Україна залишається критично залежною від імпорту пального — близько 90%, що робить внутрішні ціни вразливими до глобальних криз. У парламенті пропонують посилити власний нафтовидобуток і створити мережу невеликих нафтопереробних заводів як стратегічну відповідь на виклики енергетичної безпеки.

Імпортозалежність як ключовий виклик для ринку пального

Стан українського ринку пального характеризується високим рівнем залежності від зовнішніх постачань, що безпосередньо впливає на ціни та стабільність забезпечення.

• Близько 90% пального Україна імпортує — це бензин, дизель та інші паливно-мастильні матеріали
• Внутрішній ринок чутливо реагує на глобальні події, зокрема на ситуацію на Близькому Сході
• Можливості впливу на ціни обмежені, оскільки вони формуються під впливом зовнішніх факторів

«Сьогодні ми імпортуємо близько 90% пального і, відповідно, реагуємо на всі світові тенденції, що спровоковані подіями на Близькому Сході» — Сергій Нагорняк

Тимчасові інструменти стабілізації

Уряд уже застосовує короткострокові механізми підтримки споживачів, однак вони не вирішують системних проблем.

• Національний кешбек — механізм повернення частини податків водіям
• Програма діятиме до 1 травня
• Має обмежений вплив, оскільки не змінює структуру ринку

Стратегічний курс: власний видобуток і переробка

Ключовим довгостроковим рішенням визначено розвиток внутрішнього нафтового сектору — від видобутку до переробки.

Збільшення нафтовидобутку

• Державна компанія «Укрнафта» має наростити обсяги видобутку
• Це дозволить зменшити залежність від імпорту та підвищити контроль над ресурсною базою

Будівництво малих нафтопереробних заводів (НПЗ)

• Пропонується створення мережі невеликих НПЗ, розосереджених по країні
• Такий підхід забезпечить:
  • гнучкість виробництва
  • зниження ризиків втрати потужностей
  • стійкість до зовнішніх і внутрішніх загроз
• Орієнтація на світові практики децентралізованої переробки

«Коли це вдасться втілити, то ми будемо енергостійкими не лише у виробництві електричної енергії чи теплопостачання, але й у видобутку нафти, її переробці на бензин та дизель» — Сергій Нагорняк

Очікуваний ефект для енергетичної безпеки

• Зниження імпортозалежності у сегменті пального
• Підвищення стабільності цін завдяки внутрішнім ресурсам
• Формування повного ланцюга: видобуток → переробка → споживання
• Посилення енергостійкості не лише в електроенергетиці, а й у нафтопродуктах

Висновки

Український ринок пального перебуває під значним впливом зовнішніх факторів через критичну імпортозалежність. Тимчасові інструменти підтримки, такі як кешбек, можуть лише частково пом’якшити ціновий тиск. Водночас стратегічний розвиток власного нафтовидобутку та створення мережі малих НПЗ формують основу для довгострокової енергетичної стійкості країни.

Ключовий акцент — перехід від реактивної моделі (залежність від імпорту) до проактивної (власне виробництво і переробка), що дозволить Україні краще контролювати як фізичні обсяги пального, так і його цінові параметри.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Прес-служба Апарату Верховної Ради України

Ринок бензину у 2025 році завершився «несезонною» силою цін і маржі наприкінці року, але драйвери виявилися нестандартними: ключову роль зіграли збої та цінова політика нігерійського меганпз Dangote, санкційні ризики й перебої нафтопереробки, а також зростання електрифікації транспорту. У 2026 році аналітики Argus очікують збільшення пропозиції з боку нових/модернізованих потужностей і подальшого переформатування традиційних маршрутів постачання — із ризиком додаткової «раціоналізації» (закриття) частини старих європейських НПЗ.

Глобальний бензиновий ринок: підсумки 2025 і головні драйвери 2026

1) 2025-й: чому бензин “посилився” наприкінці року

• Нігерія стала центром волатильності для Атлантичного басейну через роботу меганпз Dangote (паспортна потужність 650 тис. бар./добу).
• У першому півріччі 2025 року:
  • прибутковість переробки бензину (non-oxy crack — маржа бензину відносно Brent) була нижчою, ніж роком раніше;
  • запаси бензину в хабі ARA (Амстердам–Роттердам–Антверпен) були вищими р/р;
  • імпорт бензину до Нігерії знижувався, бо Dangote нарощував випуск.
• У серпні–вересні з’явилися повідомлення про ремонт на RFCC (установки каталітичного крекінгу, які дають високий вихід бензину) — це стало одним із тригерів зміни тренду.
• Восени імпорт Нігерії почав зростати, а у жовтні–листопаді попит «підстрибнув» через побоювання імпортерів щодо можливого запровадження 15% мита на імпорт бензину та дизелю.
• На цьому тлі non-oxy crack досяг 26-місячного максимуму — $28,50/бар. проти front-month ICE Brent (середина листопада).
• У грудні маржа різко ослабла: Dangote суттєво знизив ціни на бензин, зробивши європейські барелі неконкурентними.

