Зовнішня база для українського А-95 у другій половині жовтня помітно послабилася: Platts gasoline за сім днів знизився на $111,75/т, а імпортний паритет — на 4,35 грн/л. Першу відмінну реакцію всередині українського роздробу вже показали дискаунтери: їхня середня ціна за сім днів зменшилася на 0,18 грн/л, тоді як преміальний сегмент додав 0,37 грн/л. Водночас європейський ринок бензину не можна назвати профіцитним: запаси в ARA залишаються низькими, експорт підтримує попит, Brent і морський фрахт дорогі, а геополітичні ризики навколо Близького Сходу зберігаються. Тому нинішній сигнал радше вказує на потенціал для зниження, ніж гарантує його.

12 жовтня ціни на нафту зросли після того, як оголошене Дональдом Трампом енергетичне перемир’я між росією та Україною не отримало підтвердження фактичним припиненням ударів. Brent піднялася приблизно на 2% до 106,80 дол./бар., WTI — до 93,70 дол./бар.

Ринок відреагував не на політичну заяву, а на ризик збереження ударів по енергетичній інфраструктурі та обмеженість ефекту від російського дизельного експорту

Financial Times 12 жовтня повідомила, що нафта подорожчала після того, як оголошене президентом США Дональдом Трампом енергетичне перемир’я між росією та Україною почало розпадатися на тлі нових російських ударів по українській енергетичній інфраструктурі.

За даними видання, Brent зросла на 2% до 106,80 дол./бар., а West Texas Intermediate — до 93,70 дол./бар. У матеріалі також зазначено, що європейські ціни на дизель знизилися на 2,3%, але залишалися поблизу високих рівнів воєнного часу.

Хоча новина безпосередньо стосується дизельного сегмента, її значення ширше для всього ринку нафтопродуктів, включно з бензинами. Геополітичні ризики, удари по енергетичній інфраструктурі та обмеження роботи НПЗ впливають на загальний баланс нафти й готового пального, а також на вартість переробки й логістичні премії.

Financial Times зазначила, що аналітики вважають вплив можливого російського дизельного експорту на глобальне постачання обмеженим через невеликі обсяги та пошкодження російських НПЗ. У матеріалі також згадуються додаткові чинники тиску на ринок — атаки хуситів на Ер-Ріяд і експорт нафтопродуктів із Китаю.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Financial Times.

Reuters повідомило 8 жовтня 2026 року, що кількість товарних суден, які проходять через Ормузьку протоку, знизилася до найнижчого рівня більш ніж за два місяці. Д

Скорочення проходів через Ормуз підвищує увагу ринку до ризиків морської логістики енергоресурсів

За даними Reuters від 8 жовтня 2026 року, через Ормузьку протоку у вівторок пройшли лише сім товарних суден. Це найнижчий показник із 23 липня. Агентство послалося на дані аналітичної компанії Kpler.

Аналітики Kpler Emmanuel Belostrino і Yui Torikata у записці від 6 жовтня зазначили, що обсяг сирої нафти, яка проходила через протоку, знизився на 27% від воєнного максимуму попереднього тижня — щонайменше до 10,1 млн барелів на добу. Це відповідає середньому рівню вересня, але становить 74% довоєнного рівня.

Reuters також зазначило, що найбільше скорочення припало на перевалки ship-to-ship у затоці Оман. Водночас експорт із узбережжя затоки Оман і Червоного моря зріс до 6,7 млн барелів на добу, що більш ніж удвічі перевищує довоєнний рівень, і частково компенсував втрати постачання через Ормуз.

LPG — це скраплений нафтовий газ, переважно суміш пропану й бутану. Для учасників європейського ринку такі повідомлення мають значення через вплив морських ризиків на ширший ринок енергоресурсів, фрахт і доступність близькосхідних вантажів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Президент Володимир Зеленський заявив Reuters, що Україна атакуватиме російські нафтопереробні заводи у відповідь на нову російську доктрину ударів по цивільній інфраструктурі.

Reuters пов’язує заяву Києва з посиленням атак на енергетичну та телекомунікаційну інфраструктуру

Reuters 3 жовтня 2026 року повідомило, що Президент України Володимир Зеленський заявив про намір атакувати російські нафтопереробні заводи у відповідь на нову військову політику росії. За словами Зеленського, ця політика передбачає ширші авіаудари, спрямовані на цивільну інфраструктуру, щоб змусити людей залишати міста, зокрема Київ.

У матеріалі зазначено, що українська розвідка отримала документи, які, за словами Києва, свідчать про перегляд кремлем підходу до вибору цілей. Reuters повідомляє, що нова стратегія дозволяє атаки на широкий спектр цивільних об’єктів, включно з лікарнями та школами. Водночас Зеленський наголосив, що Україна не атакуватиме цивільних.

