Польський уряд запропонував тимчасово вилучати 75% надприбутків виробників і трейдерів пального, отриманих у березні–грудні 2026 року. Причиною стали різке зростання світових цін на нафту та витрати бюджету на стримування цін для населення після загострення ситуації на Близькому Сході. Варшава вважає, що паливний сектор отримав надмірні прибутки внаслідок геополітичної кризи, тоді як держава одночасно фінансувала податкові пільги для споживачів.

Польща переходить до моделі вилучення надприбутків паливного сектору на тлі енергетичної турбулентності

Польський уряд фактично визнав, що нинішня хвиля цінового шоку на нафтовому ринку створила асиметричну ситуацію: держава несе прямі бюджетні витрати на стабілізацію цін, тоді як частина паливного бізнесу отримує додаткову дохідність через різке подорожчання енергоресурсів.

Саме тому Варшава запропонувала запровадити спеціальний windfall tax — податок на надприбутки, тобто на прибуток, який компанії отримали не завдяки інвестиціям чи підвищенню ефективності, а через зовнішню кризу й стрибок світових котирувань.

Що пропонує польський уряд

• Податок поширюватиметься на компанії, які виробляють рідке пальне або імпортують його до Польщі.
• Період дії — з 1 березня по 31 грудня 2026 року.
• Ставка податку становитиме 75% від надлишкового прибутку.
• Об’єктом оподаткування стане лише та частина прибутку, яка перевищує так звану референтну маржу.
• Референтна маржа визначатиметься як середня маржа продажів компанії за 2025 рік плюс 20%.
• Усе, що компанія заробить понад цей рівень, вважатиметься надзвичайним прибутком і потраплятиме під спеціальний податок.

Фактично Польща намагається відокремити нормальну комерційну прибутковість від доходу, який виник виключно через геополітичний шок. Це дуже важливий момент, тому що уряд прямо наголошує: мова не йде про покарання бізнесу як такого, а про перерозподіл частини кризових прибутків на користь бюджету.

Чому Варшава пішла на цей крок

Поштовхом до рішення стала ескалація конфлікту на Близькому Сході, яка порушила глобальні ланцюги постачання нафти та нафтопродуктів і спровокувала різке підвищення цін.

• Польський уряд уже був змушений знизити ПДВ на бензин і дизель до 8%.
• Акцизні ставки на моторне пальне були зменшені до мінімально допустимого законом рівня.
• 13 травня 2026 року Міністерство фінансів та економіки Польщі продовжило дію тимчасових податкових пільг до 31 травня 2026 року.
• Попередньо ці заходи мали завершитися 15 травня.

Тобто польський бюджет уже взяв на себе частину удару від високих нафтових котирувань. Урядова логіка полягає в тому, що якщо держава компенсує споживачам частину цінового шоку через податкові пільги, то бізнес, який отримує надприбутки від тієї ж кризи, також має брати участь у фінансуванні антикризових заходів.

Як працюватиме механізм оподаткування

Проєкт закону має номер UD411. У ньому передбачено модель self-assessment, тобто самостійного розрахунку податкових зобов’язань компаніями.

• Компанії сплачуватимуть щомісячні авансові платежі.
• Після завершення року подаватиметься річна податкова декларація.
• Уряд наголошує, що така модель має зменшити адміністративне навантаження як на бізнес, так і на податкові органи.

Водночас ключовим елементом залишається саме механізм порівняння поточних фінансових результатів із базовим рівнем 2025 року. Це означає, що Польща не вводить універсальний додатковий податок на весь прибуток паливного сектору, а намагається вилучити лише кризову складову доходу.

Що це означає для ринку нафти й нафтопродуктів

• Польща фактично визнає, що нинішня цінова хвиля має геополітичне походження, а не є наслідком звичайного ринкового циклу.
• Основним фактором ризику залишаються перебої глобальних ланцюгів постачання, пов’язані з конфліктом на Близькому Сході.
• Податкова політика дедалі більше використовується як інструмент стримування соціального й економічного ефекту від дорогих енергоносіїв.
• Ринок отримує сигнал, що надмірна прибутковість під час криз може бути предметом тимчасового державного перерозподілу.
• Водночас Польща прямо посилається на практику інших країн ЄС, які вже застосовували подібні механізми під час попередніх енергетичних криз.

