Попри значно більші перебої у глобальному постачанні нафти й газу під час війни в Ірані, реакція цін виявилася стриманішою, ніж могли б передбачати історичні залежності. У блозі Європейського центрального банку це пояснюють сильнішими ринковими буферами, нижчим попитом, вищими запасами та слабшою конкуренцією за вантажі скрапленого природного газу.

Більший шок не дав пропорційно більшого стрибка цін

У блозі ЄЦБ від 27 липня 2026 року Леа Демут, Ана-Сімона Ману та Артур Сталла-Бурдільйон порівняли два енергетичні шоки: вторгнення росії в Україну у 2022 році та війну в Ірані у 2026 році.

За наведеними даними, військові удари між США, Ізраїлем та Іраном наприкінці лютого 2026 року призвели до закриття Ормузької протоки. Це перервало транзит близько 20 млн барелів на добу, або приблизно однієї п’ятої світового постачання нафти.

З урахуванням часткового перенаправлення потоків через трубопровідні мережі Саудівської Аравії та ОАЕ середня втрата постачання оцінена приблизно у 14 млн барелів на добу, тобто 14% світового постачання нафти. Для порівняння, війна в Україні скоротила нафтове постачання приблизно на 1 млн барелів на добу, або 1% світового видобутку.

Нафта подорожчала менше, ніж передбачав масштаб перебоїв

Автори зазначають, що за історичними стандартами перебій такого масштабу міг би підштовхнути ціни на нафту вгору до 105%. Однак на початку червня ціни становили близько 94 доларів США за барель, що лише на 29% вище доконфліктного рівня, після відкату від пікового зростання більш ніж на 50%.

Після вторгнення росії в Україну нафтові ціни на піку зросли приблизно на 30%, хоча масштаб фізичного шоку тоді був значно меншим. Це зростання також було короткочасним, а до серпня 2022 року ціни стабілізувалися на нижчих рівнях.

Ринок ф’ючерсів на нафту, тобто контрактів на постачання у майбутньому, також показав стриманішу реакцію порівняно з масштабом шоку. Підвищення було зосереджене переважно у короткострокових контрактах. Це вказує, що у 2026 році інвестори надавали більшої ваги негайній доступності нафти, ніж у 2022 році.

Чому нафтовий ринок витримав удар

ЄЦБ виділяє кілька чинників, які пом’якшили реакцію цін:

• нафтовий ринок увійшов у конфлікт із профіцитом постачання близько 2,5 млн барелів на добу, тоді як перед війною в Україні дефіцит становив близько 1 млн барелів на добу;
• запаси були вищими, ніж у 2022 році, зокрема в країнах ОЕСР і Китаї;
• китайські запаси, за оцінкою, зросли з 92 днів імпортного покриття у 2023 році до близько 115 днів на початку 2026 року;
• Міжнародне енергетичне агентство знизило прогноз світового попиту на нафту на другий квартал 2026 року на 3 млн барелів на добу порівняно із січневим прогнозом;
• IEA наразі прогнозує річне скорочення попиту приблизно на 2%;
• координоване вивільнення стратегічних запасів нафти IEA становило 400 млн барелів, що суттєво більше за 182 млн барелів у 2022 році.

Газовий ринок: схожий масштаб шоку, слабша реакція цін

На газовому ринку обидва конфлікти дали втрати постачання приблизно на рівні 9% сукупного попиту Азії та Європи. Але характер шоку був різним. Війна в Ірані вдарила по глобальному ринку LNG, тобто скрапленого природного газу. Через Ормузьку протоку проходить 20% світового постачання LNG, або близько 110 млрд куб. м на рік.

Натомість війна в Україні переважно вдарила по трубопровідному газу, а її ефект був найбільш концентрованим у Європі: російський експорт до регіону у 2022 році скоротився на 126 млрд куб. м.

На початку червня ціни на європейському газовому хабі Title Transfer Facility, або TTF, зросли на 53% — до 49 євро за мегават-годину. Водночас оцінки на основі історичних даних вказували на можливе зростання приблизно на 81%, що близько до 79% підвищення під час війни в Україні.

Ф’ючерси на газ також відреагували слабше. Однорічні та дворічні контракти під час війни в Ірані зросли на 12% і 2% відповідно. Під час війни в Україні аналогічні контракти підвищилися на 38% і 74%.

Менша конкуренція за LNG стримала ціни

На початку 2026 року ціни TTF перебували в діапазоні 28–40 євро за мегават-годину. Перед вторгненням росії в Україну в лютому 2022 року вони вже становили 80–90 євро за мегават-годину, а європейський ринок значною мірою залежав від російського трубопровідного газу.

ЄЦБ також вказує на слабшу конкуренцію з Азією за LNG у 2026 році. У 2022 році Європа агресивно конкурувала за вантажі, зокрема на тлі слабкої гідро- та атомної генерації. У березні 2026 року спред між азійським LNG-бенчмарком JKM і європейським TTF став позитивним, створюючи стимули перенаправляти вантажі до Азії. Але його менший масштаб свідчив про менш агресивні закупівлі з боку Азії.

Порівняння двох криз показує: сам розмір перебоїв у постачанні не визначає автоматично масштаб цінової реакції. Важливими є початковий стан ринку, запаси, гнучкість попиту та очікування щодо тривалості конфлікту.

Очікування швидкого завершення конфлікту, сильніші докризові умови на нафтовому й газовому ринках та більша гнучкість азійського попиту поки стримували вплив на енергетичні ціни. Водночас ситуація в Ормузькій протоці й на глобальних енергетичних ринках залишається волатильною, особливо після нового зростання цін, спричиненого відновленням ударів між США та Іраном у липні.

