Майбутнє відкриття Ормузької протоки може стати не лише полегшенням для Саудівської Аравії та сусідніх виробників Перської затоки, а й новим ризиком для ОПЕК. Reuters Open Interest зазначає, що повернення великих обсягів близькосхідної нафти на ринок може посилити конкуренцію між виробниками, створити тиск на ціни та ускладнити для Ер-Ріяда контроль за дисципліною видобутку.

Після війни за ринок можуть одночасно боротися виробники Перської затоки, США, Бразилія та Венесуела

До початку конфлікту через Ормузьку протоку проходило майже п’ята частина світових потоків нафти й газу. Війна з Іраном і закриття цього водного шляху різко скоротили видобуток країн Organization of the Petroleum Exporting Countries — ОПЕК, тобто Організації країн-експортерів нафти, — і змістили центр ваги галузі від Близького Сходу.

У матеріалі Reuters Open Interest наголошується, що варіанти Саудівської Аравії для протидії цим змінам обмежені. Досі незрозуміло, коли саме протоку буде відкрито і на яких умовах. Президент США Дональд Трамп наполягає, що рух через водний шлях має повернутися до довоєнної норми, тоді як Іран прагне зберегти певний рівень контролю. Це означає, що відновлення може бути обережним, спірним і нерівномірним.

Втрати експорту створили сильний фіскальний тиск

Один із ключових наслідків конфлікту — масштабні втрати доходів у країнах Близького Сходу. За розрахунками Reuters Open Interest, втрата близько 13 млн барелів на добу близькосхідного експорту, або приблизно 13% світового постачання, з початку війни 28 лютого означає понад $80 млрд недоотриманих доходів.

Пошкодження енергетичної інфраструктури, включно з нафтопереробними заводами, сховищами, танкерами та заводами зі скраплення природного газу, оцінюється у десятки мільярдів доларів.

• Саудівська Аравія, Бахрейн, Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Ірак та Іран, за оцінкою матеріалу, прагнутимуть максимізувати нафтовий експорт, щоб закрити бюджетні розриви, створені конфліктом.
• Азійські уряди та нафтопереробні заводи під час конфлікту різко скоротили споживання і використовували запаси.
• Багато імпортерів, імовірно, будуть зацікавлені у відновленні запасів після відкриття протоки.

Відновлення постачання не буде синхронним

Попит і постачання навряд чи відновлюватимуться одночасно. Виробникам Близького Сходу може знадобитися кілька місяців, щоб перезапустити значну частину приблизно 11 млн барелів на добу зупиненого видобутку. Водночас залишається незрозумілим, яка частина попиту була справді втрачена, а яка лише відкладена.

До цього додаються геополітичні ризики. Імовірним результатом Reuters Open Interest називає нерівномірне, переривчасте відновлення, яке навантажуватиме ланцюги постачання і додаватиме нову волатильність цінам на нафту.

ОПЕК входить у нову фазу ослабленою

Історично такі умови могли б посилювати роль ОПЕК. Група та її союзники, зокрема росія, неодноразово втручалися для стабілізації ринків під час криз, коригуючи видобуток. Як приклад у матеріалі наведено пандемію COVID-19, коли координоване скорочення, а потім збільшення видобутку допомогли провести ціни через екстремальні коливання.

Цього разу, за оцінкою Reuters Open Interest, картель виглядає значно менш здатним виконувати таку роль. За даними U.S. Energy Information Administration, видобуток ОПЕК у квітні впав до середнього рівня 20 млн барелів на добу проти 31 млн барелів на добу в лютому. Частка ОПЕК у світовому видобутку знизилася до історичного мінімуму — близько 22%.

Додатковим ударом стало рішення Об’єднаних Арабських Еміратів у квітні вийти з групи, щоб реалізовувати власну стратегію зростання видобутку. Це, як зазначає матеріал, послабило згуртованість ОПЕК і авторитет Саудівської Аравії.

Роль росії в ОПЕК+ також обмежена

Напруження посилює неспроможність росії швидко наростити експорт і діяти як балансувальний постачальник у ширшому альянсі ОПЕК+. У матеріалі це пов’язано з повторними ударами українських дронів по її енергетичній інфраструктурі в межах кампанії з послаблення воєнної економіки москви.

ОПЕК+ — це формат співпраці ОПЕК із країнами-виробниками, які не входять до організації. Його роль полягає у координації політики видобутку для впливу на баланс попиту й постачання.

Саудівські важелі впливу можуть зменшитися

Після відкриття Ормузької протоки Саудівська Аравія може опинитися у складному становищі. Члени ОПЕК, які втратили доходи під час війни, можуть агресивно конкурувати за частку ринку, виводячи більше барелів на ринок і створюючи сильний тиск на ціни. У таких умовах Ер-Ріяду буде складно переконати їх обмежувати видобуток для підтримки цін.

Додатковим чинником є дії самої Саудівської Аравії під час війни. Переорієнтувавши понад 60% свого експорту через Червоне море, Ер-Ріяд зміг скористатися ціновим стрибком під час конфлікту. Це, за оцінкою матеріалу, ускладнить для королівства аргументацію перед такими виробниками, як Ірак і Кувейт, які мали мало альтернативних маршрутів експорту або не мали їх зовсім.