Агентство також пише, що останні російські удари посилилися й були спрямовані на енергетичну та телекомунікаційну інфраструктуру. На цьому тлі Київ розвиває оборонні можливості, зокрема нові дрони-перехоплювачі та малі ракети протиповітряної оборони. Reuters також повідомило про використання Україною нової балістичної ракети FP-7 і прагнення прискорити випуск більш далекобійної FP-9.

Для ринку бензинів і нафтопродуктів ключовим є сам факт згадки НПЗ як цілей у межах воєнної ескалації. Джерело не наводить оцінки впливу на обсяги виробництва або ціни, тому ринковий висновок обмежується зафіксованим ризиком для інфраструктури переробки.

«Ми не атакуємо цивільних», — заявив Президент України Володимир Зеленський у матеріалі Reuters.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Ринок нафти відреагував на посилення атак між США та Іраном, ризики для судноплавства у Перській затоці, обмеження руху через Ормузьку протоку та можливу загрозу для маршрутів у Червоному морі.

Головним чинником подорожчання стали не тільки удари по інфраструктурі, а й ризик відмови судновласників заходити до Перської затоки

За даними Reuters, ф’ючерси на Brent наи кінець тижня подорожчали на $3,87, або 4,59%, до $88,10 за барель. Американська WTI зросла на $3,54, або 4,48%, до $82,49 за барель. Обидва еталонні сорти досягли найвищих значень із середини червня. За тиждень Brent і WTI додали приблизно по 16%; для Brent це стало третім тижневим зростанням поспіль, для WTI — другим.

Причиною ринкової реакції стало розширення військових дій у регіоні. Reuters повідомило про удари США по мостах і аеропорту в Ірані, а також про атаку Тегерана на електростанцію та опріснювальний об’єкт у Кувейті. На цьому тлі ринок окремо оцінив ризик для танкерних перевезень через Перську затоку.

«Ринок реагує на посилення бойових дій між Іраном і Сполученими Штатами, які цього тижня вилилися у нічні атаки на іранську інфраструктуру та відповідь Ірану по інфраструктурі сусідів. Якщо більше танкерів потраплять під вогонь і будуть пошкоджені, ми побачимо подальше зростання цін на нафту, оскільки судновласники просто відмовлятимуться заходити до Перської затоки», — сказав Ендрю Ліпоу, президент Lipow Oil Associates.

Окремий ризик стосується Ормузької протоки. До війни через цей маршрут проходило близько 20% світового постачання нафти. Reuters також повідомило, що Саудівська Аравія з початку війни спрямувала понад 70% свого звичайного добового експорту сирої нафти до порту Янбу на Червоному морі. Відвантаження з Янбу останніми тижнями в середньому становили 4 млн барелів на добу проти приблизно 973 тис. барелів на добу за той самий період торік.

«Будь-яка загроза закриття Червоного моря є серйозною, оскільки більшість саудівського експорту тепер перенаправлено до Янбу через нафтопровід East-West», — сказав Тамаш Варга, аналітик PVM Oil Associates.

Для ринку бензинів така динаміка є важливою через базову роль сирої нафти у формуванні вартості переробки та цінових індикаторів нафтопродуктів. У матеріалі також зазначено, що Україна завдала удару по російському НПЗ у Ярославській області, що додало до загальної картини ризиків для переробної інфраструктури.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters via The Daily Star.

Зростання цін на нафту через конфлікт на Близькому Сході перетворило енергетичну кризу на джерело надприбутків для частини світових нафтових корпорацій. За даними Oxfam, провідні нафтові компанії можуть отримати до 234 млрд доларів додаткового прибутку за рік, або приблизно 30 млн доларів щогодини. Водночас виграють не всі: європейські компанії заробляють на торговельних операціях і хеджуванні, тоді як американські гіганти частково заблоковані старими контрактами з нижчими цінами.

Нафта понад 100 доларів: геополітична криза перерозподіляє прибутки між нафтовими гігантами

Ціновий шок: Ормузька протока стала центром ринкового ризику

Світовий нафтовий ринок увійшов у фазу різкої турбулентності після того, як конфлікт між США, Ізраїлем та Іраном затягнувся на два місяці. Ключовим чинником стала ситуація навколо Ормузької протоки — одного з найважливіших морських маршрутів для транспортування нафти з Перської затоки.

Фактичне блокування Ормузької протоки спричинило стрибок міжнародних цін на нафту вище 100 доларів за барель. Нафта марки Brent — базовий світовий індикатор для оцінки вартості сирої нафти — тимчасово сягала 122 доларів за барель, що стало одним із найвищих рівнів за останні роки.

