Ринок пального дедалі менше залежить лише від поточної ціни на нафту і дедалі більше — від того, наскільки швидко держави здатні знижувати сам попит на нафтові продукти. Саме такий підхід зафіксований у 10-пунктовому плані Міжнародного енергетичного агентства, IEA. Логіка документа жорстка: скорочення споживання нафти не має бути тимчасовою антикризовою реакцією, воно має стати сталою політикою, яка одночасно посилює енергетичну безпеку, зменшує викиди й послаблює тиск забруднення повітря.

Стійкість ринку пального тепер визначатиметься не лише постачанням, а й тим, наскільки швидко скорочується нафтовий попит

У документі IEA ключовий акцент зміщено з короткострокового реагування на структурну перебудову попиту. Ідеться не про разовий ефект у піковий сезон споживання, а про рішення, які мають працювати роками. Для ринку пального це означає зміну самої моделі розвитку: виграє той сегмент, який швидше адаптується до нижчої нафтової інтенсивності економіки, а не лише той, хто краще переживає поточну волатильність цін.

Що саме вважає пріоритетом IEA

• Скорочення споживання нафти має бути сталим, а не тимчасовим заходом реагування.
• Головна мета такої політики — одночасно посилити енергетичну безпеку, боротися зі зміною клімату і зменшувати забруднення повітря.
• Уряди, за оцінкою IEA, вже мають усі необхідні інструменти, щоб у найближчі роки перевести нафтовий попит у траєкторію зниження.
• Щоб досягти нульових чистих викидів до 2050 року, попит на нафту в розвинених економіках у 2030 році має бути більш як на 15 млн барелів на добу нижчим, ніж у 2021 році.

Ця цифра — більш як 15 млн барелів на добу — фактично показує масштаб трансформації. Для ринку пального це вже не косметичне коригування, а структурний розворот. Водночас IEA прямо вказує: рішення треба ухвалювати зараз, навіть якщо максимальний ефект від них буде сильніше відчутний трохи пізніше.

Електромобілі вже не додаток до ринку, а один із головних інструментів зміни попиту

• IEA закликає пріоритезувати підтримку електромобілів і розблоковувати ланцюги постачання.
• У сценарії Net Zero by 2050 продажі електромобілів у розвинених економіках мають зрости до 28 млн одиниць у 2030 році проти 3,2 млн у 2021 році.
• Окремо наголошено на великому невикористаному потенціалі електробусів і електричних вантажівок для коротких маршрутів.
• Критично важливим названо довгострокове інвестування у стійкість постачання, щоб послабити обмеження у ланцюгах постачання компонентів для електромобілів.

Для паливного ринку це означає просту річ: електрифікація вже працює не як іміджевий напрям, а як механізм прямого витіснення нафтового попиту. Причому IEA акцентує не лише на продажах машин, а й на інфраструктурі та стійкості постачання, тобто на тих елементах, без яких масштабування електротранспорту не відбудеться.

Паливна економічність стає не менш важливою, ніж сама ціна пального

• IEA вимагає суттєво підвищити амбіцію стандартів паливної економічності для дорожнього транспорту.
• Окремо підкреслено, що продажі SUV продовжують зростати, а ці автомобілі вже забезпечують майже 10% споживання нафти у розвинених економіках.
• Серед інструментів реагування названо спеціальні реєстраційні та дорожні податки для автомобілів із вищими викидами.
• IEA також вважає критично важливим подальше підвищення паливної ефективності вантажівок, навіть там, де окремі технічні рішення вже є економічно доцільними за поточних нафтових цін.

Це означає, що ціноутворення на ринку пального дедалі сильніше залежатиме не лише від котирувань нафти, а й від регуляторної політики щодо споживання. Інакше кажучи, маржа й обсяги продажів у майбутньому визначатимуться не тільки вартістю ресурсу, а й тим, наскільки держава стимулює економніше використання кожного літра.

