Для ринку пального в кризовий період вирішальним стає не один інструмент, а зв’язка з двох рішень: щоденна прозорість роздробу й окремий механізм ресурсної безпеки. Саме так зараз виглядає британський підхід до ринку моторного пального: уряд запустив відкриту систему Fuel Finder із обов’язковим оновленням цін упродовж 30 хвилин після їх зміни, а регулятор отримав формальні повноваження для моніторингу й примусу до виконання правил. У логіці IEA, тобто Міжнародного енергетичного агентства, цього самого принципу дотримуються і на рівні кризового забезпечення: прозорий ринок має працювати разом із механізмами стабілізації постачання та стратегічних запасів.

Британський Fuel Finder і підхід IEA показують, як тримати баланс між відкритими цінами та стійкістю постачання

Коли ринок пального заходить у період турбулентності, головне питання полягає вже не тільки в тому, скільки коштує бензин чи дизель на стелі АЗС. Не менш важливо, чи бачить споживач зміну ціни в моменті, чи може держава відстежувати поведінку великих гравців, і чи має система запас міцності на випадок перебоїв із постачанням. Саме цю конструкцію зараз чітко формалізує Велика Британія, а IEA давно описує її як необхідну для енергетичної безпеки.

Що саме запровадила Велика Британія

• У 2023 році CMA, тобто британський регулятор у сфері конкуренції, оприлюднив фінальний звіт щодо ринку моторного пального і дійшов висновку про послаблення конкуренції. У відповідь було запропоновано два рішення.
• Перше рішення — Fuel Finder, тобто схема відкритих даних, яка дає водіям доступ до живих цін по кожній АЗС окремо.
• Друге рішення — створення функції моніторингу цін на ринку пального, щоб галузь не уникала відповідальності перед споживачем.
• DMCC Act 2024, тобто закон Digital Markets, Competition and Consumers Act 2024, надав CMA статутні повноваження зі збору інформації для такого моніторингу.
• Британський уряд запровадив Fuel Finder як Open Data scheme, тобто режим відкритих даних щодо цін на пальне.
• За правилами цієї схеми трейдери моторного пального мають зареєструватися і передавати оновлення ціни до Fuel Finder не пізніше ніж через 30 хвилин після будь-якої зміни ціни.
• Із 1 травня 2026 року CMA починає пріоритезувати примусові заходи у випадках недотримання правил, якщо отримана інформація свідчить, що формальне втручання є доречним.

Це не косметична зміна. Фактично йдеться про перехід від загального спостереження за ринком до режиму, де регулятор одночасно бачить дані, має інструмент їх перевіряти і може застосовувати примус. Для кризового періоду це критично: чим швидше змінюється зовнішня кон’юнктура, тим менш придатними стають запізнілі й усереднені показники.

Як працює архітектура прозорості

• Річні звіти у Великій Британії зосереджені на конкуренції на ринку моторного пального і на тому, наскільки добре ринок працює для споживачів.
• Квартальні оновлення містять інформацію про середні роздрібні ціни на колонці, а також про retail spread і fuel margins, тобто роздрібний ціновий розрив і маржу пального.
• Окреме керівництво з моніторингу поширюється на супермаркетні мережі, операторів автомагістралей із 5 і більше майданчиками та несупермаркетні мережі з 80 і більше об’єктами.

Тут важлива сама філософія. Регулятор не обмежується разовим дослідженням ринку, а створює постійну систему, де ціна стає відкритим, порівнюваним і контрольованим параметром. Для будь-якого ринку пального це означає зменшення інформаційної асиметрії: споживач бачить ціну швидше, а ринок знає, що його поведінка не зникає в статистичному тумані.

Чому одного Fuel Finder недостатньо

Прозорість цін — це не заміна ресурсу. Вона не створює додаткових барелів нафти, не відкриває портів і не компенсує фізичний дефіцит. Вона лише не дозволяє ринку ховати реакцію на кризу в непрозорих роздрібних практиках. Саме тому акцент на відкритих цінах має сенс тільки тоді, коли поруч існує контур ресурсного реагування. У цьому місці логіка британського моніторингу природно поєднується з підходом IEA.

• IEA, тобто Міжнародне енергетичне агентство, прямо вказує, що його механізми екстреного реагування в нафтовому секторі є ключовою стабілізуючою силою для глобального нафтового ринку.
• Із 1991 року IEA координувало п’ять колективних відповідей на великі перебої постачання.
• У 2022 році агентство координувало найбільшу у своїй історії колективну відповідь — вивільнення понад 180 млн барелів нафти із запасів на тлі ринкової турбулентності після вторгнення росії в Україну.
• У міністерському комюніке 2024 року країни-члени IEA підтвердили, що система нафтових запасів залишається ефективним інструментом екстреного реагування і зберігається колективна готовність діяти солідарно у разі перебоїв на ринку.

Саме тут і виникає правильний баланс для кризового періоду. Прозорість потрібна, щоб споживач і держава бачили реальну динаміку цін у роздробі. Ресурсне забезпечення потрібне, щоб ринок фізично не задихнувся від перебоїв. Без першого ринок легко стає непрозорим. Без другого навіть ідеально прозорий ринок може просто зафіксувати дефіцит і подорожчання, але не зняти їхню причину.

Що це означає для ринку пального України

Для українського ринку з цього випливає практичний і дуже тверезий висновок: антикризова стійкість не зводиться ані до ручного контролю цін, ані до самих лише декларацій про конкуренцію. У центрі має бути система, де ринкова прозорість і ресурсна безпека працюють одночасно. Британська модель демонструє, як державі варто будувати видимість роздрібного сегмента — через відкриті дані, регулярний моніторинг, звітність і примус до виконання правил. Логіка IEA показує другу половину конструкції — стратегічні запаси й колективне реагування на перебої постачання.