Це свідчить про важливу зміну підходу в Європі: держави дедалі активніше втручаються у паливний ринок у періоди різкої зовнішньої турбулентності. Якщо раніше головним інструментом були субсидії або податкові пільги для споживачів, то тепер до них додається ще й механізм вилучення кризових прибутків у виробників та трейдерів.

Що змінюється у ціноутворенні

• Польща вже фактично використала два класичні антикризові механізми — зниження ПДВ і скорочення акцизного навантаження.
• Тепер додається третій елемент — обмеження надприбутковості паливного сектору.
• Це означає, що ціна пального дедалі більше залежить не лише від світових нафтових котирувань, а й від державної податкової політики.
• Модель із референтною маржею показує, що Варшава намагається зберегти базову рентабельність бізнесу, але водночас не дозволити кризі генерувати надмірні прибутки.

Для всього європейського паливного ринку це важливий сигнал. Якщо висока волатильність нафти збережеться, держави можуть дедалі активніше переходити від прямого субсидування до моделі часткового перерозподілу доходів енергетичного сектору.

Що видно щодо енергетичної стійкості та кризового реагування

• Польський уряд прямо пов’язує податкові зміни з ризиками для глобальних постачань нафти через конфлікт на Близькому Сході.
• Рішення про продовження пільгового оподаткування до 31 травня 2026 року демонструє готовність держави використовувати фіскальні інструменти для стабілізації внутрішнього ринку.
• Сам механізм windfall tax свідчить про прагнення уряду підвищити економічну стійкість бюджету в умовах високих витрат на підтримку споживачів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IBFD

Європейський Союз розглядає можливість запровадження податку на надприбутки енергетичних компаній, які виникли на тлі зростання цін після початку війни в Ірані. Для ринку нафти й нафтопродуктів це означає, що політична реакція на цінові шоки може перейти від моніторингу до прямого перерозподілу частини прибутків енергетичного сектору.

ЄС обговорює податок на воєнні надприбутки енергетичних компаній

Міністри енергетики країн Європейського Союзу обговорюють створення податку на надприбутки енергетичних компаній, отримані внаслідок підвищення цін після початку війни в Ірані. Про це 13 травня 2026 року заявив міністр енергетики Греції Ставрос Папаставру.

Надприбутки у цьому контексті означають додатковий прибуток, який компанії отримують не через зростання ефективності чи інвестиції, а через різке подорожчання енергоресурсів під впливом воєнного чинника. Саме такий прибуток і став предметом політичного обговорення в ЄС.

Що саме обговорюють у ЄС

• Європейські міністри енергетики розглядають можливість створення податку на надприбутки енергетичних компаній.
• Підставою для дискусії стали цінові стрибки, що відбулися після початку війни в Ірані.
• За словами міністра енергетики Іспанії Сари Аагесен, п’ять країн ЄС, включно з Іспанією, підтримують ідею такого податку.
• Міністри енергетики ЄС мають зустрітися у Нікосії у четвер, 14 травня 2026 року.

Чому це важливо для ринку нафти й нафтопродуктів

Обговорення податку показує, що в ЄС воєнне зростання цін на енергоносії розглядають не лише як ринковий процес, а й як проблему розподілу фінансового навантаження між споживачами, державами та компаніями. Якщо енергетичні компанії отримують додатковий прибуток через зовнішній шок, уряди можуть вимагати, щоб частина цього прибутку була спрямована на пом’якшення наслідків високих цін.

Для ринку нафтопродуктів це має практичне значення: політичний тиск на маржу енергетичних компаній може посилитися саме в періоди, коли геополітика провокує різке подорожчання нафти, пального або інших енергоресурсів. Водночас, йдеться саме про обговорення, а не про вже ухвалене рішення.

Політичний сигнал для енергетичних компаній

Заява про підтримку з боку п’яти країн ЄС, включно з Іспанією, свідчить про формування групи держав, які вважають податковий інструмент прийнятною відповіддю на воєнне зростання цін. Для енергетичних компаній це означає ризик того, що надприбутки, пов’язані з кризовою кон’юнктурою, можуть стати окремим об’єктом регулювання.

