Після ураження вузла на заході України та зупинки прокачування нафти південною гілкою «Дружби» Угорщина і Словаччина заявили про припинення експорту дизпалива. У публічних заявах звучить вимога якнайшвидше відновити транзит, але ключова причина напруги — не відсутність альтернатив, а втрата доступу до дешевшої російської нафти з дисконтом, що напряму впливало на прибутки НПЗ, податки та внутрішню політику. Для України ризик дефіциту оцінюється як низький, однак можливі спроби використати інформаційний привід для утримання високої маржі на роздробі.

Складові питання: нафта, «Дружба» й дизпаливо для України

1) Що сталося і чому питання термінів ремонту — не лише про техніку

• Після ураження інфраструктури на напрямку «Дружби» з 27 січня пролунали заяви про зупинку експорту дизпалива з Угорщини та Словаччини.
• У публічному просторі немає деталей пошкоджень, тому точну тривалість відновлення напряму прив’язують до інтересів сторін, які отримують вигоди або несуть втрати від зупинки.
• Ремонт мають виконувати українські бригади під постійними російськими обстрілами, що робить ключовим ризиком не строки, а безпеку людей.

2) Хто зацікавлений у відновленні транзиту і що стоїть за «економікою труби»

• Головний бенефіціар відновлення — росія: кожна тонна нафти, що продається в Європу, дає валютну виручку для бюджету рф під час війни.
• НПЗ та паливні компанії Угорщини й Словаччини (насамперед група MOL/Slovnaft) зацікавлені у звичній трубопровідній логістиці та дешевшій сировині з дисконтом:
  • у 2025 році потік південною гілкою через Україну — приблизно 9,7 млн т;
  • дисконт на російську нафту для Угорщини відносно Brent — 7%–12,0%;
  • за припущенням ціни нафти Brent у 2025 році на рівні  $68/bbl, сума, яку може  отримувати росія та використовувати на війну проти України, оціночно близько $600 млн.
• Уряди Угорщини та Словаччини — ще одна ключова сторона:
  • для них це питання конкурентності переробки, внутрішніх цін і політичної стабільності;
  • у риториці Віктора Орбана згадується тиск на Україну через потенційне припинення постачання дизельного пального, електрики й природного газу.

3) Чи є альтернатива «Дружбі» для Угорщини та Словаччини

• Фізичного колапсу з нафтою та пальним у найближчі місяці в них не має бути:
  • можливе постачання морем через Хорватію;
  • наявні резервні запаси;
  • Європа — спільний ринок, а не «острів».
• Однак проблема радше політична, ніж технічна:
  • російська нафта була дешевшою за світову на 7–12% (а в окремі періоди й більше);
  • на обсягах близько 8–9 млн т на рік це означає сотні мільйонів доларів «економії» для переробки — і, відповідно, більшу прибутковість НПЗ.
• Альтернативний маршрут:
  • Adria має проєктну потужність 34 млн т/рік і пов’язує порт Омішаль із НПЗ у регіоні — зупинка транзиту через Україну може збільшити навантаження на цей напрямок.
  • Окремо зазначимо, що після модернізації у 2015 році хорватський термінал на острові Крк і нафтопровід Adria мають достатню пропускну здатність для забезпечення НПЗ MOL у регіоні.
  • Директор Slovnaft повідомив про закупівлю танкерів з нафтою у різних постачальників, і надходження очікується вже у кінці березня; до того часу НПЗ працюватиме в обмеженому режимі, використовуючи державні резерви.

4) Український ринок дизпалива: дефіциту не має бути, але ціна — поле для маніпуляцій

• Навіть якщо дизпаливо з Угорщини та Словаччини зникне, це не означає, що в Україні закінчиться пальне:
  • після 2022 року ринок став більш диверсифікованим — ресурс завозять з Польщі, Румунії, Балтії та іншими логістичними маршрутами;
  • попри зростання весняного попиту, фізичного дефіциту не має бути.
• Менш помітний, але важливий нюанс: частина дизпалива, що могла заходити на ринок з Угорщини та Словаччини, могла бути вироблена з російської нафти, а отже — потенційно дешевша за альтернативні ресурси.
• Наслідок для частини імпортерів:
  • у разі припинення цього напрямку вони втрачають доступ до дешевшого каналу і переходять на постачання дорожчим дизпаливом за загальноєвропейськими умовами;
  • теоретично це могло б дати «плюс кілька гривень на літрі», але частка такого дешевого ресурсу скоріше за все не значна.
• Цінові «запобіжники» ринку:
  • поточна маржа (різниця між гуртовими й роздрібними цінами) — понад 10 грн/л, а у січні сягала 12 грн/л;
  • є ціновий якір у вигляді АЗС-дискаунтерів; різниця між преміальними мережами та дискаунтерами в окремих областях — до 9 грн/л, що стримує різке підняття цін, бо мережі, що вирішать піднімати ціни, ризикують втратити споживачів.
• Ключове питання: не «чи буде дизель», а чи спробують окремі компанії використати інформаційний привід для підняття роздрібних цін — і чи зможе держава не допустити перекладання можливих логістичних змін на споживача, ЗСУ та економіку.

