Нафтовий ринок завершував тиждень із різким зростанням цін — приблизно на $7 за барель. Підтримку котируванням дали напруженість навколо Ірану, ризики для Ормузької протоки та відсутність сильних товарних сигналів після саміту Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа в Пекіні. Це переважило навіть зниження прогнозів попиту з боку ОПЕК і МЕА.

Геополітика знову стала сильнішою за прогнози попиту

Тиждень почався з ведмежих для ринку сигналів: ОПЕК і МЕА знизили прогнози попиту на нафту на 2026 рік. Водночас очікуваний саміт Сі—Трамп у Пекіні не дав ринку надії на швидку нормалізацію ситуації й виявився слабким за змістом саме для сировинних ринків.

Додатковий імпульс для зростання цін дав Іран. У матеріалі зазначено, що Тегеран заявив про відсутність довіри до США та готовність повернутися до бойових дій. Це послабило очікування швидкого відкриття Ормузької протоки — одного з ключових логістичних вузлів для світової нафтової торгівлі.

Іран заявив, що «не має довіри» до Сполучених Штатів і готовий «повернутися до бойових дій».

ОПЕК знизила прогноз на 2026 рік, але ринок дивиться на ризики постачання

У щомісячному звіті ОПЕК знизила прогноз зростання світового попиту на нафту у 2026 році приблизно на 200 тис. барелів на добу порівняно з попереднім місяцем. Тепер організація очікує, що споживання зросте на 1,17 млн барелів на добу цього року. Водночас прогноз на 2027 рік підвищено до 1,54 млн барелів на добу.

Та попри слабший прогноз попиту, ціни зросли. Це означає, що для учасників ринку короткострокові ризики фізичного постачання й логістики виявилися важливішими за перегляд довгострокового балансу попиту.

ЄС обговорює податок на надприбутки енергокомпаній

Міністри енергетики країн Європейського Союзу почали обговорювати створення регіонального податку на надприбутки енергетичних компаній. Причиною названо різке зростання цін на тлі конфлікту між США та Іраном.

У матеріалі зазначено, що така модель може повторювати британський Energy Profits Levy — податок на прибутки енергокомпаній у розмірі 38%, який діє до 2030 року. Для ринку це сигнал, що цінові шоки дедалі частіше перетворюються не лише на проблему споживачів, а й на джерело фіскального тиску на енергетичний сектор.

Країни та компанії реагують на ризики логістики

• ОАЕ прискорюють будівництво нового нафтопроводу в обхід Ормузької протоки. Його мета — подвоїти експортну потужність із нинішніх 1,8 млн барелів на добу. Національна компанія ADNOC заявила, що об’єкт має запрацювати до 2027 року.
• Китай, за повідомленням Білого дому, висловив інтерес до відновлення імпорту американської нафти. Закупівлі зупинилися наприкінці лютого 2025 року, а минулого місяця надходження нафти скоротилися на 20% у річному вимірі.
• Індія попросила США продовжити щонайменше на місяць дозвіл на імпорт російської нафти. Чинна авторизація OFAC діє до 16 травня. Мета — не допустити обвалу індійського імпорту нафти, який уже на 800 тис. барелів на добу нижчий за довоєнний рівень.
• Туреччина перед липневим самітом НАТО в Анкарі запропонувала побудувати продуктопровід до Європи вартістю $1,2 млрд. Він має з’єднати Румунію та Болгарію з турецькими НПЗ і забезпечувати східноєвропейський фланг альянсу.

Пальне й переробка: від Куби до Японії та Великої Британії

На ринку нафтопродуктів напруга проявляється одразу в кількох регіонах. Куба, за словами міністра енергетики Вісенте де ла О Леві, залишилася без дизельного пального та мазуту. Країна перебуває у «критичному стані» без резервів, а внутрішній видобуток у 40 тис. барелів на добу покриває лише третину потреб.

У сегменті переробки Японія посилює позиції в Південно-Східній Азії. Eneos домовилася купити нафтопереробні та мастильні активи Chevron у Південно-Східній Азії й Австралії за $2,17 млрд. Угода включає 50% частку в НПЗ Jurong Island у Сінгапурі потужністю 290 тис. барелів на добу, який експлуатується разом із Petrochina.

Окремим ризиком залишається авіаційне пальне у Великій Британії. Кілька європейських авіакомпаній заявили про занепокоєння щодо постачання jet fuel — авіаційного гасу. У матеріалі зазначено, що країна має лише місячний запас, а морський імпорт забезпечує 65% її споживання авіапального.

Ціновий тиск переходить у внутрішні ринки

В Індії державні нафтопереробні компанії оголосили перше з березня 2024 року підвищення цін на дизельне пальне та бензин — на $0,03 за галон. Причина — прагнення сектору переробки скоротити розрив між глобальними цінами та внутрішніми цінами, обмеженими державним регулюванням.

У США Палата представників ухвалила законопроєкт, який дозволить цілорічний продаж бензину E15 по всій країні. E15 — це бензин із 15% вмістом етанолу. Для виробників біопального це важливе рішення, але законопроєкт ще потребує схвалення Сенату та остаточного підпису Дональда Трампа.

Політичні наслідки та удари по переробці

• Ірак призначив Мохаммеда аль-Худаїра новим міністром нафти замість Хаяна Абдула Гані. Це стало частиною ширшої урядової перестановки після приведення до присяги прем’єр-міністра Алі аль-Заїді.
• Україна заявила про удар по Рязанському НПЗ «Роснефти». У матеріалі зазначено, що це 16-й завод, який став ціллю цього року, а медіа повідомляють про близько 700 тис. барелів на добу російських потужностей переробки, що були офлайн у січні—травні 2026 року через тривалі удари.
• Мексика після чергової пожежі на НПЗ Pemex в Оахаці може змінити керівництво держкомпанії. Президентка Клаудія Шейнбаум, за матеріалом, вимагала відставки CEO Pemex Віктора Родрігеса та тимчасово запропонувала призначити фінансового директора Хуана Карпіо.

Сировинні ринки отримали ще один сигнал напруги

Поточна картина тижня показує, що нафтовий ринок знову рухається не лише статистикою попиту, а й ризиками інфраструктури, проток, воєнної ескалації, податкових рішень і стійкості систем постачання. Саме тому навіть зниження прогнозів ОПЕК і МЕА не змогло зупинити тижневий стрибок цін на $7 за барель.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: oilprice.com

США фактично заблокували експорт іранської нафти через Ормузьку протоку — один із ключових маршрутів світової торгівлі енергоносіями. За даними аналітичної компанії Kpler, із 13 квітня жоден танкер із іранською нафтою не зміг залишити протоку. В Ірані вже визнають: країна ризикує втратити можливість зберігати нафту через переповнення резервуарів, а фінансові втрати загрожують роботі НПЗ і всій економіці. Водночас США перейшли до жорсткіших дій — американський винищувач відкрив вогонь по іранському танкеру в Оманській затоці. Попри дипломатичні переговори через Пакистан, сторони залишаються далекими від компромісу.

Блокада Ірану переходить у фазу прямого економічного виснаження

Американська морська блокада Ірану почала створювати критичні проблеми для нафтового сектору країни, який є головним джерелом валютних надходжень для іранської економіки.

