Reuters повідомило 5 жовтня, що енергетичні доходи росії у 2026 році знизилися на 17%, хоча ціна її нафти зросла до більш ніж десятирічних максимумів. Причинами названо порушення видобутку й експорту через війну проти України та вплив міцнішого рубля.

Удари по російській енергетичній інфраструктурі й проблеми з експортом обмежують ефект високих нафтових цін для бюджету рф.

За даними міністерства фінансів рф, на які посилається Reuters, податкові надходження, пов’язані з видобутком нафти й природного газу, за перші дев’ять місяців року знизилися до 5,47 трлн рублів, або $64,43 млрд, із 6,61 трлн рублів роком раніше.

Reuters зазначило, що енергетичний сектор забезпечує близько 20% податкових надходжень до бюджету росії. Бюджетний дефіцит у 2026 році нині очікується на рівні 3% ВВП, що майже вдвічі перевищує початковий план.

Флагманська російська нафта Urals наприкінці вересня торгувалася вище $92 за барель, за даними LSEG. Це удвічі вище за рівень до війни в Ірані та за західну цінову стелю $44,10. До початку конфлікту 28 лютого Urals на умовах FOB із балтійського порту Приморськ продавалася приблизно по $45 за барель. 8 квітня ціна сягала $113,89 — найвищого рівня з 2013 року.

Видобуток і експорт залишаються під тиском

Reuters повідомило, що додатковим чинником підтримки ціни Urals стало падіння відвантажень у чорноморському порту Новоросійськ. За словами трейдерів, порт усе ще працює нижче потужності через високі безпекові ризики після серії українських атак і нестачу танкерів.

Водночас зростання ціни було частково нівельоване падінням видобутку. У серпні видобуток сирої нафти в росії знизився більш ніж на 5,6% — до 8,718 млн барелів на добу, за даними ОПЕК. У січні показник становив 9,240 млн барелів на добу.

Reuters також зазначило, що постійні українські атаки дронами на російські НПЗ змусили заводи скорочувати перероблення та спричинили дефіцит у 11 часових поясах росії.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Associated Press повідомило 5 жовтня, що Україна заявила про нейтралізацію понад половини російських нафтопереробних потужностей ударами великої дальності. За даними Міністерства оборони України, останні удари по НПЗ у низці міст вивели з ладу 51% російських потужностей перероблення нафти. AP зазначило, що цю заяву неможливо незалежно перевірити.

Україна заявила про виведення з ладу 51% російських нафтопереробних потужностейдари по російських НПЗ стали чинником внутрішньої паливної кризи в росії та додаткового тиску на глобальний ринок нафтопродуктів.

Міністерство оборони України заявило пізно в неділю, що останні удари по НПЗ у містах, зокрема москва, Ярославль, Усть-Луга, Перм, Саратов і Сизрань, вивели з ладу 51% російських нафтопереробних потужностей.

AP повідомило, що Україна неодноразово атакувала НПЗ від москви до Сибіру, спричинивши раніше цього року масштабну паливну кризу в росії, яка змусила владу обмежувати продаж бензину.

«П’ятдесят один відсоток уражених переробних потужностей — це значний удар по економіці ворога, по його здатності вести агресію та забезпечувати свої угруповання військ. Наші глибокі удари продовжують переносити війну на російську територію», — заявив міністр оборони України Євгеній Хмара.

AP також навело дані Міжнародного енергетичного агентства: деякі з 32 російських НПЗ були уражені до 15 разів від початку війни, а в останні місяці один НПЗ уражався кожні три дні. Це створює цикл пошкоджень і аварійних ремонтів, який може довгостроково погіршувати стан установок.

За даними IEA, наведеними AP, виробництво дизелю в росії впало приблизно на 30%, а водії змушені були чекати на АЗС до 40 годин. Російські НПЗ намагалися компенсувати втрати відтермінуванням планових ремонтів і поверненням законсервованих установок у роботу. Іншою відповіддю стало зниження стандартів якості пального для підтримання постачання бензину, що створює ризики для двигунів і систем контролю забруднення.

AP зазначило, що кремль також заборонив експорт дизелю, підштовхнувши світові ціни вгору.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Associated Press.

