Після збоїв у глобальному енергетичному «постачанні», спричинених війною США та Ізраїлю проти Ірану, уряди різних країн почали екстрено втручатися в ринок, щоб обмежити ціновий тиск на домогосподарства та не допустити дефіциту пального. У фокусі опинилися прямі кроки для стабілізації ринку нафти й нафтопродуктів: податкові послаблення, розширення субсидій, вивільнення бензину й дизелю з резервів, а також обмеження експорту нафтопродуктів. Логіка цих рішень спільна: збільшити внутрішню пропозицію, знизити фіскальний тиск у ціні літра пального і пом’якшити удар по кінцевих споживачах.

Світова реакція показує, що уряди роблять ставку не на один інструмент, а на поєднання адміністративних, податкових і резервних механізмів.

• Причина втручання: збої у глобальному енергетичному «постачанні» через війну США та Ізраїлю проти Ірану.
• Наслідки: тиск на економіки, прискорення інфляції та зростання навантаження на бюджети домогосподарств.
• Практичний висновок: уряди намагаються не лише реагувати на вже високі ціни, а й запобігти подальшому розкручуванню вартості нафтопродуктів для населення.

Найбільш прямі заходи для ринку нафтопродуктів пов’язані з фізичним нарощуванням доступності бензину, дизелю та LPG на внутрішніх ринках.

• Австралія почала вивільняти бензин і дизель з внутрішніх резервів, щоб послабити дефіцит, який уже б’є по сільських ланцюгах «постачання», а також по гірничій галузі та сільському господарству.
• Китай заборонив експорт нафтопродуктів, щоб упередити потенційний внутрішній дефіцит пального.
• Індія задіяла надзвичайні повноваження і наказала нафтопереробникам максимізувати виробництво LPG, а також скоротила продажі промисловості, щоб не допустити нестачі для 333 мільйонів домогосподарств, які мають підключення до LPG.

Ці кроки мають спільне обґрунтування.

• Вивільнення резервів працює як швидкий інструмент збільшення пропозиції на внутрішньому ринку.
• Заборона експорту утримує додаткові обсяги пального всередині країни.
• Максимізація виробництва та перерозподіл ресурсу на користь населення дають змогу пом’якшити дефіцит саме там, де цінова чутливість найвища.
• Висновок: уряди намагаються стабілізувати котирування не лише через фінансову підтримку, а передусім через контроль доступності пального на внутрішньому ринку.

Другий блок рішень стосується безпосереднього зниження цін для кінцевих споживачів через податки та субсидії.

• Італія розглядає скорочення акцизів, щоб пом’якшити ціни на пальне, і водночас готова підвищити податки для компаній, які неналежно заробляють на енергетичній кризі.
• Малайзія збільшує видатки на субсидії на бензин до 2 мільярдів ринггітів з 700 мільйонів ринггітів, щоб зберегти фіксовану ціну пального.
• Бразилія указом президента Луїса Інасіу Лули да Сілви скасувала федеральні податки на дизель.
• Ефіопія збільшила паливні субсидії.

Саме ці рішення найтісніше пов’язані зі зменшенням ціни для споживача на АЗС або з утриманням її від подальшого зростання.

• Податкове зниження прямо скорочує фіскальну складову у ціні літра дизелю чи бензину.
• Субсидії дають змогу державі взяти частину цінового навантаження на бюджет, а не перекладати його на населення.
• Фіксована ціна, як у випадку Малайзії, є формою адміністративного захисту споживача від ринкового стрибка.
• Кількісний висновок: найпомітніше нарощування підтримки в наданому матеріалі демонструє Малайзія, де фінансування бензинових субсидій зростає на 1,3 мільярда ринггітів, або майже у 2,9 раза порівняно з попереднім рівнем.

Окремо простежується ще один принцип: уряди прагнуть захистити насамперед населення, навіть якщо для цього доводиться обмежувати інші сегменти попиту.

• Індія заборонила споживачам із трубопровідним газопостачанням зберігати, отримувати або повторно заправляти побутові балони LPG.
• Крім того, продажі промисловості були скорочені, щоб уникнути дефіциту для 333 мільйонів домівок.
• Висновок: у кризовій ситуації уряди готові перерозподіляти ресурс на користь домогосподарств, тобто ставити соціальну стабільність вище за комерційний комфорт окремих секторів.

