Геополітична нестабільність на Близькому Сході спричинила різке зростання світових цін на нафту та нафтопродукти. Котирування Brent піднялися до 94 доларів за барель — максимуму за три роки. Паралельно загострюється політична конфронтація довкола постачання російської нафти до Європи через нафтопровід «Дружба». Ці процеси демонструють прямий зв’язок між воєнними конфліктами, енергетичною безпекою та цінами на паливо.

• Зростання цін на нафту на тлі війни в Ірані
  • Міжнародні ціни на паливо залишаються високими через загострення ситуації на Близькому Сході.
  • Нафта Brent торгувалася на рівні 94 долари за барель, що стало найвищим показником за три роки.
  • Геополітична напруга традиційно підсилює ризикову премію у вартості нафти, що безпосередньо впливає на ціни на нафтопродукти.

• Вплив дорогих нафтопродуктів на внутрішній ринок
  • У столиці Румунії Бухаресті ціни на пальне вже демонструють вплив глобального подорожчання.
  • Стандартний бензин продається в діапазоні 8,16–8,31 лея за літр.
  • Стандартний дизель коштує 8,57–8,70 лея за літр.
  • Преміальний бензин перевищив 9 леїв за літр.
  • Преміальний дизель досяг 9,25 лея за літр, хоча на деяких АЗС обидва преміальні продукти можна знайти трохи дешевше ніж 9 леїв.

• Політична ескалація навколо Ірану
  • Президент США Дональд Трамп заявив, що не укладатиме жодної угоди з нинішнім керівництвом Ірану, окрім безумовної капітуляції.
  • Він зазначив, що після формування прийнятного керівництва США та союзники готові допомогти країні економічними стимулами.
  • Заява пролунала після того, як президент Ірану Масуд Пезешкіян повідомив про спроби окремих держав виступити посередниками у конфлікті.

• Ризик розширення конфлікту
  • Заступник міністра закордонних справ Ірану Маджид Тахт-Раванчі попередив, що країни ЄС, які приєднаються до атак США та Ізраїлю, стануть законними цілями для іранських збройних сил.
  • Франція, Греція та Італія вже направили військові кораблі на Близький Схід.
  • Більшість держав ЄС водночас виступають за дипломатичне врегулювання конфлікту.

• Конфлікт навколо нафтопроводу «Дружба»
  • Напруження між Україною та Угорщиною зростає через питання постачання російської нафти.
  • Будапешт звинувачує Київ у відмові відновити транзит нафти рф через нафтопровід «Дружба».
  • Ділянка трубопроводу на території України була пошкоджена російською атакою у січні.
  • Президент України Володимир Зеленський заявив, що потік нафти відновлений не буде, оскільки це джерело доходів для москви, яке використовується для фінансування війни.
  • У відповідь Угорщина блокує кредит ЄС обсягом 90 млрд євро для України та новий пакет санкцій проти росії.

• Висновки
  • Поєднання воєнної напруги на Близькому Сході та політичних конфліктів навколо постачання російської нафти до Європи формує додаткову нестабільність на світовому нафтовому ринку.
  • Зростання ціни Brent до 94 доларів за барель демонструє, що ринок закладає підвищені геополітичні ризики.
  • Роздрібні ціни на бензин і дизель у Європі вже реагують на ці процеси, що підтверджує швидку передачу глобальних шоків у споживчі ринки пального.

Джерело: Terminal

За матеріалами: www.rri.ro

Російська трубопровідна монополія «Транснєфть» зменшила приймання нафти в систему приблизно на 250 000 барелів на добу після удару українських дронів по ключовій насосній станції «Калейкіно» у Татарстані. Під скорочення найбільше потрапив виробник «Татнєфть». Інцидент може посилити проблеми росії з експортом нафти на тлі жорсткіших західних санкцій та вже зупинених постачань до Угорщини і Словаччини.

Атака на вузлову станцію: як це впливає на експортну систему

Масштаб скорочення

За даними джерел, знайомих із ситуацією, «Транснєфть» скоротила приймання сирої нафти в систему на приблизно 250 тис. барелів на добу. Для розуміння: барель — це близько 159 літрів нафти. Якщо прийняти, що  середня густина нафти, що приймається на ст. Калейкіно, становить близько 846-854 кг/м³, то мова  йдеться про зменшення транспортування до 40 тыс. т російської нафти на добу.

• Скорочення здебільшого зачепило компанію «Татнєфть» — одного з ключових виробників у Татарстані.
• Зниження може посилити проблеми з експортом нафти.
• Раніше вже фіксувалося падіння відвантажень до Індії та Туреччини на тлі посилення санкцій.

Що сталося на станції «Калейкіно»

У понеділок українські безпілотники вразили насосну станцію «Калейкіно» у Волзькому регіоні Татарстану. Об’єкт розташований поблизу міста Альметьєвськ — більш ніж за 1 200 км від українського кордону.

• Потужність станції — близько 1 млн барелів на добу.
• Внаслідок удару сталася пожежа.
• Зайнялися два резервуари по 50 тис. метричних тонн кожен.

