Китай тимчасово зупинив погодження нових заводів із виробництва батарей для зберігання енергії, які ще не почали будівництво. Рішення ухвалене на тлі перевірки наявних і запланованих потужностей та зростання занепокоєння через перевиробництво у секторі.

Пекін переходить від стимулювання зростання до стримування перегрітого ринку

Китайське фінансове видання Cailianshe повідомило про паузу в погодженні нових проєктів із виробництва батарейних накопичувачів, посилаючись на галузеві джерела. Йдеться про тимчасове призупинення погоджень для підприємств, будівництво яких ще не розпочалося.

Причина — перегляд наявних і запланованих виробничих потужностей у країні, яка є найбільшим у світі виробником батарей для систем зберігання енергії. Такий крок вписується у ширшу проблему китайських галузей енергетичного переходу: швидке зростання виробництва вже створило надлишкові потужності, цінові війни та тиск на прибутковість компаній.

Батареї повторюють проблему електромобілів і сонячних панелей

Китай є найбільшим у світі ринком електромобілів і одним із ключових гравців у батарейному зберіганні енергії. Проте, як і у випадку з електромобілями та сонячними панелями, галузі, пов’язані з енергетичним переходом, роками отримували щедрі субсидії. Це дозволило їм швидко зростати без достатнього врахування ризику надлишкових потужностей і його наслідків.

Китайська влада вже була змушена стримувати перегрів у секторах електромобілів і сонячних панелей. Тепер, за матеріалом, черга дійшла до батарей.

Додатковий тиск створила диверсифікація китайських виробників сонячного обладнання у батарейні накопичувачі. Вони пішли в цей сегмент, щоб компенсувати хронічний надлишок пропозиції на ринку панелей та обладнання, який ударив по фінансових результатах багатьох компаній сектору.

Цінові війни стали наслідком надмірного виробництва

Швидке зростання електромобілів, а також встановлення сонячних і вітрових потужностей призвело до надмірних виробничих можливостей у ключових невуглеводневих енергетичних галузях Китаю. Це спричинило цінові війни, які вдарили по більшості компаній сектору, включно з найбільшими виробниками сонячних панелей.

Китайська влада ще торік визнала, що жорстка конкуренція, надлишкові потужності та низькоякісне виробництво шкодять підприємствам. Тепер бум батарейного зберігання енергії також почав загрожувати стабільності галузі, і влада розпочала заходи для обмеження неконтрольованого зростання.

Податки на батареї та фотоелементи мають охолодити ринок

У липні Міністерство фінансів Китаю, Головне митне управління та Державна податкова адміністрація оголосили, що з 1 вересня 2026 року Китай запроваджує податки на споживання батарей.

• первинні батареї без ртуті, нікель-металогідридні батареї, літієві первинні батареї, літій-іонні батареї та ванадієві проточні редокс-батареї оподатковуватимуться за ставкою 2% з вересня 2026 року;
• для цих батарей ставка зросте до 4% з вересня 2027 року;
• фотоелектричні елементи оподатковуватимуться за ставкою 2% з квітня 2027 року;
• для фотоелектричних елементів ставка зросте до 4% з квітня 2028 року.

Новотехнологічні батареї звільнені від цього податку до грудня 2028 року. До них віднесено натрій-іонні батареї, твердотільні батареї, паливні елементи, а також передові типи фотоелектричних елементів, зокрема перовскітні, тандемні та елементи на основі арсеніду галію.

Для енергоринку це сигнал про зміну політики

Пауза в погодженні нових заводів означає, що Китай намагається перейти від необмеженого розширення виробництва до контролю за балансом попиту й пропозиції. Для світового ринку батарейних накопичувачів це важливо, оскільки Китай залишається найбільшим виробником батарей для зберігання енергії.

Водночас у матеріалі не йдеться про повну зупинку галузі. Обмеження стосується погоджень нових заводів, які ще не почали будівництво, а не вже чинних виробництв. Основний ризик, на який реагує влада, — не дефіцит, а надлишок потужностей, цінова конкуренція та погіршення фінансового стану компаній.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com

Сонячна генерація більше не потребує більшого початкового капіталу, ніж вугільна або газова електростанція для виробництва такого самого річного обсягу електроенергії. За даними аналізу Ember, десятиліття тому перевага викопної генерації за стартовими витратами могла сягати п’ятикратного розриву, але тепер цей аргумент майже зник.

