Після закриття Ормузької протоки приблизно 25 країн із березня запровадили структурні заходи для прискорення електрифікації. На COP31 у Туреччині планують запропонувати країнам орієнтир: до 2035 року забезпечувати електроенергією 35% світового попиту на енергію проти нинішніх 23%.

Електрифікація стає центральною темою COP31

31-ша щорічна кліматична конференція ООН має відбутися у Туреччині в листопаді. Однією з центральних цілей стане збільшення частки електроенергії у світовому енергоспоживанні до 35% у 2035 році.

Нині електроенергія забезпечує 23% глобального попиту на енергію. У матеріалі зазначається, що досягнення 35% вважається можливим за умови прискореного масштабування технологій електрифікації та відповідної державної політики.

Закриття Ормузу прибрало з ринку 18 млн барелів на добу

Після початку військової операції США та Ізраїлю проти Ірану у лютому Іран закрив Ормузьку протоку. Через цей маршрут до того проходила приблизно п’ята частина світової торгівлі нафтою та газом.

За наведеними в матеріалі даними, фактичне зникнення з глобального ринку 18 млн барелів на добу спричинило масштабний енергетичний шок, особливо для країн, що розвиваються, мають обмежені фінансові ресурси та значною мірою залежать від імпорту енергоносіїв.

Саме це, за оцінкою авторки, змусило низку держав різко переглянути підхід до енергетичної безпеки та прискорити розвиток внутрішніх джерел електроенергії.

Близько 25 країн запровадили структурні заходи

За даними ABC News, із березня приблизно 25 країн ухвалили структурні політики, спрямовані на прискорення електрифікації.

У матеріалі зазначається, що низка економік, які розвиваються, а також деякі з найбідніших країн уже випереджають США за окремими показниками розвитку чистої енергетики та електрифікації.

Серед країн, які за останні роки випередили США у своїх енергетичних переходах, названі Бразилія, Чилі, Сальвадор, Марокко, Кенія та Намібія.

63% ринків, що розвиваються, мали вищу частку сонячної генерації, ніж США

За даними Yale 360, наприкінці 2025 року 63% ринків, що розвиваються, в Африці, Азії та Латинській Америці отримували більшу частку електроенергії із сонячної генерації, ніж США.

Окремо в матеріалі виділено Пакистан, де відбувається один із найшвидших переходів до чистої енергетики у світі та, можливо, найшвидше нарощування сонячних потужностей.

Енергетична безпека змінює логіку переходу

У матеріалі наголошується, що прискорення відновлюваної енергетики дедалі більше пов’язане не лише з кліматичними цілями, а й з енергетичною безпекою.

«Вітер і сонце неможливо піддати ембарго, блокувати або відключити рішенням іноземної держави. Кожна терават-година внутрішньої відновлюваної генерації — це терават-година, яку жоден противник не може використати як зброю», — зазначив Девід Фрайкман, генеральний партнер Norrsken.

Авторка також вказує, що відновлювана енергетика стала достатньо дешевою, щоб її подальше поширення визначалося не лише кліматичною політикою, а й економікою та питаннями національної стійкості.

Головним обмеженням стають електромережі

Стрімке зростання відновлюваної генерації створило нове вузьке місце — недостатню пропускну здатність електромереж і брак нової інфраструктури передачі.

За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, до 2040 року світу знадобиться понад 80 млн км нових або модернізованих електромереж. Фактично це означає необхідність подвоїти нинішню глобальну мережеву інфраструктуру протягом наступних 15 років.

У Південно-Східній Азії до 60% проєктів були скасовані або відкладені

Наслідки недостатнього розвитку мереж уже проявляються у Південно-Східній Азії — одному з регіонів, які найбільше постраждали від закриття Ормузької протоки.

За даними Bain & Company і Standard Chartered, у 2021–2025 роках у В’єтнамі, Таїланді та Індонезії було скасовано або відкладено від 50% до 60% запланованих проєктів у сфері відновлюваної енергетики.

Зростання електромобілів і ВДЕ потребує швидшого розвитку мереж

«Той факт, що ми маємо рекордне зростання відновлюваної енергетики і рекордні показники продажів електромобілів, означає, що ми повинні швидше розбудовувати мережі», — заявила професорка енергетичної та кліматичної політики Оксфордського університету Ян Розенов.

«Це не показник того, що перехід зазнає невдачі. Ми можемо побудувати більшу мережу. Питання в тому, наскільки швидко ми зможемо це зробити».

Таким чином, головним обмеженням для подальшої електрифікації стає вже не доступність самих технологій, а швидкість розвитку електромереж, інфраструктури передачі та підключення нових потужностей.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com

За оцінками Energy Aspects, Kpler і Vortexa, які зібрав Bloomberg і додатково перевірив із трейдерами дизельного ринку, з березня по серпень втрати постачання з Близького Сходу становили в середньому близько 770 тис. барелів на добу. Це більш ніж удвічі перевищує скорочення російських постачань — приблизно 350 тис. барелів на добу за той самий період.

Два конфлікти одночасно стискають світовий дизельний баланс

Президент США Дональд Трамп цього тижня заявив у соціальній мережі, що світове подорожчання дизельного пального «переважно спричинене війною росії проти України, а не Іраном», і згодом повторив це твердження.

Водночас оцінки, наведені Bloomberg, показують інше співвідношення фізичних втрат постачання. У середньому з березня по серпень Близький Схід недопостачав близько 770 тис. барелів дизеля на добу порівняно з аналогічним періодом 2025 року, тоді як скорочення російських потоків становило близько 350 тис. барелів на добу.

Конфлікт з Іраном також змінив загальну картину нафтового ринку. Після ударів США та Ізраїлю по Тегерану наприкінці лютого ціни на нафту різко зросли, а постачання через Ормузьку протоку скоротилося. Сира нафта знову проходить протокою, однак потоки нафтопродуктів, включно з дизелем, залишаються сильніше обмеженими.

