Сонячна генерація більше не потребує більшого початкового капіталу, ніж вугільна або газова електростанція для виробництва такого самого річного обсягу електроенергії. За даними аналізу Ember, десятиліття тому перевага викопної генерації за стартовими витратами могла сягати п’ятикратного розриву, але тепер цей аргумент майже зник.

Сонце почало конкурувати з викопною генерацією ще до купівлі першої тонни вугілля або кубометра газу

Протягом багатьох років економічний аргумент на користь сонячної енергетики мав слабке місце: вона не потребувала витрат на паливо, мала низькі операційні витрати й могла виробляти дешевшу електроенергію протягом життєвого циклу проєкту, але вимагала значних витрат на старті.

Для багатих країн із глибокими ринками капіталу це було керованою проблемою. Для економік, що розвиваються, з високими відсотковими ставками, обмеженими бюджетами та конкуренцією за інфраструктурні інвестиції саме стартова вартість часто визначала, яку генерацію будуватимуть.

За новим аналізом Ember, сонячна електростанція тепер може вимагати менших початкових інвестицій, ніж вугільна або газова станція для такого самого обсягу виробленої електроенергії. Десять років тому сонячна генерація могла потребувати до п’яти разів більше капіталу.

Викопна генерація втратила фінансову перевагу стартових витрат

Порівняння енерготехнологій часто спотворюється через номінальну потужність: 1 МВт сонячної генерації не виробляє такий самий річний обсяг електроенергії, як 1 МВт газової станції, оскільки сонце не світить безперервно. Тому Ember порівнює не встановлену потужність, а капітал, потрібний для виробництва однакової кількості електроенергії.

Саме це є економічно коректним підходом. У минулому сонячна енергетика потребувала значно більшої встановленої потужності для такого самого річного виробництва, а сонячні модулі були набагато дорожчими. Це створювало простий аргумент на користь викопного палива: побудувати дешевшу станцію зараз, а паливо купувати пізніше.

Масове виробництво зруйнувало цей аргумент. За даними IRENA, повна встановлена вартість сонячної фотоелектричної генерації з 2010 року знизилася на 87%. Виробництво модулів стало масштабним стандартизованим промисловим процесом, ефективність зросла, ланцюги постачання розширилися, а досвід монтажу накопичився майже на всіх великих ринках.

Профіль витрат сонячної генерації не змінився: вона все ще потребує більшості витрат на початку. Але змінилася сама сума потрібного капіталу.

Найбільший ефект може проявитися за межами багатих економік

Для країн, які імпортують викопне паливо, різниця має стратегічне значення. Газова станція може виглядати доступною в день введення в експлуатацію, але кожна вироблена мегават-година створює нову закупівлю палива. Сонячна генерація фактично наперед оплачує значну частину енергопостачання на наступні 25-30 років.

Це особливо важливо для швидкозростаючих економік, що розвиваються. Вони часто одночасно стикаються зі швидким зростанням попиту на електроенергію, високою вартістю позик і залежністю від імпортного вугілля, нафти або газу.

Раніше це створювало парадокс: сонячна енергетика давала нижчі витрати протягом життєвого циклу та більшу енергетичну незалежність, але країни, які найбільше потребували цих переваг, часто мали найвищу вартість капіталу. Проєкт без паливних витрат міг програти викопній станції, бо інвестори надавали більшої ваги сьогоднішньому фінансуванню, а не завтрашньому імпортному рахунку.

Паритет початкових витрат послаблює цю пастку. Сонячна генерація також є модульною: країні не потрібно одним рішенням фінансувати багатогігаватну станцію. Потужність можна додавати мегаватами, розширювати поетапно та розподіляти між великими проєктами, бізнесом і домогосподарствами.

Акумулятори додають витрати, але вже не руйнують економіку сонячної генерації

Річний обсяг електроенергії не є тим самим продуктом, що електроенергія на вимогу. Газова станція може виробляти вночі або під час безвітряного тижня, сонячна — ні. Тому коректне системне порівняння має враховувати акумулятори, мережі, міжсистемні з’єднання, гнучкий попит, гідроенергетику, резервну генерацію та, в окремих регіонах, довготривале зберігання.