Сонце почало конкурувати з викопною генерацією ще до купівлі першої тонни вугілля або кубометра газу

Протягом багатьох років економічний аргумент на користь сонячної енергетики мав слабке місце: вона не потребувала витрат на паливо, мала низькі операційні витрати й могла виробляти дешевшу електроенергію протягом життєвого циклу проєкту, але вимагала значних витрат на старті.

Для багатих країн із глибокими ринками капіталу це було керованою проблемою. Для економік, що розвиваються, з високими відсотковими ставками, обмеженими бюджетами та конкуренцією за інфраструктурні інвестиції саме стартова вартість часто визначала, яку генерацію будуватимуть.

За новим аналізом Ember, сонячна електростанція тепер може вимагати менших початкових інвестицій, ніж вугільна або газова станція для такого самого обсягу виробленої електроенергії. Десять років тому сонячна генерація могла потребувати до п’яти разів більше капіталу.

Викопна генерація втратила фінансову перевагу стартових витрат

Порівняння енерготехнологій часто спотворюється через номінальну потужність: 1 МВт сонячної генерації не виробляє такий самий річний обсяг електроенергії, як 1 МВт газової станції, оскільки сонце не світить безперервно. Тому Ember порівнює не встановлену потужність, а капітал, потрібний для виробництва однакової кількості електроенергії.

Саме це є економічно коректним підходом. У минулому сонячна енергетика потребувала значно більшої встановленої потужності для такого самого річного виробництва, а сонячні модулі були набагато дорожчими. Це створювало простий аргумент на користь викопного палива: побудувати дешевшу станцію зараз, а паливо купувати пізніше.

Масове виробництво зруйнувало цей аргумент. За даними IRENA, повна встановлена вартість сонячної фотоелектричної генерації з 2010 року знизилася на 87%. Виробництво модулів стало масштабним стандартизованим промисловим процесом, ефективність зросла, ланцюги постачання розширилися, а досвід монтажу накопичився майже на всіх великих ринках.

Профіль витрат сонячної генерації не змінився: вона все ще потребує більшості витрат на початку. Але змінилася сама сума потрібного капіталу.

Найбільший ефект може проявитися за межами багатих економік

Для країн, які імпортують викопне паливо, різниця має стратегічне значення. Газова станція може виглядати доступною в день введення в експлуатацію, але кожна вироблена мегават-година створює нову закупівлю палива. Сонячна генерація фактично наперед оплачує значну частину енергопостачання на наступні 25-30 років.

Це особливо важливо для швидкозростаючих економік, що розвиваються. Вони часто одночасно стикаються зі швидким зростанням попиту на електроенергію, високою вартістю позик і залежністю від імпортного вугілля, нафти або газу.

Раніше це створювало парадокс: сонячна енергетика давала нижчі витрати протягом життєвого циклу та більшу енергетичну незалежність, але країни, які найбільше потребували цих переваг, часто мали найвищу вартість капіталу. Проєкт без паливних витрат міг програти викопній станції, бо інвестори надавали більшої ваги сьогоднішньому фінансуванню, а не завтрашньому імпортному рахунку.

Паритет початкових витрат послаблює цю пастку. Сонячна генерація також є модульною: країні не потрібно одним рішенням фінансувати багатогігаватну станцію. Потужність можна додавати мегаватами, розширювати поетапно та розподіляти між великими проєктами, бізнесом і домогосподарствами.

Акумулятори додають витрати, але вже не руйнують економіку сонячної генерації

Річний обсяг електроенергії не є тим самим продуктом, що електроенергія на вимогу. Газова станція може виробляти вночі або під час безвітряного тижня, сонячна — ні. Тому коректне системне порівняння має враховувати акумулятори, мережі, міжсистемні з’єднання, гнучкий попит, гідроенергетику, резервну генерацію та, в окремих регіонах, довготривале зберігання.

Ці витрати реальні. Але премія за гнучкість також швидко знижується. За оцінкою IRENA, вартість акумуляторного зберігання з 2010 року впала на 93%. Остання оцінка IRENA визначає вартість керованої сонячної генерації з акумуляторами приблизно на рівні $54-82 за МВт·год у регіонах із високою інсоляцією.

Для порівняння, нова вугільна генерація в Китаї оцінюється у $70-85 за МВт·год, а нові газові потужності у світі — більш ніж у $100 за МВт·год. IRENA очікує, що вартість керованої сонячної генерації до 2030 року знизиться ще на 30%.

