Глобальний енергетичний ринок переживає один із найбільших шоків в історії: перекриття Ормузької протоки спричинило різке зростання цін на нафту понад 100 дол./барель і водночас прискорює перехід до відновлюваних джерел енергії. Попри масштаб кризи, її економічні наслідки можуть бути менш руйнівними, ніж у ХХ столітті, завдяки диверсифікації енергобалансу.

Глобальний нафтовий шок: масштаби та наслідки

Блокада Ормузької протоки, через яку у 2025 році проходило понад третину світової торгівлі сирою нафтою, стала безпрецедентною подією для енергетичного ринку.

Ключові параметри кризи

• Ціни на нафту перевищили 100 дол./барель на тлі різкого скорочення постачання
• Найбільший збій постачання в історії — більш ніж удвічі перевищує кризу Суецького каналу 1956 року
• Глобальний економічний ефект — значний, але потенційно слабший, ніж у минулому

Причина меншого впливу — зміна структури енергоспоживання: якщо раніше нафта забезпечувала майже половину світової енергії, то нині її частка суттєво нижча.

«Є мало ознак того, що війна з Іраном спричинить економічний біль, подібний до того, що був пів століття тому» — The New York Times

Енергетична диверсифікація як фактор стійкості

Сучасна енергосистема є значно більш диверсифікованою, що підвищує її стійкість до шоків постачання.

• Відновлювані джерела енергії (сонце, вітер) стали дешевшими та доступнішими
• Акумуляторні системи дозволяють накопичувати енергію та зменшують залежність від викопного палива
• Зниження ролі нафти у глобальному енергобалансі пом’якшує кризові наслідки

Водночас різке подорожчання нафти може стати каталізатором ще швидшого переходу до «зеленої» енергетики.

«Коли технологія стає конкурентною за ціною, настає переломний момент її впровадження» — Антуан Ванер-Жонс, BloombergNEF

Прискорення енергетичного переходу

Попередні прогнози передбачали стабільні темпи розвитку сонячної енергетики у 2026 році. Однак затяжний конфлікт може радикально змінити ситуацію.

• Зростання попиту на сонячні панелі та батареї через високу вартість нафти
• Історичний прецедент: енергетичні кризи раніше вже стимулювали перехід до ВДЕ
• Європа після санкцій проти росії наростила власні потужності ВДЕ
• Країни, що розвиваються, зокрема Пакистан, демонструють найшвидше зростання сонячної генерації

Китай як ключовий бенефіціар

Глобальний енергетичний перехід має й геополітичний вимір — він посилює позиції Китаю.

• Китайські сонячні панелі стали основою світового буму ВДЕ
• Залежність від китайського виробництва зростає, особливо у бідніших країнах
• Стратегічна підготовка до нафтових шоків включає:
  • накопичення значних запасів нафти
  • посилення торгівлі з росією
  • перехід на електромобілі

«Їхня стратегія дала їм величезний буфер» — Міхал Мейдан, Оксфордський інститут енергетичних досліджень

У разі глобального переходу до електроенергії Китай може закріпити статус першої «електродержави» світу.

Довгострокові перспективи: нафта ще не здає позиції

Попри потужний імпульс для розвитку ВДЕ, повна відмова від нафти — питання віддаленого майбутнього.

• Енергетичний перехід триває, але знаходиться лише на середній стадії
• Нафта залишається критично важливою для світової економіки
• Трансформація енергосистеми потребує часу

«Світ після нафти залишається далеким майбутнім» — Девід Сандалоу, Колумбійський університет

Висновки для України в умовах війни

Ринок нафти та нафтопродуктів

• Зростання цін понад 100 дол./барель означає посилення цінового тиску на імпортні нафтопродукти
• Необхідність диверсифікації джерел постачання стає критичною через глобальні ризики блокад
• Формування стратегічних запасів набуває особливого значення в умовах можливих перебоїв при умовы захисту від ворожіх ударів.

Енергетична безпека та інфраструктура

• Розвиток децентралізованої генерації (сонце, вітер  + накопичувачі) підвищує стійкість до атак
• Інвестиції у ВДЕ можуть зменшити залежність від імпорту викопного палива
• Розосередження енергетичних потужностей знижує ризики масованих ударів

Ціноутворення та ринок

• Подорожчання нафти змінює структуру ціни пального, вимагає збереження конкуренціії на ринку для недопущення цінових спекуляцій
• Зростає роль альтернативної енергетики як конкурентного фактору
• Маржинальність традиційних видів палива стає більш волатильною

Ключовий висновок: глобальна криза підсилює тренд на енергетичну незалежність, що для України означає необхідність пришвидшення розвитку власної відновлюваної генерації та підвищення стійкості енергосистеми.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice, ЗМІ

До кінця 2026 року Узбекистан має намір запустити 6770 МВт нових генеруючих потужностей, зокрема сонячні, теплові, вітрові електростанції та системи накопичення енергії. Загальний інвестиційний портфель паливно-енергетичного комплексу країни налічує 133 проєкти на 51,4 млрд доларів. Виробництво електроенергії планується довести до 90 млрд кВт·год — це на 40% більше, ніж у 2020 році.

Енергетична стратегія Узбекистану: цифри, завдання, темпи

Поточний стан і амбіції

Президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв провів нараду щодо реалізації великих енергетичних проєктів, підвищення стійкості енергосистеми та енергоефективності. Обговорення відбулося у форматі критичного аналізу — з акцентом на затягування процедур і необхідність пришвидшення рішень.

• Сумарна встановлена генеруюча потужність країни — 25,8 тис. МВт.
• Із них 8000 МВт (31%) забезпечують сонячні, вітрові та гідроелектростанції.
• У 2026 році виробництво електроенергії планують довести до 90 млрд кВт·год.
• Це на 40% більше, ніж у 2020 році.

КВт·год (кіловат-година) — це одиниця вимірювання обсягу виробленої або спожитої електроенергії. Для розуміння масштабів: 90 млрд кВт·год — це рівень, що відповідає потребам економіки з високими темпами індустріального розвитку.

На тлі економічного зростання та розширення промисловості у 2026 році очікується додаткове зростання споживання електроенергії ще на 1 млрд кВт·год.

Нові потужності: структура генерації

До кінця року планується введення 6770 МВт нових потужностей, зокрема:

• 2800 МВт — сонячна генерація;
• 2500 МВт — теплова генерація;
• 470 МВт — вітрова генерація;
• 68 МВт — гідроенергетика;
• 884 МВт — системи накопичення енергії.

Системи накопичення енергії — це технології, які дозволяють зберігати електроенергію (зокрема від сонячних і вітрових станцій) та використовувати її у пікові години споживання, підвищуючи стабільність енергосистеми.

Інвестиції: масштаб і пріоритети

Інвестиційний портфель паливно-енергетичного комплексу включає 133 проєкти на 51,4 млрд доларів. Водночас окремо виділено 73 стратегічні проєкти загальною вартістю 43 млрд доларів, для яких необхідно виробити системний підхід реалізації.

Міністр енергетики Журабек Мірзамахмудов повідомив, що у 2026 році планується залучити понад 10 млрд доларів іноземних інвестицій.

«Поруч із цим доручено забезпечувати використання якісної та ефективної вітчизняної продукції, розширювати її виробництво та налагодити роботу з новим агентством у цьому напрямку. Також у поточному році поставлено завдання забезпечити використання в енергетичних проєктах місцевої продукції щонайменше на суму, еквівалентну 1 млрд доларів», — зазначив міністр енергетики.

• У 2025 році обсяг місцевої складової в інвестиційних проєктах становив 737 млн доларів.
• У 2026 році поставлено завдання перевищити 1 млрд доларів.

Регіональні проєкти

У 2026 році в Самаркандській області реалізують два великі енергетичні проєкти:

• Будівництво вітрової електростанції потужністю 500 МВт у Булунгурському районі.
• Зведення сонячної електростанції загальною потужністю 1000 МВт (дві черги по 500 МВт) у масиві Сазаган Нурабадського району.

У Бухарській області найближчими роками планують реалізувати ще шість великих проєктів на основі сонячної та вітрової енергетики загальною потужністю понад 3000 МВт на рік.

Проблемні питання

Під час наради було розкритиковано випадки затягування погоджень та процедур виділення земельних ділянок, що призводить до відтермінування запуску нових і розширення чинних проєктів.

