За даними трьох галузевих джерел Reuters, на зустрічі урядовців із китайськими державними НПЗ цього тижня Пекін установив липневий ліміт експорту пального на рівні 800 тис. метричних тонн. Це більше за оцінювані 600 тис. тонн експорту у червні.

Китай з березня обмежував експорт, щоб забезпечити внутрішній ринок. У квітні та травні експорт до напрямків за межами Гонконгу й Макао був обмежений 400–500 тис. тонн, за митними даними. У липні, за словами двох джерел Reuters, обмежень за напрямками експорту не буде.

Один зі співрозмовників агентства повідомив, що більшість липневих обсягів припадає на дизельне пальне й авіаційне пальне. Експорт до Гонконгу та Макао наразі оцінюється у 900 тис. тонн або більше, приблизно як у червні.

Навіть після підвищення липневий обсяг становитиме менш як 40% від торішнього середньомісячного експорту за межі Гонконгу. Reuters зазначає, що збільшення китайського експорту може посилити пропозицію з північно-східної Азії та тиснути на окремі ціни нафтопродуктів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Reuters 17 червня повідомило, що експорт авіаційного пального з Індії до Європи зріс до рівнів, які спостерігалися до заборони ЄС на пальне російського походження. За оцінками Kpler, ЄС імпортує близько 62 тис. барелів на добу індійського jet fuel, за даними LSEG — близько 64 тис. барелів на добу.

Європейський ринок авіаційного пального знову отримує помітний обсяг індійського ресурсу

За даними Reuters, поточний імпорт є найвищим із грудня 2025 року, коли постачання становило близько 89 тис. барелів на добу. Потоки спрямовуються до Італії з індійського НПЗ Jamnagar.

Заборона ЄС на нафтопродукти, вироблені з російської нафти, набула чинності 21 січня. Reuters зазначає, що адміністрація США у квітні продовжила виняток, який дозволяв країнам купувати російську нафту і нафтопродукти, завантажені на судна до 16 травня. Окремі вантажі були завантажені приблизно 16 і 25 травня.

У 2025 році індійський експорт авіаційного пального до ЄС у середньому становив 89 тис. барелів на добу, або 16% загального імпорту ЄС. Для європейського ринку це означає повернення важливого каналу постачання jet fuel у період пікового літнього попиту на авіаперевезення.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

МЕА повідомило, що зростання виробництва на НПЗ і збільшення експорту знизили занепокоєння щодо нестачі авіаційного пального. У Європі вищі маржі середніх дистилятів підтримали переробку в Італії, Норвегії та Данії, а завершення ремонтів на НПЗ у Польщі, Бельгії та Німеччині також підвищило завантаження.

Європейські НПЗ наростили випуск авіаційного пального без скорочення виробництва дизельного пального

Reuters із посиланням на червневий звіт МЕА повідомило, що в березні НПЗ США виробляли понад 2 млн барелів авіаційного пального на добу, а європейські НПЗ — 1,3 млн барелів на добу. У квітні та травні виробництво зросло далі.

Експорт авіаційного пального зі США до Європи піднявся до рекордних рівнів на тлі рекордного виробництва у США та запасів усередині країни, які залишаються вищими за середні. МЕА також назвало Нігерію значним експортером цього пального до Європи.

За даними Kpler, імпорт із Нігерії з початку червня становив 127 тис. барелів на добу, а зі США — 136 тис. барелів на добу.

МЕА зазначило, що збільшення виробництва авіаційного пального не відбулося коштом дизельного пального. Це, за висновком агентства, свідчить про використання НПЗ додаткової низькосірчистої сировини для переробки на гідрокрекінгових потужностях. Гідрокрекінг — процес, що дає змогу отримувати світліші нафтопродукти з важчої сировини.

«Авіаційне пальне й надалі має ціну, достатньо високу, щоб підтримувати його частку в загальному випуску продуктів, тоді як різниця між авіаційним пальним і дизелем звузилася майже до доконфліктних рівнів, навіть попри те, що дизельні крек-спреди залишаються близько $40 за барель», — йдеться у звіті МЕА.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Генеральний директор TotalEnergies Патрік Пуянне заявив 17 червня, що саудівський НПЗ SATORP працює приблизно на 70% потужності й не буде повністю відновлений до початку 2027 року. OilPrice пов’язує це з ризиками для темпів відновлення світового ринку пального після домовленості США та Ірану.

Пошкодження близькосхідних НПЗ стримують швидке відновлення постачання дизельного й авіаційного пального до Європи

OilPrice повідомило, що SATORP — це НПЗ потужністю 460 тис. барелів на добу в Саудівській Аравії. За словами Патріка Пуянне, підприємство було уражене трьома дронами у квітні та досі не повернулося до повного операційного режиму.

