Венесуела розраховує залучити майже $76 млрд інвестицій у межах нових нафтових угод. Домовленість зі США охоплює 17 родовищ і передбачає буріння 250 свердловинних установок. У штаті Сулія видобуток уже зріс із 70 тис. до 370 тис. барелів на добу.

Нові угоди мають відновити видобуток після тривалого недофінансування галузі

Reuters 17 жовтня повідомило, що виконувачка обов’язків президента Венесуели Делсі Родрігес оголосила про очікувані інвестиції в нафтову галузь обсягом майже $76 млрд упродовж наступних п’яти років.

За її словами, двостороння домовленість зі США включає плани використання 250 бурових установок і охоплює 17 нафтових родовищ. Вона є частиною ширшого пакета із 61 угоди, підписаної сторонами.

Від січня Венесуела відновлює доступ іноземних інвесторів до енергетичного сектору за підтримки адміністрації президента США Дональда Трампа. Reuters зазначає, що угоди можуть сприяти відновленню видобутку в країні, яка має найбільші у світі підтверджені запаси нафти, але виробляє значно менше, ніж десять років тому.

«Надходять великі інвестиції. Ми говоримо про майже $76 млрд протягом п’яти років. Ці інвестиції принесуть безпосередню користь нашій країні в межах взаємовигідного партнерства, оскільки наш партнер також матиме вигоду», — заявила виконувачка обов’язків президента Венесуели Делсі Родрігес.

Родрігес також повідомила про збільшення видобутку на заході штату Сулія з 70 тис. до 370 тис. барелів на добу. До кінця 2026 року уряд очікує зростання до 400 тис. барелів на добу.

Водночас вона не уточнила, за який період відбулося збільшення з 70 тис. до 370 тис. барелів на добу. Reuters також не навело графіка освоєння заявлених інвестицій, переліку всіх інвесторів або прогнозу сукупного видобутку країни після реалізації угод.

Видобуток у Венесуелі протягом багатьох років стримували дефіцит інвестицій, операційні проблеми державної компанії PDVSA та американські санкції проти енергетичного сектору. Заявлені угоди формують довгостроковий потенціал збільшення глобальної пропозиції, однак джерело не визначає строків виходу нових обсягів на ринок.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Норвезьський Equinor разом із Petoro та TotalEnergies повідомила про відкриття покладів нафти й газу поблизу родовища Oseberg у Північному морі. Попередньо ресурси Grimsnes оцінюються у 19–50 млн барелів нафтового еквівалента. Компанії планують прискорене освоєння з використанням уже наявної інфраструктури.

Нове відкриття планують під’єднати до чинної інфраструктури Oseberg

Родовище Grimsnes розташоване в районі Oseberg приблизно за 145 км на захід від Бергена, неподалік від Oseberg South і Tune.

Equinor оцінює обсяг відкритих ресурсів у діапазоні від 19 млн до 50 млн барелів нафтового еквівалента. Компанія планує під’єднати відкриття до наявної підводної інфраструктури та спрямовувати видобуток через платформу Oseberg South.

Equinor та її партнери розраховують ухвалити інвестиційне рішення вже наступного літа. Початок видобутку планується протягом трьох років.

«Ми плануємо швидко під’єднати відкриття до наявних підводних об’єктів і видобувати ці обсяги через платформу Oseberg South», — заявив старший віцепрезидент Equinor Фроде Скарстейн.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Світовий нафтовий ринок вже давно живе не за рахунок розширення якісної ресурсної бази, а за рахунок прискореного проїдання раніше відкритих запасів. Ключовий висновок полягає в тому, що пік не просто нафти, а економічної нафти настав ще близько 2006 року. Після цього систему втримували монетарним стимулюванням, дешевим капіталом і масштабним розгортанням сланцевого видобутку у США. Це дало змогу певний час підтримувати пропозицію, стримувати шок для котирувань і відтерміновувати жорсткіший удар по кінцевих споживачах нафтопродуктів. Водночас матеріал наголошує: цей ефект був тимчасовим, бо нові відкриття різко відстають від споживання, а продуктивність сланцевого буріння вже слабшає.

Матеріал вибудовує причинно-наслідкову картину не навколо політичних гасел, а навколо арифметики ресурсу: що дорожче й складніше видобувати нафту, то вужчим стає простір для економічного зростання, стабільних котирувань і доступних цін на пальне.