Reuters 14 вересня повідомило, що у численних регіонах росії виник дефіцит бензину після хвилі українських атак на нафтопереробні заводи. Кремль привітав заклик Дональда Трампа припинити удари по дизельній інфраструктурі, але також пов’язав напругу на світових енергоринках із загостренням у Перській затоці.

Паливні проблеми росії стали частиною ширшої напруги на світовому ринку нафтопродуктів

Reuters 14 вересня 2026 року повідомило, що Кремль привітав заклик президента США Дональда Трампа до України припинити удари по російських об’єктах, які виробляють дизельне пальне. Агентство зазначило, що Трамп у неділю закликав президента України Володимира Зеленського припинити атаки на російську дизельну інфраструктуру, заявивши, що ці удари спричиняють дефіцит пального, який «шкодить світу».

За даними Reuters, хвиля українських далекобійних атак дронами по нафтопереробних заводах росії в останні місяці зменшила виробництво пального та спричинила дефіцит, зокрема бензину, по всій країні. Україна заявляє, що ударами по російських НПЗ намагається підвищити для москви вартість продовження вторгнення в Україну.

Reuters окремо повідомило, що численні регіони росії зіткнулися з дефіцитом бензину, а паливні проблеми тиснуть на суспільні настрої перед парламентськими виборами, призначеними на 18–20 вересня. Речник Кремля Дмитро Пєсков також заявив, що ситуація на світових енергетичних ринках погіршується переважно через «нестабільність і нові раунди ескалації в регіоні Перської затоки».

«Будь-який заклик до київського режиму припинити атаки на цивільну економічну інфраструктуру можна лише вітати», — заявив речник Кремля Дмитро Пєсков під час щоденного дзвінка з журналістами.

Reuters також зазначило, що Пєсков пов’язав заборону експорту дизелю з наміром підтримати внутрішній ринок росії. Для європейського ринку бензинів і дизелю ця новина має значення як частина ширшої картини скорочення доступних обсягів нафтопродуктів і зростання політичного тиску навколо переробної інфраструктури.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Reuters 13 вересня повідомило, що президент США Donald Trump закликав президента України Volodymyr Zelenskiy припинити удари по російській дизельній інфраструктурі. За словами Trump, ці удари спричиняють дефіцит пального, який «шкодить світу». Україна, за даними Reuters, вважає російські НПЗ законними військовими цілями.

Ураження російської нафтопереробки стало фактором не лише внутрішнього дефіциту в росії, а й міжнародної дискусії про ринок пального

Reuters повідомило, що українські дальні атаки дронами по російських НПЗ скоротили виробництво пального в росії та спричинили дефіцит бензину по країні. Агентство також зазначило, що середня ціна дизельного пального у США перевищила $6 за галон уперше, посилаючись на GasBuddy.

«Zelenskiy має зробити одне: він має припинити вибивати дизельне пальне в росії», — заявив Donald Trump.

Trump також сказав, що США говорили з Zelenskiy про це питання, і додав: «Є багато інших цілей. Не бийте по дизельному пальному. Це шкодить світу».

За даними Reuters, росія знизила прогноз видобутку нафти на 2026 рік до мінімуму за 17 років і переглянула прогноз експорту пального на 2026 та 2027 роки через війну. Агентство послалося на проєкт урядового документа, який воно переглянуло.

У матеріалі також зазначено, що Україна завдає ударів по російській нафтовій і газовій інфраструктурі після атак росії по українських енергетичних об’єктах. Reuters не наводить окремого розрахунку впливу цих подій на європейський бензиновий ринок.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

На російському паливному ринку друга хвиля кризи стала предметом дискусії між представниками галузі, аналітиками та учасниками ринку. Частина експертів вважає ситуацію тимчасовою і пов’язує стабілізацію з відновленням НПЗ протягом одного-двох місяців. Інші говорять про системну кризу нафтоперероблення, нестачу логістики, слабкість незалежних АЗС і недостатній розвиток альтернативних видів моторного пального.

Ціни знизилися від піків, але ринок залишається залежним від відновлення НПЗ

У матеріалі «Нефть и Капитал» зазначається, що літо традиційно є напруженим періодом для російського паливного ринку, але цього року криза набула форми, яка потребувала низки екстрених заходів. Вони не розв’язали проблему повністю, але, за оцінкою видання, дали змогу певною мірою підтримувати крихку стабільність.

