Зовнішня база для українського А-95 у другій половині жовтня помітно послабилася: Platts gasoline за сім днів знизився на $111,75/т, а імпортний паритет — на 4,35 грн/л. Першу відмінну реакцію всередині українського роздробу вже показали дискаунтери: їхня середня ціна за сім днів зменшилася на 0,18 грн/л, тоді як преміальний сегмент додав 0,37 грн/л. Водночас європейський ринок бензину не можна назвати профіцитним: запаси в ARA залишаються низькими, експорт підтримує попит, Brent і морський фрахт дорогі, а геополітичні ризики навколо Близького Сходу зберігаються. Тому нинішній сигнал радше вказує на потенціал для зниження, ніж гарантує його.

Ціни на нафту відійшли від попередніх максимумів після повідомлення, що президент США Дональд Трамп розглядає можливість послаблення санкцій проти частини танкерів, які перевозять нафту й нафтопродукти з Венесуели, росії та Ірану. Мета такого кроку — послабити дефіцит тоннажу та знизити рекордні ставки фрахту.

Brent опустився до $104,39 за барель

На момент публікації Brent торгувався по $104,39 за барель після того, як раніше цього тижня перевищував $106 за барель. West Texas Intermediate коштував $94,02 за барель, тоді як напередодні ціна наближалася до $96 за барель.

За матеріалом, війна у Перській затоці суттєво скоротила доступність танкерів. Однією з причин стало різке збільшення перевалки нафти з судна на судно біля узбережжя Оману, за межами Ормузької протоки.

Танкерні ставки досягли рекордних рівнів

Фрахтові ставки на танкери перебувають на рекордно високих рівнях. У їхній вартості також враховується ризик ударів іранськими дронами або ракетами.

Reuters із посиланням на неназваного представника США повідомив, що федеральний уряд розглядає можливість послаблення санкцій проти частини суден так званого тіньового флоту, щоб знизити рекордні витрати на морські перевезення.

Якщо перевізник захоче використовувати санкційний танкер, відповідно до описаного механізму йому необхідно буде звернутися за дозволом до Міністерства фінансів США.

Дорогий фрахт послаблює попит на американську нафту

За оцінкою Energy Aspects, яку наводить Reuters, рекордні ставки фрахту створюють проблему для США, оскільки знижують попит на американську нафту.

Водночас Energy Aspects вважає, що послаблення санкцій проти танкерів, які використовуються для перевезення російської або венесуельської нафти та пального, не матиме значного впливу на фізичну доступність суден.

«Більшість танкерів, які перебувають під санкціями через зв’язки з росією або Венесуелою, активно торгували протягом останніх трьох місяців», — зазначає Energy Aspects.

Новина з’явилася після домовленості Трампа з росією щодо пального

Повідомлення про можливе послаблення санкцій з’явилося після угоди президента Трампа з росією, яка передбачає експорт до 4,8 млн тонн пального.

У матеріалі зазначається, що угоду критикували американські законодавці та європейські політичні лідери, які заявляли, що вона може збільшити доходи росії для війни.

Водночас, за наведеними в матеріалі оцінками, більшість аналітиків вважали погоджений обсяг відносно незначним і таким, що навряд чи змінить поточний баланс постачання дизельного пального — як у світі загалом, так і у США.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com

Ціни на нафту 1 жовтня різко зросли після повідомлень про додаткове військове розгортання США на Близькому Сході та призупинення Китаєм експорту нафтопродуктів. Reuters зазначає, що ринок реагував на ризик поглиблення світового дефіциту пального.

Нафтовий ринок заклав додаткову премію за ризик через обмеження експорту пального та геополітичну напругу

Ціни на нафту 1 жовтня зросли та завершили торги підвищенням більш ніж на 4 долари за барель. Грудневий ф’ючерс Brent, який став новим найближчим контрактом, закрився на рівні 102,31 долара за барель, піднявшись на 4,37%, або на 4,28 долара. Ф’ючерси на американську WTI завершили торги на рівні 92,87 долара за барель, що на 2,71%, або 2,45 долара, вище попереднього рівня.