Пуянне виступав перед Національними зборами Франції 17 червня. Він зазначив, що відкриття Ормузької протоки після домовленості США та Ірану саме по собі не усуне енергетичну напругу, оскільки частина близькосхідних НПЗ, які раніше експортували значні обсяги дизельного й авіаційного пального до Європи, залишаються пошкодженими.

У матеріалі також зазначено, що французькі законодавці обговорювали тему податку на надприбутки на тлі зростання воєнних доходів енергетичних компаній. Пуянне заявив, що TotalEnergies була єдиною компанією, яка добровільно обмежувала ціни на заправках для французьких водіїв, і що будь-який податок має відповідати міжнародним договорам, щоб уникнути подвійного оподаткування.

«Наш саудівський НПЗ зазнав пошкоджень від трьох ударів дронами. Зараз він працює приблизно на 70% потужності й, імовірно, не буде повністю відремонтований до завершення цього року», — сказав генеральний директор TotalEnergies Патрік Пуянне.

Джерело: Terminal. За матеріалами: OilPrice.

Постачання авіаційного пального з Індії до Європи зросло до рівнів, які спостерігалися до запровадження заборони ЄС на пальне російського походження. За даними Kpler, ЄС імпортував близько 62 тис. барелів на добу з індійського НПЗ Jamnagar через Італію. LSEG оцінює імпорт у близько 64 тис. барелів на добу.

Європейський ринок авіаційного пального знову отримує значні обсяги з індійського напрямку

Reuters повідомило, що нинішні обсяги є найвищими з грудня 2025 року, коли імпорт, за даними Kpler і LSEG, становив приблизно 89 тис. барелів на добу. У 2025 році експорт авіаційного пального з Індії до ЄС у середньому становив 89 тис. барелів на добу та забезпечував 16% загального імпорту ЄС.

Заборона ЄС на продукти, вироблені з російської нафти, набула чинності 21 січня. Метою заходу було обмеження нафтових доходів, які москва використовує для фінансування війни проти України.

Reliance Industries управляє двома НПЗ у комплексі Jamnagar: один орієнтований на експорт, інший — на внутрішній ринок Індії. Компанія торік заявила, що припинила переробку російської нафти на експортно орієнтованому заводі.

Reuters також повідомило, що адміністрація президента США Дональда Трампа у квітні продовжила виняток, який дозволяв країнам купувати російську нафту й нафтопродукти, завантажені на судна до 16 травня. За даними LSEG і Kpler, відповідні вантажі були завантажені приблизно між 16 і 25 травня.

Для Європи ці обсяги мають значення як частина перебудови імпортного балансу авіаційного пального після обмежень на молекули, пов’язані з російською нафтою. У джерелі не наведено оцінки впливу цих постачань на ціни.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

S&P Global Commodity Insights повідомило 15 червня, що Platts із 13 липня 2026 року почне публікувати внутрішньоденні значення для чинних оцінок Gasoline STS Lome, Low Sulphur Diesel STS Lome та Jet FOB STS Lome. Рішення пов’язане зі зміною цінової динаміки на ринку нафтопродуктів Західної Африки та запитом учасників ринку на більшу прозорість протягом торгового дня.

Нові внутрішньоденні індикатори Platts мають посилити прозорість ціноутворення для бензину, дизельного та авіаційного пального в сегменті STS Lome.

Platts, цінове агентство, котирування якого використовують учасники енергетичного ринку, зазначило, що почне публікувати три внутрішньоденні абсолютні значення для бензину 50 ppm і дизельного пального 50 ppm на базисі STS Lome. Публікація відбуватиметься о 10:30, 12:30 та 14:30 за лондонським часом.

Нові значення доповнять чинні оцінки, які відображають ринкову вартість о 16:30 за лондонським часом і публікуються в European Marketscan. За повідомленням S&P Global Commodity Insights, внутрішньоденні оцінки також будуть доступні на Platts Global Alert і Refined Products Alert.

У повідомленні зазначено, що ринковий зворотний зв’язок свідчив про потребу в оцінках із кількома часовими мітками протягом дня. Це має дати змогу учасникам ринку ефективніше використовувати ціни як тригерні рівні в різні моменти торгової сесії.

Для ринку бензину, дизельного пального та авіаційного пального значення таких індикаторів полягає у формуванні більш деталізованої цінової картини.

Джерело: Terminal. За матеріалами: S&P Global Commodity Insights.

Європейський ринок транспортного пального продемонстрував стійкість після закриття Ормузької протоки, однак баланс залишається крихким. За даними Vortexa, Європа компенсувала втрату близькосхідних барелів вищим імпортом зі США та Західної Африки, сильнішою роботою НПЗ і використанням запасів. Водночас імпорт дизельного пального й авіаційного пального залишається значно нижчим, ніж рік тому.

Близькосхідні потоки впали до мінімуму за 10 років, а Європа шукає заміну в США та Західній Африці

Імпорт із Близького Сходу різко скоротився

За даними Vortexa, у період із січня 2023 року до лютого 2026 року країни Близькосхідної затоки забезпечували близько 30% морського імпорту авіаційного пального та дизелю до Європи, а також приблизно 10% її імпорту сирої нафти й конденсату.