«Калейкіно» — це стратегічний вузол для транспортування західносибірської нафти. Тут відбувається змішування різних сортів сировини у:

• Urals — середньосірчисту експортну суміш;
• Siberian Light — легкий малосірчистий сорт.

Станція забезпечує постачання до західних портів росії — зокрема Новоросійська та Приморська — а також у нафтопровід «Дружба», який транспортує нафту до Східної Європи.

Ланцюг збоїв: Європа, санкції та політика

Ситуація ускладнюється тим, що:

• Постачання російської нафти до Угорщини та Словаччини призупинені з 27 січня.
• Київ заявляв, що раніше обладнання трубопроводу на заході України було пошкоджене російським дроном.
• Угорщина блокувала нові санкції ЄС проти москви та великий кредит для України.

Таким чином, інцидент із «Калейкіно» може мати не лише економічні, а й політичні наслідки — посилюючи напруження між Україною та країнами, що залишаються залежними від нафти через «Дружбу».

Які ризики для експорту

Ступінь пошкодження ще оцінюється. Проте джерела в галузі попереджають: якщо руйнування значні, це може вплинути:

• на обсяги експорту російської нафти;
• на якість експортних сумішей через перебої у змішуванні сортів;
• на стабільність постачання до портів та внутрішніх НПЗ.

Офіційні представники «Транснєфті» та «Татнєфті» оперативно не прокоментували ситуацію.

Висновки

• Логістична вразливість трубопровідної інфраструктури підтверджується навіть на відстані 1 200 км від кордону.
• Ключові насосні станції з потужністю до 1 млн барелів на добу є критичними вузлами, пошкодження яких здатне впливати на міжнародні потоки нафти.
• Зупинка постачання через «Дружбу» вже спричиняє політичні суперечки в ЄС.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Reuters

HM Treasury 24 лютого 2026 року внесло зміни до Генеральної ліцензії INT/2025/5635700, яка дозволяє окремі операції з низкою російських нафтогазових проєктів попри дію санкційного режиму. До переліку винятків додано нафтопровід «Дружба», а терміни дії дозволів для більшості проєктів визначені до 14 жовтня 2027 року.

Генеральна ліцензія щодо російських нафтопроєктів: структура дозволів і обмежень

Юридична основа

Документ під назвою GENERAL LICENCE: Russian Oil Exempt Projects (INT/2025/5635700) виданий на підставі регламенту 64 Russia (Sanctions) (EU Exit) Regulations 2019. Ліцензія дозволяє здійснювати окремі операції, які в іншому випадку підпадали б під заборони регламентів 11–17A санкційного режиму.

Ліцензія набрала чинності 10 січня 2025 року та була змінена 27 червня 2025 року, 15 жовтня 2025 року, 17 грудня 2025 року та 24 лютого 2026 року.

Кому дозволено працювати

У документі визначено поняття «Relevant Subsidiary» — це зокрема:

• Gazpromneft-Sakhalin LLC;
• структури, які прямо чи опосередковано контролюються цією компанією;
• PJSC LUKOIL Oil Company та пов’язані з нею компанії;
• PJSC Rosneft Oil Company та підконтрольні структури;
• PJSC Transneft і контрольовані нею компанії.

Під «Person» мається на увазі фізична або юридична особа, яка не є підсанкційною особою. Окремо визначено «Relevant UK Institution» — фінансові установи, які мають ліцензію на регульовану діяльність у Великій Британії.

Що саме дозволено

Відповідно до пункту 4 ліцензії:

• Дозволяється продовжувати бізнес-операції з визначеними структурами, якщо вони пов’язані з так званими «Exempt Projects».
• Можливі платежі за новими або чинними контрактами, якщо вони стосуються дозволених проєктів.
• Британські фінансові установи можуть обробляти такі платежі.
• Дозволено здійснювати адміністративні платежі, пов’язані з реєстраторами акцій, навіть якщо вони є підсанкційними.

Водночас прямо заборонено продаж акцій компаній, що реалізують ці проєкти.

Строки дії та перелік проєктів

У Додатку 1 (Schedule 1) наведено перелік проєктів та терміни дії дозволів:

• Sakhalin-2 — з 10 січня 2025 року до 28 червня 2026 року;
• Caspian Pipeline Consortium — з 15 жовтня 2025 року до 14 жовтня 2027 року;
• TengizChevroil — до 14 жовтня 2027 року;
• Shah Deniz — до 14 жовтня 2027 року;
• The South Caucasus Pipeline — до 14 жовтня 2027 року;
• The Azerbaijan Gas Supply Company — до 14 жовтня 2027 року;
• Karachaganak — до 14 жовтня 2027 року;
• Zohr — до 14 жовтня 2027 року;
• Druzhba Pipeline — з 24 лютого 2026 року до 14 жовтня 2027 року.

Таким чином, більшість дозволів діятимуть понад два роки, що фактично створює середньострокове «вікно» для легальних операцій у межах санкційного режиму.

Умови контролю

• Усі учасники зобов’язані зберігати документацію про здійснені операції щонайменше 6 років.
• HM Treasury залишає за собою право змінити, призупинити або скасувати ліцензію у будь-який момент.

