Франція одночасно посилює контроль за дотриманням європейських санкцій проти росії, переглядає підходи до розвитку енергетики та фіксує рекордні показники експорту електроенергії. Події охоплюють нафтовий, газовий, ядерний та відновлюваний сегменти й формують нову конфігурацію енергетичної безпеки Європи.

Енергетична безпека та санкційний контроль

Військово-морські сили Франції повторно захопили танкер з російською нафтою. За інформацією ЗМІ, йдеться про судно GRINCH, яке нині перебуває під прямим контролем французьких ВМС.

• Біля узбережжя Франції посилено військово-морські конвої для операцій із затримання нафтових суден із сумнівними документами.
• Під перевіркою перебувають 14 суден у Середземному морі та 9 суден поблизу Британії.
• Мета операцій — запобігання обходу європейських санкцій на російську нафту.

Президент росії публічно назвав дії Франції «піратством», що свідчить про загострення політичної напруги навколо контролю морських постачань.

Водночас Франція ініціює координаційний дзвінок із країнами G7, Північної Європи та Балтії щодо підтримки енергетичної мережі України, з огляду на ризики для інфраструктури в умовах воєнних дій.

Ядерна енергетика та регуляторні зміни

З 1 січня 2026 року у Франції припинив дію механізм ARENH, який забезпечував регульований доступ до історичної ядерної електроенергії. Його замінив Універсальний ядерний внесок (VNU).

• VNU не встановлює фіксовану адміністративну ціну.
• Ціноутворення базується на ринкових цінах.
• Запроваджено механізм перерозподілу доходів при перевищенні порогів 78 євро/МВт-год та 110 євро/МВт-год.

EDF уклала три десятирічні контракти з дочірніми компаніями групи Orano на загальний обсяг 500 ГВт-год на рік, з початком постачання у 2028 році. Загальна кількість довгострокових ядерних контрактів EDF із промисловістю зросла до 12 угод.

Окремо ArcelorMittal підписав контракт на розподіл ядерного виробництва, що забезпечує доступ до частки електроенергії з французького ядерного флоту на 18 років.

Електроенергія: надлишок і рекорди

Франція у 2025 році встановила історичний рекорд експорту електроенергії, забезпечивши понад 92 ТВт-год чистого експорту.

• Профспілка FNME-CGT повідомляє про надлишок електроенергії на внутрішньому ринку.
• Низький попит дозволяє EDF зосередитися на технічному обслуговуванні та підготовці персоналу.
• Поставлено під сумнів доцільність подальшого тиску на максимальні виробничі показники.

Нафта, газ і корпоративні стратегії

TotalEnergies у четвертому кварталі 2025 року:

• Збільшила видобуток нафти й газу на 5%.
• Показала зростання маржі нафтопереробки на 231%.
• Компенсувала падіння цін на нафту та LNG.

Компанія також оголосила про скорочення інвестицій у чисте паливо, очікуючи пом’якшення мандату SAF з боку ЄС.

TotalEnergies і Bapco Energies створюють спільне підприємство BxT Trading з частками 50/50, яке спиратиметься на потоки з нафтопереробного заводу Bapco.

Відновлювана енергетика та інновації

• TotalEnergies і Google підписали 21-річний контракт на постачання 1 ТВт-год електроенергії з майбутньої сонячної станції в Малайзії.
• Engie закрила фінансування сонячного парку Khazna потужністю 1,5 ГВт в ОАЕ з початком роботи у 2028 році.
• VSB ввела в експлуатацію вітровий проєкт потужністю 32,4 МВт, який вироблятиме 78 ГВт-год на рік.
• Allianz придбає 20,25% офшорної ВЕС потужністю 500 МВт.

У сфері зберігання енергії Alpiq збільшила портфель BESS до понад 750 МВт після придбання системи Cheviré.

Досвід Франції підтверджує критичну роль контролю логістики та диверсифікації джерел нафти й електроенергії. Військовий супровід, резервні маршрути та міжнародна координація є ключовими для стійкості енергосистем. Перехід до ринкових механізмів із перерозподілом доходів демонструє можливі підходи до балансування цін і надприбутків.

Джерело: Terminal

За матеріалами:  повідомлень

Візит путіна до Індії для саміту з Нарендрою Моді стає спробою кремля закріпити енергетичні, оборонні та економічні зв’язки з одним із ключових клієнтів російської нафти, тоді як західні санкції посилюють тиск на російський енергетичний сектор. Індія, третій у світі імпортер та споживач нафти, з одного боку зменшує імпорт російської сировини під впливом санкцій США, а з іншого — розширює участь у російських upstream-активах, цивільній ядерній енергетиці та оборонних програмах, одночасно вибудовуючи альтернативні логістичні коридори та платіжні механізми.