Порушення потоків через Ормузьку протоку суттєво змінило ці торговельні маршрути. У травні 2026 року імпорт середніх дистилятів із регіону до Європи впав лише до 40 тис. барелів на добу. Це найнижчий рівень у 10-річному масиві даних Vortexa та на 540 тис. барелів на добу менше, ніж роком раніше.

Середні дистиляти — це група нафтопродуктів, до якої належать, зокрема, дизельне пальне та авіаційне пальне. Саме вони критично важливі для транспорту, логістики та авіаперевезень.

Західна Африка й США частково закрили розрив

Західна Африка стала альтернативним джерелом постачання. Її експорт до Європи подвоївся у річному вимірі — до 125 тис. барелів на добу. Більша частина цього приросту припала на партії авіаційного пального, виробленого Dangote Refinery у Нігерії.

США також збільшили експорт до Європи. Постачання з узбережжя Мексиканської затоки США у квітні та травні зросло на 60–70% у річному вимірі, а експорт з Атлантичного узбережжя у квітні досяг рекордних 110 тис. барелів на добу. Основну роль у цьому потоці відігравав дизель.

• імпорт середніх дистилятів із Близького Сходу до Європи у травні 2026 року впав до 40 тис. барелів на добу;
• скорочення проти минулого року становило 540 тис. барелів на добу;
• експорт із Західної Африки до Європи зріс до 125 тис. барелів на добу;
• постачання зі США з узбережжя Мексиканської затоки у квітні та травні збільшилося на 60–70% у річному вимірі;
• експорт з Атлантичного узбережжя США у квітні сягнув рекордних 110 тис. барелів на добу.

Попри ці замінні потоки, загальний морський імпорт пального до Європи залишається значно нижчим, ніж рік тому. У травні імпорт дизельного пального знизився приблизно на 20%, а імпорт авіаційного пального — приблизно на 50%.

Європейські НПЗ працюють інтенсивніше, але за рахунок запасів і відкладених ремонтів

Внутрішня нафтопереробка Європи частково пом’якшила перебої у постачанні пального. Морський імпорт сирої нафти у березні-травні становив у середньому близько 11,5 млн барелів на добу проти 11 млн барелів на добу за той самий період роком раніше.

Збільшення імпорту з регіону Мексиканської затоки США, Норвегії та від виробників CPC Blend допомогло компенсувати скорочення надходжень із Близького Сходу. Однак запаси вже зменшуються. З квітня запаси сирої нафти впали приблизно на 12,9 млн барелів і перебувають на сезонно низьких рівнях.

Сильна маржа переробки стимулює НПЗ максимально збільшувати випуск. У Північно-Західній Європі маржа бензину зросла приблизно на 35%, маржа авіаційного пального — на 180%, а маржа дизельного пального — на 170%.

Щоб скористатися сприятливою економікою переробки, багато операторів відклали ремонтні роботи. Це скоротило обсяг зупинених переробних потужностей приблизно до половини торішнього рівня. Такий підхід підтримав постачання у короткостроковій перспективі, але не може бути стійким безкінечно: відкладені ремонти доведеться завершувати, що може знизити завантаження НПЗ у момент, коли запаси сирої нафти та нафтопродуктів уже відносно низькі.

Попит на автомобільне пальне слабшає, але авіапальне залишається під тиском

На ринку вже з’явилися ознаки помірного зниження попиту. Продажі автомобільного пального в єврозоні у квітні впали на 3,5% у річному вимірі. Це найглибше падіння з жовтня 2023 року. У Великій Британії спад був ще різкішим — 10%, попри субсидії та податкові скорочення.

Попит на авіаційне пальне, навпаки, залишається стійким. За даними Eurocontrol, авіатрафік у червні зріс на 0,7% у річному вимірі, що зберігає тиск на запаси авіапального.

• запаси в хабі Amsterdam-Rotterdam-Antwerp впали на 39% у річному вимірі та досягли найнижчого рівня з 2020 року;
• запаси дизельного пального знизилися на 10% у річному вимірі;
• у травні 18% імпорту дизельного й авіаційного пального до Європи припадало на США;
• у травні 22% імпорту сирої нафти до Європи надходило зі США.

Залежність від США стала ключовим ризиком

Європейський баланс тепер суттєво залежить від американських потоків. У травні США забезпечили 18% європейського імпорту дизельного й авіаційного пального та 22% імпорту сирої нафти. Однак американські НПЗ працюють майже на 98% завантаження, внутрішній попит у США залишається сильним, тому експорт може скоротитися.

Запаси сирої нафти на узбережжі Мексиканської затоки США вже знизилися на 6% у місячному вимірі.