• Із 13 квітня 2026 року іранські нафтові танкери фактично не можуть залишати Ормузьку протоку.
• Експорт нафти майже зупинений, що позбавляє Тегеран основних доходів.
• Іран ризикує залишитися без вільних сховищ для нафти вже через 25–30 днів, якщо блокаду не буде скасовано.
• Проблеми торкнулися не лише експорту, а й імпорту інших товарів, що змушує Іран переорієнтовувати логістику через сусідні країни та каспійські порти.

Ормузька протока є критично важливою морською артерією між Перською та Оманською затоками. Через неї проходить значна частина світових постачань нафти та скрапленого газу.

«Морська блокада є значно серйознішою загрозою навіть за війну. Поточний глухий кут потрібно подолати, адже під загрозою опинилися експорт нашої нафти й енергоносіїв, а також доля наших НПЗ», — заявив експерт нафтового сектору Ірану та член енергетичного комітету Торговельної палати Ірану Хамід Хоссейні.

Що означає переповнення нафтових сховищ

Якщо Іран не зможе експортувати нафту, видобуток доведеться скорочувати. Для нафтової галузі це створює низку ризиків:

• зниження валютних доходів держави;
• дефіцит бюджету;
• ризики зупинки частини НПЗ;
• проблеми із внутрішнім ринком пального;
• посилення інфляції та економічної кризи.

Аналітики вважають, що стратегія Вашингтона спрямована на створення для Ірану жорсткого фінансового дедлайну через максимальне обмеження нафтових доходів.

США відкрили вогонь по іранському танкеру

Ситуація різко загострилася після інциденту в Оманській затоці 6 травня.

• Винищувач F/A-18 Super Hornet ВМС США, який вилетів з авіаносця USS Abraham Lincoln, обстріляв іранський танкер M/T Hasna.
• За версією Центрального командування США (CENTCOM), судно порушило умови морської блокади.
• Американські військові заявили, що екіпаж танкера не реагував на попередження.
• Після цього літак випустив кілька снарядів із 20-мм гармати по рульовій системі судна.
• У США стверджують, що танкер був «знешкоджений» і не продовжив рух до іранського порту.

CENTCOM — це Центральне командування Збройних сил США, яке відповідає за військові операції на Близькому Сході.

Фактично це означає перехід від економічного тиску до прямого силового контролю морської логістики Ірану.

Переговори тривають, але компромісу поки немає

Паралельно тривають непрямі переговори між США та Іраном за посередництва Пакистану.

• Сторони нібито обговорюють 14-пунктовий меморандум.
• Документ має стати основою для місячного переговорного процесу щодо завершення конфлікту.
• Водночас Іран заявляє, що ще не передав офіційної відповіді США.
• Тегеран називає частину американських вимог «неприйнятними» та «нереалістичними».

Іран наполягає, що переговори мають стосуватися:

• припинення війни;
• зняття морської блокади;
• відновлення судноплавства через Ормузьку протоку.

Водночас питання ядерної програми Іран називає неприйнятним для торгу.

«Єдиним життєздатним рішенням у районі Ормузької протоки є постійне припинення війни, скасування морської блокади та відновлення нормального судноплавства», — заявило представництво Ірану в ООН.

Китай вимагає відновлення роботи Ормузької протоки

Під час візиту міністра закордонних справ Ірану Аббаса Арагчі до Пекіна Китай відкрито виступив за якнайшвидше відкриття Ормузької протоки.

• Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї закликав до всеосяжного припинення вогню.
• Пекін наголосив на необхідності відновлення «нормального та безпечного проходу» суден.
• Китай також підтримав позицію Ірану щодо права на мирну ядерну програму.

Позиція Китаю має економічне підґрунтя, адже саме китайський ринок був одним із головних споживачів іранської нафти.

Ізраїль готується до нового етапу ескалації

Попри дипломатичні сигнали, Ізраїль готується до можливого продовження бойових дій.

• Ізраїльські військові заявляють про готовність до нових ударів по Ірану.
• Начальник Генштабу Армії оборони Ізраїлю Еяль Замір повідомив про наявність «численних цілей» на території Ірану.
• Іран, своєю чергою, заявив, що його «палець перебуває на спусковому гачку».

Додаткову невизначеність створюють суперечливі заяви адміністрації президента США Дональда Трампа.

• Держсекретар Марко Рубіо оголосив про завершення операції Epic Fury.
• Натомість Вашингтон нібито переходить до нового етапу — Project Freedom, спрямованого на відкриття Ормузької протоки.
• Сам Трамп заявив, що говорити про мирну угоду «ще зарано»..

Джерело: Terminal
За матеріалами: OilPrice

Світова паливна криза, спричинена майже повним блокуванням Ормузької протоки після початку війни 28 лютого, почала створювати дедалі серйозніші ризики для внутрішнього ринку США. Попри заяви президента США Дональда Трампа про можливе швидке здешевлення бензину після завершення конфлікту, статистика демонструє протилежну тенденцію: американські запаси сирої нафти, бензину та дизельного пального стрімко скорочуються, а ціни залишаються під тиском.

Особливо небезпечною ситуація виглядає для дизельного пального та бензину. США нарощують експорт пального для підтримки союзників у Європі та Азії, однак це послаблює внутрішню стійкість найбільшого паливного ринку світу. На тлі рекордного експорту ринок входить у літній сезон споживання із запасами, які вже наблизилися до критичних рівнів.

Ормузька протока стала центром глобального паливного шоку

Після початку війни навколо Ірану світовий ринок втратив понад 13 млн барелів на добу сирої нафти та нафтопродуктів. Це приблизно 13% глобального постачання.

• Ормузька протока — один із ключових морських маршрутів світу для транспортування нафти та скрапленого газу з країн Перської затоки.
• Майже повне блокування маршруту призвело до різкого скорочення фізичних постачань пального.
• У низці країн почали впроваджувати заходи економії енергії.
• Нафтопереробні заводи були змушені скорочувати переробку через дефіцит сировини.
• Авіакомпанії скасували тисячі рейсів через стрибок вартості авіаційного пального.

Ф’ючерси на нафту Brent перевищили $100 за барель, що більш ніж на 40% вище рівня до початку війни.

Водночас найбільш критична ситуація склалася не лише на нафтовому, а саме на ринку готових нафтопродуктів.

Дизель у Європі досяг історичних максимумів

• Ціна дизельного пального в Європі 7 квітня досягла рекордних $205 за барель.
• Навіть після корекції котирування залишаються близько $160 за барель.
• Це приблизно на 60% вище довоєнного рівня.

Такі показники свідчать про гострий дефіцит середніх дистилятів — дизельного пального та пічного палива.

Американські НПЗ різко наростили виробництво та експорт

Високі світові ціни створили потужний стимул для американських нафтопереробних заводів.

• Виробництво авіаційного пального у США зросло на 18% після початку війни.
• Виробництво бензину та дизельного пального збільшилося більш ніж на 2%.
• Експорт сирої нафти та нафтопродуктів перевищив 14 млн барелів на добу — історичний максимум станом на тиждень до 24 квітня.

Головним експортним центром став узбережний район Мексиканської затоки США, де розташовані найбільші нафтопереробні підприємства країни.