• Fuel Finder важливий не тому, що це технологічна новинка, а тому, що він переводить ціноутворення в режим оперативної публічності.
• Моніторинг CMA важливий не як бюрократична функція, а як спосіб утримувати галузь у полі відповідальності.
• Підхід IEA важливий тим, що в кризі ринок потребує не лише контролю за ціною, а й заздалегідь підготовленого механізму стабілізації постачання.

У цьому сенсі прозорість ринку й ресурсне забезпечення не суперечать одне одному. Навпаки, вони виконують різні функції в одній антикризовій системі. Перше відповідає на запитання, що відбувається з ціною тут і зараз. Друге — чи має ринок фізичний запас міцності, коли зовнішній шок уже настав. Саме така конструкція сьогодні виглядає найпереконливішою відповіддю на кризу в паливному секторі.

Джерело: Terminal

За матеріалами: офіційної сторінки Competition and Markets Authority про road fuel monitoring and enforcement; офіційної сторінки IEA про енергетичну безпеку; міністерського комюніке IEA 2024 року

Світовий енергоринок, за оцінками учасників ефіру «Говорить Київ. Економіка», опинився під тиском через ризики для Ормузької протоки — ключового маршруту експорту нафти й зрідженого природного газу з країн Перської затоки. У розмові з директором енергетичних програм Центру Разумкова Володимиром Омельченком йшлося про те, що через протоку в нормальних умовах проходить близько 20 млн барелів нафти на добу, або майже п’ята частина світового споживання. Для України головний наслідок, за логікою співрозмовників, полягає не лише у подорожчанні імпортного ресурсу, а й у внутрішніх ризиках ринку — маржі мереж, слабкій конкуренції та затримці між зовнішнім шоком і фактичним надходженням дорогого пального на АЗС.

Що показала розмова про глобальну нафтову кризу і український ринок пального

Чому Ормузька протока має настільки велике значення

• Ормузька протока — це вузький вихід із Перської затоки, через який проходять основні морські потоки нафти й частина торгівлі зрідженим природним газом.
• За словами Володимира Омельченка, її ширина становить приблизно 20–25 кілометрів, а в нормальних умовах через неї проходить близько 60 танкерів на добу.
• Експерт наголошує, що через цей маршрут рухається близько 20% світової нафти. Якщо світ споживає 103–104 млн барелів на добу, то втрата до 18–20 млн барелів є критичною для глобальної економіки.
• Окремо підкреслюється значення постачання зрідженого природного газу, насамперед із Катару, одного з найбільших виробників цього ресурсу у світі.

«Через протоку проходить близько 20 мільйонів барелів на добу… це для економіки критично, світової економіки», — Володимир Омельченко.

Чи є альтернатива Ормузькій протоці

• Повноцінної заміни, за оцінкою співрозмовників, немає.
• Частковою альтернативою названо нафтопровід East-West Pipeline у Саудівській Аравії, який може транспортувати нафту до порту Янбу на Червоному морі.
• Озвучена потужність цього маршруту — до 7 млн барелів на добу, тобто він здатен перекрити лише частину потенційних втрат.
• Далі ресурс можна спрямовувати через Суецький канал, однак це лише часткове рішення і не для всіх країн затоки.
• Ідею будівництва окремого каналу в обхід Ормузької протоки учасники розмови вважають економічно сумнівною: попередні оцінки сягали до 100 млрд доларів, а реалізація була б складною через гірську місцевість і тривалі строки.

Чому інші виробники не здатні швидко замістити дефіцит

• На думку експерта, США не можуть швидко замістити навіть пів мільйона барелів на добу, не кажучи вже про втрату в десятки мільйонів барелів.
• Саудівська Аравія названа єдиною країною, яка теоретично могла б оперативно додати 3–4 млн барелів на добу, але й вона залежить від логістики регіону.
• Венесуела, попри великі запаси, не може швидко наростити видобуток через санкції, технологічні обмеження, специфіку надважкої нафти й потребу в дорогих інвестиціях.
• Гаяна, Бразилія, країни Африки та інші виробники, за оцінкою співрозмовника, також не здатні за кілька місяців радикально змінити баланс ринку.
• Норвегія, як прозвучало в ефірі, працює майже на межі своїх можливостей і може додати лише близько 200–300 тис. барелів на добу.
• Щодо росії, в інтерв’ю прозвучала оцінка, що її видобуток перебуває біля межі — приблизно 9,5–10 млн барелів на добу, а більшість родовищ є виснаженими.

Як війна і спекуляції штовхають нафту вгору

• Учасники розмови пояснюють, що на біржах лише близько 5% операцій стосуються фізичної нафти, тоді як близько 95% — це деривативи, тобто фінансові інструменти, прив’язані до очікуваної ціни ресурсу.
• Це означає, що на ринку працює не лише фізичний дефіцит, а й спекулятивний чинник: трейдери реагують на новини, посилюючи рух котирувань угору.
• У розмові прозвучала орієнтирна ціна 105 доларів за барель з припущенням, що за ескалації вона може піднятися вище. Водночас сам експерт наголосив, що точне прогнозування нафтових цін є вкрай невдячною справою.
• Додатково зазначено, що в часи кризи інвестори традиційно переходять у долар як у більш стабільний актив, а зростання нафтових цін підтримує попит на американську валюту.

Що це означає для України вже зараз

• За словами учасників ефіру, після початку загострення українські АЗС вже наступного робочого дня підняли ціни на 3–4 грн за літр.
• Володимир Омельченко поставив під сумнів настільки швидку реакцію саме з боку фізичного імпорту, оскільки новий дорогий ресурс за один день не може бути законтрактований, доставлений з Європи і розвезений по всій країні.
• Звідси робиться висновок, що на українському ринку одночасно діють два чинники:
  • зовнішній — дорожчає нафта й нафтопродукти на світовому ринку;
  • внутрішній — мережі АЗС і трейдери закладають у роздрібну ціну майбутні ризики та додаткову маржу.
• Експерт вказує, що лаг між геополітичною подією і появою на українських АЗС партій, законтрактованих уже за новими цінами, становить приблизно 21–27 діб.