2) Азія у 2025-му: як санкційні ризики і збої “перекинули” напруженість між регіонами

• Перший квартал 2025 року в Азії характеризувався надлишком пропозиції та контанго, на тлі активних переробних прогонів у Кореї, Японії та на Близькому Сході.
• У другій половині року з’явився дефіцитний ухил:
  • «креки» бензину в Азії піднімалися до 2–3-річних максимумів;
  • ринок отримав премію за ризик через санкційні новини (згадувалися Rosneft і Lukoil) та перебої нафтопереробки, пов’язані з ушкодженнями інфраструктури;
  • важливою була й роль російської нафтової сировини для блендингу: значна частина російської нафтової фракції (нафта/нафта-розчинник, “naphtha”) іде на схід та використовується для домішок у бензин.
• Індонезія (найбільший покупець бензину в регіоні) стала «дикою картою»:
  • у травні лунали заяви про намір зупинити імпорт із Сингапуру і перейти на прямі закупівлі у виробників Близького Сходу та США;
  • на тлі невизначеності окремі приватні імпортери мали проблеми з квотами, що спричиняло дефіцити на АЗС у Джакарті;
  • наприкінці року відбувся сплеск спотових закупівель державної Pertamina — невдало за часом, бо паралельно частина вторинних установок у регіоні простоювала (зокрема в Тайвані).

3) Попит: електромобілі, ефективність авто і “етанольні” правила

• Китай — головний рушій структурного падіння попиту на бензин через електрифікацію:
  • у 2025 році понад 30% продажів авто в Китаї припало на електромобілі;
  • ще близько 20% — на plug-in гібриди;
  • в окремі місяці понад 50% продажів становили new energy vehicles (NEV) замість авто на бензині.
• Один із факторів — низька вартість електроенергії, через що навіть plug-in гібриди часто експлуатують переважно як EV, додатково тиснучи на бензиновий попит.
• Поза Китаєм електрифікація зростає повільніше; в Азійсько-Тихоокеанському регіоні попит на бензин поки що підтримує Індія завдяки економічному зростанню та розширенню автопарку.
• Етанольні мандати:
  • в Індонезії обговорювали можливий мандат E10, який потенційно зменшив би залежність від імпорту та змінив би торговельні потоки, але остаточних рішень не оголошували;
  • в Індії націлюються на E20, що може вивільняти додаткові обсяги бензину для експорту (за логікою балансу “більше домішок — менше чистого бензину потрібно всередині”).
• США: у 2025 році фіксували річне падіння попиту на бензин; серед драйверів — підвищення паливної ефективності авто. Також у вересні згадувалося скасування податкової субсидії для купівлі EV, після чого проникнення EV у продажах у IV кварталі знизилося приблизно до 10%.

4) Пропозиція та “меганпз”: Dangote, Dos Bocas і нові потужності в Азії

• Dangote змінює правила гри для Європи:
  • до запуску/розгортання Dangote Західна Африка забирала приблизно кожен п’ятий барель європейського бензину на експорт;
  • у 2025 році Нігерія імпортувала з Європи лише 130 тис. бар./добу проти піку 340 тис. бар./добу у 2022 році;
  • падіння імпорту посилилося після згортання держсубсидії на бензин у 2023 році.
• Вражаючий сигнал ринку: Dangote (країна-імпортер бензину історично) у 2025 році знаходив можливості експортувати бензин навіть до США — як приклад глобальної “розбалансованості” маршрутів і арбітражів.
• Європейські НПЗ під тиском: джерела вказують, що підприємства з високою залежністю від експорту до Західної Африки можуть втрачати маржинальність, якщо не переорієнтуються на інші ринки.
• Приклад адаптації: Phillips 66 планує проєкт підвищення якості бензину на Humber, щоб виробляти більш “конкурентний” продукт із Q2 2027.
• Мексика: меганпз Dos Bocas (Olmeca) почав давати стабільніші обсяги виробництва бензину, що може далі знижувати імпортну потребу країни.
• Китай: експортні квоти на світлі нафтопродукти, за оцінкою, навряд чи суттєво зростатимуть; як “рамка” згадувався рівень близько 41 млн бар./рік (сукупно для дизелю, бензину й авіапального).
• Індонезія: ключова подія 2026 року — введення в дію RFCC на Balikpapan потужністю 90 тис. бар./добу, яка потенційно може витіснити близько 45 тис. бар./добу імпорту. Водночас наголошувалося, що RFCC — складна для запуску установка і вихід на стабільні режими може зайняти час.
• Близький Схід/Південна Азія: очікується збільшення доступності продуктів через розширення потужностей (зокрема згадувалися Ірак, Іран, а також нові/розширені об’єкти в Індії).

5) Торговельні потоки: як “ламаються” старі маршрути

• Європа → Західна Африка: маршрут слабшає через самозабезпечення Нігерії (Dangote).
• Європа → США (Атлантичне узбережжя): потік слабшає не лише через майбутній ефект Мексики, а й через внутрішню логістику США:
  • перетоки з US Gulf Coast на US Atlantic Coast дедалі частіше йдуть через Colonial Pipeline (дешевше за морські перевезення в умовах обмежень Jones Act);
  • зріс непрямий маршрут US Gulf Coast → Багами (танк-ферми) з подальшим відправленням на східне узбережжя США: з 20–30 тис. бар./добу раніше до 60–70 тис. бар./добу у 2025 році.
• Азія стає “короткою ланкою” для покриття дефіцитів у специфічних сегментах, зокрема через складні вимоги до якості (згадувалася специфіка CARBOB для US West Coast) та фрахтову економіку (включно з витратами на Панамський канал).

