Після ураження вузла на заході України та зупинки прокачування нафти південною гілкою «Дружби» Угорщина і Словаччина заявили про припинення експорту дизпалива. У публічних заявах звучить вимога якнайшвидше відновити транзит, але ключова причина напруги — не відсутність альтернатив, а втрата доступу до дешевшої російської нафти з дисконтом, що напряму впливало на прибутки НПЗ, податки та внутрішню політику. Для України ризик дефіциту оцінюється як низький, однак можливі спроби використати інформаційний привід для утримання високої маржі на роздробі.

Складові питання: нафта, «Дружба» й дизпаливо для України

1) Що сталося і чому питання термінів ремонту — не лише про техніку

• Після ураження інфраструктури на напрямку «Дружби» з 27 січня пролунали заяви про зупинку експорту дизпалива з Угорщини та Словаччини.
• У публічному просторі немає деталей пошкоджень, тому точну тривалість відновлення напряму прив’язують до інтересів сторін, які отримують вигоди або несуть втрати від зупинки.
• Ремонт мають виконувати українські бригади під постійними російськими обстрілами, що робить ключовим ризиком не строки, а безпеку людей.

2) Хто зацікавлений у відновленні транзиту і що стоїть за «економікою труби»

• Головний бенефіціар відновлення — росія: кожна тонна нафти, що продається в Європу, дає валютну виручку для бюджету рф під час війни.
• НПЗ та паливні компанії Угорщини й Словаччини (насамперед група MOL/Slovnaft) зацікавлені у звичній трубопровідній логістиці та дешевшій сировині з дисконтом:
  • у 2025 році потік південною гілкою через Україну — приблизно 9,7 млн т;
  • дисконт на російську нафту для Угорщини відносно Brent — 7%–12,0%;
  • за припущенням ціни нафти Brent у 2025 році на рівні  $68/bbl, сума, яку може  отримувати росія та використовувати на війну проти України, оціночно близько $600 млн.
• Уряди Угорщини та Словаччини — ще одна ключова сторона:
  • для них це питання конкурентності переробки, внутрішніх цін і політичної стабільності;
  • у риториці Віктора Орбана згадується тиск на Україну через потенційне припинення постачання дизельного пального, електрики й природного газу.

3) Чи є альтернатива «Дружбі» для Угорщини та Словаччини

• Фізичного колапсу з нафтою та пальним у найближчі місяці в них не має бути:
  • можливе постачання морем через Хорватію;
  • наявні резервні запаси;
  • Європа — спільний ринок, а не «острів».
• Однак проблема радше політична, ніж технічна:
  • російська нафта була дешевшою за світову на 7–12% (а в окремі періоди й більше);
  • на обсягах близько 8–9 млн т на рік це означає сотні мільйонів доларів «економії» для переробки — і, відповідно, більшу прибутковість НПЗ.
• Альтернативний маршрут:
  • Adria має проєктну потужність 34 млн т/рік і пов’язує порт Омішаль із НПЗ у регіоні — зупинка транзиту через Україну може збільшити навантаження на цей напрямок.
  • Окремо зазначимо, що після модернізації у 2015 році хорватський термінал на острові Крк і нафтопровід Adria мають достатню пропускну здатність для забезпечення НПЗ MOL у регіоні.
  • Директор Slovnaft повідомив про закупівлю танкерів з нафтою у різних постачальників, і надходження очікується вже у кінці березня; до того часу НПЗ працюватиме в обмеженому режимі, використовуючи державні резерви.

4) Український ринок дизпалива: дефіциту не має бути, але ціна — поле для маніпуляцій

• Навіть якщо дизпаливо з Угорщини та Словаччини зникне, це не означає, що в Україні закінчиться пальне:
  • після 2022 року ринок став більш диверсифікованим — ресурс завозять з Польщі, Румунії, Балтії та іншими логістичними маршрутами;
  • попри зростання весняного попиту, фізичного дефіциту не має бути.
• Менш помітний, але важливий нюанс: частина дизпалива, що могла заходити на ринок з Угорщини та Словаччини, могла бути вироблена з російської нафти, а отже — потенційно дешевша за альтернативні ресурси.
• Наслідок для частини імпортерів:
  • у разі припинення цього напрямку вони втрачають доступ до дешевшого каналу і переходять на постачання дорожчим дизпаливом за загальноєвропейськими умовами;
  • теоретично це могло б дати «плюс кілька гривень на літрі», але частка такого дешевого ресурсу скоріше за все не значна.
• Цінові «запобіжники» ринку:
  • поточна маржа (різниця між гуртовими й роздрібними цінами) — понад 10 грн/л, а у січні сягала 12 грн/л;
  • є ціновий якір у вигляді АЗС-дискаунтерів; різниця між преміальними мережами та дискаунтерами в окремих областях — до 9 грн/л, що стримує різке підняття цін, бо мережі, що вирішать піднімати ціни, ризикують втратити споживачів.
• Ключове питання: не «чи буде дизель», а чи спробують окремі компанії використати інформаційний привід для підняття роздрібних цін — і чи зможе держава не допустити перекладання можливих логістичних змін на споживача, ЗСУ та економіку.

5) Політичний тиск і «ва-банк»: що підсвітило загострення навколо «Дружби»

• Приклад політичного важеля: 20 лютого в уряді Угорщини заявили про намір блокувати виділення Україні кредиту у 90 млрд євро від ЄС, доки не буде відновлено постачання російської нафти через «Дружбу».
• Також були попередні спроби тиску — заяви про заборону експорту в Україну нафтопродуктів та електроенергії — які «явно не мали успіху».
• Зупинка «Дружби» розвінчала міф про безальтернативність російської нафти для Угорщини та Словаччини — альтернативи існують, але вони дорожчі і менш комфортні для політичного наративу.