Що це означає для енергетичного ринку

Фактично мова йде про механізм, який дозволяє:

• підтримувати роботу стратегічних трубопровідних і видобувних проєктів;
• забезпечувати стабільність постачання нафти та газу на міжнародні ринки;
• уникати різких перебоїв у транскордонній інфраструктурі.

Включення «Druzhba Pipeline» до переліку винятків саме 24 лютого 2026 року означає розширення можливостей для обслуговування одного з ключових маршрутів транспортування російської нафти до Європи.

Джерело: Terminal

За матеріалами: GENERAL LICENCE: Russian Oil Exempt Projects (INT/2025/5635700)

Українські сили завдали ударів по критичних вузлах нафтопровідної системи «Дружба», спричинивши масштабну пожежу на об’єкті «Транснєфті» у Татарстані. Внаслідок атак було порушено «постачання» російської сирої нафти до Угорщини та Словаччини через південну гілку трубопроводу. Подія вже спровокувала нову хвилю дипломатичної напруги в ЄС і загострила питання енергетичної безпеки в умовах повномасштабної війни.

Удар по енергетичному хребту: що сталося і які наслідки

Географія атак і технічний ефект

У ніч на неділю українські сили здійснили цільові удари далекобійними безпілотниками по критичних вузлах нафтопровідної мережі «Дружба» — однієї з ключових артерій експорту російської нафти до Європи.

• Уражено великий нафтоперекачувальний та диспетчерський хаб «Транснєфті» у Татарстані — виникла масштабна пожежа.
• Атаки також зафіксовано на станціях «Унеча» (Брянська область) та «Нікольське» (Тамбовська область).
• Усі ці об’єкти є критичними для функціонування системи «Дружба».

Нафтопровід «Дружба» — це одна з найдовших трубопровідних систем у світі, яка забезпечує транзит російської сирої нафти до країн Центральної Європи.

Операція стала частиною посиленої кампанії України, спрямованої на ослаблення експортно-енергетичної економіки росії та її паливної логістики.

Порушення «постачання» до Угорщини та Словаччини

Унаслідок ударів було порушено «постачання» сирої нафти до:

• Угорщини
• Словаччини

Обидві країни залишаються єдиними членами ЄС, які досі значною мірою залежать від російської нафти через південну гілку «Дружби», отримавши тимчасові винятки з-поміж загальноєвропейських обмежень.

Дипломатичний фронт: звинувачення та блокування рішень ЄС

Позиція Будапешта і Братислави

Угорщина та Словаччина раніше вже загострювали суперечку з Києвом, звинувачуючи його в навмисному блокуванні транзиту російської нафти.

«Немає технічних причин для припинення потоків нафти», — заявили угорські та словацькі посадовці, назвавши зупинку «політичним шантажем».

Представники обох країн стверджують, що Київ свідомо використовує енергетичний фактор як інструмент політичного тиску після протистояння щодо членства України в ЄС.

• Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан пообіцяв блокувати процес вступу України до ЄС.
• Будапешт заявив про намір заблокувати кредит ЄС обсягом €90 млрд, призначений для підтримки військових та економічних потреб України.
• Угорщина також пообіцяла ветувати 20-й пакет санкцій ЄС проти росії, який планували ухвалити до четвертої річниці повномасштабного вторгнення.

Позиція Києва

Україна відкинула звинувачення як безпідставні.

«Перебої спричинені ударами російських дронів і ракет по критичній інфраструктурі на заході України», — заявили в Києві, додавши, що ремонт триває, але ускладнений подальшою агресією рф.

Київ також запропонував сусіднім державам адресувати свої претензії кремлю, а не Україні.

Енергетична безпека Європи: що означає цей інцидент

Ключові ризики

• Підвищення вразливості південної гілки «Дружби», яка залишається критичною для окремих країн ЄС.
• Посилення політизації енергетичних потоків у Центральній Європі.
• Зростання напруги навколо санкційної політики ЄС.

Європейська комісія вже скликала надзвичайні засідання для врегулювання ситуації.

Атака на «Дружбу» демонструє, що енергетична інфраструктура стала не лише економічним, а й стратегічним військовим ресурсом. Водночас для Європи це сигнал про необхідність пришвидшення відмови від російської сировини, а для України — підтвердження, що енергетичний фронт залишається ключовим елементом протистояння.

Джерело: Terminal
За матеріалами: OilPrice

Після ураження вузла на заході України та зупинки прокачування нафти південною гілкою «Дружби» Угорщина і Словаччина заявили про припинення експорту дизпалива. У публічних заявах звучить вимога якнайшвидше відновити транзит, але ключова причина напруги — не відсутність альтернатив, а втрата доступу до дешевшої російської нафти з дисконтом, що напряму впливало на прибутки НПЗ, податки та внутрішню політику. Для України ризик дефіциту оцінюється як низький, однак можливі спроби використати інформаційний привід для утримання високої маржі на роздробі.

Складові питання: нафта, «Дружба» й дизпаливо для України

1) Що сталося і чому питання термінів ремонту — не лише про техніку

• Після ураження інфраструктури на напрямку «Дружби» з 27 січня пролунали заяви про зупинку експорту дизпалива з Угорщини та Словаччини.
• У публічному просторі немає деталей пошкоджень, тому точну тривалість відновлення напряму прив’язують до інтересів сторін, які отримують вигоди або несуть втрати від зупинки.
• Ремонт мають виконувати українські бригади під постійними російськими обстрілами, що робить ключовим ризиком не строки, а безпеку людей.