«Ціни злітають вверх, а падають як черепаха», — так Володимир Омельченко описав реакцію паливного ринку на кризу.

Чому в Україні підозрюють антиконкурентну поведінку

• У розмові прямо згадується розслідування Антимонопольного комітету щодо імпортерів і мереж автозаправних станцій.
• Експерт називає український ринок недосконалим і говорить про ознаки олігополії — ситуації, коли кілька великих гравців фактично визначають правила для всіх інших.
• Як аргумент наводиться висока кореляція зміни цін між основними мережами — на рівні 0,9 і більше, тобто майже синхронне підвищення й зниження.
• Це подається як ознака можливої антиконкурентної поведінки, коли ринок реагує не лише на об’єктивну собівартість, а й на узгоджені або дуже схожі комерційні практики.

Звідки Україна бере пальне і чому залежність від імпорту лишається критичною

• У розмові названо основних партнерів України з постачання нафтопродуктів: Греція, Румунія, Литва, Польща, а також, імовірно, Болгарія і частково Угорщина.
• Проблема полягає в тому, що Україна значною мірою втратила власні потужності з переробки, оскільки рф зруйнувала нафтопереробні заводи та частину нафтобаз.
• Через це країна змушена покладатися на імпорт готового продукту, а це підвищує чутливість до світових шоків, логістичних ризиків і коливань цін у Європі.

Який вихід для України бачить експерт

• Володимир Омельченко вважає, що Україні потрібно не лише чекати завершення війни, а й уже зараз думати про відновлення та розвиток власної переробки.
• Окремий акцент зроблено на міні-НПЗ — невеликих нафтопереробних заводах, які можна швидше запускати або будувати, ніж великі комплекси.
• У розмові прозвучала думка, що на час війни допустимим могло б бути тимчасове пом’якшення екологічних стандартів пального — наприклад, перехід від Євро-5 до нижчих стандартів для військових і частини кризового споживання.
• Аргумент простий: це дозволило б зберігати додану вартість в Україні, не вивозити сировину на переробку за кордон, зменшити логістичні ризики й швидше забезпечувати внутрішній ринок.

Що прозвучало про український видобуток нафти

• За словами експерта, у 1991–2002 роках Україна видобувала близько 5 млн тонн нафти, а нині — близько 1,5 млн тонн.
• В інтерв’ю пролунала оцінка, що за наявності своєчасних інвестицій та нормальних умов Україна могла б покривати власною нафтою і переробкою до 40–50% внутрішніх потреб.
• Серед ключових регіонів видобутку названо Полтавську, Сумську, Чернігівську області та Дніпровсько-Донецьку западину.
• Щодо Львівщини, експерт зауважив, що це переважно старі, значною мірою виснажені родовища.

Що з цього випливає для України під час широкомасштабної війни

• Диверсифікація джерел постачання залишається критично важливою, оскільки залежність від кількох зовнішніх маршрутів робить Україну особливо вразливою до глобальних шоків.
• Логістична стійкість набуває не меншого значення, ніж сама ціна ресурсу: затримки, ризики атак, зруйновані бази й потреба у довгому плечі доставки збільшують кінцеву вартість пального.
• Захист критичної інфраструктури прямо пов’язаний з енергетичною безпекою, адже знищення НПЗ, резервуарів і баз зберігання штовхає країну в бік ще більшої імпортної залежності.
• Регуляторні рішення під час війни, за логікою інтерв’ю, мають бути гнучкішими: від стимулів для запуску міні-НПЗ до швидших рішень щодо розосередження потужностей.
• Ціноутворення на українському ринку залежить не лише від світових котирувань, а й від структури внутрішньої конкуренції, маржі мереж та швидкості реакції держави на можливі антиконкурентні практики.

Джерело: Terminal
За матеріалами: «Говорить Київ. Економіка»

Рішення про майбутнє Морського нафтового термінала «Південний» давно вийшло за межі одного інфраструктурного об’єкта. Це історія не лише про порт, а й про баланс сил на паливному ринку, конкуренцію та роль держави у стратегічній логістиці. Сценарій, який нині обговорюють кулуарно, — залучення до управління потужного приватного гравця, наприклад ОККО. І саме він потребує уважного аналізу.

Чому «Південний» став вузловою точкою

Термінал залишається одним із небагатьох морських активів, здатних забезпечити масштабну перевалку нафти та нафтопродуктів. Будувався він ще у далекому 2001 році для проєкту «Одеса-Броди». На думку фахівців в ідеалі Термінал має залишатися у державній власності, а трейдери мають сплачувати держкоманії за послуги за перевалювання. Доступ до терміналу має бути прозорим та рівним для усіх імпортерів. Саме це дозволить не спотворити конкуренцію на гуртовому паливному ринку та, як наслідок, на роздрібному ринку. Але є одне але.

Формально рішення про створення окремого держпідприємства ухвалене, але за півтора року об’єкт так і не запрацював. Причина — дефіцит бюджету та відсутність чіткої операційної моделі.

У результаті держава має стратегічний актив, але не може використати його економічний і безпековий потенціал. Саме тут виникає ідея: віддати управління приватному оператору.

Ризики для ринку

Передача «Південного» великій вертикально інтегрованій компанії може створити низку проблем:

• Концентрація логістики. Один оператор контролює ключовий морський вхід, що знижує конкуренцію.

• Ціновий вплив. Контроль перевалки дозволяє формувати маржу не ринком, а доступом до інфраструктури.

• Дискримінація доступу. Формально відкриті правила можуть приховувати різні умови для конкурентів.

• Стратегічна вразливість. Критична інфраструктура залежить від рішень однієї компанії.

Усе це може деформувати ринок навіть без прямого порушення закону.

Хто постраждає найбільше

Найвразливішими у такій моделі стають незалежні імпортери та малі мережі АЗС. Для них це означає:

• втрату доступу до морського імпорту як інструменту конкуренції;

• зростання бар’єрів і витрат;

• скорочення маржі до рівня, що не дозволяє масштабувати бізнес;

• поступове витіснення з оптового сегмента.

