Повернення частини близькосхідної пропозиції змінює баланс сировини для світового ринку нафтопродуктів

За опитуванням Reuters, червневий видобуток ОПЕК зріс після того, як у травні впав до найнижчого рівня щонайменше з 2000 року. Дані не враховують Об’єднані Арабські Емірати, які вийшли з ОПЕК з 1 травня.

Найбільше зростання зафіксовано в Кувейті та Ірані. Також збільшили виробництво Саудівська Аравія та Ірак. Нігерія й Лівія, чиї морські відвантаження не були безпосередньо порушені війною навколо Ірану, також наростили видобуток.

Reuters зазначає, що частина країн ОПЕК+ раніше погодила підвищення виробництва у червні, але воєнні події та обмеження судноплавства зробили це неможливим. Опитування агентства базується на даних потоків LSEG і Kpler, а також інформації нафтових компаній, ОПЕК та консультантів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Ціни на нафту 24 червня знизилися більш як на 1% і торгувалися поблизу чотиримісячних мінімумів. Ринок відреагував на сигнали про часткове відновлення проходу суден через Ормузьку протоку, 60-денне послаблення санкцій щодо продажу іранської нафти та очікування зниження напруги навколо потоків сирої нафти.

Сигнали про часткове відновлення проходу танкерів через Ормузьку протоку знизили геополітичну премію в ціні нафти, але логістичні ризики залишаються

За даними Reuters, ф’ючерси на Brent 24 червня станом на 03:50 GMT подешевшали на 78 центів, або на 1,0%, до $76,30 за барель. West Texas Intermediate знизилася на 78 центів, або на 1,1%, до $72,43 за барель. Обидва еталонні сорти напередодні завершили торги з падінням приблизно на 1% і торкнулися найнижчих рівнів із початку березня.

Товарні стратеги ING пов’язали зниження з позитивними сигналами з Перської затоки та зростанням кількості проходів суден через Ормузьку протоку. Водночас у повідомленні прямо зазначено, що перетини залишаються значно нижчими за довоєнний рівень. Це означає, що ринок реагує не на повне відновлення логістики, а на очікування стабілізації морських потоків.

Додатковим чинником стала дипломатія між США та Іраном. Reuters повідомляє, що Вашингтон надав Тегерану 60-денне послаблення санкцій після початкових мирних переговорів, що дозволяє Ірану продавати нафту. Також зазначено про послаблення бойових дій у Лівані. Оман та Іран домовилися продовжити обговорення майбутнього адміністрування навігації в Ормузькій протоці, тоді як держсекретар США Марко Рубіо заявив, що спроба Ірану запровадити плату за транзит порушувала б міжнародне право.

Логістична напруга зберігається. За даними Reuters, джерело в іранських військових повідомило агентству Fars, що обмежена кількість суден щодня проходить протоку в координації з Військово-морськими силами Корпусу вартових ісламської революції. Дані відстеження суден показали, що у вівторок через протоку пройшли три супертанкери, які раніше були заблоковані. Морська агенція ООН повідомила, що триває план евакуації сотень суден з 11 000 моряків, які опинилися в Перській затоці після перемир’я.

На ринок також вплинули дані щодо запасів у США. Джерела Reuters із посиланням на American Petroleum Institute повідомили, що запаси сирої нафти за тиждень, який завершився 19 червня, скоротилися на 765 000 барелів. Дев’ять аналітиків, опитаних Reuters, у середньому очікували зниження приблизно на 4,5 млн барелів.

«Позитивні сигнали з Перської затоки підживлюють оптимізм щодо потоків нафти через Ормузьку протоку. Перетини суднами зросли останніми днями, хоча залишаються значно нижчими за довоєнний рівень», — зазначили товарні стратеги ING.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

FGE 19 червня у Short-term Global Oil Service повідомила, що воєнна премія у сирій нафті майже повністю розмотана, але фактичне повернення потоків і постачання ще потребує оцінки. У відкритих тезах звіту також зазначено, що додаткові обсяги бензину в регіональному постачанні з’являтимуться повільно.

Ринок зняв значну частину ризикової надбавки, але не має достатнього підтвердження фізичного відновлення потоків.

Консалтингова компанія FGE у звіті Asia Oil Weekly від 19 червня зазначила, що воєнна премія в ціні сирої нафти майже повністю зникла. Під воєнною премією мається на увазі додаткова надбавка в ціні, яку ринок закладає через ризик перебоїв у постачанні.

