Морське постачання сирої нафти до Китаю у липні має зрости після 10-річного мінімуму. Причиною названо прибуття заблокованих вантажів із Перської затоки та зростання потоків із росії.

Після падіння до 6,2 млн барелів на добу очікується відновлення

Морське постачання сирої нафти до Китаю зросте до 7,8 млн барелів на добу у липні. Місяцем раніше показник становив 6,2 млн барелів на добу, що у матеріалі названо 10-річним мінімумом.

Зростання пояснюється тим, що заблоковані вантажі з Перської затоки нарешті досягають Китаю. Також зазначено, що потоки з росії збільшуються на 10%.

Водночас внутрішнє споживання в Китаї залишається обмеженим. Це означає, що відновлення імпорту не обов’язково свідчить про таке саме швидке зростання внутрішнього попиту.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com.

Морське постачання сирої нафти до Китаю у липні має зрости після 10-річного мінімуму. Причиною названо прибуття заблокованих вантажів із Перської затоки та зростання потоків із росії.

Після падіння до 6,2 млн барелів на добу очікується відновлення

Морське постачання сирої нафти до Китаю зросте до 7,8 млн барелів на добу у липні. Місяцем раніше показник становив 6,2 млн барелів на добу, що у матеріалі названо 10-річним мінімумом.

Зростання пояснюється тим, що заблоковані вантажі з Перської затоки нарешті досягають Китаю. Також зазначено, що потоки з росії збільшуються на 10%.

Водночас внутрішнє споживання в Китаї залишається обмеженим. Це означає, що відновлення імпорту не обов’язково свідчить про таке саме швидке зростання внутрішнього попиту.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com.

Експорт сирої нафти та конденсату з Перської затоки у першій половині липня повертався до довоєнних рівнів — 12–13,6 млн барелів на добу. Водночас відновлення не виглядає стійким через нове сповільнення руху через Ормузьку протоку.

Коротке відновлення експорту не зняло ризику для сировинної бази виробництва бензинів

За даними, наведеними OilPrice.com, потоки нафти й конденсату із Саудівської Аравії, ОАЕ, Іраку, Ірану та Кувейту зросли на 16% проти червня за перші два тижні липня. Kpler оцінив середній показник у 12 млн барелів на добу, тоді як Vortexa — у 13,6 млн барелів на добу.

Матеріал зазначає, що за оцінкою Kpler найбільше місячне зростання експорту показали Іран, Ірак і Саудівська Аравія. Vortexa, зі свого боку, оцінює Ірак як країну з найбільшим місячним приростом. Це свідчить про коротке поліпшення сировинного балансу у першій половині липня.

Однак OilPrice.com підкреслює, що відновлення навряд чи збережеться, оскільки рух через Ормузьку протоку знову різко сповільнюється на тлі поновлення бойових дій між США та Іраном. Для ринку бензинів це має значення через сировинну базу НПЗ: навіть якщо фізичні обсяги нафти тимчасово зросли, нестабільність маршруту не дає ринку стійкого сигналу про нормалізацію.

Для європейських імпортерів нафтопродуктів така ситуація означає збереження ризикової премії в ланцюгу від сирої нафти до бензинів, особливо якщо переробка в Азії та на Близькому Сході залишається обмеженою.

Джерело: Terminal. За матеріалами: OilPrice.com.

Експорт сирої нафти й конденсату з Перської затоки у першій половині липня відновився до 12–13,6 млн барелів на добу і фактично повернувся до довоєнного рівня. За перші два тижні місяця потоки зросли на 16% порівняно з червнем. Однак відновлення може виявитися короткочасним: через нову ескалацію між США та Іраном кількість танкерних проходів через Ормузьку протоку вже різко скорочується. На тлі загострення Brent знову перевищила $90 за барель, тоді як WTI торгувалася на рівні $84,25 за барель.

Експорт нафти з Перської затоки відновився до довоєнного рівня, але нова ескалація знову перекриває Ормуз

Нафтовий експорт із Перської затоки в першій половині липня продемонстрував різке відновлення після попередніх перебоїв. За даними Kpler і Vortexa, потоки сирої нафти та конденсату досягли рівнів, близьких до довоєнних.

• Kpler оцінила середній обсяг експорту приблизно у 12 млн барелів на добу;
• Vortexa надала вищу оцінку — близько 13,6 млн барелів на добу;
• за перші два тижні липня потоки з Саудівської Аравії, ОАЕ, Іраку, Ірану та Кувейту зросли на 16% порівняно з червнем.