Структура інтересів: нафта, оборона, ядерна співпраця та торгівля

Індія та росія входять у фазу перегляду балансу взаємозалежності, де ключовими вузлами є:

• енергетика (морські постачання нафти, частки в родовищах, дивіденди, ядерне паливо);
• оборонні програми (S-400, Су-30, потенційні Су-57);
• цивільна ядерна енергетика (шестиблоковий проєкт на 6000 МВт у Куданкуламі);
• торгівля та платіжні механізми (ціль у $100 млрд, розрахунки рупія–рубль);
• логістика та індустріальна кооперація (МТК, морський маршрут Ченнаї–Владивосток, рідкоземельні елементи, добрива, алюміній).

Системна карта інтересів Індії та росії в енергетиці й безпеці

1. Нафтова взаємозалежність на тлі санкцій

Базовий контекст

• росія залишається провідним постачальником нафти до Індії, яка є третім за величиною імпортером і споживачем нафти у світі.
• Морські постачання російської нафти до Індії — критичне джерело доходів для москви, але санкції Заходу з 2022 року почали відчутно обмежувати продажі.
• Після посилення санкцій США проти двох найбільших російських нафтових виробників — «Роснєфть» та «Лукойл» — імпорт індійської нафти у поточному місяці має досягти мінімуму щонайменше за три роки.

Поведінка індійських нафтопереробників

• Частина індійських НПЗ повністю припинила імпорт російської нафти через санкційний тиск.
• Indian Oil Corp (IOC) продовжує купувати російську нафту, але лише в несанкціонованих контрагентів.
• Bharat Petroleum Corp перебуває на фінальній стадії переговорів щодо нових замовлень.
• Reliance Industries, найбільший індійський покупець російської нафти, заявила, що перероблятиме лише обсяги, які прибудуть після 22 листопада, причому на заводі, орієнтованому на внутрішній ринок.

Nayara Energy як тест на стійкість логістики

• Nayara Energy, індійський НПЗ з російською участю (частково належить «Роснєфті»), зараз працює виключно на російській нафті, оскільки інші постачальники відійшли.
• москва прагне, щоб Індія збільшила локальні продажі пального Nayara та завантаження її потужностей.

Висновки для енергетичної безпеки

• Санкційний тиск уже змінює структуру постачання, змушуючи Індію:
  • зменшувати імпорт російської нафти (мінімум за три роки);
  • перерозподіляти обсяги між державними й приватними НПЗ залежно від санкційних ризиків;
  • опрацьовувати нові схеми закупівель через несанкціонованих трейдерів та довгострокові контракти.
• Водночас для росії збереження індійського ринку стає критичним, оскільки:
  • Індія — найбільший клієнт російської морської нафти;
  • втрата такого покупця поглибила б цінові знижки та логістичні витрати москви.

2. Upstream-активи: довгі гроші, короткі ризики

Долі індійських часток у російських родовищах

• ONGC прагне зберегти 20% частку у проєкті Sakhalin-1 на Далекому Сході росії.
• Консорціум Oil India, Indian Oil, Bharat PetroResources має:
  • 23,9% у JSC Vankorneft;
  • 29,9% у Tass Yuryakh Neftegazodobycha.
• ONGC Videsh, закордонне «крило» ONGC, володіє 26% у JSC Vankorneft.
• Oil India має 50% у ліцензійному блоці License 61 у росії.

Фінансові складові

• Мільйони доларів дивідендів, що належать індійським компаніям від цих активів, застрягли в російських банках.

Висновки щодо інвестиційної та енергетичної безпеки

• Індія, попри санкційні ризики, не виходить з російських upstream-проєктів, фіксуючи довгостроковий доступ до ресурсів.
• Блокування дивідендів:
  • зменшує фінансову привабливість цих активів;
  • підштовхує до пошуку альтернативних платіжних каналів та компенсаційних механізмів (у т.ч. через розрахунки в рупіях).

3. Цивільна ядерна енергетика: Куданкулам як опорний проєкт

Конфігурація проєкту

• Індія та росія мають партнерство у цивільній ядерній енергетиці з будівництва шести енергоблоків по 1000 МВт кожен на АЕС Куданкулам у штаті Тамілнад.
• Два енергоблоки уже працюють, чотири — в стадії будівництва.
• росія забезпечуватиме паливо для всього проєкту.
• Обговорюються нові майданчики для розміщення:
  • великих російських енергоблоків;
  • малих модульних реакторів.

Енергетичні та інфраструктурні висновки

• Куданкулам формує щонайменше 6000 МВт інстальованої потужності у рамках індо-російської співпраці — це:
  • зменшує залежність Індії від імпорту викопного палива;
  • диверсифікує енергетичний баланс за рахунок базової безвуглецевої генерації.
• Постачання палива з росії означає, що:
  • ядерна генерація частково прив’язана до російських ланцюгів постачання;
  • система безпеки Індії потребує паралельного розвитку альтернативних постачальників та запасів палива (у межах дозволеного міжнародними угодами).

