У весняному економічному прогнозі 2026 року зазначено, що конфлікт на Близькому Сході різко змінив макроекономічну картину для Європейського Союзу. Віртуальне закриття Ормузької протоки скоротило морські потоки нафти приблизно на 15%, а LNG — зрідженого природного газу — на 20%. На цьому тлі зростання ВВП ЄС у 2026 році прогнозується на рівні 1,1%, тоді як інфляція має піднятися до 3,1%.

Нафта, газ і нафтопродукти стали головним каналом тиску на економіку ЄС

До початку конфлікту глобальна економіка набирала обертів, а економіка ЄС також зміцнювалася на тлі послаблення інфляційного тиску. Однак конфлікт у Близькому Сході спричинив один із найбільших глобальних перебоїв енергетичного постачання в новітній історії — менш ніж через п’ять років після енергетичного шоку, викликаного агресивною війною росії проти України.

У прогнозі наголошується, що удар припав не лише по нафті та LNG, а й по регіональній переробці. Пошкодження енергетичної інфраструктури, зокрема потужностей НПЗ, зробило перебої експорту нафтопродуктів особливо відчутними. Це важливо для ринку пального, оскільки регіон Перської затоки є великим центром переробки, а можливості переорієнтації експорту пального альтернативними маршрутами обмежені.

• між 27 лютого, напередодні атак США та Ізраїлю по Ірану, і 29 квітня, датою відсікання технічних припущень прогнозу, ціни на газ зросли на 50%;
• ціни на сиру нафту за цей самий період підвищилися на 65%;
• маржа переробки ключових продуктів, зокрема дизельного пального та авіаційного гасу, досягла історично високих рівнів.

Прогноз для ВВП та інфляції погіршено

Після зростання на 1,5% у 2025 році ВВП ЄС у 2026 році, за прогнозом, сповільниться до 1,1%. Це на 0,3 процентного пункту нижче, ніж очікувалося в осінньому прогнозі 2025 року. У 2027 році зростання має частково відновитися до 1,4%.

Для єврозони прогноз ще слабший: після 1,4% у 2025 році зростання ВВП у 2026 році очікується на рівні 0,9%, а у 2027 році — 1,2%.

• інфляція в ЄС: 2,5% у 2025 році, 3,1% у 2026 році та 2,4% у 2027 році;
• інфляція в єврозоні: 2,1% у 2025 році, 3,0% у 2026 році та 2,3% у 2027 році;
• дефіцит бюджету ЄС: 3,1% ВВП у 2025 році, 3,5% у 2026 році та 3,6% у 2027 році;
• дефіцит бюджету єврозони: 2,9% ВВП у 2025 році, 3,3% у 2026 році та 3,5% у 2027 році;
• безробіття в ЄС прогнозується на рівні 6,0% у 2025, 2026 і 2027 роках;
• безробіття в єврозоні: 6,3% у 2025 році та 6,4% у 2026–2027 роках.

Енергетична інфляція в ЄС може перевищити 11%

У прогнозі зазначено, що дані за березень і квітень 2026 року вже вказують на сильний стрибок цін на енергоносії. Енергетична інфляція в ЄС, за оцінкою, досягне піку вище 11% у другому кварталі 2026 року та залишатиметься вище 10% до кінця року. На початку 2027 року вона має знизитися, а з другого кварталу перейти в негативну зону.

Ціновий тиск поступово поширюватиметься виробничими ланцюгами. Першими мають постраждати сільське господарство, дистрибуція та транспортні послуги. Інфляція на необроблені продукти харчування, за прогнозом, швидко зросте, перш ніж послабитися у 2027 році.

У Центральній та Східній Європі інфляція, як очікується, залишатиметься вищою через більшу частку енергоносіїв у споживчих кошиках і динамічніше зростання номінальних зарплат.

Монетарна політика та інвестиції: дорожчі гроші стримують бізнес

У відповідь на вищу інфляцію Європейський центральний банк і більшість інших центральних банків ЄС, за прогнозом, посилять монетарну політику або щонайменше відкладуть раніше очікуване пом’якшення. Довгострокові процентні ставки вже зросли, а премії за ризик розширилися, що відображено у вищих спредах за окремими державними облігаціями.

Вищі витрати на фінансування та слабші прибутки обмежують можливості компаній інвестувати. Валові інвестиції в основний капітал тепер очікуються на рівні зростання 2,2% у 2026 році та 2,0% у 2027 році після 2,8% у 2025 році. Це нижче за осінній прогноз 2025 року на 0,5 процентного пункту в обидва роки.

Споживання, торгівля та бюджетний тиск

Прогноз вказує, що перегляд інфляції вгору знижує зростання реального наявного доходу домогосподарств на 1,4 процентного пункту протягом прогнозного горизонту. Приватне споживання у 2026 році має сповільнитися до 1,1%, а у 2027 році зрости до 1,3%. Це нижче за осінній прогноз на 0,4 та 0,2 процентного пункту відповідно.

Експорт ЄС, за прогнозом, зросте лише на 0,9% у 2026 році, а у 2027 році прискориться до 2,1%. Імпорт у 2026 році переглянуто до 1,7%. У результаті торгівля, як очікується, відніме близько 0,4 процентного пункту від внутрішнього зростання цього року.

Сальдо поточного рахунку ЄС, за прогнозом, знизиться з 2,4% ВВП у 2025 році до 1,7% у 2026 році та 1,6% у 2027 році. Сукупний дефіцит сектору загального державного управління ЄС має зрости з 3,1% ВВП у 2025 році до 3,6% у 2027 році. Борг ЄС до ВВП, за оцінкою, підніметься з 82,8% наприкінці 2025 року до 85,3% наприкінці 2027 року.

Ризики зосереджені навколо Близького Сходу та енергоринків

Базовий сценарій прогнозу спирається на ф’ючерсні ціни енергоносіїв, які вказують на відносно швидку, хоча й часткову нормалізацію постачання. Очікується, що ціни на нафту й газ досягнуть піку в поточному кварталі та до кінця 2027 року знизяться до рівня приблизно на 20% вище довоєнного.

Водночас у менш сприятливому сценарії триваліший і сильніший перебій енергопостачання призведе до вищих цін на енергоресурси, сильнішого удару по глобальному зростанню та економічних настроях, а також може звести нанівець очікуване відновлення реального ВВП у 2027 році.

Окремо в прогнозі вказано на критичну роль регіону Перської затоки у виробництві та постачанні нафтопродуктів, важливих для транспорту й опалення. Перебої у постачанні гелію та добрив також можуть спричинити вторинні ефекти у глобальних виробничих ланцюгах, зокрема у стратегічно важливій напівпровідниковій галузі, та тиснути на доступність продовольства.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Spring 2026 Economic Forecast.

Світовий нафтовий ринок увійшов у тиждень із одразу кількома сильними сигналами: рекордне вилучення нафти зі Стратегічного нафтового резерву США, можливе історичне зростання американського експорту понад 5,5 млн барелів на добу у травні, попередження МЕА про швидке скорочення комерційних запасів у країнах ОЕСР та утримання ICE Brent близько $110 за барель.

SPR став одним із ключових джерел додаткової нафти для ринку

Минулого тижня зі Стратегічного нафтового резерву США, або SPR, було вилучено рекордні 9,9 млн барелів. Це знизило загальні запаси на майданчиках SPR до 374 млн барелів — найнижчого рівня з липня 2024 року.

Темп вилучення також став історичним максимумом: на ринок було спрямовано понад 1,4 млн барелів на добу стратегічних запасів. У матеріалі зазначається, що це вище середнього темпу адміністрації Байдена на рівні 1 млн барелів на добу.

• Близько 60% вивільнених обсягів SPR потрапляє на внутрішній ринок переробки США.
• Решта обсягів експортується за кордон.
• Європейські покупці особливо активно купують окремі сорти, зокрема Bryan Mound Sour.
• Експорт нафти США у травні може вперше в історії перевищити 5,5 млн барелів на добу.

Водночас у матеріалі окремо наголошується на ризику для інфраструктури SPR. Прискорене вилучення нафти зі Стратегічного нафтового резерву може пошкодити соляні каверни, у яких зберігаються барелі, зробивши їх вразливими до соляних обвалів і деформації порожнин.

Ціни на нафту стримують політичні сигнали та санкційне послаблення

У вівторок, 19 травня 2026 року, напруга навколо можливого відновлення бойових дій між США та Іраном дещо знизилася після заяви президента США Трампа про те, що його адміністрація «відкладе» заплановану військову атаку.

Додатковим чинником стримування цін стало продовження на 30 днів санкційного послаблення для покупців російської нафти та нафтопродуктів. За умовами цього рішення, «вразливі країни» можуть без ризику купувати російську нафту й нафтопродукти, якщо вантажі були завантажені на судна до 17 червня. На цьому тлі ICE Brent тримався біля позначки $110 за барель.

МЕА попереджає про швидке скорочення комерційних запасів

Виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Біроль заявив, що комерційні запаси нафти в країнах ОЕСР скорочуються дуже швидко. ОЕСР — це Організація економічного співробітництва та розвитку, до якої входять розвинені економіки. Відбувається найбільше в історії МЕА спільне вивільнення стратегічних резервів загальним обсягом 400 млн барелів.

Китай знижує переробку, а Іран накопичує танкери біля Kharg Island

На китайському ринку тиск іде з боку слабкої маржі переробки. Національне бюро статистики Китаю повідомило, що у квітні обсяг переробки сирої нафти в країні знизився до 13,3 млн барелів на добу. Це найнижчий місячний показник із серпня 2022 року. Причиною названо перехід маржі переробки в негативну зону на тлі заборони експорту нафтопродуктів.