Ключовий висновок для паливного ринку полягає в тому, що геополітичний шок уже впливає не лише на ціни, а й на податкову політику. ЄС фактично обговорює механізм, за якого частина фінансового ефекту від воєнного подорожчання енергоносіїв може бути вилучена у компаній через спеціальний податок.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

Рекордний квартальний прибуток TotalEnergies у 4,96 млрд євро на тлі стрибка нафтових цін загострив у Франції політичну суперечку: чи має держава додатково оподатковувати енергетичні компанії, які отримують надприбутки під час воєнних і логістичних шоків, чи ефективніше примушувати їх стримувати ціни для споживачів.

Рекордний прибуток TotalEnergies знову відкрив у Франції дискусію про податок на надприбутки

Прибуток майже 5 млрд євро став політичним подразником

TotalEnergies оголосила про рекордний прибуток у 4,96 млрд євро за перший квартал 2026 року. Це на 51% більше, ніж роком раніше. Такий результат одразу повернув у французький політичний порядок денний питання про windfall tax — податок на надприбутки, тобто додаткове вилучення частини доходів, які компанія отримує не лише завдяки власній ефективності, а й через зовнішній ціновий шок.

Фінансовий комітет Національної асамблеї Франції повідомив, що генеральний директор TotalEnergies Патрік Пуянне має відповісти на запитання депутатів 17 червня. Це означає, що дискусія виходить за межі звичайної критики нафтового бізнесу й переходить у площину парламентського контролю.

Нафтовий шок і Ормузька протока

Ключовий фон для цієї дискусії — різке зростання світових цін на нафту після початку війни США з Іраном. У матеріалі зазначено, що конфлікт фактично заблокував Ормузьку протоку — один із найважливіших морських маршрутів для світової енергетики.

• Через Ормузьку протоку проходить майже п’ята частина світової нафти, тому будь-яке обмеження руху в цьому коридорі швидко впливає на котирування.
• Зростання нафтових цін напряму підсилює вартість бензину й дизельного пального, оскільки сировина залишається базовою складовою собівартості нафтопродуктів.
• Для споживачів це означає ризик швидкого перенесення зовнішнього шоку в роздрібні ціни на АЗС.

Цінові обмеження TotalEnergies: жест для споживачів чи захист від податку

Після стрибка нафтових цін TotalEnergies оголосила, що обмежить ціни на своїх автозаправних станціях, а також запровадить знижки на травневі святкові вихідні. Дизельне пальне, яке вже було обмежене на рівні 2,25 євро за літр, у ці періоди подешевшало до 2,09 євро за літр.

Для водіїв це практичний результат: компанія фактично бере на себе частину цінового тиску. Але для опозиційних політиків цього недостатньо. Вони вважають, що енергетичні компанії, які заробляють на воєнному ціновому шоку, мають сплачувати додатковий податок із надзвичайних прибутків.

«Вони є воєнними наживниками, які мають сплатити податок зі своїх надзвичайних прибутків», — позиція опозиційних політиків, наведена в матеріалі.

Уряд Франції обережний: енергетична незалежність проти фіскального тиску

Французький уряд не поспішає підтримувати жорстке додаткове оподаткування TotalEnergies. Міністр торгівлі Серж Папен заявив, що Франції пощастило мати велику компанію, яка видобуває й переробляє нафту та стримує ціни під час травневих свят.

«Нам пощастило мати велику компанію, як Total, яка видобуває й переробляє нафту та стримує ціни під час травневих свят», — Серж Папен, міністр торгівлі Франції.

Речниця уряду Мод Брежон також стала на захист компанії, пов’язавши її значення не лише з прибутками, а й з енергетичною безпекою держави.

«Легко критикувати Total. Це французька компанія, яку всі люблять ненавидіти. Але наявність великої нафтової компанії є ключовою частиною нашого енергетичного суверенітету й незалежності», — Мод Брежон, речниця уряду Франції.