4. Оборона: Су-30, Су-57 та S-400 як елемент геополітичного балансу

Поточні можливості

• Винищувачі Су-30 російського виробництва складають більшість з 29 індійських винищувальних ескадрилій.
• росія запропонувала Індії свій найсучасніший винищувач Су-57, який, за даними двох індійських посадовців, буде предметом обговорення на поточному саміті.
• Індія вже має три дивізіони російської С-400 і розглядає можливість закупівлі ще двох за угодою 2018 року, поставки за якою ще тривають.

«Індія, ймовірно, обговорюватиме закупівлю додаткових установок російської системи протиповітряної оборони С-400», — сказав минулого тижня секретар Міністерства оборони Раджеш Кумар Сінґх.

Висновки для критичної інфраструктури та військової складової

• Залежність ВПС Індії від платформ російського походження (Су-30, потенційно Су-57) означає:
  • глибоку інтеграцію у російські ланцюги постачання запчастин і сервісу;
  • необхідність балансувати між санкційними ризиками та потребами у модернізації парку.
• Розгортання додаткових комплексів S-400 посилює:
  • захист критичної інфраструктури (військові бази, енергетичні об’єкти, вузли управління);
  • стримуючий потенціал Індії у регіоні.

5. Торгівля, платіжні механізми та індустріальна диверсифікація

Торговельна динаміка

• Індія та росія поставили мету збільшити двосторонню торгівлю до $100 млрд до 2030 року.
• За короткий період:
  • торгівля зросла більш ніж у п’ять разів — з близько $13 млрд у 2021 році до понад $68 млрд у 2024–2025 роках, насамперед завдяки імпорту енергоносіїв Індією;
  • за період з квітня по серпень обсяг торгівлі знизився до $28,25 млрд через низькі ціни на нафту.

Платіжні механізми: рупія–рубль

• Індія та росія розширили розрахунки в рупіях та рублях, щоб:
  • захистити торгівлю від санкцій;
  • зменшити залежність від валют третіх країн.
• Уряд Індії та Резервний банк Індії:
  • спростили такі платежі;
  • дозволили інвестувати надлишкові залишки рупій у такі активи, як державні цінні папери.

Диверсифікація поза традиційною «нафта–зброя»

• Підписаний цього року пакт про промислову кооперацію розширює співпрацю до сфер:
  • алюміній;
  • добрива;
  • залізниці;
  • гірничі технології;
  • рідкоземельні елементи.
• Сторони працюють над посиленням транспортної та логістичної зв’язаності:
  • через Міжнародний транспортний коридор «Північ–Південь» (МТК);
  • через <strongзапропонований морський маршрут «Ченнаї–Владивосток» для прискорення торгівлі з Центральною Азією та Європою.

Висновки для економічної та логістичної стійкості

• Різке зростання торгівлі до понад $68 млрд показує, що:
  • енергетичний компонент домінує в двосторонньому балансі;
  • кожна зміна цін на нафту миттєво відбивається на статистиці (падіння до $28,25 млрд упродовж кількох місяців).
• Розрахунки в рупіях–рублях:
  • пом’якшують вплив доларових санкцій;
  • перенаправляють фінансові ризики у площину валютного контролю й управління надлишковими залишками.
• Індустріальна диверсифікація та розвиток МТК і морського маршруту Ченнаї–Владивосток посилюють:
  • логістичну стійкість двосторонньої торгівлі;
  • зменшують залежність від окремих «вузьких місць» традиційних морських шляхів.

6. Торговельні угоди та регуляторне середовище

Вільна торгівля з ЄАЕС

• Індія та росія працюють над угодою про зону вільної торгівлі з Євразійським економічним союзом, щоб:
  • знизити тарифи;
  • пом’якшити нетарифні бар’єри;
  • розширити доступ до ринків для ключових товарів.

Регуляторні висновки

• Створення ЗВТ з ЄАЕС:
  • інституціоналізує вже існуючу енергетичну залежність через зниження бар’єрів;
  • може посилити роль індійських компаній у російських ланцюгах постачання енергоносіїв та сировини.