Це не означає, що чотиригодинна батарея може провести всю енергосистему через будь-який сезонний дефіцит. Також це не означає, що однакові економічні умови діють у Стокгольмі та Абу-Дабі. Системні витрати зростають зі збільшенням частки відновлюваної генерації, залежно від місцевого профілю попиту та потрібної тривалості гнучкості.

Викопна генерація також має системні витрати

У матеріалі наголошується, що відновлювані джерела часто змушують враховувати кожен кабель, акумулятор і резервну станцію, тоді як викопну генерацію порівнюють лише на рівні електростанції. Це не є нейтральним порівнянням.

Газові станції потребують трубопроводів, імпортних терміналів, сховищ і паливних контрактів. Вугільна генерація потребує шахт, залізниць, портів і запасів. Обидві технології залежать від цінової волатильності сировини та перебоїв у постачанні.

Є також стратегічна різниця між інфраструктурою та паливом. Акумулятор, лінія електропередачі або сонячна панель можуть надавати послуги роками. Імпортований газ зникає в момент спалювання, після чого його потрібно купувати знову.

Дискусія про сонячну енергетику змінилася

Сонячна генерація не розв’язала всіх системних проблем: енергоперехід і надалі потребує мереж, гнучкості та кращого фінансування. Водночас викопна генерація втратила один із останніх простих економічних аргументів.

«Викопна енергетика втратила один зі своїх останніх простих економічних захистів: її вже не обов’язково дешевше будувати сьогодні й платити за завтра», — йдеться у матеріалі.

Майбутня енергосистема не буде лише сонячною генерацією з одним величезним акумулятором. Вона складатиметься з портфеля: дешевої сонячної та вітрової генерації, акумуляторів для добового перенесення енергії, сильніших мереж, гнучкого споживання, гідроенергетики та інших керованих низьковуглецевих джерел, де вони доступні, а також обмеженого теплового резерву на випадок дефіцитів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com

9 липня Reuters повідомив, що Європейський Союз готує пакет політик і фінансових схем для переведення більшої частини економіки з нафти й газу на електроенергію. За проєктом Єврокомісії, який має бути оприлюднений 17 липня, Брюссель планує встановити ціль щодо мінімальної частки електроенергії в загальному кінцевому енергоспоживанні ЄС до 2040 року.

Проєкт передбачає стимули для електромобілів, теплових насосів, побутових батарей і промислових процесів, що переходять із викопного палива на електрику. Єврокомісія також розглядає скорочення ПДВ на household batteries, EVs and heat pumps, запуск аукціону фінансування для промислових проєктів, які виробляють тепло за допомогою електроенергії та ВДЕ, а також поступове згортання субсидій на викопне паливо.

Що це означає для ринку

Це не короткостроковий сигнал РДН, але це регуляторний сигнал для попиту, гнучкості та накопичувачів. Якщо електрифікація транспорту, опалення й промислового тепла пришвидшиться, зростатиме роль погодинних тарифів, батарей, demand response і внутрішньодобової оптимізації.

Ризики

Основний ризик — нерівномірне зростання електричного навантаження без достатньої гнучкості та мережевої адаптації. Для ринку це може означати сильніші вечірні піки, більшу цінову волатильність і вищу цінність накопичувачів енергії.

«В епоху повторюваної геополітичної турбулентності та волатильних глобальних ринків енергетично незалежний Союз, заснований на чистій, достатній, внутрішній, кібербезпечній і доступній енергії, є питанням суверенітету», — йдеться у проєкті Єврокомісії.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Китайські виробники електромобілів виходять на новий рівень технологій зарядки, наближаючи час поповнення батареї до звичного заправлення бензином. Нові рішення обіцяють сотні кілометрів пробігу за кілька хвилин, що може суттєво змінити структуру попиту на нафтопродукти та вимоги до енергетичної інфраструктури.

Прорив у швидкості зарядки: від хвилин до ринкових змін

Глобальна конкуренція на ринку електромобілів (EV, electric vehicles — електромобілі) виходить на новий рівень — виробники зосередились на скороченні часу зарядки, який довгий час залишався головною перевагою двигунів внутрішнього згоряння (ICE, internal combustion engine).

Технологічний прорив Китаю

• BYD представила зарядні станції потужністю до 1,5 МВт, що у 4 рази більше за типові «гіпер-швидкі» зарядки у США (350 кВт).
• Акумулятори заряджаються з 10% до 70% за 5 хвилин, а до 97% — за 9 хвилин.
• Очікуваний запас ходу — до 600 миль (~965 км) за час, співставний із заправленням бензином.
• До кінця року планується встановлення понад 16 000 зарядних станцій у Китаї та близько 2 000 — у Європі.

