Білий дім готується продовжити тимчасове звільнення паливних перевезень від вимог закону Джонса. Захід має збільшити доступність танкерів і зменшити логістичні обмеження між портами США, хоча незалежні оцінки вказують, що його вплив на роздрібну ціну становитиме лише кілька центів на галон.

Регуляторне послаблення має розширити транспортні можливості, але не усуває глобального дефіциту

Reuters повідомив 4 серпня, що адміністрація США очікувано продовжить звільнення від вимог закону Джонса, яке завершується 16 серпня. Закон вимагає, щоб вантажі між американськими портами перевозили судна, побудовані у США, що належать американським компаніям і мають американські екіпажі.

Тимчасове звільнення дозволяє ширше використовувати іноземний флот для перевезення нафти й пального між портами. Його метою є зменшення транспортних вузьких місць та збільшення доступності бензину в регіонах, залежних від морського постачання.

Чинне звільнення стало найдовшим призупиненням вимог закону Джонса. За чотири з половиною місяці до кінця липня його застосували майже 200 разів, свідчать дані уряду США.

Середня ціна бензину в країні перевищувала 4 долари за галон. Міністр енергетики США Кріс Райт заявив, що послаблення сприяло зниженню цін на енергоресурси в Каліфорнії та на Східному узбережжі й що його продовження є вірогідним.

Президент Rapidan Energy Group Боб Макнеллі зазначив, що звільнення збільшує кількість доступних танкерів, однак може знизити ціну бензину лише на кілька центів за галон. За його оцінкою, можливості адміністрації впливати на ринок обмежені, оскільки експорт із Перської затоки залишається ускладненим через перебої навколо Ормузької протоки.

Представники морської галузі та частина законодавців вимагають географічно обмежити звільнення й посилити перевірку кожного вантажу. Вони вважають, що широке використання іноземних суден послаблює американський флот і не забезпечує пропорційної вигоди споживачам.

«Президент використовуватиме всі наявні інструменти, зокрема публічний тиск, щоб заохочувати зниження цін на енергоресурси для американців», — заявив міністр енергетики США Кріс Райт.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Сукупні нафтові резерви Японії в липні 2026 року збільшилися на обсяг, еквівалентний трьом дням внутрішнього споживання. Станом на 1 серпня державні, комерційні та спільні з країнами-виробниками запаси відповідали 202 дням споживання.

Альтернативні постачання дали змогу припинити скорочення резервів після трьох місяців їхнього використання

Reuters 4 серпня повідомило, що рівень стратегічних запасів підвищився попри тривалу війну з Іраном. Японія змогла залучити альтернативні джерела постачання, що дало змогу компенсувати частину ризиків для традиційних маршрутів.

У червні обсяг резервів скоротився на еквівалент чотирьох днів споживання. У травні зниження становило п’ять днів, а у квітні — 27 днів. Липень став першим місяцем після цієї серії скорочень, коли показник знову зріс.

До сукупного показника входять державні стратегічні резерви, обов’язкові запаси приватних компаній та нафта, яку Японія спільно зберігає з країнами-виробниками. Станом на 1 серпня їхній загальний обсяг відповідав 202 дням внутрішнього споживання.

Після травня уряд Японії не ухвалював нових рішень про додаткове вивільнення нафти з резервів. Агентство зазначає, що у 2025 році країна отримувала 94% імпортованої сирої нафти з Близького Сходу, що робить стабільність морських маршрутів особливо важливою для її енергетичної безпеки.

Дані Японії показують, як зміна напрямів закупівлі може впливати на швидкість використання стратегічних запасів у період порушення традиційних потоків.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

4 серпня нафтові котирування знизилися більш ніж на 5% до тритижневого мінімуму після заяв представників США і Катару про дипломатичні зусилля для припинення війни з Іраном та відновлення судноплавства через Ормузьку протоку. Водночас фактичний рух танкерів залишався на вкрай низькому рівні.

