ADM підвищила прогноз прибутку на 2026 рік, посилаючись на сприятливе середовище для біопального, високі ціни на енергоносії та затверджені квоти на відновлюване пальне. Ці фактори підтримали переробку олійних культур, етанольний бізнес і виробництво компонентів для біодизеля.

Регуляторні вимоги до змішування біопального посилили попит на сировину для відновлюваного дизпалива

ADM завершила другий квартал із чистим прибутком $908 млн і скоригованим чистим прибутком $895 млн. Прибуток на акцію становив $1,87, а скоригований показник — $1,84. Сукупний операційний прибуток сегментів зріс на 75% проти другого кварталу 2025 року — до $1,45 млрд.

Компанія підвищила прогноз скоригованого прибутку на акцію за підсумками 2026 року до $5,15–5,60. Попередній діапазон становив $4,15–4,70.

Оновлений прогноз ґрунтується на очікуваному поліпшенні результатів переробки олійних культур і виробництва етанолу. ADM пов’язує сприятливі умови із затвердженими в березні зобов’язаннями щодо обсягів відновлюваного пального на 2026 і 2027 роки в межах американського Renewable Fuel Standard.

Додатковими чинниками компанія назвала міжнародну торгівлю та підвищені ціни на енергоносії. Вони збільшують економічну привабливість етанолу, біодизеля та інших видів пального, виробленого з аграрної сировини.

Капітальні витрати ADM у 2026 році, за прогнозом компанії, становитимуть від $1,3 млрд до $1,5 млрд. Серед ризиків компанія виділила зміни макроекономічного середовища, геополітики, торговельної політики та регулювання.

«Сприятливе середовище для біопального дає нам упевненість знову підвищити прогноз на 2026 рік», — заявив голова ради директорів і генеральний директор ADM Хуан Лусіано.

Джерело: Terminal. За матеріалами: ADM.

Експорт етанолу з Бразилії до ЄС у межах тимчасової торговельної угоди з Mercosur, яка почала діяти 1 травня, залишається слабким. Argus пов’язує це з плутаниною навколо управління квотами, складністю експортних ліцензій і невизначеністю щодо контролю кінцевого використання імпортованого етанолу.

Тарифні квоти й логістичні витрати стримують постачання біокомпонента для європейського ринку пального

За даними Міністерства торгівлі Бразилії Mdic, які наводить Argus, у травні Бразилія експортувала до країн ЄС 7 277 м³, або приблизно 5 780 тонн, етанолу. Це найнижчий обсяг із березня 2025 року. Бразилія є найбільшим виробником етанолу в Mercosur із встановленою потужністю понад 77 млн тонн на рік.

Argus зазначає, що на експорт тиснули підвищені фрахтові витрати через війну США та Ірану, а також нижча доступність продукту на початку сезону переробки цукрової тростини 2026-2027 років, який триває з 1 квітня 2026 року до 31 березня 2027 року.

Жоден із бразильських вантажів у травні, за словами учасників ринку, не прибув до Європи в межах квоти тимчасової угоди. За правилами ЄС, імпортні квоти для постачальників Mercosur управляються через ліцензії, а не за принципом першого прибуття. Це створює ризик, що затриманий вантаж прибуде після розподілу квоти і не отримає нижчий або нульовий тариф.

Поза квотою діє ставка найбільшого сприяння: €192 за м³ для неденатурованого етанолу та €102 за м³ для денатурованого. У 2026 році безмитний імпорт дозволено лише для 90 тис. тонн етанолу для хімічного використання, а для інших цілей, зокрема домішування до пального, — 40 тис. тонн за внутрішньоквотним тарифом, що дорівнює третині стандартного тарифу.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Argus Media.

Європейська комісія готова розглянути дозвіл на використання бензину E20 — суміші з 20% етанолу, що вдвічі перевищує нинішній максимальний рівень E10 у ЄС. Рішення може підтримати декарбонізацію автопарку, але водночас створює нові ризики для цін, сумісності двигунів, попиту на бензин і балансу на ринку етанолу.

ЄС розгляне бензин E20 на тлі цінового тиску та дефіциту етанолу

Європейська комісія розгляне можливість дозволити підвищену частку етанолу в бензині — до 20%. Про це президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн повідомила у відповіді трьом німецьким депутатам Європейського парламенту — Норберту Лінсу, Петеру Лізе та Єнсу Гізеке.

Йдеться про паливо E20, тобто бензинову суміш, у якій до 20% становить етанол. Нині в Європейському Союзі максимальна дозволена частка етанолу в бензині становить 10% — це стандарт E10. Отже, потенційний дозвіл E20 фактично означав би подвоєння обсягу етанолу, який можна додавати до бензину.

«Комісія підтверджує роль, яку вищі суміші біопального можуть відігравати у декарбонізації наявного автопарку», — зазначила Урсула фон дер Ляєн.

Чому E20 важливий для ринку нафтопродуктів

Для ринку бензину рішення щодо E20 є не лише кліматичним, а й структурним. Етанол у бензині частково заміщує викопне пальне, тому збільшення його частки може зменшити потребу в традиційному бензиновому компоненті. Це особливо важливо для Європи, яка вже має надлишок бензину: регіон виробляє більше, ніж споживає.

• E20 — бензин із часткою етанолу до 20%.
• E10 — чинний у ЄС максимальний стандарт із часткою етанолу до 10%.
• RED III — оновлена Директива ЄС про відновлювану енергію, яка підвищує вимоги до використання відновлюваних компонентів у паливі.

Німецькі депутати Європарламенту ще у червні минулого року запропонували прискорити стандартизацію та запуск E20 на ринок. Вони аргументували це тим, що вища частка етанолу може суттєво допомогти досягненню кліматичних цілей без надмірного навантаження на громадян.

Ризики: сумісність двигунів і потреба в інвестиціях

Попри підтримку ідеї вищих біопаливних сумішей, Єврокомісія не дала строків ухвалення рішення. Фон дер Ляєн окремо вказала на два обмеження, які можуть стримувати швидкий перехід до E20.

• Сумісність двигунів: Єврокомісія має врахувати можливі проблеми придатності двигунів наявних автомобілів до такого пального.
• Інвестиції у біопальне: дозвіл E20 має супроводжуватися стимулами для виробництва сучасніших видів біопального.

Це означає, що формальний дозвіл E20 не дорівнює автоматичному масовому переходу ринку. Для запуску такого стандарту потрібні технічна оцінка автопарку, регуляторні рішення, інвестиції та готовність паливної інфраструктури.

Етанол уже стає дефіцитним ресурсом

Європейський ринок етанолу входив у рік уже структурно дефіцитним. У 2025 році країни ЄС-27 імпортували понад 1 млн т неденатурованого етанолу, за даними Eurostat. Це важливий сигнал: навіть чинні вимоги до біокомпонентів уже потребують значного імпорту.

Додатковий тиск створюють нові цілі держав-членів ЄС у межах RED III. Якщо вимоги до біокомпонентів у дорожньому паливі зростатимуть, попит на етанол також посилюватиметься.

Водночас із 1 травня має розпочатися тимчасове застосування проміжної торговельної угоди між ЄС і Mercosur. Вона передбачає поступове протягом п’яти років запровадження знижених імпортних тарифів на загальний обсяг 200 тис. т на рік. Це може частково полегшити імпортне забезпечення, але не знімає питання структурного дефіциту європейського ринку.

Війна навколо Ірану підштовхнула ціни на етанол

Непрямі наслідки війни США та Ізраїлю проти Ірану вже вплинули на європейський ринок етанолу. Середня ціна етанолу з рослинної сировини з 75% скороченням викидів парникових газів 13 квітня досягла найвищого рівня з вересня 2022 року.