• Дано доручення прискорити питання надання земель.
• Окрему увагу приділено зміні категорій земель для енергетичних об’єктів.
• Наголошено на координації між Міністерством енергетики та регіональними органами влади.

Що означає ця стратегія

Енергетична політика Узбекистану демонструє кілька системних акцентів:

• Диверсифікація генерації — поєднання сонячної, вітрової, теплової енергетики та накопичувачів.
• Зростання частки ВДЕ (відновлюваних джерел енергії) — вже 31% встановленої потужності.
• Акцент на локалізацію виробництва — понад 1 млрд доларів місцевої складової у 2026 році.
• Активне залучення іноземного капіталу — понад 10 млрд доларів протягом року.

Таким чином, країна намагається одночасно нарощувати обсяги генерації, підвищувати стійкість енергосистеми та розвивати внутрішній промисловий потенціал.

Джерело: Terminal

За матеріалами: gazeta.uz

Космічна сонячна енергетика (SBSP) може стати конкурентною за вартістю вже до 2040 року. Дослідження свідчать, що технологія здатна забезпечити безперервне 24/7 постачання безвуглецевої електроенергії, скоротити потребу Європи у наземних ВДЕ до 80% та зекономити енергосистемі 35,9 млрд євро щороку. Ключова ідея — розміщення сонячних панелей на орбіті з передачею енергії на Землю через мікрохвильові промені.

Космос як відповідь на дефіцит землі та нестабільність генерації

Проблема: відновлювана енергетика впирається в обмеження

Світовий перехід до чистої енергії стикається з двома фундаментальними бар’єрами:

• Дефіцит земельних ресурсів для масштабних сонячних і вітрових електростанцій, що конкурують із сільським господарством;
• Нестабільність генерації — залежність від погоди, пори року та часу доби.

Ці фактори сповільнюють розвиток ВДЕ саме тоді, коли енергетична безпека стає критичною — попит на електроенергію стрімко зростає, зокрема через бум штучного інтелекту.

Рішення: Space-Based Solar Power (SBSP)

SBSP передбачає розміщення сонячних панелей на геостаціонарній орбіті Землі. У космосі сонце світить постійно — тому панелі можуть виробляти безперервну базову потужність 24/7.

• Електроенергія передається на Землю у вигляді мікрохвильового променя;
• Наземні приймачі — ректенни — перетворюють сигнал у готову до мережі електроенергію;
• Супутники можуть перемикати постачання між різними країнами та мережами в реальному часі.

Така диспетчеризованість означає суттєве зниження потреби в накопичувачах енергії.

Економіка: конкурентоспроможність до 2040 року

За даними дослідження Frazer-Nash Consultancy, за умови належної державної та фінансової підтримки малі системи SBSP можуть стати конкурентними з іншими комерційними джерелами електроенергії вже до 2040 року.

• Пропонується підключення до існуючої інфраструктури офшорних вітрових електростанцій у Великій Британії;
• Ректенни можуть використовувати ті самі мережеві підключення;
• Це зменшує капітальні витрати та пришвидшує інтеграцію.

Ректенни отримують мікрохвильові промені із супутників на геостаціонарній орбіті та безпосередньо перетворюють їх у електроенергію для мережі.

Важливо, що ректенни є прозорими конструкціями. Їх можна розміщувати на сільськогосподарських угіддях або поряд із традиційними сонячними електростанціями без значного конфлікту за землю.

Потенціал для Європи: 80% менше наземних ВДЕ

Дослідження King’s College London (2025 рік) демонструє масштаб впливу:

• Скорочення потреби в наземних ВДЕ до 80%;
• Зменшення потреби в накопичувачах більш ніж на дві третини;
• Скорочення витрат енергосистеми на 35,9 млрд євро на рік за рахунок економії на генерації, зберіганні та мережевій інфраструктурі.

Висока енергетична щільність SBSP означає і менше використання критично важливих мінералів. За оцінками Всесвітнього економічного форуму, така система потребує на порядки менше критичних матеріалів для забезпечення тієї ж безперервної потужності, ніж наземні рішення з масштабними накопичувачами.

Значення для енергетичної безпеки

Поєднання характеристик робить SBSP потенційно стратегічною технологією:

• Базова генерація без залежності від погодних умов;
• Диспетчеризованість та гнучке управління потоками електроенергії;
• Низькі викиди протягом життєвого циклу;
• Висока ресурсна ефективність.

За умов стрімкого зростання глобального попиту на електроенергію та кліматичного тиску, космічна сонячна енергетика розглядається як один із ключових елементів майбутньої енергетичної архітектури.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com

2026 рік стає переломним для глобальної електроенергетики. Попит на електроенергію стрімко зростає, відновлювані джерела вперше обганяють вугілля за обсягами генерації, а системи зберігання та атомна енергетика повертаються у центр уваги як опора надійності енергосистем.

Глобальна енергетика на зламі трендів

Світовий електроенергетичний сектор у 2026 році входить у фазу структурних змін. Електрифікація економіки, зростання кількості дата-центрів і розвиток транспорту формують новий баланс між попитом і пропозицією. Водночас галузь стикається з регуляторними та фінансовими обмеженнями, які стримують темпи введення нових потужностей.

Уповільнення зростання потужностей відновлюваної енергетики

Після двох десятиліть стрімкого розвитку темпи введення нових потужностей з відновлюваних джерел уповільнюються вперше з початку 2000-х років.

• 703 ГВт нових відновлюваних потужностей було введено у 2025 році — історичний рекорд.
• Майже 300 ГВт сонячної генерації у 2025 році припало на Китай, що становить понад половину світових введень.
• Причина піку — прагнення девелоперів завершити проєкти до зміни цінової політики у Китаї з 1 червня 2025 року.
• У 2026 році Китай планує ввести 235 ГВт сонячних та 98 ГВт вітрових потужностей.
• Сукупний глобальний приріст відновлюваної генерації знизиться з 703 ГВт у 2025 році до 650 ГВт у 2026 році.

Це уповільнення свідчить не про кризу, а про зрілість ринку, де фінансування та регуляторні вимоги стають ключовими факторами.

Відновлювана генерація вперше випереджає вугілля

Попри зменшення темпів введення потужностей, виробництво електроенергії з відновлюваних джерел продовжує швидко зростати.

• Генерація з відновлюваних джерел зросла з 2 886 ТВт·год у 2000 році до 10 742 ТВт·год у 2025 році.
• У 2026 році очікується зростання до 11 900 ТВт·год.
• Це дозволить відновлюваній енергетиці вперше в історії стати найбільшим джерелом електроенергії у світі.
• Вугілля, яке у 2000 році забезпечувало майже 40% світової генерації, фактично досягло плато.

Практично весь новий попит на електроенергію задовольняється за рахунок відновлюваних джерел, що закріплює довгостроковий тренд енергетичного переходу.

Акумуляторні системи як фундамент стабільності

Зростання частки сонячної та вітрової генерації робить критично важливими системи зберігання енергії.

• У 2025 році потужність систем зберігання енергії зросла на 99 ГВт — до 241 ГВт.
• У 2026 році очікується додаткове зростання на 122 ГВт, до 363 ГВт.
• Це означає 50% річного приросту встановленої потужності.
• Вартість чотиригодинних літій-іонних систем знизилась:
  • з понад 300 дол./кВт·год кілька років тому
  • до 200 дол./кВт·год у Європі
  • і 150 дол./кВт·год у Китаї

Зниження вартості робить акумулятори масовим інструментом балансування енергосистем.

Відродження атомної енергетики

Атомна генерація у 2026 році знову розглядається як елемент енергетичної безпеки та декарбонізації.

• У 2026 році буде введено майже 14 ГВт нових атомних потужностей — максимум за майже 30 років.
• Основні введення припадають на Китай, а також Індію, Бангладеш, Туреччину та Південну Корею.
• У США можливий перезапуск АЕС Palisades потужністю 800 МВт, що стане першим таким випадком в історії країни.
• Це може започаткувати тренд продовження ресурсу існуючих реакторів як економічно вигідної альтернативи новому будівництву.
• Малі модульні реактори активно розвиваються, але остаточні інвестиційні рішення у 2026 році малоймовірні.

Вибухове зростання попиту з боку бізнесу і транспорту

Світовий попит на електроенергію продовжує прискорюватися.

• У 2025 році глобальне споживання досягло 29 300 ТВт·год.
• У 2026 році очікується зростання до 30 400 ТВт·год, тобто +1 100 ТВт·год.
• Найбільший абсолютний приріст забезпечить промисловість — 470 ТВт·год, переважно в Азії.