Водночас FGE наголосила, що реальне повернення потоків і пропозиції ще треба оцінити. Це означає, що цінова реакція ринку вже відбулася швидше, ніж з’явилися підтверджені дані про повне фізичне відновлення логістики та виробництва.

У відкритих тезах звіту FGE також окремо зазначено ринок naphtha. Друга хвиля китайських імпортних квот на цю нафтову фракцію була нижчою за першу, але компанія не вважає це причиною для занепокоєння.

Ще один блок стосується бензину. FGE повідомила, що потенціал збільшення регіонального постачання бензину реалізовуватиметься повільно. Для ринку нафтопродуктів це важливо, оскільки швидке зниження сирої нафти не обов’язково одразу перетворюється на таке саме швидке збільшення доступності бензину.

FGE не розкрила у відкритій частині звіту повних розрахунків або кількісних оцінок щодо обсягів повернення потоків. Тому ключове значення цього повідомлення — у фіксації розриву між ціновою реакцією нафтового ринку та потребою перевірити фактичні обсяги фізичного постачання.

Джерело: Terminal. За матеріалами: FGE.

18 червня Reuters повідомило, що Brent завершив торги на рівні $79,85 за барель, додавши 30 центів, або 0,38%, тоді як WTI знизилася на 19 центів, або 0,25%, до $76,60 за барель. Ринок реагував на угоду США та Ірану і водночас на заяви віцепрезидента США Джей Ді Венса щодо Ізраїлю.

Нафтовий ринок уже врахував у цінах повне відновлення руху через Ормузьку протоку, але ризик порушення домовленостей залишився фактором волатильності.

За даними Reuters, Brent перед заявами Венса торкався найнижчого рівня з 27 лютого, а WTI — найнижчого рівня з 4 березня. У центрі уваги залишалася Ормузька протока, через яку до війни проходило близько 20% світових нафтових потоків.

Reuters повідомило, що США та Іран підписали 14-пунктний меморандум, який передбачає 60-денний період переговорів, дозвіл Ірану на безоплатний прохід через протоку та повне відновлення руху протягом 30 днів. Угода також поширюється на союзників сторін і стосується режиму припинення вогню в Лівані.

Goldman Sachs, за даними Reuters, очікує нормалізації експорту з Перської затоки до довоєнного рівня до кінця липня, а відновлення видобутку сирої нафти — до жовтня. BNP Paribas вказав на рівень $75 за барель як на стійку нижню межу Brent у доступній перспективі через втрати постачання та підвищений попит.

«Найменше порушення буде відображатися на ринку», — сказав Джон Кілдафф з Again Capital.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Міжнародне енергетичне агентство у звіті від 17 червня повідомило, що після відновлення роботи Ормузької протоки світовий ринок нафти може перейти до значного профіциту у 2027 році. За оцінкою агентства, пропозиція зросте на 8 млн барелів на добу, а попит — на 2 млн барелів на добу.

Головна зміна для ринку — перехід від дефіциту й скорочення запасів до можливості їх відновлення

Reuters із посиланням на червневий звіт МЕА повідомило, що проміжна домовленість США та Ірану передбачає відкриття Ормузької протоки та зняття американської морської блокади іранського нафтового трафіку. За оцінкою МЕА, війна заблокувала понад 14 млн барелів на добу видобутку нафти на Близькому Сході.

Уже на початку червня потоки через протоку зростали завдяки активізації перевалок із судна на судно в Оманській затоці. Загальні близькосхідні потоки збільшилися до близько 12 млн барелів на добу проти травневого мінімуму 9,6 млн барелів на добу.

МЕА прогнозує, що у 2026 році пропозиція нафти скоротиться на 3,9 млн барелів на добу, оскільки втрати видобутку на Близькому Сході перевищують приріст у Північній і Південній Америці. Світовий попит, за оцінкою агентства, знизиться на 1,1 млн барелів на добу після падіння на 5 млн барелів на добу у квітні-червні.

У 2027 році, за розрахунками Reuters на основі прогнозу МЕА, пропозиція може перевищити попит на 5,05 млн барелів на добу. Водночас до переходу ринку в профіцит запаси можуть ще знижуватися: з початку війни вони скорочувалися темпом 3,8 млн барелів на добу, а в травні — близько 4,6 млн барелів на добу.