Проблема оподаткування: прибутки є, але не обов’язково у Франції

Аргумент TotalEnergies полягає в тому, що основна частина прибутків компанії формується за межами Франції. Компанія нагадує, що торік сплатила 19 млрд євро податків у світі. Водночас її французькі нафтопереробні заводи, за матеріалом, частіше працюють зі збитками, ніж із прибутком.

Саме це робить податок на надприбутки складним інструментом. Якщо прибуток створюється переважно за кордоном, внутрішнє французьке оподаткування може мати обмежений фіскальний ефект і водночас створити ризик для цінових обмежень на АЗС.

«Оподаткування цих прибутків не працює. Допомагає інше — заохочувати Total зберігати обмеження цін на пальне. Це реальна вигода для французьких водіїв», — Елізабет Борн, колишня прем’єр-міністерка Франції.

TotalEnergies уже попередила, що може припинити дію цінових обмежень, якщо Франція запровадить додаткові податки на її внутрішні операції. Це перетворює податкову дискусію на практичний вибір: отримати більше бюджетних надходжень або зберегти прямий механізм стримування цін для споживачів.

Повторення сценарію 2022 року

Ситуація нагадує політичний тиск на TotalEnergies у 2022 році, коли компанія також отримала рекордні прибутки на тлі різкого зростання енергетичних цін після вторгнення росії в Україну. Тоді Патріка Пуянне 11 разів допитували депутати, але парламент не зміг ухвалити податок на надприбутки енергетичних компаній.

Нинішня суперечка показує, що для паливного ринку Франції ключовим стає не лише рівень світових цін на нафту, а й те, як держава обирає між трьома цілями:

• захистити споживачів від різкого подорожчання бензину й дизельного пального;
• отримати частину надприбутків енергетичних компаній до бюджету;
• не послабити власну енергетичну незалежність, зберігши в країні потужну інтегровану нафтову компанію.

Висновки

Для ринку нафти й нафтопродуктів цей кейс важливий ширше, ніж лише французька політика. Він демонструє, що в умовах геополітичного шоку ціна пального формується не тільки котируваннями нафти, логістикою й переробкою, а й політичними рішеннями щодо оподаткування, цінових обмежень та ролі великих енергетичних компаній у системі енергетичної безпеки.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: ModernGhana

Європейський Союз знову переходить до антикризової логіки на енергетичному ринку: п’ять країн ЄС закликали запровадити загальноєвропейський податок на надприбутки енергетичних компаній, щоб профінансувати тимчасову підтримку споживачів, стримати інфляцію й не перевантажувати державні бюджети. Для ринку пального це важливий сигнал: коли Європа одночасно говорить про прозорість ринку, адресні кризові заходи й захист ресурсного забезпечення, це означає, що період цінової турбулентності вже сприймається не як короткий сплеск, а як повноцінний стрес-сценарій для всього ланцюга постачання.

Європа відповідає на ціновий шок фіскальними й кризовими механізмами, а для ринку пального України головним стає баланс між прозорістю, конкуренцією й ресурсом

Суть нинішньої дискусії в ЄС проста: коли ціни на пальне різко зростають через війну й розриви на глобальному енергоринку, влада намагається не лише пом’якшити удар по споживачу, а й показати, що ринок не може працювати в режимі, де суспільство платить повну ціну кризи, а вигоду отримують лише окремі компанії. Саме тому міністри фінансів Німеччини, Італії, Іспанії, Португалії й Австрії закликали Єврокомісію розробити правовий механізм внеску з надприбутків на рівні всього ЄС.

«Це дало б змогу профінансувати тимчасову підтримку, особливо для споживачів, і стримати зростання інфляції без додаткового навантаження на державні бюджети. Це також стало б чітким сигналом, що ті, хто отримує вигоду з наслідків війни, мають зробити свій внесок у зменшення тягаря для суспільства», — йдеться у листі міністрів фінансів п’яти країн ЄС до Єврокомісії.