Найшвидше зростання демонструють:

• Комерційний сектор — понад 6 900 ТВт·год у 2026 році, зростання на 5,1% або 337 ТВт·год.
• Близько однієї третини цього приросту забезпечать дата-центри.
• У США споживання дата-центрами зросте з 270 ТВт·год у 2025 році до 343 ТВт·год у 2026 році.
• Транспортний сектор — 665 ТВт·год споживання та 10,8% річного зростання, найвищий темп серед усіх секторів.

2026 рік закріплює нову реальність: відновлювана енергетика домінує у генерації, але стабільність системи дедалі більше залежить від накопичувачів, атомної енергетики та інвестицій у мережі.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

Політика адміністрації Дональда Трампа, спрямована на дешеву нафту і газ як основу реіндустріалізації США, попри потенційні короткострокові вигоди, стратегічно працює на користь Китаю. Пекін, інвестуючи в електрифікацію, сонячну та вітрову генерацію, акумулятори й електротранспорт, уже сформував домінування у низьковуглецевих технологіях, яке визначатиме глобальний баланс сил у найближчі десятиліття.

Енергетичне протистояння США та Китаю: стратегічна розвилка

• США роблять ставку на викопні ресурси як двигун промислового зростання
• Китай прискорює перехід до електрифікованої економіки та зменшення залежності від імпорту нафти

Ці підходи відображають глибокі геополітичні розбіжності між двома найбільшими економіками світу та формують майбутню конкуренцію за промислову перевагу.

Курс Вашингтона: дешева енергія як основа реіндустріалізації

• Адміністрація Дональда Трампа скоротила державну підтримку електромобілів і низьковуглецевих технологій
• Розширено доступ до нафтовидобутку та послаблено екологічне регулювання
• Задекларовано ставку на нафту, газ, вугілля та ядерну енергетику як базу економічної безпеки

У стратегії національної безпеки Білого дому зазначено, що надлишкові енергоресурси мають «підживлювати реіндустріалізацію» та зберігати технологічну перевагу США, зокрема у сфері штучного інтелекту.

• Частка США у світовому попиті на нафту у 2025 році: близько 20% або 20,6 млн барелів на добу
• Статус: найбільший у світі виробник нафти й газу після сланцевого буму
• LNG: понад 110 млн тонн експорту на рік, майже 25% світової торгівлі

Окремим сигналом стало усунення влади Ніколаса Мадуро у Венесуелі та заохочення американських компаній до розробки її запасів. За даними ОПЕК, доведені нафтові резерви країни становлять 303 млрд барелів, найбільше у світі.

Китайський курс: електрифікація та енергетична самодостатність

• Новий п’ятирічний план Китаю робить акцент на енергетичну незалежність і критичні мінерали
• Побудовано цілі галузі для підтримки «електродержави»
• Китай став глобальним лідером у сонячній енергетиці, батареях та електромобілях

• Електромобілі: понад 50% внутрішніх продажів легкових авто у 2025 році
• Виробництво EV: понад 70% світового обсягу
• Сонце і вітер: встановлено понад 500 ГВт нових потужностей за рік — рекорд в історії

Міжнародне енергетичне агентство очікує, що у 2025 році на Китай припадатиме понад дві третини світових нових сонячних і вітрових потужностей.

Вразливість Китаю та ефект геополітики

• Імпорт нафти у 2025 році: 10,4 млн барелів на добу
• Залежність від імпорту: понад 60% внутрішнього споживання

Попри зростання частки електротранспорту, імпортна залежність залишається ахіллесовою п’ятою Китаю. Саме тому загрози з боку США щодо Ірану та Венесуели, які разом забезпечують понад 7% китайських нафтових потреб, лише прискорюють енергетичний перехід Пекіна.

Хто виграє у довгій перспективі

• Ставка США на викопне паливо несе ризики вичерпності ресурсів та цінової волатильності
• Відновлювана енергетика потребує значних початкових інвестицій, але має більший потенціал технологічних проривів
• Політична нестабільність і policy whiplash у США ускладнюють довгострокове планування

Пряме державне втручання на користь окремих джерел енергії означає відхід США від ринкового принципу, який історично забезпечував швидші інновації та нижчі витрати.

Висновки

• Ринок нафти й нафтопродуктів: глобальна волатильність і геополітичні ризики підсилюють потребу України у диверсифікації джерел постачання, розвитку стратегічних запасів та сценаріїв на випадок блокади або масованих ударів
• Критична інфраструктура: приклад Китаю демонструє доцільність інвестицій у розосереджену генерацію, захист енергетичних об’єктів і поєднання військових та економічних інструментів стійкості
• Ціноутворення: зростання ролі електроенергії та імпортних ризиків означає необхідність перегляду структури ціни, податкової політики та підтримки конкуренції

Глобальне енергетичне протистояння США і Китаю формує середовище, у якому доведеться діяти стратегічно, орієнтуючись не лише на сьогодення, а й на майбутню архітектуру світових енергоринків.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Початок 2026 року для країн Центральної та Східної Європи означає одночасний тиск кількох чинників: необхідність зміцнення енергетичної безпеки, стримування цін для домогосподарств і промисловості та рух до кліматичних цілей Європейського Союзу. Нафта й газ залишаються критично важливими у короткостроковій перспективі, Водночас ключовим вузьким місцем стають електромережі, а регуляторні рішення ЄС можуть істотно змінити ринки вже у першій половині року.

Ключові виклики та напрями

• Суперечливі пріоритети: енергетична безпека, доступність цін і декарбонізація потребують обережного регулювання, оскільки як надто швидкий, так і надто повільний перехід може мати довгострокові негативні наслідки.
• Зростання ролі електроенергії: розширення транскордонної торгівлі та зміна енергобалансу вимагають значних інвестицій у національні електромережі.

Ринок нафти: стабільність цін на тлі профіциту

Нафта й газ залишаються основою короткострокової енергетичної безпеки. За опитуванням 34 галузевих аналітиків, проведеним Reuters, глобальне постачання нафти у 2026 році перевищуватиме попит. Середня ціна Brent прогнозується на рівні 61,27 долара за барель.

Утримання видобутку на стабільному рівні у першому кварталі 2026 року обмежує короткострокову волатильність і певною мірою підтримує ціни, але не змінює фундаментального профіциту постачання, – Бріджит Пейн, керівниця з енергетичного прогнозування Oxford Economics.

Міжнародне енергетичне агентство (IEA) зазначає, що попит на нафту в Європі досяг піку у 2022 році й надалі знижуватиметься через падіння споживання бензину та дизпалива.

• Дизпаливо: скорочення з 6,5 млн барелів на добу у 2024 році до 6,0 у 2028 році (середній темп падіння –2,0).
• Бензин: стагнація на рівні 2,6 млн барелів на добу з 2025 року.
• Загальний попит: зниження з 14,9 до 14,5 млн барелів на добу у 2024–2028 роках.

IEA також прогнозує, що до 2030 року частина європейських НПЗ буде закрита або трансформована, а збереження роботи вимагатиме переходу до біопереробки та низьковуглецевих палив.

Газ: волатильність із тенденцією до зниження

Попит на природний газ у Європі загалом скорочується, хоча окремі країни демонструють відхилення. Наприклад, в Угорщині внутрішнє споживання газу у 2025 році зросло майже на 9 відсотків у річному вимірі.

• Прогноз середньої ціни у 2026 році – 9,81 долара за MMBtu.
• Ціни залишатимуться волатильними, але нижчими за попередні піки завдяки потужним LNG-можливостям Європи.

Електромережі як вузьке місце трансформації

IEA наголошує, що декарбонізація ЄС залежить від стабільності електроенергетичної системи. Ключовими чинниками є:

• Модернізація електромереж як головний інфраструктурний виклик.
• Розвиток систем зберігання енергії та реформування ринку.
• Координація механізмів потужності на регіональному рівні для збереження доступних цін.

Зменшення залежності від викопного палива знижує вплив цінових шоків, Водночас зростання частки погодозалежних ВДЕ створює нову мінливість. Проте аналіз IEA за 30 років показує, що погодні фактори мають менший вплив на ціни, ніж коливання вартості викопного палива.

Відновлювана енергетика: прискорення у регіоні

Сонячна та вітрова генерація стрімко зростає. Балтійські країни активніше інтегрують ВДЕ для заміщення дорогого імпорту викопного палива. Ember зазначає, що Центральна Європа у 2025 році розвивала сонячну генерацію швидше, ніж багато традиційних лідерів ЄС.

