Квітневі дані ОПЕК показують ринок без єдиного цінового сигналу: кошик OPEC Reference Basket подешевшав, тоді як ф’ючерси Brent і WTI зросли. Попит на нафту у 2026 році має додати 1,2 млн барелів на добу, але торгівля, танкерні ставки, нафтопереробка та комерційні запаси демонструють напруження, яке безпосередньо впливає на собівартість пального й баланс нафтопродуктів у Європі та Азії.

ОПЕК фіксує нервовий ринок нафти: дорогий Brent, слабші запаси й тиск на маржу НПЗ

Ціни на нафту: ринок залишається у стані дефіцитних очікувань

У квітні нафтовий ринок рухався різноспрямовано. OPEC Reference Basket, тобто середня ціна кошика сортів нафти країн ОПЕК, знизився на 7,57 дол./бар. порівняно з попереднім місяцем і в середньому становив 108,79 дол./бар.

Водночас ключові біржові індикатори для Атлантичного басейну зросли:

• ICE Brent — найближчий ф’ючерсний контракт на північноморську нафту Brent — подорожчав на 2,86 дол./бар., до 102,46 дол./бар.;
• NYMEX WTI — американський ф’ючерсний контракт на West Texas Intermediate — зріс на 7,67 дол./бар., до 98,67 дол./бар.;
• GME Oman — орієнтир для близькосхідної нафти Oman — знизився на 20,65 дол./бар., до 103,91 дол./бар.;
• спред між Brent і WTI скоротився на 4,81 дол./бар. і в середньому становив 3,79 дол./бар..

Скорочення спреду Brent-WTI означає, що американська WTI дорожчала швидше за Brent. Для ринку нафтопродуктів це важливо, бо зміна співвідношення між маркерними сортами впливає на економіку експорту, імпорту, переробки та арбітражу між регіонами.

Форвардні криві ICE Brent і NYMEX WTI стали ще крутішими в режимі backwardation. Це ситуація, коли найближчі контракти дорожчі за дальні, що зазвичай вказує на високу цінність фізичної нафти «тут і зараз». Крива GME Oman у квітні стала більш пласкою, але також залишилася у сильній backwardation через перебої з постачанням сірчистої нафти.

Світова економіка: попит підтримують країни поза ОЕСР

ОПЕК залишила прогноз зростання світової економіки без змін: 3,1% у 2026 році та 3,2% у 2027 році. Це базовий макроекономічний фон, на якому формується споживання нафти й нафтопродуктів.

• США: прогноз зростання — 2,2% у 2026 році та 2,0% у 2027 році;
• Єврозона: прогноз на 2026 рік знижено до 1,1%, на 2027 рік залишено на рівні 1,2%;
• Японія: прогноз на 2026 рік знижено до 0,8%, на 2027 рік залишено на рівні 0,9%;
• Китай: прогноз на 2026 рік підвищено до 4,6%, на 2027 рік залишено на рівні 4,5%;
• Індія: прогноз — 6,6% у 2026 році та 6,5% у 2027 році;
• Бразилія: прогноз — 2,0% у 2026 році та 2,2% у 2027 році;
• росія: прогноз — 1,3% у 2026 році та 1,5% у 2027 році.

Ключовий висновок із цих цифр полягає в тому, що основний приріст нафтового попиту надалі формують не країни ОЕСР, а економіки, що розвиваються. ОЕСР — це Організація економічного співробітництва та розвитку, група переважно розвинених економік. Саме поза цією групою ринок бачить найбільший потенціал приросту споживання.

Попит на нафту: у 2027 році очікується прискорення

Світовий попит на нафту у 2026 році, за прогнозом ОПЕК, зросте на 1,2 млн барелів на добу у річному вимірі. Із цього приросту:

• країни ОЕСР додадуть близько 0,1 млн барелів на добу;
• країни поза ОЕСР забезпечать близько 1,1 млн барелів на добу.

У 2027 році прогноз зростання світового попиту підвищено приблизно на 0,2 млн барелів на добу порівняно з попередньою оцінкою. Очікуване зростання становить близько 1,5 млн барелів на добу, з яких:

• ОЕСР — 0,2 млн барелів на добу;
• країни поза ОЕСР — близько 1,3 млн барелів на добу.

Навіть за помірного економічного зростання у розвинених країнах глобальний попит залишається достатньо сильним, щоб підтримувати напруження в балансі сировини та нафтопродуктів.

Постачання: видобуток країн DoC у квітні різко скоротився

Non-DoC liquids production — це видобуток рідких вуглеводнів у країнах, які не беруть участі в Declaration of Cooperation. DoC, або Declaration of Cooperation, — це формат співпраці країн ОПЕК та партнерів ОПЕК+, які координують нафтову політику.

ОПЕК прогнозує, що видобуток рідких вуглеводнів у країнах поза DoC зросте приблизно на 0,6 млн барелів на добу у 2026 році. Основними драйверами мають бути Бразилія, США, Канада й Аргентина. У 2027 році приріст також очікується на рівні близько 0,6 млн барелів на добу, переважно за рахунок Катару, Бразилії, Канади й Аргентини.

NGLs, або natural gas liquids, — це рідкі вуглеводні, які виділяють із природного газу. Разом із неконвенційними рідинами у країнах DoC вони мають зрости приблизно на 0,1 млн барелів на добу у 2026 році, до середнього рівня близько 8,8 млн барелів на добу. У 2027 році очікується ще один приріст близько 0,1 млн барелів на добу, до 8,9 млн барелів на добу.

Найважливіший короткостроковий сигнал — квітневе скорочення видобутку сирої нафти країнами DoC. За вторинними джерелами, виробництво знизилося на 1,74 млн барелів на добу порівняно з попереднім місяцем і становило близько 33,19 млн барелів на добу.

Нафтопереробка: Європа відновлює випуск, але маржа падає

Маржа нафтопереробки у Північній півкулі знизилася під тиском дорожчої сировини та відновлення завантаження європейських НПЗ. Маржа НПЗ — це різниця між вартістю вироблених нафтопродуктів і ціною нафти, з урахуванням структури виходу продуктів. Коли нафта дорожчає швидше, ніж бензин, дизель, авіапальне чи інші продукти, маржа стискається.

• На узбережжі Мексиканської затоки США маржа знизилася, але зберегла більшу частину приросту попереднього місяця.
• Найслабшими були середня та нижня частини бареля, особливо jet/kerosene, тобто авіаційний гас і гасові фракції.
• У Роттердамі маржа знизилася двозначними темпами, із відчутними втратами по всій структурі нафтопродуктів.
• У Сінгапурі маржа, навпаки, зросла через нижче завантаження НПЗ, спричинене обмеженою доступністю сирої нафти.

