В Ісландії з 1 травня тимчасово знижено ПДВ на пальне з 24% до 11%. Закон зобов’язує нафтові компанії та продавців пального повністю передати це зниження споживачам. Контроль залежатиме від поведінки компаній: якщо конкуренція не спрацює, влада може перейти до жорсткіших заходів, включно з максимальними цінами або граничною націнкою.

Податкове рішення

• Альтинг ухвалив зміни до закону про ПДВ на пальне.
• З 1 травня 2026 року ставка ПДВ на пальне тимчасово знижена з 24% до 11%.
• Мета заходу — відповідь уряду на зростання цін на пальне, зокрема через вплив конфлікту на Близькому Сході.

Ризик для споживачів

• Ключове питання — чи отримають споживачі повний ефект від зниження податку.
• Закон прямо зобов’язує нафтові компанії та інших продавців пального повністю передати зниження ціни покупцям.
• Якщо компанії затягуватимуть із реакцією або швидко повернуть ціни вгору, контроль може стати жорсткішим.

Монополізований ринок і слабка конкуренція

• Директор Генерального управління з питань конкуренції Палл Гуннар Пальссон заявив, що обсяг контролю залежатиме від реакції нафтових компаній.
• На ринку, де конкуренція недостатньо сильна, податкове зниження саме по собі не гарантує здешевлення пального для кінцевого споживача.
• Висновок: слабка конкуренція може перетворити податкову пільгу на додаткову маржу продавців, якщо держава не контролюватиме виконання закону.

Нагляд залежить від реакції компаній. Якщо компанії, як можна було б очікувати в конкурентному середовищі, скористаються можливістю і почнуть конкурувати, здобувати частку ринку тощо, тоді, можливо, питань не виникне, а нагляд буде простим. Однак якщо компанії зволікатимуть і ми побачимо, що ціни невдовзі знову підуть угору, тоді моніторинг може стати ширшим. — Палл Гуннар Пальссон

Інструменти державного впливу

• Генеральне управління з питань конкуренції контролює виконання норми.
• За порушення компаніям можуть бути накладені адміністративні штрафи.
• Міністр, після висновку органу з питань конкуренції, може застосувати тимчасові заходи.
• Серед можливих заходів: максимальна ціна, максимальна націнка або інші форми контролю за ціноутворенням і комерційними умовами.

Головний висновок для паливного ринку

• Зниження ПДВ з 24% до 11% створює простір для зниження роздрібних цін на пальне.
• Але ефект для споживачів залежить не лише від податку, а й від поведінки компаній на ринку.
• Висновок: у монополізованому або слабоконкурентному паливному секторі держава змушена не тільки знижувати податки, а й перевіряти, чи доходить це зниження до споживача.

Але я вважаю, що це необхідно просто тому, що на цьому ринку бракує конкуренції, і конкуренція недостатньо стійка; на це вказують усі ознаки. Саме тому це необхідно. — Палл Гуннар Пальссон

Джерело: Terminal

За матеріалами: RÚV

Ціни на бензин і дизель у Великій Британії різко зросли на тлі конфлікту на Близькому Сході: бензин подорожчав на 26 пенсів за літр, дизель — на 50 пенсів за літр між лютим і 20 квітня. Водночас CMA встановила, що середня маржа паливних ритейлерів у березні майже не змінилася. Головним чинником подорожчання стали ширші витратні фактори, передусім вищі ціни на нафту.

Нафта стала головним джерелом тиску на ціни

• Швидке зростання роздрібних цін на дорожнє пальне CMA пов’язує не із загальним збільшенням маржі ритейлерів, а з ширшими витратними факторами.
• Ключовий чинник — вищі ціни на нафту, які посилили тиск на вартість бензину й дизелю після початку кризи на Близькому Сході.
• Між лютим і 20 квітня бензин подорожчав на 26 пенсів за літр, дизель — на 50 пенсів за літр.

Маржа ритейлерів: у середньому без різкого стрибка

• CMA порівняла ціну, за якою ритейлери купують пальне, із ціною продажу споживачам.
• У середньому по ринку маржа становила 10,3 пенса за літр у лютому та 10,7 пенса за літр у березні.
• Цей рівень був близьким або дорівнював середній маржі за 2025 рік — 10,7 пенса за літр.
• Водночас CMA зафіксувала, що у частини окремих ритейлерів маржа в березні зросла, і тепер регулятор перевіряє причини.

Конкуренція залишається слабким місцем ринку

• Попри відсутність середнього стрибка маржі в березні, CMA наголошує: паливна маржа залишається історично високою.
• Це підтримує занепокоєння щодо недостатнього конкурентного тиску на роздрібному паливному ринку.
• Окремий період підвищеної маржі був зафіксований ще до конфлікту: 12,7 пенса за літр у грудні 2025 року та січні 2026 року проти 10,0 пенса за літр у листопаді 2025 року.

Споживачі можуть економити, але ринок потребує прозорості

• Через значні локальні відмінності в цінах водії можуть заощадити до 9 фунтів стерлінгів на баку бензину або дизелю, якщо порівнюватимуть ціни.
• Для цього CMA просуває схему Fuel Finder, яка має допомогти водіям знаходити дешевше пальне через застосунки та сайти.
• Ритейлери мають реєструватися в системі та подавати точні й актуальні дані про ціни.
• CMA попередила, що компанії, які не зареєструються або надаватимуть неточні дані, ризикують отримати штрафи.

Позиція регулятора

Конфлікт на Близькому Сході спричинив різке зростання цін на дорожнє пальне, створивши реальний тиск на домогосподарства й бізнес у Великій Британії. Завдання CMA — переконатися, що ці підвищення відображають справжній тиск витрат, особливо з огляду на нашу попередню роботу, яка показала, що конкуренція між паливними ритейлерами не така сильна, як мала б бути. — Сара Карделл, головна виконавча директорка CMA

Висновки для ринку нафти й нафтопродуктів

• Подорожчання пального має нафтову основу: CMA прямо пов’язує стрибок цін із вищими цінами на нафту та ширшими витратами.
• Ритейлери не стали головним поясненням березневого зростання: середня маржа залишилася близькою до рівня 2025 року.
• Ризик для споживачів зберігається: історично висока маржа та локальна різниця цін означають, що водії можуть переплачувати без активного порівняння цін.
• Наступний важливий етап — травневий звіт CMA: він має пояснити, чому в частини ритейлерів маржа зросла в березні, а також врахувати дані за квітень.

Джерело: Terminal

За матеріалами: gov.uk

Публічна заява Павла Кириленко, Голови АМКУ,  з трибуни ВР УКраїни про те, що станом на 8 квітня 2026 року Антимонопольний комітет України ще не побачив остаточних доказів змови на ринку пального, не може вважатися завершеним висновком по суті.