Ринок скоротив геополітичну премію в ціні нафти, хоча обмеження постачання з Перської затоки не були усунені

Жовтневі ф’ючерси на Brent 4 серпня подешевшали на $4,41, або на 5,3%, до $79,36 за барель. Американська WTI втратила $4,57, або 5,7%, і завершила торги на рівні $75,77 за барель. Обидва контракти опустилися до найнижчих значень за три тижні.

Державний секретар США Марко Рубіо повідомив про поступ у переговорах з Іраном та Оманом щодо збільшення кількості суден, які можуть проходити через Ормузьку протоку. Остаточної угоди станом на 4 серпня не було. Міністр фінансів США Скотт Бессент припускав, що домовленість про відкриття протоки може бути досягнута 4 або 5 серпня.

Через Ормузьку протоку до початку війни проходило близько п’ятої частини світових потоків нафти й газу. Перебої із судноплавством змусили виробників Близького Сходу різко скоротити видобуток. Аналітики ANZ зазначили, що транзит через протоку покращився лише незначно порівняно з надзвичайно низькими рівнями, а експорт із Перської затоки залишається під тиском.

Goldman Sachs очікує, що Brent торгуватиметься в діапазоні $80–90 за барель до появи підтвердженої угоди між США та Іраном або до нового суттєвого загострення. Це прогноз банку, наведений Reuters.

«Змістовний поступ у переговорах може додатково знизити закладену в нафтові ціни геополітичну премію», — заявив Саймон-Пітер Массабні, керівник із розвитку бізнесу XS.com.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Президент Румунії Нікушор Дан 4 серпня 2026 року підписав законодавчі акти, які оголошують кризу на ринку нафтопродуктів. Пакет передбачає зниження акцизу на дизельне пальне, обмеження торговельних націнок, контроль експорту дизпалива та солідарний внесок для великих нафтових компаній.

Держава поєднала податкові, цінові та експортні обмеження для стабілізації внутрішнього ринку

Згідно з повідомленням AGERPRES, нове законодавство дає змогу знизити акциз на дизельне пальне та встановити граничні торговельні націнки. Окремим заходом передбачено тимчасову заборону експорту дизпалива без попереднього погодження Міністерства енергетики Румунії. Мета цього обмеження — забезпечити потреби внутрішнього ринку.

Пакет також передбачає запровадження солідарного внеску для великих нафтових компаній. Конкретні розміри зниження акцизу, допустимої націнки та внеску в оприлюдненому англомовному повідомленні не наведено.

Президент пов’язав необхідність термінового втручання з напруженістю на Близькому Сході та різкою нестабільністю міжнародного нафтового ринку. За його словами, прискорене подорожчання пального спричинило ланцюгове зростання витрат для населення і компаній, створивши тиск на купівельну спроможність, конкурентоспроможність бізнесу та роботу критично важливих секторів.

Рішення Румунії охоплює одразу кілька елементів ціноутворення: податкову складову, торговельну націнку, доступність внутрішніх ресурсів і додаткові платежі великих учасників нафтового ринку.

«Швидке втручання держави знову стало необхідним, оскільки зростання цін спричинило ланцюгове збільшення витрат для громадян і бізнесу», — заявив президент Румунії Нікушор Дан.

Джерело: Terminal. За матеріалами: AGERPRES.

Saudi Aramco повідомила, що конфлікт і фактичне обмеження проходу через Ормузьку протоку різко скоротили видобуток, але не позбавили компанію можливості експортувати нафту. Саудівська Аравія використовувала трубопровід до порту Янбу, Суецький канал і систему SUMED.

Альтернативна інфраструктура дала змогу перенаправити нафтові потоки до Червоного та Середземного морів

За даними Argus Media від 4 серпня, загальний видобуток вуглеводнів Saudi Aramco у другому кварталі 2026 року скоротився до 9,463 млн барелів нафтового еквівалента на добу. Роком раніше показник становив 12,780 млн барелів на добу, а в першому кварталі 2026 року — 12,614 млн барелів на добу.

Видобуток рідких вуглеводнів знизився до 7,57 млн барелів на добу порівняно з 10,48 млн барелів на добу роком раніше та 10,56 млн барелів на добу в попередньому кварталі. Причиною стало фактичне закриття Ормузької протоки.