У Південно-Східній Азії регіональний баланс нафтопродуктів став жорсткішим, що створило суттєвий підвищувальний тиск на ключові crack spreads. Crack spread — це різниця між ціною нафтопродукту та ціною сирої нафти, яка показує економіку переробки окремого продукту.

Танкерний ринок: логістика дорожчає там, де потрібно шукати альтернативне постачання

У квітні перебої в торгівлі продовжували впливати на спотові фрахтові ставки танкерів. Dirty tankers перевозять сиру нафту та важкі нафтопродукти, а clean tankers — світлі нафтопродукти, зокрема бензин, дизельне пальне, авіапальне та інші очищені продукти.

Ставки на окремих маршрутах знизилися після рекордних рівнів попереднього місяця, але залишалися значно вищими за торішні показники:

• на маршруті Західна Африка — Схід спотові ставки VLCC знизилися на 26% за місяць, але залишалися на 129% вищими, ніж у відповідному місяці минулого року (VLCC — це very large crude carrier, надвеликий танкер для перевезення сирої нафти);
• ставки Suezmax також помірно знизилися після підвищених рівнів попереднього місяця;
• на маршруті узбережжя Мексиканської затоки США — Європа ставки впали на 23% за місяць;
• ставки Aframax у Середземномор’ї знизилися на 17%, відігравши значну частину попереднього зростання.

Водночас ставки clean tankers посилилися через порушення торговельних потоків і потребу шукати альтернативне постачання. На маршруті Сінгапур — Схід ставки зросли на 36% за місяць, а в Середземномор’ї — на 21%.

Торгівля нафтою й нафтопродуктами: США нарощують експорт, Європа змінює структуру потоків

У квітні імпорт сирої нафти до США впав до п’ятимісячного мінімуму — у середньому лише 5,8 млн барелів на добу. Причина — зниження потоків із Близького Сходу та Латинської Америки.

Водночас експорт сирої нафти зі США досяг рекордного рівня — за тижневими даними, близько 5,3 млн барелів на добу, зокрема завдяки збільшенню потоків до Японії та Південної Кореї. Експорт нафтопродуктів зі США у квітні також встановив рекорд — 7,7 млн барелів на добу, головним драйвером стало сильне зростання експорту дистилятного пального.

У березні імпорт сирої нафти до країн ОЕСР Європи знизився порівняно з попереднім місяцем. Менші потоки зі США частково компенсувалися збільшенням постачання з Канади та Мексики. Імпорт нафтопродуктів також знизився: падіння jet/kerosene та LPG переважило зростання потоків газойлю. Експорт нафтопродуктів із ОЕСР Європи зріс завдяки більшим потокам бензину, попри зменшення експорту нафти.

В Азії сигнали також показують ослаблення окремих імпортних потоків:

• у Японії імпорт сирої нафти у березні впав до восьмимісячного мінімуму, а імпорт нафтопродуктів — до найнижчого рівня з 2017 року, насамперед через LPG, нафту та авіапальне;
• експорт нафтопродуктів із Японії знизився до семимісячного мінімуму через менші потоки газойлю й бензину;
• імпорт сирої нафти до Китаю у березні знизився з підвищених рівнів попереднього місяця до 11,8 млн барелів на добу, попри збереження сильних потоків дисконтованої нафти;
• імпорт нафтопродуктів до Китаю вперше за рік опустився нижче 2 млн барелів на добу через менші потоки нафти;
• експорт нафтопродуктів із Китаю, попри урядові кроки з його обмеження, зріс до 1,1 млн барелів на добу, хоча у квітні очікувалося зниження.

В Індії імпорт сирої нафти у березні впав до восьмимісячного мінімуму — 4,5 млн барелів на добу. Скорочення становило 775 тис. барелів на добу, або майже 15% за місяць. Імпорт нафтопродуктів до Індії впав до найнижчого рівня з 2018 року через різке скорочення LPG, який Індія переважно отримує з Близького Сходу.

Комерційні запаси: продукти скорочуються швидше, ніж зростає сира нафта

Попередні дані за березень 2026 року показують, що комерційні запаси нафти в країнах ОЕСР знизилися на 21,6 млн барелів за місяць і становили 2 774 млн барелів.

Цей рівень був:

• на 25,0 млн барелів вищим, ніж рік тому;
• на 8,3 млн барелів вищим за останнє п’ятирічне середнє;
• на 139,9 млн барелів нижчим за середній рівень 2015–2019 років.

Структура запасів важливіша за загальну цифру. Запаси сирої нафти в ОЕСР зросли на 26,8 млн барелів, тоді як запаси нафтопродуктів зменшилися на 48,4 млн барелів. Саме скорочення продуктів створює прямий ризик для ринку пального, бо бензин, дизель, LPG, авіапальне й газойль — це вже готові або близькі до споживання продукти.

• Комерційні запаси сирої нафти ОЕСР становили 1 348 млн барелів.
• Це на 10,1 млн барелів більше, ніж рік тому, але на 15,3 млн барелів нижче за останнє п’ятирічне середнє.
• Порівняно із середнім рівнем 2015–2019 років запаси сирої нафти були нижчими на 114,6 млн барелів.
• Сукупні запаси нафтопродуктів ОЕСР становили 1 426 млн барелів.
• Це на 14,9 млн барелів більше, ніж рік тому, і на 23,6 млн барелів вище за останнє п’ятирічне середнє, але на 25,3 млн барелів нижче за середній рівень 2015–2019 років.

У днях майбутнього покриття комерційні запаси ОЕСР у березні знизилися на 1 день, до 61 дня. Це на 0,8 дня більше, ніж у березні 2025 року, але на 0,2 дня нижче за останнє п’ятирічне середнє та на 1,4 дня нижче за середній рівень 2015–2019 років.

Баланс попиту й постачання: потреба в нафті країн DoC знижена на 2026 рік

Попит на нафту країн DoC у 2026 році переглянуто вниз на 0,2 млн барелів на добу порівняно з попередньою оцінкою — до 42,7 млн барелів на добу. Водночас це приблизно на 0,4 млн барелів на добу більше, ніж у 2025 році.

На 2027 рік прогноз попиту на нафту країн DoC залишено без змін — 43,6 млн барелів на добу. Це приблизно на 0,8 млн барелів на добу вище за прогноз 2026 року.

Такий баланс означає, що ринок не виходить із зони структурної напруги. Попит зростає, постачання поза DoC додає лише близько 0,6 млн барелів на добу на рік, а скорочення запасів нафтопродуктів і дорожча логістика посилюють чутливість цін на бензин, дизельне пальне, LPG та авіапальне до будь-яких нових перебоїв.

