S&P Global Commodity Insights повідомило 11 серпня, що Південна Корея планує з 2027 року відновити імпорт аргентинської нафти після завершення пробних постачань і тестування сировини на місцевих НПЗ та нафтохімічних підприємствах. Мета — розширити географію закупівель за межами Перської затоки.

Корейські НПЗ розширюють набір джерел сировини на тлі ризиків для традиційних маршрутів із Близького Сходу

За даними S&P Global Commodity Insights, кілька південнокорейських нафтопереробних і нафтохімічних компаній завершили пробні постачання аргентинської нафти та тестування її як сировини. Після цього країна планує розпочати регулярний імпорт з Аргентини у 2027 році. Запланований обсяг закупівель урядові відомства не уточнили.

Південнокорейські компанії прагнуть зменшувати залежність від близькосхідних сірчистих сортів нафти та диверсифікувати закупівлі, зокрема за рахунок Південної Америки. Південна Корея востаннє імпортувала аргентинську нафту в жовтні 2010 року — тоді було придбано 300 тис. барелів.

У першому півріччі 2026 року країна імпортувала 291,2 млн барелів сірчистої нафти з Близького Сходу. Це становило 62% загального імпорту сирої нафти обсягом 467,1 млн барелів. Постачальники з Латинської Америки за цей самий період забезпечили 20,5 млн барелів.

Офіс президента Південної Кореї зазначив, що аргентинський напрям може підвищити стійкість забезпечення сировиною в умовах геополітичних перебоїв, які впливають на традиційні морські маршрути.

Серед аргентинських сортів інтерес азійських покупців привертає легка малосірчиста Medanito з Vaca Muerta. Її густина становить близько 40,8 градуса API, вміст сірки — близько 0,15%. Platts, цінове агентство у складі S&P Global Energy, 10 серпня оцінило Medanito на умовах FOB із дисконтом $2 за барель до латиноамериканської смуги ф’ючерсів Brent. 9 липня дисконт становив $7,60 за барель.

Джерело: Terminal. За матеріалами: S&P Global Commodity Insights.

У серпні американський імпорт нафти з Близького Сходу може досягти близько 600 тис. барелів на добу. Потоки підтримали короткочасне відкриття Ормузької протоки та переорієнтація саудівських вантажів через Червоне море і Суецький канал.

Зміна маршрутів постачання спрямувала частину близькосхідної нафти до американських НПЗ

6 серпня 2026 року Reuters із посиланням на дані відстеження суден повідомило, що щонайменше 11 танкерів із близькосхідною нафтою прямують до портів США.

Обсяг імпорту в серпні очікується на рівні близько 600 тис. барелів на добу — найвищому від початку війни з Іраном. Частина вантажів залишила Перську затоку під час короткого послаблення обмежень після підписання в червні меморандуму між США та Іраном.

Саудівська Аравія також спрямовує нафту зі східних регіонів трубопроводом до порту Янбу на Червоному морі. Звідти танкери проходять Суецьким каналом до США, уникаючи Ормузької протоки.

Ризик атак біля протоки Баб-ель-Мандеб змушує частину суден рухатися на північ через Суецький канал. Понад 20 порожніх супертанкерів водночас прямували до Мексиканської затоки для завантаження американською нафтою.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Комерційні запаси сирої нафти у США за тиждень до 31 липня збільшилися на 2,5 млн барелів — до 407 млн барелів. Водночас запаси автомобільного бензину зменшилися на 1,6 млн барелів і залишилися на 7% нижчими за середній п’ятирічний рівень.

Зростання запасів сирої нафти супроводжувалося скороченням запасів моторного пального та зменшенням переробки

Управління енергетичної інформації США 5 серпня оприлюднило звіт за тиждень, що завершився 31 липня 2026 року. Комерційні запаси сирої нафти, без урахування Стратегічного нафтового резерву, зросли на 2,5 млн барелів — до 407 млн барелів. Показник залишався приблизно на 6% нижчим за середнє значення для цієї пори року за попередні п’ять років.