Reuters пов’язує стрибок із повідомленням Wall Street Journal про те, що США направляють третій авіаносець і до 10 000 додаткових військових на Близький Схід, а також із призупиненням Китаєм експорту нафтопродуктів. За даними Reuters, китайські переробники зупинили експорт нафтопродуктів за межі Гонконгу та Макао до подальших вказівок Пекіна.

Ринок спочатку знижувався на 1%, але розвернувся після повідомлення Reuters про китайське рішення. UBS-аналітик Джованні Стауново заявив, що китайська експортна заборона вказує на занепокоєння щодо доступності нафтопродуктів усередині країни.

Reuters зазначає, що постачання сирої нафти продовжує надходити на ринок, але дизель та інші перероблені продукти залишаються в дефіциті після пошкоджень нафтопереробної інфраструктури в Перській затоці та росії. Світові запаси дизелю вже обмежені після того, як росія, один із великих експортерів цього пального, заборонила експорт до жовтня. Учасники ринку, яких цитує агентство, вважають, що дефіцит навряд чи завершиться до наступного року.

Європейська енергетична цільова група має зібратися в п’ятницю для обговорення можливого вивільнення дизельних запасів. За даними Reuters, США також просили Німеччину та Францію використати аварійні дизельні резерви або зіткнутися з можливою забороною американського експорту дизелю.

Окремим фактором залишається Близький Схід. Reuters повідомляє, що у вівторок три танкери під прапором Ліберії були уражені невідомими снарядами під час проходження Ормузької протоки, за даними судноплавної розвідувальної служби Marisks. Водночас Goldman Sachs оцінив експорт нафти з Перської затоки, включно з «темним експортом» суднами з вимкненими транспондерами, на рівні 23,3 млн барелів на добу за останній тиждень, що відповідає середньому рівню 2025 року.

«Вплив китайських обмежень експорту пального не буде таким великим, як втрата російського та близькосхідного експорту нафтопродуктів. Однак це ще одне джерело стресу для світових паливних ринків, коли постачання вже жорстко обмежене», — заявив Хамад Хуссейн, старший економіст з клімату та сировинних товарів Capital Economics.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

За оцінкою JP Morgan, світові запаси сирої нафти та нафтопродуктів від початку конфлікту з Іраном скоротилися приблизно на 555 млн барелів. Це лише третина падіння, яке банк прогнозував раніше, оскільки глобальний попит був на 4,4 млн барелів на добу нижчим за торішній. Водночас дизель у США досяг рекордних $6,31 за галон, а ризики для російської переробки й близькосхідної логістики зберігаються.

Зниження попиту частково компенсувало втрату постачання

Світові запаси нафти й нафтопродуктів від початку війни США та Ізраїлю з Іраном зменшилися приблизно на 555 млн барелів, повідомив JP Morgan 17 вересня. Скорочення становило лише близько третини обсягу, який банк прогнозував раніше у 2026 році.

Головною причиною меншого, ніж очікувалося, виснаження запасів стало зниження споживання. За оцінкою JP Morgan, світовий попит на нафту був приблизно на 4,4 млн барелів на добу нижчим, ніж роком раніше. Ринок компенсував значну частину втрати постачання скороченням попиту, а не масштабним використанням резервів.

Банк оцінює вже порушене постачання приблизно у 10 млн барелів на добу. Попри це, середня ціна Brent від початку конфлікту становила близько $94 за барель — нижче рівня, якого можна було очікувати за такого масштабу фізичних перебоїв.

Дизель реагує гостріше за сиру нафту

Станом на 17 вересня нафта Brent торгувалася поблизу $106 за барель, тоді як JP Morgan оцінював її справедливу вересневу вартість приблизно у $90 за барель. Різниця відображає закладений ринком ризик нових перебоїв.

Американська ціна дизпального досягла історичного максимуму $6,31 за галон напередодні зимового сезону підвищеного попиту, а запаси перебували на рекордно низькому рівні. Це підтверджує, що обмеження переробки та пропозиції готового пального можуть створювати сильніший ціновий сигнал, ніж сам ринок сирої нафти.

Додатковим зовнішнім індикатором став рекордний рівень азійської дизельної маржі. «Термінал» повідомляв, що маржа азійського дизпалива перевищила $87 за барель проти близько $22 за барель до нинішньої кризи.

