Попит на літій, кобальт, мідь, нікель та інші критичні мінерали швидко зростає разом із розвитком відновлюваної енергетики, електромобілів, акумуляторів і мережевої інфраструктури. Але саме видобуток цих ресурсів дедалі частіше створює ризик повторення старої сировинної моделі: багаті країни отримують технологічний виграш, а країни видобутку — виснаження води, токсичне забруднення, тиск на сільське господарство та соціальні втрати.

Критичні мінерали: нова основа енергетики з ризиками старої сировинної економіки

Глобальний енергетичний перехід дедалі більше залежить не лише від сонячних панелей, вітрових турбін чи електромобілів, а й від сировини, без якої ці технології неможливо виробляти. Йдеться про критичні мінерали — ресурси, які вважаються необхідними для економіки, оборони, охорони здоров’я, електроніки та сучасної енергетики.

До таких ресурсів належать:

• мідь, літій, нікель і кобальт — ключові матеріали для акумуляторів, електродвигунів та електричних мереж;
• графіт, рідкісноземельні елементи, алюміній, марганець, кремній і срібло — компоненти для сонячних панелей, напівпровідників, вітрових турбін і систем передавання електроенергії;
• паладій та алюміній — приклади мінералів, доступ до яких у частині випадків може забезпечуватися зі стабільних наземних запасів.

Головна проблема полягає в тому, що видобуток критичних мінералів зосереджений у невеликій кількості ресурсних країн. Саме тому території цих держав у найближчі десятиліття можуть різко змінитися під тиском нових шахт, кар’єрів, переробних потужностей і транспортної інфраструктури.

Попит зростає швидше, ніж здатність ринку безпечно нарощувати видобуток

Очікується, що попит на критичні мінерали може більш ніж подвоїтися до 2030 року та зрости вчетверо до 2050 року. Такий темп пояснюється розширенням виробництва відновлюваної енергетики, електромобілів, акумуляторів і технологій для передавання електроенергії.

Водночас наявні запаси окремих ресурсів не гарантують спокійного проходження цього періоду. Існуючих запасів міді, нікелю та кобальту, ймовірно, буде недостатньо для покриття майбутнього попиту. Це означає необхідність нової геологорозвідки та запуску нових видобувних проєктів.

Але гірничодобувна галузь не здатна миттєво відповісти на попит. За наведеними даними, середній строк розвитку нового видобувного проєкту — від відкриття родовища до першого виробництва — становить 15,5 року. Для енергетичного переходу це критично довгий цикл: політичні рішення й технологічний попит рухаються значно швидше, ніж реальний запуск шахт і кар’єрів.

Ризик морського дна: швидкий доступ до ресурсів без міжнародних правил

Брак легкодоступних критичних мінералів уже підштовхує уряди до більш рішучих дій. У матеріалі окремо згадується, що адміністрація президента США Дональда Трампа обговорює можливість запуску глибоководного видобутку.

Це один із найризикованіших напрямів, оскільки міжнародних правил або узгоджених інструкцій щодо того, як видобувати мінерали з морського дна «безпечно», досі немає. Односторонні дії окремих держав можуть зруйнувати міжнародний консенсус і прискорити екологічну деградацію морських екосистем.

UNU-INWEH: електромобілі знижують викиди на Заході, але витрати несуть громади Африки та Латинської Америки

Окремий блок ризиків показує звіт водного аналітичного центру ООН — United Nations University Institute for Water, Environment and Health, або UNU-INWEH. У документі йдеться, що зростання попиту на літій, кобальт і нікель, які використовуються в акумуляторах і мікрочипах, призводить до виснаження водних ресурсів, руйнування сільського господарства та впливу токсичних важких металів на місцеві громади.

Суть проблеми в тому, що переваги «чистих» технологій часто проявляються в країнах-споживачах, тоді як екологічна та соціальна ціна концентрується у країнах видобутку.

«Критичні мінерали швидко стають нафтою XXI століття. Те, що ми продаємо як рішення для сталого розвитку, активно шкодить людям в інших частинах світу. Як тоді ми можемо називати цей перехід зеленим або чистим?» — Каве Мадані, директор UNU-INWEH.

Цей висновок важливий для всієї енергетичної політики. Якщо зелена енергетика спирається на сировину, видобуту з масштабним забрудненням води, руйнуванням аграрних територій і соціальними втратами, тоді сам термін «чиста енергетика» потребує значно жорсткішої перевірки.