Запаси автомобільного бензину скоротилися на 1,6 млн барелів. Зменшилися як запаси готового бензину, так і компонентів для його змішування. Запаси дистилятів знизилися на 3,5 млн барелів і були приблизно на 12% нижчими за п’ятирічний середній рівень.

НПЗ зменшили обсяги переробки

Американські НПЗ переробляли в середньому 17,2 млн барелів сирої нафти на добу — на 183 тис. барелів на добу менше, ніж попереднього тижня. Використання наявних потужностей становило 96,5%.

Виробництво бензину знизилося до 9,6 млн барелів на добу, виробництво дистилятного пального — до 5,2 млн барелів на добу. Імпорт сирої нафти збільшився на 515 тис. барелів на добу — до 6,2 млн барелів на добу. Імпорт готового бензину та компонентів для змішування становив 463 тис. барелів на добу.

Середній показник постачання бензину на внутрішній ринок за чотири тижні дорівнював 9 млн барелів на добу, що на 0,6% більше, ніж за відповідний період попереднього року. Загальне постачання нафтопродуктів становило 20,4 млн барелів на добу та було на 0,9% нижчим у річному вимірі.

Джерело: Terminal. За матеріалами: U.S. Energy Information Administration.

Європейський імпорт нафти в липні збільшився на 490 тис. тонн порівняно з червнем. Підтримку ринку забезпечили постачання із Середземномор’я, Північної Африки та США, а також висока маржа використання нафти як компонента для змішування бензину.

Розширення спреду між бензином і нафтою стимулювало попит на сировину для європейського бензинового пулу

За даними Vortexa, імпорт нафти до Європи становив у липні 1,74 млн тонн проти 1,25 млн тонн у червні. Найбільшим постачальником став Алжир — 397,4 тис. тонн, що є найвищим місячним обсягом із травня 2025 року.

Італія поставила 264,7 тис. тонн, Іспанія — 212,3 тис. тонн, США — 160,8 тис. тонн. Американські обсяги були найбільшими із серпня 2025 року після активізації експорту з узбережжя Мексиканської затоки та прибуття вантажів до Антверпена й Роттердама.

Зміна маршрутів також підтримала європейський баланс. У липні жодна алжирська партія нафти, спрямована до Азії, не проходила через Баб-ель-Мандеб, тоді як у червні цим маршрутом перевезли 132 тис. тонн. Постачання з Алжиру до Азії навколо мису Доброї Надії зросло до 441 тис. тонн із 292 тис. тонн.

17 липня європейський спред між бензином і нафтою досяг трирічного максимуму — $341,75 за тонну. Це підвищило економічну привабливість використання нафти як компонента бензину. На початку серпня показник знизився до $206–220 за тонну, але залишався вищим за середні $159,50 із початку 2026 року та близько $120 у 2025 році.

Водночас низький рівень води в Рейні обмежив рух барж до внутрішніх споживачів. Через транспортні проблеми частина установок парового крекінгу скоротила завантаження, а деякі підприємства наблизилися до мінімально можливих виробничих рівнів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Argus Media.

Бразильські та гайанські сорти нафти посилюють позиції в Європі та Китаї, витісняючи традиційні західноафриканські сорти. Сукупний експорт Бразилії та Гаяни зріс приблизно на 500 000 барелів на добу проти 2025 року — до 3,28 млн барелів на добу.

Європейські НПЗ отримують більше дешевшої латиноамериканської сировини, але вибір між ціною нафти та виходом продуктів залишається ключовим для переробки.

Argus повідомив, що бразильські та гайанські сорти нафти випереджають західноафриканські за ціною та обсягами на ключових ринках Європи та Китаю. За даними Vortexa, сукупний експорт Бразилії та Гаяни зріс приблизно на 500 000 барелів на добу порівняно з 2025 роком і досяг 3,28 млн барелів на добу.

Зростання видобутку посилило тиск на ціни латиноамериканської нафти. Диференціали бразильської сировини останніми тижнями перебували під особливим тиском через слабкий спотовий попит із боку Китаю, що залишало додаткові обсяги для Європи.