Туреччина може стати додатковим каналом полегшення для Європи. Її імпорт сирої нафти з неросійських джерел зріс на 390 тис. барелів на добу у річному вимірі. Це може дозволити збільшити потоки нафтопродуктів до Європи з огляду на заборону ЄС на російські дистиляти.

«Постачання транспортного пального в Європі є стійким, але вразливим. Континенту вдалося компенсувати втрату близькосхідних барелів завдяки вищому імпорту зі США та Західної Африки, сильнішій роботі НПЗ і використанню запасів. Однак баланс крихкий, а ризики значні, оскільки запаси скорочуються, а відкладені ремонти можуть знизити випуск НПЗ пізніше цього року», — заявив Ернест Сенсьє, ринковий аналітик Vortexa.

Стійкість приховує вразливість

Європа зберегла рух пального на ринку, але система працює з дедалі меншим запасом міцності. Якщо експорт зі США ослабне або європейські НПЗ перейдуть до відкладених ремонтів, наявний буфер може швидко зникнути.

Нинішня стійкість ринку приховує вразливість, а найближчі місяці можуть показати, наскільки тонкою стала межа безпеки в європейському постачанні транспортного пального.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Invezz та Vortexa.

Європейський ринок нафтопродуктів почав отримувати неочікувану підтримку для бензину через різке подорожчання авіаційного пального та скорочення кількості рейсів після початку війни між США та Іраном 28 лютого 2026 року. Реактивне пальне в Північно-Західній Європі подорожчало приблизно на 90% від середнього рівня останніх п’яти років, тоді як бензин — лише на 20%. У результаті авіаперельоти стають дорожчими й менш доступними, а частина споживачів може переорієнтовуватися на автомобільні подорожі. Це формує додатковий попит на бензин у Європі напередодні літнього сезону.

Ринок бензину Європи отримує підтримку через кризу авіапального та обмеження польотів

Після початку американсько-іранської війни світовий ринок нафтопродуктів увійшов у фазу різкої перебудови цінових балансів. Найсильніше це вдарило по сегменту авіаційного пального, який для Європи є критично залежним від імпорту з Близького Сходу.

• Європа забезпечує близько 50% імпорту авіапального за рахунок постачання з регіону Близькосхідної затоки.
• За даними Kpler, саме цей напрямок став ключовою точкою напруження після початку конфлікту.
• Ціни на партії реактивного пального з постачанням до Північно-Західної Європи після 28 лютого в середньому становили 1557 дол./т.
• Це приблизно на 90% вище середнього показника за аналогічний період останніх п’яти років.
• Водночас бензин на базисі FOB Amsterdam-Rotterdam-Antwerp у середньому коштував 967,75 дол./т.
• Зростання цін на бензин виявилося значно слабшим — близько 20% до середнього п’ятирічного рівня.

Саме цей дисбаланс між авіаційним пальним і бензином починає змінювати поведінку споживачів. Якщо ще кілька років тому реактивне пальне торгувалося майже на одному рівні з бензином, то тепер премія авіапального до бензинових котирувань досягла приблизно 61%.

Для ринку це дуже важливий сигнал. Європа не відчуває дефіциту бензину, оскільки структурно має профіцит цього продукту. Тобто на ринку достатньо бензину, але авіаційний сегмент опинився в умовах значно жорсткішого дефіциту.

Скорочення рейсів починає впливати на структуру попиту

Проблема вже не обмежується лише ціною авіаквитків. Учасники ринку зазначають, що дедалі важливішим чинником стає скорочення короткомагістральних рейсів у Європі.

«Якщо короткі рейси й далі скасовуватимуться, люди, найімовірніше, їздитимуть до місць відпочинку автомобілями» — аналітик у коментарі Argus.

Це означає, що частина літнього туристичного попиту починає перетікати з авіації до автомобільного транспорту. Для ринку бензину це фактично створює додатковий сезонний драйвер споживання.

Додатково ситуацію підтримує і податкова політика окремих країн Європи.

• Німецькі споживачі відкладають закупівлі пального до травня, щоб скористатися тимчасовим звільненням від енергетичного податку.
• Швеція та Польща також скорочують паливні мита.
• Великі ринки — зокрема Велика Британія та Франція — поки що аналогічних рішень не ухвалили.

Фактично частина європейських урядів уже намагається пом’якшити удар по споживачах через податкові механізми. Це ще один чинник, який підтримує бензиновий сегмент.

«Погода стає кращою, і люди дедалі менше подорожуватимуть літаками» — трейдер ринку бензину в коментарі Argus.

Європа виглядає стійкіше за Азію

На відміну від Європи, азійсько-тихоокеанський регіон переживає значно сильніше падіння попиту. Причина — більша залежність від постачання нафти й нафтопродуктів із Близькосхідної затоки.

• Ключовим фактором ризику залишається фактичне блокування Іраном Ормузької протоки.
• Саме через Ормузьку протоку проходить значна частина світового експорту нафти й нафтопродуктів.
• Для азійських імпортерів це створює прямі ризики фізичного дефіциту й логістичних перебоїв.