У політичному вимірі ця хвиля рішень показує, що паливна криза вже вийшла за межі суто ринкової реакції.

• Італія прямо сигналізує про готовність карати компанії, які надмірно капіталізуються на кризі.
• Китай і Австралія використовують інструменти державного контролю над потоками пального.
• Бразилія і Ефіопія компенсують ціновий удар бюджетними рішеннями.
• Висновок: для стабілізації нафтових котирувань і стримування цін на нафтопродукти уряди дедалі активніше заміщують вільний ринок прямим втручанням.

Ключові антикризові заходи зводяться до трьох моделей.

• Модель збільшення пропозиції: резерви, максимізація виробництва, обмеження експорту.
• Модель зниження кінцевої ціни: скасування податків, скорочення акцизів, розширення субсидій.
• Модель пріоритету населення: перерозподіл пального на користь домогосподарств і стримування спекулятивного заробітку на кризі.

Головний підсумок полягає в тому, що уряди відповідають на ціновий шок не абстрактними заявами, а прямими рішеннями щодо вартості й доступності пального. Там, де йдеться про бензин, дизель і LPG, влада або збільшує фізичну пропозицію, або зменшує податковий і ціновий тиск, або робить і те, і інше одночасно. Саме такі кроки в наданому матеріалі виглядають основним інструментом стабілізації ринку нафти й нафтопродуктів та захисту кінцевого споживача від подальшого подорожчання.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Понад пів мільйона барелів на добу — саме на стільки у серпні 2025 року зросте сукупний обсяг видобутку восьми ключових країн ОПЕК+. Це рішення формує нову кон’юнктуру нафтового ринку, зменшуючи дефіцит фізичного ресурсу та потенційно обмежуючи подальше зростання котирувань.

ДИНАМІКА ПОВЕРНЕННЯ ОБСЯГІВ НА РИНОК

• Початкове добровільне скорочення від восьми країн (Росія, Саудівська Аравія, Ірак, ОАЕ, Казахстан, Алжир, Оман, Кувейт) склало 2,2 млн барелів на добу, розпочате ще на початку 2024 року.
• З квітня 2025 року розпочалося поступове повернення обсягів:
  • Квітень: +138 тис. б/д
  • Травень–липень: щомісячно по +411 тис. б/д
  • Серпень: рекордне для кампанії +548 тис. б/д
• Залишок для повернення: ще 548 тис. б/д — питання буде вирішуватись 3 серпня.

ОБҐРУНТУВАННЯ РІШЕННЯ

• ОПЕК+ вказує на стійкі фундаментальні фактори попиту, які підтримують рішення про відновлення обсягів.
• Окремо наголошено на низьких світових запасах нафти, що створює обмежену пропозицію на глобальному ринку.
• Початкове очікування полягало у поступовому поверненні протягом більш як року, але строки скоротили — тепер весь обсяг може бути повернений уже восени 2025 року.

СТАН ОБМЕЖЕНЬ І ДАЛЬШІ ПЕРСПЕКТИВИ

• Попри повернення барелів, окремі добровільні обмеження у розмірі 1,65 млн б/д залишаються чинними до кінця 2026 року.
• Ці обмеження слугують стримуючим фактором надмірної пропозиції та можуть зберігати цінову рівновагу на ринку.

АНАЛІТИЧНИЙ ВИСНОВОК

• Стриманість ОПЕК+ в темпах повернення ресурсів свідчить про обережну політику щодо зниження ризику різкої волатильності цін.
• Прогнозоване зростання видобутку у серпні-вересні може вплинути на зниження премій у ф’ючерсних контрактах, особливо при стабільному попиті.
• Скорочення запасів і синхронізоване повернення обсягів вказує на керовану стратегію впливу на ринок з урахуванням макроекономічних ризиків.

Джерело: Terminal

За матеріалами: ЗМІ

Замовити звіт по ринку

Нафтові ціни відновилися — зростання майже на 1 % — після різкого падіння на початку тижня, завдяки потужному попиту в США та позитивним сигналам щодо припинення вогню між Іраном та Ізраїлем.