• Угорщина: понад 40 відсотків електроенергії з сонця у червні 2025 року.
• Польща та Чехія: рекордні місячні обсяги сонячної генерації.

Атомна енергетика та водень

Атомна енергетика зберігає вплив на енергобаланс. Країни регіону проявляють інтерес до малих модульних реакторів, а Польща підтвердила намір будувати велику АЕС. Водень у 2026 році залишатиметься нішевим через економічні та технічні бар’єри.

Регуляторні рішення ЄС у 2026 році

• 1 березня: подання національних планів диверсифікації від російських джерел.
• 15 березня: фінальний перегляд стратегій виходу з російського газу.
• 15 квітня: завершення аукціону Європейського водневого банку.
• Кінець квітня: запуск фінансування REPowerEU для транскордонних мереж.
• Червень: перегляд системи ETS2, що безпосередньо впливає на витрати домогосподарств на опалення.

Висновки

• Ринок нафти й нафтопродуктів: очікуваний профіцит на глобальному ринку та відносна стабільність цін створюють можливості для диверсифікації джерел постачання, Водночас логістична стійкість і сценарії на випадок блокади залишаються критичними.
• Критична інфраструктура: досвід ЄС із модернізації електромереж і регіональної координації підкреслює необхідність інвестицій, страхування ризиків і розосередження об’єктів енергетики.
• Ціноутворення: зниження ролі викопного палива в Європі та волатильність газових цін можуть впливати на структуру цін, маржу й податкову політику в Україні через інтеграцію з європейськими ринками.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters, International Energy Agency, Bruegel, Ember

Світова енергетика переживає системний зсув: зростання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), зокрема сонячної та вітрової, вийшло на безповоротну траєкторію. У 2025 році ці джерела не лише обігнали вугільну генерацію за встановленою потужністю, а й повністю покрили приріст глобального попиту на електроенергію. У цих умовах ринки нафти й нафтопродуктів стикаються з новими викликами, де дешевизна, масштаб і незалежність ВДЕ змінюють саму логіку енергетичної безпеки.

Трансформація глобальної енергетики

• ВДЕ вперше перевищили вугілля за потужністю виробництва електроенергії у світі в 2025 році.
• Сонячна та вітрова енергетика забезпечили весь приріст світового споживання електроенергії з січня по червень.

Зміна геоенергетичних центрів сили

• Китай виготовляє 80% сонячних панелей, 70% вітротурбін і 70% літієвих батарей у світі.
• ВДЕ становлять понад 10% економіки Китаю, створюючи ефект масштабу, недосяжний для конкурентів.
• Сонячна генерація Китаю зросла більш ніж у 20 разів за десятиліття — цього достатньо, щоб забезпечити США електроенергією.

Нові енергетичні реальності для глобального Півдня

• У Південній Азії та Африці різко зросли імпорт та встановлення китайських сонячних панелей.
• У Пакистані імпорт китайських панелей зріс у 5 разів з 2022 по 2024 рік через зростання цін на газ і електроенергію.
• У Південній Африці старі вугільні станції спричинили масовий перехід на сонячну енергію.

Загроза для нафти й викопного пального

• Аналітики заявляють, що споживання викопного пального перебуває на межі піку.

• «Китай перебуває… на межі витіснення вугілля», — Ганна Рітчі, Оксфордський університет

• ВДЕ вже уповільнили зростання викидів парникових газів у Китаї.

Промислова логіка дешевої енергії

• ВДЕ більше не «етичний вибір», а економічна доцільність і прагматизм.
• Ціни впали завдяки масштабному виробництву, що створило замкнене коло попиту й здешевлення.
• ВДЕ забезпечують енергетичну незалежність без геополітичних ризиків постачання.

Системні бар’єри та обмеження

• Китай продовжує будівництво нових вугільних електростанцій як резерв на пікові навантаження.
• У США адміністрація Трампа гальмує розвиток ВДЕ та обмежує імпорт китайських панелей.
• Інфраструктура зберігання й передачі енергії поки не встигає за темпами розвитку генерації.

Технологічний горизонт

• Нові матеріали — перовськіти, довші лопаті турбін, плавучі вітряки — формують наступну хвилю змін.
• Очікується перехід від літієвих до натрієвих, цинк-повітряних і ванадієвих батарей.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Science

Попри масовані удари росії по енергосистемі, Україна менш ніж за місяць забезпечила імпорт американського СПГ через Грецію, наростила розподілену генерацію та прискорила інтеграцію з європейськими ринками. Цей досвід демонструє, як війна змушує країну одночасно будувати гнучку енергетику, посилювати національну безпеку й ставати партнером енергетичної безпеки Європи. Для азійських держав, чия енергетика критично залежить від імпорту й вразлива до блокад, досвід України — це карта ризиків і можливостей енергетичної трансформації.

Україна як лабораторія енергетичної стійкості у воєнний час

1. Війна як каталізатор енергетичної трансформації

Росія послідовно атакує енергетичну інфраструктуру України з 2022 року, концентруючи удари взимку, коли попит на електроенергію та газ зростає. В жовтні 2025 року атаки:

• вивели з ладу 60% газовидобутку України;
• спричинили регіональні відключення електроенергії;
• вимагали термінового залучення аварійного імпорту газу й електроенергії.

Менш ніж за місяць Україна забезпечила постачання американського СПГ через Грецію на опалювальний сезон, продемонструвавши:

• високу оперативну спроможність в умовах війни;
• готовність диверсифікувати джерела енергоносіїв та маршрути постачання;
• поступове вбудовування в трансатлантичну газову архітектуру.

Ці кроки одночасно знижують залежність від російських енергоносіїв та посилюють роль України як енергетичного партнера Європи.

2. Розподілена генерація як відповідь на ракетний терор

Один із ключових висновків України: централізовані теплові станції стають очевидними цілями для ракетних і дронових ударів. Відповідь — масштабна ставка на розподілену чисту енергетику.

• Станом на початок 2024 року українські споживачі встановили майже 1,5 ГВт сонячних станцій на дахах та об’єктах розподіленої генерації.
• Національний план з енергії та клімату на 2025–2030 роки (NECP) передбачає:
  • збільшення частки відновлюваних джерел у кінцевому споживанні енергії до 27% у 2030 році;
  • зростання з рівня лише 11% у 2020 році.

Розподілена генерація створює ефект «енергетичної мозаїки», де:

• десятки тисяч малих джерел складніше паралізувати масованим ударом;
• сонячна та вітрова генерація підтримують мінімально необхідне енергоживлення критичної інфраструктури навіть за пошкоджених магістральних ліній;
• локальні мікромережі можуть функціонувати автономно під час відключень.

3. Батареї, мережі та приватний капітал

Приватний сектор відіграє ключову роль у посиленні стійкості енергосистеми.

• Компанія DTEK, що розподіляє близько 40% електроенергії України, ввела в експлуатацію найбільшу в країні систему накопичення енергії потужністю 200 МВт.
• Батареї дозволяють:
  • згладжувати пікові навантаження та коливання генерації з ВДЕ;
  • підтримувати живлення критичних об’єктів під час аварій;
  • швидко синхронізуватися з відновлюваною генерацією.
• DTEK презентувала 10-річний план модернізації мереж на 7 млрд євро, який має:
  • оновити й цифровізувати розподільчі мережі;
  • підвищити їх стійкість до фізичних і кіберзагроз;
  • стати магнітом для додаткових інвестицій у критичну інфраструктуру.

Масштабні інвестиції приватного сектору в мережі й накопичувачі перетворюють енергетику з «вузького місця» безпеки на елемент стримування агресії.

4. Міжнародні партнерства та фінансові механізми

Україна поступово вбудовується в енергетичну архітектуру ЄС та США через фінансові й інфраструктурні рішення.

• Європейський банк реконструкції та розвитку надав 500 млн євро кредиту на закупівлю аварійного газу після останніх атак:
  • гарантії ЄС за цим кредитом у перспективі мають бути перенаправлені на довгострокові інвестиції у ВДЕ.
• Греція стала логістичним вузлом для постачання американського СПГ в Україну.
• Американські та європейські компанії входять у партнерства з українськими девелоперами для:
  • швидкого розгортання розподіленої генерації;
  • будівництва нових систем накопичення енергії.