Альтернативні палива розширюють ринок, але швидкого повного заміщення не буде

• IEA виступає за нарощування постачання альтернативних палив.
• Найближчим обмеженням для біопалив названо доступність стійкої сировини, щоб розширення не шкодило продовольчим ринкам.
• Натомість агентство бачить потенціал у збільшенні використання відпрацьованої кулінарної олії та тваринних жирів для виробництва біодизеля.
• Синтетичні палива, зокрема водень і аміак, у найближчій перспективі не дадуть помітного скорочення нафтового попиту, однак програми досліджень, розробок і демонстрацій слід пришвидшувати.
• У сценарії, сумісному з дорожньою картою IEA до нульових викидів, чистіші палива забезпечують близько однієї шостої використання в дорожньому транспорті в розвинених економіках до 2030 року.

Для ринку пального це означає, що диверсифікація джерел енергії відбуватиметься поетапно. Біопаливний компонент може посилюватися швидше, тоді як синтетичні палива поки що радше формують майбутню архітектуру ринку, ніж змінюють його негайно.

Найбільш недооцінений резерв зниження нафтового попиту — тепло і будівлі

• IEA закликає прискорити заміну нафтових котлів тепловими насосами і заборонити встановлення нових нафтових котлів.
• Лише в розвинених економіках сьогодні на опалення житла, магазинів і офісів, а також на частину теплового попиту й роботу двигунів у легкій промисловості використовується більш як 3,5 млн барелів на добу нафти.
• Ще додатково 5,5 млн барелів на добу таких використань припадає на країни з економіками, що формуються, і країни, що розвиваються.
• IEA прямо вказує, що більшість цих використань може бути заміщена тепловими насосами і відновлюваними джерелами енергії.

Цей фрагмент особливо важливий для розуміння майбутнього паливного ринку. Частина нафтового попиту зникає не на заправці, а в будівлях і тепловому господарстві. Відповідно, зниження залежності від нафти дедалі більше переходить у площину модернізації фонду будівель, а не лише транспорту.

Пластики й переробка також стають елементом паливної політики

• IEA пропонує збільшувати збір пластикових відходів, їх повторне використання і переробку.
• У короткостроковому періоді вплив таких заходів на нафтовий попит названо помірним.
• Водночас саме ці рішення створюють основу для більших скорочень у майбутньому.
• Агентство оцінює, що у розвинених економіках у найближчі роки рівень збору відходів може збільшуватися приблизно на 1 відсотковий пункт на рік.

Це важливе уточнення для ринку нафтопродуктів: частина попиту на нафту пов’язана не з моторним паливом, а з нафтохімічною сировиною. Саме тому переробка пластику стає не лише екологічною, а й енергетичною політикою.

Що це означає для паливного ринку в практичному вимірі

• Пік попиту вже не сприймається як віддалений сценарій — IEA пропонує набір дій, які можуть дати помітний ефект уже в найближчі два-три роки.
• Головний акцент зміщується з реакції на кризу до структурного скорочення попиту.
• Стійкість ринку дедалі більше визначатиметься поєднанням електрифікації, паливної економічності, альтернативних палив, теплових насосів і циркулярної економіки.
• Для урядів це означає потребу не в одному рішенні, а в комбінації податкових, регуляторних, інвестиційних і технологічних інструментів.
• Для споживача це означає, що сталі зміни щоденних звичок, до яких суспільство здатне адаптуватися, стають частиною довгострокового зниження нафтової залежності.

У підсумку IEA пропонує дивитися на ринок пального значно ширше, ніж через призму короткострокового балансу між попитом і пропозицією. Нафта втрачатиме частку не одним ударом, а через паралельний тиск з різних боків: електромобілі, жорсткіші стандарти ефективності, альтернативні палива, відмова від нафтового опалення і розвиток переробки. Саме в цій логіці й формується новий порядок денний для паливного ринку — менше залежності від нафти, більше енергетичної стійкості та менша вразливість до зовнішніх шоків.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA

Попри рекордні інвестиції в енергетичний перехід і гучні обіцянки скорочення викидів, західні економіки фактично переклали значну частину вуглецевого навантаження на країни Азії та Африки. Це допомагає Європі та іншим розвиненим державам демонструвати «зелені» успіхи, але водночас підтримує зростання споживання вугілля та залежність від викопного палива у країнах, де зосереджене важке виробництво.