Ці витрати реальні. Але премія за гнучкість також швидко знижується. За оцінкою IRENA, вартість акумуляторного зберігання з 2010 року впала на 93%. Остання оцінка IRENA визначає вартість керованої сонячної генерації з акумуляторами приблизно на рівні $54-82 за МВт·год у регіонах із високою інсоляцією.

Для порівняння, нова вугільна генерація в Китаї оцінюється у $70-85 за МВт·год, а нові газові потужності у світі — більш ніж у $100 за МВт·год. IRENA очікує, що вартість керованої сонячної генерації до 2030 року знизиться ще на 30%.

Це не означає, що чотиригодинна батарея може провести всю енергосистему через будь-який сезонний дефіцит. Також це не означає, що однакові економічні умови діють у Стокгольмі та Абу-Дабі. Системні витрати зростають зі збільшенням частки відновлюваної генерації, залежно від місцевого профілю попиту та потрібної тривалості гнучкості.

Викопна генерація також має системні витрати

У матеріалі наголошується, що відновлювані джерела часто змушують враховувати кожен кабель, акумулятор і резервну станцію, тоді як викопну генерацію порівнюють лише на рівні електростанції. Це не є нейтральним порівнянням.

Газові станції потребують трубопроводів, імпортних терміналів, сховищ і паливних контрактів. Вугільна генерація потребує шахт, залізниць, портів і запасів. Обидві технології залежать від цінової волатильності сировини та перебоїв у постачанні.

Є також стратегічна різниця між інфраструктурою та паливом. Акумулятор, лінія електропередачі або сонячна панель можуть надавати послуги роками. Імпортований газ зникає в момент спалювання, після чого його потрібно купувати знову.

Дискусія про сонячну енергетику змінилася

Сонячна генерація не розв’язала всіх системних проблем: енергоперехід і надалі потребує мереж, гнучкості та кращого фінансування. Водночас викопна генерація втратила один із останніх простих економічних аргументів.

«Викопна енергетика втратила один зі своїх останніх простих економічних захистів: її вже не обов’язково дешевше будувати сьогодні й платити за завтра», — йдеться у матеріалі.

Майбутня енергосистема не буде лише сонячною генерацією з одним величезним акумулятором. Вона складатиметься з портфеля: дешевої сонячної та вітрової генерації, акумуляторів для добового перенесення енергії, сильніших мереж, гнучкого споживання, гідроенергетики та інших керованих низьковуглецевих джерел, де вони доступні, а також обмеженого теплового резерву на випадок дефіцитів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com

До кінця 2026 року Узбекистан має намір запустити 6770 МВт нових генеруючих потужностей, зокрема сонячні, теплові, вітрові електростанції та системи накопичення енергії. Загальний інвестиційний портфель паливно-енергетичного комплексу країни налічує 133 проєкти на 51,4 млрд доларів. Виробництво електроенергії планується довести до 90 млрд кВт·год — це на 40% більше, ніж у 2020 році.

Енергетична стратегія Узбекистану: цифри, завдання, темпи

Поточний стан і амбіції

Президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв провів нараду щодо реалізації великих енергетичних проєктів, підвищення стійкості енергосистеми та енергоефективності. Обговорення відбулося у форматі критичного аналізу — з акцентом на затягування процедур і необхідність пришвидшення рішень.

• Сумарна встановлена генеруюча потужність країни — 25,8 тис. МВт.
• Із них 8000 МВт (31%) забезпечують сонячні, вітрові та гідроелектростанції.
• У 2026 році виробництво електроенергії планують довести до 90 млрд кВт·год.
• Це на 40% більше, ніж у 2020 році.

КВт·год (кіловат-година) — це одиниця вимірювання обсягу виробленої або спожитої електроенергії. Для розуміння масштабів: 90 млрд кВт·год — це рівень, що відповідає потребам економіки з високими темпами індустріального розвитку.