Єврокомісар з енергетики Дан Йоргенсен минулого місяця заявив, що збільшення використання біопального може заміщувати викопне пальне та послаблювати тиск на ринки в умовах потенційно тривалого порушення постачання нафтопродуктів через війну та закриття Ормузької протоки. Проте у листі фон дер Ляєн цей аргумент прямо не згадувався.

Світовий тренд: країни підвищують частку біокомпонентів

Європейська дискусія щодо E20 розгортається не ізольовано. Інші ринки також використовують підвищені частки етанолу як інструмент впливу на ціни та забезпечення паливом.

• США з травня дозволять нафтопереробникам і ритейлерам постачати бензин E15 у деяких штатах та тимчасово послаблять інші паливні правила, щоб стримати ціни на АЗС.
• Аргентина ухвалила подібне рішення.
• Деякі країни Азійсько-Тихоокеанського регіону також розглядають підвищення рівнів змішування.

Це означає, що біопальне дедалі частіше використовується не лише як кліматичний інструмент, а й як елемент антикризової політики на ринку нафтопродуктів.

Надлишок бензину в Європі може посилитися

Підвищення біомандатів для дорожнього пального може додатково тиснути на попит на європейський бензин, який і без того слабшає. Основні експортні напрями Європи — атлантичне узбережжя США та Західна Африка — зменшили залежність від європейського бензину й стають більш самодостатніми.

Оскільки Європа структурно має надлишок бензину, скорочення експортного попиту вже призвело до підвищених запасів порівняно з історичними середніми рівнями останніх років. Учасники ринку вказують на значні запаси в Європі цього року, а частина трейдерів припускає, що слабкий попит може привести до надлишкового ринку.

Нафтопереробні компанії вже почали уповільнювати змішування бензину, щоб обмежити виробництво. Причини дві:

• беквордація, спричинена війною США та Ірану, яка зробила найближчі постачання енергоносіїв дорожчими за майбутні;
• обмежені канали збуту для європейського бензину через слабший експортний попит.

Беквордація — це ситуація на товарному ринку, коли ціни на найближчі постачання вищі за ціни на дальші контракти. Для нафтопродуктів це зазвичай сигналізує про напруженість із доступним ресурсом у короткостроковому періоді.

Головний висновок для ринку

Дозвіл E20 може стати для ЄС інструментом декарбонізації та часткового заміщення викопного бензину, але він не є безризиковим рішенням. Вища частка етанолу здатна зменшити споживання бензинових компонентів, проте водночас посилить конкуренцію за етанол, ринок якого вже є дефіцитним.

Для європейських нафтопереробників це означає ще один виклик: попит на традиційний бензин може знижуватися швидше, ніж експортні канали зможуть поглинути надлишки. Для споживачів головне питання полягає в тому, чи зможе ЄС поєднати кліматичну політику з контролем цін і технічною сумісністю пального з наявним автопарком.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Argus Media.

Європейська комісія 31 березня закликала країни ЄС координувати дії для гарантування безпеки «постачання» нафти й нафтопродуктів на тлі волатильності ринку через конфлікт на Близькому Сході та закриття Ормузької протоки. Для українського ринку це важливий сигнал: Європа вже переходить від спостереження до режиму превентивного реагування, де поряд із запасами, роботою НПЗ і контролем попиту окремо названо розширення використання біопалива як інструмент прямого зниження тиску на викопне паливо.

Європейська відповідь на нафтовий ризик уже формується як практична модель для ринку пального України

Ключовий зміст рішення Єврокомісії полягає в тому, що ризик для ринку вже не розглядають як короткий епізод. У Брюсселі прямо говорять про потребу готуватися до потенційно тривалого порушення міжнародної енергетичної торгівлі. Саме тому країнам ЄС запропоновано діяти завчасно й синхронно: координувати рішення, відстежувати зміни в комерційних запасах, оперативно обмінюватися інформацією, не створювати штучних бар’єрів для вільного руху нафтопродуктів і не демотивувати роботу європейських НПЗ.

«Безпека постачання в Європейському Союзі залишається гарантованою. Але ми маємо бути готовими до потенційно тривалого порушення міжнародної енергетичної торгівлі. Саме тому діяти потрібно вже зараз. І діяти разом, як справжній Союз». — Дан Йоргенсен, єврокомісар з питань енергетики та житла.

Що саме Єврокомісія вважає базовими антикризовими заходами

• Збереження обов’язкових нафтових запасів і готовність до дій за заздалегідь підготовленими планами реагування.
• Моніторинг комерційних запасів, швидкий обмін інформацією та постійна координація з Єврокомісією.
• Відтермінування неаварійного ремонту НПЗ, щоб не послаблювати доступність нафтопродуктів на ринку ЄС.
• Відмова від рішень, які підвищують споживання пального, обмежують вільний рух нафтопродуктів або послаблюють випуск європейської переробки.
• Добровільні заходи економії пального, передусім у транспорті, відповідно до плану IEA щодо скорочення споживання нафти.
• Розширення використання біопалива для заміщення викопних нафтопродуктів і зниження тиску на ринок.

У цьому переліку особливо важливо, що біопаливо згадане не як довгострокова кліматична опція, а як інструмент кризової стабілізації ринку. Це принципово змінює акцент: у заходах йдеться не лише про декарбонізацію, а про практичне заміщення частини попиту на викопне паливо там, де це технічно можливо.

Чому ЄС діє настільки жорстко

IEA, тобто Міжнародне енергетичне агентство, оцінює поточну ситуацію як найбільший збій у постачанні в історії глобального нафтового ринку. Через порушення руху через Ормузьку протоку, якою зазвичай проходить близько 20 млн барелів нафти й нафтопродуктів на добу, або приблизно 20% світового споживання нафти, ринок уже отримав потужний ціновий шок. Агентство прямо вказує, що ціни на нафту піднялися вище 100 дол./бар., а по нафтопродуктах, зокрема по дизелю, реакція була ще жорсткішою.

У відповідь 11 березня 2026 року 32 країни-члени IEA одностайно погодили найбільше в історії агентства вивільнення запасів — 400 млн барелів нафти з аварійних резервів. Це вже шосте колективне втручання IEA з 1974 року, коли агентство було створене після нафтової кризи, а самі країни-члени мають зобов’язання тримати запаси, еквівалентні щонайменше 90 дням чистого імпорту нафти.

«Проблеми нафтового ринку, з якими ми стикаємося, є безпрецедентними за масштабом, тому я дуже радий, що країни-члени IEA відповіли надзвичайними колективними діями безпрецедентного розміру». — Фатіх Біроль, виконавчий директор IEA.

Що означає для України сама логіка рішень ЄС та IEA

Для українського ринку пального тут важливі не лише цифри запасів, а сама архітектура відповіді на кризу. ЄС і IEA одночасно працюють по трьох напрямах: підтримують пропозицію через резерви, не допускають зайвого скорочення переробки через відкладення неаварійних ремонтів і тиснуть на попит через економію пального та пошук замінників. Саме в цій третій площині біопаливо переходить із допоміжної теми у практичний інструмент ринкової стійкості.

Для України це означає насамперед одне: якщо Єврокомісія вже прямо називає збільшення частки біопалива способом заміщення викопних нафтопродуктів і зниження ринкового тиску, то український ринок також отримує зрозумілий орієнтир. Біопаливо в такій логіці — це не абстрактний «зелений» напрям, а один із небагатьох інструментів, який здатен хоча б частково розвантажити попит на традиційні бензин і дизель у період зовнішнього шоку. Водночас наданий матеріал не містить кількісної оцінки українських потужностей, тому мова йде саме про ринковий вектор, а не про конкретні обсяги заміщення.