Китайські НПЗ скоротили закупівлі бразильської нафти для постачання у серпні та вересні більш ніж на третину проти попередніх місяців. Якщо ці вантажі не знайдуть покупця в Китаї, продавці, за оцінкою Argus, можуть пропонувати їх у Європі для вересневого постачання через коротший маршрут.

Більша кількість латиноамериканської сировини конкурує з усталеними західноафриканськими сортами. За даними Argus, сорт Buzios у середньому був на $5,50 за барель дешевшим за нігерійський Forcados на умовах постачання до північно-західної Європи протягом останнього року.

Водночас Argus refinery gate values показують, що Forcados нині приблизно на $13 за барель цінніший за Buzios за виходом продуктів. Для НПЗ це означає вибір між нижчою ціною сировини та вищою потенційною вартістю продуктового виходу, зокрема дизелю й бензинових компонентів.

«Бразильська нафта значно дешевша, але валова вартість продуктів із нігерійської нафти краща на цьому ринку через вищий вихід дизелю», — заявив європейський трейдер.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Argus Media.

Падіння китайського імпорту нафти створило невизначеність для глобального балансу сировини й попиту на транспортне пальне

За даними Reuters, із квітня Китай імпортував у середньому 8 млн барелів нафти на добу проти середнього показника 11,5 млн барелів на добу за попередні п’ять років. Агентство зазначило, що ключове питання для ринку полягає в тому, наскільки швидко імпорт відновиться після нормалізації ситуації в Перській затоці.

Reuters послалося на оцінки аналітиків, за якими імпорт Китаю після війни може бути на 1–2 млн барелів на добу нижчим за доконфліктний рівень. Водночас агентство підкреслило обмежену прозорість китайського ринку: розмір державних запасів є державною таємницею, нафтові компанії непрозорі, а доступна статистика фрагментарна.

Окрема частина матеріалу стосується попиту на транспортне пальне. Reuters зазначило, що приблизно половина імпортованої Китаєм сирої нафти переробляється на транспортні палива. У червні електричні та гібридні автомобілі досягли рекордних 62% продажів нових авто, хоча автопарк країни все ще на 87% бензиновий.

Для дизельного ринку важливим є повідомлення про державний план електрифікації вантажних перевезень. За даними Reuters, у червні уряд Китаю запустив план, який передбачає, що на окремих завантажених коротких маршрутах до 2030 року 80% перевезень мають бути електрифіковані. Rystad очікує, що використання бензину й дизеля в Китаї знизиться відповідно на 6,6% і 6,9%, тоді як до війни прогноз становив 3,5% і 3%.

Аналітик Rystad Є Лін заявив Reuters: «Криза стала тригером. Вона допомогла споживачам сформувати більше довіри до електричних автомобілів і вантажівок».

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Reuters повідомило, що імпорт нафти до Китаю під час війни з Іраном різко знизився: з п’ятирічного середнього рівня 11,5 млн барелів на добу до близько 8 млн барелів на добу. Це стримувало світові ціни на нафту, але подальший баланс залежить від запасів, електрифікації транспорту та політики експорту пального.

Китайський фактор тимчасово послабив тиск на нафту, але не гарантує стабілізації ринку бензинів

Reuters 17 липня 2026 року проаналізувало різке падіння імпорту нафти до Китаю під час війни з Іраном. За оцінками агентства, імпорт знизився з п’ятирічного середнього рівня 11,5 млн барелів на добу до приблизно 8 млн барелів на добу.

Таке скорочення, за матеріалом Reuters, допомогло стримати глобальні ціни на нафту і зробило частину вантажів доступною для інших покупців. Але агентство підкреслює, що майбутня траєкторія залежить від непрозорих даних щодо китайських запасів, внутрішнього попиту та політики експорту нафтопродуктів.

Reuters зазначає, що у червні 62% нових продажів автомобілів у Китаї припали на електричні та гібридні автомобілі. У матеріалі також ідеться про електрифікацію вантажних перевезень, слабшу економіку та менший попит на дизель і нафтохімічну сировину.