Вплив ударів по російських НПЗ різко посилився влітку

У липні та серпні, коли москва запровадила заборону на експорт дизеля, російські відвантаження скоротилися на 615 тис. барелів на добу порівняно з тими самими місяцями 2025 року. Це вже майже відповідає обсягу втрат із Близького Сходу.

Однак це скорочення відбулося через кілька місяців після початку іранського конфлікту, коли світові запаси пального та сирої нафти вже істотно зменшилися. Через це ринок мав значно менший резерв для поглинання нового шоку.

«У суто кількісному вимірі Іран більший. Але, звісно, ціни встановлюються на маржі», — заявив керівник напряму нафтопродуктів FGE NexantECA Юджин Лінделл.

За його словами, вилучення з ринку ще кількох сотень тисяч барелів на добу перетворило «дуже напружений ринок на історично напружений».

Білий дім пов’язує рекордні ціни з війною росії проти України

Речниця Білого дому Тейлор Роджерс у заяві електронною поштою 18 вересня підтримала позицію Трампа, зазначивши, що війна росії проти України «значною мірою сприяла тому, що ціни на дизель досягли рекордних максимумів».

росія зазвичай є другим за величиною експортером дизельного пального у світі. За даними Vortexa, у 2024 році її експорт становив у середньому близько 930 тис. барелів на добу. Водночас Близький Схід як регіон експортував близько 1,7 млн барелів дизеля на добу.

Ринок уже працює поблизу межі переробних можливостей

Трамп заявив, що москва та Київ погодилися припинити удари по енергетичній інфраструктурі. Президент України Володимир Зеленський заявив, що остаточної домовленості немає, а удари цього тижня продовжилися. У матеріалі також зазначається, що російську заборону на експорт дизеля можуть продовжити до жовтня.

Американські та європейські НПЗ тим часом працюють близько до повного завантаження, намагаючись задовольнити світовий попит.

Європейські ф’ючерси на дизель у перші місяці війни з Іраном зросли більш ніж на 100%. Американські контракти також різко подорожчали. Після тимчасового припинення вогню між США та Іраном ціни знизилися, але повторна ескалація на Близькому Сході та обвал російського експорту знову підняли їх вище весняних максимумів. У США ф’ючерси на дизель 15 вересня завершили торги на історичному максимумі.

Припинення ударів по російських НПЗ зменшило б тиск, але не усунуло дефіцит

«Дефіцит, пов’язаний із конфліктом з Іраном, є найбільшим чинником нестачі дизеля та інших продуктів і стрибка цін, хоча пошкодження російських НПЗ посилює ці тенденції», — заявила Рейчел Зіемба, ад’юнкт-старша наукова співробітниця Center for a New American Security.

За її словами, припинення вогню, яке дозволило б ремонтувати російські НПЗ і повернути російські нафтопродукти на ринок, могло б послабити частину тиску. Однак, за оцінками аналітиків і трейдерів у матеріалі, це не усунуло б дефіцит постачання повністю.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Bloomberg News / Transport Topics

Країни G7 проведуть окрему зустріч із питань енергетичної кризи, спричиненої війною з Іраном. Серед варіантів реагування президент Франції Еммануель Макрон назвав можливе вивільнення стратегічних резервів і скасування частини обмежень. Рішення ще не ухвалено, а точну дату й можливі обсяги інтервенції не повідомлено.

Зустріч має відбутися протягом найближчих тижнів

Президент Франції Еммануель Макрон 18 вересня повідомив, що країни G7 протягом найближчих тижнів проведуть зустріч, присвячену енергетичній кризі та безпеці постачання. Причиною він назвав наслідки війни з Іраном для міжнародних енергетичних ринків.

За словами Макрона, учасники мають посилити координацію між країнами G7 та їхніми ключовими партнерами, а також уникнути зайвої конкуренції за обмежені енергетичні ресурси. Конкретної дати зустрічі французький президент не назвав.

Стратегічні резерви є одним із варіантів, а не ухваленим рішенням

На зустрічі планують розглянути можливе вивільнення енергоресурсів зі стратегічних резервів або скасування окремих обмежень. Макрон порівняв ці можливі заходи з діями, до яких партнери вже вдавалися кілька місяців тому.

Заява не означає, що країни G7 погодили інтервенцію. Не визначено види енергоресурсів, обсяги, строки, механізм розподілу та умови використання резервів. До появи таких рішень можна говорити лише про підготовку можливих заходів реагування.

Потреба в координації виникла на тлі одночасного обмеження кількох каналів постачання. Рух через Ормузьку протоку залишається різко нижчим за звичайний рівень, а пошкодження саудівського East-West ускладнило експорт через Червоне море. Saudi Aramco також скасувала частину жовтневих постачань європейським НПЗ.

Вивільнення резервів не усуває дефіциту переробних потужностей

Стратегічна інтервенція може збільшити короткострокову доступність нафти або готових нафтопродуктів, залежно від структури резервів. Однак додаткова сира нафта не гарантує відповідного приросту дизпального, якщо НПЗ не мають вільних потужностей або самі залежать від порушених маршрутів постачання.

Це розмежування особливо важливе для дизельного ринку. «Термінал» повідомляв, що дизпальне в ЄС подорожчало на 38% за рік, а світове скорочення переробних потужностей зробило готове пальне дефіцитнішим за сиру нафту.

Для європейського ринку ключовими параметрами майбутнього рішення G7 стануть частка готових нафтопродуктів у можливій інтервенції, доступність резервного дизпального та строки фактичного виходу ресурсів на ринок. Без цих даних оцінити вплив заходу на гуртові й роздрібні ціни неможливо.

Джерела: Reuters.

Світовий рахунок за імпорт нафти, пального та скрапленого природного газу за шість місяців із березня до серпня зріс на оцінені $330 млрд. Найбільшу частку додаткових витрат сформувала сира нафта, а найбільший фінансовий удар серед регіонів отримав Європейський Союз.

CREA оцінив додаткові витрати імпортерів після перебоїв у Перській затоці

За даними фінського кліматичного аналітичного центру Centre for Research on Energy and Clean Air, війна між США, Ізраїлем та Іраном збільшила світовий рахунок за імпорт нафти й газу на суму до $330 млрд за шість місяців між березнем і серпнем.