Що саме відбувається в ЄС

• П’ять країн ЄС — Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія й Австрія — виступили за загальноєвропейський податок на надприбутки енергетичних компаній.
• Ідея полягає в тому, щоб за рахунок цього інструменту фінансувати тимчасову підтримку споживачів на тлі високих цін на енергію.
• У листі міністрів окремо наголошено на ринкових викривленнях та фіскальних обмеженнях, тобто на ситуації, коли ціни ростуть швидше, ніж держави можуть компенсувати це прямими бюджетними видатками.
• Єврокомісія підтвердила, що отримала лист і оцінює пропозицію, а також працює з державами-членами над цільовими кризовими заходами у відповідь на нинішню енергетичну кризу в Європі.
• При цьому в самому листі не деталізовано, якою саме має бути ставка податку і на які компанії він має поширюватися.

Це принципово важливо для розуміння поточного моменту. Мова вже не лише про ціни як такі, а про те, як перерозподілити наслідки шоку між ринком, державою і споживачем. Для ринку пального України така логіка знайома: коли зовнішній шок стає системним, питання вже не тільки в собівартості ресурсу, а й у тому, як зберегти фізичне

Чому це напряму стосується України

Європа залишається сильно залежною від імпортного пального, і саме тому вона особливо чутлива до конфлікту на Близькому Сході. У Reuters прямо зазначено, що європейські ціни на газ зросли більш як на 70% з 28 лютого 2026 року, коли почалася війна США та Ізраїлю проти Ірану. Окремо енергетичний комісар ЄС Дан Йоргенсен вказав на короткострокову стурбованість постачанням перероблених нафтопродуктів, зокрема дизельного пального й авіаційного пального. Для України саме цей акцент має особливу вагу, тому що дизель — це опора вантажної логістики, агросектору, генерації, комунального транспорту й значної частини критичної економіки.

• Зростання цін на нафту і газ для ЄС уже перетворилося на політичну тему, а не лише на ринкову статистику.
• Дизельне пальне названо серед продуктів, щодо яких у Брюсселі існує особлива короткострокова стурбованість.
• Отже, криза переходить у фазу, де ресурсне забезпечення і цінова стабільність розглядаються разом, а не окремо.

Саме тому український ринок пального має дивитися на ситуацію не лише через призму котирувань, а й через те, як ЄС вибудовує кризове управління. Якщо Брюссель повертається до інструментів 2022 року, то це ознака того, що шок вважають достатньо глибоким і довготривалим, щоб знову включати надзвичайні регуляторні механізми.

Прозорість ринку і ресурсне забезпечення в кризовий період

Найважливіше в цій історії — баланс. З одного боку, уряди хочуть показати, що ринок не може непрозоро заробляти на кризі. З іншого — сам паливний сектор наголошує, що його першочергове завдання зараз не демонстрація високих прибутків, а збереження фізичного постачання моторного пального в дедалі складніших умовах. Саме в цій точці сходяться два підходи: прозорість ринку й ресурсне забезпечення. Якщо держава тисне лише на маржу, не враховуючи логістичний і сировинний ризик, вона може підірвати стійкість постачання. Якщо ж держава взагалі не реагує, суспільство отримує неконтрольований ціновий шок.

«Наша головна мета — підтримувати постачання пального та моторних палив у Німеччині в умовах, які стають дедалі складнішими», — заявила Німецька паливно-енергетична асоціація.

• Прозорість ринку в кризу означає, що влада хоче бачити, хто і як заробляє на стрибку цін.
• Ресурсне забезпечення означає здатність ринку фізично утримувати постачання, навіть коли дорожчають нафта, логістика, страхування й оборотний капітал.
• Цільові кризові заходи — це спроба не руйнувати ринок загальним тиском, а втручатися адресно там, де це потрібно для захисту споживача і стійкості системи.

Для України цей баланс особливо чутливий. Внутрішній ринок пального працює в умовах війни, а отже будь-яка політика, пов’язана з регулюванням маржі, податковим вилученням чи адміністративним стримуванням цін, має оцінюватися не тільки з точки зору соціального ефекту, а й з точки зору збереження безперервного постачання. Reuters-фрейм тут показовий: навіть у великій економіці ЄС розмова про надприбутки одразу впирається в питання, чи не буде підірвано спроможність ринку тримати ресурс.