Аутсорсинг викидів як основа «зеленого» прогресу

Країни Заходу вже понад десять років є рушіями політики net zero – досягнення балансу між викидами та їх поглинанням. Водночас ключові галузі з високими викидами були винесені за межі Європи та інших розвинених економік.

• Цементна промисловість майже повністю зосереджена в Азії: Китай виробив близько 2 млрд тонн цементу у 2023 році, Індія – друге місце, Вʼєтнам – третє.
• У топ-10 світових виробників цементу немає жодної європейської країни.
• Єдиною західною державою у списку є США – 90 млн тонн на рік, що у понад 20 разів менше, ніж у Китаю.

Такий підхід дозволив Європі формально знизити власні викиди, але глобально вони не зменшилися – виробництво просто перемістилося туди, де енергія дешевша й екологічні обмеження слабші.

Інвестиції в перехід і рекорди вугілля

У 2024 році світові інвестиції в енергетичний перехід – електромережі, електромобілі, вітрову та сонячну енергетику, акумулятори та енергоефективність – сягнули 2,4 трлн доларів.

• 49% цих коштів припало на Китай.
• Більшість решти інвестицій забезпечили західні країни, які можуть фінансово дозволити собі відхід від нафти, газу та вугілля.

Водночас Китай та інші економіки, залежні від важкої промисловості, не відмовляються від викопного палива. Саме це пояснює парадоксальну тенденцію:

• Світовий попит на вугілля у 2024 році досяг рекордних 8,77 млрд тонн, згодом оцінку підвищили до понад 8,8 млрд тонн.
• У 2025 році, за даними Міжнародного енергетичного агентства, попит зріс ще більше – до 8,85 млрд тонн.

Енергетичний перехід, який живиться вугіллям

Ще одна ключова суперечність полягає в тому, що сам «зелений» перехід потребує продукції з високими викидами.

• Фундаменти вітрових турбін вимагають великих обсягів цементу.
• Конструкції турбін та інфраструктура – значних обсягів сталі.
• Ці матеріали переважно виробляються з використанням дешевої енергії вугілля.

Таким чином, енергетичний перехід у буквальному сенсі частково підживлює економіки, залежні від викопного палива, в Азії, Африці та Південній Америці.

ШІ, дата-центри та новий попит на енергію

Додатковим драйвером попиту на вуглеводні стала стрімка розбудова дата-центрів для штучного інтелекту.

• Економіки Заходу дедалі більше орієнтуються на ШІ та цифрові сервіси.
• Водночас саме цемент, сталь і вугілля забезпечують фізичну основу цієї інфраструктури.
• Оператори дата-центрів відкрито використовують будь-які джерела енергії, здатні забезпечити цілодобове постачання.

У результаті формується глибокий розрив між країнами, що роблять ставку на високі технології, та тими, чия економіка тримається на базових матеріалах. Проте саме другі фактично енергетично підтримують перших.

Висновок

Європа та інші західні економіки змогли скоротити власні викиди значною мірою завдяки деіндустріалізації та жорстким вуглецевим квотам, які зробили важке виробництво неконкурентним. Проте глобально це не вирішило проблему – викиди були просто переміщені.

Досвід Китаю наочно демонструє: енергетичний перехід так само залежить від дешевої й доступної енергії, як і традиційна промисловість. І поки ця залежність зберігається, світовий попит на вугілля та інші вуглеводні залишатиметься високим, попри всі декларації про «нульові викиди».

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Міністр енергетики США Кріс Райт різко розкритикував політику досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року, заявивши, що вона підриває енергетичну безпеку, загрожує торговельним угодам зі ЄС та призведе до економічних втрат для населення. Його позиція формує новий вектор у відносинах США–ЄС, що може призвести до конфлікту навколо кліматичних регуляцій і вплинути на глобальні енергетичні ринки у цьому десятилітті.