Саме цей ціновий шок став головним джерелом додаткових прибутків для нафтових компаній. За оцінкою міжнародної організації Oxfam, великі нафтові корпорації можуть додатково заробити до 234 млрд доларів протягом року. У перерахунку це близько 30 млн доларів щогодини.

Європейські компанії заробляють на волатильності

Найкраще до кризи виявилися пристосованими європейські енергетичні компанії з потужними торговельними підрозділами. Їхня перевага полягає не лише у видобутку нафти, а й у здатності заробляти на різких коливаннях цін.

• BP повідомила про зростання скоригованого прибутку у першому кварталі на 459% — до 3,84 млрд доларів.
• Shell і TotalEnergies також отримали торговельні доходи, які суттєво перевищили очікування ринку.
• Навіть після вимушеного призупинення частини видобутку TotalEnergies у Перській затоці її торговельний підрозділ зміг заробити на операціях купівлі дешевше, продажу дорожче та хеджуванні цінових ризиків.

За оцінками аналітиків, лише три компанії — Shell, BP і TotalEnergies — могли отримати від ринкової нестабільності від 3,3 млрд до 4,75 млрд доларів додаткового доходу.

Тут ключовим є механізм торговельного прибутку. Коли ціни швидко змінюються, компанія з розвиненим трейдинговим підрозділом може заробляти не тільки на самому товарі, а й на різниці між цінами у різних регіонах, строках постачання та фінансових інструментах захисту від ризиків. Для енергетичного ринку це означає, що в період кризи прибутковість залежить не лише від обсягів видобутку, а й від якості управління ціновими ризиками.

Saudi Aramco та російські компанії отримують вигоду від високої ціни

Серед бенефіціарів високих цін названо також Saudi Aramco та російські нафтові компанії. Їхня перевага описується як антициклічна: коли ринок переживає дефіцит або загрозу перебоїв постачання, виробники з великими обсягами видобутку отримують прямий виграш від підвищення ціни.

• За даними AlJazira Capital, чистий прибуток Saudi Aramco у першому кварталі 2026 року після вирахування частки міноритарних акціонерів може зрости на 13,8% у річному вимірі.
• У квартальному вимірі очікуване зростання прибутку Saudi Aramco становить 56,7%.
• Очікуваний показник — 108,8 млрд саудівських ріалів, або приблизно 29,01 млрд доларів.
• російські нафтові компанії, за наведеними оцінками, можуть додатково заробити щонайменше 23,9 млрд доларів.

Американські гіганти потрапили у пастку хеджування

На відміну від європейських конкурентів, американські нафтові корпорації опинилися у менш вигідному становищі. У матеріалі зазначено, що ExxonMobil і Chevron раніше уклали контракти хеджування, які зафіксували нижчі ціни на нафту.

Хеджування — це фінансовий механізм захисту від різких змін ціни. Він може допомогти компанії уникнути втрат під час падіння ринку, але у разі стрімкого зростання цін здатний обмежити прибуток. Саме це і стало проблемою: коли спотова ціна нафти перевищила 100 доларів за барель, частина американських компаній не змогла повною мірою скористатися цим зростанням через раніше зафіксовані умови контрактів.

Додатковим негативним чинником стала слабкість downstream-сегмента — тобто бізнесу з переробки нафти, виробництва й реалізації нафтопродуктів. За наведеними оцінками, це може коштувати американським компаніям кількох мільярдів доларів прибутку.

Головний висновок для ринку

Криза показала різницю між бізнес-моделями нафтових гігантів. Європейські компанії, які мають сильні торговельні підрозділи, змогли перетворити ринкову волатильність на джерело додаткового доходу. Американські компанії, навпаки, частково втратили вигоду через заздалегідь укладені контракти, що обмежили їхній доступ до високої спотової ціни.

• Для видобувних компаній головним чинником прибутку стала сама висока ціна нафти.
• Для трейдингових підрозділів ключовою перевагою стала здатність швидко працювати з різницею цін, строків і напрямів постачання.
• Для компаній із жорстко зафіксованими контрактами високі ціни не гарантували повного фінансового виграшу.

Це означає, що нинішній нафтовий шок є не лише кризою постачання, а й масштабним перерозподілом прибутків усередині самої нафтової галузі. Виграють ті, хто має доступ до ресурсів, гнучку торговельну інфраструктуру та здатність управляти ризиками в режимі швидкої зміни ринку.

Джерело: Terminal За матеріалами: hkcna.hk

Закриття Ормузької протоки після спільної атаки США та Ізраїлю по Ірану стало одним із найпомітніших проявів глобальної фрагментації. Ця подія спричинила найбільший шок для постачання нафти з часів Другої світової війни, посиливши ризики вищої інфляції та слабшого економічного зростання у світі.