Джерело: Terminal. ECB

Алжирська державна компанія Sonatrach та німецький енергетичний концерн VNG уклали новий контракт, який передбачає збільшення постачання природного газу до Німеччини з 1 січня 2027 року. Угода розширює співпрацю, що розпочалася у 2024 році після переорієнтації Німеччини на альтернативні джерела імпорту газу. Водночас сторони не розкрили додаткові обсяги постачання, термін дії контракту та його вартість.

Алжир зміцнює позиції одного з ключових постачальників природного газу для Німеччини

Що передбачає новий контракт

Нову угоду Sonatrach та VNG підписали 17 липня 2026 року під час офіційного візиту президента Алжиру Абдельмаджида Теббуна до Німеччини. Про підписання повідомило державне агентство Algérie Presse Service (APS).

• Збільшення постачання природного газу до Німеччини розпочнеться з 1 січня 2027 року.
• Сторони не оприлюднили додаткові обсяги газу, тривалість контракту та його фінансову вартість.
• Контракт стосується трубопровідних постачань, які доповнять вже започатковані поставки скрапленого природного газу (СПГ).

Як формувалося партнерство

Співпраця між Sonatrach і VNG активно розвивається з 2024 року.

• У лютому 2024 року VNG стала першою німецькою компанією, яка почала закуповувати алжирський газ трубопроводом.
• Газ надходить через магістральний газопровід Transmed, який з’єднує алжирське родовище Hassi R’Mel з Італією через Туніс та Сицилійську протоку.
• Надалі ресурс транспортується мережею італійського оператора Snam, після чого прямує газопроводами TAG (Trans Austria Gasleitung) або Transitgas до німецьких газових мереж, зокрема Gascade та ONTRAS.

Transmed має номінальну пропускну здатність 33,5 млрд кубометрів газу на рік.

Перші постачання СПГ відкрили ще один маршрут

За два тижні до укладення нового контракту, 2 липня 2026 року, Sonatrach здійснила перше в історії постачання скрапленого природного газу (СПГ) до Німеччини.

• СПГ — це природний газ, охолоджений до рідкого стану для морського транспортування танкерами.
• Новий трубопровідний контракт фактично відкриває другий канал постачання алжирського газу на німецький ринок.

Чому це важливо для Німеччини

Німеччина залишається найбільшим споживачем природного газу в Європі.

• За перші чотири місяці 2026 року країна імпортувала трубопроводами близько 11,5 млрд кубометрів газу.
• Це становить приблизно чверть усіх європейських трубопровідних поставок природного газу.
• VNG до 2022 року була одним із найбільших покупців російського газу, однак після припинення його постачання компанія почала активно диверсифікувати джерела закупівель.

Співпраця виходить за межі природного газу

Sonatrach і VNG одночасно розвивають проєкти у сфері виробництва та транспортування «зеленого» водню.

• Компанії беруть участь у проєкті Algeria to Europe Hydrogen Alliance (ALTEH2A).
• Також вони працюють у межах ініціативи SoutH2 Corridor, яка передбачає виробництво водню в Алжирі та його експорт до європейських країн.

«Ця угода стала результатом тривалого шляху довіри та співпраці між Sonatrach і VNG», — заявив міністр вуглеводнів Алжиру Мохамед Аркаб. За його словами, контракт підтверджує статус Алжиру як надійного постачальника енергоресурсів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Algérie Presse Service (APS

Reuters повідомило 8 липня, що щонайменше чотири танкери з нафтою або газом відмовилися від спроби пройти Ормузьку протоку. Серед них — три порожні катарські СПГ-танкери, які прямували до Ras Laffan для завантаження, та індійський VLCC Lila Vadinar з 2 млн барелів кувейтської нафти.

Нові ризики для судноплавства в Ормузькій протоці можуть ускладнити рух енергетичних вантажів

За даними Reuters, танкери Al Ghariya, Duhail і Al Ruwais, контрольовані QatarEnergy, змінили курс пізно ввечері 7 липня. Вони були порожніми та прямували до катарського термінала Ras Laffan для завантаження скрапленого природного газу. Індійський VLCC Lila Vadinar, який наприкінці попереднього тижня завантажив 2 млн барелів кувейтської нафти, 8 липня розвернувся біля узбережжя Оману.

Reuters зазначає, що зміна маршрутів відбулася після пошкодження катарського СПГ-танкера та саудівського нафтового танкера поблизу протоки. Після цього морські органи підвищили рівень загрози до «severe», тобто тяжкого або серйозного рівня ризику.

З початку конфлікту наприкінці лютого через Ормузьку протоку вийшли щонайменше 16 вантажів СПГ з Ras Laffan і 10 вантажів з термінала ADNOC Das Island. Reuters порівнює це з типовим середнім місячним обсягом близько 7 млн метричних тонн, який зазвичай відвантажували з обох хабів.

На початку липня черга баластних суден, що чекали на Ras Laffan, перевищувала 10 суден. За даними Vortexa, понад 50 баластних суден, контрольованих QatarEnergy або ADNOC, перебували в районі Перської затоки, Індії та Малаккської протоки, а частина з них вимкнула транспондери більш ніж на 10 днів.

Того ж дня з протоки вийшли три танкери, які раніше залишалися заблокованими: Mercury Hope з 2 млн барелів еміратської нафти, Tenjun з 2 млн барелів катарської нафти та Pertamina Pride з 2 млн барелів саудівської нафти. За повідомленням Reuters, транспондер Pertamina Pride був вимкнений.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

В енергосистемі України працюють 7 із 9 енергоблоків АЕС, розташованих на неокупованих територіях. Два енергоблоки перебувають у плановому ремонті.