ДР Конго: кобальт, забруднені річки та відсутність доступу до води

Найгостріший приклад — Демократична Республіка Конго, один із головних світових виробників кобальту. У південно-східному гірничому поясі провінції Луалаба видобуток призвів до масштабного забруднення річок, які використовуються для пиття, рибальства та зрошення.

Соціальний вимір проблеми не менш серйозний:

• жінки, які працюють у секторі, повідомляли про проблеми з репродуктивним здоров’ям;
• попри зростання ролі гірничодобувного сектору в економіці, у 2024 році близько 64% населення ДР Конго все ще не мали базового доступу до води;
• видобуток кобальту створює парадокс: країна забезпечує сировину для глобальної технологічної модернізації, але значна частина її населення залишається без базової інфраструктури.

Ще один показник масштабу проблеми — виробництво рідкісноземельних елементів. У 2024 році воно створило близько 700 млн тонн відходів. Це не побічна деталь, а центральне питання для майбутньої моделі енергетичного переходу.

Території корінних народів не мають стати новою жертвою енергетичного переходу

У квітні на першій світовій конференції, присвяченій відмові від викопного палива, делегати наголосили: енергетичний перехід не можна використовувати як нове виправдання для пограбування територій корінних народів.

Лідери корінних народів підкреслили, що розгортання відновлюваної енергетики не повинно відбуватися за рахунок добре захищених природних територій. Це означає, що енергетичний перехід має оцінюватися не лише за обсягами встановлених потужностей чи кількістю електромобілів, а й за якістю регулювання, участю місцевих громад і справедливим розподілом вигод.

ООН пропонує три принципи: права людини, довкілля та справедливість

У червні 2025 року Організація Об’єднаних Націй опублікувала рекомендації щодо того, як критичні мінерали енергетичного переходу мають видобуватися та використовуватися. Мета — не зупинити розвиток чистої енергетики, а не допустити, щоб вона повторила практики сировинної експлуатації, характерні для старої нафтогазової моделі.

Документ ООН базується на трьох принципах:

• права людини мають бути центральними під час розвитку нових проєктів;
• довкілля та планетарна цілісність мають бути гарантовані, а не відкладені на другий план заради швидкого видобутку;
• справедливість і рівність мають діяти по всьому ланцюгу — від видобутку до переробки, експорту та кінцевого використання технологій.

UNCTAD: шанс для країн видобутку — не експортувати сировину, а створювати додану вартість

Агентство ООН з торгівлі та розвитку — UNCTAD — наголошує, що нові видобувні проєкти можуть стати великою можливістю для розвитку кількох країн. Але ця можливість реалізується лише тоді, коли держави не обмежуються експортом сирих мінералів.

Найважливіший напрям — перехід від продажу сировини до локальної переробки та створення доданої вартості. Приклад ДР Конго показує масштаб потенційного ефекту: місцева переробка кобальту у 2022 році майже потроїла експортну вартість — із 167 млн доларів до 6 млрд доларів.

Це означає, що країни видобутку мають боротися не лише за ренту від шахт, а й за місце у промисловому ланцюгу. Для цього урядам потрібні змістовні угоди з приватними компаніями, які передбачають значну участь держави, розвиток місцевої переробки, контроль за довкіллям і реальні вигоди для громад.

Головний висновок для енергетичного ринку

Критичні мінерали стають стратегічною сировиною нової енергетики так само, як нафта була стратегічною сировиною індустріальної економіки. Але якщо їхній видобуток розвиватиметься без жорстких правил, прозорих угод, екологічного контролю та захисту місцевих громад, «зелений» перехід ризикує отримати стару сировинну тінь.

Для урядів це означає складний баланс:

• забезпечити стабільні ланцюги постачання критичних мінералів;
• не допустити екологічної деградації у країнах видобутку;
• захистити права людини та території корінних народів;
• створити умови, за яких країни-експортери отримуватимуть не лише шкоду й відходи, а й переробку, доходи та економічний розвиток.

Енергетичний перехід не може вважатися чистим лише тому, що кінцевий продукт зменшує викиди. Він буде справді чистим лише тоді, коли весь ланцюг — від шахти до батареї, від кар’єру до електромобіля, від родовища до мережі — відповідатиме тим самим вимогам, які світ декларує для майбутньої енергетики.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: OilPrice.com.