Висновок

Ключові стратегічні зміни

• Нафта та енергетика:
  • Індія прагне зберегти доступ до дешевої російської нафти, але знижує обсяги імпорту під тиском санкцій і ризиків вторинних санкцій.
  • росія, втрачаючи маневр у відносинах із Заходом, поглиблює залежність від індійського ринку, пропонуючи додаткові активи, знижки та інфраструктурні проєкти.
• Upstream та ядерна енергетика:
  • Індія послідовно утримує значні частки у російських родовищах, формуючи ресурсну базу на десятиліття.
  • Куданкулам з шістьма блоками по 1000 МВт стає опорною точкою ядерної співпраці, де росія не лише будує, а й постачає паливо.
• Оборона й критична інфраструктура:
  • Домінування Су-30 у ВПС Індії та потенційні закупівлі Су-57 і додаткових S-400 укріплюють військову складову критичної інфраструктури, але підвищують залежність від російських технологій.
• Фінанси та торгівля:
  • Стрибок двосторонньої торгівлі з $13 млрд до понад $68 млрд за три–чотири роки показує нафтову надконцентрацію у структурі обмінів.
  • Розрахунки рупія–рубль із можливістю вкладення надлишків у державні папери створюють нову фінансову архітектуру під санкційним тиском.
• Логістика та індустрія:
  • МТК «Північ–Південь» і морський маршрут Ченнаї–Владивосток переформатовують транспортні осі, відкриваючи додаткові виходи на Центральну Азію та Європу.
  • Промислова кооперація у галузях алюмінію, добрив, рідкоземельних елементів та залізниць зменшує надмірну концентрацію співпраці на нафті та озброєннях.

Джерела

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Нова прем’єр-міністерка Японії Санае Такаїчі робить ставку на швидший перезапуск ядерних реакторів, щоб скоротити імпортну залежність та вписатися у плани декарбонізації. Курс передбачає збільшення частки атомної генерації до 20% електропостачання до 2040 року (нині <10%) після 14 перезапущених із 33 реакторів і ще 11 у процесі погодження. Паралельно уряд охолоджує підтримку великих сонячних проєктів (за участі обладнання з Китаю) та переважно відмовляється від офшорної вітроенергетики після рішення Mitsubishi припинити 3 проєкти. Призначення Рьосеї Акадзави міністром економіки, торгівлі та промисловості сигналізує готовність Токіо обговорювати розширення закупівель енергоносіїв у США, але без конкретних зобов’язань щодо $44 млрд проєкту Alaska LNG.

Ядерний прискорювач Японії та нафтогазові ринки

Контекст і цифри

• <10% — поточна частка атомної генерації в електропостачанні Японії; ціль — 20% до 2040 року.
• 30% — частка атомної енергії до аварії на «Фукусімі» у 2011 році.
• 14/33 — кількість перезапущених реакторів від загальної кількості; ще 11 — у процесі погодження на перезапуск.
• 3 — офшорні вітропроєкти, від яких відмовився Mitsubishi.
• $44 млрд — вартість Alaska LNG, щодо якого наразі немає зобов’язань.

Політичні кроки уряду

• Прискорення перезапусків АЕС «настільки швидко, наскільки це безпечно» — центральний інструмент зниження імпортної залежності.
• Перегляд пріоритетів ВДЕ: зменшення підтримки великих сонячних проєктів із китаєзалежним обладнанням; переважна відмова від офшорної вітроенергетики.
• Сигнал США: призначення Рьосеї Акадзави (перемовник у недавній торговельній угоді зі США) міністром із енергетичним портфелем та готовність до переговорів щодо збільшення закупівель американської енергії.

Можливий вплив на ринки нафти й нафтопродуктів

• Зниження структурного попиту на нафту в електрогенерації у середньо- та довгостроковій перспективі, якщо атомна частка зросте з <10% до 20% до 2040 року. Логіка: більше безвуглецевої базової генерації — менше потреби у нафтопродуктах як у резервній/піковій генерації та менше імпортної енергоємності загалом.
• Менша волатильність імпортного рахунку: прискорені перезапуски зменшують чутливість до зовнішніх шоків і сезонних коливань, що опосередковано тисне на премії до цін на нафтопродукти для Японії.
• Сигнал для нафтотрейдингу АТР: якщо вектор на АЕС буде послідовним, трейдери можуть перепозиціонувати спотові та термінові потоки у бік ринків із стійкішим попитом, зменшуючи арбітражні потоки в Японію.
• Американський фактор: потенційне розширення закупівель енергоносіїв у США підвищує роль довгих ланцюгів постачання з Північної Америки; без зобов’язань щодо Alaska LNG на $44 млрд короткостроковий ефект для нафти обмежений.
• Відмова від частини ВДЕ-проєктів (офшорний вітер, великі сонячні) може тимчасово підтримати попит на традиційні енергоносії, але фокус на АЕС компенсує цю підтримку в середньостроковому горизонті.

