Європейський Союз розглядає можливість запровадження податку на надприбутки енергетичних компаній, які виникли на тлі зростання цін після початку війни в Ірані. Для ринку нафти й нафтопродуктів це означає, що політична реакція на цінові шоки може перейти від моніторингу до прямого перерозподілу частини прибутків енергетичного сектору.

ЄС обговорює податок на воєнні надприбутки енергетичних компаній

Міністри енергетики країн Європейського Союзу обговорюють створення податку на надприбутки енергетичних компаній, отримані внаслідок підвищення цін після початку війни в Ірані. Про це 13 травня 2026 року заявив міністр енергетики Греції Ставрос Папаставру.

Надприбутки у цьому контексті означають додатковий прибуток, який компанії отримують не через зростання ефективності чи інвестиції, а через різке подорожчання енергоресурсів під впливом воєнного чинника. Саме такий прибуток і став предметом політичного обговорення в ЄС.

Що саме обговорюють у ЄС

• Європейські міністри енергетики розглядають можливість створення податку на надприбутки енергетичних компаній.
• Підставою для дискусії стали цінові стрибки, що відбулися після початку війни в Ірані.
• За словами міністра енергетики Іспанії Сари Аагесен, п’ять країн ЄС, включно з Іспанією, підтримують ідею такого податку.
• Міністри енергетики ЄС мають зустрітися у Нікосії у четвер, 14 травня 2026 року.

Чому це важливо для ринку нафти й нафтопродуктів

Обговорення податку показує, що в ЄС воєнне зростання цін на енергоносії розглядають не лише як ринковий процес, а й як проблему розподілу фінансового навантаження між споживачами, державами та компаніями. Якщо енергетичні компанії отримують додатковий прибуток через зовнішній шок, уряди можуть вимагати, щоб частина цього прибутку була спрямована на пом’якшення наслідків високих цін.

Для ринку нафтопродуктів це має практичне значення: політичний тиск на маржу енергетичних компаній може посилитися саме в періоди, коли геополітика провокує різке подорожчання нафти, пального або інших енергоресурсів. Водночас, йдеться саме про обговорення, а не про вже ухвалене рішення.

Політичний сигнал для енергетичних компаній

Заява про підтримку з боку п’яти країн ЄС, включно з Іспанією, свідчить про формування групи держав, які вважають податковий інструмент прийнятною відповіддю на воєнне зростання цін. Для енергетичних компаній це означає ризик того, що надприбутки, пов’язані з кризовою кон’юнктурою, можуть стати окремим об’єктом регулювання.

Ключовий висновок для паливного ринку полягає в тому, що геополітичний шок уже впливає не лише на ціни, а й на податкову політику. ЄС фактично обговорює механізм, за якого частина фінансового ефекту від воєнного подорожчання енергоносіїв може бути вилучена у компаній через спеціальний податок.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

Європейська комісія запропонувала новий пакет заходів для стримування енергетичної кризи, спричиненої війною навколо Ірану. Ключовий акцент зроблено на зміні податкової політики та управлінні газовими запасами, водночас радикальні інструменти — такі як обмеження цін або надприбуткові податки — поки відкладено.

Податковий маневр як основний інструмент стабілізації

Зміна підходу до оподаткування енергії

• Єврокомісія планує знизити податкове навантаження на електроенергію порівняно з газом
• Це дозволить урядам:
  • зменшувати або навіть обнуляти податки на електроенергію
  • підтримувати промисловість та вразливі домогосподарства
• Формальні пропозиції очікуються у травні 2026 року
• Водночас рішення потребує одностайної підтримки всіх країн ЄС, що ускладнює його реалізацію

Обґрунтування рішення

• Переорієнтація податкової політики має стимулювати:
  • перехід від газу до електроенергії
  • розвиток чистої енергетики
• Це частина стратегії зменшення залежності від газу

Газовий ринок: стабільність під тиском

Цінова ситуація

• Ціни на газ у Європі зросли приблизно на 33% після початку конфлікту
• Причина — фактичне закриття Ормузької протоки, ключового маршруту постачання
• Попри це:
  • ціни залишаються нижчими, ніж у кризовому 2022 році
  • дефіциту постачання наразі не зафіксовано

Джерела постачання

• Основними постачальниками залишаються:
  • США
  • Норвегія
• Це забезпечує базову стабільність ринку

Газові сховища та координація закупівель

Нова стратегія управління запасами

• Єврокомісія планує:
  • координувати заповнення газових сховищ між країнами-членами
  • уникнути цінових стрибків через несинхронні закупівлі