Запаси поки стримують ціни, але ризик не зник

JP Morgan зазначає, що значні запаси залишаються у Китаї, Європі, Японії та Південній Кореї. Цей резерв може певний час обмежувати зростання цін на сиру нафту навіть за тривалих перебоїв.

Водночас банк не сформував чіткого базового сценарію завершення конфлікту. Серед невизначених чинників він називає загрози судноплавству через Баб-ель-Мандебську протоку, пошкодження саудівських експортних маршрутів і подальші удари по російській нафтопереробній інфраструктурі.

Якщо близькосхідні перебої триватимуть, JP Morgan допускає подальше подорожчання нафти до кінця 2026 року в міру скорочення запасів. Це саме умовний прогноз банку: його реалізація залежить від тривалості втрати постачання та здатності високих цін і надалі обмежувати попит.

Джерела: Reuters.

Нафта залишається вище $100 за барель попри корекцію, а Standard Chartered очікує збереження підвищеної геополітичної премії через затяжний конфлікт США та Ірану, пошкодження саудівського нафтопроводу East-West і нові ризики для судноплавства в Червоному морі.

Альтернативний маршрут в обхід Ормузу сам став вразливим

Brent із постачанням у листопаді в середу о 14:18 за східним часом США знижувався на 2,88% до $105,6 за барель, WTI з постачанням у жовтні — на 3,33% до $102,3 за барель.

Федеральна резервна система США підвищила ставку на 25 базисних пунктів до діапазону 3,75-4,00% — уперше з 2023 року. Представники ФРС також спрогнозували ще одне підвищення ставки до кінця року. Вищі ставки можуть стримувати нафтові ціни через охолодження економічної активності, зміцнення долара та збільшення вартості зберігання запасів.

Водночас аналітики Standard Chartered вважають, що глухий кут між США та Іраном і фізичні ризики для регіонального експорту підтримуватимуть нафту на вищому рівні.

Переговори щодо Ормузу відкладено

Заплановану зустріч Ірану та арабських держав Перської затоки щодо комерційного судноплавства через Ормузьку протоку у вівторок відклали через відсутність спільної позиції арабських країн.

Додаткове загострення створили події в Червоному морі та Саудівській Аравії. Минулого тижня пов’язані з Іраном хусити в Ємені захопили стратегічний порт Моха на узбережжі Червоного моря та завдали масованих ударів дронами й ракетами по авіабазі King Khalid у Саудівській Аравії.

Після цього удар дрона з Іраку пошкодив ключову насосну станцію саудівського нафтопроводу East-West поблизу Ер-Ріяда та Медіни. Через атаки Саудівська Аравія була змушена зупинити East-West — важливий альтернативний експортний маршрут, що дозволяє обходити Ормузьку протоку.

StanChart: ризик для експорту Саудівської Аравії суттєво зріс

За оцінкою Standard Chartered, пошкодження нафтопроводу суттєво підвищує короткостроковий ризик для експорту сирої нафти. Ключовий маршрут до Янбу може залишатися переважно недоступним кілька тижнів.

StanChart оцінює, що Саудівська Аравія має приблизно тижневий запас сирої нафти в портах для підтримання нинішніх темпів експорту. Тривалий простій трубопроводу може змусити королівство більше покладатися на вже обмежені маршрути через Ормуз і поставити під ризик значний обсяг експорту.

Одночасно просування хуситів уздовж узбережжя Червоного моря та біля Баб-ель-Мандебської протоки підвищує ризики для танкерного руху. Це може збільшити витрати на страхування воєнних ризиків, фрахт і зміну маршрутів.

Обхід одного вузького місця створив інше

StanChart вказує на слабкість ринкової моделі альтернативних маршрутів. East-West був частиною рішення для обходу Ормузької протоки, але сам трубопровід тепер став об’єктом ризику. Альтернативний морський маршрут через Червоне море та Баб-ель-Мандеб також перебуває під посиленим геополітичним тиском.

У результаті проблема полягає не лише у меншій доступності нафти, а й у вищій вартості та меншій надійності транспортування барелів із Перської затоки. За оцінкою StanChart, геополітична премія в нафтових цінах залишатиметься підвищеною, хоча ринок і надалі може різко коригуватися на позитивних новинах.