Нафта знову стала головним каналом передачі геополітичного ризику в економіку

Закриття Ормузької протоки показало, що конфлікти на Близькому Сході вже не можна розглядати як ізольовані епізоди. Вони дедалі більше вписуються у ширший процес розпаду моделі безшовної глобалізації, коли світова торгівля, енергетичні маршрути й доступ до критичних ресурсів вважалися стабільними та передбачуваними.

Каталізатором нафтового шоку стала спільна атака США та Ізраїлю по Ірану. Наслідком стало закриття Ормузької протоки — одного з ключових маршрутів світового нафтового ринку. Саме через такі вузькі логістичні точки геополітична криза швидко переходить із військово-політичної площини у площину цін, інфляції, витрат бізнесу та очікувань інвесторів.

Чому цей шок порівнюють із 1990 і 2022 роками

Пряма паралель із двома попередніми періодами, коли конфлікти спричиняли різкі енергетичні потрясіння:

• 1990 рік — перша війна в Перській затоці, яка викликала шок на енергетичних ринках і тиск на світову економіку.
• 2022 рік — повномасштабне вторгнення росії в Україну, яке стало чинником різкого перегляду енергетичних потоків, цінових очікувань і політики енергетичної безпеки.
• 2026 рік — закриття Ормузької протоки, яке у вихідному матеріалі названо найбільшим шоком для постачання нафти з часів Другої світової війни.

Нафта зберігає роль стратегічного ресурсу, через який військові рішення та політичні прорахунки швидко впливають на фінансові ринки, споживчі ціни й перспективи економічного зростання.

Фрагментація замість глобалізації: що змінилося для енергетичних ринків

Після пандемії COVID-19 світова економіка поступово відходить від моделі, де головним критерієм була ефективність і мінімізація витрат. На перший план вийшли стійкість ланцюгів постачання, контроль над критичними ресурсами та енергетична незалежність.

Кілька рішень, які демонструють цей розворот:

• США перебудовують торговельну політику з метою повернення ланцюгів постачання всередину країни.
• Європейські політики погодилися подвоїти або потроїти витрати на оборону та інфраструктуру як частку валового внутрішнього продукту ВВП.
• Китай зробив незалежність у природних ресурсах та енергетиці однією з головних цілей, водночас зберігаючи частку у світовому експорті та розширюючи вплив у країнах Глобального Півдня.

Для нафтового ринку це означає, що логістика, доступ до сировини, контроль над морськими маршрутами та здатність держав швидко реагувати на кризи стають не менш важливими, ніж класичний баланс попиту й пропозиції.

Ринки вже відреагували на нову реальність

Фрагментація світової економіки вже відображається у динаміці активів. Кілька показових індикаторів:

• Європейські оборонні акції подвоїлися у 2025 році. Це відображає очікування зростання витрат на безпеку, оборону та інфраструктуру.
• Глобальні акції, пов’язані з природними ресурсами, зросли майже на 30% за той самий період. Ринок закладає в ціни вищу стратегічну цінність сировини.
• Акції ринків, що розвиваються, випередили акції розвинених ринків на 11% торік. Це свідчить про переоцінку ролі регіонів, пов’язаних із ресурсами, виробництвом і новими потоками капіталу.
• Золото зросло приблизно на 130% за останні три роки. Його роль як захисного активу посилилася на тлі геополітичних ризиків і дефіцитів державних бюджетів.

Ці цифри показують: інвестори вже не розглядають геополітику як тимчасовий шум. Вона перетворилася на постійний фактор оцінки ризику, особливо для секторів, пов’язаних із нафтою, природними ресурсами, обороною та критичною інфраструктурою.

Два критичні вузли ризику: нафта і напівпровідники

Геополітична турбулентність може й надалі бити по двох ключових ресурсних і технологічних основах світової економіки — нафті та напівпровідниках. До цього переліку також віднесено рідкісноземельні метали, які є пов’язаною критичною вразливістю.

Для ринку нафти ризик полягає не лише у фізичному скороченні постачання. Не менш важливими є очікування: трейдери, споживачі, уряди та інвестори закладають у ціни можливість нових перебоїв, подорожчання логістики, страхування, фрахту й формування додаткових запасів.

Саме тому навіть рух конфлікту до деескалації не знімає наслідків для економіки повністю. Порушення тривало достатньо довго, аби спричинити вищу інфляцію та нижче зростання у світі.

Що це означає для Європи

Європа опинилася в центрі одразу кількох структурних процесів. З одного боку, вона змушена збільшувати оборонні та інфраструктурні витрати. З іншого — європейський ринок залишається чутливим до зовнішніх енергетичних шоків, особливо коли вони стосуються морських маршрутів, постачання нафти й глобальних цінових орієнтирів.