Максим Дьяченко, керівний партнер компанії «Пролеум», заявив, що не бачить другої хвилі паливної кризи. За його словами, ринок адаптувався до поточних умов: позабіржових обсягів бензину і дизельного пального достатньо багато, хоча певні обмеження зберігаються щодо бензину АИ-95.

«Ціни порівняно з піками кінця червня — початку липня вже знизилися на 20-25%, а за окремими позиціями — до 30%», — заявив Максим Дьяченко.

Він пов’язує подальшу ситуацію з темпами відновлення нафтопереробних заводів і наявністю нових позапланових зупинок. Імпорт, за його оцінкою, допомагає насичувати внутрішній ринок і поліпшувати баланс попиту та пропозиції, але ринку варто дати більше можливостей для балансування через економічні та ринкові механізми.

Ринкові механізми проти ручного розподілу

Дьяченко пропонує запровадити мораторій на обнулення демпфера, щоб нафтові компанії отримували його безумовно за виконання зобов’язань із постачання на внутрішній ринок. Після цього, за його словами, можна було б поступово розширювати коридори зміни цін на біржі.

Він вважає, що біржовий канал залишається найшвидшим і недорогим механізмом рівномірного розподілу пального та задоволення попиту там, де воно найбільш потрібне. Перехід від біржової торгівлі до планово-розподільчої системи, на його думку, може працювати лише в умовах гострого дефіциту й дуже обмеженої пропозиції.

Атаки на НПЗ залишаються головним ризиком

Юрій Станкевич, заступник голови Комітету з енергетики Державної Думи, заявив, що інтенсивність атак і кількість безпілотників, які спрямовуються в бік росії, зростають. Це означає, що до завершення воєнних дій об’єкти енергетичної інфраструктури перебуватимуть у зоні підвищеного ризику.

Він також наголосив, що швидко побудувати нові НПЗ, недосяжні для сучасних засобів ураження, неможливо. Серед вразливостей ринку Станкевич назвав недостатнє розуміння оптимальної структури паливно-енергетичного балансу на рівні регіонів, нестачу переробних потужностей, проблеми з розвитком роздрібної мережі та дефіцит логістичної інфраструктури.

За його словами, встановлених потужностей нафтоперероблення, які у «спокійні часи» забезпечували профіцит бензину на внутрішньому ринку на рівні 7-10%, явно недостатньо. Він вважає, що нові об’єкти потрібно будувати насамперед у макрорегіоні Сибір — Далекий Схід.

Імпорт допоможе, але не замінить внутрішнє перероблення

Наталья Мильчакова, провідна аналітикиня Freedom Global, вважає, що друга хвиля кризи може бути припинена протягом одного-двох місяців. Вона очікує, що до осені будуть відновлені потужності низки великих НПЗ, а на частині заводів завершаться планові ремонти.

За її оцінкою, сукупний імпорт, який росія може організувати з ближнього зарубіжжя та дружніх країн, забезпечить не більш ніж 12% споживання пального на внутрішньому ринку. Тому збільшення імпорту відіграє роль у подоланні кризи, але не стане повною альтернативою внутрішньому нафтопереробленню.

Мильчакова також зазначила, що імпорт нафтопродуктів із далекого зарубіжжя морським шляхом розтягнутий у часі та пов’язаний із ризиками, зокрема санкційними. У частині регіонів він може допомогти, але в масштабах країни лише імпорту для подолання дефіциту не вистачить.

Логістика стає окремим вузьким місцем

Серед заходів для стабілізації ринку Мильчакова назвала не лише збільшення пропозиції нафтопродуктів, а й поліпшення доставки, особливо до невеликих міст і сіл. Щоб не перевантажувати залізниці, вона пропонує використовувати мультимодальну логістику: доставляти пальне не тільки залізницею, а й автотранспортом або річковим транспортом.

Також вона вважає можливим використання комбінованої логістики, коли пальне залізницею доставляється до певних пунктів, а далі перевантажується на автотранспорт і везеться на АЗС.

Відновлення перероблення до 90% може стабілізувати ринок

Сергій Кауфман, аналітик ГК «Фінам», вважає, що подальший розвиток ситуації залежатиме насамперед від здатності рф відновити обсяги нафтоперероблення та не допустити нових атак на НПЗ.