На тлі економічного зростання та розширення промисловості у 2026 році очікується додаткове зростання споживання електроенергії ще на 1 млрд кВт·год.

Нові потужності: структура генерації

До кінця року планується введення 6770 МВт нових потужностей, зокрема:

• 2800 МВт — сонячна генерація;
• 2500 МВт — теплова генерація;
• 470 МВт — вітрова генерація;
• 68 МВт — гідроенергетика;
• 884 МВт — системи накопичення енергії.

Системи накопичення енергії — це технології, які дозволяють зберігати електроенергію (зокрема від сонячних і вітрових станцій) та використовувати її у пікові години споживання, підвищуючи стабільність енергосистеми.

Інвестиції: масштаб і пріоритети

Інвестиційний портфель паливно-енергетичного комплексу включає 133 проєкти на 51,4 млрд доларів. Водночас окремо виділено 73 стратегічні проєкти загальною вартістю 43 млрд доларів, для яких необхідно виробити системний підхід реалізації.

Міністр енергетики Журабек Мірзамахмудов повідомив, що у 2026 році планується залучити понад 10 млрд доларів іноземних інвестицій.

«Поруч із цим доручено забезпечувати використання якісної та ефективної вітчизняної продукції, розширювати її виробництво та налагодити роботу з новим агентством у цьому напрямку. Також у поточному році поставлено завдання забезпечити використання в енергетичних проєктах місцевої продукції щонайменше на суму, еквівалентну 1 млрд доларів», — зазначив міністр енергетики.

• У 2025 році обсяг місцевої складової в інвестиційних проєктах становив 737 млн доларів.
• У 2026 році поставлено завдання перевищити 1 млрд доларів.

Регіональні проєкти

У 2026 році в Самаркандській області реалізують два великі енергетичні проєкти:

• Будівництво вітрової електростанції потужністю 500 МВт у Булунгурському районі.
• Зведення сонячної електростанції загальною потужністю 1000 МВт (дві черги по 500 МВт) у масиві Сазаган Нурабадського району.

У Бухарській області найближчими роками планують реалізувати ще шість великих проєктів на основі сонячної та вітрової енергетики загальною потужністю понад 3000 МВт на рік.

Проблемні питання

Під час наради було розкритиковано випадки затягування погоджень та процедур виділення земельних ділянок, що призводить до відтермінування запуску нових і розширення чинних проєктів.

• Дано доручення прискорити питання надання земель.
• Окрему увагу приділено зміні категорій земель для енергетичних об’єктів.
• Наголошено на координації між Міністерством енергетики та регіональними органами влади.

Що означає ця стратегія

Енергетична політика Узбекистану демонструє кілька системних акцентів:

• Диверсифікація генерації — поєднання сонячної, вітрової, теплової енергетики та накопичувачів.
• Зростання частки ВДЕ (відновлюваних джерел енергії) — вже 31% встановленої потужності.
• Акцент на локалізацію виробництва — понад 1 млрд доларів місцевої складової у 2026 році.
• Активне залучення іноземного капіталу — понад 10 млрд доларів протягом року.

Таким чином, країна намагається одночасно нарощувати обсяги генерації, підвищувати стійкість енергосистеми та розвивати внутрішній промисловий потенціал.

Джерело: Terminal

За матеріалами: gazeta.uz

Пропан дедалі частіше розглядається як практичний та масштабований енергоресурс для транспорту, резервного електроживлення, агросектору й комерційних об’єктів. Водночас його впровадження залишається нерівномірним. Матеріал окреслює конкретні кроки, за допомогою яких державні та місцеві органи влади можуть стимулювати попит на пропан, знижуючи витрати, регуляторні бар’єри та підвищуючи енергетичну стійкість.

Роль держави у розширенні використання пропану

Фінансові стимули як ключ до зростання

• Податкові кредити, гранти та компенсації можуть суттєво знизити початкові капітальні витрати, які часто стримують перехід на пропан.
• У транспорті автогаз означає використання пропану як моторного пального. Програми у штатах Техас і Колорадо покривали частину витрат на переобладнання автопарків або надавали пільги за кожен галон пального.
• У сільському господарстві стимули для пропанових двигунів зрошення, зерносушарок і теплових прополювачів заохочують відмову від дизелю та бензину з вищими викидами і витратами.
• Для складів і комерційних об’єктів фінансова підтримка модернізації HVAC систем, встановлення пропанових навантажувачів і резервних генераторів знижує навантаження на малий і середній бізнес.

Регуляторні зміни та швидші дозволи

• Спрощення дозвільних процедур зменшує затримки у впровадженні пропанових рішень.
• Резервні генератори на пропані часто стикаються зі складними погодженнями, особливо в міських або пожежонебезпечних районах. Чіткі норми у пожежних і будівельних кодексах знижують ці ризики.
• Сучасні пропанові двигуни відповідають стандартам EPA та OSHA для приміщень, що дозволяє перегляд застарілих обмежень для складів і комерційних будівель.

Інтеграція пропану в енергетичні та кліматичні плани

• Визнання пропану частиною енергобалансу формує довгостроковий попит і доступ до фінансування.
• Пропанові транспортні засоби забезпечують негайне скорочення викидів оксидів азоту порівняно з дизелем і мають нижчу повну вартість життєвого циклу.
• У генерації пропан підтримує мікрогрід та аварійні системи, підвищуючи стійкість під час пікових навантажень і стихійних лих.

Державно-приватні партнерства та підготовка кадрів

• Партнерства між владою, бізнесом і освітою пришвидшують поширення технологій.
• Шкільні округи у Джорджії та Індіані переходили на пропанові автопарки, знижуючи витрати на пальне та техобслуговування.
• Інвестиції у професійну підготовку з монтажу та обслуговування пропанових систем створюють робочі місця і підтримують інфраструктуру попиту.

Освіта та інформування споживачів

• Інформаційні кампанії долають хибні уявлення про пропан.
• Менеджери автопарків потребують даних про повну вартість володіння та логістику заправок.
• Фермери – порівнянь пропанової та дизельної техніки.
• Власники будівель – прикладів ефективності систем опалення і гарячого водопостачання.

Висновки для України в умовах війни

• Ринок нафти й нафтопродуктів: пропан може доповнити диверсифікацію джерел енергії, зменшуючи залежність від імпортних нафтопродуктів і підвищуючи логістичну стійкість.
• Критична інфраструктура: використання пропанових генераторів у лікарнях, громадах і на об’єктах водопостачання підсилює готовність до масованих ударів та відключень.
• Ціноутворення: нижча маржа та стабільніші податкові підходи до пропану можуть стримувати зростання витрат для споживачів попри воєнні ризики.

У більшості  країн пропан нині сприймається як практичне, масштабоване та екологічно відповідальне рішення для транспорту, генерації, агросектору й комерційних об’єктів. Однак реалізація цього потенціалу потребує скоординованих дій держави та місцевих громад.

Джерело: Terminal

За матеріалами: LP Gas Magazine

Індія у серпні зафіксувала найшвидше зростання генерації електроенергії за останні п’ять місяців, що напряму пов’язано з рекордним відновленням промисловості. Водночас ризики зовнішньої торгівлі та тарифних бар’єрів можуть вплинути на подальшу динаміку.

Індія балансує між короткостроковим посиленням залежності від викопних джерел і довгостроковим курсом на енергетичну трансформацію.

Промисловий драйвер

• Генерація електроенергії у серпні зросла на 4% (аналіз Reuters даних Grid India).
• Виробнича активність досягла максимуму з 2008 року.
• PMI у промисловості (HSBC, S&P Global) зафіксував найшвидше поліпшення за 17,5 років.

S&P Global зазначає: «Стійкий попит продовжує підтримувати значне зростання замовлень на фабриках та виробництва».