Досягнення стало можливим завдяки переходу на літій-марганець-залізо-фосфатні акумулятори, які забезпечують на ~5% більшу енергетичну щільність без втрати стабільності.

Інші гравці ринку

• XPeng ще у 2022 році заявив про зарядку на 210 км за 5 хвилин.
• Zeekr тестує зарядки потужністю 1,2 МВт із рідинним охолодженням.
• CATL розробила батарею Shenxing другого покоління з піковою потужністю 1,3 МВт і швидкістю зарядки 2,5 км пробігу за секунду.
• Huawei представила систему 1,5 МВт, здатну заряджати батарею 300 кВт·год за 15 хвилин.

Обмеження та виклики

• Технології поки що потребують тестування в реальних умовах.
• Існують обмеження електромереж, які можуть не витримувати пікові навантаження.
• Не всі електромобілі сумісні з новими зарядками.

Інфраструктурні рішення

• Зарядні станції оснащуються стаціонарними накопичувачами енергії, щоб:
  • зменшувати пікове навантаження на мережу;
  • підвищувати стабільність енергосистеми;

Наслідки для ринку нафти та нафтопродуктів

Диверсифікація та попит

• Скорочення часу зарядки ліквідує ключову перевагу бензинових авто.
• Це може прискорити перехід споживачів на електромобілі.
• У середньостроковій перспективі — зниження попиту на бензин і дизель.

Логістична стійкість

• Електромобілі зменшують залежність від ланцюгів постачання нафтопродуктів.
• Зростає роль електроенергетичної інфраструктури замість нафтобаз і АЗС.

Сценарії криз

• У разі блокад або атак на нафтову інфраструктуру електромобілі можуть стати більш стійким транспортом, якщо забезпечено стабільне електропостачання.

Захист критичної інфраструктури

• Потрібні інвестиції у розподілену мережу зарядних станцій.
• Важливо впроваджувати накопичувачі енергії для балансування навантажень.
• Зростає потреба у страхуванні інфраструктурних ризиків.
• Регулятори можуть стимулювати децентралізацію енергосистем.

Вплив на ціноутворення

• Зменшення витрат на батареї (наприклад, технологія LMR від GM) веде до зниження вартості електромобілів.
• Це підвищує конкуренцію з традиційними авто.
• Структура витрат зміщується:
  • від пального — до електроенергії;
  • від логістики — до інфраструктури зарядки.

Додаткові тренди

• Розвиток бездротової зарядки, яка може стати масовою за підтримки держав.
• Зниження цін на батареї без втрати ресурсу та ефективності.

Висновок

Технології ультрашвидкої зарядки можуть стати переломним моментом для глобального енергетичного ринку. Зрівняння часу зарядки з заправленням усуває головний бар’єр для масового переходу на електромобілі, що створює довгостроковий тиск на ринок нафти та стимулює масштабні зміни в енергетичній інфраструктурі.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Попри масовані удари росії по енергосистемі, Україна менш ніж за місяць забезпечила імпорт американського СПГ через Грецію, наростила розподілену генерацію та прискорила інтеграцію з європейськими ринками. Цей досвід демонструє, як війна змушує країну одночасно будувати гнучку енергетику, посилювати національну безпеку й ставати партнером енергетичної безпеки Європи. Для азійських держав, чия енергетика критично залежить від імпорту й вразлива до блокад, досвід України — це карта ризиків і можливостей енергетичної трансформації.

Україна як лабораторія енергетичної стійкості у воєнний час

1. Війна як каталізатор енергетичної трансформації

Росія послідовно атакує енергетичну інфраструктуру України з 2022 року, концентруючи удари взимку, коли попит на електроенергію та газ зростає. В жовтні 2025 року атаки:

• вивели з ладу 60% газовидобутку України;
• спричинили регіональні відключення електроенергії;
• вимагали термінового залучення аварійного імпорту газу й електроенергії.

Менш ніж за місяць Україна забезпечила постачання американського СПГ через Грецію на опалювальний сезон, продемонструвавши:

• високу оперативну спроможність в умовах війни;
• готовність диверсифікувати джерела енергоносіїв та маршрути постачання;
• поступове вбудовування в трансатлантичну газову архітектуру.

Ці кроки одночасно знижують залежність від російських енергоносіїв та посилюють роль України як енергетичного партнера Європи.