Фактично США почали компенсувати дефіцит пального для інших країн, особливо Європи та Азії.

Запаси дизельного пального у США впали до мінімуму за 20 років

Найбільше занепокоєння викликає ситуація із внутрішніми резервами.

• Запаси дистилятів у США перебувають на найнижчому рівні з 2005 року.
• Вони приблизно на 20% нижчі за середній показник останніх 10 років для цього сезону.
• До дистилятів належать дизельне пальне та пічне паливо.

У звичайні роки американські НПЗ навесні та влітку накопичують запаси бензину перед сезоном автомобільних подорожей, а також поповнюють резерви дизельного пального перед зимовим опалювальним сезоном.

Однак цього року відбувається протилежний процес — резерви швидко виснажуються через експорт.

Reuters попереджає, що за нинішніх темпів скорочення запасів США та світова економіка можуть увійти у зимовий сезон із надзвичайно слабкими страховими резервами.

Бензиновий ринок США входить у сезон попиту з небезпечним дефіцитом

Особливу політичну загрозу створює бензиновий ринок.

• США є найбільшим споживачем бензину у світі.
• Країна забезпечує близько 8% глобального попиту на моторне пальне.
• Запаси бензину скорочуються вже 11 тижнів поспіль.

Аналітики Morgan Stanley прогнозують, що до кінця серпня запаси бензину у США можуть впасти нижче 200 млн барелів.

Для серпня це може стати найнижчим рівнем за всю сучасну історію спостережень.

Ситуацію погіршує кілька факторів:

• НПЗ переорієнтовують виробництво на дизельне та авіаційне пальне, які зараз більш дефіцитні у світі.
• Імпорт бензину на східне узбережжя США у квітні майже удвічі скоротився порівняно з минулим роком.
• Внутрішнє споживання бензину у США залишається вищим за торішній рівень.

Політичний ризик для адміністрації Трампа

Зростання цін на пальне вже стало відчутною проблемою для американських споживачів.

• Середня ціна бензину у США досягла $4,30 за галон.
• Це більш ніж на 40% вище рівня минулого року.

На тлі підготовки до проміжних виборів у листопаді це створює серйозний політичний ризик для Дональда Трампа.

Адміністрація США потенційно може спробувати обмежити експорт пального для стримування внутрішніх цін.

Однак Reuters вказує, що такий сценарій матиме негативні наслідки:

• Світові ціни можуть зрости ще сильніше.
• США ризикують втратити репутацію надійного постачальника.
• Маржа американських НПЗ може скоротитися.
• Нафтопереробні заводи можуть зменшити завантаження потужностей.
• Дефіцит пального у світі лише посилиться.

«Війна з Іраном перетворила енергетичне домінування Америки на палицю з двома кінцями», — зазначає колумніст Reuters Рон Буссо.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Reuters

TotalEnergies завантажила НПЗ Gonfreville на 100%, щоб підтримати внутрішній ринок Франції дизелем і авіаційним пальним на тлі перебоїв у глобальній логістиці нафти й нафтопродуктів.

Франція посилює внутрішню переробку

• НПЗ Gonfreville поблизу Гавра працює на повній потужності.
• Підприємство переробляє близько 250 тис. барелів сирої нафти на добу.
• Мета — забезпечити французький ринок дизелем і авіаційним пальним та зменшити залежність від нестабільних морських маршрутів.

Причина: ризики для світової логістики

• За даними компанії, рішення пов’язане зі складністю забезпечення імпортних нафтопродуктів через блокування Ормузької протоки.
• Додатковий ризик створює перенаправлення танкерів в обхід Суецького каналу.
• Маршрут навколо мису Доброї Надії додає тисячі миль і кілька тижнів до графіків доставки.

Акцент на середні дистиляти

• TotalEnergies концентрується на виробництві дизелю та авіаційного пального.
• Саме ці продукти критично важливі для логістики та авіації, які особливо чутливі до цінових стрибків і перебоїв постачання.
• Повне завантаження НПЗ має створити буфер у національних запасах, якщо міжнародні умови погіршаться.

Висновки для ринку

• Франція переходить до захисної моделі паливного забезпечення: пріоритет отримує внутрішня переробка, а не імпорт готових нафтопродуктів.
• Європейський ринок пального залишається вразливим, оскільки морська логістика напряму впливає на доступність дизелю й авіаційного пального.
• Gonfreville стає елементом промислової стійкості Франції, адже його робота на 100% має стримати ризики дефіциту та цінового тиску для споживачів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Euronews

Шведтський нафтопереробний завод, який забезпечує 90% потреб Берліна у нафтопродуктах, стикається не стільки з ризиками постачання сировини, скільки з управлінською та юридичною невизначеністю. Попри часткове заміщення російської нафти казахстанською та морськими постачаннями, недоінвестованість і неврегульована структура власності стримують ефективність роботи підприємства, створюючи довгострокові ризики для ринку дизелю та нафтопродуктів.

Значення НПЗ для ринку нафтопродуктів

• НПЗ Шведт забезпечує 90% потреб Берліна у нафтопродуктах, що робить його критичним елементом регіонального ринку.
• Підприємство розташоване за 140 км від столиці і історично працювало на російській нафті Urals.
• Зміна джерел постачання після 2022 року не супроводжувалась повною трансформацією бізнес-моделі.

Трансформація постачання нафти

• Після початку війни в Україні Німеччина відмовилась від переробки російської нафти.
• У грудні 2022 року укладено угоду з Казахстаном щодо постачання через той самий трубопровід.
• 1,2 млн тонн на рік казахстанської нафти становлять менше 20% переробки НПЗ, що обмежує її вплив на загальний баланс.
• Додатково використовується сировина з портів Росток і Гданськ.

Короткострокові ризики постачання

• Переривання транзиту через рф створює ризики, але їх вплив обмежений:
• частка казахстанської нафти є відносно невеликою у загальному балансі.
• Існує ймовірність, що перебої пов’язані з ураженням російської інфраструктури, а не політичними рішеннями.
• Короткостроковий вплив на споживачів обмежений, зокрема для транспорту і логістики.

Ключова проблема — структура власності

• НПЗ перебуває у стані часткової націоналізації з 2022 року, але не завершеної.
• 54% належать Rosneft, 37,5% — Shell, понад 8% — ENI.
• Shell намагається вийти з активу, але покупці уникають угоди через юридичну невизначеність.
• Rosneft не продає частку, заявляючи про порушення прав власності.

Інвестиційний дефіцит і технологічні обмеження

• НПЗ потребує значних інвестицій для адаптації до нових типів нафти.
• Уряд Німеччини пообіцяв щонайменше 400 млн євро, але план ще не погоджений ЄС.
• Завантаження потужностей становить лише 80%, що свідчить про недовикористання активу.
• Без модернізації ефективність буде знижуватися через невідповідність сировини технологіям.

Системні ризики для ринку нафтопродуктів

• Контроль над постачанням без контролю над власністю є нестійкою моделлю.
• Відсутність інвестицій призводить до структурного скорочення виробництва.
• Юридична невизначеність блокує залучення приватного капіталу.
• Це формує ризик довгострокової нестабільності постачання дизелю у регіоні.

