Нафтовий ринок завершував тиждень із різким зростанням цін — приблизно на $7 за барель. Підтримку котируванням дали напруженість навколо Ірану, ризики для Ормузької протоки та відсутність сильних товарних сигналів після саміту Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа в Пекіні. Це переважило навіть зниження прогнозів попиту з боку ОПЕК і МЕА.

Геополітика знову стала сильнішою за прогнози попиту

Тиждень почався з ведмежих для ринку сигналів: ОПЕК і МЕА знизили прогнози попиту на нафту на 2026 рік. Водночас очікуваний саміт Сі—Трамп у Пекіні не дав ринку надії на швидку нормалізацію ситуації й виявився слабким за змістом саме для сировинних ринків.

Додатковий імпульс для зростання цін дав Іран. У матеріалі зазначено, що Тегеран заявив про відсутність довіри до США та готовність повернутися до бойових дій. Це послабило очікування швидкого відкриття Ормузької протоки — одного з ключових логістичних вузлів для світової нафтової торгівлі.

Іран заявив, що «не має довіри» до Сполучених Штатів і готовий «повернутися до бойових дій».

ОПЕК знизила прогноз на 2026 рік, але ринок дивиться на ризики постачання

У щомісячному звіті ОПЕК знизила прогноз зростання світового попиту на нафту у 2026 році приблизно на 200 тис. барелів на добу порівняно з попереднім місяцем. Тепер організація очікує, що споживання зросте на 1,17 млн барелів на добу цього року. Водночас прогноз на 2027 рік підвищено до 1,54 млн барелів на добу.

Та попри слабший прогноз попиту, ціни зросли. Це означає, що для учасників ринку короткострокові ризики фізичного постачання й логістики виявилися важливішими за перегляд довгострокового балансу попиту.

ЄС обговорює податок на надприбутки енергокомпаній

Міністри енергетики країн Європейського Союзу почали обговорювати створення регіонального податку на надприбутки енергетичних компаній. Причиною названо різке зростання цін на тлі конфлікту між США та Іраном.

У матеріалі зазначено, що така модель може повторювати британський Energy Profits Levy — податок на прибутки енергокомпаній у розмірі 38%, який діє до 2030 року. Для ринку це сигнал, що цінові шоки дедалі частіше перетворюються не лише на проблему споживачів, а й на джерело фіскального тиску на енергетичний сектор.

Країни та компанії реагують на ризики логістики

• ОАЕ прискорюють будівництво нового нафтопроводу в обхід Ормузької протоки. Його мета — подвоїти експортну потужність із нинішніх 1,8 млн барелів на добу. Національна компанія ADNOC заявила, що об’єкт має запрацювати до 2027 року.
• Китай, за повідомленням Білого дому, висловив інтерес до відновлення імпорту американської нафти. Закупівлі зупинилися наприкінці лютого 2025 року, а минулого місяця надходження нафти скоротилися на 20% у річному вимірі.
• Індія попросила США продовжити щонайменше на місяць дозвіл на імпорт російської нафти. Чинна авторизація OFAC діє до 16 травня. Мета — не допустити обвалу індійського імпорту нафти, який уже на 800 тис. барелів на добу нижчий за довоєнний рівень.
• Туреччина перед липневим самітом НАТО в Анкарі запропонувала побудувати продуктопровід до Європи вартістю $1,2 млрд. Він має з’єднати Румунію та Болгарію з турецькими НПЗ і забезпечувати східноєвропейський фланг альянсу.

Пальне й переробка: від Куби до Японії та Великої Британії

На ринку нафтопродуктів напруга проявляється одразу в кількох регіонах. Куба, за словами міністра енергетики Вісенте де ла О Леві, залишилася без дизельного пального та мазуту. Країна перебуває у «критичному стані» без резервів, а внутрішній видобуток у 40 тис. барелів на добу покриває лише третину потреб.

У сегменті переробки Японія посилює позиції в Південно-Східній Азії. Eneos домовилася купити нафтопереробні та мастильні активи Chevron у Південно-Східній Азії й Австралії за $2,17 млрд. Угода включає 50% частку в НПЗ Jurong Island у Сінгапурі потужністю 290 тис. барелів на добу, який експлуатується разом із Petrochina.

Окремим ризиком залишається авіаційне пальне у Великій Британії. Кілька європейських авіакомпаній заявили про занепокоєння щодо постачання jet fuel — авіаційного гасу. У матеріалі зазначено, що країна має лише місячний запас, а морський імпорт забезпечує 65% її споживання авіапального.

Ціновий тиск переходить у внутрішні ринки

В Індії державні нафтопереробні компанії оголосили перше з березня 2024 року підвищення цін на дизельне пальне та бензин — на $0,03 за галон. Причина — прагнення сектору переробки скоротити розрив між глобальними цінами та внутрішніми цінами, обмеженими державним регулюванням.

У США Палата представників ухвалила законопроєкт, який дозволить цілорічний продаж бензину E15 по всій країні. E15 — це бензин із 15% вмістом етанолу. Для виробників біопального це важливе рішення, але законопроєкт ще потребує схвалення Сенату та остаточного підпису Дональда Трампа.

Політичні наслідки та удари по переробці

• Ірак призначив Мохаммеда аль-Худаїра новим міністром нафти замість Хаяна Абдула Гані. Це стало частиною ширшої урядової перестановки після приведення до присяги прем’єр-міністра Алі аль-Заїді.
• Україна заявила про удар по Рязанському НПЗ «Роснефти». У матеріалі зазначено, що це 16-й завод, який став ціллю цього року, а медіа повідомляють про близько 700 тис. барелів на добу російських потужностей переробки, що були офлайн у січні—травні 2026 року через тривалі удари.
• Мексика після чергової пожежі на НПЗ Pemex в Оахаці може змінити керівництво держкомпанії. Президентка Клаудія Шейнбаум, за матеріалом, вимагала відставки CEO Pemex Віктора Родрігеса та тимчасово запропонувала призначити фінансового директора Хуана Карпіо.

Сировинні ринки отримали ще один сигнал напруги

Поточна картина тижня показує, що нафтовий ринок знову рухається не лише статистикою попиту, а й ризиками інфраструктури, проток, воєнної ескалації, податкових рішень і стійкості систем постачання. Саме тому навіть зниження прогнозів ОПЕК і МЕА не змогло зупинити тижневий стрибок цін на $7 за барель.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: oilprice.com

Зростання цін на нафту через конфлікт на Близькому Сході перетворило енергетичну кризу на джерело надприбутків для частини світових нафтових корпорацій. За даними Oxfam, провідні нафтові компанії можуть отримати до 234 млрд доларів додаткового прибутку за рік, або приблизно 30 млн доларів щогодини. Водночас виграють не всі: європейські компанії заробляють на торговельних операціях і хеджуванні, тоді як американські гіганти частково заблоковані старими контрактами з нижчими цінами.

Нафта понад 100 доларів: геополітична криза перерозподіляє прибутки між нафтовими гігантами

Ціновий шок: Ормузька протока стала центром ринкового ризику

Світовий нафтовий ринок увійшов у фазу різкої турбулентності після того, як конфлікт між США, Ізраїлем та Іраном затягнувся на два місяці. Ключовим чинником стала ситуація навколо Ормузької протоки — одного з найважливіших морських маршрутів для транспортування нафти з Перської затоки.

Фактичне блокування Ормузької протоки спричинило стрибок міжнародних цін на нафту вище 100 доларів за барель. Нафта марки Brent — базовий світовий індикатор для оцінки вартості сирої нафти — тимчасово сягала 122 доларів за барель, що стало одним із найвищих рівнів за останні роки.

Саме цей ціновий шок став головним джерелом додаткових прибутків для нафтових компаній. За оцінкою міжнародної організації Oxfam, великі нафтові корпорації можуть додатково заробити до 234 млрд доларів протягом року. У перерахунку це близько 30 млн доларів щогодини.

Європейські компанії заробляють на волатильності

Найкраще до кризи виявилися пристосованими європейські енергетичні компанії з потужними торговельними підрозділами. Їхня перевага полягає не лише у видобутку нафти, а й у здатності заробляти на різких коливаннях цін.

• BP повідомила про зростання скоригованого прибутку у першому кварталі на 459% — до 3,84 млрд доларів.
• Shell і TotalEnergies також отримали торговельні доходи, які суттєво перевищили очікування ринку.
• Навіть після вимушеного призупинення частини видобутку TotalEnergies у Перській затоці її торговельний підрозділ зміг заробити на операціях купівлі дешевше, продажу дорожче та хеджуванні цінових ризиків.

За оцінками аналітиків, лише три компанії — Shell, BP і TotalEnergies — могли отримати від ринкової нестабільності від 3,3 млрд до 4,75 млрд доларів додаткового доходу.

Тут ключовим є механізм торговельного прибутку. Коли ціни швидко змінюються, компанія з розвиненим трейдинговим підрозділом може заробляти не тільки на самому товарі, а й на різниці між цінами у різних регіонах, строках постачання та фінансових інструментах захисту від ризиків. Для енергетичного ринку це означає, що в період кризи прибутковість залежить не лише від обсягів видобутку, а й від якості управління ціновими ризиками.