За оцінкою Kpler, найбільше місячне зростання експорту продемонстрували Іран, Ірак і Саудівська Аравія. Дані Vortexa дещо відрізняються: за її оцінкою, лідером відновлення став Ірак.

Відновлення виявилося нестійким

Повернення експорту до довоєнних показників може виявитися лише коротким епізодом. Аналітичні компанії вже зафіксували різке скорочення кількості танкерів, що проходять через Ормузьку протоку.

Причиною стала нова ескалація бойових дій між США та Іраном. Рух через одну з ключових транспортних артерій світового нафтового ринку знову сповільнюється до мінімальних рівнів.

«Ми спостерігаємо уповільнення активності, а це означає, що країнам доведеться скорочувати видобуток, що зменшить обсяг сирої нафти, який буде відвантажуватися», — заявив аналітик Kpler Йоганнес Раубалл.

Таким чином, проблема Ормузької протоки знову виходить за межі суто транспортного ризику. Якщо експортні маршрути не дозволяють стабільно вивозити нафту, країни-виробники можуть бути змушені скорочувати видобуток. У такому разі логістичний шок безпосередньо трансформується у скорочення фізичного постачання на світовий ринок.

Танкерні перевезення знову опинилися під загрозою

Ситуація у протоці залишається нестабільною. Повідомлялося, що після іранських ударів по суднах один із танкерів, імовірно, зупинився безпосередньо у водному шляху.

Водночас судноплавство через Ормузьку протоку опинилося під впливом одночасних дій Ірану та США. Згідно з наведеним у матеріалі описом ситуації, США зосереджуються на іранських та пов’язаних з Іраном суднах, тоді як Іран атакує кораблі країн-союзників США.

Це створює ризик так званої подвійної блокади, за якої можливості безпечного проходження танкерів можуть обмежуватися діями обох сторін конфлікту.

«Найближчі дні та тижні дадуть чіткіше уявлення про сталий рівень експорту нафти з регіону в умовах поновлення подвійних блокад», — заявив аналітик Barclays Амарпріт Сінгх.

Ринок отримав коротке вікно для відновлення постачання

Дані за першу половину липня показують, наскільки швидко експорт із Перської затоки може відновлюватися за умови покращення судноплавства через Ормуз. Водночас нове падіння кількості танкерних проходів демонструє нестійкість такого відновлення.

• 12–13,6 млн барелів на добу — оцінений діапазон експорту сирої нафти й конденсату в першій половині липня;
• 16% — зростання потоків за перші два тижні липня порівняно з червнем;
• Саудівська Аравія, ОАЕ, Ірак, Іран і Кувейт забезпечили відновлення регіонального експорту;
• нова ескалація вже призвела до різкого скорочення танкерних проходів через Ормузьку протоку;
• подальше уповільнення експорту може змусити виробників зменшувати видобуток.

Отже, головним питанням для світового нафтового ринку стає не потенційна експортна спроможність країн Перської затоки, а можливість стабільно й безпечно вивозити видобуту нафту через Ормузьку протоку. Липневе відновлення показало, що регіон здатний швидко нарощувати експорт після послаблення обмежень. Нова ескалація так само швидко розвернула цю тенденцію.

Brent повернулася вище $90 за барель

Ринок уже відреагував на нове загострення. Ескалація бойових дій повернула ціну Brent вище психологічно важливої позначки $90 за барель. На момент підготовки вихідного матеріалу американська WTI торгувалася на рівні $84,25 за барель.

• Brent — понад $90 за барель;
• WTI — $84,25 за барель;
• ключовим фактором ризику залишається фактична інтенсивність руху танкерів через Ормуз;
• тривалі перебої можуть скоротити не лише експорт, а й безпосередньо видобуток у країнах регіону.

Таким чином, перша половина липня продемонструвала можливість швидкого повернення нафтового експорту Перської затоки до довоєнних рівнів, але водночас підтвердила його критичну залежність від безпеки Ормузької протоки. Якщо нове скорочення танкерного руху виявиться тривалим, ринок знову може зіткнутися не лише з логістичними перебоями, а й зі зменшенням фізичних обсягів нафти, доступних для світових споживачів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: OilPrice.com.

Рух нафти й газу через Ормузьку протоку може стабілізуватися лише на рівні 60–70% від довоєнних обсягів. Якщо Іран збереже фактичний контроль над ключовим морським маршрутом, світовий ринок отримає не короткострокову кризу, а нову модель постачання, де доступ до протоки залежатиме від політичної орієнтації судновласників і держав.