2. Розподілена генерація як відповідь на ракетний терор

Один із ключових висновків України: централізовані теплові станції стають очевидними цілями для ракетних і дронових ударів. Відповідь — масштабна ставка на розподілену чисту енергетику.

• Станом на початок 2024 року українські споживачі встановили майже 1,5 ГВт сонячних станцій на дахах та об’єктах розподіленої генерації.
• Національний план з енергії та клімату на 2025–2030 роки (NECP) передбачає:
  • збільшення частки відновлюваних джерел у кінцевому споживанні енергії до 27% у 2030 році;
  • зростання з рівня лише 11% у 2020 році.

Розподілена генерація створює ефект «енергетичної мозаїки», де:

• десятки тисяч малих джерел складніше паралізувати масованим ударом;
• сонячна та вітрова генерація підтримують мінімально необхідне енергоживлення критичної інфраструктури навіть за пошкоджених магістральних ліній;
• локальні мікромережі можуть функціонувати автономно під час відключень.

3. Батареї, мережі та приватний капітал

Приватний сектор відіграє ключову роль у посиленні стійкості енергосистеми.

• Компанія DTEK, що розподіляє близько 40% електроенергії України, ввела в експлуатацію найбільшу в країні систему накопичення енергії потужністю 200 МВт.
• Батареї дозволяють:
  • згладжувати пікові навантаження та коливання генерації з ВДЕ;
  • підтримувати живлення критичних об’єктів під час аварій;
  • швидко синхронізуватися з відновлюваною генерацією.
• DTEK презентувала 10-річний план модернізації мереж на 7 млрд євро, який має:
  • оновити й цифровізувати розподільчі мережі;
  • підвищити їх стійкість до фізичних і кіберзагроз;
  • стати магнітом для додаткових інвестицій у критичну інфраструктуру.

Масштабні інвестиції приватного сектору в мережі й накопичувачі перетворюють енергетику з «вузького місця» безпеки на елемент стримування агресії.

4. Міжнародні партнерства та фінансові механізми

Україна поступово вбудовується в енергетичну архітектуру ЄС та США через фінансові й інфраструктурні рішення.

• Європейський банк реконструкції та розвитку надав 500 млн євро кредиту на закупівлю аварійного газу після останніх атак:
  • гарантії ЄС за цим кредитом у перспективі мають бути перенаправлені на довгострокові інвестиції у ВДЕ.
• Греція стала логістичним вузлом для постачання американського СПГ в Україну.
• Американські та європейські компанії входять у партнерства з українськими девелоперами для:
  • швидкого розгортання розподіленої генерації;
  • будівництва нових систем накопичення енергії.

Окремо уваги заслуговує Економічна партнерська угода США–Україна, яка може стати моделлю для:

• мобілізації приватних інвестицій у критичну інфраструктуру;
• зменшення ризиків для інвесторів за рахунок державних і багатосторонніх гарантій;
• поєднання енергетичної безпеки з кліматичними цілями.

Водночас такі угоди мають уникати надмірної концентрації залежності від окремих партнерів, щоб не створювати нові вразливості.

5. Інтеграція з ЄС та регуляторні реформи

Прискорені ринкові реформи наближають Україну до європейських стандартів.

• Україна готується до повної інтеграції з ринком електроенергії ЄС до 2027 року.
• Відбувається поглиблення інтеграції з газовим сектором ЄС.
• Суттєво скорочено регуляторні затримки:
  • дозвільні процедури спрощено до 6–10 місяців;
  • для порівняння, в середньому в ЄС аналогічні процеси тривають 7–12 років.

Це створює для України парадоксальну, але вигідну позицію: країна у стані війни демонструє швидшу регуляторну адаптацію, ніж значна частина мирної Європи.

«Чиста енергія — це енергетична безпека, а енергетична безпека — це національна безпека», — наголошує аналітикиня Анжелі Жуані.

Азія під тиском геополітики: вразливість енергосистем

1. Тайвань: 95% імпорту як системний ризик

Тайвань імпортує 95% енергоресурсів, що робить його енергетику вкрай вразливою до зовнішніх потрясінь:

• будь-яка морська блокада з боку Китаю здатна:
  • швидко паралізувати енергосистему острова;
  • спричинити ланцюгові збої у глобально критичній напівпровідниковій індустрії;
  • поставити під загрозу світові ланцюги постачання високотехнологічної продукції.

Досвід України з розподіленою генерацією й інтеграцією з сусідніми ринками є дзеркалом того, як Тайвань міг би знижувати ризики блокади.