Європейський ринок наразі виглядає більш збалансованим саме через структурний профіцит бензину. Це дозволяє уникати гострого дефіциту навіть попри різке подорожчання енергоносіїв.

Ринок сигналізує про дефіцит швидкого ресурсу

Дуже показовою стала зміна структури ф’ючерсного ринку бензину.

• У нормальних умовах бензиновий ринок у Європі часто перебуває у стані contango — ситуації, коли майбутні контракти дорожчі за поточні.
• Такий стан зазвичай відображає комфортний баланс постачання й очікування стабільного ринку.
• Але нинішній конфлікт перевів ринок у стан backwardation.
• Backwardation означає, що поточні партії товару коштують дорожче за майбутні контракти, тобто ринок готовий переплачувати за негайне постачання.

Це один із найважливіших індикаторів того, що ринок починає відчувати напруження в короткостроковому балансі.

Ситуацію підтверджує і фізична торгівля:

• За тиждень було укладено щонайменше 16 угод щодо еталонних бензинових барж non-oxy.
• Також було зафіксовано торгівлю щонайменше 60 oxy-баржами.

Водночас ринок авіапального демонструє зовсім іншу картину.

• Ліквідність у сегменті jet fuel залишається низькою.
• Фізична торгівля спотовими партіями помітно сповільнилася.
• Спред між заявками на купівлю та продаж у паперовому ринку сягає близько 10 дол./т.
• У нормальних умовах цей показник становить лише 0,25–1 дол./т.

Такий широкий спред означає, що продавці й покупці не можуть погодити прийнятний рівень ціни через надзвичайно високу волатильність і ризики.

Що це означає для ринку нафти й нафтопродуктів

• Європейський бензиновий ринок входить у літній сезон із додатковим фактором підтримки попиту.
• Подорожчання авіапального та скорочення рейсів стимулюють автомобільні подорожі.
• Паливні податкові пільги в окремих країнах ЄС додатково підтримують споживання бензину.
• Попри профіцит бензину, ринок уже демонструє ознаки напруження через перехід у backwardation.
• Головним ризиком залишається логістика постачання з Близького Сходу та ситуація навколо Ормузької протоки.
• Ринок авіапального залишається значно вразливішим за бензиновий сегмент через високу залежність Європи від імпорту.

Фактично європейський ринок нафтопродуктів починає жити в новій моделі, де критичним чинником стає не лише ціна нафти, а й доступність фізичного ресурсу, стійкість логістики та здатність ринку швидко переорієнтовувати потоки постачання.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Argus Media

Нафтовий ринок завершував тиждень із різким зростанням цін — приблизно на $7 за барель. Підтримку котируванням дали напруженість навколо Ірану, ризики для Ормузької протоки та відсутність сильних товарних сигналів після саміту Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа в Пекіні. Це переважило навіть зниження прогнозів попиту з боку ОПЕК і МЕА.

Геополітика знову стала сильнішою за прогнози попиту

Тиждень почався з ведмежих для ринку сигналів: ОПЕК і МЕА знизили прогнози попиту на нафту на 2026 рік. Водночас очікуваний саміт Сі—Трамп у Пекіні не дав ринку надії на швидку нормалізацію ситуації й виявився слабким за змістом саме для сировинних ринків.

Додатковий імпульс для зростання цін дав Іран. У матеріалі зазначено, що Тегеран заявив про відсутність довіри до США та готовність повернутися до бойових дій. Це послабило очікування швидкого відкриття Ормузької протоки — одного з ключових логістичних вузлів для світової нафтової торгівлі.

Іран заявив, що «не має довіри» до Сполучених Штатів і готовий «повернутися до бойових дій».

ОПЕК знизила прогноз на 2026 рік, але ринок дивиться на ризики постачання

У щомісячному звіті ОПЕК знизила прогноз зростання світового попиту на нафту у 2026 році приблизно на 200 тис. барелів на добу порівняно з попереднім місяцем. Тепер організація очікує, що споживання зросте на 1,17 млн барелів на добу цього року. Водночас прогноз на 2027 рік підвищено до 1,54 млн барелів на добу.

Та попри слабший прогноз попиту, ціни зросли. Це означає, що для учасників ринку короткострокові ризики фізичного постачання й логістики виявилися важливішими за перегляд довгострокового балансу попиту.

ЄС обговорює податок на надприбутки енергокомпаній

Міністри енергетики країн Європейського Союзу почали обговорювати створення регіонального податку на надприбутки енергетичних компаній. Причиною названо різке зростання цін на тлі конфлікту між США та Іраном.

У матеріалі зазначено, що така модель може повторювати британський Energy Profits Levy — податок на прибутки енергокомпаній у розмірі 38%, який діє до 2030 року. Для ринку це сигнал, що цінові шоки дедалі частіше перетворюються не лише на проблему споживачів, а й на джерело фіскального тиску на енергетичний сектор.