Оскільки виробництво споживає близько половини всієї електроенергії, зростання PMI стало каталізатором для рекордного підйому генерації. Аналітики прогнозують продовження тренду у найближчі два квартали після завершення сезону мусонів.

Зовнішні бар’єри

• США підвищили тарифи на індійські товари на 50%.
• Чверть цього підвищення пов’язана з закупівлею Індією російської нафти.

Reuters відзначає: «Залишаються сумніви, як індійська промисловість впорається з новими тарифами».

Цей фактор створює додаткові ризики для експорту, але внутрішній попит на електроенергію поки демонструє стійке зростання.

Вугільна енергетика та відновлювані джерела

• У серпні вугільна генерація вперше за п’ять місяців показала річне зростання.
• У травні вугілля впало до мінімуму з часів локдаунів 2020 року через зростання «зеленої» генерації та відсутність спеки.
• Індія достроково на 5 років виконала план — 50% встановлених потужностей з невикопних джерел.

Втім, наявність потужностей не дорівнює їхньому використанню. Обмеження у мережах, затримки з батареями та інфраструктурні проблеми не дозволяють відновлюваним джерелам швидко витіснити вугілля.

Висновки

• Зростання промисловості й попиту на енергію підтримує попит на нафту.
• Торговельні бар’єри з боку США можуть посилити залежність Індії від дешевшої російської нафти.
• У середньостроковій перспективі розширення «зеленої» генерації може знизити структурний попит на нафту, хоча швидкого ефекту очікувати не варто.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

Близький Схід є основним регіоном світу, де електроенергія традиційно виробляється шляхом спалювання нафтопродуктів. Проте в останні роки розгорнуто активні зусилля щодо збільшення постачання природного газу, що дозволить суттєво знизити споживання нафти в енергетиці протягом прогнозованого періоду.

Використання нафти

Очікується, що використання сирої нафти, мазуту та газойлю у виробництві електроенергії скоротиться на дві третини до кінця десятиліття. У 2024 році обсяг споживання нафти в енергетиці в регіоні оцінювався майже у 1,7 млн барелів на добу, з яких 670 тис. — мазут, 710 тис. — сира нафта і 280 тис. — газойль. Якщо заявлені проєкти буде реалізовано, то до 2030 року цей показник зменшиться на 1,1 млн барелів на добу — до 540 тис., завдяки запуску нових газових та відновлюваних об’єктів. При цьому на частку Саудівської Аравії припаде близько 1 млн барелів цього скорочення.

Відновлювана генерація

Рідкі вуглеводні досі відіграють важливу роль у країнах регіону — особливо в Саудівській Аравії, Іраку, Кувейті та Ірані — для покриття пікових навантажень або забезпечення базового навантаження у районах з обмеженим доступом до газу. Однак розвиток використання недозадіяних газових ресурсів та ВДЕ в Саудівській Аравії й Іраку сприятиме зменшенню цієї залежності. Це також матиме позитивний вплив на якість повітря, економіку та дозволить звільнити нафту для експорту.

Найамбітніші плани реалізує Саудівська Аравія, яка активно інвестує у газову та відновлювану генерацію з метою задоволення зростаючого попиту на електроенергію та повного припинення спалювання нафти на електростанціях. Програма «Liquid Displacement Programme» передбачає заміщення близько 1 млн барелів нафти на добу, що споживається в енергетиці, опрісненні води та сільському господарстві, природним газом, ВДЕ та електрифікацією до 2030 року.

Нові газові електростанції

Поточний прогрес включає введення в експлуатацію або будівництво нових газових електростанцій. За останніми даними, у 2024 році споживання сирої нафти та мазуту в Саудівській Аравії залишалося на рівні 2023 року, попри зростання показника охолоджувальних градусо-днів (CDD) на 6% через аномально спекотне літо. Проте основний ефект від інвестицій очікується в останні роки цього десятиліття.