«Якщо домовленість утримається, експорт і виробництво з Перської затоки мають поступово відновитися — не в останню чергу тому, що іранський експорт нафти може повністю відновитися після зняття американської блокади», — йдеться у звіті МЕА, який цитує Reuters.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Попри конфлікт навколо Ірану та закриття морського шляху, через який проходила п’ята частина нафтових потоків, масштабної паливної кризи поки не сталося. Ринок отримав тимчасову підтримку від запасів, надлишкового постачання до початку війни, зростання видобутку за межами Перської затоки та часткового скорочення попиту.

Світ увійшов у кризу з запасом міцності, але цей ресурс не безмежний

У матеріалі Financial Times зазначається, що теоретично навіть невеликий збій на нафтовому ринку мав би різко підняти ціни. Особливо за умов конфлікту, який закрив морський шлях, через який проходила п’ята частина нафтових потоків. Однак реальний удар був частково пом’якшений надлишками, накопиченими до початку війни.

За оцінкою International Energy Agency, з урахуванням невеликої кількості суден, які все ж ризикували проходити Ормузькою протокою, та потоків, переорієнтованих трубопроводами, конфлікт у квітні прибрав зі світового постачання сирої нафти й нафтопродуктів близько 14 млн барелів на добу. До цього ринок оцінювався у 105 млн барелів на добу.

Водночас, за даними Wood Mackenzie, до кризи постачання перевищувало попит на 3,5 млн барелів на добу. Тому реальний дефіцит оцінюється не у 14 млн, а приблизно у 10–11 млн барелів на добу.

Запаси стали головним амортизатором цінового удару

Світ увійшов у поточну кризу зі значними запасами нафти. Тепер ці резерви швидко використовуються. За оцінкою US Energy Information Administration, у другому кварталі зі світових запасів буде вилучатися понад 6 млн барелів на добу.

Таке використання резервів пояснює, чому закриття Ормузької протоки поки не переросло у повноцінний дефіцит пального. Проте цей механізм має часові межі: поки запаси зберігаються, вони стримують ринок; коли вони вичерпаються, ціновий тиск може посилитися.

Виробники за межами Перської затоки наростили видобуток

Одним із неочікуваних чинників стійкості ринку стала швидша реакція виробників. За даними Rystad Energy, країни за межами Перської затоки змогли збільшити видобуток нафти приблизно на 1 млн барелів на добу.

Частина цього приросту може бути тимчасовою, оскільки пов’язана з перенесенням планових ремонтів на виробничих об’єктах. Водночас ринок став гнучкішим, ніж під час попередніх нафтових шоків: зокрема, виробники сланцевої нафти у США можуть запускати видобуток швидше, ніж традиційні нафтові проєкти.

Попит також відреагував швидше, ніж очікувалося

Попит на нафту, який зазвичай вважається інертним, також дещо скоротився. У квітні світ споживав на 3 млн барелів на добу менше, ніж за рік до цього. Значною мірою це пов’язано зі зупинкою азійських нафтохімічних підприємств.

Це сталося за ціни Brent $92 за барель. Для порівняння, під час фінансової кризи 2008 року балансування ринку потребувало ціни, еквівалентної приблизно $200 за барель у нинішніх грошах.

• більш чутливі до ціни економіки, що розвиваються, тепер формують понад половину нафтового ринку;
• зростання попиту останніми роками забезпечували авіація та нафтохімія;
• авіаційний попит більш залежний від вартості пального, особливо у туристичному сегменті;
• частина клієнтів нафтохімії може переорієнтовуватися на продукцію заводів США, які працюють на дешевій сировині з природного газу.

Тимчасове полегшення не означає зникнення ризику

Сукупність чинників — ще достатні запаси, надлишкове постачання до початку конфлікту, додатковий видобуток за межами Перської затоки та помірне скорочення попиту — зробила нафтовий ринок краще підготовленим до шоку, ніж очікувалося.

Однак цей стан не є стійкою рівновагою. Ринок отримав тимчасову відстрочку, а не остаточне вирішення проблеми. Якщо запаси продовжать скорочуватися, а перебої в Ормузькій протоці збережуться, нинішні амортизатори поступово втратять ефективність.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Financial Times.

Світові запаси нафти можуть наблизитися до критично низьких рівнів ще до піку літнього попиту, якщо поточне скорочення запасів триватиме. Ситуацію ускладнює часткове відновлення руху через Ормузьку протоку, обмеження постачання авіапального, LPG, хімічної продукції, добрив і сірки, а також втрата близько 14 млн барелів на добу з боку виробників Перської затоки з кінця лютого.