Останні сигнали політики ОПЕК також вказують на рух до збільшення постачання. У неділю група погодила четверте поспіль щомісячне підвищення видобутку. За нинішнього темпу ОПЕК+ може, принаймні на папері, повністю скасувати 1,65 млн барелів на добу скорочень, погоджених у 2023 році, до вересня.

Ризик надлишку: до 5 млн барелів на добу після повного відкриття

Відновлення постачання не буде миттєвим, однак баланс ризиків у матеріалі описано як такий, що впевнено зміщується у бік надлишку. Повернення барелів ОПЕК разом зі стійко високим видобутком у країнах, зокрема США, Бразилії та Венесуелі, може залишити світовий ринок із профіцитом близько 5 млн барелів на добу в місяці після повного відкриття Ормузької протоки, за оцінкою аналітика Rystad Energy Хорхе Леона.

Ключова проблема для виробників Перської затоки полягає в тому, що конкуренти поза регіоном, включно з частиною членів ОПЕК, зміцнили свої ринкові позиції під час кризи. Це може ускладнити повернення втраченої частки без агресивного ціноутворення.

У матеріалі зазначено, що група виробників протягом десятиліть демонструвала готовність до болючих цінових воєн. Але починати таку війну зараз, після найсильнішого перебою постачання за десятиліття, означало б ризик втрати контролю і подальшого прискорення завершення епохи домінування ОПЕК.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters 

Зупинка танкерного руху через Ормузьку протоку поставила під загрозу понад третину імпорту нафти в Азії. Найбільші споживачі — Китай та Індія — змушені терміново шукати альтернативні джерела. Найшвидшою заміною виявляється російська нафта, однак її вільні обсяги обмежені, а знижки до еталонного сорту Brent уже скорочуються. Це створює передумови для подорожчання сировини та посилення конкуренції між покупцями.

Криза постачання після зупинки танкерів

Ормузька протока — вузьке місце світового нафтового ринку

Криза навколо Ормузької протоки стала серйозним стрес-тестом для глобальної системи постачання нафти.

• Супутникові дані показують, що з 1 березня 2026 року через протоку не проходив жоден танкер із нафтою чи нафтопродуктами.
• Фактична зупинка руху поставила під загрозу понад третину імпорту сирої нафти до Азії.
• Найбільший удар отримали Китай та Індія — країни, які разом споживають десятки мільйонів барелів нафти щодня.

Обидві держави залишаються структурно залежними від постачань із Перської затоки. Навіть попри розширення імпорту з інших напрямків, значна частка їхнього споживання пов’язана саме з цим регіоном.

Індія може повернутися до російської нафти

Зміна структури імпорту

Упродовж останніх місяців Індія скорочувала закупівлі російської нафти, замінюючи їх постачанням із країн Близького Сходу.

• Імпорт російської нафти впав з 1,85 млн бар./добу у листопаді 2025 року до 1,06 млн бар./добу у лютому 2026 року.
• Близько 510 тис. бар./добу з цього обсягу надходило на нафтопереробний завод у Вадинарі.
• У лютому 2026 року імпорт із Іраку, Саудівської Аравії, ОАЕ та Кувейту перевищив 2,8 млн бар./добу.
• Загальний імпорт Індії становив 5,18 млн бар./добу.

Це означало майже зростання близькосхідних постачань на 1 млн бар./добу порівняно з листопадом 2025 року.

Однак нинішня криза змушує Нью-Делі переглядати цю стратегію: значна частина вантажів фактично застрягла в акваторії Перської затоки через проблеми з проходом через Ормузьку протоку.

Китай уже наблизився до рекордних закупівель російської нафти

Рекордні поставки

Китай зіткнувся з подвійним ударом через кризу.

• У лютому 2026 року морський імпорт російської нафти досяг 1,92 млн бар./добу — рекордного рівня.
• Водночас Китай імпортував близько 1 млн бар./добу іранської нафти.
• Постачання з Кувейту, Іраку, ОАЕ та Саудівської Аравії становили приблизно 3,4 млн бар./добу.

Таким чином, ризик втрати іранських постачань та перебоїв із Перської затоки ставить під загрозу понад третину імпорту нафти Китаю.

У цій ситуації російська нафта має логістичну перевагу:

• частина постачань надходить трубопроводами суходолом;
• значні обсяги відправляються з далекосхідних портів росії.

Ці маршрути дозволяють повністю обійти Ормузьку протоку.

Логістика вже перебудовується

Танкери змінюють маршрути

Ринок уже демонструє ознаки швидкої перебудови логістики.

• Через санкційні дії США проти експорту нафти з Венесуели в Азії залишилась значна кількість простоюючих супертанкерів VLCC.
• Частина цих суден почала використовуватись для транспортування російської нафти.
• Щонайменше 8 VLCC зараз перебувають в Аравійському морі та біля Сінгапуру.
• Вони перевозять близько 12 млн барелів нафти Urals.