Європейський газовий ринок також залишається напруженим

Ф’ючерси на нідерландський TTF знизилися з майже чотирирічного максимуму €82,84/МВт·год минулого тижня до €77,66/МВт·год у середу. Проте Standard Chartered вважає європейський газовий ринок «бичачим» через конкуренцію між опалювальним попитом і закачуванням газу до сховищ.

За даними Gas Infrastructure Europe, європейські сховища заповнені приблизно на 68% — на 16,3 відсоткового пункта нижче за п’ятирічний сезонний середній рівень. Потоки катарського СПГ залишаються сильно обмеженими.

Найнижчі рівні запасів серед названих країн мають Німеччина — близько 56% і Нідерланди — близько 52,5%. Міністерка економіки Німеччини Катерина Райхе розширила осінній тендер Long Term Options, запропонувавши фінансові стимули для залучення додаткових постачань газу. Uniper і SEFE також погодилися активніше закачувати газ до сховищ.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com

Reuters 13 вересня повідомило про зростання цін на нафту більш ніж на 3% на тлі нових ударів по енергетичній інфраструктурі Саудівської Аравії та атак на судна. Ринок відреагував на ризик скорочення постачання, зупинку маршруту East-West і невизначеність навколо безпеки проходу через Ормузьку протоку.

Цінова реакція ринку показала зростання премії за ризик у фізичному постачанні нафти

Станом на 1112 GMT ф’ючерси Brent зросли на $3,00, або 2,9%, до $107,61 за барель. Раніше протягом сесії котирування піднімалися до $108,65 за барель. Американська WTI зросла на $2,48, або 2,5%, до $102,53 за барель.

За даними Reuters, за попередній тиждень ціни на нафту зросли приблизно на 9%. Brent перевищила $100 за барель уперше з липня і наблизилася до найвищого рівня з травня, коли котирування перебували біля $110 за барель. Агентство також зазначило, що ціни на дизельне пальне у США перевищили $6 за галон уперше.

Додатковий тиск створили повідомлення про удар по судну в Ормузькій протоці та перенесення зустрічі між країнами Перської затоки й Іраном щодо безпеки судноплавства. За даними Reuters, нафтопровід East-West допомагав Саудівській Аравії обходити Ормузьку протоку і перенаправляти експорт через Червоне море.

«Якщо перебій триватиме довше за п’яти-семиденний запас, ситуація може швидко змінитися», — заявив Janiv Shah, аналітик нафтових ринків Rystad.

Аналітик PVM John Evans, коментуючи ситуацію Reuters, пов’язав ризик подальшого зростання цін із двома чинниками: війнами, що впливають на нафтові ціни, та глобальною проблемою переробних потужностей. У цьому контексті він також вказав на простої російських НПЗ і скорочення запасів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Reuters 10 вересня повідомило про стрибок нафтових цін на 6%: Brent піднявся до $107,08 за барель, а WTI — до $101,62 за барель. Причиною стали атаки на судноплавство, обмежений рух через Ормузьку протоку та нові ризики для регіональних експортних маршрутів.

Головний сигнал для ринку LPG — подорожчання базової сировини й морської логістики на тлі зростання геополітичної премії

Нафтовий ринок 10 вересня отримав новий ціновий шок через загострення атак на судноплавство. За даними Reuters, Brent піднявся на $5,87, або 5,8%, до $107,08 за барель станом на 13:20 за часом східного узбережжя США. Американська WTI зросла на $5,57, або 5,8%, до $101,62 за барель.

Обидва базові індикатори перевищили $100 за барель. Для Brent це був найвищий рівень із середини травня, а для WTI — перше перевищення $100 з 21 травня. Reuters зазначає, що з мінімумів на початку серпня обидва індикатори зросли більш ніж на 30%.

Ціновий рух був пов’язаний із найбільшим сплеском атак на судноплавство від початку війни з Іраном. Підконтрольні Ірану хусити взяли під контроль єменський порт Моха, що створило додаткову загрозу для руху через Червоне море. Водночас рух у Перській затоці залишався обмеженим через посилення атак на танкери в районі Ормузької протоки.

Reuters також повідомило, що Іран заявив про атаку на 10 суден поблизу протоки після ударів США по п’яти іранських нафтових танкерах. Корпус вартових ісламської революції заявив про готовність посилювати відповідь у разі нових атак.