Країни та компанії реагують на ризики логістики

• ОАЕ прискорюють будівництво нового нафтопроводу в обхід Ормузької протоки. Його мета — подвоїти експортну потужність із нинішніх 1,8 млн барелів на добу. Національна компанія ADNOC заявила, що об’єкт має запрацювати до 2027 року.
• Китай, за повідомленням Білого дому, висловив інтерес до відновлення імпорту американської нафти. Закупівлі зупинилися наприкінці лютого 2025 року, а минулого місяця надходження нафти скоротилися на 20% у річному вимірі.
• Індія попросила США продовжити щонайменше на місяць дозвіл на імпорт російської нафти. Чинна авторизація OFAC діє до 16 травня. Мета — не допустити обвалу індійського імпорту нафти, який уже на 800 тис. барелів на добу нижчий за довоєнний рівень.
• Туреччина перед липневим самітом НАТО в Анкарі запропонувала побудувати продуктопровід до Європи вартістю $1,2 млрд. Він має з’єднати Румунію та Болгарію з турецькими НПЗ і забезпечувати східноєвропейський фланг альянсу.

Пальне й переробка: від Куби до Японії та Великої Британії

На ринку нафтопродуктів напруга проявляється одразу в кількох регіонах. Куба, за словами міністра енергетики Вісенте де ла О Леві, залишилася без дизельного пального та мазуту. Країна перебуває у «критичному стані» без резервів, а внутрішній видобуток у 40 тис. барелів на добу покриває лише третину потреб.

У сегменті переробки Японія посилює позиції в Південно-Східній Азії. Eneos домовилася купити нафтопереробні та мастильні активи Chevron у Південно-Східній Азії й Австралії за $2,17 млрд. Угода включає 50% частку в НПЗ Jurong Island у Сінгапурі потужністю 290 тис. барелів на добу, який експлуатується разом із Petrochina.

Окремим ризиком залишається авіаційне пальне у Великій Британії. Кілька європейських авіакомпаній заявили про занепокоєння щодо постачання jet fuel — авіаційного гасу. У матеріалі зазначено, що країна має лише місячний запас, а морський імпорт забезпечує 65% її споживання авіапального.

Ціновий тиск переходить у внутрішні ринки

В Індії державні нафтопереробні компанії оголосили перше з березня 2024 року підвищення цін на дизельне пальне та бензин — на $0,03 за галон. Причина — прагнення сектору переробки скоротити розрив між глобальними цінами та внутрішніми цінами, обмеженими державним регулюванням.

У США Палата представників ухвалила законопроєкт, який дозволить цілорічний продаж бензину E15 по всій країні. E15 — це бензин із 15% вмістом етанолу. Для виробників біопального це важливе рішення, але законопроєкт ще потребує схвалення Сенату та остаточного підпису Дональда Трампа.

Політичні наслідки та удари по переробці

• Ірак призначив Мохаммеда аль-Худаїра новим міністром нафти замість Хаяна Абдула Гані. Це стало частиною ширшої урядової перестановки після приведення до присяги прем’єр-міністра Алі аль-Заїді.
• Україна заявила про удар по Рязанському НПЗ «Роснефти». У матеріалі зазначено, що це 16-й завод, який став ціллю цього року, а медіа повідомляють про близько 700 тис. барелів на добу російських потужностей переробки, що були офлайн у січні—травні 2026 року через тривалі удари.
• Мексика після чергової пожежі на НПЗ Pemex в Оахаці може змінити керівництво держкомпанії. Президентка Клаудія Шейнбаум, за матеріалом, вимагала відставки CEO Pemex Віктора Родрігеса та тимчасово запропонувала призначити фінансового директора Хуана Карпіо.

Сировинні ринки отримали ще один сигнал напруги

Поточна картина тижня показує, що нафтовий ринок знову рухається не лише статистикою попиту, а й ризиками інфраструктури, проток, воєнної ескалації, податкових рішень і стійкості систем постачання. Саме тому навіть зниження прогнозів ОПЕК і МЕА не змогло зупинити тижневий стрибок цін на $7 за барель.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: oilprice.com

План «Прискорення ЄС» має пом’якшити новий енергетичний шок для домогосподарств, промисловості та транспортного сектору. Однак наведені у матеріалі дані показують: короткострокові механізми координації можуть знизити ризики дефіциту, але не усувають головної проблеми — глибокої залежності Європи від імпортної нафти, газу, авіаційного пального і зовнішніх ланцюгів постачання.

ЄС прискорює енергетичну автономію, але залежність від імпорту пального залишається системною

Європейський Союз знову опинився в ситуації, коли геополітичний ризик напряму переходить у рахунки за енергію. Після енергетичної кризи 2022 року, спричиненої війною рф проти України, новий удар по європейському ринку завдала ескалація на Близькому Сході навесні 2026 року. Високі й нестабільні ціни на нафту та природний газ знову підняли питання не лише вартості пального, а й самої архітектури енергетичної безпеки ЄС.