Причинно-наслідкові зв’язки

• Політика уряду
  • Прискорення перезапусків АЕС → зростання базової генерації → менше імпортної залежності → помірніший попит на нафту/нафтопродукти для енергосектору.
  • Менше підтримки великих сонячних проєктів і офшорного вітру → короткострокова підтримка викопного попиту ↔ середньострокове зниження через АЕС.
  • Сигнал США (Акадзава) → переговори щодо збільшення закупівель енергії зі США → потенційна перебудова торгових маршрутів; без зобов’язань по Alaska LNG.
• Ключові числа
  • <10% → 20% атомної генерації до 2040 року.
  • 14/33 реакторів уже в роботі; 11 у погодженні.
  • $44 млрд — Alaska LNG (без зобов’язань).
• Ефекти для ринків
  • Структурний: поступове зменшення нафтозалежності електропостачання.
  • Ціновий: потенційне звуження премій і волатильності для Японії в нафтопродуктах.
  • Торгівля: корекція спотових/термінових потоків у АТР; зміна географії постачання з акцентом на США.

Ризики та невизначеності

• Регуляторні й безпекові процедури можуть сповільнити «швидкий» перезапуск, що відсуне ефект на ринок нафти.
• Технічні та ланцюгові обмеження у ВДЕ та постачанні обладнання (сонце/вітер) здатні змінити профіль попиту в короткому періоді.
• Без зобов’язань щодо Alaska LNG невизначеність щодо масштабів майбутніх закупівель газу/рідких палив зі США зберігається.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

Індія планує суттєво розширити участь приватного сектору у видобутку, переробці та імпорті урану, що може докорінно змінити національну ядерну енергетику та прискорити перехід країни до чистої енергії. Задекларована мета – підвищити ядерну потужність із нинішніх 9 ГВт до 100 ГВт до 2047 року, що покриє 5% зростаючих потреб країни в електроенергії.

Розвиток ядерної енергетики Індії

• Демонополізація постачання урану: уряд розглядає можливість скасування державної монополії на закупівлю уранового палива для АЕС, дозволивши приватним компаніям видобувати, переробляти та імпортувати уран.
• Контроль за безпекою: попри відкриття ринку для приватного сектору, держава збереже контроль над переробкою відпрацьованого ядерного палива та управлінням плутонієвими відходами, як це прийнято у світовій практиці.
• Необхідні законодавчі зміни: для реалізації плану знадобиться внести зміни до п’яти окремих законів і нормативних актів, зокрема у сфері енергетики та іноземних інвестицій.
• Амбітні цілі: нині понад половину попиту на електроенергію Індія задовольняє за рахунок вугілля, однак до 2047 року планується встановити 100 ГВт ядерних потужностей.
• Бюджетна підтримка: у лютому федеральний бюджет визначив ядерну енергетику як ключовий елемент довгострокової енергетичної стратегії.
• Відкриття для іноземних інвестицій: планується дозволити іноземним компаніям володіти до 49% акцій індійських АЕС.
• Зміни у законодавстві про відповідальність: уряд розглядає скасування положення про необмежену відповідальність у законах про ядерну енергетику для залучення іноземних, особливо американських, компаній.

Висновки

• Розширення участі приватного та іноземного капіталу може суттєво прискорити будівництво нових АЕС і зменшити залежність від вугілля.
• Контроль держави над критичними етапами ядерного циклу збереже національну безпеку та відповідність міжнародним нормам.
• Скасування необмеженої відповідальності є ключовим кроком для залучення глобальних технологічних лідерів до індійського ринку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

NASA прискорює плани встановити ядерний реактор на Місяці до кінця цього десятиліття, щоб забезпечити цілодобове енергопостачання для майбутніх баз та здобути першість у новій «космічній гонці» з росією та Китаєм.

Плани та передумови

• Ще у 2020 році NASA оголосило про намір побудувати базу та ядерну електростанцію на Місяці до 2026 року і запросило пропозиції від компаній, готових взятися за реалізацію проєкту.
• Термін виконання проєкту сплив, але від ідеї не відмовилися — особливо після того, як росія та Китай кілька разів заявили про плани встановити ядерні реактори на Місяці.
• Керівник «Роскосмосу» Юрій Борисов у березні 2024 року заявив, що росія разом із Китаєм розглядає можливість доставки та монтажу енергоблока на поверхні Місяця у 2033–2035 роках.

Геополітична конкуренція

• росія та Китай працюють над спільною місячною програмою розвитку ядерної космічної енергетики.
• NASA прагне випередити російсько-китайську ініціативу та встановити ядерний реактор на Місяці вже до 2030 року.
• В.о. адміністратора NASA та міністр транспорту США Шон Даффі цього тижня оголосив про прискорення планів щодо забезпечення майбутніх місячних баз ядерною енергією.

Цитати та заяви

«Ми змагаємося за Місяць, змагаємося з Китаєм за Місяць», — зазначив Шон Даффі на пресконференції цього тижня.

«Щоб мати базу на Місяці, нам потрібна енергія».