Окремо уваги заслуговує Економічна партнерська угода США–Україна, яка може стати моделлю для:

• мобілізації приватних інвестицій у критичну інфраструктуру;
• зменшення ризиків для інвесторів за рахунок державних і багатосторонніх гарантій;
• поєднання енергетичної безпеки з кліматичними цілями.

Водночас такі угоди мають уникати надмірної концентрації залежності від окремих партнерів, щоб не створювати нові вразливості.

5. Інтеграція з ЄС та регуляторні реформи

Прискорені ринкові реформи наближають Україну до європейських стандартів.

• Україна готується до повної інтеграції з ринком електроенергії ЄС до 2027 року.
• Відбувається поглиблення інтеграції з газовим сектором ЄС.
• Суттєво скорочено регуляторні затримки:
  • дозвільні процедури спрощено до 6–10 місяців;
  • для порівняння, в середньому в ЄС аналогічні процеси тривають 7–12 років.

Це створює для України парадоксальну, але вигідну позицію: країна у стані війни демонструє швидшу регуляторну адаптацію, ніж значна частина мирної Європи.

«Чиста енергія — це енергетична безпека, а енергетична безпека — це національна безпека», — наголошує аналітикиня Анжелі Жуані.

Азія під тиском геополітики: вразливість енергосистем

1. Тайвань: 95% імпорту як системний ризик

Тайвань імпортує 95% енергоресурсів, що робить його енергетику вкрай вразливою до зовнішніх потрясінь:

• будь-яка морська блокада з боку Китаю здатна:
  • швидко паралізувати енергосистему острова;
  • спричинити ланцюгові збої у глобально критичній напівпровідниковій індустрії;
  • поставити під загрозу світові ланцюги постачання високотехнологічної продукції.

Досвід України з розподіленою генерацією й інтеграцією з сусідніми ринками є дзеркалом того, як Тайвань міг би знижувати ризики блокади.

2. Філіппіни: зовнішній контроль над мережами

Філіппіни мають подвійний ризик — залежність і від палива, і від інфраструктури:

• країна суттєво залежить від зовнішніх постачань палива;
• Китай володіє 40% акцій Національної мережевої корпорації Філіппін (NGCP), що:
  • створює геополітичні ризики у разі ескалації напруженості;
  • підвищує вразливість критичної інфраструктури до політичного тиску.

Український досвід демонструє важливість:

• диверсифікації власників і партнерів у критичних інфраструктурних активах;
• розвитку локального приватного капіталу та прозорих правил гри;
• використання міжнародних фінансових угод для зменшення частки геополітично ризикованих інвесторів.

3. Японія: диверсифікація, стратегічні запаси та все ще висока залежність

Японія імпортує близько 90% свого загального енергопостачання. Країна визнає цю вразливість і вже реалізує комплексну стратегію:

• диверсифікує джерела імпорту та маршрути постачання;
• нарощує запаси нафти як стратегічний буфер;
• обережно перезапускає ядерні реактори під посиленим контролем безпеки;
• послідовно розширює використання відновлюваної енергії.

Водночас збереження залежності від морських постачань палива продовжує створювати:

• стратегічні ризики у разі військових конфліктів чи блокад морських шляхів;
• кліматичні ризики через значну роль викопного палива в енергобалансі.

У цьому контексті демонстративний перехід України до децентралізованих ВДЕ й накопичувачів показує для Японії напрямок зменшення залежності від імпортованих морем енергоресурсів.

4. Кіберзагрози як прихована фронтова лінія

Окрім фізичних загроз, для Азії критично зростає роль кіберризиків:

• на тлі зростання напруженості хакерські групи отримують стимули атакувати енергетичні системи конкурентів;
• у 2023 році невстановлена група хакерів, за повідомленнями, зламала енергосистему неназваної азійської країни, фактично:
  • тестуючи захист критичної інфраструктури;
  • створюючи плацдарм для можливих майбутніх атак.

Український досвід поєднання фізичного захисту об’єктів, децентралізації генерації та цифровізації мереж є практичним орієнтиром для азійських держав, які опиняються у все більш напруженому геополітичному середовищі.

Уроки для Азії: що запозичити з українського досвіду

• Зменшення «єдиних точок відмови»
  • Російські атаки по великих енергооб’єктах показали: централізовані хаби — найочевидніші цілі.
  • Ставка України на:
    • сонячну та вітрову генерацію;
    • системи накопичення енергії;
    • розподілені мережі

    зменшує ефект від виведення з ладу одного великого об’єкта.

  • Азійські країни з високою централізацією (Тайвань, Філіппіни, частково Японія) можуть:
    • переносити частину навантаження на розподілену генерацію у містах і промзонах;
    • формувати локальні мікромережі для живлення критичних об’єктів (лікарень, дата-центрів, військових баз).
• Прискорені реформи та гнучке регулювання
  • Україна змогла скороти дозвільні процедури до 6–10 місяців проти 7–12 років у середньому в ЄС.
  • Це відкриває вікно можливостей для:
    • швидкого розгортання ВДЕ навіть у воєнний час;
    • залучення інвесторів, для яких час погодження — один із ключових ризиків.
  • Азійські держави, які побоюються енергетичних атак, можуть:
    • впровадити прискорені процедури для проєктів критичної інфраструктури;
    • поєднувати спрощення регулювання з антикорупційними інструментами, зокрема цифровими реєстрами й прозорим відбором проєктів.
• Мобілізація приватних інвестицій
  • Україна демонструє, що:
    • великі енергетичні компанії (як DTEK) можуть стати локальними драйверами модернізації мереж;
    • міжнародні фінансові інституції (як ЄБРР) здатні швидко надавати цільове фінансування на закупівлю газу й інфраструктурні рішення.
  • Економічні партнерства на кшталт угоди США–Україна можуть:
    • розподілити ризики між державами й приватним сектором;
    • забезпечити довгострокові фінансові рамки для інвестицій у стійкість.
  • Азійські країни, зокрема Філіппіни й Тайвань, можуть брати цей підхід за основу:
    • створювати мультисторонні інструменти гарантування ризиків для енергетичних проєктів;
    • формувати портфель партнерів, щоб уникати домінування одного геополітично чутливого інвестора.
• Прозорість і антикорупційні запобіжники
  • Недавні корупційні випадки в Україні підкреслюють необхідність:
    • максимальної прозорості транзакцій у сфері енергетики;
    • ширшого застосування цифрових технологій для контролю платежів і контрактів.
  • Для азійських держав, які готуються до серйозних інвестицій у стійкість:
    • антикорупційна інфраструктура — не менш важлива, ніж фізичний захист мереж;
    • довіра інвесторів напряму залежить від якості інститутів і прозорості угод.
• Чиста енергія як стратегічний «хедж»
  • Український досвід показує:
    • децентралізовані ВДЕ, сучасні мережі й накопичувачі — не лише про клімат, а й про здатність продовжувати опір під ударами;
    • чиста енергія стає критичним елементом обороноздатності.
  • Для Азії у дедалі більш напруженому світі:
    • чиста енергія — це стратегічний захист від шантажу традиційними енергоносіями;
    • відкладати реформи означає ризикувати тим, що криза сама визначить формат енергосистеми.

«Чиста енергія — це стратегічний захист у геополітично зарядженому світі. Азія має діяти зараз, до того як її енергосистеми будуть зруйновані конфліктом чи природною катастрофою», — підсумовує Анжелі Жуані.

Висновки: вікно можливостей до наступної кризи

• Україна за лічені роки війни:
  • збільшує частку ВДЕ із 11% до цільових 27% у 2030 році;
  • інвестує мільярди євро в модернізацію мереж та накопичувачі;
  • скорочує регуляторні бар’єри до 6–10 місяців для критичних проєктів.
• Азійські країни вже сьогодні стикаються з:
  • екстремальною імпортозалежністю (95% у Тайвані, ~90% в Японії);
  • геополітичними ризиками власності (40% частка Китаю в NGCP);
  • зростанням кіберзагроз для енергетичної інфраструктури.
• Український досвід пропонує їм  карту дій:
  • розбудова розподіленої генерації й накопичувачів;
  • прискорення реформ і спрощення процедур для критичної інфраструктури;
  • мобілізація приватних інвестицій із державними гарантіями;
  • посилення прозорості й антикорупційних механізмів;
  • розгляд чистої енергії як елемента національної безпеки, а не лише «зеленого» тренду.

Ключовий урок України для Азії простий: чекати «ідеального моменту» небезпечно. Країни, які почнуть діяти до виникнення кризи, отримають стратегічну перевагу в епоху геополітичної турбулентності.