6) На що дивляться у 2026 році: ризики та тригери волатильності

• Стабільність роботи меганпз:
  • Dangote: чи вдасться уникати повторення ремонтів/збоїв, що розгойдували ціни в 2025-му;
  • Dos Bocas: чи зможе й надалі підвищувати завантаження;
  • Balikpapan: коли RFCC вийде на стійкий високий рівень і реально зменшить імпорт Індонезії.
• Погодні ризики: можливі екстремальні хвилі спеки, які здатні знижувати переробні прогони (особливо в Південній Європі) у період пікового літнього попиту.
• Короткострокові імпульси попиту: у найближчі місяці згадувалося очікуване підсилення споживання в АТР через Місячний Новий рік і Рамадан.
• Довгостроково: EV-тренди та політика щодо етанольних домішок залишаються ключовими структурними факторами.

«Ринок бензину зрештою виявився визначеним нігерійськими фундаментальними чинниками… non-oxy crack піднявся до 26-місячного максимуму $28,50/бар. у середині листопада, але перед піком попиту в грудні маржа зійшла нанівець після зниження цін Dangote». — Джордж Меєр-Боннетт, заступник редактора Argus (переклад з англійської)

«У 2025 році електромобілі становили понад 30% продажів у Китаї, а plug-in гібриди — близько 20%… У деякі місяці понад 50% продажів припадало на “new energy vehicles”, що структурно тисне на попит на бензин». — Емма Пайк, аналітикиня Argus (переклад з англійської)

Джерело: Terminal
Першоджерело: Argus Media — Gasoline Markets Outlook 2026: Supply, Price & Cracks (Driving Discussions, 20 February 2026)

Photographer: PIUS UTOMI EKPEI/AFP

Українські сили завдали ударів по критичних вузлах нафтопровідної системи «Дружба», спричинивши масштабну пожежу на об’єкті «Транснєфті» у Татарстані. Внаслідок атак було порушено «постачання» російської сирої нафти до Угорщини та Словаччини через південну гілку трубопроводу. Подія вже спровокувала нову хвилю дипломатичної напруги в ЄС і загострила питання енергетичної безпеки в умовах повномасштабної війни.

Удар по енергетичному хребту: що сталося і які наслідки

Географія атак і технічний ефект

У ніч на неділю українські сили здійснили цільові удари далекобійними безпілотниками по критичних вузлах нафтопровідної мережі «Дружба» — однієї з ключових артерій експорту російської нафти до Європи.

• Уражено великий нафтоперекачувальний та диспетчерський хаб «Транснєфті» у Татарстані — виникла масштабна пожежа.
• Атаки також зафіксовано на станціях «Унеча» (Брянська область) та «Нікольське» (Тамбовська область).
• Усі ці об’єкти є критичними для функціонування системи «Дружба».

Нафтопровід «Дружба» — це одна з найдовших трубопровідних систем у світі, яка забезпечує транзит російської сирої нафти до країн Центральної Європи.

Операція стала частиною посиленої кампанії України, спрямованої на ослаблення експортно-енергетичної економіки росії та її паливної логістики.

Порушення «постачання» до Угорщини та Словаччини

Унаслідок ударів було порушено «постачання» сирої нафти до:

• Угорщини
• Словаччини

Обидві країни залишаються єдиними членами ЄС, які досі значною мірою залежать від російської нафти через південну гілку «Дружби», отримавши тимчасові винятки з-поміж загальноєвропейських обмежень.

Дипломатичний фронт: звинувачення та блокування рішень ЄС

Позиція Будапешта і Братислави

Угорщина та Словаччина раніше вже загострювали суперечку з Києвом, звинувачуючи його в навмисному блокуванні транзиту російської нафти.

«Немає технічних причин для припинення потоків нафти», — заявили угорські та словацькі посадовці, назвавши зупинку «політичним шантажем».

Представники обох країн стверджують, що Київ свідомо використовує енергетичний фактор як інструмент політичного тиску після протистояння щодо членства України в ЄС.

• Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан пообіцяв блокувати процес вступу України до ЄС.
• Будапешт заявив про намір заблокувати кредит ЄС обсягом €90 млрд, призначений для підтримки військових та економічних потреб України.
• Угорщина також пообіцяла ветувати 20-й пакет санкцій ЄС проти росії, який планували ухвалити до четвертої річниці повномасштабного вторгнення.

Позиція Києва

Україна відкинула звинувачення як безпідставні.

«Перебої спричинені ударами російських дронів і ракет по критичній інфраструктурі на заході України», — заявили в Києві, додавши, що ремонт триває, але ускладнений подальшою агресією рф.

Київ також запропонував сусіднім державам адресувати свої претензії кремлю, а не Україні.