Для ринку скрапленого нафтового газу LPG та інших нафтопродуктів ця подія важлива як фактор вартості сировини, страхування, фрахту й логістичних премій. У матеріалі Reuters прямо зазначено, що ризик більше не обмежується одним вузьким місцем, а поширюється на регіональні експортні маршрути, об’єкти видобутку та енергетичну інфраструктуру.

«З огляду на те, що перспективи остаточного врегулювання конфлікту з Іраном зменшилися, а ціни Brent нещодавно вперше з липня перевищили $100, нафтові ринки входять у тривалий новий стан, де ризик перебоїв є постійним, а не епізодичним», — ідеться в аналізі S&P Global Energy, наведеному Reuters.

Додатковим фактором стала зміна оцінок попиту. Reuters повідомило, що OPEC знизила прогноз зростання світового попиту на нафту у 2026 році до 380 тис. барелів на добу. Це було п’яте поспіль зниження прогнозу. Водночас видобуток OPEC у серпні скоротився на 640 тис. барелів на добу, за опитуванням Reuters, через нові перебої з експортом Саудівської Аравії та блокування іранських постачань США.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Іран готується підписати угоду з Оманом про створення нового судноплавного коридору через Ормузьку протоку. За заявою Тегерана, маршрут має працювати під іранським контролем, а судна повинні координувати прохід із Іраном. На тлі загострення морського конфлікту Brent у понеділок торгувався вище $97 за барель.

Новий коридор має пройти через критичний нафтовий вузол

Іран у понеділок заявив, що готується підписати угоду з Оманом про створення нового судноплавного коридору через Ормузьку протоку. Йдеться про один із критичних морських вузлів для нафтової торгівлі, де рух суден уже перебуває під тиском через військово-політичне загострення.

За повідомленням Oilprice.com, судна, які входитимуть до нової обмеженої морської зони навколо протоки, повинні будуть координувати дії з Тегераном. Секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Мохсен Резаї заявив, що ця зона простягатиметься від лінії військово-морської блокади США через Ормуз і далі до Перської затоки.

Судна, які входитимуть у зону для проходу через протоку без координації з Іраном, Тегеран планує вносити до свого санкційного списку.

Оман і Іран кілька тижнів обговорювали тимчасовий маршрут

Іран та Оман уже кілька тижнів ведуть переговори про тимчасовий коридор. Попередні пропозиції передбачали розподіл відповідальності за рух суден між двома сторонами. Однак остання пропозиція передбачає, що Іран управлятиме коридором у координації з Оманом.

Lloyd’s List у понеділок повідомив, що Міжнародна морська організація ще не отримала офіційної пропозиції щодо цього коридору.

Морський конфлікт прямо зачепив нафтову торгівлю

Напруження навколо Ормузької протоки посилилося після того, як сили США на вихідних завдали ударів по трьох іранських нафтових танкерах. Перед цим Іран випустив балістичні ракети по двох американських військових кораблях.

Іранські сили також атакували комерційні судна, які, за твердженням Тегерана, використовували несанкціоновані маршрути. За даними Reuters, рух через Ормуз упав до найнижчого рівня з травня.

Brent перевищив $97 за барель, Goldman Sachs не виключає $120

Нафтовий ринок відреагував на загострення. Brent у понеділок вранці торгувався вище $97 за барель.

Goldman Sachs попередив, що подальше розширення атак на комерційне судноплавство може підштовхнути ціну сирої нафти до $120 за барель.

Іран наполягає, що Ормузька протока залишається закритою, а необмежений прохід не відновиться, доки тривають американські атаки та військово-морська блокада. Вашингтон, навпаки, заявляє, що мільйони барелів нафти все ще проходять цим водним шляхом.

Незалежне відстеження танкерів, за даними матеріалу, і далі показує рух значно нижче довоєнних рівнів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com

Оголошена президентом США Дональдом Трампом угода щодо доступу до венесуельських нафтових резервів поки не виглядає для ринку як подія, здатна змінити баланс постачання. Текст договору не оприлюднено, американські посадовці по-різному описують структуру домовленості, а заявлені Каракасом доходи не витримують базового порівняння з попередніми нафтовими надходженнями Венесуели.