Авторка матеріалу, Анжелі «Гелі» Жуані, є старшою аналітикинею з політики та кількісного аналізу в FP Analytics — дослідницько-консультаційному підрозділі Foreign Policy. Вона досліджує технологічну політику, міжнародну торгівлю та розвиток, глобальну енергетику й геополітичні тренди. Усі висловлені в статті погляди є виключно її особистою позицією й не відображають офіційну позицію FP Analytics чи Foreign Policy.

Джерело: Terminal

За матеріалами: What Asia Can Learn from Ukraine’s Quest for Energy Security

Латинська Америка вже сьогодні отримує близько 70% електроенергії з відновлюваних джерел, володіє критично важливими мінералами та має відносно низьку залежність від викопного палива. Водночас регіон застряг у стагнації енергетичного переходу: за даними Світового економічного форуму, за останнє десятиліття готовність до переходу майже не зросла через недофінансовану інфраструктуру, розриви в інноваціях та інвестиціях, слабкі політики й зростаючу зовнішню залежність, насамперед від Китаю, а також через вибухове зростання ринку дата-центрів, що додатково тисне на старі мережі.

Енергетичний перехід Латинської Америки між потенціалом та ризиками до 2030 року

1. Стартові умови: чому Латинська Америка — природний кандидат на роль «чистого енергетичного хабу»

За оцінками Світового економічного форуму у «Energy Transition Readiness: Latin America and the Caribbean», регіон має одні з найсприятливіших структурних умов у світі для чистого енергетичного переходу:

• Відновлювані ресурси (гідроенергетика, сонце, вітер) — результатом є те, що близько 70% електроенергії вже генерується з відновлюваних джерел.
• Критичні мінерали, необхідні для енергетичного переходу (зокрема для виробництва обладнання ВДЕ та електрифікації).
• Відносно низька залежність від викопного палива у структурі енергосистем.

Попри такий набір переваг, готовність до переходу за останні 10 років фактично застигла на місці. Інші регіони, що розвиваються, демонструють значно швидший прогрес, тоді як Латинська Америка та Карибський регіон, за висновками доповіді, «стагнують» за ключовими показниками готовності.

«Хоча регіон має одні з найсприятливіших структурних умов у світі – абундантні відновлювані ресурси, багатство критичними мінералами та відносно низьку залежність від викопного палива – прогрес у готовності до переходу не встигає за цими можливостями», — зазначається у білому папері Світового економічного форуму.

2. Інфраструктурні «вузькі місця»: старі мережі, високі втрати і обмежена інтеграція ВДЕ

Ключовий гальмівний фактор — хронічне недоінвестування в інфраструктуру, насамперед в електромережі.

• Електромережі регіону «недостатні та не відповідають» зростаючим і швидко змінюваним потребам у енергії.
• Втрати енергії при передачі та розподілі перевищують світовий середній рівень:
  • Латинська Америка: 13,5%;
  • глобальний середній показник: 10,2%.
• Старіння мереж та обмежені міждержавні інтерконектори стримують інтеграцію додаткових обсягів відновлюваної генерації.

Висновок: навіть за наявності потужного портфеля ВДЕ, без модернізації мереж регіон не зможе ані збільшити частку відновлюваної енергії, ані забезпечити надійність постачання в умовах зростаючого попиту.

«Старіючі мережі та обмежені міжз’єднання обмежують інтеграцію відновлюваних джерел», — констатує Світовий економічний форум.

3. Фінансово-інноваційний вакуум

Ще одна ланка у ланцюгу проблем — недостатні інвестиції в інновації й людський капітал.

• Усі 33 країни регіону разом забезпечили лише 4% світового капіталу енергетичного переходу у 2025 році.
• У грошовому вимірі це становить 70 млрд доларів США.
• За оцінками, до 2030 року регіону потрібно інвестувати щонайменше 150 млрд доларів США щороку, щоб досягти належного рівня готовності до переходу.

Таким чином, щорічний інвестиційний розрив сягає приблизно 80 млрд доларів США (150–70 млрд). Цей дефіцит капіталу безпосередньо

• гальмує розвиток досліджень і розробок у сфері чистої енергетики;
• обмежує формування кваліфікованої робочої сили для енергетичного переходу;
• знижує конкурентоздатність регіону на глобальному ринку технологій ВДЕ.

«Структурні виклики – від інфраструктурних вузьких місць до фрагментованих політик, обмежених інновацій та слабкого фінансування – окреслюють критичні напрямки, де цілеспрямовані реформи й інвестиції здатні розкрити повний потенціал регіону», — підкреслюється у доповіді Світового економічного форуму.

4. Зовнішні впливи: домінування Китаю в технологіях та торгівлі

Паралельно з внутрішніми структурними проблемами, регіон стикається зі зростаючою зовнішньою залежністю, насамперед від Китаю.

• Близько 90% усіх встановлених у Латинській Америці вітрових і сонячних технологій виробляються китайськими компаніями.
• Китай уклав двосторонні торговельні угоди з:
  • Чилі,
  • Коста-Рикою,
  • Еквадором,
  • Нікарагуа,
  • Перу.
• Ініціатива Belt and Road (Один пояс, один шлях) профінансувала інфраструктурні проєкти в 21 країні Латинської Америки починаючи з 2013 року.

Такі тенденції мають подвійний ефект:

• Позитив: прискорення розвитку інфраструктурних проєктів та розгортання ВДЕ завдяки доступу до капіталу й технологій.
• Ризики:
  • економічна вразливість через концентрацію постачання обладнання й фінансів у руках одного зовнішнього партнера;
  • геополітичні ризики, оскільки зростає залежність від політики і пріоритетів однієї країни.

Додатковий системний виклик — «подвійна енергетична залежність» багатьох країн регіону: вони одночасно експортують і імпортують викопне паливо, що

• підсилює їхню чутливість до цінової волатильності як на стороні експорту, так і імпорту;
• ускладнює планування довгострокової політики енергетичної безпеки.

5. Бум дата-центрів: цифрова економіка як новий споживач енергії та джерело ризиків

На тлі глобального буму штучного інтелекту Латинська Америка швидко перетворюється на вузловий регіон для будівництва дата-центрів іноземними компаніями.

• Ринок дата-центрів у Латинській Америці, за прогнозами, подвоїть свою вартість до кінця десятиліття.
• Лідери зростання:
  • Бразилія,
  • Мексика,
  • Чилі.
• Нові центри тяжіння для інвестицій:
  • Колумбія,
  • Перу,
  • Коста-Рика,
  • Панама.

Цей тренд створює асиметричну вигоду для США та їхніх союзників:

• вони можуть створювати власні ланцюги постачання, наближаючи цифрову інфраструктуру до своїх ринків;
• водночас переносять найбільш ресурсомісткі, енерговитратні чи екологічно чутливі процеси за межі своєї території, а з ними й навантаження на мережі та суспільне невдоволення, пов’язані з будівництвом і експлуатацією дата-центрів.

Для Латинської Америки це означає, що:

• навантаження на й без того ослаблені електромережі зростатиме,
• ризики аварійних відключень та масштабних перебоїв у постачанні електроенергії посилюються,
• з’являється новий вимір енергетичної безпеки, пов’язаний із безперервною роботою критичної цифрової інфраструктури.

Таким чином, цифрова трансформація без паралельного зміцнення мереж і прискорення енергетичного переходу може стати джерелом системних криз — від віялових відключень до посилення залежності від імпортованих енергоносіїв.

6. Чотири напрямки дій за версією Світового економічного форуму

Щоб уникнути сценарію «високий потенціал — низька готовність — зростаючі ризики», Світовий економічний форум пропонує комплексний підхід, заснований на чотирьох ключових стовпах дій:

• Посилення політичних рамок
  • узгодження й стабілізація політик у сфері енергетики та клімату,
  • створення передбачуваного середовища для довгострокових інвестицій.
• Поглиблення регіональної інтеграції
  • розвиток міждержавних інтерконекторів,
  • посилення координації між країнами у питаннях торгівлі енергією та інфраструктурних проєктів.
• Масштабування фінансових партнерств
  • залучення додаткових джерел капіталу для скорочення інвестиційного розриву між нинішніми 70 млрд доларів США і необхідними 150 млрд доларів США на рік до 2030 року,
  • диверсифікація фінансування, щоб зменшити надмірну залежність від одного зовнішнього партнера.
• Інвестиції в інновації та навички
  • розвиток локальних НДДКР-центрів у сфері чистої енергетики,
  • формування кваліфікованої робочої сили для проєктів ВДЕ, модернізації мереж та цифрової енергетичної інфраструктури.