Суперечка США та ЄС навколо стратегії Net Zero

США проти кліматичних обмежень ЄС

• «Net zero 2050 — це колосальна катастрофа», — заявив Райт у коментарі Financial Times.
• Він назвав стратегію «монструозною програмою зубожіння людей» та зазначив, що її реалізація є нереальною.
• Критика пролунала напередодні його поїздки до Європи на газовий саміт та переговори з євроінституціями.
• ЄС просуває Carbon Border Adjustment Mechanism (CBAM), відомий як «вуглецевий податок на кордоні», що накладає збори на імпорт товарів з високими викидами.
• Багато компаній зі США та інших країн вже сигналізують про ризик виходу з європейського ринку через ці обмеження.

«Вважаю, що ці регуляції суттєво загрожують реалізації торговельної угоди, яку було досягнуто», — Кріс Райт, міністр енергетики США.

Загрози для торгівлі та конкуренції

• ЄС прагне посилити контроль над імпортом енергоємної продукції, тоді як США вбачають у цьому бар’єри для експорту.
• Аналітики вже оцінюють американсько-європейську угоду з енергетичної торгівлі як нереалістичну, навіть без урахування нових податкових важелів.
• CEO ExxonMobil Даррен Вудс у ІІ кварталі 2025 року наголосив на «руйнівних штрафах» у рамках європейських правил.

Попередні заяви та позиція США

• Ще у квітні 2025 року Райт у Польщі заявив, що політика ЄС позбавляє громадян доступної та надійної енергії.

• «Кліматична тривожність вже знизила енергетичну свободу, а отже — добробут і національну безпеку Західної Європи», — Кріс Райт.

• Він наголосив: доступність енергії важливіша за сталий розвиток.
• За його словами, найбільший виклик сьогодення — платоспроможність домогосподарств, а не кліматичні ризики.

Конфлікт з IEA

• США можуть залишити Міжнародне енергетичне агентство (IEA), якщо воно не повернеться до прогнозування попиту без акценту на «зелену» енергетику.

• «Ми зробимо одне з двох: або реформуємо роботу IEA, або вийдемо з неї», — заявив Райт у липні 2025 року в інтерв’ю Bloomberg.

• Він назвав прогноз агентства щодо піку попиту на нафту у цьому десятилітті «повною нісенітницею».

Висновки

• Курс США на відмову від політики Net Zero формує протистояння з ЄС та створює невизначеність для глобальних нафтових і газових ринків.
• Реалізація європейських вуглецевих правил може зменшити конкурентність американських компаній та призвести до зміни торговельних потоків.
• Позиція США щодо IEA ставить під питання міжнародну координацію енергетичної безпеки, що посилює ризики для світових ринків.
• У довгостроковій перспективі протиріччя між США та ЄС можуть стати чинником структурних змін на нафтовому ринку.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com

Shell, Aker BP та Enbridge відмовилися від участі в глобальній ініціативі Science Based Targets initiative через проєкт стандарту, який забороняє нові розробки родовищ. Розробка стандарту зупинена, але організація заперечує тиск з боку нафтогазової галузі.

Напруга між енергетичними корпораціями та кліматичними стандартами загострюється

Низка провідних енергетичних компаній — Shell, норвезька Aker BP та канадська Enbridge — вийшли зі складу консультативної групи Science Based Targets initiative (SBTi), що формує глобальні стандарти скорочення викидів. Причиною стало положення проєкту стандарту, який фактично забороняв нові нафтогазові розробки після подання кліматичного плану або після 2027 року.

• Документ передбачав різке скорочення видобутку викопного пального, що викликало занепокоєння щодо реалістичності досягнення цілей Net Zero.
• Shell заявила, що стандарт «не відображає позицію галузі в будь-якій суттєвій формі», попри збереження мети досягти Net Zero до 2050 року.
• Aker BP вказала на обмеженість впливу на процес, але наголосила, що це не є ознакою ослаблення її кліматичних амбіцій.
• Enbridge відмовилась коментувати ситуацію.

SBTi призупинила роботу над стандартом для нафти й газу

Після резонансних виходів компаній організація SBTi оголосила про «призупинення» роботи над стандартом для нафтогазової галузі, посилаючись на «внутрішні ресурси». Водночас було заперечено твердження про вплив галузі на це рішення.

«Немає жодних підстав вважати, що рішення було спричинене тиском з боку індустрії», — повідомили в SBTi.