Водночас агентство наголошує на ролі експорту пального. Якщо зовнішні продажі поглинатимуть надлишкові обсяги пального та нафтохімії, нафтопереробним заводам може знадобитися більше імпортної нафти. Китай жорстко управляє постачанням пального через систему експортних квот.

Для європейського ринку бензинів це має значення через зв’язок між китайським попитом на нафту, глобальною ціною сировини та конкуренцією за нафтопродукти. Якщо Китай скорочує імпорт, тиск на сировину слабшає. Якщо ж НПЗ збільшують переробку під експорт, конкуренція на ринку пального може знову посилитися.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Міжнародне енергетичне агентство попередило, що нові правила ЄС щодо метанових викидів можуть обмежити доступні для європейських НПЗ варіанти закупівлі нафти. Reuters повідомляє, що з січня 2027 року імпортовані нафта й газ мають відповідати вимогам моніторингу викидів, еквівалентним правилам ЄС або стандарту OGMP 2.0.

Регуляторний ризик може перетворитися на фактор вартості сировини для європейських переробників

За оцінкою IEA, близько 22,5 млн барелів на добу світового видобутку нафти у 2027 році відповідатимуть OGMP 2.0. Однак агентство наголошує, що не весь цей обсяг буде доступним для ЄС. У 2025 році Євросоюз імпортував 9,3 млн барелів на добу нафти.

«Ми оцінюємо, що пул торгованих сортів нафти, які НПЗ ЄС зможуть імпортувати законно, звузиться більш ніж на 50%», — зазначила IEA у щомісячному нафтовому звіті.

IEA пояснює ризик тим, що окремі сорти нафти складно замістити, а частина виробників може надати перевагу продажам на прибутковіші ринки поза Європою. Як приклад Reuters наводить важку нафту для виробництва асфальту, яка значною мірою постачається з країн на кшталт Мексики та Венесуели, що не відповідають метановому стандарту ЄС.

«Обмеження пулу сирої нафти для НПЗ ЄС може призвести до вищих вхідних витрат або переходу на використання неоптимальних сортів нафти», — зазначила IEA, додавши, що це може послабити енергетичну безпеку ЄС.

Посли ЄС мають обговорити метанове законодавство в Брюсселі після того, як понад половина держав блоку, включно з Німеччиною, Італією та Чехією, закликали відкласти його застосування через побоювання щодо постачання енергоносіїв. Reuters також зазначає, що жодна країна ЄС поки не створила орган верифікації для контролю виконання законодавства.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Reuters 25 червня 2026 року повідомило, що китайські державні нафтопереробники розглядають можливість відновлення закупівель іранської нафти. Якщо угоди відбудуться, це будуть перші такі закупівлі Sinopec і PetroChina з 2019 року.

За даними джерел Reuters, PetroChina і Sinopec вивчають банківські, страхові та судноплавні умови для відновлення операцій з іранською нафтою. Рішення пов’язане з американським дозволом, який дав глобальним покупцям можливість купувати іранську нафту та нафтохімічну продукцію і розраховуватися у доларах США після меморандуму про завершення війни США та Ізраїлю з Іраном.

Іранські відвантаження, за даними Vortexa, прискорилися приблизно до 1,6 млн барелів на добу у період з 19 до 24 червня. Для порівняння, у перші 18 днів червня вони становили 340 тис. барелів на добу, а у травні — 370 тис. барелів на добу.

«Подивімося, хто першим з’їсть краба», — сказало одне з джерел Reuters у китайській державній нафтовій компанії, вказуючи, що ринок не відчуває дефіциту нафти через зростання експорту із Саудівської Аравії, Кувейту та Іраку.

Reuters зазначає, що інтерес китайських держкомпаній стримують слабкий внутрішній попит на пальне та нафтохімію, наявність альтернативного постачання, а також невизначеність щодо банків, страхування й судноплавних потужностей.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.