Висновки

Квітнева картина ОПЕК показує не просто коливання нафтових котирувань, а одночасне накладання кількох факторів:

• дорога сировина підтримує високий рівень витрат для НПЗ;
• відновлення європейської переробки тисне на маржу в Роттердамі;
• обмежена доступність сирої нафти в Азії підтримує маржу в Сінгапурі;
• дорожчий фрахт clean tankers ускладнює альтернативне постачання світлих нафтопродуктів;
• скорочення запасів продуктів на 48,4 млн барелів в ОЕСР створює додаткову вразливість для споживчих ринків.

Для Європи особливо важливе поєднання двох сигналів: зниження маржі в Роттердамі та зміна структури імпорту нафтопродуктів, де падіння jet/kerosene і LPG переважило зростання газойлю. Це означає, що навіть за відновлення випуску НПЗ ринок окремих продуктів може залишатися нерівномірним, а ціни — чутливими до логістики, вартості нафти та доступності альтернативного постачання.

Джерело: Terminal- енергетичне видання НТЦ «Псіхєя»

За матеріалами: OPEC

Волатильність, а не високі ціни, визначатиме новий етап для Big Oil

Війна на Близькому Сході та майже повне закриття Ормузької протоки з 28 лютого спричинили безпрецедентний дефіцит нафти й газу. За оцінкою Reuters, ринок втратив понад 13% світового постачання нафти та приблизно п’яту частину потоків LNG, тобто скрапленого природного газу.

Це підштовхнуло нафтові ціни вище $100 за барель і змусило споживачів у світі шукати альтернативні джерела постачання. Навіть якщо мирна угода між США та Іраном буде досягнута швидко, наслідки вже стали довгостроковими: пошкодження енергетичної інфраструктури в регіоні Перської затоки може утримувати підлогу під цінами протягом років.

• Понад 13% світового постачання нафти втрачено через кризу.
• Близько 20% потоків LNG також випали з ринку.
• Нафта Brent після початку війни зросла більш ніж на 60% і в кінці березня досягала піку $118 за барель.
• Після цього ціна повернулася ближче до $100 за барель, що показує не стабільний дефіцит, а ринок різких коливань.

Чому нафтові гіганти не нарощують витрати

На перший погляд, така ситуація мала б стати ідеальним моментом для BP, Chevron, Exxon Mobil, Shell і TotalEnergies: ціни високі, дефіцит глибокий, попит на альтернативне постачання зростає. Усі п’ять компаній перевищили очікування щодо прибутків за перший квартал.

Водночас жодна з них не підвищила плани капітальних витрат на 2026 рік або наступні роки. Це означає, що галузь більше не реагує на ціновий сплеск автоматичним розширенням видобутку.

«Ви побачите дисципліну щодо капіталу й витрат за будь-яких умов», — заявив генеральний директор Chevron Майк Вірт аналітикам 1 травня.

Причина — у зміні пріоритетів. Після агресивного розширення з початку 2000-х років галузь отримала близько $200 млрд списань за останнє десятиліття. Тепер інвестори вимагають не зростання заради зростання, а високого грошового потоку та повернення коштів акціонерам.

Короткий шок проти довгих інвестиційних циклів

Поточна криза також показала розрив між короткостроковим дефіцитом і тривалими строками реалізації великих нафтових і газових проєктів. Навіть якщо компанії вирішать інвестувати зараз, нові великі обсяги не з’являться швидко.

Теоретично швидші варіанти існують: американські сланцеві проєкти або підключення родовищ поблизу вже наявної морської інфраструктури. Але навіть тут Chevron і Exxon не піддалися тиску адміністрації президента США Дональда Трампа щодо збільшення видобутку у відповідь на близькосхідну кризу.

• Сланцеві проєкти США мають коротший цикл запуску, але компанії не поспішають нарощувати видобуток.
• Родовища біля наявної інфраструктури можуть бути менш ризиковими, але рішення все одно стримує фінансова дисципліна.
• Політичний тиск не змінив головного підходу: компанії захищають капітал, а не женуться за піком цін.

Ринок боїться не дефіциту, а невизначеності

Ключова проблема — глибока невизначеність щодо майбутніх цін. З початку війни Brent рухався надзвичайно різко: денні коливання на 5% і більше, які історично були відносно рідкісними, відбулися 16 разів за 50 торгових днів.

Водночас довгострокова частина ф’ючерсної кривої поводиться значно спокійніше. Контракт Brent на січень 2030 року торгується близько $73 за барель, лише трохи вище рівня $67 за барель, який спостерігався 27 лютого.

Це створює суперечливий сигнал. Якщо втрати постачання структурні, а геополітичний ризик став вищим надовго, довгострокові ціни мали б реагувати сильніше. Але ринок, імовірно, досі закладає відносно швидку нормалізацію.

Reuters зазначає, що такий оптимізм виглядає дедалі менш переконливим. Уже втрачено майже 1 млрд барелів близькосхідного постачання, світові запаси швидко скорочуються, а навіть повне відкриття Ормузької протоки не означатиме швидкого відновлення видобутку.

Big Oil готується до ринку різких коливань

Попит на енергоносії продовжує зростати, попри очікування плато через енергетичний перехід. Водночас постачання стає більш концентрованим, більш залежним від геополітичних ризиків і менш захищеним резервними потужностями.

У результаті ринок стає не просто напруженим, а крихким. У такому середовищі головним ризиком стає сама волатильність.

«Ми виробляємо товар, який, якщо подивитися на останні шість років, мав досить екстремальну цінову волатильність. Тому нам потрібно переконатися, що рішення, які ми ухвалюємо щодо портфеля й бізнесу, дозволяють нам бути прибутковими протягом усього циклу», — заявила генеральна директорка BP Мег О’Ніл аналітикам 28 квітня.

Галузь готувалася до такого сценарію кілька років: скорочувала витрати, спрощувала портфелі активів і знижувала рівні беззбитковості. За даними RBC Capital Markets, п’ять найбільших західних нафтових компаній тепер можуть підтримувати дивіденди за цін на нафту нижче $60 за барель.

Висновок: новий цикл буде не про дефіцит, а про обережність

Інвестиційні рішення нафтових гігантів давно є індикатором того, як галузь бачить майбутнє. Нинішній сигнал однозначний: компанії не вірять у безпечну ставку на тривалий ціновий бум.

Витрати все ще можуть зростати у період 2026–2030 років, але ці плани існували ще до війни й були пов’язані з побоюваннями, що приріст постачання не встигатиме за попитом після років недоінвестування.