За його оцінкою, повна стабілізація можлива за сценарію відновлення обсягів перероблення до 90% від норми при поточному рівні приблизно 70% від норми. Без нових ударів по НПЗ це може відбутися на горизонті кількох місяців.

Кауфман також вважає імпорт однією з найефективніших мер, але зазначає, що через конфлікт на Близькому Сході конкуренція за вільні обсяги у світі різко зросла, що ускладнює стабільний імпорт із далекого зарубіжжя.

Послаблення екологічних вимог може дати додаткові обсяги

Ігор Юшков, провідний аналітик Фонду національної енергетичної безпеки, заявив, що друга хвиля паливної кризи справді відбулася. Її першопричиною він назвав зниження нафтоперероблення внаслідок ударів по російських НПЗ з боку України.

Юшков зазначив, що з вересня в росії зазвичай скорочується споживання бензину, оскільки закінчуються дачний сезон і період відпусток, а до листопада попит падає ще істотніше. За дизелем пік менш виражений, оскільки аграрний сектор активно споживає його і влітку, і у вересні.

Він також звернув увагу, що якщо під час першої хвилі кризи окремим НПЗ дозволили реалізацію пального «Євро-3», то тепер дозвіл на випуск пального екологічних класів «Євро-4», «Євро-3» і «Євро-2» проведено загальною зміною законодавства. Це має задіяти додаткові виробничі потужності й випустити на ринок додаткові обсяги пального.

Міні-НПЗ не дають швидкого розв’язання проблеми

Експерти розходяться в оцінках ролі міні-НПЗ. Дьяченко вважає, що їх потрібно активніше залучати, щоб розширити й диференціювати можливості перероблення нафти та виробництва нафтопродуктів. Мильчакова називає серед стратегічних заходів прискорене будівництво міні-НПЗ у регіонах із традиційним дефіцитом пального або підвищеним попитом.

Водночас Кауфман наголошує, що будівництво міні-НПЗ потребує часу, а їхня рентабельність через ефект масштабу значно нижча. Юшков вважає, що швидко можна запустити лише технологічно прості міні-НПЗ, які збільшать випуск прямогонних нафтопродуктів, але не зможуть виробляти автомобільний бензин хоча б рівня «Євро-2» і «Євро-3».

Дмитрий Гусев, заступник голови Наглядової ради Асоціації «Надежный партнер», також вважає, що міні-НПЗ не надто врятують ситуацію: розподілене нафтоперероблення безпечніше, але з погляду економічної ефективності великі НПЗ мають нижчі витрати на тонну продукції.

Паливний ритейл може втратити частину незалежних АЗС

Криза вже впливає на структуру роздрібного ринку. Кауфман зазначає, що в умовах дефіциту незалежні АЗС мають найнижчий пріоритет у постачанні пального. У такій ситуації їхня частка поступово знижується, оскільки їм залишається або суттєво підвищувати ціни, або працювати у збиток, або закриватися.

Мильчакова також очікує, що після кризи незалежних АЗС стане менше, а великі вертикально інтегровані нафтові компанії збільшать свої роздрібні мережі, якщо уряд не підтримає незалежних учасників ринку окремою програмою.

Юшков прогнозує, що максимальні проблеми відчуватимуть незалежні АЗС: частина з них закриється, а частину можуть купити вертикально інтегровані нафтові компанії. Гусев, навпаки, не очікує кардинальної зміни ринку паливного ритейлу, оскільки великі компанії вже переважно сформували свої мережі.

Альтернативне пальне зростає, але не замінює ДВЗ

Паливний дефіцит підштовхує споживачів до альтернатив. За даними журналу Forbes, які наводить Мильчакова, з початку паливної кризи у червні кількість автомобілів, що перейшли на газобалонне обладнання, зросла на 35%.

Водночас експерти не очікують радикального витіснення традиційних автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння. Серед обмежень названо нестачу обладнання для встановлення ГБО, черги на установку, недостатню кількість зарядних станцій у рф, високу ціну електромобілів і складність поїздок на великі відстані в регіонах зі слабкою інфраструктурою.

Гусев зазначив, що проблеми з бензином стимулюють споживання метану та пропан-бутану, але установники газового обладнання виявилися не готовими до підвищеного попиту. Він також пов’язує це з відсутністю системної роботи щодо включення скрапленого вуглеводневого газу та метану до генеральної схеми паливної галузі.