Підвищення витрат на оборону та інфраструктуру як частки ВВП означає, що державні бюджети поступово переорієнтовуються на безпеку. Для енергетичного ринку це створює нову рамку: ціна пального дедалі більше залежить не лише від котирувань нафти, а й від здатності держав забезпечити логістику, запаси, інфраструктуру та стійкість постачання.

Висновок

Закриття Ормузької протоки стало не просто черговою кризою на Близькому Сході. Воно показало, що нафта залишається одним із головних індикаторів глобальної безпеки. У фрагментованому світі будь-яке загострення навколо ключових маршрутів постачання здатне швидко перетворитися на інфляційний шок, тиск на економічне зростання та переоцінку ризиків на фінансових ринках.

Для споживачів пального це означає, що майбутні ціни дедалі частіше формуватимуться не лише балансом попиту й пропозиції, а й премією за ризик: геополітику, безпеку маршрутів, доступ до ресурсів і здатність держав діяти в умовах енергетичної нестабільності.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Mid-Year Outlook 2026.

США фактично заблокували експорт іранської нафти через Ормузьку протоку — один із ключових маршрутів світової торгівлі енергоносіями. За даними аналітичної компанії Kpler, із 13 квітня жоден танкер із іранською нафтою не зміг залишити протоку. В Ірані вже визнають: країна ризикує втратити можливість зберігати нафту через переповнення резервуарів, а фінансові втрати загрожують роботі НПЗ і всій економіці. Водночас США перейшли до жорсткіших дій — американський винищувач відкрив вогонь по іранському танкеру в Оманській затоці. Попри дипломатичні переговори через Пакистан, сторони залишаються далекими від компромісу.

Блокада Ірану переходить у фазу прямого економічного виснаження

Американська морська блокада Ірану почала створювати критичні проблеми для нафтового сектору країни, який є головним джерелом валютних надходжень для іранської економіки.

• Із 13 квітня 2026 року іранські нафтові танкери фактично не можуть залишати Ормузьку протоку.
• Експорт нафти майже зупинений, що позбавляє Тегеран основних доходів.
• Іран ризикує залишитися без вільних сховищ для нафти вже через 25–30 днів, якщо блокаду не буде скасовано.
• Проблеми торкнулися не лише експорту, а й імпорту інших товарів, що змушує Іран переорієнтовувати логістику через сусідні країни та каспійські порти.

Ормузька протока є критично важливою морською артерією між Перською та Оманською затоками. Через неї проходить значна частина світових постачань нафти та скрапленого газу.

«Морська блокада є значно серйознішою загрозою навіть за війну. Поточний глухий кут потрібно подолати, адже під загрозою опинилися експорт нашої нафти й енергоносіїв, а також доля наших НПЗ», — заявив експерт нафтового сектору Ірану та член енергетичного комітету Торговельної палати Ірану Хамід Хоссейні.

Що означає переповнення нафтових сховищ

Якщо Іран не зможе експортувати нафту, видобуток доведеться скорочувати. Для нафтової галузі це створює низку ризиків:

• зниження валютних доходів держави;
• дефіцит бюджету;
• ризики зупинки частини НПЗ;
• проблеми із внутрішнім ринком пального;
• посилення інфляції та економічної кризи.

Аналітики вважають, що стратегія Вашингтона спрямована на створення для Ірану жорсткого фінансового дедлайну через максимальне обмеження нафтових доходів.

США відкрили вогонь по іранському танкеру

Ситуація різко загострилася після інциденту в Оманській затоці 6 травня.

• Винищувач F/A-18 Super Hornet ВМС США, який вилетів з авіаносця USS Abraham Lincoln, обстріляв іранський танкер M/T Hasna.
• За версією Центрального командування США (CENTCOM), судно порушило умови морської блокади.
• Американські військові заявили, що екіпаж танкера не реагував на попередження.
• Після цього літак випустив кілька снарядів із 20-мм гармати по рульовій системі судна.
• У США стверджують, що танкер був «знешкоджений» і не продовжив рух до іранського порту.

CENTCOM — це Центральне командування Збройних сил США, яке відповідає за військові операції на Близькому Сході.

Фактично це означає перехід від економічного тиску до прямого силового контролю морської логістики Ірану.

Переговори тривають, але компромісу поки немає

Паралельно тривають непрямі переговори між США та Іраном за посередництва Пакистану.

• Сторони нібито обговорюють 14-пунктовий меморандум.
• Документ має стати основою для місячного переговорного процесу щодо завершення конфлікту.
• Водночас Іран заявляє, що ще не передав офіційної відповіді США.
• Тегеран називає частину американських вимог «неприйнятними» та «нереалістичними».

Іран наполягає, що переговори мають стосуватися:

• припинення війни;
• зняття морської блокади;
• відновлення судноплавства через Ормузьку протоку.