За даними Bloomberg, біля головного іранського нафтового термінала Kharg Island стоять на якорі близько 23 танкерів, контрольованих Іраном. Це найбільша кількість від початку блокади Аравійського моря США. Така концентрація суден свідчить, що сховища заповнюються.

LNG-проєкти та інвестиційні рішення залишаються важливою частиною енергетичного тижня

Окремий блок подій стосується LNG — зрідженого природного газу. Великі проєкти, які можуть вплинути на майбутню структуру постачання енергоносіїв.

• ConocoPhillips підписала 30-річну угоду про постачання природного газу для запланованого проєкту Alaska LNG вартістю $40 млрд із девелопером Glenfarne. Це наближає можливе остаточне інвестиційне рішення щодо заводу потужністю 20 млн тонн на рік.
• LNG Canada Phase 2 потужністю 14 млн тонн на рік планує вийти на остаточне інвестиційне рішення до кінця 2026 року. У проєкті беруть участь Shell, Petronas, Mitsubishi, PetroChina та Kogas.
• Caturus, спільне підприємство Kimmeridge, Mubadala та Canada Pension Plan, ухвалило остаточне інвестиційне рішення щодо проєкту Commonwealth LNG потужністю 9,5 млн тонн на рік після залучення $9,75 млрд проєктного фінансування. Старт виробництва заплановано до кінця 2030 року.

FID, або остаточне інвестиційне рішення, означає момент, коли учасники проєкту переходять від підготовки до повноцінної реалізації з фінансуванням, будівництвом і виробничими зобов’язаннями.

Податки, паливні протести та обмеження експорту посилюють ризики для ринків

Венесуела опублікувала новий проєкт нафтового закону. Він дозволить Каракасу встановлювати ставки роялті та податків для приватних і іноземних інвесторів окремо для кожного проєкту. Максимальна ставка роялті обмежується 30%, а інтегрований податок на вуглеводні — 15%.

У Кенії економіка зазнала серйозних збоїв через протести й зіткнення з поліцією у великих містах на тлі зростання цін на пальне. У матеріалі зазначається, що попередні міжурядові постачання з Близького Сходу були заблоковані через конфлікт США та Ірану.

Інші ринкові сигнали: від Аляски до Нігерії та Австралії

• Santos оголосила про першу нафту з першої фази проєкту Pikka на Алясці. Видобуток має зрости до плато 80 тис. барелів на добу у третьому кварталі цього року.
• Dangote oil refinery подала позов проти уряду Нігерії до Високого суду країни, заявивши, що Міністерство нафтових ресурсів порушило закон, видавши ліцензії на імпорт бензину на II квартал 2026 року, хоча власний випуск НПЗ має бути достатнім для внутрішнього попиту.
• Прем’єр-міністр Австралії Ентоні Албанізі повідомив, що уряд забезпечив три вантажі авіапального з Китаю. Усі вони мають прибути в червні, попри чинну заборону Пекіна на експорт нафтопродуктів. Імпорт авіапального залишається підвищеним на рівні 140 тис. барелів на добу.
• Petrobras розглядає інвестиції в глибоководні активи Мексики, включно зі зрілими районами та новими напрямами. Делегація Pemex має прибути до Бразилії у червні.

Таким чином, головна картина тижня складається з кількох одночасних процесів: США активно виводять стратегічні запаси на світовий ринок, комерційні запаси в країнах ОЕСР швидко скорочуються, Китай зменшує переробку, а геополітичні та санкційні рішення продовжують стримувати або змінювати рух нафтових потоків.

Джерело: Terminal. За матеріалами: oilprice.com

План «Прискорення ЄС» має пом’якшити новий енергетичний шок для домогосподарств, промисловості та транспортного сектору. Однак наведені у матеріалі дані показують: короткострокові механізми координації можуть знизити ризики дефіциту, але не усувають головної проблеми — глибокої залежності Європи від імпортної нафти, газу, авіаційного пального і зовнішніх ланцюгів постачання.

ЄС прискорює енергетичну автономію, але залежність від імпорту пального залишається системною

Європейський Союз знову опинився в ситуації, коли геополітичний ризик напряму переходить у рахунки за енергію. Після енергетичної кризи 2022 року, спричиненої війною рф проти України, новий удар по європейському ринку завдала ескалація на Близькому Сході навесні 2026 року. Високі й нестабільні ціни на нафту та природний газ знову підняли питання не лише вартості пального, а й самої архітектури енергетичної безпеки ЄС.

«Менше ніж за п’ять років європейці вдруге платять ціну за залежність від імпортного викопного палива», — зазначила Європейська комісія у повідомленні про план «Прискорення ЄС».

За даними Європейської комісії, від березня держави-члени ЄС додатково витратили понад 24 млрд євро на імпорт енергоносіїв. Принципова проблема полягає в тому, що збільшення рахунків не дало Європі додаткових фізичних обсягів енергії. Це означає, що ринок платить не за більшу пропозицію, а за ризик, дефіцит гнучкості та вразливість логістичних маршрутів.

Що передбачає план «Прискорення ЄС»

У квітні Європейська комісія офіційно представила план дій «Прискорення ЄС». Його логіка полягає у поєднанні короткострокових антикризових заходів із довгостроковою перебудовою енергетичної системи.

• Координація газових резервів: посилення взаємодії держав-членів щодо заповнення сховищ природного газу.
• Нафтові резерви: координація можливого використання запасів нафти для реагування на ринкові шоки.
• Аварійне втручання на ринку: створення механізмів швидкого реагування на різкі цінові та фізичні перебої.
• Захист авіаційного пального і дизельного пального: посилення координації для гарантування постачання критичних видів нафтопродуктів.
• Підтримка споживачів: допомога державам-членам у розробці цільових, тимчасових і своєчасних заходів, зокрема зниження податку на споживання електроенергії для вразливих домогосподарств.
• Перехід до власної чистої енергетики: скорочення імпорту нафти й газу, збільшення інвестицій у відновлювану енергетику, виробничі потужності та професійні навички.
• Електромережі: прискорення розвитку міждержавної енергетичної інфраструктури та завершення переговорів щодо європейського пакета з електромереж.

«Стратегія “Прискорення ЄС” принесе європейським громадянам і бізнесу негайні та більш структурні заходи полегшення. Ми повинні прискорити перехід до власної чистої енергетики», — заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

Єврокомісар з питань кліматичних дій Вопке Гукстра також наголосив, що ціни на енергію в Європі зросли «приголомшливо», а єдиним виходом він назвав ширше використання атомної, сонячної та вітрової енергетики, будівництво більшої кількості взаємопов’язаних електромереж у ЄС і прискорення всіх цих процесів.

Авіаційне пальне стало одним із найуразливіших сегментів

Окремий ризик для Європи — авіаційне пальне. Йдеться про реактивне пальне для авіації, без якого неможлива стабільна робота авіакомпаній, а отже — пасажирських і вантажних перевезень. Після початку бойових дій на Близькому Сході глобальні ціни на авіаційне пальне різко зросли, а європейська авіаційна галузь зіткнулася з «паливною пасткою».

Професор Інституту світової економіки Школи економіки Фуданського університету і директор Центру європейських досліджень Фуданського університету Дін Чунь звернув увагу, що близько 75% чистого імпорту авіаційного пального Європи припадає на Близький Схід. Значна частина цього постачання проходить через Ормузьку протоку — один із ключових морських маршрутів світової нафтової торгівлі.

«План “Прискорення ЄС” вимагає від нафтопереробних заводів підвищити завантаження і координувати механізм розподілу пального між державами-членами. Це певною мірою може пом’якшити тиск від перебоїв імпорту. Такі екстрені заходи в короткостроковій перспективі можуть спрацювати», — зазначив Дін Чунь.

Водночас проблема ширша, ніж прямий імпорт із Близького Сходу. Частина нафтопродуктів надходить до Європи після переробки у третіх країнах, зокрема в Індії, але первинне походження сировини все одно може бути близькосхідним. Тому реальна залежність Європи від енергоресурсів Близького Сходу може бути вищою, ніж це видно зі статистики прямого імпорту.

СПГ знизив залежність від рф, але створив нові вразливості

Після скорочення залежності від російського трубопровідного газу ЄС переорієнтувався на скраплений природний газ — СПГ. Це природний газ, охолоджений до рідкого стану для морського транспортування танкерами. Основними новими джерелами стали США і Катар.

Однак ця заміна не прибрала залежність від зовнішнього постачання, а лише змінила її географію і технологічну структуру. Після блокування Ормузької протоки експорт катарського СПГ майже зупинився, що відрізало ЄС приблизно від 9% джерел СПГ.

Ризик полягає в тому, що ланцюг СПГ є довгим і технічно складним. Він включає видобуток газу, зрідження, морське транспортування, приймальні термінали та регазифікацію — повернення СПГ у газоподібний стан для подальшого використання. Якщо будь-яка з цих ланок потрапляє під вплив війни або логістичної кризи, постачання може знову опинитися під загрозою.

Податкова політика ЄС залишається слабким місцем

План «Прискорення ЄС» також передбачає захист споживачів і промисловості від цінових шоків, зокрема через можливі зміни у податках на електроенергію. Але саме податкова частина може стати одним із найважчих елементів для реалізації.