Чому акцент на біопаливі зараз особливо показовий

IEA у своєму плані скорочення споживання нафти пояснює, що швидкі дії з боку урядів, бізнесу та домогосподарств можуть зменшити попит на нафту в розвинених економіках на 2,7 млн барелів на добу вже впродовж наступних чотирьох місяців. Базова ідея агентства полягає в тому, що під час гострої кризи ринок треба стабілізувати не тільки додатковими барелями із запасів, а й швидким зниженням попиту. Єврокомісія фактично інтегрує цю логіку у власну антикризову політику і додає до неї ще один ринковий запобіжник — ширше використання біопалива.

• Попитове реагування знижує тиск на ціни тоді, коли сама фізична пропозиція не може швидко відновитися.
• Біопаливо в цій схемі працює як інструмент часткового заміщення нафтопродуктів, а не лише як елемент кліматичної політики.
• Транспортний сектор є критичним, тому що саме на нього, за оцінкою IEA, припадає близько 45% глобального попиту на нафту.

Для України це особливо актуально ще й тому, що транспорт є головним споживачем моторного пального. Отже, будь-який інструмент, який знижує тиск на викопне паливо саме в транспорті, автоматично набуває макроекономічного значення: для цін, для логістики, для стійкості «постачання» і для внутрішньої ринкової рівноваги. Ця логіка прямо випливає з матеріалів Єврокомісії та IEA, навіть якщо вони не подають окремого українського балансу.

Підсумок для ринку пального України

Європейський сигнал зараз гранично чіткий: криза на нафтовому ринку може бути довшою, ніж очікувалося, тому класичної відповіді лише запасами вже недостатньо. Потрібні одночасно координація держав, контроль за ринком, дисципліна в роботі переробки, стримування зайвого споживання і розширення частки біопалива. Саме тому тема біопалива перестає бути периферійною: вона входить у центр антикризової політики. Для України це означає, що заміщення частини викопного палива біокомпонентами та біопаливом слід розглядати вже не як відкладену реформу, а як елемент ринкової безпеки в умовах зовнішнього нафтового шоку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: European Commission — Commission calls on EU countries to coordinate measures to ensure oil security of supply amid Middle East energy disruption; IEA — largest ever oil stock release; IEA — options to ease oil price pressures on consumers; IEA — A 10-Point Plan to Cut Oil Use

Європейська комісія фактично запропонувала базову антикризову рамку для ринку нафтопродуктів на випадок тривалих збоїв у міжнародній торгівлі енергоносіями. Головна логіка цих рекомендацій полягає не в точковому гасінні цінових сплесків, а в утриманні системної стійкості ринку: не розганяти споживання пального, не створювати бар’єрів для руху нафтопродуктів, не послаблювати роботу нафтопереробки, посилювати координацію дій і заздалегідь готуватися до довгого періоду логістичної та цінової напруги.

Загальні напрями діяльності для подолання затяжної кризи із забезпечення нафтопродуктами

Якщо оцінювати сигнал Європейської комісії по суті, то йдеться про перехід від короткострокового реагування до моделі довгого кризового управління. Причина проста: Брюссель прямо попереджає про ризик потенційно тривалого порушення міжнародної торгівлі енергоносіями. На цьому тлі головним завданням стає не лише ціна ресурсу, а фізична доступність пального, безперервність його постачання і керованість ринку в цілому.

«Безпека постачання в Європейському Союзі зберігається. Але ми повинні бути готовими до потенційно тривалого порушення міжнародної торгівлі енергоносіями», — Дан Йоргенсен, єврокомісар з енергетики та житла

Базова антикризова рамка

• Стримування зайвого споживання пального. Європейська комісія прямо застерігає держави від кроків, які можуть підштовхнути попит угору. У затяжній кризі це принципово, бо будь-яке додаткове споживання швидше виснажує доступний ресурс.
• Збереження вільного руху нафтопродуктів. Ринок має працювати без рішень, які обмежують внутрішній обіг пального. Інакше навіть за наявності ресурсу в системі окремі регіони можуть зіткнутися з локальним дефіцитом.
• Підтримка стабільної роботи нафтопереробки. ЄС наголошує, що не можна підривати випуск нафтопереробних заводів, бо саме переробка є одним із ключових елементів фізичної стійкості ринку.
• Відтермінування неаварійних ремонтів на НПЗ. Це практичний крок для збереження максимально можливого виробництва нафтопродуктів у період зовнішнього шоку.
• Ширше використання біопалива. Просування біопаливних компонентів розглядається як спосіб зменшити тиск на викопне паливо і дати ринку додатковий запас стійкості.
• Посилений моніторинг і швидкий обмін інформацією. Єврокомісія наголошує на потребі оперативного спостереження за ринком, своєчасного інформування і координації через профільні механізми ЄС.
• Попереднє узгодження рішень між державами. Країнам рекомендовано консультуватися між собою і з Європейською комісією до запровадження заходів, які можуть вплинути на спільний ринок.

По суті, це план збереження ринкової керованості в умовах довгого зовнішнього шоку. Його логіка полягає в тому, щоб одночасно працювати у трьох площинах: стримувати непродуктивний попит, не ламати логістику і не скорочувати фізичну пропозицію пального. Саме так можна пройти тривалий кризовий період без різкого руйнування балансу між споживанням, переробкою і постачанням.

Окремо важливо, що ці рекомендації з’явилися на тлі реального погіршення глобальної ситуації. Напруженість навколо Ормузької протоки вже порушує енергетичні потоки, а через цей маршрут щодня проходить близько 20 млн барелів нафти. Отже, ЄС виходить із того, що ринок має готуватися не до короткого цінового сплеску, а до затяжної фази високих ризиків для постачання, логістики, страхування і кінцевої вартості нафтопродуктів.

Для енергетичного ринку це означає одну базову річ: у тривалій кризі перемагає не той, хто намагається реагувати ситуативно, а той, хто заздалегідь вибудовує дисципліну споживання, стабільність переробки, прозорий обмін інформацією і координацію всіх рішень, здатних вплинути на наявність пального на ринку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Anadolu Agency

Етанольний бум в Індії зіткнувся з обмеженням у 20% змішування бензину з біопаливом. Через надлишкові виробничі потужності галузь просить уряд підвищити норматив до 27%. У 2025/26 маркетинговому році виробники запропонували 17,7 млрд літрів етанолу за попиту трохи більше 10 млрд літрів з боку державних нафтотрейдерів.

Ринок біоетанолу Індії: надлишкова пропозиція проти 20% бар’єра

Індійська етанольна галузь, яка протягом останніх років демонструвала стрімке зростання, фактично вперлася у так звану “стелю 20% змішування”. Йдеться про державну норму, яка передбачає додавання до бензину до 20% етанолу. Подальше зростання виробництва без перегляду цього нормативу створює дисбаланс на ринку.

Кількісна картина ринку

• 17,7 млрд літрів етанолу запропонувала галузь на 2025/26 рік змішування.
• Попит з боку державних нафтових маркетингових компаній (oil marketing companies) становить трохи більше 10 млрд літрів.
• Різниця між пропозицією та попитом перевищує 7 млрд літрів.
• Чинний норматив змішування — 20%.

Таким чином, понад третина потенційного виробництва ризикує залишитися незатребуваною. Це означає недозавантаження заводів, зростання фінансового навантаження та зниження ефективності інвестицій у нові потужності.

Позиція виробників

За даними Financial Express, виробники етанолу з зернової сировини вже звернулися до уряду з проханням переглянути норматив і підвищити його до 27%. До цієї ініціативи приєдналася й цукрова промисловість, яка активно диверсифікувала бізнес у бік біоетанолу.

Аргументація галузі базується на простій економіці:

• потужності значно зросли завдяки державним програмам підтримки;
• вкладені інвестиції потребують повернення;
• без підвищення частки змішування частина виробництв працюватиме з неповним завантаженням;
• надлишок пропозиції тиснутиме на внутрішні ціни.

Що означає 27% змішування

Підвищення нормативу до 27% дозволило б частково поглинути надлишкову пропозицію. За умов збереження поточного попиту на бензин це означало б збільшення закупівель етанолу на мільярди літрів щороку.

Фактично йдеться про зміну балансу між:

• державною політикою енергетичної безпеки;
• аграрною підтримкою цукрової та зернової галузей;
• економікою нафтопереробного сектору;
• ціновими параметрами пального для споживачів.

Індія протягом останніх років активно просувала програму біопалив як інструмент скорочення імпорту нафти та підтримки фермерів. Проте нинішня ситуація демонструє, що швидкість нарощування виробництва перевищила темпи розширення нормативної бази.

Стратегічний контекст

Ситуація в Індії показує типову для енергетичних трансформацій проблему: державні стимули запускають хвилю інвестицій, але регуляторні межі стають вузьким місцем. У цьому випадку 20% бар’єр фактично перетворився на структурне обмеження для подальшого розвитку галузі.

Подальші рішення уряду визначатимуть:

• фінансову стабільність етанольних заводів;
• обсяги імпорту традиційних нафтопродуктів;
• динаміку внутрішнього аграрного ринку;
• цінові сигнали для інвесторів у біопаливний сектор.

Джерело: Terminal

За матеріалами: biofuelsdigest.com

Іспанський постачальник суднового пального Vilma Oil Med, що належить компанії TFG Marine, розширив фізичні операції з бункерування в порту Сеута. Розширення охоплює як традиційні види суднового пального, так і біопаливні суміші, а також суттєве нарощування потужностей зі зберігання, що зміцнює логістичну роль Гібралтарської протоки як одного з ключових енергетичних вузлів Середземномор’я.

Розширення бункерних операцій у Сеуті

• Асортимент постачання: компанія здійснюватиме фізичне постачання HSFO, VLSFO та MGO, що охоплює основні типи суднового пального для різних сегментів флоту.
• Збільшення зберігальних потужностей: обсяг зберігання в порту Сеута зріс приблизно до 120 000 куб. м, що дає змогу здійснювати ex-pipe постачання — безпосередню подачу пального зі стаціонарної інфраструктури.
• Нове судно: Vilma Oil Med отримала танкер-хімовоз типу IMO Type II, який дозволяє здійснювати постачання біопаливних сумішей аж до B100, тобто 100% біопалива.

Логістична географія постачання

• Порт Мадрида: компанія вже виконує ex-pipe постачання в районі порту Мадрида.
• Західне Середземномор’я: для традиційних видів пального та біопаливних сумішей до B30 застосовується баржеве постачання по всьому регіону.
• Гібралтарська протока: TFG Marine називає регіон стратегічно важливим хабом, через який проходять ключові світові судноплавні маршрути.

Значення для енергетичного ринку

• Диверсифікація постачання: розширення фізичної інфраструктури зменшує залежність судноплавства від окремих портів і маршрутів.
• Стійкість логістики: збільшення обсягів зберігання до 120 000 куб. м підвищує здатність ринку реагувати на перебої постачання.
• Енергетичний перехід: можливість постачання B100 свідчить про зростання ролі біопалива у судноплавстві.

Джерело: Terminal

За матеріалами першоджерела: Bunkerworld

Новий закон Каліфорії, який дозволяє продаж бензину з 15% етанолу (E15), навряд чи суттєво знизить ціни на пальне, але вписується у ширший глобальний тренд використання біопалив для енергетичної безпеки, створення робочих місць і зменшення залежності від імпорту нафтопродуктів.

Структура матеріалу

• Політичний контекст і зміст закону Каліфорії
• Технічні та ринкові обмеження для E15
• Економіка етанолу: ціна, енергоємність та попит
• Ринок праці: як етанол створює робочі місця
• Енергетична безпека та самозабезпечення: міжнародний досвід
• Цінова волатильність та макроекономічні наслідки
• Уроки для імпортозалежних країн (зокрема європейських)

Каліфорія дозволяє E15: що саме ухвалено

2 жовтня 2025 року губернатор Каліфорії Ґевін Ньюсом підписав закон, який дозволяє продаж паливних сумішей із вмістом етанолу від 10,5% до 15% за об’ємом. Нині майже все авто пальне у США — це E10 із 10% етанолу та 90% бензину.

• Політична обіцянка: прихильники закону заявляли, що ширше використання E15 може знизити ціни на пальне до 20 центів за галон і зекономити водіям штату до $2,7 млрд на рік.
• Технічний коридор: новий закон діє до завершення оцінки Каліфорнійською радою з повітряних ресурсів (CARB). Якщо E15 буде визнано сумісним із нормами якості повітря, будуть затверджені його специфікації; якщо ні — продаж припинять.

Дослідження науковців UC Riverside показало, що збільшення частки етанолу до 15% не погіршує якість повітря, тож із суто екологічної точки зору E15, найімовірніше, пройде регуляторну перевірку.

Два регуляторні сценарії для E15 у Каліфорії

• Варіант 1: оновлення стандарту CaRFG.
  • CARB могла б переписати стандарт каліфорійського бензину (CaRFG), включивши до нього E15.
  • У цьому випадку E15 подавався б із звичайних колонок, а водії часто навіть не помічали б переходу, окрім етикетки EPA на колонці.
  • Потрібна була б координація нафтопереробників для переналаштування виробництва, щоб суміш відповідала технічним та екологічним нормам.
• Варіант 2: E15 як альтернативне пальне.
  • CARB створює окрему специфікацію для E15 у переліку альтернативних палив (разом із воднем, природним газом, E85 тощо).
  • АЗС мали б інвестувати в нову інфраструктуру: додаткові резервуари та паливороздавальні колонки.
  • Саме цей підхід, за словами регулятора, є більш імовірним.

Ключовий наслідок: якщо E15 стане альтернативним пальним, його фізична присутність на ринку, найімовірніше, залишиться обмеженою, як це вже відбувається в інших регіонах США.

Чому E15 не став масовим у США: бар’єри попиту та інфраструктури

• E15 нині продається приблизно на 3 000 із 145 000 АЗС США, переважно в «кукурудзяному поясі».
• Навіть там, де E15 дозволений, середній рівень змішування етанолу у бензині залишається близьким до 10% — фактично ринок «застряг» на E10.
• EPA дозволяє E15 лише для авто моделі 2001 року й новіших, але забороняє його використання в мотоциклах, човнах, газонокосарках, снігоходах та ін.
• Виробники авто не завжди одностайно схвалюють E15, частина з них досі рекомендує уникати цього пального.
• Колонки з E15 мають містити попереджувальні етикетки, що додатково насторожує водіїв.

У результаті споживачі мало довіряють E15, а оператори АЗС не поспішають вкладатися в розширення інфраструктури для продукту з невизначеним попитом.

Економіка E15: енергоємність, вартість і реальна ціна для водіїв

На перший погляд, етанол часто виглядає дешевшим за бензин у закупівельній ціні. Але є ключовий нюанс — енергоємність:

• бензин містить більше енергії на галон, ніж етанол;
• паливо E15 має близько 1,7% менше енергії, ніж E10;
• у дорожніх випробуваннях авто на E15 показують на 1–2% більшу витрату пального, ніж на E10.

Якщо скоригувати ціни з урахуванням енергоємності, етанол протягом більшої частини останніх 15 років був дорожчим за бензин, що пояснює небажання ринку добровільно збільшувати частку етанолу понад 10%.

Чому тоді E15 у деяких штатах дешевший на колонці?

Дослідження, яке аналізує 20-річний масив даних, показує: у середньому ціни E15 на ≈25 центів за галон (≈8,2%) нижчі за E10, і саме цю цифру активно використовують лобісти етанолу для політичної аргументації.