Водночас питання ядерної програми Іран називає неприйнятним для торгу.

«Єдиним життєздатним рішенням у районі Ормузької протоки є постійне припинення війни, скасування морської блокади та відновлення нормального судноплавства», — заявило представництво Ірану в ООН.

Китай вимагає відновлення роботи Ормузької протоки

Під час візиту міністра закордонних справ Ірану Аббаса Арагчі до Пекіна Китай відкрито виступив за якнайшвидше відкриття Ормузької протоки.

• Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї закликав до всеосяжного припинення вогню.
• Пекін наголосив на необхідності відновлення «нормального та безпечного проходу» суден.
• Китай також підтримав позицію Ірану щодо права на мирну ядерну програму.

Позиція Китаю має економічне підґрунтя, адже саме китайський ринок був одним із головних споживачів іранської нафти.

Ізраїль готується до нового етапу ескалації

Попри дипломатичні сигнали, Ізраїль готується до можливого продовження бойових дій.

• Ізраїльські військові заявляють про готовність до нових ударів по Ірану.
• Начальник Генштабу Армії оборони Ізраїлю Еяль Замір повідомив про наявність «численних цілей» на території Ірану.
• Іран, своєю чергою, заявив, що його «палець перебуває на спусковому гачку».

Додаткову невизначеність створюють суперечливі заяви адміністрації президента США Дональда Трампа.

• Держсекретар Марко Рубіо оголосив про завершення операції Epic Fury.
• Натомість Вашингтон нібито переходить до нового етапу — Project Freedom, спрямованого на відкриття Ормузької протоки.
• Сам Трамп заявив, що говорити про мирну угоду «ще зарано»..

Джерело: Terminal
За матеріалами: OilPrice

Криза на Близькому Сході вже впливає не лише на поточні ціни, а й на очікування ринку на 2026-2027 роки. Через блокування видобутку, ризики для експорту з Перської затоки та затримки з відновленням потужностей ринок закладає у ціни тривалі дефіцитні сценарії.

Ціновий сигнал ринку

• Brent відкотився до 110 доларів за барель після сигналу США, що режим припинення вогню ще діє.
• Водночас у матеріалі зазначено, що фізичний дефіцит може знову підштовхнути Brent до 120 доларів за барель вже протягом тижня.
• Грудневі контракти 2026 року торгуються на рівні 91 долар за барель для Brent і 85 доларів за барель для WTI.
• Це суттєво вище за початкові очікування ринку на рівні 55-60 доларів за барель.

Близький Схід і Ормузька протока

• У регіоні зупинено близько 11 млн барелів на добу видобутку.
• Більшість виробників уже досягли межі зберігання нафти, а накопичені запаси потребуватимуть щонайменше 2-3 місяців для розчищення.
• У Перській затоці залишаються заблокованими близько 2 тис. суден.
• Президент США Дональд Трамп заявив про намір звільнити частину цих суден як гуманітарний крок для танкерів країн, не залучених до війни США та Ірану.

Ризики

• Скорочення видобутку та блокування логістики формують ризик фізичного дефіциту, а не лише біржової волатильності.
• Країни на кшталт Іраку та Кувейту, за оцінкою матеріалу, навряд чи повернуться до довоєнних потужностей у 2026 році.
• За оцінкою Wood Mackenzie, Іраку знадобиться щонайменше 9 місяців для відновлення через обмеження родовищ.
• Для споживачів пального це означає ризик тривалішого тиску на ціни, адже дефіцит сирої нафти поступово переходить у ризики для ринку нафтопродуктів.

ОПЕК+ і виробнича політика

• Ключові сім учасників ОПЕК+ на чолі із Саудівською Аравією та росією погодили збільшення видобутку на 188 тис. барелів на добу у червні 2026 року.
• Це нижче за підвищення на 206 тис. барелів на добу, оголошені на квітень і травень.
• У матеріалі це пов’язано з виходом Об’єднаних Арабських Еміратів з ОПЕК та ОПЕК+ 1 травня.

Корпоративні маркери ринку

• BP розглядає продаж частини або всіх операцій у британському секторі Північного моря з потенційною вартістю до 3 млрд доларів.
• Petrobras домовилася викупити частки партнерів Shell, ONGC і Brava Energia в Argonauta, отримавши 100% контроль над родовищем Jubarte із запасами 0,7 млрд барелів.
• Pemex повідомила про квартальний збиток 2,6 млрд доларів у першому кварталі 2026 року, попри збільшення переробки до 1,14 млн барелів на добу.
• Chevron прагне перенаправити нафту з двох відновлених офшорних платформ на НПЗ El Segundo потужністю 285 тис. барелів на добу.