Із самого тексту випливає інше: розслідування триває, а наявні ринкові індикатори — мінімальний лаг до зовнішніх котирувань, майже тотожні ціни в провідних мережах, — не доводять картель автоматично, але вказують на серйозні скринінгові ознаки, які потребують значно глибшої перевірки.

Ринок нафти й нафтопродуктів потребує не заспокійливих сигналів, а повноцінного аналізу мікроданих

Уся логіка виступу зводиться до одного ключового висновку: промова Павла Кириленка у Верховній Раді України побудована як публічний захист проміжної позиції, а не як нейтральне викладення результатів розслідування. Формально в ній є коректна процесуальна частина. АМКУ, тобто Антимонопольний комітет України, справді повідомляв, що 9 березня 2026 року розпочав розгляд справи щодо підвищення цін на пальне, а 8 квітня 2026 року заявив, що на наявному на той момент масиві даних остаточних доказів змови не вбачає. Але в самому ж тексті наголошено: розслідування триває. Отже, йдеться не про виправдувальний фінал, а лише про поточну стадію процедури.

«Станом на сьогодні доказів змови не зафіксовано» — із публічного виступу Павла Кириленка у Верховній Раді України

Проблема полягає в тому, що така формула в публічному просторі звучить значно сильніше, ніж дозволяє її реальний юридичний зміст. Коли проміжний процесуальний стан подають як майже завершений висновок, це створює враження, що картельна версія вже фактично спростована. І саме це — головна слабкість публічної аргументації.

Чому проміжна відсутність доказів ще не є спростуванням змови

• Поточна відсутність остаточних доказів означає лише те, що на цьому етапі АМКУ не завершив доказування, а не те, що координації не було.
• У виступі прямо підкреслено: розслідування ще не завершене, тому публічний сигнал про те, що «змови нема», є передчасним.
• За українським правом схожа поведінка конкурентів може бути кваліфікована як антиконкурентні узгоджені дії, якщо аналіз ринку не підтверджує наявність об’єктивних причин для такої поведінки.
• Закон охоплює не лише пряме встановлення цін, а й схожі дії або бездіяльність за відсутності об’єктивного виправдання.

Інакше кажучи, сам по собі паралельний рух цін ще не є доказом порушення, але й не є підставою для автоматичного заспокоєння. Він переводить розслідування на інший рівень, де потрібні мікродані, форензіка і перевірка внутрішньої логіки ціноутворення.

Які індикатори вже виглядають ризиковими

Є три особливо чутливі індикатори. Саме вони роблять ситуацію на ринку нафтопродуктів не просто емоційною, а аналітично підозрілою.

• Мінімальний лаг до зовнішніх котирувань. Це означає, що внутрішні ціни реагують на зовнішній ринок майже без затримки.
• Майже тотожні роздрібні ціни у провідних мережах, де різниця вимірюється буквально копійками.
• Висока кореляція цін, близька до 1. У прикладному аналізі це означає майже повний збіг напрямку й темпу зміни цін у різних операторів.

Саме тут у виступі з’являється важливе посилання на OECD — Організацію економічного співробітництва та розвитку. OECD прямо застерігає, що паралельні рухи цін, цінові цикли та явище rocket and feather pricing є типовими маркерами проблеми, але самі по собі не становлять повного доказу. Під цим терміном мається на увазі ситуація, коли ціни на пальне швидко зростають слідом за оптовим або зовнішнім ринком, але знижуються повільніше. Для паливного сектору це один із найважливіших тестів на якість конкуренції.

Тобто наведені індикатори не доводять картель автоматично, але вони вже достатні, щоб вважати ринок ризиковим з точки зору координації. Із цього випливає потреба не в риторичних поясненнях, а в повноцінному аналізі закупівельних контрактів, часових рядів оптових і роздрібних цін, залишків у резервуарах, транспортних витрат, алгоритмів ціноутворення, рекомендованих цін від постачальників, а також внутрішніх і міжфірмових комунікацій.

Чому аргументи про відсутність монополії та вільне ціноутворення не спрацьовують

• Теза про те, що частки учасників нібито виключають монополізацію, не розв’язує головного питання.
• Для картельних або інших антиконкурентних узгоджених дій за статтею 6 Закону не потрібно доводити ні класичну монополію, ні одноосібне домінування.
• Українське право окремо оперує також категорією колективного домінування, коли визначальний ринковий вплив може виникати не в одного, а в кількох гравців.
• Твердження про вільне ціноутворення є формально правильним, але не має виправдувальної сили. Саме на ринках із вільним ціноутворенням антимонопольне право і перевіряє, чи не відбувається координація при встановленні цін.

Отже, коли аргументація зміщується від питання координації до питання монополії, це виглядає як відволікання від суті. Для ринку нафтопродуктів це критично, бо координація може виникати не лише там, де є один домінант, а й там, де кілька великих операторів рухаються надто синхронно в прозорому середовищі.

Чому «об’єктивні фактори» не закривають справу

У промові майже вся публічна дискусія зводиться до переліку об’єктивних факторів: імпорт із Європейського Союзу, однакові трейдери, валютний курс, логістика, митні платежі. Дійсно, ці чинники можуть пояснювати частину паралелізму. Але не весь паралелізм і не будь-яку його форму.

• Однакові витратні фактори можуть пояснювати загальний напрямок цінового руху, але не обов’язково пояснюють надмірну синхронність.
• Висока прозорість паливного ринку, про яку застерігає OECD, може не лише відображати ринок, а й полегшувати мовчазну координацію.
• Посилання на те, що самі оператори кажуть про падіння продажів і рентабельності, є лише позицією сторін, які перевіряються, а не нейтральним доказом.

У цьому питанні доречно навести порівняння з британською практикою. Британський CMA, тобто Управління з конкуренції та ринків, у своєму моніторингу паливного ринку прямо зазначав, що зростання операційних витрат не пояснює історично високі маржі, а конкуренція на ринку лишається слабкою. Звідси головний висновок: одного лише посилання на витратний тиск недостатньо, коли ринок демонструє підозріло узгоджену поведінку.

Європейська практика 2026 року була значно жорсткішою, ніж це подано в промові

Найслабшим місцем промови є спроба послатися на європейський досвід так, ніби в країнах ЄС антимонопольні органи в умовах кризи майже не втручалися. Цьому є протилежні приклади.