Ринок рухатиметься до моделі кількох домінуючих груп і великої кількості залежних регіональних операторів.

Наслідки для споживачів

Для водіїв ефект не буде миттєвим. Але стратегічно ризики очевидні:

• менша цінова конкуренція;

• повільніша реакція на падіння світових котирувань;

• розрив між великими брендами та дешевими регіональними АЗС;

• потенційне зростання цін через підвищення оптової складової.

Інакше кажучи, споживач платить не лише за пальне, а й за структуру ринку.

Роль держави та АМКУ

Ключове питання — не участь приватного бізнесу, а умови цієї участі.

• Держава має зберегти контроль над правилами доступу до «Південного».

• Потрібні чіткі методики тарифоутворення та недискримінаційний доступ.

• АМКУ повинен оцінювати не лише формальну концентрацію, а й фактичний вплив на суміжні ринки.

• Поведінкові зобов’язання мають стати умовою будь-якої угоди.

Без активної ролі держави та антимонопольного нагляду інфраструктурні рішення перетворюються на ринкові перекоси.

Підсумок

Сценарій «велика компанія плюс МНТ Південний» може дати швидкий операційний ефект для держави. Але він несе системні ризики для конкуренції. Можливим він стане лише за умови прозорого регулювання, відкритого доступу і постійного нагляду.

Джерело: Terminal

Ціни на нафту знизилися через очікування потенційного мирного врегулювання між США та росією, що може призвести до відновлення російського експорту нафти і створити надлишок пропозиції на світовому ринку. Міжнародне енергетичне агентство (ІЕА) знизило прогноз зростання попиту, а Управління енергетичної інформації США (ЕІА) зафіксувало збільшення запасів нафти. Ці фактори разом чинять тиск на нафтові котирування, які вже втратили близько 3%.

Геополітична інтрига і ринкові очікування: інтелектуальна карта впливів на нафтовий ринок

Міжнародні очікування і реакція ринку

• Плани зустрічі Дональда Трампа і Володимира Путіна через два тижні з метою обговорення завершення війни в Україні стали ключовим фактором зниження цін на нафту.
• Ймовірність мирної угоди змусила трейдерів очікувати відновлення експорту нафти з росії, що, на думку більшості спостерігачів, спричинить надлишок постачання на ринку.
• Міжнародне енергетичне агентство (ІЕА) оновило прогноз надлишку пропозиції, очікуючи, що у 2026 році він сягне 2,4 млн барелів на день після приросту у 3 млн барелів у 2025 році.

Поточна динаміка цін

• На момент публікації Brent торгувався на рівні $60,84 за барель, а WTI — по $57,29, обидва сорти втрачають близько 3%.
• Аналітик ANZ Деніел Гайнс зазначив:
  

  «Побоювання щодо дефіциту пропозиції зменшилися після оголошення про зустріч Трампа з Путіним для обговорення припинення війни в Україні» (Reuters).

Скориговані прогнози попиту

• ІЕА прогнозує зростання попиту на нафту лише на 700 000 барелів на добу у 2025 і 2026 роках.
• Це зниження порівняно з попереднім прогнозом у 740 000 барелів на добу, зробленим минулого місяця.

Зростання запасів у США

• Управління енергетичної інформації США (ЕІА) повідомило про збільшення запасів сирої нафти на 3,5 млн барелів за тиждень до 10 жовтня, після приросту на 3,7 млн барелів тижнем раніше.
• Навіть той факт, що це частково пов’язано із сезонним технічним обслуговуванням нафтопереробних заводів, не змінив загального песимістичного настрою.

Торговельна напруга між США та Китаєм

• Новий спалах торговельних суперечок між США та Китаєм викликав побоювання щодо уповільнення глобального економічного зростання.
• Це, у свою чергу, негативно впливає на очікування попиту на нафту на світових ринках.

Висновки

• Ймовірне мирне врегулювання між США та росією може призвести до збільшення обсягів російського експорту нафти, створюючи надлишкову пропозицію на ринку.
• Скорочення прогнозів попиту ІЕА та зростання запасів у США вказують на ослаблення ринкової рівноваги та можливе подальше зниження цін.
• Поєднання геополітичних і макроекономічних факторів (мирна ініціатива, запаси, торговельна напруга) формує нову конкурентну динаміку між основними експортерами енергоресурсів.
• Загалом, нафтовий ринок переходить у фазу потенційного надлишку пропозиції, що може стимулювати перерозподіл ринкових часток і цінові війни між виробниками.

Вплив на конкуренцію

• Зниження цін і можливий надлишок постачання створюють ризики для виробників із високою собівартістю (зокрема, сланцевих компаній США).
• росія може отримати тимчасову перевагу на ринку за рахунок відновлення експорту, але при цьому її доходи скоротяться через нижчі ціни.
• Країни ОПЕК, ймовірно, будуть змушені переглянути політику квот, щоб уникнути обвалу цін.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Звіт Bloomberg про кілька мільйонів барелів близькосхідної нафти, які залишилися непроданими, спровокував дискусію щодо початку світового надлишку. Проте експерти вказують, що фізичний ринок цього поки не відчуває, а зимовий попит і санкційні обмеження можуть утримати ціни від падіння.

Світовий ринок нафти: суперечливі сигнали насичення

Баланс між надлишком і попитом

• Від 6 до 12 млн барелів близькосхідної нафти залишилися без покупців у листопадовому циклі, за даними Bloomberg.
• Індія та Китай не поспішали закуповувати нові партії, що може свідчити про тимчасове охолодження попиту.
• Ф’ючерсна крива нафти Abu Dhabi Murban вирівнялася — ознака можливої надлишкової пропозиції.
• Водночас очікування підвищення цін на нафту Саудівської Аравії для азійських ринків свідчать про здоровий попит, а не про надлишок.