Останні події не прискорили ці плани. Навпаки, вони посилили консервативний підхід. Big Oil готується до світу, де ринки визначатимуть не лише високі ціни, а часті збої, різкі коливання та тривала невизначеність.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

США фактично заблокували експорт іранської нафти через Ормузьку протоку — один із ключових маршрутів світової торгівлі енергоносіями. За даними аналітичної компанії Kpler, із 13 квітня жоден танкер із іранською нафтою не зміг залишити протоку. В Ірані вже визнають: країна ризикує втратити можливість зберігати нафту через переповнення резервуарів, а фінансові втрати загрожують роботі НПЗ і всій економіці. Водночас США перейшли до жорсткіших дій — американський винищувач відкрив вогонь по іранському танкеру в Оманській затоці. Попри дипломатичні переговори через Пакистан, сторони залишаються далекими від компромісу.

Блокада Ірану переходить у фазу прямого економічного виснаження

Американська морська блокада Ірану почала створювати критичні проблеми для нафтового сектору країни, який є головним джерелом валютних надходжень для іранської економіки.

• Із 13 квітня 2026 року іранські нафтові танкери фактично не можуть залишати Ормузьку протоку.
• Експорт нафти майже зупинений, що позбавляє Тегеран основних доходів.
• Іран ризикує залишитися без вільних сховищ для нафти вже через 25–30 днів, якщо блокаду не буде скасовано.
• Проблеми торкнулися не лише експорту, а й імпорту інших товарів, що змушує Іран переорієнтовувати логістику через сусідні країни та каспійські порти.

Ормузька протока є критично важливою морською артерією між Перською та Оманською затоками. Через неї проходить значна частина світових постачань нафти та скрапленого газу.

«Морська блокада є значно серйознішою загрозою навіть за війну. Поточний глухий кут потрібно подолати, адже під загрозою опинилися експорт нашої нафти й енергоносіїв, а також доля наших НПЗ», — заявив експерт нафтового сектору Ірану та член енергетичного комітету Торговельної палати Ірану Хамід Хоссейні.

Що означає переповнення нафтових сховищ

Якщо Іран не зможе експортувати нафту, видобуток доведеться скорочувати. Для нафтової галузі це створює низку ризиків:

• зниження валютних доходів держави;
• дефіцит бюджету;
• ризики зупинки частини НПЗ;
• проблеми із внутрішнім ринком пального;
• посилення інфляції та економічної кризи.

Аналітики вважають, що стратегія Вашингтона спрямована на створення для Ірану жорсткого фінансового дедлайну через максимальне обмеження нафтових доходів.

США відкрили вогонь по іранському танкеру

Ситуація різко загострилася після інциденту в Оманській затоці 6 травня.

• Винищувач F/A-18 Super Hornet ВМС США, який вилетів з авіаносця USS Abraham Lincoln, обстріляв іранський танкер M/T Hasna.
• За версією Центрального командування США (CENTCOM), судно порушило умови морської блокади.
• Американські військові заявили, що екіпаж танкера не реагував на попередження.
• Після цього літак випустив кілька снарядів із 20-мм гармати по рульовій системі судна.
• У США стверджують, що танкер був «знешкоджений» і не продовжив рух до іранського порту.

CENTCOM — це Центральне командування Збройних сил США, яке відповідає за військові операції на Близькому Сході.

Фактично це означає перехід від економічного тиску до прямого силового контролю морської логістики Ірану.

Переговори тривають, але компромісу поки немає

Паралельно тривають непрямі переговори між США та Іраном за посередництва Пакистану.

• Сторони нібито обговорюють 14-пунктовий меморандум.
• Документ має стати основою для місячного переговорного процесу щодо завершення конфлікту.
• Водночас Іран заявляє, що ще не передав офіційної відповіді США.
• Тегеран називає частину американських вимог «неприйнятними» та «нереалістичними».

Іран наполягає, що переговори мають стосуватися:

• припинення війни;
• зняття морської блокади;
• відновлення судноплавства через Ормузьку протоку.

Водночас питання ядерної програми Іран називає неприйнятним для торгу.

«Єдиним життєздатним рішенням у районі Ормузької протоки є постійне припинення війни, скасування морської блокади та відновлення нормального судноплавства», — заявило представництво Ірану в ООН.

Китай вимагає відновлення роботи Ормузької протоки

Під час візиту міністра закордонних справ Ірану Аббаса Арагчі до Пекіна Китай відкрито виступив за якнайшвидше відкриття Ормузької протоки.

• Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї закликав до всеосяжного припинення вогню.
• Пекін наголосив на необхідності відновлення «нормального та безпечного проходу» суден.
• Китай також підтримав позицію Ірану щодо права на мирну ядерну програму.

Позиція Китаю має економічне підґрунтя, адже саме китайський ринок був одним із головних споживачів іранської нафти.

Ізраїль готується до нового етапу ескалації

Попри дипломатичні сигнали, Ізраїль готується до можливого продовження бойових дій.

• Ізраїльські військові заявляють про готовність до нових ударів по Ірану.
• Начальник Генштабу Армії оборони Ізраїлю Еяль Замір повідомив про наявність «численних цілей» на території Ірану.
• Іран, своєю чергою, заявив, що його «палець перебуває на спусковому гачку».

Додаткову невизначеність створюють суперечливі заяви адміністрації президента США Дональда Трампа.

• Держсекретар Марко Рубіо оголосив про завершення операції Epic Fury.
• Натомість Вашингтон нібито переходить до нового етапу — Project Freedom, спрямованого на відкриття Ормузької протоки.
• Сам Трамп заявив, що говорити про мирну угоду «ще зарано»..

Джерело: Terminal
За матеріалами: OilPrice

Світові енергетичні ринки входять у період різкої нестабільності через війну навколо Ірану, яка вже призвела до втрати мільйонів барелів нафти щодня. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА, IEA — International Energy Agency) заявило, що ціни на нафту можуть і надалі різко коливатися, а відновлення постачання після завершення бойових дій буде поступовим. На цьому тлі Brent протягом одного дня коливалася від $96 до понад $102 за барель, реагуючи на суперечливі повідомлення щодо можливого перемир’я та часткового відкриття Ормузької протоки — одного з ключових вузлів світової торгівлі нафтою.

Війна навколо Ірану загрожує новою хвилею нестабільності на нафтовому ринку

Голова МЕА Фатіх Біроль під час конференції Canada Growth Summit у Торонто заявив, що глобальні енергетичні ринки опинилися у «буремних водах» через тривалу війну навколо Ірану.

