Французький уряд заявив, що повністю нейтралізує бюджетний ефект кризи навколо Ірану коштом заморожування частини видатків. За оцінкою влади, сукупна вартість шоку для державних фінансів становить від 4 млрд до 6 млрд євро, з яких 3,6 млрд євро припадає на зростання вартості запозичень. На тлі стрибка енергетичних цін Париж одночасно розширює адресну допомогу для секторів і домогосподарств, які найбільше залежать від пального та інших вуглеводнів.

Бюджетна відповідь на енергетичний шок

Франція намагається не допустити, щоб геополітична криза перетворилася на неконтрольований удар по держфінансах. Логіка уряду полягає в тому, щоб повністю перекрити нові витрати за рахунок внутрішньої бюджетної дисципліни, а не за рахунок масштабного розширення дефіциту.

• Криза навколо Ірану коштуватиме Франції від 4 млрд до 6 млрд євро.
• 3,6 млрд євро у цій сумі становлять додаткові витрати на обслуговування боргу через вищі прибутковості облігацій.
• Уряд повідомив про намір заморозити 6 млрд євро видатків, щоб компенсувати очікуваний фіскальний ефект кризи.

Висновок: уряд Франції розглядає енергетичний шок не лише як проблему цін на паливо та енергію, а як ширший макрофінансовий ризик. Майже весь верхній діапазон оцінених втрат дорівнює сумі заморожених видатків, а окремо виділені 3,6 млрд євро додаткових витрат на запозичення показують, що криза вдарила не тільки по енергоринку, а й по вартості державного фінансування.

Що саме тисне на французьку економіку

У центрі проблеми два канали впливу: дорожча енергія та дорожчі гроші. Для енергетичного ринку це означає прямий тиск на споживачів пального, а для бюджету — зростання вартості обслуговування боргу.

• Стрибок енергетичних цін став одним із ключових чинників нових витрат держави.
• Вищі прибутковості облігацій збільшили рахунок за запозичення.
• Уряд прямо пов’язує пакет підтримки з ціновим шоком на енергію, спровокованим конфліктом.

Висновок: для Франції наслідки кризи мають подвійний характер — енергетичний і борговий. Reuters наводить одночасно і зростання цін на енергію, і зростання прибутковостей держоблігацій, а це означає, що навантаження формується як на рівні ринку нафтопродуктів та енергоносіїв, так і на рівні державних фінансів.

Кого уряд захищає насамперед

Підтримка не буде загальною. Париж робить ставку на точкову допомогу тим, хто найбільше залежить від пального у своїй щоденній роботі.

• Прем’єр-міністр Себастьєн Лекорню заявив про збільшення екстрених паливних субсидій для рибальства та сільського господарства.
• Допомогу також пообіцяно малим будівельним компаніям.
• Уряд може поширити підтримку і на водіїв таксі.
• Окремо готуються плани підтримки ще 3 млн малозабезпечених людей, які використовують транспортні засоби для роботи.

Висновок: французька влада бачить головну вразливість у тих сегментах економіки, де витрати на паливо безпосередньо впливають на доходи та виробничу активність. Перелік одержувачів допомоги охоплює сектори й групи, чия діяльність критично залежить від транспортного пального та вуглеводнів.

Чому допомога залишається адресною

Франція входить у кризу з уже високим дефіцитом бюджету, тому політичний простір для широких компенсацій обмежений.

• Франція вже має один із найбільших бюджетних дефіцитів у єврозоні.
• Міністр фінансів Ролан Лескюр наголосив, що країна може дозволити собі лише ті заходи, які є суворо адресними і спрямованими на тих, хто найбільше цього потребує.
• На уряд тиснуть політичні сили з протилежними рецептами: крайні праві вимагають дорогого скорочення 20% ПДВ на пальне, а крайні ліві — запровадження стелі цін на енергію.

Висновок: Париж намагається втримати баланс між соціальною компенсацією та фіскальною стійкістю. Уряд одночасно визнає потребу допомоги через стрибок цін на енергію, але відкидає універсальні та потенційно надто дорогі рішення на користь точкових інструментів.

Висновок

Криза навколо Ірану для Франції є не абстрактною зовнішньополітичною подією, а фактором прямого тиску на внутрішній ринок енергії та нафтопродуктів. Обґрунтування: саме паливні субсидії, підтримка секторів із високою залежністю від вуглеводнів і допомога тим, хто використовує автомобілі для роботи, винесені урядом у центр антикризової відповіді.

«Перед обличчям 6 млрд євро, які, як ми очікуємо, коштуватиме криза, ми заморожуємо 6 млрд євро видатків». — Давід Ам’єль, міністр бюджету Франції

«Філософія того, чого ми намагаємося досягти, полягає в тому, щоб наше зростання залишалося стійким і щоб окремі сектори, які особливо залежать від вуглеводнів, не зазнали негативного впливу». — Себастьєн Лекорню, прем’єр-міністр Франції

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Європейський центральний банк (ЄЦБ) заявив про готовність швидко реагувати на зростання цін на енергоносії, спричинене війною на Близькому Сході. Попри те, що регулятор ще оцінює масштаби шоку, вже зараз існує ризик суттєвого прискорення інфляції та уповільнення економіки єврозони.