Позиції аналітиків: суперечливі інтерпретації

• Ванда Харі (Vanda Insights) наголосила, що ринок поки не бачить надлишку:
  

  «Надлишок перебільшений. Якщо Китай продовжить закупівлі для запасів — це сигнал зростання попиту» (Ванда Харі, The National)

• Харі також відзначила сезонне зростання споживання палива у північній півкулі з початком опалювального сезону.
• Філ Флінн (Price Futures Group) зазначив, що розрив між листопадом і груднем у $1 за барель не підтверджує теорію надлишку.
• Аналітик назвав ситуацію «енергетичним чистилищем», де ОПЕК утримує ціни в діапазоні “болю” — достатньо високі для прибутків, але тиснуть на сланцеву нафту США.

Вплив дій ОПЕК і рф на конкуренцію

• Чутки про можливе збільшення видобутку ОПЕК були швидко спростовані, що демонструє контрольований інформаційний вплив на ціни.
• Додаткові обмеження на експорт пального з боку росії:
  заборона експорту бензину до кінця року та скорочення дизельних постачань, що потенційно звужує пропозицію на світових ринках.
• Причиною частково стали атаки дронів України на російські НПЗ — це фактор, який знижує глобальну пропозицію і посилює конкуренцію за доступні ресурси.

Глобальний попит і динаміка експорту

• У серпні експорт перевищував десятирічні середні показники, але попит залишався достатньо сильним, аби поглинути додаткові обсяги.
• Марк Тот (Vortexa) у серпні відзначав, що страхи перенасичення не реалізувалися: навіть збільшення експорту з Саудівської Аравії та ОАЕ не спричинило надлишку.
• Попит з Південної Америки (Бразилія, Гайана) також зріс, компенсуючи потенційне перевиробництво.

Геополітичні фактори та санкційний тиск

• G7 готує нові санкції проти росії, що торкнуться енергетики, фінансів і оборонного сектору, — за оцінкою аналітика MUFG Соджін Кім.
• Це створює висхідний тиск на ціни, оскільки ринок очікує можливе скорочення постачань.
• Водночас політика адміністрації Трампа щодо стримування цін на пальне в США обмежує цей ефект.
• Реакція цін на новини про санкції або плани ОПЕК слабшає, що свідчить: справжнього надлишку нафти немає.

Висновки та вплив на ринки

• Надлишок нафти наразі не підтверджується фізичними обсягами або падінням цін.
• Ринки реагують більше на очікування та інформаційні сигнали, ніж на реальний дисбаланс.
• Санкції, зимовий попит і обмеження з боку росії створюють структурну підтримку цін.
• Рівновага між попитом і пропозицією залишається нестійкою, але тенденції вказують радше на збереження цінового коридору, ніж на колапс.

Вплив на конкуренцію

• США втрачають частку на ринку через контроль ОПЕК над цінами у «діапазоні болю».
• Близькосхідні постачальники стикаються з новими конкурентами з Південної Америки, зокрема Бразилії та Гайани.
• Санкційна політика Заходу проти росії сприяє перерозподілу потоків нафти і посиленню азійського ринку.

Перспектива

• Під впливом геополітичних ризиків і сезонного попиту ціни залишаться стабільними у короткостроковій перспективі.
• Довгостроково ситуація визначатиметься взаємодією між ОПЕК, США та азійськими імпортерами.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com

Роздрібні ціни на бензин у рф продемонстрували прискорення зростання. За тиждень вони збільшилися на 0,6%, що перевищує попередній показник у 0,45%. Від початку року вартість пального піднялася на 8,4% при загальній інфляції 4,2%. Такі диспропорції свідчать про додатковий тиск на споживачів та викликають ризики для конкурентного середовища на паливному ринку.

Вплив на пальне

Зростання вартості бензину

• 0,6% за тиждень (16–22 вересня), тоді як попередній тиждень — 0,45%.
• З початку року бензин подорожчав на 8,4%, що удвічі перевищує інфляцію (4,2%).
• Середня ціна: 63,3 руб./л (62,9 руб. на 15 вересня).

Розподіл за марками бензину

• АІ-92: 60,05 руб./л (59,6 руб. тижнем раніше).
• АІ-95: 65,4 руб./л (65,1 руб.).
• АІ-98: 85,3 руб./л (85,2 руб.).

Зростання вартості дизельного пального

• Тижневе підвищення: 0,44% проти 0,2% тижнем раніше.
• За рік дизель подорожчав на 3%.
• Середня ціна: 72,2 руб./л.

Висновки та вплив на ринок

• Темпи зростання цін на бензин значно перевищують рівень інфляції, що означає посилення фінансового тиску на споживачів.
• Подорожчання всіх марок бензину свідчить про системний характер змін, а не про локальні коливання.
• Прискорення росту цін на дизель створює додаткові виклики для логістики та сільського господарства, де цей вид пального є критично важливим.
• Зростання витрат на пальне може обмежити конкуренцію, оскільки дрібніші учасники ринку будуть менш стійкими до зростання собівартості.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Росстат

У червні–вересні 2025 року низка публікацій зафіксувала падіння ринкової вартості Saudi Aramco до/близько $1,5 трлн, десяте поспіль квартальне зниження чистого прибутку до $22,67 млрд у 2 кв. 2025 (–22% р/р), скорочення EBITDA до $24,5 млрд (–13,7%) та виручки до $108,57 млрд (–13,5% р/р). Компанія одночасно утримує базові дивіденди і посилює запозичення (у т.ч. планує доларовий сукук), а також розглядає продаж/ліз-бек активів для вивільнення капіталу. Це посилює конкуренцію серед експортерів і переформатовує умови на ринках імпортерів нафтопродуктів у бік більшої волатильності та чутливості до ціни.

Аналіз: «Aramco 06–09/2025 — фінанси, стратегія, наслідки для імпортерів»

1) Фінансові тренди (Q2 & H1 2025)

• Чистий прибуток (Q2): $22,67 млрд (–22% р/р; десяте квартальне падіння поспіль). Причини: нижчі ціни на сиру нафту та продукти переробки.
• EBITDA (Q2): $24,5 млрд (–13,7%).
• Виручка (Q2): $108,57 млрд (–13,5% р/р).
• Чистий прибуток (H1): $48,68 млрд (–13,6% р/р). Adjusted H1: близько $50,9 млрд.
• Дивіденди: збереження базової виплати попри спад прибутку (орієнтир ~$21,1 млрд за квартал).