За аналізом Reuters, зміна податкових правил ЄС потребує одностайної згоди держав-членів. У попередні роки подібні спроби не давали результату. Європейська комісія ще у 2021 році пропонувала переглянути правила оподаткування електроенергії й заохотити перехід від викопного палива до нової енергетики, але ця пропозиція досі залишається заблокованою.

Дін Чунь пояснив, що податкова політика в ЄС є надзвичайно чутливою сферою, оскільки стосується бюджетних доходів, соціального розподілу та національного суверенітету держав-членів. Тому ЄС часто діє не через жорстке уніфіковане регулювання, а через м’яке просування — рамкові орієнтири, обмін досвідом і політичну координацію.

«Такий підхід допомагає підвищити прийнятність політики і простір для її виконання, але також означає, що реформи просуваються поступово, а їхній ефект у короткостроковій перспективі не обов’язково швидко проявиться. План “Прискорення ЄС” певною мірою також відображає цю особливість “м’якого управління”», — зазначив Дін Чунь.

Головна проблема — імпортна залежність Європи

Структурна слабкість ЄС полягає в тому, що європейська економіка й надалі суттєво залежить від імпортного викопного палива. За даними Європейської комісії, близько 57% викопної енергії, яку споживає Європа, забезпечується імпортом.

План REPowerEU, запущений у 2022 році, мав диверсифікувати джерела газу і скоротити залежність від рф. Однак диверсифікація не означала реального зменшення зовнішньої залежності. Значну частину російського трубопровідного газу замінив американський СПГ, а Близький Схід став одним із важливих напрямів енергетичного співробітництва для ЄС.

На тлі затяжної близькосхідної кризи видобуток і транспортування нафти й газу в країнах Перської затоки постраждали від воєнних ризиків. Це ускладнило зусилля ЄС із залучення близькосхідного постачання. На цьому тлі в Європі навіть фіксувалося зростання імпорту російського СПГ.

За даними енергетичної дослідницької групи Kpler, у першому кварталі імпорт СПГ із сибірського проєкту «Ямал СПГ» збільшився на 17% порівняно з аналогічним періодом 2025 року і досяг 5 млн тонн.

Чиста енергетика не вирішує проблему миттєво

ЄС робить ставку на перехід до чистої енергетики, але масштабне впровадження відновлюваних джерел і електрифікації стикається з інфраструктурними обмеженнями. Ключове вузьке місце — електромережі та можливість підключати нові потужності.

• Міждержавні електромережі потребують складних процедур погодження, судових рішень, стабільних ланцюгів постачання і достатньої кількості робочої сили.
• Вітрова енергетика, сонячна енергетика, накопичувачі та мережі потребують значних інвестицій.
• Фінансова модель залишається проблемною, оскільки ресурси ЄС розпорошені, а багато проєктів залежать від приватного капіталу.
• Приватні інвестори ухвалюють рішення залежно від ринкової дохідності, що може стримувати швидкість енергетичного переходу.

Окрема проблема — промислова база чистої енергетики. ЄС дедалі більше усвідомлює залежність від зовнішніх ланцюгів у виробництві батарей, сонячних панелей, систем зберігання енергії та критичної сировини. У березні Європейська комісія представила законодавчу пропозицію щодо «Закону про промисловий прискорювач», але відповідні галузі все ще залежать від співпраці поза межами ЄС у питаннях потужностей, технологій і ланцюгів постачання.

Чому енергетичний перехід ЄС буде довгим

План «Прискорення ЄС» дає Європі новий інструмент для реагування на кризу, але не скасовує політичних, технологічних і ринкових обмежень. Різні держави-члени мають різну структуру енергоспоживання, різні промислові інтереси і різні політичні пріоритети. Під тиском енергетичної безпеки частина країн змушена переглядати попередні енергетичні рішення.

Ситуацію ускладнює і внутрішня політика Європи. Зростання популізму та правих політичних сил може посилити спротив швидким або дорогим енергетичним реформам. Тому енергетична автономія ЄС не може бути досягнута лише ухваленням одного плану — вона потребує довгого періоду інвестицій, узгодження інтересів і перебудови інфраструктури.

Головний висновок: «Прискорення ЄС» здатне дати короткостроковий захист від дефіциту, різких цінових стрибків і перебоїв із пальним. Але справжня трансформація європейської енергетичної системи вимагатиме значно більше часу. За оцінкою Дін Чуня, глибока перебудова енергетичної структури Європи може тривати 10 років або навіть довше і надалі залежатиме від міжнародного енергетичного ринку та геополітичних змін.

Джерело: Terminal. За матеріалами: People’s Daily Overseas Edition.

Гуртові ціни в Німеччині у квітні 2026 року зросли на 6,3% у річному вимірі — до найвищого рівня за три роки. Головним чинником став стрибок цін на енергоносії та сировину через бойові дії в Ірані та на Близькому Сході, а також фактичне блокування Ормузької протоки, через яку зазвичай проходить близько п’ятої частини світових постачань нафти та зрідженого природного газу.

Іранська війна розігнала гуртову інфляцію в Німеччині до трирічного максимуму

Енергетичний шок швидко переходить у ціни

Квітневий показник гуртової інфляції в Німеччині став різким розворотом порівняно з лютим 2026 року, коли зростання цін становило лише 1,2%. Після початку бойових дій на Близькому Сході тиск на ринок енергоносіїв швидко перейшов у вартість сировини, пального та ширшого товарного ланцюга.

«Вирішальним чинником зростання цін у квітні 2026 року стали бойові дії в Ірані та на Близькому Сході, які призвели до підвищення гуртових цін, особливо на енергетичні продукти та сировину», — Федеральне статистичне відомство Німеччини.

Найбільш показовим є рух цін на нафтопродукти. За офіційними даними, вони подорожчали на 37,3% порівняно з квітнем 2025 року. Це означає, що енергетична складова стала не просто окремим фактором інфляції, а каналом передачі зовнішнього шоку в економіку Німеччини.

• Гуртові ціни у квітні 2026 року: +6,3% у річному вимірі.
• Показник у лютому 2026 року: +1,2% до початку бойових дій.
• Нафтопродукти: +37,3% до квітня 2025 року.
• Ключова причина: перебої на глобальних енергетичних ринках через ситуацію навколо Ормузької протоки.

Чому Ормузька протока стала критичною для європейських цін

Ормузька протока — один із найважливіших морських маршрутів світової енергетики. Через неї зазвичай проходить близько 20% світових постачань нафти та LNG. LNG — це liquefied natural gas, або зріджений природний газ, який транспортується морем у спеціальних танкерах.

Фактичне закриття або різке обмеження руху через такий маршрут означає, що європейський ринок отримує не лише дорожчу нафту, а й дорожчий газ, вищі логістичні ризики та зростання страхових і транспортних витрат. Для Німеччини, яка залежить від імпорту енергоносіїв і промислової сировини, це швидко відбивається на гуртових цінах.

Інфляція може вийти за межу 3%

Загальна інфляція в Німеччині у квітні прискорилася до 2,9%. За оцінкою економіста Berenberg Фелікса Шмідта, компанії, ймовірно, принаймні частково перекладатимуть вищі енергетичні витрати на кінцевих споживачів.

«Це посилить інфляційний тиск, і очікується, що рівень інфляції у травні перевищить позначку 3%. Наразі ми прогнозуємо інфляцію близько 3,2%», — Фелікс Шмідт, економіст Berenberg.

Це важливий сигнал для ринку нафтопродуктів: подорожчання енергоносіїв уже не обмежується біржовими котируваннями або гуртовою торгівлею. Воно переходить у ширшу інфляцію, впливає на витрати бізнесу, споживчі ціни та очікування центральних банків.

Ринок очікує жорсткішої політики ЄЦБ

На тлі інфляційного тиску до багаторічних максимумів наблизилися прибутковості німецьких державних облігацій. Фінансові ринки закладають імовірність, що Європейський центральний банк, тобто ЄЦБ, може підвищити ставки на 75 базисних пунктів до кінця року.

Базисний пункт — це одна сота відсоткового пункту. Отже, 75 базисних пунктів означають 0,75 відсоткового пункту. Для економіки це важливо, бо підвищення ставок здорожчує кредити, стримує інвестиції та споживання, але водночас є інструментом боротьби з інфляцією.

Політичний вимір: уряд Мерца під тиском цін

Інфляція створює додатковий тиск на уряд канцлера Фрідріха Мерца, який уже намагається стимулювати економічне зростання та стримати посилення ультраправої партії Alternative for Germany, або AfD.

Уряд запропонував механізм підтримки працівників: роботодавці можуть добровільно надати податково звільнену допомогу до 1 000 євро, що еквівалентно приблизно 1 177 доларам. Проте ця ініціатива зіткнулася з опором на рівні федеральних земель.

• Для споживачів ризик полягає в тому, що зростання гуртових цін поступово переходить у роздрібні ціни на пальне, товари й послуги.
• Для бізнесу головна проблема — дорожчі енергоносії та сировина, які підвищують собівартість виробництва.
• Для уряду інфляція стає не лише економічним, а й політичним викликом.
• Для ЄЦБ ситуація посилює аргументи на користь підвищення ставок, попри ризики для економічного зростання.

Висновок для ринку нафти й нафтопродуктів

Квітневий стрибок гуртових цін у Німеччині показує, що енергетичний шок від іранської війни вже вийшов за межі нафтового ринку. Зростання цін на нафтопродукти на 37,3% у річному вимірі свідчить про прямий зв’язок між геополітикою, морською логістикою, вартістю енергоносіїв і споживчою інфляцією в Європі.