Нафтовий ринок входить у літо з ризиком дефіциту запасів

Міжнародне енергетичне агентство, МЕА International Energy Agency, IEA, попередило, що глобальні нафтові запаси можуть досягти критичних або історично низьких рівнів перед піком літнього попиту.

«Ми бачимо, що скорочення запасів триває влітку, і є можливість або ймовірність того, що ми досягнемо критичних рівнів або історично низьких рівнів саме перед піком літнього попиту», — заявила Торіл Босоні, керівниця напряму нафтової промисловості та ринків МЕА.

Літній період традиційно є фазою підвищеного споживання пального у Північній півкулі, оскільки зростають автомобільні та авіаційні перевезення. Саме тому скорочення запасів перед цим періодом створює додатковий ризик для цін і фізичної доступності окремих видів нафтопродуктів.

Ормузька протока залишається ключовим обмеженням

За оцінкою МЕА, навіть у найкращому сценарії, якщо угоду буде досягнуто негайно, повторне відкриття Ормузької протоки потребуватиме 6–8 місяців.

ADNOC також попередила, що повне повернення потоків через Ормузьку протоку може зайняти роки. Виконавчий віцепрезидент ADNOC з продажів і трейдингу Філіп Хурі заявив, що транзит через протоку залишатиметься частковим і нижчим за довоєнний рівень, поки зберігається невизначеність щодо миру.

«Це не відновиться одним натисканням перемикача», — заявив Філіп Хурі.

• Окремі елементи ланцюгів постачання можуть бути відновлені за кілька тижнів.
• Інші елементи можуть потребувати кількох місяців.
• Повне повернення до довоєнних умов може розтягнутися до середини 2027 року.
• Генеральний директор ADNOC Султан Аль-Джабер раніше заявляв, що перший або другий квартал 2027 року є найранішим реалістичним строком повного відновлення потоків.

Серпень може стати точкою тиску на ціни

Філіп Хурі зазначив, що серпень може стати переломним моментом для зростання нафтових цін, якщо попит відновиться, а криза триватиме.

За його оцінкою, економіки вже скорочували споживання. Якщо ця тенденція збережеться, ціни можуть залишатися близько 100 доларів за барель. Водночас відновлення попиту на тлі тривалих перебоїв із постачанням може підштовхнути ціни вище.

Під тиском не лише нафта, а й нафтопродукти

ADNOC вказує, що перебої зачепили не тільки нафту, а й суміжні товарні ринки:

• авіапальне;
• скраплений нафтовий газ, LPG;
• хімічну продукцію;
• добрива;
• сірку.

Особливо чутливим є ринок авіапального. Близький Схід зазвичай забезпечує 40–45% європейського постачання авіапального, але нині ці потоки обмежені.

Хурі зазначив, що авіакомпанії, які захеджували вартість авіапального, можуть зіткнутися з проблемами не через ціновий ризик, а через обмежену фізичну наявність ресурсу.

ADNOC нарощує альтернативні маршрути експорту

ADNOC повернула значні обсяги видобутку в роботу та має трубопровідний маршрут, який дозволяє транспортувати нафту поза Ормузькою протокою.

Абу-Дабі також повідомив про будівництво другого трубопроводу, який має подвоїти експортну потужність сирої нафти поза Ормузькою протокою до 2027 року. Наявний трубопровід здатний транспортувати до 1,8 млн барелів на добу.

Рідкісні проходи танкерів свідчать про частковий рух, але не про нормалізацію

Через Ормузьку протоку зафіксовано поодинокі рухи танкерів. За минулий тиждень два танкери з нафтопродуктами вийшли з протоки, а газовоз LNG завантажив вантаж в ОАЕ. Це свідчить про обмежені переміщення через вузьке місце, яке фактично було закрите від початку американо-ізраїльської війни проти Ірану 28 лютого.

• Танкер Aframax Cy Victorious із щонайменше 80 тис. метричних тонн, або понад 508 тис. барелів, високосірчистого прямогонного мазуту вийшов із протоки 30 травня.
• Судно завантажувалося в іракському порту Khor Al-Zubair на початку квітня та має прибути до Малайзії у другій половині червня.
• Танкер Long-Range 2 Sti Elysees, завантажений світлими нафтопродуктами з Кувейту наприкінці лютого, пройшов протоку 29 травня. Його пункт призначення був невідомий.
• Газовоз LNG Marigold, яким керує ADNOC, завантажив вантаж на острові Das в ОАЕ 24–25 травня.