2) Баланс, борг і структура капіталу

• Зростання навантаження: повідомлення про підвищення геарингу у II кв. 2025 та курс на запозичення для підтримки виплат і CAPEX.
• Плани сукука (фінансові інструменти, аналогічні облігаціям) у вересні 2025 р.: орієнтир $3–4 млрд доларових ісламських облігацій.
• Вивільнення капіталу через продажі/ліз-бек (напр., угода на ~$11 млрд щодо газових об’єктів Jafurah) для перерозподілу коштів у «ядрові» бізнеси.

3) Ринкова капіталізація та позиція серед мейджорів

• Капіталізація опускалася до/близько $1,5 трлн (втрачено >$800 млрд від піку ~2022). Зміщення в рейтингу за вартістю вниз відносно техгігантів.
• Акції: просідання до ~SAR 24 у серпні 2025 (–12–15% з початку року за окремими оцінками).

4) Логіка впливу на конкуренцію серед експортерів

• Ціновий тиск і маржі: нижче середнє реалізоване цінове оточення (наприклад, <$70/бар. у Q2 за деякими оцінками) стискає маржі експортерам з вищими витратами, посилюючи перевагу виробників з низькою собівартістю.
• Дивідендна дисципліна Aramco (+позики) може тримати пропозицію стабільною у короткому періоді, але обмеження CAPEX і продажі активів змінюють розстановку сил у середньостроковій перспективі.
• Фінансова гнучкість через сукук + ліз-бек знижує миттєвий тиск на скорочення видобутку, що підтримує експортні обсяги в конкурентній боротьбі з іншими постачальниками Близького Сходу та США.

5) Наслідки для ринків імпортерів нафтопродуктів

• Короткостроково: слабший прибуток Aramco на тлі м’якших цін і сигналів про можливий надлишок пропозиції до кінця 2025–2026 знижує ціновий тиск на імпортерів (дешевші feedstock & нафтопродукти), посилюючи цінову конкуренцію між НПЗ у ЄС/Азії.
• Середньостроково: якщо скорочення витрат/продаж активів обмежать нарощування переробних/хімічних потужностей, це може підвищити чутливість до перебоїв і збільшити волатильність спредів на дизель/авіаційне пальне.
• Фінансування через сукук зберігає інвестиційні програми, що стримує ризик дефіциту у 2026+, але Водночас збільшує залежність від ринку капіталу — імпортери мають враховувати премії за ризик у фрахті та хеджуванні.
• Розширення диференціації постачань: імпортери переорієнтовують мікси між Близьким Сходом, США та Західною Африкою, підсилюючи конкуренцію за маржинальні партії та арбітражні вікна.

6) Ключові ризики та сценарії

• Ціни на нафту: за базового сценарію помірного надлишку наприкінці 2025–2026 рр. — конкуренція посилюється, імпортери отримують виграш у закупівельній ціні.
• Кредитний цикл: подорожчання фінансування може урізати CAPEX, посилюючи ризик локальних дефіцитів у пікові сезони попиту на ДП/авіапальне.
• Політичні/логістичні збої: геополітика і навігаційні обмеження здатні перекреслити «м’який» ціновий фон, різко піднявши премії і фрахт.

7) Висновки

• Факт: падіння прибутку (–22% у Q2), EBITDA (–13,7%) та ринкової вартості до/близько $1,5 трлн супроводжується збереженням великих дивідендів і нарощенням запозичень.
• Висновок: Aramco перекладає частину навантаження із операційного грошового потоку на борговий ринок, щоб утримати інвесторську довіру; це стискає простір для агресивного цінового демпінгу у довгій перспективі, але стабілізує поставки у короткій.
• Для імпортерів: у 2025–H1’26 очікується більше конкуренції за ринки збуту серед експортерів, що покращує закупівельні умови; однак капіталовитрати та боргові обмеження можуть посилити волатильність у подальшому.

Використані публікації (06–09/2025)

• Reuters: «Saudi Aramco profit drops as it flags cost cuts, divestments» (5 серпня 2025).
• Aramco (пресреліз): «Second quarter and half-year 2025 results» (5 серпня 2025).
• Bloomberg: «Aramco Loses Premium to Western Rivals…» (4 серпня 2025).
• Bloomberg Newsletter: «Aramco sheds over $800bn…» (4 серпня 2025).
• Reuters: «Aramco plans US dollar Islamic bonds…» (3 вересня 2025).
• ICIS: «Q2 net income falls on lower sales…» (5 серпня 2025).
• IntelliNews: «10th consecutive quarterly profit decline» (5 серпня 2025).

Джерело: Terminal

OPEC+ узгоджує подальше збільшення видобутку нафти з жовтня 2025 року. За даними джерел і заяв Іраку, базовий крок оцінюється у 130–140 тис. б/д (≈135 тис. б/д) з потенційним розширенням до 200–350 тис. б/д. Це продовжує розворот із квітня, коли кумулятивно додано близько 2,5 млн б/д, у тому числі плюс 547 тис. б/д у вересні, на тлі сигналів про сповільнення попиту та цін близько $65–67/бар.

Сценарії жовтня та наслідки для конкуренції на світовому ринку нафти

Обсянги нафти й ціни

• Принципово узгоджено: стартове збільшення з жовтня на ≈135 тис. б/д (діапазон 130–140 тис. б/д).
• Альтернативний сценарій: можливе розширення кроку до 200–350 тис. б/д.
• Кумулятивно з квітня: +≈2,5 млн б/д до квот (близько 2,4% світового попиту).
• Вересень: затверджено +547 тис. б/д на місяць перед жовтнем.
• Таймлайн рішень: онлайн-зустріч 6–7 вересня 2025 р. для остаточного затвердження.
• Ціни: Brent коливається близько $65–67/бар. на тлі санкцій проти рф та Ірану й ринкових очікувань щодо попиту.