Перспективи та виклики

• Питання залишається відкритим: наскільки швидко та технічно можливо реалізувати такий проєкт.
• Результат визначить, хто першим збудує систему безперервного енергопостачання для майбутніх місячних баз, а згодом і для потенційних колоній на Марсі.

Джерело: Terminal

Першоджерело: Oilprice.com

Державна компанія ČEZ підписала фінальну угоду з південнокорейською Korea Hydro & Nuclear Power (KHNP) щодо спорудження двох нових реакторів на АЕС Дуковани. Це стало можливим після того, як чеський суд відхилив вимогу французької EDF заблокувати контракт.

Юридичні аспекти та хід процесу

• Французька EDF намагалася оскаржити результати тендера, посилаючись на нібито порушення процедур відбору.
• Суд у Брно попередньо призупиняв підписання угоди, однак у червні 2025 року апеляційна інстанція зняла обмеження.
• Це дало змогу уряду Чехії офіційно укласти контракт із KHNP у середу, 5 червня.

Ключові параметри проєкту

• Проєкт передбачає будівництво двох реакторів типу APR‑1000 загальною потужністю 2 000 МВт.
• Загальна вартість оцінюється в $18 мільярдів.
• Перший енергоблок має бути введений у пробну експлуатацію до 2036 року, другий — до 2038 року.

Стратегічне значення

• Чеський прем’єр Петро Фіала назвав підписання контракту історичним кроком до енергетичної незалежності.
• Проєкт спрямований на поступове зменшення залежності країни від викопного палива та імпорту енергії.
• Чехія має на меті підвищити частку атомної енергії до 50% у загальному енергобалансі до 2050 року.

«Цей договір зміцнює наші позиції на ядерному ринку Європи та підвищує енергетичну безпеку регіону», — зазначив міністр промисловості Чехії Йозеф Сікела.

Джерело: Terminal

За матеріалами: InfoAtom

Замовити щотижневий звіт по ринку у форматі PDF

Зростання інвестицій у дата-центри, зумовлене розвитком штучного інтелекту, стає основним драйвером глобальних капіталовкладень в електрогенерацію. Попит на електроенергію від нових цифрових обчислювальних потужностей стрімко збільшується, і до 2030 року це змінить структуру глобальної енергетики.

Глобальний виклик: $170 млрд у нову генерацію до кінця десятиліття

Обсяг інвестицій у дата-центри виріс на 67% лише за два роки, а до 2030 року очікується ще \$4,2 трлн світових капіталовкладень у цей сектор. Попит на електроенергію від дата-центрів може подвоїтися до 950 ТВт·год, що створює небачений попит на нові потужності електрогенерації.

• Очікується понад $170 млрд інвестицій у нові генеруючі потужності лише для задоволення потреб дата-центрів
• Відновлювані джерела енергії мають забезпечити більшість цього зростання
• Активно вивчаються наступні покоління енергетичних рішень, зокрема малі модульні ядерні реактори (SMRs)

SMR та дата-центри: симбіоз капіталомістких гравців

Основною перевагою ядерних SMR є стабільне виробництво енергії, що ідеально відповідає постійним потребам дата-центрів. Обидві інфраструктури — енерго- та капіталомісткі, і для окупності інвестицій їх потрібно використовувати з максимальною потужністю.

• Понад 27 ГВт потужностей вже заплановано або повернуто в експлуатацію за участю технологічних гігантів
• Серед країн-учасниць – США, Індія, Японія та Південна Корея
• Ще понад 40 країн планують будівництво нових реакторів

«Шість нових країн приєдналися до зобов’язання потроїти глобальні ядерні потужності до 2050 року»

Водночас повноцінний запуск SMR очікується не раніше 2030-х років через складність погодження конструкцій, витрати та строки реалізації.

Геотермальна енергія: інноваційна альтернатива

Технологічні компанії активно інвестують і в нове покоління геотермальних потужностей, які, як і SMR, забезпечують стабільне навантаження. Залучення венчурного капіталу у цей сектор виросло з кількох мільйонів у 2017 році до майже \$1 млрд у 2024-му.

• Google та NV Energy уклали «зелений тариф» на 115 МВт геотермальної потужності з Fervo Energy
• Meta підписала окрему угоду з Sage Geosystems на ще 150 МВт
• Паралельно досліджуються перспективи технологій уловлювання та зберігання CO₂

Висновки

Інвестиції в енергетику дедалі більше визначаються не лише кліматичними цілями, а й потребами цифрової трансформації. Дата-центри та штучний інтелект формують нову енергетичну реальність, у якій гнучкі й сталі джерела стають запорукою розвитку високих технологій.