Британська платформа відстеження вантажів Vortexa повідомила, що Marigold припинив передачу сигналів автоматичної ідентифікаційної системи AIS 3 травня перед темним входом у протоку. AIS відстежує місцезнаходження суден, але частина суден вимикає систему під час спроб проходу через Ормузьку протоку.

«Це останнє з групи чотирьох парових газовозів під контролем ADNOC, які вимкнули AIS, щоб пройти Ормуз на захід для повторного завантаження. Інші три — Mraweh, Al Hamra та Umm Al Ashtan — уже здійснили подальші темні вихідні проходи через це вузьке місце», — повідомила Vortexa, за даними Reuters.

Висновок

Поєднання скорочення запасів, обмеженого транзиту через Ормузьку протоку та ризику відновлення попиту створює для нафтового ринку асиметричний ризик: ціни можуть залишатися високими навіть за слабшого споживання, а за повернення попиту — отримати додатковий імпульс до зростання.

Для Європи найбільш чутливими залишаються не лише котирування сирої нафти, а й фізична доступність окремих нафтопродуктів, передусім авіапального, LPG та світлих продуктів. Обмеження близькосхідних потоків, які традиційно відіграють важливу роль у європейському балансі, можуть посилити волатильність ринку в літній сезон.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Todd Riggs, «IEA warns oil stocks could hit critical levels», 3 червня 2026 року.

Німеччина тимчасово знизила енергетичний податок на бензин і дизель приблизно на 0,17 євро за літр, намагаючись пом’якшити наслідки різкого стрибка світових цін на нафту після війни з Іраном. Федеральний уряд оцінює обсяг підтримки у 1,6 млрд євро, однак у Берліні вже відкрито заявляють: нафтові компанії повинні повністю передати цей ефект споживачам, а не перетворювати податкове послаблення на додатковий прибуток. Ситуація показує, що енергетична криза поступово переходить із глобального нафтового ринку безпосередньо у внутрішню політику, систему ціноутворення й конкуренцію між операторами АЗС.

Податкове зниження на пальне в Німеччині стало реакцією на новий глобальний нафтовий шок

Рішення уряду Німеччини стало прямою відповіддю на різке подорожчання енергоносіїв після війни з Іраном. Федеральний міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль заявив Reuters, що нафтові компанії повинні взяти на себе відповідальність і передати споживачам ефект від податкового послаблення.

«Ми в політиці будемо дуже уважно за цим стежити, але це зниження повинно бути передане споживачам», — заявив міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль.

Йдеться про тимчасове зниження енергетичного податку на бензин і дизель приблизно на 0,17 євро за літр. Захід почав діяти з 1 травня і залишатиметься чинним протягом травня та червня.

• Загальний обсяг підтримки оцінюється приблизно у 1,6 млрд євро.
• Мета програми — пом’якшити наслідки різкого подорожчання енергоносіїв для населення та економіки.
• Німецький уряд фактично визнав, що енергетичний шок уже напряму впливає на внутрішній ринок пального та економічну активність.

У цьому випадку важливим є сам механізм реагування. Берлін не намагається адміністративно заморозити ціни, а використовує податковий інструмент, щоб частково компенсувати зовнішній ціновий удар. Водночас уряд прямо сигналізує нафтовим компаніям, що не дозволить їм залишити ефект податкового послаблення всередині корпоративної маржі.

Чому ситуація стала критичною для Європи

У матеріалі Reuters прямо зазначено, що війна з Іраном стала фактором нового енергетичного потрясіння для глобальної економіки. Особливо чутливо це вдарило по Німеччині як найбільшій економіці Європи, яка ще до цього мала проблеми із відновленням після пандемії.

• Високі енергетичні витрати вже тиснули на німецьку економіку.
• Додатковим фактором залишалася конкуренція з боку Китаю.
• Експортно-орієнтована модель економіки Німеччини виявилася особливо чутливою до зростання цін на енергоносії.
• Уряд прямо визнає, що економічне зростання знову почало сповільнюватися.

«Так, економічне зростання знову знижується; ми щойно сподівалися, що ситуація почне покращуватися», — заявив Ларс Клінгбайль.

Для нафтового ринку це означає дуже важливу річ: енергетичний шок уже перестав бути лише проблемою трейдерів або імпортерів. Він переходить у площину макроекономіки, внутрішньої політики та соціальної стабільності.

Ормузька протока стала одним із головних ризиків для світового ринку

Німецький уряд окремо наголосив на необхідності відновлення роботи Ормузької протоки — одного з найважливіших маршрутів світового енергетичного постачання.