• За словами Біроля, війна вже вибила з ринку мільйони барелів нафти на добу, що створює ризики для глобального балансу попиту й пропозиції.
• Ключовим фактором нестабільності стала ситуація навколо Ормузької протоки — вузького морського коридору між Перською затокою та Індійським океаном, через який проходить значна частина світового експорту нафти та скрапленого газу.
• Протока фактично залишається заблокованою з кінця лютого, коли почався конфлікт.
• Ринок реагує надзвичайно нервово навіть на непідтверджені повідомлення про можливе короткострокове перемир’я чи часткове відновлення судноплавства.

«На мою думку, головною характеристикою ринку може стати саме волатильність. Тому енергетична безпека залишатиметься ключовим питанням», — заявив виконавчий директор МЕА Фатіх Біроль.

Brent різко коливається через невизначеність

На тлі новин про можливі переговори щодо завершення війни ціни на нафту Brent протягом 7 травня демонстрували різкі рухи.

• Мінімальний рівень Brent становив близько $96 за барель.
• Максимальний рівень перевищував $102 за барель.
• Причиною коливань стали суперечливі сигнали щодо перспектив припинення війни та можливого відкриття Ормузької протоки.
• МЕА попереджає, що навіть після завершення бойових дій повернення обсягів постачання буде повільним і поступовим.

МЕА вже використовує стратегічні резерви

Міжнародне енергетичне агентство підтвердило готовність і надалі втручатися в ринок через механізм стратегічних запасів нафти.

• МЕА вже вивільнило 20% доступних стратегічних нафтових резервів, щоб стримати зростання цін.
• У разі подальших перебоїв із постачанням агентство готове випустити на ринок додаткові обсяги нафти.
• Стратегічні резерви — це державні запаси нафти, які країни створюють на випадок криз, воєн або масштабних перебоїв із постачанням.

Канада може стати одним із ключових альтернативних постачальників

Фатіх Біроль окремо звернув увагу на роль Канади у зміні глобальної енергетичної логістики.

• Канада є четвертим найбільшим виробником нафти у світі.
• МЕА закликало Оттаву шукати нові напрямки експорту своєї нафти.
• На думку Біроля, країни, які після війни шукають нових енергетичних партнерів, можуть розглядати Канаду як «очевидний вибір».

Джерело: Terminal
За матеріалами: Reuters

Президентка Європейського центрального банку Крістін Лагард заявила, що залежність Європи від імпортної енергії стала прямим ціновим ризиком. Європа імпортує близько 60% енергії, майже всю — з викопного палива. На тлі різкого зростання цін на нафту й газ через війну в Ірані інфляція в єврозоні у квітні піднялася до 3%, що вище середньострокової цілі ЄЦБ у 2%.

Енергетична залежність як цінова пастка

• Європа імпортує приблизно 60% своєї енергії, і майже весь цей обсяг припадає на викопне паливо.
• Лагард прямо пов’язала нинішній стрибок цін з вартістю такої залежності для економіки та споживачів.
• Для ринку нафти й нафтопродуктів це означає, що зовнішній ціновий шок швидко переходить у ширший інфляційний тиск.

«Європа імпортує приблизно 60% своєї енергії — майже всю з викопного палива — і сьогоднішнє стрімке зростання цін на енергію є нагадуванням про вартість цієї залежності», — Крістін Лагард, президентка ЄЦБ.

Нафта, газ і паливна інфляція

• Ціни на нафту й газ різко зросли на світових ринках унаслідок війни в Ірані.
• Енергетичний шок підштовхнув інфляцію в єврозоні до 3% у квітні.
• Це суттєво вище за середньострокову ціль ЄЦБ у 2%, що посилює очікування підвищення процентних ставок у червні.

Відновлювана енергетика як відповідь на паливні ризики

• Лагард назвала альтернативні джерела енергії найчіткішим шляхом до поєднання енергетичної безпеки, сталості та доступності.
• Країни з більшою часткою електроенергії з невикопних джерел, зокрема Іспанія та Португалія, були краще захищені від зростання цін на газ.
• Для споживачів пального це означає: що меншою є залежність від імпортного викопного палива, то нижчим є ризик різких цінових ударів.

«Альтернативні джерела енергії пропонують найчіткіший шлях до мінімізації компромісів між цілями енергетичної політики Європи — безпекою, сталістю та доступністю», — Крістін Лагард, президентка ЄЦБ.

Кліматичний фактор як додатковий інфляційний ризик

• Лагард також наголосила, що кліматичні події можуть підвищувати ціни на продовольство.
• Минулорічна спека, за її словами, могла додати до 0,7 відсоткового пункта до цін на необроблені харчові продукти в єврозоні через один рік.
• Дослідження ЄЦБ показало, що через чотири роки після посухи або повені регіональний випуск у середньому залишається нижчим приблизно на 3 відсоткові пункти.

Висновки

• Європейська залежність від імпортного викопного палива залишається ключовим каналом передачі геополітичних криз у ціни для бізнесу й населення.
• Стрибок цін на нафту й газ через війну в Ірані вже відобразився на інфляції єврозони.
• Для паливного ринку головний сигнал полягає в тому, що енергетична безпека більше не є лише питанням постачання, а напряму впливає на інфляцію, ставки та вартість життя.
• Перехід до відновлюваних джерел у логіці ЄЦБ розглядається не як абстрактна кліматична мета, а як інструмент зменшення залежності від цінових шоків на нафту, газ і нафтопродукти.

Джерело: Terminal

За матеріалами: yahoo.com

Побоювання щодо можливої рецесії в єврозоні є «реальними й обґрунтованими», заявив керівник Банку Греції та член Ради керівників Європейського центрального банку Янніс Стурнарас. Ключовим ризиком він назвав нове порушення з боку пропозиції через конфлікт на Близькому Сході, яке вже впливає на ціни енергоносіїв, невизначеність, інфляцію та економічне зростання.

Головний сигнал для ринку

• 3 травня 2026 року Янніс Стурнарас заявив, що ризик рецесії в єврозоні не є гіпотетичним.
• Причина — конфлікт на Близькому Сході, який створює новий негативний шок для пропозиції.
• Для нафтового й паливного ринку це означає: політична нестабільність у регіоні може швидко перейти у ціновий тиск на енергоносії.

Побоювання щодо можливості рецесії в єврозоні є реальними й обґрунтованими з огляду на нове негативне порушення з боку пропозиції, спричинене конфліктом на Близькому Сході. — Янніс Стурнарас, керівник Банку Греції та член Ради керівників ЄЦБ

Ризики

• Зростання цін на енергоносії прямо впливає на інфляцію та темпи економічного зростання в єврозоні.
• Єврозона має високу енергетичну залежність, тому зміни на ринку енергоносіїв швидко передаються економіці.
• Для споживачів пального ризик полягає в тому, що подорожчання енергоносіїв може посилити тиск на транспортні витрати, логістику та кінцеві ціни.