Саме поєднання цих чотирьох стовпів із наявним природним і ресурсним потенціалом, за логікою Світового економічного форуму, може перетворити Латинську Америку з «регіону можливостей» на реальний глобальний центр чистої енергетики, здатний забезпечити стійку, справедливу й безпечну енергетичну систему.

У підсумку, Латинська Америка опинилася в точці, де поєднання високих можливостей і високих ризиків вимагає від урядів, бізнесу та міжнародних інституцій прискореного та скоординованого посилення чотирьох стовпів дій, окреслених Світовим економічним форумом. Без цього регіон ризикує залишитися «фактично зеленим за генерацією, але вразливим за інфраструктурою, фінансами й геополітикою» в умовах глобального зсуву до чистої енергетики та цифрової економіки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

energy, oil market, sanctions, TotalEnergies, Chevron, Russia oil, LNG, lithium, EVs, енергетика, нафта, санкції, російська нафта, ЛНГ, відновлювана енергетика, електромобілі, літій, світовий енергоринок, Європа, США, Азія

Світовий енергоринок на роздоріжжі

Листопад 2025 року демонструє парадокс: попри санкційний тиск на Rosneft і Lukoil, накопичення російської нафти в морі та масштабні інвестиційні рішення енергетичних гігантів, котирування ICE Brent тримаються в доволі вузькому коридорі $62–66 за барель, а великі банки на кшталт Goldman Sachs уже закладають у прогнози подальше зниження цін на нафту в 2026 році.

Глобальний енергетичний баланс 2025–2026 років: нафта, газ, електроенергія, літій та електромобілі

1. Листопад без різких рухів: ціна на нафту «застрягла» в коридорі

Листопад 2025 року може увійти в історію як один із найспокійніших місяців за динамікою цін на нафту. ICE Brent торгується в діапазоні $62–66 за барель, що істотно вужче за $9 за барель розрив, зафіксований у жовтні.

• Діапазон ціни Brent: $62–66/бар.
• Попередній місяць: різниця в діапазоні становила $9/бар.
• Основний драйвер очікувань зростання – санкції проти Rosneft/Lukoil.
• Фактичний результат – не стрибок цін, а накопичення російської нафти в морі.

Ключовий висновок: попри політичні та логістичні ризики, ринок нафти залишається відносно збалансованим, а санкції поки що більше впливають на географію потоків і логістику, ніж на ціну.

2. Санкції проти Rosneft/Lukoil і накопичення російської нафти в морі

Санкційний тиск на російські компанії Rosneft і Lukoil є головним «бичачим» фактором для ринку, але на практиці він призводить до затримки барелів у морі, а не до різкого скорочення експорту.

• Покупці в Індії та Китаї виявляють обережність перед дедлайном санкцій 21 листопада.
• Російський експорт нафти знизився до 3,4 млн барелів на добу.
• Біля берегів Індії простоюють 11 танкерів із російською нафтою.
• Замість обвалу постачання – тимчасове накопичення вантажів у морі.

Логічний висновок: зафіксований обсяг у 3,4 млн бар./добу і черга з 11 танкерів свідчать, що російська нафта наразі більше стикається з тимчасовими логістичними бар’єрами, ніж із реальним ембарго на фізичні потоки. Це пояснює, чому зміна санкційного режиму поки не призвела до різкої переоцінки ризиків на ринку.

3. Goldman Sachs знижує «бичачий» прогноз на 2026 рік

На тлі відносно стабільних цін у 2025 році великі фінансові інституції переглядають очікування на 2026-й.

• Goldman Sachs очікує, що в 2026 році:
  • середня ціна ICE Brent становитиме $56 за барель;
  • WTI може знизитися до $52 за барель.
• Ключові чинники прогнозу:
  • розмотування угоди OPEC+ (поступове зняття обмежень видобутку);
  • зростання видобутку поза OPEC (non-OPEC supply growth).

Висновок: поєднання додаткових обсягів поза OPEC і послаблення дисципліни OPEC+ формує сценарій надлишкової пропозиції у 2026 році, що закладається в більш низькі цінові очікування порівняно з 2025-м.

4. TotalEnergies: ставка на газову генерацію Європи замість розширення «зеленого» портфеля в Азії

Французький енергетичний гігант TotalEnergies демонструє стратегічний розворот, що може означати нову фазу в політиці європейських нафтогазових компаній.

• Компанія погодилася придбати 50% частку у портфелі електрогенераційних активів Західної Європи, що належать чеському мільярдеру Даніелю Кретинському.
• Вартість угоди – $6 млрд за активи компанії EPH.
• Структура активів:
  • переважно газові електростанції;
  • системи накопичення енергії на основі батарей;
  • географія – Італія, Франція, Нідерланди, Британія.
• Поточний портфель генерації TotalEnergies зростає до 19 ГВт.
• На фоні – повідомлення про розгляд продажу частини відновлюваних активів в Азії, включно зі спільним індійським підприємством з Adani Green Energy.

• Переміщення фокуса:
  • від високоризикових або віддалених азійських проєктів у «зеленій» енергетиці;
  • до керованих газових потужностей та зберігання енергії в Європі.
• Сигнал для інших мейджорів – можливий перехід від агресивних планів у відновлюваній енергетиці до:
  • гібридної моделі: газ + батареї + вибіркові ВДЕ;
  • повернення до «надійної» конвенційної генерації, особливо для покриття пікових навантажень.

Висновок: цей «силовий» крок TotalEnergies може стати еталонним кейсом розвороту стратегії європейських нафтогазових компаній – від чистих «зелено-орієнтованих» моделей до більш прагматичного міксу з акцентом на газову генерацію та накопичення енергії.

5. Chevron: енергетична відповідь на бум дата-центрів у США

На тлі цифровізації економіки та стрімкого розвитку дата-центрів у США зростає попит на гарантовану потужність.

• Chevron оголосила про плани будівництва газофіцированої електростанції потужністю 5 ГВт у Західному Техасі.
• Очікуваний строк введення в експлуатацію – кінець 2027 року.
• Ціль – задоволення потужного попиту з боку дата-центрів.

Висновок: газові проєкти в електроенергетиці (TotalEnergies у Європі, Chevron у США) формують глобальний тренд на використання газу як «перехідного палива» для стабілізації системи в умовах цифровізації та зростання електроспоживання.

6. Угоди, відкриття та юридичні ризики

Ряд ключових корпоративних подій відображають перерозподіл активів та ризиків у світовій енергетиці й сировинних ринках.

• Chevron розглядає можливість придбання частини міжнародних активів Lukoil, приєднуючись до Carlyle та інших інвесторів, які претендують на частку в портфелі вартістю $22 млрд.
• ConocoPhillips оголосила про відкриття газового родовища свердловиною Essington-1 на шельфі Австралії:
  • досягнута загальна ефективна товщина пласта (net pay) – 90 метрів;

  <liціль – перспективні ресурси на рівні 260 млрд куб. футів (BCf).

• Tokyo Gas продала свій апстрім-бізнес у Луїзіані компанії Grayrock Energy за $255 млн, пояснюючи це оптимізацією портфеля.
• BHP визнана відповідальною за катастрофу дамби Mariana 2015 року у Бразилії:
  • Високий суд Лондона зобов’язав компанію виплатити $48 млрд компенсацій;
  • Одержувачі – десятки тисяч громадян Бразилії та місцеві органи влади.
• ExxonMobil у партнерстві з QatarEnergy просуває проєкт Golden Pass LNG потужністю 18 млн тонн на рік (mtpa):
  • перший танкер з LNG очікується у лютому;
  • Golden Pass стане дев’ятим діючим заводом зі зрідження газу в США.

7. Газ, вугілля, ЛНГ, літій і ланцюги постачання

7.1. Суринам: формування газового хабу до 2030 року

Національна нафтогазова компанія Staatsolie підтвердила комерційну доцільність газового перспективу Sloanea.

• Оператор проєкту – Petronas із часткою 80% у офшорному Блоці 52.
• FID (остаточне інвестиційне рішення) планується на 2026 рік.
• Перший газ очікується до 2030 року.

Висновок: Суринам вибудовує довгостроковий газовий проєкт із горизонтом реалізації 5–10 років, що вкладається у глобальний тренд зміщення частини енергобалансу з нафти на газ.