Виробництво електроенергії ГЕС залишається низьким через зниження рівня води у водосховищах Дніпра та Дністра. ТЕС і ТЕЦ також працюють на низькому сезонному рівні через ремонтну кампанію та відновлювальні роботи після пошкоджень.

Виробництво електроенергії з ВДЕ перебуває на високому сезонному рівні, зокрема завдяки сонячним електростанціям. Водночас в окремі години відбувається обмеження СЕС, оскільки енергосистема не може спожити весь обсяг такої електроенергії. Відповідно до закону, виробники, яких обмежили диспетчери «Укренерго», отримують фінансову компенсацію за недовироблену електроенергію.

Джерело: Facebook

Судновий рух через Ормузьку протоку поступово відновлювався: 23 червня три супертанкери вийшли з протоки, а сім порожніх танкерів СПГ, пов’язаних із QatarEnergy, зайшли до регіону за попередні тижні. Reuters зазначило, що обсяги переходів усе ще становлять лише частку від рівня до початку війни.

Reuters 23 червня повідомило з посиланням на суднові дані, що три затримані супертанкери пройшли через Ормузьку протоку. Два судна класу VLCC, якими оперувала Trafigura, кожне з вантажем по 2 млн барелів нафти, вийшли з протоки у вівторок. Один танкер був зафрахтований тайванською державною енергетичною компанією CPC, другий — TotalEnergies. Ще один VLCC, зафрахтований південнокорейською GS Caltex, вийшов із протоки з 2 млн барелів саудівської нафти.

За повідомленням Reuters, перший раунд переговорів США та Ірану завершився домовленістю про дорожню карту до постійної угоди протягом 60 днів. США також оголосили про пом’якшення санкцій до 21 серпня, що знизило занепокоєння щодо глобальних постачань нафти та СПГ і тиснуло на ціни.

У сегменті СПГ сім баластних танкерів, контрольованих QatarEnergy, пройшли на захід до Перської затоки для перезавантаження в період з 11 до 22 червня. Це були перші такі рейси після авіаударів США та Ізраїлю по Ірану 28 лютого. Водночас Reuters зазначило, що масового руху баластних суден QatarEnergy та ADNOC у бік затоки ще не було, а загроза мін не дозволяла використовувати основний судноплавний коридор.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

План «Прискорення ЄС» має пом’якшити новий енергетичний шок для домогосподарств, промисловості та транспортного сектору. Однак наведені у матеріалі дані показують: короткострокові механізми координації можуть знизити ризики дефіциту, але не усувають головної проблеми — глибокої залежності Європи від імпортної нафти, газу, авіаційного пального і зовнішніх ланцюгів постачання.

ЄС прискорює енергетичну автономію, але залежність від імпорту пального залишається системною

Європейський Союз знову опинився в ситуації, коли геополітичний ризик напряму переходить у рахунки за енергію. Після енергетичної кризи 2022 року, спричиненої війною рф проти України, новий удар по європейському ринку завдала ескалація на Близькому Сході навесні 2026 року. Високі й нестабільні ціни на нафту та природний газ знову підняли питання не лише вартості пального, а й самої архітектури енергетичної безпеки ЄС.

«Менше ніж за п’ять років європейці вдруге платять ціну за залежність від імпортного викопного палива», — зазначила Європейська комісія у повідомленні про план «Прискорення ЄС».

За даними Європейської комісії, від березня держави-члени ЄС додатково витратили понад 24 млрд євро на імпорт енергоносіїв. Принципова проблема полягає в тому, що збільшення рахунків не дало Європі додаткових фізичних обсягів енергії. Це означає, що ринок платить не за більшу пропозицію, а за ризик, дефіцит гнучкості та вразливість логістичних маршрутів.

Що передбачає план «Прискорення ЄС»

У квітні Європейська комісія офіційно представила план дій «Прискорення ЄС». Його логіка полягає у поєднанні короткострокових антикризових заходів із довгостроковою перебудовою енергетичної системи.

• Координація газових резервів: посилення взаємодії держав-членів щодо заповнення сховищ природного газу.
• Нафтові резерви: координація можливого використання запасів нафти для реагування на ринкові шоки.
• Аварійне втручання на ринку: створення механізмів швидкого реагування на різкі цінові та фізичні перебої.
• Захист авіаційного пального і дизельного пального: посилення координації для гарантування постачання критичних видів нафтопродуктів.
• Підтримка споживачів: допомога державам-членам у розробці цільових, тимчасових і своєчасних заходів, зокрема зниження податку на споживання електроенергії для вразливих домогосподарств.
• Перехід до власної чистої енергетики: скорочення імпорту нафти й газу, збільшення інвестицій у відновлювану енергетику, виробничі потужності та професійні навички.
• Електромережі: прискорення розвитку міждержавної енергетичної інфраструктури та завершення переговорів щодо європейського пакета з електромереж.

«Стратегія “Прискорення ЄС” принесе європейським громадянам і бізнесу негайні та більш структурні заходи полегшення. Ми повинні прискорити перехід до власної чистої енергетики», — заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

Єврокомісар з питань кліматичних дій Вопке Гукстра також наголосив, що ціни на енергію в Європі зросли «приголомшливо», а єдиним виходом він назвав ширше використання атомної, сонячної та вітрової енергетики, будівництво більшої кількості взаємопов’язаних електромереж у ЄС і прискорення всіх цих процесів.