Джерело:  Terminal

За матеріалами:

IEA: Electricity 2024
Fervo Energy newsroom
Sage Geosystems – News

Додаткові джерела інформації:

NuScale SMR
World Nuclear Association
Google Sustainability

Польща планує ввести в експлуатацію перші ядерні енергоблоки до 2036 року, аби поступово зменшити залежність від вугілля та зміцнити енергетичну безпеку.

Амбітна стратегія ядерного розвитку

• Готових енергоблоків на сьогодні немає, будівництво першого очікується з 2026 року.
• Потужність першого енергоблока – 1–1,6 ГВт, введення в експлуатацію заплановане на 2036 рік.
• Загалом планується до шести великих реакторів з інтервалом запуску кожні 2–3 роки.
• Крім великих реакторів, Польща активно розвиває малі модульні реактори (SMR).

Політика і мотивація

• Енергетична стратегія Польщі до 2040 року (EPP2040) визначає ядерну енергетику як ключовий елемент енергопереходу.
• Вугілля має бути обмежене до 56% у генерації до 2030 року.
• 23% кінцевого енергоспоживання мають забезпечувати ВДЕ до 2030 року.
• Природний газ — перехідне паливо.

Інфраструктура та міжнародні партнери

• Майбутня електростанція будуватиметься в Лубятово-Копаліно у Померанії.
• Партнери: Westinghouse, Bechtel, EDF, KHNP (Південна Корея).
• Угода з урядом США дозволяє залучити фінансування та технології.
• У 2024 році польський уряд схвалив 15 млрд доларів на будівництво.
• Контракт за принципом CfD на 60 років забезпечить стабільність доходів.

Малі модульні реактори (SMR)

• Компанії Orlen, KGHM, Synthos просувають SMR для промислових цілей.
• Заявки на BWRX-300 уже розглядаються в кількох регіонах.
• Заплановано 76 SMR до 2038 року із запуском першого у 2028-му.

Громадська підтримка

• 92% поляків підтримують ядерну енергетику (опитування CBOS, 2024).
• Молодь, високоосвічене населення та мешканці міст — найактивніші прихильники.

Міжнародне співробітництво та регулювання

• Польща співпрацює з США, Францією, Південною Кореєю, Японією, Китаєм.
• Є членом IFNEC, NEA, INFCIRC.
• Агентство атомної енергії Польщі (PAA) — основний регулятор.

Інші плани та ініціативи

• Національний центр ядерних досліджень (NCBJ) бере участь у європейських програмах.
• Відпрацьоване паливо зберігатиметься на спеціальних об’єктах ZUOP.
• Інфраструктура електромережі модернізується відповідно до вимог ЄС.

«Ядерна енергетика — не лише шлях до енергетичної незалежності, а й до декарбонізації та збереження клімату,» — йдеться у звіті міністерства клімату Польщі.

Джерело: Terminal
За матеріалами: world-nuclear.org

Європейський Союз презентував дорожню карту повного розриву енергетичних зв’язків із росією. План передбачає поступову і скоординовану відмову від імпорту російських газу, нафти та ядерного палива до 2027 року. Документ передбачає диверсифікацію постачання, збільшення обсягів ЗПГ, контроль за російським тіньовим флотом та розвиток власного виробництва енергоресурсів і радіоізотопів.

ЄС припинить свою залежність від російських енергоносіїв, зупинивши імпорт газу й нафти та поетапно відмовившись від ядерної енергії з росії, забезпечуючи при цьому стабільне постачання енергії та цінову стабільність в усьому Союзі. Представлена Європейською комісією дорожня карта «REPowerEU» відкриває шлях до повної енергетичної незалежності ЄС.

Попри значний прогрес, досягнутий завдяки санкціям і плану «REPowerEU» після вторгнення росії в Україну, у 2024 році спостерігалося часткове відновлення імпорту російського газу. Це змусило Єврокомісію ініціювати скоординовану відповідь на збереження ризиків для енергетичної безпеки.

Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила:

«Війна в Україні брутально викрила ризики шантажу, економічного примусу та цінових потрясінь. Завдяки REPowerEU ми диверсифікували енергопостачання й суттєво скоротили залежність від російського викопного палива. Настав час повністю розірвати енергетичні зв’язки з ненадійним постачальником. Енергія, яка надходить до Європи, не повинна фінансувати агресивну війну проти України».

Ключові положення дорожньої карти:

• Газ:
  • нові контракти з російськими постачальниками (трубопровідний і ЗПГ) будуть заборонені,
  • чинні спотові контракти мають бути припинені до кінця 2025 року,
  • весь залишок імпорту має бути припинений до 2027 року.
• Нафта:
  • Єврокомісія запропонує заходи щодо боротьби з тіньовим флотом росії, який транспортує нафту в обхід санкцій.
• Ядерна енергетика:
  • очікується заборона нових контрактів на постачання урану та збагаченого урану з росії,
  • Європейська ініціатива «Радіоізотопна долина» має забезпечити виробництво медичних радіоізотопів у межах ЄС.