Ситуація на ринку нафти

• Brent зріс до $67.68/бар., WTI — до $64.92/бар., скоротивши втрати після падіння на 13 % раніше цього тижня
• Попит у США — запаси сирої нафти впали на 5.8 млн барелів, бензину — на 2.1 млн барелів. Споживання бензину досягло максимуму з грудня 2021 року
• Припинення вогню між Іраном і Ізраїлем зменшило геополітичні побоювання щодо постачань із регіону
• Очікування зниження облікової ставки ФРС підтримують прогнози щодо зростання економіки та попиту на нафту

Регуляторні драйвери та перспективи

• ФРС може знизити ставки вже у вересні, що стимулює економічну активність і попит на нафту
• Аналітики очікують стабілізацію цін у діапазоні $65–70/бар., поки триває очікування нових макроданих зі США

Геополітика на тлі спокою

• Припинення вогню суттєво знизило ризик зриву постачання, хоча загроза з боку Ірану не зникла остаточно
• Ринок різко реагував після атак на ядерні об’єкти Ірану, але зниження напруги забезпечило короткострокове заспокоєння

Висновки

• Попри зниження геополітичної напруги, ринок залишається чутливим до змін у попиті та рішеннях ФРС
• Ціни стабілізувалися, але залишаються вразливими до нових економічних сигналів
• Геополітичний ризик тимчасово знизився, однак ситуація на Близькому Сході залишається ключовим фактором

Джерело: Terminal

За матеріалами:

• Reuters: Most Gulf markets gain on Iran–Israel truce
• Reuters: Oil rebounds on signs of strong US demand
• Barron’s: The Big Reason Oil Prices Are Rising Today

Замовити тижневий звіт по ринку

Кабінет міністрів зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт, яким серед іншого пропонується ввести заборону для державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких понад 50 відсотків акцій (часток) належить державі, зменшувати фінансовий результат до оподаткування відповідно до положень підпункту 139.2.2. пункту 139.2 статті 139 Кодексу у випадку, якщо визначення методів обчислення величини резерву сумнівних боргів (резерву очікуваних кредитних збитків) і способу визначення коефіцієнта сумнівності не узгоджене з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до законодавства.

Про це повідомляє Finbаlаnсе.

Відзначається, що має сприяти «уніфікації механізму проведення суб’єктами господарювання державного сектора економіки оцінки й розрахунку резерву сумнівних боргів з урахуванням норм міжнародних стандартів фінансової звітності».

В уряді припустили, що держкомпанії будуть нараховувати резерв сумнівних боргів (очікуваних кредитних збитків) на підставі проведеної оцінки сумнівності дебіторської заборгованості (кредитного ризику або ризику дефолту, тобто невиконання контрагентом зобов’язань). Причому така оцінка повинна буде «враховувати платоспроможність окремих дебіторів і результати претензійно-позовної роботи щодо них».

Передбачалося, що дебіторська заборгованість для розрахунку резерву сумнівних боргів буде визнаватися сумнівною тільки при наявності одного з чинників, що свідчать про суттєве зменшення суми очікуваного відшкодування дебіторської заборгованості на звітну дату у порівнянні з моментом її первісного визнання в якості активу:

– наявності об’єктивних свідчень неплатоспроможності контрагента за договірними зобов’язаннями, за якими прострочено виконання такого зобов’язання (при цьому суб’єктом господарювання державного сектора економіки ведеться претензійно-позовна робота щодо такого контрагента)

– відсутності надходження оплати від дебітора протягом 365 днів.

При цьому величина резерву сумнівних боргів визначається із суми сумнівної дебіторської заборгованості, скоригованої на коефіцієнти ризику за факторами, що впливають на ризик невиконання зобов’язань.

Зміна правил формування резервів держкомпаніями може привести, принаймні, до часткового розформування «Нафтогазом» резервів, супроводжуючого декларування доходів і відповідно – додаткових надходжень до держбюджету від податку на прибуток та дивідендів, які повинен буде сплатити «Нафтогаз».