Авіаційне пальне стало одним із найуразливіших сегментів

Окремий ризик для Європи — авіаційне пальне. Йдеться про реактивне пальне для авіації, без якого неможлива стабільна робота авіакомпаній, а отже — пасажирських і вантажних перевезень. Після початку бойових дій на Близькому Сході глобальні ціни на авіаційне пальне різко зросли, а європейська авіаційна галузь зіткнулася з «паливною пасткою».

Професор Інституту світової економіки Школи економіки Фуданського університету і директор Центру європейських досліджень Фуданського університету Дін Чунь звернув увагу, що близько 75% чистого імпорту авіаційного пального Європи припадає на Близький Схід. Значна частина цього постачання проходить через Ормузьку протоку — один із ключових морських маршрутів світової нафтової торгівлі.

«План “Прискорення ЄС” вимагає від нафтопереробних заводів підвищити завантаження і координувати механізм розподілу пального між державами-членами. Це певною мірою може пом’якшити тиск від перебоїв імпорту. Такі екстрені заходи в короткостроковій перспективі можуть спрацювати», — зазначив Дін Чунь.

Водночас проблема ширша, ніж прямий імпорт із Близького Сходу. Частина нафтопродуктів надходить до Європи після переробки у третіх країнах, зокрема в Індії, але первинне походження сировини все одно може бути близькосхідним. Тому реальна залежність Європи від енергоресурсів Близького Сходу може бути вищою, ніж це видно зі статистики прямого імпорту.

СПГ знизив залежність від рф, але створив нові вразливості

Після скорочення залежності від російського трубопровідного газу ЄС переорієнтувався на скраплений природний газ — СПГ. Це природний газ, охолоджений до рідкого стану для морського транспортування танкерами. Основними новими джерелами стали США і Катар.

Однак ця заміна не прибрала залежність від зовнішнього постачання, а лише змінила її географію і технологічну структуру. Після блокування Ормузької протоки експорт катарського СПГ майже зупинився, що відрізало ЄС приблизно від 9% джерел СПГ.

Ризик полягає в тому, що ланцюг СПГ є довгим і технічно складним. Він включає видобуток газу, зрідження, морське транспортування, приймальні термінали та регазифікацію — повернення СПГ у газоподібний стан для подальшого використання. Якщо будь-яка з цих ланок потрапляє під вплив війни або логістичної кризи, постачання може знову опинитися під загрозою.

Податкова політика ЄС залишається слабким місцем

План «Прискорення ЄС» також передбачає захист споживачів і промисловості від цінових шоків, зокрема через можливі зміни у податках на електроенергію. Але саме податкова частина може стати одним із найважчих елементів для реалізації.

За аналізом Reuters, зміна податкових правил ЄС потребує одностайної згоди держав-членів. У попередні роки подібні спроби не давали результату. Європейська комісія ще у 2021 році пропонувала переглянути правила оподаткування електроенергії й заохотити перехід від викопного палива до нової енергетики, але ця пропозиція досі залишається заблокованою.

Дін Чунь пояснив, що податкова політика в ЄС є надзвичайно чутливою сферою, оскільки стосується бюджетних доходів, соціального розподілу та національного суверенітету держав-членів. Тому ЄС часто діє не через жорстке уніфіковане регулювання, а через м’яке просування — рамкові орієнтири, обмін досвідом і політичну координацію.

«Такий підхід допомагає підвищити прийнятність політики і простір для її виконання, але також означає, що реформи просуваються поступово, а їхній ефект у короткостроковій перспективі не обов’язково швидко проявиться. План “Прискорення ЄС” певною мірою також відображає цю особливість “м’якого управління”», — зазначив Дін Чунь.

Головна проблема — імпортна залежність Європи

Структурна слабкість ЄС полягає в тому, що європейська економіка й надалі суттєво залежить від імпортного викопного палива. За даними Європейської комісії, близько 57% викопної енергії, яку споживає Європа, забезпечується імпортом.

План REPowerEU, запущений у 2022 році, мав диверсифікувати джерела газу і скоротити залежність від рф. Однак диверсифікація не означала реального зменшення зовнішньої залежності. Значну частину російського трубопровідного газу замінив американський СПГ, а Близький Схід став одним із важливих напрямів енергетичного співробітництва для ЄС.

На тлі затяжної близькосхідної кризи видобуток і транспортування нафти й газу в країнах Перської затоки постраждали від воєнних ризиків. Це ускладнило зусилля ЄС із залучення близькосхідного постачання. На цьому тлі в Європі навіть фіксувалося зростання імпорту російського СПГ.

За даними енергетичної дослідницької групи Kpler, у першому кварталі імпорт СПГ із сибірського проєкту «Ямал СПГ» збільшився на 17% порівняно з аналогічним періодом 2025 року і досяг 5 млн тонн.

Чиста енергетика не вирішує проблему миттєво

ЄС робить ставку на перехід до чистої енергетики, але масштабне впровадження відновлюваних джерел і електрифікації стикається з інфраструктурними обмеженнями. Ключове вузьке місце — електромережі та можливість підключати нові потужності.

• Міждержавні електромережі потребують складних процедур погодження, судових рішень, стабільних ланцюгів постачання і достатньої кількості робочої сили.
• Вітрова енергетика, сонячна енергетика, накопичувачі та мережі потребують значних інвестицій.
• Фінансова модель залишається проблемною, оскільки ресурси ЄС розпорошені, а багато проєктів залежать від приватного капіталу.
• Приватні інвестори ухвалюють рішення залежно від ринкової дохідності, що може стримувати швидкість енергетичного переходу.