6) Додаткові «відкриття» для регіону: що стало помітним саме зараз

• Після тривалого мовчання навколо факту зупинки прокачування нафти з’явилися взаємні звинувачення на адресу України, включно з тезою, нібито «все вже відремонтовано, але Київ не хоче запускати».
• Зупинкою «Дружби» були зупинені і постачання української нафти для НПЗ MOL у Братиславі та Угорщині:
  • ці постачання стартували наприкінці осені минулого року в обсязі декількох десятків тисяч тонн на місяць як реакція на російські атаки на українські НПЗ;
  • вузол у Бродах відіграє ключову логістичну роль у таких постачаннях;
  • отже, MOL втратила не лише російську нафту, а й перспективний український напрямок.
• Також важдливе питання: чому Україна все ще транспортує російську нафту, попри дефіцит електроенергії, адже електрика у великих обсягах потрібна для роботи насосів на нафтопроводі.

Джерела

• Джерело: Terminal
• За матеріалами:
  • НТЦ «Псіхєя»
  • LIGA.net — про припинення експорту дизелю та вимогу запустити «Дружбу»
  • «Гра в команді Путіна: чому зупинка “Дружби” змусила Орбана та Фіцо йти ва-банк» — Карел Хірман
  • LIGA.net — позиція Єврокомісії щодо відсутності дедлайнів

Транзит нафти через українську ділянку нафтопроводу «Дружба» зупинений із 27 січня і досі не відновлений. На цьому тлі Будапешт і Братислава припинили «постачання» дизельного пального в Україну, а також активували альтернативні морські імпортні маршрути російської нафти. Словаччина вже відкрила 250 тис. тонн державних резервів, щоб гарантувати стабільність внутрішнього ринку.

«Дружба» як політичний маркер: що сталося і чому це важливо

Зупинка транзиту

Постачання нафти через українську ділянку нафтопроводу «Дружба» було зупинено 27 січня 2026 року. За словами міністра закордонних справ і торгівлі Угорщини, технічні та фізичні умови для відновлення транспортування до Угорщини наявні, однак рішення Києва не поновлювати транзит він назвав політичним.

«Виходячи з послідовної інформації з місця, встановлено, що технічні та фізичні умови для відновлення постачання нафти нафтопроводом “Дружба” до Угорщини є. Рішення України не відновлювати постачання — політичне», — заявив Петер Сіярто.

Відповідь Будапешта і Братислави

• Угорщина припинила «постачання» дизеля в Україну до відновлення транзиту сирої нафти.
• Словацька компанія Slovnaft, що входить до угорської групи MOL, зупинила експорт дизеля не лише в Україну, а й на інші зовнішні ринки.
• Уся продукція Slovnaft тепер спрямовується виключно на внутрішній ринок Словаччини.

«Усе, що виробляється, буде призначене для словацького ринку», — пояснив прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо.

Морський маршрут замість трубопроводу

Рішення в межах ЄС

Угорщина та Словаччина офіційно повідомили Європейську комісію про намір скористатися правом імпортувати російську нафту морем до відновлення трубопровідного транспорту.

• MOL уже замовила необхідні обсяги для морського транспортування.
• Перші поставки очікуються в середині березня.

Ціна альтернативи

Зміна маршруту означає зростання логістичних витрат. За словами Роберта Фіцо:

• Поточний тариф транзиту — трохи більше 1 євро за тонну на 100 км.
• У разі транспортування через Хорватію — понад 5 євро за тонну на 100 км.

Різниця більш ніж у п’ять разів може суттєво вплинути на собівартість переробки та кінцеву ціну нафтопродуктів.

Словаччина відкриває стратегічні резерви

• Із державних матеріальних резервів вивільнено 250 000 тонн нафти.
• Цього обсягу достатньо, щоб Slovnaft працювала щонайменше один місяць.
• Компанія зобов’язалася повернути ці обсяги до резервів до вересня 2026 року.

Для забезпечення внутрішнього ринку Slovnaft щоденно потребує 7 300–7 500 тонн нафти.

Прем’єр-міністр Словаччини запевнив, що дефіциту нафтопродуктів у країні не буде.

Структурні зміни: пошук альтернатив і трансформація переробки

Slovnaft поступово трансформує виробництво, щоб мати змогу переробляти не лише російську нафту, а й альтернативні сорти. Це означає:

• технічну модернізацію нафтопереробних потужностей;
• диверсифікацію джерел сировини;
• зменшення залежності від одного маршруту та одного постачальника.

Фактично йдеться про перехід до більш гнучкої моделі енергозабезпечення, де політичні ризики мінімізуються через технологічні рішення.

Ситуація навколо «Дружби» показує, що енергетика в Європі дедалі більше стає інструментом політики. Попри технічну готовність системи, саме політичні рішення визначають рух нафти і пального — а відтак і стабільність ринків.

Джерело: Terminal
За матеріалами: ceenergynews.com

Після припинення транзиту російської нафти через Україну з 27 січня Угорщина та Словаччина звернулися до Хорватії з проханням забезпечити транспортування сировини через нафтопровід Adria. Угорська компанія MOL ініціювала розконсервацію стратегічних резервів обсягом до 250 тис. тонн. Ситуація оголила вразливість регіональної енергетичної безпеки та поставила питання про альтернативну логістику і стабільність постачання.