В Іраку система електропостачання перебуває під тиском, і навіть імпорт електроенергії та газу з сусідніх країн не дозволяє уникнути масштабного спалювання сирої нафти та мазуту. Країна планує поліпшити ситуацію завдяки більш ефективному використанню власного газу та інвестиціям у сонячну енергетику. Зокрема, проєкт GGIP у співпраці з TotalEnergies дозволить відбирати газ із нафтового родовища Ратауї, який наразі факелується. Такі проєкти, за прогнозами, зменшать споживання нафти в Іраку на близько 100 тис. барелів на добу у 2024–2030 роках.

Температурні коливання — головний драйвер споживання

Попит на електроенергію та, відповідно, виробництво з використанням нафти значно зросли у 2024 році через аномальну спеку. Системи кондиціонування повітря є основним чинником пікового споживання енергії, тож періоди високих температур і підвищення CDD напряму пов’язані з різким зростанням споживання нафти. Екстремальні погодні умови мали помітний вплив на регіональний та глобальний попит у 2024 році, і ймовірно, що температурні коливання продовжуватимуть викликати нерівномірне навантаження на Близькому Сході в середньостроковій перспективі.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA

Замовити тижневий звіт по ринку

Попри ворожі обстріли та пошкодження енергетичних об’єктів, енергосистема України продовжує функціонувати стабільно. Фахівці докладають максимум зусиль для відновлення об’єктів та запобігання порушенням у роботі мережі. Станом на 9 червня система працює у збалансованому режимі, а планові обмеження для споживачів не застосовуються.

Підвищення споживання та стабільність мережі

• Вихідними днями зафіксовано незначне зростання споживання електроенергії, що пов’язано з підвищенням температури повітря на більшій частині території країни.
• Планові технічні заходи з підготовки до наступного опалювального сезону вже розпочаті.
• Наразі триває оптимізація енергетичної інфраструктури для забезпечення безперебійної роботи в літній період.

Заклик до споживачів: енергетики рекомендують раціонально використовувати електроенергію, особливо в години пікового навантаження — зранку та ввечері. Це допомагає зменшити навантаження на систему та зберегти її стабільність.

Ситуація на Запорізькій АЕС

• Станом на 9 червня рівень води у ставку-охолоджувачі ЗАЕС становить 13,97 м.
• Цього обсягу достатньо для забезпечення поточних технічних потреб станції.

Вживаються всі необхідні заходи для забезпечення безперервної та стабільної роботи енергосистеми в умовах атак.

Джерело: Terminal

Джерела інформації:

• НЕК «Укренерго»
• НАЕК «Енергоатом»
• Міністерство енергетики України
• Державна служба з надзвичайних ситуацій

Попит на електроенергію та енергетичні ризики штовхають до нового сплеску вугільної генерації

У 2024 році Китай та Індія схвалили рекордну кількість нових вугільних електростанцій, що свідчить про відновлення інвестицій у цей сектор попри глобальний курс на відмову від вугілля. Причини криються у швидкому зростанні попиту на електроенергію, геополітичних ризиках та невизначеності гідроенергетичного потенціалу.

• Китай розпочав будівництво понад 95 ГВт нових вугільних потужностей у 2024 році — це у дев’ять разів більше, ніж сукупний обсяг нових парових турбін в Індії за той самий період.
• Обсяг інвестицій у вугільну генерацію Китаю сягнув $46 млрд у 2024 році і очікується, що в 2025-му перевищить $54 млрд.
• Індія також демонструє зростання у вугільному секторі, попри значні вкладення у відновлювану енергетику, які досягли $33 млрд у 2024 році і зростуть ще на 12% у 2025-му.

Гнучкість системи та роль вугілля

У Китаї з 2016 року вугільна генерація перетворюється з базового джерела на інструмент забезпечення гнучкості системи. З 2021 року понад 300 ГВт існуючих потужностей було модернізовано для відповідності новим вимогам.