• Якби додаткові 5% етанолу у складі E15 були безкоштовними у виробництві, це дало б максимум ≈13 центів економії на галон.
• Насправді ж етанол не є безкоштовним і, з урахуванням енергоємності, зазвичай дорожчий за бензин.
• Пільги політики:
  • під федеральним стандартом відновлюваного пального (RFS) E15 приносить ≈5,7 цента чистої додаткової вигоди на галон порівняно з E10;
  • у Каліфорії E15 уникає приблизно 1,3 цента витрат у системі cap-and-invest і отримує трохи більше, ніж E10, кредитів за низьковуглецевий стандарт пального.

Сумарно це — кілька центів, а не 20–25 центів. Отже, різниця у 25 центів за галон пояснюється не структурною дешевизною E15, а тим, що трейдери демпінгують ціну через слабкий попит, фактично продаючи пальне зі заниженою маржею, аби привабити покупців.

Якщо б E15 став масовим і «звичним» пальним, ціни з великою ймовірністю наблизилися б до рівня E10, оскільки простір для стійкої знижки обмежений.

Ринок праці: як етанол генерує робочі місця

Хоча конкретно каліфорійський закон E15 не гарантує різкого стрибка попиту, глобальний досвід етанольної галузі показує значний ефект на зайнятість — особливо важливий для країн, що імпортують нафтопродукти і шукають нові драйвери економічного зростання.

• У 2024 році етанольна промисловість США забезпечила внесок приблизно $53–55 млрд у ВВП та підтримала понад 310 000–395 000 робочих місць (прямі, непрямі та індуковані)
• За окремими оцінками, виробництво близько 13,3 млрд галонів етанолу напряму дало роботу понад 87 000 працівників, а з урахуванням пов’язаних секторів — понад 380 000 робочих місць
• На рівні окремих штатів США типова етанольна установка створює в середньому ≈75 постійних робочих місць, причому значна частина таких заводів розташована у невеликих містах із населенням менше 1 900 осіб.

Структурно ці робочі місця зосереджені в:

• аграрному секторі (вирощування сировини — кукурудза, цукрова тростина, інші культури);
• переробці (будівництво й експлуатація етанольних заводів);
• логістиці й зберіганні (елеватори, термінали, транспорт);
• супутніх послугах (інжиніринг, ремонт, страхування, фінанси).

Для країн, що імпортують нафтопродукти, розвиток етанольної галузі може стати подвійним бонусом: зменшення імпортозалежності та створення високої частки робочих місць у сільських регіонах із традиційно вищим рівнем безробіття.

Енергетична безпека та самозабезпечення: міжнародний досвід для імпортозалежних країн

За оцінками IEA Bioenergy, у багатьох країнах Європи та Азії імпортозалежність у викопних видах палива є дуже високою, тоді як для біоенергетики (включно з біопаливом для транспорту) чистий рівень імпортозалежності становить 0–20%, оскільки основна сировина — локальна.

Сучасні дослідження з енергетичної безпеки підкреслюють, що біопаливо:

• знижує залежність від імпорту нафти з економічно та політично нестабільних регіонів
• диверсифікує енергетичний баланс, додаючи до нього керовану, відновлювану й здебільшого локальну ланку;
• підтримує внутрішнє сільське господарство і промисловість, перетворюючи аграрну сировину на кінцевий енергетичний продукт.

Приклади для імпортозалежних ринків

• Бразилія.
  • У 2025 році країна підвищує частку етанолу у бензині з 27% до 30%.
  • За оцінками уряду, це дозволить вперше за 15 років досягти самозабезпечення бензином, скоротивши зовнішню потребу приблизно на 1,33 млн кубометрів.
  • Таким чином, додаткові кілька відсотків у бленді можуть закрити дефіцит імпорту навіть на великому ринку.
• Індонезія.
  • Країна готується до запровадження обов’язкового 10% етанольного бленду (E10) до 2027 року.
  • Мета — зменшити імпорт пального та посилити енергетичну незалежність; весь необхідний обсяг біоетанолу планують виробляти на внутрішніх потужностях.

Для європейських країн, які переважно імпортують нафтопродукти, аналогічна логіка може бути використана для:

• диверсифікації джерел постачання (частина попиту покривається локальним етанолом);
• підвищення логістичної стійкості (географічно розосереджені етанольні заводи знизують ризики від блокад морських шляхів чи масованих ударів по імпортній інфраструктурі);
• нарощування стратегічних запасів не лише бензину, а й етанолу/біопалива як додаткового буфера у кризових сценаріях.

Однак ефект сильно залежить від того, чи розвивається внутрішнє виробництво етанолу, чи країна просто заміщує імпорт сирої нафти імпортом етанолу.

Цінова волатильність і макроекономічні наслідки

На макрорівні збільшення частки біопалив у транспорті розглядається як один із способів зменшити вплив нафтяних шоків. У роботах із моделювання ринку рідкого пального показано, що додаткова «біопаливна» ланка може частково пом’якшувати наслідки різких перебоїв постачання нафти.

Водночас, коли йдеться саме про етанольні мандати (обов’язкові частки E10–E15), результати досліджень більш стримані:

• Окремі наукові роботи вказують, що збільшення частки етанолу в бленді може призвести до підвищення кінцевої ціни для споживача, оскільки виробництво етанолу часто дорожче за виробництво бензину, і ця різниця частково перекладається на користувача.
• Інші моделі показують, що для поширених блендів (E10) ефект збільшення мандатів на ціну близький до нуля, тоді як суттєві зміни можуть виникати для високих блендів на кшталт E85.
• Раніші оцінки для США свідчать, що саме зростання виробництва етанолу у 1995–2008 роках допомогло утримати гуртові ціни на бензин приблизно на 0,14 долара/галон нижче, але цей ефект був значною мірою пов’язаний із масштабним приростом пропозиції та специфікою того періоду.

Для економік, які імпортують нафтопродукти, це означає:

• етанол може зменшити експозицію до зовнішніх шоків за рахунок часткового заміщення імпорту нафтопродуктів;
• але не гарантує системного падіння цін на АЗС, особливо якщо локальне виробництво етанолу дороге або залежить від волатильних аграрних ринків;
• макроекономічні вигоди більше проявляються через:
  • нові робочі місця та додану вартість у внутрішній економіці;
  • податкові надходження від розширеної промислової бази;
  • посилену стійкість до геополітичних криз на нафтових ринках.

Уроки для імпортозалежних країн

Хоча кейс Каліфорії зосереджений на внутрішньому ринку США, він дає низку важливих сигналів для країн, що імпортують більшість нафти й нафтопродуктів:

• 1. Біопаливо — не «чарівна пігулка» для цін.
  • Як показує досвід E15, сам факт дозволу вищого бленду не гарантує істотного зниження цін для кінцевого споживача.
  • Вплив на ціни залежить від енергоємності, структури собівартості, субсидій, податків і конкуренції на ринку пального.
• 2. Значення має власне виробництво.
  • Країни на кшталт Бразилії та Індонезії роблять ставку на домашню сировинну базу і переробку, перетворюючи імпортно-орієнтовану модель на більш збалансовану.
  • Для європейських імпортозалежних економік ключове питання — чи вистачить локальних ресурсів (зерно, цукрові культури, відходи біомаси) для нарощування етанольного сегмента без загострення конкуренції за продовольство та землю.
• 3. Логістична стійкість і критична інфраструктура.
  • Наявність мережі розосереджених етанольних заводів і змішаних нафтобаз зменшує ризики у сценаріях блокади портів або масованих ударів по нафтотерміналах.
  • З воєнно-економічного погляду це означає потребу в:
    • інвестиціях у інфраструктуру (резервуари, термінали, логістика для біопалив);
    • страхуванні ризиків для нових об’єктів енергетичної інфраструктури;
    • регуляторних стимулах до розосередження потужностей (податкові пільги, пріоритетне підключення до мереж тощо).
• 4. Ціноутворення на хабах і конкуренція.
  • Навіть якщо структура ціни пального на європейських хабах істотно не зміниться, наявність альтернативного локального компонента (етанолу) може посилити конкуренцію в частині маржі та контрактних умов.
  • Прямі ефекти на кінцеву ціну залежать від того, хто «забере» виграш від субсидій та податкових пільг — держава, виробник чи роздрібний продавець.