Saudi Aramco та російські компанії отримують вигоду від високої ціни

Серед бенефіціарів високих цін названо також Saudi Aramco та російські нафтові компанії. Їхня перевага описується як антициклічна: коли ринок переживає дефіцит або загрозу перебоїв постачання, виробники з великими обсягами видобутку отримують прямий виграш від підвищення ціни.

• За даними AlJazira Capital, чистий прибуток Saudi Aramco у першому кварталі 2026 року після вирахування частки міноритарних акціонерів може зрости на 13,8% у річному вимірі.
• У квартальному вимірі очікуване зростання прибутку Saudi Aramco становить 56,7%.
• Очікуваний показник — 108,8 млрд саудівських ріалів, або приблизно 29,01 млрд доларів.
• російські нафтові компанії, за наведеними оцінками, можуть додатково заробити щонайменше 23,9 млрд доларів.

Американські гіганти потрапили у пастку хеджування

На відміну від європейських конкурентів, американські нафтові корпорації опинилися у менш вигідному становищі. У матеріалі зазначено, що ExxonMobil і Chevron раніше уклали контракти хеджування, які зафіксували нижчі ціни на нафту.

Хеджування — це фінансовий механізм захисту від різких змін ціни. Він може допомогти компанії уникнути втрат під час падіння ринку, але у разі стрімкого зростання цін здатний обмежити прибуток. Саме це і стало проблемою: коли спотова ціна нафти перевищила 100 доларів за барель, частина американських компаній не змогла повною мірою скористатися цим зростанням через раніше зафіксовані умови контрактів.

Додатковим негативним чинником стала слабкість downstream-сегмента — тобто бізнесу з переробки нафти, виробництва й реалізації нафтопродуктів. За наведеними оцінками, це може коштувати американським компаніям кількох мільярдів доларів прибутку.

Головний висновок для ринку

Криза показала різницю між бізнес-моделями нафтових гігантів. Європейські компанії, які мають сильні торговельні підрозділи, змогли перетворити ринкову волатильність на джерело додаткового доходу. Американські компанії, навпаки, частково втратили вигоду через заздалегідь укладені контракти, що обмежили їхній доступ до високої спотової ціни.

• Для видобувних компаній головним чинником прибутку стала сама висока ціна нафти.
• Для трейдингових підрозділів ключовою перевагою стала здатність швидко працювати з різницею цін, строків і напрямів постачання.
• Для компаній із жорстко зафіксованими контрактами високі ціни не гарантували повного фінансового виграшу.

Це означає, що нинішній нафтовий шок є не лише кризою постачання, а й масштабним перерозподілом прибутків усередині самої нафтової галузі. Виграють ті, хто має доступ до ресурсів, гнучку торговельну інфраструктуру та здатність управляти ризиками в режимі швидкої зміни ринку.

Джерело: Terminal За матеріалами: hkcna.hk

Світовий ринок нафти завершив торги майже без змін: Brent подорожчала лише на 9 центів, до $105,72 за барель, а WTI — на 15 центів, до $101,17 за барель. Формальне полегшення дала інформація про проходження близько 30 суден через Ормузьку протоку. Але це все ще значно менше за довоєнний рівень — близько 140 суден на добу. Тому ринок не отримав сигналу про нормалізацію постачання: транзит частково відновлюється, але ризик для енергетичних потоків залишається високим.

Нафта втрималася біля $106 за Brent: транзит через Ормузьку протоку знизив паніку, але не прибрав ризик дефіциту

Ціни на нафту завершили четвер майже без змін після повідомлень іранських державних медіа про проходження приблизно 30 суден через Ормузьку протоку. Для ринку це стало сигналом, що повного блокування маршруту немає. Водночас атака на одне судно та захоплення іншого зберегли напруження навколо безпеки постачання енергоносіїв під час війни з Іраном.

• Brent, глобальний еталонний сорт нафти, завершила торги на рівні $105,72 за барель, додавши 9 центів, або 0,09%.
• WTI, американський сорт West Texas Intermediate, зросла на 15 центів, або 0,15%, до $101,17 за барель.
• Упродовж сесії Brent піднімалася до $107,13 за барель, але значну частину дня торгувалася у від’ємній зоні.
• Напередодні Brent втратила понад $2 за барель, а WTI — понад $1 через побоювання інвесторів щодо можливого підвищення процентних ставок у США для боротьби з інфляцією.

Ормузька протока залишається головним нервом нафтового ринку

Ключовим фактором для цін стала ситуація в Ормузькій протоці. Цей морський коридор має критичне значення для руху нафти й скрапленого природного газу з регіону Перської затоки. Саме тому навіть часткове відновлення транзиту одразу вплинуло на настрої трейдерів.

Іранські Революційні гвардійці заявили, що з вечора середи через протоку пройшли 30 суден. Але цей показник усе ще далекий від звичайного довоєнного рівня — близько 140 суден на добу. Тобто ринок отримав не доказ нормалізації, а лише ознаку контрольованого й вибіркового пропуску суден.

Тегеран посилив контроль над протокою та домовляється з Іраком і Пакистаном щодо транспортування нафти й скрапленого природного газу з регіону. Це означає, що логістика енергоносіїв дедалі більше залежить не лише від фізичної прохідності маршруту, а й від політичних рішень.

Китайський і японський фактори знижують напругу, але не відкривають ринок повністю

Окрему увагу ринок звернув на судна, пов’язані з Китаєм і Японією. Напівофіційна іранська агенція Fars із посиланням на джерело повідомила, що Іран почав дозволяти транзит деяких китайських суден. До цього китайський супертанкер із 2 млн барелів іракської нафти пройшов через протоку після того, як понад два місяці перебував заблокованим у Перській затоці.

Дані відстеження суден LSEG також показали, що через протоку пройшов танкер під прапором Панами, яким управляє японська нафтопереробна група Eneos. Це був уже другий випадок проходження нафтового судна, пов’язаного з Японією.

«Багато хто запитує, чи дозволяє Іран суднам проходити, щоб не схилити баланс переговорів проти захисту Ірану з боку Китаю», — Тім Снайдер, головний економіст Matador Economics.

Зустріч президента США Дональда Трампа з головою КНР Сі Цзіньпіном також стала частиною ринкового сигналу. Білий дім заявив, що обидва лідери погодилися: Ормузька протока має залишатися відкритою для вільного потоку енергоносіїв. Сі, за повідомленням Білого дому, також висловив інтерес до купівлі більшої кількості американської нафти, щоб зменшити залежність Китаю від Ормузької протоки.

Цей намір має важливе уточнення: Китай ніколи не був великим покупцем американської нафти та не імпортував її з травня 2025 року через 20% імпортне мито, запроваджене під час торговельної війни. Тому потенційний поворот Китаю до американської нафти виглядає не як швидке рішення, а як політичний сигнал про пошук альтернативних маршрутів і джерел.

Безпека судноплавства не відновлена

Попри проходження частини суден, ризики для морської логістики залишаються високими. У четвер індійське вантажне судно, яке перевозило худобу з Африки до Об’єднаних Арабських Еміратів, було потоплене біля узбережжя Оману. Британське агентство морської безпеки UKMTO повідомило, що «неуповноважені особи» піднялися на борт судна, яке стояло на якорі біля порту Фуджейра в ОАЕ, та спрямували його в бік Ірану.

Для нафтового ринку це означає, що фактичний транзит не дорівнює повній безпеці маршруту. Судна можуть проходити протоку, але страхові, логістичні та політичні ризики залишаються в ціні бареля.

«Зростання кількості суден, яким дозволено пройти, має більш відчутний вплив на настрої, ніж на фактичний баланс попиту й пропозиції», — Тамаш Варга, аналітик нафтового ринку PVM.

«Хоча це може допомогти встановити цінову стелю в найближчій перспективі, це не той рецепт, який здатний суттєво знизити ціни на нафту», — Тамаш Варга, аналітик нафтового ринку PVM.

Макроекономічний ризик посилюється

Міжнародний валютний фонд, посилаючись на війну та закриття протоки, заявив, що світова економіка явно рухається до середнього несприятливого сценарію. У такому сценарії зростання реального світового ВВП цього року знизиться до 2,5% після 3,4% у 2025 році.

Це важливе попередження для ринку нафтопродуктів. Високі ціни на нафту та порушення логістики одночасно тиснуть на споживачів, промисловість і транспорт. Водночас слабше економічне зростання може обмежувати попит на паливо, створюючи складну рівновагу: фізичний дефіцит підтримує ціни, а макроекономічне гальмування стримує їхнє подальше зростання.

Міжнародне енергетичне агентство повідомило, що цього року глобальне постачання нафти буде нижчим за сукупний попит, оскільки запаси скорочуються безпрецедентними темпами. Це пояснює, чому ринок не відреагував різким падінням цін навіть після повідомлень про проходження суден через Ормузьку протоку.