Енергетична безпека Європи: що означає цей інцидент

Ключові ризики

• Підвищення вразливості південної гілки «Дружби», яка залишається критичною для окремих країн ЄС.
• Посилення політизації енергетичних потоків у Центральній Європі.
• Зростання напруги навколо санкційної політики ЄС.

Європейська комісія вже скликала надзвичайні засідання для врегулювання ситуації.

Атака на «Дружбу» демонструє, що енергетична інфраструктура стала не лише економічним, а й стратегічним військовим ресурсом. Водночас для Європи це сигнал про необхідність пришвидшення відмови від російської сировини, а для України — підтвердження, що енергетичний фронт залишається ключовим елементом протистояння.

Джерело: Terminal
За матеріалами: OilPrice

З кінця жовтня 2025 року глобальні маржі переробки дизеля суттєво зросли й вийшли на найвищий рівень за рік. Поєднання санкцій ЄС проти російської нафти, ударів України по російських нафтопереробних і експортних об’єктах та аварійних зупинок НПЗ на Близькому Сході різко обмежило пропозицію дизеля у світі.

Найпомітніше напруження відчув «атлантичний басейн»: європейський хаб Амстердам–Роттердам–Антверпен (ARA), Нью-Йоркська гавань та узбережжя Мексиканської затоки США. На цих ринках дизельні crack spread’и проти Dated Brent уперше більш ніж за рік перевищили $1 за галон, що засвідчує надзвичайно високі прибутки тих НПЗ, які залишаються в строю, та структурний дефіцит дизельного палива.

Карта впливів: дизель, санкції, НПЗ та європейський ринок

1. Стрибок маржі переробки дизеля та структура ціни

Crack spread — ключовий індикатор того, скільки заробляє НПЗ на переробці сирої нафти в готовий продукт.

• Механіка маржі
  • Crack spread для дизеля розраховується як різниця між спотовою ціною галона дизпалива та спотовою ціною галона сирої нафти (Dated Brent).
  • Чим вищий crack spread, тим більша частка ціни кінцевого продукту припадає саме на переробку та дефіцит пропозиції, а не на базову вартість сировини.
• Різкий ріст у жовтні–листопаді 2025 року
  • З середини жовтня до середини листопада crack spread’и на:
    • ARA-хабі в Європі,
    • Нью-Йоркській гавані,
    • узбережжі Мексиканської затоки США

    підскочили понад $1 за галон — уперше більш ніж за рік.

  • Станом на 26 листопада 2025 року маржі залишаються поблизу річних максимумів, що сигналізує про затяжний період напруження на ринку дизеля.
• Наслідки для ціноутворення в Європі
  • ARA-хаб виступає ключовим ціновим орієнтиром для європейських ринків дизпалива.
  • Зростання crack spread’ів у ARA означає:
    • перенесення дефіциту з глобальної переробки безпосередньо у ціну на оптових європейських хабах,
    • підвищення базової маржі для нафтотрейдерів та НПЗ, які можуть фізично доставити продукт до Північно-Західної Європи.
  • Ринки змушені конкурувати за обмежені обсяги, підвищуючи премії до Dated Brent і посилюючи роль маржі переробки у структурі кінцевої ціни.

2. Санкції ЄС проти росії: переформатування джерел постачання дизеля

Європейська політика санкцій поетапно трансформує карту постачання нафтопродуктів, створюючи структурну напруженість на ринку дизеля.

• Еволюція санкцій
  • Кінець 2022 – початок 2023 років:
    • ЄС забороняє імпорт сирої нафти та нафтопродуктів із російських НПЗ, включно з дизельним паливом, як реакцію на повномасштабне вторгнення росії в Україну.
  • Липень 2025 року:
    • Додаткові санкції ЄС включають заборону імпорту нафтопродуктів, вироблених із російської сирої нафти, навіть якщо переробка відбувається за межами території росії.
  • Жовтень 2025 року:
    • ЄС посилює обмеження проти основних російських нафтових компаній «Роснефть» (Rosneft), «Лукойл» (Lukoil) та «Газпром нефть» (Gazprom Neft).
• Новий вектор: обмеження «обхідного» дизеля
  • Останній пакет санкцій орієнтований на зниження вартості російської сирої нафти шляхом:
    • цільового тиску на НПЗ у Туреччині та Індії,
    • які закуповували дисконтовану російську нафту та реекспортували нафтопродукти, зокрема дизель, до ЄС.
  • Таким чином, ЄС намагається перекрити «сіру» схему імпорту дизеля російського походження, навіть якщо формально постачальником виступає третя країна.
• Вплив на глобальну пропозицію
  • Нові обмеження додатково скорочують доступний на ринку дизель:
    • зменшуючи привабливість переробки російської сирої нафти для НПЗ у Туреччині та Індії,
    • стимулюючи пошук альтернативних сортів сирої нафти та інших маршрутів постачання.
  • Це створює тиск на європейських покупців, які змушені переключатися на інші джерела — Близький Схід, США та Африку — за вищими цінами.

3. Удари по російській інфраструктурі та глобальна логістична стійкість

Атаки України по російській нафтопереробній та експортній інфраструктурі демонструють, наскільки вразливими є вузлові об’єкти енергетики для військового впливу та як швидко це перетворюється на глобальний ціновий сигнал.