• У Британії CMA 12 березня 2026 року прискорив збір даних щодо бензину й дизеля та прямо заявив, що перевірятиме швидкість передавання оптових змін у роздрібні ціни й наявність rocket and feather pricing.
• Окремо 11 березня 2026 року британський регулятор розпочав перевірку скарг на heating oil, тобто на ринок пічного або опалювального пального.
• У Німеччині Bundeskartellamt повідомляв, що станом на 19 березня 2026 року зростання оптових цін на дизель було приблизно на 25 євроцентів за літр вищим за зростання цін на нафту.
• Ще в березні 2025 року у Німеччині було розпочато провадження за §32f GWB щодо суттєвого й тривалого порушення конкуренції на паливному ринку, а законодавчий пакет від 26 березня 2026 року ці інструменти додатково посилив.
• В Італії у березні 2026 року запровадили спеціальний Decreto carburanti, який зобов’язав компанії щоденно публікувати і передавати рекомендовані ціни до AGCM та органу цінового моніторингу.
• У Чехії антимонопольний орган офіційно заявляє, що довгостроково моніторить ринок пального і регулярно отримує звернення щодо однакових цін у певних локаціях.
• Європейська комісія в березні 2026 року підтверджувала, що в ЄС немає негайного дефіциту постачання, запаси нафти високі, а координація ведеться через Oil Coordination Group, тобто Групу координації нафтового ринку.

Ця фактура змінює акценти. Європа не діяла за принципом «це просто криза, тому все пояснюється автоматично». Навпаки, регулятори одночасно контролювали безпеку постачання, маржі, асиметрію передавання цін і поведінку самих учасників ринку. Тому апеляція до європейського досвіду в промові виглядає вибірковою.

Що це означає для українського ринку нафти й нафтопродуктів

• Ринок перебуває в ситуації, коли паралельна поведінка цін вже не може пояснюватися лише загальними словами про кризу, курс чи логістику.
• Наявність мінімального лагу до зовнішніх котирувань, цінової тотожності до копійок і високої кореляції формує достатній масив ознак для поглибленого скринінгу.
• Відсутність прямих доказів на ранній стадії не означає, що версія узгодженої поведінки знята.
• Політичні посилання на втручання Президента чи уряду можуть мати суспільне значення, але не мають самостійної доказової сили для відповіді на питання, чи була координація цінової поведінки.

Для паливного ринку це означає просту, але принципову річ: суспільство чує не те, чи завершено розслідування, а те, який сигнал подає регулятор. І коли такий сигнал лунає у формулі «доказів змови не зафіксовано», а поруч відсутнє пояснення, що йдеться лише про проміжну стадію, ринок отримує радше заспокійливий політичний меседж, ніж виважену конкурентну оцінку.

Підсумок

Із виступу Голови відомства випливає, що АМКУ юридично не спростовує картельну версію. Вона лише фіксує, що на ранньому етапі розслідування Комітет ще не мав достатніх доказів для остаточного висновку. Але аргументи, якими це супроводжується, — відсутність монополії, вільне ціноутворення, однакові витратні фактори і заяви самих операторів — не є достатніми для зняття підозр. Навпаки, з огляду на цінові індикатори ринок нафтопродуктів України потребує не публічної презумпції спокою, а повноцінного доведення або спростування версії узгодженої поведінки на базі мікроданих, часових рядів і форензічного аналізу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: виступу Павла Кириленка у Верховній Раді України

Для ринку пального в кризовий період вирішальним стає не один інструмент, а зв’язка з двох рішень: щоденна прозорість роздробу й окремий механізм ресурсної безпеки. Саме так зараз виглядає британський підхід до ринку моторного пального: уряд запустив відкриту систему Fuel Finder із обов’язковим оновленням цін упродовж 30 хвилин після їх зміни, а регулятор отримав формальні повноваження для моніторингу й примусу до виконання правил. У логіці IEA, тобто Міжнародного енергетичного агентства, цього самого принципу дотримуються і на рівні кризового забезпечення: прозорий ринок має працювати разом із механізмами стабілізації постачання та стратегічних запасів.

Британський Fuel Finder і підхід IEA показують, як тримати баланс між відкритими цінами та стійкістю постачання

Коли ринок пального заходить у період турбулентності, головне питання полягає вже не тільки в тому, скільки коштує бензин чи дизель на стелі АЗС. Не менш важливо, чи бачить споживач зміну ціни в моменті, чи може держава відстежувати поведінку великих гравців, і чи має система запас міцності на випадок перебоїв із постачанням. Саме цю конструкцію зараз чітко формалізує Велика Британія, а IEA давно описує її як необхідну для енергетичної безпеки.

Що саме запровадила Велика Британія

• У 2023 році CMA, тобто британський регулятор у сфері конкуренції, оприлюднив фінальний звіт щодо ринку моторного пального і дійшов висновку про послаблення конкуренції. У відповідь було запропоновано два рішення.
• Перше рішення — Fuel Finder, тобто схема відкритих даних, яка дає водіям доступ до живих цін по кожній АЗС окремо.
• Друге рішення — створення функції моніторингу цін на ринку пального, щоб галузь не уникала відповідальності перед споживачем.
• DMCC Act 2024, тобто закон Digital Markets, Competition and Consumers Act 2024, надав CMA статутні повноваження зі збору інформації для такого моніторингу.
• Британський уряд запровадив Fuel Finder як Open Data scheme, тобто режим відкритих даних щодо цін на пальне.
• За правилами цієї схеми трейдери моторного пального мають зареєструватися і передавати оновлення ціни до Fuel Finder не пізніше ніж через 30 хвилин після будь-якої зміни ціни.
• Із 1 травня 2026 року CMA починає пріоритезувати примусові заходи у випадках недотримання правил, якщо отримана інформація свідчить, що формальне втручання є доречним.

Це не косметична зміна. Фактично йдеться про перехід від загального спостереження за ринком до режиму, де регулятор одночасно бачить дані, має інструмент їх перевіряти і може застосовувати примус. Для кризового періоду це критично: чим швидше змінюється зовнішня кон’юнктура, тим менш придатними стають запізнілі й усереднені показники.

Як працює архітектура прозорості

• Річні звіти у Великій Британії зосереджені на конкуренції на ринку моторного пального і на тому, наскільки добре ринок працює для споживачів.
• Квартальні оновлення містять інформацію про середні роздрібні ціни на колонці, а також про retail spread і fuel margins, тобто роздрібний ціновий розрив і маржу пального.
• Окреме керівництво з моніторингу поширюється на супермаркетні мережі, операторів автомагістралей із 5 і більше майданчиками та несупермаркетні мережі з 80 і більше об’єктами.

Тут важлива сама філософія. Регулятор не обмежується разовим дослідженням ринку, а створює постійну систему, де ціна стає відкритим, порівнюваним і контрольованим параметром. Для будь-якого ринку пального це означає зменшення інформаційної асиметрії: споживач бачить ціну швидше, а ринок знає, що його поведінка не зникає в статистичному тумані.

Чому одного Fuel Finder недостатньо

Прозорість цін — це не заміна ресурсу. Вона не створює додаткових барелів нафти, не відкриває портів і не компенсує фізичний дефіцит. Вона лише не дозволяє ринку ховати реакцію на кризу в непрозорих роздрібних практиках. Саме тому акцент на відкритих цінах має сенс тільки тоді, коли поруч існує контур ресурсного реагування. У цьому місці логіка британського моніторингу природно поєднується з підходом IEA.