Підсумкові висновки

• Каліфорійський закон про E15:
  • дає політичний сигнал підтримки біопаливам;
  • але навряд чи забезпечить обіцяне зниження цін на пальне на 20 центів за галон чи економію в $2,7 млрд на рік для водіїв;
  • за умови класифікації E15 як альтернативного пального його ринкова частка, ймовірно, залишиться низькою.
• Для імпортозалежних країн:
  • етанол може стати інструментом енергетичної безпеки та джерелом створення робочих місць і доданої вартості;
  • але його внесок у зниження кінцевих цін на пальне, згідно з наявними дослідженнями, обмежений і не є автоматичним;
  • стратегія має будуватися на власному виробництві, розумному регулюванні, оцінці аграрних ресурсів і ризиків для продовольчої безпеки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: energyathaas

Дослідження Університету Каліфорнії в Ріверсайді (UC Riverside) показало, що збільшення частки етанолу в автомобільному бензині Каліфорнії з 10% до 15% не лише скорочує шкідливі викиди, а й потенційно здешевлює пальне до 20 центів за галон, створюючи новий баланс між екологічною політикою, енергетичною безпекою та підтримкою американських фермерів.

Вплив переходу на бензин E15 у Каліфорнії

• Екологічний ефект
  • Скорочення викидів чадного газу, загальних вуглеводнів та неметанових вуглеводнів.
  • Відчутне зниження викидів твердих частинок та ультрадрібних частинок, які становлять найбільші ризики для здоров’я.
  • Незначна зміна викидів оксидів азоту (NOx), ключового компонента смогу.
• Економіка та споживач
  • Потенційне зниження ціни бензину E15 до 20 центів за галон.
  • Заміщення частини дорожчого пального з сирої нафти дешевшим етанолом з вітчизняної сировини.
• Регулювання та політика
  • Дослідження UC Riverside стало однією з підстав для рішення губернатора Каліфорнії Гевіна Ньюсома дозволити реалізацію E15.
  • Сформовано наукову базу для перегляду так званої «етанолової стінки» у штаті (поточного обмеження на рівні 10%).
• Енергетична безпека та агросектор
  • Етанол здебільшого виробляється з кукурудзи та сої, вирощених у США.
  • Очікуване зростання попиту на біопаливо від каліфорнійського ринку стимулюватиме американських фермерів.
  • Посилення енергетичної безпеки за рахунок зменшення залежності від імпортної нафти.
• Кліматичний вимір
  • Етанол має нижчий вуглецевий слід порівняно зі звичайним бензином.
  • Викиди CO₂ при його спалюванні переважно рециклюють вуглець, поглинений рослинами під час росту.
• Майбутнє транспорту
  • Вищі етанолові суміші розглядаються як частина комплексу низьковуглецевих рішень для транспорту.
  • E15 має співіснувати з електромобілями та іншими чистими технологіями.

Як перевіряли бензин E15

Ключові висновки щодо впливу етанолу на викиди в Каліфорнії отримані в межах дослідження, яке у 2023 році провела команда Центру екологічних досліджень і технологій у транспорті (College of Engineering Center for Environmental Research and Technology, CE-CERT) Університету Каліфорнії в Ріверсайді.

• Керівник дослідження — професор хімічної та екологічної інженерії Георгіос Каравалакіс.
• Випробування проводилися на флоті з 20 легкових автомобілів та легких вантажівок, які репрезентують сучасний автопарк Каліфорнії.
• Автомобілі відбиралися за:
  • обсягами продажів у штаті,
  • різними екологічними стандартами,
  • пробігом та технічними параметрами.
• Паливо для тестів формували з бензину, зібраного:
  • з трьох нафтопереробних заводів Південної Каліфорнії та
  • одного НПЗ у затоці Сан-Франциско,
  • після чого змішували в рівних пропорціях для отримання «середнього» каліфорнійського бензину.
• Тести виконувалися на шасі-диномометрі за федерально затвердженими процедурами.

Такий підхід дозволив максимально наблизити лабораторні умови до реальної експлуатації транспорту на дорогах штату.

Як E15 впливає на викиди

Дослідники порівнювали викиди стандартного бензину з 10% етанолу (E10) з бензином, у якому частка етанолу становила 15% (E15).

• Оксиди азоту (NOx)
  • Зміни викидів NOx виявилися несуттєвими, тобто збільшення частки етанолу не погіршило ситуацію з утворенням приземного озону.
• Чадний газ (CO), загальні та неметанові вуглеводні
  • За використання E15 відбулося зниження викидів CO.
  • Також зафіксовано зменшення загальних вуглеводнів і неметанових вуглеводнів.
• Тверді частинки
  • Найбільш помітний ефект — значне скорочення викидів твердих частинок.
  • Йдеться як про частинки, що формують завислі аерозолі, так і про ультрадрібні частинки, які становлять серйозну загрозу для здоров’я людини.

«Етанол забезпечує набагато чистіше згоряння пального, оскільки містить кисень. Саме тому ми спостерігаємо зменшення викидів твердих частинок та ультрадрібних частинок, тобто дуже малих частинок, які легко вдихаються і можуть проникати дуже глибоко в дихальну систему», — пояснює Георгіос Каравалакіс.

Наукова логіка тут проста: додатковий кисень у складі пального сприяє повнішому згорянню палива, зменшуючи кількість незгорілих фрагментів, що перетворюються на тверді частинки та токсичні вуглеводні.

Як дослідження може змінити правила гри

Протягом тривалого часу Каліфорнія дотримувалася так званої «етанолової стінки» — регуляторного обмеження, яке не дозволяло перевищувати 10% етанолу в бензині.

• Причиною обережності були:
  • хронічні проблеми з забрудненням повітря у Південно-Каліфорнійському повітряному басейні,
  • перевищення федеральних стандартів за смогом і твердими частинками у долині Сан-Хоакін та інших регіонах.
• Дані UC Riverside створюють наукове підґрунтя для перегляду цієї політики.

Саме результати дослідження, завершеного у 2023 році, стали одним з ключових аргументів для схвалення губернатором Гевіном Ньюсомом законодавства, яке дозволяє заправним станціям Каліфорнії реалізовувати суміш бензину з 15% етанолу під час подальших перевірок її відповідності нормам чистого повітря штату.

«Вищі етанолові суміші, як і інші низьковуглецеві та безвуглецеві біопалива, мають бути частиною загального набору рішень для сталого та чистого транспортного сектору, який співіснуватиме з іншими перевіреними чистими технологіями, такими як акумуляторні електромобілі», — наголошує Георгіос Каравалакіс.

Таким чином, дослідження не лише оцінює наслідки конкретної паливної суміші, а й вписує E15 у ширшу стратегію декарбонізації транспорту.

Фінансовий ефект: до 20 центів економії на галоні

Окреме дослідження, проведене фахівцями Університету Каліфорнії в Берклі та Військово-морської академії США, показало: перехід на бензин E15 може знизити роздрібну ціну на галон до 20 центів.