Запаси у США скорочуються, але дистиляти зростають

Дані Управління енергетичної інформації США EIA також показали напружену картину. За тиждень, що завершився 8 травня, запаси сирої нафти в США зменшилися на 4,3 млн барелів — до 452,9 млн барелів. Причиною стало зростання експорту.

Водночас запаси дистилятів зросли всупереч очікуванням скорочення. Для ринку це неоднозначний сигнал: сира нафта в США витрачається швидше, але частина нафтопродуктів, до яких належать дизельне пальне та інші середні дистиляти, не демонструє такого самого дефіцитного руху.

Головний висновок для ринку

Поточна стабілізація цін не означає зниження ризиків. Вона радше показує, що ринок отримав короткострокове полегшення від факту проходження окремих суден через Ормузьку протоку. Але кількість транзиту залишається в рази нижчою за норму, інциденти з суднами тривають, а міжнародні організації попереджають про дефіцит постачання та гальмування світової економіки.

• Для Brent рівень понад $105 за барель залишається відображенням геополітичної премії за ризик.
• Проходження 30 суден знижує паніку, але не відновлює нормальний режим руху через протоку.
• Ризик для постачання енергоносіїв зберігається через атаки, захоплення суден і вибірковий характер транзиту.
• Потенційна купівля Китаєм більшої кількості американської нафти може стати спробою зменшити залежність від Ормузької протоки, але не дає швидкого розв’язання проблеми.
• Скорочення запасів сирої нафти у США на 4,3 млн барелів підтверджує, що ринок залишається чутливим до будь-яких перебоїв.

Джерело: Terminal — енергетичне видання НТЦ «Псіхєя» / STC Psychea.

За матеріалами: Reuters

План «Прискорення ЄС» має пом’якшити новий енергетичний шок для домогосподарств, промисловості та транспортного сектору. Однак наведені у матеріалі дані показують: короткострокові механізми координації можуть знизити ризики дефіциту, але не усувають головної проблеми — глибокої залежності Європи від імпортної нафти, газу, авіаційного пального і зовнішніх ланцюгів постачання.

ЄС прискорює енергетичну автономію, але залежність від імпорту пального залишається системною

Європейський Союз знову опинився в ситуації, коли геополітичний ризик напряму переходить у рахунки за енергію. Після енергетичної кризи 2022 року, спричиненої війною рф проти України, новий удар по європейському ринку завдала ескалація на Близькому Сході навесні 2026 року. Високі й нестабільні ціни на нафту та природний газ знову підняли питання не лише вартості пального, а й самої архітектури енергетичної безпеки ЄС.

«Менше ніж за п’ять років європейці вдруге платять ціну за залежність від імпортного викопного палива», — зазначила Європейська комісія у повідомленні про план «Прискорення ЄС».

За даними Європейської комісії, від березня держави-члени ЄС додатково витратили понад 24 млрд євро на імпорт енергоносіїв. Принципова проблема полягає в тому, що збільшення рахунків не дало Європі додаткових фізичних обсягів енергії. Це означає, що ринок платить не за більшу пропозицію, а за ризик, дефіцит гнучкості та вразливість логістичних маршрутів.

Що передбачає план «Прискорення ЄС»

У квітні Європейська комісія офіційно представила план дій «Прискорення ЄС». Його логіка полягає у поєднанні короткострокових антикризових заходів із довгостроковою перебудовою енергетичної системи.

• Координація газових резервів: посилення взаємодії держав-членів щодо заповнення сховищ природного газу.
• Нафтові резерви: координація можливого використання запасів нафти для реагування на ринкові шоки.
• Аварійне втручання на ринку: створення механізмів швидкого реагування на різкі цінові та фізичні перебої.
• Захист авіаційного пального і дизельного пального: посилення координації для гарантування постачання критичних видів нафтопродуктів.
• Підтримка споживачів: допомога державам-членам у розробці цільових, тимчасових і своєчасних заходів, зокрема зниження податку на споживання електроенергії для вразливих домогосподарств.
• Перехід до власної чистої енергетики: скорочення імпорту нафти й газу, збільшення інвестицій у відновлювану енергетику, виробничі потужності та професійні навички.
• Електромережі: прискорення розвитку міждержавної енергетичної інфраструктури та завершення переговорів щодо європейського пакета з електромереж.

«Стратегія “Прискорення ЄС” принесе європейським громадянам і бізнесу негайні та більш структурні заходи полегшення. Ми повинні прискорити перехід до власної чистої енергетики», — заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

Єврокомісар з питань кліматичних дій Вопке Гукстра також наголосив, що ціни на енергію в Європі зросли «приголомшливо», а єдиним виходом він назвав ширше використання атомної, сонячної та вітрової енергетики, будівництво більшої кількості взаємопов’язаних електромереж у ЄС і прискорення всіх цих процесів.

Авіаційне пальне стало одним із найуразливіших сегментів

Окремий ризик для Європи — авіаційне пальне. Йдеться про реактивне пальне для авіації, без якого неможлива стабільна робота авіакомпаній, а отже — пасажирських і вантажних перевезень. Після початку бойових дій на Близькому Сході глобальні ціни на авіаційне пальне різко зросли, а європейська авіаційна галузь зіткнулася з «паливною пасткою».

Професор Інституту світової економіки Школи економіки Фуданського університету і директор Центру європейських досліджень Фуданського університету Дін Чунь звернув увагу, що близько 75% чистого імпорту авіаційного пального Європи припадає на Близький Схід. Значна частина цього постачання проходить через Ормузьку протоку — один із ключових морських маршрутів світової нафтової торгівлі.

«План “Прискорення ЄС” вимагає від нафтопереробних заводів підвищити завантаження і координувати механізм розподілу пального між державами-членами. Це певною мірою може пом’якшити тиск від перебоїв імпорту. Такі екстрені заходи в короткостроковій перспективі можуть спрацювати», — зазначив Дін Чунь.

Водночас проблема ширша, ніж прямий імпорт із Близького Сходу. Частина нафтопродуктів надходить до Європи після переробки у третіх країнах, зокрема в Індії, але первинне походження сировини все одно може бути близькосхідним. Тому реальна залежність Європи від енергоресурсів Близького Сходу може бути вищою, ніж це видно зі статистики прямого імпорту.

СПГ знизив залежність від рф, але створив нові вразливості

Після скорочення залежності від російського трубопровідного газу ЄС переорієнтувався на скраплений природний газ — СПГ. Це природний газ, охолоджений до рідкого стану для морського транспортування танкерами. Основними новими джерелами стали США і Катар.

Однак ця заміна не прибрала залежність від зовнішнього постачання, а лише змінила її географію і технологічну структуру. Після блокування Ормузької протоки експорт катарського СПГ майже зупинився, що відрізало ЄС приблизно від 9% джерел СПГ.

Ризик полягає в тому, що ланцюг СПГ є довгим і технічно складним. Він включає видобуток газу, зрідження, морське транспортування, приймальні термінали та регазифікацію — повернення СПГ у газоподібний стан для подальшого використання. Якщо будь-яка з цих ланок потрапляє під вплив війни або логістичної кризи, постачання може знову опинитися під загрозою.

Податкова політика ЄС залишається слабким місцем

План «Прискорення ЄС» також передбачає захист споживачів і промисловості від цінових шоків, зокрема через можливі зміни у податках на електроенергію. Але саме податкова частина може стати одним із найважчих елементів для реалізації.

За аналізом Reuters, зміна податкових правил ЄС потребує одностайної згоди держав-членів. У попередні роки подібні спроби не давали результату. Європейська комісія ще у 2021 році пропонувала переглянути правила оподаткування електроенергії й заохотити перехід від викопного палива до нової енергетики, але ця пропозиція досі залишається заблокованою.

Дін Чунь пояснив, що податкова політика в ЄС є надзвичайно чутливою сферою, оскільки стосується бюджетних доходів, соціального розподілу та національного суверенітету держав-членів. Тому ЄС часто діє не через жорстке уніфіковане регулювання, а через м’яке просування — рамкові орієнтири, обмін досвідом і політичну координацію.

«Такий підхід допомагає підвищити прийнятність політики і простір для її виконання, але також означає, що реформи просуваються поступово, а їхній ефект у короткостроковій перспективі не обов’язково швидко проявиться. План “Прискорення ЄС” певною мірою також відображає цю особливість “м’якого управління”», — зазначив Дін Чунь.

Головна проблема — імпортна залежність Європи

Структурна слабкість ЄС полягає в тому, що європейська економіка й надалі суттєво залежить від імпортного викопного палива. За даними Європейської комісії, близько 57% викопної енергії, яку споживає Європа, забезпечується імпортом.

План REPowerEU, запущений у 2022 році, мав диверсифікувати джерела газу і скоротити залежність від рф. Однак диверсифікація не означала реального зменшення зовнішньої залежності. Значну частину російського трубопровідного газу замінив американський СПГ, а Близький Схід став одним із важливих напрямів енергетичного співробітництва для ЄС.

