої Британії CMA не виявило доказів того, що паливні ритейлери цілеспрямовано змінили цінові стратегії, щоб скористатися кризою на Близькому Сході. Водночас регулятор зберігає занепокоєння через слабку конкуренцію, історично високі маржі та ризик того, що покращення умов постачання не буде швидко відображене у нижчих цінах на АЗС.

Британський регулятор перевіряє, чи дійдуть нижчі гуртові ціни до водіїв

Управління з питань конкуренції та ринків Великої Британії Competition and Markets Authority, CMA опублікувало черговий моніторинговий звіт щодо ринку дорожнього пального. Документ оцінює, як конфлікт на Близькому Сході вплинув на ціни на АЗС та маржі ритейлерів до кінця квітня 2026 року.

Маржа пального у звіті CMA означає різницю між ціною, за якою АЗС купує пальне, та ціною, за якою продає його водіям. Саме цей показник регулятор використовує для оцінки того, чи працює конкуренція на користь споживача.

Гуртові ціни пояснюють більшу частину зростання цін на АЗС

За оцінкою CMA, підвищені гуртові ціни залишалися головним чинником зростання цін на пальне у березні та квітні 2026 року. Регулятор не побачив доказів того, що ритейлери активно змінювали цінову політику, щоб отримати вигоду з кризи.

• Основна причина зростання цін — підвищення гуртової вартості пального.
• Додаткові чинники — волатильність гуртових цін, обмеження постачання та зростання попиту.
• Окремі ритейлери у березні збільшили маржі частково через наслідування цін конкурентів, тиск на запаси та різницю у закупівельних витратах.

Маржі залишаються історично високими

Попри часткову стабілізацію запасів і гуртових витрат у квітні, середні маржі супермаркетів і несупермаркетних ритейлерів залишалися на історично високому рівні. В окремих випадках маржі ритейлерів у квітні навіть дещо зросли, довівши середній показник до 11,3 пенса за літр.

Для CMA це є ознакою не разового цінового шоку, а продовження слабкої конкуренції, яку регулятор уже фіксував у ринковому дослідженні 2023 року. Йдеться про переважно пасивну цінову поведінку, коли ритейлери орієнтуються на ціни конкурентів на місцевому ринку, а не активно знижують ціни для залучення покупців.

Супермаркети дешевші, автомагістральні АЗС — найдорожчі

CMA підтвердило попередній висновок: супермаркети в середньому залишаються найдешевшими місцями для купівлі пального та задають ціновий орієнтир на ринку. Натомість сервісні станції на автомагістралях залишаються найдорожчими та стягують суттєву премію.

• Супермаркети — у середньому найдешевший канал продажу пального.
• АЗС на автомагістралях — найдорожчий сегмент ринку.
• Потенційна економія для водіїв може сягати до 9 фунтів стерлінгів на бак, якщо вони порівнюють ціни та обирають вигідніші пропозиції.

Fuel Finder має посилити цінову конкуренцію

Окрему роль CMA відводить сервісам, підтриманим схемою Fuel Finder. Їхнє завдання — зробити ціни на пальне прозорішими для водіїв через навігаційні застосунки та сайти порівняння цін.

Логіка регулятора проста: що більше водіїв порівнюють ціни перед заправкою, то сильнішим стає тиск на ритейлерів. Це має працювати не лише як короткострокова економія для споживача, а й як довгостроковий механізм зниження цін.

«Ми знаємо, що ціни на АЗС створюють реальний тиск на гаманці водіїв. Хоча наш аналіз показує, що зростання гуртових цін є головною причиною вищих цін на пальне, ми й надалі занепокоєні слабкою конкуренцією у секторі, через яку водії платять більше», — заявила Сара Карделл, виконавча директорка CMA.

«Ритейлери не повинні сумніватися, що ми продовжуємо уважно моніторити ціни та маржі й очікуємо, що будь-яке зниження гуртових цін буде швидко та повністю передане водіям», — наголосила Сара Карделл.

Наступні перевірки CMA

CMA планує опублікувати наступне оновлення у серпні 2026 року. Воно охопить довший період — до кінця червня — і має показати, чи передаються споживачам вигоди від покращення ринкових умов.

