Міжнародні акціонери консорціуму North Caspian Project ініціювали міжнародний арбітраж проти Казахстану через екологічний штраф у розмірі $5 млрд. Йдеться про нібито перевищення лімітів зберігання сірки на переробному об’єкті родовища Кашаган — другого за величиною нафтового активу країни в межах угоди ОПЕК+. Рішення національного суду наприкінці 2025 року підтвердило санкції, що стало тригером для звернення до міжнародних механізмів захисту інвестицій.

Ескалація спору: $5 млрд екологічного штрафу та міжнародний арбітраж

Суть претензій

Казахстанська влада звинуватила операторів гігантського родовища Кашаган у перевищенні допустимих обсягів зберігання сірки на одному з виробничих майданчиків. За підсумками судового розгляду:

• Сума штрафу становить $5 млрд.
• Наприкінці 2025 року спеціалізований адміністративний суд Казахстану підтвердив правомірність санкцій.
• Іноземні компанії-акціонери вирішили звернутися до міжнародного арбітражу відповідно до міждержавних договорів про захист інвестицій.

Представник Shell повідомив агентству Bloomberg:

«Попри те, що ми заперечуємо ці звинувачення і намагалися врегулювати питання шляхом діалогу, ці зусилля не привели до рішення. Тому міжнародні акціонери дійшли висновку, що не мають іншого вибору, окрім як ініціювати арбітраж відповідно до міжнародних договорів» — представник Shell.

Хто стоїть за Кашаганом

Родовище Кашаган розробляється консорціумом North Caspian Project, до якого входять міжнародні нафтові гіганти та національна компанія Казахстану.

• KazMunayGas — 16,88%
• Eni — 16,81%
• Shell — 16,81%
• ExxonMobil — 16,81%
• TotalEnergies — 16,81%
• CNPC (Китай) — 8,33%
• INPEX Ltd (Японія) — 7,56%

Таким чином, майже 83% участі у проєкті контролюють іноземні інвестори, що пояснює міжнародний вимір конфлікту.

Масштаб претензій до «великої нафти»

Поточний спір — лише частина ширшого конфлікту. За наявними даними:

• Казахстан має кілька арбітражних справ проти міжнародних компаній.
• Загальна сума претензій сягає $166 млрд.
• Основна причина — втрачені доходи через затримки в розробці Кашагану.

Така сума у 33 рази перевищує розмір нинішнього штрафу та свідчить про системний характер напруження між урядом та інвесторами.

Інвестиційні наслідки

Суперечки вже впливають на інвестиційний клімат у країні. Головний виконавчий директор Shell Ваель Саван заявив під час презентації фінансових результатів за IV квартал:

«Ми розчаровані тим, що не бачимо узгодженості між партнерами по спільному підприємству та урядом з деяких питань. Це впливає на нашу готовність інвестувати далі в Казахстан. Ми уважно стежимо за ситуацією. Ми вважаємо, що в Казахстані є значний потенціал для інвестицій, але зачекаємо, доки не стане зрозумілішим, чим усе завершиться» — Ваель Саван, CEO Shell.

Shell уже призупинила нові інвестиції в країні, що може мати довгострокові наслідки для видобутку та бюджетних надходжень Казахстану.

Ринок ОПЕК+

Кашаган є другим за величиною родовищем у країні — учасниці угоди ОПЕК+ (формат координації видобутку між країнами-членами ОПЕК та іншими експортерами нафти). Будь-яка ескалація навколо цього активу:

• створює ризики для стабільності видобутку;
• може вплинути на виконання квот ОПЕК+;
• погіршує інвестиційний імідж країни серед міжнародних компаній.

Попри наявність значного ресурсного потенціалу, конфлікт із глобальними гравцями може зменшити приплив капіталу в середньостроковій перспективі.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

На світових ринках формується надлишок: у морі в дорозі перебуває понад 1,2 млрд барелів нафти й конденсату, що збігається з послабленням цін — WTI знизився до $56,84 (-1,22%), Brent — до $60,55 (-1,26%). Аналітики очікують значний «надлишок» пропозиції наприкінці цього та на початку наступного року і не відкидають просідання цін до $50/бар.