• Середній рівень завантаження вугільних станцій залишається на рівні половини їхньої проєктної потужності.
• Деякі нові установки експлуатуються лише на 20% чи навіть менше, відіграючи роль резерву для підтримки генерації з відновлюваних джерел.

Індія: Вугільна генерація як «подушка безпеки» для ВДЕ

У той час як Китай уже покриває більшість нового попиту на електроенергію шляхом ВДЕ, Індії бракує таких потужностей, що зумовлює потребу у додаткових вугільних потужностях для «підстрахування» та балансування.

• Очікуване щорічне зростання попиту до 2030 року створює умови для подальших інвестицій у вугільну генерацію.
• Проблеми з укладанням угод на продаж і купівлю електроенергії (PSA та PPA) блокують 40 ГВт схвалених ВДЕ-проєктів — приблизно 15% від чинної потужності.
• Інвестиційна активність у ВДЕ втрачає імпульс через затримки в оформленні угод та несинхронізовану інфраструктуру передачі електроенергії.

Інвестиції в нову вугільну генерацію в Китаї досягли найвищого рівня за останнє десятиріччя, і цей тренд, найімовірніше, збережеться щонайменше до 2027 року.

Висновки

• Тенденція до розширення вугільної генерації в Азії йде у розріз із політикою декарбонізації, що переважає в розвинених країнах.
• У 2024 році вперше не було зафіксовано жодного замовлення на парові турбіни для вугільних станцій у розвинених економіках — ознака глобального розриву між країнами Глобального Півдня та Півночі щодо вугільного курсу.

Попри глобальну декарбонізацію, Китай і Індія залишають за вугіллям стратегічну роль в забезпеченні надійності електропостачання у середньостроковій перспективі.

Джерело: Terminal
За матеріалами: IEA World Energy Investment 2024
Додаткові джерела інформації: Carbon Brief — China’s coal boom Mercom India — Renewable Investment Trends 2024

Станом на 3 червня енергосистема України функціонує збалансовано, попри попередні пошкодження інфраструктури внаслідок обстрілів. Тривають відновлювальні роботи та підготовка до наступного опалювального сезону.

Генерація та споживання під контролем: система витримує виклики

• Стан енергосистеми стабільний: планові обмеження не застосовуються, споживання нижче, ніж рік тому.
• Відновлення триває: фахівці енергокомпаній відновлюють об’єкти, пошкоджені внаслідок атак, зокрема високовольтні підстанції та лінії електропередач.
• Тривають технічні заходи з підготовки до осінньо-зимового періоду: ремонти обладнання, перевірка резервних схем живлення, модернізація систем управління.
• Навантаження на систему влітку зростає через використання кондиціонерів, тому громадян закликають економно використовувати електроенергію у пікові години (08:00–11:00 та 19:00–22:00).

Ситуація на ЗАЕС: рівень охолодження залишається стабільним

• На 3 червня рівень води у ставку-охолоджувачі Запорізької АЕС становить 14,01 м.
• Цього рівня достатньо для забезпечення технологічних потреб станції у воді для охолодження реакторів.
• Попри присутність військових рф на території станції, українські фахівці докладають зусиль до підтримки технічної безпеки.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Міненерго України, НЕК «Укренерго», * НАЕК «Енергоатом»

В Україні тривають відновлювальні роботи на енергооб’єктах, які постраждали внаслідок обстрілів. Влада вживає необхідні заходи для забезпечення сталої роботи енергосистеми. Активно готуються об’єкти до наступного опалювального сезону та періодів підвищеного навантаження в літній період.

Особлива увага приділяється раціональному використанню електроенергії, особливо у пікові години споживання вранці і ввечері. Це допомагає знизити навантаження на енергетичну систему та забезпечити стабільне функціонування енергетичної інфраструктури.

Ситуація на Запорізькій АЕС

Що стосується Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС), на цей час рівень води в ставку-охолоджувачі становить 14.04 м. Цього рівня достатньо для забезпечення потреб станції в охолодженні.

Джерело: НТЦ Псіхєя
За матеріалами: Міненерго України