Окрема проблема — промислова база чистої енергетики. ЄС дедалі більше усвідомлює залежність від зовнішніх ланцюгів у виробництві батарей, сонячних панелей, систем зберігання енергії та критичної сировини. У березні Європейська комісія представила законодавчу пропозицію щодо «Закону про промисловий прискорювач», але відповідні галузі все ще залежать від співпраці поза межами ЄС у питаннях потужностей, технологій і ланцюгів постачання.

Чому енергетичний перехід ЄС буде довгим

План «Прискорення ЄС» дає Європі новий інструмент для реагування на кризу, але не скасовує політичних, технологічних і ринкових обмежень. Різні держави-члени мають різну структуру енергоспоживання, різні промислові інтереси і різні політичні пріоритети. Під тиском енергетичної безпеки частина країн змушена переглядати попередні енергетичні рішення.

Ситуацію ускладнює і внутрішня політика Європи. Зростання популізму та правих політичних сил може посилити спротив швидким або дорогим енергетичним реформам. Тому енергетична автономія ЄС не може бути досягнута лише ухваленням одного плану — вона потребує довгого періоду інвестицій, узгодження інтересів і перебудови інфраструктури.

Головний висновок: «Прискорення ЄС» здатне дати короткостроковий захист від дефіциту, різких цінових стрибків і перебоїв із пальним. Але справжня трансформація європейської енергетичної системи вимагатиме значно більше часу. За оцінкою Дін Чуня, глибока перебудова енергетичної структури Європи може тривати 10 років або навіть довше і надалі залежатиме від міжнародного енергетичного ринку та геополітичних змін.

Джерело: Terminal. За матеріалами: People’s Daily Overseas Edition.

За оцінкою Wood Mackenzie, конфлікт на Близькому Сході порушив експорт 80 млн т СПГ на рік, але енергоринки Європи не повторили ціновий шок 2022 року. Оптові ціни на електроенергію у п’яти найбільших європейських ринках у березні 2026 року становили трохи понад €90/МВт·год, тоді як на початку кризи в Україні сягали €280/МВт·год.

Диверсифікація палива стала головним запобіжником для Європи

Що сталося

Конфлікт на Близькому Сході порушив постачання СПГ — скрапленого природного газу з Перської затоки. Масштаб шоку Wood Mackenzie порівнює зі скороченням постачання російського газу до Європи у 2022 році.

• 80 млн т на рік — обсяг порушеного експорту СПГ із Перської затоки.
• $19/млн БТО — піковий рівень місячних форвардних цін на газ у квітні 2026 року.
• Майже $70/млн БТО — рівень цін у вересні 2022 року.
• €90/МВт·год — середня оптова ціна електроенергії у п’яти найбільших ринках Європи у березні 2026 року.
• €280/МВт·год — ціна у перші місяці кризи після початку великої війни в Україні.

Чому ціни не зірвалися

Wood Mackenzie називає три ключові чинники, які стримали ціновий удар:

• Тепліша погода залишила європейські газові сховища заповненими на 28% наприкінці березня.
• Нові проєкти СПГ додали 40 млн т на рік нової пропозиції з початку 2026 року.
• Попит Китаю на СПГ різко впав, оскільки країна перейшла на альтернативні джерела.

«Війна в Україні показала Європі переваги диверсифікації від волатильного викопного палива. Акумуляторні системи зберігання енергії та відновлювані джерела дедалі частіше формують ціни, зменшуючи вплив газу. Саме цей структурний зсув захистив ринки електроенергії, коли сталася ця криза», — сказав Пітер Осбальдстоун, директор із досліджень європейської електроенергетики Wood Mackenzie.

Як змінився баланс генерації

Найнижчу оптову ціну електроенергії у березні 2026 року зафіксувала Іспанія — €42/МВт·год. Це пояснюється тим, що частка відновлюваної енергетики там перевищила 60%.

• У Німеччині зростання сонячної генерації дало змогу скоротити частку вугільної та газової генерації з 46% у лютому до 39% у березні.
• У Нідерландах частка вугільної та газової генерації зменшилася з 49% до 36% між лютим і березнем.
• У Європі річна генерація електроенергії з газу впала майже на 13% від початку 2022 року.
• В Австралії акумуляторні системи зберігання збільшили частку у формуванні ціни приблизно з 2% на початку 2022 року до 20% наприкінці 2025 року.
• Газова генерація в Австралії скоротилася з 10% до менш ніж 5%.
• В Японії атомні електростанції вже забезпечують 10% постачання, що вдвічі більше за рівень 2022 року.

Що це означає для ринку нафти, газу й електроенергії

Надані дані свідчать не про зникнення ризиків, а про те, що ринок став стійкішим до шоків постачання. Головна зміна — менша залежність ціни електроенергії від газу.

• Диверсифікація джерел стала практичним захистом: відновлювані джерела, атомна генерація, акумулятори та альтернативи СПГ знизили тиск на ринки.
• Логістична стійкість посилилася завдяки запуску нових СПГ-проєктів на 40 млн т на рік.
• Стратегічні запаси також відіграли роль: навіть 28% заповненості сховищ наприкінці березня допомогли пом’якшити шок.
• Сценарій блокади або масованого зриву постачання показав, що ринки з більшою часткою відновлюваної генерації та накопичувачів мають нижчий ризик цінового стрибка.

Як змінилося ціноутворення

Газ залишається важливим чинником ціни електроенергії, але його роль слабшає там, де зростає частка відновлюваної генерації та акумуляторів.

• Газові ціни у травні 2026 року знизилися до $15/млн БТО, що лише на 20% вище за середній рівень 2025 року.
• В Італії ціни на електроенергію у березні 2026 року зросли на 18% у річному вимірі.
• У Німеччині зростання становило 5%.
• У Великій Британії — 3%.
• У Франції середні ринкові ціни знизилися на 16%.
• В Іспанії падіння становило 22%.