• Базова теза: автор розділяє нафту на економічну і неекономічну.
  • Економічна нафта — це ресурс, який можна видобувати за ціни, що не руйнує економічне зростання.
  • Неекономічна нафта — це ресурс, який формально є в статистиці запасів, але його собівартість і енергетична віддача роблять його економічно руйнівним.
  • Обгрунтування: один барель традиційної саудівської нафти коштує близько 10 доларів для видобутку і повертає понад 30-кратний обсяг енергії від вкладеної.
  • Барель з канадських нафтових пісків коштує 60 доларів або більше і потребує великих обсягів енергії для перероблення.
  • Барель зі сланцевої свердловини США займає проміжне місце за витратами, але має дуже швидкий спад видобутку.
  • Висновок: для стабілізації котирувань недостатньо просто мати нафту в балансі запасів. Потрібна саме така нафта, яка не штовхає економіку в зону скорочення.
• Пік економічної нафти, за логікою тексту, вже позаду.
  • Міжнародне енергетичне агентство, як зазначає автор, у World Energy Outlook 2010 визнало, що видобуток традиційної сирої нафти досяг піку близько 2006 року і більше не повернеться на той рівень.
  • У липні 2008 року нафта сягнула 147 доларів за барель.
  • Упродовж кількох місяців після цього фінансова система зазнала краху.
  • Висновок: різкий стрибок котирувань виявив межу, після якої дорогий барель починає бити по ширшій економіці, а не лише по паливному ринку.
  • Обгрунтування: автор прямо пов’язує обвал не лише з фінансовими перекосами, а й з енергетичним обмеженням.
• Головний захід, який фактично використали для тимчасової стабілізації ринку, — масоване грошове стимулювання після 2008 року.
  • У період 2008-2025 років центральні банки створили близько 25 трильйонів доларів через кількісне пом’якшення і майже нульові відсоткові ставки.
  • Значна частка цього капіталу пішла в американську сланцеву нафту.
  • Висновок: саме дешеві гроші стали ключовим інструментом, який на певний час збільшив пропозицію нафти і тим самим зменшив тиск на котирування.
  • Без дешевого капіталу сланцевий сектор ніколи не був би комерційно життєздатним, бо цільова нафта була надто щільно замкнена в породі, щоб її рентабельно видобувати.
  • Коли пропозицію підтримали фінансово, це допомогло відтермінувати ще сильніший тиск на ціни пального, бо без цього кроку дефіцит ресурсу міг проявитися раніше й жорсткіше.
• Другий практичний захід — агресивне нарощування сланцевого видобутку у США.
  • Видобуток у США зріс утричі: з 5 млн барелів на добу до понад 13 млн барелів на добу.
  • Це дозволило зберегти враження, що загальне нафтове виробництво у світі продовжує зростати.
  • Висновок: сланцева експансія стала фактичним ринковим механізмом пом’якшення дефіциту, який допоміг стримати ще різкіше зростання котирувань.
  • За відсутності цього додаткового обсягу ринок значно швидше зіткнувся б з наслідками піку традиційної нафти. Це не було відновленням дешевої ресурсної бази, а лише тимчасовим маскуванням спаду.
• Однак інструмент стабілізації виявився нестійким.
  • Видобуток сланцевої свердловини падає на 25-40% вже у перший рік.
  • Щоб просто утримувати обсяги, потрібно безперервно бурити нові свердловини.
  • Щоб нарощувати видобуток, потрібно бурити експоненційно більше.
  • Галузь понад десятиліття залишалася з негативним грошовим потоком.
  • Висновок: захід, який допомагав стримувати ринок, одночасно підривав власну довгострокову стійкість, бо спирався на постійне фінансове підживлення, тобто, система мусить бігти, щоб залишатися на місці.
• Сигнали ослаблення цього механізму вже проявилися.
  • Найкращі ділянки, зокрема Permian Basin, Bakken і Eagle Ford виснажуються.
  • У 2024 році вперше знизилася продуктивність на один латеральний фут буріння: довші свердловини, менше нафти.
  • Висновок: ринковий механізм, який раніше додавав пропозицію і тимчасово знижував ризик стрибка цін на нафтопродукти, починає втрачати ефективність.