Чим ситуація відрізняється від 2022 року

• Стурнарас наголосив: нинішнє зростання інфляції відбувається в слабшому економічному середовищі.
• Серед обмежень він назвав слабше зростання, жорсткіші фінансові умови та менший фіскальний простір.
• Це робить економіки єврозони вразливішими, бо можливостей для швидкої підтримки стає менше.

Інфляція

• Поки що, за словами Стурнараса, суттєвого вторинного впливу вищих цін на енергоносії на інфляцію не було.
• Водночас пошкодження енергетичної інфраструктури може створити інфляційний тиск у середньостроковій перспективі.
• Невизначеність може вдарити по інвестиціях і зростанню.

Можлива реакція ЄЦБ

• Якщо шок буде тимчасовим і без значних вторинних ефектів, коригування монетарної політики не знадобиться.
• Якщо перевищення цілі ЄЦБ буде великим, але тимчасовим, може знадобитися помірне коригування.
• Якщо інфляція суттєво й надовго відхилиться від цілі, відповідь має бути рішучою.

Висновок

• Ринок нафти й нафтопродуктів знову стає одним із головних каналів економічного ризику для Європи.
• Конфлікт на Близькому Сході важливий для ЄЦБ не лише як геополітична подія, а як фактор, що може вплинути на ціни енергоносіїв, інфляцію, інвестиції та зростання.
• Для споживачів пального головний ризик — не лише сама ціна енергоносіїв, а й те, що вона зростає в умовах слабшої економіки та обмеженішої політики підтримки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Сім країн формату ОПЕК+, серед яких Саудівська Аравія та росія, погодили збільшення видобутку на 188 тис. барелів на добу з червня. Але цей крок має переважно символічне значення: Іран блокує Ормузьку протоку, через яку зазвичай проходить близько п’ятої частини світової торгівлі нафтою та природним газом. Через це значна частина нафтового експорту з Перської затоки зупинена, а світовий ринок втратив мільйони барелів на добу.

Рішення ОПЕК+ і його межі

• Сім країн ОПЕК+ домовилися про помірне збільшення видобутку з червня.
• До рішення приєдналися Саудівська Аравія, росія, Алжир, Ірак, Казахстан, Кувейт і Оман.
• Заявлена мета — підтримка стабільності ринку.
• Обсяг збільшення становить 188 тис. барелів на добу, що виглядає обмеженим на тлі втрати мільйонів барелів на добу через порушення експорту з регіону Перської затоки.

Чому ринок нафти залишається під тиском

• Іран блокує Ормузьку протоку на вході до Перської затоки.
• Через цю протоку зазвичай проходить близько 20% світової торгівлі нафтою та природним газом.
• Блокада вже зупинила значну частину нафтових вантажів від виробників Перської затоки.
• Тому погоджене збільшення видобутку не перекриває масштаб фізичного скорочення постачання на світовий ринок.

Геополітичний чинник

• Рішення ухвалене на тлі американо-ізраїльської війни.
• Іран є однією з 12 країн-членів ОПЕК.
• росія не є членом ОПЕК, але співпрацює з альянсом через формат ОПЕК+.
• Це створює складну ситуацію: частина учасників нафтового ринку декларує стабілізацію, Водночас один із членів ОПЕК контролює критичний маршрут експорту.

Зміна балансу всередині нафтового альянсу

• Рішення ОПЕК+ ухвалене після того, як Об’єднані Арабські Емірати вирішили вийти з ОПЕК.
• Це стало ударом по альянсу, який існує 65 років.
• ОПЕК виробляє близько 40% світової сирої нафти і має значний вплив на глобальні ціни на енергоносії.
• Вихід ОАЕ посилює невизначеність щодо майбутньої координації видобутку.

Що це означає для ринку

• Обмежене збільшення видобутку не усуває головного ризику — блокування ключового морського маршруту.
• Якщо значна частина нафти з Перської затоки не доходить до ринку, це може підтримувати напругу в цінах на нафту.
• Для ринку пального це означає ризик дорожчої сировини для виробництва нафтопродуктів.
• Для споживачів пального головний ризик полягає не в самому рішенні ОПЕК+, а в тому, що фізичне постачання нафти залишається порушеним.

Подальші кроки

• Сім країн домовилися проводити щомісячні зустрічі.
• Вони планують переглядати ринкові умови, дотримання домовленостей і компенсації.
• Наступна зустріч запланована на 7 червня.

Джерело: Terminal

За матеріалами: ksat.com

Світовий ринок нафти й нафтопродуктів входить у травневі свята з різким подорожчанням сировини та дизельного пального. 30 квітня 2026 року Brent торгувався біля 126 доларів за барель, що стало найвищим рівнем із 27 лютого, а тижневе зростання сягнуло близько 18%. Середня ціна дизелю в ЄС 29 квітня піднялася до 2,02 євро за літр, тоді як у США дизель сягнув 1,45 долара за літр, що приблизно на 42% вище, ніж 27 лютого.

Нафта: ринок втрачає буфери безпеки

• Brent 30 квітня перевищував 126 доларів за барель, а до середини ранку за центральноєвропейським часом відкотився приблизно до 122 доларів.
• З 24 квітня Brent подорожчав приблизно на 19 доларів за барель.
• Порівняно з останніми двома місяцями зростання становить близько 53 доларів за барель.
• WTI, американський нафтовий бенчмарк, 30 квітня закріпився на рівні 111 доларів за барель.
• Головний чинник тиску на ринок — поглиблення глухого кута навколо Ормузької протоки, через яку зазвичай проходить близько 20% світового енергетичного потоку.

Чому ціни реагують жорсткіше

• Перші чотири тижні кризи ринок частково витримав завдяки довоєнному профіциту, нафті на воді, державним резервам і плавучим сховищам.
• За оцінкою Rystad Energy, ці буфери вже вичерпані.
• Наступний додатковий шок може напряму перейти в ціну, бо простору для подальшого поглинання дефіциту вже немає.

Європейське постачання: трубопровід Druzhba і додаткові витрати

• Перезапуск трубопроводу Druzhba тримається шостий день.
• Постачання для словацької Slovnaft і угорської MOL рухається відповідно до запланованого на кінець квітня зобов’язання у 119 тис. тонн.
• Наступною операційною точкою напруги стане звірка показників наприкінці місяця.
• Оцінку додаткових витрат ЄС на імпорт викопного палива від початку конфлікту переглянуто до 24 млрд євро.