5) Політичний тиск і «ва-банк»: що підсвітило загострення навколо «Дружби»

• Приклад політичного важеля: 20 лютого в уряді Угорщини заявили про намір блокувати виділення Україні кредиту у 90 млрд євро від ЄС, доки не буде відновлено постачання російської нафти через «Дружбу».
• Також були попередні спроби тиску — заяви про заборону експорту в Україну нафтопродуктів та електроенергії — які «явно не мали успіху».
• Зупинка «Дружби» розвінчала міф про безальтернативність російської нафти для Угорщини та Словаччини — альтернативи існують, але вони дорожчі і менш комфортні для політичного наративу.

6) Додаткові «відкриття» для регіону: що стало помітним саме зараз

• Після тривалого мовчання навколо факту зупинки прокачування нафти з’явилися взаємні звинувачення на адресу України, включно з тезою, нібито «все вже відремонтовано, але Київ не хоче запускати».
• Зупинкою «Дружби» були зупинені і постачання української нафти для НПЗ MOL у Братиславі та Угорщині:
  • ці постачання стартували наприкінці осені минулого року в обсязі декількох десятків тисяч тонн на місяць як реакція на російські атаки на українські НПЗ;
  • вузол у Бродах відіграє ключову логістичну роль у таких постачаннях;
  • отже, MOL втратила не лише російську нафту, а й перспективний український напрямок.
• Також важдливе питання: чому Україна все ще транспортує російську нафту, попри дефіцит електроенергії, адже електрика у великих обсягах потрібна для роботи насосів на нафтопроводі.

Джерела

• Джерело: Terminal
• За матеріалами:
  • НТЦ «Псіхєя»
  • LIGA.net — про припинення експорту дизелю та вимогу запустити «Дружбу»
  • «Гра в команді Путіна: чому зупинка “Дружби” змусила Орбана та Фіцо йти ва-банк» — Карел Хірман
  • LIGA.net — позиція Єврокомісії щодо відсутності дедлайнів

Транзит нафти через українську ділянку нафтопроводу «Дружба» зупинений із 27 січня і досі не відновлений. На цьому тлі Будапешт і Братислава припинили «постачання» дизельного пального в Україну, а також активували альтернативні морські імпортні маршрути російської нафти. Словаччина вже відкрила 250 тис. тонн державних резервів, щоб гарантувати стабільність внутрішнього ринку.

«Дружба» як політичний маркер: що сталося і чому це важливо

Зупинка транзиту

Постачання нафти через українську ділянку нафтопроводу «Дружба» було зупинено 27 січня 2026 року. За словами міністра закордонних справ і торгівлі Угорщини, технічні та фізичні умови для відновлення транспортування до Угорщини наявні, однак рішення Києва не поновлювати транзит він назвав політичним.

«Виходячи з послідовної інформації з місця, встановлено, що технічні та фізичні умови для відновлення постачання нафти нафтопроводом “Дружба” до Угорщини є. Рішення України не відновлювати постачання — політичне», — заявив Петер Сіярто.

Відповідь Будапешта і Братислави

• Угорщина припинила «постачання» дизеля в Україну до відновлення транзиту сирої нафти.
• Словацька компанія Slovnaft, що входить до угорської групи MOL, зупинила експорт дизеля не лише в Україну, а й на інші зовнішні ринки.
• Уся продукція Slovnaft тепер спрямовується виключно на внутрішній ринок Словаччини.

«Усе, що виробляється, буде призначене для словацького ринку», — пояснив прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо.

Морський маршрут замість трубопроводу

Рішення в межах ЄС

Угорщина та Словаччина офіційно повідомили Європейську комісію про намір скористатися правом імпортувати російську нафту морем до відновлення трубопровідного транспорту.

• MOL уже замовила необхідні обсяги для морського транспортування.
• Перші поставки очікуються в середині березня.

Ціна альтернативи

Зміна маршруту означає зростання логістичних витрат. За словами Роберта Фіцо:

• Поточний тариф транзиту — трохи більше 1 євро за тонну на 100 км.
• У разі транспортування через Хорватію — понад 5 євро за тонну на 100 км.