Причини зупинки та політичне загострення

Постачання російської нафти південною гілкою нафтопроводу «Дружба» припинене з 27 січня. Сторони конфлікту пояснюють це по-різному:

• Українська сторона заявила, що причиною стала атака росії на українську ділянку трубопроводу.
• У Будапешті звинуватили Київ у політичній мотивації припинення транзиту.
• Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що затримка відновлення роботи труби може бути інструментом тиску щодо позиції Угорщини стосовно майбутнього членства України в ЄС.

Європейська комісія підтвердила, що постачання через «Дружбу» не здійснюється з кінця січня та перебуває в постійному моніторингу.

Ставка на хорватський маршрут

Adria як альтернатива

Угорщина та Словаччина офіційно звернулися до Хорватії з проханням дозволити транспортування російської нафти через нафтопровід Adria, який з’єднує порт Омішаль із нафтопереробними заводами в Центральній Європі.

«Ми просимо Хорватію забезпечити транспортування російської нафти до Угорщини та Словаччини через нафтопровід Adria, оскільки наше санкційне виключення дозволяє імпорт російської нафти морем у разі перебоїв трубопровідних постачань», — заявив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто.

Міністр економіки Хорватії Анте Шушняр підтвердив готовність допомогти, наголосивши, що співпраця відбуватиметься відповідно до законодавства ЄС та регуляторних вимог США.

Часові параметри логістики

• Перші морські партії нафти очікуються в порту Омішаль на початку березня.
• Доставка до угорських НПЗ триватиме ще 5–12 днів.

Це означає, що навіть за швидкого реагування ринок стикається з щонайменше місячним лагом між зупинкою постачання та повноцінною компенсацією обсягів.

Стратегічні резерви: перший етап розконсервації

Компанія MOL звернулася до уряду Угорщини з ініціативою використати стратегічні запаси для збереження стабільності регіонального постачання.

• Планується вивільнення до 250 000 тонн сирої нафти на першому етапі.
• Паралельно НПЗ компанії вже отримують морську нафту.

Для порівняння: у 2024 році постачання російської нафти південною гілкою «Дружби» впали до 9,7 млн тонн — це мінімум за останні 10 років. Із них:

• Словаччина отримала 4,9 млн тонн,
• Угорщина — близько 4,35 млн тонн.

Таким чином, обсяг потенційно вивільнених резервів становить приблизно 2,5% від річного транзиту 2024 року через південну гілку.

Санкційні винятки та залежність від російської сировини

Угорщина та Словаччина мають винятки з санкцій ЄС щодо трубопровідної російської нафти. Обидві країни значною мірою залежать від російських енергоносіїв і виступали проти повного припинення таких постачань у межах політики скорочення доходів росії від експорту енергоресурсів.

Попри це, потоки через «Дружбу» вже перебували під тиском через атаки дронів на російську інфраструктуру, що додатково знижувало стабільність системи.

Що це означає для регіону

• Зростання ролі морської логістики як резервного механізму постачання.
• Посилення значення стратегічних запасів як інструменту оперативного реагування.
• Підвищення політичної складової в енергетичних рішеннях Центральної Європи.

Фактично ситуація демонструє, що навіть за наявності формальних санкційних винятків трубопровідні маршрути залишаються вразливими до військових та політичних ризиків.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

Повна зупинка прокачування нафти через українську ділянку нафтопроводу «Дружба» з 27 січня змусила Угорщину та Словаччину терміново звернутися до Хорватії із проханням дозволити транзит російської сировини через Адріатичний нафтопровід. Подія розгортається на тлі взаємних звинувачень у політичному тиску, ударів по енергетичній інфраструктурі та активізації дипломатичних контактів у регіоні.

Зупинка «Дружби» та пошук нового маршруту

Прокачування нафти через українську ділянку магістрального нафтопроводу «Дружба» повністю припинене з 27 січня. Йдеться про гілку, яка забезпечує постачання сировини до Угорщини та Словаччини.

• Угорщина і Словаччина офіційно звернулися до Хорватії з проханням дозволити транзит російської нафти через Адріатичний нафтопровід.
• Оператором маршруту є державна хорватська компанія Janaf.
• Нафтопровід з’єднує порт Омішаль на узбережжі Адріатики з нафтопереробними заводами в Угорщині та Словаччині.

Таким чином, країни намагаються замінити сухопутний маршрут через Україну на морський шлях із подальшим трубопровідним транспортуванням.

Позиції сторін

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто заявив, що виняток із санкцій ЄС дозволяє його країні імпортувати російську нафту морем у разі зупинки трубопровідних «постачання».

Міністр економіки Хорватії Анте Шушняр наголосив:

«Ніхто не повинен залишитися без пального», — за умови, що допомога відповідатиме законодавству ЄС та санкціям США.

Українська сторона повідомляє, що причиною зупинки стали російські удари по інфраструктурі трубопроводу понад два тижні тому.

• Атака відбулася поблизу міста Броди — вузлової точки з’єднання «Дружби» з іншими об’єктами інфраструктури.
• Місцева влада зафіксувала забруднення внаслідок горіння нафтопродуктів.
• Інцидент став частиною серії ударів росії по українській енергетичній інфраструктурі.

Водночас офіційні особи Угорщини та Словаччини стверджують, що технічних причин для припинення прокачування немає, називаючи ситуацію «політичним шантажем».

