Індонезія планує заощадити до 80 трлн рупій (близько $4,7 млрд), щоб пом’якшити економічні наслідки загострення конфлікту на Близькому Сході. Уряд також розглядає заходи зі скорочення споживання пального, включно з переходом на віддалену роботу для частини держсектору.

Як Індонезія реагує на нафтовий шок

Паливна політика: субсидії залишаються

Попри фінансовий тиск, уряд не планує змінювати ключові соціальні програми:

• субсидії на паливо покривають 30–40% вартості для споживачів;
• вони становлять близько 15% державного бюджету;
• програма безкоштовного харчування на $19,7 млрд у 2026 році також залишається без змін.

Ці витрати є частиною стратегії президента Прабово Субіанто щодо прискорення економічного зростання з 5,1% до 8% до 2029 року.

Енергозбереження: нові підходи

Серед практичних заходів, які розглядає уряд:

• запровадження одного дня віддаленої роботи на тиждень для держслужбовців;
• скорочення загального споживання пального;
• подальше стимулювання енергоефективності в державному секторі.

«Ми докладаємо всіх зусиль, щоб скоротити витрати через зменшення споживання енергії та розвиток відновлюваних джерел», — заявив президент Прабово Субіанто

Стійкість ринку: без паніки серед споживачів

Попри глобальне зростання цін на нафту, Індонезія наразі уникає кризових явищ:

• відсутні масові черги на АЗС;
• ринок пального залишається відносно стабільним;
• уряд має резерви для подальших заходів економії.

Президент підкреслив, що існує ще багато інструментів для оптимізації витрат без радикальних кроків.

Подальші кроки уряду

Очікується, що найближчим часом влада:

• затвердить політику віддаленої роботи;
• оприлюднить деталі економії бюджету;
• продовжить балансувати між соціальними витратами та макроекономічною стабільністю.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Channel News Asia

Після збоїв у глобальному енергетичному «постачанні», спричинених війною США та Ізраїлю проти Ірану, уряди різних країн почали екстрено втручатися в ринок, щоб обмежити ціновий тиск на домогосподарства та не допустити дефіциту пального. У фокусі опинилися прямі кроки для стабілізації ринку нафти й нафтопродуктів: податкові послаблення, розширення субсидій, вивільнення бензину й дизелю з резервів, а також обмеження експорту нафтопродуктів. Логіка цих рішень спільна: збільшити внутрішню пропозицію, знизити фіскальний тиск у ціні літра пального і пом’якшити удар по кінцевих споживачах.

Світова реакція показує, що уряди роблять ставку не на один інструмент, а на поєднання адміністративних, податкових і резервних механізмів.

• Причина втручання: збої у глобальному енергетичному «постачанні» через війну США та Ізраїлю проти Ірану.
• Наслідки: тиск на економіки, прискорення інфляції та зростання навантаження на бюджети домогосподарств.
• Практичний висновок: уряди намагаються не лише реагувати на вже високі ціни, а й запобігти подальшому розкручуванню вартості нафтопродуктів для населення.

Найбільш прямі заходи для ринку нафтопродуктів пов’язані з фізичним нарощуванням доступності бензину, дизелю та LPG на внутрішніх ринках.

• Австралія почала вивільняти бензин і дизель з внутрішніх резервів, щоб послабити дефіцит, який уже б’є по сільських ланцюгах «постачання», а також по гірничій галузі та сільському господарству.
• Китай заборонив експорт нафтопродуктів, щоб упередити потенційний внутрішній дефіцит пального.
• Індія задіяла надзвичайні повноваження і наказала нафтопереробникам максимізувати виробництво LPG, а також скоротила продажі промисловості, щоб не допустити нестачі для 333 мільйонів домогосподарств, які мають підключення до LPG.

Ці кроки мають спільне обґрунтування.

• Вивільнення резервів працює як швидкий інструмент збільшення пропозиції на внутрішньому ринку.
• Заборона експорту утримує додаткові обсяги пального всередині країни.
• Максимізація виробництва та перерозподіл ресурсу на користь населення дають змогу пом’якшити дефіцит саме там, де цінова чутливість найвища.
• Висновок: уряди намагаються стабілізувати котирування не лише через фінансову підтримку, а передусім через контроль доступності пального на внутрішньому ринку.