2) Хто зацікавлений у відновленні транзиту і що стоїть за «економікою труби»

• Головний бенефіціар відновлення — росія: кожна тонна нафти, що продається в Європу, дає валютну виручку для бюджету рф під час війни.
• НПЗ та паливні компанії Угорщини й Словаччини (насамперед група MOL/Slovnaft) зацікавлені у звичній трубопровідній логістиці та дешевшій сировині з дисконтом:
  • у 2025 році потік південною гілкою через Україну — приблизно 9,7 млн т;
  • дисконт на російську нафту для Угорщини відносно Brent — 7%–12,0%;
  • за припущенням ціни нафти Brent у 2025 році на рівні  $68/bbl, сума, яку може  отримувати росія та використовувати на війну проти України, оціночно близько $600 млн.
• Уряди Угорщини та Словаччини — ще одна ключова сторона:
  • для них це питання конкурентності переробки, внутрішніх цін і політичної стабільності;
  • у риториці Віктора Орбана згадується тиск на Україну через потенційне припинення постачання дизельного пального, електрики й природного газу.

3) Чи є альтернатива «Дружбі» для Угорщини та Словаччини

• Фізичного колапсу з нафтою та пальним у найближчі місяці в них не має бути:
  • можливе постачання морем через Хорватію;
  • наявні резервні запаси;
  • Європа — спільний ринок, а не «острів».
• Однак проблема радше політична, ніж технічна:
  • російська нафта була дешевшою за світову на 7–12% (а в окремі періоди й більше);
  • на обсягах близько 8–9 млн т на рік це означає сотні мільйонів доларів «економії» для переробки — і, відповідно, більшу прибутковість НПЗ.
• Альтернативний маршрут:
  • Adria має проєктну потужність 34 млн т/рік і пов’язує порт Омішаль із НПЗ у регіоні — зупинка транзиту через Україну може збільшити навантаження на цей напрямок.
  • Окремо зазначимо, що після модернізації у 2015 році хорватський термінал на острові Крк і нафтопровід Adria мають достатню пропускну здатність для забезпечення НПЗ MOL у регіоні.
  • Директор Slovnaft повідомив про закупівлю танкерів з нафтою у різних постачальників, і надходження очікується вже у кінці березня; до того часу НПЗ працюватиме в обмеженому режимі, використовуючи державні резерви.

4) Український ринок дизпалива: дефіциту не має бути, але ціна — поле для маніпуляцій

• Навіть якщо дизпаливо з Угорщини та Словаччини зникне, це не означає, що в Україні закінчиться пальне:
  • після 2022 року ринок став більш диверсифікованим — ресурс завозять з Польщі, Румунії, Балтії та іншими логістичними маршрутами;
  • попри зростання весняного попиту, фізичного дефіциту не має бути.
• Менш помітний, але важливий нюанс: частина дизпалива, що могла заходити на ринок з Угорщини та Словаччини, могла бути вироблена з російської нафти, а отже — потенційно дешевша за альтернативні ресурси.
• Наслідок для частини імпортерів:
  • у разі припинення цього напрямку вони втрачають доступ до дешевшого каналу і переходять на постачання дорожчим дизпаливом за загальноєвропейськими умовами;
  • теоретично це могло б дати «плюс кілька гривень на літрі», але частка такого дешевого ресурсу скоріше за все не значна.
• Цінові «запобіжники» ринку:
  • поточна маржа (різниця між гуртовими й роздрібними цінами) — понад 10 грн/л, а у січні сягала 12 грн/л;
  • є ціновий якір у вигляді АЗС-дискаунтерів; різниця між преміальними мережами та дискаунтерами в окремих областях — до 9 грн/л, що стримує різке підняття цін, бо мережі, що вирішать піднімати ціни, ризикують втратити споживачів.
• Ключове питання: не «чи буде дизель», а чи спробують окремі компанії використати інформаційний привід для підняття роздрібних цін — і чи зможе держава не допустити перекладання можливих логістичних змін на споживача, ЗСУ та економіку.

5) Політичний тиск і «ва-банк»: що підсвітило загострення навколо «Дружби»

• Приклад політичного важеля: 20 лютого в уряді Угорщини заявили про намір блокувати виділення Україні кредиту у 90 млрд євро від ЄС, доки не буде відновлено постачання російської нафти через «Дружбу».
• Також були попередні спроби тиску — заяви про заборону експорту в Україну нафтопродуктів та електроенергії — які «явно не мали успіху».
• Зупинка «Дружби» розвінчала міф про безальтернативність російської нафти для Угорщини та Словаччини — альтернативи існують, але вони дорожчі і менш комфортні для політичного наративу.