• Економіка використання палвної суміші:
  • етанол, вироблений переважно з кукурудзи та сої, вирощених у США,
  • є дешевшим за бензин, отриманий із сирої нафти,
  • збільшення частки етанолу зменшує частку дорожчого нафтового компоненту в кожному галоні пального.

Отже, споживачі отримують подвійний дивіденд: з одного боку — чистіше повітря, з іншого — потенційно нижчу ціну на паливо.

«Йдеться не лише про споживача, а й про промисловість. Ми говоримо про біопаливо, яке виробляється всередині країни американськими фермерами, і тепер їм доведеться виробляти більше, аби задовольнити потреби Каліфорнії. Така практика також сприятиме енергетичній безпеці», — підкреслює Георгіос Каравалакіс.

Підтримка американських фермерів та енергетична безпека

Оскільки етанол є відновлюваним паливом, яке здебільшого виробляється з внутрішніх аграрних ресурсів, розширення його використання має низку додаткових ефектів:

• Підтримка агросектору США
  • зростання попиту на етанол стимулює виробництво кукурудзи та целюлозної біомаси всередині країни;
  • виникають додаткові можливості для фермерів та переробної промисловості.
• Посилення енергетичної безпеки
  • заміщення частини імпортної нафти вітчизняним біопаливом зменшує вразливість до коливань світових цін на нафту;
  • створюється стабільніша та більш диверсифікована паливна база.

Кліматичні переваги етанолу

Окремий вимір — вуглецевий баланс. Етанол має нижчий вуглецевий слід порівняно з традиційним бензином, оскільки:

• зазвичай виробляється з кукурудзи або целюлозної біомаси;
• під час росту рослини поглинають CO₂ з атмосфери;
• при спалюванні етанолу в двигуні цей CO₂ повертається в атмосферу, але не додає нового викопного вуглецю;
• таким чином відбувається рециклінг вуглецю, а не його постійне накопичення в атмосфері.

Це робить E15 важливим елементом у стратегії поступового скорочення викидів парникових газів у транспорті, особливо в перехідний період, коли автопарк ще значною мірою складається з машин з двигунами внутрішнього згоряння.

Де вже працює E15

Хоча Каліфорнія досі обмежувалася 10% вмістом етанолу в бензині, на федеральному рівні ситуація інша.

• Агентство з охорони довкілля США (EPA) дозволяє використовувати E15:
  • у всіх автомобілях 2001 року випуску та новіших.
• Суміш E15 вже:
  • продається у 31 штаті США,
  • доступна на понад 3 000 автозаправних станцій.

Отже, Каліфорнія фактично наздоганяє загальнонаціональний тренд, але робить це з особливим акцентом на відповідність жорстким стандартам якості повітря.

Команда UC Riverside наголошує, що їхнє дослідження може забезпечити регуляторів необхідними даними для ширшого впровадження E15 у штаті, де до екологічних показників висувають особливо суворі вимоги.

Наукове оформлення результатів

Результати роботи опубліковані в науковому журналі Fuel у статті під назвою «Expanding the ethanol blend wall in California: Emissions comparison» («Розширення етанолової стінки в Каліфорнії: порівняння викидів»).

«Ми спостерігаємо зростання інтересу до розширення використання низьковуглецевих палив у Каліфорнії. Це дослідження показує, що такі кроки можуть принести реальні переваги з точки зору викидів — не лише в теорії, а й безпосередньо на дорозі», — резюмує Георгіос Каравалакіс.

Таким чином, результати UC Riverside виконують подвійну функцію: вони підтверджують екологічні та економічні переваги E15 і водночас надають аргументи для оновлення регуляторної бази в одному з найамбітніших з погляду кліматичної політики регіонів світу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: University of California

Європейські ціни на стале авіаційне паливо (SAF) у серпні зросли майже на 30%, до 2631 дол./т за Neat SAF FOB Barges у Північно-Західній Європі, що майже у 3,7 раза дорожче за звичайне реактивне паливо. На тлі обов’язкового 2%-го домішування SAF до реактивного пального в ЄС та Великій Британії, стабільних цін на відходи олій (UCO, жир) і зміни маржинальності між SAF та відновлюваним дизелем (HVO), ринок входить у фазу, коли дефіцит постачання та мандатний попит формують нову цінову реальність для авіакомпаній і пасажирів.

Подорожчання SAF у Європі

• Ціновий вузол
  • Зростання ціни SAF у серпні майже на 30%.
  • Рівень 2631 дол./т на 28 серпня, що означає плюс 570 дол./т за місяць.
  • Премія SAF до реактивного пального сягає 3,7 разу.
  • Ринкові очікування: можливий вихід вище 3000 дол./т, як це вже було в листопаді 2023 року.
•  «Сировина та маржа»
  • Ціни на UCO та яловичий/тваринний жир загалом стабільні.
  • Маржа HEFA-SPK для SAF оцінюється близько 900 дол./т, що істотно покращує економіку виробників.
  • Стабільна сировина + зростання цін на продукт => посилення інвестиційної привабливості виробництва SAF.
• «Мандати та виконання»
  • З січня в ЄС і Великій Британії діє вимога: 2% SAF у суміші з реактивним пальним.
  • У Великій Британії за перше півріччя фактична частка SAF у поставках авіапального – лише 1,345%.
  • Це створює дефіцит виконання мандату та підштовхує попит на спотовому ринку.
• «Баланс SAF vs HVO»
  • SAF і відновлюваний дизель (HVO/RD) виробляються на тих самих HEFA-установках.
  • Раніше HVO був дорожчим, тому нафтопереробники віддавали пріоритет дорожньому паливу.
  • Тепер SAF повернув премію над HVO, що теоретично має стимулювати збільшення випуску SAF.
• «Міжрегіональна логістика»
  • Обмеження ЄС щодо антидемпінгу на імпорт HVO з Азії знижують гнучкість постачання для НПЗ.
  • Для SAF таких обмежень немає, що покращує арбітражні можливості з Азії до Європи.
  • Постачання можливе з Китаю, Сінгапуру, Малайзії, а також зі Сполучених Штатів (хоча поки що в невеликих обсягах).
• «Авіакомпанії та пасажири»
  • SAF суттєво дорожчий за звичайне авіапальне, але підвищення вартості квитків поки що часто непомітне.
  • Дослідження IATA показує, що «імпліцитна ціна SAF» через «комісії за відповідність» для авіакомпаній становила 3000–3500 дол./т при спотових цінах 1750–1900 дол./т.
  • Попри нинішню практику, з подальшим розгортанням мандатів авіакомпанії не зможуть безкінечно приховувати «зелений» преміум SAF від пасажирів.

Рекордне подорожчання SAF у Північно-Західній Європі

За даними General Index (GX), серпень став переломним місяцем для ринку сталого авіаційного пального в Європі. Індексна ціна Neat SAF FOB Barges у Північно-Західній Європі досягла 2631 дол./т станом на 28 серпня, що означає приріст на 570 дол./т лише за один місяць. Таким чином, усього за кілька тижнів SAF подорожчав майже на 30% і став приблизно в 3,7 раза дорожчим за звичайне реактивне пальне.

Ця цінова динаміка повертає ринок у зону, яку учасники бачили лише наприкінці 2023 року. Останні пропозиції продавців на ринку натякають: позначка у 3000 дол./т знову може стати реальністю, якщо ринок не побачить суттєвого полегшення з боку постачання.

Спотовий ринок: домінування покупців і відкладена реакція продавців

Ринковий ривок SAF у серпні значною мірою пояснюється активністю покупців у спотових угодах. Індексна методологія GX фіксує щоденні цінові сесії, де відстежуються заявки на купівлю, пропозиції та угоди.

• На початку місяця на стороні продажу був активний трейдер Gunvor.
• Після цього впродовж 10 торговельних сесій єдиним учасником на стороні покупців стала Shell, що системно підвищувала заявки на баржі SAF.
• За цей період рівень заявок зріс на 44%.
• Лише на одинадцятій сесії до ринку повернувся продавець – Petroineos – однак жодної угоди укладено не було.