Криза має технологічний, логістичний і податковий вимір

Гусев вважає, що питання не в тому, коли завершиться друга хвиля кризи. За його словами, щоліта повторюється ситуація зі зростанням цін на пальне та його нестачею, тому йдеться про системну кризу нафтоперероблення.

«Я б не став говорити ні про яку другу хвилю, я б сказав про системну кризу нафтоперероблення, яка триває досить давно з причин як технологічного характеру, так і податкових», — заявив Дмитрий Гусев.

За його оцінкою, ця ситуація триватиме доти, доки не буде змін у податковій системі. Імпортне пальне може закрити окремі потреби, але для системного подолання регулярних проблем необхідні інвестиції в розвиток нафтоперероблення та будівництво нових заводів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: «Нефть и Капитал»

росія планує продовжити заборону експорту дизельного пального щонайменше до кінця вересня, повідомили Reuters три галузеві джерела. Причиною є нестача пального на внутрішньому ринку та простої частини НПЗ після повторних українських ударів. Окремо вже діє заборона експорту автомобільного бензину до 31 січня 2027 року.

Скорочення російської переробки змушує владу й надалі обмежувати вивезення моторного пального

За даними Reuters від 25 серпня, уряд готується продовжити заборону експорту дизпалива на вересень. Одне з джерел повідомило, що розглядається також варіант продовження обмежень до кінця 2026 року.

Міністерство енергетики росії не відповіло на запит Reuters щодо коментаря.

Початкову заборону було запроваджено з 8 до 31 липня як частину заходів для стабілізації внутрішнього паливного ринку. Згодом її дію для виробників продовжили до 31 серпня.

Окремо росія заборонила експорт дизпалива невиробникам, а експорт моторного бензину — до 31 січня 2027 року. Вивезення авіаційного пального обмежене до кінця листопада 2026 року.

У серпні нестача пального знову проявилася в окремих регіонах після тимчасового поліпшення ситуації наприкінці липня. Частина НПЗ залишається на позапланових ремонтах після атак.

Одне з джерел Reuters зазначило, що режим обмеження дизельного експорту може змінюватися залежно від відновлення виробництва після завершення ремонтів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

19 серпня мережі АЗС у москві та інших регіонах росії знову запровадили ліміти на продаж бензину. Reuters пов’язує дефіцит із атаками на НПЗ, сезонним попитом і позаплановими ремонтами. Влада вже застосовує заборону експорту, імпорт нафтопродуктів і послаблення вимог до якості пального.

Проблеми російської нафтопереробки дедалі сильніше обмежують внутрішню пропозицію бензину

Reuters повідомив 19 серпня 2026 року, що дефіцит пального почав посилюватися у травні та до липня поширився на більшість російських регіонів. Після тимчасового послаблення обмежень у москві в червні ліміти знову повернулися.

На автоматизованих АЗС Gazprom Neft продаж бензину й дизпалива обмежили 40 літрами на покупця. На інших станціях мережі бензину відпускали не більше 60 літрів на автомобіль, тоді як дизель продавався без обмежень.

Rosneft встановила загальноросійський ліміт бензину 30 літрів на автомобіль. Tatneft обмежила продаж 50 літрами. Lukoil також запровадив обмеження в москві та навколишньому регіоні, посилаючись на підвищений попит, позапланове технічне обслуговування НПЗ та необхідність підтримувати стабільну роботу АЗС.

Для збільшення внутрішньої пропозиції російська влада заборонила експорт бензину й дизпалива, послабила окремі вимоги до якості та почала імпортувати нафтопродукти. Такі заходи безпосередньо впливають на доступність експортних ресурсів на зовнішньому ринку.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

ABC News із посиланням на Associated Press 12 липня повідомило, що українські удари по НПЗ та іншій інфраструктурі в росії спричинили широку паливну кризу з дефіцитом бензину, нормуванням у кількох регіонах і багатогодинними чергами водіїв на АЗС. У матеріалі також згадано пошкодження танкера в Азово-Чорноморському морському каналі.

Пошкодження НПЗ і логістичних об’єктів у росії вже проявилося не лише як виробничий, а й як регіональний роздрібний дефіцит бензину.