США розгортають проєкти з переробки сурми та рідкоземельних елементів, аби зменшити залежність від Китаю та посилити контроль над стратегічними ресурсами всередині країни. Армія США запускає співпрацю з науковими та промисловими партнерами в Айдахо, щоб відновити видобуток і переробку сурм’яної сировини, необхідної для виробництва боєприпасів.

США активізують власне виробництво сурми та рідкоземельних матеріалів

Армія США розпочала роботу над створенням маломасштабних переробних комплексів для переробки критичних мінералів, необхідних для оборонного сектору. Цей крок спрямований на зменшення залежності від китайських постачань та повернення виробничих потужностей під контроль США.

«Ми повинні знайти спосіб виробляти критичні мінерали в країні, щоб контролювати їх у межах наших кордонів», — заявив Марк Мецгер, радник із закупівель боєприпасів Армії США.

Stibnite Gold Project: найбільше джерело сурми в США

У межах стратегії «Ground-to-Round» Армія США разом із Perpetua Resources та Idaho National Laboratory розвиває Stibnite Gold Project — масштабний проєкт у центральному Айдахо. Він передбачає відновлення занедбаного родовища та переробку золота і сурм’яного сульфіду — ключового елементу для виробництва боєприпасів.

• США припинили отримувати сурм’яний сульфід із закордонних джерел у 2021 році.
• Stibnite має 148 млн фунтів підтверджених запасів сурми — один із найбільших показників поза межами іноземного контролю.

«Stibnite має найбільші ідентифіковані запаси сурми в США. Це один з найбільших активів поза іноземним контролем», — заявив генерал-майор Джон Т. Рейм.

За словами Рейма, проєкт відповідає планам Армії щодо гарантування виробництва ключових матеріалів на національному рівні для зміцнення «Арсеналу демократії».

Інвестиції в незалежні ланцюги постачання

Адміністрація Дональда Трампа забезпечує фінансування шляхом придбання міноритарних часток у північноамериканських компаніях, що працюють у сфері рідкоземельних матеріалів та літію. Компанії у США й Європі створюють нові альянси з видобувними та переробними підприємствами, щоб сформувати незалежні від Китаю ланцюги постачання магнітів і компонентів.

Міжнародне енергетичне агентство (IEA) у жовтні наголосило, що ланцюг постачання рідкоземельних елементів є одним із найбільш концентрованих у світі на кожному етапі виробництва.

Висновки

1. Можливі зміни на європейському ринку

• Диверсифікація джерел: перехід США до власної переробки мінералів може стимулювати європейські держави прискорити аналогічні процеси.
• Логістична стійкість: досвід США демонструє пріоритетність внутрішньої переробки критичних матеріалів, що може бути орієнтиром для Європи у випадку порушення глобальних ланцюгів постачання.
• Стратегічні запаси: накопичення мінералів ставатиме важливішим через світову концентрацію ланцюгів постачання.

2. Захист критичної інфраструктури

• Військова складова: США наголошують на прямому зв’язку між доступом до сурми та виробництвом боєприпасів.
• Економічна складова: активні інвестиції у внутрішні ресурси поширять практику страхування ризиків залежності від зовнішніх постачань.

3. Зміни у ціноутворенні на європейських хабах

• Структура ціни може зазнати впливу через глобальний дефіцит критичних матеріалів.
• Конкуренція посилиться між постачальниками, які не залежать від азійських джерел.

Матеріал: Terminal

Першоджерело: Oilprice.com

Попри уроки минулих криз, уряди мають краще прогнозувати та готуватися до загроз енергетичної безпеки, зокрема у ланцюгах постачання критичних мінералів, технологій та електроенергії.

Посилення підготовки до енергетичних криз

Виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства (IEA) Фатіх Біроль закликав уряди та політиків краще передбачати та готуватися до енергетичних криз ще до їх настання, спираючись на попередній досвід і посилюючи диверсифікацію постачання, передбачуваність політики та міжнародну співпрацю.

Багато інструментів, на які ми сьогодні покладаємося, виникли завдяки діям після кризи. І в цьому важливий урок — ми маємо краще передбачати та готуватися до енергетичних криз, особливо у швидко змінюваних сферах, як-от критичні мінерали, ланцюги постачання технологій, електроенергія, цифрова безпека та кліматична стійкість.