Отже, ціноутворення дедалі більше залежить не лише від вартості газу, а й від структури генерації. Там, де частка відновлюваних джерел вища, як в Іспанії, ціна може залишатися значно нижчою навіть під час великого шоку на ринку СПГ.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilfield Technology

Світовий енергетичний ринок наприкінці березня увійшов у фазу різкого цінового стресу: бензин у США вперше з серпня 2022 року перевищив позначку 4 долари за галон, дизель додав 45% за місяць, а Brent наблизився до 120 доларів за барель на тлі найглибшого збою постачання нафти й газу. Для України це важливий сигнал: коли глобальний ринок одночасно втрачає логістичну стійкість, стикається з атаками на інфраструктуру та переходить у режим стратегічного перерозподілу потоків, внутрішній ринок пального неминуче потрапляє під тиск дорожчого імпорту, вищих транспортних витрат і жорсткішої конкуренції за ресурс.

Глобальна турбулентність підштовхує ціни, а логістика стає не менш важливою за саму нафту

Те, що зараз відбувається у світі, варто читати не як набір окремих новин, а як єдину систему ризиків для ринку пального. Йдеться не просто про зростання нафтових котирувань. Мова про одночасний удар по ціноутворенню, логістиці, переробці і постачанню. Саме в такій конфігурації ринок зазвичай переходить у режим підвищеної нервозності, де кожен новий збій у маршрутах або на інфраструктурі майже миттєво трансформується у премію в ціні.

Що показують головні цифри

• Середня ціна бензину у США станом на 31 березня сягнула 4,018 дол./галон. Це перше перевищення рівня 4 дол./галон з серпня 2022 року.
• У Каліфорнії бензин коштує вже 5,887 дол./галон, що на 27% більше, ніж місяць тому.
• Середня національна ціна дизеля у США наприкінці березня зросла до 5,454 дол./галон.
• Місячне зростання ціни дизеля становило 45%, що в матеріалі прямо оцінюється як серйозний інфляційний ризик для споживчих товарів.
• Експорт бензину зі США триває на рівні близько 800 тис. барелів на добу, з яких приблизно третину отримує Мексика.
• ICE Brent наприкінці березня наближався майже до 120 дол./бар., а місячне зростання цін стало найвищим в історії.

Але тут важливе не лише саме подорожчання. Важливо інше: бензин і особливо дизель дорожчають не через один локальний чинник, а через багатошаровий глобальний шок. А це означає, що тиск може бути не коротким і не лінійним.

Чому дизель є особливо тривожним індикатором

Дизельне пальне завжди болючіше для економіки, ніж бензин. Саме дизель прямо впливає на вантажну логістику, аграрний сектор, комерційні перевезення, будівництво і значну частину виробничого ланцюга. Коли дизель додає 45% за місяць, це вже не просто ринкова волатильність, а сигнал про потенційний інфляційний імпульс у ширшій економіці.

• Бензин здебільшого швидше відчуває політичну реакцію суспільства, бо його бачить масовий споживач на стелі АЗС.
• Дизель б’є глибше: через собівартість транспортування, продовольства, промислової продукції та послуг.
• Саме тому теза, що значний інфляційний ризик для товарів народного споживання попереду, є одним із найважливіших висновків усього огляду.

Для ринку пального України це означає, що навіть якщо ціновий шок спершу виглядатиме як проблема імпортерів або гуртового сегмента, дуже швидко він почне передаватися далі — у роздріб, у транспортну складову та в кінцеву ціну товарів.

Що саме штовхає ринок угору

• Офіційне закриття Ормузької протоки в матеріалі подається як ключовий фактор найбільшого місячного стрибка цін.
• Іран завдав удару по кувейтському танкеру у водах ОАЕ, що посилило ринкову нервозність.
• Танкер Al Salmi Kuwait Petroleum Corporation був атакований роєм дронів, отримав пошкодження й пожежу на борту, маючи на борту 280 тис. тонн сирої нафти.
• Ізраїльський НПЗ у Хайфі потужністю 197 тис. барелів на добу, який покриває близько 60% потреб країни, зазнав удару, що спричинив пожежу в резервуарному парку нафтопродуктів і затримав відновлення роботи.
• Пошкодження обладнання на газовому об’єкті Wheatstone LNG означає, що повернення до повної продуктивності потребуватиме кількох тижнів.

Коли ринок одночасно бачить загрозу танкерам, протокам, нафтопереробці та зрідженому газу, він закладає у ціну не лише поточний дефіцит, а й страх перед наступним збоєм. Саме тому котирування можуть зростати швидше, ніж фізично скорочуються обсяги постачання.

Як ринок перебудовує маршрути постачання

• Saudi Aramco збільшила експорт із порту Янбу на Червоному морі до рекордних 4,6 млн барелів на добу.
• Державна компанія повідомила, що нафтопровід East-West потужністю 7 млн барелів на добу нарешті працює на повній потужності.
• Nigeria NNPC збільшує відвантаження власної нафти на НПЗ Dangote потужністю 650 тис. барелів на добу: тепер йдеться про 7 вантажів замість 5 у попередні місяці.
• Причина прямо названа: через стрімке зростання фрахту імпортна сировина стає дорожчою, і країни намагаються більше спиратися на внутрішній ресурс.

Це дуже показова деталь. Коли країни й компанії починають перебудовувати потоки під альтернативні маршрути, це означає, що логістична стійкість стає таким самим цінним активом, як і сам доступ до нафти.