Для перенаправлення потоків Саудівська Аравія використовувала трубопровід East-West пропускною спроможністю 7 млн барелів на добу, який з’єднує східні родовища з портом Янбу на Червоному морі. За даними Kpler, експорт сирої нафти з Янбу в липні скоротився проти червня на 470 тис. барелів на добу — до 3,67 млн барелів на добу.

Головний виконавчий директор Aramco Амін Нассер заявив, що компанія також використовує Суецький канал і трубопровідну систему SUMED потужністю 2,5 млн барелів на добу. За його словами, Aramco здатна повернутися до довоєнного рівня виробництва протягом кількох днів, а до максимально сталої потужності 12 млн барелів на добу — упродовж трьох тижнів.

Середня ціна реалізації сирої нафти Aramco у другому кварталі становила 108,1 долара за барель проти 76,9 долара в першому кварталі та 66,7 долара роком раніше. Скоригований чистий прибуток компанії зріс до 33,39 млрд доларів.

«Поточні конфлікти жодним чином не вплинули на наші довгострокові плани», — заявив головний виконавчий директор Saudi Aramco Амін Нассер.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Argus Media.

Котирування Brent і WTI 4 серпня 2026 року впали до найнижчих рівнів приблизно за три тижні. Ринок відреагував на заяви США про поступ у переговорах з Іраном та Оманом щодо відновлення руху більшої кількості суден через Ормузьку протоку, хоча остаточної домовленості сторони не досягли.

Послаблення побоювань щодо морських постачань скоротило геополітичну премію в цінах на нафту

Жовтневі ф’ючерси на нафту Brent 4 серпня подешевшали на 4,41 долара, або на 5,3%, — до 79,36 долара за барель. Американська WTI втратила 4,57 долара, або 5,7%, і завершила торги на рівні 75,77 долара за барель. Для обох еталонних сортів це були найнижчі ціни з 13 липня.

Державний секретар США Марко Рубіо заявив про поступ у переговорах з Іраном та Оманом щодо умов, які дали б змогу більшій кількості суден проходити через Ормузьку протоку. Водночас він наголосив, що остаточної угоди ще немає. Катар також повідомив про продовження дипломатичних зусиль.

За даними Reuters, інтенсивність судноплавства через Ормузьку протоку та Баб-ель-Мандебську протоку на початку тижня суттєво не змінилася. До початку війни через Ормузьку протоку проходило близько п’ятої частини світових потоків нафти й газу.

Goldman Sachs очікує, що Brent залишатиметься в діапазоні 80–90 доларів за барель до укладення нової домовленості між США та Іраном або до нового суттєвого загострення конфлікту.

«Якщо переговори матимуть суттєвий поступ, ринок може оцінити ризик перебоїв як нижчий і скоротити геополітичну премію», — зазначив аналітик SEB Саймон-Петер Массабні.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Європейський бензин помітно подешевшав, імпортний паритет пішов униз, а українські АЗС продовжили утримувати високі ціни. Результат — різке розширення спредів у преміальних мережах і дискаунтерів. Простір для зниження А-95 вже сформувався, хоча внутрішній гурт і зовнішні ризики стримують швидку реакцію стел.

Нафтовий стрибок не став стійким трендом

Останній тиждень показав, наскільки нестабільним залишається світовий ринок. 29 липня Brent підскочила на 7,91% — до $90,74 за барель — після нового загострення на Близькому Сході.

Однак закріпитися на цьому рівні нафта не змогла. До 3 серпня Brent відступила до $83,76, а 4 серпня поточні котирування на час написання пулікації знизилися до  $80,72 за барель.

Отже, геополітичний стрибок поки не переріс у стійкий рух угору. Проте новий денний відскок підтвердив: ризик швидкого повернення нафтової премії залишається високим.

Для вартості імпортного бензину важливішим є безпосередній європейський індикатор. За сім днів котирування А-95 знизилися на $93,25 за тонну. Розрахунковий імпортний паритет в Україні скоротився на 3,82 грн/л — до 66,13 грн/л.