Оскільки минуло вже три роки після первинного ринкового дослідження CMA, а занепокоєння щодо слабкої цінової конкуренції зберігається, регулятор також напряму взаємодіятиме з ритейлерами. Мета — детальніше оцінити їхні цінові стратегії на всьому ринку. Результати цієї оцінки CMA очікує опублікувати восени 2026 року, з урахуванням впливу запуску схеми Fuel Finder.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Competition and Markets Authority

Німеччина тимчасово знизила енергетичний податок на бензин і дизель приблизно на 0,17 євро за літр, намагаючись пом’якшити наслідки різкого стрибка світових цін на нафту після війни з Іраном. Федеральний уряд оцінює обсяг підтримки у 1,6 млрд євро, однак у Берліні вже відкрито заявляють: нафтові компанії повинні повністю передати цей ефект споживачам, а не перетворювати податкове послаблення на додатковий прибуток. Ситуація показує, що енергетична криза поступово переходить із глобального нафтового ринку безпосередньо у внутрішню політику, систему ціноутворення й конкуренцію між операторами АЗС.

Податкове зниження на пальне в Німеччині стало реакцією на новий глобальний нафтовий шок

Рішення уряду Німеччини стало прямою відповіддю на різке подорожчання енергоносіїв після війни з Іраном. Федеральний міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль заявив Reuters, що нафтові компанії повинні взяти на себе відповідальність і передати споживачам ефект від податкового послаблення.

«Ми в політиці будемо дуже уважно за цим стежити, але це зниження повинно бути передане споживачам», — заявив міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль.

Йдеться про тимчасове зниження енергетичного податку на бензин і дизель приблизно на 0,17 євро за літр. Захід почав діяти з 1 травня і залишатиметься чинним протягом травня та червня.

• Загальний обсяг підтримки оцінюється приблизно у 1,6 млрд євро.
• Мета програми — пом’якшити наслідки різкого подорожчання енергоносіїв для населення та економіки.
• Німецький уряд фактично визнав, що енергетичний шок уже напряму впливає на внутрішній ринок пального та економічну активність.

У цьому випадку важливим є сам механізм реагування. Берлін не намагається адміністративно заморозити ціни, а використовує податковий інструмент, щоб частково компенсувати зовнішній ціновий удар. Водночас уряд прямо сигналізує нафтовим компаніям, що не дозволить їм залишити ефект податкового послаблення всередині корпоративної маржі.

Чому ситуація стала критичною для Європи

У матеріалі Reuters прямо зазначено, що війна з Іраном стала фактором нового енергетичного потрясіння для глобальної економіки. Особливо чутливо це вдарило по Німеччині як найбільшій економіці Європи, яка ще до цього мала проблеми із відновленням після пандемії.

• Високі енергетичні витрати вже тиснули на німецьку економіку.
• Додатковим фактором залишалася конкуренція з боку Китаю.
• Експортно-орієнтована модель економіки Німеччини виявилася особливо чутливою до зростання цін на енергоносії.
• Уряд прямо визнає, що економічне зростання знову почало сповільнюватися.

«Так, економічне зростання знову знижується; ми щойно сподівалися, що ситуація почне покращуватися», — заявив Ларс Клінгбайль.

Для нафтового ринку це означає дуже важливу річ: енергетичний шок уже перестав бути лише проблемою трейдерів або імпортерів. Він переходить у площину макроекономіки, внутрішньої політики та соціальної стабільності.

Ормузька протока стала одним із головних ризиків для світового ринку

Німецький уряд окремо наголосив на необхідності відновлення роботи Ормузької протоки — одного з найважливіших маршрутів світового енергетичного постачання.

«Наша головна позиція зараз — звернення до уряду США: припинити цю війну, зосередитися на переговорах і забезпечити відкриття Ормузької протоки», — заявив Ларс Клінгбайль.

Що відбувається з цінами на пальне в Німеччині

Попри зниження податку, влада Німеччини вже зафіксувала нерівномірну реакцію ринку. Федеральне картельне відомство повідомило, що більшість АЗС передали споживачам ефект податкового послаблення, однак окремі оператори одночасно навіть підвищили ціни.

«Дивовижний розвиток подій сьогодні опівдні: деякі АЗС значно підвищили ціни, тоді як інші цього майже не зробили», — заявив президент Федерального картельного відомства Андреас Мундт.

• Регулятор визнав, що більшість знижок усе ж дійшла до споживача.
• Водночас частина АЗС використала ситуацію для підвищення власної маржі.
• Уряд Німеччини фактично перейшов до публічного контролю за поведінкою нафтових компаній.