Другий блок рішень стосується безпосереднього зниження цін для кінцевих споживачів через податки та субсидії.

• Італія розглядає скорочення акцизів, щоб пом’якшити ціни на пальне, і водночас готова підвищити податки для компаній, які неналежно заробляють на енергетичній кризі.
• Малайзія збільшує видатки на субсидії на бензин до 2 мільярдів ринггітів з 700 мільйонів ринггітів, щоб зберегти фіксовану ціну пального.
• Бразилія указом президента Луїса Інасіу Лули да Сілви скасувала федеральні податки на дизель.
• Ефіопія збільшила паливні субсидії.

Саме ці рішення найтісніше пов’язані зі зменшенням ціни для споживача на АЗС або з утриманням її від подальшого зростання.

• Податкове зниження прямо скорочує фіскальну складову у ціні літра дизелю чи бензину.
• Субсидії дають змогу державі взяти частину цінового навантаження на бюджет, а не перекладати його на населення.
• Фіксована ціна, як у випадку Малайзії, є формою адміністративного захисту споживача від ринкового стрибка.
• Кількісний висновок: найпомітніше нарощування підтримки в наданому матеріалі демонструє Малайзія, де фінансування бензинових субсидій зростає на 1,3 мільярда ринггітів, або майже у 2,9 раза порівняно з попереднім рівнем.

Окремо простежується ще один принцип: уряди прагнуть захистити насамперед населення, навіть якщо для цього доводиться обмежувати інші сегменти попиту.

• Індія заборонила споживачам із трубопровідним газопостачанням зберігати, отримувати або повторно заправляти побутові балони LPG.
• Крім того, продажі промисловості були скорочені, щоб уникнути дефіциту для 333 мільйонів домівок.
• Висновок: у кризовій ситуації уряди готові перерозподіляти ресурс на користь домогосподарств, тобто ставити соціальну стабільність вище за комерційний комфорт окремих секторів.

У політичному вимірі ця хвиля рішень показує, що паливна криза вже вийшла за межі суто ринкової реакції.

• Італія прямо сигналізує про готовність карати компанії, які надмірно капіталізуються на кризі.
• Китай і Австралія використовують інструменти державного контролю над потоками пального.
• Бразилія і Ефіопія компенсують ціновий удар бюджетними рішеннями.
• Висновок: для стабілізації нафтових котирувань і стримування цін на нафтопродукти уряди дедалі активніше заміщують вільний ринок прямим втручанням.

Ключові антикризові заходи зводяться до трьох моделей.

• Модель збільшення пропозиції: резерви, максимізація виробництва, обмеження експорту.
• Модель зниження кінцевої ціни: скасування податків, скорочення акцизів, розширення субсидій.
• Модель пріоритету населення: перерозподіл пального на користь домогосподарств і стримування спекулятивного заробітку на кризі.

Головний підсумок полягає в тому, що уряди відповідають на ціновий шок не абстрактними заявами, а прямими рішеннями щодо вартості й доступності пального. Там, де йдеться про бензин, дизель і LPG, влада або збільшує фізичну пропозицію, або зменшує податковий і ціновий тиск, або робить і те, і інше одночасно. Саме такі кроки в наданому матеріалі виглядають основним інструментом стабілізації ринку нафти й нафтопродуктів та захисту кінцевого споживача від подальшого подорожчання.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Після різкого зростання нафтових цін і просідання фондових ринків уряди азійських країн запускають антикризові механізми, щоб пом’якшити удар по економіці й кінцевих споживачах нафтопродуктів. Головний тригер — ризик дефіциту енергоресурсів через фактичне блокування Ормузької протоки, через яку значна частина Азії отримує нафту з Перської затоки. Відповідь регіону вже набуває чітких форм: вивільнення стратегічних резервів, обмеження експорту нафтопродуктів, розширення субсидій, заморожування цін, кредитна підтримка трейдерів і навіть нормування споживання.