За даними ABC News / Associated Press, атаки по російській нафтовій інфраструктурі тривають на тлі ударів по НПЗ та об’єктах логістики. У матеріалі зазначено, що удари по нафтопереробних заводах та іншій інфраструктурі в росії спричинили поширену паливну кризу: у кількох регіонах виникли дефіцит бензину, нормування та черги на АЗС.

Окремо в матеріалі йдеться про ситуацію в Самарській області. ABC News / Associated Press повідомило, що місцева влада заявила про пошкодження житлових об’єктів та неназваного промислового майданчика. У повідомленні також зазначено, що російські медіа називали ціллю атаки Сизранський НПЗ, який належить Rosneft і розташований приблизно за 800 км, або 500 миль, на схід від кордону.

Для ринку бензину важливо, що матеріал пов’язує удари по НПЗ і логістичній інфраструктурі саме з дефіцитом моторного пального на роздрібному рівні. Це не лише виробничий ризик для нафтопереробки, а й ризик доступності бензину для споживачів у регіонах, де виникають обмеження продажу та черги.

ABC News / Associated Press також повідомило, що губернатор Ростовської області Юрій Слюсар заявив про пошкодження танкера під час атаки безпілотника в Азово-Чорноморському морському каналі. За його словами, танкер був порожнім і загрози розливу нафти немає.

Джерело: Terminal. За матеріалами: ABC News / Associated Press.

росія зіткнулася не просто з чергами на АЗС, а з кризою власної моделі виробництва бензину. У вихідному матеріалі Володимир Мілов пов’язує дефіцит із радянською спадщиною нафтопереробки, залежністю модернізованих НПЗ від західного обладнання, концентрацією бензинових потужностей на обмеженій кількості заводів та складністю швидкого ремонту після ударів.

Бензинова проблема росії стала системною

Бензинова криза в росії, за оцінкою Володимира Мілова, має не ситуативний, а структурний характер. Йдеться не лише про нестачу пального на окремих АЗС, а про слабкість усієї системи виробництва автомобільного бензину.

Автор наголошує: попри великі обсяги видобутку та переробки нафти, російська нафтопереробка історично не була побудована навколо масового виробництва якісного бензину. За його словами, радянська модель була орієнтована переважно на важкі нафтопродукти, насамперед мазут, а не на потреби великого автомобільного ринку.

«Попри те, що в росії велика нафтовидобувна й нафтопереробна галузь, з бензином у нас завжди була дуже серйозна проблема», — заявив Володимир Мілов.

У матеріалі зазначається, що останніми роками виробництво бензину в росії коливалося приблизно біля 40 млн т на рік. Водночас загальна щорічна переробка нафти оцінювалася приблизно у 270 млн т, а виробництво дизельного пального — у 80–90 млн т. Ще понад 40 млн т становив мазут.

Саме тому, за логікою автора, загальна потужність НПЗ не є головним показником для оцінки бензинової стійкості росії. Важливо не скільки нафти переробляє країна загалом, а які саме заводи виробляють бензин і в яких обсягах.

Чому загальні потужності НПЗ вводять в оману

Мілов підкреслює: бензин становить лише приблизно п’яту частину загального виходу російської нафтопереробки. Основні обсяги бензину, за його словами, зосереджені на обмеженій кількості заводів, переважно в європейській частині росії та Західному Сибіру.

Частина НПЗ, які часто згадуються у повідомленнях про удари, не мають вирішального значення саме для бензинового балансу. Наприклад, заводи в Краснодарському краї, за оцінкою автора, виробляють порівняно мало бензину, хоча можуть мати значення для забезпечення окупованих територій, Криму або експорту інших нафтопродуктів.

• Ключова проблема — не загальний обсяг нафтопереробки, а концентрація бензинових потужностей.
• Бензинові НПЗ зосереджені на обмеженій кількості великих підприємств.
• Ураження таких заводів має значно більший ефект для ринку бензину, ніж удар по підприємству з низькою часткою виробництва бензину.

Однією з найсильніших тез матеріалу є твердження, що за останні місяці українськими безпілотниками були уражені заводи, які виробляли приблизно 90% бензину в росії. Це оцінка, яка є центральною для логіки матеріалу.

«Не частка в загальній потужності важлива. Саме за виробництвом бензину 90% потужностей були уражені українськими дронами», — зазначив Володимир Мілов.

