Попри визначальний характер Директиви RED III для розвитку європейського ринку відновлюваного водню, жодна з країн-членів ЄС не імплементувала її повністю у національне законодавство в обумовлений термін.

Водневі зобов’язання ЄС під загрозою через зволікання урядів

• Директива RED III, яка набрала чинності у жовтні 2023 року, передбачає обов’язкову частку 42% зеленого водню в промисловості та 1% у транспортних видах пального до 2030 року.
• Ці вимоги мали стати стимулом для розвитку попиту на водень, який донині залишався слабким через брак споживачів.
• Термін імплементації директиви в законодавство країн-членів сплив 21 травня 2025 року, однак жодна держава ЄС не виконала зобов’язання у повному обсязі.
• За словами речника Єврокомісії, деякі країни прийняли окремі положення, але повної імплементації не досягнуто.

Це становить серйозну загрозу для реалізації Європейської водневої стратегії та загалом для досягнення кліматичних цілей ЄС. Водночас зволікання створює регуляторну невизначеність для інвесторів, які планували участь у водневих проєктах, зокрема в індустріальному секторі. Ризик регуляторної невизначеності підриває інвестиційну привабливість нових водневих проєктів, зокрема для європейської важкої промисловості.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Hydrogen Insight, European Commission

Додаткові джерела інформації по темі:

IEA Global Hydrogen Review 2023
Recharge News – EU hydrogen market awaits clarity
Clean Energy Wire: Hydrogen dossier

Німеччина, яка протягом багатьох років виступала проти визнання атомної енергетики «зеленою» та еквівалентною відновлюваній, змінила свою позицію під керівництвом нового канцлера Фрідріха Мерца.

Це може розблокувати тривалі переговори у межах ЄС щодо досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року.

• Уряд Олафа Шольца раніше виступав категорично проти атомної енергетики в ролі «зеленої» альтернативи, разом з Австрією формуючи антиядерний табір.
• У квітні 2023 року Німеччина вивела з експлуатації останні три атомні електростанції, завершивши понад 60 років комерційного використання ядерної енергії.
• Початкове рішення про поступову відмову від атомної енергетики було ухвалене канцлеркою Ангелою Меркель після аварії у Фукусімі у 2011 році.
• Водночас, енергетична криза 2022 року загострила дебати між Німеччиною та Францією щодо ролі атомної енергетики в «зеленому» переході.

«Це буде справжній поворот у політиці,» — зазначив німецький урядовець у коментарі для *Financial Times*.

Відкриття для нових технологій

Низка країн ЄС, зокрема Данія та Італія, вже почали розглядати варіанти повернення до атомної енергетики після десятиліть перерви. Особливий інтерес викликають малі модульні реактори (SMR), що здатні доповнити відновлювану генерацію.

• SMR вважаються безпечнішими та швидшими у будівництві, що робить їх привабливими для країн з обмеженими енергетичними ресурсами або територією.
• Інтеграція атомної енергетики може допомогти уникнути надмірної залежності від викопного палива та російського газу.

Австрія, однак, залишається одним з останніх критиків включення атомної енергетики до «зеленого» портфеля ЄС. Але в умовах геополітичної нестабільності та зростання енергетичних ризиків цей спротив виглядає все менш стійким.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Європейський Союз готується скоротити залежність від російських енергоносіїв, збільшуючи імпорт зрідженого природного газу (LNG) з США. Новий план, який має бути оприлюднений 6 травня, передбачає закупівлю американського газу на $350 млрд як спосіб зменшити торговий дисбаланс із США та уникнути нових тарифів.

Коли ситуація ускладнюється, ЄС купує американський газ. Принаймні, така стратегія набуває форми: Брюссель готує новий план, щоб позбутися залежності від російських викопних ресурсів, водночас пропонуючи президенту США Дональду Трампу угоду на $350 млрд у сподіванні, що він відмовиться від нових тарифів.

Президент Європейської ради Антоніу Кошта заявив Bloomberg цього тижня, що план, який буде оприлюднений 6 травня, стане чітким політичним сигналом для енергетичних компаній: почати закуповувати більше LNG у США. Іншими словами, Європа хоче замінити «путінські» трубопроводи на «трампівські» танкери — але лише за прийнятної ціни.

Ці переговори відбуваються на тлі двох проблем, які ЄС намагається вирішити одночасно. По-перше, Європі досі потрібно розірвати довгострокові газові контракти з Росією, що ускладнюється через небажання деяких країн (наприклад, Угорщини) підтримувати повномасштабні санкції. По-друге, Трамп вимагає, щоб Європа скоротила торговий дисбаланс, купуючи американську енергію — і негайно. Його пропозиція? Закупити LNG на $350 млрд, і питання буде вирішено.

Це серйозна вимога. Для порівняння: минулого року ЄС імпортував близько 75 млн тонн LNG. Трамп хоче, щоб до цього обсягу додали ще 40 млн тонн.

Щоб реалізувати цей план, ЄС пропонує об’єднати попит країн-членів у єдину закупівельну стратегію, щоб отримати вигідніші ціни. Однак залишається питання, чи зможуть американські виробники — або чи захочуть — постачати такий обсяг газу за цінами, прийнятними для Європи. Особливо коли деякі з них вже скаржаться, що концепція «енергетичної домінації» останнім часом не приносить очікуваних результатів.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: oilprice.com