6) Додаткові «відкриття» для регіону: що стало помітним саме зараз

• Після тривалого мовчання навколо факту зупинки прокачування нафти з’явилися взаємні звинувачення на адресу України, включно з тезою, нібито «все вже відремонтовано, але Київ не хоче запускати».
• Зупинкою «Дружби» були зупинені і постачання української нафти для НПЗ MOL у Братиславі та Угорщині:
  • ці постачання стартували наприкінці осені минулого року в обсязі декількох десятків тисяч тонн на місяць як реакція на російські атаки на українські НПЗ;
  • вузол у Бродах відіграє ключову логістичну роль у таких постачаннях;
  • отже, MOL втратила не лише російську нафту, а й перспективний український напрямок.
• Також важдливе питання: чому Україна все ще транспортує російську нафту, попри дефіцит електроенергії, адже електрика у великих обсягах потрібна для роботи насосів на нафтопроводі.

Джерела

• Джерело: Terminal
• За матеріалами:
  • НТЦ «Псіхєя»
  • LIGA.net — про припинення експорту дизелю та вимогу запустити «Дружбу»
  • «Гра в команді Путіна: чому зупинка “Дружби” змусила Орбана та Фіцо йти ва-банк» — Карел Хірман
  • LIGA.net — позиція Єврокомісії щодо відсутності дедлайнів

Транзит нафти через українську ділянку нафтопроводу «Дружба» зупинений із 27 січня і досі не відновлений. На цьому тлі Будапешт і Братислава припинили «постачання» дизельного пального в Україну, а також активували альтернативні морські імпортні маршрути російської нафти. Словаччина вже відкрила 250 тис. тонн державних резервів, щоб гарантувати стабільність внутрішнього ринку.

«Дружба» як політичний маркер: що сталося і чому це важливо

Зупинка транзиту

Постачання нафти через українську ділянку нафтопроводу «Дружба» було зупинено 27 січня 2026 року. За словами міністра закордонних справ і торгівлі Угорщини, технічні та фізичні умови для відновлення транспортування до Угорщини наявні, однак рішення Києва не поновлювати транзит він назвав політичним.

«Виходячи з послідовної інформації з місця, встановлено, що технічні та фізичні умови для відновлення постачання нафти нафтопроводом “Дружба” до Угорщини є. Рішення України не відновлювати постачання — політичне», — заявив Петер Сіярто.

Відповідь Будапешта і Братислави

• Угорщина припинила «постачання» дизеля в Україну до відновлення транзиту сирої нафти.
• Словацька компанія Slovnaft, що входить до угорської групи MOL, зупинила експорт дизеля не лише в Україну, а й на інші зовнішні ринки.
• Уся продукція Slovnaft тепер спрямовується виключно на внутрішній ринок Словаччини.

«Усе, що виробляється, буде призначене для словацького ринку», — пояснив прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо.

Морський маршрут замість трубопроводу

Рішення в межах ЄС

Угорщина та Словаччина офіційно повідомили Європейську комісію про намір скористатися правом імпортувати російську нафту морем до відновлення трубопровідного транспорту.

• MOL уже замовила необхідні обсяги для морського транспортування.
• Перші поставки очікуються в середині березня.

Ціна альтернативи

Зміна маршруту означає зростання логістичних витрат. За словами Роберта Фіцо:

• Поточний тариф транзиту — трохи більше 1 євро за тонну на 100 км.
• У разі транспортування через Хорватію — понад 5 євро за тонну на 100 км.

Різниця більш ніж у п’ять разів може суттєво вплинути на собівартість переробки та кінцеву ціну нафтопродуктів.

Словаччина відкриває стратегічні резерви

• Із державних матеріальних резервів вивільнено 250 000 тонн нафти.
• Цього обсягу достатньо, щоб Slovnaft працювала щонайменше один місяць.
• Компанія зобов’язалася повернути ці обсяги до резервів до вересня 2026 року.

Для забезпечення внутрішнього ринку Slovnaft щоденно потребує 7 300–7 500 тонн нафти.

Прем’єр-міністр Словаччини запевнив, що дефіциту нафтопродуктів у країні не буде.

Структурні зміни: пошук альтернатив і трансформація переробки

Slovnaft поступово трансформує виробництво, щоб мати змогу переробляти не лише російську нафту, а й альтернативні сорти. Це означає:

• технічну модернізацію нафтопереробних потужностей;
• диверсифікацію джерел сировини;
• зменшення залежності від одного маршруту та одного постачальника.

Фактично йдеться про перехід до більш гнучкої моделі енергозабезпечення, де політичні ризики мінімізуються через технологічні рішення.

Ситуація навколо «Дружби» показує, що енергетика в Європі дедалі більше стає інструментом політики. Попри технічну готовність системи, саме політичні рішення визначають рух нафти і пального — а відтак і стабільність ринків.

Джерело: Terminal
За матеріалами: ceenergynews.com

Світові ціни на нафту різко зросли після того, як мирні переговори між Україною та росією в Женеві завершилися безрезультатно вже за дві години. Ринок, який почав враховувати ймовірність так званих «мирних дивідендів», повернувся до оцінки ризиків тривалих санкцій та обмежень «постачання» російської нафти. Додаткову волатильність створюють перемовини США–Іран та напруження навколо Ормузької протоки, через яку проходить близько 20% світових «постачань» нафти.

Геополітика знову рухає котирування

Реакція ринку: конкретні цифри

У середу котирування підскочили майже на 3%:

• Brent (квітень) зріс на 2,74% — до 69,15 дол. за барель станом на 8:20 ранку за східноамериканським часом;
• WTI (березень) додав 2,79% — до 64,05 дол. за барель.

Зрив переговорів посилив побоювання, що санкції та обмеження «постачання» російської нафти збережуться довше, ніж очікували інвестори. До цього трейдери частково закладали в ціни сценарій «мирного дивіденду» — тобто поступове повернення російської сировини на світовий ринок у більших обсягах.

Політичний сигнал із Києва

Переговори були складними, а росія затягує процес, замість того щоб серйозно рухатися до завершення війни.

Так позицію української сторони окреслив Президент України Володимир Зеленський. Для ринку це означало повернення геополітичної премії в ціні — додаткової надбавки до котирувань через ризики перебоїв «постачання».

Іранський фактор і Ормузька протока: баланс ризиків

Окрім українського треку, інвестори уважно стежать за переговорами США–Іран щодо ядерної угоди. Потенційне послаблення санкцій проти Ірану могло б відкрити шлях для додаткових обсягів нафти на ринок.

• Можливе зняття частини санкцій — потенційне зростання глобальної пропозиції;
• Спільні військово-морські навчання Ірану та росії — посилення геополітичної напруги;
• Ризики навколо Ормузької протоки — під загрозою близько 20% світових «постачань» нафти.

Саме ця суперечлива комбінація — перспектива додаткових барелів і водночас ризик фізичних перебоїв — формує різкі цінові коливання.

Європейський вимір: дизель, «Дружба» та стратегічні резерви

Угорщина зупинила «постачання» дизелю

На тлі загострення ситуації Угорщина припинила «постачання» дизельного пального до України. Це стало відповіддю на блокування транзиту російської нафти через українську територію з 27 січня 2026 року.

Будапешт назвав зупинку транзиту «політичним шантажем» і наполягає, що технічних перешкод для відновлення прокачування немає.

Резерви та альтернативна логістика

• Компанія MOL Group звернулася по доступ до приблизно 250 тис. тонн стратегічних запасів нафти;
• Розглядається транспортування російської сировини через Хорватію — Адріатичним нафтопроводом;
• Словаччина попередила про ризики для імпорту пального та можливі обмеження експорту у разі тривалих перебоїв.

Водночас прем’єр-міністр Хорватії висловив застереження щодо збільшення транзиту російської нафти через територію країни, що означає потенційні політичні бар’єри для розширення використання Адріатичного маршруту.

Що це означає для ринку

Сукупність факторів формує нову хвилю невизначеності:

• Тривалі санкції проти росії — обмежена пропозиція на глобальному ринку;
• Іранський трек — потенційна компенсація дефіциту, але з високими політичними ризиками;
• Локальні європейські конфлікти — ризики для регіональних «постачань» дизелю та сирої нафти;
• Активізація використання стратегічних резервів — сигнал про напруження у фізичному балансі ринку.

Ринок нафти знову демонструє чутливість до політичних подій: навіть короткий, двогодинний раунд переговорів без результату здатен додати майже 3% до вартості бареля.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Після припинення транзиту російської нафти через Україну з 27 січня Угорщина та Словаччина звернулися до Хорватії з проханням забезпечити транспортування сировини через нафтопровід Adria. Угорська компанія MOL ініціювала розконсервацію стратегічних резервів обсягом до 250 тис. тонн. Ситуація оголила вразливість регіональної енергетичної безпеки та поставила питання про альтернативну логістику і стабільність постачання.

Причини зупинки та політичне загострення

Постачання російської нафти південною гілкою нафтопроводу «Дружба» припинене з 27 січня. Сторони конфлікту пояснюють це по-різному:

• Українська сторона заявила, що причиною стала атака росії на українську ділянку трубопроводу.
• У Будапешті звинуватили Київ у політичній мотивації припинення транзиту.
• Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що затримка відновлення роботи труби може бути інструментом тиску щодо позиції Угорщини стосовно майбутнього членства України в ЄС.

Європейська комісія підтвердила, що постачання через «Дружбу» не здійснюється з кінця січня та перебуває в постійному моніторингу.

Ставка на хорватський маршрут

Adria як альтернатива

Угорщина та Словаччина офіційно звернулися до Хорватії з проханням дозволити транспортування російської нафти через нафтопровід Adria, який з’єднує порт Омішаль із нафтопереробними заводами в Центральній Європі.

«Ми просимо Хорватію забезпечити транспортування російської нафти до Угорщини та Словаччини через нафтопровід Adria, оскільки наше санкційне виключення дозволяє імпорт російської нафти морем у разі перебоїв трубопровідних постачань», — заявив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто.

Міністр економіки Хорватії Анте Шушняр підтвердив готовність допомогти, наголосивши, що співпраця відбуватиметься відповідно до законодавства ЄС та регуляторних вимог США.

Часові параметри логістики

• Перші морські партії нафти очікуються в порту Омішаль на початку березня.
• Доставка до угорських НПЗ триватиме ще 5–12 днів.

Це означає, що навіть за швидкого реагування ринок стикається з щонайменше місячним лагом між зупинкою постачання та повноцінною компенсацією обсягів.

Стратегічні резерви: перший етап розконсервації

Компанія MOL звернулася до уряду Угорщини з ініціативою використати стратегічні запаси для збереження стабільності регіонального постачання.

• Планується вивільнення до 250 000 тонн сирої нафти на першому етапі.
• Паралельно НПЗ компанії вже отримують морську нафту.

Для порівняння: у 2024 році постачання російської нафти південною гілкою «Дружби» впали до 9,7 млн тонн — це мінімум за останні 10 років. Із них:

• Словаччина отримала 4,9 млн тонн,
• Угорщина — близько 4,35 млн тонн.

Таким чином, обсяг потенційно вивільнених резервів становить приблизно 2,5% від річного транзиту 2024 року через південну гілку.

Санкційні винятки та залежність від російської сировини

Угорщина та Словаччина мають винятки з санкцій ЄС щодо трубопровідної російської нафти. Обидві країни значною мірою залежать від російських енергоносіїв і виступали проти повного припинення таких постачань у межах політики скорочення доходів росії від експорту енергоресурсів.

Попри це, потоки через «Дружбу» вже перебували під тиском через атаки дронів на російську інфраструктуру, що додатково знижувало стабільність системи.

Що це означає для регіону

• Зростання ролі морської логістики як резервного механізму постачання.
• Посилення значення стратегічних запасів як інструменту оперативного реагування.
• Підвищення політичної складової в енергетичних рішеннях Центральної Європи.

Фактично ситуація демонструє, що навіть за наявності формальних санкційних винятків трубопровідні маршрути залишаються вразливими до військових та політичних ризиків.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

Повна зупинка прокачування нафти через українську ділянку нафтопроводу «Дружба» з 27 січня змусила Угорщину та Словаччину терміново звернутися до Хорватії із проханням дозволити транзит російської сировини через Адріатичний нафтопровід. Подія розгортається на тлі взаємних звинувачень у політичному тиску, ударів по енергетичній інфраструктурі та активізації дипломатичних контактів у регіоні.

Зупинка «Дружби» та пошук нового маршруту

Прокачування нафти через українську ділянку магістрального нафтопроводу «Дружба» повністю припинене з 27 січня. Йдеться про гілку, яка забезпечує постачання сировини до Угорщини та Словаччини.

• Угорщина і Словаччина офіційно звернулися до Хорватії з проханням дозволити транзит російської нафти через Адріатичний нафтопровід.
• Оператором маршруту є державна хорватська компанія Janaf.
• Нафтопровід з’єднує порт Омішаль на узбережжі Адріатики з нафтопереробними заводами в Угорщині та Словаччині.

Таким чином, країни намагаються замінити сухопутний маршрут через Україну на морський шлях із подальшим трубопровідним транспортуванням.

Позиції сторін

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто заявив, що виняток із санкцій ЄС дозволяє його країні імпортувати російську нафту морем у разі зупинки трубопровідних «постачання».

Міністр економіки Хорватії Анте Шушняр наголосив:

«Ніхто не повинен залишитися без пального», — за умови, що допомога відповідатиме законодавству ЄС та санкціям США.

Українська сторона повідомляє, що причиною зупинки стали російські удари по інфраструктурі трубопроводу понад два тижні тому.

• Атака відбулася поблизу міста Броди — вузлової точки з’єднання «Дружби» з іншими об’єктами інфраструктури.
• Місцева влада зафіксувала забруднення внаслідок горіння нафтопродуктів.
• Інцидент став частиною серії ударів росії по українській енергетичній інфраструктурі.

Водночас офіційні особи Угорщини та Словаччини стверджують, що технічних причин для припинення прокачування немає, називаючи ситуацію «політичним шантажем».

Політичний контекст

Енергетична напруга збіглася з активними дипломатичними подіями:

• Держсекретар США Марко Рубіо зустрівся з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном у Будапешті.
• Під час візиту було підписано масштабну угоду про співпрацю у сфері цивільної ядерної енергетики.
• Документ передбачає можливість закупівлі американських малих модульних реакторів та ядерного палива.

Окремо зазначено, що президент США Дональд Трамп «глибоко відданий» успіху Орбана на виборах 12 квітня, де той претендує на п’ятий поспіль термін.

Що означає переорієнтація на Адріатику

Для регіонального ринку

• Морський імпорт автоматично означає зміну логістики — від танкерів до перевалки в порту й подальшого транспортування трубопроводом.
• Зростає роль хорватського порту Омішаль як стратегічного вузла.
• Залежність від української ділянки «Дружби» тимчасово зменшується.

Фактично формується альтернативний маршрут, який може знизити ризики, пов’язані з воєнними діями, але водночас створює нові залежності — від портової інфраструктури та рішень Загреба.

Висновки в умовах широкомасштабної війни

• Воєнні удари по трубопровідній інфраструктурі доводять необхідність диверсифікації маршрутів.
• Морські канали можуть частково замінити сухопутні, однак вони вразливі до політичних і санкційних обмежень.
• Стратегічні вузли — такі як Броди — залишаються критично важливими об’єктами.
• Удар поблизу Бродів підтверджує системність атак росії на енергетичні об’єкти.
• Пошкодження трубопроводів має не лише військові, а й екологічні наслідки.
• Інфраструктура, що поєднує кілька країн, стає інструментом геополітичного впливу.
• Заяви про «політичний шантаж» демонструють, що ціна енергоресурсів дедалі більше залежить від дипломатичних рішень.