Політичний контекст

Енергетична напруга збіглася з активними дипломатичними подіями:

• Держсекретар США Марко Рубіо зустрівся з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном у Будапешті.
• Під час візиту було підписано масштабну угоду про співпрацю у сфері цивільної ядерної енергетики.
• Документ передбачає можливість закупівлі американських малих модульних реакторів та ядерного палива.

Окремо зазначено, що президент США Дональд Трамп «глибоко відданий» успіху Орбана на виборах 12 квітня, де той претендує на п’ятий поспіль термін.

Що означає переорієнтація на Адріатику

Для регіонального ринку

• Морський імпорт автоматично означає зміну логістики — від танкерів до перевалки в порту й подальшого транспортування трубопроводом.
• Зростає роль хорватського порту Омішаль як стратегічного вузла.
• Залежність від української ділянки «Дружби» тимчасово зменшується.

Фактично формується альтернативний маршрут, який може знизити ризики, пов’язані з воєнними діями, але водночас створює нові залежності — від портової інфраструктури та рішень Загреба.

Висновки в умовах широкомасштабної війни

• Воєнні удари по трубопровідній інфраструктурі доводять необхідність диверсифікації маршрутів.
• Морські канали можуть частково замінити сухопутні, однак вони вразливі до політичних і санкційних обмежень.
• Стратегічні вузли — такі як Броди — залишаються критично важливими об’єктами.
• Удар поблизу Бродів підтверджує системність атак росії на енергетичні об’єкти.
• Пошкодження трубопроводів має не лише військові, а й екологічні наслідки.
• Інфраструктура, що поєднує кілька країн, стає інструментом геополітичного впливу.
• Заяви про «політичний шантаж» демонструють, що ціна енергоресурсів дедалі більше залежить від дипломатичних рішень.

Ситуація навколо «Дружби» показує, що енергетика залишається одним із ключових фронтів сучасної війни — поряд із військовими та дипломатичними подіями.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice

Україна, Чехія, Польща та Словаччина опрацьовують політично чутливий проєкт експорту української нафти до Чехії через нафтопровід «Дружба». Йдеться не лише про до 15 % чеського споживання нафти та завантаження Літвіновського НПЗ, а й про перевірку здатності ЄС переформатувати інфраструктуру, історично пов’язану з російською сировиною, на користь України та спільної енергетичної безпеки.

Проєкт експорту української нафти до Чехії

1. Про що насправді йдеться

У центрі уваги — рішення, чи зможе Україна вже найближчим часом експортувати власну нафту до Чехії трубопровідним маршрутом, який десятиліттями асоціювався з російською сировиною.

• Маршрут: українська нафта → південна гілка нафтопроводу «Дружба» через Україну → Угорщина та Словаччина → Чехія (Літвіновський НПЗ).
• Ключові оператори:
  • чеська державна компанія Mero (власник і оператор чеської ділянки «Дружби»),
  • словацька державна Transpetrol (оператор словацької частини «Дружби»),
  • польська група Orlen та її чеська «донька» Orlen Unipetrol RPA (власник чеських НПЗ).
• З пропозицією купувати українську нафту виступила сама Україна, підтверджують джерела, наближені до переговорів.
• Статус на кінець листопада 2025 року:
  • Словаччина вже отримала близько 100 тис. тонн української нафти та підписала угоди.
  • Чеська сторона досі веде переговори, упираючись у політичні та регуляторні обмеження, пов’язані з санкціями ЄС та «російським слідом» у трубі.

2. Чому Київ шукає «добрі руки» для своєї нафти

Українська мотивація має водночас економічний, енергетичний та геополітичний вимір.

• Зруйнована нафтопереробка: російські удари під час повномасштабної війни фактично вивели з ладу майже всі українські НПЗ, зокрема Кременчуцький. Україна не має де переробляти власну нафту й не має де її зберігати.
• Припинення видобутку технічно пов’язане із видобутком природного газу, який критично потрібен промисловості й системі опалення. Зупинка свердловин означала б і удар по газовому балансі країни, і дороговартісну консервацію родовищ.
• Масштаб видобутку:
  • на початку 2000-х «Укрнафта» видобувала до 4,5 млн тонн нафти й газоконденсату на рік;
  • у 2024-му, за оцінками, видобуток становить близько 1,2 — 1,4 млн тонн на рік — більш ніж утричі менше, але з тенденцією до зростання після очищення компанії від впливу олігархічних груп.

«Якщо ви зупиняєте видобуток нафти, то маєте глушити свердловини. А це свердловини, з яких нафта йде дуже давно, і потім їх відновлювати обійдеться дорожче, ніж бурити нові. У нас родовища виснажені…» — наголошує президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

• Пошук ринку збуту: за оцінками чеських медіа та експертів, плановий експорт у 75–100 тис. тонн на місяць майже дорівнює річному видобутку України — це робить чеський напрямок ключовим каналом збуту.
• Політичний вибір покупця:
  • існують й інші потенційні покупці,
  • але продаж нафтового ресурсу країні, яка системно підтримує Україну, розглядається як продаж «у добрі руки», а не «підгодовування» держав, які грають на боці агресора.

«Краще нам продати це в Чехію, країну, яка нас підтримує, аніж підгодовувати тих, хто по суті є нашим ворогом», — підкреслює Михайло Гончар.

3. Енергетична безпека та політичний сигнал ЄС

Для Чехії проєкт української нафти — це тест на послідовність відмови від російської сировини та можливість зміцнити власну енергетичну автономію в межах ЄС.