 

Модернізація НПЗ стала джерелом вразливості

За словами Мілова, російські нафтові компанії протягом останніх 20–25 років намагалися виправити радянську структуру нафтопереробки. На приблизно півтора десятка заводів проводилася глибока модернізація, спрямована на збільшення виробництва світлих нафтопродуктів і високоякісного високооктанового бензину.

Водночас ця модернізація, за оцінкою автора, значною мірою спиралася на західне обладнання та технології. Після початку повномасштабної війни проти України в лютому 2022 року західні компанії залишили російський ринок. Це означає, що пошкоджене високотехнологічне обладнання складно не лише ремонтувати, а й замінювати.

• Перевага модернізації — зростання виробництва якіснішого бензину.
• Слабке місце модернізації — залежність від західного обладнання та сервісу.
• Після 2022 року доступ до такого обладнання та технологічної підтримки різко ускладнився.

Мілов стверджує, що саме модернізовані НПЗ стали головними цілями, тому що на них розміщене обладнання, критично важливе для виробництва високооктанового бензину.

Швидкий ремонт виглядає малоймовірним

Характер пошкоджень НПЗ не завжди відомий, тому точні строки відновлення визначити складно. Водночас, частина установок могла вийти з ладу надовго.

Окрема проблема — розміри й складність обладнання для сучасної нафтопереробки. Його не можна швидко виготовити, непомітно перевезти або легко замінити. За оцінкою Мілова, російські виробники такого обладнання не мають достатніх потужностей, щоб швидко закрити потреби великої кількості НПЗ.

Висновок автора: швидко повернути виробництво бензину до попереднього рівня буде вкрай складно. Навіть якщо окремі заводи частково відновлять роботу, це не обов’язково вирішить проблему системного дефіциту.

Східні НПЗ не врятують європейську частину росії

Окремо розглянуто роль НПЗ у Східній Сибіру та на Далекому Сході. За словами Мілова, їхня частка у виробництві бензину становить менше 10%, а їхні можливості не придатні для швидкого забезпечення європейської частини росії.

Причини — обмежені обсяги, власні регіональні потреби та складна логістика. Автор зазначає, що в росії немає достатньої системи нафтопродуктопроводів, яка дала б змогу легко перекидати бензин зі сходу на захід. Залізниця, за його оцінкою, також перевантажена через переорієнтацію торгівлі на Китай.

• східні НПЗ мають невелику частку у бензиновому балансі;
• частина їхнього ресурсу потрібна самим східним регіонам;
• перевезення великих обсягів бензину на захід може додатково навантажити залізницю;
• логістична схема не виглядає швидким рішенням для дефіциту.

Імпорт бензину буде дорогим і складним

Одним із можливих виходів для російської влади Мілов називає імпорт бензину. Проте він одразу підкреслює: близькі країни не здатні забезпечити масштаби російського внутрішнього ринку.

За його словами, внутрішнє споживання бензину в росії приблизно відповідає власному виробництву — близько 40 млн т на рік. Такі обсяги не можуть бути швидко заміщені Білоруссю, Казахстаном або іншими сусідніми країнами.

Європейський напрям, на думку автора, практично закритий через санкції та політичну позицію ЄС. Альтернативні маршрути через Індію, Близький Схід або інші регіони потребують складної схеми: російську нафту потрібно відправити на переробку, отримати назад бензин, забезпечити танкерну логістику та доставити пальне на внутрішній ринок.

Мілов оцінює таку схему як довгу, дорогу й не відпрацьовану. Він звертає увагу, що лише шлях танкера з Балтійських або Чорноморських портів до Індії може тривати близько місяця, після чого потрібні переробка та зворотне транспортування бензину.

Бюджет заплатить за різницю в цінах

У матеріалі також згадується закон про стабілізацію паливного ринку, який, за словами Мілова, передбачає виплату нафтовим компаніям демпфера на імпорт бензину. Йдеться про компенсацію різниці між нижчою внутрішньою ціною та дорожчим імпортним бензином за світовими цінами.

Автор зазначає, що російська влада вже виплачувала нафтовикам 2–3 млрд дол. на місяць у межах паливного демпфера, щоб стримувати внутрішні ціни. У разі імпорту бензину додаткові компенсації, за його оцінкою, також можуть становити мільярди доларів на місяць.