Ситуація навколо «Дружби» показує, що енергетика залишається одним із ключових фронтів сучасної війни — поряд із військовими та дипломатичними подіями.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice

Вночі 1 грудня 2025 року на території росії стався вибух на ділянці нафтопроводу «Дружба», який забезпечує постачання нафти до кількох європейських країн. За даними української військової розвідки, йдеться про цілеспрямований дистанційний підрив із застосуванням вибухівки та запальних сумішей, що вдарив по інфраструктурі, яка підсилює фінансові та військові можливості москва.

Наслідки підриву «Дружби» для енергетичної безпеки Європи та ресурсів рф

1. Ключові факти події

• Час і дата: вибух стався вночі 1 грудня, а інформація про нього стала відомою 3 грудня 2025 року з посиланням на джерела у Головному управлінні розвідки Міноборони України.
• Локація: пошкоджена ділянка нафтопроводу розташована поблизу села Казинські Висілки на відрізку Таганрог – Липецьк.
• Об’єкт атаки: магістральний нафтопровід «Дружба», через який росія здійснює постачання нафти до низки європейських країн.
• Функція нафтопроводу: маршрут використовується москва для підсилення своїх фінансових та військових можливостей за рахунок експорту нафти.

2. Стратегічне значення нафтопроводу «Дружба»

• Маршрут до Європи: «Дружба» є одним із ключових каналів постачання російської нафти до кількох країн Європи, що робить його важливим елементом регіональної енергетичної інфраструктури.
• Фінансовий ресурс рф: доходи від експорту нафти через такі магістралі підживлюють бюджет росії, який, своєю чергою, забезпечує фінансування військових спроможностей агресора.
• Військова складова: підтримання стабільних потоків нафти через цей маршрут прямо пов’язане з можливістю рф і надалі інвестувати у свою військову машину.

3. Характер атаки та тактичні висновки

• Дистанційний підрив: за інформацією ГУР, нафтопровід було підірвано дистанційно із застосуванням вибухових пристроїв, що дозволило атакувати глибоко в тилу російської території.
• Поєднання вибухівки та запальних сумішей: використано вибухові заряди з дистанційним підривом у поєднанні з додатковими запальними сумішами, що посилило ефект горіння пошкодженої ділянки.
• Орієнтація на максимальне пошкодження: такий спосіб дії свідчить про прагнення не лише зупинити транзит нафти, а й завдати максимальних теплових та структурних ушкоджень інфраструктурі.

Головне управління розвідки України повідомило, що для ураження ділянки нафтопроводу було застосовано вибухові пристрої з дистанційним підривом та додаткові запальні суміші, аби досягти більш інтенсивного горіння — Головне управління розвідки Міноборони України

4. Висновки для енергетичної безпеки та інфраструктурної стійкості

4.1. Удар по маршруту постачання до Європи

• Транзитний ризик: оскільки «Дружба» забезпечує постачання нафти до кількох європейських країн, пошкодження її ділянки автоматично створює ризики перебоїв у цьому каналі.
• Енергетична безпека Європи: інцидент демонструє, що критичні транзитні маршрути нафти можуть стати мішенню у контексті російсько-української війни, що посилює актуальність диверсифікації джерел та маршрутів постачання.
• Залежність і вразливість: навіть якщо обсяги постачання через цю гілку не деталізовані, сам факт використання маршруту для фінансового та військового підсилення рф підкреслює, що будь-який збій на ньому має значення як для Європи, так і для агресора.

4.2. Вплив на ресурсну базу рф

• Фінансовий тиск: враження інфраструктури, яку москва використовує для нарощування своїх фінансових можливостей, створює додатковий економічний тиск на рф.
• Військові наслідки: якщо маршрути постачання нафти, які допомагають підтримувати військові спроможності, зриваються, це обмежує можливості тривалого ведення війни.

4.3. Сигнал для системи захисту критичної інфраструктури

• Глибина ураження: атака на ділянку Таганрог – Липецьк показує, що об’єктом ураження може стати будь-який сегмент нафтопровідної мережі в глибині території рф.
• Необхідність посилення охорони: інцидент підкреслює потребу в інтегрованих системах безпеки для таких магістралей, включно з моніторингом, протидиверсійними заходами та розосередженням критичних вузлів.

5. Можливі тенденції для європейського ринку нафти

• Поштовх до перегляду маршрутів: навіть короткочасне порушення стабільності роботи «Дружби» може стати аргументом на користь прискорення диверсифікації постачання для тих європейських країн, які ще зберігають залежність від російської нафти через цей нафтопровід.
• Логістична стійкість: цілеспрямований удар по магістралі, що забезпечує підсилення фінансових та військових можливостей росії, посилює увагу європейських споживачів до альтернативних маршрутів і постачальників.

Джерело: Terminal
За матеріалами: NV