ЄЦБ між енергетичним шоком та ризиком нової інфляційної хвилі

Ситуація: зростання цін на енергію та нові інфляційні ризики

• ЄЦБ фіксує різке зростання цін на нафту та газ, спричинене війною з Іраном
• Очікується, що інфляція у 2026 році складе 2,6%, але за негативного сценарію може зрости до 6,3%
• Попри те, що ситуація відрізняється від кризи 2022 року, існують “причини для пильності”
• Активність приватного сектору в єврозоні вже сповільнилася до мінімуму з травня минулого року

“Ми не будемо діяти без достатньої інформації… але і не будемо паралізовані нерішучістю: наша відданість інфляції на рівні 2% є безумовною” — Крістін Лагард

Три сценарії реагування ЄЦБ

• Короткостроковий шок:
  регулятор утримується від втручання, оскільки запізніла реакція може нашкодити економіці
• Помірне перевищення інфляції:
  можливе обмежене коригування політики, особливо якщо причина — перебої у «постачанні» енергоносіїв
• Стійке та значне зростання інфляції:
  необхідна жорстка та тривала реакція, щоб уникнути “розкручування” інфляції

Монетарна політика: курс на гнучкість

• ЄЦБ дотримується принципу data-dependent — рішення ухвалюються на основі нових даних
• Ключові рішення можуть прийматися вже на найближчих засіданнях — квітень, червень
• Можливе підвищення процентних ставок, якщо інфляційні ризики посиляться
• Регулятор не визначає наперед довгострокову траєкторію ставок — рішення ухвалюються покроково

“Для прийняття поточного рішення не потрібно знати всю майбутню траєкторію ставок” — Філіп Лейн

Фактор невизначеності: енергетична інфраструктура під ударом

• Атаки на енергетичну інфраструктуру в регіоні Перської затоки знижують шанси на швидку стабілізацію цін
• Існує ризик швидшої передачі зростання витрат у ціни для споживачів, ніж у 2022 році
• Компанії та працівники можуть активніше реагувати на інфляцію, закладаючи її у ціни та зарплати

“Ймовірність швидкої нормалізації зменшується” — Крістін Лагард

Оцінка ризиків: що визначатиме подальші дії

• Ключовим фактором є тривалість і масштаб енергетичного шоку
• Важливо, чи призведе він до довгострокового зростання загального рівня цін
• ЄЦБ підкреслює необхідність вчасно виявити момент, коли шок починає поширюватися на всю економіку

“Найважливіше — не початковий стрибок цін, а його довгострокові наслідки” — Оллі Рен

Економічні наслідки для Європи

• Зростання вартості енергоносіїв може загальмувати економічне зростання
• Є ризик повторення сценарію 2022 року, коли інфляція досягла двозначних показників
• Водночас наразі ЄЦБ стартує з нижчого рівня інфляції та нейтральної монетарної політики

Джерело: Terminal
За матеріалами: Bloomberg

Італія спрямовує 417,4 млн євро на тимчасове зниження акцизів на пальне, щоб пом’якшити тиск високих енергетичних цін на домогосподарства та бізнес. Попри прямий ефект для споживачів, рішення викликало критику через політичний контекст і джерела фінансування.

Тимчасове зниження податків як відповідь на енергетичну кризу

Ключові параметри рішення

• Обсяг фінансування: 417,4 млн євро (близько 478 млн доларів)
• Період дії: до 7 квітня
• Новий рівень акцизу: 472,90 євро за 1 000 літрів
• Попередній рівень: 672,90 євро за 1 000 літрів

Італійський уряд ухвалив рішення про суттєве зниження акцизів на бензин і дизель, що фактично означає зменшення податкового навантаження на пальне більш ніж на 200 євро на 1 000 літрів. Це прямий інструмент впливу на кінцеву ціну для споживачів, адже акциз є ключовим компонентом вартості пального.

Механізм фінансування

• Зниження акцизів фінансується через скорочення державних витрат
• Рішення оформлено у вигляді урядового декрету, опублікованого в офіційному віснику

Такий підхід означає, що держава фактично перерозподіляє бюджетні ресурси, жертвуючи іншими видатками заради тимчасового стримування цін на енергоносії.

Причини ухвалення рішення

• Високі ціни на енергоносії, що тиснуть на домогосподарства та бізнес
• Потреба у швидкому соціально-економічному ефекті
• Спроба стабілізувати ринок пального у короткостроковій перспективі

Акцизи — це непрямі податки, які входять у структуру ціни пального. Їх зниження зазвичай швидко відображається на АЗС, що робить цей інструмент одним із найоперативніших у державній політиці.

Критика та політичний контекст

• Аналітики вважають рішення політично мотивованим
• Критика пов’язана з наближенням референдуму щодо судової реформи
• Є застереження щодо ефективності використання коштів платників податків

«Політичний трюк, оплачений платниками податків. І нічого більше» — Вольфанго Пікколі, Teneo

Критики підкреслюють, що короткострокове зниження цін може не мати довготривалого ефекту, особливо якщо глобальні ринкові чинники залишаться незмінними.

Що це означає для ринку пального

• Короткострокове зниження цін на бензин і дизель
• Посилення ролі податкової політики у формуванні ціни
• Залежність ефекту від глобальних котирувань нафти

Таким чином, Італія демонструє типовий для Європи підхід: регулювання цін через податкові інструменти, а не пряме адміністративне втручання у ринок.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Reuters

Фінансові виклики та заходи підтримки

• Франція: державний борг становить майже 120% ВВП, що робить країну вразливою до додаткових витрат на підтримку населення.
• Британія: борг близько 100% ВВП; уряд розглядає питання скасування податку на надприбутки енергетичних компаній, але строки невизначені.
• Іспанія: досліджує можливі заходи підтримки для споживачів та бізнесу, поки що без конкретних рішень.
• Італія: готова підвищити податки на компанії, що отримують надмірний прибуток від зростання цін на енергоносії.
• Німеччина: вирішила утриматися від зниження податків на бензин, що свідчить про обмежений вплив на споживачів.