• Структура споживання нафти:
  • річне споживання нафти в Чехії становить близько 7 млн тонн;
  • обговорювані обсяги української нафти — 75–100 тис. тонн на місяць, тобто майже 15 % внутрішнього споживання за рік;
  • для Літвіновського НПЗ це може становити близько 20 % його переробки.
• Відмова від російської нафти:
  • НПЗ у Кралупах ще з 1995 року працює на неросійській легкій нафті, яку Чехія отримує західним маршрутом;
  • НПЗ у Літвінові до весни 2025 року переробляв переважно російську Urals, що надходила «Дружбою»;
  • із 2025 року Чехія виконала зобов’язання ЄС і повністю відмовилася від російської Urals, перейшовши на суміш неросійських нафт, що йдуть через Трансальпійський нафтогін TAL та гілку IKL з Німеччини.
• Стратегічна роль «Дружби» у Чехії:
  • після відмови від російської нафти чеська ділянка «Дружби» фактично простоює;
  • Mero утримує її в робочому стані, розглядаючи як потенційний маршрут постачання неросійської нафти (зокрема з Каспійського регіону через Одесу — Броди);
  • для держави це питання не лише економіки, а й символічного розриву з російською енергозалежністю.

Політичний ефект проєкту:

• Чехія перетворюється на демонстраційний кейс для ЄС: чи може країна, що є членом співтовариства, не просто відмовитися від російської сировини, а й переорієнтувати інфраструктуру на українську нафту.
• Участь державної компанії Mero в підтримці проєкту показує, що це не суто комерційна угода, а політично схвалений курс на посилення зв’язків із Україною.

4. Роль союзників і транзитних держав

Без Польщі та Словаччини цей проєкт неможливий — саме вони забезпечують політичне «плече» та логістичний транзит.

• Польща — стратегічний енергетичний партнер:
  • група Orlen є власником обох чеських НПЗ і активно співпрацює з українським «Нафтогазом» за газовими контрактами;
  • купівля української нафти для Orlen — це одночасно форма підтримки України та комерційна можливість завдяки нижчій ціні, про що свідчать дані чеських медіа;
  • Orlen Unipetrol RPA виступив першим із запитом до Transpetrol щодо транспортування української нафти до Чехії.
• Словаччина — полігон для перевірки маршруту:
  • словацька компанія Transpetrol підтверджує, що до неї зверталися:
    • спочатку Orlen Unipetrol RPA,
    • пізніше — словацький нафтопереробник Slovnaft.
  • за рік Transpetrol уже доставив до словацького НПЗ близько 100 тис. тонн української нафти, що становить трохи більше ніж 2 % від загального імпорту Словаччини (4,7 млн тонн із січня до жовтня);
  • замовлення на жовтень і листопад становили ще 70 тис. тонн, що демонструє сталість інтересу.

«У зв’язку з геополітичною ситуацією, санкціями ЄС і непевністю щодо майбутнього розвитку подій у нафтовій і нафтохімічній промисловості відбуваються зміни, і нафтопереробні заводи намагаються розширити свій портфель постачальників», — пояснює речниця Transpetrol Луціа Патцнерова.

• Політичний зміст словацької позиції:
  • офіційна риторика підкреслює не лише комерційну логіку, а й реакцію на санкції ЄС проти російської нафти та загальну геополітичну нестабільність;
  • готовність Transpetrol працювати з українською нафтою демонструє, що навіть за наявності винятку з санкцій для Словаччини щодо російської нафти, країна активно диверсифікує джерела.

5. ЄС, санкції та «російський слід» у трубопроводі

Найбільш делікатний геополітичний аспект — як поєднати санкційний режим ЄС з тим фактом, що в системі «Дружби» все ще є російська нафта.

• Словацький контекст:
  • через виняток у санкціях ЄС Словаччина досі отримує російську нафту через «Дружбу»;
  • через схожий склад української та російської нафти постачання до словацьких НПЗ не створює помітної технічної чи регуляторної проблеми.
• Чеський контекст:
  • Чехія відмовилася від російської нафти, пільговий період завершився;
  • у чеській частині «Дружби» все ще залишається обсяг російської нафти у власності Mero;
  • чисто політично та юридично Чехія не може дозволити змішування української нафти з залишками російської у способі, який виглядатиме як повернення до залежності від російської сировини.

«Враховуючи, що технологічне наповнення словацької системи “Дружба” складається з російських експортних сумішей, через заборону, пов’язану з санкціями ЄС, чеській стороні необхідно вирішити це питання технічно та адміністративно, що згодом дозволить Transpetrol транспортувати українську вітчизняну нафту через територію Словацької Республіки та доставляти її чеському транспортеру для Orlen Unipetrol RPA», — наголошують у Transpetrol.

• Політична суть проблеми:
  • фактично йдеться не стільки про техніку, скільки про доведення політично й юридично прозорого походження сировини для європейських регуляторів;
  • Чехія має показати, що українська нафта не стане «фасадом» для прихованої присутності російської Urals у трубопроводі.

6. Якість української нафти та політичний вимір ціни

Дискусія про якість української нафти виходить за межі технології — вона впливає на сприйняття проєкту в політичних колах ЄС.

• Порівняння з іншими сортами:
  • у минулих дослідженнях у сертифікованій лабораторії італійської компанії AGIP українська нафта показала характеристики, практично тотожні азербайджанській Azeri Light;
  • такі сорти традиційно коштують дорожче, ніж російська Urals.

«Якщо це буде просте додавання української нафти в потік Urals, то ми лише покращимо якість Urals, але самі отримуватимемо ціну як за Urals», — попереджає Михайло Гончар.