Угода на 65 млрд барелів резервів не стала головним чинником для Brent

Президент США Дональд Трамп у п’ятницю оголосив у Truth Social нову угоду з Венесуелою, назвавши її «найбільшою нафтовою угодою у світовій історії». За його словами, держсекретар Марко Рубіо та міністр оборони Піт Гегсет вели переговори з тимчасовою президенткою Венесуели Делсі Родрігес, щоб забезпечити контроль США над більшістю в понад 65 млрд барелів венесуельських нафтових резервів.

Родрігес у телевізійному зверненні в суботу назвала домовленість «історичною» та описала 25-річну угоду, яка охоплює 17 нафтових родовищ із цільовим видобутком 1,5 млн барелів на добу.

Але жодна зі сторін не оприлюднила текст угоди. Нафтовий ринок також не поводиться так, ніби відбулася подія історичного масштабу: Brent у понеділок вранці зріс більш ніж на 2%, але це пов’язано не з Венесуелою, а з ударами США по іранських ракетних пускових установках біля Ормузької протоки.

США не дали узгодженого пояснення структури домовленості

За повідомленням PBS із посиланням на американського посадовця, домовленість нібито дає Вашингтону 55% ефективної участі у новоствореній приватній компанії, яка керуватиме 17 родовищами, а також право купувати нафту за собівартістю для Стратегічного нафтового резерву США.

Водночас Wall Street Journal повідомив іншу версію: 35% пасивної участі у North American Blue Energy Partners, компанії, яка вже видобуває близько 200 тис. барелів на добу у Венесуелі, через «penny warrants» Пентагону, а не через пряму купівлю частки.

Пентагон заперечив цю версію протягом доби. Речник Шон Парнелл заявив, що Office of Strategic Capital не набуває часток у приватних компаніях.

«Office of Strategic Capital не бере часток у приватних компаніях», — заявив речник Пентагону Шон Парнелл.

Ці дві версії ніхто не узгодив, а публічного тексту контракту, який міг би зняти суперечності, немає.

Компанія в центрі угоди пов’язана з непрозорою зміною власності

North American Blue Energy Partners очолює Алехандро Бетанкур, венесуельський нафтовий трейдер із давніми політичними зв’язками в Каракасі. За кілька тижнів до оголошення угоди покупець, пов’язаний із Бетанкуром, придбав міноритарну частку в NABEP, яка раніше належала флоридському нафтовому трейдеру Гаррі Сардженту III.

У матеріалі Сарджента описано як фігуру, яку союзники США звинувачували у підтримці колишнього уряду Мадуро. Через кілька днів після закриття продажу Міністерство фінансів США заморозило його офшорну холдингову компанію. Це не доводить корупційності нової угоди, але відтворює непрозорий стиль домовленостей, який роками характеризував нафтовий сектор Венесуели.

Борги перед Exxon і ConocoPhillips залишаються бар’єром для нових інвестицій

Вашингтон намагається повернути великі нафтові компанії до Венесуели, але ключова перешкода залишається незмінною: країна не сплатила старі борги.

Exxon і ConocoPhillips були витіснені з Венесуели під час хвилі націоналізації 2007 року за Уго Чавеса та згодом виграли міжнародні арбітражі, рішення яких Каракас повністю не виконав. Лише ConocoPhillips, за даними з матеріалу, досі має отримати від $10 млрд до $12 млрд.

Генеральний директор ConocoPhillips Раян Ленс заявляв, що стягнення цього боргу є не другорядним питанням, а умовою для будь-яких нових інвестицій у країну.

Сукупні неврегульовані претензії щодо націоналізації та дефолтних облігацій оцінюються майже у $170 млрд. У матеріалі зазначено, що ці зобов’язання існують до нової угоди та мають пріоритет перед будь-якими новими інвестиціями.

Видобуток у Венесуелі не можна швидко наростити

Серед компаній, які сьогодні фактично працюють у Венесуелі, названо Chevron, що повністю не виходила з країни, а також менші незалежні компанії та сервісні фірми, готові приймати більший ризик. Exxon, за матеріалом, не раз називала країну непридатною для інвестування.

Навіть без урахування боргів венесуельська нафта складна для видобутку. Значна частина ресурсів у поясі Оріноко — це надважка нафта, яку потрібно змішувати з легшим розріджувачем, перш ніж вона зможе рухатися трубопроводом.