На тлі затяжної близькосхідної кризи видобуток і транспортування нафти й газу в країнах Перської затоки постраждали від воєнних ризиків. Це ускладнило зусилля ЄС із залучення близькосхідного постачання. На цьому тлі в Європі навіть фіксувалося зростання імпорту російського СПГ.

За даними енергетичної дослідницької групи Kpler, у першому кварталі імпорт СПГ із сибірського проєкту «Ямал СПГ» збільшився на 17% порівняно з аналогічним періодом 2025 року і досяг 5 млн тонн.

Чиста енергетика не вирішує проблему миттєво

ЄС робить ставку на перехід до чистої енергетики, але масштабне впровадження відновлюваних джерел і електрифікації стикається з інфраструктурними обмеженнями. Ключове вузьке місце — електромережі та можливість підключати нові потужності.

• Міждержавні електромережі потребують складних процедур погодження, судових рішень, стабільних ланцюгів постачання і достатньої кількості робочої сили.
• Вітрова енергетика, сонячна енергетика, накопичувачі та мережі потребують значних інвестицій.
• Фінансова модель залишається проблемною, оскільки ресурси ЄС розпорошені, а багато проєктів залежать від приватного капіталу.
• Приватні інвестори ухвалюють рішення залежно від ринкової дохідності, що може стримувати швидкість енергетичного переходу.

Окрема проблема — промислова база чистої енергетики. ЄС дедалі більше усвідомлює залежність від зовнішніх ланцюгів у виробництві батарей, сонячних панелей, систем зберігання енергії та критичної сировини. У березні Європейська комісія представила законодавчу пропозицію щодо «Закону про промисловий прискорювач», але відповідні галузі все ще залежать від співпраці поза межами ЄС у питаннях потужностей, технологій і ланцюгів постачання.

Чому енергетичний перехід ЄС буде довгим

План «Прискорення ЄС» дає Європі новий інструмент для реагування на кризу, але не скасовує політичних, технологічних і ринкових обмежень. Різні держави-члени мають різну структуру енергоспоживання, різні промислові інтереси і різні політичні пріоритети. Під тиском енергетичної безпеки частина країн змушена переглядати попередні енергетичні рішення.

Ситуацію ускладнює і внутрішня політика Європи. Зростання популізму та правих політичних сил може посилити спротив швидким або дорогим енергетичним реформам. Тому енергетична автономія ЄС не може бути досягнута лише ухваленням одного плану — вона потребує довгого періоду інвестицій, узгодження інтересів і перебудови інфраструктури.

Головний висновок: «Прискорення ЄС» здатне дати короткостроковий захист від дефіциту, різких цінових стрибків і перебоїв із пальним. Але справжня трансформація європейської енергетичної системи вимагатиме значно більше часу. За оцінкою Дін Чуня, глибока перебудова енергетичної структури Європи може тривати 10 років або навіть довше і надалі залежатиме від міжнародного енергетичного ринку та геополітичних змін.

Джерело: Terminal. За матеріалами: People’s Daily Overseas Edition.

Світовий ринок нафтопродуктів увійшов у фазу жорсткого дефіциту: атаки на НПЗ та скорочення переробки вивели з роботи майже 9% глобальних потужностей. Найбільший тиск відчувають ринки дизельного пального та авіапального, а відновлення нормального балансу може тривати місяцями навіть після завершення бойових дій.

Війни навколо Ірану та в Україні вибили майже 9% світових потужностей нафтопереробки

Атаки на нафтопереробні заводи, пов’язані з війнами навколо Ірану та в Україні, стали найсерйознішим ударом по світовій нафтопереробці за останні роки. За оцінками Reuters із посиланням на галузевий моніторинг IIR, упродовж останніх місяців з ринку було фактично вилучено майже 9% світових потужностей переробки нафти.

Це не просто технічна проблема окремих НПЗ. Нафтопереробка є ланкою, яка перетворює сиру нафту на бензин, дизельне пальне, авіапальне та мазут. Тому навіть за наявності нафти в системі дефіцит переробних потужностей швидко переходить у дефіцит готових нафтопродуктів і тисне на ціни для промисловості, транспорту, авіації та споживачів.

«Поточна напруженість і надалі підтримуватиме ринок нафтопродуктів, не в останню чергу з огляду на пошкодження, завдані НПЗ», — заявив Reuters аналітик Saxo Bank Оле Гансен.

Масштаб втрат: майже 9% світової переробки

За даними, наведеними в матеріалі Reuters, добовий попит на рідке пальне, включно з бензином, дизельним пальним, авіапальним і мазутом, становить близько 104 млн барелів на добу. На цьому тлі вилучення з ринку кількох мільйонів барелів переробки щодня має системний ефект.

• До 7 травня війна навколо Ірану зупинила до 3,52 млн барелів на добу нафтопереробних потужностей.
• На Близькому Сході було уражено або превентивно зупинено 20 НПЗ; до середини квітня це вивело з роботи понад 2,3 млн барелів на добу потужностей.
• Війна між росією та Україною додатково вилучила з ринку ще 1,42 млн барелів на добу, за оцінкою IIR.
• Українські атаки безпілотниками, спрямовані на підрив воєнної машини москви, за розрахунками Reuters, у січні — травні вивели з роботи близько 700 тис. барелів на добу російських потужностей первинної переробки на 16 майданчиках.
• В Азії та Європі нестача сирої нафти зменшила обсяги переробки приблизно на 3,8 млн барелів на добу, за оцінкою аналітиків JPMorgan.

У сумі перебої, пов’язані з двома війнами, дорівнюють майже 9% від 100,5 млн барелів на добу глобальних нафтопереробних потужностей. Для ринку це означає, що проблема вже вийшла за межі окремих регіонів і стала глобальним фактором ціноутворення.

Близький Схід: пошкодження НПЗ і дефіцит сирої нафти

Війна навколо Ірану вдарила по ринку одразу двома каналами. Перший — це фізичні пошкодження НПЗ. Другий — порушення руху танкерів із Перської затоки, що обмежує доступність сирої нафти для переробників.

• Серед постраждалих об’єктів — НПЗ Ras Tanura потужністю 550 тис. барелів на добу, найбільший завод Saudi Aramco в Саудівській Аравії.
• За словами генерального директора Saudi Aramco Аміна Нассера, завод відновив роботу, однак частина установок перебуває на ремонті.
• У Кувейті безпілотниками були уражені два з трьох НПЗ — Mina Al-Ahmadi та Mina Abdullah.
• Ці два заводи, а також найбільший кувейтський НПЗ Al-Zour потужністю 615 тис. барелів на добу, знизили обсяги переробки.

Саме тому нинішній дефіцит не можна швидко ліквідувати лише переорієнтацією потоків нафти. Якщо пошкоджені установки не працюють, сира нафта не перетворюється на готове пальне в потрібних обсягах. Це особливо болісно для дизельного пального та авіапального, де ринок і до цього мав обмежений запас міцності.

російська переробка: удари по інфраструктурі москви зменшують постачання нафтопродуктів

Окремий тиск на світовий баланс створюють втрати російської переробки. За даними Reuters, українські атаки безпілотниками у січні — травні вивели з роботи близько 700 тис. барелів на добу потужностей первинної переробки нафти й газу на 16 НПЗ у західній, північній та південній частинах росії.

Для Європи цей фактор має подвійне значення. По-перше, росія до повномасштабної війни була одним із ключових постачальників дизельного пального. По-друге, після припинення приймання російського пального через війну в Україні європейський ринок став більш залежним від альтернативних джерел, включно з Близьким Сходом. Коли Близький Схід також втрачає частину переробки та логістики, ці два шоки накладаються один на одного.

Дизельне пальне та авіапальне: найболючіші сегменти

Найсильніше скорочення переробки б’є по середніх дистилятах — насамперед дизельному пальному та авіапальному. Це продукти, критично важливі для вантажного транспорту, аграрного сектору, промисловості, армійської логістики та авіації.

«Нижчі обсяги переробки в Азії та росії мали непропорційно великий вплив на газойль і дизельне пальне. Ми бачимо, як баланс в Азії переходить від стійкого регіонального профіциту до очевидного регіонального дефіциту», — заявила аналітикиня FGE Цилін Там.

• Запаси нафтопродуктів у Сінгапурі, одному з ключових нафтових хабів Азії, 7 травня опустилися до найнижчого рівня більш ніж за 9 місяців.
• Міжнародне енергетичне агентство попередило, що Європа може зіткнутися з дефіцитом авіапального вже в червні, якщо постачання з Перської затоки не буде повністю замінене.
• Нігерійський НПЗ Dangote потужністю 650 тис. барелів на добу у квітні майже подвоїв експорт авіапального до Європи, за даними Kpler.
• Роздрібні ціни на дизельне пальне в ЄС у квітні досягли рекордних 2,11 євро за літр, за даними Європейської комісії.

Рекордні ціни на дизель у ЄС відображають одночасно втрату частини постачання з Перської затоки та припинення приймання пального з росії, яка раніше була головним постачальником Європи. У такій ситуації споживач платить не лише за нафту, а й за дефіцит переробки, дорожчу логістику та конкуренцію між регіонами за готові нафтопродукти.