Нафтовий ринок входить у фазу адміністративної стабілізації

• Ціни на нафту різко зросли, а фондові ринки пішли вниз через побоювання, що стискання енергетичного постачання розжене інфляцію і пригальмує економічне зростання.
• Для Азії ризик особливо високий, оскільки значна частина регіону залежить від близькосхідної нафти, яка надходить через Ормузьку протоку.
• У матеріалі зазначено, що протока фактично закрита з 28 лютого, коли США та Ізраїль уперше атакували Іран.
• Висновок: уряди переходять від ринкових механізмів до адміністративних рішень, бо загроза стосується не лише котирувань, а й фізичної доступності нафти та нафтопродуктів.
• Обґрунтування: майже всі оголошені кроки спрямовані або на збільшення внутрішньої пропозиції, або на стримування роздрібних цін, або на обмеження попиту.

Японія робить ставку на резерви як найшвидший інструмент стабілізації

• Японія оголосила про вивільнення рекордних 80 млн барелів нафти.
• Це еквівалентно приблизно 45 дням постачання для країни з обмеженими ресурсами.
• Початок вивільнення запланований на понеділок.
• Висновок: Японія намагається прямо вплинути на баланс попиту і пропозиції, щоб згладити ціновий сплеск і знизити ризик дефіциту.
• Обґрунтування: використання стратегічних запасів є прямим способом швидко додати фізичні обсяги на ринок без очікування нових імпортних партій.

Південна Корея поєднує цінове стримування та заміщення нафти в енергобалансі

• Правляча Демократична партія Південної Кореї заявила, що уряд зніме обмеження на потужності вугільної генерації і підвищить завантаження АЕС до 80%.
• Ще минулого тижня влада запровадила обмеження внутрішніх цін на пальне вперше майже за 30 років.
• Також розглядається надання додаткових енергетичних ваучерів для субсидування вразливих домогосподарств, якщо зростання цін на пальне підвищить рахунки за електроенергію.
• Висновок: Сеул намагається одночасно знизити тиск на нафтовий сегмент і захистити населення від перенесення дорогого пального в кінцеві тарифи.
• Обґрунтування: збільшення частки вугілля та атомної генерації зменшує потребу в нафтовмісній генерації, а цінові обмеження та ваучери працюють безпосередньо на кінцевого споживача.

Китай обмежує експорт, щоб втримати внутрішній ринок нафтопродуктів

• Китай наказав негайно заборонити експорт нафтопродуктів у березні, включно з бензином, дизелем і авіапальним.
• Мета — упередити потенційний внутрішній дефіцит пального.
• Висновок: Пекін ставить пріоритетом внутрішню стабільність цін і наявність ресурсу, навіть ціною скорочення пропозиції на зовнішніх ринках.
• Обґрунтування: якщо очищені нафтопродукти не вивозяться, більше обсягів залишається всередині країни, а це знижує ризик локального дефіциту й нових стрибків цін для споживачів.

Індонезія обирає бюджетну підтримку й прискорення біодизелю

• Індонезія планує збільшити бюджетні видатки на субсидії на пальне, щоб утримати ціни під контролем.
• Країна також прискорює програму B50, яка передбачає суміш 50% біодизелю на основі пальмової олії і 50% звичайного дизелю.
• Висновок: Джакарта намагається одночасно захистити споживача в короткій перспективі і зменшити залежність від традиційної нафти в середньостроковій.
• Обґрунтування: субсидії безпосередньо стримують роздрібну ціну, а B50 скорочує потребу в чистому нафтовому дизелі.

В’єтнам використовує стабілізаційний фонд і кредитування трейдерів

• В’єтнам уже залучив фонд стабілізації цін на пальне, щоб стримати зростання нафтових цін.
• Центральному банку доручено спрямувати комерційних кредиторів на розширення фінансування паливних трейдерів, аби ті могли збільшити закупівлі.
• Країна планує наростити національні нафтові резерви.
• Висновок: Ханой працює одразу по трьох каналах — ціна, ліквідність, запаси.
• Обґрунтування: стабілізаційний фонд приглушує цінову хвилю, кредитування допомагає імпортерам швидше закуповувати ресурс, а збільшення резервів підвищує стійкість до нових збоїв.