Окремо зазначено, що SBTi також відклала та пом’якшила рекомендації для фінансових установ, зокрема щодо термінів припинення фінансування компаній, які розробляють нові родовища — з 2025 року їх перенесли на 2030 рік після призначення нового CEO Девіда Кеннеді.

Зростаючий розрив між кліматичними рамками та енергетичними інтересами

Ключова розбіжність полягає в тому, що спалювання викопного пального залишається основним чинником глобального потепління, і науковці сходяться на думці, що обмеження зростання температури до 1,5°C є критично важливим.

Водночас компанії обережно ставляться до стандартів, які можуть призвести до різкого згортання геологорозвідки, посилаючись на ризики для енергетичної безпеки, інвесторів і спроможності задовольнити майбутній попит.

«Чим більше ми відкладаємо, тим більше прикриття надаємо великим нафтовим компаніям», — зазначив один з учасників процесу, якого цитує Financial Times.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Замовити звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Попри обмежене зростання попиту на нафтопродукти у світі, нові НПЗ продовжують з’являтись. Але хто з гравців першим піде на скорочення?

У світі спостерігається обмежене зростання попиту на нафтопродукти на фоні постійного збільшення нафтопереробних потужностей. Це викликає запитання — хто першим візьме на себе ризик закриття частини потужностей?

Надприбутки закінчилися?

У період рекордних прибутків у галузі, що тривав останні роки, обґрунтувати зупинку або скорочення обсягів переробки було надзвичайно складно. Але якщо маржа почне суттєво знижуватись, учасники ринку можуть знову побачити сенс у згортанні діяльності. Варто зазначити, що поточна аналітика МЕА включає лише вже оголошені проєкти з виведення з експлуатації, тож реальний масштаб майбутньої раціоналізації, ймовірно, є суттєво більшим.

Планове технічне обслуговування є дорогим. Якщо при цьому середовище маржі є нестабільним або падає регіональний попит, що змушує операторів орієнтуватись на експорт, власники можуть розглядати варіанти продажу чи повного закриття активу. Особливо це актуально, якщо під час модернізації потрібно вкладати додатковий капітал для відповідності новим екологічним нормам, покращення енергоефективності чи переходу до виробництва низьковуглецевого пального — усі ці інвестиції можуть мати негативну окупність.

На черзі відкладання модернізації

У такому випадку раціональним рішенням може бути відкладання модернізації, продаж активу або повне згортання виробництва. Хоча продаж діючого НПЗ лишається бажаним для багатьох власників, знайти покупців стає дедалі складніше.

Окрім стратегічних покупок часток у великих азійських НПЗ з боку національних нафтокомпаній Близького Сходу — які зазвичай пов’язані з довгостроковими контрактами на постачання сирої нафти — інші іноземні компанії дедалі менше зацікавлені у таких активах. У розвинених країнах незалежні гравці поступово «викачують» залишкову вартість активів, не інвестуючи в них довгостроково. У цьому контексті саме торговельні доми залишаються найбільш імовірними покупцями.

Крім того, у регіонах на кшталт Каліфорнії законодавство, яке зобов’язує колишніх і теперішніх власників відповідати за майбутню рекультивацію територій, також стає чинником, який може схилити до рішення про закриття потужностей, а не їх продаж.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA 

Замовити тижневий звіт по ринку

Німеччина, яка протягом багатьох років виступала проти визнання атомної енергетики «зеленою» та еквівалентною відновлюваній, змінила свою позицію під керівництвом нового канцлера Фрідріха Мерца.

Це може розблокувати тривалі переговори у межах ЄС щодо досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року.

• Уряд Олафа Шольца раніше виступав категорично проти атомної енергетики в ролі «зеленої» альтернативи, разом з Австрією формуючи антиядерний табір.
• У квітні 2023 року Німеччина вивела з експлуатації останні три атомні електростанції, завершивши понад 60 років комерційного використання ядерної енергії.
• Початкове рішення про поступову відмову від атомної енергетики було ухвалене канцлеркою Ангелою Меркель після аварії у Фукусімі у 2011 році.
• Водночас, енергетична криза 2022 року загострила дебати між Німеччиною та Францією щодо ролі атомної енергетики в «зеленому» переході.