Ормузька протока переходить у режим політичного контролю

Ормузька протока залишається одним із найважливіших вузлів світової торгівлі нафтою та газом. Через неї проходить значна частина енергетичних потоків із Перської затоки, тому будь-яке обмеження руху танкерів безпосередньо впливає на ціни Brent, WTI та фізичні партії нафти.

Аналітики і політики попереджають: навіть за умов продовження перемир’я між США та Іраном трафік через протоку може не повернутися до рівнів, які існували до 28 лютого.

«Що б не сталося, іранці контролюватимуть Ормузьку протоку в осяжному майбутньому. Навіть не має значення, що буде написано в угоді. Усі в регіоні в це вірять», — заявив Амос Хохштейн, старший радник президента Байдена з питань національної безпеки та енергетики.

Переговори між США та Іраном наразі зосереджені не на завершенні бойових дій, а на продовженні режиму припинення вогню. Водночас між сторонами залишаються розбіжності щодо тексту угоди.

Новий ризик для судноплавства

За оцінкою RBC Capital Markets, якщо Іран збереже оперативний контроль і вплив на Ормузьку протоку, це призведе до суттєво нижчих потоків через водний шлях.

• Трафік танкерів відновився лише частково і залишається значно нижчим за довоєнні рівні.
• США координують окремі проходи суден через Ормузьку протоку, однак ці переходи не відновлюють повноцінний довоєнний режим.
• Очікуваний рівень стабілізації може становити лише 60–70% від попередніх обсягів.

«Це не спричиняє рецесію так, як могли б припускати деякі апокаліптичні сценарії, але це не дозволяє повернутися до довоєнного відновлення», — зазначив Річард Мід, головний редактор Lloyd’s List.

За його оцінкою, формується більш небезпечна модель: постійно розділена протока, де доступ визначається не принципом свободи навігації, а політичною належністю. Китайські судна можуть отримувати преференційний режим, тоді як західним суднам, імовірно, доведеться платити за право проходу.

Нафтовий ринок наближається до дефіциту запасів

Паралельно керівники великих нафтових компаній попереджають про швидке вичерпання запасів. За оцінкою Exxon, ринок може зіткнутися з критично низькими запасами вже протягом двох-трьох тижнів.

«Ми наближаємося до нечуваних рівнів запасів. Справді дуже, дуже низьких рівнів», — заявив Ніл Чепмен, старший віцепрезидент Exxon.

Поточна динаміка цін поки що залишається нижчою за кризові очікування:

• Brent знизився з нещодавніх максимумів понад $100 за барель до трохи більше ніж $93 за барель.
• WTI торгувався нижче $90 за барель.
• У разі продовження перебоїв у Перській затоці аналітики допускають рівень $120–150 за барель.

Chevron також вказує на зменшення ринкових буферів. Стратегічний нафтовий резерв США скоротився до 365,1 млн барелів проти 415,4 млн барелів до початку ударів США та Ізраїлю по Ірану наприкінці лютого.

«Буфери та амортизатори поступово вичерпуються, а здатність ринку поглинати цей дисбаланс сьогодні різко зменшилася порівняно з тим, що було на початку», — заявив Майк Вірт, головний виконавчий директор Chevron.

Червень і липень можуть стати періодом цінової корекції

Аналітики раніше вказували, що повний масштаб кризи світовий ринок може відчути наприкінці червня або на початку липня. Керівництво Big Oil фактично підтверджує цей часовий горизонт.

«Протягом наступних кількох тижнів ми, ймовірно, побачимо, як цей тиск більш прямо перейде у фізичні ціни, і я очікував би більшого висхідного тиску в червні та, безумовно, у липні», — заявив Майк Вірт.

Це означає, що ринок нафти входить у фазу, де цінові рішення дедалі більше визначатимуться не політичними заявами, а фізичною доступністю ресурсу, станом запасів і реальними обмеженнями судноплавства в Перській затоці.

Джерело: Terminal За матеріалами: Oilprice.com

Світовий енергоринок, за оцінками учасників ефіру «Говорить Київ. Економіка», опинився під тиском через ризики для Ормузької протоки — ключового маршруту експорту нафти й зрідженого природного газу з країн Перської затоки. У розмові з директором енергетичних програм Центру Разумкова Володимиром Омельченком йшлося про те, що через протоку в нормальних умовах проходить близько 20 млн барелів нафти на добу, або майже п’ята частина світового споживання. Для України головний наслідок, за логікою співрозмовників, полягає не лише у подорожчанні імпортного ресурсу, а й у внутрішніх ризиках ринку — маржі мереж, слабкій конкуренції та затримці між зовнішнім шоком і фактичним надходженням дорогого пального на АЗС.