• IEA, тобто Міжнародне енергетичне агентство, прямо вказує, що його механізми екстреного реагування в нафтовому секторі є ключовою стабілізуючою силою для глобального нафтового ринку.
• Із 1991 року IEA координувало п’ять колективних відповідей на великі перебої постачання.
• У 2022 році агентство координувало найбільшу у своїй історії колективну відповідь — вивільнення понад 180 млн барелів нафти із запасів на тлі ринкової турбулентності після вторгнення росії в Україну.
• У міністерському комюніке 2024 року країни-члени IEA підтвердили, що система нафтових запасів залишається ефективним інструментом екстреного реагування і зберігається колективна готовність діяти солідарно у разі перебоїв на ринку.

Саме тут і виникає правильний баланс для кризового періоду. Прозорість потрібна, щоб споживач і держава бачили реальну динаміку цін у роздробі. Ресурсне забезпечення потрібне, щоб ринок фізично не задихнувся від перебоїв. Без першого ринок легко стає непрозорим. Без другого навіть ідеально прозорий ринок може просто зафіксувати дефіцит і подорожчання, але не зняти їхню причину.

Що це означає для ринку пального України

Для українського ринку з цього випливає практичний і дуже тверезий висновок: антикризова стійкість не зводиться ані до ручного контролю цін, ані до самих лише декларацій про конкуренцію. У центрі має бути система, де ринкова прозорість і ресурсна безпека працюють одночасно. Британська модель демонструє, як державі варто будувати видимість роздрібного сегмента — через відкриті дані, регулярний моніторинг, звітність і примус до виконання правил. Логіка IEA показує другу половину конструкції — стратегічні запаси й колективне реагування на перебої постачання.

• Fuel Finder важливий не тому, що це технологічна новинка, а тому, що він переводить ціноутворення в режим оперативної публічності.
• Моніторинг CMA важливий не як бюрократична функція, а як спосіб утримувати галузь у полі відповідальності.
• Підхід IEA важливий тим, що в кризі ринок потребує не лише контролю за ціною, а й заздалегідь підготовленого механізму стабілізації постачання.

У цьому сенсі прозорість ринку й ресурсне забезпечення не суперечать одне одному. Навпаки, вони виконують різні функції в одній антикризовій системі. Перше відповідає на запитання, що відбувається з ціною тут і зараз. Друге — чи має ринок фізичний запас міцності, коли зовнішній шок уже настав. Саме така конструкція сьогодні виглядає найпереконливішою відповіддю на кризу в паливному секторі.

Джерело: Terminal

За матеріалами: офіційної сторінки Competition and Markets Authority про road fuel monitoring and enforcement; офіційної сторінки IEA про енергетичну безпеку; міністерського комюніке IEA 2024 року

Світовий енергоринок, за оцінками учасників ефіру «Говорить Київ. Економіка», опинився під тиском через ризики для Ормузької протоки — ключового маршруту експорту нафти й зрідженого природного газу з країн Перської затоки. У розмові з директором енергетичних програм Центру Разумкова Володимиром Омельченком йшлося про те, що через протоку в нормальних умовах проходить близько 20 млн барелів нафти на добу, або майже п’ята частина світового споживання. Для України головний наслідок, за логікою співрозмовників, полягає не лише у подорожчанні імпортного ресурсу, а й у внутрішніх ризиках ринку — маржі мереж, слабкій конкуренції та затримці між зовнішнім шоком і фактичним надходженням дорогого пального на АЗС.

Що показала розмова про глобальну нафтову кризу і український ринок пального

Чому Ормузька протока має настільки велике значення

• Ормузька протока — це вузький вихід із Перської затоки, через який проходять основні морські потоки нафти й частина торгівлі зрідженим природним газом.
• За словами Володимира Омельченка, її ширина становить приблизно 20–25 кілометрів, а в нормальних умовах через неї проходить близько 60 танкерів на добу.
• Експерт наголошує, що через цей маршрут рухається близько 20% світової нафти. Якщо світ споживає 103–104 млн барелів на добу, то втрата до 18–20 млн барелів є критичною для глобальної економіки.
• Окремо підкреслюється значення постачання зрідженого природного газу, насамперед із Катару, одного з найбільших виробників цього ресурсу у світі.

«Через протоку проходить близько 20 мільйонів барелів на добу… це для економіки критично, світової економіки», — Володимир Омельченко.

Чи є альтернатива Ормузькій протоці

• Повноцінної заміни, за оцінкою співрозмовників, немає.
• Частковою альтернативою названо нафтопровід East-West Pipeline у Саудівській Аравії, який може транспортувати нафту до порту Янбу на Червоному морі.
• Озвучена потужність цього маршруту — до 7 млн барелів на добу, тобто він здатен перекрити лише частину потенційних втрат.
• Далі ресурс можна спрямовувати через Суецький канал, однак це лише часткове рішення і не для всіх країн затоки.
• Ідею будівництва окремого каналу в обхід Ормузької протоки учасники розмови вважають економічно сумнівною: попередні оцінки сягали до 100 млрд доларів, а реалізація була б складною через гірську місцевість і тривалі строки.

Чому інші виробники не здатні швидко замістити дефіцит

• На думку експерта, США не можуть швидко замістити навіть пів мільйона барелів на добу, не кажучи вже про втрату в десятки мільйонів барелів.
• Саудівська Аравія названа єдиною країною, яка теоретично могла б оперативно додати 3–4 млн барелів на добу, але й вона залежить від логістики регіону.
• Венесуела, попри великі запаси, не може швидко наростити видобуток через санкції, технологічні обмеження, специфіку надважкої нафти й потребу в дорогих інвестиціях.
• Гаяна, Бразилія, країни Африки та інші виробники, за оцінкою співрозмовника, також не здатні за кілька місяців радикально змінити баланс ринку.
• Норвегія, як прозвучало в ефірі, працює майже на межі своїх можливостей і може додати лише близько 200–300 тис. барелів на добу.
• Щодо росії, в інтерв’ю прозвучала оцінка, що її видобуток перебуває біля межі — приблизно 9,5–10 млн барелів на добу, а більшість родовищ є виснаженими.

Як війна і спекуляції штовхають нафту вгору

• Учасники розмови пояснюють, що на біржах лише близько 5% операцій стосуються фізичної нафти, тоді як близько 95% — це деривативи, тобто фінансові інструменти, прив’язані до очікуваної ціни ресурсу.
• Це означає, що на ринку працює не лише фізичний дефіцит, а й спекулятивний чинник: трейдери реагують на новини, посилюючи рух котирувань угору.
• У розмові прозвучала орієнтирна ціна 105 доларів за барель з припущенням, що за ескалації вона може піднятися вище. Водночас сам експерт наголосив, що точне прогнозування нафтових цін є вкрай невдячною справою.
• Додатково зазначено, що в часи кризи інвестори традиційно переходять у долар як у більш стабільний актив, а зростання нафтових цін підтримує попит на американську валюту.