7.2. Індонезія: можливий розворот від вугільного згортання

План Індонезії закрити 6,7 ГВт вугільних електростанцій опинився під питанням.

• Ключова причина – затримка виділення коштів від донорських країн.
• Партнерство Just Energy Transition не змогло зібрати $20 млрд, закладених для Індонезії.

Висновок: без фактичної фінансової підтримки навіть формально узгоджені програми «справедливого енергетичного переходу» ризикують перетворитися на відкладені або скасовані ініціативи, що зберігає роль вугілля у генерації в Азії.

7.3. Літій: китайські ф’ючерси реагують на очікування буму

На тлі прогнозів зростання попиту на літій Китай демонструє ціновий сплеск на ф’ючерсному ринку.

• Найбільш ліквідні ф’ючерси на літій у Гуанчжоу зросли:
  • +9% за один день (понеділок);
  • котирування досягли ¥95 200 за метричну тонну (≈ $13 400/т).
• Голова компанії Ganfeng Lithium прогнозує:
  • зростання попиту на літій на 30–40% наступного року.

Висновок: ринок літію, критично важливого для акумуляторів і електромобілів, входить у фазу нового очікуваного попиту, що вже конвертується у цінову волатильність на китайських біржах.

7.4. Саудівська Аравія – Сирія: перші постачання з початку війни

Саудівська Аравія вперше з початку громадянської війни в Сирії розпочала постачання нафти для сирійських НПЗ.

• До порту Баніяс прибула танкер Petalidi під ліберійським прапором.
• Танкер повністю завантажений конденсатом Khuff, що виробляється компанією Saudi Aramco.
• Це перше постачання сирійським НПЗ з боку Саудівської Аравії з початку громадянської війни.

Висновок: навіть точкові відновлення маршрутів постачання, як у випадку Saudi Aramco – Сирія, можуть сигналізувати поступове переформатування політичних та енергетичних зв’язків у регіоні.

7.5. Бразилія: нові відкриття в Кампоському басейні

Національна компанія Petrobras продовжує серію відкриттів у шельфових родовищах Бразилії.

• Зроблено нове нафтове відкриття в блоці Sudoeste de Tartaruga Verde.
• Район – офшорний Кампоський басейн.
• Відкриття є частиною 13-скважинної бурової кампанії, що демонструє високий рівень успішності.

Висновок: Бразилія підтверджує статус одного з ключових драйверів зростання офшорного нафтовидобутку, що вписується в сценарій збільшення non-OPEC пропозиції, на який посилається Goldman Sachs у своєму прогнозі.

7.6. Новоросійськ: швидке відновлення експорту після ударів дронами

Основний чорноморський експортний термінал росії – Новоросійськ – відновив відвантаження після короткої перерви.

• Постачання сирої нафти та нафтопродуктів було припинено на два дні через удари українських безпілотників.
• 17 листопада з порту вийшли дев’ять танкерів.

Висновок: подія демонструє, що інфраструктурні ризики в регіоні залишаються високими, але швидке відновлення завантажень вказує на стійкість експортної логістики і прагнення зберегти доходи від експорту.

7.7. Іран: затримання танкера Talara

Іранська Ісламська революційна гвардія заявила про захоплення танкера Talara у водах Перської затоки.

• Причина, озвучена Іраном – перевезення «неавторизованого» вантажу нафтопродуктів.
• Обсяг вантажу – 30 000 метричних тонн петрохімічної продукції, виробленої в Ірані.
• Офіційна позиція – вантаж потребує повної перевірки.

Висновок: інцидент із танкером Talara підкреслює підвищені геополітичні ризики для морської логістики в Перській затоці, що потенційно впливає на страхові премії та альтернативні маршрути.

7.8. Китай: бум експорту нафтопродуктів на фоні рекордних марж

Китай нарощує експорт нафтопродуктів завдяки вигідній кон’юнктурі.

• Експорт нафтопродуктів зріс на 14% рік до року, до 4,52 млн метричних тонн.
• Структура експорту:
  • 38% обсягу припадає на <strongавіаційне паливо (jet fuel);
  • бензин – близько 750 000 тонн;
  • дизель – також 750 000 тонн.

Висновок: рекордні маржі стимулюють Китай агресивно нарощувати експорт продуктів переробки, що впливає на регіональні маржі НПЗ у сусідніх країнах і посилює конкуренцію на ринку нафтопродуктів.

7.9. Індія: перший великий контракт на імпорт LPG із США

Індія диверсифікує джерела постачання зрідженого нафтового газу (LPG), закріплюючи новий вектор співпраці зі США.

• Державні компанії Індії підписали річний контракт на імпорт 2,2 млн метричних тонн LPG у 2026 році.
• Для порівняння: у поточному році імпорт із США становив 1,4 млн тонн.
• Мета – диверсифікація джерел постачання під тиском президента США Дональда Трампа.

Висновок: збільшення обсягу з 1,4 до 2,2 млн тонн означає майже 60% зростання імпорту LPG із США, що посилює роль американських виробників у забезпеченні енергетичної безпеки Індії.

8. США: падіння продажів електромобілів і наслідки для нафти

Скасування субсидій на електромобілі в США вже має відчутні наслідки для ринку.

• За даними сервісної компанії Cox Automotive:
  • продажі електромобілів у жовтні впали на 30% рік до року;
  • середня ціна транзакції зросла на 2% порівняно з вереснем.
• Ключовий фактор – повне скасування федерального податкового кредиту в розмірі $7 500.

Висновок: пряма залежність між державною підтримкою та динамікою продажів електромобілів означає, що без субсидій перехід на електротранспорт може сповільнитися. Це, у свою чергу, підтримує попит на традиційні нафтопродукти у транспортному секторі США.

9. Європейська нафтохімія: продовження відтоку потужностей

Європейська нафтохімічна промисловість стикається з високими витратами і <strongрегуляторним тиском, що призводить до закриття потужностей.

• ExxonMobil оголосила про намір закрити етиленовий завод Fife у Шотландії в лютому 2026 року.
• Причини:
  • висока собівартість виробництва;
  • несприятлива політика уряду Великої Британії.

Висновок: закриття етиленового заводу Fife – ще один епізод «виходу мейджорів» із європейської нафтохімії, що може посилити залежність регіону від імпорту хімічної продукції та змістити інвестиційні потоки в інші регіони з більш сприятливими умовами.

10. Сукупна картина: як окремі рішення формують глобальну енергокарту

Зіставлення усіх наведених вище сюжетів дозволяє побачити цілісну інтелектуальну карту глобального енергоринку у 2025–2026 роках.

• Ціни на нафту:
  • поточний діапазон Brent $62–66/бар. при очікуваному зниженні до $56/бар. у 2026 році (Brent) і $52/бар. (WTI);
  • санкції проти російських компаній наразі більше створюють логістичні збої, ніж структурний дефіцит.
• Газ і електрогенерація:
  • TotalEnergies і Chevron роблять ставку на газові електростанції і системи зберігання енергії як основу надійності мереж;
  • нові LNG-проєкти (Golden Pass) і газові відкриття (Essington-1, Sloanea) зміцнюють глобальну газову інфраструктуру.
• Вугілля та енергетичний перехід:
  • Індонезія ілюструє, що без реального фінансування плани вугільного phase-out залишаються у підвішеному стані.
• Критична сировина й електромобілі:
  • літій реагує ціновим стрибком на очікування 30–40% зростання попиту;
  • одночасно падіння продажів електромобілів у США на 30% р/р демонструє, що без субсидій «зелений» перехід сповільнюється.
• Геополітичні та юридичні ризики:
  • катастрофа Mariana і рішення на $48 млрд, інцидент із танкером Talara, удари дронами по Новоросійську – все це підкреслює зростання вартості ризику в енергетиці;
  • судові та політичні фактори дедалі більше впливають на інвестиційні рішення і вартість капіталу.

Навіть за відносно спокійних поточних котирувань нафти структура світового енергоринку стрімко змінюється під впливом санкцій, енергетичного переходу, цифровізації, геополітики та перерозподілу інвестицій. Листопад 2025 року показує, що майбутня волатильність може бути закладена в уже ухвалених сьогодні рішеннях – від розвороту TotalEnergies, будівництва газових потужностей Chevron і запуску Golden Pass LNG до юридичних прецедентів на кшталт штрафу BHP і політичного тиску на енергетичні угоди Індії та США.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com