Геополітичне розширення ризиків

• США оголосили широкі санкції проти енергетичного та металургійного секторів Куби.
• Китай запровадив блокувальні заходи у відповідь на санкційне включення приватного переробника Hengli Petrochemical і чотирьох менших переробників із Шаньдуна.
• Японська Taiyo Oil має отримати вантаж російської нафти із проєкту Sakhalin-2. Це перше таке постачання з червня 2025 року і лише друге від моменту запровадження санкцій наприкінці 2022 року.
• Суперечка між Гаяною і Венесуелою навколо регіону Ессекібо знову загострюється, оскільки регіон у матеріалі описано як імовірне геологічне продовження важких нафтових басейнів Венесуели.

Висновки

• Ринок закладає тривалу кризу, оскільки ціни контрактів на 2026 рік уже значно перевищують попередні очікування.
• Головний ризик для пального полягає в переході від логістичної кризи до фізичного дефіциту нафти.
• Стратегічні резерви можуть тимчасово пом’якшити шок, але, за словами керівника Chevron Майка Вірта, дефіцит постачання спочатку проявиться в Азії, а потім пошириться на Європу.

Дефіцит постачання нафти незабаром почне проявлятися у світі, оскільки національні стратегічні резерви поступово виснажуються, спершу в Азії, а потім у Європі. — Майк Вірт, CEO Chevron

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

Уряди різних країн одночасно запускають податкові пільги, субсидії, експортні обмеження, вивільнення резервів і пряме адміністративне втручання, щоб стримати подорожчання енергії після війни США та Ізраїлю проти Ірану. Із наданого матеріалу випливає, що головний акцент дедалі частіше зміщується саме на ринок нафти й нафтопродуктів: держави намагаються втримати дизель, бензин, нафту, нафту сировинну, нафту для переробки, LPG і нафтопродукти всередині своїх економік, одночасно знижуючи податки, обмежуючи експорт або розширюючи бюджетну підтримку. Це свідчить про посилення ролі держави на паливному ринку та про зростання ризику подальшої фрагментації міжнародного постачання.

Геополітичний імпульс і реакція держав

• Reuters повідомляє, що уряди по всьому світу намагаються захистити домогосподарства від різкого зростання енергетичних витрат, спричиненого війною США та Ізраїлю проти Ірану.
• Висновок: паливна політика дедалі більше стає інструментом антикризового управління, а не лише ринкового регулювання.

Податки, субсидії та пряме стримування цін

• Нідерланди оголосили тимчасові податкові пільги, щоб компенсувати зростання цін на пальне.
• Швеція скорочує податки на пальне та збільшує субсидії на електроенергію.
• Сербія знижує акциз на сиру нафту сукупно на 60%, щоб заспокоїти місцевий ринок.
• Італія розглядає скорочення акцизів, щоб пом’якшити ціни на пальне.
• Іспанія просуває зниження податків на пальне та електроенергію, а також паливні субсидії для секторів, найбільш вразливих до цінових стрибків.
• Аргентина відклала дію запланованого підвищення податків на рідке пальне та викиди вуглекислого газу.
• Малайзія збільшує витрати на субсидії на бензин до 2 млрд ринггітів з 700 млн ринггітів, щоб зберегти фіксовану ціну.
• Таїланд намагається втримати внутрішню ціну дизелю на рівні 33 бати за літр, або 1,02 долара.
• Греція виділяє 300 млн євро на субсидії для пального, добрив і знижки на поромні квитки у квітні та травні.
• Румунія зменшує акциз на дизель на 0,30 лея, або 0,0679 долара, за літр.
• Південна Африка на один місяць знижує паливний збір, щоб не допустити ще вищого зростання цін у квітні.
• Бразилія ще в березні скасувала федеральні податки на дизель і водночас запровадила 12% податок на експорт нафти.
• Північна Македонія знизила ПДВ на бензин і дизель з 18% до 10% на два тижні, починаючи з опівночі 23 березня.
• Намібія тимчасово скорочує паливні збори на 50% щонайменше на три місяці, до кінця червня.
• Висновок: податкове пом’якшення і бюджетні субсидії стали наймасовішою короткостроковою відповіддю на паливний шок. Саме такі рішення повторюються в найбільшій кількості країн і охоплюють як Європу, так і Азію, Африку та Латинську Америку.

Експортні обмеження і пріоритет внутрішнього ринку

• Індія заявила, що переглядатиме експорт пального за потреби, щоб гарантувати наявність обсягів на внутрішньому ринку, а постачання сусідам погоджуватиме лише за наявності надлишку.
• Південна Корея вже почала виконувати заборону на експорт нафти для нафтохімії, щоб збільшити внутрішнє постачання.
• Китай, за даними чотирьох джерел, заборонив експорт нафтопродуктів, щоб упередити можливий внутрішній дефіцит пального.
• Сербія продовжила заборону на експорт сирої нафти та паливних продуктів, щоб захистити свій ринок від дефіциту та цінових стрибків.
• Висновок: уряди дедалі частіше ставлять енергетичну безпеку внутрішнього ринку вище за зовнішню торгівлю. Держави або вже блокують експорт, або попереджають, що дозволятимуть його лише за наявності надлишку.