Причини й  наслідки глобального нафтового надлишку

Як ринок опинився в точці надлишку

• 1,24 млрд барелів нафти й конденсату в дорозі в тиждень до 17 жовтня — багаторічний максимум (оцінка Vortexa).
• Нарощення постачання з боку OPEC+ і не-OPEC+ експортерів одночасно посилює тиск на ціни.
• Зростання експорту з Америк, зокрема зі Сполучених Штатів, Гаяни та Бразилії.
• Довші маршрути з Атлантики в басейн Тихого океану через вигідну арбітражну економіку після звуження Brent–Dubai EFS наприкінці серпня — на початку вересня.
• Скасування (unwinding) скорочень OPEC+ вже відобразилося у вересневому стрибку експорту до 22 млн бар./день — максимуму за 29 місяців (за Vortexa).
• США: середній видобуток сирої нафти зріс до 13,636 млн бар./день — історичний максимум.

Що це означає для цін на нафту

• Негайний ефект: ціни WTI — $56,84 (-1,22%), Brent — $60,55 (-1,26%), що відображає надлишок у фізичних потоках.
• Короткострокова інерція: збереження довгих рейсів підтримуватиме високі обсяги «нафти в дорозі», продовжуючи тиск на спот.
• Базовий сценарій аналітиків: імовірне формування значного надлишку наприкінці року — на початку наступного з ризиком просідання до $50/бар.

Механізми впливу на ринки нафти й нафтопродуктів

• Контанго/спред EFS: звуження Brent–Dubai EFS стимулює перенаправлення барелів на довгі відстані, що:
  • збільшує затримки у доставці та обсяги в дорозі,
  • тисне на спотові ціни у Атлантиці,
  • пом’якшує дефіцити у Тихоокеанському басейні.
• OPEC+/OPEC-8: часткове відновлення обсягів веде до 29-місячного максимуму експорту — фактор м’якого ринку.
• Америка (США, Гаяна, Бразилія): нарощення проєктів і рекордний видобуток США підсилюють конкуренцію сортів у Європі та Азії.
• Сезонність попиту: період слабшого сезонного попиту накладається на збільшення постачання, підсилюючи ризики контанго та накопичення запасів.

«Хоча експорт сирої нафти й конденсату OPEC-8 залишався відносно стабільним із лютого по серпень цього року, розмотування скорочень OPEC+ уже почало відображатися у вересні, коли обсяги експорту підскочили до 29-місячного максимуму на рівні 22 млн бар./день», — Сав’є Танг, аналітик Vortexa.

Вплив на ринки

1) Ціни на сиру нафту

• Факт: WTI $56,84; Brent $60,55 — ринкова реакція на 1,24 млрд барелів у дорозі та розмотування скорочень OPEC+.
• Висновок: баланс зміщується в бік надлишку, що збільшує ймовірність подальшого зниження до $50/бар. за умов збереження поточних трендів.

2) Фізичні потоки та нафтопродукти

• Факт: довші Атлантика → Тихий океан маршрути через звуження Brent–Dubai EFS.
• Обґрунтування: за незмінного добового експорту зростає «нафта в дорозі», що:
  • пом’якшує ціни на сирі сорти у Північній Атлантиці,
  • створює вікна арбітражу для азійських НПЗ,
  • тисне на маржі нафтопродуктів у регіонах, куди перепливає додаткова сировина.

3) Роль США, Гаяни та Бразилії

• Факт: США збільшили середній видобуток до 13,636 млн бар./день — рекорд; нові офшорні проєкти Гаяни підживлюють експорт; Бразилія нарощує постачання.
• Висновок: агресивний приріст не-OPEC+ створює додатковий конкурсний тиск на сорти Brent-зв’язки і підтримує низхідний тренд спотових диференціалів.

4) Короткостроковий ринковий сценарій

• Ймовірність контанго: за тривалого надлишку в дорозі та високого експорту OPEC+/Америк ринок тяжітиме до накопичення запасів і слабшого фронту кривої.
• Ризик $50/бар.: реалізується за умов збереження 1,2+ млрд барелів у дорозі, високого видобутку США та сезонно м’якшого попиту.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

Запровадження нових мит США на етанол із Бразилії має незначний короткостроковий ефект для внутрішнього ринку США, однак вже спричиняє зсув у торгових очікуваннях та потенційно впливає на структуру глобального ринку біопального і нафтопродуктів. Зміна умов імпорту, арбітражу та тарифної політики Бразилії може змінити доступність етанолу для змішування з бензином та викликати структурні зміни в логістиці постачання пального.

Нове митне навантаження США на етанол

• 6 серпня 2025 року набуває чинності рішення президента Дональда Трампа про додаткові 40% мит на низку товарів із Бразилії.
• Загальна ставка мит на етанол зростає до 52.5% — включаючи 2.5% базове мито та 10% «Liberation Day» тариф, запроваджений у квітні.

Обмежений вплив на американський ринок

• У 2024–2025 аграрному році Бразилія експортувала до США лише 304 000 м³ етанолу (≈ 5 200 б/д), що становить 0.8% її загального виробництва.
• Більшість експорту — за довгостроковими контрактами, у межах яких механізм duty drawback у США повертає мито, знижуючи чутливість до нових ставок.

Прогноз на 2026 рік: скорочення постачання

• Контракти на експорт діють до січня 2026 року, після чого очікується зниження обсягів імпорту.

Фактор внутрішнього попиту в Бразилії

• З 1 серпня 2025 року в Бразилії вступає в дію мандат на 30% змішування етанолу з бензином замість попередніх 27%.
• Це збільшує внутрішнє споживання етанолу і знижує експортний потенціал, зокрема до США та інших країн.

Ризики та перспективи тарифної відповіді Бразилії

• Діє 18% тариф на імпорт етанолу з-за меж Меркосур.
• У разі зниження мита — відкривається арбітражне вікно, і очікуваний імпорт може зрости до 400 000–800 000 м³/рік (10 500–21 000 б/д).
• У разі збільшення мит у відповідь — арбітраж буде економічно невигідним, і імпорт припиниться з вересня 2025 року.

Логістичні чинники: фокус на північний схід Бразилії

• Потенційний імпорт етанолу з США орієнтований на порти північного сходу Бразилії завдяки нижчим фрахтовим витратам та географічній близькості.

Винятки з тарифного впливу

• Принаймні одна бразильська компанія застосовує drawback-механізм у Бразилії, що дозволяє повертати мита та зберігати плани імпорту з американського узбережжя Мексиканської затоки.

Наслідки для глобального ринку

• Скорочення імпорту етанолу до Бразилії може підвищити попит на бензин як компонент пального у разі дефіциту біоетанолу.
• Новий мандат на 30% біоетанолу в паливі може знизити споживання традиційного бензину, однак торгівельна невизначеність створює ризики для стабільності балансу пального.
• Зростання внутрішнього попиту на етанол у Бразилії зменшує обсяги для експорту, що здатне перерозподілити структуру ринку пального у регіонах, залежних від імпорту біопального.

Джерело: Terminal

За матеріалами: argusmedia.com

Замовити звіт по ринку

Попри зниження трансатлантичних і східно-західних дизельних арбітражів, Європа змушена пропонувати вищу ціну для залучення обсягів постачання через суттєве скорочення запасів у басейні Атлантики. Це підживлює побоювання щодо забезпечення регіону паливом у найближчі місяці.

Динаміка ринку дизелю в Атлантиці та Азії

Європейський ринок дизельного пального стикається з проблемами поповнення запасів на фоні нестачі пропозиції. Обсяги запасів залишаються істотно нижчими за середні показники, зокрема в Атлантичному басейні. За даними останнього звіту EIA, запаси у США наблизилися до мінімумів за 20 років, тоді як у портах ARA вони приблизно на 10% нижчі, ніж торік.

• Трансатлантичний дизельний HOGO для липневих постачань опустився нижче $0.10/гал вперше більш ніж за місяць.
• Східно-західний дизельний EFS для липня розширився більш ніж на $10/т лише за два дні, до -$39.72/т.

Обидва спреда відображають рентабельність постачання дизелю до Європи з США або Азії: чим нижчий або негативніший спред, тим привабливіший арбітраж. Проте з урахуванням вартості фрахту обидва маршрути залишаються фактично закритими для арбітражу, що свідчить про потребу подальшого зростання європейських цін.

