Brent утримується вище $100 за барель після початку конфлікту з Іраном, хоча до війни коштувала близько $70. Аналітики розглядають три базові сценарії: збереження цін у діапазоні $100–120, стрибок вище $125 у разі ескалації або відкат нижче $90 за умови надійного припинення вогню та відновлення судноплавства.

Дефіцит постачання став головним чинником ринку

Поточна волатильність цін приховує глибший структурний зсув: після початку війни з Іраном на ринок надходить значно менше нафти. За даними останнього звіту IEA Oil Market Report, світові запаси сирої нафти та нафтопродуктів у квітні скорочувалися майже на 4 млн барелів на добу. Це відповідає сукупному добовому споживанню Великої Британії та Німеччини.

Від початку війни глобальні нафтові запаси зменшилися майже на 250 млн барелів. Саме тому питання тривалості закриття Ормузької протоки стало ключовим для інвесторів і трейдерів.

«Яким би не був результат конфлікту, ми твердо переконані, що ці події підняли довгострокову нижню межу цін на нафту в усіх сценаріях, окрім одного — сценарію, за якого Іран стає країною, орієнтованою на Захід, — результату, який ми вважаємо малоймовірним», — заявив Malcolm Melville, керуючий товарним фондом Schroders.

«Ормузька протока, фактично закрита, виводить з ринку близько 20% світового видобутку нафти й газу», — зазначив Ricardo Evangelista, старший аналітик ActivTrades.

Як війна змінила логіку ціноутворення

До початку війни головною темою ринку була не нестача, а ризик надлишкового постачання. Brent значну частину року торгувалася в діапазоні $70–85 за барель. На ціни тиснули побоювання щодо уповільнення глобального зростання, слабкого попиту в Китаї та очікуваного збільшення постачання з боку виробників поза ОПЕК.

ОПЕК зберігала обмеження видобутку для підтримки цін, однак занепокоєння щодо дотримання квот і слабке зростання попиту обмежували ефект цих заходів. Закриття Ормузької протоки різко змінило ситуацію: нинішнє порушення постачання розглядається як найбільший енергетичний шок останньої історії.

«Ринок уже стикається зі справжнім фізичним дефіцитом», — заявила Kerstin Hottner, керівниця напряму сировинних товарів Vontobel.

За її оцінкою, близько 13 млн барелів на добу близькосхідного видобутку наразі недоступні для ринку. Цей шок поступово зменшує світові запаси та вже переходить у фізичну нестачу в окремих частинах Азії.

«Цей дефіцит уже перетворюється на фізичну нестачу в частинах Азії, зокрема у В’єтнамі, Пакистані та Бангладеш, тоді як Європа поки уникнула прямого дефіциту завдяки відносно високим запасам і скоординованому вивільненню стратегічних резервів», — сказала Kerstin Hottner.

Незалежний аналітик сировинних ринків з Італії Maurizio Mazziero вказує на ранні ознаки скорочення попиту через високі ціни та обмежену доступність ресурсу. За даними Міжнародного енергетичного агентства, світовий попит на нафту у 2026 році прогнозується нижчим на 420 тис. барелів на добу у річному вимірі та на 1,3 млн барелів на добу меншим за довоєнний прогноз. Найбільше наразі зачеплені нафтохімічний та авіаційний сектори.

Три сценарії для Brent

Сценарій 1: контрольована криза і Brent у межах $100–120

Базовий сценарій ринку передбачає «контрольовану кризу»: ціни залишаються в діапазоні $100–120 за барель, Ормузька протока частково порушена, дипломатичні переговори тривають з перервами, запаси скорочуються, але стратегічні резерви стримують паніку.

«У цьому контексті очікується, що ціни Brent залишатимуться вище $100, а трейдери й надалі зосереджуватимуться на перебігу дипломатичних переговорів між США та Іраном, оскільки надії та невдачі, породжені цими переговорами, поки залишаються головними драйверами цін на нафту», — зазначив Ricardo Evangelista з ActivTrades.

«Доки Ормузька протока залишається закритою, я очікую, що ціни на нафту поступово зростатимуть щодня, потенційно досягаючи $120–125 за барель у міру подальшого зниження запасів», — сказала Kerstin Hottner з Vontobel.

Сценарій 2: ескалація і ціна вище $125

У разі ескалації Brent може піднятися вище $125 за барель. Розширення конфлікту, атаки на енергетичну інфраструктуру або тривала повна блокада Перської затоки можуть швидко спричинити фізичний дефіцит у Європі та змусити ринок скорочувати попит через значно вищі ціни.

Водночас Kerstin Hottner поки не очікує різкого руху до $150 за барель або вище, оскільки такі рівні супроводжувалися б набагато глибшим падінням попиту та широким глобальним нормуванням споживання.

Сценарій 3: припинення вогню і відкат нижче $90

Третій сценарій передбачає надійне припинення вогню та відкриття судноплавних маршрутів. За оцінкою Maurizio Mazziero, у такому разі Brent може швидко скоригуватися нижче $90 за барель.

Однак навіть повне відкриття Ормузької протоки не означатиме миттєвої нормалізації. Більшість аналітиків очікує, що світовим нафтовим потокам знадобляться тижні або кілька місяців, щоб повернутися до нормального режиму.

Чому нафта може залишатися дорогою довше

Консенсусна оцінка зводиться до того, що протягом найближчих місяців ціни на нафту, ймовірно, залишатимуться підвищеними. Goldman Sachs очікує, що видобуток у Перській затоці переважно відновиться протягом кількох місяців після відкриття протоки — за умови відсутності нових ударів по нафтових активах і повного безпечного відкриття маршруту.

Водночас стратеги Goldman Sachs вказують на «значні ризики того, що останній етап відновлення триватиме значно довше і може не реалізуватися повністю, особливо якщо протока залишатиметься закритою набагато довше».

Базове припущення Goldman Sachs передбачає нормалізацію енергетичного експорту з Перської затоки до кінця червня, стабільні ціни на нафту в найближчій перспективі та поступове зниження до $90 за барель до кінця року. Це нижче за поточні рівні, але значно вище за попередні оцінки: безпосередньо перед війною банк прогнозував Brent на рівні $66 у четвертому кварталі, а в березні підвищив прогноз до $71.

«Навіть за тривалого припинення вогню ціни, ймовірно, залишатимуться значно вищими за довоєнні рівні щонайменше шість місяців, оскільки відновлення пошкоджених об’єктів і розчищення судноплавного вузького місця не відбудуться негайно», — зазначив Maurizio Mazziero.

Після відкриття протоки уряди та переробники, за оцінками аналітиків, можуть активно відновлювати стратегічні резерви, щоб зменшити майбутню вразливість. Kerstin Hottner вважає, що такий цикл поповнення запасів може стати важливою структурною підтримкою для цін на нафту протягом наступних 12–18 місяців.

«У довгостроковій перспективі конфлікт висвітлив як вразливість енергетичної системи, так і нестачу стратегічних резервів у багатьох країнах», — сказав Malcolm Melville зі Schroders.

Джерело: Terminal. За матеріалами: global.morningstar

Глобальний нафтовий ринок під тиском геополітики

Енергетичний шок і роль Ормузької протоки

Розширення конфлікту навколо Ірану спричинило один із найпотужніших енергетичних шоків за останні десятиліття:

• Ціни на нафту зберігаються на високому рівні (поточні коитрувння нафтии Brent перевищують $95 за барель), що відображає страхи тривалих перебоїв у постачанні;
• Ключовим фактором стала Ормузька протока — вузьке місце, через яке проходить близько 20% світового постачання нафти;
• Обмеження судноплавства спричинило ефект доміно: зростання цін на пальне, інфляцію та ризики економічного сповільнення.

Реакція США: стратегічні резерви та санкції

Вашингтон застосував екстрені інструменти для стабілізації ринку:

• Вивільнено 172 млн барелів зі Стратегічного нафтового резерву (SPR) — державного запасу нафти США;
• Загальний обсяг координації з Міжнародним енергетичним агентством (IEA) сягнув 400 млн барелів;
• Запаси США скоротилися до 243 млн барелів — найнижчий рівень із початку 1980-х років.

Паралельно США частково пом’якшили санкційну політику:

• Збережено обмеження щодо компаній Lukoil та Rosneft;
• Введено 30-денні винятки для затриманих партій нафти з рф та Ірану;
• Пом’якшено підходи до постачання, пов’язаного з Кубою.

Водночас ці заходи мають тимчасовий характер:

• Стратегічні резерви є обмеженими;
• Санкційні послаблення несуть геополітичні ризики;
• Головна проблема — дефіцит глобальної пропозиції — залишається невирішеною.

Лівія як стратегічна альтернатива

На тлі кризи Лівія розглядається як потенційне джерело стабілізації:

• Країна має понад 48 млрд барелів доведених запасів — найбільше в Африці;
• До 2011 року видобуток становив близько 1,6 млн барелів на добу;
• За умов стабільності виробництво може перевищити 2 млн барелів на добу.

Йдеться про легку малосірчисту нафту, яка є найбільш затребуваною європейськими НПЗ.

Політичний фактор як головне обмеження

Після повалення режиму Муаммара Каддафі у 2011 році внаслідок операції NATO країна залишається нестабільною:

• Конкуруючі уряди та збройні угруповання контролюють інфраструктуру;
• Регулярні перебої у видобутку;
• Низький рівень інвестицій через високі ризики.

Проблема полягає не в ресурсах, а в управлінні.

Геополітичні та безпекові аспекти

Стабілізація Лівії має ширший ефект:

• Послаблення діяльності екстремістських угруповань, зокрема ISIS та al-Qaeda;
• Зміцнення співпраці США та Європи у сфері безпеки;
• Протидія зростаючому впливу Китаю та росії в енергетиці Африки.

Вплив на ринок та ціноутворення

Навіть очікування збільшення видобутку в Лівії можуть вплинути на ринок:

• Зниження волатильності цін;
• Відновлення довіри інвесторів;
• Тиск на зниження глобальних цін на енергоносії.

Енергетичні ринки реагують не лише на фактичні обсяги, а й на очікування.

Висновки для ринку нафти та інфраструктури

• Диверсифікація джерел: Лівія може стати альтернативою постачанню з Близького Сходу;
• Логістична стійкість: середземноморський маршрут менш вразливий, ніж Ормузька протока;
• Стратегічні запаси: їх використання має межі та не замінює стабільного видобутку;
• Ціноутворення: очікуване збільшення пропозиції здатне знизити премії за ризик у ціні нафти.

Стабілізація Лівії може стати довгостроковим рішенням, на відміну від короткострокових заходів, таких як використання резервів чи послаблення санкцій.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Австрійський уряд оголосив про тимчасове зниження податків на бензин і дизель та запровадження обмежень на маржу продавців пального. Причина — різке зростання світових цін на нафту на тлі воєнного загострення навколо Ірану та перебоїв у ключовому транспортному коридорі — Ормузькій протоці.

Антикризові заходи на тлі глобального шоку

Австрія реагує на стрімке подорожчання нафти, викликане військовими діями США та Ізраїлю проти Ірану та відповідними кроками Тегерана. Особливо критичним фактором стали перебої у Ормузькій протоці, через яку проходить близько 20% світових потоків нафти.

• Зростання цін на нафту — прямий наслідок військової ескалації
• Порушення логістики — ризики для глобального «постачання»
• Реакція урядів — використання стратегічних резервів і втручання у ринок

«Мета зрозуміла: ми хочемо стримати інфляцію, стабілізувати ціни на пальне та забезпечити конкурентоспроможність», — заявив канцлер Австрії Крістіан Штокер

Зниження податків: як це працюватиме

Уряд вирішив частково повернути споживачам додаткові бюджетні надходження, отримані через зростання цін на пальне.

• Зниження податку на пальне: на 5 євроцентів за літр
• Очікуване загальне здешевлення: близько 10 євроцентів за літр
• Термін дії: до кінця 2026 року
• Запуск: після схвалення парламентом — орієнтовно з 1 квітня

Фактично йдеться про часткову компенсацію споживачам зростання цін через фіскальні механізми.

Обмеження маржі: контроль над ринком

Додатково уряд планує обмежити прибутковість компаній по всьому ланцюгу «постачання» пального.

• Обмеження застосовуватиметься, якщо маржа перевищить докризовий рівень на 50%
• Механізм реалізації поки що уточнюється
• Охоплення: весь ланцюг — від імпорту до роздрібного продажу

Це свідчить про готовність уряду до прямого втручання у ціноутворення в умовах надзвичайної ситуації.

Чому це важливо: економічні мотиви

• Інфляційний тиск — зростання цін на пальне швидко передається на інші товари
• Конкурентоспроможність — високі енерговитрати б’ють по бізнесу
• Соціальна стабільність — зниження навантаження на домогосподарства

Уряд прямо визнає, що такі заходи є винятковими, але виправданими через масштаб кризи.

Ціноутворення та державна політика

• Податкові інструменти можуть швидко впливати на кінцеву ціну
• Контроль маржі — крайній, але можливий інструмент стабілізації
• Роль держави зростає у кризових умовах

Досвід Австрії демонструє: у періоди глобальних шоків навіть ринкові економіки переходять до активного державного регулювання.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Reuters