Різниця більш ніж у п’ять разів може суттєво вплинути на собівартість переробки та кінцеву ціну нафтопродуктів.

Словаччина відкриває стратегічні резерви

• Із державних матеріальних резервів вивільнено 250 000 тонн нафти.
• Цього обсягу достатньо, щоб Slovnaft працювала щонайменше один місяць.
• Компанія зобов’язалася повернути ці обсяги до резервів до вересня 2026 року.

Для забезпечення внутрішнього ринку Slovnaft щоденно потребує 7 300–7 500 тонн нафти.

Прем’єр-міністр Словаччини запевнив, що дефіциту нафтопродуктів у країні не буде.

Структурні зміни: пошук альтернатив і трансформація переробки

Slovnaft поступово трансформує виробництво, щоб мати змогу переробляти не лише російську нафту, а й альтернативні сорти. Це означає:

• технічну модернізацію нафтопереробних потужностей;
• диверсифікацію джерел сировини;
• зменшення залежності від одного маршруту та одного постачальника.

Фактично йдеться про перехід до більш гнучкої моделі енергозабезпечення, де політичні ризики мінімізуються через технологічні рішення.

Ситуація навколо «Дружби» показує, що енергетика в Європі дедалі більше стає інструментом політики. Попри технічну готовність системи, саме політичні рішення визначають рух нафти і пального — а відтак і стабільність ринків.

Джерело: Terminal
За матеріалами: ceenergynews.com

Після припинення транзиту російської нафти через Україну з 27 січня Угорщина та Словаччина звернулися до Хорватії з проханням забезпечити транспортування сировини через нафтопровід Adria. Угорська компанія MOL ініціювала розконсервацію стратегічних резервів обсягом до 250 тис. тонн. Ситуація оголила вразливість регіональної енергетичної безпеки та поставила питання про альтернативну логістику і стабільність постачання.

Причини зупинки та політичне загострення

Постачання російської нафти південною гілкою нафтопроводу «Дружба» припинене з 27 січня. Сторони конфлікту пояснюють це по-різному:

• Українська сторона заявила, що причиною стала атака росії на українську ділянку трубопроводу.
• У Будапешті звинуватили Київ у політичній мотивації припинення транзиту.
• Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що затримка відновлення роботи труби може бути інструментом тиску щодо позиції Угорщини стосовно майбутнього членства України в ЄС.

Європейська комісія підтвердила, що постачання через «Дружбу» не здійснюється з кінця січня та перебуває в постійному моніторингу.

Ставка на хорватський маршрут

Adria як альтернатива

Угорщина та Словаччина офіційно звернулися до Хорватії з проханням дозволити транспортування російської нафти через нафтопровід Adria, який з’єднує порт Омішаль із нафтопереробними заводами в Центральній Європі.

«Ми просимо Хорватію забезпечити транспортування російської нафти до Угорщини та Словаччини через нафтопровід Adria, оскільки наше санкційне виключення дозволяє імпорт російської нафти морем у разі перебоїв трубопровідних постачань», — заявив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто.

Міністр економіки Хорватії Анте Шушняр підтвердив готовність допомогти, наголосивши, що співпраця відбуватиметься відповідно до законодавства ЄС та регуляторних вимог США.

Часові параметри логістики

• Перші морські партії нафти очікуються в порту Омішаль на початку березня.
• Доставка до угорських НПЗ триватиме ще 5–12 днів.

Це означає, що навіть за швидкого реагування ринок стикається з щонайменше місячним лагом між зупинкою постачання та повноцінною компенсацією обсягів.

Стратегічні резерви: перший етап розконсервації

Компанія MOL звернулася до уряду Угорщини з ініціативою використати стратегічні запаси для збереження стабільності регіонального постачання.

• Планується вивільнення до 250 000 тонн сирої нафти на першому етапі.
• Паралельно НПЗ компанії вже отримують морську нафту.

Для порівняння: у 2024 році постачання російської нафти південною гілкою «Дружби» впали до 9,7 млн тонн — це мінімум за останні 10 років. Із них:

• Словаччина отримала 4,9 млн тонн,
• Угорщина — близько 4,35 млн тонн.

Таким чином, обсяг потенційно вивільнених резервів становить приблизно 2,5% від річного транзиту 2024 року через південну гілку.

Санкційні винятки та залежність від російської сировини

Угорщина та Словаччина мають винятки з санкцій ЄС щодо трубопровідної російської нафти. Обидві країни значною мірою залежать від російських енергоносіїв і виступали проти повного припинення таких постачань у межах політики скорочення доходів росії від експорту енергоресурсів.

