Попри значно більші перебої у глобальному постачанні нафти й газу під час війни в Ірані, реакція цін виявилася стриманішою, ніж могли б передбачати історичні залежності. У блозі Європейського центрального банку це пояснюють сильнішими ринковими буферами, нижчим попитом, вищими запасами та слабшою конкуренцією за вантажі скрапленого природного газу.

Більший шок не дав пропорційно більшого стрибка цін

У блозі ЄЦБ від 27 липня 2026 року Леа Демут, Ана-Сімона Ману та Артур Сталла-Бурдільйон порівняли два енергетичні шоки: вторгнення росії в Україну у 2022 році та війну в Ірані у 2026 році.

За наведеними даними, військові удари між США, Ізраїлем та Іраном наприкінці лютого 2026 року призвели до закриття Ормузької протоки. Це перервало транзит близько 20 млн барелів на добу, або приблизно однієї п’ятої світового постачання нафти.

З урахуванням часткового перенаправлення потоків через трубопровідні мережі Саудівської Аравії та ОАЕ середня втрата постачання оцінена приблизно у 14 млн барелів на добу, тобто 14% світового постачання нафти. Для порівняння, війна в Україні скоротила нафтове постачання приблизно на 1 млн барелів на добу, або 1% світового видобутку.

Нафта подорожчала менше, ніж передбачав масштаб перебоїв

Автори зазначають, що за історичними стандартами перебій такого масштабу міг би підштовхнути ціни на нафту вгору до 105%. Однак на початку червня ціни становили близько 94 доларів США за барель, що лише на 29% вище доконфліктного рівня, після відкату від пікового зростання більш ніж на 50%.

Після вторгнення росії в Україну нафтові ціни на піку зросли приблизно на 30%, хоча масштаб фізичного шоку тоді був значно меншим. Це зростання також було короткочасним, а до серпня 2022 року ціни стабілізувалися на нижчих рівнях.

Ринок ф’ючерсів на нафту, тобто контрактів на постачання у майбутньому, також показав стриманішу реакцію порівняно з масштабом шоку. Підвищення було зосереджене переважно у короткострокових контрактах. Це вказує, що у 2026 році інвестори надавали більшої ваги негайній доступності нафти, ніж у 2022 році.

Чому нафтовий ринок витримав удар

ЄЦБ виділяє кілька чинників, які пом’якшили реакцію цін:

• нафтовий ринок увійшов у конфлікт із профіцитом постачання близько 2,5 млн барелів на добу, тоді як перед війною в Україні дефіцит становив близько 1 млн барелів на добу;
• запаси були вищими, ніж у 2022 році, зокрема в країнах ОЕСР і Китаї;
• китайські запаси, за оцінкою, зросли з 92 днів імпортного покриття у 2023 році до близько 115 днів на початку 2026 року;
• Міжнародне енергетичне агентство знизило прогноз світового попиту на нафту на другий квартал 2026 року на 3 млн барелів на добу порівняно із січневим прогнозом;
• IEA наразі прогнозує річне скорочення попиту приблизно на 2%;
• координоване вивільнення стратегічних запасів нафти IEA становило 400 млн барелів, що суттєво більше за 182 млн барелів у 2022 році.

Газовий ринок: схожий масштаб шоку, слабша реакція цін

На газовому ринку обидва конфлікти дали втрати постачання приблизно на рівні 9% сукупного попиту Азії та Європи. Але характер шоку був різним. Війна в Ірані вдарила по глобальному ринку LNG, тобто скрапленого природного газу. Через Ормузьку протоку проходить 20% світового постачання LNG, або близько 110 млрд куб. м на рік.

Натомість війна в Україні переважно вдарила по трубопровідному газу, а її ефект був найбільш концентрованим у Європі: російський експорт до регіону у 2022 році скоротився на 126 млрд куб. м.

На початку червня ціни на європейському газовому хабі Title Transfer Facility, або TTF, зросли на 53% — до 49 євро за мегават-годину. Водночас оцінки на основі історичних даних вказували на можливе зростання приблизно на 81%, що близько до 79% підвищення під час війни в Україні.

Ф’ючерси на газ також відреагували слабше. Однорічні та дворічні контракти під час війни в Ірані зросли на 12% і 2% відповідно. Під час війни в Україні аналогічні контракти підвищилися на 38% і 74%.

Менша конкуренція за LNG стримала ціни

На початку 2026 року ціни TTF перебували в діапазоні 28–40 євро за мегават-годину. Перед вторгненням росії в Україну в лютому 2022 року вони вже становили 80–90 євро за мегават-годину, а європейський ринок значною мірою залежав від російського трубопровідного газу.

ЄЦБ також вказує на слабшу конкуренцію з Азією за LNG у 2026 році. У 2022 році Європа агресивно конкурувала за вантажі, зокрема на тлі слабкої гідро- та атомної генерації. У березні 2026 року спред між азійським LNG-бенчмарком JKM і європейським TTF став позитивним, створюючи стимули перенаправляти вантажі до Азії. Але його менший масштаб свідчив про менш агресивні закупівлі з боку Азії.

Порівняння двох криз показує: сам розмір перебоїв у постачанні не визначає автоматично масштаб цінової реакції. Важливими є початковий стан ринку, запаси, гнучкість попиту та очікування щодо тривалості конфлікту.

Очікування швидкого завершення конфлікту, сильніші докризові умови на нафтовому й газовому ринках та більша гнучкість азійського попиту поки стримували вплив на енергетичні ціни. Водночас ситуація в Ормузькій протоці й на глобальних енергетичних ринках залишається волатильною, особливо після нового зростання цін, спричиненого відновленням ударів між США та Іраном у липні.

Джерело: Terminal. ECB