• Зменшення експорту російських нафтопродуктів
  • Обстріли НПЗ та експортних терміналів у росії скоротили експортні обсяги пального, включно з дизелем.
  • Без дешевих російських ресурсів:
    • країни, які продовжували імпортувати з росії, змушені конкурувати за обмежені обсяги на світовому ринку,
    • це посилює цінову конкуренцію та піднімає crack spread’и.
• Висновки для захисту критичної інфраструктури
  • Ситуація показує, що втрата навіть частини переробних потужностей однієї держави суттєво впливає на глобальний баланс дизеля.
  • Військова складова:
    • нафтопереробні заводи та експортні термінали фактично є стратегічними цілями, удар по яких одразу відображається у зростанні міжнародних цін.
  • Економічна складова:
    • залежність від обмеженої кількості великих НПЗ та маршрутів експорту збільшує системний ризик для імпортозалежних ринків, зокрема європейського.
  • Країни-імпортери змушені враховувати, що локалізований військовий ризик миттєво перетворюється на глобальний ціновий шок для дизеля.

4. Близький Схід, Нігерія та роль резервних потужностей у диверсифікації постачання

Події навколо НПЗ поза межами росії оголили обмеженість «запасу міцності» глобальної переробної інфраструктури.

• Аварійна зупинка НПЗ Al Zour у Кувейті
  • НПЗ Al Zour вийшов на повну потужність у 2023 році та став важливим джерелом пального для Європи після запровадження імпортної заборони на російські нафтопродукти.
  • З кінця жовтня 2025 року триває тривалий простій Al Zour, що:
    • суттєво обмежує доступні обсяги дизеля та інших нафтопродуктів,
    • посилює дефіцит на ринку Європи, яка раніше частково компенсувала відмову від російських постачань за рахунок цього НПЗ.
• Масштабні ремонти на НПЗ Близького Сходу
  • Період активних планових ремонтів у регіоні супроводжується:
    • тимчасовим скороченням переробки на кількох великих НПЗ,
    • додатковим зниженням доступної пропозиції дизеля на світовому ринку.
  • У результаті Близький Схід, який мав відігравати роль одного з компенсаторів втрат російського дизеля, сам стає джерелом додаткової напруги у ланцюгах постачання.
• Фактор НПЗ Dangote у Нігерії
  • Щодо ходу ремонтних робіт на великому НПЗ Dangote у Нігерії надходять суперечливі повідомлення.
  • Ця невизначеність:
    • обмежує очікування ринку щодо швидкого нарощування постачань з боку Західної Африки,
    • підвищує тиск на інші маршрути постачання в атлантичному басейні.
• Висновок для європейської диверсифікації
  • Європейський ринок дизеля дедалі більше залежить від:
    • переробних потужностей Близького Сходу (зокрема Al Zour),
    • нових проєктів у Західній Африці (Dangote),
    • та експорту НПЗ атлантичного басейну, насамперед зі США.
  • Будь-які збої в роботі цих вузлових НПЗ миттєво зменшують логістичну стійкість та звужують можливості диверсифікації постачання для ЄС.

5. Роль НПЗ США та перерозподіл потоків у атлантичному басейні

На тлі обмежень у росії та на Близькому Сході, а також невизначеності в Африці, НПЗ узбережжя Мексиканської затоки США стають одним з ключових стабілізуючих, але водночас і цінових факторів.

• Підвищений попит на продукцію НПЗ США
  • Попит на продукти з НПЗ, які залишаються в роботі, зростає:
    • особливо це стосується НПЗ узбережжя Мексиканської затоки,
    • які забезпечують основний обсяг експортних постачань нафтопродуктів зі США.
  • Стійкий міжнародний попит за умов стислої пропозиції дає змогу цим НПЗ отримувати вигоду від підвищених crack spread’ів.
• Експорт бензину та дистилятів зі США
  • Експорт бензину зі США вийшов на найвищий рівень за рік (за даними Weekly Petroleum Status Report та суднових трекінгових даних Vortexa).
  • Експорт дистилятного пального (включаючи дизель):
    • у листопаді перебуває на підвищених рівнях,
    • перевищує середні показники за останні п’ять років (2020–2024).
• Наслідки для європейського ціноутворення та конкуренції
  • Оскільки НПЗ США можуть працювати і на внутрішній, і на зовнішній ринок:
    • європейські покупці вимушені конкурувати з іншими імпортерами за американські обсяги,
    • це посилює цінову конкуренцію в атлантичному басейні та підвищує роль ARA і Нью-Йорка як референтних хабів.
  • Високі crack spread’и стимулюють зростання експорту зі США, але водночас:
    • підтягують внутрішні ціни на дизель у США до світових рівнів,
    • обмежують можливість Європи отримувати дешевший ресурс, якщо на глобальному рівні пропозиція залишається стислою.

6. Логістична стійкість та стратегічні уроки для європейського ринку

Комбінація санкцій, військових дій і ремонтних простоїв НПЗ формується в своєрідну «стрес-тестову» карту для європейського ринку дизеля.