Що саме обговорює OPEC+ на жовтень

• Базовий крок: 130–140 тис. б/д — мінімальна прибавка, яка сигналізує обережність через ознаки слабшого попиту (поза піком автосезону).
• Розширений крок: 200–350 тис. б/д — залежить від оцінки попиту й наявних потужностей окремих країн.
• Дисбаланс спроможностей: реальне збільшення зосередиться у виробників із вільними потужностями, тоді як частина членів наблизилася до меж видобутку.

Наслідки

• Мінімальна прибавка (≈135 тис. б/д):
  • Ринковий сигнал: обережний крок, що не ламає баланс, зменшує ризик надлишкових запасів.
  • Ціновий вектор: за поточних $65–67/бар. та ознак слабшого попиту ймовірний боковий діапазон з низькою волатильністю.
  • Конкуренція: менший крок зберігає простір для Саудівської Аравії та ОАЕ нарощувати частку завдяки резервним потужностям.
• Розширення до 200–350 тис. б/д:
  • Ринковий сигнал: більш агресивне повернення барелів після ≈2,5 млн б/д з квітня; підсилює конкуренцію з поза-OPEC+ виробниками.
  • Ціновий вектор: з урахуванням сповільнення попиту — підвищує тиск вниз на ціни, але ефект пом’якшують санкції на російську та іранську нафту.
  • Конкуренція: перерозподіл ринкових ніш у бік виробників із низькою собівартістю; країни з обмеженими потужностями ризикують втрачати частку.
• Вересневий приріст +547 тис. б/д:
  • Логіка: попередній імпульс пропозиції перед жовтневим кроком — тест ринку на еластичність попиту.
  • Наслідок: якщо запаси не зростають суттєво, у жовтні можливий стриманий крок (≈135 тис. б/д); якщо запаси зростуть — менш імовірне верхнє плече 200–350 тис. б/д.

Вплив на світовий ринок

• Частка ринку: продовження повернення барелів з квітня (≈2,5 млн б/д) — це стратегія відвоювання частки попри слабший попит.
• Цінова дисципліна vs. частка: менші кроки у жовтні балансують дві цілі: стабільність цін і поступове відтиснення конкурентів із вищими витратами.
• Регіональні диспаритети: санкції на російську нафту та іранські потоки перекроюють маршрути постачання, створюючи цінові диференціали (скидки/премії).
• Операційні межі: країни без запасу потужностей обмежені у прирості, що підсилює роль «якорів» пропозиції — Саудівської Аравії та ОАЕ.

Роль Іраку

• Позиція Багдада: Ірак підтверджує 130–140 тис. б/д як базовий крок із опціоном до 200–350 тис. б/д.
• Висновок: за наявності власних мотивацій щодо квот і спроможностей, Ірак зацікавлений у сценарії, який не провокує різкого зниження цін, але дозволяє нарощувати експорт у межах узгоджених квот.

Що далі (таймлайн і ознаки для відстеження)

• 6–7 вересня 2025 р. — віртуальна зустріч для затвердження жовтневого кроку.
• Ключові метрики моніторингу:
  • динаміка комерційних запасів у США та ОЕСР;
  • спред Brent–WTI і маржа нафтопереробки як індикатори еластичності попиту;
  • фактичне виконання вересневого +547 тис. б/д та розподіл приросту між країнами з вільними потужностями;
  • маршрути постачання під впливом санкцій і знижок на російські барелі.

Консолідована таблиця сценаріїв

• Мінімальний жовтневий крок: ≈135 тис. б/д (130–140 тис. б/д).
• Розширений крок: 200–350 тис. б/д.
• Накопичено з квітня: ≈2,5 млн б/д.
• Вересневий приріст: +547 тис. б/д.

Отже, рішення OPEC+ у жовтні стане тестом на здатність картелю поєднати захист цінової стабільності з нарощуванням ринкової присутності, а ключовим фактором лишається еластичність попиту на тлі слабшої глобальної економіки.

Прогноз цінових сценаріїв:

1. Сценарій мінімального кроку (≈135 тис. б/д):

• Ціни Brent залишаться у діапазоні $65–70/барель.

• Ринок отримає сигнал про обережність OPEC+, що зменшує ризик надлишкової пропозиції.

• Волатильність буде низькою, баланс між попитом і пропозицією збережеться.

2. Сценарій розширеного кроку (200–350 тис. б/д):

• Ймовірне зниження Brent до $62–65/барель через очікування надлишкової пропозиції.

• Це посилить тиск на виробників із вищою собівартістю, особливо поза OPEC+.

• Конкуренція на ринку загостриться, а країни з резервними потужностями зможуть відвоювати частку.

3. Фактори стримування падіння цін:

• Санкції проти росії та Ірану продовжать скорочувати обсяги, що реально надходять на ринок.

• Якщо попит у Китаї та Індії залишиться стабільним, це підтримає ціни вище $65/барель, навіть за сценарію 350 тис. б/д.

Отже, базовий сценарій виглядає як збереження Brent у коридорі $65–67/барель із незначними коливаннями залежно від жовтневого рішення OPEC+.

Джерело: Terminal

За матеріалами:
Reuters: OPEC+ will likely raise oil output further in October
Reuters: OPEC+ set to raise oil output further from October

Наприкінці серпня українські автозаправні станції пережили «гойдалку» цін: падіння приблизно на 2 грн/л 21–22 серпня й таке ж швидке повернення 25–26 серпня. Втім, експерти сходяться: різкого здорожчання восени не буде. Причина серпневих коливань — святкові акції до Дня Незалежності, а не зміна ринкового тренду. Водночас можливості для здешевлення залишаються під питанням: великі мережі грають у маркетинг, а європейські експортери не дозволяють суттєво знизити ціни.