Rystad Energy у липні заявила, що для збільшення видобутку лише на 17% до 2028 року потрібні вища бурова активність, масштабні кампанії з ремонту свердловин, поліпшена інфраструктура та значно більша доступність бурових установок.

Франциско Мональді з Baker Institute Університету Райса сказав NPR, що багато родовищ у цій угоді досі не розроблені й потребуватимуть років, щоб почати щось виробляти. Він назвав швидкий стрибок видобутку малоймовірним.

Оцінка доходів у $209 млрд виглядає слабше після розрахунку на рік

Оцінка Родрігес щодо доходів базується на припущенні, що нафта триматиметься на рівні $65 за барель протягом наступних 25 років. Цього року Brent уже перевищує $90.

За розрахунками Каракаса, Венесуела отримуватиме $19 з кожного видобутого бареля, що дає $209 млрд за весь строк угоди. Але в перерахунку на 25 років це становить близько $8,4 млрд на рік.

Економіст Франциско Родрігес звернув увагу, що це менше за $18,4 млрд, які Венесуела отримала лише у 2025 році, коли видобувала приблизно 941 тис. барелів на добу. Він також зазначив, що фіксовані $19 за барель до кінця угоди істотно знеціняться: з урахуванням інфляції $19 у 2051 році дорівнюватимуть приблизно $9 сьогодні.

За фіскальними умовами, встановленими за Уго Чавеса, уряд Венесуели отримував понад 75 центів із кожного долара видобутої нафти через роялті, податки та дивіденди PDVSA.

Ринок чекає не заяв, а доказів виконання

Компанії заперечують реальності венесуельських резервів або стратегічної ваги контролю доступу до них. Але через два дні після оголошення угоди уряд США досі не описав її послідовно, компанії з технічним досвідом залишаються осторонь через неврегульовані борги, а цифра, яку Каракас використовує для продажу угоди всередині країни, виглядає значно меншою після базового перерахунку.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com

Угода на 65 млрд барелів резервів не стала головним чинником для Brent

Президент США Дональд Трамп у п’ятницю оголосив у Truth Social нову угоду з Венесуелою, назвавши її «найбільшою нафтовою угодою у світовій історії». За його словами, держсекретар Марко Рубіо та міністр оборони Піт Гегсет вели переговори з тимчасовою президенткою Венесуели Делсі Родрігес, щоб забезпечити контроль США над більшістю в понад 65 млрд барелів венесуельських нафтових резервів.

Родрігес у телевізійному зверненні в суботу назвала домовленість «історичною» та описала 25-річну угоду, яка охоплює 17 нафтових родовищ із цільовим видобутком 1,5 млн барелів на добу.

Але жодна зі сторін не оприлюднила текст угоди. Нафтовий ринок також не поводиться так, ніби відбулася подія історичного масштабу: Brent у понеділок вранці зріс більш ніж на 2%, але в матеріалі це пов’язано не з Венесуелою, а з ударами США по іранських ракетних пускових установках біля Ормузької протоки.

США не дали узгодженого пояснення структури домовленості

За повідомленням PBS із посиланням на американського посадовця, домовленість нібито дає Вашингтону 55% ефективної участі у новоствореній приватній компанії, яка керуватиме 17 родовищами, а також право купувати нафту за собівартістю для Стратегічного нафтового резерву США.

Водночас Wall Street Journal повідомив іншу версію: 35% пасивної участі у North American Blue Energy Partners, компанії, яка вже видобуває близько 200 тис. барелів на добу у Венесуелі, через «penny warrants» Пентагону, а не через пряму купівлю частки.

Пентагон заперечив цю версію протягом доби. Речник Шон Парнелл заявив, що Office of Strategic Capital не набуває часток у приватних компаніях.

«Office of Strategic Capital не бере часток у приватних компаніях», — заявив речник Пентагону Шон Парнелл.

У матеріалі зазначено, що ці дві версії ніхто не узгодив, а публічного тексту контракту, який міг би зняти суперечності, немає.

Компанія в центрі угоди пов’язана з непрозорою зміною власності

North American Blue Energy Partners очолює Алехандро Бетанкур, венесуельський нафтовий трейдер із давніми політичними зв’язками в Каракасі. За кілька тижнів до оголошення угоди покупець, пов’язаний із Бетанкуром, придбав міноритарну частку в NABEP, яка раніше належала флоридському нафтовому трейдеру Гаррі Сардженту III.