OPEC+, ОАЕ та стратегічні запаси

• OPEC+ перебуває в режимі очікування перед щомісячним оглядом восьми країн, запланованим на 3 травня.
• Наслідки виходу ОАЕ з OPEC ще мають проявитися, тому цей фактор потребує подальшого моніторингу.
• Керівна рада IEA має зібратися на початку травня.
• Якщо Ормузька протока залишатиметься закритою до середини місяця, наступним видимим інструментом ескалаційної відповіді може стати координоване вивільнення стратегічних запасів.

Дизель у США: 42% зростання від кінця лютого

• Середня національна ціна дизелю у США 29 квітня досягла 1,45 долара за літр.
• Це приблизно на 42% вище, ніж 27 лютого.
• США поки що не призупинили і не знизили федеральний акциз на дизель.
• Спред Brent–WTI розширився приблизно до 15 доларів за барель.
• Внутрішня американська нафта активніше спрямовується на переробку, щоб частково компенсувати дефіцит близькосхідного постачання.

Дизель у ЄС: середня ціна вже 2,02 євро за літр

• Середня ціна дизелю в ЄС 29 квітня становила 2,02 євро за літр.
• 24 квітня вона була на рівні 1,98 євро за літр.
• Нідерланди зберігають найвищу ціну на АЗС — 2,4 євро за літр.
• Далі йдуть Данія, Фінляндія, Німеччина та Франція.
• Мальта залишається незмінною на рівні 1,210 євро за літр завдяки регульованій ціновій структурі.
• Без урахування Мальти найдешевші середні ціни на АЗС мають Іспанія та Польща.

Фіскальні рішення країн: уряди намагаються стримати удар по споживачах

• Італія: Рада міністрів 30 квітня має вирішити, чи продовжувати дію DL 42/2026 із акцизним зниженням 0,20 євро за літр після 1 травня. Без рішення автоматичне повернення акцизу запрацює 2 травня.
• Німеччина: акциз на бензин і дизель буде знижено на 0,14 євро за літр з 1 травня до 30 червня.
• Швеція: з 1 травня податок для дизелю знижується на 319 шведських крон за кубічний метр, а для бензину — на 0,82 шведської крони за літр. Пакет діє до 30 вересня.
• Польща: знижений ПДВ 8% замість стандартних 23% і мінімальний для ЄС акциз продовжені до 15 травня 2026 року.
• Греція: субсидію на дизель на АЗС у розмірі 0,20 євро за літр формально продовжено на травень.
• Угорщина: обмеження цін на бензин і дизель на рівні 595 форинтів за літр бензину та 615 форинтів за літр дизелю спливає 1 травня.
• Австрія: чинне скорочення податку на мінеральне пальне має завершитися 30 квітня, якщо не буде нового повідомлення про продовження.
• Франція: добровільне обмеження TotalEnergies на рівні 2,25 євро за літр дизелю і 1,99 євро за літр бензину на 3 300 станціях прив’язане до 30 квітня; нового повідомлення про продовження немає.

Висновки

• Нафтовий шок переходить із біржового рівня на рівень АЗС. Зростання Brent до району 126 доларів за барель уже супроводжується підвищенням дизелю в ЄС до 2,02 євро за літр і в США до 1,45 долара за літр.
• Дизель стає головним індикатором напруги для транспорту. Саме дорожній транспорт входить у травневий період із дорожчим пальним і залежністю від рішень урядів щодо податків, субсидій і цінових обмежень.
• Фіскальні заходи лише пом’якшують удар, але не прибирають першопричину. Ормузька протока залишається фактично заблокованою, а ринкові буфери, за оцінкою Rystad Energy, вже вичерпані.
• Найближчі дати ризику — 1, 2 і 3 травня. На 1 травня припадають податкові зміни у Німеччині та Швеції, 2 травня Італія може зіткнутися з автоматичним поверненням акцизу, а 3 травня очікується огляд OPEC+.

Джерело: Terminal

За матеріалами: iru.org

Поки Китай повідомляє про нові великі нафтові й газові відкриття, Європейський Союз підраховує втрати від імпортної залежності: за оцінкою Урсули фон дер Ляєн, через понад 60 днів протистояння США, Ізраїлю та Ірану ЄС додатково витратив на імпорт викопного палива 27 млрд євро. Матеріал показує: у новій енергетичній реальності вирішальними стають власний видобуток, технології, диверсифікація та здатність пережити блокади чи удари по логістиці.

Енергетична безпека повертається до формули: хто має ресурс, той має ціну і стійкість

ЄС знову побачив ціну імпортної залежності

За наведеними даними, енергетичний ринок входить у період, коли ціна пального дедалі більше залежить не лише від балансу попиту й пропозиції, а й від воєнних ризиків, маршрутів постачання та політичного тиску.

• 27 млрд євро — додаткові витрати ЄС на імпорт викопного палива через понад 60 днів протистояння США, Ізраїлю та Ірану.
• Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що така нестабільність може тривати місяці або навіть роки.
• Для ЄС це вже друга велика енергетична криза за чотири роки.

«Ця турбулентність може тривати кілька місяців або навіть кілька років, а енергетична проблема вже вийшла на перший план порядку денного ЄС», — Урсула фон дер Ляєн.

Чому нові родовища — це не лише про нафту, а й про переговорну силу

Нові нафтові й газові відкриття дають державі не просто додаткові барелі чи кубометри. Вони створюють нижню межу енергетичної безпеки — можливість не приймати будь-яку ціну зовнішнього постачальника.

• Якщо зовнішня ціна виходить за розумний діапазон, країна з власним видобутком може скоротити імпорт.
• Власне виробництво дозволяє закривати частину дефіциту без паніки на ринку.
• За наявності запасів і стабільного видобутку держава має сильнішу позицію у переговорах з міжнародними постачальниками.

Міжнародний ринок нафти й газу довго працював як ринок продавця. Якщо в регіоні видобутку виникає загроза, ціни швидко зростають, а покупці часто змушені погоджуватися на нові умови.

Китайська ставка: великі родовища, глибокі пласти й морський видобуток

У Китаї спостерігається масштабна хвиля пошуку й розробки родовищ . Йдеться про появу великої кількості середніх і великих нафтових та газових родовищ, зокрема:

• родовища рівня сотень мільйонів тонн нафти;
• газові родовища рівня сотень мільярдів кубометрів;
• суттєве зростання нових доведених запасів нафти й газу;
• прорив у глибоких покладах вугільного метану;
• зростання ролі сланцевої нафти, яка становить майже 40% щорічного приросту доведених нафтових запасів.