Для України цей висновок особливо важливий, бо в умовах будь-якої зовнішньої турбулентності перевагу отримують ті системи постачання, які можуть швидко переключатися між маршрутами та джерелами.

Що видно щодо стратегічних запасів і сценаріїв реагування

• Міністри фінансів країн G7 заявили про готовність вжити “усіх необхідних заходів” для стабільності енергетичного ринку.
• У повідомленні прямо вказано, що це може означати нові вивільнення нафти зі стратегічних резервів.
• Також G7 закликала країни утриматися від невиправданих експортних обмежень.
• Водночас  одним із останніх короткострокових важелів для зниження цін у США могли б стати саме експортні обмеження.

Тут маємо принципове протиріччя, яке ринок бачить дуже чітко. З одного боку, уряди декларують підтримку вільних потоків енергії. З іншого — політичний тиск високих цін майже завжди підштовхує до адміністративних обмежень. Для України це означає просту річ: у кризові моменти доступність ресурсу залежить не лише від грошей, а і від рішень урядів країн-експортерів.

Що це означає для ринку нафти й нафтопродуктів України

• Диверсифікація джерел стає важливішою й залежить від того, як швидко постачання можуть перерозподілятися через атаки, закриття маршрутів і зростання фрахту.
• Логістична стійкість виходить на перший план: коли Саудівська Аравія екстрено використовує альтернативні порти і трубопроводи, це означає, що маршрутна гнучкість стає частиною ціни.
• Стратегічні запаси знову стають інструментом ринкової стабілізації, про що прямо говорить готовність G7 до подальших дій.
• Сценарії блокади уже не теорія, а робочий фактор ринку, оскільки Ормузька протока фактично є офіційно закритою.

У прикладному сенсі для України це означає, що вартість пального визначатиметься не лише котируванням Brent або ціновими формулами нафтопродуктів. Не менше значення матимуть швидкість доставки, доступність суден, премії за ризик та здатність ринку швидко перерозподіляти фізичні обсяги між каналами постачання.

Атаки по енергетичній інфраструктурі вже впливають на ринок: пошкоджено танкер, під ударом опинився НПЗ, перебої є і в газовій інфраструктурі. Отже, військова складова для енергетики вже безпосередньо конвертується у ціновий ризик.

Що змінюється у ціноутворенні

• Ціна все сильніше включає в себе не лише вартість нафти, а й ризикову надбавку за логістику.
• Зростання дизеля на 45% за місяць показує, що саме середні дистиляти можуть дорожчати швидше й болючіше для економіки, ніж бензин.
• Факт збереження експорту бензину зі США на рівні 800 тис. барелів на добу навіть під тиском високих внутрішніх цін показує, що конкуренція між внутрішнім споживанням і зовнішніми ринками посилюється.
• Можливість експортних обмежень, як крайній захід, свідчить, що податкова і регуляторна політика можуть швидко стати частиною боротьби з ціновим шоком.

Інакше кажучи, ціна на пальне зараз формується не лише ринком, а й очікуваннями ринку щодо наступних адміністративних рішень. Це дуже важливий момент. Коли трейдери й споживачі починають оцінювати не лише баланс попиту і пропозиції, а й вірогідність політичного втручання, волатильність зазвичай лише зростає.

Висновок

Світовий ринок пального входить у фазу, де ключовим товаром стає не просто барель нафти, а надійне постачання бареля нафти. Саме тому для України нинішня хвиля подорожчання бензину і дизеля у світі є не лише ціновою новиною, а й попередженням: у період блокування проток, ударів по танкерах і НПЗ, перебудови потоків та готовності урядів вдаватися до екстрених заходів виграють ті ринки, які мають більше маршрутів, кращу гнучкість у постачанні та меншу залежність від одного вузького каналу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

Уряд Великої Британії оголосив комплекс заходів для стримування зростання цін, боротьби зі спекуляціями та посилення енергетичної безпеки. Серед ключових рішень — нова система контролю за ціноутворенням, прискорення розвитку атомної генерації та можливе зниження імпортних тарифів на продукти харчування. Ініціатива є відповіддю на зростання вартості життя та вплив глобальних конфліктів на економіку.

Антикризова стратегія: контроль за цінами та енергетична незалежність

Боротьба зі спекулятивним зростанням цін

Уряд планує впровадити нову систему протидії надприбуткам, яка дозволить оперативно реагувати на необґрунтоване підвищення цін.

• Створення спеціального механізму для контролю за цінами під час кризових періодів
• Розширення повноважень регуляторів, зокрема Управління з конкуренції та ринків (CMA — Competition and Markets Authority, орган контролю за конкуренцією)
• Можливість введення тимчасових обмежень для запобігання ціновим зловживанням

Також заплановано проведення екстреної зустрічі Ради регуляторів із залученням CMA для контролю функціонування ринків.

Прискорення розвитку атомної енергетики

Ключовим напрямком енергетичної політики стане масштабне спрощення реалізації атомних проєктів.

• До кінця 2027 року планується повністю реформувати процедури погодження для нових АЕС
• Скорочення бюрократичних бар’єрів та прискорення запуску нових потужностей
• Державні гарантії для захисту інфраструктурних проєктів від юридичних затримок
• Зменшення залежності від газу, ціни на який залишаються волатильними

Мета — забезпечити стабільне внутрішнє виробництво електроенергії та знизити ризики, пов’язані з імпортом енергоносіїв.