Очікування гравців ринку

Міцніші котирування газойлю в Європі вилились у збільшення спредів між контрактами на ближні та дальні місяці. Спред M1-M2 закрився на 15-місячному максимумі у $27.50/т після публікації даних по запасах у США, а липнево-серпневий спред досяг $30/т.

«Критично, що арбітражні потоки навряд чи відкриються вчасно, щоб врятувати липнево-серпневі або серпнево-вересневі контракти ICE gasoil. Поточна сила ринку дизелю, схоже, збережеться найближчим часом», — зазначив Джеймс Ноел-Бесвік зі Sparta Commodities.

Водночас деяке збільшення роботи нафтопереробних заводів може діяти як противага, оскільки зберігається чіткий стимул до максимізації випуску дизелю. Однак нестача залишкових продуктів (resid) у поєднанні з легкими сортами нафти у сировинних кошиках обмежує можливості НПЗ повною мірою скористатися цією вигідною кон’юнктурою.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Quantum Commodity Intelligence

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

НЕК «Укренерго» позивається на понад 625 млн доларів проти Російської Федерації щодо незаконного захоплення РФ інфраструктурних об’єктів компанії на окупованій території АР Крим.

Про це повідомляє пресслужба компанії.

«Арбітражний суд 20 жовтня 2020 року перейшов до чергового етапу у справі НЕК «Укренерго» проти Російської Федерації щодо незаконного захоплення РФ інфраструктурних об’єктів компанії на території АР Крим. А саме – безпосередньо до розгляду позову Укренерго, яке вимагає від РФ виплати компенсації за експропрійовані інвестиції. Загальна сума позовних вимог складає 527,53 млн євро (626,54 млн доларів — ред.) з урахуванням відсотків (94,61 млн євро станом на 20 жовтня 2020 року)», — йдеться у повідомленні.

Зазначається, що арбітраж проти Російської Федерації був ініційований за порушення Росією угоди між Кабінетом Міністрів України і урядом Російської Федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій від 1998 року. Вимоги компенсації шкоди від експропріації інвестицій Укренерго в Криму та порушення зобов’язання гарантувати повний та безумовний правовий захист інвестицій є частиною позовних вимог разом з компенсацією за захоплення Росією під час окупації Криму магістральних мереж та інших об’єктів, які належать Укренерго.

Вказується, що арбітражний трибунал у справі було сформовано 27 березня 2020 року і проходить у Парижі.

«На території тимчасово окупованої АР Крим до анексії півострова працював відокремлений підрозділ «Кримська електроенергетична система» НЕК «Укренерго», який обслуговував понад 1300 км магістральних ліній електропередачі та 17 високовольтних підстанцій. Також у Криму діяли оздоровчий комплекс «Семидвір’я», пансіонат «Енергетик» та виробниче підприємство «Південьенергопром», — резюмували в Укренерго.

Поданий НАК “Нафтогаз” позов проти Росії про відшкодування активів у Криму розглядають у декілька етапів, в останньому з яких арбітраж визначає суму компенсації. У Нафтогазі розповіли про зміну стратегії Росії та деталі розгляду справи.

Про це йде на сторінці Facebook компанії.

“Нафтогаз у жовтні 2016 року звернувся з позовом проти Росії про стягнення збитків до арбітражного трибуналу в Гаазі відповідно до двосторонньої угоди про взаємний захист інвестицій між Україною та Росією”, — йдеться у повідомленні.

Так, Нафтогаз вимагає від Росії відшкодування за вкрадені активи в Криму.

“Арбітраж розглядає справи у кілька етапів. Перший — це розгляд юрисдикції суду та встановлення відповідальності Росії. На другому, заключному, етапі арбітраж визначає суму компенсації. У лютому 2019 року трибунал ухвалив рішення на користь Нафтогазу, і постановив, що Росія є відповідальною за незаконне захоплення активів Нафтогазу в Криму та інші порушення двосторонньої угоди”, — йдеться у повідомленні.