«Наша головна позиція зараз — звернення до уряду США: припинити цю війну, зосередитися на переговорах і забезпечити відкриття Ормузької протоки», — заявив Ларс Клінгбайль.

Що відбувається з цінами на пальне в Німеччині

Попри зниження податку, влада Німеччини вже зафіксувала нерівномірну реакцію ринку. Федеральне картельне відомство повідомило, що більшість АЗС передали споживачам ефект податкового послаблення, однак окремі оператори одночасно навіть підвищили ціни.

«Дивовижний розвиток подій сьогодні опівдні: деякі АЗС значно підвищили ціни, тоді як інші цього майже не зробили», — заявив президент Федерального картельного відомства Андреас Мундт.

• Регулятор визнав, що більшість знижок усе ж дійшла до споживача.
• Водночас частина АЗС використала ситуацію для підвищення власної маржі.
• Уряд Німеччини фактично перейшов до публічного контролю за поведінкою нафтових компаній.

Це дуже показовий сигнал для всього європейського ринку. Під час різкого зовнішнього цінового шоку конкуренція між мережами АЗС починає працювати нерівномірно: одні оператори швидше передають зниження податків у роздрібну ціну, інші намагаються компенсувати власні ризики через збільшення торговельної маржі.

Що змінюється у структурі ціноутворення

• Податкова політика стає одним із ключових інструментів стабілізації ринку пального.
• Тимчасове зниження енергетичного податку на 0,17 євро/л показує, наскільки значну частку в структурі ціни займають податки.
• Уряд Німеччини прямо пов’язує поведінку нафтових компаній із соціальною стабільністю та економічною ситуацією.
• Конкуренція між АЗС переходить у фазу боротьби за те, хто швидше та повніше передасть споживачу ефект податкового послаблення.
• Одночасно зростає ризик розширення державного контролю над ринком пального в умовах енергетичної кризи.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Світовий ринок нафти дедалі більше концентрується не навколо самої сирої нафти, а навколо дефіциту й подорожчання готових нафтопродуктів. Найгостріше це проявляється на ринку дизельного пального, яке після початку війни США та Ізраїлю проти Ірану стало одним із головних джерел інфляційного та логістичного тиску для економік-імпортерів. У багатьох торговельних хабах ціни на дизель зросли значно швидше, ніж котирування сирої нафти, а окремі країни вже були змушені скорочувати імпорт через різке подорожчання ресурсу. Водночас глобальна економіка залишається критично залежною від дизеля, який фактично не має повноцінної заміни в транспорті, агросекторі, промисловості й енергетиці.

Дизель став головною точкою тиску на світову економіку

Після початку війни навколо Ірану найбільшу увагу ринку привертало стрімке зростання цін на нафту. Однак реальний удар по економіках припав саме на ринок нафтопродуктів, передусім дизельного пального. Причина полягає в тому, що економіки працюють не на сирій нафті, а на продуктах її переробки — дизелі, бензині, авіапальному, мазуті й нафті для хімічної промисловості.

Саме дизель виявився найбільш критичним елементом цієї системи. Він використовується у вантажних перевезеннях, залізничному транспорті, сільському господарстві, гірничодобувній галузі, будівництві та резервній генерації електроенергії.

• Ціни на дизель у багатьох регіонах світу зросли більш ніж на 50% після початку конфлікту навколо Ірану.
• У більшості ключових торговельних хабів дизель дорожчав швидше, ніж сира нафта.
• Паралельно різко зросли ціни на авіапальне, бензин, нафту, мазут і газойль.
• Основною причиною ринку стало скорочення судноплавства через Ормузьку протоку, яка є одним із головних маршрутів світового енергетичного постачання.

Ринок фактично зіткнувся з ситуацією, коли дефіцит перероблених продуктів став небезпечнішим за нестачу самої нафти. Для багатьох країн це створює подвійний удар: дорожчає як сировина, так і готове паливо, без якого неможливо підтримувати роботу економіки.

Найвразливішими стали країни без власної переробки

Найсильніше від дизельного шоку страждають країни, які мають недостатню власну нафтопереробку й залежать від імпорту готових нафтопродуктів.

Reuters прямо вказує, що держави-імпортери опинилися фактично в пастці: навіть за високих цін вони змушені купувати дизель, оскільки повноцінної альтернативи йому зараз немає.