• Політичний висновок із питання ціни:
  • Україна має наполягати, щоб її нафта не розчинялася в російському потоці ні фактично, ні юридично;
  • Чехія та інші партнери повинні вибудувати модель, де політична підтримка України не перетворюється на приховане субсидування старих російських схем через занижену ціну на високоякісну українську нафту.

7. Ризики з українського боку: прозорість та антикорупційна чутливість партнерів

Окремі питання стосуються внутрішньоукраїнських ризиків, які можуть впливати на готовність ЄС та окремих держав рухати проєкт уперед.

• Репутаційний фактор:
  • європейські партнери особливо уважно стежать за можливими «схемами» навколо експорту нафти;
  • створення додаткових «фірм-прокладок» або непрозорих ланцюжків власності в експортних операціях може зупинити або сповільнити проєкт.

Михайло Гончар наголошує, що надзвичайно важливо уникнути появи спеціальних «фірм-прокладок» для організації експорту, оскільки «європейські партнери України дуже остерігаються подібного “схематозу”, а на тлі останніх корупційних скандалів ця тема є особливо чутливою».

• Політичний імператив для Києва:
  • усі рішення щодо маршруту, операторів і фінансових потоків мають бути максимально прозорими та публічними;
  • цей проєкт здатен стати позитивним прецедентом взаємодії України з ринками ЄС — або, у разі помилок, негативним символом.

8. Як проєкт змінює баланс сил

Якщо узагальнити усі складові питання, вимальовується кілька ключових геополітичних висновків.

1. Від «російської труби» до українсько-європейського коридору

• перезапуск «Дружби» в чеському сегменті для української нафти означатиме фактичну зміну її геополітичної ідентичності — з символу залежності від росії на інструмент інтеграції України до енергетичного простору ЄС;
• для Mero та чеської держави це шанс продемонструвати, що інфраструктура на території ЄС більше не диктується логікою “руської нафти”.

2. Поглиблення політичного союзу Україна — Чехія — Польща — Словаччина

• енергетичні проєкти на кшталт цього доповнюють військово-політичну та гуманітарну підтримку України з боку країн регіону;
• спільна участь Orlen, Mero, Transpetrol та українських компаній створює мережу взаємозалежності, яка робить політичний розворот окремих урядів щодо України дорожчим і менш ймовірним.

3. Перевірка дієздатності санкційної політики ЄС

• ЄС має відповісти на практичне питання: чи здатний він одночасно:
  • жорстко дотримуватися обмежень щодо російської нафти,
  • і гнучко адаптувати ці правила для підтримки експорту союзника, який воює, — України.
• Рішення щодо маршруту через «Дружбу» стане індикатором політичної волі Брюсселя та національних урядів.

4. Енергетична безпека як продовження оборонної політики

• проєкт дозволяє:
  • зняти з України проблему накопичення невивезеної нафти та пов’язаних із цим ризиків,
  • посилити енергетичну стійкість Чехії та регіону Центральної Європи без повернення до російської сировини.
• Таким чином, енергетика стає ще одним фронтом війни, де союзники можуть діяти скоординовано й системно.

Підсумок: якщо Чехія, Польща, Словаччина та Україна спільно подолають правові, санкційні й політичні бар’єри, експорт української нафти через «Дружбу» може стати поворотною точкою у трансформації європейської енергетичної архітектури. Це не лише економічний контракт, а й сигнал: інфраструктура, яку десятиліттями контролювала росія, тепер працює на зміцнення України та Європейського Союзу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: radio.cz,  komersant.ua

Словаччина скористалася тимчасовим винятком у санкційній політиці ЄС, щоб збільшити постачання російського газу до 100 %, продовживши угоду з Gazprom до 2027 року.

Контекст та причини рішення

• Прем’єр‑міністр Роберт Фіко зняв вето на 18‑й пакет санкцій ЄС лише за умов винятку в енергетичній сфері та гарантій енергобезпеки для країни.
• Словаччина покриває близько 40 % внутрішнього споживання газу та майже увесь транзит через TurkStream, тому повна відмова від російського газу могла б призвести до дефіциту та високих цін.
• Контракт з Gazprom дійсний до 2034 року, але завдяки винятку Словаччина може постачати газ до 2027, з фінансовими механізмами для підтримки промисловості.

Наслідки для ЄС

• 18‑й пакет санкцій знижує ціну на російську нафту з $60 до $47,60 за барель і забороняє імпорт нафтопродуктів з російської сировини.
• Загалом package також спрямований проти «тіньового флоту» й забороняє Nord Stream-інвестиції.
• Втім, виняток Словаччини виявляє структурну слабкість санкційного режиму: одна країна може зумовити затримку або послаблення загальноєвропейських рішень.

Через що виник виняток

• Фіко в переговори з Брюсселем включив вимогу: «цей виняток був необхідним для захисту важкої промисловості від занадто високих витрат».
• Фіко прямо заявив, що відмова від імпорту російського газу до 2028 року є «абсолютно неприйнятною» для Словаччини.

«Ми вважаємо, що цей виняток необхідний, щоб забезпечити стабільність постачання та уникнути надмірних витрат для економіки» — Роберт Фіко, прем’єр‑міністр Словаччини.