Також повідомляється, що зараз йде робота, пов’язана з визначенням фіктивності кредиторської заборгованості.

“Щодо незаконно створених судів в Севастополі та в Криму, вони ніяким чином не вливають на дії українського легітимного Чорноморнафтогазу і нехай собі бавляться з цими судами”, — повідомили у компанії.

Також зазначається, що Росія змінила свою стратегію і подала заяву про те, що буде брати участь у цьому інвестиційному арбітражі.

“У грудні минулого року РФ подала в цей арбітраж своє бачення компенсації збитків. І власне зараз Нафтогаз разом з міжнародними експертами остаточно підраховує ці збитки. Ми отримали суму близько 8 млрд дол. (включно з відсотками), яку Нафтогаз буде подавати в лютому”, — йдеться у повідомленні.

Окрім того, Нафтогаз повідомив, що Росія в своїх стратегічних документах писала, що Криму потрібно 5 млрд куб м газу на рік, щоб забезпечити півострів і газом, і електроенергією.

“За останній рік вони видобули трохи більше 1,5 млрд куб.м, і фейковий Чорноморнатогаз каже про це як про досягнення, тому що зупинили падіння видобування, яке спостерігалось з 2014 року. Це сумнівне досягнення, оскільки до окупації за планами Чорноморнафтогазу у 2020 році мало бути видобуто в рази більше. Родовища, які розміщені на шельфі Чорного моря, мають всі можливості, щоб забезпечити саме такий видобуток”, — додали у Нафтогазі.

Россия предложила выплатить Украине около 3 млрд долларов по решению Стокгольмского арбитража, чтобы прекратить судебное разбирательство.

Об этом сообщает агентство Reuters со ссылкой на источник, близкий к переговорам.

«Россия предложила выплатить Украине около 3 миллиардов долларов, чтобы положить конец судебному разбирательству из-за газа между российским «Газпромом» и украинским Нафтогазом, в соответствии с суммой, предложенной по решению арбитража», — пишут в издании.

Сообщается, что Министерство энергетики Украины и Нафтогаз от комментариев отказались, в то время как Минэнерго России и Газпром не ответили на запросы о комментариях.

«Терминал» писал, соглашение о транзите российского газа в Европу по территории Украины с большой вероятностью может быть подписано до конца года. Об этом после завершения в Берлине трехсторонних переговоров журналистам сообщил вице-президент Еврокомиссии Марош Шефчович.

НАК “Нафтогаз України” не подавав нових позовів проти російського “Газпрому”, а захищається в арбітражі та судах проти позовів, поданих проти нього “Газпромом”.

Про це заявив голова НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв у Facebook.

“Щодо останньої заяви пана Путіна на тему газу. 1. «Шумєть» дійсно не треба. Газ Україна наразі фізично імпортує з території трьох країн ЄС, використовуючи діючі газопроводи. Вони існують. Окрім Нафтогазу їх використовує ще багато інших європейських компаній”, — написав Коболєв.

Як приклад він згадав компанію Shell, яка, за його підрахунками, приблизно втричі більша за своєю капіталізацією, ніж «Газпром», як і декілька десятків інших відомих міжнародних компаній.

“Вони купують цей газ на ринку ЄС, де доля Газпрому почала знову скорочуватись і становить наразі близько 32%. Тобто, називати весь газ на ринку ЄС російським точно не коректно. М‘яко кажучи”, — зауважив голова НАК “Нафтогаз України”.

Також, з його слів, “Нафтогаз ніколи не відмовлявся купувати газ в Газпрому за справедливими ринковими цінами”.

“Ситуація тут діаметрально протилежна — це Газпром відмовляється виконувати свої зобов‘язання за діючим контрактом”, — уточнив Коболєв.

Крім того, він додав, що компанія не подавала до міжнародних інстанцій нових позовів проти “Газпрому”.

“Нафтогаз не подавав нових позовів проти Газпрому. Ми захищаємось в арбітражі та судах проти позовів, поданих проти нас Газпромом. Захищаємось успішно зараз і надалі будемо сумлінно відстоювати інтереси Української держави”, — додав голова Нафтогазу.

Компанія очікує рішення суду Амстердама про примусове стягнення боргу з «Газпрому» в першому кварталі 2020 року.
Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко.