• Концентрація ризиків
  • Одночасний вплив трьох факторів:
    • санкції ЄС проти росії та продуктів російського походження,
    • удари по російській інфраструктурі, що зменшують експорт,
    • тривалі простої та ремонти НПЗ у Кувейті й на Близькому Сході, а також невизначеність щодо Dangote в Нігерії,

    підкреслює залежність ЄС від обмеженої кількості критичних вузлів у глобальній переробній мережі.

• Стратегічні запаси та сценарне планування
  • Фіксація crack spread’ів понад $1 за галон у кількох ключових хабах одночасно свідчить, що:
    • маржа переробки вже включає в себе премію за ризик постійних перебоїв,
    • ринок закладає можливість подальших збоїв без потреби у нових шоках пропозиції.
  • Для Європи це означає, що:
    • підтримання достатніх стратегічних запасів дизеля стає критичним елементом енергетичної безпеки,
    • планування сценаріїв із врахуванням одночасних збоїв на кількох великих НПЗ вже не є теоретичним завданням, а віддзеркалює поточний досвід кінця 2025 року.
• Розосередження постачання та інфраструктурних маршрутів
  • Залежність ЄС:
    • від конкретних НПЗ (Al Zour, російські заводи, Dangote),
    • та від обмеженої кількості морських маршрутів атлантичного басейну,

    показує, що кожен із цих елементів є критичною інфраструктурою в широкому міжнародному сенсі.

  • Події 2022–2025 років демонструють:
    • перехід від моделі, де росія була основним постачальником дизеля в Європу,
    • до більш складної, але й більш крихкої системи, що спирається на Близький Схід, Африку та США.

7. Підсумкові висновки для європейського ринку дизеля

• Геополітика стала ключовим драйвером маржі
  • Санкції ЄС, удари по російських НПЗ та зупинка Al Zour у Кувейті разом призвели до найвищих за рік марж переробки дизеля та crack spread’ів понад $1 за галон у головних хабах атлантичного басейну.
• ЄС замінив російське джерело, але отримав нові вузькі місця
  • Відмова від російських постачань дизеля означала переорієнтацію на Близький Схід, Африку та США.
  • Збої в роботі цих НПЗ показали, що ризики просто перерозподілені, а не усунуті.
• НПЗ США відіграють роль «балансуючої ланки», але за високою ціною
  • Рекордні обсяги експорту бензину та підвищений експорт дистилятів зі США (вище середнього рівня 2020–2024 років) частково компенсують дефіцит в Європі, але одночасно підтягують цінову планку для всього атлантичного басейну.
• Критична інфраструктура енергетики стала глобальним ціновим «детонатором»
  • Удари по російських об’єктах та простої на Близькому Сході засвідчили, що кожен великий НПЗ є елементом міжнародної енергетичної безпеки, а не лише внутрішньої інфраструктури окремої держави.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: U.S. Energy Information Administration (EIA).

Україна, Чехія, Польща та Словаччина опрацьовують політично чутливий проєкт експорту української нафти до Чехії через нафтопровід «Дружба». Йдеться не лише про до 15 % чеського споживання нафти та завантаження Літвіновського НПЗ, а й про перевірку здатності ЄС переформатувати інфраструктуру, історично пов’язану з російською сировиною, на користь України та спільної енергетичної безпеки.

Проєкт експорту української нафти до Чехії

1. Про що насправді йдеться

У центрі уваги — рішення, чи зможе Україна вже найближчим часом експортувати власну нафту до Чехії трубопровідним маршрутом, який десятиліттями асоціювався з російською сировиною.

• Маршрут: українська нафта → південна гілка нафтопроводу «Дружба» через Україну → Угорщина та Словаччина → Чехія (Літвіновський НПЗ).
• Ключові оператори:
  • чеська державна компанія Mero (власник і оператор чеської ділянки «Дружби»),
  • словацька державна Transpetrol (оператор словацької частини «Дружби»),
  • польська група Orlen та її чеська «донька» Orlen Unipetrol RPA (власник чеських НПЗ).
• З пропозицією купувати українську нафту виступила сама Україна, підтверджують джерела, наближені до переговорів.
• Статус на кінець листопада 2025 року:
  • Словаччина вже отримала близько 100 тис. тонн української нафти та підписала угоди.
  • Чеська сторона досі веде переговори, упираючись у політичні та регуляторні обмеження, пов’язані з санкціями ЄС та «російським слідом» у трубі.

2. Чому Київ шукає «добрі руки» для своєї нафти

Українська мотивація має водночас економічний, енергетичний та геополітичний вимір.

• Зруйнована нафтопереробка: російські удари під час повномасштабної війни фактично вивели з ладу майже всі українські НПЗ, зокрема Кременчуцький. Україна не має де переробляти власну нафту й не має де її зберігати.
• Припинення видобутку технічно пов’язане із видобутком природного газу, який критично потрібен промисловості й системі опалення. Зупинка свердловин означала б і удар по газовому балансі країни, і дороговартісну консервацію родовищ.
• Масштаб видобутку:
  • на початку 2000-х «Укрнафта» видобувала до 4,5 млн тонн нафти й газоконденсату на рік;
  • у 2024-му, за оцінками, видобуток становить близько 1,2 — 1,4 млн тонн на рік — більш ніж утричі менше, але з тенденцією до зростання після очищення компанії від впливу олігархічних груп.