Можливі сценарії розвитку

• Німеччина може піти на повну експропріацію активів Rosneft.
• Продаж частки ускладнений, оскільки компанія перебуває під санкціями США.
• Навіть у разі продажу кошти не зможуть бути отримані російською стороною, що переносить конфлікт у міждержавну площину.
• Водночас це дозволить розблокувати операційну діяльність НПЗ і відновити інвестиційний цикл.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Війна між США та Іраном змусила S&P Global Energy переглянути очікування щодо світового нафтового ринку у 2026 році. Компанія зменшила прогноз попиту на нафту на 700 тис. барелів на добу, а очікуване зростання світового попиту тепер становить лише 400 тис. барелів на добу замість довоєнних 1,1 млн барелів на добу. Головні причини — порушення енергетичних постачань із Близького Сходу, падіння попиту у другому кварталі та ризики для глобальної нафтопереробки через закриття Ормузької протоки.

Перегляд прогнозу показує різке погіршення очікувань для нафтового ринку

• S&P Global Energy знизила прогноз світового попиту на нафту у 2026 році на 700 тис. барелів на добу.
• Очікуване зростання попиту тепер оцінюється у 400 тис. барелів на добу проти 1,1 млн барелів на добу до початку війни.
• Висновок: ринок перейшов від сценарію відносно стійкого зростання до сценарію різкого уповільнення.
• Обґрунтування: сам перегляд становить мінус 700 тис. барелів на добу, тобто рівно ту величину, на яку скорочено оцінку приросту попиту у 2026 році.

Воєнний чинник б’є одночасно по постачаннях і по споживанню

• За оцінкою S&P Global Energy, війна США та Ірану порушує енергетичні постачання з Близького Сходу.
• У другому кварталі очікується різке падіння попиту на нафту на Близькому Сході та в Азії.
• Висновок: криза має подвійний ефект — вона одночасно дестабілізує фізичні потоки нафти й нафтопродуктів та послаблює споживання. Фіксуються перебої в постачаннях й скорочення попиту у двох ключових макрорегіонах уже в межах одного кварталу.

Ормузька протока перетворюється на вузьке місце для глобальної нафтопереробки

• Через закриття Ормузької протоки постраждали близько 178 нафтопереробних заводів.
• На ці підприємства припадає близько 40% світових нафтопереробних потужностей.
• Висновок: йдеться не про локальне порушення логістики, а про удар по значній частині світової системи переробки нафти. Коли під ризиком опиняються 40% глобальних потужностей, це автоматично підвищує вразливість ринку нафтопродуктів, передусім дизелю та авіапального.

Ринок нафтопродуктів реагує гостріше, ніж ринок сирої нафти

• Найбільший ціновий вплив уже зафіксовано для дизелю та авіапального.
• Висновок: сегмент нафтопродуктів реагує швидше й болючіше, ніж сегмент сирої нафти. Саме дизель і авіапальне зазнали найбільшого цінового впливу, тобто ринок перероблених продуктів уже відчуває дефіцит і логістичний тиск сильніше.

Стратегічні резерви стримують Brent, але не усувають структурного напруження

• Фізичні ціни Dated Brent стримуються завдяки масштабному використанню стратегічних нафтових резервів.
• Серед країн, які вдалися до цього кроку для подолання дефіциту пального, названо Японію та Південну Корею.
• Висновок: ринок сирої нафти тимчасово отримав ціновий запобіжник, однак він тримається на резервному ресурсі, а не на відновленні нормальних постачань. Ціни обмежує саме велике вивільнення резервів, тобто йдеться про антикризовий інструмент, а не про стабілізацію базового балансу ринку.

Геополітичний конфлікт уже змінює конфігурацію 2026 року

• Поєднання трьох факторів — мінус 700 тис. барелів на добу в прогнозі попиту, ризиків для 40% світових нафтопереробних потужностей і найсильнішого удару по дизелю та авіапальному — вказує на швидку перебудову ринку.
• Висновок: головний ризик тепер полягає не лише у вартості нафти, а й у доступності ключових нафтопродуктів. Навіть за стриманих цін на Brent ринок уже демонструє, що основне напруження зміщується в сегмент пального, де збої в постачаннях і переробці проявляються найшвидше.

Світове зростання попиту на нафту, як очікується, скоротиться до 400 тис. барелів на добу порівняно з довоєнним прогнозом у 1,1 млн барелів на добу. — Reuters із посиланням на S&P Global Energy

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Світовий енергетичний ринок наприкінці березня увійшов у фазу різкого цінового стресу: бензин у США вперше з серпня 2022 року перевищив позначку 4 долари за галон, дизель додав 45% за місяць, а Brent наблизився до 120 доларів за барель на тлі найглибшого збою постачання нафти й газу. Для України це важливий сигнал: коли глобальний ринок одночасно втрачає логістичну стійкість, стикається з атаками на інфраструктуру та переходить у режим стратегічного перерозподілу потоків, внутрішній ринок пального неминуче потрапляє під тиск дорожчого імпорту, вищих транспортних витрат і жорсткішої конкуренції за ресурс.

Глобальна турбулентність підштовхує ціни, а логістика стає не менш важливою за саму нафту

Те, що зараз відбувається у світі, варто читати не як набір окремих новин, а як єдину систему ризиків для ринку пального. Йдеться не просто про зростання нафтових котирувань. Мова про одночасний удар по ціноутворенню, логістиці, переробці і постачанню. Саме в такій конфігурації ринок зазвичай переходить у режим підвищеної нервозності, де кожен новий збій у маршрутах або на інфраструктурі майже миттєво трансформується у премію в ціні.

Що показують головні цифри

• Середня ціна бензину у США станом на 31 березня сягнула 4,018 дол./галон. Це перше перевищення рівня 4 дол./галон з серпня 2022 року.
• У Каліфорнії бензин коштує вже 5,887 дол./галон, що на 27% більше, ніж місяць тому.
• Середня національна ціна дизеля у США наприкінці березня зросла до 5,454 дол./галон.
• Місячне зростання ціни дизеля становило 45%, що в матеріалі прямо оцінюється як серйозний інфляційний ризик для споживчих товарів.
• Експорт бензину зі США триває на рівні близько 800 тис. барелів на добу, з яких приблизно третину отримує Мексика.
• ICE Brent наприкінці березня наближався майже до 120 дол./бар., а місячне зростання цін стало найвищим в історії.

Але тут важливе не лише саме подорожчання. Важливо інше: бензин і особливо дизель дорожчають не через один локальний чинник, а через багатошаровий глобальний шок. А це означає, що тиск може бути не коротким і не лінійним.

Чому дизель є особливо тривожним індикатором

Дизельне пальне завжди болючіше для економіки, ніж бензин. Саме дизель прямо впливає на вантажну логістику, аграрний сектор, комерційні перевезення, будівництво і значну частину виробничого ланцюга. Коли дизель додає 45% за місяць, це вже не просто ринкова волатильність, а сигнал про потенційний інфляційний імпульс у ширшій економіці.

• Бензин здебільшого швидше відчуває політичну реакцію суспільства, бо його бачить масовий споживач на стелі АЗС.
• Дизель б’є глибше: через собівартість транспортування, продовольства, промислової продукції та послуг.
• Саме тому теза, що значний інфляційний ризик для товарів народного споживання попереду, є одним із найважливіших висновків усього огляду.