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» очікує рішення Високого суду Амстердама про примусове стягнення боргу з російського монополіста «Газпрому» за рішенням Стокгольмського арбітражу в першому кварталі наступного року.

«Рішення суду очікується в першому кварталі наступного року. Вартість заарештованих активів («Газпрому» — УНІАН) у Нідерландах, за наявними даними, перевищує 3 мільярди доларів. У разі позитивного рішення суду, процес стягнення за нашими оцінками триватиме з другого кварталу і до кінця наступного року», — написав він.

За інформацією Вітренка, в грудні цього року заплановано слухання в суді, які російська сторона намагалася відтермінувати. «4 грудня цього року заплановано слухання в суді міста Амстердам за нашим позовом про визнання рішення Стокгольмського арбітражу і примусове виконання цього рішення в Нідерландах. «Газпром» всіляко намагався відтермінувати ці слухання», — зазначив він.

НАК «Нафтогаз України» направив у Стокгольмський арбітраж нові позовні вимоги проти Газпрому. Рішення за цим арбітражем очікувано буде ухвалене у 2021 році.

Про це пише у Facebook виконавчий директор НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко.

«Настала наша черга подати «Заяву про захист та зустрічні позовні вимоги». Кількість сторінок тільки основного тексту нашої заяви перевищує 500. До нього додаються 3 звіти міжнародних експертів, які були спеціально для цього розроблені. Також додаються показання свідків і купа інших додатків. Працювали активно над цими документами ми приблизно три місяці. Більш детально про наші позовні вимоги, а також про те, чому вимоги Газпрому є необгрунтованими, я напишу трохи пізніше», — йдеться у дописі.

Вітренко нагадав передісторію цього позову: 18 квітня 2018 року Газпром звернувся до Стокгольмського арбітражу з вимогою про початок арбітражу про перегляд рішення попереднього арбітражу за транзитним контрактом.

«З формальної точки зору, Газпром вимагає внесення змін до контракту, оскільки Газпром вважає, що транзитний контракт накладає на Газпром нерозумно надмірні зобов’язання. Мова йде про контрактне зобов’язання Газпрому подавати для транзиту не менше 110 млрд куб. м на рік. Фінансовий ефект — приблизно 6 мільярдів доларів», — розповів Вітренко.

Нафтогаз звернувся до арбітражу 6 липня 2018 року з вимогою про перегляд транзитного тарифу, який діє з 13 березня 2018 року (дата звернення до Газпрому про перегляд тарифу) до закінчення контракту (1 січня 2020 року) та компенсацію за невиконання Газпромом зобов’язань подавати для транзиту не менше 110 млрд куб на рік починаючи з 2018 року (за минулі роки компесацію вже присудили попереднім рішенням арбітражу).

«Як і щодо перегляду тарифу, так і щодо компенсації за недопоставки мова йде про наслідки дій самого Газпрому. Тобто і тут ми фактично захищаємося і вимагаємо компенсувати збитки, завдані діями Газпрому. Фінансовий ефект — більше 12 мільярдів доларів», — вважає Вітренко.

6 вересня 2018 року Стокгольмський арбітраж прийняв рішення про консолідацію проваджень за зверненням Газпрому та за зверненням Нафтогазу в одне провадження.

«21 вересня був сформований арбітражний трибунал, який розглядає цю справу. 25 лютого був затверджений процесуальний графік. У відповідності до цього графіку Газпром подав «Заяву про позовні» вимоги 14 липня 2019″, — розповів Вітренко.

Він відзначив, що попередні справи (контракт на постачання газу і транзитного контракту) Стокгольмський арбітраж розглядав у 2014-2018 роках.

«Як компенсацію наших збитків за рішенням попереднього Стогкольмського арбітражу ми вже фактично отримали газ вартістю більше 2 млрд дол., який був поставлений Газпромом в Україну і кошти від реалізаціі якого були фактично сплачені в держбюджет у вигляді податків та дивідендів Нафтогазу. Газпром ще залишається нам винне 3 млрд дол. Ми розраховуємо, що стягнемо цей борг у 2020 році», — додав Вітренко.