Що це означає для України вже зараз

• За словами учасників ефіру, після початку загострення українські АЗС вже наступного робочого дня підняли ціни на 3–4 грн за літр.
• Володимир Омельченко поставив під сумнів настільки швидку реакцію саме з боку фізичного імпорту, оскільки новий дорогий ресурс за один день не може бути законтрактований, доставлений з Європи і розвезений по всій країні.
• Звідси робиться висновок, що на українському ринку одночасно діють два чинники:
  • зовнішній — дорожчає нафта й нафтопродукти на світовому ринку;
  • внутрішній — мережі АЗС і трейдери закладають у роздрібну ціну майбутні ризики та додаткову маржу.
• Експерт вказує, що лаг між геополітичною подією і появою на українських АЗС партій, законтрактованих уже за новими цінами, становить приблизно 21–27 діб.

«Ціни злітають вверх, а падають як черепаха», — так Володимир Омельченко описав реакцію паливного ринку на кризу.

Чому в Україні підозрюють антиконкурентну поведінку

• У розмові прямо згадується розслідування Антимонопольного комітету щодо імпортерів і мереж автозаправних станцій.
• Експерт називає український ринок недосконалим і говорить про ознаки олігополії — ситуації, коли кілька великих гравців фактично визначають правила для всіх інших.
• Як аргумент наводиться висока кореляція зміни цін між основними мережами — на рівні 0,9 і більше, тобто майже синхронне підвищення й зниження.
• Це подається як ознака можливої антиконкурентної поведінки, коли ринок реагує не лише на об’єктивну собівартість, а й на узгоджені або дуже схожі комерційні практики.

Звідки Україна бере пальне і чому залежність від імпорту лишається критичною

• У розмові названо основних партнерів України з постачання нафтопродуктів: Греція, Румунія, Литва, Польща, а також, імовірно, Болгарія і частково Угорщина.
• Проблема полягає в тому, що Україна значною мірою втратила власні потужності з переробки, оскільки рф зруйнувала нафтопереробні заводи та частину нафтобаз.
• Через це країна змушена покладатися на імпорт готового продукту, а це підвищує чутливість до світових шоків, логістичних ризиків і коливань цін у Європі.

Який вихід для України бачить експерт

• Володимир Омельченко вважає, що Україні потрібно не лише чекати завершення війни, а й уже зараз думати про відновлення та розвиток власної переробки.
• Окремий акцент зроблено на міні-НПЗ — невеликих нафтопереробних заводах, які можна швидше запускати або будувати, ніж великі комплекси.
• У розмові прозвучала думка, що на час війни допустимим могло б бути тимчасове пом’якшення екологічних стандартів пального — наприклад, перехід від Євро-5 до нижчих стандартів для військових і частини кризового споживання.
• Аргумент простий: це дозволило б зберігати додану вартість в Україні, не вивозити сировину на переробку за кордон, зменшити логістичні ризики й швидше забезпечувати внутрішній ринок.

Що прозвучало про український видобуток нафти

• За словами експерта, у 1991–2002 роках Україна видобувала близько 5 млн тонн нафти, а нині — близько 1,5 млн тонн.
• В інтерв’ю пролунала оцінка, що за наявності своєчасних інвестицій та нормальних умов Україна могла б покривати власною нафтою і переробкою до 40–50% внутрішніх потреб.
• Серед ключових регіонів видобутку названо Полтавську, Сумську, Чернігівську області та Дніпровсько-Донецьку западину.
• Щодо Львівщини, експерт зауважив, що це переважно старі, значною мірою виснажені родовища.

Що з цього випливає для України під час широкомасштабної війни

• Диверсифікація джерел постачання залишається критично важливою, оскільки залежність від кількох зовнішніх маршрутів робить Україну особливо вразливою до глобальних шоків.
• Логістична стійкість набуває не меншого значення, ніж сама ціна ресурсу: затримки, ризики атак, зруйновані бази й потреба у довгому плечі доставки збільшують кінцеву вартість пального.
• Захист критичної інфраструктури прямо пов’язаний з енергетичною безпекою, адже знищення НПЗ, резервуарів і баз зберігання штовхає країну в бік ще більшої імпортної залежності.
• Регуляторні рішення під час війни, за логікою інтерв’ю, мають бути гнучкішими: від стимулів для запуску міні-НПЗ до швидших рішень щодо розосередження потужностей.
• Ціноутворення на українському ринку залежить не лише від світових котирувань, а й від структури внутрішньої конкуренції, маржі мереж та швидкості реакції держави на можливі антиконкурентні практики.

Джерело: Terminal
За матеріалами: «Говорить Київ. Економіка»

Середня ціна дизеля в Україні становить 1,478 долара за літр — це нижче, ніж у більшості країн ЄС із середнім показником 1,67 долара. Проте українці витрачають на пальне значно більшу частку доходів. Війна, логістичні ризики, податкове навантаження на рівні 42% та девальвація гривні формують складну цінову реальність, у якій дешевше — не означає доступніше.

Ціна дизеля як індикатор економіки та війни

Порівняльна карта цін у Європі

Станом на 16 лютого 2026 року український ринок демонструє нижчий рівень цін, ніж більшість держав Євросоюзу:

• Україна — 1,478 дол./л
• Середній показник у ЄС — 1,67 дол./л
• Польща — 1,66 дол./л
• Румунія — 1,89 дол./л
• Угорщина — 1,80 дол./л
• Мальта — 1,21 дол./л (найнижча ціна в Європі)
• Фінляндія — 2,02 дол./л (найвища ціна)

На перший погляд, український споживач у виграші. Але ключовий показник — не абсолютна ціна, а її співвідношення до доходів.

Купівельна спроможність: прихований розрив

Заправка 40-літрового бака дизелем для українця коштує понад 15% середнього місячного доходу. Для порівняння:

• Польща — 4,4%
• Румунія — 5,5%
• Західна Європа — 2,7–3,5%

Тобто навіть дешевший дизель в Україні створює значно більший фінансовий тиск.

Що формує українську ціну

Після початку повномасштабної агресії росії ринок зазнав глибокої трансформації. Руйнування інфраструктури, розрив традиційних маршрутів «постачання», подорожчання страхування та логістики стали постійними факторами ціни.

У лютому 2026 року було призупинено експорт дизеля з Угорщини та Словаччини через пошкодження нафтопроводу «Дружба». Проте ринок оперативно переорієнтувався:

• збільшено імпорт із Польщі;
• активізовано постачання з Греції;
• залучено ресурси з Литви.