Що додає IEA до цієї картини

Міжнародне енергетичне агентство, IEA, дає до нинішньої дискусії ключову рамку: у разі серйозного порушення постачання нафтопродуктів країни-члени мають тримати запаси, еквівалентні щонайменше 90 дням чистого імпорту нафти, і бути готовими до колективної реакції на серйозні перебої. IEA окремо підкреслює, що екстрене реагування може поєднувати вивільнення запасів і заходи зі стримування попиту.

• IEA розглядає кризове реагування не лише як інтервенцію запасами, а як комбінацію дій щодо пропозиції і попиту.
• На окремому кризовому трекері IEA станом на 2 квітня 2026 року зібрано державні заходи, спрямовані на підтримку споживачів і збереження енергії у відповідь на ринкові наслідки конфлікту на Близькому Сході.
• IEA прямо вказує, що нинішня криза спричинила безпрецедентне порушення глобальних паливних ринків, яке стискає пропозицію і тисне на економіки та домогосподарства.

Для ринку пального України ця рамка важлива з практичної точки зору. Коли країни ЄС говорять про податок на надприбутки, а IEA паралельно наголошує на запасах, колективному реагуванні й заходах зі стримування попиту, стає очевидно: під час великої енергетичної кризи стабілізація ринку не може спиратися лише на один інструмент. Потрібна комбінація прозорості, адресної підтримки, фізичної наявності ресурсу і керування попитом.

Чого ЄС уже навчився після кризи 2022 року

У нинішньому листі міністри прямо посилаються на досвід 2022 року. І це не риторика, а цілком прикладний аргумент. Єврокомісія у своєму фінальному звіті щодо надзвичайного заходу для сектору викопного палива повідомила, що так званий solidarity contribution, тобто внесок солідарності, був запроваджений як екстрений інструмент для підтримки доступності енергії для домогосподарств і бізнесу. Сукупні надходження за 2022 і 2023 податкові роки на дату звіту становили 26,150 млрд євро, а з урахуванням очікуваних залишкових надходжень — 28,661 млрд євро. Переважно ці кошти країни спрямовували на фінансову підтримку енергоспоживачів, особливо вразливих домогосподарств.

• 2022 рік став для ЄС прецедентом, коли надзвичайний податковий механізм вже використовувався як антикризовий інструмент.
• Майже 28,7 млрд євро очікуваних і зібраних надходжень показують, що це не символічний, а масштабний фіскальний ресурс.
• Ключовий урок полягає в тому, що кризовий внесок працює лише тоді, коли він пов’язаний із чіткою метою використання коштів — підтримкою споживача й утриманням системи від шокового розбалансування.

Саме тут для України проглядається найцінніший практичний висновок. У період кризи сама по собі дискусія про маржу, надприбутки чи ціни мало що дає, якщо не зрозуміло, на що підуть вилучені кошти і чи посилять вони стійкість системи. Європейський підхід, при всіх суперечках довкола нього, цієї логіки не приховує: втручання має бути адресним, юридично міцним і прив’язаним до захисту споживача та стабільності постачання.

Що це означає для українського ринку пального зараз

• Перший висновок: зовнішній енергетичний шок Європа вже трактує як кризу, а не як тимчасовий сплеск.
• Другий висновок: дизель і інші перероблені нафтопродукти опинилися в центрі уваги, отже сегмент моторних палив стає найчутливішою ланкою ринку.
• Третій висновок: баланс між прозорістю ринку і ресурсним забезпеченням стає ключовим — без нього або споживач платить надто багато, або система ризикує втратити стійкість постачання.
• Четвертий висновок: криза вимагає не одного рішення, а пакета — від фіскальних механізмів до запасів, адресної підтримки і заходів зі стримування попиту.

Отже, для України нинішній європейський сигнал читається дуже чітко. Коли ринок входить у фазу цінового стресу, недостатньо лише спостерігати за котируваннями. Потрібно одночасно бачити, як формується маржа, як забезпечується фізичне постачання, хто несе основний тягар шоку і чи є в системи запас міцності на випадок затяжної турбулентності. Саме тому розмова про прозорість ринку й ресурсне забезпечення в період кризи стає не теоретичною, а практичною умовою енергетичної безпеки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters; European Commission; IEA; IEA