У 2025 році очікується зростання глобальних потужностей ЗПГ на 200 млрд кубометрів, що в п’ять разів перевищує обсяги поточного імпорту газу з росії до ЄС. Водночас Єврокомісія планує скоротити споживання природного газу на 40—50 млрд куб. м до 2027 року.

Дорожня карта також передбачає:

• об’єднання попиту на газ між державами-членами,
• оптимальне використання інфраструктури,
• покращення прозорості і контролю за російськими потоками енергоносіїв.

Ці заходи спираються на досягнення Плану «REPowerEU», впровадженого у травні 2022 року у відповідь на вторгнення росії в Україну. Відтоді:

• імпорт російського газу скоротився з 150 млрд куб. м (2021 р.) до 52 млрд куб. м (2024 р.),
• частка російського газу в імпорті впала з 45% до 19%,
• імпорт російського вугілля повністю заборонено,
• імпорт нафти знизився з 27% до 3%.

Держави-члени, що мають реактори типу ВВЕР, просунулись у відмові від російського ядерного палива на користь альтернативних постачальників.

Водночас дорожня карта гармонізується з іншими ініціативами ЄС:
«Компасом конкурентоспроможності», Угодою про чисту промисловість та Планом дій щодо доступної за ціною енергії.

Таким чином, Європа не лише посилює свою енергетичну безпеку, а й стимулює економіку, прискорює декарбонізацію та зміцнює свою геополітичну незалежність.

Джерело: НТЦ Псіхєя mailto:oil@ukroil.com.ua

За матеріалами:  ec.europa.eu

Holtec International планує відновити роботу атомної електростанції Palisades, яка припинила роботу у 2022 році. Проєкт отримав значну фінансову підтримку від уряду США та штату Мічиган. Успіх цієї ініціативи може стати зразком для модернізації інших АЕС, забезпечуючи чисту енергію та зменшуючи залежність від викопного палива. 

Попри зростаючий інтерес до ядерної енергетики в США, проєкт відновлення АЕС Palisades стикається з низкою викликів, включаючи ремонт пошкоджених парогенераторів та дотримання жорстких норм безпеки.

 Ядерна енергетика: нові можливості та виклики 

Останніми роками інтерес до розвитку ядерної енергетики в США значно зріс. Адміністрація Байдена активно підтримує «зелений» перехід, що стимулювало інвестиції в чисті джерела енергії. Водночас, попит на електроенергію зростає швидше, ніж очікувалося, зокрема через активне будівництво великих дата-центрів. Це, а також робота над покращенням публічного сприйняття безпеки АЕС, відновило підтримку атомної енергетики.

Окрім будівництва нових реакторів (у тому числі малих модульних — SMR), США розглядають можливість модернізації існуючих станцій. Якщо у 1998–2013 роках у країні працювало 104 реактори, то до 2022 року їхня кількість скоротилася до 92. За даними Nuclear Regulatory Commission (NRC), станом на 2023 рік 22 комерційні реактори перебували на різних етапах виведення з експлуатації.

 Palisades: перша АЕС, яка повертається до роботи 

Holtec International, власник АЕС Palisades у Мічигані, оголосив про плани відновити її роботу після закриття у 2022 році. Станція припинила роботу на два тижні раніше через технічну несправність, попри федеральну програму підтримки АЕС обсягом $6 млрд. Компанія планує повернути станцію до експлуатації до кінця 2025 року.

Водночас невизначеність щодо енергетичної політики адміністрації Трампа не вплинула на підтримку ядерної енергетики. Новий міністр енергетики Кріс Райт заявив, що «американське ядерне відродження має розпочатися саме за президентства Трампа». На підтвердження цих слів уряд виділив Holtec $57 млн (частина кредитної гарантії до $1,52 млрд), а також $1,3 млрд від Міністерства сільського господарства та $300 млн від штату Мічиган.

 Виклики та перспективи 

Palisades стане першою в США комерційною АЕС, яку відновлять після закриття. Після повторного запуску вона зможе генерувати 800 МВт чистої енергії та забезпечити 600 робочих місць. Однак проєкт потребує серйозного ремонту, зокрема парогенераторів, пошкодження яких може становити загрозу безпеці.

Holtec впевнена, що генератори можна відновити, і просить NRC завершити оцінку ремонтного плану до 15 серпня. Проте регулятори вважають, що процес може затягнутися.

Успіх цього проєкту може стати імпульсом для відродження інших АЕС. Однак якщо відновлення Palisades виявиться складнішим або дорожчим, ніж очікувалося, це може відлякати інших інвесторів.

Джерело: «НТЦ Псіхєя». За матеріалами https://oilprice.com/