Дефіциту вдалося уникнути, а різких стрибків цін — не допустити.

З 1 січня 2026 року акциз на дизель підвищено на 2,3 грн за літр. Загальна частка податків у структурі ціни сягає 42%. Для порівняння, у країнах ЄС податки становлять до 50% роздрібної вартості.

Водночас українська економіка працює в умовах:

• інфляції на рівні 7,5–9% у 2026 році;
• курсу 43–44 грн за долар;
• зростання витрат на логістику;
• високих страхових премій.

Європейський контекст: податки та екологія

У 2026 році частина країн ЄС підвищила акцизи, що автоматично підняло ціни на АЗС. Натомість Фінляндія та Швеція тимчасово знизили акцизи, щоб пом’якшити тиск на споживачів.

У Німеччині з 2026 року запроваджено нову систему ціноутворення на CO2 — це додає 17–19 євроцентів на літр. Таким чином, екологічна політика безпосередньо впливає на кінцеву ціну дизеля.

Європейський ринок залишається вразливим до геополітики. Відмова від російського дизеля, переорієнтація імпорту на Саудівську Аравію, Китай, Південну Корею та США збільшили транспортні витрати і страхові ризики, що формують додаткову ризик-премію.

Глобальний вимір

У США середня ціна дизеля — 0,98 дол./л, майже вдвічі нижча за європейський рівень. Причини:

• низькі податки;
• розвинена нафтопереробка;
• високий внутрішній видобуток.

Світовий діапазон цін коливається від 0,004 долара у Венесуелі до 3,7 долара у Гонконгу, однак більшість країн перебувають у межах 1,0–1,7 долара за літр.

Стан конкуренції

Рівень конкуренції визначає гнучкість ринку та стабільність цін:

• Європа — висока конкуренція, розвинена інфраструктура, жорстке антимонопольне регулювання;
• США — сильна приватна ініціатива, масштабний видобуток і логістична гнучкість;
• Україна — ринок перебудовується після 2022 року, імпорт надходить із понад 35 країн, але воєнні ризики та регуляторні обмеження створюють бар’єри для повністю рівної конкуренції.

Висновки для України в умовах війни

Дизель в Україні дешевший, ніж у більшості країн ЄС, проте фінансове навантаження на домогосподарства значно вище. Подальше підвищення акцизів без урахування рівня доходів може спричинити соціальну напругу.

Україна поступово наближається до європейської моделі оподаткування. Водночас механічне копіювання підходів ЄС виглядає ризиковано в умовах війни, макроекономічної нестабільності та нижчої купівельної спроможності населення.

Ціна дизеля — це баланс між бюджетними потребами, економічною безпекою та соціальною стабільністю. Кожна гривня в літрі пального в умовах війни стає елементом цього балансу.

Джерело: Terminal

Статистичні дані: globalpetrolprices.com

Поштовхом для цього аналізу стало перше велике інтерв’ю керівника мережі АЗС «Паралель» Олександра Дубініна Forbes Ukraine, у якому компанія публічно заявила про наміри масштабування та свою роль у майбутній структурі паливного ринку. Редакція розглянула ці заяви крізь призму цінової політики та інтересів кінцевого споживача.

Український роздрібний ринок нафтопродуктів за останні роки зазнав суттєвих змін. Повномасштабна війна, перебудова логістики та майже повна імпортна залежність зробили ціну на автозаправних станціях однією з найчутливіших тем для водіїв. На табло різних мереж різниця у кілька гривень за літр стала звичним явищем, але для споживача вона часто виглядає незрозумілою і навіть несправедливою.

У цій ситуації дедалі помітнішою стає стратегія мережі автозаправних комплексів Паралель, яка одночасно декларує масштабне розширення і позиціонує себе як раціональний вибір для водія. Йдеться про поєднання помірної ціни, контрольованої якості пального та сервісу без зайвих витрат, які зазвичай закладені у вартість на преміальних заправках.

Ціна: де саме водій економить

Варто одразу уточнити щодо розрахунків. Нижче наведені не абсолютні ціни на стелах, а різниця у вартості одного літра пального між «Паралеллю» та іншими ціновими класами у низці регіонів.

Бензин А-95

У більшості проаналізованих регіонів «Паралель» демонструє стійку цінову перевагу над преміальними мережами. Різниця становить приблизно від 4,5 до 6,7 гривні за літр. Це той рівень економії, який водій відчуває одразу, особливо під час заправки повного бака.

Порівняно із заправками середнього цінового класу «Паралель» також у більшості випадків дешевша — у межах 0,6–1,3 гривні за літр. Це дозволяє говорити про позиціонування мережі як доступнішої альтернативи без переходу в формат жорсткого дискаунтера.

Водночас проти дискаунтерів ситуація не є універсальною: у багатьох регіонах «Паралель» дорожча приблизно лише на 0,4–1,9 гривні за літр, а в окремих областях, ціна є практично рівною. Це типова регіональна різниця, пов’язана з логістикою та структурою постачання.

Дизельне пальне

На ринку дизельного пального картина подібна. Відносно преміальних мереж «Паралель» у регіонах дешевша приблизно на 3,5–5,5 гривні за літр. Проти середнього класу у більшості областей мережа також має нижчу ціну — до 1,4 гривні за літр, хоча в окремих регіонах різниця майже зникає або ціна виходить на рівень середнього сегмента. Це відображає вплив регіональної логістики, а не зміну базової стратегії.

LPG (скраплений нафтовий газ)

Для масового споживача газу позиція «Паралелі» виглядає особливо показовою. Порівняно з преміальними заправками LPG тут дешевший на 1,7–3,4 гривні за літр. Відносно дискаунтерів ціна у більшості регіонів коливається у межах кількох десятків копійок. Для багатьох водіїв це і є формула «вигідно, але без компромісів у сервісі».

Менше зайвого — менше причин переплачувати

Керівництво компанії прямо формулює підхід: автозаправний комплекс — це насамперед інфраструктура, а не розважальний центр. У практичному сенсі для споживача це означає відмову від надмірних елементів, витрати на які згодом закладаються у вартість пального.

Натомість акцент зроблено на швидкості та зручності: онлайн-оплата, каси самообслуговування, продуманий простір, де водій не витрачає зайвий час. Такий сервіс не виглядає показним, але саме він дозволяє утримувати ціну без преміальної націнки «за атмосферу».

Якість пального: головний страх водія і відповідь мережі

Однією з ключових проблем ринку залишається недовіра. Водіям роками нав’язували думку, що якісне пальне можливе лише на кількох великих брендах. При цьому в умовах імпортної залежності джерело пального у багатьох операторів схоже, а вирішальним стає питання контролю.