Словаччина отримала можливість продовжити постачання російського газу до 2027 року попри загальноєвропейські плани з 2028 року. Таке рішення стало результатом прагматичної позиції Братислави: постачання газу важливе для економіки та транзиту, попри зусилля ЄС щодо відмови від викопного палива з росії.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Замовити звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо жорстко розкритикував нову енергетичну дорожню карту Європейської Комісії, що передбачає повне припинення імпорту російських нафти, газу та ядерного палива до 2027 року. На його думку, така політика є «економічним самогубством», що болючіше вдарить по економіці ЄС, ніж по Росії. Критику підтримала й Угорщина, яка зберігає тісні енергетичні зв’язки з Росією. Обидві країни вважають запропоновані терміни неприйнятними через ризики зростання цін і втрату конкурентоздатності ЄС.

Словаччина різко розкритикувала нову енергетичну дорожню карту Європейської Комісії, що передбачає повне припинення постачання російських енергоносіїв до 2027 року, зокрема природного газу.

Прем’єр-міністр Роберт Фіцо охарактеризував план як «економічне самогубство», яке, на його думку, завдасть більшої шкоди самому ЄС, ніж Росії. «Це просто економічне самогубство — довести ситуацію до того, щоб припинити і постачання газу, і ядерного палива, і нафти, тільки тому, що будується нова Залізна завіса між Західним світом і, можливо, Росією та іншими країнами», — заявив Фіцо, як цитує Reuters.

У вівторок Єврокомісія представила поетапний план відмови від російських енергоносіїв: нафти, газу та ядерної енергії. За задумом, перехід відбуватиметься поступово й у контрольований спосіб, у контексті ширшого переходу до відновлюваних джерел енергії.

У частині, що стосується природного газу, передбачається припинити імпорт з Росії до кінця 2027 року. Для цього буде посилено прозорість і моніторинг обсягів постачання по всьому європейському ринку. Нові довгострокові контракти з російськими постачальниками не укладатимуться, а спотові контракти припиняться до кінця 2025 року.

Словаччина, яка досі отримує російський газ, вважає запропоновані терміни нереалістичними та економічно небезпечними. За словами Фіцо, такий підхід може призвести до подальшого зростання енергетичних цін, що ще більше погіршить конкурентоздатність європейської економіки, яка й так зазнала значних втрат з 2022 року.

Водночас, за даними голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, частка російського газу в імпорті ЄС зменшилася з 45% у 2021 році до 18% у 2024-му.

Угорщина також розкритикувала новий план. Прем’єр-міністр Віктор Орбан продовжує підтримувати тісні енергетичні відносини з Москвою, зокрема завдяки постачанню газу через газопровід TurkStream, який проходить через Балкани.

Джерело: НТЦ Псіхєя» mailto:oil@ukroil.com.ua

За матеріалами:  https://oilprice.com

Після прийняття плану REPowerEU ЄС значно диверсифікував свої постачання та зменшив імпорт російських викопних палив. Попри це, деякі європейські лідери все ще прагнуть повернення російського газу на європейські ринки через енергетичну кризу та непередбачені коливання попиту. Минулого року відновлювана енергія склала 48% енергетичного балансу ЄС, за нею йде ядерна енергія з 24% та викопні палива з 28% — найнижча частка за всю історію.

Три роки тому Європа пережила одну з найбільших енергетичних криз у сучасній історії після вторгнення Росії в Україну. Протягом 2022 року використання природного газу як зброї Росією значно погіршило енергетичну безпеку континенту, що призвело до масового зростання цін на газ. Внаслідок цього Європейська комісія впровадила план REPowerEU для поступової відмови від імпорту російських викопних палив, диверсифікації енергопостачання та виробництва більшої кількості чистої енергії.

Європа збільшила імпорт СПГ із США, який становив 10-50 мільярдів кубічних футів на місяць, але після вторгнення зріс приблизно на 100 мільярдів кубічних футів на місяць. Водночас Європа швидко скоротила імпорт російського газу з 45% до лише 15%. Країни-члени ЄС домовилися заповнити підземні сховища газу до 80% потужності до 1 листопада 2022 року, але, працюючи разом, країни ЄС перевищили цей показник, досягнувши 95% потужності сховищ.

З моменту прийняття плану REPowerEU ЄС значно диверсифікував свої постачання та скоротив імпорт російських викопних палив. Санкції ЄС заборонили морський імпорт російської сирої нафти та нафтопродуктів, а також російського вугілля. Імпорт російського газу знизився, і ЄС на шляху до повної відмови від нього в найближчі роки.

Проте, природний газ поступово втрачає своє значення в енергетиці ЄС. Відновлювані джерела енергії залишаються ключовим джерелом енергії для Європи. Минулого року відновлювана енергія склала 48% енергетичного балансу ЄС, слідом йде ядерна енергія з 24% та викопні палива з 28% — найнижча частка за всю історію. Дійсно, 2024 рік відзначив найнижчі викиди від енергетичного сектору ЄС із зниженням на 13% порівняно з 2023 роком. Хоча ядерна енергія залишається основним джерелом енергії на континенті, вітрова енергія випереджає природний газ. Тим часом минулого року виробництво сонячної енергії в Європі вперше перевищило вугілля.

Ця тенденція передувала війні Росії в Україні: з моменту прийняття Європейського зеленого курсу у 2019 році вітрова та сонячна енергія поступово витісняли вугілля та змушували природний газ до структурного занепаду. Перехід Європи на зелену енергію набрав додаткового імпульсу за останні три роки через війну Росії.

Європейський Союз впровадив заходи для значного скорочення процесу надання дозволів на відновлювані енергетичні проєкти, включаючи визначення спеціальних «зон прискорення відновлюваної енергії», де проєкти проходять спрощені та швидші процедури надання дозволів, що спрямовані на прискорення розвитку відновлюваних джерел енергії, таких як сонячна та вітрова енергія, по всьому блоку.