«Менше ніж за п’ять років європейці вдруге платять ціну за залежність від імпортного викопного палива», — зазначила Європейська комісія у повідомленні про план «Прискорення ЄС».

За даними Європейської комісії, від березня держави-члени ЄС додатково витратили понад 24 млрд євро на імпорт енергоносіїв. Принципова проблема полягає в тому, що збільшення рахунків не дало Європі додаткових фізичних обсягів енергії. Це означає, що ринок платить не за більшу пропозицію, а за ризик, дефіцит гнучкості та вразливість логістичних маршрутів.

Що передбачає план «Прискорення ЄС»

У квітні Європейська комісія офіційно представила план дій «Прискорення ЄС». Його логіка полягає у поєднанні короткострокових антикризових заходів із довгостроковою перебудовою енергетичної системи.

• Координація газових резервів: посилення взаємодії держав-членів щодо заповнення сховищ природного газу.
• Нафтові резерви: координація можливого використання запасів нафти для реагування на ринкові шоки.
• Аварійне втручання на ринку: створення механізмів швидкого реагування на різкі цінові та фізичні перебої.
• Захист авіаційного пального і дизельного пального: посилення координації для гарантування постачання критичних видів нафтопродуктів.
• Підтримка споживачів: допомога державам-членам у розробці цільових, тимчасових і своєчасних заходів, зокрема зниження податку на споживання електроенергії для вразливих домогосподарств.
• Перехід до власної чистої енергетики: скорочення імпорту нафти й газу, збільшення інвестицій у відновлювану енергетику, виробничі потужності та професійні навички.
• Електромережі: прискорення розвитку міждержавної енергетичної інфраструктури та завершення переговорів щодо європейського пакета з електромереж.

«Стратегія “Прискорення ЄС” принесе європейським громадянам і бізнесу негайні та більш структурні заходи полегшення. Ми повинні прискорити перехід до власної чистої енергетики», — заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

Єврокомісар з питань кліматичних дій Вопке Гукстра також наголосив, що ціни на енергію в Європі зросли «приголомшливо», а єдиним виходом він назвав ширше використання атомної, сонячної та вітрової енергетики, будівництво більшої кількості взаємопов’язаних електромереж у ЄС і прискорення всіх цих процесів.

Авіаційне пальне стало одним із найуразливіших сегментів

Окремий ризик для Європи — авіаційне пальне. Йдеться про реактивне пальне для авіації, без якого неможлива стабільна робота авіакомпаній, а отже — пасажирських і вантажних перевезень. Після початку бойових дій на Близькому Сході глобальні ціни на авіаційне пальне різко зросли, а європейська авіаційна галузь зіткнулася з «паливною пасткою».

Професор Інституту світової економіки Школи економіки Фуданського університету і директор Центру європейських досліджень Фуданського університету Дін Чунь звернув увагу, що близько 75% чистого імпорту авіаційного пального Європи припадає на Близький Схід. Значна частина цього постачання проходить через Ормузьку протоку — один із ключових морських маршрутів світової нафтової торгівлі.

«План “Прискорення ЄС” вимагає від нафтопереробних заводів підвищити завантаження і координувати механізм розподілу пального між державами-членами. Це певною мірою може пом’якшити тиск від перебоїв імпорту. Такі екстрені заходи в короткостроковій перспективі можуть спрацювати», — зазначив Дін Чунь.

Водночас проблема ширша, ніж прямий імпорт із Близького Сходу. Частина нафтопродуктів надходить до Європи після переробки у третіх країнах, зокрема в Індії, але первинне походження сировини все одно може бути близькосхідним. Тому реальна залежність Європи від енергоресурсів Близького Сходу може бути вищою, ніж це видно зі статистики прямого імпорту.

СПГ знизив залежність від рф, але створив нові вразливості

Після скорочення залежності від російського трубопровідного газу ЄС переорієнтувався на скраплений природний газ — СПГ. Це природний газ, охолоджений до рідкого стану для морського транспортування танкерами. Основними новими джерелами стали США і Катар.

Однак ця заміна не прибрала залежність від зовнішнього постачання, а лише змінила її географію і технологічну структуру. Після блокування Ормузької протоки експорт катарського СПГ майже зупинився, що відрізало ЄС приблизно від 9% джерел СПГ.

Ризик полягає в тому, що ланцюг СПГ є довгим і технічно складним. Він включає видобуток газу, зрідження, морське транспортування, приймальні термінали та регазифікацію — повернення СПГ у газоподібний стан для подальшого використання. Якщо будь-яка з цих ланок потрапляє під вплив війни або логістичної кризи, постачання може знову опинитися під загрозою.