Ціни на нафту та нафтопродукти: Brent піднімався до 126 доларів за барель

Скорочення переробки та порушення постачання вже відбилися на цінах. Еталонна нафта Brent у квітні сягала 126 доларів за барель, що стало максимумом за чотири роки. Окремі нафтопродукти дорожчали ще швидше: авіапальне в березні піднялося до рекордного рівня.

В умовах дефіциту нафтопереробники, трейдери та роздрібні оператори змушені активніше використовувати запаси сирої нафти й готового пального. Це пом’якшує поточний дефіцит, але водночас зменшує резерв безпеки ринку.

«Навіть якщо війна швидко завершиться, очікується, що ціни залишатимуться на високих рівнях», — заявив генеральний директор TotalEnergies Патрік Пуянне.

За словами Патріка Пуянне, з запасів уже було відібрано близько 500 млн барелів нафти, а цей показник може зрости до 1 млрд барелів, з огляду на час, необхідний для повторного запуску об’єктів і доставки пального до Азії.

Чому швидкого відновлення не буде

Головна проблема полягає в тому, що світова нафтопереробна галузь увійшла в цей рік із обмеженим резервом потужностей. За словами аналітика Energy Aspects Джорджа Дікса, надлишкових можливостей для швидкої компенсації втрат небагато.

• За даними IIR, у 2019–2026 роках було закрито близько 9,69 млн барелів на добу потужностей.
• Причинами закриттів стали пандемія, операційні проблеми, слабка економіка частини заводів і поступове зростання електромобілів.
• Цей обсяг дорівнює приблизно 10% нинішніх робочих потужностей.

Тобто світовий ринок зустрів новий шок уже після багаторічного скорочення резерву. Саме тому пошкодження НПЗ, перебої з нафтою та логістичні обмеження не можна швидко перекрити простим нарощуванням переробки в інших регіонах.

Міжнародне енергетичне агентство очікує, що переробка на НПЗ Перської затоки цього року знизиться до 8,7 млн барелів на добу, що на 900 тис. барелів на добу менше, ніж у 2025 році. Також агентство знизило прогноз переробки російської нафти у 2026 році: у другому кварталі вона може опуститися до 4,8 млн барелів на добу проти близько 5,2 млн барелів на добу раніше цього року.

Висновок для ринку: дефіцит став структурним, а не короткостроковим

Нинішня ситуація на ринку нафти й нафтопродуктів уже не виглядає як короткий ціновий сплеск. Пошкодження НПЗ, скорочення переробки, проблеми з танкерним рухом із Перської затоки, втрата російських потужностей і низькі запаси формують більш тривалий дефіцит готового пального.

• Для Європи головними ризиками залишаються дизельне пальне та авіапальне, оскільки регіон уже втратив російський ресурс і тепер конкурує за альтернативні постачання.
• Для Азії ключовою проблемою є перехід від регіонального профіциту газойлю та дизельного пального до дефіциту.
• Для світового ринку найважливішим сигналом є те, що майже 9% переробних потужностей виявилися недоступними в момент, коли резервні можливості галузі обмежені.

Якщо відновлення НПЗ справді триватиме місяцями, високі ціни на дизельне пальне та авіапальне можуть залишатися не наслідком паніки, а результатом реального фізичного дефіциту переробки. Це означає, що ринок пального у Європі й надалі буде чутливим до будь-яких нових збоїв у Перській затоці, росії чи на морських маршрутах постачання.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

ОПЕК погіршила прогноз зростання світового попиту на нафту у 2026 році з 1,38 млн до 1,17 млн барелів на добу. Причина — вплив війни з Іраном, фактичне закриття Ормузької протоки та різке обмеження постачання з Близького Сходу. Водночас група очікує відновлення споживання у 2027 році й підвищила прогноз зростання попиту на наступний рік до 1,54 млн барелів на добу.

ОПЕК знижує оцінки попиту, але не відмовляється від сценарію відновлення

Організація країн-експортерів нафти, відома як ОПЕК, переглянула прогноз світового попиту на нафту на тлі війни з Іраном. Це важливий сигнал для ринку: навіть виробники нафти визнають, що високі ціни, логістичні обмеження та ризики для постачання вже тиснуть на споживання.

За новою оцінкою ОПЕК, у 2026 році світовий попит на нафту зросте на 1,17 млн барелів на добу. Попередній прогноз передбачав приріст на 1,38 млн барелів на добу. Отже, очікуване зростання зменшено на 210 тис. барелів на добу.

• Прогноз зростання попиту у 2026 році: 1,17 млн барелів на добу.
• Попередній прогноз: 1,38 млн барелів на добу.
• Зниження оцінки: 210 тис. барелів на добу.
• Прогноз на 2027 рік: 1,54 млн барелів на добу.
• Підвищення прогнозу на 2027 рік: 200 тис. барелів на добу проти попередньої оцінки.

Така комбінація прогнозів означає, що ОПЕК бачить поточний удар по попиту як серйозний, але не остаточний. У 2026 році споживання сповільнюється через війну, подорожчання пального та проблеми з логістикою. У 2027 році організація очікує часткового відновлення, якщо ринок адаптується до нових умов.

Ормузька протока стала головним вузлом кризи

Ключовим чинником перегляду прогнозів стало фактичне закриття Ормузької протоки. Це один із найважливіших світових маршрутів транспортування нафти. Через нього проходять значні обсяги близькосхідної сировини, тому його блокування одразу впливає не лише на фізичне постачання, а й на очікування трейдерів, переробників і споживачів.

Закриття протоки обмежило мільйони барелів близькосхідного видобутку та спричинило різке зростання цін на пальне. Для ринку нафтопродуктів це має пряме значення: дорожча сировина швидко переходить у дорожчий бензин, дизельне пальне, авіапальне та інші продукти переробки.

• Нафта дорожчає через ризик фізичного дефіциту.
• Пальне дорожчає через зростання вартості сировини та логістичних витрат.
• Споживачі та бізнес стикаються з вищими витратами.
• Уряди змушені вживати заходів для економії ресурсів і стабілізації постачання.

Другий квартал 2026 року: ще мінус 500 тис. барелів на добу

ОПЕК також знизила оцінку середнього світового попиту на нафту у другому кварталі 2026 року. Тепер організація очікує 104,57 млн барелів на добу проти 105,07 млн барелів на добу, які прогнозувалися минулого місяця.

Це ще одне зниження на 500 тис. барелів на добу. Попередня доповідь ОПЕК уже містила скорочення оцінки для другого кварталу також на 500 тис. барелів на добу. Отже, вплив війни та логістичного шоку посилюється не одноразово, а хвилями.

• Новий прогноз попиту у II кварталі 2026 року: 104,57 млн барелів на добу.
• Попередній прогноз: 105,07 млн барелів на добу.
• Додаткове зниження: 500 тис. барелів на добу.
• Попереднє зниження в минулій доповіді: ще 500 тис. барелів на добу.

Для ринку це означає, що попит реагує не лише на сам факт війни, а й на її наслідки: дорожче пальне, нестабільність постачання, невизначеність для бізнесу та обмежувальні дії урядів.

ОПЕК і МЕА бачать кризу по-різному

ОПЕК приєдналася до інших прогнозистів, зокрема до Міжнародного енергетичного агентства, відомого як МЕА, у зниженні очікувань щодо попиту. Водночас оцінка ОПЕК менш песимістична, ніж підхід МЕА.

МЕА раніше збільшило оцінку скорочення використання нафти у 2026 році. ОПЕК, навпаки, визнає удар по споживанню, але виходить із припущення, що пізніше попит відновиться. Саме тому організація підвищила прогноз зростання на 2027 рік.

«Світове економічне зростання продовжує демонструвати стійкість цього року, попри геополітичну напруженість, особливо на Близькому Сході», — заявила ОПЕК.

Ця позиція важлива для розуміння ринкової логіки ОПЕК. Організація не переглянула свої прогнози економічного зростання, тобто не закладає у базовий сценарій різкого глобального економічного спаду. Натомість вона фіксує короткостроковий удар по нафтовому попиту через війну, ціни та логістику.

ОПЕК+ не змогла виконати план нарощування видобутку

ОПЕК+ — це формат співпраці ОПЕК із союзниками, зокрема росією. Група раніше погодилася відновити збільшення видобутку з квітня. Але закриття Ормузької протоки зробило виконання цієї домовленості фактично неможливим.

За даними доповіді, видобуток нафти ОПЕК+ у квітні становив у середньому 33,19 млн барелів на добу. Це на 1,74 млн барелів на добу менше, ніж у березні. ОПЕК посилається на вторинні джерела, які використовує для моніторингу виробництва.

• Видобуток ОПЕК+ у квітні: 33,19 млн барелів на добу.
• Падіння проти березня: 1,74 млн барелів на добу.
• Причина: закриття Ормузької протоки та неможливість виконати домовленість про нарощування видобутку.
• Особливість даних: квітневий показник включає Об’єднані Арабські Емірати, які вийшли з ОПЕК 1 травня.