Осінній пейзаж: стабільність без сюрпризів

Директор мережі АЗС Леонід Косянчук запевняє: підстав для підвищення у вересні немає. Попри пікове споживання, зумовлене жнивами, ринок зберігає баланс. Лише глобальні катаклізми у нафтодобувних регіонах здатні зруйнувати цю рівновагу.

«Жодних причин для підвищення цін нема… Ми сьогодні перебуваємо на піку споживання… Тож різкого здорожчання не очікується», — Леонід Косянчук

Знижки вихідного дня проти реальних цін

Аналітики «НафтоРинку» наголошують: пониження на 4–5 грн/л у серпні було класичною акцією. Потенціал для здешевлення існує — приблизно на 2 грн/л. Але мережі воліють тримати цінник незмінним на стелі, компенсуючи це персональними або вихідними бонусами.

«Зі стел зможуть зняти десь 2 грн… Мережі можуть нескінченно довго проводити “вихідну” акцію», — Олександр Сіренко («НафтоРинок»)

Проте Косянчук нагадує: щойно українські компанії почнуть суттєво знижувати ціни, європейські експортери піднімуть премії, фактично «зрівноваживши» здешевлення. Адже Україна майже повністю залежна від імпорту.

Фактори тиску: від нафти до гривні

• Світові котирування: Україна імпортує близько 80% нафтопродуктів. Зниження ціни на нафту на 10% дає лише −3–4% на стелах АЗС.
• Курс гривні: прогноз на вересень — 41,4–42,2 грн/дол., офіційний курс 1 вересня — 41,32 грн. Девальвація може «з’їсти» ефект від дешевшої нафти.

«Ми практично повністю залежимо від світових цін… Якщо нафта знижуватиметься, виникнуть підстави для зниження», — Володимир Омельченко (Центр Разумкова)

Акцизи-2026: ціна зросте з податків

З 1 січня 2026 року акциз підвищиться з 271,7 до 300,8 євро за 1000 л. Нацбанк попереджає: це пришвидшить інфляцію на ринку пального. Експерти визнають: навіть якщо нафта подешевшає, податковий чинник усе одно залишить відбиток у гаманці споживачів.

«Податкова складова надзвичайно важлива. Реальним платником будь-яких податків є кінцевий споживач», — Леонід Косянчук

Монополізація чи конкуренція?

Головний структурний виклик ринку — концентрація влади в руках 5–7 великих мереж. Вони визначають правила гри, агресивно витісняючи дискаунтерів і тримаючи високі ціни. Це знижує конкуренцію та позбавляє споживачів можливості платити менше.

«Якби була реальна конкуренція і прозорість ринку, то ціни були б на 3–4 грн нижчі», — Володимир Омельченко

Висновки

• Вересень 2025: стабільність без різкого зростання; цінові зміни — радше у форматі тимчасових акцій.
• Потенціал здешевлення: є, але його блокують маркетингові стратегії та контроль експортерів.
• Середньострокова перспектива: податкове навантаження у 2026 році підштовхне ціни вгору, навіть за сприятливих світових трендів.
• Структурна проблема: домінування великих мереж — головний бар’єр для конкуренції та справедливої ціни.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OBOZ.UA

Найбільші імпортери дизеля Бразилії включають придбання з росії у свої бізнес-плани через зростаючу конкуренцію на внутрішньому ринку. Це формує новий етап у торгових потоках, підсилює роль малих і середніх роздрібних компаній та викликає реакцію постачальників зі США та сусідніх країн.

Ринкова частка росії у постачанні дизеля до Бразилії стрімко зростає, перевищуючи показники США.

Імпорт дизеля з росії: новий вимір конкуренції

У Бразилії зафіксовано перші партії дизеля російського походження. Прибуття судна Bruno у порт Паранагуа відкрило нову фазу конкуренції за націоналізований дизель — продукт, який митно оформлений і зберігається на території країни.

• У квітні 2025 року Бразилія імпортувала майже 1 млн куб. м дизеля, з яких 56% надійшло з росії.
• США, які традиційно займали провідні позиції, забезпечили лише 21% поставленого обсягу.
• Попередні дані за травень показують, що 56% з 1 млн куб. м також припало на росію.

Вплив на внутрішній ринок

Зростаючий обсяг імпорту з росії стимулює перехід роздрібних компаній від закупівель у Petrobras до альтернативних постачальників.

• Знижки на російський дизель становлять 20–30 центів за галон нижче котирувань Nymex.
• Для порівняння: знижки з американського узбережжя Мексиканської затоки не перевищують 10 центів.
• Малі та середні роздрібні компанії в регіонах демонструють найбільший інтерес до російського дизеля.

«Важко сказати, чи це довгостроковий тренд. Але з огляду на макроекономічні та геополітичні фактори, потоки не зміняться швидко. Імпортери шукають можливості купувати з росії, чого ще не було на початку 2023 року» (Габріель Морейра, Argus Brazil Motor Fuels)

Регіональний вплив

• Частина дизеля з росії, що надходить у Бразилію, переправляється до Парагваю та Болівії.
• Зафіксовано випадки зміни маршруту суден, спочатку спрямованих до Аргентини, Уругваю та Чилі, у бік Бразилії.

Перспективи

Нові правила Petrobras, що відмовилися від міжнародного паритетного ціноутворення на користь моделі «на основі витрат», створюють невизначеність у формулі ціноутворення. Це посилює конкуренцію, але водночас викликає питання щодо прозорості політики компанії.

«Збільшення потоку російського дизеля показує відхід рітейлерів від закупівель у Petrobras. Це може набути нових масштабів, коли великі імпортери почнуть отримувати постачання з росії» (Габріель Морейра, Argus Brazil Motor Fuels)

Висновки

• Ціновий фактор забезпечує російському дизелю значну конкурентну перевагу.
• Регуляторна відсутність заборон у Бразилії на імпорт з росії формує умови для закріплення цього тренду.
• Регіональні наслідки: зростає ймовірність зміни енергетичних потоків у Південній Америці, адже сусідні країни можуть стати кінцевими отримувачами цих обсягів.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Argus