«Якщо ви зупиняєте видобуток нафти, то маєте глушити свердловини. А це свердловини, з яких нафта йде дуже давно, і потім їх відновлювати обійдеться дорожче, ніж бурити нові. У нас родовища виснажені…» — наголошує президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

• Пошук ринку збуту: за оцінками чеських медіа та експертів, плановий експорт у 75–100 тис. тонн на місяць майже дорівнює річному видобутку України — це робить чеський напрямок ключовим каналом збуту.
• Політичний вибір покупця:
  • існують й інші потенційні покупці,
  • але продаж нафтового ресурсу країні, яка системно підтримує Україну, розглядається як продаж «у добрі руки», а не «підгодовування» держав, які грають на боці агресора.

«Краще нам продати це в Чехію, країну, яка нас підтримує, аніж підгодовувати тих, хто по суті є нашим ворогом», — підкреслює Михайло Гончар.

3. Енергетична безпека та політичний сигнал ЄС

Для Чехії проєкт української нафти — це тест на послідовність відмови від російської сировини та можливість зміцнити власну енергетичну автономію в межах ЄС.

• Структура споживання нафти:
  • річне споживання нафти в Чехії становить близько 7 млн тонн;
  • обговорювані обсяги української нафти — 75–100 тис. тонн на місяць, тобто майже 15 % внутрішнього споживання за рік;
  • для Літвіновського НПЗ це може становити близько 20 % його переробки.
• Відмова від російської нафти:
  • НПЗ у Кралупах ще з 1995 року працює на неросійській легкій нафті, яку Чехія отримує західним маршрутом;
  • НПЗ у Літвінові до весни 2025 року переробляв переважно російську Urals, що надходила «Дружбою»;
  • із 2025 року Чехія виконала зобов’язання ЄС і повністю відмовилася від російської Urals, перейшовши на суміш неросійських нафт, що йдуть через Трансальпійський нафтогін TAL та гілку IKL з Німеччини.
• Стратегічна роль «Дружби» у Чехії:
  • після відмови від російської нафти чеська ділянка «Дружби» фактично простоює;
  • Mero утримує її в робочому стані, розглядаючи як потенційний маршрут постачання неросійської нафти (зокрема з Каспійського регіону через Одесу — Броди);
  • для держави це питання не лише економіки, а й символічного розриву з російською енергозалежністю.

Політичний ефект проєкту:

• Чехія перетворюється на демонстраційний кейс для ЄС: чи може країна, що є членом співтовариства, не просто відмовитися від російської сировини, а й переорієнтувати інфраструктуру на українську нафту.
• Участь державної компанії Mero в підтримці проєкту показує, що це не суто комерційна угода, а політично схвалений курс на посилення зв’язків із Україною.

4. Роль союзників і транзитних держав

Без Польщі та Словаччини цей проєкт неможливий — саме вони забезпечують політичне «плече» та логістичний транзит.

• Польща — стратегічний енергетичний партнер:
  • група Orlen є власником обох чеських НПЗ і активно співпрацює з українським «Нафтогазом» за газовими контрактами;
  • купівля української нафти для Orlen — це одночасно форма підтримки України та комерційна можливість завдяки нижчій ціні, про що свідчать дані чеських медіа;
  • Orlen Unipetrol RPA виступив першим із запитом до Transpetrol щодо транспортування української нафти до Чехії.
• Словаччина — полігон для перевірки маршруту:
  • словацька компанія Transpetrol підтверджує, що до неї зверталися:
    • спочатку Orlen Unipetrol RPA,
    • пізніше — словацький нафтопереробник Slovnaft.
  • за рік Transpetrol уже доставив до словацького НПЗ близько 100 тис. тонн української нафти, що становить трохи більше ніж 2 % від загального імпорту Словаччини (4,7 млн тонн із січня до жовтня);
  • замовлення на жовтень і листопад становили ще 70 тис. тонн, що демонструє сталість інтересу.

«У зв’язку з геополітичною ситуацією, санкціями ЄС і непевністю щодо майбутнього розвитку подій у нафтовій і нафтохімічній промисловості відбуваються зміни, і нафтопереробні заводи намагаються розширити свій портфель постачальників», — пояснює речниця Transpetrol Луціа Патцнерова.

• Політичний зміст словацької позиції:
  • офіційна риторика підкреслює не лише комерційну логіку, а й реакцію на санкції ЄС проти російської нафти та загальну геополітичну нестабільність;
  • готовність Transpetrol працювати з українською нафтою демонструє, що навіть за наявності винятку з санкцій для Словаччини щодо російської нафти, країна активно диверсифікує джерела.

5. ЄС, санкції та «російський слід» у трубопроводі

Найбільш делікатний геополітичний аспект — як поєднати санкційний режим ЄС з тим фактом, що в системі «Дружби» все ще є російська нафта.