Що показала розмова про глобальну нафтову кризу і український ринок пального

Чому Ормузька протока має настільки велике значення

• Ормузька протока — це вузький вихід із Перської затоки, через який проходять основні морські потоки нафти й частина торгівлі зрідженим природним газом.
• За словами Володимира Омельченка, її ширина становить приблизно 20–25 кілометрів, а в нормальних умовах через неї проходить близько 60 танкерів на добу.
• Експерт наголошує, що через цей маршрут рухається близько 20% світової нафти. Якщо світ споживає 103–104 млн барелів на добу, то втрата до 18–20 млн барелів є критичною для глобальної економіки.
• Окремо підкреслюється значення постачання зрідженого природного газу, насамперед із Катару, одного з найбільших виробників цього ресурсу у світі.

«Через протоку проходить близько 20 мільйонів барелів на добу… це для економіки критично, світової економіки», — Володимир Омельченко.

Чи є альтернатива Ормузькій протоці

• Повноцінної заміни, за оцінкою співрозмовників, немає.
• Частковою альтернативою названо нафтопровід East-West Pipeline у Саудівській Аравії, який може транспортувати нафту до порту Янбу на Червоному морі.
• Озвучена потужність цього маршруту — до 7 млн барелів на добу, тобто він здатен перекрити лише частину потенційних втрат.
• Далі ресурс можна спрямовувати через Суецький канал, однак це лише часткове рішення і не для всіх країн затоки.
• Ідею будівництва окремого каналу в обхід Ормузької протоки учасники розмови вважають економічно сумнівною: попередні оцінки сягали до 100 млрд доларів, а реалізація була б складною через гірську місцевість і тривалі строки.

Чому інші виробники не здатні швидко замістити дефіцит

• На думку експерта, США не можуть швидко замістити навіть пів мільйона барелів на добу, не кажучи вже про втрату в десятки мільйонів барелів.
• Саудівська Аравія названа єдиною країною, яка теоретично могла б оперативно додати 3–4 млн барелів на добу, але й вона залежить від логістики регіону.
• Венесуела, попри великі запаси, не може швидко наростити видобуток через санкції, технологічні обмеження, специфіку надважкої нафти й потребу в дорогих інвестиціях.
• Гаяна, Бразилія, країни Африки та інші виробники, за оцінкою співрозмовника, також не здатні за кілька місяців радикально змінити баланс ринку.
• Норвегія, як прозвучало в ефірі, працює майже на межі своїх можливостей і може додати лише близько 200–300 тис. барелів на добу.
• Щодо росії, в інтерв’ю прозвучала оцінка, що її видобуток перебуває біля межі — приблизно 9,5–10 млн барелів на добу, а більшість родовищ є виснаженими.

Як війна і спекуляції штовхають нафту вгору

• Учасники розмови пояснюють, що на біржах лише близько 5% операцій стосуються фізичної нафти, тоді як близько 95% — це деривативи, тобто фінансові інструменти, прив’язані до очікуваної ціни ресурсу.
• Це означає, що на ринку працює не лише фізичний дефіцит, а й спекулятивний чинник: трейдери реагують на новини, посилюючи рух котирувань угору.
• У розмові прозвучала орієнтирна ціна 105 доларів за барель з припущенням, що за ескалації вона може піднятися вище. Водночас сам експерт наголосив, що точне прогнозування нафтових цін є вкрай невдячною справою.
• Додатково зазначено, що в часи кризи інвестори традиційно переходять у долар як у більш стабільний актив, а зростання нафтових цін підтримує попит на американську валюту.

Що це означає для України вже зараз

• За словами учасників ефіру, після початку загострення українські АЗС вже наступного робочого дня підняли ціни на 3–4 грн за літр.
• Володимир Омельченко поставив під сумнів настільки швидку реакцію саме з боку фізичного імпорту, оскільки новий дорогий ресурс за один день не може бути законтрактований, доставлений з Європи і розвезений по всій країні.
• Звідси робиться висновок, що на українському ринку одночасно діють два чинники:
  • зовнішній — дорожчає нафта й нафтопродукти на світовому ринку;
  • внутрішній — мережі АЗС і трейдери закладають у роздрібну ціну майбутні ризики та додаткову маржу.
• Експерт вказує, що лаг між геополітичною подією і появою на українських АЗС партій, законтрактованих уже за новими цінами, становить приблизно 21–27 діб.