У матеріалі Сарджента описано як фігуру, яку союзники США звинувачували у підтримці колишнього уряду Мадуро. Через кілька днів після закриття продажу Міністерство фінансів США заморозило його офшорну холдингову компанію.

Автор матеріалу наголошує: це не доводить корупційності нової угоди, але відтворює непрозорий стиль домовленостей, який роками характеризував нафтовий сектор Венесуели.

Борги перед Exxon і ConocoPhillips залишаються бар’єром для нових інвестицій

Вашингтон намагається повернути великі нафтові компанії до Венесуели, але ключова перешкода залишається незмінною: країна не сплатила старі борги.

Exxon і ConocoPhillips були витіснені з Венесуели під час хвилі націоналізації 2007 року за Уго Чавеса та згодом виграли міжнародні арбітражі, рішення яких Каракас повністю не виконав. Лише ConocoPhillips, за даними з матеріалу, досі має отримати від $10 млрд до $12 млрд.

Генеральний директор ConocoPhillips Раян Ленс заявляв, що стягнення цього боргу є не другорядним питанням, а умовою для будь-яких нових інвестицій у країну.

Сукупні неврегульовані претензії щодо націоналізації та дефолтних облігацій оцінюються майже у $170 млрд. У матеріалі зазначено, що ці зобов’язання існують до нової угоди та мають пріоритет перед будь-якими новими інвестиціями.

Видобуток у Венесуелі не можна швидко наростити

Серед компаній, які сьогодні фактично працюють у Венесуелі, названо Chevron, що повністю не виходила з країни, а також менші незалежні компанії та сервісні фірми, готові приймати більший ризик. Exxon, за матеріалом, не раз називала країну непридатною для інвестування.

Навіть без урахування боргів венесуельська нафта складна для видобутку. Значна частина ресурсів у поясі Оріноко — це надважка нафта, яку потрібно змішувати з легшим розріджувачем, перш ніж вона зможе рухатися трубопроводом.

Rystad Energy у липні заявила, що для збільшення видобутку лише на 17% до 2028 року потрібні вища бурова активність, масштабні кампанії з ремонту свердловин, поліпшена інфраструктура та значно більша доступність бурових установок.

Франциско Мональді з Baker Institute Університету Райса сказав NPR, що багато родовищ у цій угоді досі не розроблені й потребуватимуть років, щоб почати щось виробляти. Він назвав швидкий стрибок видобутку малоймовірним.

Оцінка доходів у $209 млрд виглядає слабше після розрахунку на рік

Оцінка Родрігес щодо доходів базується на припущенні, що нафта триматиметься на рівні $65 за барель протягом наступних 25 років. У матеріалі зазначено, що цього року Brent уже перевищує $90.

За розрахунками Каракаса, Венесуела отримуватиме $19 з кожного видобутого бареля, що дає $209 млрд за весь строк угоди. Але в перерахунку на 25 років це становить близько $8,4 млрд на рік.

Економіст Франциско Родрігес звернув увагу, що це менше за $18,4 млрд, які Венесуела отримала лише у 2025 році, коли видобувала приблизно 941 тис. барелів на добу. Він також зазначив, що фіксовані $19 за барель до кінця угоди істотно знеціняться: з урахуванням інфляції $19 у 2051 році дорівнюватимуть приблизно $9 сьогодні.

За фіскальними умовами, встановленими за Уго Чавеса, уряд Венесуели отримував понад 75 центів із кожного долара видобутої нафти через роялті, податки та дивіденди PDVSA.

Ринок чекає не заяв, а доказів виконання

Матеріал не заперечує реальності венесуельських резервів або стратегічної ваги контролю доступу до них. Але через два дні після оголошення угоди уряд США досі не описав її послідовно, компанії з технічним досвідом залишаються осторонь через неврегульовані борги, а цифра, яку Каракас використовує для продажу угоди всередині країни, виглядає значно меншою після базового перерахунку.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com, Michael Kern, 31 серпня 2026 року; Al Jazeera, PBS, Wall Street Journal, Fortune, Houston Chronicle, Rystad Energy, NPR, Trading Economics.