• IEA відзначає ефективність політик зі створення резервів нафти та газу.
• Водночас агентство наголошує на необхідності більшої диверсифікації у постачанні критичних мінералів і рідкоземельних елементів.
• Нині постачання критичних мінералів надмірно концентроване в невеликій кількості країн, насамперед у Китаї.

Загроза «болючих перебоїв» на ринку

IEA попереджає, що контроль експорту з боку Китаю та надмірна концентрація постачань підвищують ризики серйозних порушень на ринку. У своєму річному звіті Global Critical Minerals Outlook агентство відзначило:

• Попри угоди й державну підтримку в країнах Заходу для створення власних ланцюгів постачання, частка Китаю на ринку зросла за останні роки.
• Середній ринковий відсоток трьох провідних країн з переробки ключових енергетичних мінералів зріс із близько 82% у 2020 році до 86% у 2024 році.
• Близько 90% зростання постачання припадає на одного постачальника: Індонезію для нікелю та Китай для кобальту, графіту й рідкоземельних елементів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Скорочення інвестицій у нафту

• Уперше з 2020 року загальні інвестиції в нафтову галузь знижуються – на тлі падіння цін та нестабільності ринку.
• Це створює ризики для енергетичної безпеки, зокрема в умовах зростаючого попиту з боку країн, що розвиваються.

Близький Схід зміцнює позиції

• Частка державних нафтових компаній Близького Сходу у світових інвестиціях перевищує 20% у 2025 році – порівняно з менше ніж 10% у 2015-му.
• Ці компанії мають одні з найнижчих витрат видобутку у світі, що посилює їхню конкурентоздатність.

Інвестиції в низьковуглецеві джерела

• Зростає зацікавленість у водні, біогазах, біопаливі та проєктах із вловлювання вуглецю (CCUS), проте ці ініціативи залишаються залежними від політичної підтримки.
• Для реалізації існуючого портфеля проєктів потрібне збільшення інвестицій на 30% вже у 2025 році, а в подальшому – ще більше.

Критичні мінерали як фактор енергетичної безпеки

• Критичні мінерали стають ключовим фактором економічної та енергетичної безпеки.
• Диверсифікація ланцюгів постачання не відбудеться без втручання державної політики, ринкові сили виявилися недостатніми.

Висновки

Глобальна енергетика стоїть на роздоріжжі: скорочення традиційних інвестицій, зростання ролі Близького Сходу та поступове просування низьковуглецевих технологій формують складний ландшафт майбутнього. Щоб забезпечити стабільність і досягти кліматичних цілей, потрібна системна підтримка держав, міжнародних партнерств і активізація фінансування нових технологій.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA, Reuters

Додаткові джерела інформації: Energy Intelligence, S&P Global

У новому звіті Міжнародне енергетичне агентство закликає уряди й компанії активізувати зусилля щодо диверсифікації постачання критичних мінералів, необхідних для енергетичного переходу.

Зокрема відзначено, що попит на літій, нікель, кобальт і графіт зросте у 2–4 рази до 2030 року. Ціни на низку мінералів демонстрували істотну волатильність у 2024 році — літій впав на 75%, кобальт — на 30%. Європа й Північна Америка активізують інвестиції у  вторинне перероблювання. Африка та Латинська Америка стають новими геостратегічними осередками видобутку.

Глобальні виклики та регіональні тренди

IEA у звіті Global Critical Minerals Outlook 2025 оприлюднило оновлену оцінку доступності ресурсів, інвестиційної активності та політик по ключових регіонах:

• Європа: Розширення ініціатив EU Critical Raw Materials Act. Програми підтримки перероблювання.
• США: Нові інвестиції в ланцюги постачання батарей через IRA (закон США про зниження інфляції). Посилення внутрішнього видобутку.
• Австралія: Залишається провідним експортером літію та нікелю. Посилення екологічних вимог.
• Китай: Попри обмеження експорту, залишається головним переробником рідкісноземельних елементів.
• Африка: Зростання геополітичного значення — Конго, Замбія, Намібія фокусуються на кобальті, міді та урану.

«Без масштабної диверсифікації ланцюгів постачання, зростаючі потреби у мінералах можуть стати вузьким місцем для глобального енергетичного переходу», — заявив виконавчий директор IEA Фатіх Біроль.

