Виробники відновлюваної енергетики зіштовхуються з кризою прибутковості через протилежні цінові тренди на сонячну та вітрову енергію

Ціновий тиск у сонячному секторі: масштабна конкуренція і борги

У 2024 році світовий ринок сонячних модулів завершив рік з історично низькими цінами, що зумовлено надлишком пропозиції та агресивною ціновою стратегією китайських виробників. Основні наслідки:

• Зниження маржинальності до від’ємних значень — від виробництва полікремнію до збирання модулів.
• Зростання боргового навантаження: співвідношення боргу до власного капіталу зросло на 86% з першого до четвертого кварталу 2024 року.
• Найменше постраждали виробники з доступом до вигідних експортних ринків — Японії, Кореї, а також інтегровані компанії Північної Америки, захищені від іноземної конкуренції.

Падіння прибутковості та спроби локалізації виробництва

Попри скорочення інвестицій через зниження рентабельності, деякі країни роблять ставку на національне виробництво:

• У США виробництво сонячних модулів зросло втричі у 2024 році завдяки тарифній політиці.
• Індія відновила регламент ALMM із метою досягти 100% локального виробництва сонячних елементів для державних проєктів до 2026 року.

Хоча асоціація китайських виробників спробувала втримати ціни завдяки встановленню цінового дна, його ефективність сумнівна — виробництво сонячних елементів продовжує зростати. Ринок ще довго залишатиметься перенасиченим, що сигналізує про перехід до меншого за обсягом, але більш конкурентного сектору.

Вітер змін: інша динаміка у вітроенергетиці

На противагу сонячному сектору, у вітроенергетиці ціновий тиск ослаб:

• У 2024 році західні виробники вітротурбін зберігали високі ціни на нові замовлення, що дозволило покращити маржу завдяки переходу до прибутковіших проєктів.
• Четвертий квартал відзначився стрибком замовлень у Європі на 140% до 7,8 ГВт.

Однак зростання цін на турбіни та послаблення державної підтримки зробили частину проєктів економічно недоцільними:

• Найбільше страждає офшорний сегмент: компанії, як-от Ørsted, скорочують інвестиції, а нафтові гіганти зменшують або відокремлюють свої портфелі офшорної вітроенергетики.
• BP (тепер JERA) оцінила дохідність офшорних проєктів на рівні 6–8% IRR, що суттєво поступається 15–20% у нафті та газі.

Що чекає ринок у 2025 році?

Попри труднощі, ринок готується до перегрупування:

• Європа планує аукціони на 11,7 ГВт офшорної вітроенергетики у 2025 році.
• Низка країн переглядає політику державної підтримки, щоб стимулювати інвесторів.
• Очікується, що ринок очиститься від слабких гравців, а традиційні розробники отримають кращі умови після провальних аукціонів 2024 року.

Попри нещодавні невдачі у Великій Британії, 11,7 ГВт офшорної вітроенергетики заплановано до аукціонів у Європі у 2025 році.

Джерело: Terminal

За матеріалами: BloombergNEF
Додаткові джерела інформації:

PV Magazine
IEA Renewables Report 2025
WindEurope Statistics

Китайські виробники вітротурбін, попри конкурентоспроможні ціни, стикаються з численними перешкодами на європейському ринку, включаючи сумніви щодо надійності, сертифікації та геополітичні ризики.

Протягом останніх трьох років західні виробники вітротурбін (OEM) зосередилися на основних ринках, прагнучи відновити прибутковість після років тиску на маржу. Хоча витрати на сировину зменшилися у 2024 році, ціни на турбіни продовжували зростати, що допомогло західним OEM покращити фінансові показники. Проте капітальні витрати залишаються головною проблемою для розробників, особливо з огляду на високі процентні ставки.​

У Китаї виробники відповіли на скасування тарифів на електроенергію, що надходить у мережу, впровадженням більших моделей турбін для зниження витрат. Це посилило внутрішню конкуренцію та призвело до зниження цін на турбіни, що зменшило маржу прибутку. З очікуваним піком встановлення турбін у 2025 році та спадом у 2026 році, китайські OEM все більше орієнтуються на закордонні ринки для поглинання надлишкових потужностей і відновлення прибутковості. На експортних ринках їхні турбіни залишаються на 30–40% дешевшими за західні аналоги, що дає їм значну цінову перевагу.​

Багато зусиль щодо міжнародної експансії були зосереджені на ринках, що розвиваються. З 2020 року частка китайських OEM у загальних замовленнях у таких регіонах, як Центральна Азія, Близький Схід, Африка та Південна Америка, зросла з менш ніж 30% до понад 50%. Їхня стратегія — пріоритетність ціни та доступності — виявилася ефективною у витісненні західних постачальників.​

Для підтримки цього просування китайські OEM почали створювати виробничі потужності за межами Китаю. Підприємства були засновані в таких країнах, як Саудівська Аравія, Казахстан, Бразилія, а нещодавно — Оман, що наближає їх до ключових клієнтів. Проте в Європі прогрес був повільнішим. Китайські OEM забезпечили лише обмежену кількість проєктів — переважно в Південній та Східній Європі — і плани щодо заводів залишаються невизначеними.​

Що стримує їхній розвиток?