• Словацький контекст:
  • через виняток у санкціях ЄС Словаччина досі отримує російську нафту через «Дружбу»;
  • через схожий склад української та російської нафти постачання до словацьких НПЗ не створює помітної технічної чи регуляторної проблеми.
• Чеський контекст:
  • Чехія відмовилася від російської нафти, пільговий період завершився;
  • у чеській частині «Дружби» все ще залишається обсяг російської нафти у власності Mero;
  • чисто політично та юридично Чехія не може дозволити змішування української нафти з залишками російської у способі, який виглядатиме як повернення до залежності від російської сировини.

«Враховуючи, що технологічне наповнення словацької системи “Дружба” складається з російських експортних сумішей, через заборону, пов’язану з санкціями ЄС, чеській стороні необхідно вирішити це питання технічно та адміністративно, що згодом дозволить Transpetrol транспортувати українську вітчизняну нафту через територію Словацької Республіки та доставляти її чеському транспортеру для Orlen Unipetrol RPA», — наголошують у Transpetrol.

• Політична суть проблеми:
  • фактично йдеться не стільки про техніку, скільки про доведення політично й юридично прозорого походження сировини для європейських регуляторів;
  • Чехія має показати, що українська нафта не стане «фасадом» для прихованої присутності російської Urals у трубопроводі.

6. Якість української нафти та політичний вимір ціни

Дискусія про якість української нафти виходить за межі технології — вона впливає на сприйняття проєкту в політичних колах ЄС.

• Порівняння з іншими сортами:
  • у минулих дослідженнях у сертифікованій лабораторії італійської компанії AGIP українська нафта показала характеристики, практично тотожні азербайджанській Azeri Light;
  • такі сорти традиційно коштують дорожче, ніж російська Urals.

«Якщо це буде просте додавання української нафти в потік Urals, то ми лише покращимо якість Urals, але самі отримуватимемо ціну як за Urals», — попереджає Михайло Гончар.

• Політичний висновок із питання ціни:
  • Україна має наполягати, щоб її нафта не розчинялася в російському потоці ні фактично, ні юридично;
  • Чехія та інші партнери повинні вибудувати модель, де політична підтримка України не перетворюється на приховане субсидування старих російських схем через занижену ціну на високоякісну українську нафту.

7. Ризики з українського боку: прозорість та антикорупційна чутливість партнерів

Окремі питання стосуються внутрішньоукраїнських ризиків, які можуть впливати на готовність ЄС та окремих держав рухати проєкт уперед.

• Репутаційний фактор:
  • європейські партнери особливо уважно стежать за можливими «схемами» навколо експорту нафти;
  • створення додаткових «фірм-прокладок» або непрозорих ланцюжків власності в експортних операціях може зупинити або сповільнити проєкт.

Михайло Гончар наголошує, що надзвичайно важливо уникнути появи спеціальних «фірм-прокладок» для організації експорту, оскільки «європейські партнери України дуже остерігаються подібного “схематозу”, а на тлі останніх корупційних скандалів ця тема є особливо чутливою».

• Політичний імператив для Києва:
  • усі рішення щодо маршруту, операторів і фінансових потоків мають бути максимально прозорими та публічними;
  • цей проєкт здатен стати позитивним прецедентом взаємодії України з ринками ЄС — або, у разі помилок, негативним символом.

8. Як проєкт змінює баланс сил

Якщо узагальнити усі складові питання, вимальовується кілька ключових геополітичних висновків.

1. Від «російської труби» до українсько-європейського коридору

• перезапуск «Дружби» в чеському сегменті для української нафти означатиме фактичну зміну її геополітичної ідентичності — з символу залежності від росії на інструмент інтеграції України до енергетичного простору ЄС;
• для Mero та чеської держави це шанс продемонструвати, що інфраструктура на території ЄС більше не диктується логікою “руської нафти”.

2. Поглиблення політичного союзу Україна — Чехія — Польща — Словаччина

• енергетичні проєкти на кшталт цього доповнюють військово-політичну та гуманітарну підтримку України з боку країн регіону;
• спільна участь Orlen, Mero, Transpetrol та українських компаній створює мережу взаємозалежності, яка робить політичний розворот окремих урядів щодо України дорожчим і менш ймовірним.

3. Перевірка дієздатності санкційної політики ЄС

• ЄС має відповісти на практичне питання: чи здатний він одночасно:
  • жорстко дотримуватися обмежень щодо російської нафти,
  • і гнучко адаптувати ці правила для підтримки експорту союзника, який воює, — України.
• Рішення щодо маршруту через «Дружбу» стане індикатором політичної волі Брюсселя та національних урядів.

4. Енергетична безпека як продовження оборонної політики

• проєкт дозволяє:
  • зняти з України проблему накопичення невивезеної нафти та пов’язаних із цим ризиків,
  • посилити енергетичну стійкість Чехії та регіону Центральної Європи без повернення до російської сировини.
• Таким чином, енергетика стає ще одним фронтом війни, де союзники можуть діяти скоординовано й системно.

Підсумок: якщо Чехія, Польща, Словаччина та Україна спільно подолають правові, санкційні й політичні бар’єри, експорт української нафти через «Дружбу» може стати поворотною точкою у трансформації європейської енергетичної архітектури. Це не лише економічний контракт, а й сигнал: інфраструктура, яку десятиліттями контролювала росія, тепер працює на зміцнення України та Європейського Союзу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: radio.cz,  komersant.ua