• Австралія уже четвертий рік поспіль залишається найбільшим імпортером дизеля у світі.
• У 2025 році країна імпортувала близько 25 млн тонн дизеля.
• Середній місячний імпорт становив приблизно 2,10 млн тонн.
• У 2026 році імпорт зріс до 2,19 млн тонн на місяць.
• У березні 2026 року Австралія збільшила закупівлі до 2,52 млн тонн — максимального рівня за останні 18 місяців.
• Причиною став панічний попит після загострення ситуації навколо Ірану.

Особливість Австралії полягає в тому, що країна закрила частину застарілих нафтопереробних заводів і стала критично залежною від імпорту. Водночас її економіка є надзвичайно дизелеємною через великі обсяги аграрного виробництва, видобутку корисних копалин, вантажних перевезень і резервної генерації.

Це означає, що навіть різке подорожчання дизеля не дозволяє країні швидко скоротити споживання.

Туреччина скорочує імпорт, але не може відмовитися від дизеля

Другою найбільшою країною-імпортером дизеля є Туреччина. Однак на відміну від Австралії вона вже почала знижувати закупівлі через різке подорожчання пального.

• У 2026 році Туреччина скоротила імпорт дизеля приблизно на 24% порівняно з попереднім роком.
• Попри це країна продовжує відчувати сильний інфляційний тиск.
• S&P Global прогнозує середню інфляцію в Туреччині на рівні майже 29% у 2026 році.
• Головною причиною називається висока залежність економіки від імпорту енергетичних продуктів.

Водночас скорочення імпорту створює іншу проблему — зниження запасів пального. Для Туреччини це особливо ризиковано, оскільки основою логістичної системи країни є саме автомобільні перевезення, які працюють на дизелі. Тому навіть за високих цін Туреччина буде змушена продовжувати імпорт, підтримуючи світовий попит і утримуючи міжнародні котирування дизеля на високому рівні.

Світові імпортери вже почали економити паливо

Дані компанії Kpler свідчать, що високі ціни вже змушують найбільших покупців знижувати обсяги закупівель.

• 10 із 15 найбільших імпортерів дизеля у світі скоротили закупівлі у 2026 році.
• Бразилія, Франція, Єгипет, Велика Британія та ПАР також знизили імпорт порівняно з 2025 роком.
• Сумарний імпорт цих п’яти країн у січні-квітні 2026 року становив 17,3 млн тонн.
• За аналогічний період 2025 року показник перевищував 21 млн тонн.
• Скорочення становило близько 3,6 млн тонн.

Саме це тимчасове зниження попиту допомогло стримати ще сильніше зростання цін у період найбільшого дефіциту.

Однак Reuters наголошує: така економія навряд чи буде довгостроковою. Дизель залишається базовим енергетичним ресурсом для реального сектору економіки, тому після стабілізації цін країни можуть швидко повернутися до активних закупівель.

Ормузька протока стала головним фактором нестабільності

Ключовою причиною глобального дизельного шоку ринок називає порушення логістики через Ормузьку протоку.

• Через цей маршрут проходить значна частина світового експорту нафти й нафтопродуктів.
• Скорочення судноплавства після початку конфлікту навколо Ірану обмежило постачання готового пального.
• Найсильніше постраждав ринок авіапального й дизеля.
• Ціни на дизель у головних торговельних хабах досягли багаторічних максимумів.

Ринок фактично переходить у режим, коли вартість логістики й фізична доступність продукту стають важливішими за саму нафту. Це означає, що навіть у разі стабілізації котирувань Brent дефіцит дизеля може зберігатися значно довше.

Фактично ринок переходить у фазу, де головним індикатором стабільності стає не Brent, а здатність країн забезпечувати безперебійне постачання дизеля. Саме тому найбільші імпортери залишаються найуразливішими: вони не можуть швидко замінити ресурс, але змушені оплачувати його подорожчання, щоб уникнути сповільнення економіки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Італійський уряд продовжив дію тимчасового зниження акцизів на пальне до 6 червня 2026 року на тлі різкого загострення ситуації на світовому ринку нафти й енергетичної логістики. Найбільше зниження стосується дизельного пального — приблизно 10 євроцентів на літрі, тоді як бензин подешевшає приблизно на 5 євроцентів за літр. Одночасно Рим розширює програми підтримки автоперевізників і аграрного сектору, намагаючись стримати інфляційний тиск та зростання витрат на логістику і виробництво продовольства.