Це дуже показовий сигнал для всього європейського ринку. Під час різкого зовнішнього цінового шоку конкуренція між мережами АЗС починає працювати нерівномірно: одні оператори швидше передають зниження податків у роздрібну ціну, інші намагаються компенсувати власні ризики через збільшення торговельної маржі.

Що змінюється у структурі ціноутворення

• Податкова політика стає одним із ключових інструментів стабілізації ринку пального.
• Тимчасове зниження енергетичного податку на 0,17 євро/л показує, наскільки значну частку в структурі ціни займають податки.
• Уряд Німеччини прямо пов’язує поведінку нафтових компаній із соціальною стабільністю та економічною ситуацією.
• Конкуренція між АЗС переходить у фазу боротьби за те, хто швидше та повніше передасть споживачу ефект податкового послаблення.
• Одночасно зростає ризик розширення державного контролю над ринком пального в умовах енергетичної кризи.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Світовий ринок нафти дедалі більше концентрується не навколо самої сирої нафти, а навколо дефіциту й подорожчання готових нафтопродуктів. Найгостріше це проявляється на ринку дизельного пального, яке після початку війни США та Ізраїлю проти Ірану стало одним із головних джерел інфляційного та логістичного тиску для економік-імпортерів. У багатьох торговельних хабах ціни на дизель зросли значно швидше, ніж котирування сирої нафти, а окремі країни вже були змушені скорочувати імпорт через різке подорожчання ресурсу. Водночас глобальна економіка залишається критично залежною від дизеля, який фактично не має повноцінної заміни в транспорті, агросекторі, промисловості й енергетиці.

Дизель став головною точкою тиску на світову економіку

Після початку війни навколо Ірану найбільшу увагу ринку привертало стрімке зростання цін на нафту. Однак реальний удар по економіках припав саме на ринок нафтопродуктів, передусім дизельного пального. Причина полягає в тому, що економіки працюють не на сирій нафті, а на продуктах її переробки — дизелі, бензині, авіапальному, мазуті й нафті для хімічної промисловості.

Саме дизель виявився найбільш критичним елементом цієї системи. Він використовується у вантажних перевезеннях, залізничному транспорті, сільському господарстві, гірничодобувній галузі, будівництві та резервній генерації електроенергії.

• Ціни на дизель у багатьох регіонах світу зросли більш ніж на 50% після початку конфлікту навколо Ірану.
• У більшості ключових торговельних хабів дизель дорожчав швидше, ніж сира нафта.
• Паралельно різко зросли ціни на авіапальне, бензин, нафту, мазут і газойль.
• Основною причиною ринку стало скорочення судноплавства через Ормузьку протоку, яка є одним із головних маршрутів світового енергетичного постачання.

Ринок фактично зіткнувся з ситуацією, коли дефіцит перероблених продуктів став небезпечнішим за нестачу самої нафти. Для багатьох країн це створює подвійний удар: дорожчає як сировина, так і готове паливо, без якого неможливо підтримувати роботу економіки.

Найвразливішими стали країни без власної переробки

Найсильніше від дизельного шоку страждають країни, які мають недостатню власну нафтопереробку й залежать від імпорту готових нафтопродуктів.

Reuters прямо вказує, що держави-імпортери опинилися фактично в пастці: навіть за високих цін вони змушені купувати дизель, оскільки повноцінної альтернативи йому зараз немає.

• Австралія уже четвертий рік поспіль залишається найбільшим імпортером дизеля у світі.
• У 2025 році країна імпортувала близько 25 млн тонн дизеля.
• Середній місячний імпорт становив приблизно 2,10 млн тонн.
• У 2026 році імпорт зріс до 2,19 млн тонн на місяць.
• У березні 2026 року Австралія збільшила закупівлі до 2,52 млн тонн — максимального рівня за останні 18 місяців.
• Причиною став панічний попит після загострення ситуації навколо Ірану.

Особливість Австралії полягає в тому, що країна закрила частину застарілих нафтопереробних заводів і стала критично залежною від імпорту. Водночас її економіка є надзвичайно дизелеємною через великі обсяги аграрного виробництва, видобутку корисних копалин, вантажних перевезень і резервної генерації.

Це означає, що навіть різке подорожчання дизеля не дозволяє країні швидко скоротити споживання.