«Це буде справжній поворот у політиці,» — зазначив німецький урядовець у коментарі для *Financial Times*.

Відкриття для нових технологій

Низка країн ЄС, зокрема Данія та Італія, вже почали розглядати варіанти повернення до атомної енергетики після десятиліть перерви. Особливий інтерес викликають малі модульні реактори (SMR), що здатні доповнити відновлювану генерацію.

• SMR вважаються безпечнішими та швидшими у будівництві, що робить їх привабливими для країн з обмеженими енергетичними ресурсами або територією.
• Інтеграція атомної енергетики може допомогти уникнути надмірної залежності від викопного палива та російського газу.

Австрія, однак, залишається одним з останніх критиків включення атомної енергетики до «зеленого» портфеля ЄС. Але в умовах геополітичної нестабільності та зростання енергетичних ризиків цей спротив виглядає все менш стійким.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Уряд Великої Британії схвалив розширення офшорної вітрової електростанції Rampion 2, що додасть 1,2 ГВт потужності та забезпечить електроенергією понад мільйон домогосподарств. Це частина національної стратегії досягнення вуглецевої нейтральності до 2030 року.

Велика Британія, яка вже є одним зі світових лідерів у сфері вітрової енергетики, продовжує масштабне розширення своєї потужності, зокрема офшорної. Нещодавно уряд країни схвалив будівництво проєкту Rampion 2 — офшорної вітрової електростанції біля південного узбережжя Англії.

Rampion 2 додасть 1,2 гігавата (ГВт) потужності, що дозволить забезпечити електроенергією близько 1 мільйона домогосподарств у Великій Британії. Загалом уряд країни планує до 2030 року вчетверо збільшити офшорну вітрову потужність як частину своєї стратегії досягнення цілей нульового рівня викидів вуглецю (net-zero).

У 2023 році 46,4% всієї електроенергії у Великій Британії було вироблено з відновлюваних джерел, з яких 61% припадає саме на вітрову енергетику. З цієї кількості близько 39,7% генерується на суші, а 60,3% — на морі.

Історія вітрової енергетики Великої Британії бере свій початок з 1991 року, коли було збудовано першу комерційну наземну вітрову електростанцію потужністю 1 ГВт. У 2024 році вітрова потужність країни зросла до 30 ГВт — удвічі більше, ніж у 2017-му. У Великій Британії нині встановлено 11 906 турбін, з яких 9 141 розміщені на суші, а 2 765 — на морі, включаючи 10 плавучих і 2 755 закріплених.

В офшорній вітровій галузі країни вже працює близько 32 000 осіб, і ця цифра, за прогнозами, може зрости до понад 120 000 до 2030 року. За умови досягнення 60 ГВт встановленої потужності до кінця поточного десятиліття, додана вартість для економіки може сягнути 58,5 мільярда доларів США.

Станом на початок 2025 року Велика Британія стала найбільшим виробником офшорної вітрової енергії в Європі та другою країною у світі після Китаю — з 14 ГВт встановленої потужності.

На початку квітня уряд країни офіційно схвалив розвиток проєкту Rampion 2. Очікується, що розширення включатиме встановлення 90 нових турбін, які дадуть змогу збільшити потужність вітроелектростанції на 1,2 ГВт. Будівельна фаза, що має розпочатися у 2026 році, створить близько 4 000 робочих місць.

Хоча рішення уряду про схвалення проєкту очікувалося ще у лютому, його ухвалення було відкладено з метою збору додаткової інформації від розробника.

Проєкт реалізується за участі компанії RWE (контрольний пакет 50,1%), консорціуму під керівництвом Macquarie (25%) та компанії Enbridge (24,9%). Вироблена електроенергія буде транспортуватися підводними кабелями, а далі — підземним кабелем до нової підстанції в Oakendene, поблизу Cowfold. Звідти електроенергія надходитиме в національну мережу в Bolney (Сассекс). Очікується, що вітрова електростанція буде введена в експлуатацію наприкінці 2020-х років.

Джерело: НТЦ Псіхєя
За матеріалами: oilprice.com