Оцінка CREA порівнює фактичні платежі за імпорт нафти, пального та LNG — скрапленого природного газу — з тим, що аналітики прогнозували для цього періоду до початку війни. Перебої у Перській затоці в матеріалі названо найбільшими з часів війни в Перській затоці 1990 року.

Сира нафта дала майже половину приросту витрат

Найбільша частина додаткового імпортного рахунку припала на сиру нафту — $164,1 млрд із загальної суми. Другу позицію зайняли дизель і газойль із $73,8 млрд додаткових витрат. Бензин додав $35,7 млрд, скраплений природний газ — $38 млрд, а реактивне пальне — $20 млрд.

Європейський Союз за шість місяців між березнем і серпнем заплатив за імпорт енергоносіїв на $78 млрд більше, ніж очікували аналітики. У матеріалі це пояснюється високою залежністю ЄС від імпортної нафти й газу, зокрема американської сирої нафти та LNG, санкціями проти російських вуглеводнів і відсутністю значного власного видобутку нафти або газу.

Наступним за масштабом додаткових витрат був Китай, який за шість місяців до серпня заплатив на $35 млрд більше. Китай названо найбільшим у світі імпортером сирої нафти та LNG. Водночас після зростання цін країна різко скоротила імпорт і використовувала великі запаси, які на початок року оцінювалися у 1-1,4 млрд барелів.

Індія отримала третій за силою фінансовий удар і заплатила на $22 млрд більше за енергетичний імпорт за розглянутий період. У матеріалі це пов’язано з високою залежністю країни від імпорту нафти й газу, зокрема нафти з Близького Сходу, що зробило її вразливою до перебоїв після закриття Іраном Ормузької протоки.

Вищі ціни вже скоротили попит на пальне

CREA зазначив, що війна та зростання цін обмежили попит на паливні товари. Розрахунки додаткового імпортного рахунку відображають те, що країни та регіони фактично купили, а не ті обсяги, які вони могли б придбати без війни наприкінці лютого.

Тиск на імпортерів може зберігатися. За шість місяців до серпня середня ціна LNG в Азії була приблизно на 75% вищою за довоєнні очікування аналітиків. У Європі ціна скрапленого газу була на 60% вищою за довоєнні очікування. У матеріалі зазначено, що ціни можуть залишатися на поточних рівнях або піднятися ще вище, оскільки ЄС стикається з потенційним дефіцитом газу без початку закупівель на зиму, а азійським країнам також потрібно накопичувати запаси до холодних місяців.

Пошкоджені НПЗ утримують ринок пального напруженим

Ціни на нафту залишаються значно вищими за довоєнні рівні, але найсильніше подорожчали палива. У матеріалі зазначено, що вони можуть залишатися набагато дорожчими, ніж були до березня.

Міжнародне енергетичне агентство раніше цього року оцінювало, що до п’ятої частини нафтопереробних потужностей на Близькому Сході, загалом близько 9,6 млн барелів на добу, було виведено з роботи через бойові дії. Разом із пошкодженнями НПЗ у росії від українських ударів безпілотниками це різко обмежило світові потужності перероблення, а отже й виробництво пального.

«Паливний дефіцит, ймовірно, переживе війну, коли б вона не завершилася, означаючи вищі енергетичні рахунки для імпортерів на довший період», — йдеться у матеріалі.

Низьковуглецеві джерела зекономили імпортерам $36 млрд

За оцінкою CREA, вітрова й сонячна енергетика разом з іншими низьковуглецевими джерелами зекономили імпортерам загалом $36 млрд за шість місяців із березня до серпня. У матеріалі зазначено, що це менше за додатковий імпортний рахунок, але краще, ніж повна відсутність економії.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com

Reuters повідомило, що міністр фінансів США Скотт Бессент на зустрічі G20 просуватиме питання економічного зростання, торгових дисбалансів і скорочення зв’язків з Іраном. Контекстом переговорів є високі ціни на енергоносії та сировину через війну з Іраном.

Нерозв’язаний конфлікт навколо Ірану залишається фактором ризику для нафтових потоків, цін на енергоносії та економік країн G20.

30 серпня Reuters повідомило, що міністр фінансів США Скотт Бессент на зустрічі міністрів фінансів і керівників центробанків G20 в Ешвіллі, штат Північна Кароліна, має намір просувати питання скорочення глобальних торгових дисбалансів, підтримки економічного зростання та розриву ділових зв’язків з Іраном.

Агентство зазначило, що зустріч відбувається в умовах значної невизначеності щодо подальших тарифних кроків адміністрації Дональда Трампа, торговельного конфлікту з Канадою, а також високих цін на енергоносії та сировину через війну з Іраном.

Reuters прямо пов’язало нерозв’язаний конфлікт з утриманням закритою Ормузької протоки. За повідомленням агентства, це стримує зростання майже всіх економік G20. Ормузька протока є критично важливим морським маршрутом для нафти й нафтопродуктів, тому ризики навколо неї швидко переходять у ціни фрахту, страхування, сирої нафти та готового пального.

У матеріалі також зазначено, що Бессент попереджав країни про ризик вторинних санкцій США, якщо вони продовжать купувати іранську нафту або сприятимуть іншим операціям із Тегераном. У п’ятницю США запровадили обмеження проти банку в Єгипті через зв’язки з Іраном через його філії в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Для європейського ринку нафтопродуктів ця новина важлива через санкційний і логістичний канал. Reuters не подає окремого прогнозу для бензину, але фіксує, що високі енергетичні та сировинні ціни через іранський конфлікт уже стали частиною порядку денного G20.

«Секретар Бессент захоче поставити Іран у центр уваги й говорити про посилення санкцій проти Ірану, а багато країн за столом G20 захочуть говорити про що завгодно інше», — сказав Reuters Джош Ліпскі, керівник напряму міжнародної економіки в Atlantic Council.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Попри значно більші перебої у глобальному постачанні нафти й газу під час війни в Ірані, реакція цін виявилася стриманішою, ніж могли б передбачати історичні залежності. У блозі Європейського центрального банку це пояснюють сильнішими ринковими буферами, нижчим попитом, вищими запасами та слабшою конкуренцією за вантажі скрапленого природного газу.