Європейський ринок пального переходить до режиму антикризового податкового регулювання

Рішення про нове продовження податкових пільг було ухвалене Радою міністрів Італії 22 травня в межах так званого Decreto Accise Quater — четвертого пакета змін до акцизного регулювання пального. Документ передбачає перегляд ставок акцизу на бензин, дизельне пальне, скраплений газ, природний газ як моторне пальне, а також на HVO та біодизель.

HVO — це Hydrotreated Vegetable Oil, тобто гідроочищена рослинна олія, один із видів відновлюваного дизельного пального, який використовується як альтернатива традиційному дизелю.

Що саме змінюється на ринку пального Італії

• Дію знижених акцизів продовжено на період із 23 травня до 6 червня 2026 року.
• Зниження акцизу на бензин становитиме приблизно 5 євроцентів на літрі.
• Для дизельного пального знижка залишиться на рівні близько 10 євроцентів на літрі.
• Пільги також поширюються на LPG — скраплений нафтовий газ, природний газ як моторне пальне, а також на HVO і біодизель.

Сам факт продовження податкових пільг свідчить про те, що європейські уряди вже не розглядають цінову кризу як короткострокове явище. Влада Італії фактично визнає: ринок пального залишається під сильним зовнішнім тиском, а без прямого втручання держави стримати подальше подорожчання буде складно.

Чому основний акцент зроблено саме на дизелі

Дизельне пальне є критично важливим для економіки Європи, оскільки саме на ньому працює основна частина вантажної логістики, сільськогосподарської техніки та значна частина промислового транспорту.

• Розмір податкової пільги для дизеля вдвічі більший, ніж для бензину: 10 центів проти 5 центів на літрі.
• Італія одночасно продовжила підтримку транспортних компаній через окремий механізм компенсацій.
• Для автоперевізників подовжено дію податкового кредиту для компенсації високих витрат на пальне за період із березня до червня 2026 року.
• Загальний ліміт фінансування цієї програми становить 300 млн євро, включно зі 100 млн євро, які були виділені раніше.

Це означає, що уряд Італії вже сприймає паливні витрати як фактор системного ризику для логістики та економічної стабільності. По суті, держава компенсує частину витрат транспортного сектору, щоб уникнути різкого стрибка вартості перевезень і подальшого перенесення цих витрат у ціни товарів.

Аграрний сектор також переходить у режим підтримки

• Для закупівлі аграрних добрив у березні–травні 2026 року запроваджено податковий кредит до 30% витрат.
• Максимальний обсяг цієї програми становить 40 млн євро.
• Окремо продовжено субсидування закупівлі дизельного пального для сільського господарства.
• Загальний бюджет програми підтримки аграрного дизеля становить 90 млн євро, включно з уже виділеними 30 млн євро.

Паралельна підтримка аграрного сектору та автоперевезень демонструє, що енергетична криза вже напряму впливає не лише на АЗС, а й на собівартість виробництва продовольства та логістичні ланцюги.

Що це означає для ринку нафти й нафтопродуктів

• Європейські країни дедалі активніше використовують податкову політику як інструмент стримування паливної інфляції.
• Найбільший акцент робиться на дизельному пальному, оскільки саме воно є базою для транспортної та аграрної економіки.
• Ринок переходить від класичної ринкової моделі до моделі антикризового державного регулювання.
• Фактичне субсидування логістики та аграріїв свідчить, що уряди ЄС готуються до тривалішого періоду високих цін на енергоносії.

Окремо важливо, що рішення Італії прямо пов’язане з кризою на Близькому Сході. У документі зазначено, що нові програми підтримки узгоджені в межах Temporary Framework for State Aid, затвердженого Європейською комісією 29 квітня 2026 року саме у відповідь на близькосхідну кризу.

Це означає, що геополітична напруга вже офіційно розглядається Брюсселем як фактор, що потребує екстреного економічного втручання на енергетичному ринку.

Що змінюється у ціноутворенні

• Податкова складова дедалі сильніше впливає на кінцеву ціну пального в Європі.
• Держави фактично починають компенсувати частину зовнішнього цінового шоку через акцизні механізми.
• Вартість дизеля стає стратегічним фактором для стримування інфляції та стабільності логістики.
• Паралельне субсидування добрив і аграрного дизеля демонструє, що енергетичний ринок уже безпосередньо впливає на продовольчу безпеку.

Податковий кредит для автоперевізників для покриття вищих витрат на пальне, понесених між березнем і червнем 2026 року, продовжено до червня 2026 року, із загальним лімітом витрат у 300 млн євро — йдеться у повідомленні уряду Італії.

Джерело: Terminal

За матеріалами: LaPresse