Тобто паливна криза переходить із виробничої площини у бюджетну. Якщо бензин доведеться завозити за високою ціною, різницю між ринковою вартістю й політично прийнятною внутрішньою ціною може оплачувати держава.

Другий сценарій — гірша якість бензину

Ще один спосіб реагування — змішування бензину з нижчими за якістю фракціями, зокрема з прямогонним бензином. Автор називає це фактичним погіршенням якості пального.

За його словами, прямогонний бензин не відповідає характеристикам повноцінного високооктанового бензину й потребує додаткової технологічної обробки. Змішування з такими фракціями може погіршити октанове число та детонаційну стійкість пального.

• низьке октанове число може створювати ризики для двигунів;
• зниження стандартів погіршує якість пального;
• сучасний автопарк може бути менш придатним до використання такого бензину;
• дефіцит може маскуватися через появу на ринку гіршого за якістю пального.

Мілов також зазначає, що російська влада вже знизила екологічні вимоги до бензину до стандарту Євро-3, а в обговореннях згадується можливість повернення до ще нижчого стандарту Євро-2.

«Основний спосіб, до якого вони будуть вдаватися, — змішувати різні фракції нафтопродуктів і допускати у продаж розбавлений бензин із нижчим октановим числом та гіршими характеристиками», — вважає Володимир Мілов.

Криза може поглиблюватися

Фінальний висновок вихідного матеріалу зводиться до того, що швидкого доброго виходу з бензинової кризи для росії не видно. Імпорт потребує часу, грошей і складної логістики. Ремонт НПЗ ускладнений технологічною залежністю. Погіршення якості бензину переносить проблему на споживачів.

Мілов вважає, що росія через війну проти України втрачає навіть той статус, який іронічно називали «країною-бензоколонкою», і перетворюється на потенційного великого імпортера бензину.

За його оцінкою, українські удари виявили слабке місце російської економіки — концентрацію виробництва бензину на обмеженій кількості технологічно залежних НПЗ. Якщо удари по паливній інфраструктурі та обмеження на доступ до обладнання триватимуть, криза може не лише зберегтися, а й поглибитися.

Головний висновок матеріалу: бензинова криза в росії є наслідком не одного збою, а поєднання радянської спадщини, технологічної залежності, концентрації виробництва, логістичних обмежень і війни, яку москва розпочала проти України.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Володимир Мілов.

У рф почалася загальнонаціональна паливна криза: дефіцит бензину охопив щонайменше чотири регіони, біржові ціни злетіли до рекордних позначок, а близько 13% нафтопереробних потужностей країни виведені з ладу після ударів українських дронів. Експортна заборона не усунула дефіцит, що свідчить про втрату урядом контролю над ситуацією.

Причинно-наслідкова карта паливної кризи

1. Поширення дефіциту

• Крим, Забайкалля: заправки працюють за купонами.
• Примор’я: водії стоять у чергах годинами.
• Курили: продаж бензину зупинено повністю.

2. Економічний вимір

• A-92: 72,6 тис. руб./т.
• A-95: 82,2 тис. руб./т.
• Ціни досягли історичних максимумів, що сигналізує про глибину дефіциту.

3. Причини загострення

• Атаки українських дронів на НПЗ у Волгограді, Сизрані та Новошахтинську.
• За даними The Moscow Times: близько 13% нафтопереробних потужностей рф зупинено.
• Окрім ринкових спекуляцій, саме фізичні збої у виробництві стали ключовим фактором.

4. Дії уряду

• 25 серпня відбулася нарада під керівництвом віцепрем’єра Олександра Новака.
• Вимога особистої присутності топменеджерів усіх найбільших нафтокомпаній.
• Розглянуті заходи: використання стратегічних резервів, підвищення обсягів продажів на біржі, заборона внутрішніх псевдоугод.
• Навіть експортна заборона бензину не вирішила проблему — дефіцит зберігається.

5. Висновки

• Криза має загальнонаціональний масштаб: від Криму до Курильських островів.
• Втрата 13% переробки створює довготривалі ризики для внутрішнього забезпечення паливом.
• Рекордні ціни на біржі підтверджують, що ринок не врівноважується, а навпаки посилює дефіцит.
• Адміністративні заходи уряду показали неефективність — навіть експортна заборона не принесла результату.

Джерело: Terminal

За матеріалами: uawire.org