Прогноз та рекомендації

• IEA прогнозує подвоєння світового попиту на мінерали для чистих енергетичних технологій до 2035 року.
• Наголошено на необхідності розвитку рециркуляції та вторинного ринку, зокрема для графіту й літію.
• Розроблено інструмент моніторингу стійкості постачань — Critical Minerals Data Explorer.
• Звіт закликає уряди посилити політики підтримки сталого видобутку, прозорості та екологічних стандартів.

Джерело: Terminal
За матеріалами: IEA

США Дональд Трамп підписав указ, що дозволяє американським компаніям проводити глибоководний видобуток у міжнародних водах без погодження з Міжнародним органом з морського дна (ISA). Цей крок спрямований на зменшення залежності від Китаю у постачанні критичних мінералів, необхідних для технологій та оборони.

Президент США Дональд Трамп підписав указ, який дозволяє американським компаніям проводити глибоководний видобуток у міжнародних водах, обходячи Міжнародний орган з морського дна (ISA). Цей крок спрямований на прискорення отримання дозволів на видобуток критичних мінералів, таких як нікель і мідь, необхідних для технологій, чистої енергетики та оборони.

Указ дозволяє компаніям отримувати дозволи через Національне управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA), минаючи ISA, яка досі не встановила остаточні екологічні стандарти для глибоководного видобутку. Це рішення вже вплинуло на ринок: акції компанії The Metals Company, провідного гравця у сфері глибоководного видобутку, зросли приблизно на 40%, досягнувши 52-тижневого максимуму.

Ця ініціатива є частиною ширшої стратегії Трампа щодо посилення внутрішнього доступу до критичних мінералів та зменшення залежності від Китаю, який домінує у галузі видобутку та переробки цих ресурсів. Раніше Трамп вже вживав заходів для прискорення дозволів на видобуток на федеральних землях та скорочення часу на затвердження проектів.

Однак екологічні організації висловлюють занепокоєння щодо потенційного впливу глибоководного видобутку на морське середовище. Вони попереджають, що промислові операції на дні океану можуть призвести до незворотних втрат біорізноманіття.

Джерело: НТЦ Псіхєя
За матеріалами: oilprice.com, Investing.com

Адміністрація Дональда Трампа у 2025 році запровадила процедуру прискореного погодження нових енергетичних проєктів — зокрема нафтогазових — скоротивши термін ухвалення до максимум 28 днів.

Водночас ініціатива охоплює уран, вугілля, біопаливо та інші критично важливі ресурси. Такий крок викликав критику з боку екологічних організацій та загрожує судовими позовами.

У 2025 році адміністрація Трампа оголосила надзвичайний стан у сфері енергетики, що дозволило скоротити термін погодження нових проєктів у нафтовій та газовій галузях до максимум 28 днів. Раніше такі процеси могли тривати роками.

Згідно з Міністерством внутрішніх справ США, ці нові “надзвичайні дозвільні процедури” охоплюють не лише нафту та газ, а й уран, вугілля, біопаливо, геотермальну енергію та кінетичну гідроенергію. Це є частиною ширшої політики зміцнення енергетичної безпеки та конкурентоспроможності країни.

«Сполучені Штати не можуть чекати», — заявив міністр внутрішніх справ Даг Бергум. — «Президент Трамп чітко дав зрозуміти: енергетична безпека — це національна безпека, і ці надзвичайні процедури є проявом нашої непохитної рішучості захищати обидві».

Він також підкреслив, що завдання адміністрації — усунути зайві затримки та прискорити розвиток американського енергетичного сектору та критично важливих мінералів, які мають важливе значення для економіки, обороноздатності та глобальної позиції США.

Попри підтримку серед енергетичних компаній, ініціатива Трампа спричинила негативну реакцію з боку екологічних НУО та прихильників “зеленої” трансформації. Як повідомляє Reuters, багато з них вже наймають юристів для оскарження нових правил у судах.

Експерти застерігають, що ці дії можуть порушувати Закон про адміністративні процедури 1946 року, який вимагає від федеральних агентств публікації запропонованих регуляцій з можливістю громадського обговорення. Саме через це адміністрація використовує “надзвичайну опцію”, щоб пришвидшити імплементацію нової політики.

Джерело: НТЦ Псіхєя oil@ukroil.com.ua

За матеріалами: oilprice.com