Для ринку пального України це означає, що навіть якщо ціновий шок спершу виглядатиме як проблема імпортерів або гуртового сегмента, дуже швидко він почне передаватися далі — у роздріб, у транспортну складову та в кінцеву ціну товарів.

Що саме штовхає ринок угору

• Офіційне закриття Ормузької протоки в матеріалі подається як ключовий фактор найбільшого місячного стрибка цін.
• Іран завдав удару по кувейтському танкеру у водах ОАЕ, що посилило ринкову нервозність.
• Танкер Al Salmi Kuwait Petroleum Corporation був атакований роєм дронів, отримав пошкодження й пожежу на борту, маючи на борту 280 тис. тонн сирої нафти.
• Ізраїльський НПЗ у Хайфі потужністю 197 тис. барелів на добу, який покриває близько 60% потреб країни, зазнав удару, що спричинив пожежу в резервуарному парку нафтопродуктів і затримав відновлення роботи.
• Пошкодження обладнання на газовому об’єкті Wheatstone LNG означає, що повернення до повної продуктивності потребуватиме кількох тижнів.

Коли ринок одночасно бачить загрозу танкерам, протокам, нафтопереробці та зрідженому газу, він закладає у ціну не лише поточний дефіцит, а й страх перед наступним збоєм. Саме тому котирування можуть зростати швидше, ніж фізично скорочуються обсяги постачання.

Як ринок перебудовує маршрути постачання

• Saudi Aramco збільшила експорт із порту Янбу на Червоному морі до рекордних 4,6 млн барелів на добу.
• Державна компанія повідомила, що нафтопровід East-West потужністю 7 млн барелів на добу нарешті працює на повній потужності.
• Nigeria NNPC збільшує відвантаження власної нафти на НПЗ Dangote потужністю 650 тис. барелів на добу: тепер йдеться про 7 вантажів замість 5 у попередні місяці.
• Причина прямо названа: через стрімке зростання фрахту імпортна сировина стає дорожчою, і країни намагаються більше спиратися на внутрішній ресурс.

Це дуже показова деталь. Коли країни й компанії починають перебудовувати потоки під альтернативні маршрути, це означає, що логістична стійкість стає таким самим цінним активом, як і сам доступ до нафти.

Для України цей висновок особливо важливий, бо в умовах будь-якої зовнішньої турбулентності перевагу отримують ті системи постачання, які можуть швидко переключатися між маршрутами та джерелами.

Що видно щодо стратегічних запасів і сценаріїв реагування

• Міністри фінансів країн G7 заявили про готовність вжити “усіх необхідних заходів” для стабільності енергетичного ринку.
• У повідомленні прямо вказано, що це може означати нові вивільнення нафти зі стратегічних резервів.
• Також G7 закликала країни утриматися від невиправданих експортних обмежень.
• Водночас  одним із останніх короткострокових важелів для зниження цін у США могли б стати саме експортні обмеження.

Тут маємо принципове протиріччя, яке ринок бачить дуже чітко. З одного боку, уряди декларують підтримку вільних потоків енергії. З іншого — політичний тиск високих цін майже завжди підштовхує до адміністративних обмежень. Для України це означає просту річ: у кризові моменти доступність ресурсу залежить не лише від грошей, а і від рішень урядів країн-експортерів.

Що це означає для ринку нафти й нафтопродуктів України

• Диверсифікація джерел стає важливішою й залежить від того, як швидко постачання можуть перерозподілятися через атаки, закриття маршрутів і зростання фрахту.
• Логістична стійкість виходить на перший план: коли Саудівська Аравія екстрено використовує альтернативні порти і трубопроводи, це означає, що маршрутна гнучкість стає частиною ціни.
• Стратегічні запаси знову стають інструментом ринкової стабілізації, про що прямо говорить готовність G7 до подальших дій.
• Сценарії блокади уже не теорія, а робочий фактор ринку, оскільки Ормузька протока фактично є офіційно закритою.

У прикладному сенсі для України це означає, що вартість пального визначатиметься не лише котируванням Brent або ціновими формулами нафтопродуктів. Не менше значення матимуть швидкість доставки, доступність суден, премії за ризик та здатність ринку швидко перерозподіляти фізичні обсяги між каналами постачання.

Атаки по енергетичній інфраструктурі вже впливають на ринок: пошкоджено танкер, під ударом опинився НПЗ, перебої є і в газовій інфраструктурі. Отже, військова складова для енергетики вже безпосередньо конвертується у ціновий ризик.

Що змінюється у ціноутворенні

• Ціна все сильніше включає в себе не лише вартість нафти, а й ризикову надбавку за логістику.
• Зростання дизеля на 45% за місяць показує, що саме середні дистиляти можуть дорожчати швидше й болючіше для економіки, ніж бензин.
• Факт збереження експорту бензину зі США на рівні 800 тис. барелів на добу навіть під тиском високих внутрішніх цін показує, що конкуренція між внутрішнім споживанням і зовнішніми ринками посилюється.
• Можливість експортних обмежень, як крайній захід, свідчить, що податкова і регуляторна політика можуть швидко стати частиною боротьби з ціновим шоком.

Інакше кажучи, ціна на пальне зараз формується не лише ринком, а й очікуваннями ринку щодо наступних адміністративних рішень. Це дуже важливий момент. Коли трейдери й споживачі починають оцінювати не лише баланс попиту і пропозиції, а й вірогідність політичного втручання, волатильність зазвичай лише зростає.

Висновок

Світовий ринок пального входить у фазу, де ключовим товаром стає не просто барель нафти, а надійне постачання бареля нафти. Саме тому для України нинішня хвиля подорожчання бензину і дизеля у світі є не лише ціновою новиною, а й попередженням: у період блокування проток, ударів по танкерах і НПЗ, перебудови потоків та готовності урядів вдаватися до екстрених заходів виграють ті ринки, які мають більше маршрутів, кращу гнучкість у постачанні та меншу залежність від одного вузького каналу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

Світовий енергоринок, за оцінками учасників ефіру «Говорить Київ. Економіка», опинився під тиском через ризики для Ормузької протоки — ключового маршруту експорту нафти й зрідженого природного газу з країн Перської затоки. У розмові з директором енергетичних програм Центру Разумкова Володимиром Омельченком йшлося про те, що через протоку в нормальних умовах проходить близько 20 млн барелів нафти на добу, або майже п’ята частина світового споживання. Для України головний наслідок, за логікою співрозмовників, полягає не лише у подорожчанні імпортного ресурсу, а й у внутрішніх ризиках ринку — маржі мереж, слабкій конкуренції та затримці між зовнішнім шоком і фактичним надходженням дорогого пального на АЗС.

Що показала розмова про глобальну нафтову кризу і український ринок пального

Чому Ормузька протока має настільки велике значення

• Ормузька протока — це вузький вихід із Перської затоки, через який проходять основні морські потоки нафти й частина торгівлі зрідженим природним газом.
• За словами Володимира Омельченка, її ширина становить приблизно 20–25 кілометрів, а в нормальних умовах через неї проходить близько 60 танкерів на добу.
• Експерт наголошує, що через цей маршрут рухається близько 20% світової нафти. Якщо світ споживає 103–104 млн барелів на добу, то втрата до 18–20 млн барелів є критичною для глобальної економіки.
• Окремо підкреслюється значення постачання зрідженого природного газу, насамперед із Катару, одного з найбільших виробників цього ресурсу у світі.