Для європейського ринку це означає, що ризики навколо Ормузької протоки залишаються не локальною близькосхідною проблемою, а фактором, який здатний змінювати ціни на пальне, очікування бізнесу, рішення центральних банків і політичну стабільність у найбільших економіках ЄС.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

Оновлений короткостроковий енергетичний прогноз США показує різке посилення ризиків для світового ринку нафти й нафтопродуктів. Через фактичне закриття Ормузької протоки та зупинку значної частини видобутку на Близькому Сході світові нафтові запаси у 2026 році можуть скоротитися на 2,6 млн барелів на добу, тоді як ще у квітневому прогнозі очікувалося зниження лише на 0,3 млн барелів на добу. Це означає, що ринок переходить у значно жорсткіший режим постачання, а ціни на нафту залишатимуться під тиском геополітики навіть після відновлення частини морських перевезень.

Ормузька протока стала головним ціновим фактором для нафти, LPG та LNG

Близький Схід: з ринку тимчасово випали 10,5 млн барелів на добу

У травневому Short-Term Energy Outlook від 12 травня 2026 року, прогноз за яким був завершений 7 травня, ключовим чинником стала не динаміка попиту, а фізичне обмеження постачання. За оцінкою прогнозу, у квітні Ірак, Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Катар і Бахрейн разом зупинили 10,5 млн барелів на добу видобутку сирої нафти.

Базовий сценарій прогнозу виходить із того, що Ормузька протока залишатиметься фактично закритою до кінця травня, а рух суден почне відновлюватися у червні. Водночас постачання нафти через протоку, за цим сценарієм, не повернеться до докризового рівня до кінця року.

• Ормузька протока — один із ключових морських маршрутів для експорту нафти й газу з Перської затоки.
• Закриття протоки означає не лише затримку танкерів, а й вимушене скорочення видобутку в країнах, які залежать від цього маршруту.
• Головний ефект для ринку — швидке скорочення запасів, особливо у травні та червні.

Саме тому зниження цін не буде швидким навіть після часткового відновлення руху. Якщо фізичні обсяги постачання повертаються повільніше, ніж очікує ринок, то кожен додатковий барель споживання покривається за рахунок запасів. Це обмежує простір для здешевлення нафти й підтримує високі ціни на нафтопродукти.

Brent: пік $138 за барель і очікування понад $100 у травні-червні

Ціна Brent, основного європейського маркерного сорту нафти, у квітні різко зросла через дефіцит постачання. За даними прогнозу, спотова ціна Brent досягла $138 за барель 7 квітня, а середня ціна за квітень становила $117 за барель.

У другому кварталі 2026 року очікується скорочення світових нафтових запасів у середньому на 8,5 млн барелів на добу. Це утримуватиме Brent близько $106 за барель у травні та червні.

• 2Q26 — другий квартал 2026 року, тобто період із квітня по червень.
• $/b — долари за барель.
• b/d — барелі на добу, стандартна одиниця для оцінки видобутку, споживання або зміни запасів нафти.

Подальша траєкторія цін у прогнозі залежить від відновлення видобутку на Близькому Сході. За базовим сценарієм, середня ціна сирої нафти знизиться до $89 за барель у четвертому кварталі 2026 року та до $79 за барель у 2027 році. Це не миттєве повернення до дешевої нафти, а поступове послаблення цінового тиску за умови відновлення постачання.

ОПЕК втратила частину резервної потужності через вихід ОАЕ

Окремий структурний сигнал для ринку — вихід ОАЕ з ОПЕК з 1 травня 2026 року. У травневому прогнозі це вже враховано: дані щодо видобутку ОПЕК у прогнозних і історичних періодах подаються без ОАЕ.

ОПЕК — Організація країн-експортерів нафти, яка впливає на ринок через координацію рівнів видобутку. Вихід країни з резервними потужностями змінює оцінку того, наскільки швидко група може компенсувати дефіцит постачання.

• Очікувана резервна виробнича потужність ОПЕК у 2027 році знижена до 2,5 млн барелів на добу.
• Попередній прогноз передбачав 3,8 млн барелів на добу.
• Для 2026 року прогноз резервної потужності ОПЕК становить лише 0,5 млн барелів на добу проти 1,2 млн барелів на добу у попередньому прогнозі.

Це означає, що навіть формальна наявність нафтовидобувних потужностей у світі не гарантує швидкого повернення ринку до рівноваги. Коли значна частина запасу гнучкості випадає з механізму ОПЕК, ринок сильніше реагує на перебої логістики та геополітичні ризики.

Пропан і LPG: високі запаси у США можуть частково замінити втрачені обсяги Перської затоки

Для ринку пропану, який є важливою складовою ринку скрапленого нафтового газу LPG, прогноз має іншу логіку. У США запаси пропану досягли рекордного рівня наприкінці 2025 року й, за прогнозом, залишатимуться вищими за середній рівень протягом 2026 року.

• Виробництво пропану в США зростає швидше, ніж попит.
• Пік запасів очікується у жовтні 2026 року.
• Після цього запаси скорочуватимуться в опалювальний сезон листопад-березень, але залишаться вищими за п’ятирічний середній рівень.

Підвищені запаси створюють понижувальний тиск на ціни пропану у США. Водночас закриття Ормузької протоки змінює географію попиту: покупці в Азії шукатимуть заміну втраченим обсягам із Перської затоки. Саме це може збільшити експорт американського пропану у 2026-2027 роках.

Для глобального ринку LPG це означає розрив між регіональними балансами: у США надлишок запасів може тиснути на внутрішні ціни, а в Азії дефіцит постачання з Перської затоки підтримуватиме імпортний попит.

LNG і природний газ: США нарощують потужності, але світові ціни залишаються високими

Ринок LNG, тобто скрапленого природного газу, також залежить від обмежень у районі Ормузької протоки. У квітні експортна потужність США для LNG зросла приблизно на 0,9 млрд кубічних футів на добу завдяки першому відвантаженню з Golden Pass LNG Train 1 та додатковому виробництву Corpus Christi Stage 3.

• Bcf/d — мільярди кубічних футів на добу, одиниця вимірювання обсягів природного газу.
• Corpus Christi Train 6 має запрацювати влітку 2026 року.
• Очікуване додаткове зростання номінальної експортної потужності — 0,2 Bcf/d.

Водночас швидко компенсувати світовий дефіцит LNG США не зможуть: будівництво нових експортних потужностей має довгі строки реалізації. Тому світові ціни на LNG залишаються підвищеними, а розрив між внутрішніми цінами на газ у США та міжнародними ринками — широким.

Видобуток товарного природного газу у США в першому кварталі 2026 року становив 120,2 Bcf/d, що на 4% більше, ніж у першому кварталі 2025 року. У 2026 році прогноз видобутку підвищено на 1%, а у 2027 році — на 2% порівняно з попереднім прогнозом.

Основним драйвером є 6% зростання видобутку в регіонах Permian і Haynesville. У Permian додатковий газ надходить разом із видобутком нафти: високі ціни на нафту підтримують буріння, а разом із нафтою зростає і виробництво супутнього газу.

Henry Hub дешевшає в прогнозі, попри зростання видобутку та експорту

Ціна Henry Hub, базового газового індикатора США, у новому прогнозі знижена порівняно з квітневою оцінкою.

• Прогноз на 2026 рік — $3,50 за млн британських теплових одиниць проти $3,67 у попередньому прогнозі.
• Зміна прогнозу на 2026 рік — -4,4%.
• Прогноз на 2027 рік — $3,18 проти $3,59.
• Зміна прогнозу на 2027 рік — -11,5%.

Це показує різницю між нафтовим і газовим ринками США. Нафта дорожчає через глобальні логістичні обмеження, тоді як внутрішній газовий баланс США пом’якшується завдяки зростанню видобутку.

Електроенергія: попит і ціни у США продовжують зростати

Прогноз також фіксує посилення попиту на електроенергію. У 2026 році споживання електроенергії у США зросте на 1,3% і становитиме майже 4 250 млрд кВт·год. У 2027 році очікується ще 3,1% зростання.

• Основний внесок у приріст дає комерційний сектор.
• У 2027 році комерційний попит, за прогнозом, уперше перевищить житловий.
• Промисловий попит також зростатиме, але повільніше.

Ціни на електроенергію для домогосподарств у 2026 році зростуть на 5% і продовжать підвищуватися у 2027 році, хоча вже повільнішими темпами. Найбільше зростання очікується в регіонах уздовж Східного узбережжя США.

Висновки

Оновлений прогноз показує, що у 2026 році ринок нафти й нафтопродуктів входить у фазу, де ціни визначаються не лише балансом попиту й пропозиції, а й доступністю логістичних маршрутів. Навіть якщо видобуток технічно може бути відновлений, ринок реагує на час, потрібний для повернення танкерних потоків і нормалізації запасів.

• Для сирої нафти головний ризик — швидке скорочення запасів і повільне відновлення постачання з Близького Сходу.
• Для нафтопродуктів високі ціни Brent створюють підвищений базовий тиск на бензин, дизельне пальне та інші види пального.
• Для LPG ситуація неоднорідна: США мають високі запаси пропану, але Азія потребує заміщення втрачених обсягів із Перської затоки.
• Для LNG нові американські потужності не усувають проблему швидко, оскільки глобальний дефіцит пов’язаний із фізичним обмеженням потоків.