Більший шок не дав пропорційно більшого стрибка цін

У блозі ЄЦБ від 27 липня 2026 року Леа Демут, Ана-Сімона Ману та Артур Сталла-Бурдільйон порівняли два енергетичні шоки: вторгнення росії в Україну у 2022 році та війну в Ірані у 2026 році.

За наведеними даними, військові удари між США, Ізраїлем та Іраном наприкінці лютого 2026 року призвели до закриття Ормузької протоки. Це перервало транзит близько 20 млн барелів на добу, або приблизно однієї п’ятої світового постачання нафти.

З урахуванням часткового перенаправлення потоків через трубопровідні мережі Саудівської Аравії та ОАЕ середня втрата постачання оцінена приблизно у 14 млн барелів на добу, тобто 14% світового постачання нафти. Для порівняння, війна в Україні скоротила нафтове постачання приблизно на 1 млн барелів на добу, або 1% світового видобутку.

Нафта подорожчала менше, ніж передбачав масштаб перебоїв

Автори зазначають, що за історичними стандартами перебій такого масштабу міг би підштовхнути ціни на нафту вгору до 105%. Однак на початку червня ціни становили близько 94 доларів США за барель, що лише на 29% вище доконфліктного рівня, після відкату від пікового зростання більш ніж на 50%.

Після вторгнення росії в Україну нафтові ціни на піку зросли приблизно на 30%, хоча масштаб фізичного шоку тоді був значно меншим. Це зростання також було короткочасним, а до серпня 2022 року ціни стабілізувалися на нижчих рівнях.

Ринок ф’ючерсів на нафту, тобто контрактів на постачання у майбутньому, також показав стриманішу реакцію порівняно з масштабом шоку. Підвищення було зосереджене переважно у короткострокових контрактах. Це вказує, що у 2026 році інвестори надавали більшої ваги негайній доступності нафти, ніж у 2022 році.

Чому нафтовий ринок витримав удар

ЄЦБ виділяє кілька чинників, які пом’якшили реакцію цін:

• нафтовий ринок увійшов у конфлікт із профіцитом постачання близько 2,5 млн барелів на добу, тоді як перед війною в Україні дефіцит становив близько 1 млн барелів на добу;
• запаси були вищими, ніж у 2022 році, зокрема в країнах ОЕСР і Китаї;
• китайські запаси, за оцінкою, зросли з 92 днів імпортного покриття у 2023 році до близько 115 днів на початку 2026 року;
• Міжнародне енергетичне агентство знизило прогноз світового попиту на нафту на другий квартал 2026 року на 3 млн барелів на добу порівняно із січневим прогнозом;
• IEA наразі прогнозує річне скорочення попиту приблизно на 2%;
• координоване вивільнення стратегічних запасів нафти IEA становило 400 млн барелів, що суттєво більше за 182 млн барелів у 2022 році.

Газовий ринок: схожий масштаб шоку, слабша реакція цін

На газовому ринку обидва конфлікти дали втрати постачання приблизно на рівні 9% сукупного попиту Азії та Європи. Але характер шоку був різним. Війна в Ірані вдарила по глобальному ринку LNG, тобто скрапленого природного газу. Через Ормузьку протоку проходить 20% світового постачання LNG, або близько 110 млрд куб. м на рік.

Натомість війна в Україні переважно вдарила по трубопровідному газу, а її ефект був найбільш концентрованим у Європі: російський експорт до регіону у 2022 році скоротився на 126 млрд куб. м.

На початку червня ціни на європейському газовому хабі Title Transfer Facility, або TTF, зросли на 53% — до 49 євро за мегават-годину. Водночас оцінки на основі історичних даних вказували на можливе зростання приблизно на 81%, що близько до 79% підвищення під час війни в Україні.

Ф’ючерси на газ також відреагували слабше. Однорічні та дворічні контракти під час війни в Ірані зросли на 12% і 2% відповідно. Під час війни в Україні аналогічні контракти підвищилися на 38% і 74%.

Менша конкуренція за LNG стримала ціни

На початку 2026 року ціни TTF перебували в діапазоні 28–40 євро за мегават-годину. Перед вторгненням росії в Україну в лютому 2022 року вони вже становили 80–90 євро за мегават-годину, а європейський ринок значною мірою залежав від російського трубопровідного газу.

ЄЦБ також вказує на слабшу конкуренцію з Азією за LNG у 2026 році. У 2022 році Європа агресивно конкурувала за вантажі, зокрема на тлі слабкої гідро- та атомної генерації. У березні 2026 року спред між азійським LNG-бенчмарком JKM і європейським TTF став позитивним, створюючи стимули перенаправляти вантажі до Азії. Але його менший масштаб свідчив про менш агресивні закупівлі з боку Азії.

Порівняння двох криз показує: сам розмір перебоїв у постачанні не визначає автоматично масштаб цінової реакції. Важливими є початковий стан ринку, запаси, гнучкість попиту та очікування щодо тривалості конфлікту.

Очікування швидкого завершення конфлікту, сильніші докризові умови на нафтовому й газовому ринках та більша гнучкість азійського попиту поки стримували вплив на енергетичні ціни. Водночас ситуація в Ормузькій протоці й на глобальних енергетичних ринках залишається волатильною, особливо після нового зростання цін, спричиненого відновленням ударів між США та Іраном у липні.

Джерело: Terminal. ECB

Світовий ринок нафти дедалі більше концентрується не навколо самої сирої нафти, а навколо дефіциту й подорожчання готових нафтопродуктів. Найгостріше це проявляється на ринку дизельного пального, яке після початку війни США та Ізраїлю проти Ірану стало одним із головних джерел інфляційного та логістичного тиску для економік-імпортерів. У багатьох торговельних хабах ціни на дизель зросли значно швидше, ніж котирування сирої нафти, а окремі країни вже були змушені скорочувати імпорт через різке подорожчання ресурсу. Водночас глобальна економіка залишається критично залежною від дизеля, який фактично не має повноцінної заміни в транспорті, агросекторі, промисловості й енергетиці.

Дизель став головною точкою тиску на світову економіку

Після початку війни навколо Ірану найбільшу увагу ринку привертало стрімке зростання цін на нафту. Однак реальний удар по економіках припав саме на ринок нафтопродуктів, передусім дизельного пального. Причина полягає в тому, що економіки працюють не на сирій нафті, а на продуктах її переробки — дизелі, бензині, авіапальному, мазуті й нафті для хімічної промисловості.

Саме дизель виявився найбільш критичним елементом цієї системи. Він використовується у вантажних перевезеннях, залізничному транспорті, сільському господарстві, гірничодобувній галузі, будівництві та резервній генерації електроенергії.

• Ціни на дизель у багатьох регіонах світу зросли більш ніж на 50% після початку конфлікту навколо Ірану.
• У більшості ключових торговельних хабів дизель дорожчав швидше, ніж сира нафта.
• Паралельно різко зросли ціни на авіапальне, бензин, нафту, мазут і газойль.
• Основною причиною ринку стало скорочення судноплавства через Ормузьку протоку, яка є одним із головних маршрутів світового енергетичного постачання.

Ринок фактично зіткнувся з ситуацією, коли дефіцит перероблених продуктів став небезпечнішим за нестачу самої нафти. Для багатьох країн це створює подвійний удар: дорожчає як сировина, так і готове паливо, без якого неможливо підтримувати роботу економіки.

Найвразливішими стали країни без власної переробки

Найсильніше від дизельного шоку страждають країни, які мають недостатню власну нафтопереробку й залежать від імпорту готових нафтопродуктів.

Reuters прямо вказує, що держави-імпортери опинилися фактично в пастці: навіть за високих цін вони змушені купувати дизель, оскільки повноцінної альтернативи йому зараз немає.

• Австралія уже четвертий рік поспіль залишається найбільшим імпортером дизеля у світі.
• У 2025 році країна імпортувала близько 25 млн тонн дизеля.
• Середній місячний імпорт становив приблизно 2,10 млн тонн.
• У 2026 році імпорт зріс до 2,19 млн тонн на місяць.
• У березні 2026 року Австралія збільшила закупівлі до 2,52 млн тонн — максимального рівня за останні 18 місяців.
• Причиною став панічний попит після загострення ситуації навколо Ірану.

Особливість Австралії полягає в тому, що країна закрила частину застарілих нафтопереробних заводів і стала критично залежною від імпорту. Водночас її економіка є надзвичайно дизелеємною через великі обсяги аграрного виробництва, видобутку корисних копалин, вантажних перевезень і резервної генерації.

Це означає, що навіть різке подорожчання дизеля не дозволяє країні швидко скоротити споживання.

Туреччина скорочує імпорт, але не може відмовитися від дизеля

Другою найбільшою країною-імпортером дизеля є Туреччина. Однак на відміну від Австралії вона вже почала знижувати закупівлі через різке подорожчання пального.

• У 2026 році Туреччина скоротила імпорт дизеля приблизно на 24% порівняно з попереднім роком.
• Попри це країна продовжує відчувати сильний інфляційний тиск.
• S&P Global прогнозує середню інфляцію в Туреччині на рівні майже 29% у 2026 році.
• Головною причиною називається висока залежність економіки від імпорту енергетичних продуктів.

Водночас скорочення імпорту створює іншу проблему — зниження запасів пального. Для Туреччини це особливо ризиковано, оскільки основою логістичної системи країни є саме автомобільні перевезення, які працюють на дизелі. Тому навіть за високих цін Туреччина буде змушена продовжувати імпорт, підтримуючи світовий попит і утримуючи міжнародні котирування дизеля на високому рівні.

Світові імпортери вже почали економити паливо

Дані компанії Kpler свідчать, що високі ціни вже змушують найбільших покупців знижувати обсяги закупівель.

• 10 із 15 найбільших імпортерів дизеля у світі скоротили закупівлі у 2026 році.
• Бразилія, Франція, Єгипет, Велика Британія та ПАР також знизили імпорт порівняно з 2025 роком.
• Сумарний імпорт цих п’яти країн у січні-квітні 2026 року становив 17,3 млн тонн.
• За аналогічний період 2025 року показник перевищував 21 млн тонн.
• Скорочення становило близько 3,6 млн тонн.

Саме це тимчасове зниження попиту допомогло стримати ще сильніше зростання цін у період найбільшого дефіциту.

Однак Reuters наголошує: така економія навряд чи буде довгостроковою. Дизель залишається базовим енергетичним ресурсом для реального сектору економіки, тому після стабілізації цін країни можуть швидко повернутися до активних закупівель.

Ормузька протока стала головним фактором нестабільності

Ключовою причиною глобального дизельного шоку ринок називає порушення логістики через Ормузьку протоку.

• Через цей маршрут проходить значна частина світового експорту нафти й нафтопродуктів.
• Скорочення судноплавства після початку конфлікту навколо Ірану обмежило постачання готового пального.
• Найсильніше постраждав ринок авіапального й дизеля.
• Ціни на дизель у головних торговельних хабах досягли багаторічних максимумів.

Ринок фактично переходить у режим, коли вартість логістики й фізична доступність продукту стають важливішими за саму нафту. Це означає, що навіть у разі стабілізації котирувань Brent дефіцит дизеля може зберігатися значно довше.

Фактично ринок переходить у фазу, де головним індикатором стабільності стає не Brent, а здатність країн забезпечувати безперебійне постачання дизеля. Саме тому найбільші імпортери залишаються найуразливішими: вони не можуть швидко замінити ресурс, але змушені оплачувати його подорожчання, щоб уникнути сповільнення економіки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Світовий ринок нафти завершив торги майже без змін: Brent подорожчала лише на 9 центів, до $105,72 за барель, а WTI — на 15 центів, до $101,17 за барель. Формальне полегшення дала інформація про проходження близько 30 суден через Ормузьку протоку. Але це все ще значно менше за довоєнний рівень — близько 140 суден на добу. Тому ринок не отримав сигналу про нормалізацію постачання: транзит частково відновлюється, але ризик для енергетичних потоків залишається високим.

Нафта втрималася біля $106 за Brent: транзит через Ормузьку протоку знизив паніку, але не прибрав ризик дефіциту

Ціни на нафту завершили четвер майже без змін після повідомлень іранських державних медіа про проходження приблизно 30 суден через Ормузьку протоку. Для ринку це стало сигналом, що повного блокування маршруту немає. Водночас атака на одне судно та захоплення іншого зберегли напруження навколо безпеки постачання енергоносіїв під час війни з Іраном.

• Brent, глобальний еталонний сорт нафти, завершила торги на рівні $105,72 за барель, додавши 9 центів, або 0,09%.
• WTI, американський сорт West Texas Intermediate, зросла на 15 центів, або 0,15%, до $101,17 за барель.
• Упродовж сесії Brent піднімалася до $107,13 за барель, але значну частину дня торгувалася у від’ємній зоні.
• Напередодні Brent втратила понад $2 за барель, а WTI — понад $1 через побоювання інвесторів щодо можливого підвищення процентних ставок у США для боротьби з інфляцією.

Ормузька протока залишається головним нервом нафтового ринку

Ключовим фактором для цін стала ситуація в Ормузькій протоці. Цей морський коридор має критичне значення для руху нафти й скрапленого природного газу з регіону Перської затоки. Саме тому навіть часткове відновлення транзиту одразу вплинуло на настрої трейдерів.

Іранські Революційні гвардійці заявили, що з вечора середи через протоку пройшли 30 суден. Але цей показник усе ще далекий від звичайного довоєнного рівня — близько 140 суден на добу. Тобто ринок отримав не доказ нормалізації, а лише ознаку контрольованого й вибіркового пропуску суден.

Тегеран посилив контроль над протокою та домовляється з Іраком і Пакистаном щодо транспортування нафти й скрапленого природного газу з регіону. Це означає, що логістика енергоносіїв дедалі більше залежить не лише від фізичної прохідності маршруту, а й від політичних рішень.

Китайський і японський фактори знижують напругу, але не відкривають ринок повністю

Окрему увагу ринок звернув на судна, пов’язані з Китаєм і Японією. Напівофіційна іранська агенція Fars із посиланням на джерело повідомила, що Іран почав дозволяти транзит деяких китайських суден. До цього китайський супертанкер із 2 млн барелів іракської нафти пройшов через протоку після того, як понад два місяці перебував заблокованим у Перській затоці.

Дані відстеження суден LSEG також показали, що через протоку пройшов танкер під прапором Панами, яким управляє японська нафтопереробна група Eneos. Це був уже другий випадок проходження нафтового судна, пов’язаного з Японією.

«Багато хто запитує, чи дозволяє Іран суднам проходити, щоб не схилити баланс переговорів проти захисту Ірану з боку Китаю», — Тім Снайдер, головний економіст Matador Economics.

Зустріч президента США Дональда Трампа з головою КНР Сі Цзіньпіном також стала частиною ринкового сигналу. Білий дім заявив, що обидва лідери погодилися: Ормузька протока має залишатися відкритою для вільного потоку енергоносіїв. Сі, за повідомленням Білого дому, також висловив інтерес до купівлі більшої кількості американської нафти, щоб зменшити залежність Китаю від Ормузької протоки.

Цей намір має важливе уточнення: Китай ніколи не був великим покупцем американської нафти та не імпортував її з травня 2025 року через 20% імпортне мито, запроваджене під час торговельної війни. Тому потенційний поворот Китаю до американської нафти виглядає не як швидке рішення, а як політичний сигнал про пошук альтернативних маршрутів і джерел.

Безпека судноплавства не відновлена

Попри проходження частини суден, ризики для морської логістики залишаються високими. У четвер індійське вантажне судно, яке перевозило худобу з Африки до Об’єднаних Арабських Еміратів, було потоплене біля узбережжя Оману. Британське агентство морської безпеки UKMTO повідомило, що «неуповноважені особи» піднялися на борт судна, яке стояло на якорі біля порту Фуджейра в ОАЕ, та спрямували його в бік Ірану.

Для нафтового ринку це означає, що фактичний транзит не дорівнює повній безпеці маршруту. Судна можуть проходити протоку, але страхові, логістичні та політичні ризики залишаються в ціні бареля.

«Зростання кількості суден, яким дозволено пройти, має більш відчутний вплив на настрої, ніж на фактичний баланс попиту й пропозиції», — Тамаш Варга, аналітик нафтового ринку PVM.

«Хоча це може допомогти встановити цінову стелю в найближчій перспективі, це не той рецепт, який здатний суттєво знизити ціни на нафту», — Тамаш Варга, аналітик нафтового ринку PVM.

Макроекономічний ризик посилюється

Міжнародний валютний фонд, посилаючись на війну та закриття протоки, заявив, що світова економіка явно рухається до середнього несприятливого сценарію. У такому сценарії зростання реального світового ВВП цього року знизиться до 2,5% після 3,4% у 2025 році.

Це важливе попередження для ринку нафтопродуктів. Високі ціни на нафту та порушення логістики одночасно тиснуть на споживачів, промисловість і транспорт. Водночас слабше економічне зростання може обмежувати попит на паливо, створюючи складну рівновагу: фізичний дефіцит підтримує ціни, а макроекономічне гальмування стримує їхнє подальше зростання.

Міжнародне енергетичне агентство повідомило, що цього року глобальне постачання нафти буде нижчим за сукупний попит, оскільки запаси скорочуються безпрецедентними темпами. Це пояснює, чому ринок не відреагував різким падінням цін навіть після повідомлень про проходження суден через Ормузьку протоку.

Запаси у США скорочуються, але дистиляти зростають

Дані Управління енергетичної інформації США EIA також показали напружену картину. За тиждень, що завершився 8 травня, запаси сирої нафти в США зменшилися на 4,3 млн барелів — до 452,9 млн барелів. Причиною стало зростання експорту.

Водночас запаси дистилятів зросли всупереч очікуванням скорочення. Для ринку це неоднозначний сигнал: сира нафта в США витрачається швидше, але частина нафтопродуктів, до яких належать дизельне пальне та інші середні дистиляти, не демонструє такого самого дефіцитного руху.

Головний висновок для ринку

Поточна стабілізація цін не означає зниження ризиків. Вона радше показує, що ринок отримав короткострокове полегшення від факту проходження окремих суден через Ормузьку протоку. Але кількість транзиту залишається в рази нижчою за норму, інциденти з суднами тривають, а міжнародні організації попереджають про дефіцит постачання та гальмування світової економіки.

• Для Brent рівень понад $105 за барель залишається відображенням геополітичної премії за ризик.
• Проходження 30 суден знижує паніку, але не відновлює нормальний режим руху через протоку.
• Ризик для постачання енергоносіїв зберігається через атаки, захоплення суден і вибірковий характер транзиту.
• Потенційна купівля Китаєм більшої кількості американської нафти може стати спробою зменшити залежність від Ормузької протоки, але не дає швидкого розв’язання проблеми.
• Скорочення запасів сирої нафти у США на 4,3 млн барелів підтверджує, що ринок залишається чутливим до будь-яких перебоїв.

Джерело: Terminal — енергетичне видання НТЦ «Псіхєя» / STC Psychea.

За матеріалами: Reuters

ОПЕК погіршила прогноз зростання світового попиту на нафту у 2026 році з 1,38 млн до 1,17 млн барелів на добу. Причина — вплив війни з Іраном, фактичне закриття Ормузької протоки та різке обмеження постачання з Близького Сходу. Водночас група очікує відновлення споживання у 2027 році й підвищила прогноз зростання попиту на наступний рік до 1,54 млн барелів на добу.

ОПЕК знижує оцінки попиту, але не відмовляється від сценарію відновлення

Організація країн-експортерів нафти, відома як ОПЕК, переглянула прогноз світового попиту на нафту на тлі війни з Іраном. Це важливий сигнал для ринку: навіть виробники нафти визнають, що високі ціни, логістичні обмеження та ризики для постачання вже тиснуть на споживання.

За новою оцінкою ОПЕК, у 2026 році світовий попит на нафту зросте на 1,17 млн барелів на добу. Попередній прогноз передбачав приріст на 1,38 млн барелів на добу. Отже, очікуване зростання зменшено на 210 тис. барелів на добу.

• Прогноз зростання попиту у 2026 році: 1,17 млн барелів на добу.
• Попередній прогноз: 1,38 млн барелів на добу.
• Зниження оцінки: 210 тис. барелів на добу.
• Прогноз на 2027 рік: 1,54 млн барелів на добу.
• Підвищення прогнозу на 2027 рік: 200 тис. барелів на добу проти попередньої оцінки.

Така комбінація прогнозів означає, що ОПЕК бачить поточний удар по попиту як серйозний, але не остаточний. У 2026 році споживання сповільнюється через війну, подорожчання пального та проблеми з логістикою. У 2027 році організація очікує часткового відновлення, якщо ринок адаптується до нових умов.

Ормузька протока стала головним вузлом кризи

Ключовим чинником перегляду прогнозів стало фактичне закриття Ормузької протоки. Це один із найважливіших світових маршрутів транспортування нафти. Через нього проходять значні обсяги близькосхідної сировини, тому його блокування одразу впливає не лише на фізичне постачання, а й на очікування трейдерів, переробників і споживачів.

Закриття протоки обмежило мільйони барелів близькосхідного видобутку та спричинило різке зростання цін на пальне. Для ринку нафтопродуктів це має пряме значення: дорожча сировина швидко переходить у дорожчий бензин, дизельне пальне, авіапальне та інші продукти переробки.

• Нафта дорожчає через ризик фізичного дефіциту.
• Пальне дорожчає через зростання вартості сировини та логістичних витрат.
• Споживачі та бізнес стикаються з вищими витратами.
• Уряди змушені вживати заходів для економії ресурсів і стабілізації постачання.

Другий квартал 2026 року: ще мінус 500 тис. барелів на добу

ОПЕК також знизила оцінку середнього світового попиту на нафту у другому кварталі 2026 року. Тепер організація очікує 104,57 млн барелів на добу проти 105,07 млн барелів на добу, які прогнозувалися минулого місяця.

Це ще одне зниження на 500 тис. барелів на добу. Попередня доповідь ОПЕК уже містила скорочення оцінки для другого кварталу також на 500 тис. барелів на добу. Отже, вплив війни та логістичного шоку посилюється не одноразово, а хвилями.

• Новий прогноз попиту у II кварталі 2026 року: 104,57 млн барелів на добу.
• Попередній прогноз: 105,07 млн барелів на добу.
• Додаткове зниження: 500 тис. барелів на добу.
• Попереднє зниження в минулій доповіді: ще 500 тис. барелів на добу.

Для ринку це означає, що попит реагує не лише на сам факт війни, а й на її наслідки: дорожче пальне, нестабільність постачання, невизначеність для бізнесу та обмежувальні дії урядів.

ОПЕК і МЕА бачать кризу по-різному

ОПЕК приєдналася до інших прогнозистів, зокрема до Міжнародного енергетичного агентства, відомого як МЕА, у зниженні очікувань щодо попиту. Водночас оцінка ОПЕК менш песимістична, ніж підхід МЕА.

МЕА раніше збільшило оцінку скорочення використання нафти у 2026 році. ОПЕК, навпаки, визнає удар по споживанню, але виходить із припущення, що пізніше попит відновиться. Саме тому організація підвищила прогноз зростання на 2027 рік.

«Світове економічне зростання продовжує демонструвати стійкість цього року, попри геополітичну напруженість, особливо на Близькому Сході», — заявила ОПЕК.

Ця позиція важлива для розуміння ринкової логіки ОПЕК. Організація не переглянула свої прогнози економічного зростання, тобто не закладає у базовий сценарій різкого глобального економічного спаду. Натомість вона фіксує короткостроковий удар по нафтовому попиту через війну, ціни та логістику.

ОПЕК+ не змогла виконати план нарощування видобутку

ОПЕК+ — це формат співпраці ОПЕК із союзниками, зокрема росією. Група раніше погодилася відновити збільшення видобутку з квітня. Але закриття Ормузької протоки зробило виконання цієї домовленості фактично неможливим.

За даними доповіді, видобуток нафти ОПЕК+ у квітні становив у середньому 33,19 млн барелів на добу. Це на 1,74 млн барелів на добу менше, ніж у березні. ОПЕК посилається на вторинні джерела, які використовує для моніторингу виробництва.

• Видобуток ОПЕК+ у квітні: 33,19 млн барелів на добу.
• Падіння проти березня: 1,74 млн барелів на добу.
• Причина: закриття Ормузької протоки та неможливість виконати домовленість про нарощування видобутку.
• Особливість даних: квітневий показник включає Об’єднані Арабські Емірати, які вийшли з ОПЕК 1 травня.

Для ринку нафтопродуктів це створює подвійний тиск. З одного боку, високі ціни обмежують попит. З іншого боку, падіння видобутку зменшує фізичну пропозицію нафти, а отже — підтримує високі ціни на сировину та пальне.

Що це означає для ринку нафти й нафтопродуктів

Ситуація на ринку переходить у фазу, де одночасно діють два протилежні, але взаємопов’язані процеси. Перший — попит слабшає, бо споживачі та бізнес реагують на дорожче пальне. Другий — постачання обмежене, бо війна та закриття Ормузької протоки скорочують доступні обсяги близькосхідної нафти.

Це не класична ситуація надлишку чи дефіциту. Це ринок, у якому дорогі енергоносії самі починають стримувати споживання, але дефіцитні ризики не дають цінам швидко знижуватися. Саме тому прогнози ОПЕК виглядають обережними: організація знижує оцінку попиту на 2026 рік, але не відмовляється від сценарію відновлення у 2027 році.

• Для споживачів головний ризик — подальше зростання витрат на пальне.
• Для бізнесу ключова проблема — дорожча логістика та невизначеність із постачанням.
• Для урядів виклик полягає в необхідності економії ресурсів і стабілізації внутрішніх ринків.
• Для трейдерів і переробників головним фактором залишається доступність близькосхідної нафти та робота маршрутів через Ормузьку протоку.

Поки Ормузька протока фактично закрита, ринок нафти й нафтопродуктів залишатиметься в режимі підвищеної напруги. Навіть зниження прогнозу попиту не означає автоматичного послаблення цінового тиску, якщо фізичне постачання сировини залишається обмеженим.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

Світові енергетичні ринки входять у період різкої нестабільності через війну навколо Ірану, яка вже призвела до втрати мільйонів барелів нафти щодня. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА, IEA — International Energy Agency) заявило, що ціни на нафту можуть і надалі різко коливатися, а відновлення постачання після завершення бойових дій буде поступовим. На цьому тлі Brent протягом одного дня коливалася від $96 до понад $102 за барель, реагуючи на суперечливі повідомлення щодо можливого перемир’я та часткового відкриття Ормузької протоки — одного з ключових вузлів світової торгівлі нафтою.

Війна навколо Ірану загрожує новою хвилею нестабільності на нафтовому ринку

Голова МЕА Фатіх Біроль під час конференції Canada Growth Summit у Торонто заявив, що глобальні енергетичні ринки опинилися у «буремних водах» через тривалу війну навколо Ірану.

• За словами Біроля, війна вже вибила з ринку мільйони барелів нафти на добу, що створює ризики для глобального балансу попиту й пропозиції.
• Ключовим фактором нестабільності стала ситуація навколо Ормузької протоки — вузького морського коридору між Перською затокою та Індійським океаном, через який проходить значна частина світового експорту нафти та скрапленого газу.
• Протока фактично залишається заблокованою з кінця лютого, коли почався конфлікт.
• Ринок реагує надзвичайно нервово навіть на непідтверджені повідомлення про можливе короткострокове перемир’я чи часткове відновлення судноплавства.

«На мою думку, головною характеристикою ринку може стати саме волатильність. Тому енергетична безпека залишатиметься ключовим питанням», — заявив виконавчий директор МЕА Фатіх Біроль.

Brent різко коливається через невизначеність

На тлі новин про можливі переговори щодо завершення війни ціни на нафту Brent протягом 7 травня демонстрували різкі рухи.

• Мінімальний рівень Brent становив близько $96 за барель.
• Максимальний рівень перевищував $102 за барель.
• Причиною коливань стали суперечливі сигнали щодо перспектив припинення війни та можливого відкриття Ормузької протоки.
• МЕА попереджає, що навіть після завершення бойових дій повернення обсягів постачання буде повільним і поступовим.

МЕА вже використовує стратегічні резерви

Міжнародне енергетичне агентство підтвердило готовність і надалі втручатися в ринок через механізм стратегічних запасів нафти.

• МЕА вже вивільнило 20% доступних стратегічних нафтових резервів, щоб стримати зростання цін.
• У разі подальших перебоїв із постачанням агентство готове випустити на ринок додаткові обсяги нафти.
• Стратегічні резерви — це державні запаси нафти, які країни створюють на випадок криз, воєн або масштабних перебоїв із постачанням.

Канада може стати одним із ключових альтернативних постачальників

Фатіх Біроль окремо звернув увагу на роль Канади у зміні глобальної енергетичної логістики.

• Канада є четвертим найбільшим виробником нафти у світі.
• МЕА закликало Оттаву шукати нові напрямки експорту своєї нафти.
• На думку Біроля, країни, які після війни шукають нових енергетичних партнерів, можуть розглядати Канаду як «очевидний вибір».

Джерело: Terminal
За матеріалами: Reuters