Переглянута Директива про відновлювану енергію (RED III) включає положення про значне скорочення часу, необхідного для отримання дозволів на відновлювані енергетичні проєкти, особливо в визначених зонах прискорення. Минулого року Європейська комісія оновила свою Рекомендацію щодо прискорення процедур надання дозволів на відновлювані енергетичні проєкти та супровідні Керівництва з найкращих практик щодо прискорення процедур надання дозволів на відновлювані енергетичні проєкти та сприяння укладенню угод про купівлю електроенергії.

Це основна причина, чому деякі європейські лідери прагнуть повернення російського газу на європейські ринки. Європейські лідери закликають владу ЄС та Україну активізувати переговори щодо можливого відновлення транзиту російського газу через Україну. Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що не виключає відновлення транзиту газу через Україну після закінчення 5-річної угоди про транзит між Москвою та Києвом. Фіцо підштовхує президента Володимира Зеленського до відновлення транзиту, посилаючись на вищі енергетичні витрати для Словаччини та всього регіону. Лідери Європейського Союзу зустрілися в четвер на надзвичайному саміті, щоб обговорити Україну та європейську оборону.

«Трубопровід, що проходить через Словаччину, має потужність 100 мільярдів кубометрів», сказав Фіцо журналістам у Брюсселі. «Я хочу зробити все, щоб він використовувався в майбутньому», додав він.

Минулого року Москва заявила, що відкрита для нової угоди про газ з Україною. У листопаді Росія заявила, що готова продовжувати постачати газ до Європи через Україну, якщо Київ та зацікавлені європейські країни зможуть домовитися.

«Звичайно, на мою думку, європейські країни, які наразі отримують газ через цей коридор, зацікавлені в продовженні такої співпраці», сказав заступник прем’єр-міністра росії Олександр Новак, який відповідає за енергетичну політику, журналістам. «Ми готові постачати (газ), але від нас залежить не так багато, тому, ймовірно, це має бути обговорено безпосередньо між користувачами та країною, через яку здійснюється транзит» додав він.

Україна може втратити до 1 мільярда доларів на рік на транзитних зборах з Росії, які вона сподівається компенсувати шляхом чотириразового збільшення внутрішніх тарифів на транспортування газу для споживачів, тоді як Газпром втратить близько 5 мільярдів доларів на продажах газу. Український газ склав 5% від загального імпорту газу ЄС.

Ф’ючерси на природний газ у Європі відновилися до 41,5 євро/МВт-год у четвер, що стало відновленням після двох сесій втрат, спричинених прогнозами холоднішої, ніж зазвичай, погоди. Це збільшення попиту на опалення, ймовірно, ще більше знизить рівні зберігання газу до кінця опалювального сезону. Запаси газу в ЄС наразі заповнені на 37,3%, вичерпуючись швидше, ніж очікувалося, цієї зими через холоднішу погоду та менше виробництва вітрової енергії.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: oilprice.com

Словаччина вивчає можливість збільшення транзиту газу в Україну.

Про це заявив міністр закордонних справ Словаччини Іван Корчок.

«Я радий поінформувати міністра закордонних справ України, що минулого тижня оператор газових транзитних систем Словаччини тимчасово збільшив транзит газу в Україну вдвічі. Ми готові проаналізувати можливість комерційної життєздатності такого проєкту в майбутньому», — заявив Корчок під час спільної пресконференції з міністрами закордонних справ України, Чехії та Австрії у Києві.

Своєю чергою міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський зазначив на пресконференції, що безпека в Україні є безпекою для країн Європи.

«Територіальна цілісність України – це невід’ємна частина європейської архітектури безпеки. Ми маємо ще раз повторити, що анексія Криму була незаконним актом. Крим – це Україна, і це потрібно повторювати постійно», — сказав він.

Ліпавський також зазначив, що Чехія є партнером України, надає Україні гуманітарну допомогу, артилерію та боєприпаси.

Раніше «Термінал» писав, Український ринок газу отримав додаткову можливість для імпорту газу зі Словаччини — гарантовані потужності на точці “Будінце” збільшені з 27 млн куб. м на добу до 42 млн куб. м на добу.

Український ринок газу отримав додаткову можливість для імпорту газу зі Словаччини — гарантовані потужності на точці “Будінце” збільшені з 27 млн куб. м на добу до 42 млн куб. м на добу.

Повідомляє Оператор ГТС України.

Оператор ГТС України та словацький оператор Eustream a.s. домовились про збільшення гарантованих потужностей для імпорту природного газу зі Словаччини на 15 млн куб. м на добу на точці “Будінце”. Таким чином, загальний обсяг гарантованих потужностей з 4 лютого до 31 березня 2022 року складатиме 42 млн куб. м на добу, наголошується у повідомленні.

Нові гарантовані потужності будуть розподілятись через аукціони на платформі: на лютий через добові аукціони, а на березень — через добові і місячний. Бронювання нових потужностей здійснюватиметься за чинними тарифами.

«Вперше з 2014 року вдалось збільшити можливості України щодо фізичного імпорту газу — з 1 лютого розпочався фізичний імпорт газу з Угорщини, а з 4 лютого ми тимчасово збільшили гарантовані потужності зі Словаччини. В обох випадках наші колеги-оператори не висувають додаткових вимог чи зобов’язань до української сторони.”, — сказав генеральний директор ОГТСУ Сергій Макогон.

Раніше Термінал писав, що розпочався фізичний імпорт газу в Україну з Угорщини.