Головний висновок із прогнозу — світовий енергетичний ринок у 2026 році залишається вразливим до геополітичних і логістичних шоків. Навіть очікуване зниження Brent до $89 за барель у четвертому кварталі 2026 року та $79 за барель у 2027 році не означає автоматичного повернення до стабільності. Після скорочення запасів на 2,6 млн барелів на добу у 2026 році ринку знадобиться час, щоб відновити буфер безпеки.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: U.S. Energy Information Administration, Short-Term Energy Outlook

Волатильність, а не високі ціни, визначатиме новий етап для Big Oil

Війна на Близькому Сході та майже повне закриття Ормузької протоки з 28 лютого спричинили безпрецедентний дефіцит нафти й газу. За оцінкою Reuters, ринок втратив понад 13% світового постачання нафти та приблизно п’яту частину потоків LNG, тобто скрапленого природного газу.

Це підштовхнуло нафтові ціни вище $100 за барель і змусило споживачів у світі шукати альтернативні джерела постачання. Навіть якщо мирна угода між США та Іраном буде досягнута швидко, наслідки вже стали довгостроковими: пошкодження енергетичної інфраструктури в регіоні Перської затоки може утримувати підлогу під цінами протягом років.

• Понад 13% світового постачання нафти втрачено через кризу.
• Близько 20% потоків LNG також випали з ринку.
• Нафта Brent після початку війни зросла більш ніж на 60% і в кінці березня досягала піку $118 за барель.
• Після цього ціна повернулася ближче до $100 за барель, що показує не стабільний дефіцит, а ринок різких коливань.

Чому нафтові гіганти не нарощують витрати

На перший погляд, така ситуація мала б стати ідеальним моментом для BP, Chevron, Exxon Mobil, Shell і TotalEnergies: ціни високі, дефіцит глибокий, попит на альтернативне постачання зростає. Усі п’ять компаній перевищили очікування щодо прибутків за перший квартал.

Водночас жодна з них не підвищила плани капітальних витрат на 2026 рік або наступні роки. Це означає, що галузь більше не реагує на ціновий сплеск автоматичним розширенням видобутку.

«Ви побачите дисципліну щодо капіталу й витрат за будь-яких умов», — заявив генеральний директор Chevron Майк Вірт аналітикам 1 травня.

Причина — у зміні пріоритетів. Після агресивного розширення з початку 2000-х років галузь отримала близько $200 млрд списань за останнє десятиліття. Тепер інвестори вимагають не зростання заради зростання, а високого грошового потоку та повернення коштів акціонерам.

Короткий шок проти довгих інвестиційних циклів

Поточна криза також показала розрив між короткостроковим дефіцитом і тривалими строками реалізації великих нафтових і газових проєктів. Навіть якщо компанії вирішать інвестувати зараз, нові великі обсяги не з’являться швидко.

Теоретично швидші варіанти існують: американські сланцеві проєкти або підключення родовищ поблизу вже наявної морської інфраструктури. Але навіть тут Chevron і Exxon не піддалися тиску адміністрації президента США Дональда Трампа щодо збільшення видобутку у відповідь на близькосхідну кризу.

• Сланцеві проєкти США мають коротший цикл запуску, але компанії не поспішають нарощувати видобуток.
• Родовища біля наявної інфраструктури можуть бути менш ризиковими, але рішення все одно стримує фінансова дисципліна.
• Політичний тиск не змінив головного підходу: компанії захищають капітал, а не женуться за піком цін.

Ринок боїться не дефіциту, а невизначеності

Ключова проблема — глибока невизначеність щодо майбутніх цін. З початку війни Brent рухався надзвичайно різко: денні коливання на 5% і більше, які історично були відносно рідкісними, відбулися 16 разів за 50 торгових днів.

Водночас довгострокова частина ф’ючерсної кривої поводиться значно спокійніше. Контракт Brent на січень 2030 року торгується близько $73 за барель, лише трохи вище рівня $67 за барель, який спостерігався 27 лютого.

Це створює суперечливий сигнал. Якщо втрати постачання структурні, а геополітичний ризик став вищим надовго, довгострокові ціни мали б реагувати сильніше. Але ринок, імовірно, досі закладає відносно швидку нормалізацію.

Reuters зазначає, що такий оптимізм виглядає дедалі менш переконливим. Уже втрачено майже 1 млрд барелів близькосхідного постачання, світові запаси швидко скорочуються, а навіть повне відкриття Ормузької протоки не означатиме швидкого відновлення видобутку.

Big Oil готується до ринку різких коливань

Попит на енергоносії продовжує зростати, попри очікування плато через енергетичний перехід. Водночас постачання стає більш концентрованим, більш залежним від геополітичних ризиків і менш захищеним резервними потужностями.

У результаті ринок стає не просто напруженим, а крихким. У такому середовищі головним ризиком стає сама волатильність.

«Ми виробляємо товар, який, якщо подивитися на останні шість років, мав досить екстремальну цінову волатильність. Тому нам потрібно переконатися, що рішення, які ми ухвалюємо щодо портфеля й бізнесу, дозволяють нам бути прибутковими протягом усього циклу», — заявила генеральна директорка BP Мег О’Ніл аналітикам 28 квітня.

Галузь готувалася до такого сценарію кілька років: скорочувала витрати, спрощувала портфелі активів і знижувала рівні беззбитковості. За даними RBC Capital Markets, п’ять найбільших західних нафтових компаній тепер можуть підтримувати дивіденди за цін на нафту нижче $60 за барель.

Висновок: новий цикл буде не про дефіцит, а про обережність

Інвестиційні рішення нафтових гігантів давно є індикатором того, як галузь бачить майбутнє. Нинішній сигнал однозначний: компанії не вірять у безпечну ставку на тривалий ціновий бум.

Витрати все ще можуть зростати у період 2026–2030 років, але ці плани існували ще до війни й були пов’язані з побоюваннями, що приріст постачання не встигатиме за попитом після років недоінвестування.

Останні події не прискорили ці плани. Навпаки, вони посилили консервативний підхід. Big Oil готується до світу, де ринки визначатимуть не лише високі ціни, а часті збої, різкі коливання та тривала невизначеність.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

За оцінкою Wood Mackenzie, конфлікт на Близькому Сході порушив експорт 80 млн т СПГ на рік, але енергоринки Європи не повторили ціновий шок 2022 року. Оптові ціни на електроенергію у п’яти найбільших європейських ринках у березні 2026 року становили трохи понад €90/МВт·год, тоді як на початку кризи в Україні сягали €280/МВт·год.

Диверсифікація палива стала головним запобіжником для Європи

Що сталося

Конфлікт на Близькому Сході порушив постачання СПГ — скрапленого природного газу з Перської затоки. Масштаб шоку Wood Mackenzie порівнює зі скороченням постачання російського газу до Європи у 2022 році.

• 80 млн т на рік — обсяг порушеного експорту СПГ із Перської затоки.
• $19/млн БТО — піковий рівень місячних форвардних цін на газ у квітні 2026 року.
• Майже $70/млн БТО — рівень цін у вересні 2022 року.
• €90/МВт·год — середня оптова ціна електроенергії у п’яти найбільших ринках Європи у березні 2026 року.
• €280/МВт·год — ціна у перші місяці кризи після початку великої війни в Україні.

Чому ціни не зірвалися

Wood Mackenzie називає три ключові чинники, які стримали ціновий удар:

• Тепліша погода залишила європейські газові сховища заповненими на 28% наприкінці березня.
• Нові проєкти СПГ додали 40 млн т на рік нової пропозиції з початку 2026 року.
• Попит Китаю на СПГ різко впав, оскільки країна перейшла на альтернативні джерела.

«Війна в Україні показала Європі переваги диверсифікації від волатильного викопного палива. Акумуляторні системи зберігання енергії та відновлювані джерела дедалі частіше формують ціни, зменшуючи вплив газу. Саме цей структурний зсув захистив ринки електроенергії, коли сталася ця криза», — сказав Пітер Осбальдстоун, директор із досліджень європейської електроенергетики Wood Mackenzie.

Як змінився баланс генерації

Найнижчу оптову ціну електроенергії у березні 2026 року зафіксувала Іспанія — €42/МВт·год. Це пояснюється тим, що частка відновлюваної енергетики там перевищила 60%.

• У Німеччині зростання сонячної генерації дало змогу скоротити частку вугільної та газової генерації з 46% у лютому до 39% у березні.
• У Нідерландах частка вугільної та газової генерації зменшилася з 49% до 36% між лютим і березнем.
• У Європі річна генерація електроенергії з газу впала майже на 13% від початку 2022 року.
• В Австралії акумуляторні системи зберігання збільшили частку у формуванні ціни приблизно з 2% на початку 2022 року до 20% наприкінці 2025 року.
• Газова генерація в Австралії скоротилася з 10% до менш ніж 5%.
• В Японії атомні електростанції вже забезпечують 10% постачання, що вдвічі більше за рівень 2022 року.

Що це означає для ринку нафти, газу й електроенергії

Надані дані свідчать не про зникнення ризиків, а про те, що ринок став стійкішим до шоків постачання. Головна зміна — менша залежність ціни електроенергії від газу.

• Диверсифікація джерел стала практичним захистом: відновлювані джерела, атомна генерація, акумулятори та альтернативи СПГ знизили тиск на ринки.
• Логістична стійкість посилилася завдяки запуску нових СПГ-проєктів на 40 млн т на рік.
• Стратегічні запаси також відіграли роль: навіть 28% заповненості сховищ наприкінці березня допомогли пом’якшити шок.
• Сценарій блокади або масованого зриву постачання показав, що ринки з більшою часткою відновлюваної генерації та накопичувачів мають нижчий ризик цінового стрибка.

Як змінилося ціноутворення

Газ залишається важливим чинником ціни електроенергії, але його роль слабшає там, де зростає частка відновлюваної генерації та акумуляторів.