Додаткові заходи

• Розглядаються такі інструменти:
  • максимізація роботи нафтопереробних заводів
  • введення обов’язкових запасів авіаційного пального
• Мета — запобігти перебоям у постачанні

Обережна політика замість жорстких рішень

Відкладені інструменти

• Поки що не застосовуються:
  • обмеження цін на газ
  • податки на надприбутки енергокомпаній
• Причина — відсутність гострої необхідності на поточному етапі

Роль національних урядів

• Більшість антикризових інструментів залишаються на рівні держав
• Уряди вже витратили значні ресурси на:
  • субсидії
  • податкові пільги
  • захист споживачів

Структурні зміни енергобалансу ЄС

Зростання частки чистої енергії

• У 2025 році:
  • 71% електроенергії у ЄС вироблено з відновлюваних і ядерних джерел
• У 2022 році цей показник становив близько 60%
• Це суттєво зменшило вплив газових цін на електроенергію

Довгострокова стратегія

• ЄС планує:
  • прискорити відмову від викопного палива
  • розвивати власну генерацію — відновлювану та ядерну

Висновки щодо ринку та безпеки

Можливі зміни на ринку нафти й нафтопродуктів

• Тривалий тиск на ціни через пошкодження інфраструктури на Близькому Сході
• Посилення ролі альтернативних постачальників (США, Норвегія)
• Зростання значення координації запасів як інструменту стабілізації
• Ринок залишатиметься напруженим навіть після завершення конфлікту

Захист критичної інфраструктури

• Акцент на:
  • координації дій між країнами
  • створенні стратегічних запасів
• Економічна складова включає:
  • інвестиції у переробку
  • підвищення стійкості логістики

Зміни у ціноутворенні

• Перерозподіл податкового навантаження:
  • зменшення податків на електроенергію
  • відносне здорожчання газу
• Зниження впливу газу на електроенергію завдяки:
  • зростанню частки ВДЕ та атомної генерації
• Конкуренція зміщується у бік чистих джерел енергії

Джерело: Terminal

За матеріалами: Euractiv

Країни Європейського Союзу аналізують тимчасові заходи для зменшення навантаження на промислові підприємства через високі ціни на електроенергію та газ. Попри глобальні події та зростання вартості палива, ЄС намагається знайти «мостові» рішення до повної реалізації зеленої трансформації енергетики, що повинна знизити витрати на енергію.

Тиск на промисловість через високі енергетичні ціни

• Європейська комісія розглядає можливість тимчасового впливу на енергетичні податки, національні збори та витрати на вуглець, які складають близько 11% від рахунків за електроенергію промислових споживачів.
• Мережеві збори, що додають близько 18% до рахунків промисловості, також підлягають оцінці щодо зменшення навантаження.
• Короткострокові заходи не повинні підривати довгострокові кліматичні закони, спрямовані на перехід до дешевшої та низьковуглецевої енергетики.
• Швидкі «мостові» рішення можуть бути необхідні для зниження цін на енергію протягом наступних 2-5 років, поки зелена трансформація не почне зменшувати тиск на ринок енергії.
• ЄС вже має механізми державної підтримки, які уряди використовують недостатньо:
  • Державна допомога для компенсації вуглецевих витрат.
  • Контракти на різницю (contracts for difference), що гарантують стабільну ціну електроенергії для промислових споживачів.
• Якщо постачання енергії буде додатково порушене, Брюссель готовий запроваджувати заходи, що стимулюватимуть споживачів зменшувати споживання, подібно до 2022 року, коли рф різко скоротила постачання газу.

«Будь-які законодавчі пропозиції не дадуть миттєвого результату, і може знадобитися мостове рішення для зниження цін на енергію в найближчі 2-5 років, поки чиста трансформація не знизить тиск на ціни на електроенергію, як уже спостерігається в деяких регіонах» — документ Європейської комісії, Reuters

Країни з найменшим зростанням цін

• Документ відзначає, що деякі регіони вже відчувають менший тиск на ціни, попри загальне зростання світових цін на нафту та газ через конфлікти на Близькому Сході.
• Найбільш стійкими виявилися країни, які активно використовують державні програми компенсації енергетичних витрат та мають широку диверсифікацію джерел енергії.

Джерело: Terminal За матеріалами: Reuters

Попри високу вартість сталого авіаційного пального, Євросоюз оголосив про намір компенсувати частину витрат авіакомпаніям, щоб стимулювати його використання і досягти квоти у 6% до 2030 року.