Для ринку нафтопродуктів це створює подвійний тиск. З одного боку, високі ціни обмежують попит. З іншого боку, падіння видобутку зменшує фізичну пропозицію нафти, а отже — підтримує високі ціни на сировину та пальне.

Що це означає для ринку нафти й нафтопродуктів

Ситуація на ринку переходить у фазу, де одночасно діють два протилежні, але взаємопов’язані процеси. Перший — попит слабшає, бо споживачі та бізнес реагують на дорожче пальне. Другий — постачання обмежене, бо війна та закриття Ормузької протоки скорочують доступні обсяги близькосхідної нафти.

Це не класична ситуація надлишку чи дефіциту. Це ринок, у якому дорогі енергоносії самі починають стримувати споживання, але дефіцитні ризики не дають цінам швидко знижуватися. Саме тому прогнози ОПЕК виглядають обережними: організація знижує оцінку попиту на 2026 рік, але не відмовляється від сценарію відновлення у 2027 році.

• Для споживачів головний ризик — подальше зростання витрат на пальне.
• Для бізнесу ключова проблема — дорожча логістика та невизначеність із постачанням.
• Для урядів виклик полягає в необхідності економії ресурсів і стабілізації внутрішніх ринків.
• Для трейдерів і переробників головним фактором залишається доступність близькосхідної нафти та робота маршрутів через Ормузьку протоку.

Поки Ормузька протока фактично закрита, ринок нафти й нафтопродуктів залишатиметься в режимі підвищеної напруги. Навіть зниження прогнозу попиту не означає автоматичного послаблення цінового тиску, якщо фізичне постачання сировини залишається обмеженим.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

Оновлений короткостроковий енергетичний прогноз США показує різке посилення ризиків для світового ринку нафти й нафтопродуктів. Через фактичне закриття Ормузької протоки та зупинку значної частини видобутку на Близькому Сході світові нафтові запаси у 2026 році можуть скоротитися на 2,6 млн барелів на добу, тоді як ще у квітневому прогнозі очікувалося зниження лише на 0,3 млн барелів на добу. Це означає, що ринок переходить у значно жорсткіший режим постачання, а ціни на нафту залишатимуться під тиском геополітики навіть після відновлення частини морських перевезень.

Ормузька протока стала головним ціновим фактором для нафти, LPG та LNG

Близький Схід: з ринку тимчасово випали 10,5 млн барелів на добу

У травневому Short-Term Energy Outlook від 12 травня 2026 року, прогноз за яким був завершений 7 травня, ключовим чинником стала не динаміка попиту, а фізичне обмеження постачання. За оцінкою прогнозу, у квітні Ірак, Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Катар і Бахрейн разом зупинили 10,5 млн барелів на добу видобутку сирої нафти.

Базовий сценарій прогнозу виходить із того, що Ормузька протока залишатиметься фактично закритою до кінця травня, а рух суден почне відновлюватися у червні. Водночас постачання нафти через протоку, за цим сценарієм, не повернеться до докризового рівня до кінця року.

• Ормузька протока — один із ключових морських маршрутів для експорту нафти й газу з Перської затоки.
• Закриття протоки означає не лише затримку танкерів, а й вимушене скорочення видобутку в країнах, які залежать від цього маршруту.
• Головний ефект для ринку — швидке скорочення запасів, особливо у травні та червні.

Саме тому зниження цін не буде швидким навіть після часткового відновлення руху. Якщо фізичні обсяги постачання повертаються повільніше, ніж очікує ринок, то кожен додатковий барель споживання покривається за рахунок запасів. Це обмежує простір для здешевлення нафти й підтримує високі ціни на нафтопродукти.

Brent: пік $138 за барель і очікування понад $100 у травні-червні

Ціна Brent, основного європейського маркерного сорту нафти, у квітні різко зросла через дефіцит постачання. За даними прогнозу, спотова ціна Brent досягла $138 за барель 7 квітня, а середня ціна за квітень становила $117 за барель.

У другому кварталі 2026 року очікується скорочення світових нафтових запасів у середньому на 8,5 млн барелів на добу. Це утримуватиме Brent близько $106 за барель у травні та червні.

• 2Q26 — другий квартал 2026 року, тобто період із квітня по червень.
• $/b — долари за барель.
• b/d — барелі на добу, стандартна одиниця для оцінки видобутку, споживання або зміни запасів нафти.

Подальша траєкторія цін у прогнозі залежить від відновлення видобутку на Близькому Сході. За базовим сценарієм, середня ціна сирої нафти знизиться до $89 за барель у четвертому кварталі 2026 року та до $79 за барель у 2027 році. Це не миттєве повернення до дешевої нафти, а поступове послаблення цінового тиску за умови відновлення постачання.

ОПЕК втратила частину резервної потужності через вихід ОАЕ

Окремий структурний сигнал для ринку — вихід ОАЕ з ОПЕК з 1 травня 2026 року. У травневому прогнозі це вже враховано: дані щодо видобутку ОПЕК у прогнозних і історичних періодах подаються без ОАЕ.

ОПЕК — Організація країн-експортерів нафти, яка впливає на ринок через координацію рівнів видобутку. Вихід країни з резервними потужностями змінює оцінку того, наскільки швидко група може компенсувати дефіцит постачання.

• Очікувана резервна виробнича потужність ОПЕК у 2027 році знижена до 2,5 млн барелів на добу.
• Попередній прогноз передбачав 3,8 млн барелів на добу.
• Для 2026 року прогноз резервної потужності ОПЕК становить лише 0,5 млн барелів на добу проти 1,2 млн барелів на добу у попередньому прогнозі.

Це означає, що навіть формальна наявність нафтовидобувних потужностей у світі не гарантує швидкого повернення ринку до рівноваги. Коли значна частина запасу гнучкості випадає з механізму ОПЕК, ринок сильніше реагує на перебої логістики та геополітичні ризики.

Пропан і LPG: високі запаси у США можуть частково замінити втрачені обсяги Перської затоки

Для ринку пропану, який є важливою складовою ринку скрапленого нафтового газу LPG, прогноз має іншу логіку. У США запаси пропану досягли рекордного рівня наприкінці 2025 року й, за прогнозом, залишатимуться вищими за середній рівень протягом 2026 року.

• Виробництво пропану в США зростає швидше, ніж попит.
• Пік запасів очікується у жовтні 2026 року.
• Після цього запаси скорочуватимуться в опалювальний сезон листопад-березень, але залишаться вищими за п’ятирічний середній рівень.

Підвищені запаси створюють понижувальний тиск на ціни пропану у США. Водночас закриття Ормузької протоки змінює географію попиту: покупці в Азії шукатимуть заміну втраченим обсягам із Перської затоки. Саме це може збільшити експорт американського пропану у 2026-2027 роках.

Для глобального ринку LPG це означає розрив між регіональними балансами: у США надлишок запасів може тиснути на внутрішні ціни, а в Азії дефіцит постачання з Перської затоки підтримуватиме імпортний попит.

LNG і природний газ: США нарощують потужності, але світові ціни залишаються високими

Ринок LNG, тобто скрапленого природного газу, також залежить від обмежень у районі Ормузької протоки. У квітні експортна потужність США для LNG зросла приблизно на 0,9 млрд кубічних футів на добу завдяки першому відвантаженню з Golden Pass LNG Train 1 та додатковому виробництву Corpus Christi Stage 3.

• Bcf/d — мільярди кубічних футів на добу, одиниця вимірювання обсягів природного газу.
• Corpus Christi Train 6 має запрацювати влітку 2026 року.
• Очікуване додаткове зростання номінальної експортної потужності — 0,2 Bcf/d.

Водночас швидко компенсувати світовий дефіцит LNG США не зможуть: будівництво нових експортних потужностей має довгі строки реалізації. Тому світові ціни на LNG залишаються підвищеними, а розрив між внутрішніми цінами на газ у США та міжнародними ринками — широким.

Видобуток товарного природного газу у США в першому кварталі 2026 року становив 120,2 Bcf/d, що на 4% більше, ніж у першому кварталі 2025 року. У 2026 році прогноз видобутку підвищено на 1%, а у 2027 році — на 2% порівняно з попереднім прогнозом.

Основним драйвером є 6% зростання видобутку в регіонах Permian і Haynesville. У Permian додатковий газ надходить разом із видобутком нафти: високі ціни на нафту підтримують буріння, а разом із нафтою зростає і виробництво супутнього газу.

Henry Hub дешевшає в прогнозі, попри зростання видобутку та експорту

Ціна Henry Hub, базового газового індикатора США, у новому прогнозі знижена порівняно з квітневою оцінкою.

• Прогноз на 2026 рік — $3,50 за млн британських теплових одиниць проти $3,67 у попередньому прогнозі.
• Зміна прогнозу на 2026 рік — -4,4%.
• Прогноз на 2027 рік — $3,18 проти $3,59.
• Зміна прогнозу на 2027 рік — -11,5%.