• Газові ціни у травні 2026 року знизилися до $15/млн БТО, що лише на 20% вище за середній рівень 2025 року.
• В Італії ціни на електроенергію у березні 2026 року зросли на 18% у річному вимірі.
• У Німеччині зростання становило 5%.
• У Великій Британії — 3%.
• У Франції середні ринкові ціни знизилися на 16%.
• В Іспанії падіння становило 22%.

Отже, ціноутворення дедалі більше залежить не лише від вартості газу, а й від структури генерації. Там, де частка відновлюваних джерел вища, як в Іспанії, ціна може залишатися значно нижчою навіть під час великого шоку на ринку СПГ.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilfield Technology

Світовий ринок нафти й нафтопродуктів увійшов у фазу, коли локальний воєнний конфлікт перестав бути регіональною проблемою і почав прямо впливати на ціни на бензин, дизель, газ, добрива, продовольство, морське страхування й навіть виробництво мікрочипів.

На цьому тлі дорожчання пального на заправках є лише найвидимішим симптомом. Ключова проблема полягає в тому, що через Ормузьку протоку щодня проходило близько 20 млн барелів нафти, понад 2 млрд доларів енергетичних вантажів і приблизно чверть світових постачань скрапленого природного газу, а після загострення рух фактично обвалився на 95%.

Нафтовий ринок втратив відчуття безпеки: вузька протока стала точкою, де стикаються ціна енергії, продовольство, логістика і новий валютний баланс

Ситуація розгортається стрімко й жорстко. Ще місяць тому бензин у США коштував менш як 3 долари за галон, а тепер ціна наближається до 4 доларів. Аналітики ринку вважають, що історичний рекорд, встановлений 2022 року на рівні близько 5 доларів за галон, може бути перевищено протягом кількох тижнів. У Каліфорнії ціна вже перевищила 5,60 долара за галон. Водночас дизельне пальне, на якому працює вантажна логістика, подорожчало більш як на 35% лише за останні місяці, а це автоматично тисне на собівартість продуктів харчування, роздрібної торгівлі й усіх товарів повсякденного попиту.

Що саме стало детонатором кризи

• 28 лютого 2026 року США та Ізраїль, за викладеним сценарієм, розпочали масштабну повітряну кампанію проти Ірану.
• Ударів зазнали понад 7 000 цілей, включно з військовими базами, збройовими об’єктами й командними центрами.
• У відповідь Іран за перший тиждень застосував понад 500 балістичних ракет і майже 2 000 дронів.
• Під удари потрапили не лише військові об’єкти, а й енергетична та логістична інфраструктура: аеропорти, нафтові термінали, газові потужності, промислові вузли.
• Серед найбільш чутливих епізодів — атака на Ras Laffan Industrial City у Катарі, найбільший у світі комплекс скрапленого природного газу, на який припадає близько 20% світового постачання LNG.

Саме це різко змінило логіку ринку. До цього моменту конфлікт сприймався як геополітична напруга, але після ударів по енергетичних артеріях він став прямою загрозою глобальному постачанню. У ринку нафти й нафтопродуктів ціна формується не лише балансом попиту і пропозиції, а й оцінкою безпеки маршруту. Коли трейдер, судновласник або страховик перестає вірити, що вантаж дійде до споживача, ринок миттєво закладає премію за ризик.

Чому саме Ормузька протока стала центром цієї кризи

Ормузька протока — це вузький канал між Іраном та Оманом, ширина якого в найвужчому місці становить лише 21 морську милю, або близько 39 км. Але реальні судноплавні коридори ще вужчі: по 2 милі на вхід і вихід із буферною зоною між ними. Через цю точку щодня проходило близько 20% світових постачань нафти і близько 25% світових постачань скрапленого природного газу.

• Щодня протокою проходило близько 100 суден.
• Із них приблизно дві третини — танкери з нафтою, паливом або LNG.
• За рік це близько 30 000 суднозаходів.
• Щоденна вартість енергетичних вантажів, що проходили цим маршрутом, перевищувала 2 млрд доларів.

Коли така артерія блокується, наслідки виходять далеко за межі самого нафтового ринку. Це вже не просто дефіцит окремого сорту нафти, а системний удар по логістиці, фінансуванню перевезень, страхуванню, валютним розрахункам і фізичній доступності ресурсів.

Чому резервні маршрути не розв’язують проблему

• Країни Перської затоки контролюють близько 48% світових доведених запасів нафти.
• Сам Іран, за наведеними даними, має близько 12% світових запасів, або понад 200 млрд барелів.
• Саудівська Аравія має альтернативний трубопровід до порту Янбу на Червоному морі, але його пропускна здатність — лише близько 5 млн барелів на добу при типовому експорті на рівні 6–7 млн барелів на добу.
• Катар і Об’єднані Арабські Емірати взагалі не мають рівноцінної альтернативи морському виходу поза протокою.

Це означає, що світ десятиліттями знав про вразливість цього вузла, але повноцінного запасного маршруту так і не створив. Поки нафта безперешкодно текла, система влаштовувала всіх. Тепер виявилося, що енергетична стабільність значною мірою трималася не на запасному плані, а на припущенні, що масштабної зупинки не станеться.

Як саме було паралізовано постачання

Блокада має не лише військовий, а й фінансовий вимір. Окрім мін, ударних дронів, швидкісних катерів і берегових ракет, ключовим фактором стало страхування. P&I clubs — це головні міжнародні клуби взаємного страхування судноплавства, які покривають відповідальність суден і вантажів. 5 березня великі страховики прибрали воєнне покриття для рейсів у Перській затоці. Після цього проблема вже була не лише у фізичній небезпеці.

• Без страхування танкер не може нормально працювати.
• Без страхування банк не фінансує вантаж.
• Без фінансування порт не готовий приймати постачання.
• У підсумку рух через протоку скоротився приблизно на 95%: від близько 100 суден на добу до одиничних проходів.

Саме тому криза стала настільки руйнівною. Ірану не потрібно було знищити всю торгівлю фізично. Достатньо було зробити ризик настільки дорогим, щоб система сама вимкнулася. Це і є перетворення логістичного шоку на повноцінну цінову кризу.

Чому це негайно вдарило по ринку нафти й нафтопродуктів

• Нафта подорожчала приблизно на 40% від рівня, що був до початку війни.
• Кожна рецесія після Другої світової війни, окрім пандемічної передувалася стрибком цін на нафту.
• Дорожчає не лише бензин для приватного споживача, а й дизель для вантажівок, морських перевезень і продовольчого ланцюга.
• Саме тому зростання ціни пального швидко перетворюється на інфляцію в харчах, транспорті та повсякденних витратах.

Пояснення тут просте. Сира нафта — це базова сировина, з якої після переробки отримують бензин, дизель, авіапальне, мастила, бітум і широкий спектр нафтохімії. Один барель — це близько 42 галонів, або приблизно 159 літрів. Із нього отримують близько 20 галонів бензину, а також дизель, авіапальне, бітум та інші продукти. Коли дорожчає барель, це неминуче проходить усією виробничою вертикаллю — від АЗС до полиці супермаркету.

Чому криза виходить за межі нафти

Найсильніший шок уже поширюється на ринки, які на перший погляд не мають прямого стосунку до пального. Але в реальності вони зав’язані або на газ, або на морську логістику, або на нафтохімічну інфраструктуру.

• Через Ормузьку протоку проходить близько однієї третини світової торгівлі добривами.
• Катар забезпечує близько 14% світового постачання карбаміду, одного з найуживаніших азотних добрив.
• У Перській затоці застрягло майже 1 млн метричних тонн вантажів із добривами.
• Стратегічних резервів добрив у світі, за наведеними даними, немає.
• Катар також дає близько третини світового виробництва гелію.
• Південна Корея отримує близько 65% катарського гелію, який використовується, зокрема, у виробництві мікрочипів.

У цьому і полягає справжня глибина кризи. Мова вже не лише про ціну бензину на колонці. Якщо порушується потік добрив — дорожчає продовольство. Якщо зупиняється гелій — сповільнюється випуск мікрочипів. Якщо дорожчає дизель — росте вартість доставки майже всього. Ринок нафти в цьому ланцюгу є стартовою точкою, але не єдиною сферою ураження.

Що вже видно по критичній інфраструктурі

• Під ударом опинилися аеропорти, порти, газові комплекси та морські маршрути паливної логістики.
• Удару зазнав комплекс Ras Laffan, що має системне значення для ринку LNG.
• У країнах Ради співробітництва арабських держав затоки налічується понад 400 опріснювальних установок.
• Кувейт отримує з опріснення близько 90% питної води, Катар — 99%, Бахрейн — понад 90%.
• Один із великих комплексів поблизу Дубая має 43 установки і виробляє понад 160 млрд галонів води на рік.

Це принципово важливий сигнал для енергетичного сектору. Уразливість інфраструктури вже не обмежується нафтовими терміналами. Коли під загрозою одночасно опиняються експортні порти, морські маршрути, аеропорти, газові вузли й водозабезпечення, ринок починає ціноутворювати не тільки вартість бареля, а й вартість системного виживання інфраструктури.