2. Філіппіни: зовнішній контроль над мережами

Філіппіни мають подвійний ризик — залежність і від палива, і від інфраструктури:

• країна суттєво залежить від зовнішніх постачань палива;
• Китай володіє 40% акцій Національної мережевої корпорації Філіппін (NGCP), що:
  • створює геополітичні ризики у разі ескалації напруженості;
  • підвищує вразливість критичної інфраструктури до політичного тиску.

Український досвід демонструє важливість:

• диверсифікації власників і партнерів у критичних інфраструктурних активах;
• розвитку локального приватного капіталу та прозорих правил гри;
• використання міжнародних фінансових угод для зменшення частки геополітично ризикованих інвесторів.

3. Японія: диверсифікація, стратегічні запаси та все ще висока залежність

Японія імпортує близько 90% свого загального енергопостачання. Країна визнає цю вразливість і вже реалізує комплексну стратегію:

• диверсифікує джерела імпорту та маршрути постачання;
• нарощує запаси нафти як стратегічний буфер;
• обережно перезапускає ядерні реактори під посиленим контролем безпеки;
• послідовно розширює використання відновлюваної енергії.

Водночас збереження залежності від морських постачань палива продовжує створювати:

• стратегічні ризики у разі військових конфліктів чи блокад морських шляхів;
• кліматичні ризики через значну роль викопного палива в енергобалансі.

У цьому контексті демонстративний перехід України до децентралізованих ВДЕ й накопичувачів показує для Японії напрямок зменшення залежності від імпортованих морем енергоресурсів.

4. Кіберзагрози як прихована фронтова лінія

Окрім фізичних загроз, для Азії критично зростає роль кіберризиків:

• на тлі зростання напруженості хакерські групи отримують стимули атакувати енергетичні системи конкурентів;
• у 2023 році невстановлена група хакерів, за повідомленнями, зламала енергосистему неназваної азійської країни, фактично:
  • тестуючи захист критичної інфраструктури;
  • створюючи плацдарм для можливих майбутніх атак.

Український досвід поєднання фізичного захисту об’єктів, децентралізації генерації та цифровізації мереж є практичним орієнтиром для азійських держав, які опиняються у все більш напруженому геополітичному середовищі.

Уроки для Азії: що запозичити з українського досвіду

• Зменшення «єдиних точок відмови»
  • Російські атаки по великих енергооб’єктах показали: централізовані хаби — найочевидніші цілі.
  • Ставка України на:
    • сонячну та вітрову генерацію;
    • системи накопичення енергії;
    • розподілені мережі

    зменшує ефект від виведення з ладу одного великого об’єкта.

  • Азійські країни з високою централізацією (Тайвань, Філіппіни, частково Японія) можуть:
    • переносити частину навантаження на розподілену генерацію у містах і промзонах;
    • формувати локальні мікромережі для живлення критичних об’єктів (лікарень, дата-центрів, військових баз).
• Прискорені реформи та гнучке регулювання
  • Україна змогла скороти дозвільні процедури до 6–10 місяців проти 7–12 років у середньому в ЄС.
  • Це відкриває вікно можливостей для:
    • швидкого розгортання ВДЕ навіть у воєнний час;
    • залучення інвесторів, для яких час погодження — один із ключових ризиків.
  • Азійські держави, які побоюються енергетичних атак, можуть:
    • впровадити прискорені процедури для проєктів критичної інфраструктури;
    • поєднувати спрощення регулювання з антикорупційними інструментами, зокрема цифровими реєстрами й прозорим відбором проєктів.
• Мобілізація приватних інвестицій
  • Україна демонструє, що:
    • великі енергетичні компанії (як DTEK) можуть стати локальними драйверами модернізації мереж;
    • міжнародні фінансові інституції (як ЄБРР) здатні швидко надавати цільове фінансування на закупівлю газу й інфраструктурні рішення.
  • Економічні партнерства на кшталт угоди США–Україна можуть:
    • розподілити ризики між державами й приватним сектором;
    • забезпечити довгострокові фінансові рамки для інвестицій у стійкість.
  • Азійські країни, зокрема Філіппіни й Тайвань, можуть брати цей підхід за основу:
    • створювати мультисторонні інструменти гарантування ризиків для енергетичних проєктів;
    • формувати портфель партнерів, щоб уникати домінування одного геополітично чутливого інвестора.
• Прозорість і антикорупційні запобіжники
  • Недавні корупційні випадки в Україні підкреслюють необхідність:
    • максимальної прозорості транзакцій у сфері енергетики;
    • ширшого застосування цифрових технологій для контролю платежів і контрактів.
  • Для азійських держав, які готуються до серйозних інвестицій у стійкість:
    • антикорупційна інфраструктура — не менш важлива, ніж фізичний захист мереж;
    • довіра інвесторів напряму залежить від якості інститутів і прозорості угод.
• Чиста енергія як стратегічний «хедж»
  • Український досвід показує:
    • децентралізовані ВДЕ, сучасні мережі й накопичувачі — не лише про клімат, а й про здатність продовжувати опір під ударами;
    • чиста енергія стає критичним елементом обороноздатності.
  • Для Азії у дедалі більш напруженому світі:
    • чиста енергія — це стратегічний захист від шантажу традиційними енергоносіями;
    • відкладати реформи означає ризикувати тим, що криза сама визначить формат енергосистеми.