  • Якщо на одиницю буріння припадає менше нафти, то собівартість підтримання видобутку зростає, а простір для дешевшого пального звужується.
• Системна проблема ширша за сланець: старі родовища виснажуються повсюдно.
  • Кожне родовище з часом втрачає природний тиск, який штовхає нафту на поверхню.
  • МЕА оцінює: якщо інвестиції у чинні родовища зупинити завтра, глобальний видобуток скоротиться удвічі менш ніж за 9 років.
  • Майже 90% усіх витрат у секторі upstream нині йдуть лише на те, щоб утримувати поточні обсяги.
  • Висновок: значна частина ринкових заходів уже не працює на здешевлення пального, а лише на недопущення ще гіршого скорочення пропозиції. Коли 90% інвестицій спрямовані на втримання старих обсягів, простір для справжнього приросту пропозиції різко обмежений.
• Ключовий структурний провал — світ відкриває набагато менше нафти, ніж споживає.
  • Пік відкриттів припав на 1960-ті роки — близько 55 млрд барелів на рік.
  • У 2024 році світ відкрив близько 2 млрд барелів, але спожив близько 30 млрд барелів.
  • Це означає темп у 15 разів швидше назовні, ніж усередину.
  • За шість десятиліть технологічної революції обсяги відкриттів впали більш ніж на 90%.
  • Висновок: довгострокова стабілізація котирувань через розширення ресурсної бази виглядає дедалі менш імовірною.Нове велике й легке для видобутку нафтове підживлення вже не з’являється, бо найбільші й найпростіші родовища було знайдено першими.
• Баланс великих нафтових компаній також погіршується.
  • У 2021 році Rystad Energy оцінила, що підтверджених запасів шести найбільших нафтових компаній вистачить менш ніж на 15 років за поточних темпів видобутку.
  • Ці компанії заміщували новими відкриттями лише 45% видобутого обсягу. Відтоді ситуація погіршилася.
  • Висновок: навіть найбільші гравці не мають достатнього запасу міцності, щоб гарантувати тривале пом’якшення цінового тиску на ринок нафти й нафтопродуктів. Якщо компанії відновлюють менш ніж половину видобутого, то ресурсна база стискається навіть у верхньому сегменті галузі.
• Зходи зі зниження цін для кінцевих споживачів нафтопродуктів.
  • У тексті немає опису прямих бюджетних субсидій, податкових знижок або цінового регулювання для бензину чи дизелю.
  • Натомість описані непрямі системні заходи, які певний час працювали саме через канал пропозиції:
    • 25 трлн доларів монетарного стимулу у 2008-2025 роках.
    • Майже нульові ставки, що здешевили капітал.
    • Спрямування значної частки капіталу в американський сланцевий сектор.
    • Утроє більший видобуток у США — з 5 до понад 13 млн барелів на добу.
  • Висновок: єдиний виразно описаний у матеріалі спосіб пом’якшення цінового тиску для кінцевого споживача полягав не у дешевому ресурсі як такому, а у фінансово підтриманому збільшенні пропозиції.
  • Обгрунтування: коли виробництво зростало, ринок міг довше уникати прямого зіткнення з наслідками виснаження традиційної нафти.
  • Другий висновок: потенціал цього механізму слабшає, а отже простір для утримання нижчих цін на бензин і дизель також скорочується.
• Підсумкова логіка матеріалу для ринку нафти й нафтопродуктів.
  • Після 2006 року світ живе в умовах спаду якісної нафтової бази.
  • Після 2008 року систему підтримали дешевими грошима.
  • У 2008-2025 роках ця політика дала часовий буфер.
  • У 2024 році з’явилися ознаки ослаблення продуктивності сланцю.
  • Відкриття у 2024 році — лише 2 млрд барелів проти споживання 30 млрд барелів.
  • Фінальний висновок: тимчасові заходи стабілізації котирувань уже не змінюють фундаментальної арифметики. Вони можуть лише відкладати жорсткішу фазу, але не усувають ризик подорожчання нафти й нафтопродуктів для кінцевого споживача.

Пік нафти, який усі оголосили помилкою, був не помилкою, а наслідком того, що систему тимчасово втримали дешевими грошима і сланцевим видобутком. Зростання загального видобутку приховало скорочення придатної для економіки нафти. — Річард Лайон.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Richard Lyon