Що це означає для логістичної стійкості, стратегічних запасів і сценаріїв блокади

• Глобальна система показала критичну залежність від одного вузького коридору, який неможливо швидко замінити.
• Наявні обхідні рішення, як-от трубопровід до Янбу чи маршрут через SUMED, мають обмежену пропускну здатність і не перекривають повністю втрату Ормузької протоки.
• Країни Міжнародного енергетичного агентства в екстреному порядку вивільняють аварійні нафтові запаси, що вже саме по собі є індикатором масштабності загрози.
• Китай має близько 1,4 млрд барелів стратегічних нафтових резервів — цього, за наведеними даними, вистачає приблизно на чотири місяці.
• Китай також отримує нафту з росії трубопроводами, які не залежать від Ормузької протоки.

Із цього випливає важливий ринковий висновок. Перемагає не той, у кого більше гучних заяв, а той, у кого є запас часу, резерви, диверсифіковані маршрути і гнучкі фінансові механізми. Саме тому в цій кризі стратегічні запаси і резервна логістика перетворюються на прямий ціновий фактор.

Як змінюється валютна архітектура нафтової торгівлі

• Китай залишається найбільшим імпортером нафти у світі.
• Близько 45% китайського імпорту сирої нафти проходить через Ормузьку протоку.
• У 2021 році Китай закупив у країнах Перської затоки сиру нафту на 128 млрд доларів, що втричі перевищує обсяги США та ЄС разом.
• Через тіньовий флот Іран нині постачає Китаю близько 1,2 млн барелів на добу проти більш як 2 млн барелів до війни.
• Від початку війни до китайських НПЗ пішло щонайменше 11,7 млн барелів іранської нафти поза доларовою системою розрахунків.

Це вже не суто біржова історія. Якщо дедалі більша частина торгівлі нафтою переходить у розрахунки в юанях, це починає розмивати звичну логіку петродолара — системи, за якої основна частина світової нафтової торгівлі десятиліттями проходила в доларах США. Для ринку нафти це означає, що геополітика відтепер дедалі сильніше впливає не тільки на маршрут бареля, а й на валюту, в якій цей барель продається.

Чому людська ціна кризи буде не меншою за ринкову

• В Індії кур’єри доставки вже втрачають значну частину доходу через зростання витрат на пальне для мототранспорту.
• На Філіппінах державних службовців переводять на чотириденний робочий тиждень для економії енергії.
• У Таїланді чиновникам рекомендують працювати з дому і скорочувати споживання електроенергії.
• У Бангладеші закривають університети, щоб заощадити паливо.
• У Південній Кореї вперше майже за три десятиліття запроваджено обмеження цін на пальне.
• Світова продовольча програма ООН попереджає, що в разі затягування конфлікту до середини року ще 45 млн людей можуть опинитися у стані гострої продовольчої небезпеки.

Отже, нафтова криза вже перетворюється на кризу добробуту. Вона б’є не тільки по ринку енергії, а по зайнятості, міській мобільності, продовольчій безпеці та купівельній спроможності домогосподарств.

Підсумок

Ринок нафти й нафтопродуктів увійшов у фазу, де ціна бареля більше не є просто відображенням фізичного дефіциту. Вона стала індикатором страху, логістичної крихкості, військового ризику, вартості страхування, наявності резервів і навіть валютного вибору покупця. Ормузька протока виявилася не просто вузьким морським маршрутом, а місцем, де сходяться інтереси нафтових держав, імпортерів, страховиків, аграрного сектору, високих технологій і глобальної фінансової системи. Саме тому нинішня криза виглядає не як черговий стрибок котирувань, а як перевірка всієї моделі світового енергетичного порядку на міцність.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Why The Oil Crisis is Way Worse Than You Think 

Ситуація навколо Ормузької протоки перейшла у фазу, коли ринок реагує вже не лише на сам ризик блокади, а й на нову модель контролю над маршрутом. Через протоку, якою в нормальних умовах проходить близько 20% світового потоку сирої нафти, Іран пропускає не всіх, а лише частину держав і суден — вибірково, жорстко й, за окремими повідомленнями, навіть за плату. Для нафтового ринку це означає не формальне закриття, а значно небезпечніший сценарій: часткову роботу критичного маршруту в ручному режимі, коли постачання не припиняються повністю, але стають політичним інструментом.

Щонайменше 10 країн і далі користуються Ормузькою протокою, але це вже не вільне судноплавство, а керований пропуск

Головна зміна полягає не лише у військовій риториці, а в самій архітектурі руху через один із ключових енергетичних коридорів світу. Дональд Трамп пригрозив ударами по енергетичній та транспортній інфраструктурі Ірану, якщо протоку не буде відкрито. Водночас Тегеран, попри жорсткі заяви про закриття маршруту, не перекрив його тотально, а перевів у режим вибіркового допуску для так званих «дружніх» країн. Саме тому ринок бачить не повну зупинку, а різке падіння пропускної здатності, зростання політичного ризику та перебудову маршрутів.

Чому це критично для ринку нафти

• Ормузька протока — це один із головних світових коридорів для експорту сирої нафти й газу.
• Через неї проходить близько п’ятої частини світових потоків сирої нафти.
• Саме тому навіть часткове обмеження руху через протоку миттєво підштовхує ціни вгору.
• Повідомлення про закриття маршруту вже призвели до стрімкого зростання нафтових цін.
• Для ринку нафтопродуктів це означає подорожчання не лише сирої нафти, а й усього ланцюга — від фрахту й страхування до кінцевої вартості бензину, дизеля, LNG (скрапленого природного газу) та LPG (скрапленого нафтового газу).

Коли стратегічний маршрут працює під військовим контролем, ринок втрачає головне — передбачуваність. Нафта може фізично рухатися, але трейдер, судновласник, імпортер і страховик уже не можуть виходити з того, що маршрут доступний на однакових умовах для всіх. А це автоматично означає премію за ризик у ціні кожного бареля.

Хто проходить через протоку, а хто ні

Іранський підхід зводиться до простої логіки: доступ надається не за правилами ринку, а за політичною лояльністю або домовленістю. Тегеран дозволяє прохід окремим державам, тоді як США, Ізраїль і частина союзників доступу не мають. До кола країн, які в тексті прямо згадуються як такі, що зберегли або отримали можливість проходу, належать Індія, Китай, Таїланд, росія, Пакистан, Ірак, Японія, Філіппіни та Малайзія; окремо згадано французьке контейнерне судно і турецького судновласника, який також отримав дозвіл на прохід.

• Індія провела через протоку щонайменше чотири судна у період від 28 лютого до 27 березня.
• Китай забезпечив близько 10% суден, що в останні тижні до 27 березня вийшли на схід із затоки.
• Таїланд дістав дозвіл на прохід нафтового танкера 26 березня після переговорів.
• росія була прямо авторизована Іраном для комерційного судноплавства через протоку.
• Пакистан провів танкер 14–15 березня; це був перший зафіксований прохід із початку війни.
• Ірак після кількох тижнів переговорів офіційно отримав статус «дружньої» країни і, відповідно, безпечний прохід без обмежень.
• Японія наприкінці тижня провела через протоку два танкери — один із LNG, інший із LPG.
• Філіппіни й Малайзія 3 квітня були додані до списку країн, яким дозволено безпечний прохід.

«Час спливає — ще 48 годин, перш ніж на них обрушиться пекло». — Дональд Трамп, цитата з Truth Social у переказі OilPrice

Окремо важливий іще один нетиповий для мирного ринку механізм: частина країн змушена платити за прохід, а Корпус вартових ісламської революції (IRGC) фактично перетворює протоку на морський пункт стягнення зборів. Для нафтового ринку це означає додаткове викривлення: ціна транспортування починає залежати не лише від фрахту й страхування, а й від політичної плати за сам доступ до маршруту.

Що кажуть цифри про реальний масштаб обмежень

• За даними Lloyd’s List Intelligence, у період з 1 до 27 березня через протоку пройшло близько 150 суден, зокрема танкери й контейнеровози.
• Це лише трохи більше, ніж добовий нормальний трафік до початку війни.
• Водночас за тиждень до 5 квітня кількість проходів зросла до 53 порівняно з 36 попереднього тижня.
• Навіть це зростання подається як найбільше з початку війни, а отже базовий рівень активності досі залишається пригніченим.

Це і є ключовий сигнал для нафтового ринку: потоки не відновилися, вони лише трохи відійшли від критично низького рівня. Інакше кажучи, енергетична система ще не вийшла з режиму шоку. Навіть коли з’являються нові проходи, це не повернення до норми, а лише часткове розмороження руху під жорстким контролем.

Як ринок нафтопродуктів реагує на цю модель контролю

Нафтовий ринок у таких умовах перебудовується за трьома лініями. Перша — це перерозподіл доступу, коли перевагу дістають «дружні» країни. Друга — подорожчання логістики, бо судна, які не мають прямого доступу або гарантій безпеки, змушені чекати, домовлятися або шукати альтернативи. Третя — зростання енергетичної нерівності: одні імпортери отримують нафту й газ за керованим маршрутом, інші — стикаються з дорожчим, довшим і ризикованішим постачанням.

• Південна Корея, яка стикається зі зростанням енергетичних ризиків, шукала гарантії безпеки для 26 корейських суден.
• За повідомленням, Сеул може направити п’ять суден до Червоного моря, фактично обходячи Ормузьку протоку.
• Частина японських суден, пов’язаних із японськими компаніями, при цьому залишається без руху в Перській затоці.

Для ринку нафтопродуктів це означає дуже просту річ: навіть якщо сирий ресурс фізично ще виходить із регіону, на рівні бензину, дизеля, LPG і LNG починають накопичуватися затримки, нерівність доступу і нові витрати. А коли маршрут обслуговує не попит, а геополітичний відбір, споживач завжди отримує дорожчий літр і менш стабільне постачання.