Попри це, потоки через «Дружбу» вже перебували під тиском через атаки дронів на російську інфраструктуру, що додатково знижувало стабільність системи.

Що це означає для регіону

• Зростання ролі морської логістики як резервного механізму постачання.
• Посилення значення стратегічних запасів як інструменту оперативного реагування.
• Підвищення політичної складової в енергетичних рішеннях Центральної Європи.

Фактично ситуація демонструє, що навіть за наявності формальних санкційних винятків трубопровідні маршрути залишаються вразливими до військових та політичних ризиків.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

Повна зупинка прокачування нафти через українську ділянку нафтопроводу «Дружба» з 27 січня змусила Угорщину та Словаччину терміново звернутися до Хорватії із проханням дозволити транзит російської сировини через Адріатичний нафтопровід. Подія розгортається на тлі взаємних звинувачень у політичному тиску, ударів по енергетичній інфраструктурі та активізації дипломатичних контактів у регіоні.

Зупинка «Дружби» та пошук нового маршруту

Прокачування нафти через українську ділянку магістрального нафтопроводу «Дружба» повністю припинене з 27 січня. Йдеться про гілку, яка забезпечує постачання сировини до Угорщини та Словаччини.

• Угорщина і Словаччина офіційно звернулися до Хорватії з проханням дозволити транзит російської нафти через Адріатичний нафтопровід.
• Оператором маршруту є державна хорватська компанія Janaf.
• Нафтопровід з’єднує порт Омішаль на узбережжі Адріатики з нафтопереробними заводами в Угорщині та Словаччині.

Таким чином, країни намагаються замінити сухопутний маршрут через Україну на морський шлях із подальшим трубопровідним транспортуванням.

Позиції сторін

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто заявив, що виняток із санкцій ЄС дозволяє його країні імпортувати російську нафту морем у разі зупинки трубопровідних «постачання».

Міністр економіки Хорватії Анте Шушняр наголосив:

«Ніхто не повинен залишитися без пального», — за умови, що допомога відповідатиме законодавству ЄС та санкціям США.

Українська сторона повідомляє, що причиною зупинки стали російські удари по інфраструктурі трубопроводу понад два тижні тому.

• Атака відбулася поблизу міста Броди — вузлової точки з’єднання «Дружби» з іншими об’єктами інфраструктури.
• Місцева влада зафіксувала забруднення внаслідок горіння нафтопродуктів.
• Інцидент став частиною серії ударів росії по українській енергетичній інфраструктурі.

Водночас офіційні особи Угорщини та Словаччини стверджують, що технічних причин для припинення прокачування немає, називаючи ситуацію «політичним шантажем».

Політичний контекст

Енергетична напруга збіглася з активними дипломатичними подіями:

• Держсекретар США Марко Рубіо зустрівся з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном у Будапешті.
• Під час візиту було підписано масштабну угоду про співпрацю у сфері цивільної ядерної енергетики.
• Документ передбачає можливість закупівлі американських малих модульних реакторів та ядерного палива.

Окремо зазначено, що президент США Дональд Трамп «глибоко відданий» успіху Орбана на виборах 12 квітня, де той претендує на п’ятий поспіль термін.

Що означає переорієнтація на Адріатику

Для регіонального ринку

• Морський імпорт автоматично означає зміну логістики — від танкерів до перевалки в порту й подальшого транспортування трубопроводом.
• Зростає роль хорватського порту Омішаль як стратегічного вузла.
• Залежність від української ділянки «Дружби» тимчасово зменшується.

Фактично формується альтернативний маршрут, який може знизити ризики, пов’язані з воєнними діями, але водночас створює нові залежності — від портової інфраструктури та рішень Загреба.

Висновки в умовах широкомасштабної війни

• Воєнні удари по трубопровідній інфраструктурі доводять необхідність диверсифікації маршрутів.
• Морські канали можуть частково замінити сухопутні, однак вони вразливі до політичних і санкційних обмежень.
• Стратегічні вузли — такі як Броди — залишаються критично важливими об’єктами.
• Удар поблизу Бродів підтверджує системність атак росії на енергетичні об’єкти.
• Пошкодження трубопроводів має не лише військові, а й екологічні наслідки.
• Інфраструктура, що поєднує кілька країн, стає інструментом геополітичного впливу.
• Заяви про «політичний шантаж» демонструють, що ціна енергоресурсів дедалі більше залежить від дипломатичних рішень.