Це показує різницю між нафтовим і газовим ринками США. Нафта дорожчає через глобальні логістичні обмеження, тоді як внутрішній газовий баланс США пом’якшується завдяки зростанню видобутку.

Електроенергія: попит і ціни у США продовжують зростати

Прогноз також фіксує посилення попиту на електроенергію. У 2026 році споживання електроенергії у США зросте на 1,3% і становитиме майже 4 250 млрд кВт·год. У 2027 році очікується ще 3,1% зростання.

• Основний внесок у приріст дає комерційний сектор.
• У 2027 році комерційний попит, за прогнозом, уперше перевищить житловий.
• Промисловий попит також зростатиме, але повільніше.

Ціни на електроенергію для домогосподарств у 2026 році зростуть на 5% і продовжать підвищуватися у 2027 році, хоча вже повільнішими темпами. Найбільше зростання очікується в регіонах уздовж Східного узбережжя США.

Висновки

Оновлений прогноз показує, що у 2026 році ринок нафти й нафтопродуктів входить у фазу, де ціни визначаються не лише балансом попиту й пропозиції, а й доступністю логістичних маршрутів. Навіть якщо видобуток технічно може бути відновлений, ринок реагує на час, потрібний для повернення танкерних потоків і нормалізації запасів.

• Для сирої нафти головний ризик — швидке скорочення запасів і повільне відновлення постачання з Близького Сходу.
• Для нафтопродуктів високі ціни Brent створюють підвищений базовий тиск на бензин, дизельне пальне та інші види пального.
• Для LPG ситуація неоднорідна: США мають високі запаси пропану, але Азія потребує заміщення втрачених обсягів із Перської затоки.
• Для LNG нові американські потужності не усувають проблему швидко, оскільки глобальний дефіцит пов’язаний із фізичним обмеженням потоків.

Головний висновок із прогнозу — світовий енергетичний ринок у 2026 році залишається вразливим до геополітичних і логістичних шоків. Навіть очікуване зниження Brent до $89 за барель у четвертому кварталі 2026 року та $79 за барель у 2027 році не означає автоматичного повернення до стабільності. Після скорочення запасів на 2,6 млн барелів на добу у 2026 році ринку знадобиться час, щоб відновити буфер безпеки.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: U.S. Energy Information Administration, Short-Term Energy Outlook

Рекордний квартальний прибуток TotalEnergies у 4,96 млрд євро на тлі стрибка нафтових цін загострив у Франції політичну суперечку: чи має держава додатково оподатковувати енергетичні компанії, які отримують надприбутки під час воєнних і логістичних шоків, чи ефективніше примушувати їх стримувати ціни для споживачів.

Рекордний прибуток TotalEnergies знову відкрив у Франції дискусію про податок на надприбутки

Прибуток майже 5 млрд євро став політичним подразником

TotalEnergies оголосила про рекордний прибуток у 4,96 млрд євро за перший квартал 2026 року. Це на 51% більше, ніж роком раніше. Такий результат одразу повернув у французький політичний порядок денний питання про windfall tax — податок на надприбутки, тобто додаткове вилучення частини доходів, які компанія отримує не лише завдяки власній ефективності, а й через зовнішній ціновий шок.

Фінансовий комітет Національної асамблеї Франції повідомив, що генеральний директор TotalEnergies Патрік Пуянне має відповісти на запитання депутатів 17 червня. Це означає, що дискусія виходить за межі звичайної критики нафтового бізнесу й переходить у площину парламентського контролю.

Нафтовий шок і Ормузька протока

Ключовий фон для цієї дискусії — різке зростання світових цін на нафту після початку війни США з Іраном. У матеріалі зазначено, що конфлікт фактично заблокував Ормузьку протоку — один із найважливіших морських маршрутів для світової енергетики.

• Через Ормузьку протоку проходить майже п’ята частина світової нафти, тому будь-яке обмеження руху в цьому коридорі швидко впливає на котирування.
• Зростання нафтових цін напряму підсилює вартість бензину й дизельного пального, оскільки сировина залишається базовою складовою собівартості нафтопродуктів.
• Для споживачів це означає ризик швидкого перенесення зовнішнього шоку в роздрібні ціни на АЗС.

Цінові обмеження TotalEnergies: жест для споживачів чи захист від податку

Після стрибка нафтових цін TotalEnergies оголосила, що обмежить ціни на своїх автозаправних станціях, а також запровадить знижки на травневі святкові вихідні. Дизельне пальне, яке вже було обмежене на рівні 2,25 євро за літр, у ці періоди подешевшало до 2,09 євро за літр.

Для водіїв це практичний результат: компанія фактично бере на себе частину цінового тиску. Але для опозиційних політиків цього недостатньо. Вони вважають, що енергетичні компанії, які заробляють на воєнному ціновому шоку, мають сплачувати додатковий податок із надзвичайних прибутків.

«Вони є воєнними наживниками, які мають сплатити податок зі своїх надзвичайних прибутків», — позиція опозиційних політиків, наведена в матеріалі.

Уряд Франції обережний: енергетична незалежність проти фіскального тиску

Французький уряд не поспішає підтримувати жорстке додаткове оподаткування TotalEnergies. Міністр торгівлі Серж Папен заявив, що Франції пощастило мати велику компанію, яка видобуває й переробляє нафту та стримує ціни під час травневих свят.

«Нам пощастило мати велику компанію, як Total, яка видобуває й переробляє нафту та стримує ціни під час травневих свят», — Серж Папен, міністр торгівлі Франції.

Речниця уряду Мод Брежон також стала на захист компанії, пов’язавши її значення не лише з прибутками, а й з енергетичною безпекою держави.

«Легко критикувати Total. Це французька компанія, яку всі люблять ненавидіти. Але наявність великої нафтової компанії є ключовою частиною нашого енергетичного суверенітету й незалежності», — Мод Брежон, речниця уряду Франції.

Проблема оподаткування: прибутки є, але не обов’язково у Франції

Аргумент TotalEnergies полягає в тому, що основна частина прибутків компанії формується за межами Франції. Компанія нагадує, що торік сплатила 19 млрд євро податків у світі. Водночас її французькі нафтопереробні заводи, за матеріалом, частіше працюють зі збитками, ніж із прибутком.

Саме це робить податок на надприбутки складним інструментом. Якщо прибуток створюється переважно за кордоном, внутрішнє французьке оподаткування може мати обмежений фіскальний ефект і водночас створити ризик для цінових обмежень на АЗС.

«Оподаткування цих прибутків не працює. Допомагає інше — заохочувати Total зберігати обмеження цін на пальне. Це реальна вигода для французьких водіїв», — Елізабет Борн, колишня прем’єр-міністерка Франції.

TotalEnergies уже попередила, що може припинити дію цінових обмежень, якщо Франція запровадить додаткові податки на її внутрішні операції. Це перетворює податкову дискусію на практичний вибір: отримати більше бюджетних надходжень або зберегти прямий механізм стримування цін для споживачів.

Повторення сценарію 2022 року

Ситуація нагадує політичний тиск на TotalEnergies у 2022 році, коли компанія також отримала рекордні прибутки на тлі різкого зростання енергетичних цін після вторгнення росії в Україну. Тоді Патріка Пуянне 11 разів допитували депутати, але парламент не зміг ухвалити податок на надприбутки енергетичних компаній.

Нинішня суперечка показує, що для паливного ринку Франції ключовим стає не лише рівень світових цін на нафту, а й те, як держава обирає між трьома цілями:

• захистити споживачів від різкого подорожчання бензину й дизельного пального;
• отримати частину надприбутків енергетичних компаній до бюджету;
• не послабити власну енергетичну незалежність, зберігши в країні потужну інтегровану нафтову компанію.

Висновки

Для ринку нафти й нафтопродуктів цей кейс важливий ширше, ніж лише французька політика. Він демонструє, що в умовах геополітичного шоку ціна пального формується не тільки котируваннями нафти, логістикою й переробкою, а й політичними рішеннями щодо оподаткування, цінових обмежень та ролі великих енергетичних компаній у системі енергетичної безпеки.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: ModernGhana

Закриття Ормузької протоки стало чинником паливної інфляції

Ситуація навколо Ормузької протоки перетворилася з регіонального військово-політичного ризику на глобальний ціновий фактор для ринку нафти й нафтопродуктів. Через цю морську артерію до війни проходила приблизно п’ята частина світових нафтових постачань. Саме тому її фактичне блокування одразу створило дефіцитний сигнал для ринку.

За оцінкою EIA, рух через Ормузьку протоку не повернеться до доконфліктного рівня одразу після початку поступового відкриття. Це важлива деталь: ринок реагує не лише на сам факт можливого відновлення судноплавства, а й на темп повернення фізичних потоків нафти.

• Ормузька протока — ключовий морський шлях для енергетичного експорту з Близького Сходу.
• EIA — статистичне агентство Міністерства енергетики США, яке готує офіційні енергетичні прогнози.
• Brent — базовий світовий сорт нафти, котирування якого використовують як орієнтир для ціноутворення на значній частині глобального нафтового ринку.