Висновок

Ормузька протока зараз не є ані відкритою, ані повністю заблокованою. Вона працює як селективний шлюз, де право проходу стає частиною політики, а не лише логістики. Саме це робить нинішню кризу настільки небезпечною для ринку нафти й нафтопродуктів: світ бачить не просто менший трафік, а систему вибіркового допуску, у якій одна країна може пройти, інша — чекати, третя — платити, а четверта — шукати обхідний маршрут. Для ціни бареля це означає постійну премію за ризик. Для ринку нафтопродуктів — дорожче постачання. Для імпортерів — нову епоху енергетичної нестабільності, в якій ключовим товаром стає вже не тільки нафта, а й сам доступ до маршруту її транспортування.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OilPrice

Світовий енергетичний ринок наприкінці березня увійшов у фазу різкого цінового стресу: бензин у США вперше з серпня 2022 року перевищив позначку 4 долари за галон, дизель додав 45% за місяць, а Brent наблизився до 120 доларів за барель на тлі найглибшого збою постачання нафти й газу. Для України це важливий сигнал: коли глобальний ринок одночасно втрачає логістичну стійкість, стикається з атаками на інфраструктуру та переходить у режим стратегічного перерозподілу потоків, внутрішній ринок пального неминуче потрапляє під тиск дорожчого імпорту, вищих транспортних витрат і жорсткішої конкуренції за ресурс.

Глобальна турбулентність підштовхує ціни, а логістика стає не менш важливою за саму нафту

Те, що зараз відбувається у світі, варто читати не як набір окремих новин, а як єдину систему ризиків для ринку пального. Йдеться не просто про зростання нафтових котирувань. Мова про одночасний удар по ціноутворенню, логістиці, переробці і постачанню. Саме в такій конфігурації ринок зазвичай переходить у режим підвищеної нервозності, де кожен новий збій у маршрутах або на інфраструктурі майже миттєво трансформується у премію в ціні.

Що показують головні цифри

• Середня ціна бензину у США станом на 31 березня сягнула 4,018 дол./галон. Це перше перевищення рівня 4 дол./галон з серпня 2022 року.
• У Каліфорнії бензин коштує вже 5,887 дол./галон, що на 27% більше, ніж місяць тому.
• Середня національна ціна дизеля у США наприкінці березня зросла до 5,454 дол./галон.
• Місячне зростання ціни дизеля становило 45%, що в матеріалі прямо оцінюється як серйозний інфляційний ризик для споживчих товарів.
• Експорт бензину зі США триває на рівні близько 800 тис. барелів на добу, з яких приблизно третину отримує Мексика.
• ICE Brent наприкінці березня наближався майже до 120 дол./бар., а місячне зростання цін стало найвищим в історії.

Але тут важливе не лише саме подорожчання. Важливо інше: бензин і особливо дизель дорожчають не через один локальний чинник, а через багатошаровий глобальний шок. А це означає, що тиск може бути не коротким і не лінійним.

Чому дизель є особливо тривожним індикатором

Дизельне пальне завжди болючіше для економіки, ніж бензин. Саме дизель прямо впливає на вантажну логістику, аграрний сектор, комерційні перевезення, будівництво і значну частину виробничого ланцюга. Коли дизель додає 45% за місяць, це вже не просто ринкова волатильність, а сигнал про потенційний інфляційний імпульс у ширшій економіці.

• Бензин здебільшого швидше відчуває політичну реакцію суспільства, бо його бачить масовий споживач на стелі АЗС.
• Дизель б’є глибше: через собівартість транспортування, продовольства, промислової продукції та послуг.
• Саме тому теза, що значний інфляційний ризик для товарів народного споживання попереду, є одним із найважливіших висновків усього огляду.

Для ринку пального України це означає, що навіть якщо ціновий шок спершу виглядатиме як проблема імпортерів або гуртового сегмента, дуже швидко він почне передаватися далі — у роздріб, у транспортну складову та в кінцеву ціну товарів.

Що саме штовхає ринок угору

• Офіційне закриття Ормузької протоки в матеріалі подається як ключовий фактор найбільшого місячного стрибка цін.
• Іран завдав удару по кувейтському танкеру у водах ОАЕ, що посилило ринкову нервозність.
• Танкер Al Salmi Kuwait Petroleum Corporation був атакований роєм дронів, отримав пошкодження й пожежу на борту, маючи на борту 280 тис. тонн сирої нафти.
• Ізраїльський НПЗ у Хайфі потужністю 197 тис. барелів на добу, який покриває близько 60% потреб країни, зазнав удару, що спричинив пожежу в резервуарному парку нафтопродуктів і затримав відновлення роботи.
• Пошкодження обладнання на газовому об’єкті Wheatstone LNG означає, що повернення до повної продуктивності потребуватиме кількох тижнів.

Коли ринок одночасно бачить загрозу танкерам, протокам, нафтопереробці та зрідженому газу, він закладає у ціну не лише поточний дефіцит, а й страх перед наступним збоєм. Саме тому котирування можуть зростати швидше, ніж фізично скорочуються обсяги постачання.

Як ринок перебудовує маршрути постачання

• Saudi Aramco збільшила експорт із порту Янбу на Червоному морі до рекордних 4,6 млн барелів на добу.
• Державна компанія повідомила, що нафтопровід East-West потужністю 7 млн барелів на добу нарешті працює на повній потужності.
• Nigeria NNPC збільшує відвантаження власної нафти на НПЗ Dangote потужністю 650 тис. барелів на добу: тепер йдеться про 7 вантажів замість 5 у попередні місяці.
• Причина прямо названа: через стрімке зростання фрахту імпортна сировина стає дорожчою, і країни намагаються більше спиратися на внутрішній ресурс.

Це дуже показова деталь. Коли країни й компанії починають перебудовувати потоки під альтернативні маршрути, це означає, що логістична стійкість стає таким самим цінним активом, як і сам доступ до нафти.

Для України цей висновок особливо важливий, бо в умовах будь-якої зовнішньої турбулентності перевагу отримують ті системи постачання, які можуть швидко переключатися між маршрутами та джерелами.

Що видно щодо стратегічних запасів і сценаріїв реагування

• Міністри фінансів країн G7 заявили про готовність вжити “усіх необхідних заходів” для стабільності енергетичного ринку.
• У повідомленні прямо вказано, що це може означати нові вивільнення нафти зі стратегічних резервів.
• Також G7 закликала країни утриматися від невиправданих експортних обмежень.
• Водночас  одним із останніх короткострокових важелів для зниження цін у США могли б стати саме експортні обмеження.

Тут маємо принципове протиріччя, яке ринок бачить дуже чітко. З одного боку, уряди декларують підтримку вільних потоків енергії. З іншого — політичний тиск високих цін майже завжди підштовхує до адміністративних обмежень. Для України це означає просту річ: у кризові моменти доступність ресурсу залежить не лише від грошей, а і від рішень урядів країн-експортерів.

Що це означає для ринку нафти й нафтопродуктів України

• Диверсифікація джерел стає важливішою й залежить від того, як швидко постачання можуть перерозподілятися через атаки, закриття маршрутів і зростання фрахту.
• Логістична стійкість виходить на перший план: коли Саудівська Аравія екстрено використовує альтернативні порти і трубопроводи, це означає, що маршрутна гнучкість стає частиною ціни.
• Стратегічні запаси знову стають інструментом ринкової стабілізації, про що прямо говорить готовність G7 до подальших дій.
• Сценарії блокади уже не теорія, а робочий фактор ринку, оскільки Ормузька протока фактично є офіційно закритою.

У прикладному сенсі для України це означає, що вартість пального визначатиметься не лише котируванням Brent або ціновими формулами нафтопродуктів. Не менше значення матимуть швидкість доставки, доступність суден, премії за ризик та здатність ринку швидко перерозподіляти фізичні обсяги між каналами постачання.

Атаки по енергетичній інфраструктурі вже впливають на ринок: пошкоджено танкер, під ударом опинився НПЗ, перебої є і в газовій інфраструктурі. Отже, військова складова для енергетики вже безпосередньо конвертується у ціновий ризик.

Що змінюється у ціноутворенні

• Ціна все сильніше включає в себе не лише вартість нафти, а й ризикову надбавку за логістику.
• Зростання дизеля на 45% за місяць показує, що саме середні дистиляти можуть дорожчати швидше й болючіше для економіки, ніж бензин.
• Факт збереження експорту бензину зі США на рівні 800 тис. барелів на добу навіть під тиском високих внутрішніх цін показує, що конкуренція між внутрішнім споживанням і зовнішніми ринками посилюється.
• Можливість експортних обмежень, як крайній захід, свідчить, що податкова і регуляторна політика можуть швидко стати частиною боротьби з ціновим шоком.

Інакше кажучи, ціна на пальне зараз формується не лише ринком, а й очікуваннями ринку щодо наступних адміністративних рішень. Це дуже важливий момент. Коли трейдери й споживачі починають оцінювати не лише баланс попиту і пропозиції, а й вірогідність політичного втручання, волатильність зазвичай лише зростає.

Висновок

Світовий ринок пального входить у фазу, де ключовим товаром стає не просто барель нафти, а надійне постачання бареля нафти. Саме тому для України нинішня хвиля подорожчання бензину і дизеля у світі є не лише ціновою новиною, а й попередженням: у період блокування проток, ударів по танкерах і НПЗ, перебудови потоків та готовності урядів вдаватися до екстрених заходів виграють ті ринки, які мають більше маршрутів, кращу гнучкість у постачанні та меншу залежність від одного вузького каналу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com