«Паралель» однією з перших в Україні інвестувала у мобільні лабораторії контролю якості та сформувала команду спеціалістів, відповідальних за відповідність пального вимогам сучасного автотранспорту. Для водія це важливо не на рівні декларацій, а як запобіжник ризику: економія на літрі не повинна обертатися витратами на ремонт автомобіля.

Війна і логістика: чому модель «з коліс» має значення

В умовах воєнних ризиків великі нафтобази є водночас необхідною інфраструктурою і потенційною вразливістю. Компанія декларує логістичну модель, що спирається на власний автопарк — близько п’ятисот бензовозів із планами подальшого розширення. Такий підхід підвищує гнучкість постачання і знижує залежність від окремих інфраструктурних вузлів, пошкодження яких у підсумку завжди відображається на ціні для кінцевого споживача.

Що означає масштабування для водія

Плани зростання через купівлю регіональних мереж означають для споживача насамперед більше вибору. А там, де з’являється реальна альтернатива, ціна зазвичай стає стриманішою, особливо порівняно з преміальними сегментами. Для регіонів це також означає вирівнювання стандартів сервісу та доступ до контрольованої якості пального.

Підсумок для споживача

Для пересічного водія «Паралель» сьогодні виглядає як мережа зі збалансованою моделлю:

• помітно нижчі ціни порівняно з преміальними заправками по всіх основних видах пального;
• у більшості випадків на рівні, або навіть нижчі ціни, ніж у середнього цінового класу;
• на LPG — ціни суттєво нижче преміальніх мереж;
• контроль якості, широкий асортимент необхідних товарів і сервіс, що економить час.

У ринку, де водій втомився від різких коливань цін, великої різниці між мережами та постійних сумнівів щодо якості, розвиток такого формату може стати важливим чинником конкуренції — і, зрештою, зменшення витрат для споживача.

Розрахунок річної економії для водія (А-95)

Вихідні умови:

• середня витрата пального: 8 літрів на 100 км
• пробіг: 1000 км на місяць
• споживання за місяць:
  1000 км × 8 л / 100 км = 80 літрів
• споживання за рік:
  80 л × 12 = 960 літрів

Різниця ціни бензину А-95 між «Паралелю» та преміальними мережами:

у більшості регіонів 4,5–6,7 гривні за літр

Річна економія:

• мінімум: 960 л × 4,5 грн = 4320 грн на рік
• максимум: 960 л × 6,7 грн = 6432 грн на рік

Висновок:

Навіть за помірного місячного пробігу водій, який заправляється бензином А-95, може заощаджувати приблизно від 4,3 до 6,4 тисячі гривень на рік лише за рахунок вибору АЗС мережі «Паралель» із нижчим ціновим рівнем у порівнні із преміальними мережами. Й це без відмови від базового сервісу та контролю якості.

Джерело: Terminal

Рішення про майбутнє Морського нафтового термінала «Південний» давно вийшло за межі одного інфраструктурного об’єкта. Це історія не лише про порт, а й про баланс сил на паливному ринку, конкуренцію та роль держави у стратегічній логістиці. Сценарій, який нині обговорюють кулуарно, — залучення до управління потужного приватного гравця, наприклад ОККО. І саме він потребує уважного аналізу.

Чому «Південний» став вузловою точкою

Термінал залишається одним із небагатьох морських активів, здатних забезпечити масштабну перевалку нафти та нафтопродуктів. Будувався він ще у далекому 2001 році для проєкту «Одеса-Броди». На думку фахівців в ідеалі Термінал має залишатися у державній власності, а трейдери мають сплачувати держкоманії за послуги за перевалювання. Доступ до терміналу має бути прозорим та рівним для усіх імпортерів. Саме це дозволить не спотворити конкуренцію на гуртовому паливному ринку та, як наслідок, на роздрібному ринку. Але є одне але.

Формально рішення про створення окремого держпідприємства ухвалене, але за півтора року об’єкт так і не запрацював. Причина — дефіцит бюджету та відсутність чіткої операційної моделі.

У результаті держава має стратегічний актив, але не може використати його економічний і безпековий потенціал. Саме тут виникає ідея: віддати управління приватному оператору.

Ризики для ринку

Передача «Південного» великій вертикально інтегрованій компанії може створити низку проблем:

• Концентрація логістики. Один оператор контролює ключовий морський вхід, що знижує конкуренцію.

• Ціновий вплив. Контроль перевалки дозволяє формувати маржу не ринком, а доступом до інфраструктури.

• Дискримінація доступу. Формально відкриті правила можуть приховувати різні умови для конкурентів.

• Стратегічна вразливість. Критична інфраструктура залежить від рішень однієї компанії.

Усе це може деформувати ринок навіть без прямого порушення закону.

Хто постраждає найбільше

Найвразливішими у такій моделі стають незалежні імпортери та малі мережі АЗС. Для них це означає:

• втрату доступу до морського імпорту як інструменту конкуренції;

• зростання бар’єрів і витрат;

• скорочення маржі до рівня, що не дозволяє масштабувати бізнес;

• поступове витіснення з оптового сегмента.

Ринок рухатиметься до моделі кількох домінуючих груп і великої кількості залежних регіональних операторів.

Наслідки для споживачів

Для водіїв ефект не буде миттєвим. Але стратегічно ризики очевидні:

• менша цінова конкуренція;

• повільніша реакція на падіння світових котирувань;

• розрив між великими брендами та дешевими регіональними АЗС;

• потенційне зростання цін через підвищення оптової складової.

Інакше кажучи, споживач платить не лише за пальне, а й за структуру ринку.

Роль держави та АМКУ

Ключове питання — не участь приватного бізнесу, а умови цієї участі.

• Держава має зберегти контроль над правилами доступу до «Південного».

• Потрібні чіткі методики тарифоутворення та недискримінаційний доступ.

• АМКУ повинен оцінювати не лише формальну концентрацію, а й фактичний вплив на суміжні ринки.

• Поведінкові зобов’язання мають стати умовою будь-якої угоди.

Без активної ролі держави та антимонопольного нагляду інфраструктурні рішення перетворюються на ринкові перекоси.

Підсумок

Сценарій «велика компанія плюс МНТ Південний» може дати швидкий операційний ефект для держави. Але він несе системні ризики для конкуренції. Можливим він стане лише за умови прозорого регулювання, відкритого доступу і постійного нагляду.

Джерело: Terminal

Офіс контролю за іноземними активами США (OFAC) запровадив санкції проти сербської компанії NIS, що належить російській Gazprom Neft, після восьми відтермінувань. Це рішення може суттєво вплинути на енергетичну безпеку Сербії та конкурентне середовище на балканському ринку нафти.