«Ціни злітають вверх, а падають як черепаха», — так Володимир Омельченко описав реакцію паливного ринку на кризу.

Чому в Україні підозрюють антиконкурентну поведінку

• У розмові прямо згадується розслідування Антимонопольного комітету щодо імпортерів і мереж автозаправних станцій.
• Експерт називає український ринок недосконалим і говорить про ознаки олігополії — ситуації, коли кілька великих гравців фактично визначають правила для всіх інших.
• Як аргумент наводиться висока кореляція зміни цін між основними мережами — на рівні 0,9 і більше, тобто майже синхронне підвищення й зниження.
• Це подається як ознака можливої антиконкурентної поведінки, коли ринок реагує не лише на об’єктивну собівартість, а й на узгоджені або дуже схожі комерційні практики.

Звідки Україна бере пальне і чому залежність від імпорту лишається критичною

• У розмові названо основних партнерів України з постачання нафтопродуктів: Греція, Румунія, Литва, Польща, а також, імовірно, Болгарія і частково Угорщина.
• Проблема полягає в тому, що Україна значною мірою втратила власні потужності з переробки, оскільки рф зруйнувала нафтопереробні заводи та частину нафтобаз.
• Через це країна змушена покладатися на імпорт готового продукту, а це підвищує чутливість до світових шоків, логістичних ризиків і коливань цін у Європі.

Який вихід для України бачить експерт

• Володимир Омельченко вважає, що Україні потрібно не лише чекати завершення війни, а й уже зараз думати про відновлення та розвиток власної переробки.
• Окремий акцент зроблено на міні-НПЗ — невеликих нафтопереробних заводах, які можна швидше запускати або будувати, ніж великі комплекси.
• У розмові прозвучала думка, що на час війни допустимим могло б бути тимчасове пом’якшення екологічних стандартів пального — наприклад, перехід від Євро-5 до нижчих стандартів для військових і частини кризового споживання.
• Аргумент простий: це дозволило б зберігати додану вартість в Україні, не вивозити сировину на переробку за кордон, зменшити логістичні ризики й швидше забезпечувати внутрішній ринок.

Що прозвучало про український видобуток нафти

• За словами експерта, у 1991–2002 роках Україна видобувала близько 5 млн тонн нафти, а нині — близько 1,5 млн тонн.
• В інтерв’ю пролунала оцінка, що за наявності своєчасних інвестицій та нормальних умов Україна могла б покривати власною нафтою і переробкою до 40–50% внутрішніх потреб.
• Серед ключових регіонів видобутку названо Полтавську, Сумську, Чернігівську області та Дніпровсько-Донецьку западину.
• Щодо Львівщини, експерт зауважив, що це переважно старі, значною мірою виснажені родовища.

Що з цього випливає для України під час широкомасштабної війни

• Диверсифікація джерел постачання залишається критично важливою, оскільки залежність від кількох зовнішніх маршрутів робить Україну особливо вразливою до глобальних шоків.
• Логістична стійкість набуває не меншого значення, ніж сама ціна ресурсу: затримки, ризики атак, зруйновані бази й потреба у довгому плечі доставки збільшують кінцеву вартість пального.
• Захист критичної інфраструктури прямо пов’язаний з енергетичною безпекою, адже знищення НПЗ, резервуарів і баз зберігання штовхає країну в бік ще більшої імпортної залежності.
• Регуляторні рішення під час війни, за логікою інтерв’ю, мають бути гнучкішими: від стимулів для запуску міні-НПЗ до швидших рішень щодо розосередження потужностей.
• Ціноутворення на українському ринку залежить не лише від світових котирувань, а й від структури внутрішньої конкуренції, маржі мереж та швидкості реакції держави на можливі антиконкурентні практики.

Джерело: Terminal
За матеріалами: «Говорить Київ. Економіка»

Фрахтові ставки для супертанкерів (VLCC), що перевозять нафту з Перської затоки до Азії, стрімко знизилися через послаблення напруженості поблизу Ормузької протоки та стабілізацію судноплавних маршрутів.