«Чиста енергія — це стратегічний захист у геополітично зарядженому світі. Азія має діяти зараз, до того як її енергосистеми будуть зруйновані конфліктом чи природною катастрофою», — підсумовує Анжелі Жуані.

Висновки: вікно можливостей до наступної кризи

• Україна за лічені роки війни:
  • збільшує частку ВДЕ із 11% до цільових 27% у 2030 році;
  • інвестує мільярди євро в модернізацію мереж та накопичувачі;
  • скорочує регуляторні бар’єри до 6–10 місяців для критичних проєктів.
• Азійські країни вже сьогодні стикаються з:
  • екстремальною імпортозалежністю (95% у Тайвані, ~90% в Японії);
  • геополітичними ризиками власності (40% частка Китаю в NGCP);
  • зростанням кіберзагроз для енергетичної інфраструктури.
• Український досвід пропонує їм  карту дій:
  • розбудова розподіленої генерації й накопичувачів;
  • прискорення реформ і спрощення процедур для критичної інфраструктури;
  • мобілізація приватних інвестицій із державними гарантіями;
  • посилення прозорості й антикорупційних механізмів;
  • розгляд чистої енергії як елемента національної безпеки, а не лише «зеленого» тренду.

Ключовий урок України для Азії простий: чекати «ідеального моменту» небезпечно. Країни, які почнуть діяти до виникнення кризи, отримають стратегічну перевагу в епоху геополітичної турбулентності.

Авторка матеріалу, Анжелі «Гелі» Жуані, є старшою аналітикинею з політики та кількісного аналізу в FP Analytics — дослідницько-консультаційному підрозділі Foreign Policy. Вона досліджує технологічну політику, міжнародну торгівлю та розвиток, глобальну енергетику й геополітичні тренди. Усі висловлені в статті погляди є виключно її особистою позицією й не відображають офіційну позицію FP Analytics чи Foreign Policy.

Джерело: Terminal

За матеріалами: What Asia Can Learn from Ukraine’s Quest for Energy Security

Цього літа у США очікують серйозні виклики для енергомереж через посилення хвиль спеки та зростання споживання енергії центрами обробки даних. Водночас масове розгортання систем акумуляції електроенергії допоможе запобігти відключенням і стабілізувати мережу.

Сезонні ризики та роль батарей у США

Сезон літнього пікового навантаження завжди стає випробуванням для енергосистем. Попри прогнозовану спеку та ризик перевантажень мережі, нові системи акумуляції допоможуть уникнути масштабних відключень. У США акумуляція виросла з близько 18 ГВт до 25 ГВт за рік, що становить приріст на 41%.

• В Техасі акумуляторна потужність майже подвоїлася, а в Аризоні майже потроїлася.
• Вечірній пік 8 квітня показав рекорд – понад 11% електроенергії в Техасі надходило з батарей.
• Ймовірність надзвичайної енергетичної ситуації в Техасі цього літа знизилася з приблизно 15% до 3.6% завдяки зростанню потужностей зберігання.

Зростання використання відновлюваних джерел і економічні переваги

Відновлювана генерація вже складає майже третину всієї виробленої електроенергії у США (дані за березень). Батареї дозволяють зберігати електрони у дешевий час та віддавати їх у періоди високого попиту, що:

• знижує середні ціни на електроенергію;
• прискорює закриття старих викопних електростанцій;
• зменшує необхідність будівництва нових теплових потужностей.