Ситуація навколо «Дружби» показує, що енергетика залишається одним із ключових фронтів сучасної війни — поряд із військовими та дипломатичними подіями.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice

Словаччина скористалася тимчасовим винятком у санкційній політиці ЄС, щоб збільшити постачання російського газу до 100 %, продовживши угоду з Gazprom до 2027 року.

Контекст та причини рішення

• Прем’єр‑міністр Роберт Фіко зняв вето на 18‑й пакет санкцій ЄС лише за умов винятку в енергетичній сфері та гарантій енергобезпеки для країни.
• Словаччина покриває близько 40 % внутрішнього споживання газу та майже увесь транзит через TurkStream, тому повна відмова від російського газу могла б призвести до дефіциту та високих цін.
• Контракт з Gazprom дійсний до 2034 року, але завдяки винятку Словаччина може постачати газ до 2027, з фінансовими механізмами для підтримки промисловості.

Наслідки для ЄС

• 18‑й пакет санкцій знижує ціну на російську нафту з $60 до $47,60 за барель і забороняє імпорт нафтопродуктів з російської сировини.
• Загалом package також спрямований проти «тіньового флоту» й забороняє Nord Stream-інвестиції.
• Втім, виняток Словаччини виявляє структурну слабкість санкційного режиму: одна країна може зумовити затримку або послаблення загальноєвропейських рішень.

Через що виник виняток

• Фіко в переговори з Брюсселем включив вимогу: «цей виняток був необхідним для захисту важкої промисловості від занадто високих витрат».
• Фіко прямо заявив, що відмова від імпорту російського газу до 2028 року є «абсолютно неприйнятною» для Словаччини.

«Ми вважаємо, що цей виняток необхідний, щоб забезпечити стабільність постачання та уникнути надмірних витрат для економіки» — Роберт Фіко, прем’єр‑міністр Словаччини.

Словаччина отримала можливість продовжити постачання російського газу до 2027 року попри загальноєвропейські плани з 2028 року. Таке рішення стало результатом прагматичної позиції Братислави: постачання газу важливе для економіки та транзиту, попри зусилля ЄС щодо відмови від викопного палива з росії.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Замовити звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо жорстко розкритикував нову енергетичну дорожню карту Європейської Комісії, що передбачає повне припинення імпорту російських нафти, газу та ядерного палива до 2027 року. На його думку, така політика є «економічним самогубством», що болючіше вдарить по економіці ЄС, ніж по Росії. Критику підтримала й Угорщина, яка зберігає тісні енергетичні зв’язки з Росією. Обидві країни вважають запропоновані терміни неприйнятними через ризики зростання цін і втрату конкурентоздатності ЄС.

Словаччина різко розкритикувала нову енергетичну дорожню карту Європейської Комісії, що передбачає повне припинення постачання російських енергоносіїв до 2027 року, зокрема природного газу.

Прем’єр-міністр Роберт Фіцо охарактеризував план як «економічне самогубство», яке, на його думку, завдасть більшої шкоди самому ЄС, ніж Росії. «Це просто економічне самогубство — довести ситуацію до того, щоб припинити і постачання газу, і ядерного палива, і нафти, тільки тому, що будується нова Залізна завіса між Західним світом і, можливо, Росією та іншими країнами», — заявив Фіцо, як цитує Reuters.

У вівторок Єврокомісія представила поетапний план відмови від російських енергоносіїв: нафти, газу та ядерної енергії. За задумом, перехід відбуватиметься поступово й у контрольований спосіб, у контексті ширшого переходу до відновлюваних джерел енергії.

У частині, що стосується природного газу, передбачається припинити імпорт з Росії до кінця 2027 року. Для цього буде посилено прозорість і моніторинг обсягів постачання по всьому європейському ринку. Нові довгострокові контракти з російськими постачальниками не укладатимуться, а спотові контракти припиняться до кінця 2025 року.

Словаччина, яка досі отримує російський газ, вважає запропоновані терміни нереалістичними та економічно небезпечними. За словами Фіцо, такий підхід може призвести до подальшого зростання енергетичних цін, що ще більше погіршить конкурентоздатність європейської економіки, яка й так зазнала значних втрат з 2022 року.

Водночас, за даними голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, частка російського газу в імпорті ЄС зменшилася з 45% у 2021 році до 18% у 2024-му.

Угорщина також розкритикувала новий план. Прем’єр-міністр Віктор Орбан продовжує підтримувати тісні енергетичні відносини з Москвою, зокрема завдяки постачанню газу через газопровід TurkStream, який проходить через Балкани.

Джерело: НТЦ Псіхєя» mailto:oil@ukroil.com.ua

За матеріалами:  https://oilprice.com