Стимулювання декарбонізації авіації

Європейський Союз прагне прискорити перехід на сталий авіаційний бензин (SAF), підтримуючи ринок за рахунок субсидій. Це відбувається на фоні зростання кліматичних зобов’язань у сфері авіаперевезень.

• Ціна SAF залишається на рівні понад $1 000 за тонну дорожчою за традиційне авіапальне.
• ЄС планує субсидувати до 200 мільйонів літрів SAF, щоб знизити фінансовий тиск на авіаперевізників.
• Метою програми є досягнення квоти в 6% SAF у загальному обсязі пального до 2030 року.

Євросоюз надає підтримку для розвитку ринку сталого авіапального, який залишається занадто дорогим без державного стимулювання

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Додаткові джерела інформації: Європейська комісія – авіаційна політика ICAO – сталий авіаційний бензин

Попри визначальний характер Директиви RED III для розвитку європейського ринку відновлюваного водню, жодна з країн-членів ЄС не імплементувала її повністю у національне законодавство в обумовлений термін.

Водневі зобов’язання ЄС під загрозою через зволікання урядів

• Директива RED III, яка набрала чинності у жовтні 2023 року, передбачає обов’язкову частку 42% зеленого водню в промисловості та 1% у транспортних видах пального до 2030 року.
• Ці вимоги мали стати стимулом для розвитку попиту на водень, який донині залишався слабким через брак споживачів.
• Термін імплементації директиви в законодавство країн-членів сплив 21 травня 2025 року, однак жодна держава ЄС не виконала зобов’язання у повному обсязі.
• За словами речника Єврокомісії, деякі країни прийняли окремі положення, але повної імплементації не досягнуто.

Це становить серйозну загрозу для реалізації Європейської водневої стратегії та загалом для досягнення кліматичних цілей ЄС. Водночас зволікання створює регуляторну невизначеність для інвесторів, які планували участь у водневих проєктах, зокрема в індустріальному секторі. Ризик регуляторної невизначеності підриває інвестиційну привабливість нових водневих проєктів, зокрема для європейської важкої промисловості.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Hydrogen Insight, European Commission

Додаткові джерела інформації по темі:

IEA Global Hydrogen Review 2023
Recharge News – EU hydrogen market awaits clarity
Clean Energy Wire: Hydrogen dossier

Німеччина, яка протягом багатьох років виступала проти визнання атомної енергетики «зеленою» та еквівалентною відновлюваній, змінила свою позицію під керівництвом нового канцлера Фрідріха Мерца.

Це може розблокувати тривалі переговори у межах ЄС щодо досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року.

• Уряд Олафа Шольца раніше виступав категорично проти атомної енергетики в ролі «зеленої» альтернативи, разом з Австрією формуючи антиядерний табір.
• У квітні 2023 року Німеччина вивела з експлуатації останні три атомні електростанції, завершивши понад 60 років комерційного використання ядерної енергії.
• Початкове рішення про поступову відмову від атомної енергетики було ухвалене канцлеркою Ангелою Меркель після аварії у Фукусімі у 2011 році.
• Водночас, енергетична криза 2022 року загострила дебати між Німеччиною та Францією щодо ролі атомної енергетики в «зеленому» переході.

«Це буде справжній поворот у політиці,» — зазначив німецький урядовець у коментарі для *Financial Times*.

Відкриття для нових технологій

Низка країн ЄС, зокрема Данія та Італія, вже почали розглядати варіанти повернення до атомної енергетики після десятиліть перерви. Особливий інтерес викликають малі модульні реактори (SMR), що здатні доповнити відновлювану генерацію.

• SMR вважаються безпечнішими та швидшими у будівництві, що робить їх привабливими для країн з обмеженими енергетичними ресурсами або територією.
• Інтеграція атомної енергетики може допомогти уникнути надмірної залежності від викопного палива та російського газу.

Австрія, однак, залишається одним з останніх критиків включення атомної енергетики до «зеленого» портфеля ЄС. Але в умовах геополітичної нестабільності та зростання енергетичних ризиків цей спротив виглядає все менш стійким.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

США та Росія ведуть переговори щодо можливого відновлення експорту російського газу до Європи, попри плани ЄС повністю відмовитися від російських енергоресурсів до 2027 року. Ці обговорення можуть мати значний вплив на енергетичну безпеку та геополітичну стабільність континенту.

Відновлення російського газу в Європі: геополітичний компроміс чи стратегічна помилка?