Масштаб втрат постачання

Ключова цифра у прогнозі — 10,5 млн барелів на добу. Саме такий обсяг видобутку сирої нафти, за даними EIA, був зупинений у квітні сукупно в Іраку, Саудівській Аравії, Кувейті, Об’єднаних Арабських Еміратах, Катарі та Бахрейні.

Це не локальний збій у логістиці, а масштабне обмеження постачання з групи країн, які мають критичне значення для світового балансу нафти. Коли такі обсяги не доходять до ринку, дефіцит швидко переходить із сектору сирої нафти в сектор моторного пального — бензину, дизельного пального та інших нафтопродуктів.

• 10,5 млн барелів на добу — обсяг зупиненого у квітні видобутку в низці країн Перської затоки.
• 8,5 млн барелів на добу — очікуване середнє скорочення світових нафтових запасів у другому кварталі.
• 106 доларів за барель — рівень, поблизу якого EIA очікує ціни Brent у травні та червні.

Чому дорожчає не лише нафта, а й пальне

Зростання цін на нафту переходить у паливний сегмент через кілька ланок: вартість сировини для нафтопереробки, доступність фізичних партій, страхування морських перевезень, логістичні ризики та очікування трейдерів. Коли на ринку формується ризик нестачі, ціна на пальне може зростати швидше, ніж споживач бачить у зміні котирувань сирої нафти.

Саме тому EIA підвищила прогноз роздрібних цін на бензин у США. Тепер агентство очікує, що середня ціна бензину у 2026 році становитиме 3,88 долара за галон. Це на 18 центів за галон більше, ніж у попередньому квітневому прогнозі.

• 3,88 долара за галон — новий прогноз середньої роздрібної ціни бензину в США на 2026 рік.
• 18 центів за галон — підвищення прогнозу порівняно з квітневою оцінкою.
• Бензин, дизельне пальне та інші види пального в США вже досягли багаторічних максимумів.

Дефіцит запасів підтримує Brent біля високих рівнів

Очікуване падіння світових нафтових запасів на 8,5 млн барелів на добу у другому кварталі означає, що ринок покриває поточний попит не нормальним потоком нових постачань, а швидким використанням резервів. Така модель не може бути нейтральною для ціни: що швидше скорочуються запаси, то сильніше ринок закладає премію за ризик.

У цьому контексті прогноз Brent поблизу 106 доларів за барель у травні-червні є не просто ціновою оцінкою, а відображенням фізичного дисбалансу між доступним постачанням і потребами споживачів.

Політичний вимір паливної кризи

Для США різке подорожчання моторного пального має не лише ринкове, а й політичне значення. Reuters зазначає, що багаторічні максимуми цін на бензин, дизельне пальне та інші види пального створюють серйозний виклик для президента Дональда Трампа за кілька місяців до проміжних виборів у листопаді.

Це показує, що енергетичний шок через Ормузьку протоку швидко виходить за межі нафтового ринку. Він впливає на інфляційні очікування, витрати бізнесу, настрої споживачів і політичну стабільність у країнах-імпортерах.

Висновок

Головний сигнал прогнозу EIA полягає в тому, що навіть поступове відкриття Ормузької протоки не означатиме миттєвого повернення ринку до рівноваги. Фізичні постачання, запаси, ціни на нафту і роздрібні ціни на пальне ще певний час залишатимуться під тиском.

Для ринку нафтопродуктів це означає збереження високої чутливості до будь-яких повідомлень про рух суден, відновлення експорту з країн Перської затоки та темпи повернення видобутку. Поки EIA закладає у прогноз фактичне закриття Ормузької протоки до кінця травня, паливний ринок працюватиме не в режимі стабілізації, а в режимі оцінки дефіциту.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

Порушення експорту нафти через Ормузьку протоку вже перетворилося на один із найсильніших ударів по світовому енергетичному ринку. За оцінкою Saudi Aramco, ринок втрачає близько 100 млн барелів нафти на тиждень, а кількість суден у протоці скоротилася приблизно з 70 до 2–5 на добу. Якщо обмеження триватимуть до середини червня, повернення ринку до нормального стану може затягнутися до 2027 року.

Saudi Aramco попереджає про довгу стабілізацію

Президент і головний виконавчий директор Saudi Aramco Амін Нассер заявив, що навіть негайне відновлення судноплавства через Ормузьку протоку не означатиме швидкого повернення ринку до рівноваги.

«Що довше тривають перебої з постачанням, навіть ще кілька тижнів, то більше часу знадобиться нафтовому ринку для відновлення балансу та стабілізації», — заявив Амін Нассер.

За його словами, якщо ситуація збережеться до середини червня, відновлення може перейти вже у 2027 рік. Це важливо не лише для виробників і трейдерів, а й для споживачів пального в Європі, оскільки обмеження постачання підштовхують ціни на енергоносії та посилюють ризики інфляції.

• Втрати ринку: близько 100 млн барелів нафти на тиждень.
• Судноплавство: 2–5 суден на добу замість приблизно 70 у звичайний період.
• Головний ризик: затягування перебоїв може відкласти нормалізацію ринку до 2027 року.
• Наслідок для цін: енергоринок уже реагує зростанням цін і страхами щодо інфляції та економічного спаду.

Червоне море стало резервним маршрутом для Saudi Aramco

Щоб зменшити наслідки блокування Ормузької протоки, Saudi Aramco збільшила експорт через трубопровід East-West до порту Янбу на Червоному морі. Цей маршрут дозволяє підтримувати приблизно 60–70% обсягів експорту сирої нафти.

Потужність експортної інфраструктури Янбу становить близько 5 млн барелів на добу. За словами Нассера, компанія розглядає можливості її розширення. Через Янбу переважно відвантажуються сорти Arab Light і частково Arab Extra Light, тоді як важчі сорти обмежені.

• East-West pipeline: став критично важливим обхідним маршрутом для експорту.
• Янбу: порт на Червоному морі з експортною потужністю близько 5 млн барелів на добу.
• Поточний ефект: Aramco зберігає 60–70% експорту сирої нафти.
• Обмеження: важчі сорти нафти постраждали сильніше через зміну логістики.

Нафтопродукти стали джерелом додаткової маржі

Окремими західними терміналами Saudi Aramco експортує майже 900 тис. барелів на добу нафтопродуктів. Компанія максимально використовує цей канал, оскільки блокування Ормузької протоки створює умови для вищої маржі на перероблені продукти.

Це означає, що дефіцит логістичних маршрутів впливає не лише на сиру нафту, а й на ринок бензину, дизельного пального та інших нафтопродуктів. Для європейських країн це може означати додатковий тиск на імпортні ціни та складнішу конкуренцію за доступні партії пального.

Стан НПЗ Saudi Aramco

Амін Нассер також повідомив про стан нафтопереробних активів, які зазнали впливу атак або операційних обмежень.

• SAMREF: НПЗ працює повністю.
• SATORP: спільне підприємство з TotalEnergies частково працює, тривають роботи з повного відновлення.
• Ras Tanura: НПЗ відновлено, але частина установок проходить плановий ремонт і має бути готова після його завершення.

Попит не знищений, а обмежений

Нассер наголосив, що поточну ситуацію не варто трактувати як остаточне падіння попиту. На його думку, споживання не зникло, а вимушено стримується через логістичний шок.

«Я б не назвав це руйнуванням попиту. Я б назвав це нормуванням попиту», — заявив Амін Нассер.

Цей висновок важливий для прогнозу цін. Якщо судноплавство та торгівля відновляться, Saudi Aramco очікує сильного повернення зростання попиту. Тобто нинішнє зниження споживання може виявитися тимчасовим, а відновлення — різким.

Резерв потужності Saudi Aramco

Saudi Aramco заявляє, що за потреби може вийти на максимальну сталу виробничу потужність у 12 млн барелів на добу менш ніж за три тижні. Це створює потенційний буфер для ринку, але не розв’язує головної проблеми — фізичного проходження нафти через критичні маршрути.

Саме тому ключовим чинником залишається не лише обсяг видобутку, а й здатність доставити нафту та нафтопродукти до споживачів. У разі тривалого блокування Ормузької протоки навіть високі виробничі потужності не гарантують швидкого зниження цін.

Висновок

Ситуація навколо Ормузької протоки показує, що світовий ринок нафти входить у фазу, де ціни дедалі більше залежать не тільки від балансу видобутку й попиту, а й від безпеки морських маршрутів. Втрата близько 100 млн барелів на тиждень та падіння судноплавства до 2–5 суден на добу створюють ризик довгого дефіциту, високої волатильності й дорожчих нафтопродуктів.

Для європейських споживачів це означає, що бензин, дизельне пальне та скраплений нафтовий газ можуть залишатися під тиском навіть після формального відкриття маршруту. Ринок потребуватиме місяців для відновлення балансу, а за тривалого блокування — може увійти в 2027 рік без повної нормалізації.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.