Виклик для китайських OEM полягає не в ціні — а в довірі. Щоб закріпитися в Європі, їм потрібні обсяги. Але розробники, кредитори та політики залишаються обережними.​

Вісім основних факторів сприяють цьому опору:

1. Досвід: Розробники насторожено ставляться до обмеженого міжнародного досвіду та відсутності довгострокових даних про продуктивність.​

2. Структури контрактів: Китайські OEM часто пропонують нестандартні умови контрактів, що ускладнює пряме порівняння із західними постачальниками.​

3. Сертифікаційні прогалини: Неповна або неєвропейська сертифікація додає витрат і невизначеності — особливо щодо якості компонентів і відповідності стандартам IEC.​

4. Практики охорони праці та безпеки: Суворі європейські вимоги до охорони праці та безпеки становлять бар’єр для компаній, незнайомих із місцевими очікуваннями.​

5. Післяпродажне обслуговування: Слабка сервісна мережа в Європі викликає занепокоєння щодо надійності турбін, особливо для критичних компонентів, таких як лопаті.​

6. Фінансова привабливість: Кредитори зазвичай віддають перевагу усталеним OEM; невизначеність щодо технологій і геополітики може призвести до вищих витрат на фінансування.​

7. Регуляторні ризики: Згідно з Регламентом ЄС про іноземні субсидії, OEM, які перебувають під розслідуванням, стикаються з більшими ризиками проєктів і затримками.

8. Кібербезпека: З огляду на увагу до критичної енергетичної інфраструктури, зростають політичні побоювання щодо використання китайського обладнання, зокрема через можливі ризики для національної безпеки.

Ставлення до китайських OEM у Європі різниться. У той час як Північна Європа робить акцент на суверенітеті ланцюгів постачання й безпеці, Південна Європа виявляє більше відкритості — частково завдяки досвіду співпраці з китайськими постачальниками в Африці та на Близькому Сході. Такі девелопери як EDP, Engie та EDF набули досвіду з китайськими компаніями в інших регіонах, що потенційно відкриває шлях до майбутніх спільних проєктів у Європі.

У підсумку, китайські OEM здатні конкурувати за ціною — але для масштабування в Європі цього недостатньо. Розробники хочуть упевненості у виконанні проєктів. Страхові компанії та кредитори потребують доказів того, що ризики контрольовані. А уряди прагнуть убезпечити національні інтереси. Без вирішення викликів, пов’язаних із довірою та регуляторними обмеженнями, перевага в ціні не гарантує успішного проникнення на ринок вітроенергетики ЄС.

Джерело: НТЦ Псіхєя  oil@ukroil.com.ua

За матеріалами: roilprice.com

Україна може розмістити великі об’єкти вітрової енергетики на чорноморському узбережжі, які можуть виконувати роль енергетичних хабів для енергетичних систем сусідніх країн. 

Про це сказав заступник міністра енергетики з питань європейської інтеграції Ярослав Демченков під час зустрічі групи високого рівня з розвитку енергетичних мереж у Центральній та Південно-Східній Європі (CESEC).

«Кліматичні умови України обумовлюють розташування великих об’єктів вітрової енергетики переважно на узбережжі Запорізької та Херсонської областей України. Морські вітропарки, що можуть бути розташовані в шельфовій частині Чорного моря, можуть виконувати роль енергетичних хабів, тобто з’єднувати енергетичні системи України, Румунії, Болгарії та Туреччини», – зазначив Демченков.

При цьому важливим аргументом на користь України є те, що українська генерація електрогенерації є переважно низьковуглецевою.

«Викиди вуглецю в Україні вже зараз суттєво нижчі за середньоєвропейські. На сьогоднішній день вже майже 70% генерації України можна вважати чистою енергією», – вважає Демченков.

Заступник міністра також підкреслив важливість співпраці країн регіону у водневій енергетиці для Європи в цілому.

«ЄС опрацьовується можливість створення єдиної газової інфраструктури для транспортування водню в рамках проекту Hydrogen Backbone. Долучення України до цього процесу буде сприяти розвитку водневого виробництва та реалізації частини Європейської водневої стратегії, де Україні відведено місце партнера з постачання відновлюваного водню», – заявив заступник міністра.

За результатами засідання Група високого рівня CESEC схвалила оновлений План дій з електроенергетики щодо пріоритетних інфраструктурних проектів.

Читайте в «Терміналі», Міністерство енергетики розробило і винесло на громадське обговорення законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії на ринкових засадах».

За повідомленням американської Асоціації вітроенергетики (AWEA), встановлена потужність вітроенергетики США досягла 100 ГВт. Штати займають друге місце в світі за цим показником, на першому КНР, що володіє сьогодні приблизно 200 ГВт вітрових електростанцій.

Про це пишуть ЕлектроВісті.

Глава AWEA зазначає, що для будівництва перших 25 ГВт країні знадобилося 28 років, а наступні 75 ГВт були введені лише за 11 років. Сьогодні американська вітроенергетика — це 114 тисяч робочих місць, 500 заводів і $ 194 млрд накопичених інвестицій.

100 ГВт вітрових потужностей в США здатні виробляти 8% електроенергії країни — обсяги, еквівалентні споживання штату Каліфорнія.

Портфель проектів вітроенергетики на різних стадіях опрацювання досяг рекордних 46,5 ГВт.

Важливо відзначити, що вітроенергетика виробляє найдешевшу електроенергію в США. За останньою доповіддю Міністерства енергетики, середні ціни на вітрову електроенергію за укладеними у 2018 році прямими договорами купівлі-продажу (PPA) нижче двох центів за кіловат*год. За даними глави американської енергетичної компанії NextEra, вартість одиниці енергії нових вітрових станцій, навіть оснащених короткостроковими накопичувачами енергії, набагато нижча, ніж у нових газових електростанцій.