Податкова політика ЄС залишається слабким місцем

План «Прискорення ЄС» також передбачає захист споживачів і промисловості від цінових шоків, зокрема через можливі зміни у податках на електроенергію. Але саме податкова частина може стати одним із найважчих елементів для реалізації.

За аналізом Reuters, зміна податкових правил ЄС потребує одностайної згоди держав-членів. У попередні роки подібні спроби не давали результату. Європейська комісія ще у 2021 році пропонувала переглянути правила оподаткування електроенергії й заохотити перехід від викопного палива до нової енергетики, але ця пропозиція досі залишається заблокованою.

Дін Чунь пояснив, що податкова політика в ЄС є надзвичайно чутливою сферою, оскільки стосується бюджетних доходів, соціального розподілу та національного суверенітету держав-членів. Тому ЄС часто діє не через жорстке уніфіковане регулювання, а через м’яке просування — рамкові орієнтири, обмін досвідом і політичну координацію.

«Такий підхід допомагає підвищити прийнятність політики і простір для її виконання, але також означає, що реформи просуваються поступово, а їхній ефект у короткостроковій перспективі не обов’язково швидко проявиться. План “Прискорення ЄС” певною мірою також відображає цю особливість “м’якого управління”», — зазначив Дін Чунь.

Головна проблема — імпортна залежність Європи

Структурна слабкість ЄС полягає в тому, що європейська економіка й надалі суттєво залежить від імпортного викопного палива. За даними Європейської комісії, близько 57% викопної енергії, яку споживає Європа, забезпечується імпортом.

План REPowerEU, запущений у 2022 році, мав диверсифікувати джерела газу і скоротити залежність від рф. Однак диверсифікація не означала реального зменшення зовнішньої залежності. Значну частину російського трубопровідного газу замінив американський СПГ, а Близький Схід став одним із важливих напрямів енергетичного співробітництва для ЄС.

На тлі затяжної близькосхідної кризи видобуток і транспортування нафти й газу в країнах Перської затоки постраждали від воєнних ризиків. Це ускладнило зусилля ЄС із залучення близькосхідного постачання. На цьому тлі в Європі навіть фіксувалося зростання імпорту російського СПГ.

За даними енергетичної дослідницької групи Kpler, у першому кварталі імпорт СПГ із сибірського проєкту «Ямал СПГ» збільшився на 17% порівняно з аналогічним періодом 2025 року і досяг 5 млн тонн.

Чиста енергетика не вирішує проблему миттєво

ЄС робить ставку на перехід до чистої енергетики, але масштабне впровадження відновлюваних джерел і електрифікації стикається з інфраструктурними обмеженнями. Ключове вузьке місце — електромережі та можливість підключати нові потужності.

• Міждержавні електромережі потребують складних процедур погодження, судових рішень, стабільних ланцюгів постачання і достатньої кількості робочої сили.
• Вітрова енергетика, сонячна енергетика, накопичувачі та мережі потребують значних інвестицій.
• Фінансова модель залишається проблемною, оскільки ресурси ЄС розпорошені, а багато проєктів залежать від приватного капіталу.
• Приватні інвестори ухвалюють рішення залежно від ринкової дохідності, що може стримувати швидкість енергетичного переходу.

Окрема проблема — промислова база чистої енергетики. ЄС дедалі більше усвідомлює залежність від зовнішніх ланцюгів у виробництві батарей, сонячних панелей, систем зберігання енергії та критичної сировини. У березні Європейська комісія представила законодавчу пропозицію щодо «Закону про промисловий прискорювач», але відповідні галузі все ще залежать від співпраці поза межами ЄС у питаннях потужностей, технологій і ланцюгів постачання.

Чому енергетичний перехід ЄС буде довгим

План «Прискорення ЄС» дає Європі новий інструмент для реагування на кризу, але не скасовує політичних, технологічних і ринкових обмежень. Різні держави-члени мають різну структуру енергоспоживання, різні промислові інтереси і різні політичні пріоритети. Під тиском енергетичної безпеки частина країн змушена переглядати попередні енергетичні рішення.

Ситуацію ускладнює і внутрішня політика Європи. Зростання популізму та правих політичних сил може посилити спротив швидким або дорогим енергетичним реформам. Тому енергетична автономія ЄС не може бути досягнута лише ухваленням одного плану — вона потребує довгого періоду інвестицій, узгодження інтересів і перебудови інфраструктури.

Головний висновок: «Прискорення ЄС» здатне дати короткостроковий захист від дефіциту, різких цінових стрибків і перебоїв із пальним. Але справжня трансформація європейської енергетичної системи вимагатиме значно більше часу. За оцінкою Дін Чуня, глибока перебудова енергетичної структури Європи може тривати 10 років або навіть довше і надалі залежатиме від міжнародного енергетичного ринку та геополітичних змін.

Джерело: Terminal. За матеріалами: People’s Daily Overseas Edition.