Резерви, додаткові обсяги і переорієнтація постачання

• Австралія вивільняє бензин і дизель із внутрішніх резервів, щоб пом’якшити дефіцит, який уже б’є по сільській логістиці, видобувній галузі та агросектору.
• Камбоджа збільшує імпорт пального з Сінгапуру та Малайзії, щоб компенсувати нестачу постачання з В’єтнаму і Китаю.
• Шрі-Ланка запроваджує додаткові заходи з нормування пального, щоб скоротити черги й забезпечити додаткові нафтові обсяги.
• Філіппіни активують надзвичайний фонд обсягом 20 млрд песо, або 333 млн доларів, для посилення паливної безпеки в умовах триваючої волатильності нафтових цін.
• Бразилія запускає новий план, який має допомогти штатам субсидувати імпорт дизелю.
• Висновок: країни не чекають на самовідновлення ринку, а переходять до прямого адміністрування фізичних потоків пального. Наведені рішення стосуються не лише ціни, а й конкретних обсягів, резервів, логістики та контролю доступу до ресурсу.

Переробка, виробництво і заміщення дефіцитних продуктів

• Індія використала надзвичайні повноваження і доручила нафтопереробникам максимально наростити виробництво LPG, який широко використовується для приготування їжі.
• Щоб уникнути дефіциту для 333 млн домогосподарств, підключених до LPG, країна скоротила продажі промисловості.
• Японія планує збільшити імпорт проміжних хімічних продуктів, зокрема пластмас, оскільки стикається з жорсткішим постачанням нафти для нафтохімії через конфлікт.
• Нігерія повідомляє, що НПЗ Dangote, найбільший в Африці, збільшив експорт бензину до африканських країн, які постраждали від перебоїв постачання через війну.
• Індонезія почне впровадження програми B50 з 1 липня. Ідеться про суміш 50% біодизеля на основі пальмової олії та 50% звичайного дизелю.
• Висновок: паливна криза вже змінює не лише торгівлю, а й виробничу структуру ринку нафтопродуктів. Країни одночасно збільшують випуск окремих продуктів, заміщують дефіцитні компоненти та прискорюють перехід на альтернативні суміші у межах наявного паливного балансу.

Адміністративне регулювання попиту і споживання

• Словенія тимчасово обмежила закупівлю пального через дефіцит на АЗС, який частково пояснюється транскордонними заправками та накопиченням запасів.
• Таїланд одночасно обговорює з урядом росії можливість закупівлі сирої нафти, заморожує ціни на окремі товари та готує підтримку фермерів.
• Австралія закликає громадян активніше користуватися громадським транспортом, визнаючи, що економічні наслідки війни відчуватимуться місяцями.
• Висновок: уряди переходять від пасивного спостереження до прямого управління попитом. Зафіксовано як обмеження на закупівлі, так і спроби змінити моделі споживання через адміністративні та поведінкові заходи.

Що це означає для світового нафтового ринку

• Загальний висновок: глобальний ринок нафти й нафтопродуктів входить у фазу посиленого державного втручання, локалізації ресурсу та захисту внутрішнього споживача.
• Країни масово скорочують податки, збільшують субсидії та компенсують витрати бюджету, щоб стримати кінцеву ціну пального.
• Дедалі більше урядів блокують або переглядають експорт пального, сирої нафти та нафтопродуктів, якщо виникає ризик нестачі на внутрішньому ринку.
• Держави вивільняють резерви, переорієнтовують імпорт, субсидують дизель і стимулюють виробництво окремих видів пального, що свідчить про перехід від звичайної ринкової логіки до кризового режиму управління.
• Кількісні параметри з матеріалу — 60% зниження акцизу в Сербії, 2 млрд ринггітів субсидій у Малайзії, 33 бати за літр дизелю в Таїланді, 300 млн євро допомоги в Греції, 20 млрд песо надзвичайного фонду на Філіппінах, 12% податку на експорт нафти у Бразилії, 18% до 10% ПДВ у Північній Македонії, 50% зниження зборів у Намібії, 333 млн домогосподарств із підключенням до LPG в Індії та запуск B50 з 1 липня в Індонезії — показують масштаб і терміновість реакції.

«Уряди по всьому світу намагаються захистити споживачів від стрімкого зростання енергетичних витрат, спричиненого війною США та Ізраїлю проти Ірану.» — Reuters

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters