Головні тези: Китай послабив неформальні обмеження на експорт нафтопродуктів і може відправити за кордон понад 400 тис. тонн бензину в липні. Сукупний експорт бензину, дизельного та авіаційного пального прогнозується на рівні близько 3 млн тонн. Водночас китайські НПЗ у червні працювали з найнижчим завантаженням за десять років, тому відновлення експорту залежить від зростання переробки.

Липневий план передбачає понад 400 тис. тонн бензину

Китайські нафтопереробники готуються збільшити експорт бензину після послаблення обмежень, запроваджених на початку війни з Іраном для захисту внутрішнього ринку. За оцінками торговельних джерел Reuters, липневі відвантаження бензину можуть перевищити 400 тис. тонн.

Попередній план передбачав експорт менш як 40 тис. тонн бензину. Отже, можливий обсяг збільшується більш ніж у десять разів, хоча остаточний графік відвантажень залежить від доступних квот, завантаження НПЗ і судноплавства.

Сукупний експорт бензину, дизельного та авіаційного пального може досягти 3 млн тонн, або майже 800 тис. барелів на добу. Поточна оцінка Kpler становить 585 тис. барелів на добу, але вона може зрости після врахування додаткових партій.

Низьке завантаження НПЗ стримує пропозицію

У червні завантаження китайських установок первинної переробки знизилося до 57,72%. Це на 3,28 відсоткового пункту менше, ніж у травні, та на 13,09 відсоткового пункту нижче за показник червня 2025 року. Рівень став найнижчим приблизно за десять років.

Причинами були слабкий внутрішній попит і обмеження експорту готових нафтопродуктів. Імпорт нафти скоротився на 41,3% порівняно з червнем 2025 року, до 29,27 млн тонн, або 7,12 млн барелів на добу.

Експорт нафтопродуктів у першому півріччі становив 23,59 млн тонн, що на 13,2% менше, ніж роком раніше. У червні Китай експортував 4,36 млн тонн нафтопродуктів.

Додаткові партії не усувають глобального дефіциту

Китайські постачання здатні збільшити доступність бензину та інших транспортних палив в Азії, але поки не повертають ринок до довоєнного стану. Експорт легких і середніх дистилятів зріс із 350 тис. барелів на добу у квітні до 423 тис. барелів на добу у червні, залишаючись значно нижчим за середні 719 тис. барелів на добу протягом трьох місяців перед початком війни.

У червні імпорт легких і середніх дистилятів до Азії знизився до 5,19 млн барелів на добу — мінімуму в даних Kpler із 2017 року. Це на 32% менше за середній рівень трьох довоєнних місяців.

Збільшення китайського експорту розширює глобальну пропозицію, але його ефект обмежують низькі запаси, перебої в роботі НПЗ і нове загострення навколо Ормузької протоки. IEA також фіксувало відставання відновлення готового пального від потоків сирої нафти, що підтримує ціни бензину та маржу переробки.

Джерела: Reuters: роль Китаю на ринку готового пального, Reuters: імпорт нафти й завантаження НПЗ Китаю, Reuters: липневий план експорту бензину.

Експорт дизельного пального, авіаційного пального та бензину з Китаю у липні може зрости до 3 млн тонн, або майже 800 тис. барелів на добу. Проте фактичні відвантаження поки що залишаються нижчими, а скорочення постачання з Близького Сходу та росії підтримує високі ціни на газойль.

Китай послабив обмеження на експорт нафтопродуктів

Китайські торговельні джерела очікують, що у липні країна може експортувати до 3 млн тонн дизельного пального, авіаційного пального та бензину. Такий обсяг відповідає майже 800 тис. барелів на добу. Водночас поточна оцінка Kpler становить близько 585 тис. барелів на добу, хоча показник може зрости після врахування нових вантажів.

Пекін частково послабив неофіційні обмеження, запроваджені після початку війни з Іраном, і дозволив щонайменше одному приватному НПЗ відновити експорт разом із державними компаніями. У квітні китайські відвантаження легких і середніх дистилятів впали до 350 тис. барелів на добу — найнижчого рівня майже за п’ять років. У травні вони зросли до 411 тис., а у червні — до 423 тис. барелів на добу, залишаючись значно нижчими за довоєнні 719 тис. барелів на добу.

Низьке завантаження НПЗ обмежує можливості Китаю

У червні Китай імпортував 29,27 млн тонн сирої нафти, або 7,12 млн барелів на добу. Це найнижчий показник із жовтня 2016 року та на 41,3% менше, ніж роком раніше. Завантаження установок первинної переробки знизилося до 57,72% — мінімуму приблизно за десять років. Експорт усіх нафтопродуктів у першому півріччі становив 23,59 млн тонн, скоротившись на 13,2% порівняно з відповідним періодом 2025 року.

Отже, дозвіл на додаткові відвантаження ще не означає, що китайські НПЗ швидко наростять випуск. Для цього потрібне підвищення завантаження переробних потужностей та стабільний доступ до сировини.

Газойль залишається значно дорожчим, ніж до війни

Імпорт легких і середніх дистилятів до Азії у червні впав до 5,19 млн барелів на добу — найнижчого рівня у статистиці Kpler із 2017 року. Це на 32% менше за середні 6,85 млн барелів на добу протягом трьох місяців до початку війни з Іраном. Додатковий тиск створила заборона росії на експорт дизпального після пошкодження НПЗ українськими ударами.

Сінгапурський газойль, що є базовим продуктом для виробництва дизельного пального, коштував $137,72 за барель проти $109,35 23 червня та $91,42 27 лютого. Таким чином, ціна зросла на 51% від рівня напередодні війни, тоді як Brent за цей період подорожчала на 14,9%. Це показує, що дефіцит переробних потужностей і готового пального впливає на дизель сильніше, ніж зміна вартості сирої нафти.

Ринковий контекст доповнюють матеріали «Термінала» про те, як запаси та альтернативні маршрути пом’якшували шок постачання, а також про зростання вартості фрахту в Перській затоці.

Джерела: Reuters: China blunted Iran war oil shock, but can it do the same for fuels?, Reuters: China’s June oil imports hit near 10-year low amid Iran war.

Reuters 14 липня звернуло увагу на зміну ролі Китаю у світовому балансі пального. Скорочення китайського імпорту сирої нафти допомогло стримати нафтовий шок, але на ринку нафтопродуктів тиск зберігається через обмеження постачання, російську заборону експорту дизельного пального та низькі запаси.

Проблема змістилася з сирої нафти на готові продукти, насамперед дизельне пальне та газойль

За даними Kpler, на які посилається Reuters, морський імпорт сирої нафти до Китаю в червні впав до 5,96 млн барелів на добу — найнижчого рівня за понад десятиліття. Це значно менше за середні 10,66 млн барелів на добу за три місяці до удару США та Ізраїлю по Ірану 28 лютого.

Водночас Reuters зазначає, що головний тиск залишився в сегменті нафтопродуктів. Імпорт легких і середніх дистилятів до Азії в червні впав до 5,19 млн барелів на добу — найнижчого рівня в даних Kpler із 2017 року. Це на 32% нижче за середні 6,85 млн барелів на добу за три місяці до початку конфлікту.

Китайські експортні обмеження після початку війни також зменшили доступність продуктів. Експорт легких і середніх дистилятів із Китаю у квітні впав до 350 тис. барелів на добу, у травні зріс до 411 тис. барелів на добу, у червні — до 423 тис. барелів на добу. Це все ще нижче за середні 719 тис. барелів на добу за три місяці до конфлікту.

За даними торговельних джерел Reuters у Китаї, експорт дизельного пального, авіапального та бензину в липні може зрости до 3 млн тонн, або трохи менше ніж 800 тис. барелів на добу. Kpler на момент публікації оцінював липневий експорт нафтопродуктів із Китаю в 585 тис. барелів на добу.

Ціновий сигнал залишається жорстким. Singapore gasoil, який є базовим продуктом для дизельного пального, востаннє торгувався по $137,72 за барель. Це на 51% вище за $91,42 за барель 27 лютого, за день до початку конфлікту. Для порівняння, Brent на закритті понеділка становила $83,30 за барель, що на 14,9% вище за рівень 27 лютого.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

За даними трьох галузевих джерел Reuters, на зустрічі урядовців із китайськими державними НПЗ цього тижня Пекін установив липневий ліміт експорту пального на рівні 800 тис. метричних тонн. Це більше за оцінювані 600 тис. тонн експорту у червні.

Китай з березня обмежував експорт, щоб забезпечити внутрішній ринок. У квітні та травні експорт до напрямків за межами Гонконгу й Макао був обмежений 400–500 тис. тонн, за митними даними. У липні, за словами двох джерел Reuters, обмежень за напрямками експорту не буде.

Один зі співрозмовників агентства повідомив, що більшість липневих обсягів припадає на дизельне пальне й авіаційне пальне. Експорт до Гонконгу та Макао наразі оцінюється у 900 тис. тонн або більше, приблизно як у червні.

Навіть після підвищення липневий обсяг становитиме менш як 40% від торішнього середньомісячного експорту за межі Гонконгу. Reuters зазначає, що збільшення китайського експорту може посилити пропозицію з північно-східної Азії та тиснути на окремі ціни нафтопродуктів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Ціни на нафту різко піднялися після того, як заяви Вашингтона й Тегерана послабили очікування швидкого врегулювання навколо Ормузької протоки. Ринок знову закладає у ціни ризик обмеженого судноплавства, атак і захоплення суден на ключовому маршруті, через який зазвичай проходить близько п’ятої частини світової нафти та скрапленого природного газу.

Нафта зросла більш ніж на 3% через ризик нового загострення між США та Іраном

Ціни відреагували на політичний глухий кут

Нафтовий ринок завершив п’ятницю різким зростанням після заяв президента США Дональда Трампа та міністра закордонних справ Ірану Аббаса Аракчі. Їхні коментарі фактично зменшили надії на швидку домовленість, яка могла б покласти край атакам і захопленням суден у районі Ормузької протоки.

• Brent подорожчала на $3,54, або 3,35%, і завершила торги на рівні $109,26 за барель.
• WTI зросла на $4,25, або 4,2%, до $105,42 за барель.
• За тиждень Brent додала 7,84%, а WTI — 10,48%.

Таке зростання показує, що для ринку важлива не лише фактична нестача нафти, а й очікування майбутніх перебоїв. Коли трейдери бачать ризик тривалого блокування ключового морського маршруту, вони починають закладати у ціну додаткову премію за небезпеку постачання.

«Тон між США та Іраном знову став значно більш конфронтаційним. Хоча припинення вогню зберігається, надії на швидке відкриття Ормузької протоки згасли», — зазначили аналітики Commerzbank.

Ормузька протока залишається головним ризиком

Ормузька протока є воротами до Перської затоки й основним експортним маршрутом для таких країн, як Саудівська Аравія, Ірак і Катар. Через неї зазвичай проходить близько п’ятої частини світової нафти та скрапленого природного газу. Саме тому будь-яке обмеження руху суден у цьому районі швидко впливає на глобальні котирування.

Іранські Корпуси вартових ісламської революції заявили, що з вечора середи до четверга протоку перетнули 30 суден. Це суттєво більше, ніж у попередні дні, але все ще значно нижче за довоєнний рівень — близько 140 суден на добу.

• За даними Kpler, за попередні 24 години протоку пройшли 10 суден.
• У попередні тижні щодня проходило лише 5–7 суден.
• Збільшення трафіку поки що сильніше впливає на настрої ринку, ніж на реальний нафтовий баланс.

«Дедалі більше суден просочується через протоку, хоча наразі це має відчутніший вплив на настрої, ніж на фактичний нафтовий баланс», — зазначив аналітик PVM Тамаш Варга.

США, Іран і Китай не дали ринку сигналу про швидку розв’язку

Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що Тегеран не має довіри до США й готовий до переговорів лише за умови серйозності Вашингтона. Водночас він наголосив, що Іран готовий як повернутися до бойових дій, так і шукати дипломатичні рішення.

Дональд Трамп заявив, що в нього закінчується терпіння щодо Ірану. Він також повідомив, що погодився з головою КНР Сі Цзіньпіном у тому, що Іран не може отримати ядерну зброю й має знову відкрити Ормузьку протоку.

Китайська сторона не коментувала безпосередньо зміст розмови Трампа й Сі щодо Ірану, але МЗС Китаю заявило, що цей конфлікт не мав би статися й не має причин тривати.

«Цей конфлікт, якого ніколи не мало бути, не має причин продовжуватися», — йдеться в заяві Міністерства закордонних справ Китаю.

Для ринку важливо, що зустріч США та Китаю не дала чіткого сигналу про швидке відкриття Ормузької протоки. Трамп також заявив, що Китай хоче купувати нафту у США, і допустив можливість зняття санкцій із китайських компаній, які купують іранську нафту.

«Фокус ринку знову повернувся до глухого кута та заблокованої Ормузької протоки, з ризиком поновлення військової ескалації», — зазначила Вандана Харі, засновниця Vanda Insights.

Запаси тоншають, а простір для помилки звужується

Закриття або часткове блокування Ормузької протоки відбувається в момент, коли світові резерви вже не виглядають достатньо комфортними. Це підсилює страхи ринку: навіть якщо негайного дефіциту немає, тривале обмеження судноплавства може швидко перейти у жорсткіший фізичний баланс.

«Світ спожив свою нафтову подушку безпеки історичними темпами. Хоча стратегічні вивільнення та скорочення попиту запобігли негайному хаосу, простір для помилки швидко звужується. Тривале закриття Ормузької протоки вказує на жорсткіші фізичні ринки, можливий дефіцит нафтопродуктів і підвищувальний тиск на ціни в найближчі тижні та місяці», — зазначив Філ Флінн, старший аналітик Price Futures Group.

Цей висновок є ключовим для ринку нафтопродуктів. Якщо дорожчає сира нафта і водночас зростають ризики логістики, тиск може перейти не лише в ціни Brent і WTI, а й у вартість бензину, дизельного пального та інших продуктів переробки.

Додатковий фактор — удари по російських НПЗ

Окремим чинником зростання котирувань стали подальші українські атаки на російські нафтопереробні заводи. Для світового ринку це означає додатковий ризик для постачання нафтопродуктів, особливо в умовах, коли Ормузька протока вже залишається джерелом напруги.

«Нафта торгується вище через поєднання двох факторів: зустріч Трампа й Сі майже не наблизила ринок до відкриття Ормузької протоки, а українські атаки на російські НПЗ тривають», — зазначив аналітик Saxo Bank Оле Гансен.

Отже, нинішнє зростання цін — це не короткий технічний рух, а реакція на поєднання політичного глухого кута, ризиків судноплавства, обмежених резервів і загрози перебоїв у переробці. Якщо Ормузька протока залишатиметься частково заблокованою, ринок і далі оцінюватиме нафту з підвищеною геополітичною премією.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Китайські виробники електромобілів виходять на новий рівень технологій зарядки, наближаючи час поповнення батареї до звичного заправлення бензином. Нові рішення обіцяють сотні кілометрів пробігу за кілька хвилин, що може суттєво змінити структуру попиту на нафтопродукти та вимоги до енергетичної інфраструктури.

Прорив у швидкості зарядки: від хвилин до ринкових змін

Глобальна конкуренція на ринку електромобілів (EV, electric vehicles — електромобілі) виходить на новий рівень — виробники зосередились на скороченні часу зарядки, який довгий час залишався головною перевагою двигунів внутрішнього згоряння (ICE, internal combustion engine).

Технологічний прорив Китаю

• BYD представила зарядні станції потужністю до 1,5 МВт, що у 4 рази більше за типові «гіпер-швидкі» зарядки у США (350 кВт).
• Акумулятори заряджаються з 10% до 70% за 5 хвилин, а до 97% — за 9 хвилин.
• Очікуваний запас ходу — до 600 миль (~965 км) за час, співставний із заправленням бензином.
• До кінця року планується встановлення понад 16 000 зарядних станцій у Китаї та близько 2 000 — у Європі.

Досягнення стало можливим завдяки переходу на літій-марганець-залізо-фосфатні акумулятори, які забезпечують на ~5% більшу енергетичну щільність без втрати стабільності.

Інші гравці ринку

• XPeng ще у 2022 році заявив про зарядку на 210 км за 5 хвилин.
• Zeekr тестує зарядки потужністю 1,2 МВт із рідинним охолодженням.
• CATL розробила батарею Shenxing другого покоління з піковою потужністю 1,3 МВт і швидкістю зарядки 2,5 км пробігу за секунду.
• Huawei представила систему 1,5 МВт, здатну заряджати батарею 300 кВт·год за 15 хвилин.

Обмеження та виклики

• Технології поки що потребують тестування в реальних умовах.
• Існують обмеження електромереж, які можуть не витримувати пікові навантаження.
• Не всі електромобілі сумісні з новими зарядками.

Інфраструктурні рішення

• Зарядні станції оснащуються стаціонарними накопичувачами енергії, щоб:
  • зменшувати пікове навантаження на мережу;
  • підвищувати стабільність енергосистеми;

Наслідки для ринку нафти та нафтопродуктів

Диверсифікація та попит

• Скорочення часу зарядки ліквідує ключову перевагу бензинових авто.
• Це може прискорити перехід споживачів на електромобілі.
• У середньостроковій перспективі — зниження попиту на бензин і дизель.

Логістична стійкість

• Електромобілі зменшують залежність від ланцюгів постачання нафтопродуктів.
• Зростає роль електроенергетичної інфраструктури замість нафтобаз і АЗС.

Сценарії криз

• У разі блокад або атак на нафтову інфраструктуру електромобілі можуть стати більш стійким транспортом, якщо забезпечено стабільне електропостачання.

Захист критичної інфраструктури

• Потрібні інвестиції у розподілену мережу зарядних станцій.
• Важливо впроваджувати накопичувачі енергії для балансування навантажень.
• Зростає потреба у страхуванні інфраструктурних ризиків.
• Регулятори можуть стимулювати децентралізацію енергосистем.

Вплив на ціноутворення

• Зменшення витрат на батареї (наприклад, технологія LMR від GM) веде до зниження вартості електромобілів.
• Це підвищує конкуренцію з традиційними авто.
• Структура витрат зміщується:
  • від пального — до електроенергії;
  • від логістики — до інфраструктури зарядки.

Додаткові тренди

• Розвиток бездротової зарядки, яка може стати масовою за підтримки держав.
• Зниження цін на батареї без втрати ресурсу та ефективності.

Висновок

Технології ультрашвидкої зарядки можуть стати переломним моментом для глобального енергетичного ринку. Зрівняння часу зарядки з заправленням усуває головний бар’єр для масового переходу на електромобілі, що створює довгостроковий тиск на ринок нафти та стимулює масштабні зміни в енергетичній інфраструктурі.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Пекін уперше так прямо закликав сторони війни з Іраном гарантувати безпечний прохід танкерів через Ормузьку протоку. Після бомбардувань з боку США та Ізраїлю й ударів Ірану танкерний трафік фактично зупинився, щонайменше чотири комерційні судна пошкоджені. Для Китаю, який є найбільшим у світі імпортером нафти й газу, ризики безпрецедентні: майже половина його нафтового імпорту в грудні проходила через протоку, а Катар забезпечує 30% китайського імпорту скрапленого природного газу (СПГ).

Ормузький вузол: що сталося і чому це критично для енергетики

Ормузька протока — вузький морський коридор між Перською затокою та Оманською затокою, через який проходять ключові «постачання» нафти й газу з регіону. Після початку бомбардувальної кампанії США та Ізраїлю проти Ірану наприкінці тижня та ударів Ірану у відповідь танкерний рух через протоку фактично припинився.

• Щонайменше 4 комерційні судна зазнали пошкоджень.
• Катар — виробник близько 20% світового СПГ.
• На тлі атаки іранського дрона Катар зупинив виробництво на Ras Laffan — найбільшому у світі експортному СПГ-комплексі. Це перша повна зупинка за майже 30 років роботи.

На ринку нафти котирування зросли на +2,53%  — 83,48  долара за барель (03:35 am CDT 04/03/2026). Це сигнал про очікування дефіциту або принаймні перебоїв у «постачаннях».

Позиція Китаю: публічний заклик і кулуарний тиск

Китай — найбільший у світі імпортер нафти й газу. Попри наявність значних резервів, країна є однією з найбільш вразливих до збоїв у Перській затоці.

• Майже 50% імпорту сирої нафти Китаю в грудні проходило через Ормузьку протоку.
• Катар забезпечує 30% китайського імпорту СПГ.
• Більшість іранської нафти купує саме Китай.

«Китай закликає всі сторони негайно припинити військові операції, уникати ескалації напруженості та забезпечити безпеку судноплавства в Ормузькій протоці», — заявила речниця МЗС КНР Мао Нін під час брифінгу в Пекіні.

За даними керівників державних газових компаній, Пекін також чинить тиск на Тегеран, щоб уникнути атак на танкери з нафтою та СПГ і не допустити ударів по експортній інфраструктурі, зокрема в Катарі. Іранським посадовцям окремо вказали на необхідність не порушувати експорт із Катару, який є критично важливим для китайського балансу газу.

Економічні та геополітичні наслідки

За оцінками Bloomberg Economics, вплив війни з Іраном на економіку Китаю наразі виглядає керованим. Можливий ефект — помірне прискорення інфляції через подорожчання нафти. Водночас геополітичні втрати можуть бути довшими та глибшими.

• Ризик тривалих перебоїв у «постачаннях» енергоносіїв.
• Зростання страхових премій для судноплавства через протоку.
• Переоцінка маршрутів і диверсифікація логістики.

Показово, що раніше офіційні заяви Пекіна щодо Ірану були загальними. Нинішній заклик — найпряміший сигнал від головного економічного партнера Ісламської Республіки про необхідність збереження транзиту через протоку.

Глобальний енергетичний баланс: що далі

Ормузька протока — ключова артерія для світової енергетики. Блокування або тривале скорочення трафіку означатиме:

• тиск на світові ціни на нафту й СПГ;
• перерозподіл потоків на користь альтернативних маршрутів;
• посилення ролі стратегічних резервів у країнах-імпортерах.

Для Китаю, який імпортує значні обсяги нафти та газу саме з регіону Перської затоки, стабільність Ормузької протоки — питання не лише економіки, а й довгострокової енергетичної безпеки.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Bloomberg

Китай у лютому 2026 року довів імпорт російської нафти до рекордних понад 2 млн барелів на добу, фактично компенсувавши скорочення закупівель з боку Індії. Причина — суттєві знижки на російські сорти після санкцій США та політичного тиску на Нью-Делі. Дисконт на Urals сягнув 9–11 доларів за барель до еталонного ICE Brent.

Як змінилася географія «постачання» російської нафти

Динаміка імпорту Китаю

За даними танкерного моніторингу, зібраними Bloomberg, у лютому середній обсяг постачання російської нафти до портів Китаю становить 2,09 млн барелів на добу.

• Грудень: 1,39 млн барелів на добу
• Січень: 1,72 млн барелів на добу
• Лютий: 2,09 млн барелів на добу

Таким чином, лише за два місяці приріст перевищив 700 тис. барелів на добу, що означає зростання більш ніж на 50% порівняно з груднем.

Відступ Індії зі спотового ринку

Паралельно на ринку відбувається протилежна тенденція: Індія поступово відмовляється від спотових закупівель російської нафти.

За інформацією аналітичних компаній Vortexa та Kpler, на яку посилається Reuters, імпорт Китаю з росії у лютому може становити 2,07–2,08 млн барелів на добу. Це стане новим історичним максимумом і суттєво перевищить січневий показник у 1,7 млн барелів на добу.

Для росії це означає, що збільшення китайських закупівель повністю перекриває втрату значної частки індійського ринку.

Санкції США та ціновий фактор

Причини знижок

Ключовим фактором перерозподілу потоків стали санкції США проти російських виробників Роснефть та Лукойл, а також політичний тиск з боку Білого дому на Індію з вимогою скоротити або повністю припинити імпорт російської нафти.

Після досягнення торговельної угоди між США та Індією, яка передбачає зниження американських тарифів на індійські товари в обмін на скорочення закупівель російської нафти, дисконти ще більше розширилися.

Скільки втрачає росія на барелі

Флагманський сорт Urals, який раніше активно постачався до Індії, тепер спрямовується до Китаю зі знижкою 9–11 доларів за барель відносно еталонного сорту ICE Brent для січневих та лютневих поставок.

Такий дисконт є одним із найбільших за останні роки. Фактично росія змушена конкурувати ціною, щоб утримати експортні обсяги під санкційним тиском.

Що це означає для глобального ринку

Концентрація ризиків

• російський експорт дедалі більше концентрується на одному великому покупцеві — Китаї;
• Індія зменшує залежність від російської сировини;
• цінова конкуренція посилюється через політичні рішення, а не лише ринкові чинники.

Рекордні понад 2 млн барелів на добу — це стратегічний сигнал: енергетичні потоки дедалі більше визначаються геополітикою, а не класичними комерційними міркуваннями.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Китай у лютому 2026 року може встановити історичний рекорд імпорту нафти з росії — понад 2 млн барелів на добу. Це відбувається на тлі згортання спотових закупівель Індією під тиском США та суттєвого розширення цінових знижок на російські сорти. Найбільшу активність демонструють незалежні китайські нафтопереробники, які скуповують сировину зі знижкою до 11 доларів за барель відносно еталонного Brent.

Рекордні обсяги і цінові знижки: як змінився баланс на азійському ринку

Новий максимум постачання до Китаю

За даними аналітичних компаній Vortexa та Kpler, на які посилається Reuters, у лютому Китай імпортує 2,07–2,08 млн барелів на добу російської нафти. Для порівняння:

• у січні 2026 року обсяг становив близько 1,7 млн барелів на добу;
• очікуваний показник лютого перевищує січневий приблизно на 370–380 тис. барелів щодня;
• це стане найвищим місячним рівнем за всю історію постачання.

Фактично йдеться про різке переформатування потоків російської нафти в Азії: те, що раніше значною мірою йшло до Індії, тепер концентрується в Китаї.

Санкції США та цінова перевага для Китаю

Суттєвим чинником зростання стали нові санкції США проти російських виробників, зокрема «Роснефти» та «Лукойлу», а також політичний тиск Вашингтона на Індію з вимогою скоротити або повністю зупинити імпорт російської нафти.

Унаслідок цього:

• знижки на російські сорти досягли найширшого рівня за останні роки;
• флагманський сорт Urals для поставок у січні–лютому до Китаю торгується зі знижкою 9–11 доларів за барель до еталонного індексу ICE Brent;
• після торговельної угоди між США та Індією знижки ще більше розширилися.

ICE Brent — це біржовий орієнтир світових цін на нафту, від якого зазвичай відштовхуються при формуванні контрактної вартості інших сортів. Знижка в 9–11 доларів означає суттєву економію для переробників.

Індія відступає, китайські «teapots» наступають

Індія, прагнучи зберегти сприятливі торговельні умови зі США, скорочує спотові закупівлі російської нафти, а державні нафтопереробні компанії призупиняють активність щодо російських барелів.

Натомість китайські переробники активно заповнюють нішу. Особливо це стосується незалежних НПЗ у провінції Шаньдун — так званих «teapots» (у перекладі — «чайники»):

• вони традиційно працюють із дисконтом і гнучкими контрактами;
• не уникають санкційних постачань, зокрема з Ірану, росії чи Венесуели;
• максимально використовують різницю між ціною закупівлі та ціною реалізації нафтопродуктів.

Водночас продажі венесуельської нафти нині контролюються США та здійснюються через міжнародних трейдерів Vitol і Trafigura, що звузило знижки на венесуельські сорти відносно Brent. На цьому тлі російська нафта стала більш привабливою за ціною.

Що це означає для глобального ринку

• Перерозподіл потоків: Індія зменшує частку російської нафти, Китай її нарощує.
• Поглиблення дисконту: російська нафта дедалі більше продається зі значною знижкою, що впливає на глобальну систему ціноутворення.
• Посилення ролі незалежних НПЗ Китаю: саме вони стають ключовими бенефіціарами санкційного перекроювання ринку.

Таким чином, санкційна політика США фактично призвела не до зникнення російської нафти з ринку, а до її концентрації в окремих юрисдикціях із високою толерантністю до ризиків.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OilPrice

7,2 трлн юанів інвестицій у чисту енергію за рік, понад 11% ВВП і темпи зростання утричі вищі за економіку загалом — Китай демонструє світове лідерство у ВДЕ. Водночас понад 80% первинної енергії та більш як 60% електрогенерації країни досі забезпечують викопні ресурси. Вугілля, нафта і газ залишаються фундаментом енергетичної безпеки та промисловості.

Дві реальності однієї енергосистеми

Інвестиційний вибух у «новій трійці»

За останнє десятиліття сектор відновлюваної енергетики та чистих технологій став найдинамічнішим в економіці Китаю:

• 7,2 трлн юанів (близько $1 трлн) інвестицій у 2025 році;
• понад 11% ВВП країни;
• зростання утричі швидше за економіку загалом;
• понад 90% приросту інвестицій забезпечили сонячна енергетика, акумулятори та електромобілі — так звана «нова трійця».

Лише за рік встановлено 315 ГВт сонячних і 119 ГВт вітрових потужностей — більше, ніж у решті світу разом.

80% балансу — за викопним паливом

Попри «зелений» ривок, викопні ресурси формують основу енергетики:

• >80% первинного енергоспоживання;
• >60% виробництва електроенергії.

Вугілля: опора системи й джерело викидів

Вугілля — наріжний камінь китайської енергетики та важкої промисловості:

• понад 50% електрогенерації;
• 60–70% первинного енергоспоживання;
• більш як 4 млрд тонн споживання на рік — це понад 50% світового попиту;
• 474 млн тонн імпорту у 2023 році — історичний рекорд.

У 2024 році розпочато будівництво 94,5 ГВт нових вугільних ТЕС та відновлено проєкти ще на 3,3 ГВт — максимум за 10 років. Це підкріплює енергобезпеку та металургію, але посилює викиди і забруднення повітря.

«Суворо контролювати» розширення вугілля та «поетапно скорочувати» його споживання — позиція керівництва Китаю

Нафта: імпортна залежність і нарощування власного видобутку

Нафта забезпечує близько 20% енергобалансу та є критичною для транспорту і нафтохімії:

• 16,3–16,4 млн барелів на добу споживання (друге місце у світі);
• 11,1 млн бар./добу імпорту у 2024 році — близько 74% попиту;
• прогноз на 2025 рік — 16,74 млн бар./добу середнього попиту.

Ключові постачальники — росія, Саудівська Аравія та Ірак. Імпорт із росії перевищує 2 млн бар./добу (понад 20% імпорту). Близько 900 тис. бар./добу надходить трубопроводами, решта — морем, зокрема із застосуванням «тіньового флоту».

Водночас Китай нарощує власний видобуток: з 3,8 млн бар./добу у 2020 році до рекордних 4,3 млн бар./добу у 2025-му. Понад 60% приросту п’ять років поспіль забезпечує шельф — завдяки інвестиціям державних компаній.

Програма «Семирічний план дій» (2019–2025) спрямована на збільшення внутрішнього видобутку. Проте висока собівартість на зрілих родовищах означає, що імпорт і надалі закриватиме значний дефіцит.

Газ: «місток» до декарбонізації

Природний газ виконує роль перехідного палива:

• ~428 млрд куб. м споживання у 2024 році (проти 330 млрд куб. м у 2020-му);
• Китай — третій у світі споживач газу;
• імпорт СПГ може зрости майже до 76 млн тонн (+10% р/р) після падіння приблизно на 10% у 2025 році.

Постачання СПГ забезпечують Австралія, Катар і росія. Значні обсяги надходять трубопроводами з росії та Туркменістану.

Рідкісноземельна перевага

Домінування у чистій енергетиці підкріплює контроль над рідкісноземельними елементами:

• 60–70% світового видобутку;
• понад 90% переробки та рафінації.

Неодим і диспрозій критично важливі для постійних магнітів в електродвигунах та вітротурбінах (особливо офшорних безредукторних). Ітрій, лантан і церій застосовують у спеціалізованих інверторах та компонентах сонячних систем.

Висновок

Китай демонструє парадоксальну модель: світове лідерство у ВДЕ базується на потужному фундаменті викопної генерації та імпортної сировини. Масштабні інвестиції у «зелену» економіку не скасовують стратегічної ролі вугілля, нафти й газу, які забезпечують промисловість, стабільність мережі та енергетичну безпеку.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com