Зовнішня ціна знизилася, роздріб — ні

Українські АЗС не повторили рух європейського ринку. Навпаки, за тиждень середня ціна А-95 у преміальному сегменті зросла на 0,38 грн/л, а серед дискаунтерів — на 0,81 грн/л.

Через це спред між роздрібною ціною та імпортним паритетом різко розширився. У преміальних мережах він досяг 18,54 грн/л, у дискаунтерів — 14,72 грн/л.

Преміальний сегмент зберігає більший абсолютний ціновий запас. Водночас саме у дискаунтерів спред зростав швидше, як реакція на зростання гуртових цін: за сім днів він збільшився на 4,63 грн/л проти 4,20 грн/л у преміальних мереж.

Чому стели ще не пішли вниз

Відповідь частково дає саме внутрішній гуртовий ринок. Станом на 3 серпня середня гуртова ціна А-95 становила 81,78 грн/л, а середня роздрібна ціна у відповідному загальноукраїнському ряді — 81,27 грн/л.

Тобто внутрішній роздрібно-гуртовий спред залишався від’ємним. Це свідчить, що український гурт іще не повністю відіграв зниження зовнішньої вартості ресурсу.

Тут немає суперечності. Внутрішній гурт відображає поточну кон’юнктуру, вартість партій, які могли закуповуватися під час попереднього подорожчання, ризики логістики й подальшого здорожчання закупівлі у Європі. Імпортний паритет показує ціну заміщення ресурсу за новішими європейськими котируваннями.

Саме тому реакція роздробу не є миттєвою. Проте в міру оновлення запасів й зменшення геополітичних ризиків дешевша імпортна альтернатива посилюватиме тиск і на гурт, і на стели.

Ризик нового зовнішнього шоку залишається проте є й позитивні новини

Понижувальний сигнал зараз сильний, але ринок не став безпечним.

Ескалація на Близькому Сході вже показала, що нафтові котирування здатні різко повернутися вгору протягом однієї торгової сесії. Окремим ризиком залишаються можливі проблеми із судноплавством у районі Ормузької протоки.

Європейський ринок одночасно стикається з логістичними обмеженнями. Низький рівень Рейну ускладнив баржове постачання нафтопродуктів із хаба Амстердам — Роттердам — Антверпен до внутрішніх регіонів Німеччини та вже спричинив локальні цінові розриви.

В Україні до ринкових факторів додається фізичний ризик: російські атаки продовжують пошкоджувати паливну інфраструктуру. Це може створювати локальні перебої, хоча жодних підтверджень загальнонаціонального дефіциту бензину немає.

Простір для зниження є — тепер ринок має його реалізувати

Європейські котирування та імпортний паритет уже дали чіткий сигнал до зниження А-95. Український роздріб поки його не відіграв, тому спреди преміальних мереж і дискаунтерів залишаються значно вищими за середні рівні останнього місяця.

Найбільший абсолютний запас для корекції має преміальний сегмент. У дискаунтерів він менший, але також достатній для зміни цінової політики після послаблення тиску внутрішнього гурту. Проте, аналіз поведінки компаній на ринку свідчить, що саме дискаунтери першими реагують на позитивні зміни зовнішньої кон’юнктури

Базовий сценарій для бензину А-95 — завершення фази зростання, стабілізація та перехід до поступового зниження цін. Простір для цього вже існує. Він збережеться лише за умови, що відскок зовнішніх котирувань не переросте у стійкий розворот нафтового та європейського ринків угору.

Уряд Індії 3 серпня збільшив податкове навантаження на експорт нафтопродуктів. Мета рішення — підтримати достатнє постачання внутрішнього ринку та збільшити бюджетні надходження в умовах високої волатильності світових цін.

Найбільше зросло сукупне мито на експорт дизпалива — з 15,5 до 25,5 рупії за літр

Експортне мито на бензин було підвищено з 2,5 до 3,5 рупії за літр. Нові ставки набули чинності негайно.

Сукупний податок на експорт дизпалива, який складається з двох зборів, збільшено до 25,5 рупії за літр. Ще два тижні тому він становив 15,5 рупії за літр. Податок на експорт авіаційного пального зріс із 14,5 до 22 рупій за літр.