«Через протоку проходить близько 20 мільйонів барелів на добу… це для економіки критично, світової економіки», — Володимир Омельченко.

Чи є альтернатива Ормузькій протоці

• Повноцінної заміни, за оцінкою співрозмовників, немає.
• Частковою альтернативою названо нафтопровід East-West Pipeline у Саудівській Аравії, який може транспортувати нафту до порту Янбу на Червоному морі.
• Озвучена потужність цього маршруту — до 7 млн барелів на добу, тобто він здатен перекрити лише частину потенційних втрат.
• Далі ресурс можна спрямовувати через Суецький канал, однак це лише часткове рішення і не для всіх країн затоки.
• Ідею будівництва окремого каналу в обхід Ормузької протоки учасники розмови вважають економічно сумнівною: попередні оцінки сягали до 100 млрд доларів, а реалізація була б складною через гірську місцевість і тривалі строки.

Чому інші виробники не здатні швидко замістити дефіцит

• На думку експерта, США не можуть швидко замістити навіть пів мільйона барелів на добу, не кажучи вже про втрату в десятки мільйонів барелів.
• Саудівська Аравія названа єдиною країною, яка теоретично могла б оперативно додати 3–4 млн барелів на добу, але й вона залежить від логістики регіону.
• Венесуела, попри великі запаси, не може швидко наростити видобуток через санкції, технологічні обмеження, специфіку надважкої нафти й потребу в дорогих інвестиціях.
• Гаяна, Бразилія, країни Африки та інші виробники, за оцінкою співрозмовника, також не здатні за кілька місяців радикально змінити баланс ринку.
• Норвегія, як прозвучало в ефірі, працює майже на межі своїх можливостей і може додати лише близько 200–300 тис. барелів на добу.
• Щодо росії, в інтерв’ю прозвучала оцінка, що її видобуток перебуває біля межі — приблизно 9,5–10 млн барелів на добу, а більшість родовищ є виснаженими.

Як війна і спекуляції штовхають нафту вгору

• Учасники розмови пояснюють, що на біржах лише близько 5% операцій стосуються фізичної нафти, тоді як близько 95% — це деривативи, тобто фінансові інструменти, прив’язані до очікуваної ціни ресурсу.
• Це означає, що на ринку працює не лише фізичний дефіцит, а й спекулятивний чинник: трейдери реагують на новини, посилюючи рух котирувань угору.
• У розмові прозвучала орієнтирна ціна 105 доларів за барель з припущенням, що за ескалації вона може піднятися вище. Водночас сам експерт наголосив, що точне прогнозування нафтових цін є вкрай невдячною справою.
• Додатково зазначено, що в часи кризи інвестори традиційно переходять у долар як у більш стабільний актив, а зростання нафтових цін підтримує попит на американську валюту.

Що це означає для України вже зараз

• За словами учасників ефіру, після початку загострення українські АЗС вже наступного робочого дня підняли ціни на 3–4 грн за літр.
• Володимир Омельченко поставив під сумнів настільки швидку реакцію саме з боку фізичного імпорту, оскільки новий дорогий ресурс за один день не може бути законтрактований, доставлений з Європи і розвезений по всій країні.
• Звідси робиться висновок, що на українському ринку одночасно діють два чинники:
  • зовнішній — дорожчає нафта й нафтопродукти на світовому ринку;
  • внутрішній — мережі АЗС і трейдери закладають у роздрібну ціну майбутні ризики та додаткову маржу.
• Експерт вказує, що лаг між геополітичною подією і появою на українських АЗС партій, законтрактованих уже за новими цінами, становить приблизно 21–27 діб.

«Ціни злітають вверх, а падають як черепаха», — так Володимир Омельченко описав реакцію паливного ринку на кризу.

Чому в Україні підозрюють антиконкурентну поведінку

• У розмові прямо згадується розслідування Антимонопольного комітету щодо імпортерів і мереж автозаправних станцій.
• Експерт називає український ринок недосконалим і говорить про ознаки олігополії — ситуації, коли кілька великих гравців фактично визначають правила для всіх інших.
• Як аргумент наводиться висока кореляція зміни цін між основними мережами — на рівні 0,9 і більше, тобто майже синхронне підвищення й зниження.
• Це подається як ознака можливої антиконкурентної поведінки, коли ринок реагує не лише на об’єктивну собівартість, а й на узгоджені або дуже схожі комерційні практики.

Звідки Україна бере пальне і чому залежність від імпорту лишається критичною

• У розмові названо основних партнерів України з постачання нафтопродуктів: Греція, Румунія, Литва, Польща, а також, імовірно, Болгарія і частково Угорщина.
• Проблема полягає в тому, що Україна значною мірою втратила власні потужності з переробки, оскільки рф зруйнувала нафтопереробні заводи та частину нафтобаз.
• Через це країна змушена покладатися на імпорт готового продукту, а це підвищує чутливість до світових шоків, логістичних ризиків і коливань цін у Європі.

Який вихід для України бачить експерт

• Володимир Омельченко вважає, що Україні потрібно не лише чекати завершення війни, а й уже зараз думати про відновлення та розвиток власної переробки.
• Окремий акцент зроблено на міні-НПЗ — невеликих нафтопереробних заводах, які можна швидше запускати або будувати, ніж великі комплекси.
• У розмові прозвучала думка, що на час війни допустимим могло б бути тимчасове пом’якшення екологічних стандартів пального — наприклад, перехід від Євро-5 до нижчих стандартів для військових і частини кризового споживання.
• Аргумент простий: це дозволило б зберігати додану вартість в Україні, не вивозити сировину на переробку за кордон, зменшити логістичні ризики й швидше забезпечувати внутрішній ринок.

Що прозвучало про український видобуток нафти

• За словами експерта, у 1991–2002 роках Україна видобувала близько 5 млн тонн нафти, а нині — близько 1,5 млн тонн.
• В інтерв’ю пролунала оцінка, що за наявності своєчасних інвестицій та нормальних умов Україна могла б покривати власною нафтою і переробкою до 40–50% внутрішніх потреб.
• Серед ключових регіонів видобутку названо Полтавську, Сумську, Чернігівську області та Дніпровсько-Донецьку западину.
• Щодо Львівщини, експерт зауважив, що це переважно старі, значною мірою виснажені родовища.

Що з цього випливає для України під час широкомасштабної війни

• Диверсифікація джерел постачання залишається критично важливою, оскільки залежність від кількох зовнішніх маршрутів робить Україну особливо вразливою до глобальних шоків.
• Логістична стійкість набуває не меншого значення, ніж сама ціна ресурсу: затримки, ризики атак, зруйновані бази й потреба у довгому плечі доставки збільшують кінцеву вартість пального.
• Захист критичної інфраструктури прямо пов’язаний з енергетичною безпекою, адже знищення НПЗ, резервуарів і баз зберігання штовхає країну в бік ще більшої імпортної залежності.
• Регуляторні рішення під час війни, за логікою інтерв’ю, мають бути гнучкішими: від стимулів для запуску міні-НПЗ до швидших рішень щодо розосередження потужностей.
• Ціноутворення на українському ринку залежить не лише від світових котирувань, а й від структури внутрішньої конкуренції, маржі мереж та швидкості реакції держави на можливі антиконкурентні практики.