Енергетичний вузол Балкан: геополітика та економіка санкцій

• Дата запровадження санкцій: жовтень 2025 року після восьми відстрочок.
• Причина: російська власність і «вторинний ризик» фінансування війни росії проти України.
• Ключовий суб’єкт: NIS — єдиний нафтопереробник Сербії, що забезпечує понад 80% пального країни.
• Основний власник: російська Gazprom Neft володіє 44,9% акцій, держава Сербія — 29,9%, решта — дрібні акціонери.

Ланцюг впливу санкцій OFAC на енергетичний ринок Балкан

• Санкції США → зупинка спеціальної ліцензії NIS → операційні труднощі у переробці нафти
• Газпром → втрата контролю через перенесення акцій → спроби уникнути санкцій
• Сербія → залежність від російського газу → вимушений баланс між Заходом і росією
• Хорватія → пропозиція викупу NIS → потенційне посилення впливу на регіональний ринок
• Ринок пального → можливе зростання цін і дефіцит пального у Сербії та сусідніх країнах

Операційні виклики NIS

• Компанія підтвердила, що спеціальну ліцензію від Міністерства фінансів США не було подовжено після восьми відстрочок.
• Попри це, NIS заявила про достатні запаси сирої нафти та безперебійне постачання пального.
• Фінансовий сектор Сербії отримав розпорядження припинити всі операції з NIS, щоб уникнути статусу банку, який співпрацює із санкційним суб’єктом.

«Ми більше не маємо про що говорити з американцями. США нав’язали свою волю, а Європа її підтримає», — заявив президент Сербії Александр Вучич.

Реакція сусідів: економічна можливість для Хорватії

• Хорватський міністр економіки Анте Сушняр 9 жовтня заявив, що країна готова придбати NIS, якщо Сербія розглядатиме продаж як вихід із кризи.
• Хорватська компанія Jadranski Naftovod має 40-річну історію співпраці з NIS і зацікавлена у спільних енергетичних рішеннях.

«Це полегшить становище як для нас, так і для Сербії», — Анте Сушняр, міністр економіки Хорватії.

Регіональні наслідки: розширення санкційного ефекту

• Постачання нафти до Сербії та експорт пального можуть скоротитися, що призведе до зростання цін на бензин у регіоні.
• Вплив відчують також Боснія і Герцеговина, Румунія, Болгарія та Хорватія, де діють підрозділи NIS.
• Порушення ланцюгів постачання може переформатувати ринок нафти на Балканах — з ослабленням російського впливу та посиленням ролі ЄС.

Висновок

• Короткостроковий ефект: дестабілізація внутрішнього енергоринку Сербії, зростання цін, обмеження фінансування російських енергетичних компаній.
• Середньостроковий ефект: можливість реструктуризації енергетичного сектору Сербії та залучення західних інвесторів.
• Довгостроковий ефект: зміна балансу сил на Балканах — послаблення енергетичного впливу росії, потенційне наближення Сербії до стандартів ЄС.

Санкції США проти NIS стали каталізатором зміни енергетичної архітектури регіону, вивівши на поверхню суперечність між залежністю Сербії від російських енергоносіїв та її стратегічним прагненням до європейської інтеграції.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Світові ціни на нафту зросли на початку азійських торгів у понеділок після різкого зниження наприкінці попереднього тижня. Інвестори з обережним оптимізмом реагують на можливість переговорів між президентами США Дональдом Трампом і Китаю Сі Цзіньпіном, що може послабити торговельну напругу між двома найбільшими економіками світу та найбільшими споживачами нафти.

Глобальна енергетична динаміка та баланс попиту

На момент публікації ціна Brent зросла на 1,64% до $63,76, а WTI піднялася на 1,73% до $59,92. Це відновлення відбулося після падіння більш ніж на 4% у п’ятницю, коли котирування досягли найнижчого рівня з початку травня.

Відновлення цін на нафту стало наслідком тижня підвищеної геополітичної та економічної напруги:

• Китай розширив експортні обмеження на рідкоземельні елементи, що сприймається як відповідь на торговельні заходи Вашингтона.
• Президент США Дональд Трамп оголосив про плани запровадити 100% мита на всі китайські товари, що постачаються до США, а також ввести новий контроль експорту «будь-якого критичного програмного забезпечення» до 1 листопада.

Ці кроки призвели до потрясінь на світових ринках і падіння нафтових котирувань, але тепер трейдери сподіваються, що сторони спробують знайти дипломатичне вирішення під час майбутнього саміту APEC у Південній Кореї, де лідери можуть зустрітися вже наприкінці місяця.

«Найімовірніший сценарій — обидві сторони відступлять від найагресивніших заходів, а переговори призведуть до подальшого, можливо безстрокового, продовження паузи в ескалації тарифів», — зазначили аналітики Goldman Sachs.

Вплив на ринок та поведінку інвесторів

Підйом цін на нафту зумовлений не лише геополітичними очікуваннями, а й технічними чинниками. Після п’ятничного розпродажу ринок став надто перепроданим, що стимулювало хвилю «мисливців за вигідними угодами», які розцінили падіння як надмірне.

Аналітики наголошують, що відновлення є ознакою пошуку короткострокової стабільності, а не початком тривалого ралі. Фундаментальні показники залишаються суперечливими: попит і пропозиція подають змішані сигнали.

• OPEC+ дотримується обережної стратегії виробництва, поступово скасовуючи добровільні скорочення.
• Це допомагає уникати надлишкової пропозиції й підтримує ринок у відносній рівновазі.
• Водночас зростання світового попиту залишається непевним.

Розвиток подій на нафтовому ринку

• Проблема: торговельна ескалація між США та Китаєм → ринки реагують падінням.
• Реакція: Китай відповідає обмеженнями, США — підвищенням мит і новими контролями експорту.
• Результат: тимчасове різке зниження цін на нафту понад 4%.
• Виправлення: очікування дипломатичного діалогу → короткострокове відновлення котирувань на 1,6–1,7%.
• Фактори стабілізації: технічне перепродання, обережна політика OPEC+, імовірне послаблення торгових ризиків.
• Висновок: ринок нафти перебуває в стані крихкої рівноваги між дипломатичною надією та економічною фрагментацією.

Висновки й аналітичне обґрунтування

• Короткострокове зростання не свідчить про стале відновлення ринку — воно зумовлене технічними факторами.
• Справжній перелом можливий лише за умови зниження геополітичної напруги та стабілізації попиту.
• OPEC+ відіграє ключову роль у балансуванні ринку, обмежуючи надлишкову пропозицію.
• Ринки демонструють підвищену волатильність, що може зберігатися протягом найближчих тижнів.

Таким чином, сьогоднішнє відновлення нафти — радше сигнал обережного оптимізму, ніж підтвердження фундаментальної стабільності галузі. Конкуренція на ринку енергоресурсів зберігається високою, і будь-яка геополітична подія може змінити баланс сил.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com