Така картина означає, що дефіцит пропозиції поєднався з зростаючим мандатним попитом, створивши ідеальні умови для цінового сплеску. Ринок частково «перепочив» наприкінці місяця, але, попри паузу, ризик подальшого зростання цін залишається, адже структурні чинники поки не змінено.

Сировина стабільна, маржа виробників SAF – на максимумах

На противагу стрімкому зростанню цін на SAF, ринок сировини виглядає значно спокійнішим. Вартість використаної кулінарної олії (UCO) та <strongтваринного жиру>залишається відносно стабільною, попри глобальні зміни політики в окремих регіонах.

• Політичні рішення у США щодо стимулів для внутрішніх виробників і вимог до джерел сировини ще не призвели до різкого здорожчання UCO на глобальному рівні.
• Якщо США імпортуватимуть менше UCO з Азії, обсяги зможуть бути переорієнтовані на інші ринки.
• Це може частково компенсувати зниження експорту UCO з Китаю, яке фіксується від початку року.

Для виробників SAF це означає, що за умов стабільних цін на сировину та рекордних цін на готовий продукт маржа суттєво покращується. За розрахунками GX, проста маржа HEFA-SPK нині становить близько 900 дол./т, що є серйозним сигналом для інвесторів і самих виробників, які до цього переживали період слабшої рентабельності.

Мандати й відставання у виконанні: британський кейс

Ключовим драйвером попиту на SAF стали регуляторні мандати в ЄС і Великій Британії. З січня постачальники авіаційного пального зобов’язані домішувати 2% SAF до звичайного реактивного пального.

Однак реальні показники виконання мандату у Великій Британії демонструють, що ринок має значний шлях до цільового рівня:

• Середня частка SAF у постачанні авіаційного пального за період січень–червень становила лише 1,345%.
• Це нижче за обов’язкові 2%, що сигналізує про відставання від нормативних вимог.

За таких умов постачальники змушені активніше виходити на спотовий ринок, аби дозакупити необхідні обсяги SAF. В ЄС невиконання мандату загрожує штрафними санкціями у рамках політики ReFuelEU, тоді як у Великій Британії передбачено опцію «викупу» зобов’язань через спеціальну викупну ціну. Обидва механізми підсилюють відчуття дефіциту та підтримують високі ціни.

Зміна пріоритетів НПЗ та регуляторні бар’єри

На ринку постачання ключова інтрига розгортається навколо співвідношення між SAF і відновлюваним дизелем (HVO/RD). Обидва продукти виробляються з тих самих HEFA-потужностей, тому будь-яка зміна цінової диференціації між ними безпосередньо впливає на вибір продуктового міксу нафтопереробними підприємствами.

• Упродовж кількох місяців HVO котирувався дорожче за SAF, що стимулювало НПЗ фокусуватися на виробництві саме дорожнього пального.
• Це обмежувало пропозицію SAF та було одним із факторів нинішнього подорожчання.
• Тепер ситуація змінилася: SAF знову торгується з премією до HVO, теоретично роблячи виробництво SAF економічно привабливішим.

Втім, теорія не завжди одразу реалізується на практиці. Європейські виробники мають договірні зобов’язання щодо постачання HVO на ринок дорожнього пального. Раніше вони могли частково покривати ці потреби за рахунок імпорту HVO з Азії, але тепер цьому заважають антидемпінгові заходи ЄС. Тож просте переключення потужностей на користь SAF стає набагато складнішим.

Для SAF таких бар’єрів немає, що відкриває арбітражні можливості між Азією та Європою. Проте ще один чинник невизначеності – експортні квоти Китаю: повідомляється, що китайські виробники тимчасово «завмерли» в очікуванні квот, а в серпневих графіках завантаження було зафіксовано паузу у відвантаженнях SAF з Китаю.

Азія, США та роль Європи

Обмеження щодо імпорту HVO з Азії не поширюються на SAF, тому поточне подорожчання SAF у Європі підвищує привабливість експорту з азійських хабів – Китаю, Сінгапуру, Малайзії – на європейський ринок. Якщо експортні квоти в Китаї все ж будуть видані, трейдери навряд чи довго вагатимуться, намагаючись скористатися вищими європейськими цінами для виконання мандатного попиту.

Крім того, SAF уже надходить до Європи зі Сполучених Штатів. Хоча ці обсяги поки що «розріджені» порівняно з азійськими поставками, у становленні нового глобального ринку SAF навіть невеликі потоки можуть відігравати помітну роль. ТрансAtlantичний арбітраж стає новим виміром для учасників ринку, який слід уважно відстежувати.

Чи зблизить спотова ціна SAF «комісію за відповідність» для авіакомпаній?

Для авіакомпаній нинішній стрибок вартості SAF означає майбутнє зростання рахунків за паливо, особливо для тих, хто має контракти з змінною складовою витрат на SAF. Поки авіаперевізники не завжди прямо виділяють «SAF-надбавку» в тарифах, але з подальшим посиленням мандатів зробити це непомітно ставатиме дедалі складніше.

Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA) на початку літа оприлюднила дослідження, в якому оцінювала «імпліцитну ціну SAF», закладену в так звані «комісії за відповідність» у договорах постачання пального авіакомпаніям.

• За даними IATA, така імпліцитна ціна для авіакомпаній становила 3000–3500 дол./т у першій половині 2025 року.
• У той самий період спотові ціни SAF NWE FOB Barge, розраховані GX, перебували в діапазоні 1750–1900 дол./т.

З огляду на те, що нині спотовий ринок впевнено рухається в бік позначки 3000 дол./т, розрив між «комісією за відповідність» та реальними спотовими цінами може зменшуватися. Це, у свою чергу, посилить аргументацію постачальників пального, які пояснюватимуть авіакомпаніям зростання рахунків об’єктивними ринковими факторами, а не лише умовами контрактів.

Висновки

• Ціни SAF у Європі повернулися до рівнів, небачених з кінця 2023 року, і тепер майже вчетверо перевищують ціну традиційного реактивного пального.
• Мандати ЄС і Великої Британії на мінімальну частку SAF стимулюють попит, але фактичне виконання (як у британському випадку з 1,345% проти цільових 2%) підтверджує наявність дефіциту постачання.
• Стабільні ціни на сировину (UCO, тваринні жири) на тлі зростання цін на SAF різко підвищують маржу виробників до близько 900 дол./т, що заохочує інвестиції в HEFA-проєкти.
• Цінові співвідношення SAF–HVO формують пріоритети НПЗ: після періоду домінування HVO премія SAF теоретично має розширити пропозицію сталого авіапального, але цьому заважають регуляторні обмеження на імпорт HVO з Азії.
• Міжрегіональний арбітраж з Азії та США до Європи буде ключовим фактором балансування ринку, особливо з огляду на експортні квоти Китаю.
• Авіакомпанії опиняються між спотовою ціною SAF і «імпліцитною» вартістю в рамках «комісій за відповідність», діапазон яких IATA оцінювала на рівні 3000–3500 дол./т, тоді як спотовий ринок рухається в тому ж напрямку.
• Для пасажирів це означає, що в майбутньому «зелена» складова авіаквитка стане помітнішою, а бюджет на відпустку дедалі частіше включатиме надбавку за SAF.

Таким чином, подорожчання SAF у Європі – це не тимчасовий збій, а прояв структурного зсуву у бік декарбонізації авіації, де регуляторні вимоги, глобальні ланцюги постачання сировини та конкуренція між відновлюваними видами палива формують нову рівновагу на ринку енергоресурсів.

Джерело: Terminal
За матеріалами: General Index