Вугільний метан — це природний газ, що міститься у вугільних пластах. Сланцева нафта — нафта, яку видобувають із щільних порід, де традиційні методи часто не працюють без спеціальних технологій.

Спостерігається технологічний зсув: енергетична розвідка рухається від мілких сухопутних пластів до надглибоких свердловин і глибоководного моря. Свердловин глибиною до 10 тис. метрів показали перші чіткі ознаки нафти й газу в надглибоких горизонтах.

Диверсифікація джерел: не лише нафта, а й електромобілі та вуглехімія

Енергетична стійкість формується не одним напрямом, а кількома паралельними каналами.

• Електромобілі. Частка нових авто на альтернативній енергії перевищила половину ринку: кожен другий новий автомобіль не споживає бензин.
• Заміщення імпортної нафти електроенергією. Частина попиту на пальне переходить у внутрішнє виробництво електроенергії.
• Сучасна вуглехімія. Вугілля використовується не лише як паливо, а й як сировина для виробництва нафтопродуктів, газу та хімічних матеріалів.
• Комерціалізація технологій. Технології виробництва рідкого палива й газу з вугілля вже працюють у промисловому масштабі.

Якщо світова ціна нафти різко зростає, альтернативні внутрішні канали можуть частково стримувати подорожчання готових нафтопродуктів.

Логістична стійкість і сценарії блокади

Сучасні ризики стосуються не лише ціни ресурсу, а й фізичної можливості його доставити.

• Транскордонні енергетичні угоди можуть бути розірвані.
• Трубопроводи можуть бути обмежені або заблоковані.
• Морські маршрути можуть постраждати від конфліктів, блокад або атак.
• Країни, які критично залежать від імпорту, у такій ситуації змушені купувати дорожче й без гарантії стабільного постачання.

Таким чином, власний видобуток, стратегічні резерви й альтернативні джерела енергії стають не економічною розкішшю, а елементом виживання енергетичної системи.

Захист критичної інфраструктури

Критична інфраструктура має бути розосередженою та технологічно різноманітною.

• Розширення видобутку на суші й морі зменшує залежність від одного типу джерел.
• Надглибоке буріння відкриває нові зони постачання, які раніше вважалися недоступними.
• Електромобілі знижують залежність транспорту від бензину.
• Вуглехімія створює додатковий промисловий канал постачання пального й сировини.

Що це означає для ціноутворення на пальне

Чим більша залежність від імпорту, тим сильніше ціна пального реагує на зовнішні шоки.

• Для імпортозалежного ринку ціна включає не лише вартість ресурсу, а й ризик логістики.
• Конфлікти біля маршрутів постачання підвищують витрати на імпорт.
• Власний видобуток і альтернативні джерела створюють внутрішній запобіжник проти різких цінових стрибків.
• Конкуренція між імпортом, внутрішнім видобутком, електроенергією для транспорту та вуглехімією може зменшувати тиск на кінцеві ціни.

Висновок

Глобальна енергетика переходить від старої моделі вільної торгівлі до моделі ресурсного суверенітету. У такій системі перевагу отримують ті, хто має власні запаси, технології видобутку, альтернативні джерела й здатність замінювати імпорт у кризові моменти.

ЄС — приклад ринку, що платить високу ціну за імпортну залежність. Китай — приклад економіки, яка через розвідку, технології, електромобілі та вуглехімію намагається зменшити вразливість перед нафтовими шоками.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: NetEase

Середня ціна звичайного бензину у США зросла до 4,23 долара за галон — найвищого рівня з липня 2022 року. За тиждень пальне подорожчало на 12 центів, а з кінця лютого, коли почався конфлікт навколо Ірану, ціна зросла на 1,25 долара за галон. Головний чинник — подорожчання нафти й невизначеність на ринку, що напряму тисне на витрати споживачів.

Нафтовий ринок знову штовхає ціни на АЗС вгору

• Національна середня ціна бензину у США досягла 4,23 долара за галон.
• Це вище за попередній квітневий максимум — 4,17 долара за галон, зафіксований 9 квітня.
• Коротке здешевлення у квітні було повністю нівельоване після нового зростання цін на нафту.
• Ринок реагує на невизначеність навколо іранського конфлікту, який посилює волатильність нафтових котирувань.

Для споживачів це означає повернення до багаторічних максимумів

• У грудні, січні та лютому середня ціна бензину у США переважно трималася нижче 3 доларів за галон.
• Це був перший тривалий період такого рівня майже за п’ять років.
• Після цього ціна зросла на 1,25 долара за галон, що суттєво збільшує витрати водіїв.
• Усі 50 штатів мають середню ціну бензину вище 3 доларів за галон з 11 березня.

Розрив між штатами показує нерівномірний тиск на споживачів

• Найдешевший бензин залишається в Оклахомі — 3,66 долара за галон.
• Джорджія, Канзас і Арканзас — єдині штати, де ціна ще тримається нижче 3,75 долара за галон.
• На верхній межі — п’ять штатів із цінами понад 5 доларів за галон.
• Каліфорнія має найвищу середню ціну — 5,98 долара за галон.
• Різниця між Каліфорнією та Оклахомою становить 2,32 долара за галон.
• 31 штат і Вашингтон, округ Колумбія, уже мають середню ціну бензину вище 4 доларів за галон.

Чому ціни так відрізняються

• Податки є одним із ключових чинників: федеральні та штатні податки становили понад 14% середньої ціни галона у 2023 році.
• Географія та інфраструктура також впливають на ціну: штати ближче до НПЗ або трубопровідних мереж мають нижчі транспортні витрати.
• Ізольовані ринки можуть стикатися з обмеженнями постачання, що підвищує ціни.
• У Каліфорнії додатковий тиск створюють екологічні вимоги до чистішої бензинової суміші, яку виробляє обмежена кількість НПЗ.

Висновки для ринку нафти й нафтопродуктів

• Ціна бензину напряму залежить від нафтової волатильності: нове зростання нафти швидко повернуло ціни на АЗС до рівнів, яких не було з липня 2022 року.
• Короткострокове здешевлення не стало стійким трендом, бо очікування щодо можливого врегулювання конфлікту не закріпилися на ринку.
• Споживачі мають обмежений вплив на ціну, оскільки вартість формується не лише попитом, а й нафтовими котируваннями, податками, логістикою, інфраструктурою та регіональними правилами.
• Дорогі штати отримують сильніший удар: коли нафта різко дорожчає, уже наявні регіональні витрати посилюють кінцеву ціну для водіїв.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Investopedia