Туреччина скорочує імпорт, але не може відмовитися від дизеля

Другою найбільшою країною-імпортером дизеля є Туреччина. Однак на відміну від Австралії вона вже почала знижувати закупівлі через різке подорожчання пального.

• У 2026 році Туреччина скоротила імпорт дизеля приблизно на 24% порівняно з попереднім роком.
• Попри це країна продовжує відчувати сильний інфляційний тиск.
• S&P Global прогнозує середню інфляцію в Туреччині на рівні майже 29% у 2026 році.
• Головною причиною називається висока залежність економіки від імпорту енергетичних продуктів.

Водночас скорочення імпорту створює іншу проблему — зниження запасів пального. Для Туреччини це особливо ризиковано, оскільки основою логістичної системи країни є саме автомобільні перевезення, які працюють на дизелі. Тому навіть за високих цін Туреччина буде змушена продовжувати імпорт, підтримуючи світовий попит і утримуючи міжнародні котирування дизеля на високому рівні.

Світові імпортери вже почали економити паливо

Дані компанії Kpler свідчать, що високі ціни вже змушують найбільших покупців знижувати обсяги закупівель.

• 10 із 15 найбільших імпортерів дизеля у світі скоротили закупівлі у 2026 році.
• Бразилія, Франція, Єгипет, Велика Британія та ПАР також знизили імпорт порівняно з 2025 роком.
• Сумарний імпорт цих п’яти країн у січні-квітні 2026 року становив 17,3 млн тонн.
• За аналогічний період 2025 року показник перевищував 21 млн тонн.
• Скорочення становило близько 3,6 млн тонн.

Саме це тимчасове зниження попиту допомогло стримати ще сильніше зростання цін у період найбільшого дефіциту.

Однак Reuters наголошує: така економія навряд чи буде довгостроковою. Дизель залишається базовим енергетичним ресурсом для реального сектору економіки, тому після стабілізації цін країни можуть швидко повернутися до активних закупівель.

Ормузька протока стала головним фактором нестабільності

Ключовою причиною глобального дизельного шоку ринок називає порушення логістики через Ормузьку протоку.

• Через цей маршрут проходить значна частина світового експорту нафти й нафтопродуктів.
• Скорочення судноплавства після початку конфлікту навколо Ірану обмежило постачання готового пального.
• Найсильніше постраждав ринок авіапального й дизеля.
• Ціни на дизель у головних торговельних хабах досягли багаторічних максимумів.

Ринок фактично переходить у режим, коли вартість логістики й фізична доступність продукту стають важливішими за саму нафту. Це означає, що навіть у разі стабілізації котирувань Brent дефіцит дизеля може зберігатися значно довше.

Фактично ринок переходить у фазу, де головним індикатором стабільності стає не Brent, а здатність країн забезпечувати безперебійне постачання дизеля. Саме тому найбільші імпортери залишаються найуразливішими: вони не можуть швидко замінити ресурс, але змушені оплачувати його подорожчання, щоб уникнути сповільнення економіки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Польський уряд запропонував тимчасово вилучати 75% надприбутків виробників і трейдерів пального, отриманих у березні–грудні 2026 року. Причиною стали різке зростання світових цін на нафту та витрати бюджету на стримування цін для населення після загострення ситуації на Близькому Сході. Варшава вважає, що паливний сектор отримав надмірні прибутки внаслідок геополітичної кризи, тоді як держава одночасно фінансувала податкові пільги для споживачів.

Польща переходить до моделі вилучення надприбутків паливного сектору на тлі енергетичної турбулентності

Польський уряд фактично визнав, що нинішня хвиля цінового шоку на нафтовому ринку створила асиметричну ситуацію: держава несе прямі бюджетні витрати на стабілізацію цін, тоді як частина паливного бізнесу отримує додаткову дохідність через різке подорожчання енергоресурсів.

Саме тому Варшава запропонувала запровадити спеціальний windfall tax — податок на надприбутки, тобто на прибуток, який компанії отримали не завдяки інвестиціям чи підвищенню ефективності, а через зовнішню кризу й стрибок світових котирувань.

Що пропонує польський уряд

• Податок поширюватиметься на компанії, які виробляють рідке пальне або імпортують його до Польщі.
• Період дії — з 1 березня по 31 грудня 2026 року.
• Ставка податку становитиме 75% від надлишкового прибутку.
• Об’єктом оподаткування стане лише та частина прибутку, яка перевищує так звану референтну маржу.
• Референтна маржа визначатиметься як середня маржа продажів компанії за 2025 рік плюс 20%.
• Усе, що компанія заробить понад цей рівень, вважатиметься надзвичайним прибутком і потраплятиме під спеціальний податок.