Це більше за попередній рекорд перевезень у 9,8 млн барелів у лютому 2023 року.

Більшість цих вантажів уже законтрактована китайськими покупцями, що обмежує доступність додаткових обсягів для Індії.

Запаси скорочуються, знижки падають

Обмежена вільна пропозиція

Дані про плавучі запаси показують, що резерви російської нафти швидко скорочуються.

• Наприкінці січня 2026 року на танкерах зберігалося близько 19,6 млн барелів.
• На початку березня залишилось лише близько 7 млн барелів.
• У плавучому зберіганні перебуває 12 танкерів.

Частина суден уже стоїть поблизу китайських портів і очікує розвантаження.

Паралельно змінюється цінова ситуація:

• знижка сорту Urals до Brent скоротилася з приблизно $10 до $5–6 за барель;
• падіння переробки на російських НПЗ може збільшити експортні обсяги.

Завантаження російських НПЗ зменшилось:

• з 5,5 млн бар./добу у грудні 2025 року
• до 5,15 млн бар./добу у лютому 2026 року.

Серед причин:

• удари безпілотників по НПЗ у Волгограді (300 тис. бар./добу потужності);
• пошкодження НПЗ в Ухті (80 тис. бар./добу);
• планові ремонти на інших підприємствах.

Конкуренція Китаю та Індії може підняти ціни

У нових умовах москва отримує вигідну позицію на ринку.

• Китай і Індія залишаються двома найбільшими покупцями російської нафти.
• Вільні обсяги на ринку обмежені.
• Попит із боку обох країн може швидко зрости через кризу в Перській затоці.

Це дає змогу російським експортерам підвищувати ціни, використовуючи конкуренцію між покупцями.

На відміну від попередніх місяців, коли надлишок нафти призводив до накопичення запасів у танкерах біля Сінгапуру, нині більшість вантажів уже продана.

Російська нафта залишається одним із небагатьох великих джерел постачання, яке може обійти кризову зону Перської затоки. Однак у нових умовах вона може стати значно дорожчою і менш доступною.

Джерело: Terminal
За матеріалами: OilPrice

Світова економіка зберігає стабільну траєкторію зростання, підтверджену сильними результатами у першій половині 2025 року.

Підвищення прогнозів ВВП для ключових економік створює основу для зростання світового попиту на нафту у 2025–2026 роках, що, своєю чергою, впливає на баланс попиту та пропозиції й цінові тенденції.

Глобальні економічні прогнози

• Світовий ВВП: 2025 — 3.0% (+0.1 п.п. до попереднього прогнозу), 2026 — 3.1%.
• США: 2025 — 1.8% (+0.1 п.п.), 2026 — 2.1%.
• Японія: 2025 — 1.0%, 2026 — 0.9% (без змін).
• Єврозона: 2025 — 1.2% (+0.1 п.п.), 2026 — 1.2%.
• Китай: 2025 — 4.8% (+0.1 п.п.), 2026 — 4.5%.
• Індія: 2025 і 2026 — 6.5%.
• Бразилія: 2025 — 2.3%, 2026 — 2.5%.
• росія: 2025 — 1.8%, 2026 — 1.5%.

Світовий попит на нафту

• 2025 рік: зростання на 1.3 млн бар./день р/р (без змін до попередньої оцінки).
• OECD: +0.1 млн бар./день; не-OECD: +1.2 млн бар./день.
• 2026 рік: зростання на 1.4 млн бар./день р/р (+0.1 млн бар./день до попередньої оцінки).
• OECD: +0.2 млн бар./день; не-OECD: +1.2 млн бар./день.

Світова пропозиція нафти

• Поза DoC (рідкі вуглеводні): 2025 — +0.8 млн бар./день (США, Бразилія, Канада, Аргентина як ключові драйвери); 2026 — +0.6 млн бар./день (на 0.1 млн бар./день нижче попередньої оцінки).
• NGL і неконвенційні рідини (країни DoC): 2025 — +0.1 млн бар./день до 8.7 млн бар./день; 2026 — +0.1 млн бар./день до 8.8 млн бар./день.
• Сира нафта (країни DoC): у липні видобуток зріс на 335 тис. бар./день м/м — до 41.94 млн бар./день (за даними вторинних джерел).

Висновки та вплив на ринок

• Підвищення прогнозів ВВП у США, Єврозоні та Китаї свідчить про зростання попиту на нафту, особливо у сегменті не-OECD, який додає ≈1.2 млн бар./день щороку.
• Сукупна економічна активність 2025–2026 років утримує траєкторію попиту на підвищеному рівні (р/р), що підсилює цінову рівновагу на середньостроковому горизонті.
• Приріст видобутку поза DoC у 2025 році компенсує частину додаткового попиту; сповільнення приросту у 2026 році (0.6 млн бар./день) може посилити конкуренцію за ринкові частки.
• Липневе збільшення видобутку країнами DoC (+335 тис. бар./день, м/м) свідчить про готовність утримувати пропозицію на високому рівні для балансування ринку.

Джерело: Terminal 

За матеріалами: OPEC