Механізм впливу та ризики

• Ціни на нафту зросли менше ніж на газ, тому тимчасові пільги на нафту матимуть обмежений ефект.
• Більш масштабні програми підтримки промисловості та загальні заходи замість адресних обійдуться дорожче, особливо для країн із слабкою фінансовою позицією.
• Найбільший ризик – вплив росту цін на енергоносії на інфляцію та економічне зростання.

• «Будь-які заходи, що приймаються на фіскальному рівні, мають вартість. Якщо вони дуже тимчасові, витрати не надто значні, особливо для великих економік» – Федеріко Барріга-Салазар, Fitch Ratings

За матеріалами: Reuters

Джерело: Terminal

Країни Європейського Союзу аналізують тимчасові заходи для зменшення навантаження на промислові підприємства через високі ціни на електроенергію та газ. Попри глобальні події та зростання вартості палива, ЄС намагається знайти «мостові» рішення до повної реалізації зеленої трансформації енергетики, що повинна знизити витрати на енергію.

Тиск на промисловість через високі енергетичні ціни

• Європейська комісія розглядає можливість тимчасового впливу на енергетичні податки, національні збори та витрати на вуглець, які складають близько 11% від рахунків за електроенергію промислових споживачів.
• Мережеві збори, що додають близько 18% до рахунків промисловості, також підлягають оцінці щодо зменшення навантаження.
• Короткострокові заходи не повинні підривати довгострокові кліматичні закони, спрямовані на перехід до дешевшої та низьковуглецевої енергетики.
• Швидкі «мостові» рішення можуть бути необхідні для зниження цін на енергію протягом наступних 2-5 років, поки зелена трансформація не почне зменшувати тиск на ринок енергії.
• ЄС вже має механізми державної підтримки, які уряди використовують недостатньо:
  • Державна допомога для компенсації вуглецевих витрат.
  • Контракти на різницю (contracts for difference), що гарантують стабільну ціну електроенергії для промислових споживачів.
• Якщо постачання енергії буде додатково порушене, Брюссель готовий запроваджувати заходи, що стимулюватимуть споживачів зменшувати споживання, подібно до 2022 року, коли рф різко скоротила постачання газу.

«Будь-які законодавчі пропозиції не дадуть миттєвого результату, і може знадобитися мостове рішення для зниження цін на енергію в найближчі 2-5 років, поки чиста трансформація не знизить тиск на ціни на електроенергію, як уже спостерігається в деяких регіонах» — документ Європейської комісії, Reuters

Країни з найменшим зростанням цін

• Документ відзначає, що деякі регіони вже відчувають менший тиск на ціни, попри загальне зростання світових цін на нафту та газ через конфлікти на Близькому Сході.
• Найбільш стійкими виявилися країни, які активно використовують державні програми компенсації енергетичних витрат та мають широку диверсифікацію джерел енергії.

Джерело: Terminal За матеріалами: Reuters

Середні ціни на бензин, дизель, опалювальні нафтопродукти та скраплений нафтовий газ у країнах Європейського Союзу на середину січня 2026 року демонструють значну диференціацію між регіонами. Дані в євро за 1000 літрів або за тонну відображають вплив податкової політики, логістики, структури споживання та енергетичної безпеки окремих держав.

Ринок моторних палив ЄС: ціни та структурні відмінності

Бензин Euro-super 95

Середньозважена ціна бензину Euro-super 95 у країнах ЄС (EUR27) становить 1 604,66 євро за 1000 л, а в єврозоні – 1 679,40 євро за 1000 л.

• Найвищі показники зафіксовані в Нідерландах – 2 016,64 євро та Данії – 1 870,93 євро.
• Найнижчі ціни серед наведених країн мають Болгарія – 1 214,00 євро та Кіпр – 1 324,39 євро.
• Різниця між мінімальним і максимальним рівнем перевищує 800 євро за 1000 л, що свідчить про сильний вплив національних податків і акцизів.

Автомобільний дизель

Середньозважена ціна дизельного пального в ЄС становить 1 552,90 євро за 1000 л, у єврозоні – 1 606,07 євро за 1000 л.

• Найвищі ціни зафіксовані в Нідерландах – 1 810,11 євро та Данії – 1 699,63 євро.
• Серед нижчих значень – Мальта – 1 210,00 євро та Чехія – 1 332,30 євро.
• Дизель залишається ключовим паливом для вантажного транспорту, тому його вартість прямо впливає на логістичні витрати та інфляційний тиск.

Скраплений нафтовий газ (LPG)

Середньозважена ціна LPG для моторного використання в ЄС становить 787,42 євро за 1000 л, у єврозоні – 823,26 євро за 1000 л.

• Найвищі ціни зафіксовані в Німеччині – 1 044,00 євро та Іспанії – 938,29 євро.
• Найнижчі значення мають Польща – 645,38 євро та Люксембург – 690,00 євро.
• LPG зберігає роль альтернативного моторного пального з нижчим податковим навантаженням у частині країн.

Опалювальні нафтопродукти та мазут

Опалювальна газойль (heating gas oil)

Середньозважена ціна в ЄС становить 969,52 євро за 1000 л, що нижче за моторні палива через іншу податкову категорію.

• Високі значення зафіксовані в Данії – 1 679,83 євро та Португалії – 1 462,00 євро.
• Нижчі рівні – у Бельгії – 714,20 євро та Чехії – 776,64 євро.

Мазут з вмістом сірки

Середні ціни на важкий мазут із вмістом сірки до 1% у ЄС становлять 595,29 євро за тонну, а з вмістом сірки понад 1% – 389,37 євро за тонну.

• Найнижчі значення зафіксовані в країнах Центральної та Східної Європи.
• Ціновий розрив пояснюється екологічними вимогами та витратами на очищення.

Висновки

• Значні розбіжності цін у ЄС підтверджують доцільність диверсифікації ринків й зберігання доступу до кількох напрямків постачання пального попри воєнні ризики.
• Різниця між країнами понад 50% за окремими продуктами демонструє, що транспортні та податкові фактори критично впливають на кінцеву ціну.
• Структура цін у ЄС показує, що податкова політика формує основну частину роздрібної вартості, що є релевантним для перегляду підходів для забезпечення кіцевих споживачів доступним пальним.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Європейська комісія, щотижневі ціни на нафтопродукти

Світовий ринок нафти входить у фазу глибокого надлишку пропозиції: JP Morgan попереджає, що Brent до 2027 року може опуститися в діапазон 30–39 доларів США за барель, тоді як Goldman Sachs очікує середню ціну WTI на рівні 53 долари США за барель у 2026 році при профіциті ринку на 2 млн барелів на добу та радить інвесторам уже зараз відкривати короткі позиції по нафті; поступове вичерпання хвилі пропозиції у 2026 році та ймовірне врегулювання війни в Україні можуть перезапустити балансування ринку в 2027 році, але за нижчих цінових рівнів.

Сценарії ринку нафти до 2027 року за оцінками JP Morgan та Goldman Sachs

1. Прогноз JP Morgan: Brent може перейти в ціновий коридор «30-х» доларів

JP Morgan очікує, що міжнародний бенчмарк Brent до 2027 року може знизитися до діапазону 30–39 доларів США за барель на тлі надмірної надлишкової пропозиції на світовому ринку.

• Ціновий орієнтир: потенційне падіння Brent до «30-х» доларів за барель до 2027 року.
• Ключовий драйвер: «oversupply» — ринок може бути переповнений пропозицією, що тисне на котирування.
• Поточна динаміка: від початку року ціна Brent вже знизилася на 14%.
• Фіксована позначка на момент публікації: близько 62,59 долара США за барель у понеділок вранці.

Ці цінові рівні формуються на тлі очікування ринком новин з відновлених переговорів щодо миру в Україні, що додає до цінового тренду геополітичну невизначеність.

2. Реакція ринку та вплив фактору миру в Україні

Поточна стабілізація Brent біля позначки 62,59 долара за барель пов’язана не лише з фундаментальними чинниками, а й з очікуваннями щодо розвитку мирного процесу в Україні.

• Дипломатичний контекст: Сполучені Штати та Україна провели в неділю в Женеві переговори, які обидві сторони охарактеризували як «надзвичайно продуктивні».
• Подальші кроки: сторони домовилися продовжити інтенсивну роботу над «уточненим мирним планом», запропонованим США минулого тижня.

Переговори були «надзвичайно продуктивними», і сторони домовилися продовжити інтенсивну роботу над «уточненим» мирним планом, який США запропонували минулого тижня, — йдеться в спільному описі позицій США та України.

Можливе досягнення миру в Україні може стати окремим ціновим фактором для енергетичного ринку:

• Санкційний канал впливу: пом’якшення частини санкцій та обмежень щодо росії, за оцінками аналітиків, могло б посилити пропозицію енергоресурсів на світовому ринку.
• Ефект на ціни: збільшення доступності російської нафти та нафтопродуктів теоретично може додатково знизити ціни на тлі вже існуючого надлишку пропозиції.

3. Оцінка Goldman Sachs: профіцит у 2 млн барелів на добу та «шорт» як базова стратегія

Goldman Sachs детальніше описує кількісну картину майбутнього профіциту на ринку нафти, зосереджуючись на американському бенчмарку WTI.

• Середня ціна WTI у 2026 році: прогнозується на рівні 53 долари США за барель.
• Профіцит ринку у 2026 році: близько 2 млн барелів на добу в середньому.
• Стратегія для інвесторів: Goldman Sachs вважає, що ціни на нафту мають подальший потенціал зниження «у короткостроковій перспективі» і рекомендує інвесторам продавати нафту.

Ціни на нафту, за нашою базовою оцінкою, йдуть до подальшого зниження, і інвесторам варто зараз відкривати короткі позиції по нафті, — наголосив Дан Стрейвен, співкерівник глобальних досліджень товарних ринків у Goldman Sachs.

Таким чином, для 2026 року формується сценарій, у якому ринок перебуває в стані суттєвого надлишку пропозиції, а ціновий тренд залишається низхідним. У цій структурі:

• WTI: зафіксований як бенчмарк з цільовою середньорічною ціною 53 дол./бар.
• Brent: у прогнозі JP Morgan потенційно прямує до 30–39 дол./бар. у 2027 році.
• Інвестори: отримують чіткий сигнал від Goldman Sachs про доцільність коротких позицій, поки діє хвиля надлишкової пропозиції.

4. Структура пропозиції: хвиля з боку OPEC+ та виробників Америки

Поточний надлишок на ринку нафти формується за рахунок одночасного нарощування видобутку декількома групами гравців.

• OPEC+: зберігає суттєві обсяги видобутку, що підтримує високий рівень глобальної пропозиції.
• Виробники з Америки: країни поза OPEC, розташовані в регіонах Північної та Південної Америки, додають значні додаткові обсяги.
• Синхронізація хвилі: сукупний ефект OPEC+ та неоПЕКівських виробників з Америки створює «велику хвилю пропозиції», яка проходить через ринок у найближчі роки.

Goldman Sachs описує 2026 рік як завершальний етап цієї хвилі:

2026 рік стане останнім роком великої хвилі збільшення пропозиції нафти, яку ринку ще належить «переварити», — зазначив Дан Стрейвен з Goldman Sachs.

Такий підхід структурує очікування:

• Короткостроково (до 2026 року включно): високий рівень пропозиції, профіцит у 2 млн барелів на добу, тиск на котирування.
• Середньостроково (2027 рік): завершення хвилі збільшення видобутку, поступове балансування ринку.
• Цінова база: балансування може відбуватися вже на нижчому рівні цін, з урахуванням можливого діапазону 30–39 дол./бар. для Brent.

5. Перспектива 2027 року: плавне балансування після великої хвилі пропозиції

Обидві інвестиційні банки, JP Morgan і Goldman Sachs, узгоджено вказують на 2027 рік як на рубіж, коли ринок нафти має шанс повернутися до рівноваги після потужної хвилі нарощування пропозиції.

• Рік перелому: 2027-й описується як момент «rebalance» — ринок відходить від фази надлишкової пропозиції.
• Завершення хвилі: 2026-й вважається останнім роком великої хвилі пропозиції, яку ринок має пройти, перш ніж знайти нову рівновагу.
• Роль Brent: сценарій JP Morgan із переходом Brent до «30-х» доларів створює новий, нижчий ціновий базис для балансування.

Структурно це можна подати як своєрідну інтелектуальну карту періоду до 2027 року:

• 2024–2025 роки: початкова стадія хвилі надлишкової пропозиції, падіння цін на Brent на 14% від початку року та стабілізація біля 62,59 дол./бар. на момент публікації.
• 2026 рік:
  • Профіцит близько 2 млн барелів на добу (оцінка Goldman Sachs).
  • Переважання низхідного цінового тренду.
  • Рекомендація «short oil» як базова інвестиційна стратегія.
• 2027 рік:
  • Завершення великої хвилі пропозиції з боку OPEC+ та виробників з Америк.
  • Ребалансування ринку після «переварювання» надлишкових обсягів.
  • Можливе встановлення нового цінового коридору для Brent у межах 30–39 дол./бар.

6. Санкції проти росії та їх потенційний перегляд

Окремим блоком інтелектуальної карти ринку нафти виступає геополітичний фактор, пов’язаний з війною в Україні та санкціями проти росії.

• Поточний стан: санкції та обмеження проти російського енергетичного сектора обмежують обсяги офіційної пропозиції на світовому ринку.
• Мирний сценарій: потенційне досягнення миру в Україні, як зазначають аналітики, може призвести до часткового послаблення санкційних режимів.
• Ефект на ціну: додаткові обсяги нафти з росії здатні:
  • посилити існуючий надлишок пропозиції;
  • підсилити низхідний тиск на ціни;
  • забезпечити ще більш глибоке та тривале котирування в нижньому ціновому діапазоні.

Узгодження цього геополітичного блоку з прогнозами JP Morgan і Goldman Sachs посилює сценарій дешевої нафти до 2027 року, створюючи ще один рівень причинно-наслідкових зв’язків у структурі ринку.

7. Висновки

Зведення прогнозів JP Morgan і Goldman Sachs у єдине дозволяє окреслити кілька стратегічних висновків для учасників енергетичних ринків та формувачів політики.

• Висока ймовірність тривало низьких цін: комбінація надлишкової пропозиції, можливого розмороження частини російського експорту та завершення хвилі збільшення видобутку в 2026 році свідчить на користь періоду дешевої нафти з перспективою Brent у «30-х» доларах.
• Ризики для експортерів: країни-експортери нафти мають враховувати сценарій, коли:
  • експортні доходи суттєво знижуються;
  • бюджетна політика потребує адаптації до нижчої цінової бази на середньостроковому горизонті;
  • конкуренція між постачальниками посилюється, зокрема через можливе повернення на ринок частини російських обсягів.
• Можливості для імпортерів: для країн-імпортерів дешевого енергоресурсу відкривається вікно:
  • для зниження витрат у паливно-енергетичному балансі;
  • для структурних реформ у напрямі енергоефективності та диверсифікації;
  • для формування стратегічних резервів за нижчими цінами.
• Інвестиційні рішення: рекомендація Goldman Sachs «short oil» відображає домінування низхідних очікувань щодо цін принаймні до кінця 2026 року.

У підсумку, ринок нафти до 2027 року, окреслений JP Morgan і Goldman Sachs, показує системний перехід до нової рівноваги з нижчими цінами, який зумовлений поєднанням надлишкової пропозиції, можливої трансформації санкційної політики та завершенням великої хвилі нарощування видобутку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) відмовляється від ідеї швидкої «пікової нафти» й тепер очікує зростання глобального попиту до 113 млн барелів на добу до 2050 року, що на 13% більше за рівень 2024 року. Соціально-демографічний тиск — зростання населення, урбанізація, підвищення життєвих стандартів — формує довгостроковий запит на викопне паливо, попри поступ декарбонізації та поширення електромобілів.

Чому МЕА більше не вірить у швидкий пік попиту на нафту

1. Новий прогноз МЕА: попит не падає, а зростає

• Прогноз МЕА: глобальний попит на нафту досягне 113 млн барелів на добу до 2050 року.
• Це зростання на 13% порівняно з 2024 роком, а не вихід на плато або спад.
• Раніше МЕА очікувало, що попит досягне піку або застигне до 2030 року, проте новий World Energy Outlook фактично скасовує сценарій швидкого піку.

Зміна прогнозу МЕА спровокувала звинувачення в тому, що агентство нібито «піддалося політичному тиску». Водночас навіть автор матеріалу визнає: попри дискусії щодо мотивів, сам висновок МЕА відповідає реальним трендам попиту, якщо дивитися не лише на електроенергію, а на повну картину енергоспоживання, особливо у країнах Глобального Півдня.

«Тож, попри можливий політичний елемент, висновки МЕА щодо попиту на нафту є правильними» — Осама Різві

2. Соціальний вимір: мільярди людей ще не дісталися базового рівня добробуту

2.1. Енергетична та соціальна нерівність як драйвер попиту

• Станом на 2025 рік майже 1,5 млрд людей не мають доступу до чистого палива для приготування їжі.
• Близько 2,8 млрд людей живуть у неналежних житлових умовах, переважно в країнах із низьким і середнім доходом.
• Ще 2,3 млрд людей стикаються з помірною або серйозною нестачею продовольства.

Ці цифри означають, що мільярди людей лише мають пройти шлях економічної трансформації. Коли це станеться, попит на енерго- та матеріаломісткі товари й послуги неминуче зростатиме:

• Житло: цемент і сталь для будівництва нових осель.
• Продовольство: аміак як ключовий компонент виробництва добрив для збільшення врожайності.
• Пластики: зростання споживання товарів масового попиту.
• Транспорт і комфорт: автомобілі, кондиціонери, мобільні телефони та інша масова електроніка.

Більшість із цих потреб сьогодні пов’язані з викопним паливом або продуктами його переробки. Саме тому автор робить логічний висновок: економічне зростання та покращення життя мільярдів людей практично неможливо відокремити від зростання попиту на нафту й газ у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

3. Зв’язок між добробутом і споживанням енергії

3.1. Двісті років: від 0,05 до 28 ГДж на людину

• Коли світове населення зросло з 1 млрд у 1800 році до 6,1 млрд у 2000 році, споживання корисної енергії на душу населення теж різко збільшилось.
• За цей час показник виріс із 0,05 ГДж на людину до 28 ГДж на людину.
• Це означає 560-разове збільшення, або приблизно 56 000% зростання.

Такий історичний приклад демонструє: покращення рівня життя системно пов’язане з різким зростанням споживання енергії. Отже, якщо мільярди людей у Глобальному Півдні мають повторити подібну траєкторію, енергетичний попит — включно з нафтою — навряд чи скоротиться.

4. Африка: подвоєння населення та урбанізація

4.1. Демографічний вибух і міста

• У Африці населення, за прогнозами, подвоїться до 2050 року.
• Близько 60% жителів континенту до того часу мешкатимуть у містах.

Це ставить ключове запитання: звідки взяти енергію для такого стрімкого зростання та урбанізації?

4.2. Обмежені можливості відновлюваних джерел енергії в короткостроковій перспективі

• Відновлювані джерела енергії, безумовно, відіграватимуть важливу роль, але сьогодні їм бракує масштабу та технічних можливостей, щоб повністю замінити викопне паливо.
• Автор наголошує, що відновлювані системи поки не здатні стати повноцінним замінником нафти й газу.
• За оцінкою IRENA, загальний попит на енергію в Африці подвоїться до 2040 року.

Звідси логічний висновок: без суттєвого внеску нафти й газу забезпечити енергетичні потреби Африки в горизонті до 2040–2050 років неможливо, навіть при активному розвитку відновлюваної генерації.

5. Індія: майбутній лідер зростання попиту на нафту

5.1. Нафтовий ринок Індії

• Навіть найконсервативніші оцінки передбачають, що споживання нафти в Індії зросте з 5,5 млн барелів на добу у 2024 році до 8 млн барелів на добу до 2035 року.
• За власними оцінками МЕА, Індія буде відповідальною за найбільший приріст попиту на нафту до 2035 року.

5.2. Загальний попит на енергію в Індії

• Попит на енергію в країні, як очікується, зростатиме на 3% щороку до 2035 року.
• Це буде найшвидший темп зростання серед країн, що розвиваються.

Індія, як один із найбільших ринків Глобального Півдня, підсилює загальну тенденцію: економічне зростання тут означає зростання попиту на нафту, а не його скорочення.

6. Електромобілі та декарбонізація: холодний душ для «зеленого оптимізму»

6.1. Поточний стан парку електромобілів

• Станом на 2024 рік частка електромобілів у світовому парку пасажирських авто становила лише 4%.
• Відповідно, 96% автопарку — це автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння (ДВЗ).

Отже, фактична залежність від рідкого палива для транспорту залишається домінуючою, попри шум навколо «електромобільної революції».

6.2. Сценарій політик МЕА: навіть за сприятливих умов ДВЗ домінують

• У сценарії SPS (Stated Policies Scenario) МЕА очікує, що парк електромобілів досягне 585 млн одиниць (без урахування дво- та триколісного транспорту).
• Навіть за такого розширення, електромобілі становитимуть лише 30% світового автопарку.
• Відповідно, приблизно 70% автопарку все одно зберігатиме залежність від нафтопродуктів.

У цьому контексті автор зауважує, що «хайп» навколо декарбонізації та електромобілів потребує приземленого погляду. Контекст має вирішальне значення: навіть при швидкому зростанні електромобілів структура попиту на нафту залишається стійкою.

7. Висновки

7.1. Структурні фактори, які підпирають попит на нафту

• Демографія: зростання населення, особливо в Африці й Індії, веде до неминучого збільшення енергоспоживання.
• Економічний розвиток: мільярди людей прагнуть базового рівня комфорту — від житла до кондиціонерів — що підвищує попит на матеріали та енергоресурси, значною мірою пов’язані з нафтою.
• Історичний прецедент: за 200 років зростання добробуту супроводжувалось 560-разовим стрибком споживання корисної енергії на людину.
• Обмеження ВДЕ в коротко- та середньостроковій перспективі: відновлювані джерела поки не мають достатнього масштабу та технічної гнучкості, щоб повністю замінити викопні види палива.
• Реальність транспорту: навіть за оптимістичного сценарію щодо електромобілів, переважна частка автопарку залишатиметься на ДВЗ, зберігаючи високий попит на нафтопродукти.

7.2. Чому висновок МЕА виглядає обґрунтованим

Якщо скласти разом усі елементи інтелектуальної карти — демографію, історичні дані, стан розвитку відновлюваних джерел, динаміку Африки й Індії, реальну частку електромобілів — стає зрозуміло, чому висновок МЕА про зростання попиту на нафту до 2050 року виглядає логічним і статистично обґрунтованим.

• Попит на нафту зростає там, де зростає населення та доходи — передусім у Глобальному Півдні.
• Заміщення викопного палива йде повільніше, ніж розширення економік, що зростають.
• Навіть амбітні «зелені» сценарії не демонструють швидкого й повного відриву від нафти у транспорті та матеріальноємних галузях.

Реальність попиту на нафту значно прозаїчніша, ніж «рожеві» сценарії швидкої глобальної декарбонізації. Політична дискусія може тривати, але цифри щодо населення, енергоспоживання та структури автопарку свідчать про те, що нафта ще надовго залишиться фундаментальним енергоресурсом світової економіки.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Українська дронова кампанія вивела з ладу до 17% нафтопереробних потужностей росії, що спричинило дефіцит і стрибок цін на пальне. Рекордні оборонні видатки — 41% бюджету-2025 — розігріли ринок праці, підштовхнули інфляцію до ≈10% і змусили Центробанк підвищувати ставки. ВВП у I кварталі 2025 року впав на 0,6% кв./кв., а урядові прогнози зростання знижено до 1,5%. Ризики: стагнація або рецесія, податкові підвищення та погіршення добробуту споживачів — із наслідками для конкуренції та світових ринків нафти.

Причинно-наслідкові зв’язки російської паливно-економічної кризи

1) Центральний вузол

• Шок пропозиції пального + перегрів військових видатків → інфляція ~10%, підвищення ставок, уповільнення економіки, зниження купівельної спроможності.

2) Факти

• Дрони України вивели з ладу до 17% НПЗ росії.
• Оборонні та силові видатки: 41% усіх видатків бюджету 2025 року — найвище з часів «холодної війни».
• Інфляція: близько 10%; Центробанк підвищує ставки для стримування.
• ВВП I кв. 2025: -0,6% кв./кв.; перше скорочення з 2022 року (тоді економіка падала на 1,4% р/р).
• Орієнтир зростання від уряду: 1,5% (заява міністерства фінансів).
• Бюджетний дефіцит у 2025 році на траєкторії до 5 трлн рублів (еквівалент $62 млрд).
• Споживчий вимір (москва): бензин за кілька тижнів зріс на 30%+ — з 45 до 60 руб./л; чистий денний дохід водія таксі впав до ~75% від колишнього рівня.

3) Як це транслюється на конкуренцію та ринки нафти

3.1. Гілка «Внутрішня пропозиція пального в росії»

• Втрата 17% переробки → падіння внутрішньої пропозиції → дефіцит і зростання цін.
• Наслідок для конкуренції всередині рф: перевага НПЗ/постачальників, що зберегли потужності; посилення ринкової сили локальних трейдерів у регіонах із дефіцитом.
• Ринкова логіка: дорожче пальне підвищує витрати логістики й агросектору → розширює інфляційний імпульс поза енергетикою.

3.2. Гілка «Зовнішні балансувальні потоки»

• Менше внутрішньої переробки → потенційне зростання імпорту/перенаправлення постачання сирої нафти та нафтопродуктів у/з третіх країн.
• Вплив на світову конкуренцію: регіональні премії/дисконти на дизель/бензин можуть розширитися; трейдери з альтернативними маршрутами отримують тимчасову перевагу.

3.3. Гілка «Макрофінанси та ціноутворення»

• 41% бюджету на оборону → перетік ресурсів у військовий сектор → вузькі місця у цивільній переробці, логістиці та інвестиціях.
• Підвищені ставки → дорожче кредитування НПЗ/видобутку/торгівлі → обмеження модернізацій та оборотного капіталу.
• Для ринку нафти: вища собівартість і ризик-премії → зменшення цінової агресивності експорту з рф у короткому періоді.

3.4. Гілка «Очікування та ризики»

• Озвучено ризики стагнації/рецесії; окремі посадовці говорять про «швидше, ніж очікували» охолодження зростання.
• Імовірні податкові підвищення (зокрема ПДВ) → перекладання витрат на споживача → +10–15% до цін понад поточну інфляцію.
• Структурний висновок: слабший внутрішній попит + дорожче фінансування → зниження інвестицій у нафтопереробку та логістику, що довше утримуватиме дефіцити.

4) Цінові та соціальні ефекти

• Споживачі: падіння реальних доходів (приклад із м. москва: пальне +30%+; дохід водія таксі −25%).
• Ринок праці: військові контракти конкурують із цивільними роботодавцями, деформуючи зарплатні очікування.
• Політична економія: дефіцити та інфляція тестують підтримку війни; влада прагне «м’якої посадки» без втрати соціальної лояльності.

5) Прямі цитати

«Криза триває, вона розвивається, вона зростає, вона посилюється… і стає неможливо її повністю приховати». — Ігор Ліпсіць, російський економіст

«Це очікуване уповільнення зростання. Наразі воно дуже схоже на м’яку посадку, а не на гостру кризу». — Лаура Соланко, Інститут економік, що розвиваються, Банку Фінляндії

«Отже, далі буде стагнація — фактично нуль або 1% зростання — а потім настане рецесія». — Богдан Бакалейко, колишній російський журналіст та економічний коментатор

«Я впевнений, що зрештою нам вдасться… підтримати необхідні темпи зростання, зберігаючи інфляцію мінімальною». — володимир путін

«Це найхижіший податок… ціни злетять щонайменше на 10–15% понад те». — Владислав Жуковський, незалежний економіст (про можливе підвищення ПДВ)

6) Аналітичні висновки для ринку нафти

• Короткостроково: внутрішній дефіцит пального в рф підтримує високі регіональні ціни на нафтопродукти, розширює спреди між хабами та створює можливості арбітражу для постачальників із доступом до альтернативних маршрутів постачання.
• Середньостроково: поєднання високих ставок, можливих податкових підвищень і пріоритету військових видатків стримує інвестиції у переробку та логістику, що зберігатиме структурну напругу пропозиції.
• Конкуренція: виграють виробники/трейдери поза рф із гнучкими ланцюгами постачання; усередині рф посилюється ринкова влада тих НПЗ, що залишилися в строю.

7) Хронологія подій та заяв

• Вересень 15, 2025, 9:00 AM CDT: публікація матеріалу зі зведеннями щодо 17% втрачених потужностей НПЗ, інфляції ~10% та падіння ВВП на 0,6% кв./кв.
• Офіційні коментарі: фінмін знижує прогноз зростання до 1,5%; мінекономіки попереджає про «швидше, ніж очікували» охолодження; сбербанк говорить про можливу «стагнацію»; кремль декларує контроль над інфляцією.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

7 серпня 2025 року Сенат США оголосив про введення нових санкцій проти Російської Федерації. Зокрема, сенатори Лінсі Грем і Річард Блументал анонсували запровадження вторинних санкцій для країн, які продовжують закуповувати російську нафту. Ці заходи включатимуть обмеження для великих покупців, таких як Китай та Індія, що складають 70% від загальних продажів Росії.

Про це йдеться в інтерв’ю з Нью -Йоркським політиком Борисом Пінкусом.

Основні моменти нових санкцій

• Запровадження вторинних санкцій: Сенат США вводить штрафи для країн, що купують нафту та газ у Росії, а також інші енергетичні ресурси, включаючи Китай і Індію. Прогнозується, що це може спричинити скорочення постачання російської нафти на ринок.
• Чіткі терміни запровадження: Нові санкції набудуть чинності вже в найближчі дні, а найближчим часом Сенат має розглянути законопроект, що закріплює ці санкції на законодавчому рівні.
• Зміна підходу США: Сенат вирішив жорстко реагувати на політику Дональда Трампа щодо Росії, розкритикуючи його пасивну позицію, яка, на їхню думку, сприяла подальшій агресії з боку Кремля.

Вплив санкцій на ринок нафти

• Зростання цін на нафту: Запровадження санкцій, які обмежують постачання російської нафти, спричинить дефіцит нафти на глобальних ринках. Це неминуче призведе до збільшення цін на нафту, зокрема на марки Brent і WTI. Очікується, що ціни можуть зрости на 10-15% до кінця року.
• Інші країни-виробники нафти: У разі скорочення поставок з Росії, країни ОПЕК можуть намагатися компенсувати цей дефіцит, однак це може призвести до зростання цін внаслідок збільшеного попиту.
• Залежність від китайських і індійських покупців: Китай і Індія залишаються найбільшими покупцями російської нафти, але нові санкції змусить їх шукати альтернативи або ж піддасть їх економіку додатковим тарифам на імпорт, що також може вплинути на ринки нафти.

Реакція Трампа та його політика

• Протистояння в Конгресі: Трамп не підтримує жорстке посилення санкцій і вважає, що переговори з Росією все ще можливі. Однак під тиском сенаторів, що підтримують санкції, його можливості в цьому питанні обмежені.
• Вплив на енергетичну політику США: Трамп опинився під тиском не тільки у зовнішній політиці, але й у внутрішній — санкції можуть призвести до зростання цін на енергоносії в США, що вже сьогодні стає основним питанням для американців.
• Перехід до альтернативних постачальників: Вплив санкцій також надасть можливість для альтернативних постачальників нафти та енергоресурсів, зокрема з США та ОПЕК, проте, для повного компенсування обсягів постачання Росії знадобиться час.

Можливий сценарій для ринку нафти 

• Вплив на ціни на нафту: У найближчі місяці очікується зростання цін на нафту внаслідок зменшення постачання з Росії. Якщо санкції будуть успішно реалізовані, ціни на нафту можуть зрости на 10-15% до кінця року. Це створить додатковий тиск на ринок енергоресурсів.
• Перехід до альтернативних постачальників: Інші країни-виробники нафти, зокрема США і Саудівська Аравія, можуть збільшити видобуток, щоб компенсувати нестачу російських поставок. Проте, зважаючи на політичні напруження і логістичні труднощі, цей процес буде поступовим.
• Вплив на Україну та Європу: Санкції США можуть спричинити додаткове підвищення цін на нафту в Європі, де ринок вже відчуває вплив від інших політичних факторів. Україна, яка є важливим споживачем енергоносіїв, може зіткнутися з новими викликами у вигляді підвищення цін на пальне.

Джерело: Terminal

За матеріалами: СЧАСТЛИВАЯ (адаптовано)