8 травня 2025 року стало відомо про переговори між США та Росією щодо можливого відновлення постачання російського газу до Європи.

Ці обговорення відбуваються на тлі зусиль ЄС зменшити енергетичну залежність від Росії до 2027 року. Можлива участь американських компаній у цьому процесі викликає дискусії про майбутнє енергетичної безпеки Європи.

Переговори США та Росії: новий виток енергетичної дипломатії

За повідомленням Reuters, представники США та Росії провели переговори щодо можливості відновлення постачання російського газу до Європи. Ці обговорення включають потенційну участь американських інвесторів у газотранспортній інфраструктурі, зокрема в проєктах Nord Stream та українській ГТС. Також розглядається варіант, за якого американські компанії виступатимуть посередниками, купуючи російський газ і перепродуючи його європейським споживачам, що може зменшити політичний опір у ЄС.

Ці переговори відбуваються на тлі зусиль адміністрації президента США Дональда Трампа досягти мирної угоди в Україні, що, на думку деяких дипломатів, може бути полегшено через відновлення ролі Росії на європейському газовому ринку.

Європейський контекст: між диверсифікацією та залежністю

Попри зусилля ЄС зменшити залежність від російського газу, деякі країни, такі як Угорщина та Словаччина, продовжують отримувати постачання через трубопровід TurkStream. Крім того, Франція, Бельгія, Іспанія та Нідерланди мають довгострокові контракти на імпорт російського СПГ.

Європейська комісія планує заборонити нові контракти на імпорт російського газу до кінця 2025 року та припинити існуючі до кінця 2027 року. Ці заходи спрямовані на повне припинення енергетичної залежності від Росії, попри можливі політичні та економічні виклики.

Можливі наслідки та перспективи

Відновлення постачання російського газу до Європи через участь США може мати як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, це може сприяти стабілізації енергетичного ринку та зниженню цін. З іншого — викликає занепокоєння щодо довгострокової енергетичної безпеки та політичної незалежності ЄС.

Критики зазначають, що така стратегія може підірвати зусилля ЄС щодо диверсифікації енергетичних джерел та зміцнення енергетичної автономії. Крім того, існує ризик, що повернення до імпорту російського газу може бути використане як інструмент політичного впливу.

Джерело: НТЦ Псіхєя» mailto:oil@ukroil.com.ua

За матеріалами: Reuters, AP News, Bloomberg.(The Kyiv Independent)

Європейський Союз готується скоротити залежність від російських енергоносіїв, збільшуючи імпорт зрідженого природного газу (LNG) з США. Новий план, який має бути оприлюднений 6 травня, передбачає закупівлю американського газу на $350 млрд як спосіб зменшити торговий дисбаланс із США та уникнути нових тарифів.

Коли ситуація ускладнюється, ЄС купує американський газ. Принаймні, така стратегія набуває форми: Брюссель готує новий план, щоб позбутися залежності від російських викопних ресурсів, водночас пропонуючи президенту США Дональду Трампу угоду на $350 млрд у сподіванні, що він відмовиться від нових тарифів.

Президент Європейської ради Антоніу Кошта заявив Bloomberg цього тижня, що план, який буде оприлюднений 6 травня, стане чітким політичним сигналом для енергетичних компаній: почати закуповувати більше LNG у США. Іншими словами, Європа хоче замінити «путінські» трубопроводи на «трампівські» танкери — але лише за прийнятної ціни.

Ці переговори відбуваються на тлі двох проблем, які ЄС намагається вирішити одночасно. По-перше, Європі досі потрібно розірвати довгострокові газові контракти з Росією, що ускладнюється через небажання деяких країн (наприклад, Угорщини) підтримувати повномасштабні санкції. По-друге, Трамп вимагає, щоб Європа скоротила торговий дисбаланс, купуючи американську енергію — і негайно. Його пропозиція? Закупити LNG на $350 млрд, і питання буде вирішено.

Це серйозна вимога. Для порівняння: минулого року ЄС імпортував близько 75 млн тонн LNG. Трамп хоче, щоб до цього обсягу додали ще 40 млн тонн.

Щоб реалізувати цей план, ЄС пропонує об’єднати попит країн-членів у єдину закупівельну стратегію, щоб отримати вигідніші ціни. Однак залишається питання, чи зможуть американські виробники — або чи захочуть — постачати такий обсяг газу за цінами, прийнятними для Європи. Особливо коли деякі з них вже скаржаться, що концепція «енергетичної домінації» останнім часом не приносить очікуваних результатів.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: oilprice.com