Зниження вартості життя: паливо та продукти

Уряд також зосередився на прямій підтримці домогосподарств:

• Продовження зниження акцизу на пальне на 5 пенсів вже протягом 17 місяців
• Обмеження тарифів на енергію до кінця червня, що дозволяє середньому домогосподарству заощадити 117 фунтів
• Додаткова підтримка вразливих груп — до 150 фунтів
• Виділення 53 млн фунтів на компенсацію витрат на мазут для опалення
• Запуск сервісу Cheaper Fuel Finder для пошуку дешевшого пального

Окремо розглядається можливість точкового зниження імпортних тарифів на агропродукцію, що може зменшити ціни на продукти харчування.

Фіскальна стабільність та уроки попередніх криз

Уряд наголошує на необхідності обережної бюджетної політики:

• У попередніх програмах підтримки домогосподарства з найвищими доходами отримали в середньому 1350 фунтів допомоги
• Це становило 11% загальних витрат на підтримку енергетичних рахунків
• Надмірні державні витрати призвели до зростання інфляції та відсоткових ставок

Чим довший і складніший конфлікт, тим сильніше він впливає на нашу економіку та країну — Рейчел Рівз, канцлерка казначейства Великої Британії

Ми не починали цю війну, але конфлікт на Близькому Сході впливає на нас, і ми реагуємо — Рейчел Рівз

Контроль за паливним ринком

• CMA посилює моніторинг цін на бензин і дизель
• Проводиться дослідження ринку мазуту для опалення
• У разі порушень будуть застосовані санкції відповідно до законодавства

Джерело: Terminal
За матеріалами: gov.uk

Через три тижні після початку конфлікту між США, Ізраїлем та Іраном ключовий енергетичний вузол світу — Ормузька протока — фактично заблокований. Попри це, глобальні фінансові ринки демонструють відносний спокій. Однак реальні наслідки вже проявляються: стрімке зростання цін на пальне, дефіцит критичних ресурсів і загроза масштабної економічної кризи.

Як війна в Перській затоці змінює енергетичний баланс світу

Ормузька протока: вузьке місце глобальної енергетики

Ормузька протока — стратегічний маршрут, через який проходить близько 20% світового експорту нафти та скрапленого природного газу (LNG). Іран, реагуючи на військові дії, фактично обмежив судноплавство:

• Протока закрита для більшості міжнародних суден
• Рух танкерів скоротився до мінімального рівня
• Доступ дозволено лише «дружнім» країнам

Це створило миттєвий дефіцит на глобальних ринках енергоносіїв.

Реакція ринку: спокій, який може бути оманливим

Попри масштаб загрози, фінансові ринки поки не демонструють паніки:

• Індекс S&P 500 знизився з 6900 до 6500 пунктів
• Ціни на продукти харчування лише починають реагувати на зростання витрат
• Бензин і дизель дорожчають швидко, але це подається як тимчасове явище

Водночас, така поведінка ринку є небезпечною недооцінкою ризиків.

Пошук альтернатив: обмежені можливості

Країни, залежні від постачання з Перської затоки, намагаються знайти альтернативи:

• Активізовано пошук нових джерел нафти та LNG
• Частково знято обмеження на російські енергоресурси
• Однак додаткові обсяги постачання залишаються мінімальними

Причина — більшість світових постачань вже законтрактовані.

Військові ризики: ескалація без швидкого рішення

Очікування швидкого завершення конфлікту не виправдалися:

• Іран реалізував свої погрози — атакує військові бази та інфраструктуру
• США не мали готового плану утримання протоки відкритою
• Розглядається сценарій захоплення нафтового терміналу на острові Харг

Однак:

• Цей об’єкт географічно не впливає на контроль протоки
• Його знищення може спровокувати масовані удари по інфраструктурі регіону

Інфраструктура під ударом: ризик багаторічних втрат

Іран уже продемонстрував готовність атакувати енергетичні об’єкти:

• Уражено газову інфраструктуру в регіоні
• Є ризик атак на:
  • нафтопереробні заводи
  • порти
  • трубопроводи
• Відновлення може тривати роками

Додаткові фактори нестабільності

Ситуацію ускладнюють інші геополітичні ризики:

• Єменські хусити вже блокували Червоне море у 2023 році
• Саудівська нафта частково перенаправляється через Червоне море
• Існує ризик відкриття нового фронту

Іран також здатний атакувати цілі на великій відстані:

• дрони
• ракети

Це означає, що навіть контроль узбережжя не гарантує безпеки судноплавства.

Невидимі наслідки: дефіцити за межами нафти

Закриття протоки вже спричинило нестачу критичних ресурсів:

• азотні добрива — ключові для сільського господарства
• гелій — необхідний для виробництва напівпровідників

Ці дефіцити можуть:

• підвищити ціни на продукти
• сповільнити технологічне виробництво

Ризик глобальної рецесії або депресії

Економічні наслідки можуть бути масштабними:

• зростання цін на енергоносії
• порушення ланцюгів постачання
• тиск на перевантажену боргами фінансову систему

Якщо блокада триватиме кілька місяців, це може спричинити:

• глобальну рецесію
• або навіть світову економічну депресію

Сценарій ескалації: катастрофічні наслідки

У разі ударів по енергетичній інфраструктурі Ірану можливі наслідки:

• масштабні атаки у відповідь по регіону
• руйнування водоочисних систем
• гуманітарна катастрофа з мільйонами біженців

Це може стати найбільшою кризою в сучасній історії.

Висновок

Навіть у разі швидкого відкриття Ормузької протоки:

• відновлення постачання триватиме місяці
• економічні втрати вже стали незворотними

Ринки недооцінюють масштаб загрози, тоді як енергетична система світу вже входить у фазу глибокої трансформації.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Resilience.org