Ринок фрахту реагує на геополітичне заспокоєння

У другій половині червня судновласники з обережністю ставились до бронювання VLCC, побоюючись можливої блокади Іраном Ормузької протоки. Проте після ослаблення військової напруги й повернення судноплавства до нормального режиму ситуація на ринку змінилася:

• Ставки фрахту на маршруті Перська затока — Китай знизились до $63 000/день, тоді як два тижні тому сягали майже $100 000/день.
• Повернення суден на стандартні маршрути за даними AIS свідчить про відновлення нормального руху поблизу Оману та Ормузу.
• Премії за військові ризики частково знижені, хоча страхові компанії ще не скасували їх повністю.

Водночас Ормузька протока, яка є критичним маршрутом для приблизно п’ятої частини глобального нафтового постачання, залишається чутливим до загроз. Нових інцидентів з кінця минулого тижня не зафіксовано.

Короткострокові перспективи: падіння ставок може продовжитись

Поки що учасники ринку очікують подальшого зниження ставок, якщо геополітична ситуація залишатиметься стабільною, а кількість доступних танкерів продовжить зростати. Це позитивно відобразиться на котируваннях бензинів й дизельного пального на європейських базисах постачання.

«Ринок поступово відкочується від пікових ставок, викликаних конфліктом між Іраном, Ізраїлем і США», – повідомив один із брокерів.

Замовити тижневий звіт по ринку

Джерело: Terminal.
За матеріалами: OilPrice.com
Додаткові джерела інформації:
gCaptain,
MarineTraffic (AIS дані),
Reuters Energy

З 19 по 21 червня 2025 року світові енергетичні ринки опинилися під тиском через низку чинників — від геополітичної нестабільності до планових зупинок НПЗ, що призвело до зростання премій на бензин і дизель, фрахтових ставок і нових політик державного регулювання цін.

Премії на бензин 92R у Перській затоці сягнули 5,75 USD/бар — найвищий рівень з квітня 2023 року, що викликано браком ресурсу і зростаючим попитом у тендерах, таких як від Pakistan State Oil (7–9 USD/бар над spot).

Зменшення поставок пов’язане з ремонтом на заводах Saudi PetroRabigh (400 000 b/d) та MRPL Mangalore (301 000 b/d), які вплинули на обсяги експорту з Індії (307 000 т за 1–20 червня). Фрахтові ставки на VLCC на маршруті Перська затока–Японія зросли на понад 20 %. Вартість транспортування продуктів (clean freight) збільшилася до 4,5 млн USD. Європейський ринок дизелю показує турбулентність — ICE Gasoil зріс на 15 %, Brent — на 9–10 % з 12 червня, що демонструє чутливість до ризиків у протоках. Єгипет збільшує імпорт дизелю через перебої з ізраїльським газом — імпорт зріс до 354 000 b/d, що на 63 % більше ніж рік тому, більшість обсягу — з Саудівської Аравії. Японія вводить цінові субсидії на бензин — щоб стримати ціни до 175 єн/л (~1,20 USD), влада готує −10 єн/л субсидію з 26 червня.

Хто виграє на ринку

• Трейдингові компанії, які мають у розпорядженні певні обсяги нафти та продуктів у Перській затоці, фіксують підвищені маржі на преміальних постачаннях — зокрема за рахунок надбавок у 2–4 USD/бар у порівнянні з квітнем.
• Саудівські постачальники, які збільшили експорт дизелю до Єгипту, отримують вигоду від екстреного попиту після зупинки постачань ізраїльського газу.
• Власники танкерного флоту, особливо у сегменті VLCC і clean products, заробляють на стрімкому зростанні фрахтових ставок — понад 1 млн USD на рейс більше, ніж у травні.

Очікується, що ринок залишатиметься напруженим щонайменше до кінця червня, а ризики зупинки транспортних коридорів, як-от протока Хормуз, можуть радикально змінити глобальний баланс пропозиції та попиту.

«Наступні тижні покажуть, чи ця динаміка сповільниться після завершення планових техробіт на НПЗ», — відзначають трейдери Argus.

Геополітична напруга в Перській затоці, скорочення виробництва та логістичні вузькі місця створюють високий ризик нестабільності поставок і зростання цін. Фрахтові та страхові надбавки ускладнюють імпорт. Деякі країни, як Японія й Єгипет, вже перейшли до проактивних закупівельних і регуляторних рішень.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Argus Media – 20.06.2025, Reuters – 16.06.2025, Reuters – 19.06.2025

Замовити тижневий звіт по ринку