Шрі-Ланка вводить жорстке нормування, щоб розтягнути наявні запаси

• Шрі-Ланка у неділю запровадила нормування пального.
• За новою системою мотоцикли отримують 5 літрів, автомобілі — 15 літрів, автобуси — 60 літрів на тиждень.
• Державна Ceylon Petroleum Corporation повідомила, що країна має гарантовані постачання до кінця квітня.
• Поліцію залучають, щоб зменшити черги і мінімізувати накопичення пального про запас.
• Висновок: Коломбо фактично перейшов до ручного розподілу ресурсу, щоб уникнути паніки й швидкого виснаження запасів.
• Обґрунтування: чіткі тижневі ліміти та контроль за чергами дають змогу розподілити дефіцитне пальне між категоріями споживачів і стримати спекулятивний попит.

Бангладеш тимчасово відходить від жорстких обмежень, але шукає додатковий ресурс

• Бангладеш, який залежить від імпорту приблизно на 95% своїх енергетичних потреб, призупинив раніше запроваджене нормування пального.
• Мета — забезпечити безперебійний транспорт перед святом Ід аль-Фітр, коли мільйони людей планують поїздки.
• Влада працює над залученням додаткових партій пального з Індії, Китаю та інших країн.
• Висновок: Дака тимчасово ставить соціальну стабільність вище за режим економії, але паралельно шукає способи не допустити розриву постачання.
• Обґрунтування: скасування нормування без нових вантажів погіршило б баланс ринку, тому уряд одночасно відкриває додаткові канали імпорту.

Непал визнає, що без підвищення цін ризик зупинки постачання лише зросте

• Непал підвищив ціни на бензин на 9,55%, а на дизель — на 7,0% з опівночі неділі.
• Державна Nepal Oil Corporation пояснила це необхідністю вчасно розраховуватися з Indian Oil Corporation і уникнути подальших перебоїв.
• Висновок: Катманду обирає непопулярне рішення — підвищити ціни зараз, щоб не отримати фізичний дефіцит згодом.
• Обґрунтування: якщо імпортер не може розрахуватися з постачальником, ринок втрачає ресурс повністю, тож часткове перекладання витрат у ціну розглядається як менше зло.

Таїланд і Філіппіни комбінують диверсифікацію імпорту з адресною підтримкою попиту

• Філіппіни звернулися до росії щодо закупівлі нафти.
• Таїланд заявив про готовність купувати російську нафту і готуватися до переговорів.
• Таїланд планує заморозити ціни на паливо для приготування їжі до травня та використовувати субсидії для просування біодизелю і бензину.
• Філіппіни запровадили чотириденний робочий тиждень для економії енергії.
• Висновок: обидві країни намагаються зменшити тиск на внутрішній ринок через нові джерела нафти і через інструменти, що стримують витрати населення та попит.
• Обґрунтування: диверсифікація імпорту зменшує ризик дефіциту, заморожування цін захищає споживача, а скорочення робочого тижня зменшує енергоспоживання.

Загальний баланс: котирування стримують запасами, ціни для споживача — субсидіями, фондами і лімітами

• Для стабілізації котирувань і фізичного ринку країни використовують вивільнення резервів, заборону експорту, нарощування закупівель і кредитування трейдерів.
• Для зменшення цінового тиску на кінцевого споживача застосовують субсидії, цінові обмеження, ваучери, заморожування окремих цін і стабілізаційні фонди.
• Для розтягування доступного ресурсу влада вдається до нормування, контролю черг і заходів зі скорочення попиту.
• Висновок: регіон не має одного універсального рішення, але набір уже оголошених заходів показує спільну логіку — спершу зберегти фізичну наявність нафти й нафтопродуктів, а потім пом’якшити ціновий удар для населення і бізнесу.
• Обґрунтування: усі наведені дії прямо згруповані навколо трьох цілей — забезпечення постачання, стримування вартості та обмеження споживання в умовах шоку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters