ОПЕК у прогнозі World Oil Outlook 2026 зберегла оцінку стійкого зростання світового попиту на нафту в найближчі чотири роки та дещо підвищила довгостроковий прогноз. Організація очікує, що попит зросте зі 105,1 млн барелів на добу у 2025 році до 113,3 млн барелів на добу у 2030 році, а до 2050 року досягне 124 млн барелів на добу.

Організація пов’язує довгострокове зростання з енергетичною безпекою, доступністю енергії та змінами державної політики

18 червня ОПЕК заявила, що не бачить ознак піку попиту на нафту. Організація країн — експортерів нафти, до складу якої входять 11 членів, значною мірою залежить від нафтових доходів у державних бюджетах, а її оцінки попиту є вищими, ніж у інших учасників галузі, зокрема International Energy Agency.

Показник попиту на 2025 рік у новому прогнозі майже не змінився порівняно з торішнім звітом, а прогноз на 2030 рік залишився незмінним. Reuters зазначає, що ОПЕК поступово підвищувала довгостроковий прогноз попиту на нафту в роки після пандемії COVID-19, яка у 2020 році спричинила скорочення попиту.

Енергетична політика змінилася на користь нафтового попиту

ОПЕК вважає, що розширення попиту забезпечать зміни державної політики у США, Європі та інших регіонах, а також довгострокове зростання в Індії, на Близькому Сході, в Африці та Латинській Америці. Водночас організація визнає «вражаючий прогрес» Китаю у переході до відновлюваної енергетики.

«Зростання уваги до енергетичної безпеки та доступності енергії змінило ландшафт енергетичної політики в усьому світі», — йдеться у звіті ОПЕК.

«Це відображається у коригуванні та розворотах політики, які, як очікується, підтримуватимуть попит на нафту у середньо- та довгостроковій перспективі», — зазначила ОПЕК.

Серед прикладів організація назвала повільніше, ніж очікувалося, поширення електромобілів у Європі, а також політичні зміни адміністрації президента США Дональда Трампа, які стосуються підтримки відновлюваної енергетики, електромобілів і стандартів паливної ефективності.

Прогноз ОПЕК суттєво відрізняється від оцінок IEA

У довшій перспективі ОПЕК очікує, що світовий попит на нафту у 2050 році становитиме 124 млн барелів на добу. Це вище за 122,9 млн барелів на добу, які організація прогнозувала у торішньому звіті.

Для порівняння, International Energy Agency у листопаді заявила, що до середини століття попит на нафту сягне 113 млн барелів на добу. Хоча прогноз IEA на 2050 рік значно нижчий за оцінку ОПЕК, раніше агентство очікувало піку попиту до 2029 року.

Війна з Іраном, вихід ОАЕ та експорт США створили новий контекст для ОПЕК

Reuters зазначає, що звіт ОПЕК виходить у період безпрецедентних викликів для організації у 2026 році. Війна з Іраном змусила експортерів Перської затоки суттєво скоротити експорт, а Об’єднані Арабські Емірати, які майже 60 років були країною ОПЕК, здивували інших членів виходом із групи.

За даними відстеження судноплавства, США у 2026 році стали найбільшим експортером нафти у світі. Це відображає бум видобутку, зумовлений сланцевою нафтою, а також перебої в саудівському та російському експорті через війни й санкції.

ОПЕК очікує плато видобутку у США після 2030 року

У звіті ОПЕК зазначено, що видобуток tight crude у США, тобто щільної або сланцевої нафти, ймовірно, досяг піку у 2025 році на рівні трохи понад 9 млн барелів на добу.

• сукупне постачання рідких вуглеводнів у США, за прогнозом ОПЕК, зросте лише на 400 тис. барелів на добу до 2030 року;
• після 2030 року організація очікує плато виробництва у США;
• видобуток у країнах поза ОПЕК+, ширшою групою, що включає членів ОПЕК, росію та інших союзників, має досягти піку з початку 2030-х років.

Нафтова галузь потребує $17,7 трлн інвестицій до 2050 року

ОПЕК продовжує закликати до збільшення інвестицій у нафтову галузь. За оцінкою організації, сектор потребує $17,7 трлн витрат до 2050 року. У торішньому звіті ця потреба оцінювалася у $18,2 трлн.

Ці оцінки формують ключовий висновок звіту: ОПЕК очікує збереження ролі нафти у світовому енергобалансі та не бачить піку попиту в доступному прогнозному горизонті.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Світові ціни на нафту вранці в азійській торгівлі майже не змінилися: американська WTI додала лише 0,1% до 91,38 долара за барель, а Brent зросла на 0,04% до 94,97 долара за барель. Ринок одночасно реагує на два протилежні сигнали: обережний оптимізм навколо можливого дипломатичного прориву між США та Іраном і дедалі жорсткіший фізичний дефіцит нафти та пального. Саме тому навіть потенційне поліпшення безпекової ситуації на Близькому Сході не обіцяє швидкого полегшення для споживачів.

Що стримує нафтовий ринок від різких рухів

Нафтові котирування залишаються нижчими за рівні початку тижня, хоча переговорний фон почав поліпшуватися. Білий дім назвав останні контакти з Тегераном «продуктивними» і припустив продовження переговорів уже найближчими днями. Додатковим сигналом для ринку стали повідомлення про те, що міністр закордонних справ Китаю закликав іранську сторону відкрити Ормузьку протоку. Водночас повідомлення про припинення вогню між Ізраїлем і Ліваном також підсилили очікування деескалації.

Ціни нафти: що показує ринок зараз

• WTI (West Texas Intermediate, американський еталонний сорт нафти) торгувалася на рівні 91,38 долара за барель.
• Brent (північноморський еталон, головний міжнародний ціновий орієнтир) перебувала на рівні 94,97 долара за барель.
• Добове зростання було мінімальним: +0,1% для WTI та +0,04% для Brent.
• Попри це, котирування залишаються помітно нижчими, ніж на початку тижня після зриву переговорів у вихідні.

Чому дипломатичний оптимізм не перемагає ринок дефіциту

• Ринок бачить ознаки можливого мирного врегулювання між Вашингтоном і Тегераном.
• Водночас фізичні ринки залишаються вкрай напруженими, а дефіцит пального вже починає відчуватися у різних частинах світу.
• Навіть якщо Ормузька протока буде знову повністю відкрита для судноплавства, це не прибере дефіцит у короткі строки.

Чому відкриття Ормузької протоки не дасть швидкого ефекту

Ормузька протока є одним із ключових морських шляхів для світової торгівлі нафтою. Але проблема ринку полягає вже не лише у транзиті. За наведеними оцінками, навіть на відновлення інфраструктури на Близькому Сході, яка постраждала від кризи, можуть піти місяці. Після цього ще має відновитися зупинений видобуток, а ринку потрібен час для повернення довіри до регіону. Тобто навіть за сприятливого політичного сценарію фізичне відновлення постачання не буде миттєвим.

Як ринок уже компенсує нестачу близькосхідної нафти

• Експорт сирої нафти зі США зріс до рекордних рівнів.
• Покупці в Азії та Європі активно шукають заміну барелям, яких бракує з Близького Сходу.
• Ця боротьба за альтернативні обсяги підштовхує ціни вгору у світі.

Що це означає для ринку нафти й нафтопродуктів

• Можливі зміни на ринку нафти й нафтопродуктів. Ринок активно демонструє посилення диверсифікації джерел: покупці вже переорієнтовуються з Близького Сходу на американську нафту. Це свідчить, що в умовах кризи ринок підвищує роль альтернативних маршрутів і постачальників.
• Логістична стійкість. Проте ритична залежність від безпечного проходу через Ормузьку протоку залишається. Якщо навіть після можливого відкриття протоки дефіцит зберігатиметься місяцями, це означає, що сама лише нормалізація судноплавства не відновлює ринок автоматично.
• Сценарії на випадок блокади або масованих ударів. Ринок вже фактично працює в режимі заміщення: бракуючі близькосхідні барелі компенсуються експортом зі США.

Що це означає для захисту критичної інфраструктури

• Військова складова. Американська морська блокада була успішною у зупиненні судноплавства, пов’язаного з Іраном, через Ормузьку протоку. Це підкреслює, що військовий контроль над вузькими морськими коридорами безпосередньо впливає на глобальний енергетичний ринок.
• Економічний вимір. Навіть після зменшення геополітичної напруги потрібні місяці для відновлення інфраструктури та повернення довіри. Отже, стійкість енергетичного ринку залежить не лише від безпеки, а й від здатності швидко відновлювати пошкоджені ланцюги постачання.

Що це означає для ціноутворення

• Структура ціни. На ціну одночасно тиснуть два чинники: політичні очікування деескалації, які стримують подорожчання, і фактичний дефіцит фізичних обсягів, який підтримує високі котирування.
• Конкуренція за ресурси. Активний пошук альтернативних барелів з боку Азії та Європи посилює конкуренцію між покупцями, а отже, штовхає ціни вгору.

«Продуктивними» — так Білий дім охарактеризував останні переговори, сигналізуючи про можливість нових обговорень уже найближчими днями.

У підсумку трейдери залишаються між двома реальностями: крихким дипломатичним оптимізмом і дефіцитом постачання, який продовжує посилюватися. Саме ця суперечність пояснює, чому нафтовий ринок не падає різко навіть на тлі новин про можливу деескалацію.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com