Джерело: Terminal
За матеріалами: «Говорить Київ. Економіка»

Болгарія готує пакет заходів для стабілізації цін на пальне на тлі кризи в Ормузькій протоці

Уряд Болгарії формує пакет антикризових заходів для стримування зростання цін на нафтопродукти після блокади Ормузької протоки. Влада заявляє про наявність запасів пального щонайменше на 90 днів та посилює моніторинг ринку. Попри це, різке подорожчання нафти на світових біржах уже впливає на роздрібні ціни бензину та дизелю, що змушує державу готувати інструменти стабілізації ринку і захисту споживачів.

Болгарський уряд активізував антикризове управління ринком нафтопродуктів після різкого загострення ситуації в глобальній торгівлі нафтою через блокаду Ормузької протоки.

• За дорученням премєрміністра Андрея Гюрова створено міжвідомчу комісію, до якої входять міністри фінансів, економіки та промисловості, енергетики, оборони, внутрішніх справ, а також представники антимонопольного органу, митниці, податкової служби і нафтопереробної галузі.
• Основне завдання комісії моніторинг запасів нафти та нафтопродуктів, контроль постачання і аналіз цін, а також підготовка пакета заходів для стабілізації ринку.

Поточна ситуація характеризується поєднанням зовнішніх цінових шоків і ризиків для логістики постачання.

• Блокада Ормузької протоки спричинила масові затримки морських перевезень.
• За оцінкою менеджменту нафтопереробної галузі, у протоці заблоковано понад 800 суден.
• Серед них приблизно 300 танкерів із нафтою та ще 300 суден із нафтопродуктами.
• Це створює ризик ситуації, коли навіть за наявності нафти за прийнятною ціною може бракувати транспортних можливостей для її доставки.

Уряд намагається знизити вплив цих факторів на внутрішній ринок через систему резервів і постійний контроль постачання.

• Запаси пального в країні гарантовані щонайменше на 90 днів.
• Фактичний рівень забезпечення наразі становить 85 днів із нормативних 90.
• У Болгарії діє 106 зареєстрованих податкових складів для пального.
• Їхня місткість дозволяє зберігати обсяги, що суттєво перевищують місячні потреби ринку.

Система резервів має стабілізаційну функцію для ринку нафтопродуктів.

• Державне агентство стратегічних резервів зобовязане підтримувати мінімум 90 днів запасів.
• 30 днів запасів фінансуються з державного бюджету.
• 60 днів формуються зобовязаними компаніями, частково на території країн ЄС.

Фінансові та регуляторні органи паралельно посилюють контроль ринку для стримування цінових коливань.

• Митна служба і податкова адміністрація проводять щоденні перевірки запасів і постачання.
• Щотижня готуються аналітичні звіти щодо ситуації на ринку.
• У разі різкого зростання цін можуть бути запропоновані компенсаційні заходи для бізнесу та домогосподарств.

Влада підкреслює необхідність стриманої реакції регуляторів для недопущення паніки на ринку.

Я підтримую дії держави та її регуляторних органів, які в таких ситуаціях повинні діяти спокійно і відповідально, щоб не викликати паніку на ринках. Митна служба буде гарантом стабільності паливного ринку, передбачуваності для бізнесу і захисту споживачів через збалансовану політику та аналіз. — Георгі Димов

Цінова динаміка на внутрішньому ринку вже демонструє вплив глобального подорожчання нафти.

• За оцінкою Міністерства фінансів, зростання світових цін на нафту на 10 відсотків може підвищити середню ціну бензину А95 з 1,29 євро до 1,36 євро за літр протягом поточного місяця.
• Ціна дизельного пального може зрости з 1,34 євро до 1,41 євро за літр.
• У наступному місяці вона потенційно може досягти 1,45 євро за літр.

Фактична ринкова статистика підтверджує тенденцію до подорожчання.

• Середня ціна бензину А95 у Болгарії зросла з 1,25 євро 27 лютого до 1,34 євро 10 березня.
• Ціна дизелю за той самий період піднялася з 1,29 євро до 1,45 євро за літр.

Додатковим викликом для ринку є технологічна специфіка нафтопереробки.

• НПЗ Lukoil Neftochim Bourgas був спроєктований для переробки російської нафти Urals.
• Після санкцій проти росії підприємство змушене змішувати приблизно шість різних сортів нафти.
• Це дозволяє отримувати паливо необхідної якості, але прискорює зношування технологічної системи і скорочує інтервали між ремонтами.

Попри ці труднощі, галузь і держава намагаються координувати дії для стабілізації ринку.

• Міністерство енергетики проводить консультації з Болгарською асоціацією нафти і газу.
• Головна мета отримання оперативної інформації про запаси, замовлення і механізми формування цін.
• Уряд очікує, що нафтопереробні компанії враховуватимуть інтереси споживачів під час формування комерційного прибутку.

Нафтова галузь зі свого боку заявляє про готовність до співпраці з державою.

• Компанії підтвердили прагнення тісної взаємодії з урядом для забезпечення стабільності та передбачуваності ринку.
• Також наголошено, що галузь не отримує спекулятивних прибутків у нинішній кризовій ситуації.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Sofia Globe

Ринок бензину у 2025 році завершився «несезонною» силою цін і маржі наприкінці року, але драйвери виявилися нестандартними: ключову роль зіграли збої та цінова політика нігерійського меганпз Dangote, санкційні ризики й перебої нафтопереробки, а також зростання електрифікації транспорту. У 2026 році аналітики Argus очікують збільшення пропозиції з боку нових/модернізованих потужностей і подальшого переформатування традиційних маршрутів постачання — із ризиком додаткової «раціоналізації» (закриття) частини старих європейських НПЗ.

Глобальний бензиновий ринок: підсумки 2025 і головні драйвери 2026

1) 2025-й: чому бензин “посилився” наприкінці року

• Нігерія стала центром волатильності для Атлантичного басейну через роботу меганпз Dangote (паспортна потужність 650 тис. бар./добу).
• У першому півріччі 2025 року:
  • прибутковість переробки бензину (non-oxy crack — маржа бензину відносно Brent) була нижчою, ніж роком раніше;
  • запаси бензину в хабі ARA (Амстердам–Роттердам–Антверпен) були вищими р/р;
  • імпорт бензину до Нігерії знижувався, бо Dangote нарощував випуск.
• У серпні–вересні з’явилися повідомлення про ремонт на RFCC (установки каталітичного крекінгу, які дають високий вихід бензину) — це стало одним із тригерів зміни тренду.
• Восени імпорт Нігерії почав зростати, а у жовтні–листопаді попит «підстрибнув» через побоювання імпортерів щодо можливого запровадження 15% мита на імпорт бензину та дизелю.
• На цьому тлі non-oxy crack досяг 26-місячного максимуму — $28,50/бар. проти front-month ICE Brent (середина листопада).
• У грудні маржа різко ослабла: Dangote суттєво знизив ціни на бензин, зробивши європейські барелі неконкурентними.

2) Азія у 2025-му: як санкційні ризики і збої “перекинули” напруженість між регіонами

• Перший квартал 2025 року в Азії характеризувався надлишком пропозиції та контанго, на тлі активних переробних прогонів у Кореї, Японії та на Близькому Сході.
• У другій половині року з’явився дефіцитний ухил:
  • «креки» бензину в Азії піднімалися до 2–3-річних максимумів;
  • ринок отримав премію за ризик через санкційні новини (згадувалися Rosneft і Lukoil) та перебої нафтопереробки, пов’язані з ушкодженнями інфраструктури;
  • важливою була й роль російської нафтової сировини для блендингу: значна частина російської нафтової фракції (нафта/нафта-розчинник, “naphtha”) іде на схід та використовується для домішок у бензин.
• Індонезія (найбільший покупець бензину в регіоні) стала «дикою картою»:
  • у травні лунали заяви про намір зупинити імпорт із Сингапуру і перейти на прямі закупівлі у виробників Близького Сходу та США;
  • на тлі невизначеності окремі приватні імпортери мали проблеми з квотами, що спричиняло дефіцити на АЗС у Джакарті;
  • наприкінці року відбувся сплеск спотових закупівель державної Pertamina — невдало за часом, бо паралельно частина вторинних установок у регіоні простоювала (зокрема в Тайвані).

3) Попит: електромобілі, ефективність авто і “етанольні” правила

• Китай — головний рушій структурного падіння попиту на бензин через електрифікацію:
  • у 2025 році понад 30% продажів авто в Китаї припало на електромобілі;
  • ще близько 20% — на plug-in гібриди;
  • в окремі місяці понад 50% продажів становили new energy vehicles (NEV) замість авто на бензині.
• Один із факторів — низька вартість електроенергії, через що навіть plug-in гібриди часто експлуатують переважно як EV, додатково тиснучи на бензиновий попит.
• Поза Китаєм електрифікація зростає повільніше; в Азійсько-Тихоокеанському регіоні попит на бензин поки що підтримує Індія завдяки економічному зростанню та розширенню автопарку.
• Етанольні мандати:
  • в Індонезії обговорювали можливий мандат E10, який потенційно зменшив би залежність від імпорту та змінив би торговельні потоки, але остаточних рішень не оголошували;
  • в Індії націлюються на E20, що може вивільняти додаткові обсяги бензину для експорту (за логікою балансу “більше домішок — менше чистого бензину потрібно всередині”).
• США: у 2025 році фіксували річне падіння попиту на бензин; серед драйверів — підвищення паливної ефективності авто. Також у вересні згадувалося скасування податкової субсидії для купівлі EV, після чого проникнення EV у продажах у IV кварталі знизилося приблизно до 10%.

4) Пропозиція та “меганпз”: Dangote, Dos Bocas і нові потужності в Азії

• Dangote змінює правила гри для Європи:
  • до запуску/розгортання Dangote Західна Африка забирала приблизно кожен п’ятий барель європейського бензину на експорт;
  • у 2025 році Нігерія імпортувала з Європи лише 130 тис. бар./добу проти піку 340 тис. бар./добу у 2022 році;
  • падіння імпорту посилилося після згортання держсубсидії на бензин у 2023 році.
• Вражаючий сигнал ринку: Dangote (країна-імпортер бензину історично) у 2025 році знаходив можливості експортувати бензин навіть до США — як приклад глобальної “розбалансованості” маршрутів і арбітражів.
• Європейські НПЗ під тиском: джерела вказують, що підприємства з високою залежністю від експорту до Західної Африки можуть втрачати маржинальність, якщо не переорієнтуються на інші ринки.
• Приклад адаптації: Phillips 66 планує проєкт підвищення якості бензину на Humber, щоб виробляти більш “конкурентний” продукт із Q2 2027.
• Мексика: меганпз Dos Bocas (Olmeca) почав давати стабільніші обсяги виробництва бензину, що може далі знижувати імпортну потребу країни.
• Китай: експортні квоти на світлі нафтопродукти, за оцінкою, навряд чи суттєво зростатимуть; як “рамка” згадувався рівень близько 41 млн бар./рік (сукупно для дизелю, бензину й авіапального).
• Індонезія: ключова подія 2026 року — введення в дію RFCC на Balikpapan потужністю 90 тис. бар./добу, яка потенційно може витіснити близько 45 тис. бар./добу імпорту. Водночас наголошувалося, що RFCC — складна для запуску установка і вихід на стабільні режими може зайняти час.
• Близький Схід/Південна Азія: очікується збільшення доступності продуктів через розширення потужностей (зокрема згадувалися Ірак, Іран, а також нові/розширені об’єкти в Індії).

5) Торговельні потоки: як “ламаються” старі маршрути

• Європа → Західна Африка: маршрут слабшає через самозабезпечення Нігерії (Dangote).
• Європа → США (Атлантичне узбережжя): потік слабшає не лише через майбутній ефект Мексики, а й через внутрішню логістику США:
  • перетоки з US Gulf Coast на US Atlantic Coast дедалі частіше йдуть через Colonial Pipeline (дешевше за морські перевезення в умовах обмежень Jones Act);
  • зріс непрямий маршрут US Gulf Coast → Багами (танк-ферми) з подальшим відправленням на східне узбережжя США: з 20–30 тис. бар./добу раніше до 60–70 тис. бар./добу у 2025 році.
• Азія стає “короткою ланкою” для покриття дефіцитів у специфічних сегментах, зокрема через складні вимоги до якості (згадувалася специфіка CARBOB для US West Coast) та фрахтову економіку (включно з витратами на Панамський канал).

6) На що дивляться у 2026 році: ризики та тригери волатильності

• Стабільність роботи меганпз:
  • Dangote: чи вдасться уникати повторення ремонтів/збоїв, що розгойдували ціни в 2025-му;
  • Dos Bocas: чи зможе й надалі підвищувати завантаження;
  • Balikpapan: коли RFCC вийде на стійкий високий рівень і реально зменшить імпорт Індонезії.
• Погодні ризики: можливі екстремальні хвилі спеки, які здатні знижувати переробні прогони (особливо в Південній Європі) у період пікового літнього попиту.
• Короткострокові імпульси попиту: у найближчі місяці згадувалося очікуване підсилення споживання в АТР через Місячний Новий рік і Рамадан.
• Довгостроково: EV-тренди та політика щодо етанольних домішок залишаються ключовими структурними факторами.

«Ринок бензину зрештою виявився визначеним нігерійськими фундаментальними чинниками… non-oxy crack піднявся до 26-місячного максимуму $28,50/бар. у середині листопада, але перед піком попиту в грудні маржа зійшла нанівець після зниження цін Dangote». — Джордж Меєр-Боннетт, заступник редактора Argus (переклад з англійської)

«У 2025 році електромобілі становили понад 30% продажів у Китаї, а plug-in гібриди — близько 20%… У деякі місяці понад 50% продажів припадало на “new energy vehicles”, що структурно тисне на попит на бензин». — Емма Пайк, аналітикиня Argus (переклад з англійської)

Джерело: Terminal
Першоджерело: Argus Media — Gasoline Markets Outlook 2026: Supply, Price & Cracks (Driving Discussions, 20 February 2026)

Photographer: PIUS UTOMI EKPEI/AFP