Індія вперше запровадила податок на надприбутки в липні 2022 року, щоб вилучати частину додаткових доходів, отриманих компаніями в період різкого подорожчання нафти. У 2022 році надходження становили 250 млрд рупій, або $2,62 млрд. У 2023–2024 фінансовому році вони скоротилися до 130 млрд рупій.

Збір було скасовано у грудні 2024 року, але знову запроваджено в березні 2026 року після різкого підвищення нафтових цін через війну США та Ізраїлю проти Ірану. Уряд переглянув ставки після нового періоду значної волатильності: 3 серпня нафта подешевшала більш ніж на 5% після відмови США від чергового удару по Ірану.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Витрати на транспортування російської нафти із західних портів різко зросли від середини липня. Частина судновласників уникає заходів до російських портів, що скорочує доступний тоннаж, затримує відвантаження та зменшує дохід експортера з кожного бареля.

Дефіцит танкерів і підвищені ризики збільшили вартість окремих рейсів на $5 млн

Reuters 3 серпня повідомило, що ставки фрахту для постачання Urals із російських західних портів до Індії зросли приблизно на 50% від середини липня. Причинами стали загальне подорожчання морських перевезень і підвищені безпекові ризики в Чорному морі.

Вартість перевезення партії близько 100 тис. тонн танкером Aframax із Приморська до Індії піднялася приблизно до $13 млн. У середині липня такий рейс коштував $8–9 млн.

Фрахт танкера Suezmax із партією Urals близько 140 тис. тонн із Новоросійська до Індії зріс до приблизно $15 млн проти близько $10 млн раніше. За розрахунками Reuters, додаткові транспортні витрати можуть скоротити експортний дохід росії приблизно на $5 з бареля або більше.

У липні атаки пошкодили кілька суден і призводили до зупинення завантажень у Новоросійську та на терміналі Каспійського трубопровідного консорціуму. Трейдери повідомили, що судновласникам дедалі складніше погоджувати рейси до регіону, через що частина вантажів затримується.

«Схоже, багато судновласників відмовляються від заходів до російських портів, оскільки ризики стали надто високими», — повідомив Reuters один із трейдерів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Рівень води поблизу Кауба, ключового вузького місця на Рейні, опустився нижче 0,3 м. За таких умов більшість барж не може проходити цією ділянкою. Постачання нафтопродуктів із хаба Амстердам — Роттердам — Антверпен до Верхнього Рейну та Майну скоротилося, що посилило дефіцит моторного пального у внутрішніх районах Німеччини.

Обмеження баржової логістики спричинило одночасний дефіцит на заході Німеччини та накопичення продукції поблизу Карлсруе

За даними Argus, низький рівень Рейну обмежив доставлення нафтопродуктів із регіону Амстердам — Роттердам — Антверпен до внутрішніх нафтобаз уздовж Верхнього Рейну та Майну. Частина нафтобаз фактично втратила доступ до звичайних баржових маршрутів.

Особливо напруженою стала ситуація з моторним пальним. Німеччина зазвичай є нетто-експортером бензину, однак обмеження на Рейні ускладнили перевезення компонентів, необхідних для його виробництва. Це посилило тиск на доступність готового бензину у внутрішніх регіонах.

Одночасно виник регіональний ціновий розрив. Постачальники в західній Німеччині підвищували ціни через обмежену пропозицію. Натомість поблизу нафтопереробного заводу консорціуму Miro в Карлсруе потужністю 310 тис. барелів на добу продавці знижували ціни, щоб реалізувати продукцію, яку неможливо було вивезти традиційними маршрутами до Швейцарії або до хаба ARA.

Слабкий попит на опалювальне пальне частково стримував вплив логістичних обмежень. Обсяг його торгів у липні був майже на 40% нижчим, ніж у червні. Середній рівень заповнення приватних резервуарів для опалювального пального 30 липня становив 46,8%, що на 2,3 відсоткового пункта більше за історичний мінімум, зафіксований 17 травня.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Argus Media.