Фактично Польща намагається відокремити нормальну комерційну прибутковість від доходу, який виник виключно через геополітичний шок. Це дуже важливий момент, тому що уряд прямо наголошує: мова не йде про покарання бізнесу як такого, а про перерозподіл частини кризових прибутків на користь бюджету.

Чому Варшава пішла на цей крок

Поштовхом до рішення стала ескалація конфлікту на Близькому Сході, яка порушила глобальні ланцюги постачання нафти та нафтопродуктів і спровокувала різке підвищення цін.

• Польський уряд уже був змушений знизити ПДВ на бензин і дизель до 8%.
• Акцизні ставки на моторне пальне були зменшені до мінімально допустимого законом рівня.
• 13 травня 2026 року Міністерство фінансів та економіки Польщі продовжило дію тимчасових податкових пільг до 31 травня 2026 року.
• Попередньо ці заходи мали завершитися 15 травня.

Тобто польський бюджет уже взяв на себе частину удару від високих нафтових котирувань. Урядова логіка полягає в тому, що якщо держава компенсує споживачам частину цінового шоку через податкові пільги, то бізнес, який отримує надприбутки від тієї ж кризи, також має брати участь у фінансуванні антикризових заходів.

Як працюватиме механізм оподаткування

Проєкт закону має номер UD411. У ньому передбачено модель self-assessment, тобто самостійного розрахунку податкових зобов’язань компаніями.

• Компанії сплачуватимуть щомісячні авансові платежі.
• Після завершення року подаватиметься річна податкова декларація.
• Уряд наголошує, що така модель має зменшити адміністративне навантаження як на бізнес, так і на податкові органи.

Водночас ключовим елементом залишається саме механізм порівняння поточних фінансових результатів із базовим рівнем 2025 року. Це означає, що Польща не вводить універсальний додатковий податок на весь прибуток паливного сектору, а намагається вилучити лише кризову складову доходу.

Що це означає для ринку нафти й нафтопродуктів

• Польща фактично визнає, що нинішня цінова хвиля має геополітичне походження, а не є наслідком звичайного ринкового циклу.
• Основним фактором ризику залишаються перебої глобальних ланцюгів постачання, пов’язані з конфліктом на Близькому Сході.
• Податкова політика дедалі більше використовується як інструмент стримування соціального й економічного ефекту від дорогих енергоносіїв.
• Ринок отримує сигнал, що надмірна прибутковість під час криз може бути предметом тимчасового державного перерозподілу.
• Водночас Польща прямо посилається на практику інших країн ЄС, які вже застосовували подібні механізми під час попередніх енергетичних криз.

Це свідчить про важливу зміну підходу в Європі: держави дедалі активніше втручаються у паливний ринок у періоди різкої зовнішньої турбулентності. Якщо раніше головним інструментом були субсидії або податкові пільги для споживачів, то тепер до них додається ще й механізм вилучення кризових прибутків у виробників та трейдерів.

Що змінюється у ціноутворенні

• Польща вже фактично використала два класичні антикризові механізми — зниження ПДВ і скорочення акцизного навантаження.
• Тепер додається третій елемент — обмеження надприбутковості паливного сектору.
• Це означає, що ціна пального дедалі більше залежить не лише від світових нафтових котирувань, а й від державної податкової політики.
• Модель із референтною маржею показує, що Варшава намагається зберегти базову рентабельність бізнесу, але водночас не дозволити кризі генерувати надмірні прибутки.

Для всього європейського паливного ринку це важливий сигнал. Якщо висока волатильність нафти збережеться, держави можуть дедалі активніше переходити від прямого субсидування до моделі часткового перерозподілу доходів енергетичного сектору.

Що видно щодо енергетичної стійкості та кризового реагування

• Польський уряд прямо пов’язує податкові зміни з ризиками для глобальних постачань нафти через конфлікт на Близькому Сході.
• Рішення про продовження пільгового оподаткування до 31 травня 2026 року демонструє готовність держави використовувати фіскальні інструменти для стабілізації внутрішнього ринку.
• Сам механізм windfall tax свідчить про прагнення уряду підвищити економічну стійкість бюджету в умовах високих витрат на підтримку споживачів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IBFD