«Раніше головною проблемою відновлюваних джерел була їхня висока вартість. Зараз вони дешеві, але нам потрібно узгодити пропозицію з попитом. Для цього зберігання — один із найкращих інструментів», — Ян Розенау, керівник енергетичної програми Оксфордського інституту дослідження змін клімату.

Технологічний прогрес та виклики галузі

Батарейні системи стають дедалі потужнішими і дешевшими. Середня ціна стаціонарного зберігання в 2024 році впала до $125 за кВт⋅год (на 19% менше, ніж у 2023-му). Сучасні системи можуть працювати 4–8 годин поспіль, порівняно з 30 хвилинами десять років тому.

Однак залишаються і виклики:

• Митні збори у США можуть підвищити вартість великих батарейних проєктів на 12–50%.
• Незважаючи на розвиток власного виробництва, внутрішнє постачання батарей ще довго не задовольнить зростаючий попит.
• Збільшення ємності зберігання зменшує можливості для цінового арбітражу, роблячи проєкти менш привабливими без ретельного планування.

Перспективи розвитку

Очікується, що в найближчі роки потужності акумуляції в Техасі потрояться. Розвиток систем зберігання дозволить:

• забезпечити надійність мережі в пікові години;
• зменшити ризики відключень у періоди екстремальної спеки;
• зробити електроенергію доступнішою за ціною.

Водночас виробники й оператори систем зберігання стають стратегічнішими щодо розміщення об’єктів, щоб мінімізувати зниження прибутковості через конкуренцію на ринку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Bloomberg, latimes.com

Додаткові джерела інформації:

U.S. Energy Information Administration (EIA) on battery storage growth

BloombergNEF on battery storage market outlook

Замовити тижневий звіт по ринку

Франція стала ще ближче до енергетичної автономії: китайська компанія Envision через свою дочірню структуру AESC запустила завод з випуску батарей для електрокарів у місті Дуе, спрямований на європейський ринок.

Основні факти про проєкт

• Офіційне відкриття відбулося 3 червня на півночі Франції, в регіоні О-де-Франс.
• На першому етапі завод має потужність 10 ГВт-год на рік, що дозволить забезпечити приблизно 200 000 електромобілів.
• Ключовий клієнт — компанія Renault, яка вже почала отримувати постачання акумуляторів.
• Створено 650 робочих місць, і їх кількість зросте до 1000 після виходу на повну потужність.

Стратегічне значення для Франції

• Проєкт є частиною ширшої стратегії ЄС та Франції щодо локалізації виробництва компонентів для електротранспорту.
• Розміщення заводу в Дуе створює ефективну логістику для ключових автовиробників, зокрема для групи Renault-Nissan-Mitsubishi.
• Інвестиція в завод є підтвердженням ролі Китаю у сфері зелених технологій на європейському ринку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Bloomberg

Замовити щотижневий звіт по ринку у форматі PDF

У 2025 році глобальні витрати на виробництво електроенергії з низьким рівнем викидів наблизились до історичного максимуму. Сонячна енергетика, особливо завдяки китайським технологіям і попиту з боку країн, що розвиваються, стала флагманом інвестиційного буму.

Глобальний ривок у бік чистої енергії

• Інвестиції у сонячну енергетику — як на промислових об’єктах, так і на дахах — досягнуть 450 млрд доларів США у 2025 році. Це найбільший показник серед усіх напрямів енергетичних капіталовкладень.
• Завдяки жорсткій конкуренції серед постачальників і вкрай низькій собівартості, імпортні сонячні панелі з акумуляторами дедалі активніше впроваджуються в країнах, що розвиваються.
• Китай став ключовим експортером сонячних технологій: вже на початку 2025 року постачання панелей до країн, що розвиваються, перевищили постачання до розвинених країн.
• Пакистан за один лише 2024 рік імпортував приблизно 19 ГВт сонячних потужностей, що становить майже половину всієї електромережевої потужності країни.
• Паралельно з розвитком генерації зростають інвестиції у зберігання: глобальні витрати на акумулятори для енергосистем у 2025 році сягнуть 66 млрд доларів.

Сонячна енергетика вже не просто альтернативне джерело — це глобальний інвестиційний центр з високим рівнем конкуренції та масовим розгортанням у країнах, які раніше покладалися переважно на викопне паливо, — зазначив директор НТЦ «Псіхєя» Сергій Сапєгін.

Джерело: Terminal
За матеріалами:

* IEA – World Energy Investment 2025

Додаткові джерела інформації:

* PV Tech – Industry News
* Bloomberg Energy
* Statista – Global Solar Investment Data